Реферат: Перехресна еластичність попиту та довгострокові граничні і середні витрати

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чернігівськийдержавний технологічний університет

КафедраЕТіЕП

КОНТРОЛЬНАРОБОТА

здисципліни: МІКРОЕКОНОМІКА

натему: ПЕРЕХРЕСНА ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОПИТУ ТА ДОВГОСТРОКОВІ ГРАНИЧНІ І СЕРЕДНІ ВИТРАТИ

Чернігів,ЧДТУ, 2009

Зміст

Перехресна еластичність попиту

Довгострокові граничні і середні витрати

Список використаних джерел

Покупець на ринкуорієнтується не лише на зміну ціни, а й враховує також свій доход, смаки, моду,наявність замінників. Тому його реакція на зміну певних умов буде різною. Дляодних товарів навіть незначна зміна ціни або доходу може спричинити значнізміни в обсязі покупок, а для інших товарів навіть значне підвищення абозниження ціни чи доходу буде мало помітним.

Щоб адекватнореагувати на зміну ринкової ситуації, виробник повинен вміти оцінити попит натовар в поточному моменті і на перспективу. Існує попит практично постійний,наприклад, на хліб, молоко та інші життєво необхідні товари, а є попитзароджуючийся, що спостерігається при випуску нового продукту. На попит впливаєтакож ступінь насиченості. Якщо на ринку з’явився новий продукт, то попитвипереджує пропозицію. Але по мірі задоволення потреби покупців, попит на товарнасичується, обсяг виробництва починає відповідати попиту, а іноді іперевищувати його. На поведінку попиту споживачів впливає багато факторів, іпри їх зміні ступінь чутливості споживачів до цих змін буде різним.

Ступіньчутливості функціонально пов’язаних між собою величин можна вимірювати вабсолютних показниках як похідну функції

/> />

Або ж її можнавимірювати у відносних показниках як співвідношення процентних змін. Відноснийпоказник має переваги у тому, що він не залежить від одиниць вимірювання. Томув економічному аналізі застосовується частіше саме показник відносних змін.

Вимірникомвідносних змін є еластичність. Можна сказати, що еластичність – це мірачутливості однієї змінної до зміни іншої змінної (відносна зміна значенняфункції у в розрахунку на одиницю відносної зміни аргументу х). Еластичністьзмінної у по змінній х /> визначається якспіввідношення процентних змін залежної у і незалежної х змінних. Якщо

/> то />

Враховуючи, щопри

/> />

(тобто, при малихприростах аргументу відношення приросту /> і/> наближається до похідної упо х), маємо:

/>

Якщо /> вважати загальною(сукупною) величиною (як, наприклад, загальна або сукупна виручка), то /> відповідна їй граничнавеличина (наприклад, гранична виручка, або додаткова виручка /> від додаткової одиниці />, />середня величина (середнявиручка, або виручка в середньому на одиницю х, яка дорівнює /> в нашій ситуації це –ціна). Отже, еластичність функції дорівнює відношенню граничної і середньоївеличин.

У мікроекономіцізастосовується багато різновидів еластичності залежно від досліджуваного явищаі чинників, що викликають зміну досліджуваного явища,– попиту, пропозицій чивиробництва. Що стосується попиту, то тут залежно від впливу цінового чинецінових чинників розрізняють наступні види еластичності:

­    еластичністьпопиту за ціною;

­    перехреснуеластичність попиту;

­    еластичністьпопиту за доходом.

Перехреснаеластичність попиту />– це процентназміна обсягу попиту на один товар при зміні на 1% ціни іншого товару (іншимисловами, ступінь впливу на обсяг попиту на даний товар зміни ціни на іншийтовар). Вона показує, на скільки процентів зміститься крива попиту. Коефіцієнтперехресної еластичності попиту за ціною обчислюється наступним чином:

/>

де />зміна обсягу попиту натовар В;

/>зміна ціни товару А.

З використаннямпохідної ця формула набуває наступного вигляду:

/>

Величинаперехресної еластичності попиту може бути додатною, від’ємною або нульовою.Якщо товари взаємозамінювані, то перехресна еластичність попиту на ці товаридодатна, тому що при підвищенні ціни одного товару обсяг його продажузменшується, а попит на товар-замінник зростає. Наприклад, перехреснаеластичність попиту на вершкове масло і маргарин буде мати такий вигляд:

/>

Чим більшийдодатній коефіцієнт, тим більший ступінь замінності двох товарів.

Якщо товари євзаємодоповнюючими, то перехресна еластичність попиту від’ємна, оскількипідвищення ціни одного товару призводить як до зменшення обсягу попиту на цейтовар, так і до скорочення попиту на товар-доповнювач. В результаті:

/>

Чим більшавеличина від’ємного коефіцієнту, тим більша взаємодоповнюваність двох товарів.

У випадку, колидва товари не пов’язані між собою, є незалежними у споживанні (нейтральнітовари), перехресна еластичність попиту рівна нулю />

Довгострокові граничні і середні витрати

Підприємецьзавжди зацікавлений у тому, щоб обсяг виробництва мати максимальний, а витратипри цьому були мінімальними. Зв’язок між обсягом виробництва продукції тавартістю її виробництва у довгостроковий період показує функція загальноївартості виробництва, яка відображає сумарну вартість усіх використанихфакторів виробництва. Виробнича функція описує взаємозв’язок між витратамифакторів виробництва і максимально можливим обсягом випуску продукції. Вонадозволяє обчислити максимальний обсяг продукції для кожного конкретного наборуфакторів виробництва в умовах незмінної технології. Зміна технології веде дозміни функціональної залежності між структурою затрат ресурсів і випуском. Дляаналізу застосовується дво- і багатофакторні виробничі функції. Вони можутьбути подані у табличній, графічній і аналітичній формах. Побудова виробничоїфункції базується на припущеннях необхідності основних факторів, монотонності(збільшення будь-якого фактора покращує умови виробництва) та взаємозамінностіресурсів. Спрощена функція виробництва, коли фірма застосовує два зміннихресурси працю L і капітал К має вигляд:

/>

де />загальна вартістьвиробництва;

/>ціна одиниці праці;

/>ціна одиниці капіталу.

Якщо ціниресурсів незмінні, то функція є лінійною.

Пряма лінія, всіточки якої відповідають різним варіантам сполучень факторів виробництваоднакової вартості ТС, має назву ізокоста. В результаті графічного зображенняфункції виробництва для кожного фіксованого рівня випуску отримаємо картуізоквант. Карта ізоквант є альтернативним способом описання довгостроковоївиробничої функції. Ізокванта– це крива однакової кількості продукту,відображає множину комбінацій вхідних ресурсів, як забезпечують певнийфіксований рівень випуску. Кожна с комбінацій факторів виробництва на ізоквантіпредставляє свій технологічний спосіб виробництва.

Як показуєвиробнича функція (ізокванта), випуск одного і того ж обсягу продукціїтехнологічно ефективно можна забезпечити різними сполученнями факторів виробництва.Але з економічної точки зору кожна комбінація ресурсів обумовить для фірмирізні витрати. Тому виникає проблема вибору економічно ефективної структурифакторів, яка забезпечила б виробництво даного обсягу з мінімальними витратами.Бажані зміни в структурі виробничих факторів фірма може здійснити лише протягомдосить тривалого часу, оскільки це пов’язано зі зміною технології. Удовгостроковому періоді всі фактори виробництва, отже, і всі витрати змінні,тому в аналізі не виділяються постійні втрати. Розрізняють лише:

­    довгостроковісукупні витрати – витрати на весь обсяг продукції (LC);

­    довгостроковісередні витрати – витрати на одиницю продукції (LAC);

­    довгостроковіграничні витрати– прирістсукупних витрат (LMC).

Довгостроковісередні витрати, тобто витрати на одиницю продукції, мають надзвичайно важливезначення, тому що вони формують ціну виробника, від рівня якої залежитьрезультат діяльності фірми, її успіх на ринку. Якщо ціна виробника виявитьсянижчою за ринкову ціну, фірма одержить економічний прибуток, в іншому разі вонаматиме збитки і буде витіснена з ринку. Зрозуміло, що мінімізація середніхвитрат складає основне завдання виробничої діяльності фірми. Кривадовгострокових середніх витрат (LAC) будується на основі кривих короткострокових середніх сукупних витрат(АТС). Відображаючи дію закону спадної віддачі, короткострокові АТС мають U-подібну форму. Нижня точка кривоїАТС показує ефективний масштаб виробництва для підприємства з заданоютехнологією. Якщо фірма буде нарощувати обсяг випуску за межі цієї точки занезмінної технології, середні сукупні витрати почнуть зростати, ефективністьвиробництва втрачається. Тому в умовах стійкого підвищення попиту на продукціюфірмі потрібно змінити технологію і потужності. Витрати на основний капіталвідповідно зростуть, а підприємство перейде на нові масштаби виробництва – змалого перетвориться на середнє, а потім – на велике.

За цих умов фірмінеобхідно відшукати для кожного технологічного рівня такий обсяг випуску, заякого середні сукупні витрати були б мінімальними. Це непросте завдання, томущо в процесі розвитку можуть виникнути три ситуації: постійного, зростаючого іспадного ефектів масштабу.

Якщо розглянутиці ефекти з точки зору витрат, то виявиться, що постійний ефект масштабуспричиняє незмінність довгострокових середніх витрат, зростаючий ефект масштабудає економію витрат на масштабі, тобто витрати на одиницю продукції зменшуютьсяз нарощуванням обсягів випуску, а у випадку спадного ефекту масштабу маємовитрати на масштабі,– середні витрати зі збільшенням обсягів випуску зростають.В кожній з цих тенденцій крива довгострокових витрат LAC має іншу форму.

Розглянемопобудову довгострокової кривої середніх витрат. На рисунку1 показано випадок,коли існують незмінні витрати на масштабі.

/>

Рисунок1–Кривадовгострокових середніх витрат з постійним ефектом масштабу

Якщо фірма хочевипускати невеликий обсяг продукції, то їй треба будувати підприємство з рівнемвиробництва ТС1, який відповідає мінімальним середнім витратам, щовстановлюються в точці перетину кривих МС1 і АТС1. Якщопопит на продукцію зростає і фірма має намір розширити виробництво, то їй кращепобудувати підприємство середнього розміру: за наявності постійного ефектумасштабу середні витрати залишаться тими ж самими лише для обсягу виробництваТС2. Будь-який проміжний між ТС1 і ТС2 рівеньвиробництва (наприклад ТС/) дасть більші середні витрати. Так самодля великого підприємства треба обрати рівень випуску ТС3, оскількидля будь-якого обсягу між ТС2 і ТС3 витрати будутьбільшими.

Досить типовою єситуація, зображена на рисунку2.

/>

Рисунок2–Кривадовгострокових середніх витрат зі змінним ефектом масштабу

Спочатку, колифірма з малих обсягів переходить до середніх, спостерігається економія на масштабі,потім деякий незначний відрізок йде з незмінними витратами, а на вищих рівняхвиробництва спостерігаються витрати на масштабі. Крива довгострокових середніхвитрат тут має U-подібнуформу. Причиною її є змінний характер ефекту масштабу. Крива LAC не проходить вище будь-якої з кривихАТС, вона є дотичною до множини АТС, і для найменшого і найбільшого підприємствне проходить через точки мінімумів короткострокових середніх витрат, оскількидіють зростаючий та спадний ефекти масштабу. Крива довгострокових граничних LMC не огинає короткострокових кривихМС. Кожна точка на кривій LMC показує граничні витрати най економнішого варіанту підприємства для всіхможливих розмірів. Крива LMC перетинає криву LAC в точці її мінімуму. Обидві криві більш пологі, ніж аналогічні кривікороткострокового періоду.

Економія івитрати на масштабі розглядаються лише у довгостроковому періоді і за незміннихцін факторів виробництва. Але зменшення середніх витрат у довгостроковомуперіоді не завжди спричиняється ефектом масштабу. Воно може бути викликаненабутим досвідом під час освоєння технології, дешевшими джерелами сировини,тощо. Тому вірним буде твердження, що зростаючий ефект масштабу означаєекономію на масштабі, але зворотне твердження не завжди вірне, оберненийзв'язок прослідковується не обов’язково.

Існує декількапричин виникнення економії (витрат) на масштабі, викликаної ефектом масштабу,ефектом масового виробництва:

спеціалізаціяпраці, яка сприяє підвищенню її продуктивності, отже, і зниженню витрат наодиницю продукції;

спеціалізаціяуправлінського персоналу, яка дозволяє на великому підприємстві використовуватибагатьох спеціалістів за прямим призначенням і підвищити якість управління, щосприяє підвищенню ефективності виробництва і зниженню витрат на одиницю продукції;

технічнийпрогрес, перевагами якого здатні скористуватися переважно великі підприємства:їх значні фінансові можливості для закупки технологічно ефективного виробничогоустаткування, можливість використовувати його на повну потужність дозволяютьодержати більшу віддачу, зростання продуктивності перевищує зростання витрат;

виробництвопобічної продукції з відходів основного виробництва, яке вимагає додатковихвитрат, але велике підприємство, скориставшись ефектом утилізації відходів,може знизити рівень витрат на одиницю продукції в цілому;

неподільністьвиробництва сприяє зниженню середніх витрат за рахунок тих затрат, які зізміною масштабу виробництва можуть зростати незначно (утримання адміністрації,видатки на опалення, телефонні розмови, бухгалтерські документи тощо).

Витрати намасштабі пов’язані з труднощами управління. Це основний фактор, вплив якогопроявляється зі зростанням розмірів фірми, коли управління стає багаторівневим,апарат – численним, а вище керівництво виявляється відірваним від безпосередньоговиробничого процесу; виникає проблема обміну інформацією, координації рішень,бюрократичної тяганини; зростає імовірність, що рішення, прийняті різнимиланками управління, виявляється суперечливими. Ефективність рішень падає, асередні витрати виробництва зростають.

Швидке поширенняі розквіт гігантських корпорацій в усьому світі ставить під деякий сумнівконцепцію втрат на масштабі. Пом’якшує цей ефект запровадження комп’ютернихінформаційних і комунікаційних систем, завдяки чому витрати на одиницюпродукції можуть знизитись, або, принаймні, стати постійними. Проте існуютьфакти, які підтверджують наявність від’ємної економії на масштабі. На основівивчення ефекту масштабу вчені створили концепцію мінімального ефективногорозміру, яка допомагає встановити оптимальні розміри підприємств в окремихгалузях. Мінімальний ефективний розмір це той найменший обсяг виробництва, заякого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати.

Позитивний інегативний ефекти масштабу є найважнішими факторами, які визначають структурукожної галузі і рівень розвитку конкуренції в ній. Буде галузь конкурентною чимонополізованою,– значною мірою залежить від форми кривої довгостроковихсередніх витрат. Однак слід зауважити, що в реальній економіці структура галузізалежить не тільки від характерних умов формування рівня витрат, а й віддержавної політики, ємності ринку, компетентності управління і багатьох іншихфакторів. Тому на практиці розміри підприємств часто перевищують теоретичнообґрунтовані.

1.        ВініченкоІ.І., Дацій Н.В., Корецька С.О. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – Київ:Центр навчальної літератури, 2005.–272с.

2.        КосікА.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центрнавчальної літератури, 2004.– 416с.

3.        МінінаО.В., Базілінська О.Я. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – Київ: Центрнавчальної літератури, 2004.– 351с.