Реферат: Етична культура юриста
Міністерство Науки та Освіти
Харківського Економіко-Правового Університету
Кафедра гуманітарних та фундаментальних юридичних наук
Реферат
На тему «Етична культура юриста»
Виконала:
Студентка11 групи
Михайловська Маргарита Юріївна
Перевіриввикладач:
КупінаЯна Юріївна
Харків 2006
ПЛАН:
Вступ Поняття етичної культури юриста Загальні вимоги, які ставляться до юриста Кодекс професійної етики юриста Професійний борг юриста Професійно-особисті якості юриста Професійна тайна юриста Моральна відповідальність юриста Висновок10.Список використаноїлітератури
Юрист — це не людина з кодексом,
а людина із совістю
1. Вступ
Вибрана мною професія юриста сама за себеговорить про характеристику цієї професії. Та розглядаючи це питання, спочаткутреба визначитись з поняттям «юрист».
Юрист — це спеціаліст, який має юридичні знання, не загальнівідомості з права і держави, а професійні, фундаментальні і спеціалізованізнання.
Фундаментальні – це глибокі знання, які даютьрозуміння внутрішніх закономірностей держави та права. Вони складаються зглибоких і твердих знань всіх важливих юридичних понять і категорій.
Спеціалізовані – це конкретні юридичні знання, яківикористовуються для потреб того чи іншого виду юридичної діяльності.
Тепер розглянемо основні риси юридичної професії:
1. Це гуманна професія, тобто вона спрямована,насамперед, на забезпечення прав і свобод людини, що включає:
а) створення організаційних умов для їхреалізації;
б)охорона прав і свобод від їх порушень;
в) захист прав і свобод у випадку їхпорушення;
г) відновлення порушених прав і свобод.
2. Це соціально значима професія, тому що воназв’язана з державою і правом, важливими соціальними явищами, при цьому частоюристи мають значні владні повноваження.
3. Це високоінтелектуальна професія, тому що юристутреба охоплювати всі сторони життя суспільства, враховуючи при цьому складні,заплутані юридичні проблеми.
4.Це творча професія, оскільки вона зв’язана звирішенням нестандартних юридичних ситуацій, при цьому творчість завждиобмежена рамками права, що вимагає від юриста ще більше мистецтва длярозв’язання юридичних проблем.
5. Це точна професія, тобто вона є діяльністю, якасприяє на конкретні юридичні факти при точному дотриманні законодавства дляотримання конкретного результату.
6. Ця професія має організований характер, тому щозавдання юриста – організувати дотримання юридичних заборон, виконанняобов’язків, дотримання прав.
7. Ця професія має велику свободу і самостійність,оскільки без них неможливо вирішити ті складні нестандартні ситуації, яківиникають в діяльності юриста, але ця свобода може бути лише в межах закону.
8. Це відповідальна робота, тому що вона завждипов’язана з долею і помилок не повинно бути.
Спеціалізація юриста несе в собі великувідповідальність, тому що юрист це людина яка повинна дуже дбайливо ставитисьдо своїх обов’язків. І для цього треба особливу увагу надати етичної культуриюриста. Саме цю тему я вирішила розкрити у першому рефераті з юридичноїдеонтології, тим паче що саме ця наука є базовою для усієї культури юриста.
2. Етична культура юриста
Етична культура юриста – цезнання юристом його моральних прав та обов’язків та використання їх упрофесійній діяльності.
Мораль – це норми поведінки, якібазуються на поняттях про добро і зло, честь і обов’язок, правду ісправедливість.
Мораль – це елементарні правилаповедінки, особливих навичок в реалізації яких не потрібно, тому етичнакультура юриста включає два аспекти:
· визнанняіснуючих моральних норм як необхідних регуляторів поведінки;
· дотриманняцих норм у професійній діяльності.
Основні принципи етичної культуриюриста:
1. Гуманне відношення до людини, тобто відношення до людини неяк до
засобу досягнення якоїсь мети, а як до цілі;
2. Чесність і правдивість, тому що справедливості не можнадосягти.
нечесним шляхом;
3. Доброзичливість і чуйність, оскільки юристам часто доводиться
спілкуватись з людьми, які потрапили в складніжиттєві ситуації.
Однак ці риси неможна поєднувати звсепрощенням;
4. Простота і скромність. Вони потрібні юристу для того, щобвін не
був егоїстом і користолюбним;
5. Дотримання професійної таємниці. Це необхідно дляоб’єктивного і
повного розслідування кримінальної справи, атакож, щоб не
показувати інтимне життя учасників юридичного процесу.
Практичний аспект мають моральне відношення таморальна поведінка.
Моральне відношення –це відношення у які вступаєта знаходиться юрист. Етична культура юриста містить оцінку прояви норм моралів відношеннях «юрист-клієнт», «юрист-свідок», «юрист-колега» та інші. Це –двостороннє відношення, оскільки юрист у своїй діяльності так чи інакше упроцесі діяльності торкається інтересів клієнта, колег чи інших громадян, яківідповідають йому діями чи оцінюванням.
Поведінка юриста – це об’єктивнийпоказник його моральних якостей. Воно виражається через сукупність йоговчинків, маючих моральне значення.
Структура етичної культури юриста:
1) наявність етичних почуттів,знань, потреб;
2) перетворення етичнихпочуттів, знань, потреб в моральні установи, звички давати моральну оцінкучужої поведінки;
3) готовність діяти, базуючисьна знаннях, поступати морально – по совісті.
Базове правило юриста – робити для клієнта усе, щоне заборонено законом, що він би був в змозі зробити для себе сам, маючи дляцього знання та практику.
Від рівня етичної культури юриста залежитьякісне та ефективне виконання обов’язків; зберігання честі; репутації людиниякій надають юридичну допомогу; престиж юриста та його колег.
Рівні проявлення етичної культуриюриста:
1) відношення юриста до своєїпрофесійної діяльності та її результатам;
2) відношення з колегами пороботі;
3) відношення з клієнтами.
Діяльність юриста характеризується повсякденнимспілкуванням з людьми, які находяться у залежному від ньому стані, тому йпотребують від нього бережного та коректного відношення.
Непідкорення нормам етичної культури можесприяти за собою санкції та виключення з рядів професії. Етична культура –це етичні обов’язки та відповідальність, яка при суща юридичній практиці.
3. Загальні вимоги, якіставляться до юристів
Для всіх юристів повинні бутихарактерні такі якості:
У соціальній сфері: намагання встановити істину,справедливість, гуманізм, чесність.
У пошуково-пізнавальній сфері – спостережливість(цілеспрямоване сприйняття предметів та явищ через призму професійно-юридичноїдіяльності). Уважність (увага психічній діяльності до певних об’єктів).
У сфері реконструктивно-конструктивної діяльності: здібність всебічноаналізувати отриману інформацію. Здібність формулювати гіпотези. Творчий,оригінальний підхід до розв’язання задач. Проникливість.
У сфері засвідчувальної діяльності:
а) розвинута письмова мова;
б) здібності швидко узагальнювати інформацію;
в) вміння дати письмовий опис юридичного явища.
У сфері організаційної діяльності: само дисциплінованість,цілеспрямованість, наполегливість, вміння організовувати людей.
У сфері комунікативної діяльності: емоційна врівноваженість,тактовність, здібність чітко формулювати свої думки.
Існують особисті якості, які єнегативними для юриста:
З соціальної точки зору – цинізм, нечесність, владолюбство,жорстокість, авантюризм.
У пошуковій сфері — неуважність, відсутність пошуковоїдомінанти (юридичний азарт).
В реконструктивній сфері — низький рівень інтелекту,стереотипність і консервативність мислення.
У засвідчу вальній сфері — недбалість, невміння швидкопередавати усну мову письмово.
В організаційній сфері – не цілеспрямованість, відсутністьорганізаційних здібностей.
В комунікативній сфері — імпульсивність, великасором’язливість, грубість в поводженні з людьми.
4. Кодекс професійної етикиюриста
Кодекс професійної етики юриста – цесистема моральних принципів, які лежать в основі діяльності юриста і служатьйого методологічним орієнтуванням.
Ми не можемо стверджувати про усі моральні принципиюриста, нам це не під силу, тому що кожна людина є носієм більшої чи меншоїкількості моральних принципів. Але ми можемо відокремити від них основніморальні принципи, це і буде зміст кодексу професійної етики юриста.
1. Завжди пам’ятати принципи найвищоївлади закона та права під цими словами мається на увазі визнання юристом своєї місії служіння праву та закону. Юрист — практик не повинен рівняти правота закон, але він не може говорити що закон без права не буває. Вінзобов’язаний пам’ятати про те що закон у правовій державі є правовим,справедливим, котрий підлягає не уклонному виконанню. Базуючись законом, він дотримуєтьсяверховенства закона, кожен юрист повинен вести боротьбу за закон, бутислужителем права.
2. Гуманне відношення до людини – цевідношення до його життя та здоров’я, гідності та достоїнства як до найвищоїсоціальної цінності. Для юриста важливо визнавати свою роль як представникадержави у меті створення умов для існування прав, свобод, законних інтересівлюдини та громадянина. Диплома у праці юриста недостатня річ для створенняпрофесіональної репутації юриста у правничій сфері. Необхідно дбайливеставлення до людини, з яким він постійно стикається в процесі виконання своїхслужбових обов’язків. Усі люди, з якими юрист спілкується у своїй роботі,сприймають його не тільки як професіонала у своїй діяльності, а ще й як людинуу котрої є свої позитивні та негативні риси. Кожна людина яка з якоїсь причинимає справу з прокурором, суддею, слідчим, нотаріусом, адвокатом, чекає віднього не лише його розум у цій сфері, а й повагу до себе, як до людини. Юристне повинен губити рівновагу, виходити з себе під час професійного контакту злицями, зкоївшими злочин, а повинен поважати їх права. Від відношення юриста докожної конкретної людини ми можемо судити о його моральній культурі. Повага долюдини та її проблемам створюють атмосферу психологічного довіри та вже можегарантувати успіх юридичного діла.
У суспільстві за роки юридичної практикисклалося певне поняття поваги. Воно припускає справедливість, рівністьправ, можливе повне втілення інтересів людини, довіра до неї, увага до їїпроблем, чуйність, делікатність та тактовність.
На жаль усі ці слова для багатьох юристів унаш час є лише гарними словами. Але юрист повинен з однакової чуйністю яквідгороджувати від правопорушень зацікавленість суспільства, так і захищатиінтереси людини.
Дуже важливо щоб усі ці норми виконувались,бо за порушеннях їх права людини ущемляються, особистість подавляється та вжескладніше знайти тоненьку грань між справедливістю та свавільством.
3. Тактовність – це начальний принцип високогоморального рівня виконання професійних обов’язків. Тактовність означає нездатністьна молекулярному рівні к скоєнню безчесному, низькому поступку. Вона зазвичайвиявляється у способах та прийомах якими юрист користується під час своєї діяльності.Для здійснення своєї мети юрист користується способами та прийомами які не суперечать нормам моралі та відповідають усім прийнятим правилам поведінки. Нажаль ці всіаспекти неможливо утвердити законодавством.
4. Довіра являється відношенням людини до конкретних дій іншоголиця, до нього самого і базоване на впевненості у його правоті, вірності,чесності.
Якщо керівник бачить у підлегломутільки виконавчого своєї волі, а не особистість, між ними не позникає довіра.Грубість та черствість від керівника, потребі зірвати злість на підлеглих,відсутність самоконтролю робить негативну атмосферу у суспільстві. Підлеглийкотрого образив керівник перенесе весь свої негатив на інших підлеглих таклієнтів.
Фундаментом для довіри може стати тільки піклуваннякерівника о своїх підлеглих. Керівник повинен з розумінням ставитись допроблем у сім’ї підлеглого, в міру своїх можливостей відгукнутись на прохання підлеглого,вміти вислухати та дати пораду, закріпити впевненість підлеглого у йогопрофесійній природності, об’єктивно оцінити його як спеціаліста. Виконуватиборг керівника – захищати своїх підлеглих від погроз, насилля, образи,жертвами яких вони становляться при виконання службових обов’язків, а такожпіклуватися о здоровій морально-психічної атмосферу колективі. Тоді всіпідлеглі, що керівник до нього не байдужий, і тоді інтереси діла становлятьсяі його інтересами.
Довіра між колегами також грає немалу роль,бо на перший погляд здається що труд юриста це персональна заслуга. А якщорозмислити над цим, то явним стане те, що гарний результат це робота усьогоколективу. Для довіри важливо бути вдячним за допомогу, проявляти вимогу досебе та до колег, вміти признавати помилки, допомагати іншим.
5. Співчуття – розуміння почуттів та думокінших людей. Співчуття проявляється в усвідомленні моральної підтримки, прагненнямлюдини допомогти йому їх розв’язати.
Довіра та співчуття у відношеннях зклієнтами грають важливу роль, тому що завдяки їм наладжуєтьсяморально-психологічний контакт. Клієнт буде співпрацювати з юристом якщопобачить його співчуття до справи та реальне бажання установити справедливістьпо цьому ділу.
6. Чесність ця риса з самого початку мається на увазіпринциповість, вірність своїм обов’язкам, дотримання прав інших людей. Юрист повиненобіцяти клієнту тільки те, що він реально може йому забезпечити: захист клієнтата його родини, чи доведення діла до кінця. Чесність це залог моральнихвідношень в юридичній практиці, вона необхідна для установленні істини як зісторони потерпілого так і за сторони юриста.
7. Правдивість юриста представляє собою моральнуякість, яка характеризує юриста як особистість, яка взяла для себе правилоговорить людям правду, не скривати від них реального положення справ.Правдивість це загальнолюдська вимога, але окремі види юридичної діяльності всилу їх специфіки нуждаються у деяких обмеженнях – виправданих ідопустимих.
8. Добросовісність означає не тільки діяти компетентночи володіти знаннями, вміннями, але й з найбільшою віддачею особистих сил і здібностей, прикладання усіх зусиль для здійснення свого професійного боргу в найкоротшійтермін та з максимальною увагою до інтересів діла.
9. Самовідданість висловлюється у діях, котрі по своємухарактеру уявляють акт самопожертви – добровільного принесення в жертву своїхінтересів, досягнення поставлених цілей в ім’я справедливості.
5. Професійнийборг юриста
Борг – одна з основних категорій етики, оскільки сфераморалі – це сфера потрібного. Борг – суспільна необхідність, виражена в моральних вимогах до особистості. Іншими словами, це перетворення загального до усіхвимоги морального в особисту задачу конкретної особи, сформульовану до йогоположення та конкретної ситуації. У нашій розмові ми говоримо про юристів, томуі зазначимо
Види боргу у юридичній діяльності:
- національний,
- суспільний,
- державний,
- громадянський,
- моральний,
- службовий,
- персональний.
Як складова частина суспільного боргу,професійний борг юриста – центр зв’язку усіх сукупностей моральних норма тапринципів практичної діяльності, якими він користується. Професіональний боргпідтримує бажання юриста та усього колективу виконувати діла якісно, узазначений час, примушує використовувати фізичні та моральні сили длядосягнення поставлених цілей.
Професійний борг юриста – це сукупність нормативівправового та морального характеру, яких він повинен дотримуватись як впрактичній діяльності, так і в процесі виконання службових обов’язків і уповсякденному житті. Дуже часто професійний борг співпадає з юридичнимиобов’язками, насамперед тоді, коли працівник не находиться на службі. Наприкладзатримання правопорушника співробітником міліції, який не находиться на службіце його професійний борг. На основі цього можна сказати, що поняття професійнийборг ширший за поняття «службовий борг», який пов`язан з виконаннямфункціональних обов’язків.
Борг юриста, де б він непрацював, — не мириться з порушенням закону, прав людини, інтересів держави тагромадянства. І знову ж таки у цьому можна виділити основні рисипрофесійного боргу:
1. Має об’єктивну тасуб’єктивну сторони. Об’єктивна сторона боргу полягає у тому, що юрист підлеглеповинен захищати особистість та її права, законні інтереси, забезпечитизаконність та правопорядок у державі. Об’єктивна сторона являє собою чіткі обов’язки,які поставлені державою перед юристом та його працею.
Суб’єктивна сторона боргу виявляється у тому випадку,коли суспільні обов’язки, поставлені державою перед працівниками юридичноїсфери, сприймаються як справедливі та істинні, визнаються ними як особистіустанови, виконуються добровільно та цілеспрямоване. Суб’єктивна сторона боргуявляється внутрішнім переконанням в справедливість свого діла, котромуприсвячене життя.
2. Визначається взаємодіяминорм права та норм моралі, оскільки норми моралі регулюють внутрішнє осо знаннялюдиною своєї поведінки, а норми права зовнішню поведінку. Відступ від норм моралі, якправило завжди являється одночасно і порушенням правових норм. Вимоги професійногоборгу юридично закріплені в законах, уставах, положеннях. В цих актах зазвичай значитьсяі моральна оцінка поведінки юриста. Для законодавства України характерноєдність моральних та правових норм. У сфері професійного борг нема юридичних вимог,котрі були б лишені моральної сили, як нема і моральних норм, котрі на мали бправничої сили. Можна зробити висновок, що в професійному боргу правова таморальна сторони зливаються в одну.
3. Не співпадає з юридичнимиобов’язками. Юридичнийобов’язок юриста зв`язан з його компетентністю, яка чітко визначена нормами правата тягне за собою державне пригнічення у вигляді різноманітних юридичнихсанкцій у разі її невиконання. Професійний борг значно більше за поняттяюридичного обов’язку. Обов’язок, це те що юрист повинен виконувати кожен деньдля клієнта, повідомляти його про процес діла, інформувати його про новітнізакони, які можуть якимось образом зачепити його справи.
4. Самодисципліна виступає як внутрішня готовністьслідкувати правилам закону, присяги та наказам керівництва. Дуже важливо щобюрист виконував свої обов’язки не під впливом когось, а за покликом серця, засовістю, добровільно. Самодисципліна можлива тільки коли людина має такіякості:
- почуттів,
- звичок,
- самооцінкалюдиною своїх вчинків, моральних якостей;
- самовиховання.
Саме цьому само дисциплінованість євисокоморальною поведінкою, яке коїться на основі почуття боргу та совісті.
5. Визначається внутрішніми та зовнішнімиморальними факторами совістю, гідністю, честю, репутацією, які являютьсявпливовими на професійну кар’єру.
Совість – це внутрішнє осмислювання морального боргу тавідповідальність перед громадою, яке потребує самоконтролю, виконання нормособистої та службової поведінки, самокритичної оцінки вчинків. Тут борг тавідповідальність нерозривно зв’язаний.
Совість особистості в цілому, не обов’язковоюриста, проявляється у двох формах:
1) Моральному задоволенні (виконаний борг; допомогалюдині, котрий потребує її; захист від правопорушників)
2) почуття стида (при скоєнні без морального вчинкупро який знає тільки людина, котра цей поступок зробила).
Гідність – це внутрішня самооцінка особистостівласних якостей, здібностей, мирового огляду, свого «я».
Честь – це громадська та особиста оцінка особистості, міра духовнихта соціальних якостей громадянина. Поняття честі розкриває відношення людини досамого себе та відношення людей які знаходяться навколо нього. Воно грає таку жроль у взаємовідносинах з людьми і регулювання особистості своєї поведінки, які достоїнство. Моральна цінність особистості в понятті честі пов’язано з конкретнимположенням людини, його діяльністю та моральними заслугами, які за нимвизнаються. На відміну від поняття гідності особистості, яке базується напринципі рівності усіх людей в моральному та правовому відношенні.
Честь юриста – це рухома сила усіх моральнихвчинків. Честь юриста не відділяється від честі усього колективу. Тому вониповинні обходити вчинки, які могли б нашкодити усьому колективу.
Репутація – це сукупність усіх враженьвід багатьох людей про якусь людину, о її недоліках чи достоїнствах. Репутаціяі честь – два тісно зв’язані поняття. Оцінка, яка є в понятті честі находитьсвоє вираження у репутації. Честь потребує від людини постійної уваги до своєїрепутації, та репутації людей навколо себе.
Професійна кар’єра – це рух по службі,яке характеризується якістю виконаної роботи, займаною посадою, та іншими плюсамиособистості. Кожен вид юридичної діяльності має специфіку руху по службовійдробині, порядок якої установлено законодавством.
6. Професійно-особисті якості юриста
Норма права (юридична норма) — цезагальнообов'язкове правило поведінки, яке встановлене (санкціоноване) іохороняється державою, яке виражає завдяки певних матеріальних умов життясуспільства волю і інтереси народу (політичних сил, що стоять у влади) і активнодіє на суспільні відносини.[1]
Базуючись на нормативно — правових документахвідповідних до спеціальності юриста, можна сформулювати декілька правилзагального характеру поведінки спеціаліста-юриста які повинні бути основними уйого буденній праці:
1) справедливість таоб'єктивність у прийнятті рішень, того що засуджуючи чи захищаючи людину юристповинен позбавити власні почуття нальоту упередженості та суворо наслідуватибукву закону;
2) виключення доброти зпрофесійних почуттів, того що доброта заважає об'єктивній та тверезій оцінці,формує поблажливе ставлення там, де воно є недоречним;
3) терпимість у стосунках як зблизькими, так й з цілком невідомими вам людьми, того що професія«юрист» накладає на свого носія певний відбиток, який формує йогоподальше відношення до людини, й, найчастіше — це відбиток у загальнолюдськомурозумінні, — негативний, адже юрист, побачивши негативні приклади людськогоіснування починає дивитись на собі подібних не як на носіїв розуму та усього,що прийнятно вважати людським, а, як на носіїв низки негативних характеристик;
4) юрист повинен соціалізуватисьпутями, прийнятними його статусу та зрозумілими іншій частині соціуму, адже,якщо юрист соціалізуватиметься путями, що будуть визнані такими, що суперечатьморалі, в нього виникнуть проблеми із розумінням його як безпосереднімкерівництвом, так і тими людьми, що його оточують;
5) юрист повинен виховувативласну родину у дусі поваги до законів, адже у ситуації виникнення правовогопрецеденту до якого будуть причетні родичі чи близькі спеціаліста-юриста, цезіпсує його репутацію та подальше просування за ієрархічними сходами юридичноїустанови працівником котрої є цей юрист;
6) юрист повинен презирливоставитись до усіх почуттів, що заважають здійсненню професійної діяльності,крім тих випадків, коли внутрішній імператив настійливо противиться здійсненнютого чи іншого професійного діяння, адже йти проти власних принципів не є вірноані з поглядів загальної юридичної філософії, ані з позицій загальнолюдськоговідношення до власного призначення у суспільстві.
Юристи повинні мати певні якості у багатьохсферах життєдіяльності, а саме:
- усоціальній сфері — намагання встановити істину, справедливість, гуманізм,чесність;
- упошуково-пізнавальній сфері — уважність та спостережливість, тобто,цілеспрямоване сприйняття предметів та явищ, а також відшукування фактів, якістосуються злочину, та осіб, які його скоїли;
- у сферіреконструктивно-конструктивної діяльності — вміння всебічно аналізуватиотриману інформацію, формулювати гіпотези; творчий, оригінальний підхід дорозв'язання завдань; проникливість;
- у сферізасвідчувальної діяльності — розвинута письмова мова; вміння швидкоузагальнювати інформацію; вміння письмово описувати юридичні явища;
- у сферіорганізаційної діяльності — самодисциплінованість, цілеспрямованість,наполегливість; організаторські здібності;
- у сферікомунікативної діяльності — емоційна врівноваженість; тактовність; вміннячітко формулювати свої думки.
Існують також особистісні якості, які єнегативними для юриста:
- усоціальній сфері — цинізм, нечесність, владолюбство, жорстокість, авантюризм;
- упошуковій сфері — неуважність, відсутність пошукової домінанти (юридичнийазарт);
- уреконструктивній сфері — низький рівень інтелекту, стереотипність іконсервативність мислення;
- узасвідчувальній сфері — недбалість, невміння швидко передавати усну мовуписьмово;
- ворганізаційній сфері — нецілеспрямованість, відсутність організаційнихздібностей;
- укомунікативній сфері — імпульсивність, надмірна сором'язливість, грубаповедінка.
7.Професійна тайна юриста.
Кожна людина має право натайну.
Право на тайну – це абсолютне правоособистості на приховування від людей інформації яка має відношення до проявуособистості у суспільстві.
Особисті та професійні тайниявляються об’єктом захищеної інформації. Конституція України закріпила правогромадянина на недоторканість, на тайну його особистого та сімейного життя.
Особисті тайни гарантовані конституційними нормами права на недоторканість до особистого та сімейногожиття:
1) не допускається збирання,зберігання, використання та розповсюдження конфіденціальної інформації о людинібез її згоди. Виключенням становляться ті випадки, котрі передбаченізаконом, коли це необхідно в інтересах національної безпеки, економічного благоустроюта прав людини.
2) Коженгромадянин має право знайомитись в органах державної власті, органах місцевогосамоврядування, організаціях з інформацією про себе.Виключення складаєвипадки, коли така інформація є державною або іншою, яка захищена законом.
3) Кожному гарантується захистсудом на право спростовувати невірну інформацію про себе та членах своєї сім’їта право вимагати конфіскацію любої інформації.
4) Кожному гарантується право навідплати матеріального та морального шкоди, нанесеного збиранням, зберіганням,використанням та розповсюдженням неправдивої інформації о людині та членах її сім’ї.
Професійна тайна чиконфіденційність є одним із складових успішного створення професійної діяльності юриста,
виконання його професійного боргу.Вона виражається в нерозголошенні конфіденційної інформації – яка находиться вволодінні юридичної особи.
В діючому законодавстві України при відсутностічіткого поняття професійна тайна , закріплені окремі її види: тайнавсиновлення, лікарська тайна, службова таємниця, банківська таємниця, таємницяслідства, адвокатська та нотаріальна тайна.
Вміння володітипрофесійною таємницею — це дуже важливе етичне вимога якескладається з двох основних принципів:
- нерозголошенняслужбової таємниці громадянина;
- нерозголошенняслужбової таємниці колегам, які не мають відношення до розглядає мого діла.
Юрист зберігає право секретності ввідношенні до кожного клієнта, не має значення постійний він чи випадковий. Цеправило діє і тоді, коли юрист вже не веде діло клієнта за певних причин.
Часткове розголошення інформації можебути необхідним у тому разі, коли юрист подає протест позову в процесірозглядання діла клієнта. Юрист може розголосити тайну партнерам по фірмі танеюридичному персоналу у тому випадку, коли клієнт не проти цього. Та у всякомуразі юрист повинен попередити подальше розповсюдження інформації.
Санкціоноване розголошеннятаємниці можливе у випадках:
1) розголошення потребується позакону чи з відповідності до судового порядку, при цьому юрист повинен бутидуже уважним та не розголошувати інформацію у більшому об’ємі, чим потрібно;
2) розголошення інформаціїнеобхідно для попередження порушення і юрист має обґрунтовані причини вважати,що є ймовірність таким шляхом попередити порушення;
3) розголошення має бутиоправдано захистом юриста чи його колег від усілякого звинувачення у їхпротизаконної дії чи неправомірній поведінці чи в отриманні взятки, але тількив необхідних для діла рамках.
8. Моральна відповідальністьюриста
Моральна відповідальністьюриста – ценеобхідність давати звіт у своїх справах, поступках, поведінки, відношеннях упроцесі практичної юридичної діяльності. Якщо умовно поділити моральнувідповідальність на внутрішню (совість) та зовнішню (суспільні санкції), то центромїї тяжіння приходиться на відповідальність юриста-спеціаліста перед собою.Разом з тим, юристи-практики находяться під контролем у суспільстві, та юристякий порушує норми моралі, повинен нести моральну відповідальністьпередколегами та суспільством.
Великі неприємності виникають, коливипускник юридичного вузу, який бажає працювати на совість, потрапляє до колективуз низьким рівнем етичної культури. Не завжди починаючий юрист вміє відстоятинезалежність своїх моральних принципів.
Особистість зокрема людськихфакторів, почуває на собі вплив діяльності колективу навколо нього. Самеколектив являється тим морально-правовим полем, де здійснюються основні запросиособистості. Здолання потрібності окремої особистості працювати по закону тасовісті, веде до тяжких морально-психологічних конфліктів, що негативно сприяєна свідомість юриста так і на рішення юридичних справ. Тому що рішення багатьохюридичних справ потребує колективної роботи. Таким чином відповідальність запорушення, які допустив окремий юрист, повинна лягати на колектив та йогокерівника.
Ще частіше проявлення, це коли юристсам приймає аморальне рішення, та виправдовуває його прийняття давленням зісторони колектива. Але юрист як особистість має моральну свободу, та вибірваріанта поведінки. Якщо юрист морально стійкий, опирається у своїх діях нанорми моралі та права, він зможе прийняти важливе рішення безморально-психологічного давлення колективу.
9. Висновок
Наприкінці вивчання цієї теми я же більшеусвідомила необхідність кваліфікованих спеціалістів у юридичній галузі, якіповинні у наш час перехідного періоду нашого суспільства та держави, які супроводжуютьсякризами в економіці, політиці та духовному житті людей, саме юристи, як носіївисоких етичних принципів, повинні бути зразком у виконанні своїх професійнихобов’язків.
Юрист має великий державно — власний вплив,йдучи по державним ступіням він повинен не забувати про те, що не можнавикористовувати аморальні прийми для досягнення корисних у свою користь цілей.Кар’єру він повинен зробити чистими руками.
Юрист працює як в державних так і вкомерційних сферах, та повинен пам’ятати про збереження як державної,комерційної так і особистої тайни клієнта.
Опит діяльності юристів у юридичній сфері зазначає то, що за основу низької службової дисципліни, проступків та навітьзлочинів, скоєних ними (порушення службового боргу, розголос професійної тайни,порушення присяги та інше), лежить не тільки слабкий професіоналізм, а й щебільше низька етична культура.
Та за період вивчання цієї теми, я хочу сказати, щомені дуже прикро, що наша країна має великі таланти, але усі вони прихованічерез непрофесіоналів у своєму ділі. Я зрозуміла та запам’ятала на все життя,що етична культура, це насамперед перше враження, яке має вплив на клієнта, адалі вже йде знання свого ділу, віртуозність у аспектах та вміння працювати. Ісвоєю подальшої роботою я хочу зробити певний круг людей більш ввічливими,більш поважними та гарнішими. Тому що більшість людей коли починають матибільше матеріальних благ, забувають, що навколо них є люди, які потребують їхдопомоги, і не заслуговують на принижуюче відношення з боку спеціаліста. Увесьсвіт кращім не зробиш, але я вірю у те що більшість перемагає і від усьогосерця бажаю, щоб наше покоління було надзвичайними юристами.
Для усвідомлення усього цього мені допомогла саме розкриттятеми етичної культури юриста, тому що кожен день ми не замислюємось над цим, мине зважаємо на це уваги, а потрібно, якщо кожна людина, хоча б раз прочитала,усе те що написано у підручниках про цю тему, вона зрозуміла б що люди можутьбути лагіднішими та доброзичливими, але для цього потрібне тренування не тількисвого характеру, а й освідомлення усієї важливості кожної професії на землі.
Список використаної літератури:
1. Скакун О.Ф., Юридичнадеонтологія – Х.: Еспада, 2002
2. Бризгалов І.В., Юридичнадеонтологія – К.: МАУП, 1998
3. Гусарєв С.Д., Юридичнадеонтологія – К.: ВІРА, 1999
4. Кобликов А.С., Юридичнадеонтологія – М.: НОРМА, 2002
5. Кукушин В.М., Твояпрофесійна етика – М., 1994
6. Афанасьєва О.В. Етика тапсихологія професійної діяльності юриста – Р.,2000
7. Букрєєв В.І., РимськаІ.Н., Етика права – М.: Юрайт, 1998