Реферат: Етика міжнародних ділових зустрічей
Зміст Вступ 3 1. Етика міжнародних ділових зустрічей 4 1.1. Домовленість про ділову зустріч 4 1.2. Предмет ділової зустрічі 5 1.3. Місце проведення 6 1.4. Часові межі 9 1.5. Кількість учасників 11 1.6. Матеріали для обговорення 11 1.7. Підготовка приміщень 13 1.8. Зустріч делегації 14 1.9. Привітання 15 1.10. Розміщення учасників зустрічі 17 1.11. Офіційна мова 18 2. Візитні картки як засіб ділового спілкування 21 3. Етика ділових подарунків 26 4. Міжнародні культурні традиції та зовнішній вигляд менеджерів 30 4.1. Одяг для чоловіків 31 4.2. Одяг для жінок 34 Список використаних джерелВступ
Життяпоказує, що економіка повинна ґрунтуватись на економічній етиці — етицітрудових взаємовідносин; нормах організаційної поведінки, обов'язковій для всіхпрацюючих; зобов'язаннях партнерів, скріплених не лише договором, а й чеснимсловом підприємця, обґрунтованих високих заробітках найманих працівників.
Економічнаетика припускає верховенство людини над матеріальними потоками в процесівиробництва, яким вона керує, надаючи йому гуманістичного характеру. Безекономічної етики не може бути ринкової економіки. Економічна етика — розділнауки, що визначає методи і форми досягнення етично виправданих економічнихцілей, які ведуть до росту продуктивності праці і на цій підставі сприяютьпідвищенню добробуту населення.
Зарубіжнікорпорації суворо дотримуються етичних аспектів. Стандарти етичної поведінкивирізняються залежно від тієї чи іншої країни. Ця поведінка досить частовизначається засобами примусового виконання закону, а не власне його існуванням.При цьому етичність поведінки не має верхньої межі, а увага до етики зростає зпідвищенням рівня економічного добробуту. Через це актуальною стає не лишерозробка етичних нормативів й урахування етичних питань при розробці стратегійрозвитку, а також залишення сумнівного ринку при виникненні значних етичнихпроблем.
Перепоноюв розробці програм соціальної відповідальності бізнесу рядові менеджериназивають вимоги підприємців збільшувати свої прибутки. Не підлягає сумніву, щоприбуток необхідний для виживання підприємства, для якого на першому місцістоїть його існування, а вже потім — проблеми суспільства. Якщо підприємець нездатен робити бізнес з отриманням прибутку, питання про академічнувідповідальність стає чисто академічним. Але як би там не було підприємціповинні вести свої справи відповідно до суспільних очікувань за стандартамиділової етики.
Загальноосвітнітенденції, власний досвід підводить до висновку, що індустріальний, промисловийта економічний поступ значно більше залежить від культурної складової,соціальної відповідальності і економічної етики ніж від суто технічнихнововведень.
1.Етика міжнародних ділових зустрічей1.1. Домовленість про ділову зустріч
Будь-яказустріч, а тим більше ділова, проводиться з певною метою. Саме спілкування уділовій практиці, як правило, підтримується взаємною зацікавленістю. Щобзадовольнити зацікавленість сторін і організується зустріч.
Критеріямиоцінки результатів взаємодії, окрім досягнення бажаної мети, виступаютьфактори, що відображають ресурсні витрати учасників; час, ступінь напруженостіі характер відносин між ними.
Щоб ефективнопровести ділову зустріч, до неї необхідно серйозно підготуватись і продумативсе до дрібниць.
Про діловузустріч прийнято домовлятися заздалегідь, при цьому відрізок часу міждомовленістю і самою зустріччю залежить від конкретних обставин та її програми.
У межаходного регіону найбільш доцільно домовлятися за 2—3 дні. Запланована за десятокднів ділова зустріч часто буває підготовлена гірше лише через психологічні причини.Спочатку неначе є час для вирішення організаційних питань у наступні дні, апотім, з огляду на можливі непередбачені обставини, часу може просто незалишитись.
Особливоїретельності вимагає організація зустрічі з іноземцями. До такої зустрічіпотрібно, безперечно, готуватися завчасно, передбачивши всі елементи програмиїх перебування:
· порядокзустрічі;
· персональнийсклад учасників;
· участьпредставників преси;
· врученняквітів;
· вітальніпромови;
· розміщенняу готелі;
· діловачастина;
· відвідуваннякультурних об'єктів;
· поїздкипо країні;
· неофіційніприйоми;
· проводи.
Проорганізацію ділової зустрічі можна домовлятися за допомогою електронної пошти,по телексу чи, найпростіше,— по телефону. Перед тим, як взяти в руки телефонну трубку,пропонується намітити всі важливі організаційні моменти зустрічі, бо якщо щосьзабути, виходити повторно на зв'язок буде не зовсім зручно.
Протоколомпередбачаються такі основні моменти домовленості:
· Предметділової зустрічі.
· Місцепроведення.
· Часовімежі.
· Кількістьучасників.
· Матеріалидля обговорення та підсумкові документи зустрічі.
· Розглянемокожний із вищезазначених моментів.
1.2. Предмет ділової зустрічіПредметомділової зустрічі є питання, що виносяться на обговорення, тематичні рамкипереговорів, перелік проблем, які розглядатимуться, тощо.
Переговори,як правило, проводяться для вирішення питань про спільну діяльність, про зміниформ цієї діяльності чи для того, щоб припинити співробітництво, коли умови чипідходи однієї з сторін не задовольняють іншу з тих чи інших причин, і т. п.
Бувають іпротокольні переговори, їх називають візитами ввічливості, оскільки вонипроводяться для особистого знайомства або виявлення, уваги до партнера збудь-якого приводу.
1.3. Місце проведенняПроводятьсяділові переговори, як правило, у службових приміщеннях їх учасників (у своїйфірмі чи у партнера), хоча можливе їх проведення на нейтральній території чи,завдяки розвитку засобів комунікації,— дистанційно.
Ініціаторзустрічі пропонує (але не нав'язує) свій варіант, однак останнє слово про місцепроведення залишається за запрошеною стороною.
Розглянемокожний з варіантів:
а) У своїйфірмі.
Спортсменамдобре відомо, що гра на своєму полі часто приносить перемогу господарям. Таксамо більшість ділових людей віддають перевагу проведенню переговорів на своїйтериторії. Вираз «вдома і стіни допомагають» не позбавлений сенсу.
Господарям нетреба витрачати дорогоцінний час і сили на адаптацію до зовнішнього середовища,подолання втоми після довгої дороги, вони можуть без зайвих проблемскористатися телефоном, факсом, кімнатами для відпочинку, надійнимисекретарськими послугами, допомогою юристів, експертів чи вищих за посадоюпрацівників, залишитися на самоті для проведення конфіденційних розмов.
Цей варіантдає можливість господарям впливати на ситуацію, включаючи вибір і влаштуванняприміщення, розміщення учасників за столом переговорів та цілеспрямовануорганізацію культурних і соціальних програм.
Заощаджуєтьсяне тільки час, а й кошти на відрядження та транспортні витрати. Часті випадки,коли приймаюча сторона навмисне затягує дискусії, тим самим підвищуючи витратигостей і збільшуючи моральний тиск на опонентів. Якщо ви збираєтесь прийнятипартнера у своєму кабінеті, тоді, перш за все, огляньте його уважно. Він добревмебльований і заповнений речами: комп'ютером, терміновими паперами ідокументами, розкладеними на столі, дорогим календарем з письмовим приладдям,телефоном, факсом, міні-АТС, виставкою сувенірів, добіркою книг. Кабінеткерівника відверто розрахований на те, щоб справити враження сили і авторитету,і може бути навіть застережливим для слабкого партнера й кидати викликсильному,
б) У фірміпартнера. Серйозною причиною для проведення ділових обговорень у фірмі партнерає можливість одержати додаткову інформацію, дізнатися більше про партнера, йогофірму і умови її функціонування.
При цьомуваріанті легше закласти фундамент для майбутніх стосунків, є шанс швидкоукласти вигідну угоду, оскільки ваш партнер розуміє, що прибувши до нього, вивитратили чимало часу, відклали низку справ, а тому відчуває певнезобов'язання.
Погоджуючисьна зустріч у фірмі партнера, ви цим демонструєте серйозність ваших намірів івелике бажання укласти договір. Ця символічна дія може відіграти важливу роль впереконанні іншої сторони, що саме з вашою компанією їй найкраще мати справу.
Який ізвищенаведених варіантів кращий, врешті-решт залежить від конкретних обставин.Як правило, найбільш ефективною і прийнятною є організація зустрічейпоперемінно на своїй фірмі і фірмі партнера, в) На нейтральній території.
Можливістьпроведення переговорів на нейтральній території також має свою привабливість.Як правило, обговорення питань при цьому варіанті не дає переваг жодній ізсторін і особливо ефективне при вирішенні конфліктних ситуацій. Проведеннятаких зустрічей на міжнародному рівні може бути досить корисним, якщо отриманнядодаткових відомостей не є однією із важливих цілей переговорів і якщо беретьсядо уваги можливість економії часу.
Бізнесмени жвіддають перевагу діловій зустрічі в спеціально відведеному чи пристосованомуприміщенні.
Сприятливиммісцем для створення ділової атмосфери переговорів може бути конференц-зал.
Нейтральнеприміщення має ряд позитивних якостей:
· дозволяєзосередитись на предметі переговорів при вирішенні проблеми і ні на чомуіншому;
· відсуваєв бік буденний клопіт, переконуючи, що ви з партнером зайнялися якоюсьвинятковою справою;
· вказує наанонімний і нетривалий характер зустрічі, підкреслюючи тим самим, що тут незалишається ознак вашого перебування і що, можливо, сюди також прийдуть іншіпартнери для вирішення своїх проблем;
· всяатмосфера приміщення як би говорить: «Тут іде напружена робота».
Недолікомзустрічей в конференц-залах є те, що вони занадто знеособлені. Якщо діловазустріч чи переговори затягуються чи ускладнюються, потрібно чимало зусиль длятого, щоб атмосфера їх стала теплішою.
Діловеспілкування може здійснюватися не тільки за столом переговорів, але й унеофіційній обстановці, коли в атмосфері невимушеності і з певним елементомконфіденційності є нагода поділитися сумнівами і висловити критичні зауваження,не ризикуючи викликати незадоволення партнера, згладити суперечності, щовиникли.
Для цієї метиіснують позаміські ділові клуби для бізнесменів. У нашій країні, де ще немаєширокої мережі подібних закладів, таку зустріч можна організувати в ресторанічи кафе, заздалегідь потурбувавшись про її підготовку і проведення, г)Дистанційно.
Такідосягнення НТП, як прямий міжнародний телефонний зв'язок, фототелеграф (факс) івідеокомунікатори (конференц-відеозв'язок) дозволяють відмовитись відорганізації очних зустрічей і полегшити процес організації переговорів. Сучаснатехніка зв'язку дозволяє здійснити прямий електронний контакт між двома ібільше сторонами з одночасною взаємною передачею зображення і звуку. Подібно дотого як Архімед мав потребу у точці опори в своєму прагненні перевернути земнукулю, бізнесмени, що прагнуть здійснити взаємовигідну справу, все ще потребуютьвідповідних місць проведення очних зустрічей.
1.4. Часові межіПерший крокдо успіху ділової зустрічі це правильний вибір часу і дня тижня. При зустрічівіч-на-віч необхідно брати до уваги обставини ділового життя партнера, і йогобіоритми. При великій кількості J учасників бажано бути в курсі справ усіх ікожного і враховувати ділові звички партнерів.
Щоб зустрічпройшла на належному рівні, психологи пропонують враховувати такі фактори:
а) Непланувати зустріч безпосередньо перед обідом: поспіх та думки про їжу лишезаважатимуть.
Приблизно об11 годині організм вже потребує підзарядки, тому, якщо зустріч вже передбачена,буде добре в процесі переговорів запропонувати партнерам чашку кави, щосьпоїсти. Це підбадьорить обидві сторони.
б) Не слідпланувати зустріч і одразу ж після обіду, її бажано проводити хоча б черезгодину, надавши партнерам можливість зібратися з думками і переглянутиінформацію, що надійшла.
в) Упонеділок людям потрібен час, щоб налаштуватися на робочий ритм після вихідних.Хоча, з іншого боку, у понеділка є перевага «свіжої голови», і в цей день можназустрічатися для обговорення важливих проблем, плануючи закінчити їх до кінцятижня.
г) У п'ятницюлюди вже очікують вихідних. Це не час для того, щоб починати будь-що, ізвичайно, цей день — не найкращий для додаткового напружування думок.
д)Обговорюйте тривалість зустрічі. Може статися так, що ваш не попередженийпартнер через півгодини після початку зустрічі вибачиться і, пославшись нанеобхідність виконання своїх не менш важливих справ, залишить вас. Обумовленогочасу проведення зустрічі заведено дотримуватись обов'язково.
є) У випадку,коли у вашого партнера виявиться щільний графік роботи, організуйте проведенняділової зустрічі таким чином, щоб був час не тільки для викладення своєїпозиції, але й для можливих відповідей на запитання і необхідних пояснень, непоглядаючи на годинник.
Так, якщомова йтиме про знайомі обом сторонам предмети, викладення їх суті можнаскоротити, але так, щоб зберегти загальну зацікавленість. Якщо ж предметобговорення досить складний, необхідно виділити головне і занадто незаглиблюватися в деталі. Подбайте, щоб ваша інформація налаштовувала партнерана позитивне очікування і він зрозумів, що сюрпризів не буде.
ж)Домовившись про час проведення зустрічі, будьте точним. Запізненнярозглядається як зневага до приймаючої особи і може позначитись на ходіпереговорів. У випадку припустимої затримки намагайтесь знайти можливість,нехай навіть за короткий час, попередити партнера і відповідно вибачитись.
Приймаючиймає моральне право, почекавши гостя належну чверть години, зайнятися своїмисправами, передоручивши переговори своїм заступникам, або взагалі в цей деньвідмовитись від зустрічі.
1.5. Кількість учасниківДомовляючисьпро зустріч, рекомендується обумовлювати і кількість її учасників. Звичайно церобиться, виходячи з принципу рівної чисельності делегацій з обох сторін.
Згідно зпротоколом право на участь у переговорах, крім керівника, надається такожособам, які внесені до списку.
Упротокольному списку зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, місце роботи іпосада учасника. При необхідності на переговорах з іноземними партнерами впротокольних списках наводяться короткі відомості про сферу діяльності таінтересів кожного учасника, тему майбутнього виступу.
Обмінюютьсяпротокольними списками до початку зустрічі. Якщо ж списки завчасно не складені,для того, щоб володіти інформацією про учасників зустрічі, сторони обмінюютьсявізитними картками.
Важливістьправильного підбору складу і рівня учасників переговорів залежить від значення,яке надають зустрічі її учасники, характеру угоди і культурного рівня сторін.Китайські делегації на переговорах відрізняються, наприклад, чисельністю, в тойчас як американці віддають перевагу невеликим групам. У деяких партнерів можевикликати побоювання наявність юриста, оскільки це може бути пов'язане ізсудовими справами.
Найбільшефективні, як показує досвід, переговори «один на один». Якщо ж плануєтьсякілька учасників делегації, то слід призначити керівника, який відповідатиме задіяльність всієї групи в цілому і кожного учасника зокрема.
1.6. Матеріали для обговоренняМайбутнязустріч чи переговори передбачають завчасну підготовку матеріалів. При цьомуслід розрізняти кілька категорій документів, які обговорюються у ході зустрічі.
Перша —відображає позицію учасника зустрічі з широкого кола питань і, як правило,містить рекомендації щодо питань, які будуть розглядатися. Друга — це проектирізних угод, протоколів чи договорів, які пропонуються як основа для проведенняпереговорів. Третя — проекти резолюцій чи угод про наміри. Проективикористовуються як для проведення консультацій з місцевою клієнтурою, так ідля вироблення прийнятної позиції на переговорах.
Кориснимдопоміжним матеріалом є перелік питань та пам'ятки для бесід з тематикизустрічі, які використовуються як напередодні, так і в процессі переговорів
Невід'ємноючастиною підготовчої роботи є підбір документів з різноманітних питань, якіпередбачається розглянути. На основі цієї підбірки, як правило, готуютьсятексти виступів, матеріали для бесіди з партнерами, різноманітні довідки.
Підбірка можескладатися з офіційних довідок та інших документів, вирізок із газет іжурналів, які містять відомості про партнера і його бізнес.
Досвідченіменеджери збирають також дані про кон'юнктуру своїх партнерів, їх поведінку наринку протягом останніх місяців чи років. Безперечно, це вимагає великихзусиль, знань і часу, але у підсумку така праця себе виправдовує.
Авторславнозвісного бестселера «Як уціліти серед акул» Харві Маккей відзначає, щознати хоч щось про клієнта так само важливо, як знати все про свою продукцію.Якщо ви знаєте своїх клієнтів, якщо вам відомі їх специфічні інтереси і рисихарактеру, то у вас завжди буде основа для встановлення контакту з ними, вважаєавтор книги І пропонує свою анкету, що складається з 66-ти пунктів, яківідбивають профіль клієнта. Основні розділи Ті: особові дані клієнта, освіта,сім'я, попередня діяльність, особливі інтереси, стиль життя, ваші попереднівзаємовідносини з ним та інші додаткові дані.
1.7. Підготовка приміщеньОсновнимивимогами до приміщень для ділових зустрічей є чистота і порядок. Повинно бутине душно і не шумно; саме приміщення перед зустріччю треба добре провітрити.
Підготовкоюприміщень для ділових зустрічей звичайно займаються або спеціально призначені працівникифірми, або запрошені спеціалісти.
Столи дляпереговорів часто покриваються традиційною зеленою скатертиною. На столахрозкладаються для кожного учасника блокноти, ручки і проспекти. Стільці чикрісла мають бути зручними і в достатній кількості.
Вздовж столудля переговорів заведено розставляти групами пляшки з мінеральною водою. Біляних ставлять чисті склянки і приладдя для відкривання. Якщо немає мінеральноїводи, то, як виняток, можна поставити графини з кипяченою водою, попередньопоклавши туди декілька кубиків льоду.
В полі зорукерівників повинен бути годинник, який нагадує про те, що затягувати час неможна: «time is money». Максимальна тривалість переговорів — 2—2,5 години. Якщов приміщенні, де планується проведення переговорів, немає годинника,допускається покласти свій наручний годинник у полі зору, збоку.
Бажанопотурбуватися про каву або чай. Для цього необхідно передбачити на столах дляпереговорів самовар, кілька гарних сервізів, чай, каву, печиво чи кондитерськівироби.
На відміну відінших країн, в Туреччині багато ділових розмов починаються за чаєм ізтістечками. Турки надзвичайно полюбляють солодке. У них навіть є прислів'я:«Солодко поїли — солодко поговорили».
Весь світзнає про російську гостинність і українську хлібосольність. І нашіспіввітчизники, дійсно, намагаються показати себе достойно перед іноземнимипартнерами. Разом з тим немає особливої потреби пишно пригощати партнерів підчас ділової зустрічі — для цього існують прийоми.
Якщо випоставили на стіл попільничку, це є сигналом, що палити можна, але перш ніжзапалити, запитайте дозволу у присутніх осіб. Якщо ж палити не можна, має бутипідготовлене приміщення для паління під час перерви.
1.8. Зустріч делегації
При зустрічіделегації необхідно правильно визначити рівень зустрічаючих. Загальне правилотаке: зустрічає той, хто запрошував, хто підписував лист із запрошенням, яквиняток — один з його заступників.
При посадці вавтомобіль необхідно враховувати такі правила.
Першимпочесним місцем є місце на задньому сидінні праворуч у напрямку рухуавтомобіля, друге почесне місце — за водієм.
Першим сідаєпасажир на найбільш почесне місце, потім пасажир, що займає друге місце.
Призустрічах, як правило, займають тільки заднє сидіння. Якщо в автомобіль сідаєще одна особа, тоді займається місце № 3 між двома почесними місцями, щоб незаважати тому, хто сидить на почесному місці, при виході.
Особа, щозаймає місце № 1, входить через праві дверцята, а решта, щоб не турбувати того,хто сидить на почесному місці,— через ліві. Виходять першими особи, що займаютьпочесні місця.
Упредставницьких екіпажах з розташуванням місць один проти одного почесниммісцем є також місце на задньому сидінні праворуч за рухом автомобіля. Порядокрозміщення в екіпажі:
Післяприбуття екіпаж подається таким чином, щоб вихід був з правого боку, причомуособа, що займає почесне місце, виходить першою.
До візитуделегації, тим більш іноземної, треба добре підготуватися. Іноземці, начуваніпро наші труднощі, дуже вдячно сприймають найменші ознаки уваги до себе.
Завчаснопотурбуйтесь про те, щоб прибулих до фірми привітно зустріли біля виходу,супроводили до приймальні, запропонували зняти верхній одяг. У приймальнійнадайте можливість членам делегації розташуватися «як вдома», випити чашку чаючи кави. Діловій розмові з турецькими бізнесменами обов'язково буде передуватирозмова про щось абстрактне. І може статися так, що саме під час цієї розмовибуде вирішена доля пропозиції про співробітництво.
До моментуприбуття гостей вся група, що бере участь у переговорах з вашої сторони,повинна зібратися. Погане враження справляють господарі, які в присутностігостей входять і виходять, навіть вибачаючись.
1.9. ПривітанняЗ давніхчасів представники різних народів, зустрічаючись, різними способами вітаютьодин одного (бажають добра, щастя і здоров'я). Вітання — найбільшрозповсюджений звичай в діловому спілкуванні і вимагає тактовності. Кожномународу, кожній соціальній групі властива своя манера привітання. Так, монголита індокитайці проявом ввічливості вважають потирання носа, а в Новій Зеландіївітають один одного, дотикаючись носами. Серед народів Нігерії проявом поваги єдотик лобом до підлоги, а ось жителі Тібета, вітаючись, знімають головний убірправою рукою, ліву закладають за вухо і при цьому висовують язик. В Японіїзастосовуються три види поклонів: найнижчий — сайкейрей, середній — під кутом30° і легкий — під кутом 15°. На Сході характерною ознакою привітання є нахилкорпуса з одночасним викиданням рук.
У країнах, дезберігся монархічний чи напівфеодальний режим, існують привітання у виглядіколіносхилення: повного (на обох колінах) і неповного (на одному).
В Європізвичайно вітають один одного, трохи підіймаючи лівою рукою капелюх і роблячилегкий уклін головою. Порушенням етикету є шумні, нестримані привітання.
Під часвітання додержуються таких правил:
· Чоловіквітає жінку, молодший за віком чи посадою — старшого, член делегації —керівника. В рівних умовах першим вітається той, хто більш ввічливий. Якщочоловік один, він першим вітається з чоловіком, який знаходиться поряд зжінкою.
· Чоловікповинен розглядати як ознаку особливої до нього поваги, якщо жінка першоюпривітала його.
· Вітаючижінку на вулиці, чоловік знімає рукавичку з правої руки, для жінок ценеобов'язково. Якщо жінка зняла рукавичку,— це знову ж таки ознака великоїповаги.
· Привітанняу формі рукостискання чоловікам рекомендується робити завжди (в давнину цеозначало акт дружби і миру), жінкам — за взаємною згодою. Вітаючись, требадивитись в очі дружелюбно, не високомірно.
· Якщо чоловікапредставляють жінці, руку першою подає жінка. Той же пріоритет належить літнімособам і старшим за Посадою. Якщо ж зустрічаються подружжя, то спочаткувітаються жінки, потім чоловіки вітають жінок, і лише потім — один одного.
· Жінкапершою вітається з чоловіком у тих випадках, коли вона його обминає чи колипроходить повз групу людей, які сидять чи стоять.
· Першоютакож вітається жінка, яка йде разом з чоловіком, з жінкою, що йде безсупроводу чи з іншою жінкою.
· Жінкам,вітаючи, ніколи не цілують руку на вулиці: це роблять тільки в приміщенні. Унас заведено цілувати руку лише заміжнім жінкам. Цілуючи руку жінці, не вартопідіймати її занадто високо, намагайтесь нахилитися самі.
· Вітаючисьодин з одним, чоловіки можуть залишатися і в рукавичках. Але якщо один зняв,знімає рукавичку й інший. На вулиці першим вклоняється до чоловіка, який стоїтьна місці, той, хто проходить повз нього.
· Обмінюючисьпотиском, треба пам'ятати, що не варто занадто міцно стискати руку особи, зякою вітаєтесь, тим більше жінки. Вітання повинно бути дружнім і коротким.Надмірно довге і сильне рукостискання не потрібне, так само як і слабке.Чоловікам слід пам'ятати, що ініціатором потиску є жінка і старший за віком.Прийшовши у гості, перш за все вітаються з господинею дому, далі з господарем,потім з іншими особами.
· Потискаючируку, чоловіки звичайно говорять коротке привітання: «Моє шанування ...»,«Прийміть мої вітання ...», «Радий зустрітися з Вами...». Вітаючи чоловіка, заправилами ввічливості слід спитати: «Як здоров'я Вашої дружини?, «Як почуваютьсебе Ваші діти?», «Як здоров'я Вашої матусі?» тощо.
1.10. Розміщення учасників зустрічіПланрозміщення учасників ділової зустрічі повинен бути заздалегідь продуманий,обумовлений і погоджений секретарями обох сторін.
Звичайногості заходять до кабінету, господар встає (не зустрічає біля дверей) зі свогостільця і підходить до місця, де розташувалися його співробітники, вони разомвітають прибулих. Після обміну привітаннями і знайомства господар вказує членамприбулої делегації місце за столом переговорів.
При цьомуможе бути кілька варіантів.
Перший.Керівники обох делегацій сідають в центрі столу один проти одного (для нихставлять стільці з високими бильцями). Ліворуч від перших осіб сідаютьперекладачі, праворуч — решта членів команди. Секретарі розташовуються такожодин проти одного.
Другий.Керівники делегацій сідають наприкінці довгого столу також один проти одного.Перекладач сідає з одного боку, а секретар — з іншого.
Місця,відведені іншим учасникам переговорів, можуть позначатися картками, на якихвказано прізвище та ім'я учасника, а також назву фірми, яку він представляє. Втакому випадку проблема розміщення зникне.
Гостей ізсуто психологічних причин краще садовити обличчям до дверей, при розміщенні навпротивікон вони можуть відволікатися від теми переговорів: заважатиме сонячнесвітло, відвертатиме увагу непоказний пейзаж.
Один бік залидоцільно залишити вільним для зручності розповсюдження документів або проходуучасників.
Третій. Якщозустріч має непротокольний характер, перші керівники (К) сідають на дивані, аза ними розміщуються перекладачі. Члени делегації розташовуються навколоневеликого круглого столу. Якщо зустріч більш розкута, члени делегації такожрозміщуються поруч.
При наявностів кімнаті для переговорів телефону необхідно потурбуватися, щоб секретар нез'єднував абонентів з цим номером.
Всяобстановка при проведенні ділових переговорів повинна сприяти спокійній бесіді,щоб партнери могли спілкуватися без завад і не відволікатись. Іноді доцільно навхідні двері повісити табличку «Не заходити, ідуть переговори».
1.11. Офіційна моваПитання проофіційну мову переговорів не виникає, коли партнери можуть говорити однієюмовою. Якщо ж сторони представляють різномовні держави, питання про офіційнумову переговорів треба вирішити завчасно.
Російськамова найбільш прийнятна в спілкуванні між партнерами з держав колишнього СРСР іСхідної Європи.
У Британськійспівдружності націй і США говорять англійською. Іспанською мовою спілкуються вбільшості країн Південної Америки, крім Бразилії. Французька визнаєтьсяофіційною мовою в Бельгії, Гаїті, Люксембурзі і Швейцарії. Говорять французькоюмовою також в середземноморських країнах і в деяких африканських державах.
Яку ж мовувибрати офіційною на переговорах? Для відповіді на це запитання зробимоневеликий екскурс в історію.
У середнівіки та на початку новітнього періоду історії переговори між партнерами велисялатинською мовою, яка у ті часи була спільною мовою для всіх цивілізованиххристиянських народів.
З XVIстоліття спільною мовою вищого світу в Європі стала французька мова, якавитіснила іспанську та італійську мови, поширені раніше.
Першорядною,хоча і не єдиною причиною поширення французької мови, було панування в ЄвропіЛюдовика XIV, «Короля Сонця», і багатство французької літератури. Специфічніякості французької мови, її виразність, точність і усталеність, суворісинтаксичні правила, великий словниковий запас зробили цю мову основною мовоюміжнародного права, мовою дипломатів.
Англійськамова внаслідок її великого поширення визнається мовою міжнародного бізнесу.Рівень володіння англійською мовою обома сторонами суттєво впливає на темп іуспіх переговорів.
У кожнійкраїні розмовна англійська мова має свої особливості, тому навіть при спілкуваннівисокоосвічених людей можуть виникати деякі непорозуміння. Ще Б.Шоу говорив:«Англія і Америка — це дві країни, розділені спільною мовою».
Часто одна ізсторін не володіє досить глибокими знаннями англійської мови, що може прямовпливати на перебіг переговорів. Як наслідок, уповільнюється темп спілкування,з'являється необхідність перепитувати щойно почуте, у той час як партнернамагається пояснити те ж саме іншими словами, збільшується імовірністьневірного розуміння позицій сторонами.
Звідсиправило: не проводьте переговори іноземною мовою, якщо недостатньо володієтенею, оскільки вся ваша увага буде зосереджена не на суті переговорів, а намові.
У більшостівипадків різномовні учасники переговорів звертаються до послуг перекладачів.Потрібно підібрати такого перекладача, який міг би забезпечити правильність іточність перекладу повідомлення. Знавці іноземних мов, здатні передати всінюанси і тонкощі, закладені в словах виступаючого, ціняться дуже високо.
Дляефективної організації перекладу можна скористатися порадами члена комітетуГарвардської програми по проведенню переговорів Д. Селекьюза. Суть їх полягаєось у чому:
· Делегація,яка уповноважена вести переговори, повинна мати свого перекладача. Непокладайтесь на послуги перекладача своїх партнерів, якщо жоден з членів вашоїкоманди не володіє офіційною мовою переговорів.
· Передпочатком переговорів проведіть коротку бесіду з перекладачем, поясніть йомусуть і мету переговорів, ваші вимоги до перекладу. Стережіться перекладачів,які внаслідок своїх особистих інтересів чи егоїзму намагаються заволодітиперебігом переговорів чи направити їх по своєму руслу.
· Говоритислід невеликими реченнями, чітко виражати свої думки і не забувати про паузи,необхідні для перекладу сказаного. Завчасно обмірковуйте свої висловлювання,робіть їх максимально зрозумілими, уникайте скорочень і спеціальноїтермінології.
· Працяперекладача важка і відповідальна, тому час від часу давайте йому можливістьвідпочити. Перекладач може або бути бездоганною лінзою, або стати засміченимфільтром.
· Ставтесьдо перекладача з повагою, достойною професіонала. Якщо у вас зав'яжуться дружністосунки з перекладачем своїх партнерів, він може надати багато корисноїінформації про своїх наймачів. Свої зауваження про якість перекладу, щобуникнути непорозумінь під час переговорів, робіть після їх закінчення.
· Якщоз'ясується, що переклад було зроблено неправильно і присутні хибно зрозуміливиступаючого, то йому необхідно повторити свою думку такими більш простимисловами, які будуть ліпше перекладені і стануть зрозумілими для слухаючих.
2.Візитні картки як засіб ділового спілкування
Ліквідаціямонополії держави на зовнішньоекономічні зв'язки відродила інтерес до етикиділових стосунків, норм і правил спілкування між партнерами як у межах країни,так і за кордоном.
Візитнимкарткам, як елементу ділових стосунків, просто не було місця в існуючійкомандно-адміністративній системі, тоді як наші іноземні партнери, особливо врозвинутих країнах Європи і США, завжди надавали їм належну увагу.Використовуються візитні картки в таких випадках: інформування в моментзнайомства про себе і свою фірму чи підприємство; інформування про себе осіб, вконтактах з якими зацікавлені; підтримання контактів з партнерами,поздоровлення зі святом чи іншою подією; вираження подяки, співчуття, а такожсупроводження подарунка чи квітів.
Залежно відпризначення умовно можна виділити чотири основні типи візитних карток:
Варіант А. На візитній картці вказується прізвище, ім'я та по батькові,посада, найменування і адреса організації, в якій працює особа, а також їїробочий і, при необхідності, домашній телефон. Це класичний приклад діловоївізитки. Виготовляється вона виключно на білому картоні чітко встановленогорозміру — 9x5 см. Текст друкується розбірливим чорним шрифтом. Єдина допустимакольорова пляма — рекламний знак фірми у верхньому лівому кутку. Вгорі — назвафірми, де працює власник картки. По центру — його ім'я і прізвище (у нашійпрактиці — ім'я, прізвище та по батькові), під ними — посада. В лівому нижньомукутку — адреса фірми, у правому — телефони. Часто поряд з телефонами подаютьсяконтактні години для зв'язку. Цей тип картки використовується при наявностізнайомства і застосовується як м'яка, ненав'язлива форма вияву вашоїзацікавленості і надії на співробітництво.
Варіант Б. На візитній картці вказуються П.І.Б. і посада особи, але безвказівки координат.Візитнікартки цього типу використовуються для спеціальних і представницьких цілей.Якщо вам вручають таку картку, це означає, що ваш співрозмовник простопредставляє себе для полегшення спілкування і не налаштований на продовженнязнайомства. Просити його написати на картці свої координати не слід.
Представленийтип візитної картки використовується особами, що займають досить високу посаду(міністрами, керівниками великих підприємств, представниками президента тощо).Застосовується така картка на неофіційних зустрічах, у тому числі на прийомахдля вручення дамам.
Варіант В. Спільна чи сімейна візитна картка. На картці вказуютьсяпрізвища, імена та по батькові подружжя, а також їх домашня адреса і телефон.
Варіант Г. Візитна картка фірми, підприємства, організації чи відділу.Цей тип картки використовується для поздоровлення партнерів від імені фірми,наприклад, в День незалежності, на Різдво Христове тощо.
У практиціділових стосунків існує велика кількість відмінних від вищенаведених основнихтипів карток, що застосовуються за межами бізнес-сфери. Це можуть бути візиткидіячів мистецтва, науки, церкви тощо. Розмір таких карток, шрифт, розміщеннятексту і колір паперу не регламентуються суворими правилами і тому можуть бутивиконані на різних матеріалах, мати найрізноманітніші кольори і найвигадливішішрифти. Зустрічаються також візитні картки з кольоровим фото її власника.Бувають візитні картки, складені вдвічі, як книжечка, із зазначеннямрозташування фірми, під'їзду до неї, місця стоянки автомобілів.
Розглянемо основні положення азбуки ділових стосунків:
Направлення візитної картки рівноцінне візиту.
Більшввічливо залишати візитну картку особисто. Візитна картка, яку її власник,особисто відвідуючи, залишає для особи, яка не змогла його прийняти з поважнихпричин, повинна бути із загнутим куточком. Дехто надає значення тому, як і якийкутик візитної картки загнутий — верхній, нижній, а також з якого боку. Томущоб уникнути непорозумінь, пов'язаних з неправильним в різних країнахтлумаченням загину, рекомендується загинати правий край картки на 1/4 так, щоббуло чітко видно його слід, а потім розправити картку. Загнуту картку залишаютьабо в офісі, в резиденції партнера або у нього вдома, це свідчить про те, що виособисто залишили її, а це ознака найбільшої поваги і шаноби.
Візитнукартку, що подається через посередника (кур'єра чи водія) або поштою, загинатине потрібно. Бажано, по можливості, написати декілька слів на картці. Такийзапис не дасть змоги використати її будь-якою сторонньою особою в кориснихцілях. Якщо картка залишається особисто, надпис на конверті робиться олівцем,якщо ж надсилається поштою,— то авторучкою. Відповіді на візитні карткинеобхідно давати протягом доби і також візитними картками.
Зашифрованіскорочення на візитних картках, які раніше були досить поширені, в наш часзастосовуються дуже рідко. Але, оскільки вони час від часу зустрічаються,необхідно знати їх значення:
P.R. — /Pour remercier/ — вираз подяки;
P.F.- /Pour fete/ — поздоровлення зі святом;
P.F.C.— /Pour/aire connaissance/ — задоволення знайомством;
P.F.NA— /Pour feliciter Nouvel An/ — поздоровлення з Новим роком;
Р.Р.С. — /Pour prendre conge/ — на прощання;
Р.Р.Р. — /Pour prendere part/ — готовність допомогти;
Р.С. — /Pour condoleances / — вираз співчуття:
Р.Р. — /Pour presentation/ — заочне відрекомендування.
Візитні карткизі скороченнями P.P., PP.С. та P.R. залишаються без відповіді. На візитнікартки зі скороченнями Р.С, Р.Р.Р. та P.F. дають відповідь своєю візитною карткоюзі скороченням P.R. На візитнікартки з побажаннями щастя у новому році відповідають карткоюз абревіатурою P.F.Nj4., якщосвято ще не минуло. В разі деякого запізнення одночасно дається (у скороченомувигляді) вираз подяки та побажання щастя, наприклад P.R.P.F.
Припустимо,вас поздоровили зі святом. Написавши на своїй картці в лівій нижній частиніабревіатуру — P.R., краще всього її в той самий день вислати своєму партнеру.Дякувати за поздоровлення партнера по телефону або вручати особисто йому своювізитну картку з висловленням подяки не прийнято. Якщо ж ви це зробили, то,скориставшись вашим дзвінком і вислухавши подяку, партнер може нав'язати діловурозмову для обговорення конкретного питання, до якого ви, ймовірно, не готові.Цілком можливий і такий варіант, коли особиста зустріч, на якій ви плануваливіддати свою картку, за якихось причин не відбудеться. В обох випадках вибудете виглядати недостатньо вихованим.
Перебуваючи учужій країні під час національних свят, ви повинні першим поздоровити своїхпартнерів. Не лякайтесь, що, наприклад, в Японії не зрозуміють абревіатурувідповідних французьких виразів. Існуючі правила, норми і традиції, стандартнаміжнародна символіка однаково розуміються в усіх цивілізованих державах. Навізитних картках можна робити і більш розгорнуті написи, звичайно від третьоїособи, наприклад: «… дякує за увагу», «Найкращі побажання до Нового року»,«… щиро дякує», «… бажає всього найкращого».
Заочне представництвов країні перебування звичайно здійснюється таким чином. Перш за все визнайомитесь з консулом, послом чи будь-якою офіційною особою досить високогорангу в посольстві своєї країни. Поінформувавши його про мету свого візиту ібажання познайомитися з особою, що вас зацікавила, ви берете його візитнукартку. Картка консула — гарантія серйозності ваших намірів, і якщо бізнесмен,що вас зацікавив, готовий з вами познайомитися, він вишле вам свою візитнукартку. В такому випадку ви телефонуєте за вказаним у ній номером ідомовляєтесь про зустріч.
Від'їжджаючиз країни перебування, свої візитні картки з абревіатурою Р.Р.С. ви залишаєтесвоїм партнерам, з якими б бажали підтримувати стосунки і в подальшому.
Післязнайомства першим, звичайно, залишає свою картку особа, що займає нижчу посаду.Якщо партнери знаходяться приблизно на одному рівні, то і першою подає карткуособа, молодша за віком. У випадку виникнення сумніву щодо цього, за старимфранцузьким протоколом, вручає свою візитну картку першим той партнер, якийвиявився більш ввічливим.
В резиденціїподружжя неодружені чоловіки залишають дві візитні картки: одну для чоловіка,іншу — для дружини.
Подружжя вбудинку іншого подружжя залишає дві візитні картки: одну (картку дружини) — длячоловіка, іншу (спільну) — для дружини.
УВеликобританії сімейні картки не застосовуються. Тому в цій країні, перебуваючив резиденції подружжя, залишайте одну картку для чоловіка, іншу — для дружини.
В будинкунеодруженого чоловіка жінка свою картку не залишає. В США на візитних карткахнеодружених чоловіків і неодружених жінок, а також сімейних картках вказуєтьсяадреса. На картці одруженого чоловіка адресу не вказують, оскільки мається наувазі, що вона залишається разом із сімейною карткою, де адреса вказується. Ім'явказується після Mr. для чоловіків і Mrs.— для одружених жінок; Miss — пишутьна візитних картках молодих жінок, яким минуло 18 років. На «візитках»неповнолітніх осіб молодше цього віку вказується лише ім'я і прізвище.
Післязнайомства з жінкою чоловік зобов'язаний, по можливості, не пізніше, ніжпротягом тижня, направити їй свою картку для її чоловіка, навіть якщо він небув йому відрекомендований. Було б найкраще перед тим, як зробити цей ввічливийжест, самому відрекомендуватися чоловіку, якщо він не відсутній.
Мета чітка:створити якомога розгалуженішу мережу контактів. Цілком можливо, що черездеякий час хтось із подружжя вам знадобиться.
Якщо жінказнайомиться з іншою жінкою і має намір в подальшому підтримувати з неюстосунки, якщо вона старша, або ж жінка, що знайомиться, заміжня за чоловіком,становище якого в суспільстві або на службі вище становища її чоловіка, то вонапершою залишає свою картку. Заміжня жінка залишає дві картки — свою і чоловіка.
Гостям,присутнім на сніданку, обіді чи вечері (виключаючи запрошення на чай), слідвідправити господарям листи з подякою або залишити в будинку господарівпротягом тижня візитну картку.
Особи, щообіймають високі посади, знаходячись в іншій країні проїздом, залишають своївізитні картки протягом 24-х годин після приїзду, відповідати на них слід такожне пізніше як за добу.
З візиткамиможна надіслати подарунки (квіти, альбоми, книги, журнали, квитки в театр, навиставку, програми, фотографії), іноді їх посилають разом з листом або просто уконверті. Візитна картка — це вираз індивідуального стилю і іміджу її власника,а також стратегії маркетингу підприємства. При замовленні візитної карткинеобхідно обговорити тип, колір, шрифти, розташування реквізитів, так, щоб цякартка дійсно могла охарактеризувати і особу та рід її занять.
3. Етика ділових подарунків
У діловомусвіті, як і в повсякденному житті, заведено робити подарунки, дарувати речі зфірмовими знаками чи у фірмовій упаковці. Однак необхідно знати, що тутпотрібні міра і такт, свої суворі, відпрацьовані багатьма роками правила.
За етикетомпри першій зустрічі подарунки роблять господарі. Треба обов'язково подаруватищо-небудь прибувшому діловому партнерові як ознаку того, що на нього дивлятьсяяк на почесного клієнта і розраховують на довге плідне співробітництво. Внаступних зустрічах обмін подарунками стає обов'язковим.
Завжди бажаноуявляти, кому конкретно буде робитись подарунок, при чому чітко за рангом. Якщовручити керівникові корпорації такий самий подарунок як і його заступникові, цеможе бути розглянуто як зневага, образа.
Вартістьподарунка звичайно ніякого значення не має і залежить тільки від вашихможливостей. Виняток — дорогі речі: пам'ятайте, що, роблячи своєму партнерутакий подарунок, ви ризикуєте поставити його в скрутне становище. З одногобоку, він може відчути, що не заслужив його, з іншого боку,— змушенийвідповідати таким же дорогим подарунком, а це не завжди відповідає його бажаннючи можливостям. Не слід обмежуватись і дрібними сувенірами, бо у такому випадкуви можете набути репутації надмірно ощадливого. Найоптимальнішим подарунком єтой, який відповідає нахилам і стилю партнера, характеру вашого особистого донього ставлення.
Намагайтесьвибрати щось оригінальне, цікаве, за своїм смаком, начебто вибираєте подарунокдля себе або близьких людей. До вибору сувенірів необхідно відноситись уважно.В подарунок бажано вкласти видумку, винахідливість, доброту,— словом все на щови здатні.
При діловомувізиті в іншу країну доречно дарувати художньо оформлені вироби — скульптури, гравюри,пам'ятні медалі, настінні тарілки, платівки, що нагадують про вашу країну або,ще краще, і про вашу фірму. Універсальним подарунком вважається книга, якуможна вручити будь-якій людині і з будь-якого приводу. Намагайтесь вибратиподарункове, гарно оформлене видання, враховуючи інтереси вашого партнера.
Не бажанодарувати матрьошки та самовари. Намагайтесь не повторюватись з подарунками.Подарунок буде «соліднішим», якщо його прикрасити гравіровкою або відтисненнямелементами вашого підприємства.
Керівниковіорганізації, який вас зустрічає, можна подарувати картину або чеканку.
За достатньотісного знайомства можливі і такі подарунки, як національні напої, солодощі,приладдя для куріння, вироби із шкіри, кераміки, скла, бурштину чи металу.Однак пам’ятайте, що жінці, навіть яка палить, ніколи не дарують приладдя длякуріння, тютюнові вироби, а також міцні напої. Як виняток, шампанське,колекційне десертне або сухе вино можна дарувати жінці, але не молодій. Якщо виподаруєте велику коробку шоколадних цукерок жінці, схильній до повноти, і яканамагається схуднути, то це навряд чи принесе їй задоволення.
Непристойнодарувати також предмети туалету (шкарпетки, сорочки, капелюхи, парфуми тощо;виняток — краватка, яка у певних випадках вважається допустимим сувеніром).Вибираючи подарунок, подумайте і про вік партнера, якому він призначений. Це неозначає, що є речі, спеціально призначені для молодих та літніх, однакнамагайтесь проявити певний такт, щоб не поставити в незручне становищелітнього чоловіка занадто яскравою краваткою, а дівчину — сірою хустиною.
Оформляючиподарунок, важливо виявити гарний смак: загорнути його в яскравий барвистийпапір, перев'язати стрічкою, додати свою візитну картку або святкову листівку.Зовсім непросте питання, як дарувати речі. Від того, як ви піднесете свійподарунок, залежить і те, який він матиме ефект. Має значення навіть те,даруєте ви його особисто чи через спільного знайомого. Дарувати потрібнотактовно, з приємними словами, короткими побажаннями, жартом.
Коли вас запрошуютьдодому, то найкращий подарунок — живі квіти. Якщо, з'явившись на свято, вивручаєте квіти господині у передпокої, їх можна залишити в упаковці. Якщо дверівам відчинив хтось із членів сім'ї, тоді, перш ніж заходити до кімнати, знімітьупаковку, і залишіть її у вітальні. Горщики з квітами дарують лише в тихвипадках, якщо відомо, що господарям вони подобаються, і вони не проти такогоподарунку. Корзини з квітами дарують на ювілеї; сучасні композиції квітівдозволяють зробити їх неповторними.
Зовсім необов'язководарувати великі букети. Можна обмежитись і маленьким букетиком, навіть однієюквіткою. Недарма відомий японський письменник Ясунарі Кавабата підкреслював:«Одна квітка краще ніж сто передає відтінки» У минулі часи існувала азбукаквітів — кожна щось означала. В наш час цією азбукою не користуються. Однакнамагайтесь, щоб вас правильно зрозуміли: червоні троянди означають пристраснекохання, гортензії сприймаються як квіти жалоби. Особливо будьте уважні зіноземними партнерами. Наприклад, французи сприймуть гвоздики і хризантеми яксимвол нещастя. В цьому їх підтримують японці та іспанці. А ось англійці,голландці, італійці і греки приймуть ці квіти з подякою. Житель Люксембургавважатиме, що йому дарують сміття! Біла акація була «весільним подарунком» увсіх європейських народів, уособлюючи високе і світле кохання. «Королівськаквітка» — біла лілія — символізувала в букеті нареченої юність і цнотливість.Конвалії колись у німців вважались символом кохання і щастя. Отже, скількикраїн — стільки думок, тому, купляючи квіти, обов'язково порадьтесь з продавцемвідносно правильності зробленого вами вибору.
Вручатиподарунки краще за все перед завершенням переговорів, в кінці зустрічі.
Не можнадарувати вживані речі, за виключенням антикваріату, коштовностей, якіпідносяться тільки в особливих випадках, наприклад, на ювілей. Подарунком дляфірми може бути і що-небудь з оргтехніки, самовар для чаювання, мікрохвильовапіч і навіть автомобіль. Хорошим подарунком була б продукція вашогопідприємства, що водночас було б рекламою вашого товару і вказувало на шляхи доспівробітництва. Подарунки фірмі вручаються на загальних зборах її працівниківза урочистих обставин.
Прийматиподарунки також потрібно тактовно: розгорнути його, якщо дозволяє ситуація, вприсутності особи, яка подарувала його, оцінити увагу і смак даруючого,виразити задоволення та подякувати. Дуже неввічливо відкласти подарунок, нерозгорнувши, його. Якщо ж подарунок вам не до вподоби, постарайтесь навітьнатяком не виявити незадоволення; будь-який подарунок треба приймати зусмішкою. Виражаючи подяку і захоплення, зробіть це так, щоб не засоромитиінших гостей, що прийшли зі скромнішими подарунками або взагалі без них.
За посланийчи переданий через третю особу подарунок бажано подякувати одразу по телефонучи коротеньким листом.
Відмовитисявід подарунка можна лише у тому випадку, коли прийняти його непристойно абоподарунок настільки дорогий, що спонукає вас відчувати себе боржником. Невірнобуло б спочатку вагатися, піддаючись умовлянням, а потім все-таки прийнятиподарунок. Якщо ви, не вагаючись, вирішили не приймати подарунок, то знайдітьдостатні аргументи, щоб пояснити відмову твердо, але ввічливо.
Приймаючиподарунок, треба пам'ятати, що людина, яка вибирала його, хотіла зробити вамприємне. Інше питання — вдалося їй це зробити чи ні. Бажання порадуватипартнера, зняти напругу в стосунках — цінніше самого подарунку.
4. Міжнародні культурні традиції та зовнішній вигляд менеджерів
Всі знаютьприслів'я «Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму». При цьомупідкреслюється, що розум, звичайно,— це головне, але зустрічають все ж таки поодягу...
Форма одягу —найкраща характеристика людини, це свого роду ієрогліф, що відображаєособистість зі всіма, як кажуть, звичками і нахилами її. Естетика костюма маєне менше значення в житті людини, ніж естетика поведінки. Неохайність в одязірівноцінна моральному самогубству. Вміння одягатись відноситься як до науки імистецтва, так і до звичок та почуттів. І як говорив О. де Бальзак «Справа нестільки в костюмі, скільки в умінні його носити».
4.1. Одяг для чоловіківНіхто не будезаперечувати, що стиль одягу чоловіка впливає на його успіх у ділових колах, аправильно вибраний костюм сприяє створенню його іміджу. Розвиток ділового стилюв чоловічому одязі подібний, швидше, до спокійної річки, ніж до примхливогопотоку. Ділові кола не надто страждають від випадкових впливів, і тому костюмбізнесмена досить консервативний. Чоловік повинен бути:
· Соліднимі впевненим в собі,
· Діловим іпривабливим.
· Порядним,що викликає довіру.
· Не безпретензії на вишуканість і елегантність.
Мистецтвопоєднання елементів костюма, як відзначав визнаний спеціаліст у діловому одязіДж.Т. Моллой, завжди повинне враховувати колір, лінію, фактуру і стиль. Невдале комбінування кольору можезробити зовнішність людини невиразною (світло-сірий костюм, блакитна сорочка,світло-блакитна краватка) чи зухвало крикливою (жовтогаряча краватка змалюнком, зелена сорочка).
Це не стількизагальний силует одягу, скільки загальне направлення ліній на піджаку, сорочці,краватці. На костюмі це або вертикальні смуги, або клітинка. Рекомендуютьсякраватки без малюнка, з абстрактним малюнком або з чітко направленими смугами —горизонтальними, вертикальними, діагональними. Різноманітний напрямок лінійможе мати і малюнок сорочки.
Основнірекомендації: лінії елементів одягу не повинні різко перетинатися одна з одною,але й не повинні зливатися. — Стиль. Перше, що потрібно тут врахувати,— цевідповідність стилів різних елементів одягу. Дуже дисгармонійно, наприклад,буде виглядати консервативний костюм у сполученні зі спортивною сорочкою вклітинку. Також безглуздим буде сполучення костюма з широкими лацканами івузької краватки.
Єдності стилюлегше всього домогтися, вибираючи однотонні елементи гардеробу. Багаточоловіків вважають, що такі комбінації нудні і непривабливі. Це не так. Якщочоловік одягнутий, наприклад, в темно-синій костюм, білу сорочку ітемно-червону краватку, то у нього гарний смак. Тому одноколірний костюмповинен бути основним елементом одягу ділового чоловіка. Такий костюм добрепоєднується з однотонною гамою і малюнками інших елементів одягу, що полегшуєвибір правильної комбінації: костюм — сорочка — краватка. Костюм може бутитемно-синім, сірим, коричневим.
З однотоннимкостюмом поєднується будь-який малюнок сорочки. Якщо ж сюди додати і однотоннукраватку, тоді будемо мати прекрасне тріо: однотонність — малюнок —однотонність. Треба пам'ятати, що ніколи не поєднуються однакові малюнки, їхзавжди треба розділяти однотонним елементом. Наприклад, мають чудовий виглядоднотонний сірий костюм, світла сорочка з темно-червоними смугами, однотоннасіра краватка, яка повторює колір костюма. У наведених прикладах краваткаповністю повторює колір одного з елементів, а поєднання костюма і сорочкидосить привабливе. В інших випадках, якщо комбінація костюма і сорочки бліда,то її можна оживити контрастною краваткою.
Наприклад,сірий костюм, блакитна сорочка і темно-червона краватка.
Отже, дляоднотонного костюма ми маємо три основні варіанти:
· однотоннасорочка — однотонна краватка;
· сорочка змалюнком — однотонна краватка;
· однотоннасорочка — краватка з малюнком.
З костюмом усмужку не слід одягати сорочку в клітинку, тому що клітинки дисонують зісмугами костюма і не поєднуються з його діловим серйозним стилем. Тут більш доречі однотонна блакитна чи біла сорочка, а смуги на костюмі і поєднання їхкольору із сорочкою освіжають загальний вигляд.
Смугастийкостюм і смугаста сорочка — також «граюча» комбінація, якщо смуги одного з їїелементів не надто строкаті і не виділяються. Важче знайти правильне поєднанняу випадку, коли і костюм, і сорочка, і краватка мають малюнок. «Не працює»,наприклад, варіант з яскраво вираженими смугами на костюмі і такими ж яскравимидіагональними смугами на краватці. Виграшним таке поєднання буде, коли окремісмуги менш виражені. До смугастого костюма з однотонною сорочкою більше пасуютькраватки в горошок, з ромбиками, трикутниками тощо.
Для костюма вклітинку сорочка повинна бути тільки однотонною, краватка — без чіткоїнаправленості малюнка або одноколірною. Наприклад, синій костюм нудних барвосвіжить яскраво-блакитна сорочка, особливо якщо вона буде в тон клітинкамкостюма. Гарного ефекту можна досягти світло-сірою чи блакитною краваткою.
Цікаво, щопоєднання коричневих і синіх кольорів надає зовнішньому вигляду авторитетностіі солідності. Можливий такий варіант: коричневий чи синій костюм в клітинку,блакитна сорочка і краватка з абстрактним малюнком синіх і коричневих тонів.
Для костюмабурих чи золотистих кольорів у поєднанні з нейтральною білою сорочкою підійдекраватка, що підкреслює буру чи золотисту складову костюма.
В діловихситуаціях не слід надавати перевагу одягу яскравих забарвлень, оскільки такийкостюм привертає до себе увагу і вимагає особливо вибагливого смаку і певногодосвіду.
Від поєднаннясорочки з краваткою змінюється загальний вигляд будь-якого костюма. В літньомуваріанті найкраще світлий костюм-трійка, світла однотонна сорочка, темнакраватка. Ефект — незвичайна свіжість зовнішнього вигляду в поєднанні зділовитістю. Непоганий і спортивний варіант: такий же костюм без жилетки іяскрава краватка-метелик.
Краватка — цеголовний показник смаку і статусу чоловіка, тому при її виборі необхідно:
· Покладатисьтільки на себе.
· Довжинакраватки повинна бути такою, щоб у зав'язаному вигляді вона досягала до пряжкипояса.
· Ширинакраватки повинна відповідати ширині лацканів піджака.
· Кращийматеріал: шовк, шерсть і бавовна.
· Дужегарно виглядає синтетична тканина «під шовк» чи її суміш із шовком.
Гладенькийшовк трохи блищить, а плетений не має блиску. Шовкові краватки пасують дорізних тканин і підходять до різних ситуацій. Шерстяна в'язана краватка більшепідходить до спортивного одягу. Краватка із шерстяної тканини — до теплої спортивноїкуртки. Краватка з тонкої шерсті, хоч і схожа на шовкову, але на відміну віднеї не блищить, що надає ш менш манірного вигляду. Краватки з бавовняноїтканини повинні бути легкими і за кольором, і за вагою. їх носять влітку.Краватки з льону також гарні, але вони швидко втрачають вигляд; віскозні —швидко втрачають форму і виглядають жалюгідно.
4.2. Одяг для жінокДехто невірновважає, що жінці, щоб досягти службового успіху, потрібно наслідувати в одязічоловіків. Звичайно, нічого поганого немає, коли жінка одягнута у брючнийкостюм із синтетики. Але дослідження показують, що такий костюм не сприятимеділовому успіху. Інша справа — гарний костюм зі спідницею (з натуральнихтканин). Він підкреслює авторитет жінки і її високий життєвий рівень.
Спідницяповинна бути темного кольору на щільному поясі, краще із шерсті.
Для діловоїжінки менш придатна сукня, але якщо вона її одягає, то кращим кольором сукнівважається темно-синій, коричневий, сірий, світло-сірий. Менше підходятьзелений, яскраво-жовтий, ніжно-голубий, світло-рожевий.
Названікольори визначені для однотонної тканини без малюнка, якій і надаєтьсяперевага.
Деякігадають, що одяг створює жінку. Звичайно, це не зовсім так. І чоловіку, і жінцідля ділового успіху необхідні також розум, освіта, честолюбство, стимули.
У жіночомуодязі більш, ніж в чоловічому, відображається її індивідуальний стиль іособистий характер. У відомій казці «Попелюшка» успіх мала не сукня, а дівчинау сукні. І яку б сукню не одягла А.Кареніна у Л.Толстого, було видно жінку, ане сукню. Хоча буває і так, що на окремій людині одяг видно, а самої людини —немає.
Зачіска,макіяж, біжутерія повинні гармонійно доповнювати діловий костюм. Зачіска маєбути строгою, але разом з тим елегантною. Прикрас повинно бути якомога менше,але в той же час не можна від них відмовлятися зовсім. Носити краще дорогіприкраси. Косметика повинна бути помітною із близької відстані. Парфуми слідвикористовувати у такій кількості, щоб їх запах лише трохи відчувався. І,звичайно, це мають бути дорогі парфуми відомих фірм.
Розвитокконкурентних відносин посилює значимість соціального управління, а отже, івідповідних ділових стосунків. Вони все частіше стають вирішальними факторами,що визначають успіх або, навпаки, невдачу у діяльності не тільки окремоїлюдини, а часто-густо й самих підприємців і фірм.
Список використаних джерел:
1. Контракти. Діловий тижневик.№33 від 13.08.2007 р.
2. Міжнародний менеджмент.Конспект лекцій, Херсон, 2007.