Реферат: Планування діяльності підприємства
Міністерствоосвіти і науки УкраїниКафедраЕкономіки і підприємництваКурсовароботаздисципліни
«Плануваннядіяльності підприємства»
Зміст
Вступ
1. Сутністьпланування та особливості його здійснення на підприємстві ...5
2. Розрахунокосновних планових показників ………………………..……17
2.1 Планвиробництва та матеріально-технічного забезпечення ………….19
2.2 Праця ізаробітна плата ……………………………………………………23
2.3 Комплекснівитрати ………………………………………………………..29
2.4 Собіватрістьта прибуток ………………………………………………….33
Висновки тапропозиції ……………………………………………………….49
Списоквикористаної літератури
ВСТУП
З метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів та їхвитрачанням у процесі господарської діяльності здійснюється плануваннядіяльності державних підприємств.
Фінансовий план є орієнтиром у фінансовій роботі підприємств, якийхарактеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для господарськоїдіяльності.
В цілому, план (від лат. planum – рівне місце, площина) – попередньовизначений порядок, послідовність здійснення певної програми, виконання роботи,проведення заходів тощо.
Поняття „планування діяльності підприємства" має два значення.
Перше значення – економічне, з точки зору загальної теорії підприємства.Друге – контрольно-управлінське, яке визначає планування як одну з функційкерівництва підприємства, спроможність передбачити майбутнє підприємства тавикористати таке передбачення.
Наведені значення планування тісно пов’язані між собою. Можливістьпланування, як певний вид діяльності, передбачена функціями підприємства,визначена загальними засадами господарювання. Застосування плануваннядіяльності підприємства створює додаткові важливі переваги під час здійсненнягосподарської діяльності. Зокрема, планування сприяє більш раціональномурозподілу ресурсів підприємства, посилює контроль на підприємстві.
Умови ринкової економіки, жорстка конкуренція поступово збільшуютьзначення та актуальність фінансового планування. Зрозуміло, що від належноїорганізації фінансового планування залежить положення компанії на ринку.Взагалі бізнес не може процвітати без розроблених належним чином фінансовихпланів та без контрою за їх виконанням. В усіх розвинених країнах фінансовепланування є одним з важливіших інструментів регулювання діяльностіпідприємства.
Раціоналізація внутрішньофірмових потоків може бути здійснена лише врезультаті фінансового планування та бюджетування. Керівники підприємствповинні прекрасно представляти собі, хто, скільки і як створює фінансовіресурси, хто, скільки і як їх споживає, наскільки цей процес є передбаченим,наскільки він піддається коригуванню з боку менеджерів компанії, як він сприяєреалізації стратегії компанії.
На жаль, в теперішній час у більшості комерційних організацій відсутнєфінансове планування і керівники приймають рішення з організації фінансово-господарськоїдіяльності не враховуючи відповідні розрахунки на інтуїтивному рівні. Але зчасом величина помилок при такому стані речей стає досить вагомою і покладатисялише на інтуїцію та власний досвід стає ризиковано. Тому потреба в фінансовомуплануванні постає перед керівниками досить гостро.
Зрозуміло, що тільки найсучасніші технічні досягнення та використаннясвітового досвіду дозволять перетворити процес фінансового планування тафінансові плани в науково обґрунтований процес та документи, розроблені завсіма правилами індикативного реагування на постійні зміни середовища. Дорішення поставлених завдань слід підходити комплексно з урахуванням покращаннясистеми управління комерційним підприємством, активізації всіх фінансовихважелів для більш повного та ефективного використання ресурсного потенціалупідприємства.
Завдання курсової роботи:
вивчення директивних матеріалів, що стосуються розвитку і роз’язанняпроблем планування діяльності підприємства;
збір, вивчення наявної статистичної інформації з обраної теми і об’єктадослідження;
виявлення позитивного досвіду і наявних резервів з підвищенняефективності виробництва.
Розділ 1. Сутність планування та особливості його здійсненняна підприємстві.
Однією з найважливіших функцій виробничого менеджменту підприємства єпланування його діяльності.
Планування — вид, сфера діяльності органів управління підприємства попередбаченню майбутнього стану його економіки на основі врахування дії законіврозвитку природи і суспільства, а також тенденцій розвитку підприємства, галузіі національної економіки. Процес планування полягає у визначенні мети, якоїпідприємство прагне досягнути за певний період, а також засобів, шляхів ти умовїї досягнення.
Планування як сфера і вид діяльності:
— об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою;
— надає всім процесам однонаправленість, скоординованість;
— сприяє наибільш повному та ефективному використанню наявних ресурсів.
Система централізованого управління породила відповідну ідеологію директивногопланування, яка розглядала план, як закон, котрий не можна змінювати інеобхідно обов'язково виконувати. Ринкова система господарювання орієнтуєпідприємство на планування як на неперервний процес передбачення змінзовнішнього середовища та адаптації внутрішніх факторів виробництва длярозвитку і подальшого зростання.
З теоретичної точки зору добре збалансований план має певні перевагиперед ринком, однак якщо ринок саморегулюється і забезпечує певну рівновагу, тонезбалансованнй план повністю виключає розвиток.
В умовах ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює веськомплекс планової роботи. Надання підприємству самостійності означає не тількискасування повної залежності його діяльності від уряду, а й надання широких праву визначенні та реалізації виробничої програми, організації матеріально-технічногоі кадрового забезпечення, шляхів розвитку підприємства, методів мотивації праціта економічної відповідальності за кінцеві результати роботи.
Кожне підприємство незалежно від сфери діяльності, масштабів виробництвасамостійно визначає ринки збуту своєї продукції (послуг), обирає контрагентів,формує внутрішній механізм господарювання.
Результатом планувальної діяльності є план, який являє собою складнусоціально-економічну модель стану підприємства та його підрозділів вмайбутньому, характеризує пропорції та темпи розвитку.
Об'єктом планування є внробничо-комерційна діяльність підприємства, його науково-технічнийрозвиток, соціальна сфера, охорона довкілля.
Суб'єктом планування є підприємство, цех, дільниця, потокова лінія, робоче місце.
Основою планування виступає система об'єктивних економічних законів,серед яких виділяють:
· основнийекономічний закон, що зумовлює необхідність врахування економічної ефективностісуспільного виробництва з метою найбільш повного задоволення потреб населеннята отримання прибутку;
· закон відповідностіпопиту і пропозицій, що забезпечує рівновагу підприємства як економічноїсистеми;
· закон вартості,тощо.
Завдання соціально-економічного планування на підприємстві:
— оцінювати стан економіки підприємства, соціальних процесів наконкретний період часу та тенденції в його діяльності;
- науково передбачити майбутній стан економіки підприємства зврахуванням тенденцій розвитку національної економіки, галузі;
— здійснювати оперативний контроль за діяльністю підприємства шляхомпорівняння звітних і планових показників його діяльності;
— забезпечувати ефективне використання наявних на підприємстві технічних,матеріальних, трудових ресурсів та їх своєчасну заміну і поповнення.
Досвід зарубіжних і вітчизняних підприємств свідчить, що в ринковихумовах господарювання, планування виробничо-господарської діяльності виступаєважливою умовою функціонування підприємств, їх економічного росту і розвитку.
Поняття «планування діяльності підприємства» можна розглядати в декількохаспектах: перший – загальноекономічний, який відповідає загальній теорії фірми,її природі; другий – конкретно-управлінський, в якому планування виступає якважлива управлінська функція.
Необхідність планування діяльності підприємства
Кожне підприємство, незалежно від масштабів і виду діяльності, кожнапідприємницька структура в умовах ринкового господарювання займаєтьсяплануванням. Відсутність планів супроводжується помилковими маневрами,несвоєчасною зміною орієнтації, що призводить до втрати позицій на ринку,нестійкого фінансового стану, банкрутства підприємств.
Практика господарювання свідчить про те, що планування створює для суб’єктів господарювання важливіпереваги:
· забезпечуєпідготовку до використання майбутніх сприятливих для підприємства умов;
· попереджуєможливі проблеми;
· стимулюєуправлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;
· поліпшуєкоординацію дій управлінського персоналу підприємства;
· сприяєраціональному використанню ресурсів на підприємстві.
Вітчизняний і зарубіжний досвід господарювання свідчить про те, щопланування в підприємстві здебільшого не забезпечує значного успіху, якийпроявляється в зростанні обсягів обороту, прибутку, економічного росту (цейвзаємозв’язку спостерігається лише в 6 випадках із 100). Як правило, плануванняпочинають широко використовувати в той період розвитку, коли після бурхливогоростуабо періоду становлення виникають проблеми в зміцненні досягнутого успіху,забезпеченні стабільності. Результати спеціальних досліджень, проведениханглійським спеціалістом з планування Р. Фінном, підтверджують викладену вищетезу і свідчать про те, що успіх досягається лише в результаті довготривалогодосвіду планування діяльності підприємства (як правило, досвід, який перевищує2 роки).
Для українських підприємницьких структур можна виокремити декілька сфер,де є відчутна потреба в застосуванні планування.
Новостворені підприємства. Активні процеси розвитку підприємництва призводять достворення нових організацій та підприємств, посилення конкуренції між ними,банкрутства і закриття багатьох з них. Діяльність новостворених підприємницькихструктур неможлива без наукового обґрунтування плану дій, яким є бізнес-план.Він розробляється кожною підприємницькою структурою в період заснування. Цейдокумент дає чітку відповідь на велику кількість запитань і застерігає новихтоваровиробників від можливих помилок і прорахунків. Для новостворенихпідприємницьких структур розробляється:
маркетинговий плин,
оцінюються реальні конкуренти,
визначається стратегія розвитку,
обґрунтовуються оптимальний обсяг виробництва,
штати працівників,
матеріальні ресурси,
фінансові результати тощо.
Потреба орієнтації в поточній ринковій обстановці, у визначенні свогомісця в конкурентному середовищі, прагнення передбачити майбутнє зумовлюютьнеобхідність планування кожної підприємницької структури адекватного стануринкового господарства. В бізнес-плануванні гнучко поєднуються виробничі іринкові, фінансовіі технічні, внутрішні та зовнішні аспекти діяльностіпідприємства.
Діючі підприємницькі структури, які здійснюють реструктуризацію тадиверсифікацію виробництва. В умовах зростаючої конкуренції більшість підприємницькихструктур вимушені постійно дбати про вдосконалення продукції, освоєння випускуновітніх конкурентноспроможних товарів і послуг, що призводить до значнихструктурних зрушень у виробництві. Істотні зміни в техніці, технології,організації виробництва, збуті продукції впливають на основні параметридіяльності підприємства. Необхідність їх визначення ще до початку проведеннясерйозних змін у виробництві викликає потребу планування діяльностіпідприємства відповідно до умов, що склалися, або можуть скластися вмайбутньому. Отримані в процесі планування очікувані параметри діяльності служатьосновою при прийнятті відповідних управлінських рішень.
Державні, в тому числі казенні підприємства. Для цих підприємств функціяпланування є традиційною. Однак традиційний характер планування не передбачаєвласних цілей розвитку, аналізу і прогнозування стану економіки в залежностівід змін у внутрішньому та зовнішньому середовищах. Тому в умовах ринкудержавним і казенним підприємствам необхідно наново виробляти досвід плануваннядіяльності.
Сучасний ринок висуває особливі вимоги до підприємств. Складність ідинамізм процесів, які відбуваються на ньому, створюють нові передумови длябільш серйозного застосування планування діяльності підприємств. Крім того,масштаби і різноманітність напрямків діяльності підприємства вимагаютьособливої уваги до попереднього визначення:
· видівдіяльності (виробнича, торгівельна, посередницька, комерційна, науково-досліднатощо);
· видівпродукції (послуг);
· джерел іобсягів фінансування;
· технологічнихресурсів (устаткування, матеріалів, енергії, палива, робочої сили);
· фінансовихрезультатів від кожного виду діяльності.
Діяльність державних, казенних (особливо казенних) підприємств перебуваєпід постійним контролем і має підтримку галузевих міністерств та відомств,Кабінету Міністрів України. Тому планування їх діяльності є запорукоюефективності використання державного майна, отримання і розподілу прибутку,організації та оплати праці.
Підприємства з частиною іноземних інвестицій в статутному фонді. Іноземні партнери, вкладаючипевні кошти в підприємницьку діяльність, прагнуть мати гарантії їх повернення,відповідного доходу з врахуванням орієнтовного часу його отримання,забезпечення найменшого господарського ризику. Крім того, в залежності відчастки майна в статутному фонді, вони можуть брати безпосередню участь вуправлінні підприємством, прийнятті управлінських рішень. Більшість західнихінвесторів мають значний досвід планування підприємницької діяльності. Вонинеохоче сприймають інформацію без відповідних обгрунтувань і підрахунків. Томуплідна співпраця з ними вимагає такого планування діяльності, яке базується напринципах і методах, зрозумілих обом сторонам.
Якість планування в значній мірі залежить від глибини врахуванняпринципів, їх кількості та дієвості.
А. Файоль визначав чотири основні принципи планування, назвавши їхзагальними характеристиками хорошої програми дій. Це – єдність, неперервність,гнучкість і точність. Дещо пізніше А. Ансофф обгрунтував ще один принциппланування – участь.
Принцип єдності (системності, холізму) передбачає, що планування напідприємстві має системний характер. Економічна категорія «система»характеризується наявністю сукупності елементів, взаємозв’язку між ними, спільного напрямку урозвитку і поведінки, орієнтованого на загальну мету.
Кожну підприємницьку структуру можна розглядати як складну економічнусистему, елементами якої служать окремі підрозділи (цехи, дільниці),взаємозв'язок між якими здійснюється на основі координації на горизонтальному івертикальному рівнях. Діяльність жодного підрозділу підприємницької структурине можна планувати ефективно, якщо не ув'язати її з функціонуванням іншихвиробничих одиниць. Будь-які зміни в планах одного підрозділу зумовлюютьвідповідні переміни в планових параметрах діяльності інших. Отже, головними,ознаками координації планування на підприємстві є взаємозв'язок і одночасністьпри прийнятті рішення.
Принцип єдності передбачає інтеграцію планової діяльності. Напідприємствах розробляють декілька відносно самостійних видів планів (планиосвоєння нових видів продукції, маркетингові плани, плани рекламних заходів,плани впровадження нової техніки і технології, плани соціального розвиткуколективу, тематичні плани і т. д.). Однак кожний з них повинен базуватися назагальній стратегії і бути складовим елементом загальної планової системипідприємства.
Єдність стратегічного і поточного планів передбачає, що структурапоточних планів та основні складові стратегії підприємства повинні співпадати;основні цілі на поточний період повинні витікати з стратегічного плану. Однаккількість планових показників, ступінь деталізації цілей, точність розрахунківу поточних планах повинні бути більш повними та обгрунтованими. Відомо, що чимменшим є горизонт планування (в даному випадку — плановий період), тим більшепоказників планується. Показники поточних планів не повинні суперечитипоказникам стратегічного плану, вони можуть бути лише більш точними абоскорегованими в залежності від впливу раніше неврахованих факторів зовнішньогосередовища.
Принцип неперервності означає підтримування неперервної плановоїперспективи, взаємопогодження довго-, середньо- та короткотерміновогопланування, своєчасне коригування планів з врахуванням змін у внутрішньому тазовнішньому середовищі, в нестабільних умовах господарювання.
Принцип гнучкості забезпечує в процесі планування можливості коригуванняпланів відповідно до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі.
Для здійснення принципу гнучкості плани необхідно розробляти зврахуванням можливостей внесення змін. Тому при їх складанні доцільно включатирезерви, так звані «надбавки безпеки» або «фінансові подушки».
Принцип точності передбачає врахування при складанні планів певного ступеня точностірозрахунків, передбачень. Ступінь конкретизації і деталізації залежить від видуплану та рівня невизначеності зовнішніх умов господарювання.
Стратегічне, довготермінове планування може обмежуватися визначеннямосновної мети і найбільш загальних напрямків діяльності, тому що кількістьнеобхідної інформації про майбутнє є обмеженою, а швидкість змін — дужевисокою.
В короткотермінових планах конкретність і детальність повинні бутивисокими і обов 'язковими.
Принцип точності повинен забезпечувати адекватність планових заходівсоціально-економічній ситуації в країнах, галузі, території. Вона досягаєтьсяшляхом врахування великої кількості факторів впливу внутрішнього і зовнішньогосередовища. Це сприяє підвищенню точності планів, їх наближенню до реальнихумов. Ринкове середовище обумовлює постійну мінливість продукції підприємства,його виробничої та організаційної структури, технологій та факторіввиробництва, які в свою чергу мають вплив на методи планування, показники іструктуру планів, організацію самого процесу планування. Вони повинні постійнопереглядатися, а при необхідності слід застосувати принципово нові методи і процедурипланування.
Принцип участі означає, що кожний працівник підприємства стає учасником планувальноїдіяльності незалежно від посади і функцій. Планування, яке базується напринципі участі, називається партисипативним.
Реалізація принципу участі забезпечує оперативний обмінвнутрішньо-виробничою інформацією; перетворює плани підприємства на особистіплани кожного працівника, що сприяє підвищенню мотивації до праці, створеннюкорпоративного духу; викликає більшу довіру до планування як реального таефективного важеля управління
Фахівці з планування рекомендують доповнити вищезгадані принципизагальноекономічними принципами: пріоритетності, оптимальності.
Принцип пріоритетності передбачає ранжування об'єктів планування за їх важливістюдля підприємства.
Так, якщо основною метою визнано підвищення конкурентноспроможностіпродукції, та для її досягнення необхідно вирішити комплек завдань, пов’язанихз поліпшенням технічної бази виробництва, використанням нових високоякіснихматеріалів, підвищенням кваліфікаційного рівня працівників. Одночасно розв’язати ці всі завдання неможливо черезнестачу фінансових ресурсів. В такому випадку керівництво підприємства визначаєпріоритетність завдань і, в залежності від ситуації на виробництві, встановлюєпослідовність їх розв’язання.
Пріоритетність тієї чи іншої мети може змінюватись в залежності від діїмакроекономічних факторів – економічної політики, екологічного становища, станунаціональної економіки, а також від факторів, які діють всередині підприємства.
Принцип оптимальності пов’язаний з альтернативністю і багатоваріантністюпланів, які передбачають розробку декількох альтернативних варіантів досягненняоднієї мети та вибір оптимального.
Механізмпланування – це сукупність засобів, зо допомогою яких приймаються планові рішеннята забезпечується їх реалізація. механізм планування розкриває внутрішню модельпроцесу вироблення мети і завдань функціонування підприємства та формуванняйого фунекцій.
Розвитоквиробництва зумовлює мету та основні завдання функціонування підприємства, яківизначають функції планування і методи обгрунтування планових рішень.
У ринковіекономіці підприємство сомостійно формує програму діяльності і визначає мету напевний період.
Формування мети –це процес прийняття планових рішень, який випереджує майбутні дії. Метадіяльності всіх структурих підрозділів підприємства повинна узгоджуватися іпідпорядковуватися загальній меті.
При формуваннімети необхідно враховувати зовнішні обмеження і можливості, схильність доризику. Внутрішні можливості і обмеження визначаються трудовими, технічними,матеріальними, фінансовими ресурсами; зовнішні – характером макросередовища.
Вибір іформування мети підприємства проводяться на основі детального аналізу та оцінкиринків, на яких працює або буде працювати підпроємство; внутрішніх чинників;закономірностей і тенденцій розвитку галузі. Аналіз передбачає оцінкупозитивних моментів функціонування підприємства в даному ринковому середовищі,а також оцінку можливих негативних наслідків його діяльності.
Практично дляаналізу та оцінки сильних і слабких сторін функціонування підприємствавикорстовуєтьсяс SWOT-аналіз,сутність якого полягає у порівнянні сильних і слабких сторін діяльностіпідприємства з потенційними зовнішніми сприятливими обставинами та загрозами. SWOT – це абревіатурне спрощенняанглійських слів: S – strength – сила; W – wrakness – слабкість; O – opportunities – можливість; T– treats – загрози (обмеження).
Визначені мета ізавдання повинні відповідати вимогам:
· функціональності– можливості трансформації загальної мети в завдання для нижчих рівнів;
· часовоговзаємозв’язку між метоюдовготермінового і короткотермінового характеру;
· можливостіперегляду при зміні умов;
· концентраціїресурсів і зусиль;
· багатовекторностіта системності.
Успішнареалізація мети в значній мірі залежить від організації процесу розв’язаннязавдань і планування проблем, функцій планування.
Функціїпланування – це види робіт, дій, процедур, які здійснюються в процесіформування плану, спрямовані на зміну стану підприємства.
У реальнійпрактиці господарювання об’єкти і процеси планування характеризуються певноюскладністю, зменшення або здолання якої досягається шляхом виділеннянайважливіших зв’язків і залежностей, об’єднання їх в модулі за сферамидіяльності та структурними підрозділами. Такий підхід дозволяє проводити окреміпланові розрахунки, спрощує процес складання та реалізації планів, контроль заїх виконанням.
З допомогоюпроцесу планування ініціюється ефективне використання наявного потенціалупідприємства – матеріального, – трудового, – інтелектуального.
Функціїпланування:
· зменшенняскладності об’єктів планування
· мотивація
· прогнозування
· забезпеченнябезпеки;
· оптимізація;
· координаціята інтеграція;
· контроль;
· документування;
· інформуваннята пропаганда.
Якість плануваннявизначається якістю прогнозування стану зовнішнього і внутрішнього середовища.Результативність цієї функції досягається шляхом проведення моніторингу всіхосновних виробничих чинників.
У процесіпланування необхідно враховувати фактор ризику, передбачити заходи йогоуникнення або зменшення.
Функціяоптимальності планових рішень реалізується шляхом вибору за відповіднимикритеріями ефективного варіанту використання ресурсів, часу досягнення мети зряду альтернативних рішень.
Процес плануванняоб’єднує людей, координує їх діяльність, запобігає конфліктам, враховуєінтеграцію всіх сфер діяльності підприємства.
Функція контролюв процесі планування здійснюється шляхом порівняння реальних результатіввиробничо-господарської діяльності з плановими параметрами, аналізами роботивсіх підрозділів підприємства, з’ясування причин відхилень та регулюваннявиробництва.
Плануваннязабезпечує документальне відображення ходу виробничо-господарської діяльностіта інформування всіх учасників виробничого процесу про визначену мету, завданнята заходи з їх досягнення.
Пропагандистськафункція процесу планування полягає в інформуванні громадськості про намірипідприємства, успішні управлінські та підприємницькі дії, допущені помилки.
Процес плануваннямає свою технологію, яка передбачає послідовність виконуваних операцій та робітз формування плану.
Етапи процесупланування:
· визначеннямети планування;
· аналізпроблеми;
· пошукальтернатив;
· прогнозування;
· оцінка;
· прийняттяпланового рішення.
Визначення метипланування є вирішальним фактором при виборі форм і методів планування,критеріїв оцінки планових рішень та контролю за ходом їх реалізації.
При аналізіпроблеми визначається вихідна позиція на момент складання плану і формуєтьсякінцева (бажана) ситуація.
На етапі пошукуальтернатив з переліку можливих шляхів вирішення проблемної ситуаціївибирається найреальніший.
Після цьогоформується уявлення про розвиток планової ситуації, здійснюються відповіднірозрахунки для вибору альтернативного сценарію, оформляється єдине плановерішення.
В процесіпланування використовуються засоби, які дозволяють автоматизувати технологічнийпроцес складання плану. Комплексне використання цих засобів дозволяє створитиавтоматизовану систему планових розрахунків (АСПР).
Розділ 2. Розрахунок основних планових показників
Перелік нормативів:
1. Вартість допоміжних матеріалів – 10% від вартості основних матеріалівза винятком відходів.
2. Баланс робочого часу – 1850 год./чол.
3. Чисельність допоміжних робітників – 35% від чисельності основних, у т.ч. зайнятих утриманням, експлуатацією та поточним ремонтом устаткування – 55%від загальної чисельності допоміжних робітників.
4. Чисельність керівного персоналу – 10% від чисельності робітників.Середня місяча заробітна плата – 600 грн.
5. Середня годинна тарифна ставка допоміжних робітників, зайнятихутриманням, експлуатацією та поточним ремонтом устаткування 2,2 грн., інших –2,0 грн.
6. Премія основним робітникам – 20%, допоміжним – 10%, керівномуперсоналу – 30% від заробітної плати за тарифом.
7. Доплати й додаткова заробітна плата – 15% від заробітної плати затарифом.
8. Відрахування на соціальні заходи – 37,5% від заробітної плати затарифом та доплат.
9. Одноразові заохочення та винагороди – 1% від заробітної плати затарифом, винагороди за підсумками роботи за рік не більше двох місячних окладів(тарифних ставок).
10. Ціна рушійної електроенергії – 22,1 коп., освітлювальної – 23,0 коп.за кВт-год. Видаток освітлювальної електроенергії – 1,5% від видатку рушійноїелектроенергії ( в кВт-год).
11. Норма амортизаційних відрахувань – 15% від вартості устаткування та5% від вартості будівель. Вартість 1 м3 будівлі 950 грн.
12. Інші витрати – 8% від заробітної плати за тарифом.
13. Послуги допоміжних цехів:
а) у складі витрат на обслуговування виробництва – 55% від заробітноїплати за тарифом;
б) у складі витрат на управління виробництвом – 30% від заробітної платиза тарифом.
14. Адміністративні витрати на збут – 9% від виробничої собівартості.
15. Норматив прибутку 30% від собівартості виробу.
16. Податок на прибуток – 25%, відрахування засновникам підприємства – 3%від суми оподаткованого прибутку. Відрахування до фонду розвитку виробництва неменше 30% від суми розподілювального прибутку, на соціальний розвиток колективу– 20% (за рішенням Загальних зборів).
Вихідні дані:
Об’єм будівлі – 12600 м3.
Характеристика станочного парку на підприємстві
Найменування
верстатів
Коефіцієнт
виконання норм
виробітку, %
Потужність
електродвигунів,
кВт
Ціна верстата,
тис. грн.
Кількість
верстатів
Токарний 105 2,7 5650 23 Фрезерний 107 2,5 9750 12 Свердлувальний 110 0,4 16150 11 Шліфувальний 102 3,5 989 21Об’єкти та обсяги підприємницької діяльності
А Б В ЕЦіна матеріалу,
грн/т
Вартість відходів,
% від вартості матеріалу
Виробнича програма, шт. 1110 1160 1330 1150Норма трудомісткості,
нормо-год/виріб
76,2 79,6 28,2 58,4Середня годинна
тарифна ставка
1,758 1,798 1,969 1,759 Сталь вуглецева 183 162 330 330 400 2,0 Сталь легована 188 135 78 132 475 2,5 Сірий чавун 114 202 28 145 360 4,02.1 План виробництва та матеріально-технічного забезпечення
Розраховуємо витрати основних метеріалів для кожного виробу за формулою:
/>,де
В – витрати основних метеріалів,
НВ – норма видатку матеріалу,
ВП – виробнича програма.
Для виробу А:
Саль вуглецева:
/> кг.= 203,13 т.
Сталь легована:
/>кг.= 208,68 т.
Сірий чавун:
/>кг.= 126,54 т.
Для виробу Б:
Саль вуглецева:
/> кг.= 187,92 т.
Сталь легована:
/>кг.= 156,6 т.
Сірий чавун:
/>кг.= 234,32 т.
Для виробу В:
Саль вуглецева:
/>кг= 438,9 т.
Сталь легована:
/>кг= 103,74 т.
Сірий чавун:
/>кг= 37,24 т.
Для виробу Е:
Саль вуглецева:
/>кг= 379,5 т.
Сталь легована:
/>кг= 151,8 т.
Сірий чавун:
/>кг= 166,75 т.
Отримані результати зводимо у таблицю 1.2
Таблиця 1.2 Розрахунок витрат основних матеріалів
Найменування виробу Найменування матеріалу Норма видатку, кг/шт Виробнича програма, шт Витрати, т А Сталь вугл. 183 1110 203,13 Сталь легов. 188 208,68 Сірий чавун 114 126,54 Разом 485 538,35 Б Сталь вугл. 162 1160 187,92 Сталь легов. 135 156,6 Сірий чавун 202 234,32 Разом 499 578,84 В Сталь вугл. 330 1330 438,9 Сталь легов. 78 103,74 Сірий чавун 28 37,24 Разом 436 579,88 Е Сталь вугл. 330 1150 379,5 Сталь легов. 132 151,8 Сірий чавун 145 166,75 Разом 607 698,05Розраховуємо вартість основних матеріалів за формулою:
/>,де
Ва – вартість основних матеріалів,
Вм – витрати матеріалу на всі вироби,
Цм – ціна матеріалу.
Для вуглецевої сталі:
/>грн.= 483,8 тис. грн.
Для легованої сталі:
/>грн.= 294,9 тис. грн.
Для сірого чавуну:
/>грн= 203,3 тис. грн.
Розраховуємо вартість відходів основних матеріалів, використовуючи данівідсотки вартості, за формулою:
/>,де
Вавос – вартість відходів основних матеріалів,
Ваом – вартість основних матеріалів,
Вавос% – вартість відходів від вартості матеріалів (вихідні дані).
Для вуглецевої сталі:
/>тис.грн.
Для легованої сталі:
/>тис.грн.
Для сірого чавуну:
/>тис.грн.
Визначаємо вартість матеріальів за виключенням відходів і разом.
/>тис.грн. – за виключенням відходів.
/>тис.грн. – разом з відходами.
Визначаємо вартість допоміжних матеріалів аналогічно (потрібний відсотокє у переліку нормативів).
/>тис.грн.
Отже, загальна вартість основних матеріалів становить:
/>тис.грн.
Отримані результати зводимо у таблицю 1.3
Таблиця 1.3Розрахунок вартості основних матеріалів
Найм. матеріалу Витрати, т Ціна, грн./т Вартість, тис. грн Вартість відходів Вартість матеріалів за виключенням відходів, тис. грн /> % Сума, тис. грн /> /> Сталь вугл. 1209,45 400 483,8 2 9,7 956,8 /> Сталь легов. 620,82 475 294,9 2,5 7,4 /> Сірий чавун 564,85 360 203,3 4 8,1 /> Всього основні матеріали 982 /> Допоміжні матеріали 98,2 /> % 10 /> Сума 1080,2 />2.2 Праця і заробітна плата
Розраховуємо трудомісткість виробничої програми за формулою:
/>,де
ТВП – трудомісткість виробничої програми,
НТ – норма трудомісткості.
Для виробу А:
/>нормо-год.
Для виробу Б:
/>нормо-год.
Для виробу В:
/>нормо-год.
Для виробу Е:
/>нормо-год.
Нормована заробітна плата на програму визначається з формулою:
/>,де
НЗП – Нормована заробітна плата на програму,
ГСС – середня годинна ставка (вихідні дані).
Для виробу А:
/>грн= 148,7 тис. грн.
Для виробу Б:
/>грн= 166 тис. грн.
Для виробу В:
/>грн= 73,8 тис. грн.
Для виробу Е:
/>грн= 118,1 тис. грн.
Нормована заробітна плата на 1 виріб визначається за формулою:
/>.
Для виробу А:
/>грн.
Для виробу Б:
/>грн.
Для виробу В:
/>грн.
Для виробу Е:
/>грн.
Отримані результати зводимо у таблицю 2.1
Таблиця 2.1 Трудомісткість виробничої програми
Найм. виробу Виробнича програма, шт Норма трудомісткості, нормо-годин/шт Середня годинна ставка, грн/год Трудомісткість виробничої программи, нормо-год Нормована заробітна плата на програму, тис. грн Нормована заробітна плата на 1 виріб, грн/шт /> /> /> А 1110 76,2 1,758 84582 148,7 134,0 /> Б 1160 79,6 1,798 92336 166,0 143,1 /> В 1330 28,2 1,969 37506 73,8 55,5 /> Е 1150 58,4 1,759 67160 118,1 102,7 /> Разом 4750 242,4 281584 506,7 />Визначаємо чисельність робітників за формулою:
/>,де
БРЧ – баланс робочого часу одного робітника (перелік нормативів),
КВ – коефіцієнт виконання норм визначається як середньозважена величиназа кількістю верстатів:
/>
/>осн.роб.
Чисельність допоміжних робітників становить 35% відчисельності основних(перелік нормативів), тобто:
/>доп.роб.
Чисельність керівного персоналу – 10% від чисельності робітників (перелікнормативів), тобто:
/>чол.
Середня місячна заробітна плата керівного персоналу становить 600грн.
Визначаємо нормовану заробітну плату основних робітників за формулою:
/>.
/> грн/год
Отже:
/>грн= 506,7 тис. грн.
Для допоміжних робітників:
/>грн= 198,1 тис. грн.
Для керівників і спеціалістів:
/>144000грн = 144 тис. грн.
Визначаємо доплати і надбавки до нормованої заробітної плати (15% –перелік нормативів):
Для основних робітників:
/>тис.грн.
Для допоміжних робітників:
/>тис.грн.
Для керівників і спеціалістів:
/>тис.грн.
Визначаємо премії основним робітникам, допоміжним робітникам, керівникамта спеціалістам (відповідно 20, 10, і 30% – перелік нормативів).
Для основних робітників:
/>тис.грн.
Для допоміжних робітників:
/>тис.грн.
Для керівників і спеціалістів:
/>тис.грн.
Визначаємо одноразові заохочення та винагороди (1% – перелік нормативів).
Для основних робітників:
/>тис.грн.
Для допоміжних робітників:
/>тис.грн.
Для керівників і спеціалістів:
/>тис.грн.
Визначаємо винагороди за підсумками роботи за рік (два місячних оклади –перелік нормативів).
Для основних робітників:
/>тис.грн.
Для допоміжних робітників:
/>тис.грн.
Для керівників і спеціалістів:
/>тис.грн.
Визначаємо грошові виплати та заохочення. Вони становлять 15% віднормованої заробітної плати.
Для основних робітників:
/>тис.грн.
Для допоміжних робітників:
/>тис.грн.
Для керівників і спеціалістів:
/>тис.грн.
Визначаємо весь фонд оплати праці, сумуючи всі елементи фондуоплатипраці.
Для основних робітників:
/>тис.грн.
Для допоміжних робітників:
/>тис.грн.
Для керівників і спеціалістів:
/>тис.грн.
Отримані дані зводимо у таблицю 2.2
Таблиця 2.2Зведений розрахунок фонду оплати праці
Елементи фонду оплати праці Основні робітники Допоміжні робітники Керівники і спеціалісти Разом /> /> /> /> 1. Нормована заробітна плата ( по тарифу), тис. грн. за 1 рік 506,7 198,1 144,0 848,9 /> 2. Доплати і надбавки до нормованої заробітної плати, тис. грн. за 1 рік 76,0 29,7 21,6 127,3 /> 3. Всього основна заробітна плата 582,7 227,9 165,6 976,2 /> 4. Премії за положеннями: % 20 10 30 /> сума 101,3 19,8 43,2 164,4 /> 5. Одноразові заохочення та винагороди 5,1 2,0 1,4 8,5 /> 6. Винагороди за підсумками роботи за рік 84,5 33,0 24,0 141,5 /> 7. Грошові виплати та заохочення 76,0 29,7 21,6 127,3 /> 8. Всього фонд додаткової оплати праці 266,9 84,5 90,2 441,7 /> 9. Всього фонд оплати праці 849,6 312,3 255,8 1417,7 /> 10. Доходи по акціях 24,1 8,5 3,4 36 /> 11. Чисельність персоналу 145 51 20 216 /> 12. Середня заробітна плата 6,0 6,3 13,2 25,5 />2.3 Комплексні витрати
Проводимо розрахунок комплексних витрат.
Визначаємо сумарну встановлену потужність верстатів за формулою:
/>,де
N –кількість двігунів (вихідні дані),
П – потужність двигунів (вихідні дані).
Для токарних верстатів:
/>кВт.
Для фрезерних верстатів:
/>кВт.
Для свердлильних верстатів:
/>кВт.
Для шліфувальних верстатів:
/>кВт.
Визначаємо вартість устаткування за формулою:
/>,де
ЦВ – ціна верстату (вихідні дані).
Для токарних верстатів:
/>грн= 129,95 тис.грн.
Для фрезерних верстатів:
/>грн= 117 тис. грн.
Для свердлильних верстатів:
/>грн= 177,65 тис. грн.
Для шліфувальних верстатів:
/>грн= 20,769 тис. грн.
Отримані дані зводимо у таблицю 3.1
Таблиця 3.1 Потужність електродвигунів та вартість устаткування
Найменування верстату Кількість верстатів, одиниць Потужність двигуна, кВт Ціна верстату, грн Сумарна встановлена потужність, кВт Вартість устаткування, тис. грн /> /> /> Токарний 23 2,7 5650 62,1 129,95 /> Фрезерний 12 2,5 9750 30 117 /> Свердл. 11 0,4 16150 4,4 177,65 /> Шліфуваль. 21 3,5 989 73,5 20,769 /> Разом 67 9,1 32539 170 445,369 />Проводимо розрахунок витрат на виробництво продукції.
Визначаємо видаток рушійної електроенергії за формулою:
/>,де
Феф – ефективний фонд часу роботи устаткування (4000 годин на рік),
Му – загальна встановлена потужність електричних двигунів:62,1+30+4,4+73,5=170 кВт,
1,3 – коефіцієнт, що враховує втрати енергії з технічних причин.
Підставляємо значення:
/>кВт.год.
Визначаємо вартість рушійної електроенергії. Ціна одного кіловатастановить 22,1 коп. (перелік нормативів).
/>грн= 195,4 тис. грн.
Визначаємо вартість освітлювальної електроенергії. Ціна одного кіловатастановить 23,0 коп, видаток освітлювальної електроенергії становить – 1,5% відвидатку рушійної (перелік нормативів).
/>грн= 3,05 тис. грн.
Визначаємо відрахування на соціальні заходи за формулою:
/>,де
ЗП – заробітна плата за тарифом,
Д – доплата.
Для основних робітників:
/>тис.грн.
Для допоміжних робітників:
/>тис.грн.
Для керівників і спеціалістів:
/>тис.грн.
Визначаємо амортизацію основних виробничих фондів. Вона становить – 15%від вартості устаткування, та 5% від вартості будівель (перелік нормативів).Визначаємо вартість будівель. Вартість 1м3 становить 950 грн. (перелікнормативів). Отже,
12600 ∙ 950 = 11970 тис. грн.
/>тис.грн.
/>тис.грн.
Визначаємо послуги допоміжних цехів, які становлять:
а) у складі витрат на обслуговування виробництва – 55% від заробітноїплати за тарифом;
б) у складі витрат на управління виробництвом – 30% від заробітної платиза тарифом (перелік нормативів).
На обслуговування виробництва:
198,1 ∙ 0,55 = 109 тис. грн.
На управління виробництвом:
144 ∙ 0,3 = 43,2 тис. грн.
Визначаємо інші витрати. Вони становлять – 8% від заробітної плати затарифом (перелік нормативів).
Комплексні витрати:
а) на обслуговування виробництва:
198,1 ∙ 0,08 = 15,9 тис. грн.
б) на управління виробництвом:
144 ∙ 0,08 = 11,5 тис. грн.
Сумуємо всі прямі і комплексні витрати:
прямі:
982 + 506,7 + 76,0 + 218,5 = 1783,3 тис. грн.
комплексні:
а) на обслуговування виробництва
98,2 + 195,4 + 198,1 + 29,7 + 85,4 + 66,8 + 109 + 15,9 = 853 тис. грн
б) на управління виробництвом
3,05 + 144 + 21,6 + 62,1 + 598,5 + 43,2 + 11,5 = 914 тис. грн.
Визначаємо калькуляційні відсотки витрат відносно нормованої заробітноїплати основних робітників за формулою:
/>,де
ЗПосн – нормована заробітна плата основних робітників – 506,7 тис. грн.
∑В – сума витрат.
Для прямих витрат:
/>.
Для комплексних витрат:
а) на обслуговування виробництва
/>.
б) на управління виробництвом
/>
Отримані дані зводимо у таблицю 3.2
Таблиця 3.2 Зведений розрахунок витрат на виробництво продукції, тис.грн.
Найменування елементів витрат Прямі витрати Комплексні витрати Разом /> /> на обсл. Виробництва на управл. Виробництвом /> /> /> Основні матеріали 982,0 982,0 /> Допоміжні матеріали 0,00 98,20 98,2 /> Енергія 0,0 195,4 3,05 198,4 /> Нормована заробітна плата 506,7 198,1 144,0 848,9 /> Доплати і надбавки до нормованої заробітної плати 76,0 29,7 21,6 127,3 /> Відрахування на соціальні заходи 218,5 85,4 62,1 366,1 /> Амортизація основних виробничих фондів 0,0 66,8 598,5 665,3 /> Послуги допоміжних цехів: % 55 30 85,0 /> сума 109,0 43,2 152,2 /> Інші витрати 0,0 15,9 11,5 27,4 /> Разом 1783,3 853 914 3551 /> Калькуляційний відсоток комплексних витрат 351,9 168,4 180,4 />2.4 Собівартість та прибуток
Проводимо калькуляцію собівартості та визначення ціни виробу.
Визначаємо вартість основних матеріалів за виключенням відходів покожному виробу за формулою:
/>,де
НВ – нарма витрати матеріалу на один виріб (вихідні дані),
Цм – ціна метеріалу (вихідні дані).
Для виробу А:
/>грн./шт.
203,54 – 1,5 – 2,2 – 1,6 = 198,2 грн./ш
Для виробу Б:
/>грн./шт.
201,65 – 1,3 – 1,6 – 2,9 = 195,8 грн./шт.
Для виробу В:
/>грн./шт.
179,2 – 2,6 – 0,9 – 0,4 = 175,3 грн./шт.
Для виробу Е:
/>грн./шт.
246,9 – 2,6 – 1,6 – 2,1 = 240,6 грн./шт.
Визначаємо доплати і надбавки до нормованої заробітної плати, вонистановлять – 15% від заробітної плати за тарифом (перелік нормативів).
Для виробу А:
/>грн.
Для виробу Б:
/>грн.
Для виробу В:
/>грн.
Для виробу Е:
/>грн.
Визначаємо відрахування на соціальні заходи, вони становлять – 37,5% відзаробітної плати за тарифом та доплат.
Для виробу А:
/>грн.
Для виробу Б:
/>грн.
Для виробу В:
/>грн.
Для виробу Е:
/>грн.
Визначаємо витрати на обслуговування виробництва, використовуючикалькуляційний відсоток витрат, який становить — 168,4%, від нормованоїзаробітної плати.
Для виробу А:
/>грн.
Для виробу Б:
/>грн.
Для виробу В:
/>грн.
Для виробу Е:
/>грн.
Визначаємо витрати на управління виробництвом, використовуючикалькуляційний відсоток витрат, який становить — 180,4%, від нормованоїзаробітної плати.
Для виробу А:
/>грн.
Для виробу Б:
/>грн.
Для виробу В:
/>грн.
Для виробу Е:
/>грн.
Визначаємо виробничу собівартість сумуючи всі знайдені витрати.
Для виробу А:
/>грн.
Для виробу Б:
/>грн.
Для виробу В:
/>грн.
Для виробу Е:
/>грн.
Визначаємо адміністративні витрати та витрати на збут, вони становлять –9% від виробничої собівартості (перелік нормативів).
Для виробу А:
/>грн.
Для виробу Б:
/>грн.
Для виробу В:
/>грн.
Для виробу Е:
/>грн.
Визначаємо розрахункові витрати, сумуючи адміністративні витрати тавитрати на збут і виробничу собівартість.
Для виробу А:
/>грн.
Для виробу Б:
/>грн.
Для виробу В:
/>грн.
Для виробу Е:
/>грн.
Визначаємо плановий прибуток, він становить – 30% від собівартості виробу(перелік нормативів).
Для виробу А:
ПП = 956,5 ∙ 0,3 = 287 грн.
Для виробу Б:
ПП = 1004,2∙ 0,3 = 301,3 грн.
Для виробу В:
ПП = 497,9 ∙ 0,3 = 149,4 грн.
Для виробу Е:
ПП = 829,9 ∙ 0,3 = 248,9 грн.
Визначаємо вартість виробу без ПДВ, сумуючи розрахункові витрати іплановий прибуток.
Для виробу А:
В = 956,5 + 287 = 1243,5 грн.
Для виробу Б:
В = 1004,2 + 301,3 = 1305,5 грн.
Для виробу В:
В = 497,9 + 149,4 = 647,3 грн.
Для виробу Е:
В = 829,9+ 248,9 = 1078,8 грн.
Визначаємо вартість ПДВ, вона становить 20% від вартості виробу.
Для виробу А:
ПДВ = 1243,5 ∙ 0,2 = 248,7 грн.
Для виробу Б:
ПДВ = 1305,5 ∙ 0,2 = 261,1 грн.
Для виробу В:
ПДВ = 647,3 ∙ 0,2 = 129,5 грн
Для виробу Е:
ПДВ = 1078,8 ∙ 0,2 = 215,8 грн.
Визначаємо відпускну ціну підприємства.
Для виробу А:
ВЦ = 1243,5 + 248,7 = 1492,2 грн.
Для виробу Б:
ВЦ = 1305,5 + 261,1 = 1566,6 грн.
Для виробу В:
ВЦ = 647,3 + 129,5 = 776,7грн.
Для виробу Е:
ВЦ = 1078,8 + 215,8 = 1294,6 грн.
Отримані дані зводимо у таблицю 4.1
Таблиця 4.1 Калькуляція собівартості та визначення ціни виробу
Найменування статей калькуляції Сума по виробах А Б В Е Основні матеріали за виключенням відходів, грн 198,2 195,8 175,3 240,6 Нормована заробітна плата, грн 134,0 143,1 55,5 102,7 Доплати і надбавки до нормованої заробітної плати 20,1 21,5 8,3 15,4 Відрахування на соціальні заходи 57,8 61,7 23,9 44,3 Витрати на обслуговування виробництва 225,7 241,1 93,5 173,0 Витрати на управління виробництвом 241,7 258,1 100,2 185,3 Всього виробнича собівартість 877,5 921,3 456,8 761,3 Розрахункові адміністративні витрати та витрати на збут 79,0 82,9 41,1 68,5 Всього розрахункові витрати 956,5 1004,2 497,9 829,9 Плановий прибуток: % 30 30 30 30 сума 1243,5 1305,5 647,3 1078,8 Податок на додану вартість (ПДВ) 248,7 261,1 129,5 215,8 Відпускна ціна підприємства 1492,2 1566,6 776,7 1294,6Заповнюємо таблицю 1.1
Таблиця 1.1 План виробництва продукції
Найм. виробу Виробнича программа, шт. Оптова ціна, грн./шт Обсяг тов.прод.тис. грн В тому числі по кварталах I II III IV к-ть. сума тис.грн к-ть. сума тис. грн. к-ть. сума тис. грн. к-ть. сума тис. грн. А 1110 1492,2 1656,3 273 407,45 277 413,3 282 420,7 278 414,8 Б 1160 1566,6 1817,3 285 447,05 290 454,3 295 461,6 290 454,3 В 1330 776,7 1033,0 327 254,12 333 258,6 338 262,4 332 257,9 Е 1150 1294,6 1488,8 283 366,24 287 370,9 292 378,1 288 372,2 Разом 4750 5130,1 5995,4 1168 1474,9 1187 1497,2 1207 1522,8 1188 1499,2Проводимо розрахунок вартості основних матеріалів на виріб за виключеннямвідходів. Сталь вуглецева – 2%, сталь легована – 2,5%, сірий чавун – 4% відвартості матеріалу (вихідні дані).
Для виробу А:
сталь вуглецева
/>грн.
сталь легована
/>грн.
сірий чавун
/>грн
Разом: 71,7 + 87,1 + 39,4 = 198,2 грн.
Для виробу Б:
сталь вуглецева
/>грн.
сталь легована
/>грн.
сірий чавун
/>грн.
Разом: 63,5 + 62,5 + 69,8 = 195,8 грн.
Для виробу В:
сталь вуглецева
/>грн.
сталь легована
/>грн.
сірий чавун
/>грн.
Разом: 129,4 + 36,2 + 9,7 = 175,3 грн.
Для виробу Е:
сталь вуглецева
/>грн./>
сталь легована
/>грн.
сірий чавун
/>грн.
Разом: 129,4 + 61,1 + 50,1 = 240,6 грн.
Отримані дані зводимо у таблицю 4.1.1
Таблиця 4.1.1 Розрахунок вартості основних матеріалів на виріб
Найм.виробу Найменування матеріалу Норма видатку, кг/шт Ціна, грн./т Вартість основних матеріалів Вартість відходів Вартість матеріалів за виключенням відходів % Сума А Сталь вугл. 183 400 73,2 2 1,5 71,7 Сталь легов. 188 475 89,3 2,5 2,2 87,1 Сірий чавун 114 360 41,0 4 1,6 39,4 Разом 485 203,5 5,3 198,2 Б Сталь вугл. 162 400 64,8 2 1,3 63,5 Сталь легов. 135 475 64,1 2,5 1,6 62,5 Сірий чавун 202 360 72,7 4 2,9 69,8 Разом 499 201,6 5,8 195,8 В Сталь вугл. 330 400 132 2 2,6 129,4 Сталь легов. 78 475 37,1 2,5 0,9 36,2 Сірий чавун 28 360 10,1 4 0,4 9,7 Разом 436 179,1 3,9 175,3 Е Сталь вугл. 330 400 132 2 2,6 129,4 Сталь легов. 132 475 62,7 2,5 1,6 61,1 Сірий чавун 145 360 52,2 4 2,1 50,1 Разом 607 246,9 6,3 240,6Проводимо розрахунок собівартості товарної продукції.
Визначаємо вартість основних матеріалів на випуск, за формулою
/>,де
ВП – виробнича програма,
ВаОСН1 – вартіть основних матеріалів на одиницю продукції (п. 2.4)
Для виробу А:
/> тис.грн.
Для виробу Б:
/>тис.грн.
Для виробу В:
/>тис.грн.
Для виробу Е:
/>тис.грн.
Разом: 225,9 + 233,9 + 238,4 + 283,9 = 982 тис. грн.
Визначаємо нормовану заробітну плату на випуск за формулою:
/>,де
ЗПод – нормована заробітна плата на одиницю товару (табл. 2.1).
Для виробу А:
/>тис.грн.
Для виробу Б:
/>тис.грн.
Для виробу В:
/>тис.грн.
Для виробу Е:
/>тис.грн.
Разом: 148,7 + 166 + 73,8 + 118,1 = 506,7 тис. грн.
Визначаємо доплати і додаткову заробітну плату на випуск за формулою:
/>,де
ДОД – доплата і додаткова заробітна плата за одиницю товару (табл. 4.1).
Для виробу А:
/>тис.грн.
Для виробу Б:
/>тис.грн.
Для виробу В:
/>тис.грн.
Для виробу Е:
/>тис.грн.
Разом: 23,3 + 24,9 + 11,1 + 17,7 = 76 тис. грн.
Визначаємо відрахування на соціальні заходи на випуск за формулою:
/>, де
ВСЗ1 – відрахування на соціальні заходи на одиницю продукції (табл. 4.1).
Для виробу А:
/>тис.грн.
Для виробу Б:
/>тис.грн.
Для виробу В:
/>тис.грн.
Для виробу Е:
/>тис.грн.
Разом: 64,1 + 71,6 + 31,8 + 50,9 = 218,5 тис. грн.
Визначаємо видатки на обслуговування виробництва за випуск,використовуючи дані табл. 4.1
Для виробу А:
225,1 ∙ 1110 = 250,5 тис. грн.
Для виробу Б:
241 ∙ 1160 = 279,6 тис. грн.
Для виробу В:
93,5 ∙ 1330 = 124,4 тис. грн.
Для виробу Е:
173 ∙ 1150 = 198,9 тис. грн.
На випуск становить:
250,5 + 279,6 + 142,4 + 198,9 = 853 тис. грн.
Визначаємо видатки на управління виробництвом за випуск, використовуючидані табл. 4.1
Для виробу А:
241,7 ∙ 1110 = 268,3 тис. грн.
Для виробу Б:
258,2 ∙ 1160 = 299,5 тис. грн.
Для виробу В:
100,2 ∙ 1330 = 133,2 тис. грн.
Для виробу Е:
185,3 ∙ 1150 = 213,1 тис. грн.
На випуск становить:
268,3 + 299,5 + 133,2 + 213,1 = 914 тис. грн.
Визначаємо виробничу собівартість, додаючи отримані дані:
Для виробу А:
203,5 + 134 + 20,1 + 57,8 + 225,7 + 241,7 = 882,8 грн.
На випуск становить:
882,8 ∙ 1110 = 979,9 тис. грн.
Для виробу Б:
201,6 + 143,1 + 21,5 + 61,7 + 241 + 258,2 = 927,2 грн.
На випуск становить:
927,2 ∙ 1160 = 1075,5 тис. грн.
Для виробу В:
179,2 + 55,5 + 8,3 + 23,9 + 93,5 + 100,2 = 460,7 грн.
На випуск становить:
460,7 ∙ 1330 = 612,7 тис. грн.
Для виробу Е:
246,9 + 102,7 + 15,4 + 44,3 + 173 + 185,3 = 767,6 грн.
На випуск становить:
767,6 ∙ 1150 = 882,8 тис. грн.
Всього за випуск:
979,9 + 1075,5 + 612,7 + 882,8 = 3551 тис. грн.
Знайдені дані зводимо у таблицю 4.2, а також порівнюємо їх з відповіднимиданими таблиці 3.2
Таблиця 4.2 Собівартість товарної продукції (на одиницю в грн, на випуск– в тис. грн.)