Реферат: Розділ теоретичні та правові засади оподаткування в сфері послуг

ЗМІСТ


Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. теоретичні та правові засади оподаткування в сфері послуг………………………………………………………………………....11

Сфера послуг як економічне середовище оподаткування………………...11

Систематизація законодавчо-нормативної бази оподаткування послуг…39

Висновки до розділу 1…………………………………………………………….57


Розділ 2. ефективність діючої системи оподаткування та податкове навантаження суб’єктів сфери послуг ...............………60

2.1. Оподаткування суб’єктів господарювання, що надають транспортні послуги……………………………………………………….…….…………………….60

2.2. Оподаткування послуг в сфері торгівлі……………………...……………..81

2.3. Аналіз оподаткування юридичних та фізичних осіб сфери громадського харчування……………………………………………………………………………....102

2.4. Оцінка ефективності оподаткування банківської діяльності……….........118

Висновки до розділу 2…………………………………………………………...135


Розділ 3. Імперативи удосконалення фіскально-адміністративних технологій оподаткування послуг…………140

3.1. Аналіз зарубіжного досвіду оподаткування послуг з метою його застосування в Україні ................................................………………………………..140

3.2. Напрями вдосконалення системи обов’язкових платежів у сфері послуг...............................................................................................................................163

Висновки до розділу 3…………………………………………………………..180


Висновки…………………………………………………………………..…183

ДОДАТКИ.............................................................................................................189

Список використаних джерел……………………………..………...220


ВСТУП


^ Актуальність теми. Постійне зростання обсягів надання послуг як у світовому масштабі, так і в Україні передбачає вдосконалення системи державного регулювання цієї сфери. Особливої уваги в процесі регулювання діяльності юридичних і фізичних осіб, які надають послуги, заслуговує дослідження ефективності оподаткування цих суб’єктів господарювання. Історично склалося так, що податкові системи як зарубіжних держав, так і України створювалися з метою оподаткування матеріального виробництва, тому деякі аспекти податкового законодавства необхідно переглянути, зважаючи на значні відмінності процесу виробництва товарів від процесу надання послуг. До того ж варіативність видів діяльності, що належать до сфери послуг, та їхня різна прибутковість породжують питання доцільності застосування єдиного підходу в їх оподаткуванні.

З урахуванням наявності двох альтернативних схем, згідно яких можуть оподатковуватися послуги: загальної і спрощеної систем оподаткування для малого та середнього підприємництва – розрахунок податкового навантаження при використанні обох систем є необхідним для визначення більш ефективного податкового регулювання суб’єктів сфери послуг. З іншого боку, фіскальна спрямованість оподаткування в Україні обмежує можливості зниження податкового навантаження шляхом зменшення податкових ставок. Тому питання оптимізації оподаткування сфери послуг за допомогою вдосконалення елементів оподаткування з одночасним забезпеченням повноти надходжень до бюджетів різних рівнів є одним з найважливіших у процесі здійснення податкової політики.

З огляду на вагомість оподаткування як одного з головних інструментів державного регулювання економічної діяльності питанням формування та розвитку податкової системи України присвячена велика кількість наукових публікацій. Проблеми оподаткування досліджують провідні вітчизняні вчені-фінансисти В. П. Вишневський, А. І. Даниленко, А. І. Крисоватий, А. М. Соколовська, О. Д. Данілов, В. М. Опарін, В. М. Федосов, В. М. Мельник, І. В. Мельник, Л. Л. Тарангул. Дослідженню податкових систем зарубіжних країн здійснено у працях В. Л. Андрущенка, Ю. Б. Іванова, В. М. Суторміної та ін.

Питанням розвитку сфери послуг також присвячена доволі велика кількість публікацій. Це пояснюється зростаючим інтересом вчених до сфери послуг, яка останнім часом розвивається більш швидкими темпами, ніж сфера виробництва товарів. Проблемам аналізу розвитку та регулювання діяльності суб’єктів господарювання у цій сфері приділено увагу в працях українських вчених, таких як: О. В. Герасименко, О. А. Корольов, В. Л. Рабчук, Б. М. Данилишин, В. І. Куценко, Я. В. Остафійчук, І. М. Євдокимова, А. Ф. Мельник та ін. Однак вплив податків на функціонування підприємств сфери послуг досліджено недостатньо.

Актуальність теми, завдання підвищення ефективності діяльності суб’єктів сфери послуг шляхом використання елементів податкового механізму, а також недостатня кількість розробок щодо їхнього вирішення визначили вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідних робіт, що виконуються колективом кафедри фінансів Тернопільського національного економічного університету відповідно до комплексної планової теми «Фінансова політика в стратегії соціально-економічного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0105U000861), в межах якої автором запропоновано комплекс заходів щодо зменшення податкового навантаження на підприємства сфери послуг.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне теоретико-практичне дослідження оподаткування сфери послуг з урахуванням показника податкового навантаження, а також вдосконалення елементів спрощеної системи оподаткування для підвищення ефективності діяльності суб’єктів сфери послуг.

Відповідно до визначеної мети у роботі передбачено виконання таких основних завдань:

дослідити динаміку розвитку сфери послуг та теоретичні основи для визначення поняття «послуга»;

з’ясувати особливості оподаткування економічної діяльності у сфері послуг;

виявити специфіку визначення показника податкового навантаження;

проаналізувати рівень та структуру податкових платежів транспортних підприємств, підприємств торгівлі, громадського харчування і банківських установ;

узагальнити практику використання спрощеної системи оподаткування щодо діяльності транспортних підприємств, торгівлі та громадського харчування;

розглянути і проаналізувати зарубіжний досвід оподаткування послуг;

обґрунтувати методичні підходи до диференціації ставки єдиного податку щодо видів економічної діяльності при зміні граничних обсягів реалізації товарів (робіт, послуг);

запропонувати шляхи підвищення ефективності податкового контролю як одного з етапів адміністрування.

^ Об’єктом дослідження є оподаткування діяльності у сфері послуг.

Предмет дослідження – розподільчі відносини, що виникають у процесі оподаткування транспортних послуг, торгівлі, громадського харчування, банківської діяльності в умовах соціальних і ринкових перетворень в Україні.

^ Методи дослідження. Теоретичну основу дисертаційної роботи становлять наукові концепції і теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних вчених у сфері послуг і оподаткування, матеріали науково-практичних конференцій.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти і нормативні документи щодо питань оподаткування в Україні; офіційні статистичні матеріали; дані податкової звітності юридичних та фізичних осіб, які надають транспортні, торговельні послуги, послуги громадського харчування і фінансові послуги; дані Державної податкової служби щодо надходжень податків від суб’єктів сфери послуг.

У процесі дослідження використовувалися методи логічного аналізу і синтезу (для визначення понять «послуга» та «сфера послуг»), статистичні методи: групування (при розгляді ефективності діяльності підприємств сфери послуг), графічний метод (при побудові графіків та рисунків), середніх величин (при визначенні податкового навантаження на торговельні підприємства). Обробка інформації проводилася з використанням сучасних комп’ютерних програм.

Провідною ідеєю дисертаційної роботи є аналіз ефективності регулюючої функції оподаткування щодо розвитку сфери послуг, який проводиться за допомогою порівняння рівня оподаткування, податкового навантаження та структури податкових зобов’язань щодо різних видів економічної діяльності. За результатами дослідження складено пропозиції щодо вдосконалення елементів податкового механізму регулювання діяльності суб’єктів господарювання шляхом зміни податкових ставок, розширення податкової бази і вдосконалення податкового контролю.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні необхідності визначення величини податкового навантаження у галузевому розрізі і його врахування при встановленні податкових ставок з метою підвищення ефективності оподаткування та стимулювання економічного розвитку суб’єктів господарювання, які надають послуги. Найважливішими результатами дослідження, що характеризують його новизну, є:

вперше:

розкрито соціальні ефекти і фіскальну продуктивність оподаткування послуг в Україні за галузевою ознакою. На відміну від існуючих підходів, розглянуто ефективність фіскальної та регулюючої функцій оподаткування у розрізі галузей і видів економічної діяльності. Доцільність такого підходу зумовлена значною диференціацією структури доданої вартості й прибутковості залежно від виду економічної діяльності, що призводить до різної ефективності впливу одних і тих самих важелів податкової політики на фінансові результати економічної діяльності суб’єктів господарювання у різних галузях;

запропоновано порядок розрахунку доданої вартості у банківській діяльності, що дає змогу визначити показник податкового навантаження, за допомогою якого можна порівняти вплив податкових важелів на результати фінансової діяльності з аналогічним показником в інших видах економічної діяльності, які належать до сфери послуг;

удосконалено:

підходи щодо визначення коефіцієнта податкового навантаження на підприємства сфери послуг з урахуванням винятково тих податків, які становлять податкові зобов’язання юридичних осіб. Відмінність від існуючих тлумачень полягає у конкретизації переліку податків, які сплачуються підприємствами, виключивши податок з доходів фізичних осіб, за яким вони виступають податковими агентами, що мають враховуватися при визначенні загальних податкових зобов’язань юридичної особи для розрахунку податкового навантаження;

механізм диференціації ставки єдиного податку для юридичних осіб, які належать до малих підприємств і працюють у сфері послуг, при підвищенні граничного рівня обсягу реалізації до суми 3 млн. грн., що є еквівалентною сумі 500 тис. євро, закладеній у статті 63 Господарського кодексу України. На відміну від існуючого загального підходу в оподаткуванні та єдиних ставок податку для всіх юридичних осіб, встановлених у відсотках до обороту без урахування особливостей діяльності, запропоновано також диференціювати ставки єдиного податку залежно від виду економічної діяльності. Такий підхід забезпечує відносно рівні умови розвитку для різних видів економічної діяльності при створенні валового внутрішнього продукту;

розрахунок податкового навантаження щодо діяльності фізичних осіб – суб’єктів сфери послуг. На відміну від існуючого підходу визначення цього показника як співвідношення податкових зобов’язань до валового доходу, отриманого суб’єктом господарювання, запропонований розрахунок полягає у визначенні загальних податкових зобов’язань фізичної особи щодо доданої вартості, яка виробляється завдяки здійсненню цією особою комерційної діяльності.

набули подальшого розвитку:

понятійний апарат сфери послуг: уточнено сутність економічного поняття «послуга». Послугу розглянуто як вид діяльності економічних суб’єктів, спрямований на зміну стану іншого економічного суб’єкта або матеріальної одиниці, яка належить цьому суб’єкту, що ініціюється споживачем вказаного виду економічної діяльності. Сфера послуг виступає сукупністю видів економічної діяльності, які спеціалізуються в наданні послуг різного характеру. Зазначений підхід дає змогу відійти від категорій «нематеріальне виробництво» та «матеріальне виробництво», які тривалий час використовувалися у вітчизняній економіці, і перейти до більш характерних для сучасної ринкової економіки понять «сфера послуг» та «сфера виробництва»;

визначено структуру доданої вартості при різних системах оподаткування. Проведено більш глибоке дослідження елементів доданої вартості при використанні спрощеної системи оподаткування, особливу увагу приділено доцільності внесення єдиного податку у загальну суму доданої вартості, що дає змогу провести більш точний розрахунок податкового навантаження суб’єктів господарювання при застосуванні спрощеної системи оподаткування.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій щодо використання податкових механізмів для покращення результатів діяльності суб’єктів сфери послуг. Практичне значення мають рекомендації щодо визначення доданої вартості стосовно різних систем оподаткування і видів економічної діяльності, а також суб’єктів оподаткування; розрахунок податкового навантаження на діяльність у сфері послуг фізичних і юридичних осіб; встановлення диференційованої податкової ставки єдиного податку з юридичних осіб за умови збільшення обсягів реалізації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації використано на підприємствах сфери послуг під час реалізації внутрішнього податкового менеджменту. Методику визначення податкового навантаження при застосуванні різних систем оподаткування впроваджено в діяльність ПП КТ «СТШ» (довідка № 8 від 6.03.2007 р.). Визначення рівня оподаткування та показника податкового навантаження здійснюється у роботі ДПІ м. Херсона (довідка № 17318/10/31/-056 від 28.12.2006 р.). Рекомендації щодо регулюючої функції оподаткування стосовно сфери послуг з урахуванням зарубіжного досвіду можуть бути використані у процесі адаптації законодавства України до законодавства Європейського союзу Державним департаментом з питань адаптації законодавства Міністерства Юстиції України (довідка № 80-261-07 від 05.06.2007 р.).

Результати дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Херсонського національного технічного університету під час викладання дисциплін: «Податкова система», «Податковий менеджмент», «Фінанси малих підприємств» (довідка № 71 від 26.09.2007 р., довідка № 53 від 26.09.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні розробки, висновки і пропозиції, що містяться в роботі, одержані автором самостійно на основі всебічного вивчення, аналізу й узагальнення теоретичного та практичного матеріалу, а також шляхом дослідження ефективності оподаткування на підприємствах сфери послуг, у банківських установах та в діяльності фізичних осіб – суб’єктів сфери послуг.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися, обговорювалися й отримали позитивну оцінку на таких наукових та науково-практичних конференціях: Міжнародна наукова конференція «Проблеми та перспективи розвитку обліку, аналізу, контролю та аудиту у сфері надання послуг» (м. Тернопіль, ТДЕУ, 23 лютого 2006 р.); міжвузівська науково-практична конференція «Забезпечення ресурсами малого і середнього бізнесу» (м. Херсон, Херсонський економічно-правовий інститут, 21– 22 березня 2006 р.); Четверта міжнародна науково-практична конференція молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України у ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, ТНЕУ, 14 лютого 2007 р.); Наукова конференція професорсько-викладацького складу «Економічні, правові, інформаційні та гуманітарні проблеми розвитку України в постстабілізаційний період» (м. Тернопіль, ТНЕУ, 18 квітня 2007 р.); П’ята міжнародна науково-практична конференція «Економічний, соціальний і екологічний простір українського Причорномор’я в умовах глобалізації» (м. Феодосія, 25 – 28 вересня 2007 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Звітність підприємств як основа прийняття управлінських рішень» (м. Дніпропетровськ, 28 листопада 2007 р.).

Публікації. Отримані результати дослідження опубліковано у 10 наукових працях загальним обсягом 2,76 друк. арк. У фахових наукових виданнях опубліковано 6 статей загальним обсягом 1,97 друк. арк., 1,81 друк. арк. з яких належать автору особисто.

^ Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 188 сторінок основного тексту. В дисертації вміщено 63 таблиці, 27 рисунків. Список використаних джерел налічує 146 найменувань.


РОЗДІЛ 1

Теоретичні та правові засади оподаткування в сфері послуг



Сфера послуг як економічне середовище оподаткування



Основною метою соціально-економічних перетворень в Україні є становлення системи господарювання, що базується на ринкових засадах. Тому вдосконалення фінансових відносин у економіці постає як одна з найбільш важливих і складних проблем економічної реформи. Особливої уваги потребує реформування податкових взаємовідносин між господарюючими суб’єктами і державою. У ринковій економіці податки стають одним з найбільш дієвих важелів державного регулювання економіки. Від ступеня розвитку і досконалості побудови податкової системи залежить ефективне функціонування економіки в цілому.

У процесі перерозподілу ВВП податки забезпечують передачу державі частки новоствореної вартості у грошовій формі. Частина валового внутрішнього продукту, яка мобілізується в процесі справляння податків з юридичних і фізичних осіб, спрямовується на створення централізованого фонду фінансових ресурсів держави, який є основою її існування. В свою чергу, частина коштів, яка передається державі через податки, може частково повертатися у вигляді трансфертів.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.


Розглянемо сутність економічної діяльності чотирьох обраних видів послуг (транспортних послуг, торговельних послуг, послуг громадського харчування і банківських послуг).

Сутність транспортних послуг полягає в переміщенні товарів та пасажирів з пункту відправлення до пункту призначення. До цих послуг відносяться наступні види транспортного обслуговування: надання послуг морським, повітряним і іншими видами транспорту, у тому числі транспортування по суші, внутрішніми водами, в космічному просторі і через трубопроводи. Такі послуги включають пасажирські перевезення, вантажні перевезення, оренду транспортних засобів разом з командою, а також пов'язані з цим загальні і допоміжні послуги.

Торговельні послуги включають в себе всі послуги з доведення товарів та

продукції від виробника до фізичних і юридичних осіб з метою переробки, перепродажу або кінцевого споживання, які здійснюються, як правило торговими посередниками.

Послуги громадського харчування поєднують в собі послуги виробництва (виготовлення страв) і послуги торгівлі – доведення товарів (у даному випадку продуктів харчування) до споживачів. Однією з особливостей такого виду послуг є їх споживання на місці реалізації, на відміну від послуг торгівлі.

Фінансові послуги включають посередницькі і допоміжні послуги з оформлення акредитивів, кредитних ліній, фінансового лізингу, операцій з іноземною валютою, надання споживчих і комерційних кредитів, брокерські та дилерські операції, розміщення цінних паперів та інше. До допоміжних фінансових послуг відноситься контроль за діяльністю фінансових ринків та регулювання їх діяльності, забезпечення зберігання цінностей, проведення довірчих операцій та інше.

Високі темпи розвитку даних видів економічної діяльності, що спостерігаються останнім часом, визначили необхідність вдосконалення державного регулювання їх діяльності. Для досягнення цієї мети потрібно дослідити питання впливу регулюючих чинників, які використовує держава, для впливу на показники ефективності фінансово-господарської діяльності суб’єктів сфери послуг. Визначення методів, важелів, принципів, критеріїв і організаційно - економічних заходів удосконалення механізму регулювання, з метою підвищення рівня основних показників ефективності діяльності у сфері послуг, допоможе у здійсненні державної регулятивної політики. Як було раніше зазначено, одним з найвагоміших важелів впливу на розвиток сфери послуг є податкова політика держави щодо суб’єктів господарювання даної сфери.

Згідно діючого законодавства, з підприємств сфери послуг, за умовою сплати ними обов’язкових платежів шляхом застосування загальної системи оподаткування, можуть справлятися наступні податки: податок на прибуток, податок на додану вартість, плата за землю, податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів, податок на рекламу, комунальний податок і акцизний збір, за умови ввезення імпортерами на митну територію України підакцизних товарів. Підприємства сфери послуг також можуть сплачувати велику кількість різноманітних зборів, однак, найвагомішими зборами, що мають значну питому вагу у структурі обов’язкових платежів, є відрахування до Пенсійного фонду України і до фондів соціального страхування (на випадок безробіття; від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; з тимчасової втрати працездатності).

Джерела сплати обов’язкових платежів, згідно законодавства України, встановлені окремо щодо кожного з податків і зборів. Податки і збори, що включаються до ціни товару понад собівартість і прибуток (ПДВ) або враховуються у собівартості, сплачуються до бюджетів різних рівнів, незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності. До обов’язкових платежів, які входять до складу валових витрат при розрахунку податку на прибуток (і тим самим включаються у собівартість) відносяться: плата за землю, податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів, податок на рекламу, комунальний податок, відрахування до Пенсійного фонду України і до фондів соціального страхування.

Вырезано.

^ Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Традиційна система оподаткування діє згідно Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 №889 – IV. Вона полягає у веденні суб’єктом підприємницької діяльності книги обліку доходів та витрат, за даними якої обчислюється чистий дохід. Податок з доходів фізичних осіб вираховується як 15% від чистого доходу. Для обчислення чистого доходу доходи підприємця зменшуються на суму витрат, що підтверджуються документально або розраховуються згідно норм, що наведені в додатку 6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ДПАУ від 21.04.93, податок сплачується як відсоток від оціночного (очікуваного) чистого доходу з наступним перерахунком на основі книги обліку доходів та витрат [78, с. 103]. Для традиційної системи не існує обмежень відносно обсягів реалізації, асортименту товарів та виду здійснюваної діяльності.

Але для високорентабельних видів діяльності більш вигідним є застосування спрощеної системи оподаткування. Фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності може самостійно, по бажанню, вибрати спосіб оподаткування доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності, за єдиним податком шляхом придбання Свідоцтва про сплату єдиного податку або за загальною системою оподаткування.

Однак, відносно до діючого законодавства існує ряд обмежень, щодо переходу суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб на сплату єдиного податку. Перш за все, це стосується суб’єктів підприємницької діяльності, середньооблікова кількість працівників яких перевищує 10 осіб, обсяг реалізації за рік перевищує 500 тис. грн., або такі підприємці – фізичні особи здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними, тютюновими виробами чи паливно-мастильними матеріалами.

До особливостей оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, що займаються виключно торговельною діяльністю на спеціально відведених для цього місцях (ринках), відноситься наявність можливості сплати фіксованого податку. В даному випадку також існують обмеження щодо переходу на сплату цього податку:

кількість осіб, що знаходяться в трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь в підприємницькій діяльності, не має перевищувати п’яти;

валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або із застосуванням найманої праці за останні 12 місяців, передуючих місяцю придбання патенту, не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119000 грн.);

громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і наданню супутніх такому продажу послуг на ринках і є платником ринкового збору, у відповідності з законодавством.

Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними і тютюновими виробами.

Таким чином, підприємець, який займається торгівельною діяльністю на ринку, має право на три альтернативи щодо оподаткування, всі інші підприємці-фізичні особи, що надають послуги, можуть обирати між загальною системою оподаткування та єдиним податком.

Незважаючи на те, що оподаткування діяльності суб’єктів господарювання, які надають послуги, здійснюється за загальними принципами податкового права, деякі норми податкового законодавства нашої країни стосуються оподаткування виключно сфери послуг (додаток В).

Розглянемо особливості оподаткування стосовно чотирьох найбільш поширених видів діяльності: надання транспортних послуг, торговельна діяльність, громадське харчування та надання фінансових послуг банківськими установами.

В Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97 – ВР від 22 травня 1997 р. щодо транспортних послуг існують наступні особливості оподаткування:

1. Окрім того, що будь-яка юридична особа, яка отримує прибуток на території України є платником податку (у тому числі і підприємства, що надають транспортні послуги), окремо, як платник податку, у Законі виділено управління залізниці.

2. До суми валових витрат підприємств, що надають транспортні послуги включаються: суми добових або суми витрачені на харчування членів екіпажів у разі здійснення їх суднами перевезення пасажирів або вантажу за плату; витрати на утримання легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для надання платних послуг з транспортного обслуговування.

3. До валових доходів Укрзалізниці не включаються кошти, отримані від підприємств, що перебувають у функціональному підпорядкуванні Укрзалізниці.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.


Сума відрахувань на соціальні заходи на 1 гривню реалізованих послуг становить 5,51 коп. (6,3% від 87,4 коп.). Амортизація дорівнює 8,83 коп., витрати на оплату праці – 15,38 коп., інші операційні витрати – 21,68 коп. Завдяки цим даним можна розрахувати суму податку на прибуток на 1 гривню реалізованої продукції. Податок на прибуток дорівнює 25% від оподатковуваного прибутку. Дуже спрощено розрахуємо оподатковуваний прибуток, якщо валові доходи приймемо за 100 коп., валові витрати 78,58 коп. (25,61+10,40 +15,38 +5,51 + 21,68 = 78,58 (коп..)), а амортизацію у розмірі 8,83 коп.). Скоригований валовий дохід дорівнює 12,6 коп., звідси податок на прибуток – 3,15 коп. Через неможливість розрахувати усереднену суму податку з власників транспортних засобів, податку на землю, комунального податку та інших податкових платежів, дані податки та платежі в структурі податкових зобов’язань враховуватись не будуть.

Розрахована структура податкових зобов’язань щодо транспортних

підприємств в цілому і щодо Миколаївського АТП надані в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Структура податкових зобов’язань Миколаївського АТП і підприємств транспорту України за узагальненими даними статистики

станом на 1.01.2008 р.

Суб’єкт господарювання

ПДВ

Відрахування на соціальні заходи

Податок на прибуток

Всього

Миколаївське АТП, %

72,12

27,49

0,39

100

Усереднений показник за транспортними підприємствами, %

59,65

25,68

14,69

100

Відхилення, %

+ 20,9

+ 7,05

- 97,35

-

Примітка. Складено і узагальнено автором за даними [124]


За даними табл. 2.3 можна зробити висновки, що структура податкових зобов’язань Миколаївського АТП відрізняється від усередненої структури податкових зобов’язань транспортних підприємств лише через малу частку податку на прибуток. При наявності більшого прибутку структура податкових зобов’язань дещо зміниться. Постійною тенденцією є те, що найбільшу питому вагу у структурі податкових зобов’язань на транспортних підприємствах займає податок на додану вартість. Це є характерним для всіх підприємств, що надають послуги наземного транспорту.

Розглянемо аналогічні показники іншого державного транспортного підприємства, що працює на загальній системі оподаткування та надає послуги з морських і річних перевезень (таблиця 2.4).

^ Таблиця 2.4

Структура податкових зобов’язань Херсонського морського торгівельного порту за 2007 рік, %

Податкові платежі

Питома вага у загальній сумі податкових зобов’язань

ПДВ

16,78

На соціальні заходи

20,42

Податок на прибуток

23,0

Інші податкові зобов’язання

20,93

Усього податків

100

Частка податків у виручці від реалізації

17,75

У даному випадку частка ПДВ складає лише 16,78% від загальної суми податкових зобов’язань. Це викликано тим, що торгівельний порт має право на використання нульової ставки ПДВ для товарів, що експортуються, також перевезення товарів водним транспортом має ряд пільг з ПДВ (не є об’єктом оподаткування операції з надання послуг судновими агентами з агентування і фрахтування морського торговельного флоту, звільняються від оподаткування операції з поставки послуг, що надаються іноземним суднам і оплачуються ними за нульовою ставкою оподатковуються операції з заправки або постачання морських суден, що здійснюють навігаційну діяльність за межами територіальних вод України). Найбільшу питому вагу, на відміну від надання послуг наземного транспорту, має податок на прибуток – 23%, відрахування на соціальні заходи займають 20,4% від загальної суми, що приблизно збігається з аналогічним показником при надання послуг наземного транспорту. Рівень оподаткування складає лише 17,75%, що є досить низьким показником.

З огляду на те, що Миколаївське АТП за показниками своєї діяльності має право переходу на спрощену систему оподаткування, порівняємо показники його податкового навантаження при використанні загальної та спрощеної систем оподаткування і за їх допомогою визначимо оптимальну систему для даного підприємства.

Виходячи з даних таблиці 2.2, визначимо рівень оподаткування підприємства (частку податків у доході платника), включаючи у податкові зобов’язання лише ті податки і обов’язкові платежі, що сплачуються безпосередньо підприємством без урахування податку з доходів фізичних осіб і утримань з заробітної плати.

^ Таблиця 2.5

Податкові зобов’язання Миколаївського АТП

№

Показник

2006 р

2007 р

1

2

3

4

1

ПДВ, сплачений до бюджету, грн..

16579,5

57428,3

2

Податок на прибуток, грн..

643,4

311,62

3

Податок з власників транспортних засобів, податок на землю, комунальний податок та інші податкові платежі, що входять до операційних витрат, грн..

8884,4

8917,6

^ Продовж. табл. 2.5

1

2

3

4

4

Відрахування на соціальні заходи, грн..

17556,8

21888,2

5

Разом податкові зобов’язання (ряд.1+ряд.2+ряд.3+ряд.4), грн..

43664,1

88545,72

6

Виручка від реалізації послуг, грн..

99476,9

347814,2

7

Чистий прибуток, грн..

1930,2

934,88

8

Частка податків у виручці від реалізації (ряд.5100/ряд.6), %

43,89

25,46


З таблиці 2.5 видно, що частка податків у доході платника у 2007 році значно менша за аналогічний показник у 2006 році. У 2006 році податки складають 44%, що на 20% більше, ніж у 2007 році. Але у даному випадку зменшення рівня оподаткування не є позитивним показником, тому що при зростанні виручки більше ніж у три рази, прибуток зменшився на половину у порівнянні з попереднім роком, як наслідок пропорційно зменшилася і сума податку на прибуток, сума ПДВ зросла відповідно збільшенню виручки. З огляду на те, що сума податкових зобов’язань бралася у порівнянні до виручки, ми отримали менший показник рівня оподаткування.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Перебудова фінансових ринків, перегляд принципів державного втручання у грошово-кредитну сферу і валютні відносини, технічний прогрес і інтернаціоналізація усього комерційного життя призвели до поступового зростання ролі фінансових послуг як для населення, так і для юридичних та фізичних осіб - суб’єктів господарської діяльності.

До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, операції з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів [45, с. 13]. Учасниками ринків фінансових послуг є юридичні та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України. За останні роки кількість суб’єктів, що займаються фінансовою діяльністю, постійно збільшується (рис. 2.16).

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Податкове навантаження АКБ „Форум” на протязі трьох років мало тенденцію до зменшення, у 2005 році воно становило 12,89%, у 2006 році знизилося більше ніж на 2% і становило 10,19%, а у 2007 знизилося більше ніж на 3% і склало 6,76%. Тобто, зменшення відбувалося поступово і стабільно. АКБ „ПРАВЕКС-БАНК” за 2005 – 2006 роки мало найменший показник податкового навантаження, але цей показник зростав у динаміці. У 2005 році він становив 8,27%, у 2006 році збільшився майже на 1% і склав 9,17%, а у 2007 році не змінився і знову склав 9,17%. У АКБ „Укрсоцбанк” відбулося значне зменшення показника податкового навантаження. У 2005 році воно склало 19,56%, у 2006 році відбулося значне зменшення показника майже на 4% (15,83%), а у 2007 році мало місце зниження на 7,16% (8,67%).

Нестабільність зростання або зниження податкового навантаження по трьох банках у динаміці свідчить про те, що його зміни відбулися не через вплив змін в законодавстві, тому що у такому випадку навантаження по всіх банках змінювалося би відповідно. Коливання показників податкового навантаження викликане внутрішніми причинами кожного банку окремо. Однак, загальна тенденція заключається в тому, що цей показник є найнижчим серед показників податкового навантаження підприємств, які працюють у сфері послуг за різними видами економічної діяльності.

Останнім часом з боку уряду багато уваги приділяється оподаткуванню банківської діяльності. Різниця між податковим та бухгалтерським обліком, свідоме приховування реальних доходів при наданні податкової звітності і їх штучне завищення при наданні офіційної звітності для широкої маси користувачів (вкладників і інвесторів) привертають увагу податкової адміністрації т