Реферат: Конфлікт інтересів як проблема етики державного службовця
Конфліктінтересів як проблема етики державного службовця
Вступ
Конфліктінтересів є однією із найбільш гострих проблем державної служби, невирішеністьякої утруднює ефективну діяльність, підриває авторитет влади серед громадян,унеможливлює реалізацію місії бюрократії.
У контексті функціонування виконавчої влади виникаютьнайрізноманітніші «конфлікти інтересів'' — між приватними та державними,між особистістю та групою, внутрішньо-, міжособистісні, міжгрупові, міжінтересами групи та держави. Проте в державно-управлінських розвідках,вживаючи термін „конфлікт інтересів “, мають наувазі самеперший вид конфлікту — між приватним та державним інтересом. Це вказує на йоговизначальну роль у діяльності органів виконавчої влади.
Зазначена проблема існує, напевне, від початку існуваннябюрократії Проте серйозне її вивчення розпочалося наприкінці XX ст. Вона зафіксованав багатьох національних та міжнародних правових документах. Аналізу цьогопитання присвячені розробки ЛІ.Волкова Дж.Гар-нея. МБ, Горного. В.В.Комлевої.П.М.Кудюкіна К.Лалазар'ян, І.Н.Панша, В И Южакова та інших дослідників Описамериканської системи запобігання та вирішення конфлікту інтересівпредставлений у публікаціях Дж.С.Лей, Ю.Якименка, Однак подальшого дослідженняпотрете аналіз конфлікту інтересів державного службовця як моральної дилеми таопис етичних способів запобігання такого конфлікту і його вирішення.
Метою роботи є виокремлення певнихсмислових зрізів конфлікту інтересів державного службовця, яке дасть змогувиявити різні етичні засоби управління ним.
У2003 р Генеральною Асамблеєю ООН прийнята Конвенція СОН проти корупції, де вимогищодо запобігання конфлікту інтересів встановлюються не лише до державнихуправлінців, а й до держав. Згідно з Конвенцією кожна держава, що входить доскладу ООН, має прагнути відповідно до принципів свого внутрішньогозаконодавства створювати, підтримувати та укріплювати такі системи, якісприяють прозорості та запобігають виникненню колізії інтересів.
Вукраїнському законодавстві визначення конфлікту інтересів відсутнє в такихосновоположних для функціонування виконавчої влади документа як закони України»Про державну службу" та «Про боротьбу з корупцією». Йогодефініція наводиться в Загальних правилах поведінки державного службовця:«Конфлікт інтересів випливає із ситуацїї, коли державний службовець маєприватний інтерес, тобто переваги для нього або його родині, близьких родичів, друзів чиосіб та організацій, з якими він мас або мав спільні ділові чи політичніінтереси, що впливає або може впливати і на неупереджене та об'єктивневиконання службових обов'язків » Загалом таке визначення є усталеним у документах,присвячених розгляду конфліктів інтересів.
Отже,конфлікт інтересів на державній службі виникає внаслідок існування можливостейдля зловживання владою. Розпорядження владою та участь вуправліннінадають державним службовцям можливості управляти значними матеріальними талюдськими ресурсами, вони мають широкий доступ до інформації, можутькардинально впливати на долю конкретної людини, тобто в державному управлінніпотенційно існують умови для виникнення конфлікту інтересів. При цьому науковцівказують на появу нових модифікацій конфліктів інтересів на пострадянськомупросторі Масштабний перерозподіл державної власності в умовах недостатньорозробленого законодавства та політичної боротьби став спокусою для чиновників,які мають безпосередній стосунок до. цих процесів, розширив корупційніможливості та ареол виникнення конфліктів інтересів.
ПротягомXX ст. робилося чимало спроб обмежити владу бюрократії, вибудовуючи діяльністьвиконавчої влади за веберівською моделлю, жорстко регламентуючи дії службовцівна основі раціональних правил Однак корупційні скандали та зниження довіригромадськості до чиновництва закріпило дослідників та практиків у думці проневикорінність конфлікту інтересів та неможливість його регулювання лишеправовими заходами
Нинівже стало аксіомою твердження про те. що в державному управлінні неможливопозбутися конфлікту інтересів. Пріоритетність суспільних інтересів не можеанулювати приватні інтереси персоналу органів виконавчої влади. У кожногослужбовця є особисті інтереси, що іноді можуть суперечити рішенням або діям,які від нього вимагає професія. Тому немає сенсу закликати до заборониконфлікту інтересів. Представники ОЕСР вказують нате, що жорсткий підхід до укріплюванняприватних інтересів може порушувати права державних службовців, бутинепродуктивним або недійовим, позбавляти державну службу привабливості дляпотенційних працівників.
Однактакі ситуації мають урегульовуватися, і для цього необхідно створити системуінституційних заходів, використовувати моральні засоби.
Історичноперші спроби вирішення конфлікту інтересів на державній службі пов'язані ізйого кримінальним регулювання. Лише з 60-х pp. XX ст. в США розпочинає діятиадміністративний кодекс поведінки чиновництва, порушення якого тягне за собоюадміністративні санкції (догану, тимчасове Відсторонення від роботи,звільнення). При цьому регламентується і діяльність, що може зумовити вичерпаністьконфлікту інтересів, тобто навіть підозра, що в державного службовця єневирішений конфлікт інтересів, може викликати сумніви громадян у чесностіпрацівника й підриватиме довіру до організації загалом Конфлікти інтересівпостають і як професійно-етична проблема, оскільки вони торкаються моральнихаспектів взаємовідносин державної влади і громадян.У разі таких конфліктів існує небезпека порушення цінностей служіння народу,справедливості, неупередженості та може скластися враження, щодержавно-управлінські рішення приймаються не заради суспільного блага, а вінтересах приватних осіб.
Усеце дає підстави вести мову про залучення не лише правових, а й моральнихрегуляторів конфліктів інтересів, про акцентування уваги не тільки наконкретних ситуаціях та нормах вирішення конфлікту, а й на узагальненихпринципах ставлення до них, що відіграють орієнтувальну та мотивувальну роль удержавно-управлінській діяльності Моральні, професійно-етичні засоби регуляціїнадають можливість впливати на вирішення конфліктів інтересів,«управляючи» ним
Прицьому документи, які регулюють конфлікти інтересів, залишаються тіснопов'язаними із кримінальним та іншими видами законодавства і дають змогузалежно від тяжкості провини застосовувати як моральні, так і правові засобийого регулювання.
Зазвичайправила поведінки державного службовця у разі виникнення конфлікту інтересівпрописуються в Етичних кодексах. Але неможливість фіксації у кодексахінструкцій щодо вирішення всіх вірогідних конфліктних ситуацій спонукаєсучасних розробників професійно-етичної проблематики наполягати на необхідностікеруватися в службовійдіяльності професійно-етичними принципами. Зметою сприяння підвищенню рівня добропорядності при виконанні службовихобов'язків у Керівництві ОБОЄ з вирішенню конфлікту інтересів на державнійслужбі, наприклад, виділяються такі ключові принципи, як служіння суспільнимінтересам; забезпечення прозорості та контролю; підвищення індивідуальноївідповідальності та особистий приклад; формування нетерпимості до конфліктуінтересів організаційної культури.
Конфліктінтересів іноді відносять до внутрішньогрупових (внутрішньо-організаційних)конфліктів Дозволимо собі не погодитися з таким визначенням. На нашу думку; в конфліктіінтересів існує кілька зрізів. Це конфлікт; І) між індивідом-працівником таорганізацією, яка має ефективно виконувати свої соціальні функції (в цьомусенсі його можна класифікувати як внутрішньо організаційний); 2) міжіндивідом-працівником та суспільством; 3) між індивідом-працівником тапрофесійною групою; 4) міжособистісний (між працівникамиорганізації), 5) особистісний (між різноспрямованими цінностями особипрацівника);
Уцьому контексті вважаєш, побільш точною є позиція, згідно з якою конфліктінтересів у системі державної служби розглядається як ситуація, коли протиріччяміж: 1) інтересами державного службовця як приватної особи, а також пов'язанихз ним осіб (групи осіб), 2) інтересами держави, що виражені в системізаконодавчих та інших нормативних правових актів, та 3) інтересами третіх осібстворює об'єктивну можливість д, ля настання негативних наслідків у виглядізавдання збитку державі і (або) третім особам, що відбувається в результатіусвідомлених дій (бездіяльності) державного службовця щодо порушення ним своїхпосадових обов'язків. Такими третіми особами можуть бути окремі індивіди,соціальні групи, суспільство в цілому.
Нанаш погляд, виявлення різних зрізів конфлікту інтересів дає змогу віднаходитирізні шляхи та етичні фактори його вирішення та задіяти кожного 13суб'єктів конфлікту (індивідуальних чи колективних) длязапобігання йому;
Удержавному управлінні найбільш розробленими є алгоритми виходу внутрішньоорганізаційногоконфлікту. Вони зафіксовані в нормативнихдокументах у вигляді приписів; І) для індивіда (правила повідомлення проконфлікт інтересів, уникнення, запобігання та розв'язання такого конфлікту); 2)для організації (приписи щодо виявлення, запобігання, контролю тасанкціонування конфлікту).
Однакякщо зосереджувати у вагу лише нацьому вимірі конфлікту; поза увагою залишаються інші засоби управління ним Так.розглядаючи конфлікт інтересів державного службовця як конфліктміж суспільством (громадянами) та індивидом. Длявиходу із даної колізії можна широко задіяти механізми суспільного нагляду; Вцьому разі громадськість, громадські організації можуть здійснювати контроль таініціювати запобігання конфліктам інтересів та санкціонування зловживань чиновниківслужбовим становищем (через звернення до органів виконавчої влади із скаргами,судові позови, виступи у ЗМ1 тощо).
Упроцесі аналізу конфлікту інтересів як суперечності міжприватними інтересами державного службовця та інтересамипрофесійної групи (що спрямовані на виконання їїсоціального призначення) виявляються нові механізми впливу на працівникаПідтримка не лише організацією, а іі професійною спільнотою принципунеупередженості та служіння суспільству дає змогу застосовувати репутаційнийконтроль за поведінкою чиновника Розгляд негідної поведінки колеги, засудженняйого дій, винесення догани та як крайній західвиключення службовця із лав професійної асоціації можуть бути вагомимиконтрзаходами проти зловживання службовим становищем.
Конфліктінтересів може мати міжособистісний ракурсвиміру і розглядатися як конфлікт між працівником, який зловживає або можезловжити службовим становищем, та працівником, для якого такі дії абобездіяльність колеги є неприйнятними.
Напевне,найбільш складно розв'язати конфлікти інтересів тоді, коли вони мають характер внутрішньоособистісних. Конфлікт інтересів тут набуває справді моральної забарвленості. Вцій ситуації службовець стоїть перед моральним вибором і лише сам є акторомконфліктної «взаємодії'». Іноді індивід вимушений робити вибір міжкількома обов'язками. Для державного службовця важелем є матеріальназабезпеченість, добробут його сім'ї, дружні почуття тощо можуть бути серйознимимотиваціями для порушення професійно-етичних настанов У разі існуваннясуперечностей між рівнозначимими для суб'єкта цінностями моральний конфліктвідбувається досить гостро для нього, В таких обставинах керівною засадоювиступає ієрархія моральних цінностей людини Безумовно, і суспільна мораль, іпрофесійна етика встановлюють обмеження егоїстичним налаштуванням людини. Однакнаскільки ці обмеження інтеріоризуватимуться. наскільки державний службовецьвнутрішньо погоджуватиметься із суспільними та професійно-етичними вимогами,залежить від його особистісних принципів та чеснот.
Державачерез певні інституційні засоби опосередковано спроможна впливати на гіднийвихід із цієї ситуації Активне вжиття заходів щодо професійної соціалізаціїіндивіда, професійно-етичне навчання, демонстрація кращих прикладівпрофесійного поводження здатні через механізм переконання впливати наусвідомлення та інтеріоризацію місії професії
Досіконфлікт інтересів розглядався як конфлікт між суспільно-правовими і приватнимиінтересами посадової особи. Видається, що доцільно було бпозначити й розбіжності між інтересами державного службовця як представникапрофесійної групи, відомства державної інституції та суспільно-правовимиінтересами В цьому разі неправомірно впливати на виконання посадовою особоюофіційних обов'язків або функцій здатні групові інтереси індивіда.Обговорення цього ракурсу проблеми торкається вироблення заходів щодозапобігання негативним наслідкам корпоративності (професійної відомчоїорганізаційної).
Отже,виокремлення різних зрізів конфлікту інтересів дає змогу задіяти різні етичні сценаріїуправління ним.
Длявиявлення, попередження та запобігання конфлікту інтересів необхідно створитиналежні умови праці державного службовця; задіяти інституційні засоби протидіїконфлікту інтересів; впливати на активізацію моральних регулятивів поведінкипредставника бюрократії
Створенняналежних умов діяльності чиновництва є одним із факторів запобігання конфліктуінтересів. Належна заробітна плата соціальні пільги, стабільне становище,можливості для кар'єрного просування, високий соціальний статус є передумовамидля ефективної та морально орієнтованої діяльності.
Впливна активізацію моральних регулятивів євагомим, однак до цього часто недостатньо затребованим в українських реаліяхзасобом розв'язання конфлікту інтересів. Нерегульованість питання конфліктуінтересів свідчить не лише про суттєві організаційні недоліки, а іі пропроблеми в професійній етиці — недостатнє культивування та підтримку чеснотдержавних службовців, слабку вираженість почуття професійної честі тапрофесійної гідності. Зовнішні регламентації поведінки можуть обмежитиможливості зловживання владою, однак відсутність у представників державноїслужби особистісних моральних чесноту нe дає мoжливіcть якісновиконувати ними професійного призначення та підриває довіру громадян до них.Урахування особистісних чеснот при доборі кадрів та службовому просуванні єодним із факторів запобігання зловживанню службовим становищем.
Навітьу разі чітко артикульованих у законах та етичних кодексах цінностей професії,професійно-етичних принципів та норм існують серйозні небезпеки виникненняособистісно-рольових або мотиваційних конфліктів. Рольові конфлікти пов'язанііз невідповідністю поведінки працівника рольовим вимогам та очікуванням;мотиваційні — із принциповою розбіжністю між мотивацієюдержавного службовця і місією професії, із відсутністю спонукальних мотивів дляслужіння суспільному благу. Мотив служіння досить не став одним із домінуючихпри виборі та під час перебування в професії. Показовим є те. що, зарезультатами соціологічних опитувань, в Україні посадовці вважали, що впосткомуністичні часи в них було більше можливостей допомагати клієнтам, проте45% із опитаних державних службовців стверджувати, що більшість чиновників"стали поводитися гірше.
Діявиходу з такої ситуації необхідно ретельно розробити стратегії виявлення,попередження та запобігання конфлікту інтересів. Напрямами сучасної політикиуправління конфліктами інтересів мають бути:
•пошукбалансу за рахунок виявлення ризиків для доброчесності державних органів і їхвідповідальних працівників;
•адекватнеуправління конфліктними ситуаціями;
•підвищенняпоінформованості державних органів і окремих чиновників про такі конфлікти;
•забезпеченняефективних процедур для їх ідентифікації, розкриття розв’язання;
•поширенняінформації про ефективні методи управління конфліктами
Розробкавласної стратегії управління конфліктами інтересів — завдання, що стоїть ниніперед українською державною службою. В професійно-етичній площині це передбачаємітку фіксацію принципів та норм поводження державних службовців в Етичномукодексі, покладання відповідальності заздійснення професійно-етичних програм та управління конфліктами інтересів напевні структури або органи-координатори. наявність радників (омбудсменів). якірозслідують скарги, дають поради службовцям щодо запобігання конфліктамінтересів та виходу з них тощо.
Використаннядля попередження, запобігання та виходу із конфліктів інтересів моральних тапрофесійно-етичних факторів дасть змогу більш ефективно вирішувати цю проблему.
Висновки
Требарозглядати конфлікт інтересів як внутрішньо-організаційний, внутрішньопрофесійний, міжособистісний, внутрішньо-особистісний конфлікт і конфлікт міжінтересами суспільства та інтересами державного службовця як приватної особи.
Виявленнязрізів конфлікту інтересів дасть змогу задіяти для запобігання йому кожного ізсуб'єктів конфлікту, активізувати різні етичні фактори його вирішення. Розглядконфлікту інтересів як конфлікту між суспільно-правовими інтересами тагруповими інтересами державного службовця сприятиме визначенню напрямівборотьби із негативними наслідками корпоративності.
Застосуваннязвернених до особистості державного службовця моральних заходів дасть змогубільш ефективно здійснювати управління конфліктами інтересів.
Література
1. Л. Куша. Про найголовніше.- К.: 2009. — 175.
2. Державна служба: організаційно-правові основи i шляхирозвитку / За заг. ред. проф. В.Б. Авер'янова. — К., 1999. — С. 155-180.
3. Народ золотойсередины? Эскиз социально-психологического автопортрета // Зеркало недели. — 2007. — 4 марта. — № 9 (282). — С. 3.
4. Государственнаяслужба (комплексный подход): Учеб. пособие. — М.: Дело, 2006.-С. 321-322.