Реферат: Етика і етикет у спілкуванні
План
1.Введення....................................2
2.Історія виникненняі розвитку етикету.......3
3.Діловаетика................................4
3.1.Рольпрофесійної етики у діловому
спілкуванні.............................6
3.2.Особливостіслужбового етикету..........7
4.Рольіміджу.................................9
5.Висновок....................................10
6.Література..................................11
Введення
_Ніщо не обходиться нам так
дешево і не цінується так дорого
як ввічливість».
Сервантес.
Етикет – слово французькогопоходження, що означає манеру поведінки. До нього відносяться правила чемностіі ввічливості, прийняті в суспільстві.
Етикет – це зведення норм іправил поведінки, прийнятих у відповідній спільності людей.
В кожному суспільстві склалися свої правилаповедінки. Наприклад, в селі прийнято по здороватися з тим, з ким зустрівся, утому числі і з незнайомою людиною, в місті ж вітаються тільки із знайомими. Є іінші відмінності в міському і сільському етикеті. Також розрізняються побутовийі службовий (діловий) етикет.
Історія виникнення і розвитку етикету.
Етикет — явище історичне. Правила поведінки людей змінювалися із змінами умовжиття речовини, конкретного соціального середовища. Етикет виник в періодзародження абсолютних монархій. Дотримуватися певних правил поведінки,церемоніалу було необхідно для звеличення царствених персон: імператорів,королів, царів, князів, принців, герцогів і т.п. для закріплення ієрархіїусередині самого класового суспільства. Від знання етикету, виконання йогоправил часто залежала не тільки кар'єра, але і життя людини. Так було вДавньому Єгипті, Китаї, Римі, Золотій Орді. Порушення етикету приводило доворожнечі між племенами, народами і навіть до воєн.
Етикет завжди виконував і виконує певні функції.Наприклад, розділення по чинах, станах, знатності роду, званнях, майновомуположенні. Особливо строго дотримувалися і дотримуються правила етикету вкраїнах Дальнього і Ближнього Сходу.
В Росії на початку XVIII в. став посиленоупроваджуватися західний етикет. На російський грунт переносилися одяг, манераі зовнішні форми поведінки. За дотриманням цих правил боярами і дворянськимстаном (особливо в столичних містах) постійно і настирливо, деколи жорстоко,стежив сам цар Петро І. За їх порушення строго карали. Надалі, в царюванняЄлизавети і Катерини II, відбиралися ті правила етикету, які відповідаливимогам і особливостям національної культури Росії. Росія як євразійська країнабагато в чому сполучала протилежності Європи і Азії. А цих протилежностей булобагато не тільки в XVIII в., але їх багато і зараз. Р. Киплінг говорив, щоЗахід є Захід, Схід є Схід, і не зустрітися їм ніколи. Так, в Європі траурнийколір — чорний, а в Китаї — білий. Навіть у межах Російської імперії правилаповедінки різних народів значно відрізнялися.
Звичайно, суспільний прогрес сприяв взаємопроникненнюправил поведінки, збагаченню культур. Мир ставав тіснішим. Процес взаємногозбагачення правилами поведінки дозволив виробити взаємоприйнятний, визнається вголовних рисах етикет, закріплюваний в звичаях і традиціях.
Англію і Францію називають звичайно: «класичнимикраїнами етикету». Однак, батьківщиною етикету назвати їх ніяк не можна.Брутальність удач, неуцтво, поклоніння грубій силі і т.п. у XV сторіччіприсутні в обох країнах.Про Німеччину й інші країни тодішньої Європи можнавзагалі не говорити, одна лише Італія того часу є винятком. Облагороджуваннявдач італійського суспільства яке починається вже в XІ столітті. Людинапереходила від феодальних удач до духу нового часу і цей перехід почався вІталії раніш ніж в інших країнах. Якщо порівнювати Італію XV століття з іншими народами Європи, то відразу ж упадає в око більш високий ступіньосвіченості, багатства, здатності прикрашати своє життя. А в цей же час, Англія, закінчивши одну війну потрапляє в іншу, залишаючись до середини XVІстоліття країною варварів. У Німеччині лютувала жорстока і непримиренна війнаГуситів, дворянство неосвічене, панує кулачне право, вирішення усіх суперечоксилою.Франція була поневолена і спустошена англійцями, французи не визнавалиніяких заслуг, крім військових, вони не тільки не поважали науки, але навітьгребували ними і вважали усіх вчених найнікчемнішими з людей.
Коротше кажучи, у той час як вся інша Європа потопала у міжусобицях, афеодальні порядки трималися ще в повній силі, Італія була країною новоїкультури.Ця країна і заслуговує по справедливості бути названою батьківщиноюетикету.
Ділова етика.
Спілкування – складний багатоплановий процесвстановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами спільноїдіяльності і включаючи обмін інформацією, вироблення єдиної стратегіївзаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини.
Похарактеру і змісту спілкування буває формальне (ділове) і неформальне(світське, буденне, побутове).
Ділове спілкування – це процес взаємозв'язкуі взаємодії, в якій відбувається обмін діяльністю, інформацією і досвідом, щоприпускає досягнення певного результату, рішення конкретної проблеми абореалізацію певної мети.
В цілому ділове спілкування відрізняється відбуденного (неформального) тим, що в його процесі ставляться ціль і конкретнізадачі, які вимагають свого рішення. В діловому спілкуванні ми не можемоприпинити взаємодію з партнером (принаймні, без втрат для обох сторін). В звичайномудружньому спілкуванні частіше всього не ставляться конкретні задачі, непереслідується певна мета. Таке спілкування можна припинити (за бажаннямучасників) у будь-який момент.
Ділове спілкування можна умовно розділити на пряме(безпосередній контакт) і непряме (коли між партнерами існує просторово-часовадистанція).
Пряме ділове спілкування володіє більшоюрезультативністю, силою емоційної дії і навіювання, чим непряме, в ньомубезпосередньо діють соціально-психологічні механізми.
Характеристика і зміст ділового спілкування.
Розрізняють два види спілкування: вербальне іневербальне. Спілкування, здійснюване за допомогою слів, називаєтьсявербальним. При невербальному спілкуванні засобом передачі інформації єневербальні (несловесні) знаки (пози, жести, міміка, інтонація, погляди іт.д.).
Мова здатна точно і неупереджено фіксуватиінтелектуальні міркування людини, служити засобом передачі однозначнотрактованих повідомлень. Саме тому мова успішно використовується длязакріплення і передачі різного роду наукових ідей, а також координації спільноїдіяльності, для осмислення душевних переживань людини, його взаємин з людьми.
Невербальні засоби спілкування частіше всьоговикористовуються для встановлення емоційного контакту із співбесідником іпідтримки його в процесі бесіди, для фіксації того, наскільки добре людинаволодіє собою, а також для отримання інформації про те, що люди насправдідумають об інших.
Механізми дії в процесі спілкування.
Зараження можна визначити як несвідому,мимовільну схильність людини певним психічним станам. Воно виявляється черезпередачу певного емоційного стану або психічного настрою.
Навіювання – це цілеспрямована неаргументована дія однієї людини на іншого. При навіюванні здійснюється процеспередачі інформації, заснований на її некритичному сприйнятті.
Переконання. Дія побудована на тому, щоб задопомогою логічного обґрунтовування добитися згоди від людини, що приймаєінформацію.
Наслідування. Його специфіка, на відміну відзараження і навіювання, полягає в тому, що тут здійснюється не просте ухваленнязовнішніх рис поведінки іншої людини, а відтворення ним рис і зображеньдемонстрованої поведінки.
Структуру ділового спілкування можнаохарактеризувати шляхом виділення в ньому трьох взаємозв'язаних сторін:комунікативній, інтерактивній і перфективний.
Комунікативна сторона ділового спілкування.Спілкування — це комунікація, тобто обмін думками, переживаннями, настроями,бажаннями і т.д. Зміст конкретної комунікації може бути різним: обговоренняновин, повідомлення про погоду або суперечка про політику, рішення діловихпитань з партнерами і ін. Комунікація в спілкуванні завжди значуща для їїучасників, оскільки обмін повідомленнями відбувається не без причини, а радидосягнення якихось цілей, задоволення якихось потреб і т.д.
Інтерактивна сторона ділового спілкуванняполягає в організації взаємодії між людьми, тобто в обміні не тільки знаннями іідеями, але і діями. Дія – головний зміст спілкування. Описуючи його, ми частовикористовуємо терміни дій. Наприклад _він наніс мені удар» або _вінпідстроївся під мене». Також дуже важливо уміти співвідносити дії і ситуацію.Адже одна і та ж ситуація може бути по-різному висвітлена» партнерами івідповідно їх дії в одній і тій же ситуації можуть бути різними.
Перфективна сторона ділового спілкуванняозначає процес сприйняття одного партнерами по спілкуванню і встановлення нацьому ґрунті взаєморозуміння. Спілкуючись з людиною, ми як би читаємо» його, іце _збігле читання» дозволяє нам розуміти його поведінку. Дуже часто важливо нетільки саме по собі розуміння тієї або іншої поведінки, але і основ, витоків,рушійних сил і механізмів.
Ділове спілкування реалізується в різнихформах:
ділова бесіда
ділові переговори
ділові наради
публічні виступи.
Практика ділових відносин показує, що в рішенніпроблем, пов'язаних з між особовим контактом, багато що залежить від того, якпартнери (співбесідники) уміють налагоджувати контакт один з одним. При всьомурізноманітті форм ділового спілкування ділова бесіда є найбільш поширеною і частішевсього вживаній.
Під діловою бесідою розуміють мовне спілкування міжспівбесідниками, які мають необхідні повноваження від своїх організацій і фірмдля встановлення ділових відносин, дозволу ділових проблем або виробленняконструктивного підходу до їх рішення.
Ділова бесіда є найбільш сприятливою, часто єдиноюможливістю переконати співбесідника в обґрунтованості вашої позиції з тем, щобвін погодився і підтримав її. Таким чином, одна з головних задач ділової бесіди– переконати партнера прийняти конкретні пропозиції.
Ділова бесіда виконує ряд найважливіших функцій:
взаємне спілкування працівників з однієї діловоїсфери;
сумісний пошук, висунення і оперативна розробкаробочих ідей і задумів;
контроль і координування вже початих ділових заходів;
підтримка ділових контактів;
стимулювання ділової активності.
Основними етапами ділової бесіди є:
початок бесіди;
інформування партнерів;
аргументування положень, що висуваються;
ухвалення рішень;
завершення бесіди.
Роль професійної етики у діловому спілкуванні.
Мораль – це система етичних цінностей, які признаютьсялюдиною. Мораль – найважливіший спосіб нормативної регуляції суспільнихвідносин, спілкування і поведінки людей в самих різних суспільному життю. Нормиморалі одержують свій ідейний вираз в загальних уявленнях, заповідях, принципахпро те, як повинен себе звістки. Мораль завжди припускає наявність певногоетичного ідеалу, зразка для наслідування. Проте в моралі належне далеко незавжди співпадає з сущим. Більше того, на всьому протязі розвитку моральної свідомостівнутрішнім стрижнем і структури його зміни є _суперечливо-напруженеспіввідношення понять сущого і потрібного».
Існує ряд понять, пов'язаних з поняттям _етика», більшприватного роду, як те: _наукова етика» _релігійна етика» _професійна етика».
Професійна етика є багатозначним поняттям. По-перше,це певні кодекси поведінки людей при виконанні ними своєї професійноїдіяльності. По-друге, це теорія даних кодексів, способи їх обґрунтовування.Актуальній є проблема співвідношення професійної етики і загальнолюдськоїморалі. В цілому, дане співвідношення є різновидом діалектичного відношеннячастини і цілого. Не можна підміняти загальнолюдську мораль професійній. Існує тільки одна мораль, яка і є загальнолюдській, а всі інші специфічніетичні системи є лише її різновидом.
Как замечено в гениальном романе М.А. Булгакова«Мастер и Маргарита» об осетрине «второй свежести»:
«- Голубчик, это вздор!
Чего вздор?
- Вторая свежесть – вот что вздор! Свежестьбывает только одна - первая, она же и последняя. А если осетрина второйсвежести, то это означает, что она тухлая!»
Тому коли виникають в свідомості суб'єктівсуперечності між вимогами загальнолюдської моралі і вимогами професійної етики,то перевагу слід віддавати загальнолюдським етичним принципам.
Професійна етика багатообразна. Найбільш значущіпрофесійні етики – це етика лікаря, етика юриста, етика бізнесу, етика ученого,педагогічна етика і ін.
Особливості службового етикету.
В поняття службового (ділового) етикету входять нормиі звичаї, регулюючі культуру поведінки людини в суспільстві.
Службовий (діловий) етикет, це є сукупність правил,пов'язаних з умінням тримати себе в суспільстві, зовнішньою охайністю,правильністю побудови бесіди і ведення листування, письменністю і ясністю викладусвоїх думок, культурою поведінки за столом і в інших ситуаціях ділового ісвітського спілкування.
Етичний сенс етикету виявляється, перш за все, в тому,що з його допомогою ми одержуємо, можливість виразити пошану до людини.
„Змістетикету” — визнання значущості людини або вияв пошани донього, виражений у формі ввічливості, чемності" (Стошкус А. Етикет врозвитку суспільства).
Залежно від призначення, соціальної приналежності його носіїв етикет можевизначатися як придворний, дипломатичний, військовий, діловий і т.п.
Загальна тенденція, що характеризує сучасний етикет, — його демократизація, позбавлення від зайвої ускладненості і химерності,прагнення до природності і розумності. Ця тенденція, проте, не відміняє всієїсуворості і обов'язковості застосування етикету, наприклад, в такій сфері, якміжнародне спілкування, де відступ від загальноприйнятих норм може завдатизбитку і країні, і її представникам.
Що стосується ділового (службового) етикету, то вінґрунтується на тих же етичних нормах, що і світський. Білоруський дослідник І.Браїм, відзначаючи взаємозв'язок ділового і світського етикетів, виділяєнаступні загальні для них етичні норми:
— ввічливість, яка є виразом поважного відношення до людини. Проявлятиввічливість – значить, бажати добра людині. Суть ввічливості — доброзичливість;коректність або уміння тримати себе завжди в рамках пристойності, навіть в конфліктній ситуації.
Тактовність — відчуття міри, перевищивши яке, можна образити людину або не датийому «зберегти особу» в скрутній ситуації; — скромність — стриманістьв оцінці своїх чеснот, знань і положення в суспільстві;благородність — здатність скоювати безкорисливі вчинки, не допускати приниженняради матеріальної або іншої вигоди. Точність — відповідність слова справі,пунктуальність і відповідальність при виконанні узятих зобов'язань в діловому ісвітському спілкуванні. (Браїм І.Н. Етика ділового спілкування).
В міжнародній сфері діловий етикет в цілому слідуєнормам і традиціям, найбільш повно виражено в дипломатичному протоколі іетикеті. Під дипломатичним протоколом розуміється сукупність загальноприйнятихнорм, правил і традицій, дотримуваних офіційними особами в міжнародномуспілкуванні. При цьому дипломатичний етикет, як важлива частина протоколу,регламентує правила поведінки офіційних осіб під час різних заходів, щовключають переговори, зустрічі делегацій, візити, бесіди, взаємні уявлення,прийоми і т.д.
Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіхнародів від сивої старовини до наших днів. В основі своїй ці правила поведінкиє загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогосьданого суспільства, але і представниками самих різних соціально-політичнихсистем, існуючих в сучасному світі.
Дипломатичний протокол і діловий етикет носятьнаднаціональний характер і у зв'язку з цим отримали широке розповсюдження усфері міжнародного ділового спілкування.
Основні принципи протоколу відповідають етичним нормамділового і світського спілкування і включають:
1) взаємну ввічливість;
2) такт;
3) невимушеність (природність, розкутість, але не фамільярність;
4) розумність (раціональність);
5) обов'язковість.
Роль іміджу.
Імідж – зовнішнє віддзеркалення людського зображення,наочно-виразний “срез” його особових характеристик. В цьому зв'язку такі йогоатрибути, як моделі поведінки, одяг, зачіска мають величезне значення в йоготвердженні.
Щоб бути привабливою особою, зовнішньої виразностінедостатньо. Вона – бажаний компонент іміджу, але не вирішальний, як цездається багато чим.
Імідж – збірне поняття. Це вигляд, тобто та формажиття виявлення людини, завдяки якій “на люди” виставляються сильнодіючіособово-ділові характеристики. Серед них пріоритетними слід визнативихованість, ерудицію, професіоналізм. Ось ті три кити, на яких надійно тримаєтьсяімідж конкретної особи.
Якщо ви зацікавлені в підготовці до суспільного життя,ви повинні вирішити, що хочете змінити в собі, перш ніж опинитеся в центріуваги. Небажано, щоб ваш імідж ставав предметом обговорення, щоб публікавирішувала, які зміни вам слід виробити, замість того, щоб приймати вас такий,яка ви є. Добре продуманий імідж може і не стати основною причиною, по якій виотримаєте роботу, але завдяки ньому вас будуть уважно слухати і довіряти вам.Добрий імідж усуває перешкоди між вами і людьми, що займають різне положення всуспільстві, або людьми різних віків. Це важливо не тільки для політика, але іторгового агента, і, наприклад, людини, що займається добродійною діяльністю.
Вдалий імідж підкреслить все краще, що є у вас, ідодасть вам сміливості бути самим собою в будь-якій ситуації.
Висновок
Етику діловогоспілкування слід ураховувати в різних її виявах: у відносинах між підприємствомі соціальним середовищем; між підприємствами; усередині одного підприємства.Між сторонами того або іншого виду ділового спілкування існує своя специфіка.Задача полягає в тому, щоб сформулювати такі принципи ділового спілкування, якене тільки відповідали кожному виду ділового спілкування, але і не суперечилизагальним етичним принципам поведінки людей. Разом з тим, вони повинні служитьнадійним інструментом координації діяльності людей, залучених в діловеспілкування.
Стосовно діловогоспілкування основний етичний принцип можна сформулювати таким чином: в діловомуспілкуванні при ухваленні рішення про те, які цінності слід вважати за краще вданій ситуації, поступати так, щоб максима твоєї волі була сумісна з етичнимицінностями інших сторін, що беруть участь в спілкуванні, і допускалакоординацію інтересів всіх сторін.
Таким чином, в основіетики ділового спілкування повинна бути координація, а по можливості ігармонізація, інтересів. Природно, якщо воно здійснюється етичними засобами і вім'я морально виправданих цілей. Тому ділове спілкування повинне постійноперевірятися етичною рефлексією, реабілітуючи мотиви вступу до нього. При цьомузробити етичні правильний вибір і ухвалити індивідуально рішення, часто справазовсім не просте. Ринкові відносини надають свободу вибору, але разом з тимзбільшують кількість варіантів рішення, породжують комплекс моральних дилем, щочекають ділових людей на кожному кроці в процесі їх діяльності і спілкування.
Норми моральності, щосклалися є результатом тривалого по часу процесу становлення взаємин міжлюдьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурнівідносини, бо не можна існувати не поважаючи одного, не накладаючи на себепевних обмежень.
Правила етикету виробленісторіччями і направлені зокрема на запобігання конфліктів і поліпшення відносинміж людьми.
Ділова людина, діюча за правилами етикету, справляє якнайкраще враженняна оточуючих, не прикладаючи до цього додаткових зусиль і зберігаючи при цьомувласну чесноту.
Література
1.Шейнов В.П. Психология і етика ділового контакта,1996г.
2.Браим М.Н Етика діловогообщения,1996г.
3.Головин В. Азбука ділового етикету /Эхо планеты/.
4.КоневаЕ. В. Психология общения: Учеб. пособие. — Ярославль, 1992.
5.ЛабунскаяВ. А. Невербальное поведение. — Ростов, 1986.
6. НиренбергД., Калеро Г.Как читать человека словно книгу: Пер. с англ. -
М., 1988.