Реферат: Аналіз ефективності використання виробничого потенціалу підприємства ВАТ "Жовтоводський хлібозавод"

Вступ

Актуальність темидослідження досить висока, адже будучи основною ланкою народногосподарськогокомплексу, підприємство концентрує в собі всі ресурси виробництва. Тутрозгортаються головні економічні процеси, створюється і примножується народнебагатство, формується національний дохід суспільства, забезпечується вирішенняекономічних і соціальних завдань, складаються виробничі і соціальні стосунки. Узв'язку з цим об'єктивна оцінка виробничих можливостей підприємств, а такожпараметрів і характеристик їх виробничого потенціалу мають значення, дляухвалення рішень. Таким чином, вивчення виробничого потенціалу, направлене напошук доріг ефективнішого його використання, стає усе більш актуальним, а самаця проблема набуває народногосподарської значущості.

Дана роботаприсвячена вивченню зміни і аналізу використання виробничого потенціалупромислового підприємства Дніпропетровської області. Робоча сила і засоби праціє активними елементами виробничого процесу, тому від ефективності їхвикористання залежить ефективність використання всього потенціалу. Оцінкавикористання трудових ресурсів на підприємстві покликана комплексно івсесторонньо вивчити трудові показники підприємства, дати оцінку виконанняплану за трудовими показниками, дотриманню встановлених нормативів по ним,ефективності використання трудових ресурсів. У основні завдання аналізутрудових показників входить визначення: 1) забезпеченості організації трудовимиресурсами, складу і структури персоналу, їх зміна, вплив зміни чисельності іструктури працівників на об'єм робіт і рівень продуктивності праці; 2) динамікипродуктивності праці, питомої ваги приросту робіт за рахунок продуктивностіпраці, впливу на виконання плану продуктивності праці інтенсивних іекстенсивних чинників, зокрема, використання робочого часу, вдосконаленняорганізації і управління, а також міри виконання норм вироблення і впливу їх нарівень продуктивності праці; 3) абсолютних і відносних відхилень від плановогофонду заробітної плати, непродуктивних виплат, впливи їх на собівартість іпродуктивність праці, співвідношень темпів зростання продуктивності праці ісередньої заробітної плати. При аналізі трудових показників як джерелаінформації притягуються квартальні і річні звіти про виконання плану по праці,про виконання норм вироблення і складання нормування праці, ревізії, акти,звіти і інша інформація з відділу організації праці і заробітної плати, відділукадрів, бухгалтерії, економічного відділу.

Основнимизавданнями аналізу стану і використання основних фондів відкритого акціонерноготовариства «Жовтоводський хлібозавод» є: встановлення фондоозброєностіорганізації, складу і структури основних виробничих фондів, їх технічногостану; визначення рівня фондовіддачі, її динаміки, впливу змін величинивиробничих фондів і рівня фондовіддачі на об'єм робіт; виявлення чинників, щовпливають на показник фондовіддачі, і резервів поліпшення використання основнихфондів. Кінцевим результатом нашого дослідження має бути факторний аналізвиробничого потенціалу ВАТ «Жовтоводський хлібозавод». Узагальнюючи виводи іпропозиції, зроблені в ході аналізу основних фондів і трудових ресурсів даноїорганізації, необхідно дати комплексну оцінку господарської діяльності товариства.

Із вступом вітчизняноїекономіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарськоїдіяльності. Господарюючому суб’єкту (називатимемо його «підприємством») наданіширокі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виборіспособів організації виробництва, збуту продукції.

Підвищення ефективностівикористання основних засобів підприємств є одним з основних питань у періодпереходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовийстан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Для нормальногофункціонування підприємства, необхідна наявність визначених устаткування,транспорту, будівель і т. п. Основні виробничі фонди, що складаються збудинків, споруджень, машин, устаткування й інших засобів праці, що берутьучасть у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірми. Безїхньої наявності навряд чи змогло б підприємство розпочати свою діяльність.

Раціональне й ощадливевикористання основних фондів підприємства є на сьогодні однією знайактуальніших задач, що стоять перед підприємством.

Мета даної дипломноїроботи полягає в дослідженні складу, структури, планування і аналізу основнихвиробничих фондів.

Предметом виступаютьосновні виробничі фонди підприємства, а об’єктом дослідження єпідприємство.

Дипломна роботаскладається з двох частин. В перший частині розкривається економічна сутьосновних виробничих фондів підприємства, наводиться їх структура і класифікація,проводиться структурний та динамічний аналіз основних фондів підприємства. В другійчастині, на прикладі діючого підприємства, аналізуємо його господарськудіяльність за 2005–2009 рік та показаний вплив факторів на виробництвопродукції.

Основні завдання дипломноїроботи:

·         розкрити економічну суть основних виробничих фондів підприємства;

·         дослідити структуру основних фондів підприємства;

·         освітити питання планування та налізу основних виробничих фондівпідприємства;

·         дослідити шляхи ефективного використання основних фондів підприємства.

У дослідженні плануєтьсявивчити та розглянути діяльність даного підприємства з різних сторін та датиоцінку ефективності та рентабельності його діяльності.

1. Теоретичний аспект використання виробничого потенціалу1.1 Виробничий потенціал підприємства

Потенціалпідприємства в загальному вигляді являє собою реальну, або ймовірну здатністьпідприємства виконувати цілеспрямовану роботу.

Виробничийпотенціал (ВП) – наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення тавикористання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягупродукції (послуг). Під виробничим потенціалом розуміється той обсяг робіт унаведених одиницях виміру витрат праці (нормо-години), що може бути виконанийпротягом певного періоду часу (наприклад року) основними виробничимиробітниками на базі наявних виробничих фондів за умов їх максимальногозавантаження з дотриманням принципів оптимальної організації праці йвиробництва. До його складу входять:

1.      Потенціалосновних фондів – наявні та приховані можливості основних фондів, які формуютьтехніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

2.      Потенціалоборотних фондів – це частина виробничою капіталу підприємства у вигляді певноїсукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива,енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах,незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратахмайбутніх періодів.

3.      Потенціалнематеріальних активів – сукупність можливостей підприємства використовуватиправа на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесіз метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільнихпотреб.

4.      Потенціалтехнологічного персоналу – здатність робітників виготовляти різні продукти,надавати послуги чи виконувати роботи.

5.      Потенціалземлі та природно-кліматичні умови – можливості підприємства використовуватисукупні природні багатства у господарській діяльності.

6.      Фінансовийпотенціал – обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсівпідприємства, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних іперспективних витрат.

Головноюскладовою фінансового потенціалу є інвестиційний, тобто наявні та прихованіможливості підприємства для здійснення простого і розширеного відтворення.

Принциповоскладною задачею є оцінювання потенціалу. Механізм оцінювання засновано надекількох принципах оцінки зокрема:

1)      Принципи,які базуються на уявленнях користувача, складаються з окремих методів:

•        методоцінки корисності – будь-яке підприємство має вартість, якщо воно кориснепотенційному власнику для реалізації певної економічної функції протягомпевного періоду;

•        методзаміщення – максимальна ринкова вартість підприємства визначається найменшоювартістю іншого підприємства з еквівалентною корисністю;

•        методочікування – вартість підприємства, котре оцінюється, визначається розміромчистого доходу, який очікує покупець від володіння (комерційного використання)ним з урахуванням можливого чистого доходу від його перепродажу.

2)      Принципи,які пов'язані із землею, будинками і спорудами, складаються з методів:

•        методоцінки залишкової продуктивності. Об'єкт оцінювання має вартість тільки тоді,коли є залишок чистого доходу після компенсації всіх інших факторіввиробництва;

•        методоцінки внеску – визначається як різниця між зміненою вартістю й витратами, якізумовили цю зміну. Внесок, який не забезпечує приросту вартості потенціалупідприємства, є зайвим «поліпшенням»;

•        методоцінки віддачі засновано на тому, що по мірі додавання ресурсів до основнихскладових потенціалу підприємства, чистий прибуток має тенденцію до зростання,але тільки до певного моменту (певної межі). Після цього темпи зростаннядохідності починають уповільнюватися аж доти, доки приріст результативності нестане меншим за приріст витрат на додаткові ресурси;

•        методзбалансованості (пропорційності) – постійне підтримування необхідноїпропорційності між розвитком складових потенціалу забезпечує максимальнуприбутковість функціонування підприємства та найвищу його вартість.

•        методвизначення оптимального розміру засновано на кількісному вимірі кожного факторавиробництва – землі, будівель і споруд, технічного оснащення, персоналу, якідають можливість створити економічно обґрунтований (оптимальний) розмірпотенціалу підприємства та отримати від нього максимальний прибуток відповіднодо ринкової кон'юнктури.

3) Принципи, якіпов'язані з ринковим середовищем. Зазначені принципи засновані на тому, щоперспективи та умови ринку, на якому функціонує підприємство, значно впливаютьна його вартість. Відповідно визначена вартість має бути скоригована начинники, які враховують ринкові умови господарювання. Виокремлюють такі напрямки:

•        урахуваннямісця розташування;

•        урахуваннявідповідності потенціалу ринковим умовам;

•        урахуванняринкового попиту і пропозиції, а також перспектив ринку;

•        урахуванняінтенсивності конкуренції на ринку;

•        урахуваннясуспільно-економічних трансформацій суспільства.

Відтворенняпотенціалу підприємства – це процес безперервного відновлення всіх йогоскладових.

Простевідтворення потенціалу підприємства здійснюється в незмінних обсягах длявідновлення спожитих факторів виробництва і забезпечення безперервності йогофункціонування.

Розширеневідтворення потенціалу підприємства передбачає кількісний та якісний розвитоквиробничих факторів та інших складових потенціалу, котрі забезпечують вищурезультативність його діяльності.

У межахрозширеного відтворення можна виокремити два основні типи розвитку потенціалупідприємства: екстенсивний (традиційний), інтенсивний (інноваційний).

За екстенсивноготипу відтворення потенціалу збільшення масштабів виробництва досягається зарахунок додаткового залучення трудових, природних ресурсів і засобіввиробництва, збереження сформованої техніко-технологічної основи.

За інтенсивноготипу відтворення розвиток потенціалу досягається через якісне вдосконаленняфакторів виробництва: застосування прогресивних знарядь і предметів праці тавидів енергетичних ресурсів, підвищення кваліфікації технологічного йуправлінського персоналу, а також постійне поліпшення використання всіх наявнихскладових потенціалу підприємства.

1.2 Оцінювання ефективності використання основних елементів виробничогопотенціалу підприємства

Більша роль виробничогопотенціалу в удосконалюванні економіки визначає необхідність управлінняпроцесом його використання, що, у свою чергу, потребує оцінювання ефективностізавантаження потенціалу.

Оскільки виробничийпотенціал підприємства являє собою складну систему, то мабуть, рівень ефектноговикористання його основних елементів можна визначити, керуючись загальнимизасадами економічного аналізу співвідношення результату й витрат. У підсумку сукупнийпотенціал підприємства визначає його технічний рівень, його конкурентоздатністьна зовнішніх ринках. Тому в умовах прискорюваних темпів науково-технічногопрогресу й поглиблення міжнародного поділу праці як основний вимірник кінцевогорезультату функціонування виробничого потенціалу підприємства варто вважатиобсяг поставок конкурентоздатної продукції відповідно до державних замовлень ігосподарських договорів.

Найпоширенішим показникомрівня використання першого елемента виробничого потенціалу, основних фондів, єфондовіддача. Вона визначається за формулою:

/> (1.1),

де ЧВ – обсягвиготовленої продукції;

В0ВФ – середньорічнавартість основних фондів підприємства.

Багатьма економістамифондовіддачі приділяється роль інтегрального показника, що акумулює деякоюмірою не тільки завантаження основних фондів, а й використання інших елементіввиробничого потенціалу. Наприклад за розрахунками Д.М. Палтеровича, упромисловості зниження фондовіддачі на 1% поглинає 0,86% приросту продуктивностіпраці.

Поряд з фондовіддачеюзастосовуються також показники використання активної частини основнихвиробничих фондів або тільки машин і устаткування.

Ці показники розрізняютьвикористання активної частини основних виробничих фондів як за часом(екстенсивне використання), так і за продуктивністю (інтенсивне використання).

Серед показниківекстенсивного завантаження може бути названа частка фактично відпрацьованогоустаткування (у складі всього наявного або встановленого), коефіцієнт змінностіроботи устаткування і т. п.

Коефіцієнт змінностімашинного парку розраховується як відношення числа відпрацьованих машино-змін(або верстато-годин) до загального числа верстатів (машин, агрегатів),закріплених за господарським підрозділом, або до найбільшого числаверстато-годин, які можуть бути відпрацьовані при однозмінній роботі:

/> (1.2),

де Т/> – фактично відпрацьованечисло верстато (машино) – змін на добу;

N – загальна кількістьнаявних верстатів (машин) у парку;

Твг – фактичнечисло відпрацьованих верстато (машино) – годин на добу;

t/>-максимальноможливе число верстато(машино) – годин при роботі в одну зміну.

Останнім часом виробничийпотенціал промислових підприємств насичується усе більш прогресивним і дорогимустаткуванням.

Тому відомий інтерес дляаналізу являє розрахунок коефіцієнта змінності роботи з урахуванням вартостіокремих груп устаткування. У цьому випадку коефіцієнт змінності визначається яксередньозважена величина:

/> (1.3),

де Ц/> – балансова вартість і-тоїгрупи устаткування;

К31 – коефіцієнтзмінності за і-тою групою устаткування;

n– число і-тихгруп устаткування.

Коефіцієнт змінностіроботи устаткування оцінює екстенсивне завантаження машинного парку, причому здосить низьким ступенем точності. Проте цей показник визнаний і привертає досебе велику увагу, оскільки він у явній формі показує зв'язок між машиннимпарком і забезпеченістю господарської системи виробничим персоналом. Завдякицьому можна зробити висновок про ступінь збалансованості двох найважливішихелементів виробничого потенціалу – основних фондів і трудових ресурсів.

Однак показниквиробництва продукції на одиницю застосованих основних виробничих фондівнедостатній для всебічної характеристики використання засобів праці, вартістьяких у процесі виробництва переноситься на продукцію частинами, але які берутьучасть у виробничому процесі всією своєю фізичною масою. Тому показник віддачізастосованих основних виробничих фондів іноді необхідно доповнювати показникомвіддачі споживання основних виробничих фондів.

Для її визначення можназапропонувати формулу

/> (1.4),

де А – амортизаційнівідрахування на повне відновлення основних фондів.

Елемент виробничогопотенціалу «основні виробничі фонди», крім основних виробничих фондів, міститьу собі й інший компонент, віддачу якого доцільно визначати при оцінюванні рівнявикористання виробничого потенціалу.

Підвищуючи якість,технічний рівень і в підсумку – продуктивність основних фондів, витрати намодернізацію нібито збільшують сукупну масу застосовуваних засобів виробництва.

Беручи до уваги той факт,що подібні витрати не сумуються протягом циклу «життя» основних фондів,визначити віддачу витрат на модернізацію основних виробничих фондів за весьстрок їхнього функціонування не можливо. У цих умовах розрахунок розглянутогопоказника пропонується проводити за приростом значень аргументів:

/> (1.5),

де />В – приріст у розглянутомуперіоді (кінцевого результату функціонування виробничого потенціалу;

ВМф – витратина модернізацію основних виробничих фондів.

Основним показникомефективності використання промислово-виробничого персоналу є продуктивністьпраці.

Підвищення продуктивностіпраці означає збільшення кількості продукції, що випускається за одиницю часу,або скорочення витрат робочого часу на одиницю продукції.

При аналітичномурозрахунку рівня продуктивності праці й резервів її зростання застосовуєтьсяформула

/> (1.6),

де Пп – продуктивністьпраці (кількість одиниць продукції, виготовленої в одиницю часу);

Fр – фонд робочогочасу робітника;

Тд – трудомісткістьодиниці продукції.

Як видно, джерелазростання продуктивності праці полягають у більш раціональному використанніробочого часу й скороченні витрат праці на одиницю продукції.

Продуктивність працівизначають так само, як вироблення готової продукції, що припадає на одногопрацюючого. У цьому випадку обсяг продукції ділиться на середньосписковий складпромислово-виробничого персоналу, тобто

/> (1.7),

де В – кінцевий результатфункціонування виробничого потенціалу підприємства;

Рс– середньосписковачисельність ПВП.

У продуктивності праціпроявляють вплив різні технічні, організаційні й економічні фактори навикористання у вартісній формі робочої сили. Тим самим вона деякою мірою є йкомплексним показником, що відображає сумарний вплив усіх інших елементіввиробничого потенціалу на рівень та ефективність застосування трудових ресурсіву процесі функціонування останнього.

Разом з тим напродуктивності праці позначаються витрати матеріальних та енергетичнихресурсів, основних фондів. Динаміка цього показника, обчислювального в такомувигляді, на практиці досягається зростаючими витратами минулої праці, тому ведедо зниження ефективності виробництва, до вповільнення темпів економічногозростання.

У цьому зв'язку кращимвимірюванням продуктивності праці в чистій продукції є формула:

/> (1.8),

де Мв – матеріальнівитрати, пов'язані з одержанням кінцевого результату;

Вер – вартістьспожитих при цьому енергетичних ресурсів;

А – амортизаційнівідрахування.

При оцінюванніефективності використання виробничого персоналу доцільно застосовувати йчасткові показники, що виявляють окремі локальні зв'язки між елементамипотенціалу підприємства. До них, наприклад, належить коефіцієнт змінностіробочої сили:

/> (1.9),

де F/> – кількістьлюдино-днів, фактично відпрацьованих робітниками в усіх змінах (або за планом),у даному періоді;

Д/> – кількість людино-днів,відпрацьованих у найбільш завантажену зміну.

Цей коефіцієнт вказує назв'язок між елементом потенціалу, називаним «інформація», і трудовимиресурсами.

Разом з тим він деякоюмірою визначає завантаження основних виробничих фондів підприємства.

Як інший частковийпоказник пропонується використовувати показник віддачі повної заробітної плати.Він показує, яка кількість кінцевого результату підприємства в грошовомувираженні припадає на 1 грн. виплаченої промисловому персоналу заробітної платий премій. Для розрахунку цього показника рекомендується формула:

/> (1.10),

де Впзп – віддачаповної заробітної плати;

Фзп – фондзаробітної плати промислово-виробничого персоналу;

Фмз – фондматеріального заохочення.

Основним показникомефективності використання енергетичних ресурсів є енерговіддача, що являє собоювідношення:

/> (1.11),

де Вср – вартістьенергетичних ресурсів, витрачених на одержання кінцевого результату В.

Іноді визначається ще йенергоємність виробництва. Вона є зворотною величиною від енерговіддачі.

Подібні показники розраховуютьсяяк у цілому по всій сукупності енергоресурсів, так і за окремими їхніми видами:електроенергією, газом, паливом, теплом, стисненим повітрям.

Показником, щохарактеризує використання четвертого елемента виробничого потенціалупідприємства, технології, можна вважати показник, який називають – ефективністютехнології виробництва. Він являє собою відношення кінцевого результатуфункціонування потенціалу до вартості його технологічної складової й показуєрезультат, який можна одержати на 1 грн. вкладень у розвиток технології. Длярозрахунку цього показника пропонується формула:

/> (1.12),

де ОТ – ефективністьтехнології виробництва;

Вт – вартістьтехнологічної складової виробничого потенціалу.

При оцінці рівнявикористання технологічного елемента потенціалу можна застосувати іншийзапропонований нами показник – технологічну оснащеність виробництва. Він євеличиною, зворотною ефективності технології виробництва, і показує витрати врозвиток технології, необхідні для забезпечення одиниці кінцевого результатуфункціонування потенціалу. Величину цього показника можна визначити як:

/> (1.13),

У зв'язку з тим, щонедоліки обліку далеко не завжди дозволяють мати точні відомості про вартістьвикористовуваних технологій, розрахунок показників за формулами (1.12) і (1.13)можна здійснювати за приростами значень їх складових. Однак при цьому не слідвипускати з виду, що в такому випадку показники будуть проводити «моментну»оцінку явищ і відповідним чином ураховувати дану обставину при визначенніступеня завантаженості цього елемента виробничого потенціалу.

Крім цих узагальнюючихпоказників, при вимірюванні ефективності використання технологічної складовоїпотенціалу можуть бути корисні й деякі часткові показники. Таких показниківобмежена кількість, що ще раз свідчить про недостатність уваги в науці доекономічних проблем технології. Серед них можна відзначити такий вузькоспрямований показник, як частку продукції, виробленої з використаннямпрогресивних технологічних процесів. Його можна розрахувати за формулою:

/> (1.14),

де Вn – обсягпродукції, виробленої за допомогою, прогресивних технологій;

В-загальний випускпродукції.

Особливу увагу приоцінювання рівня використання технологічного елемента виробничого потенціалуварто звернути на ступінь застосування й завантаженість ключових технологій.Справа в тому, що не кожний технологічний процес впливає на темпи і якістьвиробництва. Зокрема, існує відносно невелика частка процесів, за даними А.Н. Золотарьовадо 20% їхньої загальної кількості, які визначають тривалість циклу виготовленнявиробу. Очевидно, аналогічні процеси є й стосовно якості продукції та витратвиробництва. Розширення застосування таких технологій найбільше сприяє збільшеннюкінцевого результату функціонування виробничого потенціалу.

Оцінювання рівнявикористання останньої складової виробничого потенціалу – інформації, на нашудумку, можливе тільки на основі застосування сукупності приватних показників,оскільки сам цей елемент включає безліч різноманітних компонентів. У загальномувипадку їх можна диференціювати за п'ятьма групами: пов'язаних з використаннямінформаційних ресурсів, з удосконаленням організації управління, зудосконалюванням організації праці, з удосконалюванням організації виробництвата з підвищенням творчої активності трудящих.

Ефективність використанняу виробництві інформаційних ресурсів – у вигляді програм управлінняустаткуванням, математичного забезпечення ЕОМ, даних з вивчення ринку й т. п.,пропонується оцінювати за допомогою двох показників. Один з них являє собоюкінцевий результат, зроблений на 1 грн. вартості спожитих інформаційнихресурсів. Його можна назвати віддачею інформаційних ресурсів і визначати заформулою:

/> (1.15),

де Вір – вартістьвикористаних у необхідному періоді інформаційних ресурсів.

Другим показникомрекомендується ефективність інформаційних ресурсів. Вона показує, наскількиїхнє використання дозволяє знижувати витрати виробництва в планованому періоді.Розрахунок цього показника пропонується здійснювати в такий спосіб:

/> (1.16),

де В/>– ефективністьінформаційних ресурсів;

Вгі – економічнийефект, отриманий підприємством від використання в аналізованому періодіінформаційних ресурсів;

Вв – витрати(собівартість) виробництва в розглянутому періоді.

З метою одержанняоб'єктивнішої оцінки ефективність інформаційних ресурсів доцільно розраховуватив цілому за п'ятирічний строк їхнього використання.

Аналогічно за формулою(1.16), можна визначити ефективність заходів щодо вдосконалення організаціїуправління, праці й виробництва. Природно, в цьому випадку в чисельнику повиннівикористовуватися значення економічних ефектів від функціонування відповіднихкомпонентів розглянутого елемента виробничого потенціалу. За розглянутимипоказниками оцінки ефективності використання елементів виробничого потенціалупідприємства можна вирішувати певні завдання. Однак при виготовленні будь-якоговиробу одночасно й разом застосовуються знаряддя праці, енергетичні йінформаційні ресурси, жива праця, прийоми й методи організації праці йвиробництва. Вони взаємозалежні між собою, але часто роблять різноспрямованийвплив. Тому необхідна оцінка ефективності використовуваної сукупностівиробничих ресурсів, що виявляє її інтегральні зусилля. Оцінювання ефективностівикористання виробничого потенціалу підприємств й об'єднань не тільки показуєрівень віддачі суспільних ресурсів виробництва, а й створює основу дляуправління процесами їхнього формування. Однак досі цій стороні відтворенняприділяється недостатньо уваги.

Отже, рівень ефективностівикористання виробничого потенціалу в цілому також може характеризуватикінцевий результат його функціонування, зміст якого було вже розглянуто. Утакому випадку інтегральний показник віддачі виробничого потенціалу господарськоїсистеми буде визначатися відношенням:

/> (1.17),

де П – величинавиробничого потенціалу підприємства (обۥ єднання);

В – кінцевий результатйого функціонування.

Таким чином,вивчення ролі кожного з елементів виробничого потенціалу в процесах утвореннякінцевого результату функціонування підприємства – важливий елемент стратегіїуправління внутрішньовиробничими можливостями.

 1.3 Склад,структура та показники ефективного використання основних виробничих фондів

Основним змістомвиробничого процесу – є виготовлення готової продукції. На підприємствах цедосягається за рахунок поєднання і взаємодії двох головних факторів – засобіввиробництва і трудових ресурсів. У ході виробничого процесу робітникипідприємства за допомогою засобів виробництва впливають на предмети праці іперетворюють їх у різні види готової продукції.

Основні виробничі фонди–це та частина виробничих фондів підприємства, яка бере участь у процесівиробництва впродовж тривалого часу, зберігаючи при цьому свою натуральну форму,а їхня вартість переноситься на виготовлений продукт поступово, по частинах, уміру їх використання.

Основні виробничі фондипідприємств здійснюють господарський кругообіг, який складається з такихстадій: зношення основних фондів, амортизація, накопичення коштів для повноговідновлення основних фондів, їх заміна шляхом здійснення капітальних вкладень.

Поряд з виробничимиіснують також невиробничі основні фонди. До них відносяться фондиневиробничої сфери підприємства – житлові будинки, дитячі і спортивні заклади,інші об'єкти культурно-побутового обслуговування трудящих, які знаходяться набалансі підприємства. Вони, на відміну від виробничих фондів прямо не берутьучасть в процесі виробництва і не переносять свої вартості на кінцевий продукт,тому що ними він не виробляється, їх вартість зникає у сфері споживання.

Співвідношення різнихгруп основних фондів у їх загальній вартості являє собою виробничу структуруосновних фондів. Серед них виділяють активну і пасивну частини. До першоївідносяться устаткування й машини, що характеризує виробничі можливостіпідприємства, до другої – будівлі, споруди, трубопроводи тощо. Чим більшапитома вага активної частини основних виробничих фондів, тим прогресивнішою єїх структура, тим більше випуск продукції. Збільшення питомої ваги активноїчастини виробничих фондів зумовлюється розгортанням НТР, постійнимвпровадженням досягнень науки у виробництво.

Найважливішими факторами,що впливають на структуру основних виробничих фондів, є: характер продукції,рівень автоматизації і механізації виробництва, рівень спеціалізації ікооперування, природно-кліматичні умови розміщення підприємства.

Облік і плануванняосновних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формах. При оцінціосновних фондів у натуральній формі визначається кількість одиниць обладнання,його потужність, площа, яку воно займає, та інші кількісні показники. Ці данівикористовуються для визначення виробничої потужності, розробці балансівобладнання, планування виробничої програми. Для цього на підприємствах ведетьсяінвентаризація і паспортизація обладнання, облік його вибуття і прибуття.

Грошова або вартіснаформа оцінки основних фондів необхідна для планування розширеного відтворенняосновних фондів, визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартостіпродукції, обсягу приватизації. Основними видами вартісної оцінки основнихфондів, пов'язаними з тривалістю їх участі в виробничому процесі, зношуванням ізмінами умов відтворення, є такі:

• за початковою балансовою вартістю;

• за відтворювальною вартістю;

• за залишковою вартістю;

• за ліквідаційною вартістю.

Початкова балансовавартість основних фондів – це їх вартість на момент встановлення (включає цінуобладнання, транспортні витрати на його доставку і витрати на установку імонтаж). Відтворювальна вартість – це витрати на виробництво основних фондів усучасних умовах. Як правило, вона визначається під час переоцінки основнихфондів. Залишкова вартість визначається як різниця між початковою (абовідтворювальною) вартістю основних фондів і сумою їх зношення.

Розподіляють два основнихвиди зношування (поступової втрати вартості) основних фондів:

• фізичне;

• моральне(нормальне старіння).

Фізичне зношення– це поступовавтрата основними фондами своїх технічних властивостей і характеристик (тобтопервісної споживацької вартості), яка здійснюється не тільки в процесі їхфункціонування, але й при бездіяльності. Зміст поняття «моральне зношення» якекономічної категорії полягає в зменшенні вартості основних фондів у результатіпояви нових видів машин, обладнання, устаткування, які відрізняються більшоюпродуктивністю і нижчою ціною.

Кошти на відшкодуванняосновних фондів накопичуються підприємствами у вигляді амортизаційнихвідшкодувань.

Амортизація – це процеспоступового перенесення вартості основних фондів, у міру їх зношення, напродукцію, що виготовляється, визначення зношування у вартісній формі інакопичення фінансових ресурсів з метою майбутнього відшкодування основнихфондів.

Норма амортизаціївизначається як відношення річної суми амортизаційних відшкодувань допочаткової вартості основних фондів. Обчислена в відсотках норма амортизаціїпоказує, яку частку своєї балансової вартості щорічно переносять засоби праціна новостворену продукцію.

Оцінити рівеньвикористання основних виробничих фондів на підприємстві можливо за допомогоювідповідних показників, які найчастіше об'єднують у тритакі групи:

• показники екстенсивного використання основних виробничих фондів(відображають використання фондів протягом часу);

• показники інтенсивного використання основних виробничих фондів(відображають рівень використання фондів по потужності або продуктивності);

• узагальнюючі інтегральні показники використання основних фондів(враховують сукупний вплив усіх факторів – екстенсивних й інтенсивних).

Перша група – показникиекстенсивного використання виробничих основних фондів:

а)      Коефіцієнтекстенсивного використання обладнання />

/>, (1.18),

де />– фактичний час роботиобладнання, год.;

/>— нормативний часроботи обладнання (визначається відповідно до режиму роботи підприємства, з урахуваннямчасу, необхідного для планово-попереджувального ремонту).

б)      Коефіцієнтзмінності роботи обладнання (Кзм):

 

/>, (1.19),

де />– загальна кількістьверстато-змін, відпрацьованих обладнанням даного виду впродовж робочого дня;

/>– кількістьверстатів, які працюють в найбільшу зміну.

Розрахунок даногокоефіцієнта дає змогу визначити, скільки змін в середньому щорічно працює кожнаодиниця встановленого обладнання.

Підвищення коефіцієнтазмінності роботи обладнання дозволяє значно збільшити випуск продукції, невимагаючи додаткового фізичного нарощування його кількості і додаткових витратфінансових ресурсів.

Друга група – показникиінтенсивного використання основних виробничих фондів.

До даної групивідноситься один показник – коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (Ків).Він відображає рівень використання активної частини основних виробничихфондів по потужності або продуктивності:

/> (1.20),

де /> – продуктивністьобладнання в одиницю часу;

Пн– продуктивністьобладнання нормативна (за паспортними даними).

Третя група –узагальнюючі інтегральні показники використання основних фондів:

а)      Коефіцієнтінтегрального використання обладнання(/>)

/> (1.21),

де /> – коефіцієнт екстенсивноговикористання обладнання;

/> – коефіцієнтінтенсивного використання обладнання.

Практичне значеннявикористання даного показника полягає в змісті його складових, котрі дозволяютьодночасно оцінити ефективність використання обладнання з точки зору як часу (Кскст),так і продуктивності (Ків).

б) Фондовіддача (/>).Даний показник єосновним для узагальнюючої оцінки ефективності використання основних виробничихфондів. Економічний зміст фондовіддачі міститься в тому, що він побудований напринципі співвиміру виробленої продукції (у вартісному значенні) із сукупноювартісною оцінкою використаних для її виробництва основних фондів:

/> (1.22),

де Q – обсяг продукції(товарної, валової, чистої) підприємства за рік, грн.;

Sср– середньорічнавартість основних фондів, грн.

Зазначимо, що данийпоказник показує, скільки продукції (у вартісному визначенні) віддає нам однагривня (1000 грн., 10000 грн.), вкладена в основні фонди.

Фондовіддача є одним ізнайважливіших показників, що характеризує ефективність виробничої діяльностіпідприємства. Підвищення фондовіддачі – це головне стратегічне завданнябудь-якого підприємства.

в) Фондомісткість продукції(Фм). Цей показник визначає частку вартості основних фондів,які припадають на кожну гривню виробленої продукції. Фондомісткість продукції єпоказником, оберненим фондовіддачі, який розраховується за формулою:

/> (1.23),

де /> – середньорічнавартість основних фондів, грн.;

Q – обсяг продукціїпідприємства за рік, грн.

г) Показникфондоозброєності (Фо) працюючих також визначає ефективністьроботи підприємства. Від рівня озброєності робітників засобами праці залежатьрівні фондовіддачі і фондомісткості. Фондоозброєність визначається за формулою:

/> (1.24),

де N – кількістьпрацюючих, осіб.

Зазначимо, щовзаємозалежність між показниками фондовіддачі, фондоозброєністю іпродуктивністю праці описується формулою:

/> (1.25),

де Фвід–фондовіддача;

Пп– продуктивністьпраці.

Підвищення показникафондоозброєності свідчить про рівень технічної озброєності підприємства,визначає продуктивність праці і показує можливості для подальшого нарощуваннявиробничого потенціалу підприємства.

1.4 Склад, структура та показники ефективного використання оборотнихзасобів

До оборотних засобівпромислового підприємства відноситься частина виробничих фондів, яка повністюспоживається в кожному виробничому циклі і повністю переносить свою вартість напродукт праці.

Оборотні коштипідприємств являють собою сукупність коштів, авансованих на створення оборотнихвиробничих фондів і фондів обігу.Основне їхнє призначення полягає взабезпеченні безперервності і ритмічності процесу виробництва і реалізаціїпродукції.

Оборотні виробничі фондискладаютьсяз предметів праці (сировина, основні матеріали і напівфабрикати, допоміжніматеріали, паливо, тара і запасні частини), засобів праці (малоцінні предмети йінструменти) незавершеного виробництва і витрат майбутніх періодів. Оборотнівиробничі фонди мають найбільшу питому вагу в складі всіх оборотних коштів промисловості(понад 70%).

Засоби підприємств,вкладені в запаси готової продукції, товари, відвантажені, але неоплачені, атакож засоби в розрахунках і грошові кошти в касі і на рахунках у банкускладають фонди обігу.

Оборотні виробничі фондивступають у виробництво в натуральній формі. У процесі виготовлення продукціївони цілком споживаються і переносять свою вартість на вартість створюваногопродукту. По закінченні виробничого циклу і виготовленні готової продукціївартість спожитих оборотних фондів відшкодовується у виручці від реалізаціїпродукції підприємства. Це створює можливість систематичного повторення процесувиробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобівпідприємства.

Оборотні фондискладаються з трьох частин:

• виробничі запаси;

• незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення;

• витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси– це предметипраці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складахпідприємства у вигляді запасів.

Незавершене виробництво інапівфабрикати власного виготовлення– це продукція, яка ще непройшла всіх стадій обробки.

Витрати майбутніхперіодів– це не речові елементи оборотних фондів, що включають витрати напідготовку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, алебудуть погашені в майбутньому.

Співвідношення міжокремими елементами оборотних фондів в процентах або їх складовими частинаминазивається структурою оборотних фондів.

З іншого боку можнавизначити оборотні засоби як сукупність оборотних фондів, що використовуютьсядля фінансування поточної господарської діяльності підприємства і виражені угрошовій формі.

Незважаючи на те що упроцесі відтворення оборотні засоби належать сфері безпосереднього виробництвай обігу, за джерелами фінансування вони діляться на власні і позичені.

Власнінеобхідні длязадоволення потреб підприємства у виробничих запасах, напівфабрикатах власноговикористання, в залишках готової продукції, незавершеному будівництві, а такожу засобах для витрат майбутніх періодів.

Позичені– це кредитибанку для задоволення тимчасових потреб, а також засоби, що тимчасовознаходяться в обороті підприємств до завершення розрахунків із державнимбюджетом, постачальниками сировини, комплектуючих виробів та іншимикредиторами. Власні оборотні засоби поповнюються здебільшого за рахунокприбутку. Власні оборотні кошти покликані забезпечувати утворення постійнихмінімальних виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива і т. д.),заділів незавершеного виробництва, вкладень у витрати майбутніх періодів ізалишків готової продукції, необхідних для нормальної і безперебійної роботипідприємства. Загальна сума цих мінімальних запасів складає норматив власнихоборотних коштів, що визначається або уточнюється щорічно при розробці фінансовогоплану.

Власні оборотні коштиберуть участь у кругообігу засобів тільки того підприємства, за яким вонизакріплені, у той час як позикові засоби можуть брати участь у кругообігузасобів багатьох підприємств залежно від їхніх потреб.

Власні оборотні коштипостійно закріплені за підприємствами в їхньому статутному фонді і підприємствамають право самостійно їх розміщувати, планувати і використовувати.

Оборотні засоби ділятьсяна нормованіі ненормовані.Нормовані складаються із запасівтоварно-матеріальних цінностей, зокрема незавершеного будівництва, готовоїпродукції тощо. Ненормовані складаються з відвантаженої продукції, засобів урозрахунках і грошових коштів.

Нормовані оборотні кошти–це грошові кошти, необхідні для створення мінімального запасутоварно-матеріальних цінностей і забезпечення безперебійності процесу виробництваі реалізації продукції. Вони складаються з виробничих запасів (сировина,матеріали, паливо, тара, малоцінні предмети, запасні частини для ремонту),незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів і готової продукції.Нормовані оборотні кошти складають основну частину оборотних коштів підприємства.

Елементи оборотнихкоштів, які покликані обслуговувати реалізацію продукції, не нормуються. До ненормованихоборотних коштіввідносяться:

·         засоби в товарах, відвантажених покупцем;

·         грошові коштина рахунках у банку й у касі підприємства;

·         дебіторська заборгованість;

·         засоби в розрахунках, не зв'язані безпосередньо з виробничою діяльністю,тобто в розрахунках з банками й у перерахунках поспеціальних фондах, резервахі цільовому фінансуванню з бюджету.

Оборотність можевиражатися тривалістю одного обороту і числом оборотів засобів за звітнийперіод. Ефективність зроблених витрат можна обчислити за допомогою показниказавантаження оборотних коштів і рентабельності.

Одним з основнихпоказників оборотності виступає тривалістьодного обороту оборотнихкоштів (Т), розрахована в днях за формулою:

/> (1.26),

Оборотність у дняхдозволяє установити, протягом якого часу оборотні засоби проходять усі стадіїкругообігу на даному підприємстві. Чим вище оборотність у днях, тим ощадливішевикористовуються фінансові ресурси. Однак при високій оборотності зростає ризикнеплатежів і збоїв у постачаннях сировини, матеріалів, що комплектують вироби іт. п.

Оборотність виміряєтьсятакож числом оборотів, здійснюваних оборотними коштами за визначений проміжокчасу. Цей показник називається коефіцієнтом оборотності (/>) і розраховується, якправило, за рік. Визначається він за формулою:

/> (1.27).

Зіставлення коефіцієнтівоборотності в динаміку по роках дозволяє виявити тенденції зміни ефективностівикористання оборотних засобів. Якщо число оборотів, здійсненими оборотнимизасобами, збільшується або залишається стабільним, то підприємство працюєритмічно і раціонально використовує грошові ресурси. Зниження числа оборотів,здійснених у розглянутому періоді, свідчить про падіння темпів розвиткупідприємства, його неблагополучний фінансовий стан.

Показник участі оборотнихкоштів у кожній гривні обороту є зворотним стосовно коефіцієнта оборотності і називаєтьсякоефіцієнтом завантаження (/>). Вінрозраховується за формулою:

/> (1.28).

Чим нижче показникзавантаження оборотних засобів, тим ефективніше вони використовуються.

1.5 Вимірювання величини виробничого потенціалу підприємства набазі заелементного підходу

Проблема вимірюваннявеличини виробничого потенціалу досить важлива як у теоретичному, так іпрактичному плані. Знання виробничих потенціалів підприємств дозволяє визначитисумарний потенціал галузі й народного господарства, створює основу длязабезпечення спряженості суміжних підприємств і виробництв. Значення виробничихпотенціалів підприємств необхідні для виявлення витрат виробничих ресурсів(величин його елементів), що вимагаються для оптимізації народногосподарськихабо галузевих темпів і пропорцій розвитку, визначення напрямів інвестиційноїполітики. Величина виробничого потенціалу являє собою характеристикуматеріальних умов відновлення продукції й підвищення її якості й може бутиосновою для прогнозування обсягів промислового виробництва.

Виробничий потенціал якпоказник ресурсного потенціалу відіграє велику інформативну роль. За допомогоютакого роду комплексних показників усуваються протиріччя, що виникають приоцінювання рівноприскореного або різноспрямованого руху складових його елементів.Співвіднесення величини потенціалу з кінцевими результатами функціонування даєкомплексне знання про ступінь використання виробничих ресурсів і резервипідвищення ефективності виробництва. При наявності зазначених даних з'являєтьсяможливість більш об'єктивно визначати напрямки оптимізації структури потенціалуй шляхи його подальшого нарощування.

При оцінюванні розмірувиробничого потенціалу підприємства насамперед необхідно відповісти на такіпитання: чи є виробничий потенціал простою сумою ресурсів; яким чином окреміресурси включаються в сукупний ресурс? Здається, що на перше питання дає доситьясну відповідь сама концепція ресурсного підходу до визначення виробничогопотенціалу. На нашу думку, ресурсний підхід не тільки стверджує, що потенціалявляє собою сукупність виробничих ресурсів цільового призначення, а й робитьочевидною методику оцінки його величини як суму фізичних значень складовихелементів.

Використання натуральнихпоказників досить ускладнене при оцінюванні таких складних елементіввиробничого потенціалу, як трудові ресурси, технологія, інформація. Нарешті,елементи потенціалу значно відрізняються між собою не тільки за змістом, а й заформою. У зв'язку з цим різноманітні й натуральні одиниці, що характеризуютьїх. Агрегування ж різних якісних характеристик стає можливим лише в томувипадку, якщо вдається знайти який-небудь загальний принцип оцінки,вимірювання, що дозволяє одночасно виразити всілякі якості.

В.М. Архіпов фізичнийобсяг виробничих ресурсів рекомендує оцінювати в чисельностіпромислово-виробничого персоналу за формулою

/> (1.29),

/>

Наявність навіть тільки двох,але діаметрально протилежних точок зору наводить на питання про правомірністьта об'єктивність використання того або іншого ресурсу як еквівалента длявимірювання виробничого потенціалу. Очевидно, відповісти на нього тим, що всядіяльність людини завжди була спрямована на заміну живої праці машинною,означало б показати проблему спрощено, але не вирішити її.

Досить уразлива врозглянутих методичних підходах зіставлення ресурсів і спроба оцінити склад іякість кожного з них за допомогою одного кількісного показника.

Оскільки елементивиробничого потенціалу підприємства завжди «працюють» разом, то в принципіможливе як їхнє спільне вимірювання, так і відособлене. Спільна оцінкаелементів відразу ж дозволяє визначити величину потенціалу. Однак цей метод недає уявлення про розміри окремих його елементів і тим самим позбавляєможливостей підвищити ефективність формування й використання виробничогопотенціалу за рахунок маневрування його структурою. Відособлене вимірюванняелементів потенціалу позбавлене цих недоліків. Але в цьому випадку неминучапевна похибка в оцінці значень елементів, зумовлена наявністю взаємозв'язківміж ними. Вона може також збільшуватися внаслідок складностей з віднесенням тихабо інших компонентів до тієї або іншої складової потенціалу, спричиненихнедоліками економічної термінології й регламентації оперативно-планової роботина підприємствах.

Найбільш уніфікованим іуніверсальним вимірником елементів виробничого потенціалу, практика цепідтверджує, є їхня ціна або вартість. Порівнянність показників потенціалу вгрошовій оцінці в часі й просторі дозволяє виявити динаміку й структурувиробничих потенціалів підприємств і територіальних утворень, розходження йтенденції їхньої диференціації за цим показником, а також за ефективністювикористання виробничого потенціалу. У цьому випадку сума вартостей елементівбуде характеризувати величину всього виробничого потенціалу підприємства. Такимчином, визначення величини потенціалу пов'язане насамперед з оцінюваннямвартості його елементів.

Методика визначеннявартості першого елемента виробничого потенціалу промислового підприємства – основнихвиробничих фондів – розроблена детально, тому є необхідність зупинитися тількина деяких характерних моментах. Очевидно, як елемент виробничого потенціалу підприємстваварто приймати середньорічну вартість тільки його основнихпромислово-виробничих фондів, оскільки непромислові основні фонди не пов'язаніз процесом виробництва і взагалі можуть не належати до підприємства.

Вартість основних фондівпостійно змінюється під впливом природних процесів, виробничих умов таінновацій. її досить надійне фіксування можливе тільки на обмежений період – квартал,рік. Але й протягом кожного з цих відрізків часу основні фонди втрачають певнучастину вартості. У зв'язку з цим іноді трапляються, пропозиції враховувати яквиробничі ресурси тільки амортизовану частину вартості основних фондів. Намздається, що в цьому випадку механізм участі останніх у процесі виробництвапідмінюється механізмом перенесення на продукт зношеної вартості засобіввиробництва. Тому у вартості першого елемента виробничого потенціалу повиннавраховуватися повна вартість основних фондів.

Однак цим вартістьрозглянутої складової потенціалу не вичерпується. Як відомо, для підтримкиосновних фондів у працездатному стані проводяться поточні й капітальні ремонти,здійснюється їхня модернізація. У першому й другому випадках техніко-економічніпоказники фондів лише певною мірою відновлюються. Тому, незважаючи на фактичнезбільшення витрат на основні фонди, вартість елемента потенціалу «основніфонди» в дійсності не підвищується, оскільки споживча вартість самих основнихфондів не зростає вище від первісної. Модернізація машин та устаткуваннясупроводжується підвищенням їхніх техніко-економічних характеристик вище відбазового рівня, і, отже, зростає їх споживча вартість. Таким чином, витрати намодернізацію збільшують вартість цього елемента виробничого потенціалу підприємства.

З урахуваннямвикладеного, вартість першого елемента потенціалу – «основні виробничі фонди»становитиме:

  /> (1.30),

/>

При розрахунку заформулою (1.30) виходить завищена оцінка вартості елемента потенціалу «основніфонди», тому що в ній ураховується первісна вартість основних виробничихфондів. У процесі експлуатації реальна вартість останніх знижується черезфізичне зношування.

В умовахнауково-технічної революції знання є головними засобами підтримки продуктивноїсили живої праці, є субстанцією продуктивності праці й визначають їїможливості. З урахуванням цих витрат вартість елемента потенціалу«промислово-виробничий персонал» буде являти собою суму:

  /> (1.31)

Визначення вартостіенергетичних ресурсів у загальному не викликає складностей. Головне, на що вцьому випадку варто звернути увагу, – це облік тільки первинних енергоносіїв,тобто тих, які надходять збоку й на придбання яких витрачаються кошти.

Четвертим елементомвиробничого потенціалу є технологія. Технологія належить до числа виробничихресурсів довгострокового користування: вона бере участь у декількох виробничихциклах і тому переносить свою вартість вроздріб; її вартість змінюється залежновід залучення у виробниче споживання нових технологічних процесів або виводу зних застарілих. Тому вартість технології виробництва повинна визначатися таксамо, як і основних фондів:

/> (1.32)

Як видно, визначеннявартості розглянутого елемента виробничого потенціалу потребує обліку даних звикористання технології. Тим часом статистика промисловості відображає тількизатрати, пов'язані з освоєнням нових технологічних процесів. Не визначаєтьсябалансова вартість використовуваних технологій, не реєструється вибуття звиробничого обігу застарілих процесів. У зв'язку з цим дослідникивикористовують непрямі методи визначення вартості технологій, які, природно, недають повною мірою оцінити роль технологічних процесів у розвитку підприємств іпідвищенні їхньої ефективності, у структурі інвестицій. Ю.М. Канигін з цієюметою вивів технологічну функцію

  /> (1.33)

При визначенні вартостітехнологій варто мати на увазі, що їхнє впровадження поєднане з виконаннямрізноманітних робіт, отже, зумовлює різні види витрат. У загальному випадкувартість впровадження у виробництво нового технологічного процесу може міститив собі вартість науково-дослідної роботи (властиво технології), вартістьспеціального устаткування, площ, пристосувань та оснащення, затрати на навчаннявиробничого персоналу новим методам впливу на предмет праці, затрати наосвоєння нової технології (підвищена затрата матеріально-енергетичних ресурсіві заробітної плати). Деякі з названих статей затрат можуть бути враховані приоцінювання вартості інших елементів виробничого потенціалу. Тому вартістьтехнологій як елемента потенціалу буде складатися із затрат на НДР, вартостіспеціальних пристосувань та оснащення, що не ввійшли до складу основнихвиробничих фондів, а також затрат матеріальних ресурсів, пов'язаних з їхнімосвоєнням.

Останній елементвиробничого потенціалу підприємства – інформація являє собою специфічну формуіснування наукових знань. Як усякий продукт праці, вони мають вартість іспоживчу вартість. Тому інформація також має вартість. У рамках виробничогопотенціалу, крім власне інформаційних ресурсів і знань виробничого персоналу,що належать до трудових ресурсів, інформація містить у собі також різноманітнікомпоненти, що представляють зміст заходів у галузі вдосконалення організаціївиробництва, праці й управління. У загальному випадку до них можна віднестирозроблення й впровадження раціональних форм поділу й кооперації праці;поліпшення організації підбору й розміщення кадрів; удосконалення організації йобслуговування робочих місць; раціоналізацію трудового процесу, впровадженняпередових прийомів і методів праці; удосконалення нормування праці й поліпшенняїї умов; зміцнення дисципліни праці; заходи щодо підвищення коефіцієнтазмінності роботи встаткування; застосування прогресивних видів матеріальнихресурсів; розвиток творчої активності працюючих, раціоналізаторської йвинахідницької діяльності. Тому при визначенні вартості елемента «інформація»головну увагу варто звертати на виявлення матеріальних і фінансових затрат,пов'язаних з реалізацією розглянутих вище й інших подібних заходів, а також ізпридбанням інформаційних ресурсів.

  Маючивартість кожного елемента виробничого потенціалу підприємства, загальну йоговеличину можна розрахувати в такий спосіб:

/> (1.34),

/>

Можлива й спрощена, але,відповідно, і більш наближена оцінка загальної величини потенціалупідприємства. Попередньою умовою цієї процедури є визначення періоду облікузатрат на підготовку, перепідготовку кадрів і підвищення їхньої кваліфікації;на вдосконалення технології й організації виробництва, праці й управління; напридбання інформаційних ресурсів. Вони, як правило, визначаються в річному розрізі,але беруть участь у виробничому процесі й за межами цього періоду. Тому цівитрати повинні підсумуватися наростаючим підсумком.

За оцінками, длятехнології деяких галузей машинобудування період відновлення наближається до 7років, а період організації виробництва становить менше ніж 10 років. Тому єдосить підстав для того, щоб обліковий період обмежити 5‑ма роками. Зурахуванням цього допущення величину виробничого потенціалу промисловогопідприємства можна буде визначити як:

(1.35))

  /> 1.6Трудові ресурси підприємства та оцінка їх ефективного використання

Під трудовими ресурсами,зазвичай, розуміють працездатне населення в працездатному віці, зайняте врізних сферах суспільно-корисної праці і на навчанні з відривом від виробництва.Слід підкреслити, що категорія «трудові ресурси», як це видно з визначення,передбачає не тільки працівників, безпосередньо залучених у виробництво, а йтих, хто ще не є працівником, але зараз набуває професії і згодом поповнитьлави робочої сили. Крім того, в економічній літературі часто категорія «трудовіресурси» використовується для територіальної характеристики ресурсів праці.Через ці та інші обставини вказана категорія не зовсім точно характеризуєробочу силу окремого підприємства.

У сучасних умовахгосподарювання все більшого поширення набуває категорія «персонал».

Персонал– це сукупністьпрацівників різних професійно-кваліфікаційних груп, які зайняті на підприємствіі входять до його облікового складу. До останнього належать всі працівники,прийняті на роботу, пов'язану як з основною, так і з неосновною діяльністю.

Кількісна характеристикатрудових ресурсів підприємства в першу чергу вимірюється такими показниками, якоблікова, явочна ісередньоспискова чисельність працівників.

Важливу групу показників,що характеризують наявність робочої сили, складають показники її руху.Чисельність та склад робочої сили підприємства час від часу змінюється, цізміни відображають коефіцієнти необхідного та надлишкового обороту, коефіцієнтиприйому та вибуття кадрів.

Надзвичайно важливо накожному підприємстві аналізувати рівень використання робочої сили. Для цьоговикористовуються показники забезпечення робочою силою, показники використанняфонду робочого часу, рівня виконання норм виробітку, сезонності використанняробочої сили.

Показник забезпеченостіпідприємства робочою силою визначається шляхом зіставлення наявних ресурсівпраці з потребою в них виробництва. Цей розрахунок проводиться в розрізіпрофесійно-кваліфікаційних груп. Розраховується, зазвичай, у відсотковомувиразі.

Для характеристики рівнявикористання робочою часу застосовують такі показники:

1. Рівень використаннярічного фонду робочого часу характеризується такими коефіцієнтами:

а)      коефіцієнтвикористання номінального фонду робочого часу, який розраховується якспіввідношення фактично відпрацьованого часу за рік до номінального фондуробочого часу;

б)      коефіцієнтвикористання можливого фонду робочого часу – відношення фактичновідпрацьованого часу до його можливого фонду.

2. Рівень використанняробочого дня характеризує коефіцієнт, який визначається як відношення середньоїфактичної тривалості робочого дня до встановленої законом.

Середня тривалістьробочого дня визначається шляхом ділення загальної кількості відпрацьованогочасу в годинах на кількість працівників, що брали участь у роботі. Цей показникобчислюють за день або за певний період часу – тиждень, місяць, рік.

Характеристика рівнявикористання робочої сили буде неповною без визначення ступеня виконаннязмінних норм виробітку. Остання розраховується шляхом зіставлення даних профактично виконаний обсяг робіт та затрати праці за нормативами.

Структура персоналупідприємства визначається складом і кількісним співвідношенням окремихкатегорії! і груп працівників підприємства.

Ефективність використаннятрудових ресурсів підприємства характеризує продуктивність праці, якавизначається кількістю продукції, виробленої за одиницю часу, або витратамипраці на одиницю виробленої продукції.

Основними показникамипродуктивності праці на рівні підприємства є показники виробітку (В) ітрудомісткості (Тр) продукції, які розраховуються за формулами:

/> (1.36),

/> (1.37),

де Q – кількістьвиробленої продукції в натуральних одиницях або в умовно натуральних одиницях;

Чсп– середньообліковачисельність працюючих, осіб;

t – час навиробництво всієї продукції, нормо-годин.

Найбільш поширеним іуніверсальним показником продуктивності праці є виробіток, який визначаєтьсякількістю виробленої продукції в натуральних або умовно-натуральних одиницях урозрахунку на одну відпрацьовану людино-годину (годинний виробіток), одинвідпрацьований людино-день (денний виробіток), на одного середньосписковогопрацівника за рік, квартал або місяць (річний, квартальний або місячнийвиробіток).

Трудомісткість продукціїявляє собою витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції і послуг.При значній номенклатурі продукції трудомісткість визначається повиробах-представниках, до яких належать вироби, що складають найбільшу питомувагу в сумарному випуску продукції.

Розмір заробітної платизалежить від складності й умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостейпрацівника, результатів його праці й господарської діяльності підприємства ймаксимальним розміром не обмежується.

У відповідності до статті№1 Закону про оплату праці заробітна плата – це винагорода, обчислена, якправило, у грошовому вираженні, що, відповідно до трудового договору власникабо уповноважений ним орган, виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ст. 2 Законупро оплату праці основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботувідповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування,посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) івідрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата– цевинагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідництвоі за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні йкомпенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані звиконанням виробничих завдань і функцій (частина друга ст. 2 Закону прооплату праці).

Відповідно до Інструкції №323до складу додаткової зарплати також включаються:

·         оплата відпусток;

·         оплата невідпрацьованого часу у випадках, передбачених законодавством.

Під іншимизаохочувальними виплатами (частина третя ст. 2 Закону про оплату праці)розуміються виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії поспеціальних системах і положеннях, компенсаційні й інші грошові й матеріальнівиплати, які не передбачені актами чинного законодавства або проводяться понадустановленими зазначеними актами норми.

Джерелом коштів оплатипраці є кошти підприємства, отримані від господарської діяльності, а вбюджетних установах – бюджетні асигнування й (або) частина їхніх доходів відгосподарської діяльності.

Основною на територіїУкраїни є грошова форма оплати праці. Виплата заробітної плати може провадитисягрошовими знаками, що мають законний обіг на території України. Колективнимдоговором як виключення може бути передбачена часткова виплата заробітної платинатурою.

Підприємствосамостійно (колективним договором) установлює форми й системи оплати праці,норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умовипризначення й розмір надбавок, доплат, премій, винагород й інших заохочень. Алепри цьому воно повинно враховувати норми й гарантії, передбачені чиннимзаконодавством, генеральними й галузевими (регіональними) угодами.

 

1.7 Основні тенденціїрозвитку харчової промисловості України

Харчова промисловістьзавжди була важливою складовою матеріального виробництва. До 1991 рокукондитерська промисловість України займала одне з ведучих місць у структурівиробництва кондитерських виробів колишнього Союзу. Так, 1990 року підприємстваУкраїни виготовили 1111,5 тисяч тон солодощів, у тому числі на підприємствахДержхарчопрому – 901,9 тисяч тон.

Починаючи з 1991 року,виробництво продукції поступово знижувалося й в 1999 році склало лише 170,7тисяч тон.

Скорочення обсягувиробництва зумовлене застосуванням економічної ситуації в країні й, внаслідокцього, зниженням купівельної спроможності громадян, погіршенням постачаннясировини й допоміжних матеріалів, зростанням залежності галузі від критичногоімпорту, недосконалою ціновою й податковою політикою, високими процентнимиставками за кредити, кризою неплатежів, бартеризацією торговельних відносин,руйнуванням системи ринкової торгівлі й т. д.

Що стосуєтьсяасортиментів продукції, її якості й оформлення, навіть примхливий покупець можебути задоволений. Крім відновлення випуску традиційних виробів, кондитерськіфабрики й інші харчові підприємства почали освоювати нові. Багато кондитерськихфабрик почали випуск продукції в новому пакуванні «Флоупак».

Але просування новоїпродукції на ринок здійснюється дуже складно. Вітчизняні підприємства обмеженів коштах, які можна направити на рекламу, до того ж якість цієї реклами значноуступає західної. Ця проблема особливо гостра для невеликих підприємств, які немають відомої торговельної марки, такий як, наприклад, «Світоч».

Входження в ринокукраїнських виробників ускладнюється також відсутністю високоякісного сучасногоустаткування. Дотепер на більших кондитерських фабриках готову продукціюрозфасовують й укладають у тару вручну. На підприємствах діють майже повністювідпрацьовані технологічні лінії, на заміну яких не вистачає коштів.

Більше 50% вітчизняногоустаткування фізично й морально застаріло. Провадити конкурентоспроможнупродукцію на такому устаткуванні практично неможливо. Деякі кондитерськіпідприємства намагаються вирішити цю проблему, купуючи устаткування закордоном.

Крім цього, практично всіпакувальні матеріали також необхідно купувати за кордоном, оскільки вітчизнянаполіграфічна база не має можливості провадити пакувальну продукцію високоїякості.

За останні роки значнознизився експорт кондитерських виробів. Найбільшим імпортером українськихкондитерських виробів була й залишається Росія. Але з кожним роком українськимсолодощам все складніше витримувати конкуренцію на російському ринку.

Харчова промисловістьбула, є і буде в перспективі важливою складовою матеріального виробництва. Відтехнічного стану, забезпечення сировинними, енергетичними та іншими ресурсами,а отже, від сталої роботи її підприємств визначальною мірою залежитьпродовольча безпека держави. Ось чому проблеми відтворення і раціональноговикористання потенціалу харчової промисловості в умовах поглиблення ринковихвідносин стали надзвичайно актуальними не тільки в теоретичному плані, а й упрактичному.

Перехід до ринкових умовгосподарювання виявився досить складним для підприємств харчової промисловості.Недооцінка її структурно-формуючої ролі для розвитку економіки в ціломупризвела до значного зниження обсягів виробництва. Хоча за останні роки,починаючи з 2007 року, відбувається збільшення виробництва окремих видівпродукції продовольчих товарів у натуральному вираженні. Однак, оскільки цезростання відбувається на фоні істотного скорочення обсягів виробництва саметих продуктів, які відіграють найважливішу роль у раціоні харчування (м'яса ім'ясопродуктів, ковбасних виробів, продукції незбираного молока, хліба іхлібобулочних виробів, кондитерських виробів, макаронних виробів та ін.), цепризвело до підвищення цін на ці товари.

Тому однією із головнихсоціально-економічних задач розвитку харчової промисловості держави єстабілізація та забезпечення росту обсягів продукції, що буде сприятипідвищенню рівня задоволення потреб населення в продуктах харчування за рахуноквітчизняних джерел та збільшення їх експорту в інші держави.

Невиконання харчовоюпромисловістю повною мірою своєї функції щодо забезпечення науковообґрунтованих потреб населення в продуктах харчування пов'язане як із значнимскороченням протягом тривалого часу обсягів переробки сільськогосподарськоїсировини, падінням купівельної спроможності населення, так і зтехніко-технологічною та організаційно-економічною відсталістю галузі більшістьпідприємств харчової промисловості потребують докорінного оновлення матеріально-технічноїбази, оскільки умови конкурентної боротьби вимагають впровадження сучасноговисокопродуктивного устаткування і новітніх технологій, широкого залученнянаукового потенціалу.

Істотним фактором, якийлімітує виробничі можливості харчової промисловості, є стан основних виробничихфондів – рівень їх спрацювання сягає 45–50%. Продуктивність праці в галузі є у4–5 разів нижчою, ніж у розвинутих країнах, рівень механізації праці становитьблизько 50–60%. Половину технологічного устаткування, встановленого впереробній сфері, потрібно замінити і близько чверті – модернізувати. Світовимстандартам відповідає лише 1/6 активної частини основних виробничих фондів.Зазначені дисбаланси, обмежена і технологічно недосконала структура виробничоїбази, готової продукції, що збільшує розрив між наявністю ресурсів і споживчимпопитом на вітчизняні продовольчі товари. Розв'язувати інвестиційну проблемупотрібно шляхом залучення всього кола джерел інвестування. Капітальні вкладеннямають направлятись, насамперед, на модернізацію і техніко-технологічнепереоснащення підприємств, прискорений розвиток і підвищення ефективності функціонуванняпріоритетних базових галузей і виробництв.

Перспективний розвитокгалузі має обов'язково передбачити подальше поліпшення розміщення їїпродуктивних сил, посилення комплексного розвитку і спеціалізації господарствекономічних районів і областей України, основними напрямами якого повинні стати:

·          поглиблення спеціалізації окремих економічних районів і областейна розвитку тих галузей і виробництв харчової промисловості, які мають необхідніумови для створення ефективної сировинної бази;

·          доведення рівня розвитку ряду галузей харчової промисловості в економічнихрайонах і областях до масштабів, які б забезпечували потреби регіонів увідповідних харчових продуктах;

·          оптимізація розмірів підприємств за їх типами в економічних районахі областях відповідно до вимог ринкової економіки, новітніх досягнень науки,техніки, технології виробництва і прогресивного світового досвіду.

Державна інвестиційнаполітика повинна орієнтуватись на задоволення таких потреб харчовоїпромисловості, як випуск спеціальних видів транспорту для перевезення харчовихпродуктів, створення розвинутого виробництва таропакувальних матеріалів дляхарчових продуктів, розвиток інфраструктури для довгострокового зберіганняпродовольчих товарів, організацію виробництва харчових замінників цукру длядіабетиків та ін.

Важливою умовою створенняв Україні розвинутої харчової промисловості повинно стати формування науково обґрунтованоїцінової, податкової і фінансово-кредитної політики.

Щодо хлібопекарськоїпромисловості, то вона існує у всіх містах України. Дніпропетровська область,де територіально розміщено підприємство, що аналізується, є однією з провіднихобластей в Україні з виробництва хлібобулочних виробів. Сьогодні в країні нараховуєтьсябільше 10 тис. хлібозаводів (у т.ч. 1,5 тисячі великих) і пекарень,здатних виробляти щодоби близько 70 тис. т. хліба в асортименті (більше 700найменувань), чи; 500 кг хліба на людину. Потужності їх складають приблизно 25млн. т. продукції на рік. Виробництво хлібобулочних виробів зосереджено,насамперед, на хлібозаводах (більше 90% обсягу). В останні роки скрізьприскореними темпами створювалися малі пекарні, асортимент їхньої продукції в основномудоповнює асортимент, що випускається хлібозаводами. Створення малих пекарень натериторії держави трохи послаблює проблему забезпечення свіжим хлібом глибиннихрайонів країни. Кондитерська промисловість України, до якої також відноситься ВАТ«Жовтоводський хлібозавод», займає одне з провідних місць в структурі виробництвакондитерських виробів.

Що стосуєтьсяасортименту продукції, її якості й оформлення, то крім відновлення традиційнихвиробів, кондитерські фабрики й інші харчові підприємства почали освоюватинові, але просування нової продукції на ринок здійснюється дуже складно.Вітчизняні підприємства обмежені в засобах, які можна направляти на рекламу, дотого ж якість цієї реклами значно поступається західній. Ця проблема особливогостро постала для невеликих підприємств, що не мають відомої торгової марки.Входження на ринок українських виробників ускладнюється також відсутністювисокоякісного устаткування. Деякі кондитерські підприємства намагаютьсявирішити цю проблему, купуючи устаткування за кордоном.

 

1.8 Загальнахарактеристика підприємства ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» як структурної ланкихарчової промисловості

1.8.1 Історія розвитку підприємства та його організаційнаструктура

Підприємство було створенов березні 1988 р. як підрозділ Східного комбінату (СхідК). У вересні 1995 р.хлібозавод був виведений зі складу СхідК і на його базі організовано самостійнепідприємство державної форми власності «Жовтоводський хлібозавод».

ВідкритеАкціонерне Товариство «Жовтоводський хлібозавод» засновано відповідно дорішення регіонального Фонду державного майна України в Дніпропетровськійобласті від 6 серпня 1996 року шляхом перетворення державного підприємства «Жовтоводськийхлібозавод» у Відкрите Акціонерне Товариство згідно Декрету КМУ України «Проособливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» №51–93 від17.05.93 р. Акціонування відбулося за пільговою підпискою. Більше 60%акцій викупили працівники Товариства і сільських господарств. В даний час підприємствоє цілком акціонованим. Контрольний пакет акцій належить Торгівельному будинку«Укрзернопром».

Юридична адресапідприємства: 52204

вул. Залізнична,2,

м. Жовті Води,

Дніпропетровськаобл.,

Україна

ВАТ «Жовтоводськийхлібозавод» є юридичною особою з дня його реєстрації і здійснює свою діяльністьзгідно діючого законодавства України і Статуту Товариства.

Майнопідприємства складається з основних і оборотних засобів, а також цінностей,вартість яких відображена в балансі Товариства.

Товариство має самостійнийбаланс, розрахунковий і інші рахунки в банках, фірмову марку і товарний знак,печатку зі своїм найменуванням і кодом.

У СтатутіТовариства зазначено, що метою його діяльності є насичення внутрішньогоукраїнського ринку високоякісною продукцією, товарами і послугами, а такожодержання прибутку від здійснення фінансово-господарської діяльності вінтересах Учасників і забезпечення високого рівня життя і роботи акціонерівТовариства.

Основними видамидіяльності, якими займається ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» на сьогоднішнійдень згідно Статуту є:

– забезпеченнянаселення хлібобулочними, макаронними і кондитерськими виробами;

– роздрібнаі комісійна торгівля, організація власної торгової мережі;

– послуги вобласті суспільного харчування;

– транспортно-експедиційнеобслуговування юридичних і фізичних осіб;

– інші видидіяльності, не заборонені законодавством.

Основним продуктомвиробництва хлібозаводу є хлібобулочні вироби, крім того, виробляютьсямакаронні та кондитерські вироби. Якість сировини і готової продукції, щовиробляється у ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» відповідає вимогам діючоїнормативно-технічної документації.

Організаційна структураявляє собою фіксовані взаємозв’язки, що існують між підрозділами підприємствата працівниками.

На Жовтоводськомухлібозаводі лінійно-функціональна система управління, при якій лінійнепідпорядкування всіх питань, пов'язаних з управлінням даним об'єктом,поєднується з функціональним управлінням. Лінійно-функціональна системазабезпечує ефективне поєднання лінійного управління з консультаційнимобслуговуванням з боку функціональних служб без порушення прав і обов'язківлінійних керівників.

В даній структурідиректору в розробці конкретних питань і в підготовці відповідних рішень,програм, планів допомагає спеціальний апарат правління, що складається зфункціональних підрозділів. Останні проводять свої рішення або через директора,або особисто до виконавця. Кожний працівник може одержати при цьому обов'язковідля нього вказівки від інших службових осіб однакового з ним або вищого рангу.Ці вказівки стосуються тільки техніки, технології чи організації праці, але нів якому разі не можуть стосуватися всієї діяльності працівника, а також йогоадміністративної (чисто управлінської) діяльності. Іноді при лінійно-штабній системічасто виникають проблеми взаємовідносин лінійних керівників і спеціалістів,зокрема безвідповідальності під час прийняття та виконання управлінськихрішень. Ці недоліки усуваються за умов чіткого розмежування обов'язків, прав івідповідності керівних працівників, а також правильного налагодженнянеформальних комунікацій.

Загальнекерівництво ВАТ здійснює Рада правління, що обирається Загальними зборамиакціонерів (куди входять 600 акціонерів), у кількості 7 чоловік. Рада правлінняобирається на рік і підзвітна у своїй діяльності вищому органу (Загальнимзборам акціонерів) і Наглядацькій раді Товариства. Рада правління організує виконанняїхніх рішень.

Поточне керівництводіяльністю ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» здійснює Голова правління. Він маєправо без доручення здійснювати дії від імені Товариства й уповноваженийвиконувати рішення вищого органа Товариства і Наглядацької ради, представлятиТовариство в його відносинах з іншими фізичними чи юридичними особами, вестипереговори і підписувати угоди від імені Товариства, організовувати веденняпротоколів.

1.8.2 Виробничий процес на підприємстві та технологія виготовленняпродукції

Опис будь-якої технологіївиробництва не можливий без визначення сировинної бази підприємства. Так насьогоднішній день підприємство повністю забезпечує себе борошном, яке іявляється основною сировиною. Борошно виробляється з зерна, зібраного з орендованихВАТ площ або з зерна, придбаного у сільгосппідприємств.

Зупинимося натехнологічному плані виробництва хлібобулочних виробів, а зокрема на прикладіхліба «Колос» (формовий).

Рецептура даного виробумає такий вигляд:

§  борошно пшеничне вищого ґатунку

§  борошно пшеничне першого ґатунку

§  сіль

§  дріжджі

§  вода

Початкові дані тахарактеристика обладнання для виготовлення обраного виду хліба розглянуті втаблиці 1.1.

Табл. 1.1. Обладнання тапочаткові дані для виготовлення хліба

Обладнання та

початкові дані

Позначення

Формула

Розрахунку

Розрахунок Номер агрегату Лінія №1 Вид виробу Хліб «Колос» Ґатунок борошна Суміш пш. в.с. и 1 с. Маса однієї штуки Кг 0,62 Плановий вихід % 135,8 Спосіб випікання Формовий Марка печі ФТЛ‑2 Кількість виробів в печі шт. А*Н

24*16=384

384*0,62=238,08

Тривалість випікання Хв. 40–45

Продуктивність печі за годину, т/год

шт./год

за добу, т/доб.

шт./доб.

Р

Ш

А*Н*60/(1000*вип.)

Р*100/мас. в

Р * 24

Ш *24

24*16*0,62*60/(1000

*40)=0,357

0,357*1000/0,62=576

0,357*24=8,57

576*24=13824

Спосіб виготовлення тіста На рідкій солоній опарі Виготовлення РСО Порціонним способом в заварювальній машині ХЗМ – 300 Виготовлення тіста Неперервним способом в тістозмішувальній машині І8 – ХТА

Розглянувши технологічнийплан виготовлення хлібу, звернимо увагу на технологічний процес виготовлення щеодного виду виробів ВАТ «Жовтоводський хлібозавод», як кондитерські вироби.Опис технології виробництва викладемо послідовно і для усіх загаломкондитерських виробів.

1.  Підготовка сировини

Підготовка сировини довиробництва відбувається відповідно до вимог розділу 1 «Збірникатехнологічних інструкцій що до виробництва мучних кондитерських виробів».

2.  Підготовка тіста.

Загрузка сировини взмішувальну машину відбувається в певній послідовності:

§  емульсія, в складі якої жир, цукор, молоко та інші допоміжнікомпоненти.

§  суміш борошна і крохмалю.

Замішування тіста триваєв залежності від температури, властивостей борошна, інтенсивності роботизмішувальної машини та інших факторів. Готове тісто повинне бути добревимішеним, слабкозв’язаним, пластичним і мати температуру 19–25С.

Ці умови пояснюються тим,що під час формування отримані обрізки встигають прийняти температуруприміщення і в суміші з тістом будуть відрізнятися один від одного структурою,що позначиться на якості виробу.

Температура тіста,кількість годин замішування, вологість тіста, кількість води за рецептом можутьзмінюватися в залежності від якості борошна і конструктивних властивостейобладнання.

Виробничу рецептуру ітехнологічні режими виготовлення тіста для кондитерських виробів розглянемо наприкладі печива «Квіткове», що подані в таблиці 1.2.

Табл. 1.2. Виробничарецептура і технологічні режими виготовлення тіста для кондитерських виробів наприкладі печива «Квіткове»

Найменування сировини і параметри технологічного процесу Витрати сировини і показники параметрів технологічного процесу Борошно пшеничне вищого ґатунку, кг 645,50 Цукрова пудра 249,81 Маргарин 148,12 Меланж 57,27 Сироп 36,15 Жженка 6,65 Сода 4,24 Аммоній 1,46 Вода, л. 74,5 Температура тіста в кінці замішування, С. 20–22 Тривалість замішування тіста, хв. 10–15 Вологість тіста, % не більше 20–23

3.  Формування виробів

Готове тісто формують намашині типу ФПЛ видавлюючи через шаблони різної форми.

4.  Випікання і охолодженняпечива і пряників

Тривалість і температуравипікання різних видів кондитерських виробів зображені в таблиці 1.3.

Табл. 1.3. Тривалість ітемпература випікання різних видів кондитерських виробів

Назва виробу Температура випікання, С Тривалість випікання, хв. Цукрове печиво 220–240 10–12 Здобне печиво 200–250 10–15 Пряники 200–240 7–12

Після випікання печиво іпряники охолоджують на листі до 65–70С. Печиво готове, що ж до пряників, товони поливаються цукровим сиропом до утворення глянцевої скоринки. Потімпряники вивантажують на добу і підсушують, що триває 80–100 хв.

Упаковування,маркірування, розфасування та зберігання печива і пряників виконуютьсявідповідно до вимог Держстандарту 15810–96 і 24901–89.

Печиво і пряникизберігаються в чистих з вентиляцією приміщеннях при температурі 18+-5С івідносній вологості повітря не більше як 75%.

Гарантійний термінзберігання з дня виготовлення для

·         пряника «Симферопольський» – 20 діб

·         печиво «Цукрове» – 3 місяці

·         печиво «Квіткове» – 30 діб.

Види енергоресурсів, щовикористовуються в виробництві складають такий перелік: автономне опалення,холодне, гаряче водопостачання, каналізація централізована подача холодноїводи, каналізація, автономне гаряче водопостачання, електроенергії, пар,нафтопродукти (бензин, дизельне паливо), газ.

1.8.3 Основні постачальники сировини, споживачі продукції таконкурентна спроможність підприємства

Аналіз поведінкипродукції

Аналіз рівняобслуговування проводився на підприємстві за допомогою самих покупців, тобтопроводилося опитування. Метод опитування має ряд переваг перед статистичним,тому що статистичні дані по ряду цікавлячих нас показників узагалі відсутні.Оцінка торговельної ситуації, одержувана за допомогою опитування, значноповніше, ніж традиційні статистичні дослідження. Особливий інтерес надаютьопитування осіб, що тільки що відвідали магазин, тому що в даному випадкуодержуємо досить точні відповіді на ряд питань. Це обумовлюється тим, що вмомент відвідування і виходу з магазина в покупця складається визначеневідношення до тому, як його обслужили. Мається можливість не тільки визначитиякість обслуговування, але і більш точно установити причини мотивованої реакціїпокупця на рівень і якість обслуговування.

У 2004 р. проводивсяопитування покупців з метою оцінки якості торговельного обслуговування. Булоопитано 200 чоловік. Паралельно з усним опитуванням покупців про якістьобслуговування було проведене анкетне опитування, що дозволяє виявити не тількизагальне враження від обслуговування, але й оцінку його складових.

При письмовому анкетномуопитуванні запитальник заповнювали самі опитувані. Запропонована нами анкетапокупцеві виключала одержання яких-небудь відповідей чисельного характеру, томущо вона була розрахована лише на виявлення думки покупців. Зразкова анкетапредставлена в табл. 1.4.

Таблиця 1.4. Анкетапокупця

Питання Відповіді

1. Як часто ви робите покупки в нашому магазині?

2. Що, на вашу думку, характеризує якість обслуговування?

3. Що ви думаєте про асортимент у магазині?

4. Як ви оцінюєте рівень майстерності працівників нашого магазина?

5. Як ви оцінюєте обслуговування в нашому магазині?

6. Хто робить у вашій родині основні покупки?

7. Розповісти, будь ласка, небагато про себе:

стать

вік

число членів вашої родини

доход родини на місяць

8. Ваш соціальний стан (написати).

Щодня.

Кілька разів на тиждень.

Від випадку до випадку.

Вперше.

Наявність товарів і можливості їхнього вибору.

Доступні ціни.

Надання додаткових послуг.

Реклама і консультація про товар.

Чистота і порядок у магазині.

Широкий.

Вузький.

Високий.

Задовільний.

Незадовільний.

Дуже гарне.

Гарне.

Не важливе.

Погане

В основному я

В основному інші члени родини

Коли хто

Жінки, чоловіки

/>Дякуємо за відповіді!

Після проведенняанкетного опитування, обробили отримані результати. Обробка отриманихрезультатів здійснювалася методом, запропонованим німецьким економістом О. Андерсеном.При цьому показники оцінювалися за допомогою оцінок «високої», «задовільної»,«незадовільної» (табл. 1.5).

Таблиця 1.5. Оцінка якостіторговельного обслуговування

/>Склад показників

/>Рівень якості обслуговування

Високий Задовільний Незадовільний.

Коефіцієнт стабільності асортименту обстежуваних товарів

Середній обсяг витрат часу покупців на чекання, хв.

Рівень професійної майстерності працівників, активність продажу товарів.

Організація торговельної реклами й інформації: оформлення вітрин і викладення товарів, наявність засобів німої реклами, анотацій до товару.

Оцінка покупцями якості додаткових послуг.

Оцінка покупцями якості торговельного обслуговування (на 10 чіл).

0,9 і більш

не більш 3 хв.

0,9 і більш

середній рівень кваліфікації

0,9 і більш

відповідає вимогам

0,9 і більш

0,9 і більш

оцінка 9 чол. і більш

0,9 і більш

0,81–0,89

3–6 хв.

0,81–1,89

0,81–0,89

маються зауваження не порушують правил продажу

0,81–0,89

0,81–0,89

оцінка 8 чол. і більш

0,81–0,89

0,80 і нижче

0,80 і нижче

0,80 і нижче

Мається зауваження по викладенню товарів, оформлення вітрин

0,80 і нижче

0,80

оцінка 2 спожив. і більш

0,80

Потім розрахувалисередній рівень оцінки якості торговельного обслуговування шляхомпідсумовування зведення усіх відповідей в анкеті. І одержали узагальнюючий коефіцієнт,рівний 0,88, тобто рівень торговельного обслуговування задовільний, на думкусамих покупців.

Аналіз конкуренції

В України існує понад 100фірм і приватних підприємців, які реалізують харчову продукцію. Найбільшимиконкурентами є такі підприємства:

•        OOO «Світязь»(частка ринку – 8%),

•        ООО «Рейнфорд»(частка ринку – 11%),

•        ООО «Лілія»(частка ринку -12%),

•        OOO «Світоч»(частка ринку -15%),

•        ЗАТ «Рошен»(частка ринку -15%),

•        ЗАТ «АВК»(частка ринку -20%).

ВАТ «Жовтоводськийхлібозавод» має 12% частку ринку, тому воно конкурує з підприємствами, якізаймають великі сегменти ринку. (рис. 1.1)

/>

Рисунок 1.1 Основніконкуренти підприємства

Таким чином, інші маліорганізації разом займають 7% ринку.

Конкурентні перевагиголовних конкурентів:

•        гарантовананаявність товару на складах;

•        швидка доставка;

•        пропонуваннянових асортиментних позицій;

•        пропозиція товаріввітчизняного виробництва.

Для виходу на ринок новихконкурентів існують бар’єри, які пов’язані:

•        з великимиінвестиціями (ринок канцелярських товарів має сезонний характер, тому необхіднідодаткове інвестування і кредитування);

•        з екологічночистою продукцією;

•        з нестачеюсировини (в Україні нема сировинної бази);

•        з мережеюдистриб’юторів (для полегшення системи збуту).

 1.8.4Охорона праці та техніка безпеки на підприємстві

Закон України «Про охорону праці»прийнятий у 1992 році регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючизростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, встановлює високийрівень умов праці. Закон передбачає створення безпечних і нешкідливих умовпраці на всіх підприємствах, в установах, організаціях; обов’язки власника тапрацівника щодо виконання нормативних актів про охорону праці; відшкодуваннявласником або уповноваженим ним органом шкоди працівникам у разі ушкодження їхздоров’я; контроль за додержанням вимог нормативних актів про охорону праці.

Весь виробничий таневиробничий персонал проходить інструктажі з ОП:

-          ввідний – при прийманні на роботу;

-          інструктаж по місцю роботи – первинний;

-          періодичний;

-          позаплановий;

-          цільовий.

Люди які приймаються нароботу, що пов’язана з обслуговуванням складних апаратів, посудин, що працюютьпід тиском, електроустановок допускаються до роботи після спеціальноїпідготовки та здачі іспиту кваліфікованій комісії.

Періодичний інструктаж наробочому місці проводить майстер, бригадир або інструктор з метою роз’ясненнямір безпеки при виконанні роботи. Якщо впродовж однієї зміни змінюєтьсяметеорологічні умови, характер або місце роботи, то цей інструктаж проводитьсяповторно. Якщо робота носить одноманітний характер на постійному робочомумісці, то періодичний інструктаж проводиться один раз на місяць.

Позаплановий інструктажпроводиться на підставі нещасного випадку або при порушенні техніки безпеки, атакож при впровадженні нового обладнання. Цей інструктаж проводять УТР,керівники робіт або інструктор у формі лекції.

Згідно закону України «Проохорону праці» фінансування заходів з охорони праці відбувається у кількості 0,5%від фонду оплати праці. Кошти фонду охорони праці хлібозавод використовуєтільки на виконання комплексних заходів, що забезпечують досягненнявстановлених нормативів з охорони праці, а також на подальше підвищення рівняохорони праці на виробництві.

Електробезпека.

Категорії приміщень зелектробезпеки поділяються на 3 класи. Тістоприготувальне відділеннявідноситься до класу підвищеної безпеки. Для запобігання ураження працюючихелектричним струмом все обладнання має заземлення. Також є система аварійноговідключення живлення при перевантаженні електричної мережі. Потужністьелектричної мережі розрахована з урахуванням потужності всіх електроприймачівцеху.

Використовуютьсяелектромеханічне блокування, яке забезпечує відключення електричного живленняструмоведучих частин при відкриванні доступу до них. Велика увага приділяєтьсязахисту складів безтарного зберігання борошна від статичної електрики. Дляцього проводяться слідуючи заходи:

-     металеві пневмоходи з’єднуються із заземленими пристроями;

-     заземлюються силоси, просіювачі, дозатори борошна, шнеки, розподілювачіта інші пристрої;

-     паралельно розташовані трубопроводи з’єднуються між собою для вирівнюванняпотенціалу статичної електрики струмопровідними перемикачами через кожні 25 см– це попереджує виникнення іскрових електричних розрядів;

-     вся електроарматура виконується у вибухонебезпечному виконанні.

Взагалі, всяелектроапаратура на заводі відповідає умовам навколишнього середовища вприміщеннях, де вона розташована. Так в пічному відділенні, де відбуваєтьсязначне виділення тепла, вся електропроводка має ізоляцію, яка має високутемпературу плавлення, а в заварочному – підвищену вологостійкість.

Розміщення і експлуатаціятехнологічного обладнання.

Для безпечноїексплуатації технологічного обладнання, воно розташоване на відстані не меншеніж 0,8 м від стін та колон.

Відстань між двомапаралельними технічними лініями становить 2 м. Обладнання фарбується всвітлий колір, а стіни та підлога облицьовується плиткою.

На устаткуванні розміщеніінструкції з обслуговування та з техніки безпеки, що затверджені головним інженеромта головою профспілки.

Для обслуговуванняобладнання, що знаходиться на висоті 1,5 м і більше влаштовуються площадкизі сходами. Ширина сходів не менше 0,6 м, а висота поручнів не менше 1 м.Ширина проходів між обладнанням не менше 1 м.

Управління обладнанням здійснюється зпультів управління, але на самому обладнанні встановлені вимикачі, для йогонегайного зупинення. Печі мають контрольно-вимірювальні прилади та обладнанніавтоматичною системою керування.

Цех має системусповіщення та сигналізації. На щиті управління є світлова та звуковасигналізація для контролю різних технологічних параметрів. Цех має системуприпливно-витяжної вентиляції, такі як: відсмоктувачі теплових надлишків, системаповітряного душування робочих місць біля печей та інше.

Для створення безпечних ісприятливих умов праці на підприємстві виконуються такі заходи:

-     створена оптимальна освітленість робочих місць;

-     забезпечується додержання нормальних кліматичних умов на робочихмісцях;

-     проводиться ізоляція тепловиділяючих поверхонь;

-     все обладнання розташовано згідно норм, що забезпечує йогобезпечну експлуатацію, ремонт та спрощує евакуацію персоналу у разі виникненняаварійних ситуацій;

-     всі деталі, що обертаються мають огорожу, яка має механізм блокуванняприводу;

-     всі робітники періодично проходять інструктаж з техніки безпеки.

Пожежна безпека.

Відповідно до положенняЗакону України «Про пожежну безпеку» (статті 4–7). Правила пожежної безпеки вУкраїні є обов'язковими для виконання всіма підприємствами незалежно від формивласності. Забезпечуючи пожежну безпеку слід також керуватися стандартами,будівельними нормами, правилами влаштування електроустановок (ПУЕ), нормамитехнологічного проектування та іншими нормативними актами.

Пожежна безпеказабезпечується шляхом проведення організаційних та інших заходів, спрямованихна попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майновихвитрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створенняумов для швидкого та успішного гасіння пожеж.

Для ліквідації можливихпожеж на кожному об'єкті повинні бути джерела протипожежного водозабезпечення іпервинні засоби пожежогасіння.

Приміщення, технологічніустановки забезпечуються первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками,ящиками з пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами, тощо), яківикористовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії.

По обсягам товарної тареалізованої продукції відбувається постійне збільшення з кожним роком (завиключенням 2007 року) у діючих цінах, проте в порівняних цінах ситуація дещоінша. Так у 2009 році по відношенню до 2005 року відбулось збільшення товарноїпродукції в діючих цінах на 5294,7 тис. грн. (30,5%) (у порівняних – зменшенняна 9081 тис. грн. (61,3%)), а реалізованої – збільшення на 7828,4 тис. грн.(53,1%) (у порівняних – зменшення на 4389,9 тис. грн. (73,7%)). У 2009 році повідношенню до 2008 року відбулось збільшення об'єму товарної продукції в діючихцінах на 1639 тис. грн. (7,8%) (у порівняних – зменшення на 942,1 тис. грн. (86%)),а реалізованої – збільшення на 4207,6 тис. грн. (22,9%) (у порівняних – на1950,6 тис. грн. (9,4%)). Основною причиною такого різкого збільшення об'єміввипуску та реалізації може бути розширення ринку збуту та закупівля новоїтехніки.

Собівартість товарної тареалізованої продукції також майже постійно збільшується. У більшій мірі цепов’язано із збільшенням обсягів товарної та реалізованої продукції. Так у 2009році по відношенню до 2005 року відбулось збільшення собівартості товарної продукціїв діючих цінах на 8328,2 тис. грн. (85,1%) (у порівняних – збільшилась на 210,3тис. грн. (1,2%)), а реалізованої – на 6324,2 тис. грн. (53,9%) (а у порівнянихзменшення – на 3400,6 тис. грн. (11,9%)). У 2009 році по відношенню до 2008року відбулось збільшення собівартості товарної продукції в діючих цінах на2316 тис. грн. (14,7%) (у порівняних – на 372.9 тис. грн. (2,1%)), ареалізованої продукції в діючих цінах збільшилась на 3685 тис. грн. (25,6%) (упорівняних на 1918,5 тис. грн. (11,9%)).

Як бачимо, тособівартість товарної продукції часом вища від собівартості реалізованої, таківідхилення можуть бути наслідками того, що підприємство у поточному роцівикористовує ресурси для використання наступного року, це пов’язане зіспецифікою сировини, що має сезонний характер.

Витрати на 1 грн.товарної продукції зростають з кожним роком з 0,6 грн. у 2005 році до 0,8 грн.у 2007 році, та вже з 2007 року знижуються 0,7 грн. але в 2009 році – зновустають 0,8 грн. Це пов’язано з появою нових технологій виробництва, капітальнихвкладень у нове устаткування підприємства.

Валовий прибутокпідприємства також неупинно збільшується, так у порівнянні 2009 з 2005 рокомваловий прибуток в діючих цінах зріс на 1548,7 тис. грн. (21,9%) (проте упорівняних зменшився на 907,9 тис. грн. (73,2%)), зрівнюючи 2009 рік з 2008роком показник збільшився в діючих цінах 810 на тис. грн. (21,9%) (в порівнянихна 354,9 тис. грн. (8,5%)), але це все ж не дає змоги підприємству отриматичистий прибуток, тільки лише у 2005 році, коли ВАТ «Жовтоводський хлібозавод»отримало 13,1 тис грн. чистого прибутку.

Середньорічна вартістьОВФ у 2009 році по відношенню до 2005 року збільшилася на 361.6 тис. грн. (87,3%)в діючих цінах та зменшилась на 2736,9 тис. грн. (49,9%) порівняних цінах. У порівнянні2009 з 2008 роком показник зменшився на 115,5 тис. грн. (87,3%) в діючих цінахта на 634,2 тис. грн. (76,6%) в порівняних цінах.

Показник фондовіддачімайже постійно збільшувався, а фондомісткості – навпаки зменшувався, що єдосить добрим показником діяльності підприємства.

Середньорічний залишокоборотних засобів порівнюючи 2009 і 2005 роки збільшився на 1982,2 тис. грн.(41,05%), а у порівнянні 2009 з 2008 роком показник збільшився на 768 тис. грн.(37,7%).

Середньообліковачисельність штатних працівників збільшується порівнюючи 2009 з 2005 роком на 17чол. (8,7%) та у порівнянні 2009 з 2008 роком знижується на 1 чол. (8,9%).

Середньорічний виробітокпрацівників майже постійно збільшується, що теж являється досить позитивнимпоказником діяльності підприємства.

ФОП постійно зростає вдіючих цінах, проте знижується на -142,3 тис. грн. (86,3%) в порівняних цінах,при порівнянні 2009 з 2008 роком. Середньомісячна заробітна плата 1 працівникастабільно збільшується з року в рік, в діючих цінах, але зменшилася на 48,6грн. (86,8%) в порівняних цінах, при зіставленні 2009 року з 2008. Це пов’язаноіз збільшенням чисельності працівників, підвищенням мінімальної заробітноїплати та збільшенням товарної продукції.

Всі показникирентабельності (за виключенням рентабельності виробництва) у 2009 році впорівнянні з базисним роком та 2008 – знижуються. Так, рентабельність продажузменшилася на 0,2% та0,5% (відповідно у відношенні 2009 року до 2005 та до 2008року), рентабельність продукції – зменшилася відповідно на 0,3% та 0,8%,рентабельність підприємства – зменшилася на 16,2% (в порівнянні 2009 року з2005 роком), але збільшилася на 16,3% (при порівнянні 2009 року з попереднімроком). А от рентабельність виробництва збільшилася на 0,4% та 6,1% (привідношенні 2009 року до 2005 та до 2008 року).

2. Аналіз використання виробничого потенціалу підприємства ВАТ«Жовтоводський хлібозавод» за період 2005–2009 рр.2.1 Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів ВАТ«Жовтоводський хлібозавод» за період 2005–2009 рр.

Для характеристикидинаміки та структури основних засобів на підприємстві використаємо дані зТаблиці 2 Форми №11‑ОЗ «Звіт про наявність та рух основних засобів,амортизацію» за 2005, 2006, 2007, 2008 та 2009 роки.

Структура основних фондівпідприємства представлена у таблиці 2.1.

Табл. 2.1. Склад основнихзасобів ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» у 2005–2009 роках

Найменування показника 2005 рік 2006 рік 2007 рік 2008 рік 2009 рік тис. грн. % тис. грн. % тис. грн % тис. грн. % тис. грн. % Земельні ділянки 6541,4 50 67523 58,4 7509,2 50 7829 49,9 7954 50 Будинки, споруди та передавальні пристрої 4572,6 34,9 45864 39,7 4606,9 30,7 4855 30,9 4857 30,5 Машини та обладнання 1416,9 10,8 1627,5 1,4 2300,6 15,3 2308 14,7 2442 15,3 Транспортні засоби 383,9 2,9 386,5 0,3 405,9 2,7 445 2,8 475 2,98 Інструменти, прилади, інвентар (меблі) 152,9 1,2 154,6 0,2 173,1 1,6 195 1,2 157 0,99 Бібліотечні фонди 0,5 0,004 0,5 0,004 0,5 0,003 1 0,006 1 0,006 Малоцінні необоротні матеріальні активи 4,2 0,03 6,2 0,005 11,8 0,08 15 0,09 12 0,07 Інвентарна тара 10,4 0,08 10,4 0,009 10,4 0,07 10 0,063 10 0,06 Всього: 13082,8 115572,7 15018,4 15688 15908

Отже, щороку найбільшупитому вагу у складі основних засобів займають земельні ділянки, а найменшу – бібліотечніфонди

Так, на кінець 2005 рокуу наявності було всього основних засобів на суму 13082,8 тис. грн., серед якихземельні ділянки на суму 6541,4 тис. грн., тобто 50%, а бібліотечні фонди – 0,5тис. грн., що складає 0,004%.

У кінці 2006 року унаявності було основних засобів на суму 115572,7 тис. грн., серед яких земельніділянки на суму 67523 тис. грн., тобто 58,4%, а бібліотечні фонди – 0,5 тис.грн., що складає 0,004%.

Для 2007 року маємо подібнуситуацію. З 15018,4 тис. грн. вартості основних засобів 7509,2 тис. грн. (50%)складають земельні ділянки, а 0,5 тис. грн. (0,003%) – бібліотечні фонди.

На кінець 2008 року сумаосновних засобів складала 15688 тис. грн. У їх складі найбільшу питому вагузаймали земельні ділянки – 7829 тис. грн., тобто 49,9%, а найменшу бібліотечніфонди – 1 тис. грн., що складає 0,006%.

На кінець 2009 року сумаосновних засобів складала 15908 тис. грн. У їх складі найбільшу питому вагузаймали земельні ділянки – 7954 тис. грн., тобто 50%, а найменшу бібліотечніфонди – 1 тис. грн., що складає 0,006%.

За допомогою даних Форми №11-ОЗ«Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію» за 2005, 2006, 2007,2008 та 2009 роки розрахуємо середньорічну вартість основних засобів задопомогою середньої арифметичної. Розраховані дані помістимо в таблицю 2.2. Задопомогою абсолютного та відносного відхилень проведемо динаміку показника.

Табл. 2.2. Динамікасередньорічної вартості основних засобів за 2005–2009 роки

Середньорічна вартість ОФ, тис. грн. Абсолютне відхилення, тис. грн. Відносне відхилення, % 2005 рік 2006 рік 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009/2005 2009/2008 2009/2005 2009/2008 6386,6 6636,9 7120,8 7669 8115,2 1728,6 446,2 27,1 5,8

Як видно з таблиці 2.2динаміка середньорічної вартості основних фондів характеризується постійнимзростанням, що пов’язане з купівлею нових основних засобів, так у 2009 роцівідносно 2005 року середньорічна вартість основних фондів збільшилась на 1728,6тис. грн. (27,1%), а відносно 2008 року – на 446,2 тис. грн. (5,8%).

Для більш детальногорозгляду та пояснення динаміки вартості основних засобів розглянемо змінукоефіцієнтів вибуття, прибуття, зносу та придатності за даний період. Дані длярозрахунків візьмемо з Форми №11‑ОЗ «Звіт про наявність та рух основнихзасобів, амортизацію» та Форми №1 «Балансу по ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» за2005–2009 роки. Зміну коефіцієнтів розрахуємо за допомогою формул 2.1, 2.2,2.3, 2.4.

1.        Коефіцієнт прибуття ОВФ:

/> (2.1)

де:

Свв– вартістьвведених ОВФ;

Ск – вартість ОВФ накінець періоду

2.        Коефіцієнт вибуття ОВФ:

/> (2.2)

де:

Ссп – вартістьсписаних ОВФ.

Сп – вартість ОВФ напочаток періоду

3.        Коефіцієнт зносу ОВФ:

Кз =/>*100% (2.3)

де:

/> – сума зносу

4.        Коефіцієнт придатності ОВФ:

/> (2.4)

Отримані дані занесемо втаблицю 2.1.

Табл. 2.1. Коефіцієнтивибуття, прибуття, зносу та придатності за 2005–2009 роки

Показники Роки

Абсолютне відхилення,

тис. грн.

Відносне відхилення, % 2005 2006 2007 2008 2009 2009/2005 2009/2008 2009/2005 2009/2008 Коефіцієнт прибуття, % 5,3 3,4 11,3 7,1 6,8 1,5 -0,3 28,3 -9,5 Коефіцієнт вибуття, % 0,6 0,5 1,05 3,1 4,2 3,6 1,1 700 35,5 Коефіцієнт зносу, % 61,7 57,2 62,9 55,9 52,8 -8,9 -3.1 -8,5 -9,4 Коефіцієнт придатності, % 38,3 42,8 37,1 44,1 47,5 9,2 3,4 24,1 7,7

Отже, як видно з таблиці2.1., кожного року коефіцієнт прибуття перевищує коефіцієнт вибуття, що формуєможливість для збільшення середньорічної вартості основних фондів. У 2008 та2009 роках відбувається значне збільшення значень коефіцієнтів прибуття тавибуття, що пов’язано з заміною обладнання на підприємстві. Коефіцієнти зносута придатності демонструють, що у середньому на 50% основні фонди є придатнимидля експлуатації.

Коефіцієнт придатностіхарактеризується тенденцією до збільшення, що можна пояснити переважанням новоїтехніки над застарілим обладнанням.

Розрахуємо основніпоказники стану основних засобів ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» за допомогою формул2.5, 2.6, 2.7, 2.8. Для розрахунку використаємо дані з таблиці 2.1.1. тапоказники зі «Звіту про фінансові результати» та «Звіту з використання робочогочасу» за 2005–2009 роки.

До показників, якіхарактеризують рівень ефективності використання основних фондів належитьнаступна група:

1.        Фондовіддача показує скільки об’єму виготовленої продукціїприпадає на одиницю вартості ОВФ, розраховується за формулою:

/> (2.5)

де:

Q – об’ємвиробленої продукції за певний період

2.        Фондомісткість ОВФ показник обернений до фондовіддачі, показуєскільки припадає вартості ОВФ що приймає участь у виробництві продукції, наодиницю вартості виробленої продукції:

/> (2.6)

3.        Фондозабезпеченість ОВФ показує величину ОВФ, яка припадає наодного середньо облікового працівника підприємства, розраховується, як:

/> (2.7)

де:

r –середньооблікова чисельність робітників підприємства.

4. Рентабельністьвикористання ОВФ розраховується за формулою:

/> (2.8)

де:

П – прибутокпідприємства за період, що аналізується

Розраховані показникизанесемо у таблицю 2.4.

Табл. 2.4. Основніпоказники стану основних засобів у 2005–2009 роках

Показники Роки Аюсолютне відхилення, тис. грн. Відносне відхилення, % 2005 2006 2007 2008 2009 2009/2005 2009/ 2008 2009/2005 2009/2008 Фондовіддача, грн./грн. 2,71 3,35 2,37 2,74 2,89 0,18 0,15 6,6 5,4 Фондомісткість, грн./грн. 0,37 0,29 0,42 0,36 0,34 -0,03 -0,02 -9,2 -9,1 Фондоозброєність, тис. грн./чол 33,3 31,8 33,4 36,5 38,5 5,2 2 15,6 5,5 Рентабельність використання ОФ, % 46,4 57,3 33,6 48,3 49,8 3,4 1,5 7,3 3,1

Виходячи з таблиці 2.4.,ми бачимо, що показник фондовіддачі майже кожного року зростає. На 1 грн.середньорічної вартості ОВФ припадає близько 3 грн. вартості продукції, тобтоможна зробити висновок, що значення коефіцієнту фондовіддачі досить значне.Показник фондомісткості навпаки щороку зменшується. Проаналізувавши йогозначення можна сказати, що на 1 грн. вартості продукції припадає близько 40коп. вартості основних фондів. Коефіцієнт фондоозброєності показує, що на 1робітника припадає від 33,3 тис. грн. вартості ОВФ у 2005 році до 38,5 тис.грн. у 2009 році. Показник рентабельності підприємства має додатне значення, щозумовлено постійним прибутком, який отримує підприємство за останні роки.Особливо це стосується 2006 та 2008 років.

 2.2 Аналіз ефективностівикористання оборотних засобів ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» за період 2005–2009рр.

Зведемо дані про оборотнізасоби підприємства у таблицю 2.5. Вихідними даними для заповнення таблиці єФорма №1 «Баланс по ВАТ «Жовтоводський хлібозавод»» за 2005–2009 роки.

Табл. 2.5. Обсяг і складоборотних засобів у 2005–2009 роках

Показники оборотних засобів, тис. грн. Роки Абсолютне відхилення, тис. грн. Відносне відхилення, % 2005 2006 2007 2008 2009 09/05 09/08 09/05 09/08 Виробничі запаси 401,5 408,3 825,2 851 780 378,5 -71 94,2 -9,2 Незавершене виробництво - - - - - - - - - Готова продукція 1,8 2,7 6,9 8 75 73,2 67 3166,7 937,5 Товари 4,5 758,9 10,9 17 21 16,5 4 466,7 23,5 Дебіторська заборгованість за товари, послуги: — чиста реалізаційна вартість 44,6 1888,7 457,3 201 463 418,4 262 1038,1 230,3 — первісна вартість 64,6 1908,7 477,3 201 463 398,4 262 716,7 230,3 Інша поточна заборгованість - - 168,8 828 1743 - 915 - 210,5

Грошові кошти та їх еквіваленти:

в національній валюті

94,6 103,0 138,6 191 169 74,4 -22 78,6 -88,5 Інші оборотні активи 117,9 37,4 262,5 101 150 32,1 49 27,2 48,5 Всього оборотні активи 1380,1 5108,6 23475 2197 3402 2021.9 1205 146,5 54,8

Виходячи з таблиці 2.5,можна зробити висновок, що найбільшу частину оборотних засобів підприємстваскладають виробничі запаси, які неодмінно впливають на збільшення готовоїпродукції і, тим самим, збільшують суму оборотних засобів. Так, у порівнянні2005 року з 2009 роком сума виробничих запасів зросла на 378,5 тис. грн. (94,2%),що призвело до значного зростання суми оборотних активів – на 2021.9 тис. грн. (146,5%).Якщо порівняти 2008 рік з 2007 роком, бачимо, хоча й сума виробничих запасівзменшилася на 71 тис. грн. (9,2%), та сума оборотних активів зазнала збільшенняна 1205 тис. грн. (54,8%).

Розглянемо показникиоцінки та ефективності використання оборотних засобів підприємства,використовуючи формули 2.9, 2.10, 2.11, 2.12. За вихідні дані візьмемо дані зФорма №1 «Баланс по ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» та Форми №2 «Звіт профінансові результати діяльності» за 2005–2009 роки.

·         Рентабельність використання оборотних засобів

Даний показникрозраховується за формулою:

 

R ОС = П / Н ос= П / Qсер<sub/>(2.9)

де:П – валовийприбуток;

Н ос – сукупнийнорматив оборотних засобів;

Qсер – середньорічнийзалишок оборотних засобів, розраховується, як половина суми другого і третьогорозділів балансу на початок і на кінець року.

·         Коефіцієнт обертання

Показник показуєкількість обертів, які здійснюються даною величиною оборотних засобів за певнийперіод. Розраховується за формулою:

 

К об = Q / Н ос= Q / Qсер (2.10)

де:Q – виручкавід реалізації.

·         Тривалість обертання оборотних засобів

Показник розраховуєтьсяза формулою:

 

Т = Т к / К обор (2.11)

де:Т к — календарна тривалість періоду

·         Коефіцієнт закріплення оборотних засобів

Даний коефіцієнтобернений коефіцієнту обертання, він характеризує суму залишку оборотнихзасобів, використаних на 1 грн виручки від реалізації.

/> (2.12)

Розраховані дані зведемоу таблицю 2.6.

Табл. 2.6. Показникиоцінки та ефективності використання оборотних засобів підприємства за 2005–2009роки

Показники Роки Абсолютне відхилення Відносне відхилення, % 2005 2006 2007 2008 2009 2009/2005 2009/2008 2009/2005 2009/2008 Рентабельність використання оборотних засобів, % 360,1 167,9 256,1 336,1 364,8 4,7 28,7 1,3 8,5 Коефіцієнт обертання, об. 21,07 9,82 18,01 19,06 20,08 -0,99 1,02 -9,5 5,3 Термін обертання, днів 17 37 20 19 18 1 -1 5,8 -9,4 Коефіцієнт закріплення, грн./грн. 0,05 0,1 0,05 0,05 0,05 0,01 25

З таблиці 2.6спостерігаємо, що рентабельність використання оборотних засобів підприємства єдодатною, що пов’язано з прибутковістю підприємства. Значне коливання показникапов’язано зі зменшенням суми прибутку та збільшенням суми оборотних засобів напідприємстві.

Коефіцієнт обертаннявпродовж 2005–2009 років залишався більшим 1 через постійне збільшення сумиоборотних засобів. Але у 2006 році через зменшення суми доходу від реалізаціївін став дорівнювати 9,8 оборотам.

Відповідно до коефіцієнтаобертання термін обертання до 2009 року був меншим 1 року.

Коефіцієнт закріплення до2009 року демонстрував, що на 1 грн. доходу приходиться від 10 до 30 коп.оборотних засобів.

 
2.3 Аналіз ефективностівикористання трудових ресурсів підприємства ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» заперіод 2005–2009 рр.

Для аналізу чисельностіпрацівників підприємства розглянемо дані форми №1‑ПВ «Звіт з праці»,форми №3‑ПВ» Звіт про використання робочого часу», форми №6‑ПВ«Звіт про кількість працівників, їх якісний склад та професійне навчання».Розмістимо дані у таблицю 2.7.

Табл. 2.7. Середньообліковачисельність працівників ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» з 2005–2009 роки

Назва показника Роки Абсолютне відхилення, осіб Відносне відхилення, % 2005 2006 2007 2008 2009 2009/2005 2009/2008 2009/2005 2009/2008 Середньооблікова чисельність працівників, з них: 196 209 213 214 213 17 -1 8,7 -1,3 Жінки 123 131 135 138 142 19 4 15,4 2,9

За результатами таблиці2.1. видно, що на підприємстві збільшується кількість працівників, у тому числій жінок. У порівнянні з 2005 роком у 2009 році відбулося збільшеннясередньооблікової чисельності працівників на 17 осіб, тобто на 8,7%, серед нихжінок на 19 осіб (15,4%). У порівнянні з 2008 роком загальна кількість працівниківзменшилась на 1 особи (-1,3%), проте кількість жінок зросла на 4 особи (2,9%).

Продемонструємо динамікучисельності працівників на рисунку 2.1.

/>

/>Рисунок 2.1.Динаміка чисельності працівників ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» у 2005–2009роках

Поспостерігаємо тенденціюзміни чисельності працівників підприємства, аналізуючи рух робочої сили,знайдемо коефіцієнти обороту з прийому та вибуття, коефіцієнт заміщення такоефіцієнт плинності кадрів за допомогою формул 2.13, 2.14, 2.15, 2.16. Вихіднідані візьмемо з Форми №3-ПВ «Звіт з використання робочого часу» за період з2005 по 2009 роки.

Ø   Коефіцієнтобороту з прийому, який показує відношення прийнятих на роботу працівників досередньо облікової чисельності персоналу на даному підприємстві у даномузвітному періоді. Розраховується за формулою:

/>*100% (2.13)

Ø   Коефіцієнтобороту з вибуття, який показує відношення кількості розрахованих працівників зданого підприємства за даний період до середньої чисельності працівників наданому підприємстві за аналогічний період. Розраховується за формулою:

/>/>*100% (2.14)

Ø   Коефіцієнтплинності кадрів розраховується за формулою:

/> (2.15)

де: /> – чисельність звільненихза власним бажанням та за порушенням трудової дисципліни

/> – середнячисельність працівників

Ø                    Коефіцієнт заміщення показує скільки працівників прибуло на 1місце звільненого працівника та розраховується за формулою:

/> (2.16)

Розраховані дані занесемоу таблицю 2.8.

Табл. 2.8. Показники рухуробочої сили на ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» за 2005–2009 роки

Показники 2005 рік 2006 рік 2007 рік 2008 рік 2009 рік Прибуло працівників, осіб 33 61 88 61 68

Вибуло працівників, осіб,

з них

30 52 82 53 57 З причин скорочення штатів - - - - - за власним бажанням, звільнено за прогул та інші порушення трудової дисципліни, невідповідність зайнятій посаді 30 52 82 53 57 Коефіцієнт прибуття, % 17,9 29,2 41,3 29,1 31,9 Коефіцієнт вибуття, % 15,6 24,9 38,5 25,2 26,8 Коефіцієнт заміщення 1,1 1,2 1,1 1,2 1,2 Коефіцієнт плинності, % 15,6 24,9 38,5 25,2 26,8

Як видно з таблиці 2.8.,збільшення чисельності працівників підприємства можна пояснити переважаннямприбуття працівників над вибуттям, найвищий коефіцієнт прибуття по підприємствуспостерігався в 2007 році і становив близько 41 чол., найменший близько 18 чол.у 2005 році. Також у 2007 році зафіксовано найвищий коефіцієнт вибуття, щостановив близько 39 чол., а найнижчий сягнув 16 чол. у 2005 році.

Розглянемо показникипродуктивності праці, використовуючи формули 2.17, 2.18, 2.19, 2.20.

Рівень продуктивностіпраці характеризує співвідношення об'єму виробленої продукції або виконанихробіт та витрат робочого часу. Розраховується за формулою:

/>, (2.17)

де: V – об'єм виробництва

Т – витрати часу

Розраховується середняпродуктивність праці одного працівника за формулою:

/> (2.18)

де: N – кількістьробітників на підприємстві.

Рівень продуктивностіпраці виражається кількістю продукції, що приходиться на одиницювідпрацьованого часу (середньою виробіткою продукції в одиницю робочого часу).Виробітка знаходиться в прямій залежності від продуктивності праці:збільшується при підвищенні продуктивності праці й зменшується при її зниженні.

Однак рівеньпродуктивності праці можна виразити як витрати робочого часу на одиницю продукції,тобто як трудомісткість продукції. Трудомісткість – величина, обернена середнійвиробітці, вона зменшується при підвищенні продуктивності праці та збільшуєтьсяпри її зниженні. Якщо трудомісткість позначити t, отримаємо:

t = Т / q. (2.19)

Таким чином, об'ємвипуску продукції в одиницю часу і трудомісткість продукції – оберненопропорційні величини, тобто:

/>, або /> (2.20)

Розраховані показникипродуктивності праці зведемо у таблицю 2.9.

Табл. 2.9. Показникипродуктивності праці ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» у 2005–2009 роках

Показник 2005 рік 2006 рік 2007 рік 2008 рік 2009 рік Абсолютне відхилення Відносне відхилення 2009 до 2005 2009 до 2008 2009 до 2005 2009 до 2008 Середня продуктивність 67,56 77,56 57,54 66,9 68,8 1,24 1,9 1,8 2,8 Виробітка 0,038 0,043 0,032 0,039 0,041 0,003 0,002 7,9 5,1 Трудомісткість 26,254 22,769 31,202 25,838 26,282 0,028 0,444 0,11 1,72

Як видно з таблиці 2.9.,загалом продуктивність праці на підприємстві невисока, а трудомісткістьстабільно зростає, що є негативним фактором діяльності підприємства. Найвищасередня продуктивність у 77,56 т/чол. зафіксована у 2006 році, найнижча 57,54т/чол. – у 2007 році. В 2009 році спостерігаємо підвищення цього показника впорівнянні з базисним роком на 1,8% (1,24 т/люд), а в порівнянні з попереднімна 2,8% (1,9 т/ чол.).

Показник виробітки, якийхарактеризує кількість виробленої продукції за одну людино – годину також єнизьким та не перевищує 0,043 т за одну людино – годину, що є максимальнозафіксованим у 2006 році, найнижчий показник 0,032 т у 2007 році. Данийпоказник також знижується протягом періоду, що аналізується.

На противагувищезазначеним показникам зростає трудомісткість, що характеризує скільки часу(людино – годин) необхідно для виробництва одиниці продукції (т). Зниженняцього показника є ознакою продуктивної роботи підприємства. Що ж до ВАТ «Жовтоводськийхлібозавод», протягом періоду з 2005 по 2009 роки спостерігається зростанняцього показника. У 2009 році в порівнянні з 2005 роком відбулося зростання на0,028 людино – години, що складає 0,11%, в той час як в порівнянні з 2008 рокомцей показник зменшився на 0,444 людино – години або на 1,72%.

Підводячи підсумоканалізу вищезазначених показників, можна сказати, що трудові ресурси напідприємстві за останні роки використовуються більш ефективно, виробництвоодиниці продукції на підприємстві потребує менш значних витрат робочого часу,що призводить до збільшення виробництва.

Фонд оплати праці єзагальною сумою витрат на оплату праці робітників та виплат соціальногохарактеру. До складу фонду входять нараховані підприємством суми оплати праціза відпрацьований та невідпрацьований час, стимулюючі надбавки та доплати,компенсаційні виплати, пов’язані з режимом роботи та умовами праці таодноразові заохочувальні виплати, а також виплати на житло, паливо, харчування,які носять регулярний характер.

Проаналізуємо склад.Фонду оплати праці на підприємстві. Вихідні дані візьмемо з Форми №1-ПВ «Звіт зпраці» термінова-квартальна за період з 2005 по 2009 роки. Розраховані данізведемо у таблицю 2.10.

Табл. 2.10. Фонд оплатипраці на підприємстві з 2005 по 2009 роки

Назва показників, тис. грн. Роки Абсолютне відхилення, тис. грн. Відносне відхилення, % 2005 2006 2007 2008 2009 2009/2005 2009/2008 2009/2005 2009/2008 1. Фонд оплати праці штатних працівників, всього 1496,6 2128,8 2755,2 3452,5 3734,8 2238,2 282,3 149,5 8,2

У тому числі:

Фонд основної заробітної плати

978,9 1392,1 1721,6 2218,6 2564,2 1585,3 345,6 161,9 15,6 Фонд додаткової заробітної плати, всього 503,2 711,0 961,9 1159,9 1108 604,8 -51,9 120,2 -8,5

з нього

надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів

256,4 370,4 439,1 525,4 597,4 341 72 132,9 13,7 премії та винагороди, що носять систематичний характер 138,2 187,8 257,6 301,8 22,1 -116,1 -279.7 -15,9 -73,2 внаслідок зростання споживчих цін 8,9 6,9 25,2 53,9 190,4 181,5 136,5 139,3 253,2 Заохочувальні та компенсаційні виплати, всього 14,5 25,7 71,7 74,0 62,6 48,1 -11,4 31,7 -4,59

з них

соціальні пільги, що носять індивідуальний характер

- - - - - - - - - 2. Оплата за невідпрацьований час 88,7 140,4 218,2 249,2 263 174.3 13.8 196,5 5,54

З таблиці бачимо, щовідбулося зростання фонду оплати праці штатних працівників та оплати заневідпрацьований час. Збільшення фонду основної заробітної плати можна пояснитизбільшенням кількості працюючих на підприємстві та зміною законодавчогозабезпечення. Починаючи з 2005 року, фонд додаткової заробітної плати починаєстабільно зростати (за виключенням лише 2009 року), що пов’язано з інфляційнимипроцесами у країні.

2.4 Побудова багатофакторної економіко-математичної моделі залежностіобсягу виробництва

Останнім часом все більшуваги приділяється методикам аналізу ефективності використання виробничогопотенціалу, що базуються на розподілі вартості ОВФ, середньорічної вартості оборотнихзасобів, середнього рівня заробітної плати, середньооблікової чисельності ПВПта нематеріальних активів. Така методика широко застосовується в країнах зрозвинутими ринковими відносинами.

Вона дозволяє вивчитизалежність виробничого потенціалу від невеликого кола найбільш важливихфакторів і на базі цього керувати процесом формування її величини.

На відміну від методикианалізу виробничого потенціалу, що застосовується на вітчизняних підприємствах,вона дозволяє більш повно врахувати взаємозв’язок між показниками і точнішевиміряти вплив факторів. Покажемо це за допомогою порівняльного аналізу.

В нашій країні прианалізі виробничого потенціалу використовують наступну модель:

П=К (Ц – С),                                            (2.21)

де П – сума виробничогопотенціалу; К – виробнича потужність; Ц – ціна реалізації; С – собівартістьодиниці продукції.

При цьому виходять з того,що всі наведені фактори змінюються самі по собі, не залежно одне від одного. Виробничийпотенціал змінюється прямо пропорційно обсягу реалізації, якщо реалізуєтьсярентабельна продукція. Якщо продукція збиткова, то виробничий потенціалзмінюється обернено пропорційно обсягу реалізації.

При збільшенні обсягувиробництва вартість одиниці продукції знижується, так як частіше зростаєтільки сума змінних витрат (відрядна заробітна плата виробничих працівників,сировина, матеріали, технічне паливо, електроенергія) а сума постійних витрат(амортизація, оренда приміщень, по часова оплата працівників, заробітна платата страхування адміністративно-господарського персоналу) залишається, якправило, без змін. І навпаки, при зниженні виробництва собівартість виробівзростає через те, що на одиницю продукції припадає більше постійних витрат.

В зарубіжних країнах длязабезпечення системного підходу при вивченні факторів зміни виробничогопотенціалу підприємства і прогнозування її величини використовують маржинальнийаналіз, в основі якого покладено маржинальний виробничий потенціал підприємства.

Маржинальний виробничийпотенціал (МВД) – це виробничий потенціал в сумі з постійними витратамипідприємства (Н):

МВД = П + Н.                        (2.21)

Звідси

П = МВД – Н.                        (2.22)

Сума маржинального доходуможна в свою чергу представити у вигляді добутку кількості проданої продукції(К) і ставки маржинального доходу на одиницю продукції (Дс):

П = К*Дс – Н,                                (2.23)

Дс = Ц – V,

П=К (Ц–V) – Н,            (2.24)

де V – змінні витрати наодиницю продукції.

Формула (2.25)використовується для аналізу прибутку від реалізації одного виду продукції.

Вона дозволяє визначитизміну суми прибутку за рахунок кількості реалізованої продукції, цін, рівняпитомих змінних та суми постійних витрат. Вихідні данні для аналізу приведені втабл. 2.11.

Для аналізу ми візьмемопоказники за виробами що віднесені до групи Г (це печиво) і занесемо їх дотаблиці 2.11 данні для факторного аналізу виробничий потенціал по виробу Г.

Таблиця 2.11. Дані дляфакторного аналізу прибутку по групі виробів Г

показники 2007 2008 2009 Обсяг реалізації продукції, дал. 208912 309717 268265 Ціна реалізації, тис. грн. 0,14252 0,15698 0,25293 Собівартість продукції, тис. грн. 0,07581 0,14516 0,17822 Утому числі питомі змінні витрати, тис. грн. 0,05564 0,10655 0,13082 Сума постійних витрат, тис. грн. 4214 11958 12716 Прибуток, тис. грн. 13935,865 3660,854 20042078

Розрахунок впливуфакторів на зміну суми прибутку виконаємо методом базисних підстановок:

Пб = К б(Цб – Vб) – Н б;                                    (2.16)

П умов. 1 = К ф(Цб – Vб) – Н б;                    (2.17)

П умов. 2 = К ф(Цф – Vб) – Н б;          (2.18)

П умов. 3 =К ф(Цф – Vф) – Н б;                    (2.19)

ПФ =К ф(Цф – Vф) – Нф;                                             (2.20)

Покажемо ці розрахунки уформі таблиці (табл. 2.11).

Таблиця 2.11. Факторнийаналіз прибутку за виробом Г 2007–2008 р

показники Обсяг реалізації ціна Змінні витрати Постійні витрати Сума прибутку, тис. грн. База база база база база 13935,86 Вартість ОВФ факт база база база 22694,21 середньорічна вартість оборотних засобів факт факт база база 27172,72 середній рівня заробітної плати факт факт факт база 11405,03 середньооблікова чисельність факт факт база база 27172,72 нематеріальні активи факт факт факт база 11405,03 факт факт факт факт факт 3660,854

Аналогічний розрахунокзробимо для періоду 2007–2009 р, в табл. 2.12

Таблиця 2.12. Факторнийаналіз прибутку за виробом Г 2007–2009 р

показники Обсяг реалізації ціна Змінні витрати Постійні витрати Сума прибутку, тис. грн. База база база база база 13935,86 Вартість ОВФ факт база база база 19092,86 середньорічна вартість оборотних засобів факт факт база база 59462,99 середній рівня заробітної плати факт факт факт база 28543,84 середньооблікова чисельність факт факт база база 59462,99 нематеріальні активи факт факт факт база 28543,84 факт факт факт факт факт 20042,078

Розрахунок змін прибуткута його складових зведемо в табл. 2.13.

Таблиця 2.13. Розрахунокзміни прибутку за рахунок кожного фактору

Зміна суми прибутку за рахунок: розрахунок 2008 р 2009 р Обсягу реалізації продукції

Пумов 1 – Пб

-11241,65 5157 Середніх цін реалізації

Пумов 2 — Пумов 1

4478,51 40370,13 Змінні витрати

Пумов 3 – Пумов 2

-15767,69 -30919,15 Постійні витрати

Пф – Пумов 3

-7744,18 -8501,76 всього -10275,01 6106,22

В таблиці зведемопоказники і покажемо зміни прибутку за виробом Г у 2008 і 2009 роках.

Порівнявши отриманірезультати даними табл. 2.6 отримуємо вони дещо різні. За рахунок спаду виробництвау 2008 році підприємство втратило не 11875.29 тис. грн., а 11241,65 тис. грн.,тоді як у 2009 році за рахунок збільшення обсягу реалізації прибуток збільшивсяне на 6105,55, а на 6106,22. Хоча різниця і незначна, але вона свідчить, щорозглянута методика дозволяє більш вірно визначити вплив факторів на зміну сумивиробничого потенціалу, так як вона враховує взаємозв’язок обсягу виробництва,собівартості та прибутку.

 
Висновок

Провівши ознайомлення зекономічною діяльністю підприємства ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» тапроаналізувавши деякі основні показники, можна зробити певні висновки.

Підприємство ВАТ «Жовтоводськийхлібозавод» працює у важливій галузі – харчування, але на даний час галузьпотерпає через недостатнє державне фінансування. Виробничі потужностіпідприємства не працюють на повну міру, на підприємстві існує багато площ, якіпланували задіяти під нове виробництво, але через брак коштів вони й досіпустують.

Структура ВАТ «Жовтоводськийхлібозавод» сформувалась під впливом багатьох факторів, основними танайвпливовішими є особливість виробничого процесу та масштаби виробництва.

Виробничий процес напідприємстві складний та вимагає великого використання енергоресурсів, паливата є водомістким. Також визначальною характеристикою підприємства є те, що вононе викидає над нормований обсяг шкідливих речовин. Загалом виробництво напідприємстві досить нешкідливе з екологічного аспекту.

На ВАТ «Жовтоводськийхлібозавод» виробляється хлібобулочна, кондитерська продукція, об’єми товарноїта реалізованої продукції збільшуються з року в рік, що є позитивноютенденцією.

Під час вивчення стануосновних виробничих фондів з’ясувалося, що середньорічна вартість ОВФ з рокамизростає, також зростає фондоємність, одночасно знижується фондовіддача, що єпозитивною характеристикою, проте зростає коефіцієнт оновлення ОВФ і хочакоефіцієнт вибуття змінюється незначно, це вказує на позитивну тенденціюфункціонування підприємства. Після розрахунку рентабельності видно, що протягомостанніх п’яти років підприємство отримувало прибуток. Це говорить про те, щоосновні фонди на даному підприємстві використовуються достатньо ефективно, алепідприємству необхідно шукати шляхи вдосконалення подальшого використанняосновних засобів.

Щодо оборотних засобів наВАТ «Жовтоводський хлібозавод» було досліджено стан за декількома показниками.Внаслідок чого, можна сказати, що на підприємстві досить тривалий час обертанняоборотних засобів. Також стан оборотних засобів визначається досить невисокимкоефіцієнтом обертання (19,06) в той час коли найнижчий коефіцієнт закріпленняоборотних засобів становить 0,05, а найвищий – 0,1, що виявляє не доситьефективне використання оборотних засобів на ВАТ «Жовтоводський хлібозавод».Рентабельність оборотних засобів зпадала лише у період з 2005 по 2006 рік.Починаючи з 2006 року цей показник почав зростати.

В ході роботи булопроаналізовано стан трудових ресурсів на ВАТ «Жовтоводський хлібозавод» тапроаналізовано ефективність використання робочої сили. Було з’ясовано, що напідприємстві протягом 2005–2009 років показник виробітки, який характеризуєкількість виробленої продукції за одну людино – годину також є досить низьким.Даний показник знижується протягом періоду, що аналізується.

На противагу показникамвиробітки зростає трудомісткість, що характеризує скільки часу необхідного длявиробництва одиниці продукції. Зниження цього показника є ознакою продуктивноїроботи підприємства. Що ж до ВАТ «Жовтоводський хлібозавод», протягом періоду з2005 по 2009 роки спостерігається значне зростання цього показника.

Можна зробити висновок,що збільшення фонду оплати праці на підприємстві відбулося значним чиномвнаслідок збільшення мінімальної заробітної плати та збільшення середньооблікової кількості штатних працівників.

Підводячи підсумоканалізу використання трудових ресурсів на ВАТ «Жовтоводський хлібозавод», можнасказати, що трудові ресурси на підприємстві використовуються неефективно,виробництво одиниці продукції на підприємстві потребує великих затрат робочогочасу, що призводить до обмеження виробництва.

Собівартість продукціїмає тенденцію до збільшення, найбільша питома вага припадає на витрати наматеріали.

Рентабельністьвиробництва на підприємстві невисока, загалом, протягом періоду, щоаналізується не сягає вище 43%.

Підводячи підсумок всьоговищезазначеного, можна сказати, що у підприємства ВАТ «Жовтоводськийхлібокомбінат» досить високий потенціал та виробничі потужності, проте, як буловидно з проведеного дослідження, він використовується не повною мірою, що іпризводить до від’ємного показника чистого прибутку. Для подальшої прибутковоїдіяльності керівництву необхідно провести заходи з метою більш ефективноговикористання основних виробничих фондів, робочих ресурсів, по зниженнюсобівартості та збільшенню рентабельності виробництва та продукції. Звичайно,без належного державного регулювання та підтримки галузі, в якій дієпідприємство, буде досить важко досягнути найвищих результатів, але шляхомвнутрішнього регулювання та прийняття певних заходів керівництвом підприємстваможна досягти певних покращень економічних та виробничих показниківпідприємства ВАТ «Жовтоводський хлібозавод»

ВАТ «Жовтоводськийхлібозавод» – одне з небагатьох підприємств м. Жовті Води, яке формує попит напрацю, тому воно ще й соціально потрібне місту.

Та взагалі, післяподолання політичної та економічної кризи в країні, ВАТ «Жовтоводськийхлібозавод» зможе вийти на новий рівень свого розвитку та сміливо конкурувати зпредставниками цієї сфери інших міст.

Список літератури/>1.    Авдеенко В.И. Котлов В.А. Производственныйпотенциал промышленного предприятия.-М.: Экономика, 2005. – 208 с./>2.    Анчишкин А.И, Прогнозирование ростаэкономики.-М.: Экономика, 2006. – 98 с./>3.    Архипов В.М. Проектированиепроизводстверного потенциала объединений (теоретические аспекты).-Л.: Изд. ЛГУ,2004.-С. 75–89./>4.    Бикова В.Г., Ряснянський Ю.М.Фінансово-економічний потенціал підприємств загальнодержавного значення –оцінка й управління // Фінансовий механізм. – 2005. – №6. – С. 56–61

5.   Гнибіденко О.І. Підвищення ефективності використаннянауково-виробничого потенціалу промисловості в умовах трансформації //Проблеми економіки науки (укр.). – 2006. – №12. – C.36–42.

/>6.    Головнин С.Д. Оценка результатовхозяйственной деятельности. М., 2000. 172 с./>7.    Дмитрук І.Й., Фурдичко О.І., Гмитрук А.П. Виробничийпотенціал і його використання в умовах ринку / Відповідальний редакторд.е.н., проф. Бєлєнький П.Ю. – Львів, 1995. – 82 с. Донец Ю.Ю. Эффективностьиспользования производственного потенциала.-Киев.: Знание, 2008. – 123 с./>8.    Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. Й.М. Петровича. – Львів: «Магнолія плюс», видавець В.М.Піча –2004 – 680 с./>9.    Економіка підприємства: Уведення вспеціальність: Навч. пос. / За наук. і заг. ред. д-ра економічних наук, професораВ.А. Ткаченка – Київ: Центр навчальної літератури, 2003 – 288 с./>10. Ермолович Л.Л. Анализ эффективностипромышленного производства.-М.: Финансы и статистика, 2005

11. Євтух О.О.Нерухомість як об'єкт оцінки: сутність і класифікація // Актуальніпроблеми економіки (укр.). – 2005. – №3. – C.90–97

/>12. Журко В.Ф. Оперативный экономическийанализ в управлении производством. Киев, 2004. 215 с./>13. Захарова О.В., Островська А.О. Системапоказників трудового потенціалу промисловго підприємства // Научные трудыДонНТУ. Серия: економыческая. – 2005. – №100–1. – С. 37–45/>14. Згонник Л.В. Институциональныедетерминанты воспроизводства трудового потенциала // Научные труды ДонНТУ.Серия: економыческая. – 2007. – №31–3. – С. 107–111

15. Іщук С.О.Концептуальні засади формування та розвитку виробничого потенціалу промисловихпідприємств // Регіональна економіка (укр.). – 2005. – №3. –C.48–57.

/>16. Крассовский В.П. Экономическийпотенциал: резеервы и отдача.-М.: Экономика, 2006/>17. Кунцевич В.О. Поняття фінансовогопотенціалу розвитку підприємства та його оцінки // Економіка підприємства.– 2004. – №7 (37). – С. 123–130

18. Лапін Є.В., Жулавський А.Ю.Методичні принципи вартісної оцінки виробничого потенціалу підприємств //Вісник Української академії банківської справи. – 2003. – №1. – C.11–16.

/>19. Малый экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна.– М.: Институт новой экономики, 2007. – 1088 с./>20. Малярец Л.М., Отенко И.П. Формализованноепредставление стратегического потенциала предприятия // Научно-техническийсборник ХГАГХ «Коммунальное хозяйство городов». – 2008. – №24. – С. 43–51.

21. Мендрул О.Г.Методологічні особливості оцінки вартості підприємств в умовах економічної трансформації //Державний інформаційний бюлетень про приватизацію (укр.). – 2002. – №9.– C.56–59.

22. Мец В.О., «Економічнийаналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства», Київ, 1999.

/>23. Мізюк Б.М. Потенціал підприємства: рушійні силийого формування та перетворення // Економіка і управління. – 2001. – №3. –С. 31–39/>24. Національні стандарти. Регістри бухгалтерськогообліку. – К.: Бухгалтгерія. Бліц-інформ, 2005. №5./>25. Отенко И.П., Малярец Л.М. Механизмуправления потенциалом предприятия. Научное издание. – Харьков: Изд-во ХГЭУ,2003. – 220 с./>26. Петрова Й.М., Будіщева І.О., «Економікавиробничого підприємства», Львів, 1996./>27. Петрова Й.М., Будіщева І.О., «Основивиробничого підприємництва», Ч. 1, Ч. 2, Львів, 1994./>28. Примак Т.О. Економіка підприємства. – К.:МАУП. 1999. – 108 с./>29. Производственный потенциал и эффективность егоиспользования. М., 2005. 223 с./>30. Производственный потенциал промышленности. /Под ред. Н.И. Иванова.-Киев, 2005/>31. Производственный потенциал: обновление ииспользование / Н.И. Иванов и др. Киев, 2001. 160 с./>32. Сикора И. Особенности методики оценки оборотныхактивов на производственных предприятиях // Бухгалтерский учет и аудит(рус.). – 2004. – №9. – C.13–19. Созыкина О. Работа базовыхпредприятий // Воронежская неделя. – 2007. – №25.-с. 1/>33. Спирин В.С. Анализ экономическогопотенциала предприятия. М.: Финансы и статистика, 2004. 295 с./>34. Статистическое изучение трудового потенциала впромышленности. / Под ред. В.Е. Адамова.-М.: МЭСИ, 2008/>35. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз. Навч.пос. – 3-є видання, перероблене. – Львів: «Новий Світ – 2000» 2004 – 344 с./>36. Тарасенко Н.Ф. Економічний аналіздіяльності промислового підприємства. – Львів: ЛБІ НБУ, 2000 – 485 с./>37. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств:Навчальний посібник. – К: Кондор, 2005 – 400 с./>38. Фінанси підприємств: Навчальний посібник – 2-гевид., перероб. і доп. – К.: «Знання-Прес», 2004 – 424 с./>39. Фінанси підприємств: Підручник для студентіввищих закладів освіти. – Львів: «Магнолія плюс», видавець В.М.Піча. – 2004 – 367 с.

40. Формуваннявиробничого потенціалу та ринку засобів виробництва: Наукове видання. – К.:Урожай, 2008. – 264 c.

/>41. Шваб Л.І. Економіка підприємства:Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів – 2-ге вид. – К: «Каравела»,2005 – 568с/>42. Шевченко Д.К. Проблемы эффективностииспользования потенциала. – Владивосток.: Изд. Дальневост. ун-та, 2004/>43. Экономическая стратегия фирмы: Учебное пособие/ Под ред. А.П. Градова. – 3‑е изд., испр. – СПб.: Спец-Лит, 2008. –588 с.