Реферат: Методи підвищення продуктивності праці
ВСТУП
Перехід Українивід адміністративно-командної економіки до ринкової, яка базується на широкомувикористанні економічних методів, активізує ряд соціально-економічних проблем.Зараз уже нікого не дивує безробіття, соціальна напруженість в суспільстві, якіспричинились в Україні з переходом до ринкових відносин. За порівняно короткийперіод часу прийнято низку, хоч і не досить досконалих, законодавчих актів, якіпокликані регулювати відносини на ринку праці; в закладах освіти здійснюєтьсяпідготовка спеціалістів за новими спеціальностями; у наукових журналах ізбірниках усе частіше з’являються статті, присвячені трудовим відносинам,соціальному захисту, регулювання зайнятості населення, соціальному партнерству.
Практикагосподарювання на ринкових засадах підтверджу ту незаперечну істину, щорезультативність будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльностізалежить передовсім від компетентності та творчої активності управлінськихкадрів, достатньо глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої базита соціальних аспектів господарювання.
На даному етапіпродуктивність праці є важливим планово-економічним показником, що характеризуєне тільки степінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівеньефективності всієї ринкової системи в цілому. А це означає, що фундаментальнимнаправленням розвитку нової ринкової системи повинні стати стабілізаціявітчизняного виробництва і ріст на цій основі продуктивності праці.
Трансформаціяекономічної системи України потребує якісних змін у професійній підготовціфахівців вищої кваліфікації у сфері економічних знань.
Метою курсовоїроботи — зрозуміти суть, багатоаспектність та важливість такої економічноїкатегорії, як продуктивність, вивчити методи аналізу і шляхи підвищенняпродуктивності.
Актуальністьданого дослідження полягає у вирішенні головних проблем організаціївиробництва:
· що слідвиробляти;
· якіматеріальні та людські ресурси необхідно задіяти і в якому співвідношенні;
· аналіз таоцінка забезпеченості та структури кадрів на підприємстві;
· як будепроводитись розподіл і хто споживатиме створені продукти та послуги.
Оскільки в основірозв'язання цих проблем лежить жива праця, ефективність її використання завждививчалась і становила інтерес для багатьох дослідників. Можна вважати, щотеоретично проблема продуктивності розроблена і вивчена дуже глибоко, завданняж автора цієї роботи полягає у тому, щоб систематизувати все те, щонапрацьовано і що може бути використане в умовах формування нових економічнихвідносин у нашому суспільстві.
Автор у роботінамагається розібратись у проблемах ефективності праці і виробництва, упроблемах управління виробництвом на основі правильного застосуваннянагромадженого досвіду в менеджменті продуктивності.
Управлінняпродуктивністю праці як складова процесу управління охоплює планування,організацію, керівництво, контроль і регулювання, які засновані наспіввідношенні кількості продукції, що випускається виробничою системою, тавитрат на виготовлення цієї продукції. Цей процес такий же важливий, як і іншіконтрольні функції.
Управлінняпродуктивністю вимагає ефективних контактів і розуміння ролі різних служб устворенні обсягів виробництва. Воно також потребує розгляду системи з позиційяк великих, стратегічних, так і дрібніших, тактичних і навіть поточних завдань,вміння обґрунтувати зміни та оцінити їх наслідки для фірми і, що, можливо,найважливіше, здатності ув'язати підвищення продуктивності з її вимірюванням.
Основнимизавданнями курсової роботи є:
· визначеннямісця продуктивності праці, її вимірювачів і показників;
· сприятирозвитку здібностей, наукова організація праці та її нормування;
· розкритироль держави у регулюванні економічного зростання;
· зробитизагальний аналіз рівня та динаміки продуктивності праці на підприємстві;
· прогнозуванняпродуктивності праці і планування кількості працівників;
· розробказаходів підвищення та управління продуктивністю.
Предметомдослідження при написанні даної курсової роботи стала продуктивність праці навиробничому підприємстві та шляхи її підвищення.
Об’єктомдослідження є Північний криворізький гірничо-збагачувальний комбінат. Високаякість продукції ВАТ «ПівнГЗК». Вони не зупиняються на досягнутому іпрагнуть вийти на більш високий рівень. Для цього є всі можливості: сучаснеустаткування і нові технології, успішні торгові партнери.
Структура роботи.У відповідності до поставлених завдань, робота складається із вступу, основноїчастини, що містить три розділи, кожен з яких поділяється на підрозділи,висновків, списку використаної літератури та додатків.
1. МЕТОДОЛОГІЧНІТА ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ
1.1 Сутність iзначення продуктивності праці
Основноюпроблемою економічної теорії і господарської практики є аналіз співвідношеннярезультатів і витрат, що в загальному розумінні називаємо ефективністю.
Витративизначаються обсягом (вартістю) використаних економічних ресурсів. Як відомо,економічні ресурси заведено поділяти на три великі групи:
1) робоча сила(трудовий потенціал, людський капітал);
2) компонентиприродних ресурсів (земля та сировина);
3) компонентизасобів виробництва (фізичний капітал).
Відповідно окремовизначається ефективність використання робочої сили, природних ресурсів абокапіталу.
Результатихарактеризуються обсягами та вартістю виробленої і реалізованої продукції,розмірами доданої вартості, прибутку, а також показникамиконкурентоспроможності, якості життя, екології тощо. Найчастіше результативиражаються обсягами продукції або розміром прибутку. Якщо у розрахункуефективності результати визначаються обсягом продукції, то ми одержимо показники,які називаються продуктивністю, а якщо розміром прибутку, то такі показникиефективності називаються рентабельністю (прибутковістю).
Узагальнюючимпоказником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що,як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів тавитрат, у даному випадку — результатів праці та витрат праці.
Отже,продуктивність праці показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних абонематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростанняпродуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшеннятрудозатрат.
У широкомурозумінні зростання продуктивності праці означає постійне вдосконалення людьмиекономічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще,виробляти більше якісніших благ при тих самих або й менших затратах праці.
Зростанняпродуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й доходу, а томувоно є важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшеннясуспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівняспоживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання стає однією зголовних цілей держав з ринковою системою господарювання.
Кожнепідприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який можезростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Підвищенняпродуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва.
За відомимвизначенням К. Маркса, зростання продуктивності праці полягає в тому, що частказатрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат минулої праці(втіленої в засобах виробництва) — збільшується, але так, що загальна сумапраці в кожній одиниці продукту зменшується.
На рівеньпродуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивноговикористання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний станвиробництва.
Рівеньекстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використаннята тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чимповніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втратробочого часу і чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивноговикористання праці і відповідно продуктивності праці. Однак зростанняпродуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик має чіткі межі:законодавче встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня. Якщо протягомзаконодавче встановленої тривалості робочого часу останній цілком витрачаєтьсяна продуктивну працю, то це і є верхня межа рівня екстенсивного використанняпраці.
Інтенсивністьпраці характеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної тарозумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивностіпраці також має свої межі, а саме: фізіологічні та психічні можливостілюдського організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витратужиттєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити допочатку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людини якостіхарчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.
Отже, рівеньекстенсивного використання праці та інтенсивність праці — це важливі факторизростання продуктивності праці, які, однак, мають чіткі обмеження, тобто неможуть використовуватися безкінечно.
Джереломзростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічневдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу. За кількаостанніх десятиріч у розвинених країнах рівень екстенсивного використання працізменшився більше ніж удвічі, інтенсивність праці не зростала, а продуктивністьзбільшилася в кілька разів, що проявилося у значному зростанні добробуту ірівня споживання всіх верств працюючого населення. Тобто саме за рахунокнауково-технічного прогресу продуктивність праці зростає так швидко, що даєможливість виробляти все більше споживчих благ меншою кількістю праці.
1.2 Показники iметоди вимірювання продуктивності праці
Важливоюпередумовою визначення результативності праці є правильне обчислення рівня ідинаміки продуктивності праці в усіх Сферах економіки.
Вимірюванняпродуктивності праці має грунтуватися на розумінні економічного її змісту,визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці учасі і просторі. Методи обліку продуктивності праці мають відповідати такимвимогам:
1) одиниця виміруне може викривляти показники продуктивності праці;
2) повністювраховувати фактичний обсяг робіт і затрати робочого часу;
3) забезпечуватиєдність методів вимірювання продуктивності праці;
4) показникипродуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мативисокий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні.
Розрізняютьпродуктивність у масштабі суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації,цеху, виробничої дільниці, бригади й окремого працівника.
Продуктивністьпраці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці(середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або зворотноговідношення маємо два показники: виробіток і трудомісткість.
Виробіток — цекількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, якаприпадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал,місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величиниробочого часу, витраченого на його виробництво:
В = Q / Т (1.1),
де В — виробіток;
Т — затратиробочого часу;
Q — обсягвиробленої продукції.
Трудомісткість —це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобтозворотна величина виробітку):
Тр = Т / Q (1.2),
де Тр —трудомісткість на одиницю продукції.
Чим більшийвиробіток продукції за одиницю часу, або чим менші затрати часу на одиницюпродукції, тим вищий рівень продуктивності праці. Проте відсоток підвищеннявиробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості. Співвідношення міжними виражається так:
· %зниження трудомісткості = % підвищення виробітку / (100 + % підвищеннявиробітку)- 100;
· %підвищення виробітку = % зниження трудомісткості / (100 — % зниженнятрудомісткості)- 100.
Найпоширенішим іуніверсальним показником є виробіток. У масштабі економіки рівеньпродуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального виробництва визначаєтьсявідношенням величини знову створеної вартості — національного доходу — запевний період до середньооблікової чисельності персоналу, зайнятого у сферіматеріального виробництва протягом цього періоду. У сфері послуг продуктивністьпраці (виробіток) визначається відношенням вартості послуг без вартості матеріальнихвитрат на їх надання за певний період до середньооблікової чисельностіперсоналу сфери послуг за цей самий період.
Розрізняютьпоказники виробітку залежно від одиниці виміру робочого часу:
1) виробіток наодну відпрацьовану людино-годину — годинний;
2) виробіток наодин відпрацьований людино-день — денний;
3) виробіток наодного середньооблікового працівника — річний (квартальний, місячний).
Годиннийвиробіток характеризує продуктивність праці за фактично відпрацьований час.Денний залежить також від тривалості робочого дня і використання робочого часувсередині зміни. На його рівень впливають внутрішньозмінні простої та збиткичасу.
Річний виробітокураховує не тільки внутрішньозмінні, а й цілодобові простої.
Залежність міжцими показниками може бути виражена так:
/> (1.3)
/> (1.4)
Методивимірювання продуктивності праці (виробітку) залежать від способу визначенняобсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний(грошовий) методи.
Сутність натуральногометоду полягає в тому, що обсяг виробничої продукції і продуктивність працірозраховуються в натуральних одиницях (штуках, тоннах, метрах тощо).
Цей метод маєшироке застосування всередині підприємства: на робочих місцях, у бригадах, наокремих дільницях тих галузей, які виробляють однорідну продукцію(електроенергетика, видобувні галузі промисловості).
Якщо підприємство(цех, дільниця, бригада) випускає продукцію, котра має одне й те самепризначення, проте відрізняється за якоюсь однією ознакою, виробіток можнарозрахувати за допомогою умовно-натуральних одиниць. Натуральний метод маєобмежене застосування, оскільки підприємства і галузі випускають здебільшогорізнорідну продукцію. Окрім цього, за даного методу не можна усувати змінобсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях має велику частку взагальному обсязі продукції (будівництво, суднобудівництво та ін.).
Трудовий методнайчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничихдільницях і в цехах, де обсяг робленої продукції або виконаних робітвизначається в нормо годинах. За науково обгрунтованих і на певний періоднезмінних норм цей метод достатньо точно характеризує зміни продуктивностіпраці.
Трудовий методмає обмежене застосування, оскільки він базується на використанні незміннихнорм, що суперечить необхідності перегляду норм у міру здійсненняорганізаційно-технічних заходів. Окрім того, досі на підприємствахрозраховується здебільшого технологічна трудомісткість, яка виражає затратичасу лише основних робітників. І самі норми трудових затрат для них частонепорівняльні у зв'язку з різним ступенем їх обгрунтованості. Відсутні науковообгрунтовані нормативи праці на окремі види робіт або трудові функції.
У сучасних умовахнайпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий),який грунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова,товарна продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, чиста,нормативно-чиста й умовно-чиста продукція, валовий дохід).
Перевагавартісного методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції звитратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так іекономіки в цілому. У зв'язку з цим вартісний метод застосовується на всіхетапах планування й обліку як на галузевому, так і на територіальному рівнях.
Показникипродуктивності праці, розраховані за валовою і товарною продукцією, мають схожіпереваги і недоліки.
Недолікиполягають передусім у тому, що рівень виробітку більшою мірою обумовленийзатратами минулої (уречевленої) праці, ніж затратами живої праці. На величинувиробітку і його динаміку побічний вплив чинять зміни асортименту продукції, їїматеріаломісткість і трудомісткість, зміни обсягу кооперованих поставок, обсягунезавершеного виробництва, відмінності і динаміка цін на продукцію. Під часобчислення валової або товарної продукції часто має місце повторністьрозрахунку у зв'язку з тим, що вартість продукції підприємства, яке постачає цюпродукцію, впливає на величину продуктивності підприємства, яке їївикористовує.
Спотвореннявеличини виробітку, що виникає у разі зміни асортименту продукції, трапляютьсятоді, коли збільшується або зменшується частка продукції з вищою вартістюсировини, тобто з високою матеріалоємністю і низькою трудомісткістю. У такихвипадках на практиці, щоб усунути цей недолік, можна розрахувати індексипродуктивності праці змінного, постійного складу, структурний індекс.
Індекс змінногоскладу відбиває зміни як у виробітку, так і в складі продукції.
Індекс постійногоскладу характеризує показник продуктивності праці, незалежний від змін уструктурі продукції, і розраховується шляхом зважування часткових індексівзростання виробітку на кількість працівників у порівняльному (плановому)періоді за кожним виробом.
Структурний індексрозраховують діленням індексу змінного складу на індекс постійного складу.структурний індекс показує, як впливають зміни структури продукції на загальнийпоказник продуктивності праці. Якщо структурний індекс більший за одиницю, тоце означає, що показник продуктивності праці завищується за рахунок збільшенняматеріаломісткості і зниження трудомісткості продукції у разі зміни їїасортименту, і навпаки.
Зауважимо, що міжпоказниками валової і товарної продукції є певні відмінності. Вони полягають утому, що перший показник характеризує загальний обсяг виробничої діяльностіпідприємства, другий – обсяг, який надходить у народногосподарський обліг. Удеяких галузях промисловості, таких як швейна, поліграфічна тощо,продуктивність праці визначають, використовуючи показник обсягу нормативноївартості обробки(НВО).
Для розрахункунормативної вартості обробки за кожним видом виробів визначають на певнийперіод єдині й постійні нормативи витрат за такими статтями: заробітна платаосновних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування(вартість затрат живої праці), цехові й загальнозаводські витрати. Пряміматеріальні витрати в цьому нормативі не відображаються, тобто на показник НВОв основному не впливають затрати минулої праці. Недоліками цього показника єте, що він не характеризує обсягу всієї виконаної роботи(повної вартості),собівартості виробленої продукції, новоствореної вартості, враховує не фактичнувартість обробки, а лише її нормативне значення.
З теоретичногопогляду найповніше уявлення щодо вкладу підприємства у створення продукції даєпоказник вартості чистої продукції– новоствореної вартості. Величина чистоїпродукції розраховується як різниця між обсягом валової продукції і витратамина сировину, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію, амортизаційнівідрахування(елементи уречевленої праці):
ЧП=ОВ-МВ (1.5)
або ЧП=ЗП+ПР(1.6)
де ЧП– обсягчистої продукції;
ОВ– обсяг валовоїпродукції;
МВ– матеріальнівитрати;
ЗП– заробітнаплата з нарахуваннями на соціальне страхування;
ПР– прибутокпідприємства.
Чиста продукціяточно характеризує новостворену продукцію, якщо продукція реалізується заринковими цінами, проте зараз великий вплив чинять монопольні ціни, якізмінюють реальний вклад підприємства у створення нової вартості.
У галузях звисоким рівнем технічної оснащеності для розрахування продуктивності працізастосовується показник умовно-чистої продукції, який містить, окрім заробітноїплати з нарахуваннями, прибуток, а також суму амортизаційнихвідрахувань(частину минулої праці).
Протевикористання цього показника обмежене у зв'язку з тим, що за значної різниці врентабельності окремих виробів і великих відмінностей частки прибутку в оптовійціні підприємства не можна мати точних і надійних результатів зіставленняреального вкладу підприємства щодо випуску продукції і відповідної величиниприбутку.
Ширшезастосовується на підприємствах показник продуктивності праці, розрахований наоснові показника нормативної чистої продукції. Сутність нормативного методувизначення чистої продукції полягає в тому, що на кожний вид продукції, котравипускається підприємством, поряд з оптовою ціною встановлюється також нормативчистої продукції. Обсяг нормативно-чистої продукції. Обсяг нормативно-чистоїпродукції(НЧП) по підприємству визначається множенням обсягу випуску кожноговиду продукції в натуральному вимірнику(штук, кг тощо) на норматив і складаннямодержаних результатів. Нормативи чистої продукції мають бути стабільними, томуобсяги нормативно-чистої продукції порівнюються протягом певного періоду часу.
Рівеньпродуктивності праці на підприємстві можна характеризувати показникамитрудомісткості продукції. Трудомісткість відбиває суму затрат праціпромислово-виробничого персоналу(живої праці) на виробництво одиниці продукціїі вимірюється в людино-годинах(нормо-годинах)
Розрізняють таківиди трудомісткості.
Технологічнатрудомісткість (Тт), яка включає всі затрати праці основнихробітників – як відрядників, так і почасовиків:
Тт=Тв+Тп(1.7)
де Тв–затрати праці основних робітників-відрядчиків;
Тп–затрати праці основних робітників-почасовиків.
Трудомісткістьобслуговування виробництва (Тоб) включає всі затрати працідопоміжних робітників.
Виробничатрудомісткість (Твир)– це всі затрати праці основних і допоміжнихробітників.
Твир=Тт+Тоб(1.8)
Трудомісткістьуправління виробництвом (Ту) включає затрати праці керівників,спеціалістів, службовців. Повна трудомісткість (Т)– це трудові затрати всіхкатегорій промислово-виробничого персоналу:
Т=Тт+Тоб+Ту (1.9)
або Т=Тв+Тп+Тоб+Ту(1.10)
або Т=Твир+Ту(1.11)
За характером іпризначенням розрізняють нормативну, фактичну й планову трудомісткості.
Нормативнатрудомісткість визначає затрати праці на виготовлення одиниці продукції абовиконання певного обсягу робіт, розраховані згідно з діючими нормами. Фактична трудомісткістьвиражає фактичні затрати праці на виготовлення одиниці продукції або певногообсягу роботи.
Плановатрудомісткість – це затрати праці на одиницю продукції або виконання роботи зурахуванням можливої зміни нормативної трудомісткості шляхом здійсненнязаходів, передбачених комплексним планом підвищення ефективності виробництва.
1.3 Фактори ірезерви підвищення продуктивності праці
Фактори змінипевного показника — це сукупність усіх рушійних сил і причин, що визначаютьдинаміку цього показника. Відповідно фактори зростання продуктивності праці — це вся сукупність рушійних сил і чинників, що ведуть до збільшенняпродуктивності праці.
Оскільки, якзазначалося, зростання продуктивності праці має надзвичайно велике значення ідля кожного підприємства зокрема, і для суспільства в цілому, остільки вивченняфакторів і пошук резервів цього зростання стає важливим завданням економічноїтеорії і практики.
За рівнемкерованості фактори підвищення продуктивності праці можна поділити на двігрупи:
1) ті, якими можекерувати суб'єкт господарської діяльності (управління, організація, трудовівідносини, кваліфікація і мотивація персоналу, техніка і технологія, умовипраці, інновації тощо);
2) ті, щоперебувають поза сферою керування суб'єкта господарювання (політичне становищев країні й у світі, рівень розвитку ринкових відносин, конкуренція,науково-технічний прогрес, загальний рівень економічного розвитку, якість ікількість трудових ресурсів країни, культура, моральність, соціальні цінності,наявність природних багатств, розвиток інфраструктури тощо).
Оскільки праця єпроцесом взаємодії робочої сили із засобами виробництва, фактори зростанняпродуктивності праці за змістом можна поділити на три групи:
1)соціально-економічні, що визначають якість використовуваної робочої сили;
2) матеріально-технічні,що характеризують якість засобів виробництва;
3) організаційно-економічні,що відбивають якість поєднання робочої сили із засобами виробництва.
До груписоціальна-економічних факторів зростання продуктивності праці відносять усіфактори, що сприяють поліпшенню якості робочої сили. Це насамперед такіхарактеристики працівників, як рівень кваліфікації та професійних знань, умінь,навичок; компетентність, відповідальність; здоров'я та розумові здібності; професійнапридатність, адаптованість, інноваційність та професійна мобільність,моральність, дисциплінованість, мотивованість (здатність реагувати на зовнішністимули) і мотивація (внутрішнє бажання якісно виконувати роботу). До цієїгрупи факторів належать також такі характеристики трудових колективів, яктрудова активність, творча ініціатива, соціально-психологічний клімат, системаціннісних орієнтацій.
До грушіматеріально-технічних факторів зростання продуктивності праці відносять усіфактори, що сприяють прогресивним змінам у техніці і технології виробництва, асаме: модернізація обладнання; використання нової продуктивнішої техніки;підвищення рівня механізації й автоматизації виробництва; упровадження новихпрогресивних технологій; використання нових ефективніших видів сировини,матеріалів, енергії тощо.
До групиорганізаційно-економічних факторів зростання продуктивності праці належатьпрогресивні зміни в організації праці, виробництва та управління. До нихвходять: удосконалення структури апарату управління та систем управліннявиробництвом, повсюдне впровадження та розвиток автоматизованих системуправління; поліпшення матеріальної, технічної і кадрової підготовкивиробництва, удосконалення організації виробничих та допоміжних підрозділів;удосконалення розподілу та кооперації праці, розширення сфери суміщенняпрофесій і функцій, упровадження передових методів та прийомів праці,удосконалення організації та обслуговування робочих місць, упровадженняпрогресивних норм і нормативів праці; поліпшення умов праці та відпочинку,удосконалення систем матеріального стимулювання.
За сфероювиникнення і дії фактори зростання продуктивності праці поділяються на:
1) внутрішньовиробничі,що виникають і діють безпосередньо на рівні підприємства чи організації;
2) галузеві іміжгалузеві, пов'язані з можливістю поліпшення кооперативних зв'язків,концентрації і комбінування виробництва, освоєння нових технологій і виробництвна рівні галузі або кількох суміжних галузей економіки;
3) регіональні,характерні для даного регіону (наприклад, створення вільної економічної зони);
4)загальнодержавні, які сприяють підвищенню продуктивності праці в усій країні(наприклад, зміцнення здоров'я і підвищення освітнього рівня населення,раціональне використання трудового потенціалу тощо).
Резерви зростанняпродуктивності праці — це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, алез різних причин поюі що не використані. Резерви використовуються і зновувиникають під впливом науково-технічного прогресу. Кількісно резерви можнавизначити як різницю між максимально можливим і реально досягнутим рівнемпродуктивності праці в конкретний момент часу. Таким чином, використаннярезервів зростання продуктивності праці -це процес перетворення можливого удійсне.
Оскільки резерв —це фактично відрізок фактора, можливий для використання в конкретний моментчасу, резерви зростання продуктивності праці класифікують так само, як іфактори. Основне значення для економіста і менеджера має класифікаціявнутрішньовиробничих резервів і факторів за змістом, оскільки вонабезпосередньо допомагає виявити можливості підвищення продуктивності праці наконкретному підприємстві.
Так само, як іфактори, резерви зростання продуктивності праці за змістом поділяються на тригрупи:
1)соціально-економічні,що визначають можливості підвищення якості використовуваної робочої сили;
2)матеріально-технічні,що визначають можливості застосування ефективніших засобів виробництва;
3)організаційно-економічні,що визначають можливості вдосконалення поєднання робочої сили з засобамивиробництва.
Для найповнішоговикористання резервів зростання продуктивності праці на підприємствахрозробляються програми управління продуктивністю, у яких зазначаються видирезервів, конкретні терміни і заходи щодо їх реалізації, плануються витрати на цізаходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження, призначаютьсявідповідальні виконавці.
2. АНАЛІЗПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
2.1 Загальнахарактеристика підприємства
У 1962 р. 17червня з Першотравневого кар'єру на ЦГЗК був відправлений перший ешелонзалізної руди. Перші тонни залізорудного концентрату були зроблені 9 грудня1963 року. Перша черга комбінату на базі Першотравневого родовища залізистихкварцитів була введена в експлуатацію до кінця 1965 року проектною потужністю 13,5млн. тонн сирої руди і 5,9 млн. тонн концентрату в рік. Одночасно з введенням вексплуатацію й освоєнням 1-й черги комбінату, будувалася друга черга на базіГаннівського родовища залізистих кварцитів. У 1972 році будівництво 2-ї чергикомбінату було цілком завершено і введені потужності на 7 млн. тонн концентратув рік зі вмістом заліза 65%. Перша черга залізорудних обкотишів з’явилася в1972 році.
Наступним етапомрозвитку Північного ГЗК було освоєння виробництва залізорудних обкотишів. Буливведені в експлуатацію ФОК-1 із двома імпортними випалювальними машинамиЛурги-278,25 проектною продуктивністю по 2 млн. тонн обкотишів кожна і ФОК-2 іздвома випалювальними машинами ОК-306 проектною продуктивністю по 2,15 млн. тоннобкотишів у рік кожна. У 1971 році затверджене проектне завдання на розширеннякомбінату до продуктивності 48,5 млн. тонн сирої руди у рік.
Одночаснопочалося будівництво збагачувальної фабрики №2 продуктивністю 8,5 млн. тоннконцентрату в рік і фабрики з виробництва обкотишів №3 із двома випалювальнимимашинами фірми Лурги-552 загальною проектною продуктивністю 8 млн. т обкотишіву рік, що були введені в експлуатацію в 1980 р. До складу комбінату входить 31промисловий цех, 40 підрозділів непромислового характеру.
Відкритеакціонерне товариство — «Північний гірничо — збагачувальний комбінат»засновано згідно з рішенням Фонду державного майна України шляхом перетворенняДержавного підприємства ВАТ «Північний ГЗК» у відкрите акціонернетовариство згідно з Указами Президента України «Про заходи щодозабезпечення прав громадян на використання приватизаційних майновихсертифікатів» від 26 листопада 1994р. №699/94, «Про завдання таособливості приватизації державного майна в 1996р.» №194/96 від19.03.1996р., розпорядженням №6442-1 міськвиконкому м.Кривого Рогу. Адресапідприємства: Україна, 50080 м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області.
Для ефективногоуправління виробництвом ДАК «Укррудпром» передала в управління АКІБ«УКРСІББАНК» контрольний пакет акцій ВАТ «ПівнГЗК». 23березня 2000 р. було проведено перші відкриті акціонерні збори, на яких буловирішено багато питань, пов'язаних з подальшою діяльністю даного підприємства.З 2005р. власником є «Систем Кепітал Менеджмент». Метою діяльностіВАТ «Півн ГЗК» є забезпечення споживачів народного господарстваУкраїни і споживачів інших країн металургійною сировиною, включаючи видобутокзалізної руди, виробництво концентрату і обкотишів, одержання прибутку ізадоволення інтересів трудового колективу.
В середньомуПівнГЗКа видобуває 33,7 млн т руди на рік. Основним методом збагачення ємагнітний у слабкому полі. Технологічна схема включає 4 стадії попередньогодроблення, 3 стадії подрібнення і 5 стадій магнітної сепарації. У кожній стадіїотримують відходи, а промпродукт переробляється далі. У результаті повногоциклу збагачення із руди з масовою часткою загального заліза (Fe заг )31,23-33,6 % отримують концентрат з масовою часткою Fe заг 65,04-65,15 %,вологістю бл. 10 %. В середньому на рік комбінатом випускається 7 млн т концентратуі 5,6 млн т котунів. У останніх масова частка Fe заг – 60,5-60,68 %. Накомбінаті встановлені дробарки типу ККД 1500/180; КРД 900/100; КСД 2200; КМД2200; на збагачувальних фабриках – млини МШР 3,6 х 4,0; МШР 4,5 х 5,0; МШЦ 3,6х 5,5; магнітні сепаратори типу ПБМ-120/300; вакуум фільтри Ду-100.
Предметомдіяльності є:
1) виробництвозалізної руди та іншої залізорудної сировини;
2) виробництвоконцентрату та обкотишів;
3) виробництвонерудних будівельних матеріалів;
4) зовнішньоекономічнадіяльність;
5) веденняпідсобного господарства по виробництву, переробці і реалізаціїсільськогосподарської продукції;
6) виробництво іреалізація власної продукції суспільного харчування;
7) надання послугнаселенню по ремонту транспортних засобів;
8) медична практика,реалізація медичних препаратів;
9) інші видикомерційної діяльності, незаборонені чинним законодавством.
Основні види товарноїпродукції комбінату — залізорудний концентрат і залізорудні окислені офлюсованіобкотиші. Підприємство здійснює експортну діяльність. Основними споживачами єЧехія, Словаччина, Польща, Угорщина, Югославія, Румунія, Болгарія, Росія таАвстрія.
Продукціякомбінату, експортується за кордон, відповідно до умов зовнішньоекономічнихконтрактів, оплачується валютою. Протягом дванадцяти місяців 2007 року накомбінат надійшла валютна виручка у сумі 89 726,272 тис. доларів США. За 12місяців 2007 року згідно до програм технічного переоснащення, капітальногобудівництва та капітальних ремонтів комбінатом придбано обладнання.
Для виконання капітальнихремонтів опалювальних машин ЦВО-1 та ЦВО-2 закуплені цегла жароміцнатеплоізоляційна та цементна жаробетонна суміш, тканинидля компенсаторів газоходів, димососи та запасні частини до механічного таелектротехнічного обладнання
Для проведення технічногопереоснащення РЗФ-1 насоси та труби із з'єднуваннями виробництва шведськоїфирми «Metso Minerals»
Для проведенняпоточних ремонтів придбані наступні товари: електродвигуни кранові, для буровихстанків та іншого обладнання виробництва Томського заводу «Сибелектромотор»,великогабаритні шини та запасні частини до великовантажних самоскидів САТ табульдозерів «Сталева Воля», транспортерна стрічка, запасні частини дошламових насосів виробництва шведської фірми «Metso Minerals» наРЗФ-1, запасні частини до насосної система Sheekar НD-49 (США) та робочі колеса(Росія) для ТВШГ.
Для проведенняпромислових випробувань куль помольних діаметром 30 та 40 мм в другій та третій стадіях подрібнення на рудозбагачувальній фабриці №1 придбані куліросійського виробництва.
Для збільшенняміцності, підвищення вмісту заліза та зниження проценту вологості в окаткахзакупалася бентонітова глина (Греція).
З метоюавтоматизації геолого-маркшейдерських робіт та організації планування гірничихробіт придбане програмне забезпечення GEMS та проведене навчання по роботі зним.
Майже всіпридбані товари не виготовляються на Україні, але вкрай необхідні для безупинноговиробничого процесу нашого підприємства, їх загальна вартість та вартістьвиконаних робіт (послуг) складає 9 180,3 тис. доларів США, 5 526,5 тис. ЄВРО та226 502,4 тис. рос. рублів.
За придбання імпортнихтоварів та виконання послуг нерезидентами України комбінат перерахував 7 556,5тис. доларів США, 4 757,6 тис. ЄВРО та 266 269,7 тис. рос. рублів.
Перспективнийпроект – нарощування сировинної бази комбінату за рахунок переробки відходівзбагачення із хвостосховища, застосування сухої магнітної сепарації, як методупредзбагачення сировини, поряд з реорганізацією і переоснащенням збагачувальноговиробництва, підвищення якості товарної продукції, можливість застосуванняфлотаційного методу збагачення сировини
2.2 Аналізпродуктивності праці на підприємстві
Загалом аналіздіяльності підприємства поширюється на досить широке коло показників, якірозкривають суть економічних явищ з кількісного чи якісного боку в абсолютних абовідносних величинах.
Рушійні сили,умови та причини, які визначають той чи інший показник, називаються факторами.Кожен, без винятку, показник фінансово-господарської діяльності підприємства єрезультатом взаємодії дуже великої кількості факторів.
Для вивчення їхдій та впливу на показники, що піддаються аналізу, їх необхідно певним чиномкласифікувати.
Принципикласифікації факторів у фінансово-господарському аналізі аналогічні тим, якілежать в основі класифікації аналітичних задач. За своїм змістом усі фактори,які вивчаються у фінансово-економічному аналізі, можна розділити на:
1) виробничо-економічні;
2) соціально-економічні.
Починати аналіздоцільно з характеристики динаміки чисельності працюючих на підприємстві заостанні 2 роки.
Такий аналіз даєзмогу оціни як підприємство вписується в ринкові умови господарювання,наскільки успішно воно витримує конкурентну боротьбу на ринку своєї продукції іна ринку трудових ресурсів.
Якщо за незміннихвиробничих потужностей на підприємстві з року в рік скорочується чисельністьперсоналу і пропорційно обсяг випуску продукції, тобто коли скороченнячисельності персоналу не компенсується зростанням продуктивності праці, а отже,відбувається зниження показників використання виробничої потужностіпідприємства, це одночасно свідчить про недоліки в організації виробництва,маркетингової служби, про неспроможність власників і керівників підприємстваутримати його «на плаву», зберегти трудовий колектив.
Цікаву інформаціюдля характеристики трудових ресурсів підприємства являють собою рахунки, якіописують динаміку рівня кваліфікації робітників.
Такухарактеристику можна одержати, визначивши середній тарифний розряд робітниківяк середньозважену за кількістю робітників кожного розряду величину.
Зростання абозменшення цього показника за ряд років характеризуватиме станвиробничо-технічного навчання і системи підвищення кваліфікації напідприємстві.
Ефективневикористання трудових ресурсів передбачає розробку заходів спрямованих назабезпечення сталого складу працівників. При аналізі цієї сторони використаннятрудових ресурсів розраховують декілька показників, які характеризують закатегоріями працівників, плинність кадрів, обороти з прийому та вибуття.
Коефіцієнт зобороту з прийому працівників визначається як відношення кількості працівниківдо середньоспискової чисельності.
На обсягвиробництва продукції підприємства впливає безліч факторів, пов’язаних з йогоорганізаційно-технічним рівнем, ефективність використання виробничогопотенціалу, включаючи засоби праці і предмети праці, трудові ресурси.
Для виявленняреального резерву збільшення випуску продукції потрібно виходити з такогоміркування.
Усунення всіхнедоліків в організації виробничого процесу, праці, прискорення впровадженихзаходів науково-технічного прогресу, а також заходи щодо підвищення якостіпродукції, зменшення браку у виробництві знаходять своє відображення упоказниках використання факторів виробництва – знарядь праці (основні засобивиробництва), предметів праці (їх продуктивність, використання робочого часу).
Собівартістьпродукції – це основний якісний показник роботи підприємства. Її рівеньвідбиває досягнення та недоліки як підприємства в цілому, так і кожногоструктурного підрозділу.
Систематичнезниження собівартості продукції має важливе народногосподарське значення, томущо дає змогу за стабільних ринкових цін збільшувати прибуток на кожну гривнювитрат, підвищує конкурентоспроможність продукції.
Продуктивністьпраці – найважливіший якісний показник використання трудових ресурсівпідприємства, головний фактор зростання обсягів виробництва продукції.Вимірюється продуктивність праці двома способами: кількістю продукції,випущеною за одинцю часу, або кількістю часу, затраченого на виготовленняодиниці продукції.
Аналіз основнихтехніко-економічних показників (таблиця 2.1) на підприємстві звичайно починаютьз оцінки того як виконано план виробництва у звітному періоді в цілому попідприємству. У аналізованому році план по обсягу продукції перевиконано на103,7 %.
В порівнянні заналогічним періодом 2006 року обсяг товарної продукції збільшився на 1723,8млн. грн., головним чином, за рахунок збільшення ціни на товарну продукцію(1378,6 млн.грн.). Збільшення обсягу виробництва сприяло росту товарноїпродукції на 345,2 млн.грн..
Що стосуєтьсявиробництва концентрату, то план виробництва було виконано на 103,0 %.Понадпланове виробництво досягнуто за рахунок зменшення планових тапозапланових простоїв обладнання, введення в дію секцій № 11,12 та проведеннякапітального ремонту обладнання технологічних секцій № 17, 20. Поставка нафабрику якісної руди із вмістом заліза магнітного 26,35 % при плані 25,65 %дозволила знизити втрати заліза у хвостах до 1,99 % при плані 2,00% та збільшитивихід концентрату, витяг заліза загального та магнітного.