Реферат: Аналіз затрат робочого часу

Вступ

Робочий час — час,протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядкуорганізації і умов трудового договору повинен виконувати трудові обов'язки, атакож інші періоди часу, які відповідно до законів і інших нормативних правовихактів відносяться до робочого часу.

Основніцілі дослідження витрат робочого часу:

·         визначеннявеличини і причин втрат і нераціональних витрат робочого часу;

·         здобуття данихдля розробки трудових нормативів і норм;

·         аналізорганізації праці і здобуття відомостей про чинники, що впливають на витратиробочого часу;

·         оцінкараціональності використовуваних прийомів і методів праці;

·         вивчення і аналізчасу використання устаткування у взаємозв'язку з робочим часом виконавця робіт;

·         оцінка якостівживаних трудових норм, причин їх невиконання або перевиконання;

·         здобуття вихіднихданих для розробки технологічних процесів, карт інструкцій;

·         встановленнянормованих витрат праці на виконання заданої роботи.

Витратиробочого часу класифікують, тобто підрозділяють, на окремі категорії по певнихознаках. Як єдині, задовольняючі вимогам всіх галузей народного господарства,застосовують диференційовані класифікації витрат робочого часу виконавця робіті часу використання устаткування.

1. Класифікация витрат робочого часу виконавця робіт

Схемакласифікації витрат робочого часу виконавця робіт представлена на додаток 1.Категорії витрат на схемі позначені загальноприйнятими буквеними індексами.

Робочийчас виконавця робіт підрозділяється таким чином.

ВР — часроботи.

ВП — часперерв в роботі.

ВПЗ — час роботи по виконанню виробничого завдання — час, що витрачається працівникомна підготовку і безпосереднє виконання отриманого завдання.

ПЗ — підготовчо-завершальний час *- час, що витрачається працівником на підготовкудо виконання заданої роботи, і дії, пов'язані з її закінченням.

До цьоговигляду витрат відноситься час: здобуття завдання на роботу; здобуттяінструментів, пристосувань, технічної документації; установки пристосувань,інструменту; наладки устаткування на відповідний режим роботи; зняттяпристосувань, інструменту після виконання завдання; здача пристосувань,інструменту, технічної документації; здача роботи (приймальникові,контролерові, майстрові і ін.).

Величинапідготовчо-завершального часу не залежить від об'єму роботи, що виконується заданим завданням; воно витрачається один раз на всю партію виробів, щообробляються на одному робочому місці за зміну. Коли тривалий час виконуєтьсяодна і та ж робота (наприклад, при переробці одного і того ж матеріалу,сировини), підготовчо-завершальний час з розрахунку на одиницю продукції буденезначним по величині.

ОП — оперативний час — це час, що витрачається безпосередньо на виконання заданоїроботи (операції), повторюване з кожною одиницею або певним об'ємом робіт(продукції). Підрозділяється на основний і допоміжний час. Крім того, залежновід характеру участі працівника у виконанні заданої роботи оперативний час можебути часом ручної, ручної механізованої, машинно-ручної роботи, часомспостереження (активним і пасивним) за роботою устаткування, часом переміщення(переходів) виконавця робіт.

Про — основний час — час, що витрачається працівником на дії з якісної і кількісноїзміни предмету праці (його форми, розмірів, зовнішнього вигляду,физико-хімічних або механічних властивостей і ін.). Цей процес можевиконуватися самим працівником або під його спостереженням.

У — допоміжний час — час, що витрачається працівником на дії, які забезпечуютьвиконання основної роботи. Воно повторюється або з кожною оброблюваною одиницеюпродукції, або з певним її об'ємом. Допоміжним також є час на завантаженняустаткування сировиною (напівфабрикатами), вивантаження і знімання готової продукції;установку і зняття оброблюваних виробів; переміщення виробів в процесі їхвиготовлення в межах робочої зони; управління устаткуванням, переміщенняокремих механізмів устаткування, переустановлення робочого інструменту (якщо цеповторюється з кожною одиницею продукції); на контроль якості продукції, щовиготовляється; на пересування (переходу) працівника, необхідні для виконанняоперацій, і на інші аналогічні роботи.

РР — часручної роботи — оперативний час, що витрачається працівником на виконання робітбез вживання машин і механізмів.

РМР — час ручної механізованої роботи використовується працівником на виконанняроботи уручну за допомогою механізованих інструментів (електродриля, ручноїзачистной машинки і ін.).

МР — часмашинно-ручної роботи — час на виконання роботи за допомогою виконавчихмеханізмів устаткування (наприклад, ручної подачі на металоріжучому верстаті).

ВН — часспостереження за роботою устаткування.

ВАН — час активного спостереження за роботою устаткування — час, протягом якого працівникстежить за роботою устаткування, ходом технологічного процесу, дотриманнямзаданих параметрів процесу, аби забезпечити необхідну якість продукції ісправність устаткування. Протягом цього часу працівник не виконує фізичноїроботи, але присутність його на робочому місці необхідна. Цей час залежить відхарактеру роботи, складності і міри механізації обслуговуваного устаткування.Тривалість його велика при безперервних (апаратурних) процесах, а також впроцесах з безперервним випуском продукції (автомати і ін.).

ВПН — час пасивного спостереження за роботою устаткування — час, протягом якого немаєнеобхідності в постійному спостереженні за роботою устаткування аботехнологічним процесом, але працівник витрачає його через відсутність іншоїроботи. Скорочення ВПН — істотний резерв підвищення продуктивності праці.

П — часпереміщень (переходів) виконавця роботи використовується працівником напереходи в робочій зоні між верстатами, машинами, агрегатами при обслуговуваннідекількох одиниць устаткування.

ОМ — часобслуговування робочого місця — час, що витрачається працівником на догляд заробочим местомом і на підтримку його в змозі, що забезпечує продуктивну роботупротягом зміни; підрозділяється на час технічного і час організаційногообслуговування.

Тих — частехнічного обслуговування робочого місця — час, що витрачається працівником надогляд за робочим местомом, устаткуванням і інструментом, які необхідні длявиконання конкретного завдання (заміна зношеного інструменту, прибираннявідходів виробництва і ін.).

Орг — час організаційного обслуговування робочого місця — час, що витрачаєтьсяпрацівником для підтримки робочого місця в працездатному стані протягом зміни.До нього відносять витрати часу на прийом і здачу зміни; розкладання на початкуі прибирання в кінці зміни інструменту, захисних пристосувань, документації іінших необхідних для роботи матеріалів і предметів; переміщення в межах робочоїзони тари із заготовками і готовими виробами; огляд, опробывание, чищення,миття, мастило устаткування і інші аналогічні роботи.

Витратиробочого часу на обслуговування устаткування можуть бути такими, щоперекриваються і не перекриваються.

Час, щоперекривається, — час виконання працівником тих або інших трудових прийомів вперіод автоматичного часу роботи устаткування. Перекривається може бутиосновний (ВАН) і допоміжний час, а також час, що відноситься до інших видіввитрат (наприклад, до обслуговування робочого місця).

Час, щоне перекривається, — час виконання допоміжних робіт при зупиненому(непрацюючому) устаткуванні (наприклад, завантаження сировини в апаратбезперервної дії і вивантаження з нього готовій продукції).

ВНЗ — час роботи, не передбаченої виробничим завданням, — час, що витрачаєтьсяпрацівником на виконання випадкової або непродуктивної роботи.

ВСР — час виконання випадкової роботи — час, що витрачається працівником на виконанняроботи, не передбаченої виробничим завданням, але викликаною виробничоюнеобхідністю.

ВНР — час виконання непродуктивної роботи — час, що витрачається працівником навиконання роботи, яка не передбачена виробничим завданням і не викликанавиробничою необхідністю (наприклад, виправлення допущеного працівником браку,зняття зайвого припуска на обробку, додатковий пробіг автомашини із-занеправильно вибраного маршруту).

Час перервв роботі підрозділяють на час регламентованих і нерегламентованих перерв.

ПР — часрегламентованих перерв в роботі включає час перерв в роботі, обумовленихтехнологією і організацією виробничого процесу, а також час на відпочинок іособисті потреби виконавця робіт.

ПРТ — час перерв в роботі, обумовлених технологією і організацією виробничогопроцесу, — час, необхідність якого викликається специфікою технологічногопроцесу або організацією виробництва (наприклад, перерва в роботі монтажниківконструкцій на час підйому краном плити перекриття або перерва в роботігірників у зв'язку з провітрюванням забою після підривання заряджених шпурів).

ОТЛ — час на відпочинок і особисті потреби надається працівникам на відпочинок,виробничу гімнастику і тому подібне для підтримки їх нормальної працездатностіі попередження перевтоми -, а також на особисту гігієну і відправленняприродних потреб — .

ПН — часнерегламентованих перерв в роботі — час перерв, викликаних порушеннямнормального ходу виробничого процесу, недоліками в організації виробництва іпорушеннями трудової дисципліни.

ПНП — час перерв в роботі, які викликані недоліками в організації виробництва, щовиникають, наприклад, у зв'язку з невчасною подачею на робоче місце матеріалів,сировини, напівфабрикатів, несправністю устаткування, перебоями в подачіелектроенергії і ін.

ПНД — час перерв в роботі, викликаних порушеннями трудової дисципліни, — час перерв,що виникають в результаті порушення правил трудового розпорядку (запізнень нароботу, самовільної відсутності з робочого місця, передчасного відходу зроботи, сторонніх розмов в процесі роботи і ін.), а також простоїв працівників,які не можуть працювати із-за порушень трудової дисципліни іншими членамиколективу (наприклад, на конвеєрі).

Прианалізі витрат робочого часу з метою виявлення і подальшого усунення втратробочий час підрозділяють на продуктивні витрати і втрати робочого часу.

Продуктивнівитрати робочого часу: час роботи по виконанню виробничого завдання, часвиконання випадкової роботи і час регламентованих перерв (ВПЗ + ВСР + ПР).

Втратиробочого часу: час виконання непродуктивної роботи і час нерегламентованихперерв (ВНР + ПН).

При аналізі витратробочого часу з метою проектування норм витрат праці витрати робочого часувиконавця робіт підрозділяють на нормованих і ненормованих.

Нормованівитрати робочого часу — час роботи по виконанню виробничого завдання і часперерв, що регламентуються

(ВПЗ +ПР = ПЗ + ОП + ОМ + ПРТ + ОТЛ) (1.1)

Ненормованівитрати робочого часу (які фактично можуть бути, але в трудовій нормі невраховуються) — час роботи, не передбаченої виробничим завданням і часнерегламентованих перерв в роботі

(ВНЗ +ПН = ВСР + ВНР + ПНП + ПНД) (1.2)

2.Класифікация використання часу використання устаткування

Часвикористання устаткування протягом зміни (Дод.2) підрозділяється на час роботиустаткування і час перерв в роботі устаткування.

ВР — часроботи устаткування складається з часу роботи устаткування по виконаннювиробничого завдання (оперативного часу роботи устаткування) і часу роботиустаткування, не передбаченого виробничим завданням.

ВПЗ — час роботи устаткування по виконанню виробничого завдання – час, протягом якогона устаткуванні здійснюється процес обробки предмету праці і введення його вобробку (наприклад, час на установку деталі на верстат). Оперативний час (ВПЗ)підрозділяють на основне і допоміжне.

Про — основний час може бути машинним (апаратурним) і машинно-ручним.

У — допоміжний час — час, протягом якого не виконується основна робота, аздійснюються дії, що необхідні для виконання основний робіт, не перекриваютьсямашинним часом (наприклад, час на установку предмету праці на устаткування).

М — машинний (апаратурне) час — час, протягом якого здійснюється автоматична роботаустаткування, а працівник виконує функції спостереження і регулювання

МР — машинно-ручний час — коли разом з машинною роботою безпосередньо в обробцівикористовується ручна праця.

ВНЗ — час роботи устаткування, не передбачений виконанням виробничого завдання,витрачається на виконання випадкової (ВСР) і непродуктивної (ВНР) роботи.

ВП — часперерв в роботі устаткування — час, коли устаткування не діє незалежно відпричин виникнення перерв.

ПР — часрегламентованих перерв в роботі устаткування включає час перерв в роботі,обумовлених технологією виробничого процесу, підготовкою до роботи (ПЗ),організаційно-технічним обслуговуванням робочого місця (Орг), на відпочинок іособисті потреби працівника (ОТЛ).

ПРТ — час перерв в роботі устаткування, обумовлених технологією виробничого процесу,складається з перерв, пов'язаних з ремонтом механізмів по графіку, неусувнихтехнологічних перерв, у тому числі що виникають при багатоверстатному(багатоапаратурному) обслуговуванні із-за збігу зайнятості працівника на одномуверстаті (апараті) з необхідністю обслуговувати інші.

ПН — часнерегламентованих перерв в роботі устаткування підрозділяється на час перерв,викликаних недоліками в організації виробництва, і час перерв, викликанихпорушеннями трудової дисципліни працівником (ПНД).

ПНП — час перерв в роботі устаткування, викликаних недоліками в організаціївиробництва — час бездіяльності устаткування через відсутність сировини,матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії, порушення зв'язку із зв'язанимустаткуванням, а також час проведення позапланових ремонтів унаслідокнесправності устаткування.

3. Аналіз витрат робочого часу

Залежновід мети дослідження розрізняють наступні види спостережень для вивчення витратробочого часу.

·         Фотографіявикористання часу:

- фотографіяробочого часу;

- фотографія часувикористання устаткування;

- фотографіявиробничого процесу — одночасно вивчається використання робочого часу виконавцяі часу використання устаткування.

·         Хронометраж.

·         Фотохронометраж.

Заспособом проведення спостережень і реєстрації отриманих результатів виділяютьвізуальні, автоматичні і комбіновані спостереження.

Заспособом записи застосовують цифрову, індексну, графічну фіксаціюспостережуваного, а також кино-, фото-, відеозапис.

Методививчення витрат робочого часу — метод безпосередніх вимірів і метод моментныхспостережень.

Методбезпосередніх вимірів полягає в безперервному спостереженні за трудовимпроцесом, операцією або її частинами і у фіксації свідчень поточного часу аботривалості виконаних елементів операції. Метод дозволяє детально вивчати робочийчас виконавця і час використання устаткування, отримувати дані в абсолютномувираженні з високою їх достовірністю, отримувати зведення про послідовністьокремих елементів роботи, залучати до вивчення витрат самих працівників.

Донедоліків цього методу слід віднести: спостереження тривалі і трудомісткі; часспостереження обмежено і спостереження не можна переривати; один спостерігач,як правило, не в змозі забезпечити якісне спостереження більш ніж затрьома-чотирма об'єктами; постійна присутність спостерігача надає психологічнудію на працівника, що може впливати на достовірність результатів.

Методмоментных спостережень полягає в реєстрації і обліку кількості однойменнихвитрат робочого часу у випадково вибрані моменти (в деяких випадках — черезрівні проміжки часу). Структуру витрат часу встановлюють по питомій вазімоментів, в які наголошувалися ті або інші полягання (ПЗ, ОП, ПНД і ін.) взагальній кількості моментів за весь період спостереження. За допомогою цьогометоду один дослідник може спостерігати за майже необмеженим числом об'єктів;достовірність спостережень не страждає при перервах в проведенні фотографії;трудомісткість спостережень в 5-10 разів менша, ніж при методі безпосередніхвимірів; об'єкт спостереження не підпадає під істотний психологічний вплив збоку спостерігача.

До недоліків методуможна віднести наступне: результатом можуть бути лише усереднені дані;структура витрат робочого часу може бути розкрита не повністю; відсутні даніпро послідовність виконання прийомів і операцій; немає можливості безпосередньофіксувати причини втрат, нераціональних витрат робочого часу.

Реалізаціяметоду моментных спостережень зводиться до того, що спостерігач, обходячиробочі місця по певному маршруту, фіксує дії об'єктів спостереження. Запис ведетьсяіз заздалегідь намічених крапок — фіксажних пунктів (наприклад, опорних колон іін.).

3.1. Фотографія робочого часу

Фотографіяробочого часу (ФРВ) — такий вигляд спостереження, при якому заміряють всі безвиключення витрати часу виконавця робіт за певний період. Найбільшого поширеннянабула фотографія робочого дня (ФРД).

Залежновід спостережуваних об'єктів ФРВ може бути індивідуальною, груповою,самофотографией.

Незалежновід різновидів і мети ФРВ проведення її містить наступні етапи: підготовка до спостереження,його проведення, обробка отриманих даних, аналіз результатів, підготовкапропозицій по вдосконаленню організації праці.

3.1.1. Підготовка доспостереження

Підготовкаполягає у вивченні технологічного процесу, організації праці на робочому жесті,порядку обслуговування робочого місця, технічних характеристик устаткування;ознайомлення працівника і його безпосереднього керівника з метою вивчення(фотографії); підготовці необхідної документації, у тому числі — заповненнінаглядової карти (аркуша) даними про робоче місце і працівника.

Якщофотографія проводиться з метою розробки нормативів, то на цьому етапівиявляються і усуваються недоліки, що наводять до прямих втрат і нераціональнихвитрат робочого часу. Особливе значення в цьому випадку має правильний вибіроб'єкту (об'єктів) спостереження.

При використанніметоду моментных спостережень розраховується кількість необхідних моментів,вибираються інтервали обходів, намічається їх маршрут і фіксажні пункти,визначається число змін, необхідних для спостереження.

Необхіднечисло спостережень (моментів) М визначається по формулі

/> ( 3.1.1),

де До — коефіцієнт, залежний від заданої вірогідності невиходу відносної помилкиспостережень за встановлені межі. В умовах стійкого технологічного процесу ібагатократної повторюваності елементів витрат (масове і великосерійневиробництво) До зазвичай приймають рівним 1,4 ( 2); в умовах нестабільноговиробничого процесу (одиничне і дрібносерійне виробництво) зазвичай До = 1,7(ДО З);

d — питомезначення досліджуваного вигляду витрат часу в загальній тривалості робочогочасу (при розрахунку — по тому вигляду витрат, якою передбачаєтьсямінімальним). Приймається зазвичай за даними спостережень, які проводилисяраніше;

/> допустима величина відносної помилкиспостережень (від 3 до 10%). Визначається виходячи з точності і питомої вагивитрат.

Приневеликій питомій вазі витрат величина може бути збільшена без істотногозниження точності результатів спостережень. Це дає можливість при проведенніфотографії методом моментных спостережень вивчати витрати часу диференційованопо всіх категоріях без різкого збільшення числа моментів спостережень впорівнянні з розрахованими для категорії, що має найбільшу питому вагу взагальних витратах часу.

Інтервалиобходів вибираються так, щоб вони не володіли якою-небудь закономірністювідносно виробничого циклу і носили характер випадкової вибірки. Ці інтервали(час початку обходу робочих місць) можуть визначатися за допомогою таблицьвипадкових чисел.

Числоробочих змін, необхідних для спостереження Nсм,, число моментів, що фіксуютьсяза одну зміну Мсм і тривалість одного обходу, мін Тобх визначаються поформулах:

/>, (3.1.1.2)

де Котк- коефіцієнт, що враховує неспівпадання (відхилення) часу початку обходів(зазвичай Котк приймають рівним 0,5 — 0,7);

L — довжинамаршруту обходу, м; 0,6 — середня довжина одного кроку, м; 0,01 — середнятривалість одного кроку, мин.

3.1.2. Індивідуальнафотографія робочого часу

Проводиться,як правило, методом безпосередніх вимірів. Оскільки працівник може приступитидо праці або її підготовки до початку зміни, спостерігач має бути на робочомумісці до початку спостережуваного періоду часу за 15-20 мин.

Унаглядовому аркуші вказуються всі дії і перерви в роботі в тому порядку, вякому вони відбуваються фактично. Одночасно фіксується поточний час закінченнякожного виду витрат робочого часу, який, у свою чергу, є початком наступноговигляду витрат.

Особливуувагу звертають на відмінність елементів підготовчо-завершальної роботи іроботи по обслуговуванню робочого місця, а також перерворганізаційно-технічного характеру і перерв, залежних від працівника.

Дляпідвищення достовірності результатів рекомендується проводити від трьох дожерсті ФРВ на початку, середині і кінці робочого тижня. При фотографуванні длярозробки нормативів спостереження ведуть за різними виконавцями.

3.1.3. Груповафотографія робочого часу

Проводитьсяабо методом безпосередніх вимірів (спостережувана група працівників — 2-4людини, або методом моментных спостережень — при числі об'єктів, що вивчаються,більше чотирьох.

Порядокпроведення групової фотографії методом безпосередніх вимірів такий же, як і приіндивідуальній ФРВ. Запис витрат робочого часу виробляється по черзі по кожномуспостережуваному працівникові.

При проведенні фотографіїметодом моментных спостережень запис в наглядовому аркуші ведуть абоіндексами, либо умовними позначеннями

Для графічного записуспостережень застосовується спеціальний наглядовий аркуш. Цифри над лініями,відповідними витраченому часу, вказують число працівників, що беруть участь воперації.

Графічнийзапис застосовується як для індивідуального, так і для групового ФРВ в тихвипадках, коли умови роботи спостерігача утруднені або несприятливі (підземнігірські роботи, взимку на відкритому повітрі і ін.).

3.1.4.Самофотографія робочого часу

Проводитьсясамим працівником. При цьому виявляються і фіксуються лише втрати робочогочасу, вказуються причини їх виникнення і дороги усунення .

Цейвигляд спостережень ефективний в тому випадку, якщо самофотографии проводятьсясистематично, охоплюють великі групи працівників і по їх результатахприймаються необхідні заходи для поліпшення організації праці.

Основнаперевага самофотографии — вона дозволяє отримувати багатющу різноманітністьконкретних пропозицій по усуненню причин втрат робочого часу.

Недолікцього методу очевидний — з його допомогою можуть бути зафіксовані лише втрати,не залежні від працівника.

3.1.5. Обробка данихфотографії робочого часу

Полягаєв обчисленні тривалості витрат по кожній категорії шляхом віднімання зпоточного часу час попереднього виміру. По всіх видах вимірів проставляютьсяпозначення витрат і складається зведення однойменних витрат робочого часу .

Привикористанні методу моментных спостережень число випадків підсумовується,визначається доля кожної категорії витрат і кількість моментів переводиться втимчасове вираження (мін, сік).

3.1.6. Аналізрезультатів спостережень

Аналіз результатівфотографій робочого часу зводиться до визначення нераціональних витрат і втратробочого часу і встановлення їх причин. Фактичні витрати порівнюються знормативними, які встановлюються на основі нормативів часу напідготовчо-завершальні операції, обслуговування робочого місця, часу навідпочинок і особисті потреби. Оперативний час (нормативне) визначається поформулі:

/> (3.1.6.1)

де аобсі аотл – відповідно, нормативи часу на обслуговування робочого місця і часу навідпочинок і особисті потреби у відсотках від оперативного часу. Післявизначення розраховуються і :

/> і (3.1.6.2)

Отриманідані дозволяють скласти фактичний і нормативний (проектований) баланси витратробочого часу.

Таблиця1

Балансвитрат робочого часу

/>

Аналізрезультатів закінчується зазвичай визначенням характеристик — коефіцієнтівоперативного часу Коп, втрат робочого часу, викликаних недоліками в організаціївиробничого процесу Кпнп, втрат, залежних від працівника Кпнд, а також рівняможливого підвищення продуктивності праці за рахунок усунення втрат інепродуктивних витрат робочого часу Ппт:

/>, (3.1.6.3)

де і і — відповідно, фактичний і нормативний час оперативний і на відпочинок і особистіпотреби; і — відповідно, фактичний час втрат, не залежних і залежних відпрацівника; Тнаб — час спостереження.

Пропозиціїпо усуненню виявлених втрат і непродуктивних витрат робочого часу розробляютьсяна підставі аналізу витрат, зіставлення фактичної і проектованої організаціїпраці.

3.2. Фотографія часу використанняустаткування

Основніцілі проведення фотографії часу використання устаткування: виявленняефективності використання устаткування, розрахунок норм його продуктивності,здобуття вихідних даних для визначення або уточнення кількості устаткування, щообслуговується одним або групою працівників.

Прифотографуванні визначається машинно- (аппаратурно-) -свободное час і часзайнятості працівника (рівне часу роботи устаткування за участю працівника), атакож інші категорії витрат.

Технікаспостереження і форми запису такі ж, як і при фотографії робочого часу. Залежновід кількості одиниць спостережуваного устаткування можуть застосовуватися абометод безпосередніх вимірів, або метод моментных спостережень.

Приобробці даних складається баланс часу використання устаткування. Коефіцієнтвикористання устаткування рахують як відношення часу роботи устаткування довсього часу спостереження.

3.3. Хронометраж

Хронометражемназивається такий вигляд спостережень, при якому вивчаються елементиоперативної, підготовчо-завершальної роботи або роботи по обслуговуваннюробочого місця, що циклічно повторюються.

Основніцілі хронометражу: встановлення норм часу і здобуття даних для розробкитрудових нормативів, вивчення раціональних прийомів і методів праці, перевіркаякості норм, що діють, виявлення причин невиконання або значного перевиконаннянорм.

Розрізняютьтри способи проведення хронометражу: безперервний — по поточному часу, колизаміряються всі елементи, що циклічно повторюються в певному порядку;вибірковий, коли заміряються окремі прийоми роботи незалежно від їхпослідовності виконання; цикловий — коли досліджуються елементи операції, щомають дуже малу тривалість, що не дозволяє візуально вимірювати їх безоб'єднання в групи, кожна з яких в циклі періодично повторюється.

Точністьвимірів часу при проведенні хронометражних спостережень залежить від тривалостівиконання елементів, що вивчаються. При тривалості елементу операції до 10 звиміру виробляють з точністю до 0,1 з, до 1 міни — до 0,2 с. При значніших потривалості елементах (до 30 мін і більш) похибки припускається в межах до 5 %тривалість, але не більше 1 мин.

Проводятьхронометражні спостереження через 45-60 мін після початку роботи (з метоювиключення часу врабатывания) і за 1,5-2 ч до закінчення робочого дня.

3.3.1. Підготовка доспостереження

Включаєознайомлення з операцією, її структурою, методами виконання; розчленовуванняоперації на складові елементи; визначення початку і закінчення кожногоелементу, тобто фіксажних крапок (чітко сприйманих зрительно або на слухпочатку і закінчення дій працівника); визначається необхідне число вимірів(табл.2); проводиться роз'яснювальна робота з працівником, пояснюють метухронометражу і уточнюють порядок виконання роботи.

Таблиця2Числовимірів при одному хронометражному спостереженні

/>

Виміричасу фіксують в хронометражній карті. При спостереженні по поточному часуфіксажна точка кінця елементу служить одночасно початковою точкою подальшого.

Спостереженняпроводиться за допомогою різного роду секундомірів. В деяких випадкахзастосовують графічні прилади типа хронографій і спеціальну фото-, кино- івідеоапаратуру. Дефектні виміри наголошуються (аби виключити їх при обробціспостережень).

3.3.2. Обробкарезультатів спостереження

Врезультаті проведення хронометражних вимірів і після виключення з них вимірівдефектних виходить хронометражний ряд (хроноряд). У всякому хроноряде має місцедеяке розсіяння його тривалості. Коливання залежать від виконуваної роботи,рівня її механізації, тривалості елементів операції, типа виробництва,вимірювальних приладів, кваліфікації спостерігача.

Абиоцінити хроноряд відносно його вагання, застосовують фактичний коефіцієнтстійкості хроноряда:

/> (3.3.2.1)

де tmax- максимальна тривалість виконання елементу операції;

tmin — мінімальнайого тривалість.

Розрахованийтаким чином не повинен перевищувати нормативний коефіцієнт Ку (таблиця. 3).

Таблиця3Нормативнікоефіцієнти стійкості хронометражного ряду

/>

Якщофактичний коефіцієнт стійкості хроноряда перевищує нормативний, то необхіднозробити ще одне спостереження. Отриманий за результатами двох спостереженьхроноряд оцінюють на стійкість. Якщо і в цьому випадку Ку перевищує нормативнезначення, то слід виключити одне або обоє крайнього значення — мінімальне імаксимальне. При цьому кількість виключених значень — дефектних і виключенихпри обробці — не повинно перевищувати 15 % всіх вимірів. Потім зновувизначається фактичний коефіцієнт стійкості.

Якщо і вцьому випадку перевищує Ку нормативний, то хроноряд визнається нестійким, інеобхідно проводити ще одне спостереження. Кількість спостережень будедостатньою лише в тому випадку, якщо отриманого загального хроноряда неперевищує нормативного.

Подальшаобробка результатів спостереження полягає у визначенні середньої тривалостівиконання кожного елементу операції; вона дорівнює середньоарифметичнійвеличині всіх придатних вимірів хроноряда.

3.3.3. Хронометраж зврахуванням темпу роботи

Проводятьз метою виключення психологічного впливу на працівника самої процедуриспостереження. Відхилення величин вимірів, пов'язане з темпом роботи, може бутивельми істотним. При цьому відхилення частенько викликане навмиснимуповільненням темпу.

Оцінкатемпу здійснюється або візуально спостерігачем, або на етапі обробкирезультатів спостережень шляхом зіставлення витрат часу з нормативними,розрахованими із застосуванням мікроелементних трудових нормативів.

Фактичнівитрати часу на виконання елементів обчислюються за допомогою так званихкоефіцієнтів ефективності трудових рухів, величина яких вагається в межах0,45-1,15 (при коефіцієнті 1,0 робота виконується в нормальному темпі іраціональним способом). При обробці результатів спостережень нормативний час,де Тф — фактичний час, Кеф- коефіцієнт ефективності. При цьому величини Тф іКеф визначаються не як середньоарифметичні, а як модальні, тобто що найчастішезустрічаються.

3.3.4. Цикловийхронометраж

Полягаєу фіксації витрат часу елементів операції, об'єднаних в групи з різним складомелементів, що вивчаються.

Прикладциклового хронометражу. Вивчаються елементи а, би, в і г, що мають відносномалу тривалість. З цих елементів складаємо групи по три елементи: а + б + у =А; г+а+б = Би; у + г + а = У; б + у + г = Г, де А, Би, В і Г — сумарний частривалості виконання елементів.

Післяпроведення вимірів по кожній з груп набули значень: А = 4 з, Би = 5с, В = 6с іГ = 6с. Після підсумовування рівності А + Б + У + Г = За + Зб + Зв + Згзнаходимо суму тривалості досліджуваних елементів:

/>.

Знаючитривалість виконання елементів кожної групи, розраховуємо час на виконаннякожного елементу:

а = Т — Г = 7 — 6 = 1 з    би = Т — В = 7 — 6 = 1с

у = Т — Би = 7 — 5 = 2 з г = Т — А = 7 — 4 = Зс.

3.4. Фотохронометраж

Застосовуєтьсяв одиничному і дрібносерійному виробництві, коли працівники протягом змінивиконують ряд різних робіт, або що зовсім не повторюються, або що повторюютьсянезначне число разів.

Фотохронометражполягає в тому, що в процесі фотографування протягом деякого часу проводятьсядиференційовані виміри по елементах операції; впродовж всього останнього часуспостереження тривалість елементів фіксується лише сумарно.

Прифотохронометражі досліджується робота або одного працівника, або групи працівників,або багатоверстатна робота. Застосовують цифровий, графічний і комбінованийзапис. Обробка результатів спостережень виробляється: при визначенні часуелементів операції — так само, як при хронометражі; при визначенні інших витрат- методами, вживаними при обробці даних фотографій робочого часу.

4. Визначення рівня організації праці

Привизначенні рівня організації праці на підприємстві і в будь-якому йогоструктурному підрозділі виходять з того, що будь-який недолік в організаціїпраці зменшує, а кожне поліпшення — збільшує фонд продуктивно витраченого часу.Це відповідним чином(умовно пропорційно) знижує або підвищує показники продуктивності праці.

Еталономпорівняння при визначенні рівня організації праці через показники використанняробочого часу служить сукупний потенційний фонд робочого часу (СПФРВ) — максимально можлива величина робочого часу колективу.

Рівеньорганізації праці розраховують за наступною схемою.

·         Визначаєтьсякалендарний фонд робочого часу за певний період (найчастіше — за рік) як твірсреднесписочной чисельності промислово-виробничого персоналу Чппп на числокалендарних днів в періоді Дкл і на нормальну тривалість робочого дня вгодиннику Тсм:

/>. (4.1)

·         Визначаєтьсяпотенційний фонд робочого часу як різниця між Фкал і нерезервообразуюшимивитратами робочого часу. Під ними розуміються всі регламентовані витрати, якічерез свою правову і економічну природу не можуть бути віднесені до резервіввикористання часу.

Нерезервообразующиевитрати підрозділяються на целосменные (НП) і внутрішньозмінні (НПС). Їхкласифікація представлена в таблиці. .

Таблиця

Нерезервообразующиевитрати часу

/>

/> (4.2.)

·         Визначаєтьсяфактично використаний фонд робочого часу Фі. Число відпрацьованого людино-днябереться з матеріалів табельного обліку Фтаб. Число відпрацьованого годинникапри цьому коректується на середній коефіцієнт використання змінного часу Ки,встановлений по узагальнених матеріалах фотографій робочого часу:

/>. (4.3)

·         Визначаєтьсярівень організації праці (Уот) як відношення використаного фонду робочого часудо потенційного:

/>. (4.4)

До прихованихрезервів відносять і можливості зростання професійної майстерності виконавців,особливо на тих ділянках виробництва, де від цього чинника залежить рівеньпродуктивності праці. Різниця в часі виконання одиниці роботи у середнього імалокваліфікованого працівника відноситься до категорії відносно зайвих витратробочого часу.

Длявизначення зайвих витрат робочого часу, які при проведенні ФРВ не виявляються,використовуються спеціальні хронометражні і фотохронометражні спостереження. Зчималого числа спостережень визначається коефіцієнт відносно зайвих витратробочого часу Клз як відношення корисних витрат часу дослідних робітників досередніх. На цей коефіцієнт додатково можна відкоректувати фонд використаногочасу:

/>. (4.5)

Рівеньорганізації праці є, в першу чергу, показником ефективності виробництва.Оскільки фактично використаний час не може дорівнювати СПФРВ, оскільки сьогодніще не можна повністю усунути хвороби, ліквідовувати всі причини несприятливихумов праці і інші негативні моменти організації, Уот не може дорівнюватиодиниці. Потенційні резерви зростання продуктивності праці можна обчислититаким чином: відсоток можливого підвищення продуктивності праці

/>. (4.6)

Окрімприведеної методики визначення організації праці через СПФРВ застосовуються таінші — методи, оцінки організації праці із застосуванням приватних коефіцієнтів(індексів), що відображають стан по тому або іншому напряму.

МетодикаНІЇтруда на базі АТ НОРД передбачає числення 12 показників. Частіше за іншихзастосовується — коефіцієнти розподілу праці Крт, трудової дисципліни Ктд,організації робочих місць Корм, поєднання професій робітниками Кспр,напруженості норм Кнн, нормуванні праці Кнт, нормування праці службовців Кнтс,умов праці Кут:

/> (4.7)

/> (4.8)

де Твнз– час виконання не передбаченої завданням роботи;

Твп –внутрішньозмінні втрати із-за порушень трудової дисципліни;

Тцд –цілоденні втрати із-за порушень трудової дисципліни;

Тпл –плановий фонд часу одного працівника в даному періоді;

Чппп –загальна чисельність працівників;

Чо –чисельність робітників;

Чос –чисельність службовців;

Чн –число робітників, праця яких нормується;

Чонс –число службовців, чисельність яких визначена по нормативах;

Чртп –чисельність працівників, зайнятих на робочих місцях, типових проектів, щовідповідають вимогам;

Чсп –число робітників, що поєднують професію;

dсп – планованапитома вага робітників, що поєднують професію, в загальному числі робітників;

Аут –рівень умов праці.

Рівеньумов праці — среднегеометрическая величина приватних показників (коефіцієнтіва) відхилень фактичних умов Фе від нормативних або гранично допустимих Сн.Порядок визначення приватних показників — коефіцієнтів а — наступний.

·         Якщо показник авизначається для характеристики виробничої шкідливості, для якої встановленасанітарна норма або гранично допустима концентрація (ГДК), то нормативнийпоказник ділиться на фактичний:

/> (4.9)

·          Якщо коефіцієнта повинен характеризувати дотримання якого-небудь нормативного параметра, нижчеза яке починається відхилення від санітарних норм (наприклад, температураповітря не менш певного рівня), то фактичний показник ділиться на нормативний:

/> (4.10)

Якщосанітарні норми встановлені як інтервал значень нормативного показника,порушення кордонів якого як в ту, так і в інший бік недопустимо, то показникпри перевищенні кордону інтервалу, а при зменшенні фактичного показника впорівнянні з нижнім кордоном інтервалу .

Рівеньумов праці .

Якщоприватний показник виходить більше одиниці (умови праці краще нормативних), топри визначенні Аут його приймають рівним одиниці.

Рівеньумов праці по підприємству зазвичай визначається як средневзвешенный рівеньскладових підрозділів. За ваги в цьому розрахунку приймається чисельністьпрацівників підрозділів.

Інтегральнаоцінка рівня організації праці може бути визначена як сума приватнихкоефіцієнтів, зважених по мірі впливу на приріст продуктивності праці:

де в1,в2… в12 — коефіцієнти міри впливу приватних показників рівня організаціїпраці на приріст продуктивності праці, визначувані експертною дорогою методомпопарного порівняння; К1, К2… К12 — приватні коефіцієнти по окремих напрямахорганізації праці.

Орієнтовнаінтегральна оцінка рівня організації праці може бути отримана яксреднегеометрическая величина приватних показників.

Окрімприведених коефіцієнтів підприємства застосовують та інші, що характеризуютьмісцеві особливості організації і умов праці.

Недолікамиоцінки рівня організації праці за допомогою приватних коефіцієнтів є їх слабкийзв'язок з динамікою продуктивності праці, елементи суб'єктивності прирозрахунку деяких показників, можливість повторного рахунку в підсумковихданих.

Застосовуєтьсяі спрощений метод визначення рівня організації праці — за даними атестаціїробочих місць:

/> (4.11)

де Nн іNобщ — кількість робочих місць, визнаних по всіх критеріях відповідниминормативним вимогам, і загальне количество
рабочих місць.

Такийметод застосовний, якщо атестація робочих місць ведеться регулярно ікваліфіковано. Метод дає загальне уявлення про рівень організації праці безаналізу по елементах.

Прианалізі рівня організації праці досліджується різниця між сукупним потенційнимфондом робочого часу і реально ефективно відпрацьованим часом. Ця різницярозподіляється по конкретних причинах, оцінюється їх значущість, виявляютьсяорганізаційні резерви зростання продуктивності праці (як потенційні, так іпоточні).

Висновок

Аналіз використанняробочого часу проводився в двох напрямах: використання фонду робочого часу іоцінка структури витрат робочого часу.

Провівши дане дослідження,можна сказати про те, праця має певні, досить серйозні недоліки, які вимагаютьусунення або хоч би коректування.

Таким чином, назакінчення моєї роботи мені хотілося б відзначити наступне: праця бути чіткорегламентований і повинен відповідати основним нормам і правилам.

Оптимізація працігрунтується на дослідженні і аналізі тривалості виконання тих або іншихпрофесійних обов'язків. Після збору первинної інформації про виконувані роботи,обчислюється їх доля в сукупності всіх робіт.

В результаті роботи,грунтуючись на методі експертних оцінок, були виявлені невідповідності плановоїтривалості виконання кожній з робіт її фактичному значенню, і розроблений планорганізаційно-технічних заходів щодо вдосконалення використання робочого часу.

Література

1. Меськон і ін. Основи менеджменту. Москва. Справа.1998., стор. 135.

2.Віханський О. С., НаумовА. І. «Менеджмент» — М.: «Фірма Гардіка», 2000. – 59 с.

3. Кабушкин. Основи менеджменту Мінськ. 2000., стор. 235.

4. Віханський О. С. Наумов. Менеджмент. Москва. МГУ.1997., стр.66.

5. Ріфард Л.Дафт, Менеджмент, Пітер 2002 ., стор. 123.

6. Меськон.М. «Основи менеджменту» Видавництво«Справа» Москва. 1999г., стор. 122.

7. Кабушкин Н.І. «Основи менеджменту», Мінськ 2003. стор.215.

8. Бакаєв М.І., Шеремет А.Д. Теоріяаналізу господарської діяльності. — М.: Фінанси і статистика, 1999.

9. Беркстайн Л.А. Аналіз фінансовоїзвітності. — М.: Фінанси і статистика, 1996.

10. Бикадоров В.Л., Алексєєв П.Д.Фінансово-економічний стан підприємства. Практичний посібник. — М.: Видавництво«ПРІОР», 2000.

11. Ефімова О.В. Фінансовий аналіз. — М.: Бухгалтерський облік, 1996.

12. Жмінько С.І. Фінансовий облік напідприємствах. — Ростов-на-Дону: видавництво «Фенікс», 1998.

13.Карпова Т.П. Управлінський облік.- М.: ЮНІТІ, 1998.

14.Ковальов в.в. Фінансовий аналіз:Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. — М.: Фінанси істатистика, 2000.

15.Русак Н.А. Стражев В.І., МігунО.Ф. Аналіз Господарської діяльності в промисловості. / Під ред. Стражева В.І.- Міснк: Вишейшая школа, 1998.

16.Савіцкая Г.В. Аналіз господарськоїдіяльності підприємства. — Мінськ: ІП «Екоперспектіва», 1998.

Затверджую:

керівник курсової роботи

____________

ПЛАН

Вступ

1.        Класифікаціявитрат робочого часу виконавця робіт

2.   Класифікація використаннячасу використання устаткування

3.   Аналіз витрат робочого часу

Фотографія робочого часу

Підготовка до спостереження

Індивідуальна фотографіяробочого часу

Групова фотографія робочогочасу

Самофоторгафія робочого часу

Обробка даннях фотографиробочого часу

Аналіз результатівспостереження

Фотографія часу використанняустаткування

Хронометраж

Підготовка до спостереження

Обробка результатівспостереження

Хронометраж з врахуваннямтемпу роботи

Цикловий хронометраж

Фотохронометраж

4.   Визначення рівня організаціїпраці

Висновок

Література

Підпис студента

_________________________________