Реферат: Баранівський В. Ф. Скворцова Т. Г. Етика бізнесу

Баранівський В.Ф. Скворцова Т.Г.


ЕТИКА БІЗНЕСУ


Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів


Київ 2008


« ПАЛИВОДА »

УДК

ББК – 88.53я73

ББК 24


Затверджено

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

(Лист МОНУ № 1,4/18 Г-1602 від 3.07.2008)


Рецензенти:

В.М. Свінціцький, завідувач кафедри філософії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, доктор філософських наук, професор

А.В. Шегда, завідувач кафедри теоретичної і прикладної економіки економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Г.Г. Бурлака, професор кафедри фінансів і банківської справи ВНЗ «Національна академія управління», доктор економічних наук


^ Баранівський В.Ф., Скворцова Т.Г. Етика бізнесу: Навчальний посібник. – К.: Видавець ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 200 с.


В посібнику розглядаються етичні засади сучасного бізнесу як складний багатоплановий процес розвитку контактів між суб»єктами фінансово-економічних відносин. Значна увага приділяється розгляду основних етичних проблем бізнесу, зокрема проблемі соціальної справедливості та функціонування економічної системи, проблемам корпоративної моралі, етичним аспектам маркетингу тощо.

Використовуючи цей посібник, не тільки студенти економічних спеціальностей, але й фахівці підприємств, бізнесмени та всі, хто цікавиться актуальними етичними проблемами бізнесу, зможуть сформувати уявлення про етикетну поведінку, сучасні етичні вимоги та підходи до ефективності у бізнесі, навички ефективного морального ділового спілкування та ефективної економічної поведінки з метою вирішення конкретних завдань та прийняття ефективних управлінських рішень.



Зміст

Вступ 4

Розділ 1 ЕТИКА БІЗНЕСУ: ПРЕДМЕТ І СПЕЦИФІКА 1.1 Бізнес як діяльність 6

1.2. Історія розвитку бізнесу 9

1.3 Визначення етики бізнесу як наукової дисципліни 14

1.4 Контекст сучасної трансформації відношення до етики бізнесу 20


Розділ 2 ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ЕТИКИ БІЗНЕСУ

2.1 Релігійна етика 33

2.2 Теорія утилітаризму 37

2.3 Деонтична етика 40

2.4 Етика справедливості 42

Розділ 3 СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У БІЗНЕСІ

3.1 Соціальна відповідальність як складова сучасної моделі бізнесу 46

3.2 Формування концепції соціальної відповідальності у бізнесі 49

3.3 За» та «проти» соціальної відповідальності: основні підходи 52

Розділ 4 КОРПОРАТИВНА ЕТИКА

4.1 Моральні стандарти корпорації 59

4.2 Способи підвищення моральних стандартів функціонування організації 64


Розділ 5 Проблеми мікроетики

5.1 Основні принципи мікроетики 78

5.2 Проблеми прийняття рішень на мікрорівні 88

5.3 «Керівник –підлеглий»: основні рівні взаємовідносин 101

Розділ 6 ПРОБЛЕМИ МАКРОЕТИКИ

6.1 Взаємовідношення між корпораціями 122

6.2 Корпорація та держава 125

6.3 Корпорація та споживачі 131

6.4 Корпорація та інвестори 135

Розділ 7 бізнес-етикет

7.1 Визначення етикету 138

7.2 Особливості іноземного етикету 143

7.3 Етикет проведення переговорів 167 7.4 Правила вербального етикету 194

7.5 Імідж ділової людини 216

^ ДОДАТОК (КОНКРЕТНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ, ВИРОБНИЧІ ТА МОРАЛЬНІ СИТУАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА ГРУПОВИХ ДИСКУСІЙ) 225

Список рекомендованої літератури 231


ВСТУП

Одна з актуальних проблем сьогодення – визначення ролі і значення бізнес-етики в системі підготовки фахівців, що працюють в економіці, бізнесі.

Потреба у викладанні етики бізнесу для студентів економічних спеціальностей виникає за специфічних обставин стрімкого економічного розвитку, коли в нинішній Україні постає потреба в гармонізації особистісних та соціально-цивілізаційних цінностей. Викладання цієї дисципліни, на відміну від етики, яка досліджує глибинний моральний зміст стосунків, сприятиме практичному засвоєнню сукупності формальних зовнішніх правил поведінки як дієвого втілення доброзичливого, уважного ставлення до людини, стане не тільки знаряддям тактовності і делікатності в області бізнесу, але й запорукою прибуткового бізнесу.

Етика бізнесу, яка є різновидом професійної етики, стає частиною підготовки економістів, менеджерів, та спеціалістів в області управління не тільки на Заході, але і в Україні. Бізнес, як складова сучасного суспільства не тільки передбачає і завжди передбачав моральну основу, але й не був би можливий без неї. Зростання рівня корпоративності та інформаційна революція зумовили необхідність підвищення якості етичної свідомості в економічній сфері.

Вирішенню цього завдання слугуватиме пропонований навчальний посібник, в якому, насамперед, розглядаються проблеми суперечливого зв’язку етики та бізнесу в сучасному світі, висвітлюється моральна неоднозначність бізнесу як способу людського життя, представляються шляхи і можливості впливу морально-етичних настанов на економічну реальність, досліджуються конкретні підходи до основних моральних проблем в бізнесі. Посібник знайомить студентів економічних спеціальностей із можливостями аналізу та впливу на практичне вирішення етичних проблем та реальні ситуації в діловому житті.

В посібнику розкривається місце дисципліни в системі інших дисциплін, акцентується увага на філософських основах етики бізнесу – релігійній етиці, теорії утилітаризму, деонтичній етиці та етиці справедливості.

Посібник з етики бізнесу ставить перед собою завдання підвищення рівня етичної свідомості професіоналів, засвоєння ними інструментарія для прийняття етичних рішень на практиці. Вивчення курсу дає змогу застосовувати етичні норми та правила до ділових ситуацій.

Важливим є Додаток, що містить інформацію про етикетну поведінку в різних практичних ситуаціях. Бізнес–етикет має важливе значення для формування світогляду фахівця з економіки:

звернення до етикету різних народів відкриває можливість співробітництву і розумінню між людьми різного етикетного виховання, сприяє до більш ефективної управлінської діяльності.

вивчення правил етикету забезпечить високий рівень культури спілкування, наслідком якої може стати забезпечення взаємного обміну результатами діяльності;

вивчення етикетної поведінки в різних комунікативних ситуаціях знімає протиріччя між практичним розрахунком та культурою поведінки; дає можливість зрозуміти, як розгортається процес формування етичної свідомості професіоналів у бізнесі.

Посібник буде корисним для студентів вищих навчальних закладів, викладачів, бізнесменів, психологів, економістів та всіх, хто цікавиться актуальними етичними проблемами бізнесу.

Автори будуть вдячні читачам за зауваження та пропозиції, які спрямовані на вдосконалення посібника та намагатимуться реалізувати їх в процесі подальшої роботи.


Розділ 1

^ ЕТИКА БІЗНЕСУ: ПРЕДМЕТ І СПЕЦИФІКА





1.1 Бізнес як діяльність.

1.2 Історія розвитку бізнесу

1.3 Визначення етики бізнесу як наукової дисципліни

1.3 Контекст становлення етики бізнесу







1.1 Бізнес як діяльність.

Перш ніж говорити про етику бізнесу, слід вияснити, що являє собою сама ця діяльність.

^ Словник іншомовних слів 1977 року дає таке визначення: Бізнес (від англ. справа, угода, біржова операція, комерція) - назва підприємницької діяльності, що дає прибуток, яка поширена в капіталістичних країнах (особливо в США).

У Великій Радянській Енциклопедії слова «бізнес» немає як у І виданні  (1927 р.), так і в останньому (1976 р.),  адже в СРСР такого виду діяльності, як бізнес, не існувало. З'явилось  визначення в 2-му виданні Енциклопедії  (1950 р.), коли ще збереглось враження від зіткнення із  Заходом після Великої Вітчизняної війни: «Бізнес (буквально діло, угода, комерційна діяльність; бізнесмен — комерсант, ділок) - розповсюджений термін серед капіталістів Англії та особливо США. Капіталісти  та їхні прислужники, буржуазні економісти і політикани, з метою  одурманення працюючих мас поширюють шкідливі ілюзії, начебто кожна  людина, беручи участь у якому-небудь бізнесі,  може стати в майбутньому капіталістом і навіть мільйонером...». 

Бізнес, з самого початку передбачає моральну основу і був би без неї неможливий ( взаємне очікування чесності, сторони, що укладають

контракт, розраховують на його виконання тощо). Конкретні завдання етики бізнесу - аналіз і оцінювання ситуацій, які виникають у світі бізнесу, насамперед у ринковому середовищі; з'ясування діалектики ділового співробітництва всіх учасників підприємницької справи; усвідомлення та оволодіння розгалуженою системою засобів і методів ділової активності в її стратегічному і тактичному аспектах; поєднання економічної і соціальної ефективності бізнесу. Усі ці складові етики бізнесу забезпечують не лише потрібний професіоналізм роботи, а й реалізацію бізнесом його значних соціальних можливостей - соціалізацію учасників.

Класичні енциклопедії Англії та Америки (прабатьків цього поняття) також неоднозначно трактують цей термін.

Так, одне з популярних у США видань ^ Міжнародної енциклопедії («Encyclopedia International») дає наступне визначення: «Бізнес як загальний термін означає ті види активності людей, що пов'язані з покупкою і продажем товарів та послуг з метою одержання прибутку»), і підкреслює, що «найважливіша мотивуюча сила бізнесу — це прибуток».

^ Американський тлумачний словник («American Heritage Dictionary») приводить наступні варіанти слововживання даного поняття: «Бізнес — це:

Заняття, у якому залучена людина.

Комерційні, промислові чи професійні угоди.

Комерційне підприємство.

Обсяг комерційної торгівлі (напр., Бізнес занепав).

Патронаж, керування (напр., Поширити свій бізнес усюди).

Інтерес чи заклопотаність.

Серйозна робота (напр., Зануритися в бізнес).

Синонім «справи», «предмета».

Раптова дія, що робиться актором на сцені для заповнення паузи.

Словесний (неформальний) наганяй (напр., Що за справи з твоїми запізненнями?)».

Популярний тлумачний словник Уебстера, на додаток до перерахованих варіантів повсякденного слововживання, дає спеціальну статтю:

«Бізнес — комерція, торгівля, індустрія, транспорт — означає такі форми активності, що мають своїм результатом надання послуг і предметів споживання. Бізнес як складне поняття містить у собі позначення тих видів діяльності, які пов'язані із закупівлею і продажем предметів споживання чи з фінансовими взаємодіями людей; так:

- комерція і торгівля - діяльність тих, хто пов'язаний з обміном і транспортуванням предметів споживання;

- індустрія — діяльність тих, хто виготовляє предмети споживання;

- транспорт — діяльність тих, хто залучений в операції людських і товарних переміщень (залізниці, кораблі, автобусні лінії і т.п.)».

Підсумовуючи проаналізоване, сучасні російські автори Ємельянов Е.Н. та Поварицина С.Е. роблять наступні висновки:

«Бізнес» - це слово, яке пов'язане з діловою активністю. Область цієї активності відноситься до процесів купівлі-продажу, а також до виробництва, фінансів чи послуг. Всі автори єдині в тім, що домінуючий мотив бізнесу - це одержання прибутку.

Надзвичайна наближеність у мовному слововживанні слів «зайнятість», «заняття» і «бізнес» сприяє процесу відділення нового значення слова від традиційних варіантів його вживання.

Найбільш повно відповідає змісту наступне визначення бізнесу:

«Бізнес - це організація вигідної справи, яка є джерелом отримання прибутку, матеріальних цінностей»

Проте, слід підкреслити, що у нас в країні (і в законодавчій, і в побутовій сфері) частіше використовують термін "підприємництво" і, відповідно "підприємець". Підприємництво - це ініціативна (самостійна) діяльність громадян, що здійснюється від свого імені, на свій ризик, під свою майнову відповідальність і спрямована на одержання прибутку.

Як ми бачимо, це визначення аналогічне за змістом визначенню терміну "бізнес", а терміни "підприємець" і "бізнесмен" в нашій країні вживаються як синоніми.


^ 1.2 Історія розвитку бізнесу

Розглянемо особливості професійної сфери застосування етики. Фінансово - економічна сфера - досить специфічний вид людської професійної діяльності і успіх спеціаліста в його галузі прямо залежить від того, наскільки уміло він володіє мистецтвом грамотно і делікатно вирішувати(виконувати) свої завдання. Діяльність людини у будь - якій, і, зокрема у фінансово - економічній сфері, повинна базуватись на етичних правилах та нормах. Але ступінь виконання або невиконання цих правил залежить від особистих моральних та ділових якостей людини. Проте, існує ряд визначених правил, які є вимогами до висококваліфікованого спеціаліста, і, власне, людини як соціальної істоти. Слідування цим правилам допоможе якнайкраще проявити свої ділові якості, толерантність по відношенню до інших, а також найвищі людські якості.

Діяльність у фінансово - економічній сфері передбачає зіткнення людини з питаннями і проблемами, які породжені прагненням людини володіти багатством і реалізувати себе в обраній сфері(галузі). Але людина, як істота свідома, не може сліпо йти до досягнення своєї мети, нехтуючи правилами, що були встановлені суспільством, зокрема, в діловій сфері. Адже це, в першу чергу, свідчитиме про її нездатність бути висококваліфікованим працівником, тому що мало лише володіти знаннями, необхідно вміти правильно і достойно застосовувати їх на практиці.

У професіях, пов'язаних із фінансовою та економічною діяльностями, виробляються своєрідні кодекси честі, професійної поведінки, котрі поряд із загально моральними правилами вбирають весь досвід даного виду людської діяльності.

У сфері економіки та фінансів здійснюється безпосередній вихід на людську особистість і її життя, саме тут особливо велика залежність однієї людини від іншої, саме тут відбувається відбиття загальних принципів у конкретній поведінці за конкретної ситуації, реалізується поведінка, яка є гранично значущою для людей, котрі опиняються в сфері дії економіки. Здебільшого саме в цій сфері вирішуються питання матеріальної забезпеченості, руху капіталу, добробуту і матеріального достатку. Адже діяльність в будь - якій галузі економічної сфери, як кінцевий результат передбачає отримання користі і прибутку. А питання, пов'язані з грошима, як правило, викликають інтерес у індивідуумів і в результаті можуть призводити до проблем, які кваліфікований спеціаліст повинен вміти вирішувати делікатно, керуючись засадами основних нормативних вимог ділової етики.

Діяльність людини, як фінансиста, економіста тощо, вимагає через свою специфіку особливого морального регулювання на рівні фахових моральних кодексів. Існують такі види економічної і фінансової діяльності, де швидка перевірка сумлінності виконуваної людиною надзвичайно важливої і відповідальної роботи практично неможлива. В таких ситуаціях людські моральні якості стають вирішальними чинниками нормального функціонування підприємств, фірм, різноманітних установ і т.д. Важко не погодитися з твердженням, що «в складних системах «людина - гроші» на авансцену трудової діяльності виходять фактори самоконтролю, саморегуляції поведінки, котрі перебувають у сфері свідомості і самосвідомості, сумління людини. Гроші і матеріальні цінності, як говорять спеціалісти, простягають руки до нашої совісті, а системи управління ними потребують чесних людей»

Невеликий огляд історії, яку пройшов бізнес у своєму розвитку, дає можливість розширити уявлення про цей вид діяльності. Загалом дослідники розрізняють два етапи розвитку бізнесу: передумови бізнесу і власне бізнес.

І етап - Передумови бізнесу:

а) виробництво «надлишкового» продукту, яке перевищує запити безпосереднього споживання. Обмін цього продукту на інші продукти і вироби — перша складова частина майбутнього бізнесу.

Разом з появою обміну «додатковим продуктом» виявляються і перші передумови розвитку психології бізнесу. Адже обмін товарів і продуктів став задачею конкретних людей і вимагав від них освоєння безлічі нових здібностей: готовності зайнятися таким обміном, уміння домовлятися, виробляти норми і правила побудови відносин у цьому процесі, переборювати безліч упереджень категорії «ми і вони» (які були дуже сильні в примітивних суспільствах) і т.д.

б) поява грошей як еквівалента «загального продукту». Самостійні властивості, які мали гроші (як особливий товар), породили нову передумову бізнесу: мінову діяльність. Міняльні контори Єгипту, Греції, Рима, Візантії, країн Сходу та Середземномор'я, пізніше Італії і Голландії стали прообразом сучасних банків.

Етична і психологічна проблема відношення до грошей викликала цілий спектр нових понять, які пов'язані з темою відносин до грошей, як негативних (скаредність, жадібність, скнарість, корисливість, сріблолюбство), так і позитивних (щедрість, ощадливість, добродійність і ін.). Пам'ятки письма доносять до нас багато винаходів і нововведень, що заклали фундамент сучасного бізнесу, зокрема:

- система оплати праці (масштабно вперше розроблена в Римській імперії). Якщо говорити в психологічних термінах, мова іде про систему мотивації персоналу в бізнесі;

- бухгалтерський облік (Італія, XV ст.). Для психології це означало чергову ступінь розвитку якості, так звану «розрахунковість" мислення бізнесмена;

- страхування (Голландії, XVI ст.). Разом з цим видом діяльності був знайдений механізм, що дозволяв знизити міру ризику при здійсненні угод, торгових операцій, транспортних експедицій і фінансових заходів;

- резервна банківська система (Лондон, середина XVII ст.). Для бізнесу це означало подальше підвищення міри надійності дій. Деякою мірою цим були застраховані від можливих невдач не тільки переміщення товарів і торгівельні операції, але і гроші;

- операції з акціями, біржова діяльність (XVIII ст.). У результаті цього нововведення підприємці одержали масу нових можливостей, значення яких важко переоцінити. Крім простої можливості одержати довгострокові вкладення коштів, необхідних для розвитку бізнесу, підприємець міг тепер по-новому оцінювати результативність своєї справи. З появою акцій та бірж стало можливим спиратися не тільки на підрахунок суми коштів (накопичених, або оборотних), але й одержувати поточну об'єктивну ринкову оцінку, відображену в зміні курсу акцій підприємства. Оскільки ці курси виявляються надзвичайно динамічними, бізнесмени і підприємці одержують наочний і виразний «барометр», який підштовхує до необхідності термінового пошуку нових рішень та дозволяє оцінити ефективність дій. Крім того, біржова діяльність, особливо після затвердження ф'ючерних угод, (тобто операцій з не зробленим ще товаром, не вирослим зерном, не добутою нафтою та інш.) усе більше загострює для бізнесменів необхідність працювати не тільки в режимі «реального часу», але й засвоювати основи стратегічного планування, організовувати роботу з орієнтацією на далеку перспективу, а при можливості - і активного впливу на фактори майбутнього (у тому числі - на кон'юнктуру попиту та пропозиції, політичні події, суспільну думку).

ІІ етап - Власне бізнес, як відносно новий вид людської діяльності, що має специфічні якісні риси, повною мірою сформувався лише на рубежі Х1Х-ХХ століть; - це діяльність, що взяла на свої плечі задачу обміну та розподілу продуктів і послуг. Виробництво, як таке, не є специфічним для бізнесу і скоріше «додане» до задачі обміну в тих випадках, коли воно виявляється економічно вигідним.

Бізнес - це активність, що має своїм результатом одержання прибутку. Цей критерій містить у собі дві складові: 1) активність та 2) одержання прибутку. Саме одержання прибутку (як результат цієї активності) є критерієм відмежування «справжнього» бізнесу від «не-бізнесу» і «квазі-бізнесу».

Окреслимо лише деякі аспекти цього питання:

1) ^ Результатом бізнесу є прибуток. Даний критерій дозволяє відмежувати намір дістати прибуток (суб'єктивну переконаність в тому, що здійснювана діяльність «очевидно» рентабельна, прибуткова), від реального одержання прибутку в результаті роботи бізнесмена.

2) Прибуток — це далеко не будь-які гроші, які людина одержує. Зокрема, прибутком, наприклад, не є зарплата, спадщина, виграш у лотерею, гроші взяті у борг (кредит), знайдені на вулиці; гроші, що виділяє уряд під певні економічні програми і багато чого іншого.

Прибутком вважається тільки результат комерційної операції «гроші-товар(послуга)—гроші», здійснивши яку людина повинна із суми отриманого доходу вирахувати всі необхідні витрати.

3) Бізнес — це системно організований процес, цілісна діяльність, зміст якої виходить за рамки окремої, нехай навіть самої успішної комерційної операції (тобто, це не окрема угода чи ряд угод).

Освоєння методів бізнесу, технології проведення різних угод (торгових, фінансових, бартерних, посередницьких і т.п.) - це необхідний елемент бізнесу, проте недостатній - бізнес лише до них не зводиться.

На рівні загальної тенденції можна спостерігати, що значна частина людей і організацій, які так чи інакше пробують себе в бізнесі, починає відчувати серйозні проблеми вже після того, як вони здійснили кілька вдалих операцій та угод.

Таким чином, уміння діставати прибуток на окремих угодах ще не свідчить про те, що ви маєте справу з реальним бізнесом. Цю стадію відносять до «квазі-бізнесу», який має багато зовнішніх подібностей з реальним бізнесом, але не витримує перевірки на міцність у довгостроковій перспективі.

Критичний розподільчий момент — це спосіб розпорядження прибутком. Поки основна частина прибутку іде на явне споживання (навіть при самих грандіозних масштабах цього прибутку), ми маємо справу тільки з підприємництвом на основі угод, доля якого у віддаленій перспективі дуже сумнівна. Якщо ж основна частина отриманих коштів направляється в розвиток справи це - заявка на дійсний бізнес (нехай навіть ефективність цієї справи, як і ведеться в ринковій ситуації, не гарантована).

Отже, ми розглянули в загальних рисах історію та природу такого виду діяльності як бізнес.


^ 1.3 Визначення етики бізнесу як наукової дисципліни

Етика бізнесу – філософська дисципліна, що вивчає етичні засади діяльності людини в бізнесі. Це молода і не достатньо розроблена галузь етики. Методологічна основа дослідження етики бізнесу побудована на міждисциплінарному інтегруванні сучасних філософських, етичних, економічних, соціологічних, психологічних концепцій. Деякі питання, пов’язані з етикою бізнесу розглядаються в економічній етиці, етиці управління, етиці ділового спілкування. Формування етики бізнесу відбувалось під значним впливом етики утилітаризму, етики обов'язку, етики справедливості. Вона є частиною прикладної етики (біоетики, екологічної етики тощо), однією з найбільш молодих наук, яка дуже стрімко розвивається.

Система поглядів на етику бізнесу знаходиться на стадії становлення. На сьогодні науковці так і не дійшли єдиної думки щодо визначення етики бізнесу. Одні стверджують, що це сукупність моральних норм, правил та уявлень, які регулюють ставлення, поведінку і взаємовідносини людей в процесі їх виробничої діяльності. На думку інших авторів (Герет Т.М., Клоноскі Р.Дж.), етика бізнесу розглядає насамперед взаємозв'язок цілей і засобів бізнесу та специфічно людських цілей. А американська дослідниця Лора Неш розглядає етику бізнесу як один з різновидів професійної етики і пропонує таке визначення: це наука, що вивчає відповідність моральних норм людини діяльності та цілям ділової організації.

Досліджуючи питання про взаємодію права і моралі, більшість правознавців відзначають, що все, регульоване правом, так або інакше, регулюється морально, тобто підлягає моральній оцінці. Право і мораль мають загальнофункціональне призначення: вони формують еталони і стандарти поведінки, ціннісно-нормативну орієнтацію суспільства.

Правова система державно-організованого суспільства закріплює життєво важливі для всього суспільства вимоги моралі:

- що етична основа права, є важливою складовою загальної регулятивної потенції права;

- що право повинне бути етичним, закони повинні бути справедливими і гуманними.

Реалізація цих прав є умовою людського щастя, бо права людини по суті є його устремлінням на щастя, визнане законом.

У сучасній соціально-філософській літературі етичний бік діяльності розглядають поряд із феноменом культури у широкому діапазоні. Одним із його аспектів є культура підприємництва, від якої залежить рівень не лише цивілізованості ринкових економічних відносин, а й розвитку суспільства в цілому.

Ділова культура розуміється як сукупність соціальних норм, що, з од­ного боку, є регуляторами економічної поведінки особистостей і груп, а з іншого, виконують функцію соціальної пам'яті суспіль­ства щодо трансляції, вибраковки й оновлення соціально-еконо­мічних цінностей, норм, традицій та еталонів повсякденної еконо­мічної поведінки.

Ділова культура — це "проекція" культури (загальної) на сфери соціально-економічних відносин. Ділова культура регулює економічну поведінку через взає­модію інституціональної та особистої своїх складових, моделюю­чи виконання трансляційної, селекційної й інноваційної функцій. Функції економічної культури: добір і вибракування цінності і норми, необхідної для виживання і подальшого розвитку економі­ки; накопичення еталонів економічної поведінки; трансляція з минулого в сучасність цінностей і норм, що регулюють розвиток економіки.

Отже, поняття “ділова етика” і “ділова культура” схожі, але не тотожні. Останнє є ширшим і включає поряд з етичними якостями ще й психологічні.

Універсальна етика виявляється недостатньою у регулюванні людської поведінки у різного роду специфічних видах діяльності. При цьому, універсальна етика розуміється як система універсальних та специфічних моральних вимог та норм поведінки, що реалізуються в суспільному житті. Такі універсальні етичні норми мають загальний характер, незалежно від професійної та соціальної приналежності людей.

Одною із найбільш активних частин росту етичного знання і накопичення морального досвіду стає прикладна етика .

Розуміння Етики бізнесу як сукупності етичних принципів і норм, якими має керуватися діяльність організацій і їхніх членів у сфері управління й підприємництва ґрунтується на основі саме прикладної етики.

Вперше прикладні етичні принципи представлені Аристотелем у творах "Етика", "Нікомахова етика" і "Політика". У цих творах Аристотель аргументує основні принципи:

приватна власність, примат двох головних виробничих галузей - сільського господарства й промисловості;

субпідпорядкованість торгівлі, лихварства й грошей стосовно виробничих галузей.

Існує декілька основних підходів до визначення статусу проблематики прикладної етики:

1) вона є додатком до етичної теорії та продовженням традиційної етики;

2) являє собою найновітніший варіант професійної етики;

3) виступає як перелік своєрідних практичних моральних питань сучасності;

4) є новою стадією розвитку етики, яка характеризується тим, що теорія моралі прямо об'єднується з моральною практикою суспільства.

Складовою прикладної етики постає „ професійна етика ”, яка здійснює систематизацію та кодифікацію правил та моральних норм професіоналів в економічній сфері – підприємців, управлінців.

Професійна етика – етика, що формується на основі професійних обов’язків та завдань. Її соціальною функцією є сприяння успішному вирішенню завдань певної професії. Професійна діяльність - це реалізація людиною своїх знань і творчого потенціалу у межах своєї спеціалізації, визначеної галузі. Моральні взаємовідносини в контексті різного роду професійної діяльності аналізуються саме в професійній етиці.

^ Завдання професійної етики та її основна соціальна функція полягає у впровадженні моральних принципів у професійній сфері суспільства. Вони охоплюють явища різних порядків:

етичну оцінку як внутрішньої, так і зовнішньої політики організації в цілому;

моральні принципи членів організації, тобто професійну мораль;

моральний клімат в організації;

зразки морального поводження;

норми ділового етикету - ритуалізовані зовнішні норми поводження.

Враховуючи прикладний аспект, етика бізнесу – є різновидом професійної етики і як і сам бізнес, існує тільки в суспільному контексті, де влада бізнесу, як і влада уряду, повинна обмежуватися в інтересах суспільства і прав громадян. Етика бізнесу представляє собою інструмент для аналізу і вирішення проблем, які виникають перед людиною, що займається бізнесом. Одним із основних її завдань є вивчення співвідношення моральних норм людини, діяльності й ділової організації, створення прикладних етичних програм (етичних кодексів, конституцій підприємств, проведення етичного аудиту).

Отже, в прикладному аспекті етика бізнесу бачиться як ситуативний аналіз економічної діяльності з урахуванням вимог і суджень громадськості.

У бізнесі мораль проявляє себе і в якості нормативно-регулятивного механізму, і як система цінностей, що надає змісту бізнес-діяльності та визначає напрям й характер самореалізації індивідів в економічному житті.

Важливими для сфери саме бізнесу є наступні принципи, що носять етичний характер:

влада, якою володіє бізнес, повинна відповідати обсягу соціальної відповідальності;

бізнес має діяти як відкрита система, що одержує від суспільства необхідну інформацію й надає суспільству об'єктивні відомості про свої операції;

у межах своєї компетенції бізнес повинен допомагати суспільству вирішувати соціальні проблеми;

стосовно соціальних витрат і доходів повинен служити одним з вирішальних факторів у процесі прийняття рішень; споживач повинен оплачувати всі витрати на виробництво продукції, надання послуг і т.п., включаючи соціальні витрати.

Найбільш виразно ці принципи проявляються в сфері маркетингу, оскільки через систему маркетингових заходів відбувається взаємодія фірми з її контрагентами, з конкурентним середовищем, із цільовими споживачами й суспільством у цілому. У тій частині, у якій маркетингові заходи стосуються розробки товару, велика соціальна відповідальність за користь (або шкоду) для людини. У тій частині, що пов'язана з організацією збуту й рекламою, найбільш тісним є зв'язок із суспільною думкою й, отже, найбільш ретельний контроль із боку суспільства (громадських організацій). У сфері маркетингових досліджень надзвичайно важливо не переступити грань, за якою одержання маркетингової інформації, необхідної фірмі, переростає у втручання в приватне життя й порушення відповідних прав людини. Тому менеджери, відповідальні за маркетинг, у найбільш явному вигляді зіштовхуються у своїй професійній діяльності з етичними проблемами.

^ Функціями етики бізнесу в такій перспективі стають трансформація нормативно-теоретичних конструкцій в реальну господарчу практику, віднаходження кореляції між „ідеально-етико-економічним” та „актуально-етико-економічним”. 

Таким чином, ^ Етика бізнесу - наукова дисципліна, що вивчає застосування етичних принципів у ділових ситуаціях, аналізує моральні відносини в бізнесі в контексті загальної етичної теорії, психології, економіки, стратегічного планування, фінансів, обліку, маркетингу тощо. Також представляє собою інструмент аналізу і вирішення проблем, які виникають перед людиною, що займається бізнесом.

Найбільш проблемними питаннями в етиці бізнесу є наступні:

взаємовідносини між корпоративною й універсальною етикою;

проблема соціальної відповідальності бізнесу;

питання застосування загальних етичних принципів у конкретних ситуаціях прийняття рішень;

способи підвищення етичного рівня організації;

вплив релігійних і культурних цінностей на економічну діяльність та деякі інші.


^ 1.4 Контекст СУЧАСНОЇ ТРАНФОРМАЦІЇ ВІДНОШЕННЯ ДО ЕТИКИ

Застосування етичних принципів у бізнесі завжди викликали неоднозначне чи протилежне ставлення у підприємців.

Такі протиріччя між бізнесом і етикою можуть бути виражені у таких двох тезах:

У діловому спілкуванні, у бізнесі етика взагалі не потрібна. Головне завдання керуючого "робити якнайбільше грошей, усіляко пристосовуючись до норм суспільства, втіленого в законах і етичних традиціях. Така позиція розглядає етику як перешкоду для бізнесу. Мораль, борг, соціальна відповідальність не сприймаються як потреба у діловому спілкуванні. Приймається тільки воля, що розуміється як уседозволеність. Так само представники ділового прагматизму часто порушують закон, а цілі їхньої діяльності носять неетичний характер.

Етика бізнесу є необхідною умовою розвитку ринкових відносин. При цьому етика бізнесу виступає не тільки як мета розвитку бізнесу, але одночасно і як засіб (інструмент), що допомагає збільшити рентабельність, зміцнити ділові зв'язки, домогтися довіри, визнання й, в остаточному підсумку - успіху.

Більшість сучасних досліджень із становлення етики бізнесу позаісторичні. Саме поняття "етичного ведення справ" виникло ще в стародавності в купецькому середовищі. Репутація купця насамперед відбивала суспільну моральну оцінку його діяльності. Крім того, паралельно складався інститут меценатства, як форма соціальної відповідальності власників-підприємців.

У цілому, сприйняття суспільством ділової етики й соціальної відповідальності за XX сторіччя пройшло (у розвинених західних країнах) через такі три етапи:

керування, спрямоване на максимізацію доходів (до другої чверті XX століття): етичність другорядна стосовно прибутковості (період "дикого" капіталізму);

піклувальне керування (починаючи з 1930- х років): організація піклуватися про своїх співробітників і їхні родини остільки, оскільки це в остаточному підсумку веде до більше високої продуктивності й прибутковості;

соціальне керування (починаючи з 1960х-70х років): організація несе відповідальність перед суспільством у цілому й, зокрема , перед стейкхолдерами (групами зацікавлених осіб).

Розглянемо детальніше ці етапи.

^ 1 етап Управління, спрямоване на максимізацію доходів

(до другої чверті XX століття): етичність другорядна стосовно прибутковості (період "дикого" капіталізму);

Широке поширення руху за етичність бізнесу стало можливим лише на початку XX століть. З початком XX століття розпочався перехід до розвитку і консолідації виробничої структури, створеної в період промислового перевороту. Ця нова смуга, що продовжувалася до 30-х років, отримала назву епохи масового виробництва. Цей період характеризується перевищенням попиту над пропозицією. Виникає необхідність пошуку нових способів збільшення виробництва, або, коли собівартість товару досить висока, пошуку способів її зниження, що привело до подальшого розвитку функціональної організаційної структури управління виробництвом. Так в компанії Дюпонов в 1905 р. було зроблене об'єднання виробничих підприємств, створені адміністративні відділи, організована збутова група. Відділи створювалися по функціональній ознаці: виробництво, збут, постачання, техніка і технологія, дослідження і впровадження. Управління в цей період будується переважно на основі контролю за виконанням задоволення попиту .

На перших етапах розвитку капіталізму домінуюча установка на діловий успіх і прагнення до прибутку виклика