Реферат: Методичні питання розрахунку цін на товари в умовах ринку

Міністерство освітиі науки України

Вінницькийнаціональний технічний університет

Інститутавтоматики електроніки та комп’ютерних систем управління

ФакультетАКСУ

КафедраЕПОВ

МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ РОЗРАХУНКУ ЦІН НА ТОВАРИ В УМОВАХРИНКУ

КУРСОВА РОБОТА

здисципліни: «Економіка підприємства»

Керівник Нелюба В.М.

Студент гр.5АС-01Швець А.М.

Вінниця 2004

Анотація

В даній курсовійроботі розглянуто формування та використання виробничої потужностіпідприємства, створено та зареєстровано комунальне підприємство, як юридичнуособу, розроблено її статут, установчі документи, також розроблено комерційнуідею та товарний знак фірми. У другій частині зроблено економічне обґрунтуваннядоцільності створення комунального підприємства, визначено потребу в капіталі,необхідного для початку підприємницької діяльності, вибрано оптимальне місцерозташування підприємства та розраховано основні види податків.

Зміст

Вступ

1. Методичні питання нормування цін на товари в умовахринку2. Практичний розділ2.1 Розробка комерційної ідеї і оцінка на предметможливості її реалізації2.2 Розробка установчих документів для створення суб’єкта підприємницькоїдіяльності – юридичної особи

2.3 Економічне обґрунтування доцільності створенняорендного підприємства

2.4 Вибір оптимального місця розташування підприємства

2.5 Визначення потреби в капіталі, необхідному дляпочатку підприємницької діяльності

2.6 Розрахунок основних видів податків

Висновки

Література

Додатки

Додаток А. Реєстраційна картка

ДодатокБ. Статут

Додаток В. Установчий договір

Додаток Г. Свідоцтво про державнуреєстрацію (перереєстрацію)

Додаток Д. Заява на реєстрацію.Товарного знаку

Вступ

На сучасномуетапі розвитку суспільства економіка займає важливе місце не тільки напідприємствах, фірмах, але й у повсякденному житті кожної людини. Тому дужеважливо бути обізнаним хоча б з економічними основами. Якщо ж ви плануєте статипідприємцем, то повинні добре освоїти економіку підприємств, і, перш за все,знати як проводиться розподіл оборотних фондів підприємства.

На підприємствахмають місце поточні витрати фінансових (грошових) коштів, які у процесігосподарювання здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу йтоварну стадії). На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбаннясировини, матеріалів та інших ресурсів, тобто переходять з грошової форми вматеріально-товарну, формують певні виробничі запаси, потім вступають у другустадію — виробничу. На цій стадії в процес виробництва включаються робітники,що одержують за виконану роботу заробітну плату. Потім матеріально-товарніцінності матеріалізуються у формі готової продукції. На останній стадіїкругообігу виготовлена продукція продається і підприємство має відповіднувиручку (суму грошей), яка не лише повністю відшкодовує раніше авансованівитрати, а й дає певний прибуток.

Створення власноїсправи – це завжди величезний ризик і подолання опору як і збоку держави так ізбоку конкуренції, тобто з таких самих підприємців що теж розпочинають своюсправу, що неминуче виникає. Створюючи власну справу, потрібно знати, що це нетільки можливість користуватися благами, які пророкує ця справа, а й нестивідповідальність за її функціонування, розвиток і виживання і не лише для себеай для людей які з нею пов'язанні. Бізнесменом практично може стати будь-якалюдина – інженер, економіст, технік, продавець, винахідник, службовець,робітник, викладач, студент тощо, але залишитись ним можуть лише одиниці. Тому стати успішним підприємцемзуміють лише ті, хто володіє високими теоретичними знаннями з курсу економічноїтеорії та економіки та організації виробництва.

Завдання могодослідження являється втому щоб розробити комерційну ідею і оцінити на предметможливості її реалізації, розробити установчі документи для створення суб’єктапідприємницької діяльності юридичної особи, а саме: «Вінницького міськогокомунального підприємства по перевезенню пасажирів та надання транспортнихпослуг „МАРШРУТ“».

Для акціонерноготовариства розрахувати реальну величину статутного фонду, вибрати номіналакцій, які плануються для випуску в обіг; визначити кількість звичайних тапривілейованих акцій, а також скласти інформаційне повідомлення про створенняакціонерного товариства.Незалежно від організаційно-правової формипідприємства визначити потребу в стартовому капіталі, підрахувати загальнувеличну чистого прибутку, вибрати оптимальне місце розташування підприємства зурахуванням різних витрат і зробити розрахунок основних видів податків.

1. СИСТЕМАУПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

Керуванняперсоналом — поняття комплексне, що охоплює широкий спектр питань: від розробкиконцепції кадрового менеджменту і мотивації працівників доорганізаційно-практичних підходів до формування механізму її реалізації вконкретній організації.

Науковці — особисистематично зайняті науковою або науково-педагогічною діяльністю в науковихустановах, вищих навчальних закладах, на підприємствах і в організаціях. До нихвідносяться всі особи, що мають учений ступінь або учене звання, незалежно відмісця і характеру їхньої роботи; особи, що ведуть науково-дослідну роботу внаукових установах і науково-педагогічній роботі у вищих навчальних закладах,незалежно від наявності ученого ступеня або звання, а також фахівці промисловихпідприємств, проектних, проектно-конструкторських і проектно-технологічнихорганізацій, що не мають ученого ступеня або звання, але ведучу наукову працю.У числі науковців не враховуються техніки і лаборанти, що не мають вищого утворення,аспіранти і стажисти-дослідники, а також особи зі складу науково-допоміжногоперсоналу, приваблювані для виконання лише досвідчених і експериментальнихробіт.

У науці більше,ніж у будь-якій іншій сфері діяльності, успіх залежить від індивідуальнихздібностей науковців і ступеня їхньої підготовки. Це ускладнює процес керуванняв наукових установах. До того ж у нашій країні останнім часом найчастіше саміспівробітники шукають джерела фінансування. Зараз такими джерелами є восновному гранти фондів і закордонні контракти. За рахунок тих же фондів зрослочисло поїздок на закордонні конференції.

Узагалі в мірурозвитку науково-технічного прогресу й ускладнення праці, що приводить допідвищення кваліфікації працівників, виникають проблеми, зв'язані з керуваннямперсоналом. Зростає роль мотивації персоналу, що у процесі творчої діяльностістає саморегульованою системою, на нього можна впливати тільки лише побічно,віддаючи перевагу замість адміністрування реалізацію стилів керівництва, щоприпускають співучасть, визнання особистих заслуг конкретних фахівців,гласність результатів діяльності, надання інформації для самооцінки.

Особливі вимогипред'являються і до працівників кадрових служб наукових установ. За своїмифункціями кадрові служби давно переросли відділи по збереженню кадровоїдокументації, з яким їхня діяльність починалася. Основним змістом їхньої роботистає:

· плануванняпотреб у персоналі,

· активніметоди набору і наймання,

· керуваннявтратами,

· аналізплинності,

· розвитоккадрів (підготовка і підвищення кваліфікації, планування кар'єри).

Облік іділоводство не повинні займати більш 10 % фонду робочого часу кадрових служб.Відповідно міняється і склад кадрових служб. Якщо раніш переважав конторськийперсонал у задачу якого входило одержання, обробка і збереження інформації проперсонал, то в даний час у кадрових службах зростає чисельність психологів,фахівців в області методів оцінки і навчання, консультантів по плануваннюкар'єри і т.д.

Технічний прогресє результатом діяльності насамперед особистостей. У джерел майже кожноговідкриття стояли особистості й індивідуальна, а не групова діяльність. Цеобумовлює необхідність системи забезпечення індивідуальної праці, при якомуфахівець стає учасником постановки задач, складання плану робіт, їхньої оцінки.З іншої сторони специфічною особливістю наукової діяльності в даний час є їїколективний характер. Це визначає необхідність сполучення в наукових колективахпрацівників різних спеціальностей. Одночасно необхідно звертати увагу напроблеми психологічної сумісності фахівців, що працюють у колективі; напроблемах вибору лідера, стилів керівництва і т.д. Одночасно слід зазначити, щов міру розвитку дослідно-експериментальної бази повинна зростати чисельністьсереднього технічного, науково-допоміжного персоналу і службовців, щоприходяться на одиного науковця. Методи керуванняцією категорією працівників повинні відрізнятися від методів керування власненауковцями.

У даному випадкуметоди керування цими працівниками практично не мають яку-небудь специфіку впорівнянні з керуванням персоналом на промислових підприємствах, фірмах і т.д.

Мотиваціяперсоналу

В міру розвиткунауково-технічного прогресу керувати людиною ззовні стає усе складніше.Результат діяльності усі в більшому ступені починає залежати від волі іможливостей працівника, обумовлених кваліфікацією. У цих умовах кожна людинасам повинна визначати своє поводження.

У даному випадкумотивація і кваліфікація стають основною, центральною проблемою керуванняперсоналом, а створення умов для більш повного виявлення його трудовогопотенціалу здобуває ключове значення для життєздатності фірм. Що стосуєтьсяосіб, зайнятих науковою діяльністю, то питання мотивації для них грають значновелику роль, чим для інших працівників. Зрозуміло, що для науковців зовсімнеприйнятними є принципи, розроблені Тейлором. Крім того, праця працівників,зайнятих науковою діяльністю складно нормувати, а також ускладнюється процесконтролю над цими працівниками. Так, наприклад, практично втрачає зміствізуальне спостереження за цими працівниками ( що має сенс у випадку зробітниками, зайнятими якою-небудь некваліфікованою ручною працею, наприклад),контроль початку і закінчення роботи і т.д.

Мотивація(Motivation) — позиція, що привертає людини діяти специфічним цілеспрямованимобразом. Це внутрішній стан, що визначає поводження людини.

Коли мова йде промотивації, передбачається виділяти дві групи факторів (двухфакторная теоріямотивації Фредерика Герцберга. Запропонована в другій половині 50-х рр.):

· гігієнічні(зовнішні стосовно роботи), що знімають незадоволеність роботою;

· факторимотивації (внутрішній, властивій роботі).

До першої групифакторів звичайно відносять такі, як нормальні умови праці, достатня заробітнаплата, поважне відношення начальника і т.д. Ці фактори автоматично невизначають позитивну мотивацію.

Друга групафакторів припускає, що кожна окрема людина може мотивовано працювати, колибачить мета і вважає за можливе її досягнення.

Первинні потребичасто задовольняються за допомогою грошей. Але гроші спонукають до дій (пооцінках західних фахівців) 30-50 % працівників. Інших спонукають до дії більшпіднесені потреби: у знаннях, авторитеті, творчості. Людьми рухають моральніідеали, великі цілі, моральні переконання, звички, традиції, мода і т.д.Останні фактори часто мають визначальне значення для вчених. Разом з тимприменшувати роль грошей усе-таки не випливає. Особливо в тому випадку, колизаробітна плата є надмірно низкою і складає незначну частину від прожитковогомінімуму. У цьому випадку гроші спонукають до дії більше число працівників істають одним з головних факторів мотивації, інші ж фактори мотивації граютьвизначене значення тільки лише для вузького кола вчених. Можна виділити кількагруп учених, виходячи з розподілу по типах мотивації — одну утворять справжніентузіасти, учені класичного типу, для яких сам процес пізнання представляєсамоцінність і спосіб реалізації. Друга, найбільш розповсюджена «фракція»- це цілком професійні і компетентні працівники, що тверезо дивляться на життяй організацію науки, її функції в суспільстві. Вони досить реалістичні іпрагнуть сполучити наукова творчість із заслуженими матеріальними благами, щоповинні стимулювати ефективну роботу вчених. Це переважно інструментальнамотивація цілком відповідає відношенню до праці як до засобу досягнення іншихжиттєвих цілей, а не як до самокоштовної діяльності. Третя «фракція»наукового співтовариства утвориться з честолюбних, ініціативних і доситьпрагматичных учених, що стурбовані досягненням високого положення в офіційнійструктурі. Усе це саме по собі не негоже, але відомо чимало прикладівперекрученої або перетвореної мотивації цього типу з прагненням до монопольногоположення в науці, використанню «вненаучных» методів досягненняособистих цілей. Різка зміна економічної ситуації в нашій країні, виникненняринкових відносин уплинули на зміну в системі цінностей. Так, виникнення новихі більш широких можливостей приводить до збільшення ролі грошей. Це, мабуть, немогло не вплинути на сукупність мотиваційних установок учених, коли на першийплан виходять матеріальні потреби, а професійні інтереси займають другоряднімісця. Тому в наукомістких фірмах розробляються різні системи посад і звань длянауково-технічного персоналу. У фірмах Західної Європи усе більш активновикористовується американський досвід по розмежуванню наукових інауково-адміністративних функцій працівників у сфері НИОКР. У зв'язку з цимвикористовуються специфічні схеми розвитку кар'єри персоналу з відповіднимисистемами окладів. Мистецтво керування відіграє важливу роль у результативностіорганізації. Звичайно облік факторів, що визначають позитивну мотивацію,приводить до росту продуктивності праці. Разом з тим не завжди факторипродуктивності зв'язані з задоволеністю роботою. Іноді люди задоволені роботоютому, що мало завантажено або практично не працюють.

Сучасні теоріїмотивації підрозділяються на двох категорій: змістовні і процесуальні.Змістовні ґрунтуються на тім, що існують внутрішні спонукання, що змушуютьлюдини діяти. У процесуальних теоріях мотивації поводження особистостівизначається не тільки потребами, але є також функцією його сприйняття ічекання, зв'язаних з даною ситуацією, і можливих наслідків обраного ними типуповодження.

Інструментальність- передбачуваний взаємозв'язок між двома наслідками (між одержанням позитивногорезультату роботи й одержанням обіцяної винагороди). Розглянемо приклад.

Приклад. Керівникзапропонував працівникові виконати складну і термінову роботу. Тому що роботаважка і на її виконання мало часу, чекання з боку працівника може бути низьким(0,1). При цьому керівник натякнув, що завершення завдання може означатипідвищення, у якому працівник дуже зацікавлений. У цьому випадку валентністьможе бути високої (1), тому що для працівника одержання цієї винагороди зарезультат має дуже важливе значення.

Однак, як мибачимо з приклада, керівник не сказав, що підвищення — уже вирішене питання, атільки натякнув, Тому інструментальність буде не занадто високою (0,5). Зусиллялюдини, прикладене до виконання завдання, можна визначити в такий спосіб:

прогнозованийстимул до роботи = чекання * валентність * інструментальність,

0,1 * 1,0 * 0,5 =0,05.

З огляду на, щомаксимальний результат дорівнює 1, можна припустити виникнення проблемимотивації в зв'язку з виконанням завдання.

Теорія чеканьздобуває особливу важливість для науковців, тому що в процесі їхньої діяльностізвичайно спостерігаються великі можливості вибору того або іншого шляху рішенняпоставленої задачі, чим у працівників, характер роботи яких не носить яскравовиражений пошуковий характер.

Теоріяпідкріплення — базується на тім принципі, що можна змінити поводження шляхомпідкріплення його бажаних проявів і ігнорування небажаних.

Теоріясправедливості полягає в тому, що люди суб'єктивно визначають відношенняотриманої винагороди до витрачених зусиль і потім порівнюють його з винагородоюінших осіб, що виконують аналогічну роботу.

Кадровепланування

Роль кадровогопланування зростає в зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу, щообумовлено подовженням термінів підготовки фахівців, підвищенням часткикваліфікованих працівників і т.д.

З вищесказаноговипливає, що в інноваційних підприємствах роль кадрового планування вище, ніж уяких-небудь інших підприємствах, фірмах.

Помилки вкадровому плануванні можуть привести до відсутності необхідних працівників увизначеному місці, а також можуть привести до соціальних витрат для всьогосуспільства.

Кадровепланування повинне дати відповіді на наступні питання:

— Скільки працівників, якоїкваліфікації, де і коли необхідне (планування потреби в кадрах) ?

— Яким образом можна залучитинеобхідний і скоротити зайвий персонал, з огляду на соціальні аспекти(планування залучення або скорочення персоналу)?

— Яким образом можна використовуватипрацівників відповідно до їх здібностей (планування використання кадрів)?

— Яким образом можна систематично і ціленаправленосприяти розвиткові кадрів для виконання кваліфікованих видів роботи (плануваннякадрового розвитку)?

— Яких витрат зажадають запланованікадрові заходи (витрати по змісту персоналу)?

Багато в чомуефективність роботи наукових колективів залежить від правильного залученняперсоналу. Планування залучення персоналу дозволяє відповісти на запитання: «Якможна з перспективою на майбутнє задовольнити фактичну потребу в кадрах?»

При цьому варторозглядати як внутрішній (колектив діючого підприємства), так і зовнішнійстосовно підприємства ринок праці.

У ціломувнутрішнє залучення варто вважати кращим, тому що зміцнюється переконаність утім, що на власному підприємстві можна одержати підвищення. Однак у кожнімконкретному випадку варто розглядати переваги і недоліки названих способівзалучення персоналу.

Залучення зарахунок резервів підприємства

Переваги:

· Наданняшансів для росту (підвищує прихильність до підприємства, поліпшує психологічниймікро клімат на виробництві).

· Незначнівитрати на залучення

· Знанняпретендентом даного підприємства

· Знанняпрацівника, наявність представлення про його уміння

· Підтримкарівня оплати на даному підприємстві (у випадку термінового прийому на роботуможлива завищена оплата відповідно до існуючої в даний момент на ринку праці)

· Можливістьбільш швидкого заповнення вакансій

· Звільненняпосад для молодих кадрів

· Прозорістькадрової політики

· Керованістьза рахунок кадрового планування

· Цілеспрямованепідвищення кваліфікації

· Скороченняплинності.

Недоліки:

· Скороченняможливостей для вибору.

· За певнихумов високі витрати на підвищення кваліфікації

· Розчаруваннясеред колег у випадку несхвалення факту висування якого-небудь працівника на посадуначальника

· Можливапоява напруженості або суперництва

· Занадтотісні взаємини серед колег, поява панібратства при рішенні ділових питань

· Призначенняна посаду «заради збереження світу»

· Небажаннясказати «ні» співробітникові, що працював тривалий час

· Зниженняактивності працівників у результаті автоматизму при підвищенні впосаді(заступник завжди стає спадкоємцем)

Залученняперсоналу поза рамками підприємства

Переваги:

· Більшширокі можливості вибору.

· Новіімпульси для підприємства.

· Людині збоку легше домогтися визнання.

Прийом на роботубезпосереднім образом покриває потреба в персоналі

Недоліки:

· Більшвисокі витрати на залучення персоналу.

· Великачастка приваблюваних з боку сприяє росту плинності

· Високийступінь ризику іспитового терміну

· Відсутністьзнань про фірму (необхідне введення в курс справи вимагає витрат часу)

· Блокуванняможливостей службового росту

· Більшвисока оплата в порівнянні з залученням за рахунок резервів фірми

Уся системакадрової роботи, зв'язана з залученням персоналу повинна проводитися звизначеним випередженням стосовно науково-технічної роботи, так як те, щоробиться в області кадрової роботи сьогодні, завтра буде впливати на рівеньдослідницької або проектної роботи.

Дуже важливу рольграють підбір і підготовка резерву наукових і інженерних кадрів на висування.При цьому повинні враховуватися такі фактори, як відхід на пенсію, плинність,звільнення в зв'язку з закінченням терміну договору наймання, розширення сферидіяльності організації. Резерв повинний являти собою групу працівниківперспективного віку (40-45 років), що зарекомендували себе як здатні керівникиі фахівці. Ця група працівників стає основним джерелом поповнення керівнихкадрів у випадку звільнення вакансій.

Форми підготовкирезерву можуть бути різними. Так ці особи можуть заміщати керівників під часїхньої хвороби, відпустки, відрядження; можуть бути призначені на проміжніпосади; можуть проходити стажування в інших організаціях; навчатися на різнихкурсах і т.д. Формування і підготовка резерву на висування повиннісупроводжуватися створенням необхідного морально-психологічного клімату вколективі.

До засобівзовнішнього набору відносяться: публікація оголошень у газетах, журналах іт.п., висновок контрактів з вищими навчальними закладами, організація роботистудентів під час практики. Звичайно особам, що претендують на визначенувакансію пропонується представити наступні документи: резюме; анкету заустановленою формою; рекомендації; список наукових праць і т.д.

Резюме відіграєвелику роль у доборі персоналу. Так, наприклад, в Америці існують бюро, щоспеціалізуються на складанні резюме. Добре складене резюме повинне давати повнепредставлення про трудовий досвід, утворення, інших ділових якостях. Для вчениху резюме рекомендується приводити і найбільш значимі публікації.

Резюмескладається з наступних основних частин:

1. Прізвище,ім'я, по батькові, адреса і телефон.

2. Посада,на яку Ви претендуєте.

3. Трудовийдосвід (Experience) (починаючи з останньої роботи і перелічуючи в зворотномупорядку).

4. Утворення(Education) (починаючи з вказівки останнього навчального закладу, що Визакінчили і перелічуючи них у зворотному порядку).

5. Особистідані (Personal).

6. Рекомендації(References).

7. Списокнайбільш значимих наукових праць.

Іноді кориснопривести короткий опис досвіду і досягнень. Дати початку і закінчення роботи втій або іншій установі або роки навчання в інститутах, університетах,аспірантурі і т.д. можуть бути зазначені або ліворуч, перед відповідною назвою,або після нього.

Що стосуєтьсярекомендацій, то вони повинні задовольняти визначеним умовам: їхній авторповинний знати рівень продуктивності і якості роботи заявника і сам повиннийбути досить компетентним, щоб його оцінити. Існує думка, що рекомендаційнілисти необхідні у відношенні тих видів робіт, що мають бути заявникові.

Бажано, щобрекомендаційні листи відправлялися окремим листом і кандидат не міг нихпрочитати. У цьому випадку досягається найбільша об'єктивність оцінкикандидата. У резюме в розділі «рекомендаційні листи» можуть бутизазначені прізвище, посада, місце роботи, адреса і телефон особи (або осіб), щонадає відкликання. Можна також указати, що рекомендаційні листи надаються завимогою (available upon request). Звичайно вищезгадані документи вимагають длядобору вчених при одержанні грантів і оформленні закордонних контрактів істажувань. У ситуації з фондами виявляється досить чітка тенденція переходу відвиділення індивідуальних грантів до спільних проектів за участю Об'єктивнерішення про вибір може ґрунтуватися на наступних характеристиках:

· утвореннякандидата;

· рівеньйого професійних навичок;

· досвідпопередньої роботи;

· медичніхарактеристики;

· персональніхарактеристики й особисті якості.

Звичайно еталоннірівні вимог за кожним критерієм розробляються виходячи з характеристик ужепрацюючого персоналу. Рівень утворення повинний порівнюватися з вимогамивиконуваної роботи. Звичайно роботодавці віддають пріоритет претендентам збільш високим рівнем утворення. Досвід ототожнюється з можливостями працівника.Він характеризується виробничим стажем. Враховувати медичні характеристикивипливає в тому випадку, якщо виконувана робота вимагає визначених фізичнихякостей: гостроти зору, слуху, витривалості і т.п. Якщо прямої залежності міжконкретною роботою і станом здоров'я ні, те такий критерій добору в ряді країнрозглядається як дискримінує. Важливими персональними характеристиками є вік,стан у шлюбі і т.д.

Якщо посадавідноситься до розряду таких, де визначальним фактором є технічні знання, тонайбільше значення будуть мати утворення і досвід.

Існують різніметоди збору інформації, що необхідна при доборі: співбесіда, іспит, центриоцінки.

Найбільше широкозастосовуваним методом добору є співбесіди. Разом з тим виникають проблеми, щознижують ефективність співбесід як інструмента добору кадрів. Основа цихпроблем носить емоційний і психологічний характер. Так, наприклад, існуєтенденція ухвалення рішення про кандидата на основі першого враження без облікусказаного й іншої частини співбесіди. Бажано, щоб людина, що проводитьспівбесіда був добре знаком з роботою.

Іспити повинніпоказати як ефективно кандидат зможе виконувати конкретну роботу. Один з видівотборочных іспитів передбачає вимір здатності виконання задач, зв'язаних зпередбачуваною роботою. Інший вид іспитів передбачає оцінку психологічниххарактеристик (рівень інтелекту, енергійність, емоційна стійкість, увага додеталей). Велике значення в зв'язку з вищесказаним мають різні тести, щовимірюють який-небудь показник людини. Для ухвалення об'єктивного рішеннянеобхідно порівнювати інформацію, отриману в ході аналізу анкети,рекомендаційних листів, проведення співбесід, іспитів і т.д.

Велике значення зпогляду підвищення ефективності роботи має атестація фахівців. Під атестацієюспівробітника розуміють визначення його кваліфікації, рівня знань або відгукпро його здібності, ділових і інших якостях.

У матеріалахатестації відбивають зауваження до аттестуемому, даються рекомендації зусунення недоліків, а в разі потреби — рекомендації керівництву про просуванняпрацівника по службі, матеріальному заохоченні або ж невідповідності йогозайманої посади. Звичайно атестаційні комісії розглядають наступні документи:характеристики що переобираються, списки опублікованих наукових праць інаукових звітів, патентів; акти впроваджених закінчених досліджень; зведення звідділу кадрів про заохочення і дисциплінарні недоліки.

Проблеми виборуоптимального розкладу (режиму) роботи в інноваційних підприємствах.

Як указувалосявище, склад працівників інноваційних підприємств не однорідний. Так, поряд знауковцями в цих організаціях працюють інженери, а також техніки і лаборанти.Крім того, і сама праця вчених не однорідний по своєму змісті. Він можевключати оригінальні і типові роботи, а також роботи організаційного характеру,зв'язані з узгодженням і контролем за діяльністю фахівців. Зрозуміло, що ірозклад роботи не може бути універсальним для всіх категорій працівниківнаукового підрозділу і навіть для фахівців однієї категорії. При впровадженнінових типів робочих графіків варто звертати увагу не тільки на характер роботифахівців, але також на економічні вигоди (витрати на опалення, висвітлення,оренду приміщень, харчування працівників, оплату автостоянок і т.д.) і технічніможливості (наявність телефонів, факсів, персональних комп'ютерів і т. д.).Крім того, нові типи робочих графіків можна розглядати і як своєрідні негрошовіметоди стимулювання результативності. Так, наприклад, за даними німецькихдослідників, близько 20% працівників гнучкий робочий графік розглядають як головнийфактор позитивної мотивації.

У цілому розкладроботи характеризується стійкістю. Звичайно люди працюють 5 днів у тиждень, 40годин на тиждень, з 9 годин ранку до 6 годин вечора, мають стандартний обіднійчас. Поряд з очевидними достоїнствами, такий режим має і недоліки: створюютьсяпробки на дорогах, черзі в ліфтів. Крім того, люди часто випробують стреси,тому що спізнюються на роботу, у них виникають конфлікти з начальником.

Як нові типиробочого графіка звичайно називають: гнучкий графік, стиснуту робочий тиждень (підсумованийробочий день), часткову зайнятість.

Під гнучкимробочим графіком розуміється розклад роботи, при якому працівник може вибратичас приходу-відходу у визначених межах, що встановлюються керівництвом.Стиснутий робочий тиждень являє собою графік роботи, у якому відбувається обмінміж кількістю годин, що відпрацьовуються щодня, і кількістю робочих днівпротягом тижня. Так, звичайне число годин може відпрацьовуватися не за п'ятьднів, а за чотири (по десята година щодня) або за три дні (по дванадцята годинащодня).

Частковазайнятість (частковий найм) — це робота з виконанням тих же обов'язків, алепротягом меншого часу. Найбільше поширення в наукових організаціях придбавгнучкий графік (гнучкий час, гнучкі робочі годинник).

Він будуєтьсярізними способами:

1. Щоденнийвибір часу початку і закінчення роботи;

2. Переміннатривалість робочого дня;

3. Виділеннязагального (присутственного) часу (тобто часу, установлюваного керівником, коливсі службовці повинні бути на роботі).

У залежності відступеня гнучкості, можна виділити різні типи розкладів. Розглянемо них унапрямку від найменш до найбільш гнучким. Усі вони використовуються напрактиці.

Гнучкий циклжадає від працівників вибору визначеного часу початку і закінчення роботи, а такожроботи з цього розкладу протягом визначеного періоду (наприклад, тижня).Змінний графік дозволяє змінювати час початку і закінчення роботи, але прицьому необхідно працювати повний робочий день — 8 годин.

Перемінний деньдозволяє змінювати тривалість робочого дня (наприклад, працювати один день 10годин, а іншої — 6 годин, але так, щоб у підсумку наприкінці тижня вийшло всього40 годин або за місяць 160 годин).

Змінний графік іперемінний день найбільш ефективні в галузевій науці. За рубежем аналогом йомує лабораторії промислових фірм і частки малого бізнесу. Дуже гнучкий графіквимагає присутності працівників у загальний час (наприклад, з 10 годин ранку до2 годин дня, але лише в понеділок і п'ятницю).

Гнучке розміщеннядозволяє змінювати не тільки годинник, але і розташування роботи — можнапрацювати будинку, у філіях і т.п. Гнучкий графік не можна використовувати втому випадку, якщо період роботи залежить від роботи якого-небудь устаткування,наприклад, для працівників, що виконують досвідчені й експериментальні роботи.Велике значення, поряд з вибором оптимального режиму роботи для вченого маєефективне використання часу.

Можна виділититри причини, що збільшують перевантаженість:

1. Малийступінь делегування відповідальності;

2. Невірнообрані пріоритети;

3. Занадтовелика заглибленість у повсякденні турботи.

Для оптимізаціївикористання часу велике значення мають принципи Парето й Ейзенхауера. У 1897р. італійський економіст Парето винайшов формулу, що показує, що всі благарозподіляються нерівномірно. У більшості випадків найбільша частка доходів абоблаг належить невеликому числу людей. М. С. Лоренц (американський економіст)проілюстрував цю теорію діаграмою. Доктор Д. М. Джуран застосував діаграму длякласифікації проблем якості на нечисленні істотно важливий і численнийнесуттєві і назвав цей метод аналізом Парето. Застосування принципу Паретодоцільно і при плануванні робочого часу. У даному випадку мається на увазі, щоконцентрація уваги на життєво важливій діяльності більше всього впливає на досягненнябажаних результатів. Звідси випливає правило 20/80: концентрація 20% часу нанайбільш важливих проблемах може привести до одержання 80% результатів. Інші80% часу забезпечують лише залишилися 20% результатів.

Є рекомендаціївідповідно до яких оптимальне співвідношення між техніками й інженерами повиннескладати 0,3/1 при виконанні досліджень і 1,7/1 при виконаннідослідно-конструкторських робіт. У середньому це співвідношення повиннескладати 1/2.

Питанняформування цільових груп у наукових колективах

У загальному видіпід групою розуміють двох і більш осіб, що взаємодіють один з одним такимчином, що кожна особа впливає на інших і одночасно знаходиться під впливомінших осіб. Відзначається, що об'єднання працівників у групи дозволяєвирішувати ряд задач: максимально використовувати творчий потенціал; залучатипрацівників до процесу керування. Цільові групи (тимчасові творчі колективи),створені з інженерів і науковців мають свої особливості в порівнянні з кружкамиякості, оскільки перед групами ставляться більш складні цілі.

Поширено практикуформування цільових груп із учених, що працюють у різних науково-досліднихпідрозділах фірми. Створення таких груп для розробки якої-небудь однієїважливої проблеми дає можливість вийти за рамки існуючих відділів ілабораторій, що є важливим чинником підвищення ефективності науковихдосліджень.

Цільові групифахівців (тимчасові творчі колективи) відрізняються від кружків якості тим, щодіють на основі заздалегідь сформульованої задачі і завжди носять тимчасовий характер.Вони можуть створюватися на різні терміни: від 2-3 і більш років. Це визначає іпідбор учасників груп. Групи створюються як для пророблення окремихорганізаційних або технічних питань, так і для рішення складних кардинальнихпроблем. На ефективність роботи груп впливають наступні фактори: розмір, склад,групові норми, згуртованість, конфліктність, статус і функціональна роль їїчленів. Перед формуванням цільової групи (тимчасового творчого колективу)необхідно провести морфологічний аналіз, що приводить до розбивки загальноїзадачі на ряд підзадач і виявляє можливі альтернативи їхнього рішення. Кожна підзадачарозбивається на етапи. Щоб сформувати колектив виконавців, потрібно мати усвоєму розпорядженні перелік усіх підзадач, що повинні бути вирішені в процесівиконання роботи; характеристиками кожної підзадачі з визначенням вимог до їхпотенційних виконавців. Крім того треба мати банк даних по всіх можливихвиконавцях роботи. При поділі поставленої задачі на підзадачі кожен виконавецьповинний знати концепцію проектування всього об'єкта. Новою тенденцією євиділення кадрових служб для нестатків тимчасових організаційних структур, щозаймаються процесом нововведень. Такі кадрові служби також носять тимчасовийхарактер і переміщаються по підрозділах у відповідності зі стадіями реалізаціїпроекту. Фактичним організатором роботи з залучення і розвитку персоналу стаєкерівник інноваційного підприємства, що утілює свою ідею і матеріальнозацікавлений у впровадженні нововведення.

Керівникпідрозділу визначає кількість виконавців кожної підзадачі, виходячи з того, щоодин виконавець виконує від двох до трьох етапів роботи. Підбір виконавцівздійснюється виходячи зі складності виконуваної роботи. При цьому потенціалвиконавців повинний бути трохи вище, ніж необхідний. На стадії розробки іреалізації ідей, висунутих цільовими групами, іноді виникають так називаніпроектні групи, що відрізняються великими масштабами виконуваних робіт ібільшою чисельністю виконавців. У будь-яку цільову групу підбирають найбільш підготовленихфахівців. Але навіть при самому ретельному підборі майже завжди є розходженняміж ними по ступені підготовленості до виконання покладеної на них задачі. Узв'язку з цим повинне передбачатися навчання менш досвідчених виконавців убільш кваліфікованих. Іноді організуються короткострокові заняття, на якихкожен фахівець одержує можливість краще уявити собі зміст колективної задачі йосновні підходи до її рішення. Ще більшого значення набуває попереднє навчанняпри створенні проектних груп, робота яких носить більш довгостроковий ікомплексний характер. У цих випадках для фахівців можуть проводитися спеціальнісемінари. Програма семінару повинна охоплювати ознайомлення його учасників зособливостями організації робіт у проектній групі, зі специфікою планування, ізпринципами встановлення пріоритетності у виконанні робіт, методами пошукуоптимальних рішень на основі аналізу реальних ситуацій.

Увагаприділяється також відпрацьовуванню практичних навичок спільної роботи в групі.На семінарі відбувається знайомство фахівців з майбутнім керівником проекту, щоповинний провести кілька занять. Це дозволяє йому установити контакт іпідготувати учасників проектної групи до майбутньої діяльності. По закінченнісемінару його учасникам може видаватися спеціальний сертифікат на правопрацювати над проектом.

Резюме

Персонал зайнятийнауковими дослідженнями і розробками (науковці) — сукупність осіб, чия творчадіяльність, здійснювана на систематичній основі, спрямована на збільшення суминаукових знань і пошук нових областей застосування цих знань, а також зайнятихнаданням прямих послуг, зв'язаних з виконанням наукових досліджень і розробок.У його складі виділяють чотири категорії: дослідники, техніки, допоміжний іінший персонал. У науці більше, ніж і будь-якій іншій сфері діяльності, успіхзалежить від індивідуальних здібностей працівників, ступеня їхньої підготовки,бажань і т.д. У цих умовах керувати людиною ззовні стає усе складніше,найбільше значення при цьому одержують методи керівництва, що припускають співучасть(партисипативні методи). Велике значення для працівників, зайнятих науковоюдіяльністю грає мотивація. У цьому зв'язку важливу роль грає класифікація йаналіз факторів-мотиваторів, а також вивчення поводження особистості як функціїйого сприйнять і чекань, зв'язаних з даною ситуацією. При цьому варто мати наувазі, що поряд з первинними потребами, що задовольняються за допомогою грошейє більш піднесені потреби; у знаннях, авторитеті, творчості. Людьми рухаютьморальні ідеали, великі цілі, моральні переконання, звички, традиції і т.д.Останні фактори часто мають визначальне значення для вчених.

Однак, різказміна економічної ситуації в країні, виникнення ринкових відносин уплинули назміну в системі цінностей, привели до збільшення ролі грошей. Крім того, рольгрошей зростає і тому, що в даний час у значного числа працівників не цілкомреалізовані фізіологічні потреби (харчування, квартира, одяг і т.д.), щозадовольняються за допомогою грошей. У цілому сфера науки випробує ті жтрансформації і має ті ж проблеми, що і суспільство і цілому. У науці немаєсереднього класу: існують деякі групи благополучних учених (за експертнимиоцінками, не більш 10% від загального числа зайнятих у цій сфері) — як правило,це науково-адміністративна еліта, що має розвиті внутрішні і міжнародніконтакти, і величезний шар учених, що працюють на грані убогості (як правило, уне дуже «ринкових» спеціальностях). У зв'язку з подовженням термінівпідготовки фахівців великого значення набуває кадрове планування в науковихорганізаціях.

Важливе значеннядля підвищення ефективності праці науковців здобуває вибір оптимальногорозкладу (режиму) їхньої роботи. Серед найбільш перспективних звичайновиділяють різновиду гнучкого графіка. Специфічною особливістю науковоїдіяльності в даний час є її колективний характер. Це припускає ретельневивчення питань створення і функціонування цільових груп.

2. ПРАКТИЧНАЧАСТИНА

2.1 Розробка комерційної ідеї та оцінка на предмет можливості їїреалізації

Розробкакомерційної ідеї

Для розробки комерційноїідеї використаємо такий вид послуг населенню як їх перевезення. Для прикладувізьмемо декілька маршрутів в межах одного міста. Обрані маршрути є найбільшпопулярними серед мешканців і тому є найбільш прибутковими для підприємства "Маршрут"

Побудуємо картуідей за напрямками маршрутів перевезення який зображений нижче на рисунку.

На карті ідейзапропоновано 4 різних маршрути, а саме :

1) Вишенька-Київська–маршрут №1

2) Вишенька-Київська-Залізничнийвокзал — маршрут №2

3) Вишенька-Соборна-маршрут №3

4) Вишенька-Соборна-Залізничнийвокзал маршрут №4

Усі ці маршрути єнайбільш популярними серед населення. Саме тому дані маршрути були обрані длярозробки комерційної ідеї підприємства «Маршрут».

Для кращоїреалізації комерційної ідеї можна:

· організуватинадання пільг при перевезенні .

· можливістьзнижки для постійних клієнтів.

· організаціядоставки до місця проживання.

· проведеннядля заохочення різних рекламних акцій.

Отже, данакомерційна ідея є досить перспективною, пристосованою до сучасних ринковихумов. Вона базується на реальних аргументах, є доцільною і актуальною.

/>

2.2Розробка установчих документів для створення, та реєстрації суб’єктупідприємницької діяльності – юридичної особи

Длястворення суб'єкта бізнесу – юридичної особи необхідно підготувати та подати додержавного органу реєстрації, який знаходиться за місцем розташування офісусуб'єкта бізнесу, такі документи:

1.Реєстраційну картку встановленого зразка.

2.Рішення власника про створення суб’єкта бізнесу. Якщо засновників два абобільше, то подаються протокол зборів засновників та установчий (засновницький)договір.

3.Статут.

4.Документ про сплату реєстраційного мита (7 н.м.з.п.).

5.Документи, які підтверджують сплату внесків до статутного фонду (дляакціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю).

Длястворення суб’єкта підприємницької діяльності, будемо керуватися наступнимиданими:

Організаційно-правоваформа: Командитне товариство.

Числозасновників: 3 фізичних особи.

Величинастатутного фонду: 3 000000 (три мільйони) грн.

Реєстраційнакартка заповнюється заявником та має вигляд, що наведено у (додатку А).

Установчий(засновницький) договір — це угода між засновниками суб'єкта бізнесу, в якійрегламентуються питання створення суб'єкта бізнесу, формування статутногофонду, даються відомості про засновників, обумовлюються майнові, фінансові,організаційні умови взаємодії між засновниками, порядок розподілу прибутку тапокриття збитків тощо. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одниміз різновидів згоди про спільну діяльність. Його зміст – порядок об'єднаннямайна, капіталів і підприємницьких зусиль засновників з метою отриманняприбутку. Договір, зазвичай, має такі розділи:

— Преамбула.

— Предмет, загальні положення договору.

— Юридичний статус підприємства, що створюється.

— Види діяльності.

— Статутний фонд і вклади засновників (учасників).

— Права та обов'язки засновників (учасників).

— Управління підприємством.

— Розподіл прибутку та відшкодування збитків.

— Відповідальність за порушення договору.

— Умови розірвання договору.

— Умови та строки набуття договором чинності тощо.

Приформуванні договору особливу увагу слід звернути на конкретні розміри, строки іпорядок участі партнерів у формуванні майнової бази, умови участі у розподіліприбутків та ризиків, потрібно розписати конкретні права і обов'язки учасників,порядок передавання прав на об'єкти промислової власності (винаходи, промисловізразки тощо) та їх комерційне використання тощо.

Статут– це основний документ, який регламентує діяльність суб'єкта бізнесу. Завданнястатуту – дати повне уявлення про правовий статус підприємства як самостійногосуб'єкта господарювання, що має права юридичної особи, про його внутрішній механізмуправління. У цьому розумінні статут – нормативний документ підприємства, щодоповнює та конкретизує більшість положень установчого (засновницького)договору.

Статутпишеться в довільній формі та повинен містити такі обов'язкові відомості:засновники (власники) суб'єкта бізнесу; повна назва та повне найменуваннясуб'єкта бізнесу; місцезнаходження суб'єкта бізнесу (повна адреса); мета тапредмет діяльності; порядок утворення майна; органи управління, порядок їхстворення та компетенція; повноваження трудового колективу та його виборнихорганів; умови реорганізації та ліквідації.

Чиннезаконодавство не містить спеціальних вимог щодо змісту та розмежування окремихположень установчого (засновницького) договору та статуту. Разом з тим, якправило, статут складається з таких розділів:

–Загальні положення. Тут подаються відомості про найменування та повну назвусуб'єкта бізнесу, форму власності, засновників, нормативні акти, за якими будедіяти суб'єкт бізнесу; юридичну адресу офісу суб'єкта бізнесу тощо.

–Предмет, основні цілі та напрями діяльності. Тут дається докладний переліквидів діяльності суб'єкта бізнесу та мета його створення.

–Майно (фонди) суб'єкта бізнесу. Даються відомості про порядок формування майна,статутного та інших фондів суб'єкта бізнесу, питому вагу в статутному фондікожного із засновників тощо.

–Виробничо-господарська діяльність. Даються відомості про права та обов'язкисуб'єкта бізнесу в усіх сферах виробничо-господарської діяльності.

–Управління суб'єктом бізнесу (наприклад, підприємством) та його трудовийколектив. Даються відомості про керівні органи суб'єкта бізнесу, порядок їхформування, права та компетенцію. Визначаються повноваження трудового колективута його виборних органів.

–Організація та оплата праці. Визначається механізм оплати праці керівногоскладу та найманих працівників, форми та системи оплати праці, порядокпреміювання працівників тощо.

–Розподіл прибутку та відшкодування збитків. Даються відомості про те, як будерозподілятись прибуток, отриманий суб'єктом бізнесу в ході здійснення своєїдіяльності.

–Облік, звітність та контроль. Даються відомості про організацію обліку,звітності та контролю за роботою суб'єкта бізнесу (підприємства), роботуревізійної комісії тощо.

–Зовнішньоекономічна діяльність. Визначається порядок та напрямки організаціїзовнішньоекономічної діяльності суб'єкта бізнесу.

–Припинення діяльності (реорганізація та ліквідація). Визначається, яким чиномбуде робитись реорганізація суб'єкта бізнесу та його ліквідація.

Крімзазначених, до статуту та установчого (засновницького) договору можуть бутивключені й інші положення, які не суперечать чинному законодавству.

Статутстворюваного підприємства наведено у (додатку Б).

Статутта установчий (засновницький) договір підписують усі засновники, тиражуютьнеобхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом (дляфізичних осіб) або печатками (для юридичних осіб) та подають на реєстрацію.Тільки після державної реєстрації суб'єкт бізнесу вважається створеним і дістаєправо на своє функціонування.

Завершуєтьсястворення суб'єкта бізнесу видачею йому свідоцтва про державну реєстрацію.Новоствореному суб'єкту бізнесу присвоюється 8-ми значний ідентифікаційний код,який слугує для ідентифікації суб'єкта бізнесу в ринковому просторі. За цимкодом суб'єкт бізнесу – юридична особа заноситься до Державного реєструпідприємств та організацій України.

Реєстраційнесвідоцтво має вигляд, наведений у (додатку Г).

Суб'єктибізнесу – юридичні особи мають право створювати відокремлені відділення, філії,представництва, які визнаються суб'єктами бізнесу без права юридичної особи.Такі суб'єкти працюють на основі положень, які затверджуються юридичнимиособами [ 7 ].

2.3 Економічне обґрунтуваннядоцільності створення орендного підприємства

Орендні підприємствастворюються на основі орендного договору між власником цього підприємства, якийвиступає орендодавцем, та орендарем, в якості якого може виступати будь – якаюридична або фізична особа. В цьому договорі обумовлюються економічні, правові,організаційні і інші умови функціонування орендного підприємства. Орендодавцямиможуть виступати органи виконавчої влади, у розпорядженні яких знаходятьсяпевні підприємства.

Орендніпідприємства створюються при наявності певних передумов. По-перше, з одногобоку, повинен бути власник, який, в силу певних обставин бажав би здати своєпідприємство в оренду, з другого боку повині бути бажаючі взяти це підприємствов оренду. По – друге, орендодавець повинен отримувати орендну плату більшу, ніжвідсотки, які б він отримував за умови продажу цього підприємства та покладеннягрошей в комерційний банк на депозит. В свою чергу орендар повинен отриматитакий прибуток, щоб з нього він міг сплатити орендну плату та обов’язковіподатки і збори, а залишок був би більшим за той, який би залишився в нього увипадку налагодження своєї справи після отримання кредиту в комерційному банкута сплати процентів за цей кредит і обов’язкових податків і зборів.

Особливості(основні риси) орендних підприємств:

· Орендніпідприємства створюються на основі орендного договору і діють протягом певноготерміну, визначеного в договорі оренди;

· Формавласності орендного підприємства не змінюється.

· Орендодавецьзалишається власником свого підприємства. Орендар зобов'язаний повернути цювласність орендодавцю після закінчення терміну оренди в тому вигляді, як цебуло обумовлено в орендному договорі;

· Власникомпродукції і прибутку стає орендар, який розпоряджається ним на свій власнийрозсуд;

· Відповідальністьза результати роботи орендного підприємства перед іншими суб’єктами бізнесу таперед орендодавцем несе орендар, так як це обумовлено в договорі оренди;

· Управлінняорендним підприємством здійснює орендар.

Права та обов'язкиорендодавця та орендаря фіксуються в орендному договорі. Це – найважливішиймомент в створені орендного підприємства. Справа в тому, що інтересиорендодавця та орендаря протилежні. Орендодавець намагається отриматимаксимальний дохід від свого капіталу, тобто від наявності майна, яке вінпередає в оренду, а орендар намагається отримати максимальний дохід відвикористання цього майна.

Це протиріччявирішується за допомогою орендної плати, яку орендар сплачує орендодавцю. Навеличину орендної плати впливає вартість майна, яке передається в оренду,дохідність підприємства; механізм сплати податків, існують процентні ставки надепозитні та кредитні рахунки в банках тощо.

Існує дві основніформи сплати орендної плати. Перша – net rent, колиорендар сплачує фіксовану невелику орендну плату та всі податки. Друга – gross rent, коли орендар сплачує високу оренднуплату, а всі податки орендодавець сплачує сам. [8].

Економічне обґрунтуваннядоцільності створення орендного підприємства вимагає проведення рядурозрахунків:

Завдання:

1. Для заданоговаріанта за формулою (2.3.1) розрахувати величину податків, яку потрібно сплачувати орендодавцюабо орендарю.

2. Прийнявши,що орендна плата визначається за методом net rent, за формулами (2.3.2 та 2.3.3)визначити межі орендної плати А, при якій передача підприємства в оренду будеекономічно доцільна та вигідна як для орендодавця, так і для орендаря.

3. Знайтитаку величину орендної плати для методу net rent, при якій як орендодавець, так іорендар отримають однакову вигоду.

4. Прийнявши,що орендна плата визначається за методом gross rent, за формулами (2.3.4 та 2.3.5)визначити межі орендної плати А, при якій передача підприємства в оренду будеекономічно доцільна та вигідна як для орендодавця, так і для орендаря.

5. Знайтитаку величину орендної плати для методу методом gross rent, при якій як орендодавець, так іорендар отримають однакову вигоду.

6. Зробитивисновок по даному пункту.

Вхідні даннінаведені у таблицях 2.3.1

Таблиця 2.3.1 – Вхідні данні

К, тис. грн. a,% b,% Ц, грн S, грн. N, шт. v, % 126 12,1 26,4 58 53,7 200100 42

1.Розрахуємо величину податків, яку потрібно сплачувати орендодавцю або орендарю

/> (2.3.1)

де:/> -загальна ставка всіх податків та комунальних платежів, які повинен сплачуватиорендар, в %;

Ц- середня ціна одиниці продукції, яка буде випускатись на орендованомупідприємстві, грн.;

S- середня виробнича собівартість одиниці продукції, яка буде випускатись наорендованому підприємстві, грн.;

N- кількість товарів (обсяг продукції"), які будуть виготовлятись наорендованому підприємстві за рік, шт.;

/> грн.

2.Метод net rent: знайдемомежі орендної плати:

Метод net rent: якщо всі виплати: орендну плату, сплату податків такомунальних платежів тощо здійснює орендар.

/> (2.3.2)

де:А — величина орендної плати, яку буде отримувати орендодавець зарік, грн.;

К- вартість майнового комплексу (підприємства), який орендодавець може продати, алезбирається здати в оренду, грн.;

/> -середньорічна ставка по депозитних вкладах в комерційних банках, %.

/> грн.

Умовоюдоцільності взяття потенційним орендарем підприємства в оренду та укладенняорендного договору є:

/> або

/> або

/> (2.3.3)

де:Ц — середня ціна одиниці продукції, яка буде випускатись на орендованомупідприємстві, грн.;

S- середня виробнича собівартість одиниці продукції, яка буде випускатись наорендованому підприємстві, грн.;

N- кількість товарів (обсяг продукції"), які будуть виготовлятись наорендованому підприємстві за рік, шт.;

П- величина всіх податків та комунальних платежів, які повинен сплачуватиорендар, грн.

А- величина орендної плати, яку буде сплачувати орендар за рік, грн.;

К- величина кредиту, який орендар повинен взяти в комерційному банку для початкусвоєї справи, грн. Величина К повинна дорівнювати вартості майнового комплексу,(підприємства), який планується взяти в оренду, грн.;

/> -середньорічна ставка виданих кредитів в комерційних банках, в %.

/>. грн.

3. Знаходимотаку величину орендної плати, при якій обидві сторони отримали однакову вигоду:

Aopt= 24255 грн.

4.Метод grossrent: знайдемомежі орендної плати:

Метод gross rent: якщо орендар буде сплачувати орендодавцю тільки оренднуплату, а всі інші виплати, включаючи сплату податків та комунальних платежів,буде здійснювати орендодавець сам.

/> (2.3.4)

де:П — величина всіх податків та комунальних платежів, які повинен сплачуватиорендодавець, грн;

А- величина орендної плати, яку буде отримувати орендодавець за рік, грн.;

/> грн.

Умовоюдоцільності взяття потенційним орендарем підприємства в оренду та укладенняорендного договору є:

/> (2.3.5)

де:А — величина орендної плати, яку буде сплачувати орендар зарік, грн.;

П- величина всіх податків та комунальних платежів, які повине був би сплачуватиорендар, якщо б взяв кредит в банку та розпочав свою власну справу, грн.

/> грн.

4. Знайдемотаку величину орендної плати при якій обидві сторони отримають однакову вигоду

Aopt= 385635 грн.

Висновок: в ході даного пункту я ознайомилась з теоретичними основамиобґрунтування доцільності створення орендного підприємства, та розрахувалавеличину орендної плати оптимальної для орендодавця та орендаря за двомаметодами: net rent та gross rent.

2.4 Вибіроптимального місця розташування підприємства

Вибратиоптимальне місце розташування підприємства (варіант 30).

Достратегічних питань підприємництва відноситься вибір місця розташуваннясуб'єкта бізнесу — підприємства.

Зрозуміло, що основний вплив нарезультати діяльності підприємства створює місце розташування самогопідприємства.

Місцемрозташування підприємства є те місце, де знаходяться його виробничі,торговельні та інші підрозділи, які найбезпосереднішим чином впливають наотримання доходів. Якщо ці приміщення розташовані за різними адресами, тобтопідприємство має декілька місць розташування, то прийнято говорити про «фірму»,представлену багатьма підприємствами.

Вибір місцярозташування підприємства може бути обмеженим або вільним.

Навибір місця знаходження підприємства впливають такі основні фактори:

-  витрати на транспортуванняматеріалів, сировини, комплектуючих, товарів тощо;

-  витрати на заробітну плату вмісці знаходження підприємства;

-  витрати на оренду приміщень(або побудову нових);

-  відрахування за діючоюсистемою оподаткування в місці розташування підприємства;

-  вплив інфраструктури тощо.

Загальнеправило вибору оптимального місця розташування підприємства: «Підприємствоповинно бути розташовано там, де результати його роботи, які залежатьбезпосередньо від місця знаходження підприємства, в найбільшій міріперевищували б відповідні витрати».

1.  Для кожного із варіантівможливого розташування підприємства, які задані в завданні, нарисуємо схемируху, за якими матеріали та сировина будуть доставлятися з пункту, якийвизначає джерело постачання (Г), до точок, в яких планується розміститипідприємство (6.23.12.18.20.9). Схема руху

/>

2.  Керуючись схемами вибранихмаршрутів доставки матеріалів та сировини, розрахуємо довжину маршрутів L для кожного із варіантів, в км.

L12= 6,5км, L6=11,7 км, L20=5,5 км, L18=5,5 км, L23=8 км, L9=9,7 км.

3.  Розрахуємо масу матеріалів тасировини, яка буде перевозитись за рік за кожним із варіантів маршрутів, заформулою:

/> тонн, (2.4.2)

де:/> - маса 1виробу, кг;

/> — кількість потенційних покупців, якімешкають в регіоні;

/> - коефіцієнт, який враховує, скількисаме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства:

- якщопідприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутоюінфраструктурою, то /> = 0,3 /> 0,4;

- якщо підприємствознаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то />= 0,1 /> 0,15;

— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то />=0,025 /> 0,05;

/> — коефіцієнт, який враховує, скількипотенційних покупців зроблять покупки, зайшовши до даного підприємства:

-  якщо підприємство знаходитьсяв елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то /> = 0,1 /> 0,15;

-  якщо підприємство знаходитьсяв районі з розвинутою інфраструктурою, то />=0,12 /> 0,17;

-  якщо підприємство знаходитьсяв звичайному районі, то />= 0,15 />0,2.

Оскількипідприємства № 6,12,20 розташовані в звичайному районі, то вибираємо наступнікоефіцієнти

/>, /> />, />, />, />

Оскількипідприємство № 23 розташоване в елітномуцентральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то вибираємо наступнікоефіцієнти

/>, /> />, />, />, />

Оскількипідприємства №18,9 розташовані в районі з розвинутою інфраструктурою, товибираємо наступні коефіцієнти

/>, /> />, />, />, />

/> (тонн)

/> (тонн)

/> (тонн)

/> (тонн)

/> (тонн)

/> (тонн)

4.  За формулою (10,8) длякожного із варіантів розташування підприємства розрахуємо виручку (виторг)підприємства /> за рік.

/> грн., (2.4.3)

де:/> - середня ціна одиницітовару, грн.;

/> - кількість потенційних покупців,які мешкають в даному регіоні.

/>

/>

/>

/>

/>

/>

5.  За формулами (2.4.4 – 2.4.8) для кожного із варіантів розрахуємо

6.  витрати, які залежать відмісця розташування підприємства.

Витрати татранспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції від джерелпостачання до місця розташування підприємства /> можнарозрахувати за формулою:

/> грн., (2.4.4)

де: /> - вартість транспортування1 тонно-км вантажу даного виду, грн.;

/> - відстань від джерелапостачання до місця розташування підприємства, км.;

/> - маса матеріалів, сировини,комплектуючих, готової продукції, які постачаються на підприємство від джерелапостачання за рік, тонн;

/> - кількість видів сировини,матеріалів, готової продукції, комплектуючих тощо.

/> - коефіцієнт, який враховуєдодаткові витрати на переміщення транспортних засобів від джерел постачання домісця знаходження підприємства, включаючи оплату проїзду транспорту порожняком:

— якщопідприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутоюінфраструктурою, то /> = 1,25 /> 1,5;

— якщопідприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то /> = 1,1 /> 1,25;

— якщо підприємствознаходиться в звичайному районі, то/>=1,00 />1,10.

/>

/>

/>

/>

/>

/>

Витратина заробітну плату персоналу підприємства />,включаючи її доставку до місця роботи, можна розрахувати за формулою:

/> грн., (2.4.5)

де:/> - середньомісячназаробітна плата одного працівника даної професії та спеціальності,грн./місяць.;

/> - коефіцієнт, який враховуєвиплати підприємства в обов'язкові державні соціальні фонди, в відносниходиницях;

/> - кількість працівників даноїпрофесії або спеціальності;

12- число місяців в році;

/> - коефіцієнт, який враховує додатковівитрати на заробітну плату в випадку, коли підприємство знаходиться в зоні дужерозвинутої інфраструктури:

- якщопідприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутоюінфраструктурою, то /> = 1,15 /> 1,3;

- якщопідприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то /> = 1,05 /> 1,15;

— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то />=1,00 /> 1,05;

/>/> - число професій абоспеціальностей працівників.

/>

/>

/>

/>

/>

/>

Витратина оренду приміщень /> можнарозрахувати за формулою:

/>, (2.4.6)

де:/> - розцінка, тобто плата заоренду 1 кв. м. приміщень за місяць, яка діє в даний час, грн./кв.м;

/> - площа приміщень, які орендуються,кв.м.;

12- число місяців в році;

/> - коефіцієнт, який враховуєзбільшення орендної плати персоналу при наближенні до центральних районів,тобто до розвинутої інфраструктури:

-  якщо підприємство знаходитьсяв елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то /> = 1,3 /> 1,6;

-  якщо підприємство знаходитьсяв районі з розвинутою інфраструктурою, то /> =1,1 />1,3;

-якщопідприємство знаходиться в звичайному районі, то />=1,0.

/>

/>

/>

/>

/>

/>

Величинаподатків на капітал /> розраховуєтьсяза формулою:

/>, (2.4.7)

де:/> - вартість основногокапіталу, який задіяний в бізнесі, грн.;

/> — загальна ставка податку на основнийкапітал, в %;

/> - коефіцієнт, який враховуєзменшення податків при розташуванні підприємства в вільній економічній зоні:

— якщо підприємство знаходиться в районі вільної економічної

зони,то коефіцієнт />= 0,2 /> 0,5;

— якщо підприємствознаходиться в інших районах, то />=1,0.

/>

/>

/>

/>

/>

/>

Величинаподатків з доходу (виторгу) /> розраховуєтьсяза формулою:

/>, (2.4.8)

де:/> - виручка (виторг)підприємства за рік, грн.; /> — загальна ставка податку з обороту(непрямі та прямі податки на бізнес) та податку на прибуток, у відсотках.

/>

/>

/>

/>

/>

/>

7.  За формулою 10,2 для кожногоіз варіантів розрахуємо загальні витрати, які залежать від місця розташуванняпідприємства. Річні витрати, якібезпосередньо залежать від місця розташування підприємства, розраховуються заформулою:

/> (2.4.9)

/> />

/>

/>/>

/>

Заформулою 5.9 для кожного із варіантів розрахуємо брутто-прибуток та виберемонайкращий варіант місця розташування підприємства:

/>/> максимум, (2.4.1)

де:/> - дохід (виторг)підприємства за рік, грн.;

/> - річні витрати, які безпосередньозалежать від місця розташування підприємства, грн.

/>

/>

/>

/>

/>

/>

Варіанти

/>

/>

/>

/>

/>

/>

/>

/>

1 323960 0,302 11622 4185,6 1263,6 87469,2 104540,702 219419,298 2 323960 0,5440 11622 4185,6 1263,6 87469,2 104540,944 219419,05 3 323960 0,2557 11622 4185,6 1263,6 87469,2 104540,655 219419,345 4 485940 0,4578 12784,2 5022,7 1263,6 131203,8 150274,777 335665,223 5 971880 1,6650 13946,4 6278,4 1263,6 262407,6 283897,665 687982,335 6 485940 0,8075 12784,2 5022,7 1263,6 131203,8 150275,127 335664,872

Зробимовисновки.

Найкращийваріант місця розташування підприємства – це 23 – підприємство знаходиться велітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою. Це пояснюєтьсятим, що брутто-прибуток, тобто прибуток, який безпосередньо залежить від місцязнаходження підприємства, найбільший: />.

2.5 Визначенняпотреби в капіталі необхідного для початку підприємницької діяльності

Дляздійснення підприємницької діяльності необхідно мати певний стартовий капітал. Безнаявності останнього не може бути підприємництва. Мудре правило ділових людей,котрі глибоко поважають свою професію, гласить: «Без грошей упідприємництві нічого не досягнеш». Чим потужнішим є капітал підприємця,тим масштабнішими можуть бути результати його діяльності.

Підкапіталом прийнято розуміти матеріальні і грошові кошти, а також об'єктиінтелектуальної власності і організаторські навички (гудвіл), котрівикористовуються в процесі виробництва і його обслуговування та виступаютьджерелом і засобом отримання прибутку.

Доосновних капіталоутворювальних елементів відносяться:

- засобивиробництва: будівлі,споруди, устаткування, транспорт,

- інструментитощо, які використовуються підприємцем як об'єкти власності або на правахоренди, лізингу тощо;

- матеріальніоборотні елементи виробництва: сировина, матеріали, пристосування й інструменти одноразовогота короткочасногокористуваннятощо;

- оборотнікошти у грошовій формі: гроші в касі, грошові кошти на рахунках у банках тощо.

Можнахарактеризувати капітал і так: під капіталом розуміють гроші, за які всі цікапіталоутворювальні елементи можна купити.

Внайбільш загальному вигляді потребу в грошах Г для початку підприємництва можнавизначити за формулою:

Г= Гн + Гс-м + Го + Гі (2.5.1)

де:Гн — грошові кошти для оплати найманих працівників, грн.;

Гс-м- кошти на оплату сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії тощо;

Го — кошти на придбання (оренду) будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин,обладнання, обчислювальної техніки, інструменту, транспортних засобів тощо;

Гі — кошти на оплату інформаційних послуг, рекламу, придбанняоб'єктів інтелектуальної власності тощо.

Привизначенні потреби в капіталі, необхідному для початку підприємницької діяльності,потрібно розрізняти такі поняття:

Стартовий(початковий) капітал — це капітал, який вкладається у будь-яку власну справу з самого початкупрактичної реалізації комерційної ідеї. Величина стартового капіталу залежитьвід змісту комерційної ідеї, виду продукції або послуги, масштабів виробництва,тривалості виробничого циклу тощо. Чим триваліший виробничий цикл, тим більшоюповинна бути величина стартового капіталу.

Практичнозавжди стартовий капітал складається із власного капіталу, який вноситьсязасновником справи, та капіталу покриття, який вкладається у справу на умовах,обумовлених іншими особами.

Потрібну величинустартового капіталу визначають на основі економічних розрахунків щодореалізації конкретної комерційної ідеї.

Вхідні даннінаведені у таблицях 2.5.1— 2.5.3

Таблиця 2.5.1 Потреби в капіталі за січень (тис.грн.)

Г01

Г02

Гн

Гс-м

Гі

42 220 14 33 5

Г01 —витрати на оренду приміщення;

Г02 —витрати на купівлю обладнання;

Гн —витрати на оплату праці (з урахуванням обов’язкових відрахувань в державнісоціальні фонди).

Гс-м —витати на сировину, матеріали, паливо.

Гі —витрати на рекламу.

Таблиця 2.5.2Коефіцієнти, що змінюють місячні витрати

Г

К1січ

К2л

К3б

К4к

К5т

К6ч

К7л

К8с

К9в

К10ж

К11л

К12г

Г01

1 0.9 0.9 0.9 0.9 0.9 0.9 0.9 0.9 0.9 0.9 0.9

Г02

1 1.5 1.9 1.6 1.2

Гн

1 0.9 0.9 0.9 0.9 0.9 0.9 0.9 0.9 0.9 0.9 0.9

Гс-м

1 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2 1.2

Гі

1 1 1 1 0.4 0.4 0.4 0.4 0.4 0.4 0.4

Таблиця 2.5.3 Виготовлення продуції

Р, грн. N, тис. шт. (по місяцях) ВК, тис. грн 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й 9-й 10-й 11-й 12-й 45 0.2 0.41 0.71 0.61 0.81 1.1 2 4 6 1200

N — кількість виробів, що виготовляється;

Р — чистийприбуток від реалізації одного виробу;

ВК — власнийкапітал.

Місячні витратипротягом року мають вигляд:

/>,(2.5.2)

де

і — номер місяця;

к1 — коефіцієнт,що змінює витрати Г01;

к2 — коефіцієнт,що змінює витрати Г02;

к3 — коефіцієнт,що змінює витрати Гн;

к4 — коефіцієнт,що змінює витрати Гс-м;

к5 — коефіцієнт,що змінює витрати Гі;

Знайдемо загальнівитрати по місяцям

/> (тис. грн)

/> (тис. грн)

/> (тис. грн)

/> (тис. грн)

/> (тис. грн)

/> (тис. грн)

/> (тис. грн)

/> (тис. грн)

/> (тис. грн)

/> (тис. грн)

/> (тис. грн)

/> (тис. грн)

Графік змінипомісячних витрат зображений на рисунку(2.5.1)

/>

Рисунок 2.5.1 — Графік зміни помісячних витрат

Починаючи з п’ятого місяця, підприємство будеотримувати чистий місячний прибуток

/>, (2.5.3)

Величинащомісячного прибутку наведена у таблиці 2.5.4

Таблиця 2.5.4 Величина щомісячного прибутку

місяць 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Прибуток (тис.грн) 9 18.45 31.95 27.45 36.45 49.5 90 180 270

Визначаємопотребу в капіталі, віднімаючи прибуток від витрат по даним місяцям.

Таблиця 2.5.5 Потреби з урахуванням власногокапіталу

Місяць 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Потреба (тис.грн) 3314 425 513 433 337,55 60,05 64,55 55,55 42,5 2 -88 -180

Графік потребикапіталу у часі з урахуванням прибуткуприведений на рисунку (2.5.2)

/>

Рисунок 2.5.2 — Потреба капіталу у часі

З урахуваннямвласного капіталу потреби капіталу у часі будуть меншими, оскільки спочаткувитрачатиметься власний капітал.

Таблиця 2.5.6 Потреби власного капіталу покриття

Місяць Потреба тис.грн. Залишок з ВК тис.грн. Покриття потреби тис.грн. 1 314 1200 2 425 886 3 513 461 513 4 447 433 5 356 337,55 6 92 60,05 7 92 64,55 8 92 55,55 9 92 42,5 10 92 2 11 92 -88 12 90 -180

Графік покриттяпотреби капіталу у часі буде мати наступний вигляд

/>

Рисунок 2.5.3 — Покриття потреби капіталу у часі

Загальна величинапотреби в капіталі покриття буде дорівнювати

0+0+513+433+337,55+60,05+64,55+55,55+42,5+2=1508,2тис.грн.

Далі потрібновизначити реальні джерела покриття потреби в капіталі. Це можуть бути,наприклад, позики (позички), кредити комерційних банків, інвестиціїзацікавлених осіб тощо.

Позика(позичка) — цевид господарсько-економічної операції, у процесі здійснення якої одна сторонапередає іншій (позичальнику) у тимчасову власність гроші або товари (речі), апозичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошей чи кількість товару вобумовлений час. Отже, позика надається завжди на умовах повернення, але безкомерційного зиску.

Кредит- господарсько-економічнаоперація з надання однією стороною іншій (позичальнику) грошей чи певноготовару в борг і, як правило, за певну плату. В випадках, коли кредит видаєтьсяна безвідсотковій основі, він набуває форму позики.

Інвестиції- це усі видимайнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємництваз метою отримання прибутку. Зазвичай, це довгострокові вкладення.

Інарешті, робиться розрахунки щодо того, за який термін підприємець зможеповернути взятий кредит або позику.

Для цьоговизначається чистий прибуток за рік, тобто це прибуток, який не пішов напокриття потреб:

88+188=268тис.грн.

Тодісередньомісячний прибуток буде дорівнювати:

268:2=134тис.грн.

Припустимо,що на повернення кредиту підприємець спрямує половину середньомісячногоприбутку, тоді всю суму він зможе відшкодувати за:

1508,2:134=11місяців.

Тоді загальнийтермін, на який потрібно взяти кредит або позику, складе:

8+11=19 міс.

Висновок:

Зрозуміло, щозроблені нами розрахунки є приблизними. Вони не враховують величину процентнихставок в комерційних банках, інфляцію тощо. Але на початковому етапіпідприємництва, коли є велика невизначеність як витрат, так і результатів,зроблених розрахунків в принципі достатньо для визначення потреби підприємця вкоштах, необхідних для започаткування власної справи.

2.6 Розрахунокосновних видів податків

1. Розрахуватиподаток на прибуток, який повинен сплатити підприємець за перший, другий,третій та четвертий квартали (варіант 30)

Податокна прибуток підприємства — один з основних прямих податків, який повинен сплачуватипідприємець.

Об'єкт оподаткування — прибуток, що визначається як різниця між валовим доходом і валовими витратамита амортизаційними відрахуваннями, які отримало підприємство протягом певногоперіоду.

Величинаподатку з прибутку Π може бути розрахована заформулою:

/>грн., (2.6.1)

де:ВД — валовий дохід, грн.;

ВР- валові витрати, грн.;

АВ- сума амортизаційних відрахувань, яка складає 10 тис.грн. щоквартольно (заумовою);

ω — ставка податку на прибуток,загальна ставка />= 30 %.

Валовийдохід — загальнасума прибутків суб'єкта від усіх видів діяльності, отриманих протягом звітногоперіоду в грошовій, матеріальній, нематеріальній формах як в Україні, так і заїї межами.

Валовівитрати — розмірбудь-яких витрат суб'єкта бізнесу в грошовій, матеріальній і нематеріальнійформах, які здійснюються для компенсації вартості придбаних товарів, послуг і т.п. для подальшоговикористання у власній господарській діяльності. Датою виникнення валовогодоходу є те, що настало раніше: або надходження грошей на поточний рахуноксуб'єкта, або відвантаження ним продукції. Датою появи валових витрат є теж те,що настане раніше: або списання грошей з поточного рахунку суб'єкта, або датаоприбуткування матеріалів у себе на складі. В першому кварталі підприємствоотримує валовий прибуток за відвантаження продукції замовнику, оскількивідвантаження продукції замовнику відбулося раніше 29.04, а на поточний рахунок гроші за відправленупродукцію надійшли 22.01. Також до валового доходупідприємства входить і відвантаження продукції замовнику 23.03. Валовими витратами в першомукварталі є списання грошей з рахунку за отримані матеріали, видачу зарплати 21.02.

Таблиця 2.6.1

№ вар Надходж. грошей за відпр. продукцію Відвантаж. продукції замовнику Спис. Грош. за отрим. матер., видачу зарплати Оприбуткування матер. на складі та фіксація інших витрат 30 Дата Сума Дата Сума Дата Сума Дата Сума 22.01 20000 29.04 20000 21.02 1000 23.03 1000 31.06 40000 31.08 40000 1.05 1000 5.08 1000 19.09 10000 19.11 10000 26.08 900 28.10 900 19.10 30000 31.12 30000 29.12 9500 12.10 9500

/>

/>

/>

/>

Прік= 2700+8700-270+3150=14280 грн

Длязменшення податку в окремому кварталі необхідно зменшити валовий дохід в цьомукварталі шляхом показу цього доходу в наступному кварталі, або потрібнозбільшити валові витрати в цьому кварталі.

2.Підприємство виробляє підакцизні товари «А», «Б», «В».На основі таблиці 2.6.2 розрахуємо:

А=Цв*α,(2.6.2)

деЦв – вільна ринкова ціна виробу, грн.;

α– ставка акцизного податку( збору), в відносних одиницях.

а)величину акцизного збору, який повинен сплатити виробник за виробництво кожноговиду підакцизних товарів, а також всіх товарів разом.

б)вільну ринкову ціну по кожному виду товарів

Таблиця2.6.2

№ варіанта товари Собівартість одного виробу, грн Плановий прибуток, грн. Ставка акцизного збору α, в відносних одиницях Кількість виробів, шт. 30 А 12400 1000 0,30 3000 Б 12500 1900 0,50 4000 В 12600 1800 0,20 2000

а)/>, (2.6.3)

де:S — собівартість одиниціпродукції, грн..;

Р– плановий прибуток від реалізації одиниці продукції, грн.;

/> - ставка акцизного збору, увідносних одиницях.

АА=/>

АБ=/>

АВ=/>

А=АА+ АБ + АВ = 82028571 грн

б)Ц<sub/>=/>, грн. (2.6.4)

ЦАП=/>, грн.

ЦБП=/>, грн.

ЦВП=/>, грн.

3.Підприємство виготовляє продукцію та відвантажує її споживачам. Дативідвантаження продукції, отримання коштів за неї, списання коштів з рахунку заотримані матеріали та виписки податкової накладної наведені в таблиці 2.6.3. Керуючись методикою розрахункуПДВ, розрахуємо величину податку на додану вартість, яку повинен сплатитипідприємець в січні, лютому та березні місяці:

— при застосуванні касового методу сплати податку;

— при виникненні податкового зобов’язання в момент відвантаження продукції.

Ставкуподатку на додану вартість прийняти />

Таблиця2.6.3

№ ва-ріанта Опе-Рації Виготовлена продукція Отримані матеріали Сума у вільних цінах грн. Дата відванта-ження Дата отримання коштів Сума у вільних цінах грн. Дата списання коштів з рахунку Дата виписки податкової накладної 30 А 655000 18.02 12.01 300 000 18.01 14.01 Б 630000 17.02 31.03 400000 20.02 11.02 В 830000 25.03 23.04 430000 11.03 27.03

ПДВ=/> (2.6.5)

де: Цв1– вільна ціна куплених матеріалів, грн.

Цв2– вільна ціна проданого товару, грн.

ПДВА =0,2(655000-300 000) = 71000, грн

ПДВБ =0,2(630000-400000) = 46000, грн

ПДВВ =0,2( 830000 – 430000) = 80000, грн

Висновок:

Отже в даномурозділі розраховані основні види податків для підприємства: податок наприбуток, акцизний податок та податок на додану вартість. З наведеного вищевидно, що один і той самий податок можна розрахувати декількома способами.

Висновки

В даній курсовійроботі розглянуто формування та використання виробничої потужностіпідприємства, створено та зареєстровано комунальне підприємство, як юридичнуособу, розроблено її статут, установчі документи, також розроблено комерційнуідею та товарний знак фірми. У другій частині зроблено економічне обґрунтуваннядоцільності створення орендного підприємства, визначено потребу в капіталі,необхідного для початку підприємницької діяльності, вибрано оптимальне місцерозташування підприємства та розраховано основні види податків.

На основівказаних даних розраховано основні види податків, які сплачує підприємство,розраховано величину покриття потреби капіталу, підраховано загальну величинучистого прибутку та визначено час повернення позики банку.

Таким чином, вкурсовій роботі були виконанні основні операції необхідні для створення іфункціонування підприємства в Україні.

Література

1. ПокропивнийС.Ф. Економіка підприємства / Видання 2 – е, доповнене. – Київ, 2002 – 389с.

2. Кейлер В.А.Економика предприятия / Курс лекций. – Москва: Новосибирск, 1999 – 124с.

3. БойчикІ.М., Харів М.С. Економіка підприємства / Навч. посіб. – Київ: «Каравелла»,2002 – 420с.

4. ПоповичП.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання / Тернопіль:Економічна думка, 2001 – 454с.

5. КозловськийВ.О. Основи підприємництва / Практикум. Навчальний посібник. Видання 2 – е,доповнене. – Вінниця: ВДТУ, 2002. – 118с

Додатки

ДодатокА. РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА

Лицьова сторона

Суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особиреєстрація – перереєстрація – внесення змін

(необхідне підкреслити)

Ідентифікацйний код 2 Організаційно-правова форма 1 33654826 Підприємство 3

Найменування українською мовою Приватне приємство «МАРШРУТ»

  Комунальное предприятие «МАРШРУТ» 4 Найменування російською мовою

Місцезнаходження

5 Поштовий індекс 21050 6 Область Вінницька Район Місто (село), район міста 7 Вулиця вул. Келецька Будинок 102А Корпус Квартира 304 Телефон 8 Телефакс 9

Керівник

Швець А.М.

10

Ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів [3_] [_3] [_6] [_5][_4] [8_] [_2] [_6]

Швець Андрій Миколайович

/> (прізвище, ім'я та по батькові)

11

Форма власності

Приватна

12

Орган управління

Директор

Ознаки особи: юридична — 1, без права юридичної особи — 0 13 Кількість відокремлених підрозділів (філій, представництв, відділень тощо, перелік яких наводиться в додатку) 14 Форма фінансування: власна – 1. 15 Статутний фонд 16 1000 тис. грн. /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Головнаорганізація (підприємство)

18

Країна

Україна

19

Ідентифікаційний код

33654826

20

Місцезнаходження

м. Вінниця, вул. Келецька 102_

Найменування 21  Комунальна підприємство«Маршрут» 22

Ідентифікаційний код [3_] [_3] [_6] [_5][_4] [8_] [_2[ [_6]

та найменування органу державної реєстрації _Реєстраційна Палата Вінницької міської ради _ _ _

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Дата 23 17.01.04. Номер реєстрації справи 13 411 /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Засновники

Назва країни Ідентифікаційний код або ідентифікаційний номер Найменування або прізвище, ім'я та по- батькові засновників Місце знаходжен-ня Номер телефону Внесок до статутно-го фонду Грошова одиниця Україна 3 6 8 6 4 1 4 1 4 Швець Андрій Миколайович м. Вінниця, вул. Келецька 102 А 80675466822 27 тис. грн. (підпис)

Карткузаповнив (ла) 13.05.04Директор Швець А.М. 80675466822

(дата) (посада) (прізвище та ініціали) (номер телефону) (підпис)

Перевірив(ла) ___________________________________________

(посада, прізвище та ініціали)

____________________________

(підпис)

ДодатокБ

Статут

ЗАТВЕРДЖЕНО                                                                     ЗАРЕЄСТРОВАНО

ЗборамиУчасників Товариства

Протокол №___                                                          ______________ районною

від"___"___________2004 р.                                     державноюадміністрацією

м. __________

Реєстраційний № __________

від "___" ___________ 2004р.

Заступник Голови адміністрації

__________________________

СТАТУТ

Вінницькогоміського комунального підприємства по перевезенню пасажирів та надання транспортнихпослуг «МАРШРУТ»

м.Вінниця — 2004

I. Загальніположення

1.1. Вінницькеміське комунальне підприємство по перевезенню пасажирів та надання транспортнихпослуг «МАРШРУТ» (далі за текстом Підприємство) створено згідно зрозпорядженням Вінницької міської ради від 19.11.2004 № 2270 шляхомреорганізації Вінницького міського автотранспортного підприємства (АТП) по перевезеннюпасажирів, що підпорядковано Вінницькій міській раді.

1.2. Підприємствозасноване на комунальній власності територіальної громади м. Вінниці ібезпосередньо підпорядковується Вінницькій міській раді.

1.3. НайменуванняПідприємства повне – Вінницьке міське комунальне підприємство по перевезенню пасажирівта наданню транспортних послуг «МАРШРУТ», скорочене – ВМКП «МАРШРУТ».

1.4.Місцезнаходження (юридична адреса) Підприємства:

21050 м. Вінниця,вул. Келецька 102«А».

II. Мета іпредмет діяльності

2.1. Підприємствостворене з метою реалізації економічних, соціальних, професійних і творчихінтересів членів трудового колективу Підприємства, отримання прибутку відспрямованої на задоволення суспільних потреб діяльності, напрямки і форми якоївизначаються чинним законодавством та цим Статутом.

2.2. Предметомдіяльності Підприємства є:

2.2.1. надання послугіз перевезення пасажирів та вантажів, проектування, будівництво і експлуатація автостоянок,паркінгів, місць платного паркування, заправочно-сервісних комплексів дляавтотранспорту, та ремонтно-відстійних пунктів для цілодобових паркувальнихмайданчиків для транзитного вантажного автотранспорту;

2.2.2. розробка,виробництво, придбання, реалізація, експлуатація, ремонт і обслуговуваннятехнічних засобів, сигналізаційних і охоронних пристроїв та системавтотранспорту;

2.2.3. наданняавтосервісних і охоронних послуг на місцях зберігання, паркуванняавтотранспорту;

2.2.4. надання транспортно– експедиційних послуг;

2.2.5. надання юридичнихпослуг;

2.2.6. організаціяярмарок, виставок, презентацій, семінарів, інформаційна та рекламна діяльність;

2.2.7. наданнясуб'єктам господарської діяльності послуг, в т. ч. виробничих, транспортних,автосервісних, складських, посередницьких, консультаційних, охоронних, рекламних,як на території України, так і за її межами;

2.2.8. залученняінвестицій у будівництво об'єктів автотранспортних послуг, зберігання,паркування автотранспорту, а також у будівництво інших об'єктів виробничої тасоціальної сфери;

2.2.9.матеріально-технічне забезпечення об'єктів будівництва технологічнимобладнанням і матеріалами.

2.3. Підприємствоздійснює окремі види діяльності на підставі ліцензій у випадках, передбаченихчинним законодавством України.

III. Юридичнийстатус підприємства

3.1. Підприємствоє юридичною особою. Права і обов'язки юридичної особи Підприємство набуває змоменту його державної реєстрації.

3.2. Підприємствоє правонаступником Вінницького міського автотранспортного підприємства (АТП) поперевезенню пасажирів .

3.3. Підприємствоздійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та цьогоСтатуту.

3.4. Підприємствосамостійно здійснює свою діяльність на засадах повної господарськоїсамостійності, госпрозрахунку, має самостійний баланс, розрахунковий, валютнийта інші рахунки в установах банку, круглу печатку із своїм найменуванням,штампи, бланки, емблему.

3.5. УчастьПідприємства в об'єднаннях, асоціаціях, корпораціях, концернах з метоюоб'єднання виробничої, наукової, комерційної та інших видів діяльності здійснюєтьсяна добровільних засадах, якщо це не суперечить антимонопольному законодавствута іншим нормативним актам України.

3.6. Підприємствонесе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майназгідно з чинним законодавством України.

Підприємство ненесе відповідальність за зобов'язаннями держави та органу управління майном.

IV. Розмір,порядок створення і зміни статутного фонду

4.1. Статутний фондПідприємства складає 3000000 грн.

4.2. На час реєстраціїПідприємства Засновник зобов’язаний внести 100% статутного фонду.

Уразі невиконанняцього зобов’язання у визначений строк Засновник сплачує за час просрочки на користьПідприємства 10 % річних з недовнесеної суми.

4.3. У випадку збільшеннястатутного фонду вкладом Засновника може бути:

— грошові кошти втому числі і в іноземній валюті;

— будинки, спорудита інше нерухоме майно;

— обладнання, робочімашини, транспортні засоби та інша рухома власність;

— цінні папери;

— право користуванняприродними ресурсами, інтелектуальною власністю

V. Права іобов'язки

5.1. Підприємствомає право:

5.1.1. самостійнопланувати свою діяльність і визначати перспективу перевезень пасажирів,сервісного обслуговування автотранспорту;

5.1.2. самостійнопланувати основні напрямки свого розвитку і визначати стратегію, відповідно догалузевих, науково-технічних прогнозів та пріоритетів, кон'юнктури ринкупродукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації;

5.1.3. створюватифіліали, відділення, інші відособлені підрозділи без права юридичної особи, зправом відкриття поточних і розрахункових рахунків, затверджувати Положення проних і здійснювати перевірку їх господарської і фінансової діяльності;

5.1.4. самостійновизначати структуру управління Підприємством і затверджувати штатний розпис;

5.1.5. виступатисуб'єктом інвестиційної діяльності у реалізації спільних інвестиційних проектіввідповідно до законодавства;

5.1.6. придбаватиу підприємств, організацій, установ, незалежно від їхньої форми власності, атакож у фізичних осіб необхідні матеріальні ресурси;

5.1.7.організовувати прямі господарські, інформаційні зв'язки між українськими таіноземними підприємствами за основними напрямками діяльності Підприємства;

5.1.8. укладатиугоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бутипозивачем і відповідачем в суді, арбітражному суді та третейському суді.

5.2. Обов'язкиПідприємства:

5.2.1.забезпечення виконання функцій і завдань, покладених на Підприємство Вінницькоюміською радою;

5.2.2.забезпечення своєчасної і повної сплати податків і інших обов'язкових платежівзгідно з чинним законодавством;

5.2.3. здійсненнярозвитку основних фондів і забезпечення своєчасного введення в дію придбаногообладнання, матеріально-технічного постачання засобів виробництва;

5.2.4. створенняналежних умов для високопродуктивної праці своїх працівників, додержання вимогчинного законодавства про працю, соціальне страхування, правил і норм охоронипраці, техніки безпеки;

5.2.5. здійсненнязаходів для матеріальної зацікавленості працівників, як у результатах особистоїпраці, так і у загальних підсумках роботи Підприємства;

5.2.6.забезпечення економного і раціонального використання фонду споживання,своєчасних розрахунків з працівниками Підприємства;

5.2.7.координація і контроль, у межах делегованих Вінницькою міською радою повноважень,діяльності із перевезення пасажирів, паркінгів для автотранспорту;

5.2.8. наданняякісних послуг у сфері перевезення пасажирів, зберігання, паркування,сервісного обслуговування автотранспорту;

5.2.9.забезпечення виконання чинного законодавства щодо охорони навколишньогосередовища та екологічної безпеки, раціонального використання і відтворенняприродних ресурсів;

5.2.10.здійснення бухгалтерського обліку і ведення статистичної звітності згідно зчинним законодавством. Директор і головний бухгалтер Підприємства несутьперсональну відповідальність за додержання порядку ведення і достовірністьбухгалтерського обліку та статистичної звітності.

VI. Майнопідприємства

6.1. МайноПідприємства складають основні фонди та обігові кошти, а також інші матеріальніі фінансові ресурси, вартість яких відображається у самостійному балансіПідприємства.

6.2. Майнозакріплене за Підприємством на праві повного господарського відання підлягаєобліку згідно з чинним законодавством.

Здійснюючи правоповного господарського відання, Підприємство володіє, користується тарозпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-якідії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту.

6.3. Джереламиформування майна Підприємства є:

6.3.1. грошові таматеріальні внески власника, або органу ним уповноваженого;

6.3.2. доходи,одержані від власної фінансово-господарської діяльності (надання послуг,виконання робіт та реалізації продукції);

6.3.3. доходи відцінних паперів;

6.3.4. кредитибанків та інших кредиторів, в тому числі іноземних;

6.3.5. капітальнівкладення і дотації з бюджетів;

6.3.6. безоплатніабо благодійні внески, пожертвування юридичних та фізичних осіб;

6.3.7. придбаннямайна інших юридичних і фізичних осіб;

6.3.8. іншіджерела, не заборонені чинним законодавством України.

6.4. Підприємствоу встановленому порядку, за згодою власника, або органу ним уповноваженого, маєправо продавати, передавати, обмінювати, надавати в оренду, безоплатнетимчасове користування або позику іншим юридичним особам належне йому майно таінші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

VII. Управлінняпідприємством і самоврядування трудового колективу

7.1. Управліннядіяльністю Підприємства здійснюється Директором.

7.2. ДиректорПідприємства призначається на посаду та звільняються з посади розпорядженнямВінницької міської ради на контрактній основі.

7.3. ДиректорПідприємства:

7.3.1. забезпечуєвиконання розпоряджень та доручень Вінницької міської ради та здійсненняпоточної і перспективної діяльності Підприємства;

7.3.2. несеперсональну відповідальність за виконання покладених на Підприємство Вінницькоюміською радою функцій, повноважень, завдань, визначених цим Статутом, а такожза дотримання чинного законодавства України;

7.3.3. несеперсональну відповідальність за формування та виконання фінансових планів,дотримання фінансової дисципліни, ефективне використання та охоронукомунального майна, закріпленого за Підприємством;

7.3.4. діє бездоручення від імені Підприємства, репрезентує його в інших підприємствах,організаціях та установах;

7.3.5.розпоряджається коштами та майном Підприємства відповідно до чинногозаконодавства та цього Статуту;

7.3.6. самостійновирішує питання діяльності Підприємства, відповідно до законодавства та цьогоСтатуту;

7.3.7. видає умежах своєї компетенції накази та дає вказівки, організовує і перевіряє їхвиконання;

7.3.8. згідно зчинним законодавством, укладає угоди і контракти, видає довіреності, відкриваєв установах банків розрахунковій та інші рахунки, перерозподіляє увстановленому порядку фінанси за окремими статтями витрат;

7.3.9. затверджуєструктуру і штатний розклад Підприємства, Положення про його структурніпідрозділи і функціональні обов'язки працівників Підприємства;

7.3.10. призначаєна посади і звільняє з посад заступників директора, керівників, спеціалістівструктурних підрозділів, інших працівників Підприємства;

7.3.11. визначаєкомпетенцію заступників директора, керівників і спеціалістів структурнихпідрозділів Підприємства, вживає заходів до їх заохочення і накладає на нихстягнення;

7.3.12. дозволяє,у випадку доцільності, суміщення посад працівників Підприємства у порядку,визначеному чинним законодавством.

7.4. Власникздійснює свої права з управління Підприємством безпосередньо або черезуповноважений ним орган.

Орган,уповноважений управляти майном Підприємства, не має права втручатися воперативну і господарську діяльність Підприємства.

7.5. Повноваженнятрудового колективу Підприємства реалізуються загальними зборами і Радоютрудового колективу.

7.6. Радатрудового колективу:

— готує матеріалидля розгляду на загальних зборах;

— контролюєвиконання рішень, прийнятих на загальних зборах;

— виконує іншіфункції, делеговані їй загальними зборами.

7.7. Загальнізбори:

— розглядають ізатверджують проект колективного договору;

— розглядають івирішують згідно зі Статутом Підприємства і чинним законодавством Українипитання самоврядування трудового колективу;

— визначають ізатверджують перелік і порядок надання працівникам Підприємства соціальнихпільг;

— беруть участь уматеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці, заохочуютьвинахідницьку і раціоналізаторську діяльність, порушують клопотання пропредставлення працівників до державних нагород.

7.8. Правоукладання колективного договору від імені власника майна надається ДиректоровіПідприємства, а від імені трудового колективу -голові Ради трудового колективу.

VIII.Господарська і соціальна діяльність

8.1. Підприємствопланує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту нароботи, послуги та необхідності забезпечення виробничого і соціального розвиткуПідприємства, підвищення його доходів.

8.2. Підприємствоздійснює матеріально-технічне забезпечення своєї діяльності і виконання робіт,надання послуг через систему прямих угод і контрактів з вітчизняними таіноземними юридичними та фізичними особами.

8.3. Основнимузагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльностіПідприємства є прибуток.

8.4. Чистийприбуток Підприємства, який залишається після покриття матеріальних таприрівняних до них витрат, витрат на оплату праці, сплати відсотків по кредитахбанків, внесення передбачених чинним законодавством України податків та іншихплатежів до бюджету, залишається у розпорядженні Підприємства івикористовується в порядку, визначеному власником відповідно до чинногозаконодавства. При цьому не менш як 40 % чистого прибутку спрямовується нарозвиток виробництва та поповнення власних обігових коштів.

8.5. Підприємствостворює цільові фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з йогодіяльністю:

фонд розвиткувиробництва;

фонд соціальногорозвитку;

фонд заохочення.

8.5.1. фондсоціального розвитку створюється у розмірах, які визначаються згідно з чиннимзаконодавством України.

8.6. ДиректорПідприємства обирає форми і системи оплати праці, встановлює працівникамконкретні розміри посадових окладів, премій, винагород, надбавок і доплатвідповідно до чинного законодавства.

Мінімальназаробітна плата працівників не може бути нижче рівня, встановленогозаконодавством України.

Умови оплатипраці працівників Підприємства визначаються з урахуванням соціальних гарантійоплати праці та фінансових можливостей Підприємства згідно з чиннимзаконодавством.

На додатковуоплату праці працівників Підприємства може спрямовуватись частина прибутку,одержаного в результаті його господарської діяльності.

Умови оплатипраці та матеріального забезпечення Директора Підприємства визначаютьсяконтрактом.

8.7. Джереломформування фінансових ресурсів Підприємства є прибуток, амортизаційнівідрахування та інші надходження, не заборонені чинним законодавством,включаючи централізовані капітальні вкладення і кредити.

8.8. Питаннясоціального розвитку, зокрема поліпшення умов праці, життя та здоров'я,гарантії обов'язкового медичного страхування членів трудового колективу та їхсімей вирішуються трудовим колективом за участю Директора Підприємства, якщоінше не передбачено законодавством.

8.9. Контроль задіяльністю Підприємства та відносини його з органами державної виконавчої владита управління здійснюються згідно з чинним законодавством України.

Ревізіяфінансово-господарської діяльності Підприємства здійснюється згідно з чиннимзаконодавством України.

I X.Зовнішньоекономічна діяльність

9.1. Підприємствобере участь у зовнішньоекономічній діяльності, що сприяє зміцненню авторитетуУкраїни та міста Вінниці, накопиченню валютних ресурсів, створенню можливостейдля розвитку виробничих та науково-технічних зв'язків міста з іншими країнами.

9.2. Підприємствоздійснює зовнішньоекономічну діяльність на засадах повної самоокупності тасамофінансування. Порядок використання виручки Підприємства в іноземній валютівизначається законодавством України.

Прибуток віноземній валюті, отриманий Підприємством в результаті зовнішньоекономічноїдіяльності, після розрахунків з бюджетом, у встановленому чинним законодавствомпорядку надходить у повне розпорядження Підприємства і використовується впорядку згідно з чинним законодавством.

9.3. Підприємствонесе повну економічну відповідальність за ефективність своєїзовнішньоекономічної діяльності згідно з чинним законодавством та укладенимиконтрактами.

9.4. Основниминапрямками зовнішньоекономічної діяльності Підприємства є:

9.4.1. здійсненняспільної підприємницької діяльності з іноземними, юридичними та фізичнимиособами;

9.4.2.здійснення, за згодою власника майна, орендних і лізингових операцій;

9.4.3. здійсненняспільної з іноземними юридичними та фізичними особами діяльності, відповідно допрофілю Підприємства.

9.5. Підприємствомає право, у порядку визначеному законодавством, одержувати кредити відзарубіжних партнерів. По одержаних Підприємством кредитах держававідповідальності не несе.

9.6. Підприємствоможе, у порядку визначеному законодавством, відкривати за межами України свої представництва,виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти Підприємства.

X. Ліквідація тареорганізація Підприємства

10.1. Ліквідаціяі реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення)Підприємства здійснюється за рішенням власника або органу, ним уповноваженого,чи рішенням суду або арбітражного суду згідно з чинним законодавством.

10.2.Підприємство ліквідується також у випадках:

визнання йогобанкрутом;

якщо прийняторішення про заборону діяльності Підприємства через невиконання умов,встановлених законодавством, і в передбачений рішенням термін не забезпеченододержання цих умов, або не змінено вид діяльності;

на іншихпідставах, передбачених законодавчими актами України.

10.3. ЛіквідаціяПідприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власникоммайна, або органом ним уповноваженим. Порядок і строки проведення ліквідації, атакож строк заяви претензій кредиторами визначається згідно з чиннимзаконодавством.

10.4. Від моментупризначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження щодоуправління Підприємством. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майноПідприємства, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний балансПідприємства і подає його органу, який призначив ліквідаційну комісію.

10.5. У разіреорганізації і ліквідації Підприємства працівникам, що звільняються,гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудовогозаконодавства України.

10.6. Приреорганізації Підприємства в іншу юридичну особу до неї, як правонаступника,переходять усі майнові права і обов'язки реорганізованого Підприємства зарішенням власника.

Засновник _____________________________________ Швець А.М.

(підпис)

Додаток В

Установчийдоговір

УСТАНОВЧИЙ ДОГОВІР

Вінницькогоміського комунального підприємства по перевезенню пасажирів та надання транспортнихпослуг «МАРШРУТ»

м.Вінниця – 2004

Учасники цьогоДоговору (далі по тексту «Учасники»):

· ШвецьАндрій Миколайович, Місце проживання: 21021, м. Вінниця, вул. Келецька, буд.102, кв. 304, ідентифікаційний код33645826;

СТАТТЯ 1

Предметдоговору

1.1. Учасники,керуючись Законами України «Про власність», «Про підприємства вУкраїні», «Про господарські товариства», «Пропідприємництво» та іншими законодавчими та підзаконними актами України, уклалицей Договір з метою створення та діяльності Вінницького міського комунальногопідприємства по перевезенню пасажирів та надання транспортних послуг «МАРШРУТ»

СТАТТЯ 2

НайменуванняТовариства

2.1. Товариствомає повне найменування:

2.1.1 Вінницькогоміського комунального підприємства по перевезенню пасажирів та надання транспортнихпослуг «МАРШРУТ»

СТАТТЯ 3Місцезнаходженняі строк діяльності Товариства

3.1. МісцезнаходженняТовариства — Україна,21030, м.Вінниця, вул. Келецька, буд.100.

3.2. Товариствостворено на невизначений строк.

СТАТТЯ 4

Метата предмет діяльності Товариства

4.1. Товариствостворено з метою надання послуг юридичним і фізичним особам та здійснення іншоїкомерційної діяльності, передбаченої цим Договором і Статутом Товариства зметою одержання прибутку в інтересах Учасників.

4.2. Товариствоздійснює діяльність передбачену Статутом.

4.3. Товариствоза рішенням зборів Учасників може розширити предмет своєї діяльності згідно зчинним законодавством.

4.4. У випадках,передбачених діючим законодавством України, Товариство отримує сертифікати таліцензії на право зайняття окремими видами діяльності.

СТАТТЯ 5

Юридичнийстатус Товариства

5.1. Товариство єюридичною особою і діє на основі законодавства України, цього Договору іСтатуту Товариства.

5.2. Товариствонабуває прав юридичної особи з моменту державної реєстрації.

5.3. Держава невідповідає за зобов’язаннями Товариства, а Товариство не відповідає зазобов’язаннями держави.

5.4. Товариствонесе відповідальність за своїми зобов’язаннями належним йому майном, на яке зазаконодавством України може накладатись стягнення.

5.5. Учасникинесуть відповідальність за зобов’язаннями Товариства тільки в межах належних їмчасток в статутному фонді.

5.6. Товариствомає право від свого імені укладати угоди, в тому числі і зовнішньоекономічні,набувати майнових та особистих немайнових прав, бути позивачем та відповідачемв суді (господарському суді), розміщувати грошові кошти в облігаціях,сертифікатах банків та в інших цінних паперах, що знаходяться в обігу,проводити виставки, ярмарки, операції на товарних біржах та здійснювати іншудіяльність не заборонену законодавством України.

5.7. Товариствоможе бути учасником господарських товариств, асоціацій та інших об’єднань.Товариство також має право створювати на території України та за її межамидочірні підприємства, філії, представництва та інші підприємства і організаціїіз статусом юридичної особи.

5.8. Товариствомає право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, відкриватирахунки в іноземних банках відповідно до чинного законодавства.

5.9. Товариствомає самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку та штампи, зразкияких затверджуються Генеральним директором Товариства.

СТАТТЯ 6

Статутнийфонд, майно Товариства

6.1. Длязабезпечення виробничо-господарської та іншої діяльності Товариства за рахунокгрошових вкладів Учасників створено Статутний фонд у розмірі 3 000 000 (тримільйони) гривень.

Статутний фондтовариства створено за рахунок внесків Учасників у вигляді грошових коштів.

Частки в статутномуфонді Товариства розподіляються таким чином:

· Швець АндрійМиколайович — грошовий внесок на суму 3000000(_три мільйони _) гривень, щостановить 100% Статутного фонду Товариства.

6.2. Рішення прозміни часток Учасників у Статутному фонді Товариства приймається вищим органомТовариства і оформлюється у вигляді протоколу, який підписується всімаУчасниками.

6.3. У Товаристві створюється згідно законодавстваУкраїни резервний фонд у розмірі 25 відсотків статутного фонду за рахунокщорічних відрахувань — 5 відсотків від чистого прибутку Товариства та іншіфонди на підставі рішень вищого органу Товариства.

Кошти фондівзнаходяться в повному розпорядженні Товариства. Якщо коштів резервного фондунедостатньо, Учасники приймають рішення про додаткові джерела фінансування.

СТАТТЯ 7

Права таобов’язки Учасників

7.1. Учасникизобов’язані:

· виконувативимоги установчих документів Товариства та рішення керівних органів Товариства;

· робитивклади, а в разі необхідності, додаткові вклади в Статутний фонд у відповідностіз цим Договором і рішеннями вищого органу Товариства;

· надаватиТовариству інформацію, необхідну для розробки окремих питань діяльностіТовариства;

· надаватиТовариству допомогу для вирішення його статутних завдань;

· всілякосприяти Товариству в його діяльності;

· дотримуватиськонфіденційності з питань, які стосуються діяльності Товариства;

· нестиінші обов'язки, передбачені цим Договором та Статутом Товариства.

7.2. УчасникиТовариства мають право:

· безпосередньо(або через своїх представників) брати участь в управлінні справами Товариства упорядку, встановленому цим Договором та Статутом Товариства;

· отримуватиу користування майно Товариства на умовах, передбачених окремим договором зТовариством;

· отримуватипродукцію Товариства та користуватися його послугами у першочерговому порядкута за пільговими цінами і тарифами;

· братиучасть в господарській діяльності Товариства;

· братиучасть у розподілі прибутку Товариства та одержувати його частку (дивіденди).Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного зучасників мають особи, які є учасниками Товариства на початок строку виплатидивідендів;

· добровільновийти зі складу Учасників Товариства у порядку та на умовах, передбачених цимДоговором;

· учасникимають право пріоритетного фінансування Товариства, а також реалізації йогопродукції та послуг;

· прийматирішення про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства.

На вимогуУчасника, Товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси,звіти Товариства про його діяльність, протоколи зборів Учасників та іншуінформацію щодо фінансово-господарської діяльності та стану Товариства.

7.3 При виходіУчасника зі складу Товариства йому сплачується вартість частини майнаТовариства пропорційно його частці у статутному фонді. Виплата здійснюєтьсяпісля затвердження звіту за рік, в якому він вибув з Товариства, але не пізнішедванадцяти місяців з дня виходу.

На вимогу такогоУчасника та за згодою інших Учасників вклад може бути повернений цілком абочастково у натуральній формі.

7.4. Учасник можеза згодою решти Учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кількомУчасникам цього ж Товариства або третім особам.

Учасникикористуються переважним правом придбання частки (її частини) Учасника, який їївідступив, пропорційно їх часткам у Статутному фонді Товариства або в іншомупогодженому між ними розмірі.

7.5. Передачачастки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладуУчасником, який її відступає. При передачі частки (її частини) третій особівідбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належалиУчаснику, який відступив її повністю або частково.

7.6. ЧасткаУчасника Товариства, який її відступає, після повного внесення ним вкладу можебути придбана самим Товариством. У цьому разі воно зобов'язане передати їїіншим Учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року.Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначеннякворуму у вищому органі Товариства провадяться без урахування частки, придбаноїТовариством.

7.7. УчасникТовариства систематично не виконуючий або неналежним чином виконуючий своїобов'язки, або такий, що своїми діями перешкоджає досягненню цілей Товариства,може бути виключений зі складу Учасників Товариства на підставі одностайноприйнятого рішення вищим органом Товариства. При цьому цей Учасник (або йогопредставник) у голосуванні участі не бере.

В разі виключенняУчасника з Товариства переважне право на викуп його частки мають інші Учасники.

У випадку, якщоУчасники відмовились викупити частку Учасника, якого було виключено, Статутнийфонд Товариства підлягає зменшенню, але не нижче мінімального розміру,встановленого чинним законодавством України.

Рішення прозменшення Статутного фонду Товариства набуває чинності не раніш як через 3місяці після державної реєстрації у встановленому порядку.

7.8. Привиключенні Учасника з Товариства наступають наслідки, передбачені у пункті 7.3.цього Договору.

7.9. Вибуття зіскладу Учасників Товариства не звільняє Учасника від раніше взятих нимзобов'язань відносно Товариства і не припиняє попередніх зобов'язань Товаристваперед Учасниками.

7.10. Приреорганізації Товариства вся сукупність прав та обов’язків Товариствапереходить до його правонаступників.

7.11. У випадкусмерті громадянина — Учасника Товариства, його правонаступники (спадкоємці)мають переважне право вступу до цього Товариства перед іншими особами.

При відмові правонаступника(спадкоємця) від вступу до Товариства або відмові Товариства у прийнятті донього правонаступника (спадкоємця) йому видається (повертається) у грошовій абонатуральній формі частка у майні, яка належала Учаснику, що вибув на підставах,зазначених в цьому пункті, вартість якої визначається на день реорганізації аболіквідації (смерті) Учасника. У цих випадках розмір Статутного фонду Товариствапідлягає зменшенню.

РішенняТовариства про зменшення його Статутного фонду набирає чинності не раніш, якчерез 3 місяці після державної реєстрації.

СТАТТЯ 8

Розподілприбутку Товариства

8.1. ПрибутокТовариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриттяматеріальних та прирівняних до них витрат, а також сплати податків та іншихобов’язкових платежів, що встановлені чинним законодавством України.

Чистий прибуток,одержаний після зазначених розрахунків, залишається у власності Товариства тарозподіляється між його Учасниками пропорційно їх часткам в Статутному фонді.

8.2. Збитки, щоможуть виникнути в процесі діяльності Товариства, покриваються за рахуноккоштів Резервного фонду.

СТАТТЯ 9

Органиуправління Товариством та їх посадові особи

9.1. Вищиморганом Товариства, який може розглядати будь-яке питання щодо його діяльності,є Збори Учасників. Вони складаються з Учасників Товариства або призначених нимипредставників, які діють на підставі довіреності, виданої цим Учасником.

ПредставникиУчасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасниквправі в будь-який час замінити свого представника у зборах Учасників,сповістивши про це інших Учасників.

Учасники мають назборах Товариства кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у Статутномуфонді Товариства.

9.2. Виконавчиморганом Товариства є Дирекція на чолі з Генеральним директором, яка організовуєвиконання рішень зборів Учасників і здійснює поточне керівництво діяльністюТовариства.

9.3. Організаціяроботи органів управління Товариства визначається його Статутом.

СТАТТЯ 10

ВідповідальністьУчасників та Товариства

10.1. УчасникиТовариства несуть відповідальність за зобов’язаннями і боргами Товариства умежах своїх вкладів в Статутному фонді Товариства.

Учасники, які неповністю внесли вклади до Статутного фонду Товариства, відповідають в межахтільки внесеної частки вкладу.

10.2. Товариствоне відповідає за зобов’язаннями держави, а держава не відповідає зазобов’язаннями Товариства.

Товариствовідповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм майном, на яке відповідно дочинного законодавства може бути звернено стягнення.

СТАТТЯ 11

Припиненнядіяльності Товариства

11.1. РеорганізаціяТовариства (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється зарішенням зборів Учасників Товариства.

11.2. Ліквідація Товариства здійснюється за рішенням зборів УчасниківТовариства або за рішенням суду чи арбітражного суду та в інших випадках,передбачених законодавством.

11.3. ЛіквідаціяТовариства здійснюється ліквідаційною комісією, яка обирається зборамиУчасників, призначається судом, або арбітражним судом, або іншим уповноважениморганом згідно чинного законодавства.

11.4. Ліквідаційнакомісія здійснює діяльність згідно з чинним законодавством України та СтатутомТовариства.

СТАТТЯ 12

Договір

12.1. Цей Договірукладається на необмежений строк і вступає в силу з моменту його підписуУчасниками. Договір припиняє свою дію з часу припинення дії Товариства.

У разі припиненнядіяльності Товариства його майно та цінності розподіляються серед Учасників упорядку та на умовах, визначених Статутом.

12.2. Зміни тадоповнення до Установчого Договору здійснюються за згодою всіх УчасниківТовариства і підлягають державній реєстрації.

Якщо будь-якеположення цього Договору є або буде недійсним, то це не буде підставою дляприпинення дії інших положень цього Договору, якщо це не погіршує у значніймірі положення кожного Учасника. Недійсне положення повинно бути замінене іншимположенням, виробленим у відповідності з намірами Учасників.

12.3. У разірозбіжностей чи протиріччя між положеннями цього Договору та СтатутомТовариства будуть мати перевагу положення Договору.

12.4. Цей Договірукладено і підписано в 3 (трьох) примірниках, кожний з яких має рівну юридичнусилу.

ПІДПИСИ УЧАСНИКІВ:

Швець АндрійМиколайович _____________________

(підпис)

ДодатокГ

Свідоцтво про державну реєстраціюсуб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи

СВІДОЦТВО

продержавну реєстрацію (перереєстрацію)

суб'єктапідприємницької діяльності — юридичної особи

Найменування «Маршрут»

(повне та скорочене)

Організаційно-правоваформа Вінницькогоміського комунального підприємствапо перевезенню пасажирів та надання транспортних послуг

«МАРШРУТ»

Місцезнаходження21012, Україна, м.Вінниця, вул… Келецька, 100

Ідентифікаційнийкод суб'єкта підприємницької діяльності в

Єдиномудержавному реєстрі підприємств та організацій України

5 3 6 3 9 1 5 5 5 3

Видане.Реєстраційною Палатою Вінницької міської ради

(орган державної реєстрації)

Датареєстрації «11» квітня 2004 року,

прощо зроблено запис «11» квітня 2004 р. у журналі облікуреєстраційних справ за № 106

Головареєстраційної палати

(прізвищета ініціали)                        М.П.    _________________(підпис)

Відомостіпро зміну місцезнаходження:

Додаток Д

Заявапро реєстрацію товарного знака

ЗаяваДо Держпатенту України

прореєстрацію знака для 01133, Київ, вул. Л.Українки, б 2 товарів і послуг в Україні

Науково– дослідний центр патентної експертизи (НДЦПЕ)

Подаючи заявку івказані нижче документи, прошу зареєструвати зазначене в заявці позначення як знак для товарів і послуг на ім’язаявника.

ЗаявникШвецьАндрій Миколайович

м. Вінницявул. Келецька, буд.102, кв 304

(зазначається повнеім’я або найменування заявника, його повна поштова адреса та код країни. ДляУкраїни – код UA)

Прошу встановити пріоритет даного знака за датою: «10»квітня 2004р.

— подання заявки до Держпатенту;

- поданняпопередньої заявки в державі – учасниці Паризької конвенції;

— відкриттявиставки.

(вказується, наяку дату встановлюється пріоритет)

Повна поштоваадреса для листування, прізвище або найменування адресата:

_____________________________________________________________

Зображення знака:

/>

Перелік товарів іпослуг, для яких просять охорону знака:

_________________________________________________________

Підпис заявника                   Прізвище, ініціали                     Дата підпису

                                                    ШвецьА.М.                              10.04.2004