Реферат: Аналіз загальної рівноваги та дослідження ефективності виробництва в ринковій економіці

Відкритийміжнародний університет розвитку людини „Україна”

зкурсу“Мікроекономіка”

натему:„Рівновага конкурентнихринків”

Виконав: студент ІІ курсу

економічногофакультету

ПалицяОлександр

Перевірив:Єфімчук Тетяна Іванівна

Рівне-2005

Зміст

Вступ                                                                                               3

1       Основначастина 4

1.1    Рівноважнаціна та теорія загальної рівноваги                    4

1.2    Методианалізу загальної рівноваги                                              6

1.3    Конкуренція— важливий чинник встановлення рівноваги          11

1.4    Рівновагаяк наслідок ефективного розподілу товарів                  13

1.5    Дослідженняефективності виробництва в ринковій економіці     16

Висновки                                                                                         23

Списоклітератури                                                                          24

Вступ

Сучасна ринкова економіка являє собоюскладний організм, що складається з величезної кількості різноманітних виробничих,комерційних, фінансових і інформаційних структур, що взаємодіють на фонірозгалуженої системи правових норм бізнесу, і що об'єднуються єдиним поняттям — ринок.

Ринок — це організована структура, де«зустрічаються» виробники і споживачі, продавці і покупці, де врезультаті взаємодії попиту споживачів і пропозиції виробників встановлюються іціни товарів, і обсяги продажів.

Основні види ринків:

·з погляду відповідностічинному законодавству: легальний і тіньовий ринок

·по економічному призначенню об'єктівринкових відносин: споживчий ринок, ринок капіталів, ринок робочої сили, ринокінформації, фінансовий ринок, валютний ринок і ін.

·по просторовій ознаці:місцевий, національний, міжнародний регіональний та світовий ринки.

Кожен із цих ринків, у свою чергу,можна розділити на складові елементи. Так ринок засобів виробництва включаєринок землі, верстатів, кормів, газу і т. д.; ринок інформації — ринкинауково-технічних розробок, ноу-хау, патентів і ін.; фінансовий ринок — ринкицінних паперів, банківських позичок і інших кредитних ресурсів.

Окремо взятий конкурентний ринокзабезпечує максимізацію споживчого надлишку, виробництво продукції є найбільшефективним способом та розподілом виробничих ресурсів з максимальною віддачею.Але при цьому не враховувалось, як вплине зміна ціни одного блага на ціни іншихблаг, тобто ігнорувались зворотні зв'язки, які існують в ринкових умовах міжрізними ринками не тільки національної, а й світової економіки.

Основна мета курсової роботи –висвітлити основи теорії загальної рівноваги, навести методику аналізурівноваги конкурентних ринків та вплив конкуренції, а також дослідитиефективність виробництва в ринковій економіці.

1Основна частина

1.1Рівноважна ціна та теорія загальної рівноваги

У політичній економії, щообслуговувала адміністративно-командну систему, стверджувалося, що ринковаекономіка в умовах капіталізму мас хаотичний характер розвитку. Насправді жринкова економіка здатна до саморегулювання. Воно відбувається під впливомвільної конкуренції, постійної зміни цін, регулювання економічних процесів наоснові співвідношення попиту і пропозиції.

Хоча в ринковій економіці можливіпрорахунки, але по кожному товару встановлюється певний рівень ціни на основірівноваги попиту і пропозиції. Діє система саморегулювання. У кожний певниймомент виникає конкретна рівновага між попитом і пропозицією. І ця рівновагадосить ефективна.

При встановленні такої рівновагивипуск продукції досягає економічно доцільного, витрати чинників виробництва —мінімального рівня. В результаті, як дотепно зауважує П. Самуельсон, людям, якілюблять яблука, ніхто не пропонує апельсини і навпаки.

Автором теорії загальної рівноваги євідомий швейцарський економіст Леон Вальрас (1834 — 1910), професорЛозаннського університету, за походженням француз. Він був одним із засновниківтеорії граничної корисності. Однак особливо став відомим як автор теоріїрівноваги. Своє відкриття він зробив на основі математичних висновків.

Леон Вальрас довів, що в умовахринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношенняпропозиції і попиту. Вільна конкуренція забезпечує встановлення ціни рівноваги.

Рівноважна ціна — це ціна наконкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає нідефіциту, ні надлишку товарів ні послуг. Така ціна не містить у собі тенденціїдо зростання або до зниження обсягів виробництва.

Основні постулати теорії рівноваги Л.Вальраса :

1. Зміни цін впливають на попит іпропозицію і навпаки; зміна попиту впливає на пропозицію і навпаки. Отже, їхнійвзаємозв'язок впливає на встановлення рівноваги.

2. Рівноважна ціна встановлюється врезультаті конкуренції, співвідношення попиту і пропозиції, наявності ресурсівта інших чинників.

3. Загальна рівновага здійснюєтьсящодо всіх товарів. Це пояснюється тим, що потреба у цьому товарі залежить віднаявності інших товарів. Наприклад, споживання м'яса залежить від наявностікави.

4. Рівновагу характеризує, якправило, мінова вартість. Мінова цінність товарів — це рівень економічноїрівноваги. В умовах конкуренції діють механізми, які усувають диспропорції тавстановлюють таку мінову вартість, що ґрунтується на ціні рівноваги. В умовахмонополії диспропорції зберігаються.

5. Рівновага досягається на основідії всіх учасників ринку.

6. Рівновага здатна забезпечитимаксимально високий рівень задоволення потреб (безумовно, за наявностіресурсів).

7. Попит на кожний товар залежить нетільки від його ціни, а й від цін на всі інші товари. Наприклад, зростання цінна деякі продукти харчування призвело в Україні до зменшення попиту наперіодичні видання. Багато людей відмовляються від передплати на газети іжурнали. Різко скоротилися їхні тиражі.

8. Сума попиту споживача на всізакуплені ним товари і покупки за вартістю дорівнює сумі всіх проданих нимтоварів і послуг (у тому числі послуг праці).

9. Ринок безперервно здійснює «пошук»так званих рівноважних цін.

10. Конкуренція — це важливий чинниквстановлення рівноваги (через ціни). Існуючі цінові сигнали регулюють ринок, здопомогою їх досягається рівновага.

11. Для рівноваги потрібний ринковиймеханізм, який діє значно ефективніше, ніж у минулому так звана плановасистема.

1.2Методи аналізу загальної рівноваги

Одні й ті ж ресурси можуть бутивикористані для виробництва різних благ, а ціна фактора виробництва визначаєтьсяціною продукції, яка виробляється із даного ресурсу. Це говорить про те, щоціни на різних типах ринків є взаємопов'язаними. Окрім того, від ціни ресурсузалежать доходи їх господарів, а доходи споживача визначають його попит і безпосередньовпливають на ціну блага. Кількісною мірою такого впливу є коефіцієнтеластичності попиту від доходу. На взаємозалежність всіх цін вказує і те, щобудь-який товар, за виключенням товарів першої необхідності, є або жвзаємозамінним, або взаємодоповнюючим. Кількісною оцінкою такої залежності єкоефіцієнт перехресної еластичності.

Отже, однією із особливостей ринковоїекономіки є те, що рівновага на окремому ринку залежить від рівноваги на іншихринках. В умовах вільної конкуренції сукупність цін на товари відповідає станузагальної рівноваги (рівноваги на всіх ринках), якщо задовольняються наступнівимоги:

• усі споживачі максимізують своюкорисність за даних бюджетних обмежень;

• усі виробники максимізують свійприбуток за даної технології;

• для кожного блага попит дорівнюєпропозиції.

На відміну від аналізу часткової рівноваги,аналіз загальної рівноваги здійснюється з передумови, що ціни і кількість благна всіх ринках визначаються одночасно з урахуванням факторів зворотних зв'язків.Ефектом зворотного зв'язку називають зміну ціни і кількості товару на деякомуринку у відповідь на аналогічні зміни, що виникають на спряжених ринках.Наприклад, зміна ціни на нафту обов'язково позначиться на ринку газу, вугілля,а зміна цін на бензин — на ринку автомобілів і т. д.

Велика кількість факторів, щовизначають систему рівноважних цін, робить моделі загальної економічноїрівноваги значно складнішими за ті, що розглядались для часткової рівноваги.Існує дві основні моделі загальної економічної рівноваги: неокласична (або Вальраса)та неокейнсіанська. За допомогою моделей загальної економічної рівновагинамагаються відповісти на запитання: за яких умов можливе існування системи цін,яка забезпечує загальну рівновагу на всіх ринках?

Аналіз характеру взаємозв'язку цінблаг розглянемо на взаємодії двох ринків за умови, що підвищення ціни на однеіз благ підвищує попит на інше, і навпаки. Для виготовлення благ використовуютьодні й ті ж ресурси, а тому в міру підвищення ціни на одне із них зменшуєтьсяпропозиція іншого. Функції попиту і пропозиції на обох ринках є лінійними:

/>; />;

/>; />,

де а, b, с, k, d, l, т, f, h, п, s, z– додатні коефіцієнти, що відображають характер попиту і пропозиції на ринках.

Вектор рівноважних цін маєзабезпечити рівновагу одночасно на обох ринках:

/>; (13.1)

/> (1)

/> (2)

Підставивши відповідні значенняфункції попиту і пропозиції і вирішивши рівняння (1) і (2) відносно Ц1 і Ц2отримаємо, що:

/>; (3)

/>, (4)

де /> /> /> />

Рівняння (3) і (4) визначають ціничасткової рівноваги, що забезпечують рівність попиту і пропозиції на одному ізринків за заданої ціни на іншому ринку, рівноваги на якому може і не бути. Із цихрівнянь витікає також, що між цінами існує пряма залежність.

Щоб відшукати систему цін, яказабезпечує одночасну рівновагу на обох ринках, необхідно вирішити системурівнянь (3) і (4). Графічне вирішення цієї системи показано на рис. 1: лінія 1,рівняння (3) і лінія 2, рівняння (4). Прямі 1 і 2 побудовані із передумови, щокоефіцієнти β і γ менші за одиницю, а це означає, що попит іпропозиція на кожному із ринків в більшій мірі залежать від ціни цього, а неіншого блага. За таких умов прямі 1 і 2 перетнуться у першому квадранті, а їхспільна точка покаже вектор рівноважних цін />, що забезпечує стійку економічнурівновагу господарства, яке складається із двох ринків.

/>

Рис. 1 Часткова і загальна рівновага

Припустимо, що на першому ринкувстановилась рівновага за ціни /> (рис. 2). Із рівнянь (3) і (4)або за відповідними прямими на графіку можна установити, що на другому ринку затакої умови буде дефіцит. Ціна другого блага буде зростати, що зумовитьпідвищення попиту на перше благо і зниження його пропозиції. Внаслідок цьогоціна першого блага також буде зростати. Тому, коли ціна на другому ринкупідвищиться до />, на першому вона буде уже вище /> . Якщо ціна напершому ринку на цей час прийме значення />, то знову буде рівновага напершому ринку і дефіцит на другому. Так буде до тих пір, поки не сформуєтьсясистема рівноважних цін /> і />.

/>

Рис. 2 Стійка загальна рівновага

Аналогічно, якщо ціни будуть вище рівноважногозначення. Наближення до рівноважного значення на рис. 2 відмічено стрілками.Отже, ми маємо стійку загальну економічну рівновагу, подібну до частковоїстійкої рівноваги.

Якщо параметри функцій попиту іпропозиції будуть такими, що α > 0, і δ > 0, але β > 1і γ > 1, тоді прямі 1 і 2 не будуть перетинатися у першому квадранті,що говорить про те, що не існує системи цін, яка б забезпечила спільнурівновагу на обох ринках.

Якщо β > 1 і γ > 1, аα < 0 і δ < 0, то це буде вказувати на те, що загальнаекономічна рівновага двох ринків існує, але вона є нестійкою (рис. 3).

Тут, як і у випадку стійкоїрівноваги, ми маємо загальну зміну цін на ринках 1 і 2, але ця зміна будеспрямована у зворотному напрямку (віддалення від рівноваги).

/>

Рис. 3. Нестійка загальна рівновага

Отже, за лінійних функцій попиту іпропозиції на двох ринках взаємозамінних благ може існувати стійка спільнарівновага тільки за умови, коли попит і пропозиція кожного з благ в більшіймірі реагують на зміну ціни цього, а не іншого блага, тобто коли коефіцієнтпрямої цінової еластичності більше за коефіцієнт перехресної ціновоїеластичності благ.

1.3Конкуренція— важливий чинник встановлення рівноваги

Конкуренція — це центр ваги всієїсистеми ринкового господарства, тип взаємовідносин між виробниками з приводувстановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Аналогічно визначаєтьсяконкуренція між споживачами як взаємовідносини з приводу формування цін і обсягупопиту на ринку. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, єпрагнення перевершити інших. У суперництві на ринках мова йде про укладанняугод і про частки участі в ринковій сфері. Конкурентна боротьба — це динамічнийпроцес, що прискорює розвиток. Він служить кращому забезпеченню ринку товарами.

Конкуренція є необхідною івизначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Але якбудь-яке явище має свої плюси і мінуси. До позитивних рис можна віднести:активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, високаякість продукції, високу продуктивність праці, мінімум витрат, реалізаціюпринципом оплати по кількості і якості праці, можливість регулювання з бокудержави. До негативних наслідків — «перемога» одних і «поразка»інших, розходження в умовах діяльності, що веде до нечесних прийомів, надмірнаексплуатація природних ресурсів, екологічні порушення й ін.

Конкуренція — визначальна умовапідтримки динамізму в економіці, і в умовах конкуренції створюється більше національнебагатство при меншій вартості кожного виду продукції в порівнянні з монополієюі плановою економікою.

Основні функції конкуренції:

·          Функціярегулювання. Для того щоб устояти в боротьбі, підприємець повинний пропонувативироби, яким віддає перевагу споживач. Звідси і фактори виробництва під впливомціни направляються в ті галузі, де в них існує найбільша потреба.

·          Функціямотивації. Для підприємця конкуренція означає шанс і ризик одночасно:

— підприємства, що пропонують кращупо якості продукцію або виробляють її з меншими виробничими затратами,одержують винагороду у вигляді прибутків ( позитивні санкції ). Це стимулює технічнийпрогрес;

— підприємства, що не реагують напобажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку,одержують покарання у вигляді збитків або витісняються з ринку (негативнісанкції).

·          Функціярозподілу. Конкуренція не тільки включає стимули до більш високоїпродуктивності, але і дозволяє розподіляти прибуток серед підприємств ідомашніх господарств відповідно до їхнього ефективного внеску. Це відповідаєпануючому в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результатами.

·          Функціяконтролю. Конкуренція обмежує і контролює економічну силу кожного підприємства.Наприклад, монополіст може призначати ціну. У той же час конкуренція надаєпокупцю можливість вибору серед кількох продавців. Чим досконаліша конкуренція, тим справидливіша ціна.

Політика в області конкуренціїпокликана піклуватися про те, щоб конкуренція могла виконувати свої функції. Керівнийпринцип «оптимальної інтенсивності конкуренції» у якості цілейполітики в області конкуренції припускає, що:

— технічний прогрес у відношеннівиробів і прогресів швидко впроваджується ( інновація під тиском конкуренції);

— підприємства гнучко адаптуються домінливих умов (наприклад, схильності споживачів) (адаптація під тискомконкуренції).

У кожній ринковій економіці існуєнебезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробують ухилитися відобов'язкових норм і ризику, пов'язаних із вільною конкуренцією, прибігаючи,наприклад, до змови про ціни або імітацію товарних знаків. Тому державу повинновидавати нормативні документи, що регламентують правила конкурентної боротьби ігарантують:

— якість конкуренції;

— саме існування конкуренції;

— ціни і якість виробів повинні бутив центрі уваги конкуренції;

— запропонована послуга повиннавідповідати ціні й іншим договірним умовам;

— захищені правовими нормами товарнізнаки і марки допомагають покупцю розрізняти товари по їхньому походженню ісвоірідністі, а також судити про деякі їхні якості;

— обмежена за часом патентний захисті зареєстровані промислові зразки, а також зразки промислової естетики .

1.4Рівновага як наслідок ефективного розподілу товарів

Поділ благ шляхом обміну товарами(благами) між індивідуальними споживачами був неефективним. Ефективним (за Парето)вважається такий розподіл, за яким жоден із споживачів не може поліпшити свійдобробут не погіршуючи добробуту інших споживачів.

Дослідження ефективності розподілуможна здійснити за допомогою діаграми (коробки) Еджворта (рис. 4).

Діаграма являє собою поєднання картбайдужості двох споживачів з печатками координат благ в точках 01 і 02. Кожнаточка в коробці відображає відповідний розподіл двох благ поміж першим і другимспоживачами.

/>

Рис. 4 Ефективність обміну

Припустимо, що початковий розподілхарактеризується точкою А. Обмін від А до В поліпшить добробут як першого, такі другого споживача, оскільки кожний з них переміститься на більш віддаленукриву байдужості. Причому, в точках А і В рівновага споживачів не буде стійкою.Такою вона стане тільки в точці В, оскільки ГНЗ товарів першого споживачазрівняється з ГНЗ товарів другого споживача і обидва вони в цій точці будуть максимізуватисвою корисність. З огляду на те, що таких точок взаємної рівноваги буде великакількість (дотичність кривих байдужості першого і другого споживача в коробціЕджворта), можна говорити про існування контрактної кривої лінії, що відображаєефективний розподіл благ (рис. 5). Контрактна крива показує всі розподіли, післяяких неможливі взаємовигідні торгівельні операції.

Обмін між двома споживачами залежитьвід різних причин. Проте, коли обмін здійснюється на конкурентному ринку, де якпродавець, так і покупець приймає ціну як належне, вирішується тільки: скількипокупок та продажів здійснити за даної ціни. Причому, реальні ціни обміну наринках товарів не мають значення. Суттєвим є лише їх співвідношення.

За допомогою тієї ж коробки Еджворта можнапоказати, що конкурентні ринки (лінія 0, Д, В, Г) приведуть до ефективного обміну.Якщо співвідношення цін на товари відомі і відомий початковий їх розподіл(рис.6, точка А), можна визначати точку ефективного розподілу, яка одночаснобуде і точкою рівноваги на конкурентних ринках товарів. Для цього через точку Анеобхідно провести лінію ціни (ЦЦ1), нахил якої буде визначатисяспіввідношенням цін товарів і на цій лінії визначити точку Б, в якій дотичнимидо лінії ціни будуть криві байдужості всіх споживачів.

/>

Рис. 5. Крива контрактів

/>

Рис. 6. Конкурентна рівновага обміну

Конкурентна рівновага — це набір цін, за якого величинапопиту відповідає обсягу пропозиції на кожному ринку. Але не всі ціни відповідаютьстану рівноваги. Це буде тільки тоді, коли граничні норми заміщення благ наринках будуть відповідати співвідношенню цін, тобто

/>.

Якщо якийсь з ринків буденеврівноваженим, то надлишковий попит чи пропозиція змусять ціни змінитися,поки вони не досягнуть рівноваги. Отже, ми розглянули найпростішу модель того,як діє «Невидима рука» Адама Сміта. Згідно з цим перша теорема економічноїтеорії добробуту говорить про те, що якщо кожен, хто торгуючи на ринкумаксимізує свою корисність і при цьому відбувається взаємовигідна торгівля, то врезультаті встановлюється рівновага, за якої розподіл товарів є економічноефективним.

1.5Дослідження ефективності виробництва в ринковій економіці

Вище ми розглянули умови ефективногорозподілу при обміні двох товарів. Тепер розглянемо ефективність вкладень увиробництво цих товарів. Будемо виходити, з того, що існує фіксована загальнапропозиція ресурсів праці і капіталу для виробництва тих самих двох благ (їжіта одягу). Люди пропонують виробничі ресурси. На виручені кошти формують попиті споживають блага. Коли ціна одного з ресурсів зростає, люди, що сформувалибільшість його пропозиції, отримують більшу виручку і збільшать споживання одногоіз благ. Це, в свою чергу, призведе до збільшення попиту на виробничі ресурси івплине на їх ціну. Тільки аналіз загальної рівноваги дасть змогу визначитиціни, які зрівноважать попит і пропозицію на кожному ринку (ресурсів і благ).

Як і для дослідження ефективностіобміну скористаємося коробкою Еджворта, але замість благ на осях координатвідкладемо кількість (в натуральному виразі) ресурсів, які використовуються ввиробництві цих благ.

Контрактна лінія (крива виробничихконтрактів на придбання ресурсів) – це всі технічно ефективні поєднаннявкладень. Кожна точка (А), яка не лежить на цій кривій, характеризуєнеефективний розподіл ресурсів на виробництво благ (рис.7). Якщо дві ізоквантиперетинаються, ресурси можна перерозподілити і збільшити виробництво хоча бодного із благ. Будь-який розподіл всередині заштрихованої площі збільшуєвиробництво обох товарів порівняно з точкою А.

/>

Рис. 7. Ефективність у виробництві

Нам відомо також, що коли виробникиблаг мінімізують витрати виробництва, вони застосовують такі поєднання ресурсів(праці та капіталу), що співвідношення їх граничних продуктивностей дорівнюєспіввідношенню цін і граничній нормі технологічного заміщення ресурсів, тобто

/>,

Оскільки ГНТЗЧ/К дорівнює нахилуізокванти виробника, то конкурентна рівновага на ринку ресурсів забезпечується,якщо кожний виробник використовує працю і капітал так, що нахил ізоквантспівпадає і дорівнює співвідношенню цін обох ресурсів. Тому точка конкурентноїрівноваги має лежати на кривій контрактів, а конкурентна рівновага у виробництвіє ефективною. Місце положення точки рівноваги на кривій контрактів залежить відпопиту споживачів на блага (товари).

Легко переконатися, що коли мирозпочинаємо розподіл поза кривою контрактів, обом виробникам буде вигіднододатково найняти робітників або орендувати капітал, так що, мінімізуючи витрати,вони можуть перерозподілити свої ресурси. Зрозуміло також, що конкурентнарівновага на ринку ресурсів не є однозначною. Ефективне використання ресурсівдопускає, що може вироблятися багато одного блага і мало іншого, і навпаки. Цевитікає із кривої межі(границі) виробничих можливостей.

Крива виробничих можливостей (рис. 8)показує різні співвідношення виробництва благ, які можна отримати зафіксованого використання ресурсів. Кожна точка Б, В, Г на межі виробничих можливостейє похідною від кривої виробничих контрактів і відображає рівень ефективноговиробництва благ.

/>

Рис. 8. Межа виробничих можливостей

Межу виробничих можливостей як ікриві байдужості та ізокванти можна характеризувати кількісно. Такою кількісноюхарактеристикою межі виробничих можливостей є гранична норма трансформації(ГНТ), яка характеризує кількість одного блага, від якої потрібно відмовитися зарадиотримання додаткової одиниці іншого. Вимірюється тангенсом кута нахилу дотичноїдо кривої в точці.

У міру переміщення по кривійвиробничих можливостей зверху вниз ГНТ зростає, що є слідством того, щопродуктивність (віддача)ресурсів відрізняється при їх вкладенні у виробництворізних благ. Існує точка Б, де ГНТ = 1, тобто точка, де віддача від ресурсів увиробництво різних благ однакова.

Межу виробничих можливостей можнапредставити і в термінах витрат виробництва, оскільки продуктивність і витратиресурсу є взаємопов'язаними показниками. Тому на межі виробничих можливостейвиконується умова, що

/>,

для того щоб економіка булаефективною, вона має не лише випускати товари за мінімальних витрат, а йвипускати їх у такій номенклатурі, яка відповідає бажанням людей заплатити заних. З теорії споживання відомо, що ГНЗ вимірює бажання заплатити за додатковуодиницю одного блага, скороченням споживання іншого

/>.

Але це відношення благ у теоріївиробництва є не що інше, як ГНТ (гранична норма трансформації). Отже,виробництво буде ефективним лише тоді, коли для кожного споживача буде матимісце рівність:

ГНЗ = ГНТ.

Усі точки на межі виробничихможливостей технологічно ефективні. Але не всі з них відповідають виробництвутоварів, які максимізують корисність споживача. Тільки в точці А досягається цяузгодженість (дотичність кривої байдужості до кривої межі виробничихможливостей).

Оскільки уподобання щодо одних і тихже товарів у різних споживачів різні, то практичне вирішення цієї задачіметодами прямого (нормативного планування) є достатньо складною і трудомісткоюзадачею. З цим завданням з меншими витратами і без залучення для цьогобюрократичного апарату із структури органів управління більш ефективносправляється налагоджена система ринкової конкуренції (рис. 9).

/>

Рис. 9. Ефективність виробництва

Припустимо, що на ринку благ Х і Yсформувалось співвідношення цін />. Якщо виробники використовуютьресурси ефективно, то вони вироблятимуть XА і YА продукції ГНТА, яке якраз відповідаєцьому відношенню цін (рис. 10).

/>

Рис. 10. Рівновага споживачів івиробників

Зустрівшись з такими бюджетнимиобмеженнями, споживачі будуть вибирати точку Б, в якій вони максимізуватимутьсвою корисність на кривій байдужості Б2;. Оскільки виробник бажає виробити XАодиниць продукції, а споживачі бажають купити XБ одиниць продукції, то виникаєнадмірний попит на благо X. Відповідно споживачі бажають купити іншого блага вкількості YБ, а виробники — виготовити його в кількості YА, виникає надмірнапропозиція блага Y. Тому ціни на блага на ринку будуть змінюватися: зростатимутьна благо Х і зменшаться на благо Y. Оскільки відношення цін (ЦX/ЦY) будезростати, то лінія цін, яка відповідає ГНТ, буде переміщатися (перекочуватися)вздовж виробничої межі. Рівновага буде досягнута в точці В, де споживачівирівняють свою ГНЗ із ціновим співвідношенням граничної норми трансформаціївиробників.

Висновки

Однією із особливостей ринковоїекономіки є те, що рівновага на окремому ринку залежить від рівноваги на іншихринках. В умовах вільної конкуренції сукупність цін на товари відповідає станузагальної рівноваги (рівноваги на всіх ринках).

На встановлення рівноваги впливаєвзаємозв'язок між попитом і пропозицією. Зміни цін впливають на попит іпропозицію і навпаки; зміна попиту впливає на пропозицію. За лінійних функційпопиту і пропозиції на двох ринках взаємозамінних благ може існувати стійкаспільна рівновага тільки за умови, коли попит і пропозиція кожного з благ вбільшій мірі реагують на зміну ціни цього, а не іншого блага, тобто коликоефіцієнт прямої цінової еластичності більше за коефіцієнт перехресної ціновоїеластичності благ.

В результаті конкуренції,співвідношення попиту і пропозиції, наявності ресурсів та інших чинниківвстановлюється рівноважна ціна. Загальна рівновага здійснюється щодо всіхтоварів. Це пояснюється тим, що потреба у цьому товарі залежить від наявностіінших товарів.

Конкуренція є необхідною івизначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Але якбудь-яке явище має свої плюси і мінуси. До позитивних рис можна віднести:активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, високаякість продукції, високу продуктивність праці, мінімум витрат, реалізаціюпринципом оплати по кількості і якості праці, можливість регулювання з бокудержави. До негативних наслідків — «перемога» одних і«поразка» інших, розходження в умовах діяльності, що веде до нечеснихприйомів, надмірна експлуатація природних ресурсів, екологічні порушення й ін.

Конкуренція — це важливий чинник встановленнярівноваги (через ціни). Існуючі цінові сигнали регулюють ринок, з допомогою нихдосягається рівновага. потрібний ринковий механізм, який діє значноефективніше, ніж у минулому так звана планова система.

Отже, рівновага досягається на основідії всіх учасників ринку і здатна забезпечити максимально високий рівеньзадоволення потреб (безумовно, за наявності ресурсів). Попит на кожний товарзалежить не тільки від його ціни, а й від цін на всі інші товари. Конкурентнарівновага — це набір цін, за якого величина попиту відповідає обсягу пропозиціїна кожному ринку. Але не всі ціни відповідають стану рівноваги. Це буде тількитоді, коли граничні норми заміщення благ на ринках будуть відповідатиспіввідношенню цін.

Списоквикористаної літератури:

1.        ГасановР.М Промислове шпигунство на службі монополій. М.: Міжнародні відношення. 1986

2.        ГорошкоМ. Ф., Кулішов В. В.

3.        Мікроекономіка:Тести. Ситуації. Задачі. Задачі / Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр,2003. – 368 с.

4.        МочернийС.В. Основи економічної теорії. Київ 1998

5.        Портер. ММіжнародна конкуренція. М.:1994

6.        Робинсон.Дж. Економічна теорія недосконалої конкуренції. М.1986

7.        Рузавін.Г.И. Основи ринкової економіки. М.: ЮНИТИ. 1996.