Реферат: Правила І способи тлумачення норм міжнародного права. 28. Тлумачення норм міжнародного права судами

СПИСОК ВОПРОСОВ

1. Поняття міжнародного права.

2. Україна і міжнародне право.

3. Форма, джерела міжнародного права.

4. Суб'єкти міжнародного права.

5. Об'єкт міжнародного права.

6. Функції міжнародного права.

7. Юридичне обов'язкові норми міжнародного права.

8. Кодификація міжнародного права.

9. Система і структура міжнародного права.

10.Поняття норми міжнародного права.

11. Норми «м'якого» права. Їхнє значення для розвитку сучасного міжнародного права.

12 . Класифікація норм міжнародного права.

13. Імперативні та диспозитивні норми міжнародного права.

14.Програмні і рекомендовані норми міжнародного права.

15.Цілі міжнародного права.

16. Принципи міжнародного права.

17. Звичайні норми міжнародного права.

18. Договірні норми міжнародного права.

19.Взаємозв'язок звичайних і договірних норм міжнародного права.

20.Міжнародна ввічливість.

21.Поняття міжнародно-правового регулювання.

22.Механізм міжнародно-правового регулювання.

23. Міжнародний правопорядок.

24.Міжнародно-правова відповідальність.

25.Поняття застосування норм міжнародного права.

26.Тлумачення норм міжнародного права.

27.Правила і способи тлумачення норм міжнародного права.

28.Тлумачення норм міжнародного права судами.

29. Суб'єктивна і об'єктивна сфери дії міжнародного права.

30. Територіальна сфера застосування норм міжнародного права.

31 .Розмежування сфер застосування міжнародного і національного права.

32. Міжнародне право і екстериторіальна дія національного права.

33. Співвідношення міжнародного і національного права. Значення проблеми.

34.Міжнародне право про взаємодію з національним.

35. Національне право про взаємодію з міжнародним.

36.Конституція України і міжнародне право.

37-Принцип незастосування сили в міжнародному праві.

38.Принцип мирного вирішення спорів.

39.Принцип поваги прав людини.

40. Принцип суверенної рівності.

41 .Принцип невтручання.

42.Принцип територіальної цілісності.

43.Принцип непорушності кордонів.

44.Принцип рівноправ'я та самовизначення народів.

45.Принцип співробітництва.

46.Принцип добросовісного виконання взятих на себе міжнародно-правових обов'язків.

47.Міжнародна правосуб'єктність держав.

48.Поняття держави в міжнародному праві.

49.Основні права і обов'язки держави.

50.Юрисдикція держави.

51 .Імунітет держав.

52.Прості і складні держави.

53.Міжнародне визнання держав.

54.Визнання урядів.

55.Правонаступництво держав.

56.Правонаступництво у відношенні договорів,

57.Зміни в державній владі і договори.

58.Правонаступництво у відношенні державної власності.

59.Правонаступництво у відношенні державних архівів.

60.Правонаступництво у відношенні державних б'оргів.

61.Територіальне верховенство держав. Поняття та значення.

62.Державна територія.

63. Державні кордони.

64.Міжнародні ріки.

65.Поняття та правове регулювання громадянства.

66.Право на дипломатичний захист,

67.Громадянство і правонаступництво у відношенні територій.

68.Апатриди. Поняття та правове регулювання статусу.

69.Біпатриди. Поняття та правове регулювання статусу.

70.Іноземці. Поняття та правове регулювання статусу.

71. Право притулку.

72.Права людини як галузь міжнародного права.

73.Норми про права людини.

74.Система органів зовнішніх зносин.

75.Початок і кінець дипломатичного представництва.

76. Спеціальні місії.

77. Функції дипломатичного представництва.

78. Дипломатичні привілеї і імунітети.

79. Дипломатичне право міжнародних організацій.

80. Консульських відносин.

81. Організація консульських установ.

82.Консульські функції.

83.Консульські привілеї та імунітети.

84.Поняття права міжнародних договорів.

85. Сторони в міжнародних договорах.

86.Право на участь в міжнародних договорах.

87.Стадії укладання договорів.

88.Повноваження при підписанні міжнародних договорів.

89.Ратифікація, затвердження, приєднання , міжнародних договорів.

90. Застереження до міжнародних договорів.

91. Депозитарій міжнародних договорів.

92.Вступ договорів в силу.

93.Форми договорів.

94.Дія договорів.

95.Порядок перегляду міжнародних договорів.

96.Недійсність договорів.

97.Призупинення і зупинення дії договорів. Міжнародні конференції.

98.Постійні міжнародні органи.

99.Поняття і види міжнародних організацій.

100.Правосуб'єктність міжнародних організацій.

101.Функції міжнародних організацій.

102.Членство в міжнародних організаціях.

103.Органи міжнародних організацій.

104.Генеральна Асамблея 00Н.

105.Рада Безпеки 00Н.

106.Головні органи 00Н.

107.СНД. Цілі і принципи.

108.Основні напрями діяльності СНД.

109.Організація з безпеки та співробітництва в Європі.

110.Міжнародні організації в Європі.

111.Поняття спору та ситуації в міжнародному праві.

112.Механізм вирішення міжнародних спорів 00Н.

113.Механізм вирішення міжнародних спорів ОБСЄ.

114.Мирні засоби вирішення спорів.

115.Територіальне море.

116.Виключна економічна зона.

117.Свобода польотів в міжнародному повітряному праві.

118.Поняття міжнародного економічного права.

119.Цілі і принципи міжнародного економічного права.

120.Держава в міжнародних економічних відносинах.

121.Відповідальність держав і приватних осіб за порушення
норм міжнародного економічного права.

122.Транснаціональні корпорації як учасники міжнародних
економічних відносин.

123. Вирішення міжнародних економічних спорів.

124. Міжнародне торгове право.

125. Міжнародні торгові організації.

126.Уніфікація норм, які регулюють торгові зв'язки.

127.Міжнародне фінансове право.

128.Міжнародне інвестиційне право.

129.Поняття міжнародного кримінального права.

130.Склад злочину в міжнародному кримінальному праві.

131.Міжнародні військові трибунали.

132.Поняття міжнародного гуманітарного права.

133.Захист жертв війни.

134.Нейтралітет держав при веденні військових дій.

135.Міжнародно-правова концепція України.


1.Поняття міжнародного права.

МП - це самостійний нормативний комплекс, що являє собою сукупність юридичних норм, які створюються спільно суб’єктами МП з метою врегулювання їх взаємовідносин.

Основні ознаки МП:

МП – це сукупність норм і принципів

Ці норми створюються шляхом фіксованої (договір) або мовчазно вираженої (звичай) угоди між суб’єктами МП

Ці норми признаються суб’єктами МП в якості юридично обов’язкових

Реалізація норм МП забезпеч. примусом, форми, характер і межі якого визначаються в міждержавних угодах.

Сучасне МП не є однорідним за своїм соціальним змістом. У ньому відображені як ідеї демократії так і прогресивний вплив національних правових систем ряду держав.


2.Україна і МП.

Україна іде шляхом суверенного розвитку в напрямку демократії та побудови ефективних ринкових відносин. Саме сьогодні МП відіграє важливу роль у М правовому регулюванні, воно посідає значне місце у правовій системі України, нормативній співдружності міжнародних договорів та національних законодавств. МП виконує ряд функцій:

Регулююча (розробка правил поведінки між суб’єктами МП)

Координуюча і охоронна.


3.Форми, джерела МП.

Для МП джерела – це форма вираження міжнародно-правової норми. Джерела сучасного МП містяться в ст.38 Статуту міжнародного суду ООН 26.06.45 р.

Відповідно до цього документа до джерел МП належать :

міжнародні конвенції ,як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, точно визначені державами, що сперечаються.

міжнародний звичай як доказ загальної практики. Визнаної в якості правової норми.

загальні принципи права, визнані цивілізованими націями.

судові рішення і доктрини, найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права різних націй у якості допоміжного засобу для визнання правових норм.

акти МО і конференції

Для того щоб бути джерелом МП повинні виконуватись наступне:

Не заперечувати принципам МП

Розповсюджуватись на ці держави, якими були прийняті.


4.Суб’єкти МП.

Суб’єкт - це учасник Мвідносин, що врегульований нормами МП, який володіє юридичною незалежністю і спроможністю самостійно здійснювати права і обов’язки .

Суб’єкти бувають:

1.Основні = первинні (держава, Нації та народи що борються)

2. похідні = вторинні (МО, Державоподібні утворення)

І .Держава (характер.: населення, територія, суверенна влада).

ІІ Державоподібні утворення (Ватикан не має самостійного статусу)

ІІІ. Нації та народи що борються за суверенність держави.

Ще одне розмежування суб’єктів:

Суб’єкти правостворюючі (держави і міжнародні організації)

Правозастасовуючі (всі суб’єкти МП).


5. Об’єкт МП.

Об’єктами МП є все те, з приводу чого суб’єкти МП вступають у правові відносини на основі принципів і норм МП.

Таким чином, у коло об’єктів МП входять конкретні матеріальні і нематеріальні блага, що не належать винятково до внутрішньої компетенції держави і можуть виходити за межі державної території. Слід мати на увазі, тільки держави вправ вступати у будь-які правовідносини, котрі вони вважають необхідними і вигідними для себе. Єдине обмеження для держав – пряма заборона якогось об’єкта МП (продаж жінок і дітей, вирішення спорів між державами за допомогою оголошення війни і т.д.).У якості об’єктів МП можуть виступати: територія і міжнародний простір, дії, стимулювання від дій.

6.Функції МП.

Функції МП- це основні напрями, його впливу на відносини, які виступають предметом МП регулювання.

Головною соціальною функцією є посилення існуючої системи МВ шляхом підтримки в ній належного характеру.

Головна юридична функція - це правове регулювання міждержавних відносин.

Обидві функції стабілізуючі.

Протидія існуванню та появі нових інститутів та відносин які протирічать цілям та принципам МП

Розширення та поглиблення зв’язків між державами

Інформаційно виховна тобто передача досвіду мирного регулювання.


7. Юридично обов’язкові норми МП.

Юридично обов’язковими нормами є

Імперативні (до них належать основні принципи МП, тобто такі норми від яких держави не можуть відступати навіть за взаємною згодою, і договір, що суперечить таким нормам, є юридично неспроможним )

Диспозитивні (до них належать норми ,які дозволяють відступи від них, за взаємною згодою сторін, при цьому ці відступи не повинні торкатися третіх держав )


^ 8.Кодифікація МП.

Під кодифікацією МП розуміється систематизація міжнародно-правових норм, здійснювана суб’єктами МП.

Таким чином сучасна кодифікація МП здійснюється шляхом:

Установлення точного змісту і точного формулювання вже існуючих і діючих принципів і норм МП в певній сфері відносин між державами.

Зміни або перегляду застарілих норм.

Розробки нових принципів і норм з урахуванням НТП.

Закріплення в узгодженому вигляді всіх цих принципів і норм у єдиному міжнародно-правовому акті, конвенції, договорів, угоді.

Кодифікація МП у науковій літературі зустрічається як офіційна (реалізується у формі міжнародних договорів) і неофіційна (доктринальна, або кодифікація почата окремими юристами).

Практичною діяльністю з кодифікації МП в рамках ООН займається комісія МП.


9.Система і структура МП.

Міжнародна система охоплює міжнародні організації , різноманітні обмеження держав, нації і народи , що борються за незалежність.

МС включає не тільки зазначені суб’єкти, а і відносини між ними, міжнародно-правові і соціальні норми. Але поряд з цим є універсальні і функціональні системи, такі я система міжнародних економічних відносин.

Характерні риси МП, як особлива система права

1.додержання норм МП після їх створення, забезпечується державним примусом

2.МП слугує своєрідним масштабом можливої і неможливої поведінки держав у МВ.

3.для МП характерним є те, що вона має свій специфічний предмет регулювання (відносини між суб’єктами МП)

4.суб’єктами МП на відміну від внутрішньодержавного права є суверенні держави, міжнародні організації, державоподібні утворення.

5.МП характерний свій спосіб творення норм.


10. Поняття норми МП.

Норми МП – створено угодою суб’єктів, формально визначене правило яке встановлюється для суб’єктів права, яке обов’язково повинно забезпечуватися юридичним механізмом.

Норма – це исходний пункт ,а не єдине правило.

Види de jure (офіційно визнане правило), de facto ( теж саме правило, але з урахуванням особливості їх проведення), м’яке право (це норма яка взаємодії з правовими нормами виконує те, що останні не можуть зробити).


11. Норми “м’якого” права .Їхнє значення для розвитку сучасного МП.

М’яке право - це норма яка взаємодії з правовими нормами виконує те, що останні не можуть зробити. М’яке право застосовується для позначення і закріплення не правових міжнародних норм. Вони відіграють роль передвісника твердого права. Тому слід зазначити значну роль міжнародних норм м’якого права особливо в діяльності міжнародних органів і організацій котрі з їхньою допомогою здійснюють правове регулювання, що виходить за рамки їх компетенції, тим самим розширюючи межі правового регулювання міжнародних відносин, і впливаючи на прогресивний розвиток МП.


12. Класифікація норм МП.

І За змістом і місцем в системі МП:

Цілі (що реалізують в рамках нормативної системи МП)

Принципи (що встановлюють основи міжнародного правопорядку, миру і співробітництва)

Норми (загальнообов’язкове правило поведінки)

Основні (регулюють найважливіші суспільні відносини між суб’єктами МП)

Підпорядковані (конкретизують і доповнюють основні норми)

ІІ За способом створення і формою існування (за джерелами):

Договірні

Звичаєві

ІІІ За сферою дії:

Універсальні (регулюють відносини між усіма державами членами світового співтовариства)

Партикулярні :

Регіональні (закріплені в угодах між державами визначених геогр. регіонів)

Субрегіональні (закріплені в угодах між групою держав у середини геогр. регіону)

ІV За юридичною силою:

- Імперативні

- Диспозитивні

V За змістом правил поведінки

- Матеріальні (містять правила і обов’язки сторін)

- Процесуальні (норми, що регламентують діяльність міжнародних правозастосовних органів (міжнар суд, Рада безпеки ООН) ).

VІ За своєю роллю в механізмі міжнародно правового регулювання :

- Регулятивні (норми представляють суб’єктам права на вчинення передбачених у них позитивних дій)

- Охоронні (виконують захисну функцію міжнародного правопорядку від порушень і встановлюють заходи і санкції стосовно порушників).


13. Імперативні і диспозитивні норми МП.

Імперативні (до них належать основні принципи МП, тобто такі норми від яких держави не можуть відступати навіть за взаємною згодою, і договір, що суперечить таким нормам, є юридично неспроможним )

Диспозитивні (до них належать норми ,які дозволяють відступи від них, за взаємною згодою сторін, при цьому ці відступи не повинні торкатися третіх держав )


15. Цілі МП.

Розуміються як цілі що реалізуються в рамках нормативної системи МП. Головною соціально-політичною метою міжнародної нормативної системи є підтримка існуючої системи міжнародних відносин.


16. Принципи МП.

Jus cogens це загально визнанні норми вищого порядку. Ці принципи поширюються на всіх суб’єктів, відхилення не допустимі. Основні принципи закріплені в ст.1 та 2 статуту ООН а також в декларації “ про принципи МП”, які стосуються державних відносин і співробітництва між державами відповідно до статуту ООН (70р.)

суверенна рівність держав

добросовісне виконання міжнародних зобов’язань

невтручання у внутрішні справи

рівноправність і самовизначенність народів

територіальна цілісність держав

незастосування сили або погрози сили

мирне врегулювання спорів

непорушність кордонів

повага прав людини

співробітництво держав.

17. Звичайні норми МП. Норми що виникли в результаті кілька разового і тривалого застосування суб’єктами МП певних правил поведінки, але такі, що не знайшли свого закріплення в міжнародних договорах. Як правило процес встановлення звичаю просліджується з трудом, час його формування може бути зазначений лише приблизно. Ця обставина дуже ускладнює застосування звичаю при вирішенні спорів і розбіжностей, що виникають між суб’єктами МП. Факт існування конкретного договору тобто писаної норми може бути підтверджений посилання на текст документа. Доказом же існування звичаєвої норми слугує виняткова практика держав або, у крайньому випадку, наявність яких несуть непрямих ознак, наприклад використання переваг що витікають з існування звичаю або включення звичаю у внутрішнє законодавство якоїсь держави або ряду держав.

Звичай не підлягає тлумаченню до нього звичайно не може бути заявлене застереження що завжди робиться в писемній формі. Звичай завжди йде слідом за практикою лише фіксуючи її. Навпаки писана норма в ряді випадків сама створює практику установлюючи правила обов’язкової поведінки держави нових галузях співробітництва або вносячи зміни в попередні норми.


18. Договірні норми МП. Це норми що є продуктом угоди суб’єктом МП які містяться в міжнародних договорах. В даний час міжнародні договори посідають основне місце в системі джерел МП через такі причини:

- процес створення договірної норми в хронологічному плані коротше процесу створення звичаєвих норм

- процедуру укладання, виконання і денонсації договорів детально розроблена і закріплена в кодифікованих міжнародно-правових актах

- договірна форма надає більше можливостей для узгодження воль суб’єктів, ніж яка-небудь інша

Договір завжди виникає з активних дій держав направлених на досягнення саме такого результату, як писана норма. Договір має чітко виражений у часі процес створення. Писана норам підлягає тлумаченню у випадку виникнення неясностей або ускладнень при її застосуванні. Тільки з писаною нормою пов’язаний такий прогресивний інститут сучасного МП як кодифікація.


19.Взаємозв’язок звичайних та договірних норм МП. Договір і звичай мають ряд спільних рис, що характеризують їх як джерела однієї правової системи:

- договір і звичай утворюються в результаті взаємних дії держав або інших суб’єктів МП і мають спільну юридичну основу - угода суб’єктів, що їх створюють

- обидва джерела містять правила поведінки, що носять обов’язковий характер, тобто зв’язують волі суб’єктів, що їх створили. Це означає, що жодна держава або інший суб’єкт міжнародних правовідносин не може довільно відмовитися від взятих на себе зобов’язань

- не дотримання або порушення як договору так і звичаю веде до однакових правових наслідків: до припинення їхньої дії, виникнення яких несуть вимог про задоволення претензій, що випливають із не виконання договору або звичаю

- обидва джерела підпорядковані дії загальних принципів права

наявність змішаних норм свідчить на користь тези про те що ці джерела не конфліктують один з одним а навпаки доповнюють і взаємодіють.


20. Міжнародна ввічливість.

Виступає в якості не правової категорії і є особливим джерелом МП. Її розцінюють, як акт доброї волі (дружелюбності, добросусідства, підкресленої поваги, скасування формальностей, надання пільг, привілеїв і послуг іноземним державам і їхнім громадянам не в силу вимог міжнародно-правових норм, а з доброї волі держави), щодо дотримується у взаємному спілкуванні держав. Особливість цього джерела обумовлена тим, що воно найбільш близьке до звичаїв, але з цією відмітністю, що всіма членами міжнародного співтовариства міжнародна ввічливість не признається звичаєвим правом, але відмова від додержання її засуджується. Водночас припинення тих або інших актів міжнародної ввічливості не обов’язково є недружелюбною дією і не може слугувати підставою для виникнення міжнародної відповідальності. Тому міжнародну ввічливість можна, скоріше, віднести до норм М моралі.


21.Поняття міжнародно-правового регулювання.

МП відрізняється від всіх інших правових систем предметами і методами парового регулювання, об’єктом та суб’єктом права а також нормотворення і забезпечення виконання розпоряджень міжнародно-правових норм.

Об’єктами регулювання виступають відносини між діючими особами міжнародної системи. Сама міжнародна система відрізняється від внутрішньодержавної по суб’єкту і характеру зв’язків між ними. Міжнародні відносини – це взаємодія суб’єктів, яка направлена на задоволення їх потреб та забезпечення інтересів.

Предмет регулювання: питання, які по свої суті є міжнародними і не можуть належати до внутрішньої компетенції країн; питання, які хоча не пов’язані з загально людськими інтересами, але можуть бути вирішенні діяльністю двох або більше держав; питання, регулювання яких належить до компетенції національного права, але з метою їх вирішення - доцільно регулювання міжнародними актами.


22. Механізм міжнародно-правового регулювання.

МП відрізняється від всіх інших правових систем предметами і методами парового регулювання, об’єктом та суб’єктом права а також нормотворення і забезпечення виконання розпоряджень міжнародно-правових норм.

Об’єктами регулювання виступають відносини між діючими особами міжнародної системи. Сама міжнародна система відрізняється від внутрішньодержавної по суб’єкту і характеру зв’язків між ними. Міжнародні відносини – це взаємодія суб’єктів, яка направлена на задоволення їх потреб та забезпечення інтересів.

Предмет регулювання: питання, які по свої суті є міжнародними і не можуть належати до внутрішньої компетенції країн; питання, які хоча не пов’язані з загально людськими інтересами, але можуть бути вирішенні діяльністю двох або більше держав; питання, регулювання яких належить до компетенції національного права, але з метою їх вирішення - доцільно регулювання міжнародними актами.


^ 23. Міжнародний правопорядок.

Це правила поведінки, що у результаті кілька разового повторення протягом тривалого часу набуло мовчазного визнання суб’єктів МП і виконуються ними в їх міжнар практиці в якості звичайної міжнарод-правової практики.

Протягом тривалого часу звичай відігравав дуже важливу роль у розвитку МП і був його головним джерелом. В умовах відсутності договірних норм з найважливіших питань взаємовідносин держав на міжнародній арені ці питання регулювалися міжнародними звичаєвими нормами. Після початку активних кодифікаційних процесів у сучасному МП, роль міжнар порядку значно знизилася, проте й у сучасний період багато міжнар порядків збереглося в дипломатичному і консульському праві, міжнарод морск праві.


^ 24.Міжнародно-правова відповідальність.(МПВ)

МПВ – це юридичний обв’язок суб’єкта-правопорушника ліквідувати наслідки шкоди, заподіяної іншому суб’єкту МП невиконання або неналежним виконання розпоряджень норм МП. Суб’єктами МПВ можуть бути тільки держави. Фізичні і самост юридичні особи не несуть такої відповідальності за звичайні правопорушення, оскільки в цих випадках відповід є цивільно-правовою.

Підстави МПВ бувають:

- Юридичні(міжнародно-правові зобов’язання суб’єктів, відповідно до яких те або інше діяння вважається М правопорушенням)

- Фактичні (діяння або бездіяльність суб’єкта МП що порушують М правові зобов’язання)

Процесуальні (процедура розгляду справ про правопорушення і порядок притягання винних суб’єктів до відповідальності).


^ 25. Поняття застосування норм МП.

Застосування норм права – це форма їх реалізації, здійснювана державою в особі своїх органів щодо конкретних випадків міжнародних відносин. Наприклад, у ст.4 Віденської конвенції “про право М дог-в” зазначається: “без шкоди для застосування будь-яких норм, викладених у тій конвенції під дію яких підпадали б договори на підставі МП, незалежно від конвенції, вона застосовується тільки до договорів, укладених державами після набрання неї сили щодо цих держав.”

Застосування норм права є однією з чотирьох форм імплементації(реалізації) норм МП.


^ 26. Тлумачення норм МП.

Тлумачення – пояснення змісту норм.

Задачі: а)спосіб усунення неточностей, які допущенні при створенні норм; б) уточнення змісту норми в умовах, які постійно змінються.

Підходи: а) об’єктивістський (встановлення значення тексту); б)суб’єктивістський (виявлення волі сторін); в) функціоналістський (встановлення цілі норми)

Засоби:

- основні (текст угоди)

- додаткові (підготовчі матеріали)

Види:

Аутентічне (тлумачення, яке здійснюється сторонами угоди)

^ Міжнар органи та організації в т.ч. судові тлумачення, яке здійснюється такими органами а також дер-ю назив офіційним:

- нормативне (загальний зміст норми у всіх випадках її застосування)

- казуальне (до конкретного випадку)

неофіційні (здійснюються не державними органами).


^ 27. Правила і способи тлумачення норм МП.
^ Загальне правило тлумачення
1. Договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору.

2. Договір повинен тлумачися єдино (тобто потребує, щоб норма розумілася єдино у всіх випадках, і застосовувалась однаково до всіх субєктів ).

3. Ефективність (результат тлумачення вели до досегнення цілі і норм і робили їх діючими)

Результатом тлумачення не може бути односторонне обмеження прав.

Способи тлумачення:

Граматичний

Логічний

Спеціально юридичний

Систематичний

Історичний


28.Тлумачення норм МПсудами.

Тлумачення – уточнення , пояснення змісту договору. 1). Суди застосовують текстуальне тлумачення. 2 ). Суди застосовують договір, як частину правової системи. Текстуальне тлумачення – бачення головного в встановленні значення тексту. Вважають, що воля сторін знайшла своє

відображення в тексті.


^ 29.Суб”єктивна і об”єктивна сфера дії МП.

Сфера дії МП – область застосування міжнародних правових засобів .Сфери бувають: -суб”єктивні;

-об”єктивні; -територіальні. Суб”єктивні визначають кругом суб”єкта, на який розповсюджується дія МП (що, хто). Об”єктивні визначають круг відносин, що регулюються (кого, що регулюють).


^ 30.Територіальна сфера застосування норм МП.

Сфера дії МП – область застосування міжнародних правових засобів. Сфери бувають: суб”єктивні, об”єктивні, територіальні.

Територіальні бувають: сухопутні, повітряні, космічні, водні. МП діє повсюди, де є міжнародні відносини.


^ 32. МП і єкстратериторіальна дія національного права.

Єкстратериторіальна дія національного права – це виходячі за рамки державної території дії національного права.

Державна територія в рамках кордону – це співвідношення сухопутної, водної, повітряної території (до 100-110 км. верх; 12 морських миль по морю).

При переміщенні фізичної особи в сферу дії іншої правової системи, особа не може лишитися своїх прав.

Права повинні бути признані. Основна задача: -воно має значення для здійснення державою норм МП за рамками своєї території; - норми права регулюються в між/пакті про права людини ; -конституцією і законами; -колезійними нормами МП.

Національне право при єстртатериторіальній дії починають регулюватися МП. Поняття єкстратериторальної дії зв”язано з юристдикцією, які витікають із суверенітета держави і означають його законодавчу, судову, адміністративну владу на дану територію. По сфері дії розрізняють слідуючи юристдикції: -територіальну; єкстратериторіальну;

По характеру влади: законодавчу, виконавчу, судову. По об”єму: повну, обмежену. При повній – держава предписує певну поведінку і забезпечує реалізацію своїх предписаній(всіма доступним засобами) без обмеження (міліція, суд). При обмеженій – держава предписує певну поведінку і обмежує в використанні засобів по його реалізації. З точки зору дії права розрізняють: предписуючу юристдикцію-у держави є влада робити своє право обов”язковим для всіх юрид. і фізич. осіб, що знаходяться на його території; судова юристдикція все підпорядковується рішенню суду; повну юристдикцію держава здійснює в рамках своєї території. Єкстратериторіальна юристдикція , де держава вправі зобов”язати своїх громадян виконувати його закони і в тому випадку , якщо останні знаходяться поза його територією. Судова юристдикція- здійснюється державою поза його територією тільки в випадку виключення. Юристдикція примушення - здійснюється тоді коли суб”єкт повертається на його територію, вступає в повну юристдикцію держави. Існує 2 принципа регулювання дії єктратериторіального права:1). іноземне право діє в рамках, які визначені місцевим законодавством і в співвідношенні з між. зобов”язаннями держави; 2).не підлягає застосування іноземного законодавства, який протидіє основам місцевого права, навіть якщо колізійні норми останнього відсилають до нього.


^ 33.Співвідношення міжнародного і національного права. Значення проблеми.

Відомо три основні концепції: моністична, що виходить з примату внутрішньодержавного права; моністична , що грунтується на приматі МП; дуалістична концепція, що розглядає внутрішньодержавне право , як два різні правопорядки. Дуалістична модель стверджує, якщо норми МП створюються у результаті міжнар спілкування суб”єктами МП, то національне право міститься у конституціях держав, на основі яких складається права і обов”язки особи. Дуалістична модель розглядає ці дві системи права, як незалежні одна від одної; Моністична концепція –це обидві системи права тісно переплітаються. Hard law; Soft law; Договір, Міжнар ввічливість.


^ 34.Міжнародне право про взаємодію з національним. Згідно з моністичною концепцією МП і нац право тісно переплітаються. Взаємодія МП і національного права розглянемо у таких етапах і рівнях: )1. Міжнародне і національне право творення; 2).Структурно- функціональні зв”язки норм МП і внутрішнього права, де слід виділтит такі основні підсистеми зв”язків: внутрішньодержавні відносини зв”язків; міждержавні відносини зв”язків; зв”язки внутрішньодержавних і міждержавних відносин; зв”язки міжнародне право – міждержавні відносини; зв”язки норм міжнародного і внутрішньодержавного права. 3). Зв”язки між нар і внутрішньодержавних правовідносин; Це зв”язки між суб”єктами між і нац відносин, права суб”єктів у між та у внут-держ правовідносинах; 4). Взаємодія механізмів правового регулювання на стадії реалізації прав та обов”язків. 5).Узгодження між і внут-держав права на різних етапах правотворення і реалізації. Наприклад: свою регулюючу функцію МП без внутдерж права не могло б здійснити, порядок укладання договорів регулюється, як МП так і внутрідеж правом.

^ 35.Національне право про взаємодію з міжнародним.

Засади взаємодії національного права і міжнародного права визначають насамперед конституційним правом і правом зовнішніх зносин кожної держави. Порівняльний аналіз конституційного права і практики його застосування підтверджує , що дія національного права непридатна для регулювання між відносин , і навпаки. У процесі взаємодії нац і МП первинним є вплив нац права. Зміст норм нац права впливає на зміст норм між права. Такий вплив називається матеріальним. Вплив норм нац права на здійснення норм МП, що стосується порядку вироблення норм МП називається процесуальним. При взаємодії “національне – міжнародне право” застосовується загальне правило: чим прогресивніший суспільний лад держави, тим значніший вплив його конституційних принципів і зовнішньої політики на розвиток МП.


^ 36. Конституція України і МП.

Конситуційне право відіграє головну роль у взаємодії нац і між права. Норми конституційного права України умовно поділяють на групи, такі як: 1). Забезпечення прав людини й основних свобод; 2). Регулювання взаємодії з МП; 3). Розробка і реалізація концепції зовнішніх зносин держави.

Конституційне право України встановлює, що права людини визначаються відповідно до міжнародних правових норм. Наприклад: в ст. 24 Конституції України зазначається, що громадяни мають рівні права і свободи, рівність прав жінки і чоловіка. А рівність прав жінки і чоловіка відповідає суті між. Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації жінок. Ст. 9 Конст. України, якою визначається, що чинні міжнародні договори є частиною нац. законодавства України. Ст. 92 Конст України визначає: основи зовнішніх зносин, зовнішньоекономічну діяльність, встановлення дипломатичних рангів і т.д. Ст. 106 Конституції України, де зокрема Президент України: 1). представляє державу в міжнародних відносинах; 2). призначає та звільняє глав дипломатичних представництв; 3).приймає рішення про громадянство в Україні та призупинення прийняття до громадянства України.

37.Принип незастосув сили в МП.

Першим міжнар дог., щозабороняє агресивну війну, став Паризький дог. 27серп.1928р. про відмову від війни як знаряддя нац політики. Найповніше цей принцип розглянуто в Деклар про посилення ефективності принципу відмови від погрози силою або її застосув в міжн віднос., прийнятої резолюцією Ген. Асс. ООН 87р. Цей принцип означає, що держ і ін суб`єкти міжн права повинні утримуватись від погроз або застосув сили проти територіал недоторк або політич незалежності будь-як держави. Також забороняється заохочування і сприяння ін держ до застосування сили. Суб`єкти міжн права повинні утримуватись від організації, підбурювання або участі в напіввоєнних, терорист або підривних діях, від всіх форм втручання або погроз проти ін держ., від пропаганди агресивних війн.


38.Принцип мирного виріш спорів

Цей принцип займає одне з найважливіших місць в системі прнципів МП. Цей принцип розвивався паралелно з принципом незастосування сили. Вперше принцип був закріплений в актах Гаагзьких конференцій миру 1899 і 1907р. Однак лише після прийняття статуту ООН, цей принцип став нормативно- закрвпл в МП, став загальновизнаним і загальнообов`язковим. Цей принцип передбачає, що всі спори між державами повинні розв`язуватись винятково мирними засобами, незалежно від походження і характеру цих спорів. В статуті ООН зазначено перелік засобів, пов`язаних з мирним розв`яз спорів (шляхом переговорів, обстеження, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду та ін.)


39.Принцип поваги прав людини.

Реальне міжнар співробіт в цій сфері пов`язане з створенням ООН, в статуті якого зазначається, що захист прав і свобод нерозривно пов`язаний з підтрим міжнар миру та безпеки, з встановленням дружніх відносин між народами. В 1948р була прийнята Декларайія прав людини, а в1963р- Міжнар конференц про ліквідацію усіх форм расової дискримінації. Цей принцип також відображався в ряді регіонал міжнар –правов актах. Цей принцим вказує на те, що права людини неможливі без держави і не можуть існувати поза неї. Кожна людина користується правами і свободами, що зазначені в конституції і з-ах держ. Законодавство будь- якої держави визначає правове становище, обсяг прав та обов`язків усіх осіб, які перебув на її терр (громадян даної