Реферат: Етикет та його національні особливості
Зміст/>Вступ1. Етикет країн Європи2. Етикет країн Далекого Сходу3. Сполучені штати АмерикиВисновкиСписок використаної літературиВступ
Кожен народ має свої культурні традиції, свійнаціональний характер. Навіть народи-сусіди, щосповідують одну релігію, часто мають істотні розбіжності в мові і звичаях.Неважко уявити, які труднощі можуть виникнути під час спілкування мешканцяЗахідної Європи з представником Японії —країни, порівняно недавно відкритої для європейців, яка й досі залишається дляних таємничою і незбагненною.
Фахівціз міжнародних контактів мають різні погляди на те, наскільки представникирізних народів і регіонів світу повинні враховувати національні особливостіспілкування, ведучи спільні справи. Одні вважають, що інтенсивність діловогоспілкування призводить до розмивання національних меж. Глобалізаціяінформаційних систем, розвиток міжнародних політичних, економічних і культурнихзв'язків сприяє взаємопроникненню національних стилів спілкування, формує єдиніпараметри ведення переговорів.
Інші,навпаки, схильні надавати національним особливостям дуже великого значення,оскільки цінності, навички поведінки, традиції, засвоєні в дитинстві і юності(а вони, звичайно, залежать від національності і країни проживання), створюютьпід час переговорів значні проблеми для носіїв різних культур. До того ж, убізнесі з'являється все більше людей, які Не мають досвіду міжнародногоспілкування І ведуть справи виключно в національній манері.
Увсякому разі, жоден фахівець з міжнародних зв'язків не візьметься стверджувати,що національні особливості не мають значення для ділового спілкування і що їхсміливо можна ігнорувати. Поки інтереси сторін збігаються, національнірозбіжності майже непомітні, але як тільки виникає конфлікт, вони починаютьвідігравати важливу роль.
1.Етикет країн Європи
Великобританія
Англійціпрагнуть мати справи з тими партнерами, з якими їм уже доводилося контактувати.І чим довша історія взаємин, чим міцніше суто дружнє ставлення до партнера, тимбільша імовірність того, що англійський бізнесмен йде на значні поступки. Томудуже важливо не розчарувати його під час першої зустрічі
Англійціухвалюють рішення досить повільно, зате на їхнє слово честі можна покластися.Англійські підприємці — прагматики, вони виявляють на переговорах гнучкість іпідтримують ініціативу протилежної сторони.
Англійськібізнесмени дуже вміло уникають у бесіді неприємних моментів. Англійці взагалісхильні до компромісу, до недоговореності, вони дуже обережні в словах івчинках, уникають категоричних тверджень чи заперечень, оскільки це можепризвести до відвертого конфлікту думок. Щоб не зачепити співрозмовника і незазнати критики самому, англієць замість слів «так» і «ні» вживає звороти назразок «мені здається», «я думаю», «можливо, я не правий, але...» тощо.
Унеофіційних бесідах англійці ретельно уникають таких тем, як особисте життя,професійні успіхи, релігія; у розмовах з іноземцями вони не люблятьобговорювати проблеми, пов'язані з Північною Ірландією і життям королівськоїродини. Вони не люблять співрозмовників, які намагаються хизуватися своєюерудицією або категорично стверджують щось
Щож до улюблених англійцями тем, це, насамперед, погода, спорт, садівництво,домашні тварини тощо. Саме з обговорення таких суто життєвих тем рекомендованопочинати комерційні переговори з англійськими партнерами.
Марнопросити англійця зробити що-небудь, що йде врозріз із правилами. Ні заклики дожалю, ні апеляція до здорового глузду, до логіки ситуації не матимуть впливу,якщо для того, щоб виконати прохання, доведеться порушити яку-небудьінструкцію.
Одназ найпопулярніших тем для дружньої бесіди — схильності та інтересиспіврозмовників, пов'язані з дозвіллям.
Великобританіюіноді називають країною колекціонерів. Але найпоширенішим у цій країнізахопленням, справжньою Національною пристрастю англійців є садівництво.Садівництво у Великобританії — більше, ніж хобі, — це майже елегія.
Ведучипереговори з англійськими бізнесменами, наголошуйте на своїх симпатіях добританського народу і його ідеалів. Дайте зрозуміти, що загальнолюдськіцінності для вас не менш важливі, ніж комерційні інтереси.
Якщоділовий партнер запросив вас на ленч — не відмовляйтеся; обов'язковоорганізуйте у відповідь щось подібне.
УВеликобританії дуже суворі вимоги до пунктуальності. До початку діловоїзустрічі запитайте в партнера, скільки часу він має — так ви покажете, щоцінуєте його час.
Обмінрукостисканнями прийнятий тільки на першій зустрічі; у ході подальших контактіванглійці обмежуються усним вітанням.
Будьтеобережні з врученням подарунків представникам британських ділових кіл. Даруватиможна тільки які-небудь дрібнички — запальнички, календарі, записники, фірмовіавторучки, а на Різдво — алкогольні напої. Більш дорогий подарунок вважаютьхабаром і розцінюють як засіб тиску на партнера. Коли в ділових колах стаєвідомо, що представники фірми беруть дорогі подарунки, на їхній репутації можнапоставити хрест.
Якщоділовий партнер запросив вас до себе додому — це знак особливої прихильності.Отримавши таке запрошення, у день візиту надішліть господарям квіти, шоколад івино.
Німеччина
Німці,як правило, ретельно готуються до переговорів і намагаються починати їх тількитоді, коли ймовірність дійти взаємовигідної згоди дійсно велика. Під часпереговорів вони прагнуть розглядати питання послідовно, одне за одним,прискіпливо обговорюючи всі деталі.
Німцідуже акуратні і педантичні, бездоганно виконують свої зобов'язання і очікуютьтого самого від партнерів. Під час укладання угоди вони зазвичай наполягають,щоб на випадок невиконання умов були передбачені високі штрафи, часто вимагаютьтривалого гарантійного періоду на поставлений товар, а також застави на випадокпоставок неякісного товару. Тому, якщо ви сумніваєтеся в тому, що зможетевиконати всі пункти угоди, краще відмовитися від співпраці з німецькимипартнерами.
Упроцесі обговорення прагніть до чіткості і стислості висловлювань, усі вашіпропозиції і зауваження повинні бути зроблені по суті.
Великогозначення німці надають офіціозу, зокрема вживанню титулів, тому заздалегідь, допочатку переговорів,
Вділових колах Німеччини не обмінюються подарунками. Якщо вас запросили вресторан, пам'ятайте, що рахунок іноді оплачують окремо: кожний за себе.
Франція
Зробила,мабуть, найзначніший внесок у формування дипломатичного протоколу й етикету;важко переоцінити роль французів у розвитку філософії, літератури і мистецтва.Після другої світової війни Франція частково втратила свій політичний,економічний і культурний вплив у світі. Французьку мову, що не одне сторіччябула мовою дипломатичного листування і дипломатичного спілкування, витіснилаанглійська. Американська економічна і культурна експансія відчутно дошкуляєнаціональній гордості французів, тому в останні десятиліття вони особливо ревнозахищають свої культурні особливості.
Длялистування і під час ділових зустрічей із французькими бізнесменами обов'язковослід використовувати французьку мову як офіційну. Причому французи дуже нелюблять, коли іноземці роблять помилки у французькій. Практично всі освіченіфранцузи знають англійську, але користуватися нею намагаються якомога рідше.Якщо ваш діловий партнер раптом почав говорити англійською або російською — вінзробив вам надзвичайно велику поступку.
Представникиеліти французького суспільства добре знаються на філософії, історії культури,тому бажано вміти підтримувати розмову на ці теми. Мовчазних людей у Франції нелюблять. Французи розмовляють енергійно і невимушене, часто перебиваютьспіврозмовника, висловлюючи критичні зауваження або контраргументи. Французькемовлення одне з найшвидших у світі.
Приналагодженні ділових контактів дуже велику роль грають особисті зв'язки ізнайомства; французькі підприємці намагаються шукати нових партнерів черезпосередників, пов'язаних дружніми, сімейними або фінансовими стосунками.
Дляфранцузьких бізнесменів велике значення має рівень проведення переговорів.
Французирозважливі і скептичні, не люблять компромісів. Вони дуже витончені і захищаютьсвою позицію з великою вишуканістю, але переговори ведуть дуже жорстко.Французька делегація зазвичай не має запасного варіанта і не йде не тільки наспільний пошук рішення, яке враховувало б інтереси обох сторін, але І на торг.Щоправда, французькі бізнесмени можуть кардинально змінити свій стиль, залежновід того, з ким доводиться вести переговори.
Іспанія
Національномуіспанському характеру властиві такі риси, як відкритість, галантність, почуттягумору. Також іспанців вирізняє серйозність і вміння працювати в команді.
Щодопунктуальності жителів Іспанії — вона повна протилежність німцям. Про іспанськунепунктуальність існує чимало жартів.
Непризначайте ділову зустріч опівдні — це час сієсти. Переговори традиційнопочинають з обговорення таких тем, як погода, спорт, місцеві пам'ятки тощо.Іспанці дуже багатослівні і ділові переговори ведуть не надто динамічно.
Іспанськібізнесмени, як і в багатьох інших країнах, воліють, щоб переговори відбувалисяміж особами, приблизно рівними за становищем у діловому світі чи суспільстві.
Традиціїділових стосунків в Італії відповідають загальноєвропейським нормам. Великогозначення італійці надають рівню ведення переговорів.
Длятого, щоб установити ділові стосунки з фірмою, досить обмінятися офіційнимилистами з пропозиціями. Особливо енергійно й активно беруться налагоджуватиділові контакти на перших етапах дрібні італійські фірми. Їхні представникироблять усе можливе, щоб прискорити рішення організаційних і формальних питань.
Італійціекспансивні і дуже товариські. Бізнесмени надають великого значеннянеформальним стосункам з партнерами, вважаючи, що зустрічі в неформальнихумовах полегшують знаходження взаємовигідного рішення, дають можливість більшвідверто критикувати партнера, не ризикуючи зірвати переговорний процес.
Найкращийспосіб зав'язати жваву бесіду з італійцями і здобути їхню прихильність ісимпатію — виявити інтерес до італійської історії та культури. Ця тема воістинуневичерпна. Італійці дуже пишаються досягненнями своїх предків, тим, що їхнябатьківщина — справжній музей під відкритим небом.
Міцнінапої тут п'ють рідко. Зате без місцевого вина не обходиться жоден обід.Виголошувати довгі тости в Італії не заведено. Перед тим, як вихилити келихи,вимовляють «чин-чин».
Довиконання основних правил ділової етики італійські підприємці ставляться дужесерйозно й очікують того ж від своїх партнерів.
2.Етикет країн Далекого Сходу
Китай
Китайськібізнесмени надзвичайно ретельно готуються до переговорів. Вони приділяютьвелику увагу пошуку інформації щодо предмета обговорення і включають до складуделегації багато експертів. Тому підприємцям, які готуються до переговорів зкитайцями, рекомендовано залучити висококваліфікованих фахівців, здатних намісці вирішувати складні технічні проблеми. Успішно вести справи з великимикитайськими компаніями можна, лише добре знаючись на кон'юнктурі світовогоринку, грамотному аналізі технічних і фінансових питань.
Підчас першої зустрічі спершу потрібно потиснути руку найбільш високопоставленомучлену делегації. Бажано, щоб на ваших візитних картках був китайський варіанттексту (це легко зробити в Китаї).
Офіційніпредставники КНР у Росії радять бути обережними: не кожен китаєць, який маєвізитну картку, дійсно представляє реальну ділову чи адміністративну структуру,зробити візитні картки в Китаї зовсім не складно.
Убільшості країн називають і пишуть спочатку ім'я людини, а потім прізвище. УКитаї все навпаки: на перше місце слід ставити прізвище, а розмовляючи змалознайомим китайцем, ім'я взагалі не вживають.
Китайськібізнесмени, як правило, чітко розмежовують окремі етапи ведення переговорів:початкове уточнення позицій, їх обговорення і заключний етап.
Напочатковому етапі переговорів китайці придивляються до зовнішнього виглядупартнерів і особливостей їхньої поведінки. На основі цих спостережень вонинамагаються визначити статус кожного учасника переговорів.
Визначивши,хто з членів іноземної делегації має більший вплив (як офіційний, так інеофіційний), китайці надалі намагаються орієнтуватися на них. Крім того, вонишукають у делегації «свого серед чужих» — людину, що схильна симпатизуватикитайській стороні, — намагаючись через цих людей різними способами вплинути напозиції всієї делегації.
Китайськіпідприємці люблять вести переговори на власній території. Посилаючись на те, щоза їхніми традиціями, «гість говорить першим», вони пропонують іноземномупартнеру першому висловитися з усіх питань і зробити пропозицію. Самі ж вони непоспішають давати конкретну інформацію, обмежуючись формулюванням загальнихположень.
Китайськібізнесмени надають великого значення формуванню «духу дружби» на переговорах.Під «духом дружби» вони розуміють гарні особисті стосунки між партнерами. Алеце не означає, що переговори будуть проходити легко і невимушене. Зазвичайкитайці йдуть на поступки тільки після того, як зберуть максимальну кількістьінформації про можливості протилежної сторони. Тому іноді в той момент, колиіноземним партнерам вже здається, що переговори безнадійні, китайська сторонараптом вносить нові пропозиції, що передбачають поступки. «Дух дружби» незаважає китайцям і вміло використати промахи партнерів.
Китайцірідко ухвалюють остаточне рішення за столом переговорів: усі домовленостіобов'язково повинно схвалити керівництво. При цьому вони намагаються внести востаточний варіант угоди вигідні для себе виправлення і застереження.
Китайськіпідприємці надають великого значення неформальним стосункам з іноземнимипартнерами і ставлять їм багато питань про вік, сімейний стан, дітей. Нанеформальну зустріч можна одягатися простіше, костюм із краваткоюнеобов'язковий.
Китайціне терплять, коли їх ставлять у скрутне становище, критикують у присутностіспіввітчизників. Якщо ваш партнер заслужив дорікання, висловіть його безсвідків. Іноді це краще зробити через посередника, особливо, якщо критичнізауваження призначені людині з високим соціальним статусом.
Японія
Длятого, щоб зав'язати ділові відносини з японською компанією, не варто відсилатиїй письмову пропозицію — вона може залишитися без відповіді. Японці ставлятьсядо переговорів як до відповідального кроку і не зважуються на нього, якщо немають достатньої інформації про потенційного партнера. Найкраще організуватизнайомство через посередника — підприємця, якого добре знають обидві сторони.Посередник повинен ознайомити потенційного партнера з вашими пропозиціями уцілому і дати характеристику вашій фірмі і вам особисто. За допомогупосередника зазвичай платять грошима або послугою у відповідь. Людина, якаофіційно рекомендує вас японському бізнесмену, повинна обіймати не менш високупосаду, ніж особа, з якою ви хочете познайомитися.
Доділових листів, адресованих новому партнеру, додавайте ваші офіційні річнізвіти, брошури та інші матеріали, з яких можна дізнатися про діяльність вашоїфірми. Японська сторона хоче бути упевнена, що має справу з надійним і соліднимпартнером. Усі матеріали слід офіційно перекласти на японську мову.
Такимиматеріалами обмінюються і під час першої зустрічі. Японцям необхідна інформаціяпро асортимент продукції, яку ви виробляєте чи продаєте, про історію фірми;вони хочуть знати прізвища і посади провідних співробітників і біографію головивашої фірми
3. Сполучені штатиАмерикиХарактернимирисами американців є індивідуалізм і енергійність, уміння ставити мету ідосягати її. Вони жорстко захищають свої особисті права й інтереси, а такожінтереси своїх компаній. Переговори ведуть інтенсивно, не гаючи часу на порожніформальності. Прагматичні, цілеспрямовані, напористі американські бізнесменипрагнуть відразу «взяти вола за роги». Під час ділової бесіди вони приділяютьувагу не лише загальним питанням, але і деталям, пов'язаним з виконанням угоди.Не можна сказати, що американці педантичні: просто вони вважають, що в бізнесінемає несуттєвих деталей. Тому до переговорів американські підприємці готуютьсядуже ретельно. Велику увагу вони також приділяють розподілу функцій учасниківпереговорів.
Професіоналізм— риса, що вирізняє американських бізнесменів. В американській делегації винавряд чи зустрінете некомпетентну людину.
Американцізавжди пам'ятають: «час — гроші» і живуть за розкладом. На ділову зустріч уСполучених Штатах Америки завжди приходять вчасно. Особливо суворо цьогодотримуються на Східному узбережжі (від Вашингтона до Бостона). На заході (якийще порівняно недавно називали «диким») запізнення, при наявності поважноїпричини, допускаються.
Напереговорах американські бізнесмени часто займають тверду позицію,використовуючи метод позиційного торгу; у разі виникнення труднощів звертаютьсядо використання пакета. Під час переговорів спершу узгоджують загальні межіможливої угоди і тільки потім проробляють деталі. Європейцям і бізнесменам зАзії їхній стиль часто здається занадто грубим, агресивним, егоїстичним.Розумніше не ображатися на американських партнерів, а сприймати їх такими, яківони є, і платити їм тією ж монетою. Атакуючи партнера, американець припускає,що той керується тими ж правилами, що і він сам. Американці з дитинствавиховують у собі азарт та витривалість, дуже люблять змагатися і постійнозмагаються один з одним. Досягнення, рекорди, спортивний азарт — це їхнястихія.
Американцямвластива демократичність у спілкуванні й у манері одягатися.
Якщо,прибувши до США, ви хочете зустрітися із своїми американськими друзями,сповістіть їх про свій приїзд і чекайте, поки вас запросять.
Висновки
Знанняі виконання оптимальних моделей поведінки в конкретних, заздалегідь відомих,ситуаціях стосунків людей, тобто виконання етикету, є невід'ємною частиноюкультури морального спілкування, в цілому моральної культури сучасноїособистості. Етикет, з одного боку, полегшує спілкування і взаєморозуміння міжлюдьми, з іншого — зберігає гідність кожної особистості, сприяє гуманізаціїлюдських стосунків.
Важливістьі необхідність етикету для кожної сучасної людини стала результатом розвитку івдосконалення людських стосунків протягом багатьох століть, а такожусвідомлення людством значущості кожної окремої особистості й необхідності длянеї співіснувати із собі подібними.
Слідзазначити, що національний стиль спілкування — це всього лише типові, найбільшпоширені, найбільш ймовірні особливості мислення і поведінки. Ці риси необов'язково притаманні усім без винятку представникам даної нації. Але під часпершої зустрічі з іноземцем наведені нижче відомості можуть стати у пригоді.
Списоквикористаної літератури
1. Алехина И. Имидж и этикет деловогочеловека. — М-, 1996.
2. Альбов А. Письмо зарубежному партнеру. —Л., 1991.
3. Деловой протокол и этикет. — М., 1996.
4. Максимовский М.В. Этикет деловогочеловека. — М., 1994
5. Поусст Э. Американский этикет. Кн. 1 —К. — Тернополь,1991.
6. РавичМ. Этикет. СПб, 1999.
7. Романов М.В. Справочник по этикету длябизнесменов, туристов и отправляющихся в гости за, рубеж. — К., 1994.
8. Рубинский Ю.И. Французы у себя дома. —М,, 1989.
9. Франция. — М., 1990.
10. Этикет.– К., 1998.