Реферат: Етика ділової бесіди

Зміст

Вступ

1. Етика ділової бесіди

2. Сучасні погляди на місце етики в діловому спілкуванні

3. Загальні етичні принципи і характер ділового спілкування

4. Психічна структура особи іпрактика ділового спілкування

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Ділове спілкування- це складний багатоплановий процес розвитку контактів між людьми в службовійсфері.

Його учасникивиступають в офіційних статусах і орієнтовані на досягнення мети, конкретнихзавдань. Специфічною особливістю названого процесу є підпорядкуваннявстановленим обмеженням, які визначаються національними і культурнимитрадиціями, професійними етичними принципами.

Спілкуваннявластиве усім вищим живим істотам, але на рівні людини воно придбаваєнайдосконаліші форми, стає усвідомленим і опосередкованим, тобто мовою. У життілюдини немає навіть самого нетривалого періоду часу, коли б він знаходився позацим процесом життєдіяльності, поза взаємодією з іншими об'єктами суспільства. Діловеспілкування зазвичай включене як приватний момент в яку-небудь спільнупродуктивну діяльність людей і служить засобом підвищення якості цієїдіяльності, інформативним супроводом його. Його змістом є те, чим зайняті люди,а не ті проблеми, які зачіпають їх внутрішній світ, на відміну від особовогоспілкування між близькими людьми, друзями, родичами.

Уміння поводитисяз людьми під час бесіди є одним з найголовніших чинників, що визначають вашішанси добитися успіху в бізнесі, службовій або підприємницькій діяльності. Успіхилюдини в його справах навіть в технічній сфері або науковій сфері тількивідсотків на п'ятнадцять залежать від його професійних знань і на відсотків навісімдесят п'ять — від його уміння спілкуватися з людьми з якими він працює.

Ділове спілкування- це процес при якому відбувається обмін діловою інформацією і досвідом роботи,що припускає досягнення певного результату в спільній роботі, рішенняконкретної задачі або реалізацію певної поставленої мети. Ділове спілкуванняумовно ділиться на пряме (безпосередній контакт) і непряме (коли під часспілкування існує деяка просторово-часова дистанція, тобто листи, телефоннірозмови, ділові записки і так далі).

Пряме спілкуваннямає більшу результативність, силу емоційної дії і навіювання, непряме ж не маєтакого сильного результату, в нім безпосередньо діє деякісоціально-психологічні механізми. В цілому ділове спілкування відрізняється віднеформального тим, що в його процесі ставляться конкретні завдання і конкретніцілі, які вимагають певного дозволу. Це не дозволяє нам припинити процеспереговорів з партнером або партнерами по переговорах у будь-який момент (принаймні,без певних втрат в отриманні інформації для обох сторін). У звичайномудружньому ж найчастіше не піднімаються такі питання, як конкретні завдання іцілі, тому таке спілкування можна припинити (за бажанням обох сторін) убудь-який момент без побоювання втратити можливість відновити процесспілкування наново.

/>1. Етика ділової бесіди

Ділове спілкуванняє необхідною частиною людського життя, найважливішим видом стосунків з іншимилюдьми. Вічним і одним з головних регулювальників цих стосунків виступають етичнінорми, в яких виражені наші уявлення про добро і зло, справедливість інесправедливість, правильність або неправильність вчинків людей. І спілкуючисьв діловій співпраці зі своїм підлеглими, начальником або колегами, кожен так чиінакше свідомо або стихійно спирається на ці представлення. Але залежно відтого, як людина розуміє моральні норми, який зміст в них вкладає, в якій мірівін їх взагалі враховує в спілкуванні, він може як полегшити собі діловеспілкування, зробити його ефективнішим, допомогти в рішенні поставлених завданьі досягненні цілей, так і утруднити це спілкування або навіть зробити йогонеможливим [6, с.121-124].

Етика (від греч. ethos- звичай, вдача) — вчення про мораль, моральність. Термін «етика» упершеспожив Арістотель (384-322 до н. е) для позначення практичної філософії, якаповинна дати відповідь на питання, що ми повинні робити, щоб здійснюватиправильні, моральні вчинки.

Мораль (від латів.moralis — моральний) — це система етичних цінностей, які визнаються людиною. Мораль- найважливіший спосіб нормативної регуляції громадських відносин і поведінкилюдей в самих різних сферах громадського життя — сім'ю, побут, політику, науку,працю і так далі

Найважливішимикатегоріями етики є — «добро», «зло», «справедливість»,«благо», «відповідальність», «борг», «совість»і так далі.

Норми мораліотримують своє ідейне вираження в загальних уявленнях, заповідях, принципах проте, як повинно поводитися. Мораль завжди припускає наявність певного моральногоідеалу, зразка для наслідування, зміст і сенс якого міняються в історичномучасі і соціальному просторі, тобто в різні історичні епохи і у різних народів. Протев моралі належне далеко не завжди співпадає з сущим, з реально існуючоюморальною реальністю фактичними нормами поведінки людей. Більше того, на всьомупротязі розвитку моральної свідомості внутрішнім стержнем і структурою йогозміни являється «суперечливо-напружене співвідношення понять сущого іналежного».

У цьому протиріччіміж належним і сущим ув'язнена і суперечлива суть мотивації спілкування (у томучислі і ділового спілкування і поведінки людини). З одного боку, він прагнеповодитися морально належним чином, а з іншою, — йому необхідно задовольнитисвої потреби, реалізація яких дуже часто пов'язана з порушенням моральних норм[1, с.78-79].

Цей внутрішнійконфлікт між піднесеним ідеалом і практичним розрахунком моральним боргом ібезпосереднім бажанням існує завжди і в усіх сферах життя. Але особливонапружено він проявляється в етиці ділового спілкування, тому що саме в цьомувиді спілкування основний предмет, з приводу якого воно утворюється, єзовнішнім для індивідів.

Спілкування — процесвзаємодії громадських суб'єктів: соціальних груп, спільностей або осіб, в якомувідбувається обмін інформацією, досвідом, здібностями і результатами діяльності.Спілкування виступає як спосіб буття суспільства і людини. Саме в процесіспілкування відбуваються соціалізація особи і її самореалізація. На думкуАрістотеля, здатність вступати в спілкування відрізняє людину від «недорозвиненихв моральному сенсі істот» і від «надлюдини». Тому «той хтоне здатний вступати в прощення або, вважаючи себе істотою впевненою, невідчуває потреби ні в чому, вже не складає елементу держави, стаючи аботвариною, або божеством» [3, с.18-22].

Специфіка діловогоспілкування обумовлена тим, що воно виникає на основі і з приводу певного видудіяльності, пов'язаної з виробництвом якого-небудь продукту або ділового ефекту.При цьому сторони ділового спілкування виступають у формальних (офіційних) статусах,які визначають необхідні норми і стандарти (у тому числі і етичні) поведінкилюдей. Як і всякий вид спілкування, ділове спілкування має історичний характервоно проявляється на різних рівнях соціальної системи і в різних формах. Йоговідмінна риса — воно не має певного значення, не є самоціллю, а служить засобомдля досягнення яких-небудь інших цілей. В умовах ринкових стосунків — цепередусім отримання максимального прибутку [6, с.131-132].

З урахуваннямусього сказаного етику ділового спілкування можна визначити як сукупністьморальних норм, правил і представлень, регулюючих поведінку і стосунки людей впроцесі їх виробничої діяльності. Вона є окремим випадком етики взагалі імістить в собі її основні характеристики.

Усоціально-філософському плані етика ділового спілкування визначаєтьсясуспільно-економічним ладом суспільства структурою його соціальної організаціїі пануючим типом суспільної свідомості. У традиційному суспільстві, заснованомуна спільності соціального життя, колективних представленнях, міфологічнійсвідомості і міжособових стосунках, основним механізмом ділового спілкування єритуал, традиція і звичай. Їм відповідають норми, цінності і стандарти етикиділового спілкування [7, с.111-114].

Відмітноюособливістю цього типу спільності є те, що тут ще немає того розриву міжетичними нормами ділового спілкування і загальними уявленнями про моральнежиття, який з'явиться в суспільстві з розвиненими ринковими стосунками. Загальнінорми моралі являються тут і нормами ділового спілкування. Здебільшого вони щене відділяються один від одного і не протиставляються один одному, подібно дотого, як ділове життя не протиставляється особистому життю. Але і тоді коли урамках традиційного суспільства виникають приватні і корпоративні інтереси,загальні норми моральності все ще продовжують грати головну роль.

В умовахвідсутності товарного фетишизму і загального відчуження хороше виконання самоїсправи розглядається як моральний борг і служить основним способомсамоствердження особи. Людина традиційного суспільства ще не виробила в собіхолуйську психологію і не гніт спину, прагнучи в усьому догодити своємуначальникові, бо етичні цінності мають тут велике значення.

Такі поняття, яксправедливість, честь, гідність, свобода відповідальність мають тутекзистенціальний життєво важливий для людського існування сенс і наповнені неабстрактним, а реальним життєвим змістом. За затвердження цих цінностей людичасто жертвували своїм життям. Пафосом цього типу спілкування можуть служитислова Мартіна Лютера: «На тому коштую і не можу інакше».

Етикет означаєвстановлений порядок поведінки де-небудь. Це найбільш загальне визначенняетикету.

Культура поведінки- вчинки і форми спілкування людей, засновані на моральності, естетичному смакуі дотриманні певних норм і правил. Істинна культура поведінки є органічнаєдність внутрішньої і зовнішньої культури людини, уміння знайти правильну лініюповедінки навіть в нестандартній, а іноді і в екстремальній ситуації [8, с.216-218].

Діловий етикет — найважливішасторона моралі професійної поведінки ділової людини, підприємця. Знання його — необхіднапрофесійна якість, яку потрібно придбавати і постійно удосконалювати. Майже 70%вигідних для вітчизняних ділових людей угод, що зірвалися, не відбулися черезте, що українські бізнесмени не знають правил ділового спілкування і неволодіють культурою поведінки. Ця цифра підтверджується і світовим досвідом. Так,ще в 1936 р. Дейл Карнеги писав: «Успіхи тієї або іншої людини в йогофінансових справах відсотків на 15 залежать від його професійних знань івідсотків на 85 — від його уміння спілкуватися з людьми». Немало рушитьсякар'єр і втрачається грошей із-за неправильної поведінки або невихованості. Знаючице, японці витрачають на навчання хорошим манерам і консультаціям з питаньетикету, культури поведінки сотні мільйонів доларів в рік. Вони добре знають,що успіх будь-якої фірми багато в чому залежить від здатності її працівників,від їх уміння дружно працювати над досягненням загальної мети. Знання етикету,культура поведінки — ось ключові умови для успішної роботи в будь-якійорганізації — таке думка провідних фахівців фірм [7, с.118-119].

На жаль,українські ділові люди досі не надають серйозного значення цим аспектам своєїдіяльності. Підкреслимо, що дотримання ділового етикету уміння культурне звістцісебе особливо важливо при роботі з представниками іноземних фірм, при виїздідля ув'язнення угод за кордон.

Отже, знанняділового етикету, уміння культурне звістці себе — основа підприємницькогоуспіху.

 

2. Сучасні погляди на місце етики в діловомуспілкуванні

Це протиріччя міжетикою і бізнесом, належним і сущим дуже гостро проявляється і сьогодні вділовому спілкуванні, причому на самих різних його рівнях: як між організацієюі соціальним середовищем, так і усередині самої організації. Між керівниками,підприємцями і взагалі діловими людьми по відношенню до вказаного протиріччяіснують дві основні позиції.

1. Що вважаютьсебе прагматиками вважають, що в діловому спілкуванні і взагалі в бізнесі етикасама по собі не потрібна. Єдиний обов'язок керівника корпорацією, бізнесу, щопрацює по найму у власника, — будь-якими доступними засобами максимізуватиприбуток, «робити якомога більше грошей», всіляко пристосовуючись донорм суспільства, втілених в законах і етичних традиціях [6, с.94-96].

З цієї позиції,яку можна назвати «діловий макіавеллізм», етичні норми і сама моваетики розглядаються як перешкода в діловому спілкуванні. У нім прагнуть уникатирозмов про мораль, етичні ідеали, борг і соціальні обов'язки, оскільки врезультаті з'являються «зайві», такі, що «не відносяться досправи» проблеми, що стосуються моральної і соціальної відповідальності.

Крайнім випадкомнеетичної поведінки бізнесменів, керівників підприємств є порушення закону. Аленеетичною поведінкою слід також вважати різного роду дії компаній, що нероблять належних заходів для усунення дефектів у своїй продукції, які можутьпривести до шкідливих наслідків для населення. Тому в поняття етики діловогоспілкування входить і турбота керівників підприємств про якість своєїпродукції, відповідальність за ту шкоду який вона може нанести населенню.

Етика діловогоспілкування торкається, звичайно, не лише соціальній відповідальностікерівників підприємств. Вона охоплює широкий круг питань, що відносяться доцілей і засобів ведення бізнесу. В зв'язку з цим слід зазначити, щопредставники ділового прагматизму часом використовують непридатні засоби длядосягнення своїх цілей, такі, як хабарі, підкуп і так далі. Але окрім цього ісамі цілі ділового спілкування можуть носити неетичний характер. При цьомуспілкування може розглядатися неетичним не тому що воно протизаконне, авнаслідок несумісності цілей ділового спілкування моральним цінностям. Прикладомможе служити ув'язнення угод, контрактів на будову екологічно шкідливихпідприємств.

2. Друга позиціяпо відношенню до протиріччя між етикою і бізнесом полягає в тому, що дотриманняетичних норм в діловому спілкуванні визнається важливим не лише з точки зорувідповідальності бізнесменів перед суспільством і самими собою, але інеобхідним для ефективності виробництва. В цьому випадку етика розглядається нелише як необхідний моральний імператив поведінки, але і як засіб (інструмент),що допомагає збільшити рентабельність сприяюче зміцненню ділових зв'язків іполіпшенню ділового спілкування [3, с.217-219].

Думається, що цейпідхід є цивілізованим і врешті-решт ефективнішим, оскількипідприємство-компонент суспільства, і затверджуючи етичні норми спілкування усебе, воно в той же самий час сприяє їх поширенню і в соціумі, соціальномудовкіллі. А ніж благополучнішою стає етична атмосфера в суспільстві, тим більшесприятлива обстановка створюється і для бізнесу. В той же час неетичнаповедінка і спілкування рано чи пізно обернеться якщо і не прямими економічнимизбитками, то в усякому разі соціальними і моральними витратами як дляпідприємства, так і для соціального середовища.

 

3. Загальні етичні принципи і характер діловогоспілкування

Етику діловогоспілкування слід враховувати в різних її проявах: у відносинах міжпідприємством і соціальним середовищем; між підприємствами; усередині одногопідприємства; між керівником і підлеглими, між підлеглим і керівником, міжлюдьми одного статусу. Між сторонами того або іншого виду ділового спілкуванняіснує своя специфіка. Завдання і полягає в тому, щоб сформулювати такі принципиділового спілкування, які не лише відповідали б кожному виду діловогоспілкування але і не суперечили загальним моральним принципам поведінки людей. Втой же час вони повинні служити надійним інструментом координації діяльностілюдей, залучених в ділове спілкування [8, с.119-121].

Стосовно діловогоспілкування основний етичний принцип можна сформулювати таким чином: в діловомуспілкуванні при ухваленні рішення про те, які цінності слід віддати перевазі вцій ситуації, поступай так, щоб максима твоєї волі була сумісна з моральнимицінностями інших сторін, що беруть участь в спілкуванні, і допускалакоординацію інтересів усіх сторін.

Таким чином, воснові етики ділового спілкування має бути координація, а по можливості ігармонізація, інтересів. Природно, якщо воно здійснюється етичними засобами і вім'я морально виправданих цілей. Тому ділове спілкування повинне постійноперевірятися етичною рефлексією, реабілітовуючою мотиви вступу в нього. Прицьому зробити етично правильний вибір і прийняти індивідуальне рішення частосправа зовсім непроста. Ринкові стосунки надають свободу вибору але в той жечас збільшують кількість варіантів рішень, породжують комплекс моральних дилем,що очікують ділових людей на кожному кроці в процесі їх діяльності іспілкування.

У діловомуспілкуванні «знизу-вгору», тобто відносно підлеглого до свогоначальника, загальне етичне правило поведінки можна сформулювати таким чином:«Відноситеся до свого керівника так, як ви хотіли б, щоб до васвідносилися ваші підлеглі».

Знати, як слідзвертатися і відноситися до свого керівника, не менш важливо, ніж те, якіморальні вимоги слід пред'являти до своїх підлеглих. Без цього важко порозумітисяі з начальником, і з підлеглими. Використовуючи ті або інші етичні норми, можнапритягнути керівника на свою сторону, зробити своїм союзником, але можна інастроїти його проти себе, зробити своїм недоброзичливцем [7, с.94-96].

Загальний етичний принципспілкування «по горизонталі», тобто між колегами (керівниками аборядовими членами групи), можна сформулювати таким чином: «В діловомуспілкуванні відноситеся до свого колеги так, як ви хотіли б, щоб він відносивсядо вас». Якщо ви утруднюєтеся, як поводитися в тій або іншій ситуації,поставте себе на місце вашого колеги.

Стосовноколег-керівників слід мати на увазі, що знайти вірний тон і прийнятні нормиділового спілкування з рівними по статусу співробітниками з інших підрозділів — справа дуже непроста. Особливо якщо йдеться про спілкування і стосункиусередині одного підприємства. В цьому випадку вони нерідко є суперниками вборотьбі за успіх і просування по службі. У той же самий час цей люди, якіразом з вами належать до команди загального керівника. У даному випадкуучасники ділового спілкування повинні почувати себе рівними по відношенню одиндо одного [7, с.118-119].

 

4. Психічна структура особи і практика діловогоспілкування

Більшість розбіжностейі конфліктів в міжособових стосунках ділових партнерів пов'язана зіндивідуальними особливостями їх психіки. Ці особливості обумовлені не лишегенетичними, але і соціально-культурними впливами [8, с.118-123].

Зміна і чергуванняемоційних переживань, афектних реакцій, різноманітних інстинктів, мотивацій іустановок дозволяє психіці особи адаптуватися до складних життєвих ситуацій. Такіситуації частенько виникають в діловому спілкуванні.

Особи з активною ідинамічною психікою схильні стежити за своїми діями і діями партнера, виявляючисильні і слабкі сторони як власних вчинків, так і усієї ситуації, що склалася. Уразі невдачі вони, не коливаючись, беруть відповідальність на себе за те, щодоклали недостатньо зусиль для встановлення ділового контакту. Навпаки, особи зпасивною і менш дієздатною психікою більш схильні винити в невдачі різнізовнішні обставини або своїх ділових партнерів [6, с.241-241].

Різні модифікаціїсоціальної поведінки ділових партнерів свідчать про наявність істотнихвідмінностей в їх психічній структурі. Сама ж по собі психічна структуравиступає як знак особи, виражає її індивідуальність і психічні особливості. Посвоїй суті психічна структура не є незмінною, а швидше представляється рушійнимі поточним процесом. Проте для неї характерна певна цілісність, що включаєкомплекс досить стійких ознак: інстинкти, рефлекси, темперамент, чутливість,здібності, мотивації, установки. Усі ці ознаки визначають властивий цій людиніхід думок і поведінки, коли він пристосовується до різних життєвих ситуацій.

/>Висновки

Ділове спілкуванняє необхідною частиною людського життя, найважливішим видом стосунків з іншимилюдьми. Вічним і одним з головних регулювальників цих стосунків виступаютьетичні норми, в яких виражені наші уявлення про добро і зло, справедливість інесправедливість, правильність або неправильність вчинків людей. І спілкуючисьв діловій співпраці зі своїм підлеглими, начальником або колегами, кожен так чиінакше, свідомо або стихійно спирається на ці представлення. Але залежно відтого, як людина розуміє моральні норми, який зміст в них вкладає, в якій мірівін їх взагалі враховує в спілкуванні, він може як полегшити собі діловеспілкування, зробити його ефективнішим, допомогти в рішенні поставлених завданьі досягненні цілей, так і утруднити це спілкування або навіть зробити йогонеможливим.

Етика — вчення промораль, моральність. Термін «етика» уперше спожив Арістотель дляпозначення практичної філософії, яка повинна дати відповідь на питання, що миповинні робити, щоб здійснювати правильні, моральні вчинки.

Мораль) — цесистема етичних цінностей, які визнаються людиною. Мораль — найважливішийспосіб нормативної регуляції громадських стосунків, спілкування і поведінкалюдей в самих різних сферах громадського життя — сім'ї, побуті, політиці,науці, праці і так далі.

Норми мораліотримують своє ідейне вираження в загальних уявленнях, заповідях, принципах проте, як повинно поводитися. Мораль завжди припускає наявність певного моральногоідеалу, зразка для наслідування, зміст і сенс якого міняються в історичномучасі і соціальному просторі, тобто в різні історичні епохи і у різних народів. Протев моралі належне далеко не завжди співпадає із з у щ і м, з реально існуючоюморальною реальністю фактичними нормами поведінки людей. Більше того, на всьомупротязі розвитку моральної свідомості внутрішнім стержнем і структурою йогозміни являється" суперечливо-напружене співвідношення понять сущого іналежного".

У цьому протиріччіміж належним і сущим ув'язнена і суперечлива суть мотивації спілкування (у томучислі і ділового спілкування і поведінки людини). З одного боку, він прагнеповодитися морально належним чином, а з іншою, — йому необхідно задовольнитисвої потреби, реалізація яких дуже часто пов'язана з порушенням моральних норм.

Цей внутрішнійконфлікт між піднесеним ідеалом і практичним розрахунком, моральним боргом ібезпосереднім бажанням існує завжди і в усіх сферах життя. Але особливонапружено він проявляється в етиці ділового спілкування, тому що саме в цьомувиді спілкування основний предмет, з приводу якого воно утворюється, єзовнішнім для індивідів.

Спілкування — процесвзаємодії громадських суб'єктів: соціальних груп, спільностей або осіб, в якомувідбувається обмін інформацією, досвідом, здібностями і результатами діяльності.Спілкування виступає як спосіб буття суспільства і людини. Саме в процесіспілкування відбуваються соціалізація особи і її самореалізація. На думкуАрістотеля, здатність вступати в спілкування відрізняє людину від «недорозвиненихв моральному сенсі істот» і від «надлюдини».

Специфіка діловогоспілкування обумовлена тим, що воно виникає на основі і з приводу певного видудіяльності, пов'язаної з виробництвом якого-небудь продукту або ділового ефекту.При цьому сторони ділового спілкування виступають у формальних (офіційних) статусах,які визначають необхідні норми і стандарти (у тому числі і етичні) поведінкилюдей. Як і всякий вид спілкування, ділове спілкування має історичний характервоно проявляється на різних рівнях соціальної системи і в різних формах. Йоговідмінна риса — воно не має велике значення, не є самоціллю, а служить засобомдля досягнення яких-небудь інших цілей. В умовах ринкових стосунків — цепередусім отримання максимального прибутку.

З урахуваннямусього сказаного етику ділового спілкування можна визначити як сукупністьморальних норм, правил і представлень, регулюючих поведінку і стосунки людей впроцесі їх виробничої діяльності. Вона є окремим випадком етики взагалі імістить в собі її основні характеристики.

Етику діловогоспілкування слід враховувати в різних її проявах: у відносинах міжпідприємством і соціальним середовищем; між підприємствами; усередині одногопідприємства; між керівником і підлеглими, між підлеглим і керівником, міжлюдьми одного статусу. Між сторонами того або іншого виду ділового спілкуванняіснує своя специфіка. Завдання і полягає в тому, щоб сформулювати такі принципиділового спілкування, які не лише відповідали б кожному виду діловогоспілкування але і не суперечили загальним моральним принципам поведінки людей. Втой же час вони повинні служити надійним інструментом координації діяльностілюдей, залучених в ділове спілкування.

Стосовно діловогоспілкування основний етичний принцип можна сформулювати таким чином: в діловомуспілкуванні при ухваленні рішення про те, які цінності слід віддати перевазі вцій ситуації, поступай так, щоб максима твоєї волі була сумісна з моральнимицінностями інших сторін, що беруть участь в спілкуванні, і допускалакоординацію інтересів усіх сторін.

Більшістьрозбіжностей і конфліктів в міжособових стосунках ділових партнерів пов'язана зіндивідуальними особливостями їх психіки. Ці особливості обумовлені не лишегенетичними, але і соціально-культурними впливами.

Зміна і чергуванняемоційних переживань, афектних реакцій, різноманітних інстинктів, мотивацій іустановок дозволяє психіці особи адаптуватися до складних життєвих ситуацій. Такіситуації частенько виникають в діловому спілкуванні.

/>Список використанихджерел

1.   Лавриненко В.Н. Психология и этика делового общения. — М.: «ЮНИТИ»,2007. — 279 с.

2.   Столяренко Л.Д. Психология делового общения и управления. — М.: «Феникс»,2005. — 416 с.

3.   Мебиус Артс. Лекции по навыкам делового общения. — М.: «Формат»,2008. — 514 с.

4.   Ботавина Р.Н. Этика деловых отношений: Учеб. Пособие. — М.: «Формат»,2009. — 416 с.

5.   Суховершина Ю.В., Тихомирова Е.П. Тренинг делового (профессионального) общения.- М.: " Академический проект", 2008. — 127 с.

6.   Зельдович Б.З. Деловое общение. — М.: " Альфа-Пресс", 2007. — 416с.

7.   Погребняк Е. Словарь великорусского языка делового общения. — М.: «Феникс»,2007. — 38 с.

8.   Кузин Ф.А. Культура делового общения. Практическое пособие. — М.: "Ось-89", 2002. — 320 с.

9.   Кузьмин, Э. Протокол и этикет дипломатического и делового общения. — М.:«Феникс», 1996. — 214 с.

10.Семенов А.К., Маслова Е.Л. Этика менеджмента. — М.: " Дашков и К°",2007. — 272 с.