Реферат: Планування і прогнозування національної економіки

УКООПСПІЛКА

Полтавський університет споживчої кооперації України

Реферат на тему:

Планування і прогнозування національної економіки

Полтава 2009

зміст

Вступ. 3

1. Сучасний підхід до проблеми планування і прогнозуваннянаціональної економіки  4

2. Методологічні принципи прогнозування. 6

Висновок. 8

Вступ

Національна економіка є системою суспільного відтворення країни, що історичносклалася, взаємозв'язаною системою галузей і видів виробництв, що охоплює формисуспільної праці, що існують в народному господарстві. Національна економікаскладається з ряду крупних сфер: матеріальне і нематеріальне виробництво,невиробнича сфера.

Найважливішою складовою частиною національної економіки є матеріальневиробництво, в якому створюються необхідні для життя і розвитку суспільствазасобу виробництва і предмети споживання. У матеріальне виробництво входятьтакі галузі, як промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт,торгівля, зв'язок. Найбільшою галуззю матеріального виробництва єпромисловість, що складається з двох груп галузей, — добувною і оброблювальною.

Світовий досвід показує, що при становленні ринкової економікивідбувається структурна перебудова національної економіки, міняється їїзбалансованість. Тому розробляються і здійснюються заходи по плануваннюнаціональної економіки, виходячи з їх раціональності, доцільності по відношеннюдо народного господарства в цілому або окремим економічним структурам. Умакроекономічному плануванні особливу роль грає економічне прогнозування,оскільки дає можливість вірогідного бачення досліджуваного об'єкту вмайбутньому. Економічний прогноз може стати надійною основою для ухваленнядержавних рішень. Державне регулювання економічних процесів обумовленеоб'єктивною необхідністю забезпечення суспільного контролю за розвиткомсоціально економічних процесів і положенням держави як носій законодавчої іадміністративної влади.

1. Сучасний підхід до проблемипланування і прогнозування національноїекономіки

Впродовж багатьох десятиліть макроекономічне планування зарубіжнимидослідниками протиставлялося централізованому плануванню, а ринок — плану. Вважалося,що для розвинених капіталістичних країн, що використовують систему ринковихвідносин, властиво макроекономічне планування, а радянській економіці — централізоване.При цьому особлива роль централізованого планування бачилася в тому, що задопомогою складання і реалізації поточних і перспективних планів в життяутілювалися пріоритети і вирішення державних органів управління і директивправлячих партій. Не дивлячись на те, що за останні роки відбулися радикальнізміни в економіці і політиці колишніх соціалістичних країн, відношення доцентралізованого планування залишилося тим самим: воно ототожнюється зкомандно-адміністративною системою господарювання. Перехід до ринковоїструктури економіки асоціюється з обов'язковим руйнуванням системицентралізованого планування. Це рекомендують країнам, перехідним до ринковоїекономіки, і МВФ, і Міжнародний банк реконструкції і розвитку. Причому цірекомендації перетворюються на обов'язкові умови у разі звернення за кредитами.Уряди даних країн приймають документи і програми реформ, по яким координуючим ірегулюючим механізмом економіки повинні стати ринок, а не план.

У сучасній ринковій економіці немає єдиної моделі планування, яка булаб придатна для всіх економічних систем. Ключові чинники, що визначають видпланування, залежать від співвідношення державного і приватного впливу насуспільно-політичні і соціально-економічні процеси. У сучасній зарубіжнійлітературі виділяються наступні типи макроекономічного планування: директивне(адміністративно-командне), индирективное, регулятивне,індикативне і стратегічне.

Регулятивне планування характерне для змішаної економіки. Нагосподарській арені в даному випадку виступають два головні суб'єкти: держава іприватний сектор економіки. При цьому долі державної і приватної власності абооднакові, або один з секторів є переважаючим, але урізаний іншим сектором. Утакій системі взаємодіють план і ринок, при цьому державний сектор спланованийцентралізований, а приватний — індивідуально. Державний сектор впливає наприватний і направляє його розвиток за допомогою податкової і кредитної систем.Приватний сектор надає сприяння державному у виконанні планових нормативів. Взаємодіяміж державним і приватним секторами може здійснюватися як на основіобов'язкового дотримання важелів економічного механізму, так і на договірнихпринципах.

Стратегічне планування. Воно орієнтоване на довгострокову перспективу івизначає основні напрями соціально-економічного розвитку країни. При цьому урядвибирає пріоритети розвитку національної економіки, що веде роль в реалізаціїяких повинно грати державу. При цьому метою стратегічного планування можнавважати забезпечення економічного потенціалу країни, достатнього для стійкогорозвитку національної економіки. У промислово розвинених країнах стратегічнепланування виявляється у великій увазі до розвитку освіти, науки, наукоємкихгалузей промисловості.

Економічне прогнозування є системою наукових досліджень про можливінапрями майбутнього розвитку економіки і її окремих сфер. У макроекономічномуплануванні воно грає особливу роль, бо дає можливість імовірнісного баченнядосліджуваного об'єкту в майбутньому. Наукове прогнозування виступає формоюнаукового передбачення. Воно, як правило, передує розробцісоціально-економічних і науково-технічних програм і планів.

2. Методологічні принципипрогнозування

— принцип вариативности прогнозів. Міра і характердії держави на экономику — не єдині елементи сценаріївекономічного прогнозування. Набути чинності можуть, наприклад, прогноз погоднихумов, що визначає врожайність сільськогосподарських культур, прогноз настанняхвороб і так далі В принципі таких варіантів прогнозів може бути дуже багато,тому слід розумно обмежувати їх число.

— принцип соціальної спрямованості і пріоритетів суспільних потреб. Данийпринцип означає, що плани розвитку економіки повинні бути направлені назадоволення кінцевих потреб суб'єкта. У пріоритетному порядку повиннірозвиватися галузі економіки, направлені на людину.

— принцип підвищення ефективності суспільного виробництва або принципоптимальності. Це означає, що в прогнозах повинні відбиватися досягнення наукиі техніки. Вони повинні орієнтувати господарюючих суб'єктів на вдосконаленняструктури виробництва, підвищення об'єму продукції, що випускається, ефективнішевикористання наявних ресурсів.

— принцип пропорційності і збалансованості. Він означає, що прогнозиповинні бути збалансовані по ресурсах і можливостях економіки, вони повиннівідображати пропорції, що склалися, і орієнтувати економіку на формуванняпрогресивних пропорцій, зрушень в економіці.

— принцип поєднання галузевого і регіонального аспекту прогнозування. Цеозначає, що в прогнозах повинні бути відбиті основні напрями розвитку галузейекономіки і в той же час повинен використовуватися територіальний підхід допрогнозування з тим, щоб забезпечити комплексне використання ресурсів, які маєв своєму розпорядженні даний регіон.

— принцип пріоритетів. Він означає, що зі всього різноманіття галузей,виробництв необхідно виділити головні і направити на їх розвиток ресурси,пов'язати цілі розвитку економіки з ресурсами.

— принцип безперервності. Він припускає безперервність процесупрогнозування, взаємну ув'язку довгострокових, середньострокових ікороткострокових прогнозів.

— принцип комплексності або системності. Він припускає розглядекономіки як системи і в світлі системного підходу виявити системні властивостіоб'єкту, забезпечити комплексність рішення соціально-економічних,організаційних, науково-технічних і ін. проблем, оптимізувати структуру іхарактер розвитку системи.

— принцип адекватності. Він означає, що прогнозовані цифри повиннівідображати об'єктивний стан економіки, вживані моделі прогнозування повиннівідповідати процесам і тенденціям розвитку реальної економіки.

До методологічних принципів прогнозування слід віднести формуваннякомплексу, системи прогнозів. Для сучасної внутрішньополітичної обстановкинаший країни не можна удаватися тільки до реалізації одного прогнозу, наприкладекономічного прогнозу переходу до ринку, необхідне опрацьовування і складанняполітичного прогнозу, прогнозу розвитку національних суверенітетів,демографічного і так далі Комплексність в змозі забезпечити велику надійністьвиконання прогнозів. Для методології сучасного прогнозування характерним є те,що вона повинна бути ретельно адаптована до нових для народного господарстваринкових механізмів.

У прогнозований період передбачається закласти основи формування новогопостіндустріального суспільства і розвивати механізм дії соціально орієнтованоїринкової економіки.

У найближчому п'ятилітті (2001-2005 рр) найважливішою ціллю є створенняумов для стійкого соціально-економічного зростання на основі підвищенняефективності реального сектора економіки, рівня забезпеченості населеннятоварами і послугами, розвитку виробничої і соціальної інфраструктури,формування сприятливого місця існування.

Висновок

Структурні зміни відбуваються нерівномірно, різними темпами. Якщо однікраїни енергійно приступають до перетворень, то в інших, наголошуються незначнізміни. Метою перетворень є не тільки встановлення ефективної економічноїструктури народного господарства, але і припинення спаду виробництва, вирішеннясоціальних проблем і зрештою – формування ринкових відносин. Це досягаєтьсяшляхом ліквідації збиткових виробництв, створенням нових високоефективнихробочих місць, переорієнтацією виробництва на випуск експортноїконкурентоздатної продукції, а також величезним вкладенням фінансових коштів, вт. ч. іноземних інвестицій.

Для ліквідації загальної незбалансованості необхідне енергійнішепроведення ринкових реформ, формування оптимальної структури народногогосподарства адекватною внутрішнім потребам кожної країни і запитом світовогоринку.

Для сучасної внутрішньополітичної обстановки нашій країні не можнаудаватися тільки до реалізації економічного прогнозу переходу до ринку,необхідне опрацьовування і складання політичного прогнозу.