Реферат: Аналіз витрат на виробництво продукції

/>Вступ

Будь яке підприємство або фірма намагається отримати якомогабільший дохід від своєї діяльності, а отже прагне не тільки продати свій товарза максимально високою ціною, а скоротити свої витрати на виробництво йреалізацію продукції. Тому однією з важливих функції підприємства (фірми) ємінімізація витрат виробництва.

Аналіз виробничих затрат повинен бути організований так, щобіснувала можливість оперативно впливати на зниження собівартості, встановлюватифактори, які впливають на рівень собівартості і виявляти додаткові резерви їїзниження.

Для кожного господарствавідповідно до спеціалізації важливо встановити таку структуру засобіввиробництва, яка б забезпечувала найбільший вихід валової та товарної продукціїпри низькій собівартості.

Визначенняоптимального поєднання основних і допоміжних галузей, промислових підприємств іпромислів вимагає формування відповідного виробничого потенціалу на основідосягнень науково-технічного прогресу з метою підвищення ефективності йогофункціонування, використовуючи ринкові механізми, що передбачає в сільськомугосподарстві не просто використання техніки, а й створення системи машин.Остання повинна враховувати можливості й специфіку виробництва кожного видупродукції в їх поєднанні, виходячи з принципу максимального використання робочихмашин, агрегатів транспортних засобів. Дуже важливо також забезпечуватимаксимальну кількість необхідних засобів виробництва в критичні строки з тим,щоб виконати всі роботи в оптимальний період і не допустити втрат врожаювнаслідок, наприклад, несвоєчасної оранки, боронування або затримки під часпосіву чи збирання врожаю. Тому в сільському господарстві необхідна більшвисока насиченість його засобами виробництва, більш висока фондо- іенергоозброєність праці.

Метою даної роботиявляється обґрунтування основних шляхів вдосконалення аналізу витрат навиробництво продукції в підприємстві та пошук шляхів зниження собівартостіпродукції.

Відповідно до поставленоїмети в роботі були визначені такі основні задачі:

-          дати загальну характеристику теоретичних основ аналізу витрат навиробництво продукції;

-          проаналізувати законодавчі акти та вимоги щодо регулюванняпоставленого питання;

-          дати оцінку організаційно – економічних умов підприємства;

-          розкрити основні питання аналізу витрат на виробництво продукції;

-          на основі аналізу висвітлити проблеми обчислення собівартостіпродукції на підприємстві та знайти шляхи її зниження.

Інформаційнубазу роботи склали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і КабінетуМіністрів України, нормативні документи, які регламентують визначення витрат навиробництво продукції в Україні. Була зроблена оцінка та аналіз звітностіпідприємства, яке було обране об'єктом дослідження, з тією метою, щоб знайтинові шляхи вдосконалення аналізу витрат на виробництво продукції.
1. Витрати виробництвата собівартість продукції, якекономічні категорії

/> 

1.1 Собівартість –комплексний економічний показник

До найважливішихпоказників роботи підприємства та галузі народного господарства в ціломуналежать собівартість виробництва та собівартість продукції. Для правильногозастосування цих показників у господарській практиці необхідно знати економічнуприроду собівартості, особливості її формування, склад виробничих витрат ташляхи їх зниження.

Собівартість якекономічна категорія властива товарно-грошовим відносинам і виникла тоді, коливсі витрати виробництва стали набирати вартісної форми, тобто коли виникланеобхідність підрахувати витрати на виробництво товару і прибуток або збитоквід його реалізації.

Таким чином, собівартістьпродукції – це грошове вираження витрат на виробництво та реалізаціюпродукції.

Собівартістьпродукції – це комплексний економічний показник, який поєднує в собівитрати узагальненої праці, тобто витрати на спожиті засоби виробництва, тавитрати живої праці, тобто витрати на заробітну плату робітників підприємств, атакож частину чистого доходу громадян, що призначена на соціальне страхування,утримання пенсіонерів, безробітних.

Собівартість продукції єважливим узагальнюючим показником, який характеризує ефективність роботипідприємства (фірми). В ній відображаються всі сторони виробничо-господарськоїдіяльності фірми. Чим краще працює підприємство, економічніше і раціональнішевоно використовує власні ресурси, успішніше вдосконалює свою техніку, тимнижчою буде собівартість виготовленої продукції. Крім того, цей показник тіснопов'язаний з ціною продукції. Це виявляється в тому, що собівартість слугуєбазою ціни товару і її нижньою межею для виробника, щоб забезпечити процесвідтворення виробництва. Відпускати ціну нижче за собівартість підприємствуневигідно, оскільки в такому випадку воно ризикує зазнати збитків.

При обчисленнісобівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, щовходять до неї. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двохвласних джерел:

·      собівартості (валових витрат);

·      прибутку.

Тому визначення складувитрат, що включаються у собівартість, передбачає їх розмежування міжзазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежуванняполягає в тому, що через собівартість мають відшкодовуватись витратипідприємства, що забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва:предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно доцього у собівартість продукції включаються витрати на такі цілі:

·      дослідження ринку і виявлення потреби в продукції;

·      підготовку і освоєння нової продукції;

·      виробництво (витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизаціюосновних виробничих фондів, оплату праці персоналу та ін.);

·      обслуговування виробничого процесу і управління ним;

·      збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійнівитрати);

·      розвідку, використання і охорону природних ресурсів (плата заводу, геологорозвідувальні роботи, плата за деревину, витрати на рекультиваціюземель, охорону повітряного, водного басейнів);

·      добір і підготовку кадрів;

·      поточну раціоналізацію виробництва (вдосконалення технологій,організації виробництва і праці, підвищення якості продукції), крімкапіталовкладень.

Докладний перелік валовихвитрат наведено в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Залежно від досліджень,цілей аналізу діяльності підприємств розрізняють індивідуальну та галузевусобівартість продукції.

Індивідуальнасобівартість продукції слугує реальним відображенням витрат підприємства навиробництво та реалізацію продукції.

Галузевасобівартість відображає сукупні витрати на виробництво та реалізацію продукціївсіх підприємств галузі, тобто це середня собівартість продукції по галузі.

У процесіекономічного аналізу розрізняють:

¾    планову;

¾    фактичну собівартість;

Плановасобівартість відображає індивідуальні витрати конкретного підприємства, котріплануються виходячи з норм, тарифів, цін, ставок поточного періоду.

Фактичнасобівартість – це виражені в грошовій формі індивідуальні витрати конкретногопідприємства в даних умовах.

На відміну від планової,фактична собівартість формується в процесі щоденного оперативно-технічного табухгалтерського обліку витрат на виконання робіт, виготовлення продукції ізабезпечення всіма матеріально-технічними, трудовими ресурсами.

/> 1.2 Класифікація витрат і структура собівартості

Усі витрати навиробництво продукції поділяються на

¾    загальні витрати;

¾    витрати на одиницю продукції.

Загальними називаютьсявитрати на виробництво всього обсягу продукції за певний період, їх сумазалежить від тривалості періоду виготовлення продукції та її кількості.

Витрати наодиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукціявиготовляється постійно або серіями.

Усі витрати, пов'язані звиробництвом та реалізацією продукції, класифікуються за чотирма основнимипринципами:

¾    економічним;

¾    виробничим;

¾    за способом віднесення на собівартість;

¾    залежно від обсягів виробництва.

За економічнимпринципом витрати групуються за такими елементами:

·      матеріальні витрати;

·      витрати на оплату праці;

·      відрахування на соціальні заходи;

·      амортизаційні відрахування;

·      інші витрати.

Таке розмежування витратза економічним принципом пов'язане з різним економічним змістом їх формування.

Всі матеріальнівитрати ґрунтуються на матеріальній основі і витрачаються на закупівлюосновних і допоміжних сировини та матеріалів.

Витрати на оплатупраці не мають під собою матеріальної основи і призначені для оплативитраченої праці.

Витрати насоціальні заходи накопичуються і є матеріальними стимулами підвищенняпродуктивності праці та якнайшвидшого відновлення робочої сили.

Амортизаційнівідрахування – кошти, що йдуть на оновлення засобів праці.

За виробничимпринципом витрати групуються в статті собівартості залежно від виробничогопризначення такі:

         I.        Сировина і матеріали.

       II.        Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби.

      III.        Енергія технологічна.

     IV.        Зворотні відходи.

       V.        Транспортно-заготівельні витрати.

     VI.        Основна заробітна плата виробничих робітників.

    VII.        Додаткова заробітна плата виробничих робітників.

   VIII.        Відрахування на соціальне страхування.

     IX.        Витрати на утримання та експлуатацію машин і механізмів.

       X.        Внутрішньогосподарчі витрати

     XI.        Витрати від браку продукції

    XII.        Загально господарчі чи фабрично–заводські витрати

   XIII.        Невиробничі чи комерційні витрати

   XIV.        Інші витрати

За ступенемоднорідності сталі собівартості поділяються на прості та комплексні.

Прості витрати – однорідні заскладом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них можна віднестивитрати на сировину і матеріали або заробітну плату виробничих робітників.

Комплекснівитрати різноманітні за складом і охоплюють кілька елементів витрат.Наприклад, на утримання та експлуатацію машин і механізмів передбачаються таківитрати:

¾    заробітна плата обслуговуючого персоналу;

¾    амортизаційні відрахування по машинах і механізмах;

¾    витрати на ремонт та підтримку устаткування в робочому стані;

¾    витрати на придбання запасних частин до устаткування та ін.

За способамивіднесення на собівартість витрати поділяються на прямі та побічні.

Прямі витрати безпосередньопов'язані з виготовленням певного різновиду продукції, їх можна обчислити наодиницю продукції безпосередньо.

Побічнимиє витрати, величину яких неможна безпосередньо обчислити на одиницю продукції, бо вони пов'язані звизначенням різних витрат (заробітна плата обслуговуючого та управлінськогоперсоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд тощо).

За принципомзалежності витрат від обсягів виробництва витрати поділяються на постійні тазмінні

Постійні витрати є функцією часу, ане обсягу продукції, їх загальна сума не залежить від кількості виготовленоїпродукції в певних межах.

Змінними називаються витрати,загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції.Вони поділяються на пропорційні та непропорційні.

Пропорційні, на відміну від непропорційних– це витрати, розмір яких перебуває в пропорційній залежності від обсягіввиробництва (кількості виготовленої продукції).

Непропорційнівитрати, в свою чергу, поділяються на прогресуючі та дегресуючі.

Прогресуючі зростають більше,ніж обсяг виробництва. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництвавимагає більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати навідрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати.

Дегресуючі витрати зростаютьменше, ніж обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат наексплуатацію машин та устаткування, його ремонт, придбання інструменту тощо.

/>/>/>

Рис. 1. Класифікаціявитрат підприємства

1.3 Калькуляція собівартості

 

Калькуляціясобівартості являє собою визначення витрат за статтями собівартості.

Об'єктомкалькулювання є продукція чи послуги, собівартість яких обчислюється.

Калькуляційною єодиниця кількісного вимірювання продукції (штуки, тонни, метри тощо).

Розглянемо більшдокладно, як складають калькуляцію собівартості.

Стаття І.Сировина і матеріали. До цієї статтіналежать такі витрати:

·      на сировину;

·      на основні ідопоміжні матеріали;

·      на покупні вироби та напівфабрикати.

Стаття II.Енергія технологічна. Ця стаття включає всебе витрати на всі види енергії для роботи виробництва:

·      паливо;

·      електроенергію;

·      пар;

·      газ.

Така енергіябезпосередньо використовується в технологічному процесі для зміни стану абоформи предметів праці (плавлення, сушіння, зварювання, пошиття тощо).

Стаття III.Основна та додаткова заробітна плата основних виробничих робітників. До цієї статті належать витрати на оплату праці робітників,які безпосередньо виготовляють продукцію.

·      доплати та надбавки робітникам за кваліфікацію;

·      доплати та надбавки робітникам за перевиконання плану;

·      доплати танадбавки робітникам за роботу в святкові та вихідні дні;

·      доплати та надбавки робітникам за виконання державних обов'язків;

·      оплату відпусток та ін.

Стаття IV.Утримання та експлуатація машин і механізмів. Вона включає в себе такі витрати:

·      амортизаційні відрахування на машини та устаткування;

·      витрати наелектроенергію, пальне, мастильні матеріали для машин та устаткування;

·      витрати на придбання технологічного інструменту, запасних частинта агрегатів для устаткування;

·      витрати на ремонт та технологічне обслуговування;

·      витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу

Стаття V.Загальновиробничі (накладні) витрати. СтаттяV, як і ст. IV, також є комплексною. Вона поєднує витрати на такі потреби:

·      управління, виробниче і господарське обслуговування в межахвиробництва;

·      заробітну плату з відрахуваннями на соціальні потреби працівниківуправління, спеціалістів, службовців;

·      амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах;

·      охорону праці;

·      техніку безпеки, охорону, протипожежну безпеку;

·      досліди, випробування, винахідництво;

·      підготовку кадрів, адміністративні та канцелярські витрати;

·      відрядження;

·      обов'язкові платежі (страхування майна, платежі за забрудненнянавколишнього середовища);

·      придбання патентів, ліцензій тощо.

Розподіляються накладнівитрати пропорційно до основної заробітної плати основних виробничихробітників, крім амортизаційних відрахувань. Вони обчислюються окремо і додаютьсядо визначеної суми:

Стаття VI.Підготовка і освоєння виробництва. До даноїстатті належать витрати на такі цілі:

·      освоєння нових підприємств, виробництв, цехів;

·      підготовку і освоєння нової продукції;

Стаття VII.Позавиробничі витрати. До позавиробничихвідносять витрати на такі цілі:

·      маркетингові дослідження;

·      рекламу продукції;

·      заходи щодо стимулювання збуту.

Деякі з цих витрат єпрямими і їх можна обчислити безпосередньо на окремі вироби (витрати на тару,пакування, транспортування, рекламу), а деякі – непрямими (на аналіз тадослідження ринку; комісійні виплати організаціям збуту; проведення ярмарків).Такі витрати розподіляються між виробами пропорційно до виробничоїсобівартості.

Таблиця 1.3.1. Порядокрозподілу витрат

№

Стаття калькуляції

Порядок розрахунку

1 Витрати на основні матеріали та сировину Прямим рахунком 2 Покупні напівфабрикати та комплектуючи вироби Прямим рахунком 3 Зворотні відходи Віднімається прямим рахунком 4 Транспортно–заготівельні витрати прямим рахунком або % від статті 1 Всього матеріальних витрат Алгебраїчна сума приведених статей 5 Всі види енергії на технологічні цілі Прямим рахунком 6 Основна зарплата основних робочих Прямим рахунком 7 Додаткова платня основних робочих % від статті 6 (до 30%) 8 Відчислення на соціальне страхування % від суми статей 6 та 7 9 Витрати на підготовку виробництва нової продукції Прямим рахунком 10 Витрати на спеціальний інструмент та оснащення Прямим рахунком 11 Витрати на утримання та експлуатацію обладнання % від статті 6 (100% та більше) Всього технологічна собівартість Сума приведених статей 12 Внутрішньогосподарчі витрати % від статті 6 (100% та більше) 13 Витрати від браку продукції (планують тільки заготівельні виробництва) % від статті 11. Всього внутрішньогосподарська чи цехова СВ Сума приведених статей 14 Загально господарчі чи фабрично–заводські витрати % від статті 6 Всього загально господарча чи виробнича СВ валової продукції Сума приведених статей 15 Невиробничі чи комерційні витрати % від суми всіх наведених статей 16 Інші витрати Прямим рахунком Всього товарна чи комерційна СВ Сума приведених статей  1.4 Основні методи калькулювання собівартості

 

Позаказний методзастосовуєтьсянайчастіше в індивідуальному і дрібносерійному виробництві, а також длякалькулювання собівартості робіт ремонтного й експериментального характеру.Метод цей полягає в тому, що витрати на виробництво враховуються по замовленнямна виріб чи на групу виробів. Фактична собівартість замовлення визначається позакінченні виготовлення виробів чи робіт, що відносяться до цього замовлення,шляхом підсумовування усіх витрат по даному замовленню. Для начисленнясобівартості одиниці продукції загальна сума витрат за замовленням поділяєтьсяна кількість випущених виробів.

Попередільнийметод калькулювання собівартості знаходить застосування в масовомувиробництві з коротким, але закінченим технологічним циклом. Продукція, щовипускається підприємством, однорідна по вихідному матеріалу і характеруобробки. Облік витрат при цьому методі здійснюється по стадіях (фазам)виробничого процесу.

Нормативний метод обліку ікалькулювання є найбільш прогресивним, тому що дозволяє вести повсякденнийконтроль за ходом виробничого процесу, за виконанням завдань по зниженнюсобівартості продукції. В цьому випадку витрати на виробництво підрозділяютьсяна дві частини: витрати в межах норм і відхилення від норм витрат. Все витратив межах норм враховуються без групування, по окремим замовленням. Відхиленнявід встановлених норм враховуються по їх причинам и винуватцям, що даєможливість оперативно аналізувати причини відхилень. При цьому фактичнасобівартість виробу при нормативному методі обліку визначається шляхомсумування витрат по нормам і витрат в результаті відхилень і змін поточних нормативів.

При використанні кожногоз перерахованих методів контроль за рівнем витрат найбільш ефективноздійснювати по місцям їх виникнення, центрам витрат, центрам відповідальності.

Центри витрат представляютьсявиробничими і структурними підрозділами, які характеризуються різноманіттямфункцій і виробничих операцій, що дозволяє деталізувати облік, посилитиконтроль за витратами і підвисить точність калькулювання.

Центрвідповідальності – організаційний підрозділ, який очолюється керівником,котрий забезпечує контроль планових, нормативних і фактичних витрат. Вонипідрозділяються на головні і функціональні. Головні центри контролюють витратипо місцям їх виникнення, а функціональні поширюють витрати на інші місця їхвиникнення при умові, що цей центр обслуговує кілька центрів витрат.

 

1.5 Плануваннявитрат

План витрат у складіпоказників кошторису (собівартості продукції) і планових калькуляцій виробіврозробляється на основі Виробничої програми підрозділу і норм витрат ресурсів.

Для кращого сприйняттясхема істотно спрощена, на ній не показано взаємозв'язків між підрозділами впроцесі розроблення плану й особливо між основними і допоміжними структурнимиодиницями. Одним із проявів таких зв'язків є метод формування внутрішніхвитрат, а саме напівфабрикатний і безнапівфабрикатний.

У першому випадку доскладу витрат підрозділів входить вартість напівфабрикатів і продукції,виготовленої іншими підрозділами підприємства. Такий порядок обов'язковий, колиміж підрозділами існують справжні чи умовні ринкові відносини.

За безнапівфабрикатногометоду, який найбільш поширений у вітчизняній промисловості, вартістьнапівфабрикатів власного виробництва не заноситься до собівартості продукціївиробничих підрозділів. Їх передання за технологічним маршрутом контролюєтьсясистемою не бухгалтерського, а оперативного обліку. У цьому випадку сума витратосновних виробничих підрозділів дорівнює витратам підприємства, оскількивнутрішній оборот тут не враховується.

При цьому треба мати наувазі, що вартість продукції і послуг допоміжних і обслуговуючих підрозділівзавжди входить до собівартості продукції основних підрозділів. Для цьогоздійснюється розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів міжосновними підрозділами пропорційно обсягу наданих ними послуг.

/>

Рис. 3.Спрощена схема складання плану витрат підприємства

Отже, планування витрат,як і їх фактичне формування, здійснюється знизу вверх, починаючи з місць витраті центрів відповідальності. Закінчується цей процес складанням загальногокошторису підприємства і визначенням собівартості продукції. Схематично цепоказано на рис. 3. При цьому слід враховувати, як відшкодовуються витратина утримання апарату управління, загальних відділів і служб: відносяться насобівартість продукції (калькулювання за повними витратами) чи розглядаються яквитрати періоду і повністю відшкодовуються в розрахунковому періодібезпосереднім відніманням їх суми від виручки періоду. Перший варіант бувтрадиційним для нашої промисловості. Другий упроваджується з 2008 р.згідно з новими положеннями бухгалтерського обліку, що відповідають міжнароднимстандартам.

2. Аналіз витратна виробництво продукції в КСП ім. Карла Маркса Сумського району

 

2.1Організаційно-економічна характеристика господарства

КСП ім. КарлаМаркса (далі – Товариство) Сумського району організоване в 1975 р. на базіСумського м’ясокомбінату, як основний поставник сировини. В 2008 р.відбулася реструктуризація КСП шляхом забезпечення всім членам КСП прававільного виходу з КСП разом з земельними частками (паями) і майновими паями. Наїх основі 1 березня 1996 р. було створено сільськогосподарський Виробничийкооператив, а в 1998 році було створено Акціонерне товариство ім. КарлаМаркса..

Товариство організованоз метою забезпечення населення обласного центру м’ясо-молочною продукцієюпротягом всього року.

Для розвитку тваринництвагосподарства має багато передумов. Розташоване підприємство в межах міста, маєз ним гарний зв’язок дорогами з твердим покриттям. Господарство має потужніводопровідно – каналізаційні мережі. Розташування земель поряд водосховища даєможливість розвивати землеробство, яке становить основну частку кормів.

Найближча залізничнастанція Суми – товарна знаходиться в 5 км від господарства та станція Суми– в 4.5 км.

Район, де знаходитьсяТовариство, розташований в північній частині Лівобережної України, яка в ціломухарактеризується помірним кліматом: літо тепле зі значною кількістю опадів.зима не дуже холодна. Основними видами ґрунтів є чорноземи глибокі малогумузні.Таким чином, ґрунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування основнихвидів кормів.

Серед обслуговуючихвиробництв можна виділити механічну майстерню. Для зберігання продукціїпризначені 2 склади. З метою безпосередньої переробки продукції на місцях її виготовленняна території господарства розташований невеликий цех по переробці молока. Алеостанній рік у зв’язку з відсутністю грошових коштів цех не працює.

Обранаорганізаційно-виробнича структура господарства є доцільною та сприяє більшефективному управління виробничо-господарською діяльністю, оперативномууправлінню та контролю за виробничими процесами в структурних підрозділах.

Галузеву структуру тарівень спеціалізації господарства розглянемо на основі даних про реалізаціютоварної продукції в таблиці:

Таблиця 2.1.1 Розміри структура товарної продукції

 

Вид

продукції

2007 р.

 

2008 р.

2009 р.

Відхиленн

виручка

тис. грн.

стуктура

%

виручка,

тис. грн.

структура

%

виручка

тис. грн

Структура

%

виручка

тис грн

Структура

%

Продукція рослинництва

в т.ч.

зернові

312

30,9

59,0

232

36,6

48,4

304

37,6

51,6

– 8

– 6,7

– 7,4

соняшник 8 1,5 23 4,8 18 3,1 + 10 + 1,6 цукрові буряки 204 38,6 212 44,5 254 43,1 + 50 + 4,5 Інша продукція 5 0,9 11 2,3 13 2,2 + 8 + 1,3

Разом по рослинництву

 

529

 

100

 

478

 

100

 

589

 

100

 

+ 60

 

Продукція тваринництва

в т.ч. худоба і птиця

652

46,1

82,5

266

39,6

51,5

643

52,6

78,2

– 9

+ 6,5

– 4,3

Велика рогата худоба

 

579

 

 

 

208

 

 

516

 

 

– 63

 

Свині

73

 

58

 

127

 

+ 54

 

Молоко цільне 136 17,2 250 48,4 180 21,7 + 44 + 4,5 Інша 2 0,3 1 0,1 1 0,1 + 1 – 0,2

Разом по тваринництву

 

790

 

100

 

517

 

100

 

824

 

100

 

+ 34

Промислова продукція 347 20,2 286 21,9 74 4,7 – 273 – 15,5 Реалізація іншої продукції, робіт і послуг 48 2,8 24 1,9 80 5,1 + 32 + 2,3

Всього

1714

100

1305

100

1567

100

– 147

 

Як свідчать дані таблиці1, найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції господарства всередньому за 2007–2009 рр. Займає продукція тваринництва. Менша часткаприпадає на реалізацію продукції рослинництва. Питома вага іншої продукціїзаймає значно меншу частку, з цим пов’язане надання господарством робіт іпослуг на сторону. Виходячи з того, що питома вага від реалізації основноговиду товарної продукції в середньому більше 50%, можна стверджувати, щопідприємство є вузькоспеціалізованим і за аналізований період спостерігаєтьсязменшення виручки від реалізації на 23,9%. Причиною цього є скорочення об’ємуреалізації внаслідок зменшення валового виробництва. спостерігається процеспоглиблення спеціалізації в господарстві, що може призвести до значного економічногопідйому.

Про забезпеченістьгосподарства виробничими фондами дізнаємось з таблиці 2.1.2.

Таблиця 2.1.2.Забезпеченість господарства основними виробничими фондами та ефективності їхвикористання

 

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2009 р. у% до2007 р.

Вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис. грн. 8007 4211 4055 4008 Фондозабезпеченість, тис. грн. 1243 912 868 70 Фондоозброєність, тис. грн. 35 25 28 79 Коефіцієнт фондовіддачі 0,08 0,26 0,19 238 Коефіцієнт фондоємності 12,5 3,8 5,3 42,4

Виходячи з даноїтаблиці, можна відмітити, що за період з 2007 р. по 2009 р. показникифондозабезпеченості і фондоозброєності значно зменшилися на 30 та 21%відповідно. Причиною цього стало скорочення вартості основних виробничих фондівсільськогосподарського призначення на 51%. Як наслідок, спостерігається значнізростання коефіцієнта фондовіддачі на 138% при одночасному скороченнікоефіцієнта фондоємності на 57,6%, що свідчить про ефективність використанняосновних фондів в господарстві.

Важливимпоказником в характеристиці природно – економічних умов господарства єзабезпеченість трудовими ресурсами, для аналізу якої можна застосувати приведенінижче дані.

Таблиця 2.1.3. Трудові ресурси та ефективність їхвикористання

 

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2009 р. у% до 2007 р.

Середньорічна чисельність працівників, всього 224 197 147 65,6 В рослинництві 85 61 74 87,1 В тваринництві 139 86 73 52,5 Вироблено валові продукції на 1 працівника, грн. 6911 1269 5346 77,4

Розрахунки таблицідозволяють констатувати; що середньорічна чисельність працівників зменшилась на77 чоловік, або 34,4%. Причиною цього є проведення реформування та створення новоїформи господарювання – АО. Поряд з цим спостерігається значне скороченнявалової продукції на одного працівника у 2008 році та таке ж зростання у 2009році, але в порівнянні з 2007 роком вироблено валової продукції на 22,6%.

Про розмір іструктуру землекористування можна судити з таблиці 2.1.4

За даними таблицівидно, що загальна земельна площа, закріплена за господарством, зменшилась в 2009 р.порівняно з 2007 р. на 491 га. Це відбулося за рахунок реорганізаціїгосподарства та розпалювання його земель в наслідок відокремлення паївробітників.

Таблиця 2.1.4.Склад і структура земельного фонду

Види

ґрунтів

Площа, га

Структура, %

Відхилення (+,–)

2009 р. від 2007 р.

2007

2008

2009

2007

2008

2009

Загальна площа 4624 4630 4133

 

100

 

100

 

100

– 491 Сільгоспугіддя 3888 3882 3689

 

84,1

 

83,7

 

89,3

– 199

з них

– рілля

2784 2317 2706 71,6 59,7 73,4 – 78 – сіножаті 639 1110 632 16,4 28,6 17,1 – 07 – пасовища 453 455 351 11,7 11,7 9,5 – 102 – інші 12 - 0,3 - - – 12 Площа лісу 471 518 421

10,2

11,2

10,2

– 50 Ставки і водойма 33 50 23

0,7

1,1

0,5

-10

Загальний розмірсільгоспугідь скоротився на 199 га як наслідок зменшення площ ріллі, сіножатіві пасовищ на 78; 7 і 102 га відповідно. Поряд з цим в господарстві зааналізуємий період відбулася передача площ лісу, водоймищ сільській раді,розмір яких складав 50 і 10 га відповідно.

В 2009 р.паювання земель повністю проведено, всі члени мають земельні частки, розміряких складає 0,9 га. Кожний робітник має державний акт на право власності на землю.Майже всі віддали свої паї в оренду господарству та отримують доходи –продукцію сільськогосподарського виробництва.

Аналіз цих данихсвідчить про інтенсивне використання загальних ресурсів підприємства. Вгосподарстві приділяється увага на забезпечення збереження земель, хоча заостанній рік вона повністю скоротилася: так в 2007 р. наявність зрошуванихземель становила 12 га з повною їх відсутністю в 2009 р.

 

2.2 Аналіз собівартості виробництва продукції тваринництва (молока)

Важливим показником, який характеризує роботусільськогосподарського підприємства є собівартість продукції. Від її рівнязалежить фінансові результати діяльності, темпи розширеного відтворення,фінансовий стан підприємства.

Показники собівартості 1 ц продукції наведені у таблиці 2.2.1

Таблиця 2.2.1. Рівень витрат на 1 ц молока, тис. грн

Продукція

Базовий період

2007 р

Минулий період

2008 р

Звітний період

2009 р

 

Відхилення звітного періоду від

 

план

факт

/>

базового

минулого

завдання

 

Молоко, 33,42 35,99 34,00 29,85 – 3,57 – 6,14 – 4,15

 

У звітному роцісобівартість 1 ц молока порівняно з базовим періодом знизилась на 3,57 грн. або10,68%. Основними причинами цих бажаних тенденцій є: постійне зменшення цін накорма, зменшення амортизаційних відрахувань, зниження вартості послуг,підвищення темпів зростання обсягу валового виробництва продукції тваринництвапорівняно зі зниженням витрат.

Собівартістьпродукції тваринництва формується під впливом багатьох факторів. Основними зних є продуктивність худоби та обсяг витрат на її утримання. На продуктивність,насамперед, впливають рівень годування і умови утримання тварин, поріднийсклад, вік та інші фактори, а на обсяг витрат – рівень механізації трудомісткихпроцесів у тваринництві, продуктивності і оплати праці робітників, їхнякваліфікація, собівартість кормів та ін. Чим вища продуктивність худоби, меншівитрати на їх утримання, тим нижча за інших рівних умов собівартість одиниціпродукції.

Після цього слід виявити,за рахунок яких калькуляційних статей зросла собівартість 1 ц продукції,особливо це стосується. Якщо визначимо відхилення за кожною статтею врозрахунку на 1 ц продукції, то не важко їх розрахувати і на весь обсяг валовоїпродукції звітного року (табл. 2.2.2).

Таблиця 2.2.2.Склад і структура собівартості молока

Статті

 

Базовий рік

Звітний рік

Відхилення в +,-

1 ц, грн

питома вага, %

1 ц, грн

питома вага, %

грн

структурі

Витрати на оплату праці 8,22 24,6 8,27 27,7 + 0,05 +3,1 Відрахування на соціальні заходи 3,78 11,3 3,79 12,7 + 0,01 +1,4 Корма 14,10 42,2 12,42 41,6 – 1,68 -0,6 Засоби захисту тварин 0,43 1,3 0,08 0,3 – 0,35 -1,0 Роботи та послуги 1,14 3,4 0,93 3,1 – 0,21 -0,3 Витрати на утримання основного стада 2,14 6,4 1,94 6,5 – 0,20 +0,1 Інші витрати 0,84 2,5 0,51 1,7 – 0,33 -0,8 Витрати на управління та обслуговування 2,77 8,3 1,91 6,4 – 0,86 -1,9

Разом

33,42

100

29,85

100

– 3,57

 

Собівартість 1 ц молокапорівняно з базовим роком знизилася на 3,57 грн. Фактичні витрати виявилисявищими за статтями: «Витрати на оплату праці» на 1,0%, «Відрахування насоціальні заходи» на незначну суму. За іншими статтями досягнута незначнаекономія витрат за виключенням статті «Корма», де економія склала 12%. Уструктурі собівартості відзначаються зрушення у бік підвищення прямих трудовихвитрат на 4,5% та витрат на утримання основних засобів на 0,1%.

Однак у процесі аналізусобівартості слід враховуватиякістьпродукції. Якщожирність молока згідно з завданням повинна була становити 3.65%. а фактичнодорівнювала – 3,60%, то собівартість 1 ц молока за цієї умови складе 30,27 грн.[(988,24: 3265) х 100, де 3265 кг – це надій молока на 1 корову при плановійжирності, а 988, 24 – витрати на утримання однієї фуражної корови], що на 0,42грн. більше від фактичної собівартості. Це результат погіршення якості молока.

Матеріали аналізу в цілому свідчать, що для підприємствахарактерна тенденція до зниження собівартості молока, що вказує на здійсненняефективного контролю за витрачанням коштів.

2.3 Факторнийаналіз собівартості

Лінія витрат принаявності постійних і перемінних витрат являє собою рівняння першого ступеня

 

Y= a+ bx

де Y– сума витрат навиробництво продукції;

а – абсолютна сумапостійних витрат;

b – ставкаперемінних витрат на одиницю продукції (послуг);

x – обсягвиробництва продукції (послуг).

Розглянемо характер змінисобівартості продукції під впливом обсягу виробництва на конкретному прикладі.

Таблиця 2.3.1. Залежністьзагальної суми витрат і собівартості одиниці продукції від обсягу виробництва

 

Обсяг виробництва

продукції

 

Собівартість усього випуску,

тис. грн

Собівартість одиниці продукції, грн.

постійні витрати

перемінні витрати

усього

постійні витрати

перемінні витрати

усього

500 50 40 90 100 80 180 1000 50 80 130 50 80 130 1500 50 120 170 33 80 133 2008 50 160 210 25 80 105 2500 50 200 250 20 80 100 /> /> /> /> /> /> /> /> />

У даному прикладі (табл. 2.3.1) загальна сума постійнихвитрат у розмірі 50 тис. грн. є фіксованою для всіх обсягів виробництва.Абсолютна її величина не змінюється зі збільшенням обсягів виробництвапродукції, однак на одиницю продукції витрати зменшуються пропорційно йогоросту; обсяг виробництва збільшився в 5 разів і постійні витрати на одиницюпродукції зменшилися в 5 разів. Перемінні витрати в собівартості усього випускуростуть пропорційно зміні, обсягу виробництва, зате в собівартості одиниціпродукції вони складають постійну величину:

 

a + bx a bx a

Сед = –= – + – = – + b

X x x x

Залежність суми витрат від обсягу виробництва показана нарис. 3. На осі абсцис відкладається обсяг виробництва продукції, а на осіординат – сума постійних і перемінних витрат. З малюнка видно, як зізбільшенням обсягу виробництва зростає сума перемінних витрат, а при спадівиробництва відповідно зменшується, поступово наближаючи до лінії постійнихвитрат.

/>

Рис. 3. Залежністьзагальної суми витрат від обсягу виробництва

Інше положення показане на мал. 2, де для кожного обсягувиробництва спочатку відкладені точки перемінних витрат на одиницю продукції, апотім точки постійних витрат. З'єднавши точки перемінних витрат, одержимопряму, рівнобіжну осі абсцис, а після з'єднання точок постійних витрат – кривусобівартості одиниці продукції, що при збільшенні обсягу виробництва поступовонаближається до прямої перемінних витрат, а при спаді виробництва вона будестрімко підніматися.

/>

Рис. 2. Залежністьсобівартості одиниці продукції від обсягу її виробництва

Взаємозв'язок обсягувиробництва і собівартості продукції повинна враховуватися при аналізісобівартості як усього випуску, так і одиниці продукції.

Таблиця2.3.1 Витрати на виробництво продукції

Елемент

витрат

Сума, тис. грн. Структура витрат, % план факт +,– план факт +,– Матеріальні витрати 28168 31746 +3578 36,14 37,72 +1,58 Заробітна плата 20500 21465 +965 26,30 25,50 -0,80 Відрахування у фонд соціального захисту 6150 6440 +290 7,89 7,65 -0,24 Амортизація основних засобів 3150 3500 +350 4,04 4,16 +0,12 Інші виробничі витрати 15564 15967 +403 19,96 18,97 -0,99 Разом виробничих витрат 73532 79118 +5586 94,33 94,00 -0,33 Комерційні витрати 4420 5050 +630 5,67 6,00 +0,33 Повна собівартість 77952 84168 +6216 100,0 100,0 - У тому числі: перемінні витрати 54567 59338 +4771 70,0 70,5 +0,50 постійні витрати 23385 24830 +1445 30,0 29.5 -0,50

Як видно з таблиці, фактичні витратипідприємства вище планових на 6216 тис. грн., чи на 8%. Перевитрати відбулисяпо усіх видах і особливо по матеріальних витратах. Збільшилася сума як перемінних,так і постійних витрат. Змінилася і структура витрат: збільшилася часткаматеріальних витрат і амортизації основних засобів у зв'язку з інфляцією, ачастка зарплати зменшилася.

Загальна сума витрат можезмінитися через обсяг випуску продукції, її структури, рівня перемінних витратна одиницю продукції і суми постійних витрат.

Дані для розрахункувпливу цих факторів приведені в табл. 2.3.2.

З таблиці видно, що в зв'язку з перевиконанням плану повипуску товарної продукції в умовно-натуральному вираженні на 2,6% (Ктп =1,026) сума витрат зросла на 1420 тис. грн. (79372 – 77952).

Таблиця 2.3.2. Вихідні дані дляфакторного аналізу загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції

Витрати

Сума, тис. грн

Фактори зміни витрат

обсяг випуску продукції

структура продукції

перемінні витрати

постійні витрати

По плану обсяг випуску продукції 77952 План План План План По плану, перерахованому на фактичний обсяг випуску продукції 79372 Факт План План План По плановому рівню на фактичний обсяг випуску продукції 80640 Факт Факт План План

Фактичні при плановому

рівні постійних витрат

82723 Факт Факт Факт План Фактичні 84168 Факт Факт Факт Факт

За рахунок зміниструктури випуску продукції сума витрат зросла на 1268 тис. грн. (80640–79372).Це свідчить про те, що в загальному випуску продукції збільшилася часткавитратоємної продукції. Через підвищення рівня питомих перемінних витратперевитрата витрат на виробництво продукції склав 2083 тис. грн. (82723–80640).Постійні витрати зросли в порівнянні з планом на 1445 тис. грн., що також сталооднією з причин збільшення загальної суми витрат.

Таким чином, загальнасума витрат вище планової на 6216 тис. грн. (84168–77952), чи + 8%, у томучислі за рахунок перевиконання плану по обсягу виробництва продукції і зміни їїструктури вона зросла на 2688 тис. грн. (80640–77952), а за рахунок ростусобівартості продукції – на 3528 тис. грн. (84168–80640).

Отже, фактичнасобівартість усієї виробленої продукції в звітному році вище планової на 3528тис. грн., чи на 4,38%.

Важливийузагальнюючий показник собівартості продукції – витрати на грн. товарноїпродукції, по-перше, дуже універсальний: може розраховуватися в будь-якійгалузі виробництва, і, по-друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістюі прибутком. Обчислюється він відношенням загальної суми витрат на виробництвоі реалізацію продукції до вартості виробленої товарної продукції в діючихцінах. На його рівень впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні, як зовнішні,так і внутрішні фактори.

Вплив факторів першогорівня на зміну витрат на грн. товарної продукції розраховується способомланцюгових підстановок за даними табл. 2.3.2 і за даними про випуск товарноїпродукції:

Товарна продукція

тис. грн.

по плану:

96000

Фактично при плановій структурі

и планових цінах:

 

98500

Фактично по цінам плану:

100800

Фактично по фактичним цінам:

104300

 

Таблиця 2.3.3. Розрахуноквпливу факторів зміни суми витрат на грн. товарної продукції

Витрати на грн. товарної продукції,коп.

 

Розрахунок

 

Обсяг виробництва

 

Структура виробництва

 

Фактор

 

Рівень перемінних витрат

 

Сума постійних витрат

Відпускні ціни на продукцію

План 77952/96000= 81,20 План План План План План Ум.1 79372/98500= 81,17 Факт План План План План Ум.2 80640/100800= 80,00 Факт Факт План План План Ум.3 82723/100800= 82,06 Факт Факт Факт План План Ум.4 84168/100800= 83,50 Факт Факт Факт Факт План Факт 84168/104300= 80,70 Факт Факт Факт Факт Факт Dзаг= 80,7–81,2 = – 0,5 коп. -0,03 -1,17 +2,06 +1,44 -2,80 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Аналітичні розрахунки,приведені в табл. 2.3.3, показують, що підприємство зменшило витрати на грн. товарноїпродукції на 0,5 коп. (80,7–81,2), у тому числі за рахунок збільшення обсягувиробництва продукції на 0,03 коп. (81,17–81,20); зміни структури виробництва –на 1,17 коп. (80,0–81,17); підвищення оптових цін на продукцію – на 2,8 коп. (80,70–83,5).Інші фактори (рівень питомих перемінних витрат на одиницю продукції, збільшеннясуми постійних витрат) викликали підвищення цього показника відповідно на 2,06і 1,44 коп.

Сума постійних і перемінних витрат, у свою чергу, залежитьвід рівня ресурсоємності і зміни вартості матеріальних ресурсів у зв'язку зінфляцією. На даному підприємстві за рахунок підвищення рівня оплати праці, переоцінкиосновних фондів, збільшення вартості сировини, матеріалів, енергії сума витратзросла на 3255 тис. грн., а за рахунок ресурсоемності – на 303 тис. грн.Витрати на грн. товарної продукції збільшилися відповідно на 3,2 (3255/100800)і 0,3 (303/100800) коп.

Щоб встановити, як ціфактори вплинули на зміну суми прибутку, необхідно абсолютні прирости витрат нагрн. товарної продукції за рахунок кожного фактора помножити на фактичний обсягреалізації продукції, виражений у планових цінах (табл. 2.3.4).

Таблиця 2.3.4. Розрахуноквпливу факторів на зміну суми прибутку

Фактор Розрахунок Зміна суми прибутку, тис. грн. Обсяг випуску товарної продукції –0,03 * 96600 / 100 +29 Структура товарної продукції –1,17 * 96600 / 100 +1130 Рівень перемінних витрат на одиницю продукції +2,06 * 96600 / 100 –1990 Збільшення суми постійних витрат на виробництво і реалізацію продукції +1,44 * 96600 / 100 –1391 Зміна рівня відпускних цін на продукцію –2,80 * 96600 / 100 +2705

Всього

В тому числі за рахунок:

—    ресурсоемності

—    вартості ресурсів

+0,3 * 96600 / 100

+3,2 * 96600 /100

+483

–290

–3091

4. Резерви зниження собівартості продукції

Основнимирезервами зниження собівартості продукції в господарстві є: економневикористання коштів, трудових ресурсів, впровадження у виробництво передовихтехнологічних заходів, які будуть сприяти зростанню виходу продукції швидшимитемпами порівняно з витратами виробництва.

Усі резерви скороченнявитрат на виробництво продукції рослинництва можуть бути виявлені в основному зарахунок таких джерел: ліквідації перевитрат за окремими статтями витрат тавидами продукції, приведення у дію резервів збільшення виробництва продукції,ліквідації витрат на управління та обслуговування.

До резервівзниження собівартості за рахунок ліквідації перевитрат у розрізі статей тавидів продукції слід віднести перевитрати, які виникли з причин, що залежатьлише від підприємства. Значний вплив на зниження собівартостіможутьмати резерви збільшення валової продукції. Для цьогонеобхідно кількість додатково одержаної за рахунок резервів виробництвапродукції оцінити за фактичною собівартістю (якщо вона нижча за заплановану).Різниця між цією величиною та сумою змінних витрат на її виробництво відповіднодо прийнятої технології і складає суму економії витрат за рахунок приведення удію резервів збільшення виробництва продукції.

За даними аналізупідприємство за рядом статей знизило витрати, що і зумовило зниженнясобівартості молока. Реалізація виявлених резервів зменшення витрат виробництвау розрізі статей калькуляції буде сприяти загальному зниженню собівартостімолока на 25,01 тис. грн. або 12,16% (табл. 4.1).

До зниження собівартості призведетакож збільшення виробництва валової продукції за рахунок раніше виявленихрезервів її зростання.

Таблиця4.1. Резерви зниження собівартості молока за рахунок ліквідації перевитрат урозрізі статей

Статті

Перевитрати за статтями витрат на 1 ц, грн

Корма 1,68 Засоби захисту тварин 0,35 Роботи та послуги 0,21 Витрати на утримання основного стада 0,20 Інші витрати 0,33 Витрати на управління та обслуговування 0,86 Разом

3,63

Валовий вихід, ц 6890 Резерви зниження витрат, тис грн 25,01 Собівартість продукції, тис. грн 205,7 Питома вага резервів у загальній сумі витрат, % 12,16

Для визначення суми резервунеобхідно можливе збільшення виробництва продукції за рахунок скороченняяловості кормів, покращання показників відтворення, більш економноговикористання кормів оцінити за плановою собівартістю (якщо вона не вища зафактичну) та із одержаного результату вирахувати всі витрати, які пов'язані звиробництвом додаткової продукції. До витрат на виробництво додатковоїпродукції належать лише ті витрати, які пропорційно збільшуються зі зростаннямобсягу виконаних робіт і виходу продукції (заробітна плата з нарахуваннями,частина інших прямих витрат, корма, крім умовно-постійних).

Обсяг виробництва принезмінній вартості матеріальних і трудових ресурсів збільшується тільки врезультаті зниження собівартості.

Розробка плануорганізаційно-технічних заходів щодо використання внутрівиробничих резервівґрунтується на результатах аналізу їхніх джерел і факторів, що впливають натехніко-економічні показники. До найбільш важливих джерел резервів вартовіднести зниження матеріальних витрат і підвищення продуктивності праці.

З усього різноманіттяфакторів, що впливають на техніко-економічні показники, до укрупнених групможна віднести:

¾    підвищення технічного рівня виробництва;

¾    поліпшення організації виробництва;

¾    зміна обсягу і структури номенклатури продукції, що випускається;

¾    підвищення частки кооперованих постачань і т.д.

Зниженняматеріалоємності, чи матеріальних витрат – одне з найважливіших джерел розвиткуекономіки.

Продуктивність праці,тобто його результативність і ефективність, виміряється трудомісткістю(часом, витраченим на виробництво одиниці продукції) і виробленням (кількістюпродукції, зробленої за визначений проміжок часу). У результаті зниженнятрудомісткості економія досягається за рахунок зменшення витрат на оплату праціз обліком додаткової заробітної плати і відрахувань на соціальне страхування врозрахунку на одиницю продукції, скоректованих на новий обсяг виробництва:

Фактори, щовпливають на техніко-економічні показники, можна об'єднати в наступні укрупненігрупи.

        1.        Підвищення технічного рівня – процес удосконаленнятехнічної бази, ріст рівня якої досягається в результаті:

·      удосконалювання засобів праці (упровадження прогресивної техніки,підвищення частки удосконаленого устаткування), предметів праці (застосуванняпрогресивних видів сировини, матеріалів, енергоносіїв);

·      раціонального використання сировини, матеріалів;

·      механізації й автоматизації виробничих процесів.

Використання більшпродуктивного устаткування дозволяє заощаджувати заробітну плату (жива праця)при збільшенні амортизаційних відрахувань (минулого праці). «Підвищенняпродуктивності праці полягає саме в тім, що частка живої праці зменшується, ачастка минулої праці збільшується, але збільшується так, що загальна сумапраці, що полягає в товарі, зменшується, і, отже, кількість живої працізменшується більше, ніж збільшується кількість минулої праці».

        2.        Удосконалювання організації виробництва і праці. Ця групафакторів впливає на зниження собівартості в результаті спеціалізаціївиробництва, удосконалювання організації праці й управління виробництвом,поліпшення матеріально-технічного постачання і побуту, ефективного використаннячасу робочих, скорочення зайвих витрат.

Ріст обсягу виробництвадозволяє скоротити умовно-постійні витрати. Собівартість знижується за рахунокскорочення поточних витрат виробництва на одиницю продукції до і післяпроведення організаційно-технічних заходів.

 

Висновки тапропозиції

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певнійвзаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобівпраці та предметів праці.

Використовуючи наявнізасоби виробництва, персонал продукує суспільне корисну продукцію або робитьвиробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місцевитрати живої і уречевленої праці, а з другого, – результати виробництва.Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадровогопотенціалу та рівня їх використання.

Розрахунки ефективності витратнеобхідні для прийняття тих чи інших господарських рішень. По-перше, вони потрібнідля оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів, здійснюванихорганізаційно-технічних і соціально-економічних заходів, загальноїрезультативності виробничо-господарської діяльності підприємства впродовжпевного періоду часу. По-друге, за їх допомогою обґрунтовують і визначаютьнайкращі (оптимальні) варіанти господарських рішень: застосування новоїтехніки, технології та організації виробництва, нарощування виробничихпотужностей, підвищення якості і оновлення асортименту продукції тощо.

Класифікація великоїрізноманітності чинників зростання ефективності (продуктивності) можездійснюватись за трьома ознаками: 1) видами витрат і ресурсів (джереламипідвищення); 2) напрямками розвитку і удосконалення виробництва; 3) місцемреалізації у системі управління виробництвом (рис. 4).

Групування чинників запершою ознакою уможливлює досить чітке визначення джерел Підвищенняефективності, зростання продуктивності праці (економія витрат живої праці),зниження фондомісткості (капіталомісткості) і матеріаломісткості продукції,поліпшення використання природних ресурсів. Активне використання переліченихджерел підвищення ефективності виробництва передбачає здійснення комплексузаходів, які за своїм змістом характеризують основні напрямки розвитку і удосконаленнявиробництва (друга ознака групування чинників). Визначальними напрямками є першза все прискорення темпів науково-технічного і організаційного прогресу(створення нових і удосконалення існуючих технологій, конструкційнихматеріалів, засобів праці і кінцевої продукції; механізація і автоматизаціявиробничих процесів; запровадження прогресивних методів і форм організації виробництваі праці; побудова і регулювання ринкового механізму господарювання).

Списоквикористаної літератури

 

1.   Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: Наказ Міністерства фінансів України від31.12.99 №318.

2.   Бакланов М.Н.,Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. – М: финансы истатистика, 2005

3.   Балабанов И.Т. Анализи планирование финансов хозяйствующего субъекта. – М: финансы и статистика, 2004

4.   Кудрявцев А.А. Анализхозяйственной деятельности кооперативных организаций. – М.: Экономика, 2006

5.   Савицкая Г.В. Анализхозяйственной деятельности предприятий АПК. – Мн.: ИП Экоперспектива, 2008

6.   Савицкая Г.В. Анализхозяйственной деятельности предприятий. – Мн.: ИП Экоперспектива, 2007

7.   Хомин П.Я., Лисий Г.А.Облік у сільському господарстві. – К.: Вища шк., 2010

8.   Шеремет А.Д.,Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: ИНФРА – М, 2006

9.   Экономіка,Фінанси, Право. №8, 2007.: К: Аналітик, 2007.