Реферат: Різновиди планів на підприємстві та їх комплекси

Різновиди планів на підприємстві та їхкомплекси

Як зазначалось раніше,планування є важливою функцією управління, яка, як і управ­ління, видозмінюється в процесі розвитку економіки.

Перехід до ринковоїконцепції управління вимагає перегляду всіх елементів плану­вання. Автоматична заміна планування ринковими регуляторами не пройшла йне могла: більше того, самі ринкові методи управліннявиникнути не можуть. Необхідно було на плановій основістворити умови для їх формування через роздержавлення, приватиза­цію, реструктуризацію, санацію тощо.

Планування як формадержавного впливу на економіку існує у всіх країнах. Воно органічновписується в ринковий механізм господарювання. В процесі планування важ­ливо визначити, що і як повинна планувати держава, а що — самі суб'єктигосподарю­вання. Щоб вирішити цю проблему розглянемовиди планування.

За змістом і формою проявурозрізняють такі види (форми) планування і планів:

1. З точки зору обов'язковості планових завдань розрізняють директивне та індикативне планування.

Директивне планування — це процес прийняття рішень, які маютьобов'язковий характер для об'єктів планування. Вся система соціалістичногонародногосподарсь­кого планування носила виключнодирективний характер, силу закону. Директивні пла­нимали, як правило, адресний характер і відрізнялися надмірною деталізацією. Такепланування може бути ефективним засобом вирішення багатьох завдань, які мають загальнонаціональне значення, наприклад, у сфері охорони навколишньогосередови­ща, оборони, соціальної політики.

Індикативне планування є найбільш розповсюджена у всьому світі форма дер­жавногопланування макроекономічного розвитку. Індикативне планування є антипо­дом директивного тому, що цей план не має обов'язкового до виконанняхарактеру, хоча в ньому можуть бути і обов'язкові завдання. В цілому він маєнаправляючий, рекомендаційний характер. Основне завданнятакого планування не тільки в тому, щоб дати кількісну оцінкупоказників, що характеризують динаміку, структуру та ефек­тивністьекономіки, а насамперед в тому, щоб забезпечити ув'язку та збалансованість всіх показників розвитку економіки. Індикативне планування маєінформаційний, орієн­туючий характер (контрольні цифри,економічні регулятори).

Індикативне плануваннязастосовується і на мікрорівні. У цьому випадку при скла­данніперспективних планів застосовується індикативне, а в поточному плануванні -директивне планування.

На відміну від плану(індикатору), зобов'язання (директива) пов'язане з прийнят­тям рішення про конкретні дії.

2.Залежно від терміну, на який складається план, і ступеня деталізаціїпланових розрахунків прийнято розрізняти довгострокове (перспективне), середньо- строкове і короткострокове (поточне)планування.

Перспективне плануванняохоплює період понад 5 років — 10, 15, 20 років. Такі планивизначають довгострокову стратегію підприємства, соціальний, економічний танауково-технічний розвиток. Таке планування потрібно відрізняти відпрогнозування.

Прогнозування — це процес передбачення, побудований на ймовірності, науковообгрунтованому судженні про перспективи розвитку об'єкта в майбутньому.

Середньострокове плануванняпроводиться на період від 1 до 5 років. На деяких підприємствахсередньострокове планування сумісне з поточним. У цьому випадку складаєтьсяп'ятирічний план, в якому перший рік деталізується до рівня поточного плану і є по суті короткостроковим плануванням.

Поточне планування охоплюєперіод до 1 року — піврічне, квартальне, місячне, де­кадне, тижневе і добовепланування.

3.За складом планових рішень розрізняють:

а) стратегічнепланування;

б) поточне (оперативно-календарне планування);

в) зведене планування загальних результатів та фінансове планування.

При стратегічномуплануванні на основі поставлених цілейвизначаються обся­ги і структура продуктово-асортиментноїпрограми підприємства, а також структура і обсягиресурсів (потенціалу), необхідних для виробництва і реалізації продукції. Стра­тегічне планування безпосередньо пов'язане з діяльністю підприємства утак званому довгостроковому періоді, оскільки змінапотенціалу передбачає планування розміру підприємства, структури виробництва,виробничої потужності, структури капіталу, а такожорганізаційної структури, юридичної форми і системи управління підприємством у цілому. Основна мета стратегічного планування полягає у створенніпотенціалу для виживання підприємства в умовах динамічної зміни зовнішньогосередовища, що по­роджує невизначеність перспективи. Врезультаті такого планування підприємство ста­витьперспективні цілі і виробляє шляхи їх досягнення.

На сьогодні стратегічнепланування зайняло своє місце в ряді функцій менедж­менту.Багато в чому воно набуло нового змісту, збагатилося за рахунок синтезу з новим підходом. Сьогодні, поряд із формальними, кількісними методами,стратегічне планування використовуєтворчий, інтуїтивний підхід. Не будучи універсальним ме­тодомдосягнення успіху в бізнесі, воно в той же час створює основу для успішної діяльності підприємства.

Стратегічне плануванняскладається з ряду взаємозалежних етапів.

Спочатку проводитьсядослідження зовнішнього і внутрішнього середовища органі­зації,потім визначаються основні орієнтири підприємства, на наступному етапі, у рам­ках стратегічного аналізу, порівнюються результати першого і другогоетапів, визнача­ються можливі варіанти стратегій, потімвибирається один із варіантів і формується власнастратегія; на останньому етапі готується остаточний стратегічний план, вихо­дячи з раніше проведених розробок, пропозицій нижчестоячих рівнів.

Стратегічний планпідприємства базується на:

ü визначенніпопиту на продукцію, що виробляється або може бути вироблена; прогнозуванні її збуту та можливостей збільшення експорту й зменшенняімпорту; збільшення на цій основі обсягів виробництвата реалізації продукції;

ü перевірцізбалансованості прийнятих обсягів із наявними потужностями й техно­логічним забезпеченням, а також розробці заходів, спрямованих нареконструкцію й технічне переоснащення виробничих потужностей з урахуваннямекологічних вимог і конкретних пропозицій щодо поставокустаткування та матеріальних ресурсів на такі цілі;

üвивченні можливостей забезпеченнявиробництва матеріально-технічними ре­сурсами;

üвизначенні перспективи соціального станутрудового колективу; кількості ро­бочих місць), оплати праці, витрат прибутку на соціальні цілі;

üвивченні можливостей фінансування заходівплану за рахунок власного прибут­ку, державних асигнувань,кредитів, іноземних інвестицій тощо;

üвизначенні кінцевих результатів роботипідприємства за даним планом: обсягів виробництва тареалізації продукції, собівартості та ціни, чистого прибутку, ефектив­ності виробництва, ступеня ризику.

У процесі поточногопланування, на відміну від стратегічного, плануванняпро­водиться на короткостроковий період на базі визначеноївиробничої програми, задано­го потенціалу та системиуправління, охоплює всі сфери виробничо-господарської діяль­ності підприємства, підпорядковує їх досягненню цілей. Традиційнокомплекс планів відображає функціональні сфери діяльності(функціональні підсистеми планування), а саме: випускпродукції, її реалізацію; забезпечення виробництва необхідними засоба­ми (обґрунтування виробничою потужністю), матеріальними та трудовимиресурса­ми; визначення витрат і фінансовихрезультатів. У підсистему поточного планування входитьтакож розробка планів у розрізі виробничих і обслуговуючих підрозділів підпри-s ємства, які конкретизуютьдосягнення загальних цілей для кожного з них. У рамкахї поточногопланування розробляються також окремі проекти здійснення загальних стра-1 тегічних та поточних планів, які не передбачають змін у потенціаліпідприємства.

Які основні відмінності міжстратегічним та поточним плануванням?

Основне питаннястратегічного планування — чого хоче досягти підприємство: майбутньому? Поточне планування зосереджене на тому, як підприємствоповинно досягти такого стану. Тобто різниця між стратегічним і поточнимплануванням — це| різниця між цілями і засобами.

Інші відмінності:

vприйняття рішень нарівні поточного планування, як правило, буваєменш суб'єк­тивним, тому що менеджерам, якізаймаються поточним плануванням, більше дос­тупна конкретна інформація. При поточному плануванні застосовуютькількісні мето­ди аналізу, якібазуються на комп'ютерних технологіях;

vвиконання поточних рішень кращевідслідковується, менш піддається ризику, оскількитакі рішення стосуються, в основному, внутрішніх проблем;

vпоточні рішення легше оцінюються, тому щоможуть бути виражені в більш конкретних цифрових результатах;

vдля поточного планування характерно такожтяжіння до рівнів окремих підрозділів -виробничих,регіональних, функціональних.

Оперативно-календарнепланування є завершальним етапом у плануванні госпо­дарської діяльності підприємства. Основне його завдання — вконкретизації показників по­точного плану з метоюорганізації планомірної та ритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів. Воно пов'язує всі елементи підприємства вєдиний виробничий організм, включаючи технічнупідготовку, виробництво, матеріально-технічне забезпе­чення,створення і підтримку необхідних запасів матеріальних ресурсів, збут продукції.

Якщо стратегічне плануваннярозглядається як пошук нових можливостей підприє­мства,поточне потрібно вважати процесом створення передумов для реалізації цих новихможливостей, а оперативно-календарне планування — процесом їх реалізації.

Основною функцією зведеногопланування є визначення сукупних фінансово-еко­номічних результатівдіяльності підприємства та фінансове планування.

Планування інвестицій іпроектів розглядають як особливий комплекс, що зай­маєпроміжне місце між стратегічним та поточним плануванням, або виокремлюють його за належністю до довгострокового періоду функціонуванняпідприємства, як тільки воно передбачає змінупотенціалу підприємства.

Проект — це задум (завдання, проблема) та необхіднізасоби його реалізації із метою досягнення бажаного економічного,технічного, технологічного чи організацій­ногорезультату. Під проектом розуміють також сукупність організаційно-правових тарозрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення визначених дій.

Інвестиційний проект — це комплекс заходів зі створення нового абомодерні­зації діючого виробництва товарів, абонадання послуг із метою отримання доходів і досягненнясоціального ефекту.

Бізнес-план — це документ, якийє результатом комплексного дослідження основних сторін діяльності підприємства; опис функціонування новостворюваного чиреконструк­ції діючого підприємства;робочий інструмент підприємця для організації своєї роботи. Бізнес-план навідміну від плану підприємства відображає розвиток одного конкретного напрямку його роботи на визначеному ринку.Підприємство може одночасно мати кілька бізнес-планів. Ступіньдеталізації обґрунтувань у бізнес-плані може бути різним. У ма­лому бізнесі бізнес-план та план підприємстваможуть збігатися і за обсягом, і за змістом.