Реферат: Методи оцінки та відбору працівників підприємства

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічнийуніверситет

Кафедра економіки промисловостіі організації виробництва

Курсова робота

з дисципліни: «Економіка та організаціяпідприємства»

МЕТОДИ ОЦІНКИ ТА ВІДБОРУ ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА

Керівник асистент Лисюк Ю. В.

Виконав ст. гр. 1АМ-05

ст. гр. 1АМ-05 Ткач Л.М.

2008

АНОТАЦІЯ

В даній курсовій роботірозроблено комерційну ідею і оцінено предмет можливості її реалізації, розробленоустановчі документи для створення суб’єкта підприємницької діяльності, обґрунтованодоцільність створення орендного підприємства, визначено потребу в стартовому капіталі,необхідному для початку підприємницької діяльності, а також обрано оптимальне місцерозташування підприємства і розраховано величину основних видів податків, які повиненсплачувати суб’єкт бізнесу.

ЗМІСТ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВОЦІНКИ ТА ВІДБОРУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ

1.1 Відбір працівників як важливийелемент формування трудового колективу

1.2 Професійне навчання та підвищення кваліфікації напідприємствах в Україні

1.3 Шляхи удосконалення кадровоїроботи на підприємстві

2. РОЗРОБКА КОМЕРЦІЙНОЇ ІДЕЇ

3.РОЗРОБКА УСТАНОВЧИХДОКУМЕНТІВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

3.1Теоретичні відомості

4. ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО МІСЦЯРОЗТАШУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

4.1 Теоретичні відомості

4.2 Розрахунок

5. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В КАПІТАЛІ,ЯКИЙ НЕОБХІДНИЙ ДЛЯ ПОЧАТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

5.1 Теоретичні відомості

5.2 Розрахунок

6.розрахунок основних видів податків, які повинен сплачувати суб’єкт бізнесу-юридичнаособа

6.1 Теоретична частина

ДОДАТКИ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ОЦІНКИТА ВІДБОРУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ

Найбільш важливимелементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди; їх майстерність,освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможностіекономіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємства,організації.

Трудові ресурси –це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітнімиданими відповідає тій чи іншій сфері діяльності.

Персонал підприємства являє собою сукупність постійнихпрацівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичноїдіяльності.

Ефективна оцінка персоналу маєдуже велике значення, надаючи собою основу для багатьох процедур: прийом на роботу,внутрішні переміщення, висунення на підвищення, винагороду, моральне стимулювання,тощо.

Процедура оцінки класифікуєтьсяпо кількох ознаках:

1. По об’єкту,тобто тому, що оцінюється:

1)діяльність (важкість, ефективність,якість, відношення виконавців);

2)досягнення цілей, кількісногота якісного результату, індивідуальний вклад та вклад у загальні підсумки підрозділучи організації в цілому;

3)наявність у працівника тих чиінших якостей (знань, навичок, рис характеру), ступінь їх вираженості.

2. По джерелахданих, на яких базується оцінка:

1) документи(автобіографія, резюме, характеристика, перевірочний твір);

2) результатикадрових співбесід;

3) дані загальногота спеціального тестування;

4) підсумки проучасть у дискусіях;

5) звіти провиконання виробничих завдань;

6) графологічната фізіономічна експертиза;

7) астрологічніпрогнози.

3. По способамвиконання процедури оцінки з використанням даних, отриманих з певного джерела.

4. По оціночнихкритеріях.

5. По суб’єктах– кандидат, працівник, його колеги керівник, підлеглі, члени спеціальної комісії,що проводять оцінку).

6. По періоду.Оцінювати можна за календарний період, строк праці в даній організації, тощо.

Використовуються такі методи оцінки:

метод стандартних оцінок – керівникзаповнює спеціальну форму, що характеризує кожний аспект роботи працівника. Цейметод простий та його легко досягнути, але носить суб’єктивний характер;

-метод анкет та порівняльних анкет– набір питань та описів. Той, хто проводить оцінку ставить позначку проти кожноїхарактеристики, або залишає пусте місце. Інколи такі анкети заповнюють не лише керівники,а й співробітники, щоб потім порівняти їх за допомогою експертної комісії;

-метод вимушеного вибору – полягаєв тому, що експерти обирають найбільш характерну для працівника рису з заданогонабору (наприклад: досвід праці, вміння планувати, спостережливість, тощо);

-описовий метод – послідовна характеристикачеснот та недоліків робітника. Інколи цей метод об’єднують з попереднім;

-метод вирішальної ситуації, найчастішевикористовується при оцінці виконавця, щоб прослідити за його поведінкою у тій чиіншій ситуації;

-метод шкали догляду за поведінкоютакож має на увазі поведінку працівника в тій чи інші ситуації, але потрібно фіксуватискільки разів та як людина вела себе в них;

-метод шкали рейтингів поведінськихнастановок – заповнення робітником анкети з 6-10 питань-характеристик, та аналізекспертом 5-6 вирішальних ситуацій. Експерт оцінює рівень кваліфікації та доповідаєробітнику про його рейтинг, на основі цього складаються прогнози на майбутнє;

-метод комітетів – працівникаобговорюють в групі;

-метод незалежних ідей – оцінкупрацівника людьми, які його раніше не знали, на основі “перехресного допиту”;

-метод інтерв’ю оцінки – цілеспрямованіспівбесіди, в рамках яких перевіряються інтелект, мотивація, темперамент, досвід;в рамках структурованого інтерв’ю задаються питання безпосередньо пов’язані з роботою,в рамках ситуаційного – розглядаються кілька ситуацій, задаються питання щодо дійу них.;

-метод моделювання ситуації –створення штучних але близьких до реальних ситуацій та аналіз поведінки у них;

-метод групових дискусій – обговоренняпрацівником проблеми разом з 9-15 іншими людьми, дискусія записується, а потім аналізуєтьсяекспертом;

-метод інтерв’ювання. Людині,що проходить іспит, пропонують провести співбесіду з кількома кандидатами та прийнятирішення. Цей метод направлений на оцінку здатності працівника прийняти відповіднерішення.

1.1 Відбір працівників як важливий елемент формування трудового колективу

Практично будь-яка організаціяпостійно відчуває потребу у персоналі, на яку впливає велика кількість факторів:ринкові (зростання попиту на продукцію та послуги викликає потребу у додатковомуперсоналі для того, щоб розширити виробництво); технологічні (покращення обладнанняяк правило викликає зменшення кількості працівників потрібних для його обслуговуваннята викликає потребу у нових працівниках); кваліфікаційні (потреба у кадрах високоїкваліфікації, як правило, значно менша); організаційні (раціональність структуриорганізації та управління зменшує потребу в персоналі); соціальні (плинність персоналу);тощо.

Потреба в кадрах організації задовольняєтьсяв процесі набору персоналу та створення резерву працівників, з яких потім можнавідібрати осіб, що найбільш підходять організації. Існує два можливих джерела набору:внутрішній (з працівників організації) та зовнішній (з людей, які раніше до цієїорганізації не мали ніякого відношення). Самі ж методи набору кадрів можна розділитина активні та пасивні. До активних – як правило, звертаються в тому випадку, колина ринку праці попит на робочу силу, особливо на висококваліфікованих працівників,перевищує пропозицію. До нього насамперед відноситься вербування персоналу – налагодженняорганізацією контактів з тими, у кому вона зацікавлена як у потенціальних робітникахта має за мету спонукати їх для подальшого співробітництва. Безпосереднє вербуванняпроходить в навчальних закладах, за посередництвом державних центрів зайнятостіта приватні посередницькі фірми, за допомогою особистих зв’язків працюючого персоналу,шляхом проведення презентацій, участі в ярмарках вакансій, святах, фестивалях.

До пасивних методів задоволенняпотреб в персоналі, які використовуються в ситуації коли пропозиція перевищує попиту робочій силі, відноситься розміщення рекламних оголошень у засобах масової інформації,також відносять й очікування осіб, які пропонують свої послуги навмання.

Кожний метод має свої перевагита недоліки. Наприклад, перевагами зовнішнього прийому персоналу вважається широкіможливості вибору кандидатів; поява нових ідей про розвиток організації, які вониможуть принести з собою. До недоліків таких форм відносять великі витрати, погіршенняморально-психологіного клімату як наслідок конфліктів серед нових та старих працівників;високий ступінь ризику через те, що ви приймаєте на роботу незнайому людину; потребав періоді адаптації.

Переваги залучення своїх працівниківполягають в тому, що цей процес можна планувати, витрати на нього нижчі; людям надаютьсяможливості службового росту, що підвищує задоволеність роботою та віру в себе; претендентидобре знають структуру організації, що забезпечує легку адаптацію до нових вимог..

Відбір персоналу – процес вивченняпсихологічних та професійних якостей працівника з метою встановлення його принадностідля виконанні обов’язків на конкретному робочому місці чи посаді та вибору з сукупностіпретендентів тих, що найбільш задовольняє організацію з урахуванням відповідностійого кваліфікації, спеціальності, особистих якостей та здатності виконувати ту чиіншу роботу, враховуючи інтереси організації та його самого.

Процес відбору кадрів виконуєтьсяв декілька етапів. Основними з них є попередня відбіркова розмова; заповнення анкетита заяви; співбесіда з менеджером по кадрам; тестування; перевірка рекомендацій;інколи медичний огляд. На основі цих даних приймається рішення про прийом на роботу.Основними критеріями є досвід, ділові якості, професіоналізм, фізичні характеристики,тип особистості кандидата, його потенціальні можливості. Якості, які повинні матипретенденти визначаються в професіограмі, чи карті компетентності. Образно їх можнаназвати “портретом” ідеального працівника.

Професіограми складається з кількохрозділів. У першому з них, враховуючи перспективні завдання фірми в усіх галузяхорганізації, описуються загальна характеристика професії та її значення. Потім наоснові детального вивчення рис професії, умов праці складається, розділ особливостейтрудового процесу, роботи, що виконується (що в цілому робота представляє собою,її специфіка, обсяг робіт, відповідальність працівника, взаємовідносини з співробітникамита керівництвом, вимоги до навичок, тощо). Третій розділ включає інформацію пропсихологічні характеристики, відповідність яким є необхідною для виконання професійнихобов’язків (психологічні функції, особливості сприйняття простору та часу, необхідніхарактеристики уваги, чіткості, важкості, темпу, типові помилки, вимоги до надійностіпрацівника, комунікативності, тощо). Останній розділ представляє собою сукупністьвсіх вимог, що ставляться до особистості, ділові та професійні якості співробітникам(риси характеру, здібності, загальна та професіональна направленість, знання, вміння,психічні якості, тип темпераменту, тощо).

Процес відбору складається з:

1) первинне знайомствота співбесіда з претендентами;

2) збирання таобробка інформації про них;

3) оцінка якостейта створення достовірних “портретів”;

4) порівнянняфактичних якостей претендентів та вимог посади;

5) порівняннярізних кандидатів та вибір;

6) призначеннята затвердження кандидатів на посаду, підписання трудового договору;

7) перевіркаадаптації та роботи в навчальний період.

1.2 Професійне навчання та підвищеннякваліфікації на підприємствах в Україні

Професійний розвиток – це процеспідготування співробітників до виконання нових виробничих функцій, отриманню новоїпосад, вирішенню нових питань. Основними напрямками професійного навчання та підвищеннякваліфікації є:

1. Первинне навчанняу відповідності до завдань підприємства та специфіки роботи.

2. Навчання дляліквідації розриву між вимогами посади та наявними якостями працівника.

3. Навчання дляпідвищення кваліфікації.

4. Навчання дляроботи за новими напрямками розвитку організації.

5. Навчання длязасвоєння нових прийомів та заходів виконання трудових операцій.

Підготовка нових працівників –первинне професійне навчання та економічне навчання осіб, що були прийняті на підприємствота раніше не працювали. Перепідготовка організується з метою засвоєння вивільненимипрацівниками нових професій, якщо по своїм професіям вони вже не можуть працювати.

Підвищення кваліфікації – це навчанняпісля отримання працівником загальної освіти, направлене на послідовну підтримкута вдосконалення їх професійних та економічних знань та навичок.

Існують такі форми підвищеннякваліфікації:

1. Внутрішня(в рамках організації, на робочому місці чи за його межами) та зовнішня (в навчальнихзакладах, спеціальних центрах).

2. Організаційната неорганізаційна (самонавчання).

3. Професійначи проблемно-орієнтована (по вимозі), що направлена на відпрацювання необхідноїорганізації поведінки.

4. Побудованана стандартних чи спеціальних (загальних, конкретних) програмах.

5. Така, що призначаєтьсядля конкретних цільових груп (керівників чи спеціалістів), або для всього персоналу.

Сучасні програми по підвищеннюкваліфікації мають за мету навчити працівника самостійно мислити, вирішувати комплексніпитання, примінити підприємницький підхід до вирішення питань, до справи, працюватив команді. Вони дають знання, що виходять за рамки посади та викликають бажаннявчитися надалі.

Підприємства мають постійну потребу в підвищенні продуктивності праці своїхпрацівників. Багато фірм при цьому піклуються і про загальну якість трудових ресурсів.Одним зі способів досягнення цієї мети є набір і добір найбільш кваліфікованих іздатних нових працівників. Однак цього недостатньо. Керівник повинен також проводити програмисистематичного навчання і підготовки працівників, допомагаючи повному розкриттюїхніх можливостей в колективі підприємства.

Підготовка являє собоюнавчання працівників навичкам, що дозволяють підняти продуктивність їхньої праці.Кінцева мета навчання полягає в забезпеченні своєї організації достатньою кількістюлюдей з навичками і здібностями, необхідними для досягнення цілей організації.

Значення навчанняшироко визнане. Однак сучасний стан на українських підприємствах характеризуєтьсялише частковим усвідомленням керівників ролі навчання як інструмента підвищеннякваліфікації. В багатьох випадках державні підприємства в Україні що фінансувалипідготовку кадрів у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах після завершенняпроцесу роздержавлення із приходом нового власника ліквідували дану статтю видатківу власних бюджетах.

Навчання корисне іпотрібне в трьох основних випадках. По-перше, коли людина входить в фірму. По-друге,коли службовця призначають на нову посаду чи коли йому доручають нову роботу. По-третє,коли перевірка встановить, що в людини не вистачає визначених навичок для ефективноговиконання своєї роботи.

Навчання – це велика,спеціалізована область. Специфічні методи навчання дуже численні, причому їх потрібнопристосовувати до вимог професії й підприємства. Деякі основні вимоги, що забезпечуютьефективність програм навчання, зводяться до наступного:

1. Для навчанняпотрібна мотивація. Люди повинні розуміти цілі програми, яким образом навчання підвищитьїх продуктивність і, тим самим, їхнє власне задоволення своєю роботою.

2. Керівник повиненстворити клімат, що сприяє навчанню. Під цим розуміється заохочення учнів, їх активнаучасть у процесі навчання, підтримка з боку викладачів, бажання відповідати на питання.Важливим моментом може виявитися і створення визначеного фізичного середовища. Деякіорганізації воліють проводити навчання в спеціальних центрах, а не в приміщенняхсвоєї організації.

3. Якщо навички,що здобуваються за допомогою навчання, є складними, то процес навчання варто розбитина послідовні етапи. Учасник програми повинен мати можливість відробити на практицінавички, придбані на кожному етапі навчання, і вже тільки потім рухатися далі.

4. Учні повиннівідчути зворотний зв'язок стосовно результатів навчання, необхідно забезпечити позитивнезакріплення пройденого матеріалу. Це може відбуватися у формі похвали чи визнанняуспіхів з боку викладача, або, у випадку комп'ютеризованих сучасних систем навчання,у виді безпосереднього зворотного зв'язку при правильному рішенні задач, запропонованихпрограмою.

1.3 Шляхиудосконалення кадрової роботи на підприємстві

Зрозвитком і ускладненням виробництва, прискоренням науково-технічного прогресу змінюютьсявимоги до кадрів. Підвищуються вимоги до загальноосвітньої, економічної, технічної,технологічної підготовки робітників та службовців, до рівня їхньої кваліфікації.Виникають питання раціонального використання трудових ресурсів, оптимальної оцінкидіяльності кадрів. А оскільки зазначені напрямки управлінської діяльності відносятьсядо області кадрової роботи, одночасно розширюються функції кадрових служб підприємств.

Значну частину кадровоїроботи на підприємстві ведуть безпосередньо керівники. Саме керівник зобов'язанийорганізувати роботу кадрових служб по підбору і розміщенню кадрів так, щоб забезпечитивиконання задач, що стоять перед підприємством. Крім того, необхідно мати на увазі,що в питаннях призначення чи переміщення працівника, оцінки його ділових якостейзавжди активну участь приймає його безпосередній керівник, що припускає компетентністьостаннього в питаннях кадрової роботи. В обов'язок керівника також входить піклуванняпро розширення компетенції відділів кадрів, підвищенні ролі кадрових служб, удосконаленніїх роботи, підвищенні кваліфікації кадрових працівників.

Однією із задач кадровоїроботи підприємства є організація підготовки та перепідготовки кадрів, забезпеченняросту кваліфікації робітників безпосередньо на виробництві в навчальних закладах.Підприємство з цією метою повинне розвивати учбово-матеріальну базу, створюватиучбові комбінати, курси та центри, школи по вивченню передових методів праці.

Важливою проблемоюпідприємства є уміле використання резерву. Необхідно вчасно визначити момент, колирезервіст повинний бути висунутий на ту посаду, на якій він принесе найбільшу користь.Мова йде про зміцнення відстаючих ділянок виробництва здатними ініціативними керівниками.

Висування кандидатіву резерв повинне бути публічним з метою досягнення великої об'єктивності в оцінцікандидатів, що включаються в списки резерву. Інформація, використовувана при доборікандидатів у резерв, – це різноманітні і по можливості найбільш повні зведення,якими керуються відділи кадрів, адміністрація підприємства. Доцільно висування кандидатіву резерв кадрів обговорювати на зборах колективу, що скорочує помилки при формуваннірезерву і сам резерв стає більш надійним, тому що суспільна думка – найважливішеі найнадійніше джерело інформації про особистість.

В даний час від кожногоробітника потрібна компетентність не тільки в здійсненні виробничих обов'язків насвоєму робочому місці, але й у питаннях ефективного господарювання на рівні цеху,ділянки, усього підприємства в цілому. Вирішити цю задачу багато в чому покликаневиробничо-економічне навчання кадрів.

Виробничо-економічне навчання кадрів – складова частинавсієї роботи з кадрами і вестися вона на кожнім підприємстві повинна планомірноі цілеспрямовано. Зміцнюється її зв'язок з життям, з рішенням ключових задач прискореннясоціально-економічного розвитку суспільства.

Перебудова системиекономічного навчання покликана підсилити взаємозв'язок зміни кваліфікаційних розрядів,посадових переміщень і оплати праці працівників з рівнем їхньої професійної підготовки,ефективність практичного застосування економічних знань.

Навчання працівниківу різних постійно діючих формах безупинного виробничо-економічного навчання органічнодоповнює підвищення кваліфікації і періодичну перепідготовку робочих і інженернихкадрів.

Комплексні навчальніпрограми, по яких ведеться виробничо-економічне навчання, спрямовані на забезпеченняосвоєння кадрами актуальних проблем економічної теорії, сучасних досягнень наукиуправління, нових методів господарювання в умовах ринкової економіки, на практичнеоволодіння навичками аналізу виконання планів економічного і соціального розвитку,рішення конкретних господарських задач, на використання кращого вітчизняного і закордонногодосвіду.

Навчання необхіднонаправити на те, щоб підвищувалася продуктивність праці, строго дотримувалися порядокі дисципліна на виробництві, велася рішуча боротьба з пияцтвом, дармоїдством, злочинністю.

Утрудовому колективі будь-якого підприємства повинна діяти ефективна система обліку,узагальнення і реалізації пропозицій слухачів. Рівень виробничо-економічного навчаннясьогодні повинен відповідати найвищим вимогам. Він повинен забезпечувати формуваннясучасного ініціативного, творчо мислячого працівника.

Отже, найбільшважливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди;їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує непересічна залежністьконкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудовогопотенціалу персоналу підприємства, організації.

2. РОЗРОБКАКОМЕРЦІЙНОЇ ІДЕЇ

Тема: «Задоволення споживачів у високоякісних і недорогих послугах в областікольорової поліграфії»

Особові дані: ЛюдмилаМиколаївна, 1985 р.н. проживаючої в місті Вінниці по вулиці Келецька 102А

Освіта: незакінченавища, навчаюсь у Вінницькому національному технічному університеті на факультетіавтоматики та комп’ютерних систем управління на четвертому курсі.

Ділова ідея: метамоєї підприємницької діяльності полягає у відкритті приватної фірми в м Вінниці,що проводить і поставляє різні товари і послуги, які потребують реклами у виглядірізного роду брошур, буклетів і листівок, планую створення міні-друкарні на базісучасного устаткування провідних фірм виробників. Необхідний об'єм кредиту для придбанняустаткування – 20900грн.

У результаті організації міні-друкарні можуть бути досягнуті наступні результати:

— споживачі одержать високоякісні послуги;

— збільшується число робочих місць на 4 одиниці;

— виручка від реалізації послуг складе 24310;

— термін окупності складе 7 міс.

2. Опис і характеристика устаткування і послуг, що надаються

Характеристики устаткування:

1. Різограф GR2700 — робить можливим втілення складних дизайнерських рішеньі при цьому володіє простотою спілкування. Формат-А4.

Швидкість друку — від 60 до 130 копій/мін.

Масштабування — від 50 до 200%.

Дизайнерський планшет.

Час першої копії — 17 с.

Термін служби майстер-плівки — від 4000 до 5000 копій

2. Копіювальна машина Minolta ЕР 1050 Формат-A3.

Швидкість друку (для А4) — 15 копій/мін.

Масштабування — від 50 до 200%.

Час першої копії — 60 с.

Термін служби фотобарабана — від 100 тис. до 120 тис. копій.

Термін служби тонера — 3000 копій.

3. Лазерний принтер EPSON EPL-9000. Формат-A3.

Швидкість друку (для А4) — 8 сторінок/мін.

Термін служби фотобарабана і тонер-картріджа — 6500 сторінок.

4. Комп'ютер з процесором Pentium PI66. RAM (Random асcess memory) — 32 Mb.HDD (Hard disk drive) — 2 Gb.

CD ROW.

Монітор 17 RAM (Random асcess memory) — 32 Mb.

HDD (Hard disk drive) — 2 Gb.

CD ROW.

Монітор 17".

5. Комп'ютер з процесором 486 DX4-100 RAM (Random асcess memory) — 16 Mb.HDD (Hard disk drive) — 1 Gb.

CD ROW. Монітор 15".

6. Сканер EPSON GT-9000. Формат — 216 x 279 мм. Масштабування — 59%-200% зкроком 1%.

Характеристика послуг, що надаються.

Передбачувана діяльність моєї фірми має на меті надання послуг населенню вобласті кольорової поліграфії, а також супутніх послуг з палітурки, сканування,ламінування, а також тиражування друкарських матеріалів як в невеликих кількостях,що можна зробити на копіювальному апараті, так і розмноження таких матеріалів, тиражяких дуже великий для ксероксів і дуже малий для друкарень за допомогою різографа.Моя фірма в змозі забезпечити потреби у виробництві бланків, формулярів, бюлетенів,листівок, рекламних брошур, проспектів, буклетів. В рамках діяльності фірми плануєтьсязалучення замовлень шкіл і вузів на виготовлення методичних і учбових матеріалів.Таким чином ми припускаємо надання послуг таким групам споживачів, як фізичні іюридичні особи, задовольняючи потреби у виконанні дрібних замовлень, а також і більшкрупних, для виконання яких недостатньо звичного публікатора. Устаткування, що єна балансі нашої фірми, дозволяє забезпечити низьку собівартість продукції, що виготовляється,у тому числі при великих тиражах, оскільки його функціонування характеризуєтьсяпростотою обслуговування, відсутністю потреби у висококваліфікованому персоналі,невибагливістю, екологічною чистотою.

Моя фірма припускає також надання ряду супутніх послуг з палітурки, брошуруванняі ламінування документів. Термопереплетні апарати якісно переплетуть брошури і буклетиі забезпечать зручність їх використовування. А при необхідності за допомогою системирулонного ламінування роздрукована продукція буде загорнена в прозорий пластик.

Оцінка ринку збуту: потенційними споживачами поліграфічних і копіювальнихпослуг є фізичні і юридичні особи, які потребують виготовлення бланків, формулярів,бюлетенів, листівок, рекламних брошур, проспектів, а також в терміновому і нетерміновомувиготовленні копій друкарських матеріалів форматом A3 і А4.

Маю намір привертати замовлення шкіл і вузів, що випробовують потреби в забезпеченнівчаться методичними і учбовими матеріалами.

Реклама: планую звернутисяв рекламне агентство періодичних видань м. Вінниці та області, а саме у видавництвогазет «Ріа», «33 канал- найбільш розповсюджених та популярних в нашому місті, телеканалВІТА, радіо Evropa FM, а також створити власну Web-сторінку, на якій буде розміщенався достовірна інформація про саму друкарню і про послуги, які в ній надаються,планую відвідати організації потенційних клієнтів з метою залучення замовлень.

Зокрема, сьогодні багато середніх і вищих учбових закладів потребують виданнянавчальних посібників, методичних матеріалів і т.п. Завідувач рекламою і збутомпланує виконувати роль посередника між нашою фірмою і замовниками, представляючизразки поліграфічної продукції, що виготовляється, роблячи акцент на тих вигодах,які принесе клієнту укладення договору саме з нашою фірмою. Наочні зразки продукціїдадуть можливість замовнику оцінити якість пропонованих друкарських матеріалів.

Будучи складовою частиною стратегії маркетингу, даний спосіб залучення клієнтівнадзвичайно ефективний для виявлення потенційних замовників, налагоджування комерційнихзв'язків, збору інформації про споживачів.

План виробництва

Таблиця 2.1 – Планований об'єм продажів продукції на 1-й рік

Найменування продукції Об'єм випуску в натур., од. Ціна од. продукції, грн. Об'єм продажів грн. 1. Методичні і учбові матеріали для шкіл і вузів (ціна розробки) 5 190 950 2. Рекламні брошури і буклети брошури, листівки (ціна розробки) 100 28.5 2850 3.Тиражування на різографі 40000 27,5 11000 4.Ламінування документів 1000 1,33 1330 5.Переплетення документів 1500 3,8 5700 6. Копіювання документів ф. А4 40000 0,19 7600 7. Копіювання документів ф. A3 1000 0,38 380 Разом - - 29810

Таблиця 2.2- Розрахунок потреби ресурсів на виробничу програму

№ п/п Постійні витрати Сума грн. № п/п Змінні витрати Сума грн. 1 2 3 4 5 6 1. Оренда приміщення 2200 1. Консультація юриста 250 2. Комунальні платежі 1000 2. Оформлення документів 250 3. Зарплата 6700 3. Реєстрація 200 -генеральний директор 1600 4. Страховка 900 -маркетолог по роботі з інформацією 1200 5. Рахунок у банку 400 6. Інші податки 2500 -маркетолог-аналітик 1000 7. Підключення до мереж 900 — маркетолог-стратег 1000 8. Інформаційне обслуговування 500 — бухгалтер 1000 — секретар 900 9. Оренда автомобіля 500 4. Податки на зарплату 2226,9 10. Бензин 1000 — пенсійний фонд 1890 11. Підписка 220 — фонд соціального страхування 397 12. Матеріали 2000

Обчисливши дохід підприємницькоїдіяльності та розмір всіх необхідних витрат, прибуток за місяць складає 1815,75грн., а прибуток за рік буде 21789 грн.

Отже, термін окупностіприблизно складатиме 7міс.

Дані розрахунки єспрогнозованими і наближеними, але якщо прибуток дійсний співпадатиме з розрахунковимто даний вид бізнесу буде прибутковим.

3.РОЗРОБКА УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВДЛЯ СТВОРЕННЯ СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

3.1 Теоретичні відомості

Для створення суб’єкта бізнесу – юридичної особи необхідно підготуватита подати до державного органу реєстрації, який знаходиться за місцем розташуванняофісу суб’єкта бізнесу, такі документи:

1.Реєстраційну картку встановленого зразка.

2.Рішення власника про створення суб’єкта бізнесу. Якщо засновниківдва або більше, то подаються протокол зборів засновників та установчий договір.

3.Статут (засновницький договір)

4.Документи про сплату реєстраційного мита.

5.Документи, які підтверджують сплату внесків до статутного фонду.

Реєстраційна картка заповнюється заявником.

Засновницький договірпро створення юридичної особи.

На сьогодні правовоюбазою засновницьких договорів є ЦК України (ст. ст. 87, 120, 134), ГК України (ст.ст. 57, 82), а також Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ «Про господарськітовариства». У цих нормативних актах можна знайти реквізити засновницьких договорів.Щодо порядку укладання, зміни, розірвання засновницьких договорів застосовуютьсязагальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов'язання.

Характеристика засновницькогодоговору.

Законодавство окремоне визначає поняття та ознаки засновницького договору, а також порядок його укладання,зміни та припинення. В теорії засновницький договір визначається як консенсуальнийцивільно-правовий договір, що регулює відносини між засновниками у процесі створеннята діяльності юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності1. Проте цязагальна теза потребує суттєвого уточнення, що і робиться далі.

Ця теза знаходитьпідтвердження у ГК України. Так, згідно із ч. 5 ст. 63 ГК України корпоративні підприємства,до яких належать «кооперативні підприємства, підприємства, що створюються уформі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі заснованіна приватній власності двох або більше осіб», утворюються, як правило, двомаабо більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), яким і є засновницькийдоговір.

Якщо буквально тлумачитице положення ГК, будь-яке корпоративне підприємство повинне мати засновницький договір.

На сьогодні дискусійнимє питання щодо обов'язковості укладання засновницького договору засновниками господарськихтовариств, зокрема, акціонерних товариств, товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю.Адже за змістом ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» акціонернетовариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюютьсяі діють на підставі засновницького договору і статуту, повне і командитне товариство- лише засновницького договору. Разом з тим ст. 82 ГК України встановлює, що установчимдокументом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір,а акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товаристваз додатковою відповідальністю — лише статут. Тобто за ГК України, на відміну відЗакону України «Про господарські товариства», обов'язкової наявності уакціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю і товариств з додатковоювідповідальністю засновницького договору не передбачено.

Певним чином ситуаціюпрояснює ЦК України, який поряд з терміном «засновницький договір» (ст.ст. 120, 134) запроваджує категорію «договір про заснування товариства»(ст. ст. 142, 153).

Так, за ч. 1 ст. 142ЦК України якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами,ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створеннятовариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснуваннятовариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмірстатутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки тапорядок внесення вкладів та інші умови. Договір про заснування товариства з обмеженоювідповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державнійреєстрації товариства не є обов'язковим. Подібні положення передбачаються ЦК Українищодо товариства з додатковою відповідальністю і акціонерного товариства.

Законодавець шляхомрозмежування засновницьких договорів і договорів про заснування товариств відповіднихвидів підкреслює різницю у правовому статусі засновників (учасників) «товариствосіб», до яких належать повні та командитні товариства, та «товариствкапіталів» — акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.Адже, на відміну від останніх, в яких засновники (учасники) можуть і не брати безпосередньоїучасті в діяльності товариства, обмежуючись вирішенням організаційних питань назагальних зборах і доручаючи здійснення оперативно-господарської діяльності найманимпредставникам виконавчого органу управління, учасники повного і командитного товариств«здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність» в обов'язковомупорядку. Оскільки учасники таких товариств безпосередньо виходять на ринок, детальнаправова регламентація відносин між ними як з приводу організації, так і функціонуваннятовариств має принципове значення. Дія засновницького договору після державної реєстрації(створення) відповідної юридичної особи зберігається та продовжується до моментуприпинення її діяльності.

Підсумовуючи вищевикладене,зазначимо, що договір для того, щоб вважатися засновницьким і, відповідно, установчимдокументом, повинен не просто регулювати відносини між засновниками (учасниками)корпоративної юридичної особи з приводу її створення і функціонування. Правовийстатус цієї юридичної особи повинен обумовлювати обов'язкову особисту спільну участьїї засновників в діяльності, що нею здійснюється. Саме це характерно для повнихта командитних товариств, а також для фермерських господарств. Інакше договір, щоукладається між засновниками (учасниками) з приводу створення юридичної особи, наділенняїї майном тощо, є договором про заснування і установчим документом не вважається.

Загальні реквізитизасновницьких договорів містяться у ГК України. Згідно з ч. З ст. 57 цього Кодексу(див. також ст. 88 ЦК України) у засновницькому договорі засновники зобов'язуютьсяутворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо йогоутворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків,управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядоквибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання,які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповіднодо закону.

Для окремих суб'єктівзаконодавство конкретизує ці загальні вимоги. Так, відповідно до ч. 2 ст. 82 ГКУкраїни установчі документи господарського товариства (для повного і командитноготовариств таким документом є саме засновницький договір) повинні містити відомостіпро вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників,склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючиперелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів,інші відомості. Засновницький договір повного і командитного товариства, крім зазначенихвище відомостей, повинен визначати розмір частки кожного з учасників, форму їх участіу справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладниківкомандитного товариства в засновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмірїх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Засновницький договірповинен укладатися у письмовій формі, тому що чинне законодавство вимагає його поданнядля здійснення державної реєстрації повного та командитного товариств. Як уже зазначалосявище, він є консенсуальним і набуває чинності з моменту досягнення його сторонамизгоди з усіх істотних умов.

Завершується створення суб’єкта бізнесу видачею йому свідоцтвапро державну реєстрацію. Новоствореному суб’єкту бізнесу присвоюється 8-ми значнийідентифікаційний код, який слугує для ідентифікації суб’єкта бізнесу в ринковомупросторі. За цим кодом суб’єкт бізнесу – юридична особа заноситься до Державногореєстру підприємств та організації України.

Завдання

1. Напишемо засновницькийдоговір для повного товариства підприємства, яке планується створити. (Додаток А)(4)

2. Складемо реєстраційнукартку суб’єкта бізнесу, який планується створити та зареєструвати. (Додаток Б)

3. Заповнимосвідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності — юридичноїособи. (Додаток В)

4. Реєстраційнакартка наведена у Додатку Г.

4. ВИБІРОПТИМАЛЬНОГО МІСЦЯ РОЗТАШУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

4.1 Теоретичні відомості

Достратегічних питань підприємництва відноситься вибір місця розташування суб'єктабізнесу — підприємства. При цьому потрібно розрізняти такі питання:

- вибір місцярозташування офісу підприємства;

- вибір місцярозташування самого підприємства.

Зрозуміло,що основний вплив на результати діяльності підприємства створює місце розташуваннясамого підприємства.

Місцемрозташування підприємстває те місце, де знаходяться його виробничі, торговельніта інші підрозділи, які найбезпосереднішим чином впливають на отримання доходів.Якщо ці приміщення розташовані за різними адресами, тобто підприємство має декількамісць розташування, то прийнято говорити про «фірму», представлену багатьма підприємствами.

Вибірмісця розташування підприємства може бути обмеженим або вільним. Обмеженийвибірхарактерний для вугільних копалин, гідроелектростанцій тощо, тобто таких підприємств,які «прив'язані» до джерел сировини або енергії. Всі інші підприємства мають вільнийвибір місця розташування, тобто можуть знайти собі таке місце, яке буде здаватисяїм найкращим.

Навибір місця знаходження підприємства впливають такі основні фактори:

- витрати натранспортування матеріалів, сировини, комплектуючих, товарів тощо;

- витрати назаробітну плату в місці знаходження підприємства;

- витрати наоренду приміщень (або побудову нових);

- відрахуванняза діючою системою оподаткування в місці розташування підприємства;

- вплив інфраструктуритощо.

Основнапроблема вибору місця розташування підприємства полягає в тому, що ні результатидіяльності цього підприємства, ні відповідні витрати не можна визначити точно. Всівони будуть мати певну невизначеність, тому вибране місце розташування підприємстваможе виявитись неоптимальним. Із цього витікає, що вибір місця розташування підприємства- це проблема прийняття рішень в умовах невизначеності, яку слід вирішувати шляхомзіставлення альтернативних розрахунків, на основі яких вибирається найкращий варіант.

Отже,кращим буде таке розташування підприємства, де так званий брутто-прибуток БП, тобтоприбуток, який безпосередньо залежить від місця знаходження підприємства, буде найбільшим:

/>,(4.1)

де:Д – дохід (виторг) підприємства за рік, грн.;

В– річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства,грн.

Всвою чергу, річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства,розраховуються за формулою:

В= В1 + В2 + В3 + В4 + В5,(4.2)

деВ1 — витрати на транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих,готової продукції від джерел постачання до місця розташування підприємства, грн./рік;

В2 — витрати на заробітну плату персоналу, грн./рік;

В3 — витрати на оренду приміщень, грн./рік;

В4 — величина податків на капітал, грн./рік;

В5 — величина податків з доходу (виторгу) від підприємницької діяльності, грн./рік;

Розглянемофактори, які впливають на вибір оптимального місця розташування підприємства, більшдокладно.

Витратита транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції відджерел постачання до місця розташування підприємства В1 можна розрахуватиза формулою:

/>,(4.3)

де:/> - вартість транспортування1 тонно-км вантажу даного виду, грн.;

/> - відстань від джерела постачання домісця розташування підприємства, км.; Qi — маса матеріалів, сировини,комплектуючих, готової продукції, які постачаються на підприємство від джерела постачанняза рік, тонн; /> - кількість видівсировини, матеріалів, готової продукції, комплектуючих тощо. /> - коефіцієнт, який враховуєдодаткові витрати на переміщення транспортних засобів від джерел постачання до місцязнаходження підприємства, включаючи оплату проїзду транспорту порожняком:

— якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутоюінфраструктурою, то />= 1,25-1,5;

— якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то />= 1,1-1,25;

— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі або у вільній економічній зоні,то />=1,00 -1,10.

Витратина заробітну плату персоналу підприємства В2, включаючи її доставку домісця роботи, можна розрахувати за формулою:

/>(4.4)

де:Зі — середньомісячна заробітна плата одного працівника даної професіїта спеціальності, грн./місяць.;

— коефіцієнт, який враховує виплати підприємства в обов’язкові державні соціальніфонди, в відносних одиницях;

/> - кількість працівників даноїпрофесії або спеціальності;

12- число місяців в році;

К2 — коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на заробітну плату в випадку, колипідприємство знаходиться в зоні дуже розвинутої інфраструктури:

— якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутоюінфраструктурою або у вільній економічній зоні, то К2=1,15-1,3;

— якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то К2=1,05-1, 15;

— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі,

К2=1,00-1,05;

m- число професій або спеціальностей працівників.

Витратина оренду приміщень В3можна розрахувати за формулою:

/>,(4.5)

де:dі — розцінка, тобто плата за оренду 1 кв. м. приміщень за місяць, якадіє в даний час, грн./кв.м;

S- площа приміщень, які орендуються, кв.м.;

12- число місяців в році;

К3 — коефіцієнт, який враховує збільшення орендної плати персоналу при наближенні доцентральних районів, тобто до розвинутої інфраструктури:

- якщо підприємство знаходитьсяв елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то К3= 1,3-1,6;

- якщо підприємство знаходитьсяв районі з розвинутою інфраструктурою, то К3 = 1,1-1,3;

- якщо підприємство знаходитьсяв звичайному районі або у вільній економічній зоні, то К3=1,0.

Величинаподатків на капітал В4розраховується за формулою:

/>(4.6)

де:К — вартість основного капіталу, який задіяний в бізнесі,

/> - загальна ставка податку на основнийкапітал, в %;

К4 — коефіцієнт, який враховує зменшення податків при розташуванні підприємства в вільнійекономічній зоні:

— якщо підприємство знаходиться в районі вільної економічної зони, то коефіцієнт К4= 0,2-0,5;

- якщо підприємство знаходитьсяв інших районах, то К4=1,0.

Величинаподатків з доходу (виторгу) B5розраховується за формулою:

/>(4.7)

деД — виручка (виторг) підприємства за рік, грн.;

— загальна ставка податку з обороту (непрямі та прямі податки на бізнес) та податкуна прибуток, у відсотках. В свою чергу, виручка (виторг) підприємстваД зарік розраховується за формулою:

/>(4.8)

де:ц — середня ціна одиниці товару, грн.;

Р- кількість потенційних покупців, які мешкають в даному регіоні;

K5 — коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітаютьдо підприємства:

— якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутоюінфраструктурою, то K5 = 0,3-0,4;

— якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою або у вільнійекономічній зоні, то К5 = 0,1-0,15;

— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то К5=0,025-0,05;

К6 — коефіцієнт, який враховує, скільки покупок зроблять потенційні покупці, зайшовшидо даного підприємства:

— якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутоюінфраструктурою, то К6 = 0,1-0,15;

— якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою або у вільнійекономічній зоні, то К6= 0,12-0,17;

— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то К6= =0,15-0,2.

4.2 Розрахунок

Вмісті «X», карта якого наведена на рисунку 5.1, є 24 пункти, де можна розмістити підприємство, та 4 джерела «А», «Б», «В»та «Г», звідки до підприємства можуть доставлятися сировина та матеріали.

Масштабсхеми: 1 см = 1 км.

Підприємствобуде виготовляти продукцію, яка буде продаватися у фірмовому магазині, розташованомубіля підприємства.

Таблиця4.1 – Варіанти розміщення підприємств та джерел постачання

№ варіанта Джерела постачання Пункти, де можна розташувати підприємство 30 Г 5,9,11,22,14,18

Таблиця4.2 – Конкретні показники діяльності підприємства

№

/>, грн../т.км

Зі,

грн./міс.

Nі,

чол.

dі,

грн./м2

м2

тис. грн.

λ,

γ,

Р,

тис. чол.

ц,

грн.

М,

кГ

30 1,86 149 0,3 5 3,2 109 81 1,56 27 1157 28 2,15

Рисунок4.1 – Карта району, де можна розташувати підприємство

Підприємцюзапропонували 6 пунктів, де він може розмістити своє підприємство, та одне джерело,звідки він може отримувати сировину та матеріали (Таблиці 4.1, 4.2).

Підприємство11 знаходяться в вільній економічній зоні;

Підприємство5, 14, знаходяться в звичайному районі;

Підприємство22 знаходиться в елітному районі;

Підприємства9, 18 знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурую.

1.Для кожного із варіантів можливого розташування підприємства, які задані в завданні,нарисуємо схеми руху, за якими матеріал та сировина можуть доставлятися з пункту,який визначає джерело постачання, до точок, в яких планується розмістити підприємство.

Прицьому пам'ятатимемо, що транспортні засоби можуть рухатись тільки по вулицях і неможуть проїжджати через житлові квартали.

Схемируху зображені на рисунку 4.1.

2.Керуючись масштабом карти та схемами вибраних маршрутів доставки матеріалів та сировини,розрахуємо довжину маршрутів для кожного із варіантів, в км.

Даніпро довжини маршрутів для кожного з варіантів наведені в таблиці 4.3.

Таблиця4.3 — Дані про довжини маршрутів для кожного з варіантів розташування підприємства.

Підприємства 5 9 11 22 14 18 L, км 11,8 10,2 9,4 10,8 6,8 6,6

3.Розрахуємо масу матеріалів та сировини, яка буде перевозитись за рік за кожним ізваріантів маршрутів, за формулою:

/>, (4.9)

деМ — маса одного виробу, кг;

Р- кількість потенційних покупців, які мешкають в регіоні;

К5 — коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітаютьдо підприємства;

К6 — коефіцієнт, який враховує, скільки потенційних покупців зроблять покупки, зайшовшидо даного підприємства.

Значення коефіцієнтівК5 та К6 аналогічні тим, які були наведені в формулі 5.8.

4. Для кожного ізваріантів розташування підприємства розрахуємо виручку (виторг) підприємства зарік за формулою 4.8 :

5.Для кожного із варіантіврозрахуємо витрати, які залежать від місця розташування підприємства:

а) Витрати на транспортуванняматеріалів та сировини від джерел постачання до місця розташування розрахуємо заформулою 4.3 :

б) Витрати на заробітнуплату персоналу підприємства, включаючи її доставку до місця роботи, розрахуємоза формулою 4.4 :

в) Витрати на орендуприміщень розрахуємо за формулою 4.5 :

г) Величину податківна капітал розрахуємо за формулою 4.6 :

д) величину податківз доходу (виторгу) розрахуємо за формулою 4.7:

6.Для кожного із варіантіврозрахуємо загальні витрати, які залежать від місця розташування підприємства заформулою 4.2 :

7.Для кожного із варіантіврозрахуємо брутто прибуток за формулою 4.1 та виберемо найкращий варіант місця розташуванняпідприємства:

Висновки: таким чином,під час виконання даного пункту курсової роботи, ми вибрали оптимальне місце розташуваннядля нашого підприємства, таке, яке б забезпечувало отримання максимального прибутку.Так, розраховуючи витрати на транспортування сировини, матеріалів, комплектуючих;на заробітну плату; на оренду приміщень; податки на капітал та податки з доходу,ми побачили, що найкращим місцем для розташування підприємства буде пункт 22, якийзнаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою.

5. ВИЗНАЧЕННЯПОТРЕБИ В КАПІТАЛІ, ЯКИЙ НЕОБХІДНИЙ ДЛЯ ПОЧАТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

5.1 Теоретичні відомості

Доосновних капіталоутворювальних елементів відносяться:

— засобивиробництва: будівлі, споруди, устаткування, транспорт, інструменти тощо,які використовуються підприємцем як об'єкти власності або на правах оренди, лізингутощо;

— матеріальніоборотні елементи виробництва: сировина, матеріали, пристосування й інструментиодноразового та короткочасного (користування тощо;

-оборотнікошти у грошовій формі: гроші в касі, грошові кошти | на рахунках у банкахтощо.

Можнахарактеризувати капітал і так: під капіталом розуміють гроші, за які всі ці капіталоутворювальніелементи можна купити.

Внайбільш загальному вигляді потребу в грошах Г для початку підприємництва можнавизначити за формулою:

Г= Гн + Гс-м + Г0+ Гі,(5.1)

де:Гн — грошові кошти для оплати найманих працівників, грн.;

Гс-м — кошти на оплату сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії тощо;

Г0 — кошти на придбання (оренду) будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин,обладнання, обчислювальної техніки, інструменту, транспортних засобів тощо;

Гі– кошти на оплату інформаційних послуг, рекламу, придбання об’єктів інтелектуальноївласності тощо.

Привизначенні потреби в капіталі, необхідному для початку підприємницької діяльності,потрібно розрізняти такі поняття:

5.2 Розрахунок

Підприємецьрозпочинає свою справу. Він підрахував, що для цього йому потрібно взяти в орендуприміщення, сплачуючи щомісячно по Г01 грн., купити певне обладнання,прилади, устаткування тощо, витративши на це Г02 грн., найняти кваліфікованихпрацівників, сплачуючи їм щомісяця (з урахуванням обов'язкових відрахувань в державнісоціальні фонди) по Гн грн., купувати матеріали, сировину, паливо тощо,сплачуючи за це щомісячно Гс-м грн., робити витрати на рекламу, витрачаючина це щомісяця по Гі грн.

Конкретнівеличини витрат підприємця за січень місяць, а також коефіцієнти Кі,які змінюють ці витрати по інших місяцях року, наведені в таблицях 5.1 та 5.2.

Підприємецьпідрахував, що з певного місяця, який зазначений в завданні (таблиця 5.3), він почнеотримувати чистий прибуток, виготовляючи щомісяця по N виробів, від реалізації кожногоотримуючи (після сплати всіх податків та зборів) чистий прибуток в Р грн. У підприємцяє також власний капітал ВК, який він збирається вкласти в бізнес, величинаякого також наведена в таблиці 5.3.

Таблиця 5.1 – Конкретнівеличини витрат підприємця за січень місяць

Г, тис. грн. (за січень)

Г01

Г02

Гн

Гс-м

Гі

42 220 14 33 5

Таблиця 5.2 — КоефіцієнтиКі, які змінюють величини витрат підприємця за січень місяць по іншихмісяцях року

К1

січ.

К2

лют.

К3

бер.

К4

квіт.

К5

трав.

К6

чер.

К7

лип.

К8

сер.

К9

вер.

К10

жов.

К11

лис.

К12

груд.

Г01

1 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9

Г02

1 1,5 1,9 1,6 1,2

Гн

1 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9

Гс-м

1 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2

Гі

1 1 1 1 0,4 0,4 0,4 0,4 0,4 0,4 0,4

Таблиця 5.3 – Чистийприбуток від реалізації N виробів щомісячно, та власний капітал підприємця

Р, грн. N, тис. шт. (по місяцях) ВК, тис. грн. 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й 9-й 10-й 11-й 12-й 45 0,2 0,41 0,71 0,61 0,81 1,1 2 4 6 1200

1. Початкові данідля розрахунків згідно з заданим варіантом №30 наведені в таблицях 5.1, 5.2 та 5.3.

З врахуванням значенькоефіцієнтів Кі розрахуємо помісячні витрати підприємця протягом року,які необхідно здійснити для реалізації комерційної ідеї.

3. Побудуємо у масштабіграфік зміни помісячних витрат підприємця:

Рисунок 5.1. — Графікзміни помісячних витрат.

4. Розрахуємо чистийщомісячний прибуток який буде отримувати підприємець з певного часу у випадку реалізаціїкомерційної ідеї:

Розрахуємо потребув капіталі, врахувавши чистий щомісячний прибуток, за формулою />:

5. Побудуємо у масштабіграфік потреби капіталу у часі:

Рисунок 5.2 — Скоригованийграфік потреби капіталу у часі.

6. Визначимо величинустартового капіталу, необхідного для початку підприємницької діяльності:

Вона дорівнює суміпомісячного чистого прибутку:

/>7.З врахуванням величини власногокапіталу побудуємо у масштабі графік покриття потреби в капіталі у часі:

Оскільки власний капіталскладає />, то:

Рисунок 5.3 — Графікпокриття потреби в капіталі у часі (заштрихована ділянка).

8. Розрахуємо величинупокриття потреби капіталу, необхідного для реалізації комерційної ідеї:

9. Підрахуємо загальнувеличину чистого прибутку, яку може отримати підприємець з моменту його появи докінця року, а також розрахуємо середньомісячний прибуток:

10. Підрахуємо, заскільки місяців підприємець може повернути позику (тобто величину покриття потребиу капіталі), якщо прийняти, що із середньомісячного прибутку на повернення позикипідприємець буде повертати 50% від його величини:

Сума кредиту складає/> Визначаємо кількість місяців,за які підприємець буде повертати кредит:

Тоді час, за якийпідприємець зможе повернути кредит:

Висновки: в процесівиконання цього пункту курсової роботи ми розрахували стартовий капітал, що необхіднийдля створення підприємства. Визначили: а) з якого часу підприємець почне отримуватигроші за продукцію, яку він виготовлятиме; б) покриття потреби в капіталі у часі;в)термін, за який підприємець зможе повернути кредит. Ми побачили, що підприємець,маючи власний капітал 1200 тис. грн. і сплачуючи постійно 50% від середньомісячногоприбутку, повинен взяти кредит приблизно на 2 роки, а такий строк є задовільним.

6. розрахунок основнихвидів податків, які повинен сплачувати суб’єкт бізнесу-юридична особа

6.1 Теоретична частина

Спочаткувизначимо поняття:

Оптоваціна Ц0 — це собівартість виробу:

Ц0=S+ P.(6.1)

Вільнаціна Цв— це собівартість виробу:

/>(6.2)

де:/> — ставка акцизного податку,в відносних одиницях.

Цінареалізації Цр — це собівартість виробу:

/>(6.3)

де:/> - ставка ПДВ, в відносних одиницях.

1.Податок на прибуток підприємства — один з основних прямих податків, якийповинен сплачувати підприємець. Об'єкт оподаткування — прибуток, що визначаєтьсяяк різниця між валовим доходом і валовими витратами та амортизаційними відрахуваннями,які отримало підприємство протягом певного періоду. Величина податку з прибуткуП може бути розрахована за формулою:

/>(6.4)

де:ВД- валовий дохід, грн.;

ВВ- валові витрати, грн.;

АВ- сума амортизаційних відрахувань, грн.;

ώ- ставка податку на прибуток, %.

Валовий дохід-загальна сума прибутків суб'єкта від усіх видів діяльності, отриманих протягом звітногоперіоду в грошовій, матеріальній, нематеріальній формах як в Україні, так і за їїмежами.

Валовівитрати — розмір будь-яких витрат суб'єкта бізнесу в грошовій, матеріальній і нематеріальнійформах, які здійснюються для<sup/>компенсації вартості придбаних товарів,послуг і т.п. для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Датоювиникнення валового доходу є те, що настало раніше: або надходження грошей на поточнийрахунок суб'єкта, або відвантаження ним продукції.

Датоюпояви валових витрат є теж те, що настане раніше; або списання грошей з поточногорахунку суб'єкта, або дата оприбуткування матеріалів у себе на складі.

2.Акцизний податок (збір).

Акцизнийзбір — це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, який включаєтьсяв ціну реалізації цих товарів Акциз — це податок у ціні. Акцизний збір сплачуєтьсянезалежно від результатів фінансової діяльності суб'єкта бізнесу. Величина акцизногозбору А (в грн.) розраховується за формулою:

А= Цв×λ,(6.5)

де:Цв — вільна ціна виробу, грн.;

λ- ставка акцизу, в відносних одиницях.

Об'єктоподатковування акцизним збором — обсяг (оборот) реалізації підакцизних товарів(у вільних цінах) для вітчизняних товарів. або митної вартості товарів з урахуванняммит і митних зборів для імпортованих товарів. Платники акцизного збору — виробникий імпортери підакцизних товарів.

Виведемоформулу для розрахунку акцизу:

Звідси:

Отже:

/>,(6.6)

де:S — собівартість одиниці продукції, грн.;

Р- плановий прибуток від реалізації одиниці продукції, грн.;

λ- ставка акцизного податку (збору), у відносних одиницях.

3.Податок на додану вартість — ПДВ.

ВеличинаПДВ розраховується за формулою:

ПДВ= Цв××β,(6.7)

де:Цв — вільна ціна товару, грн.;

β- ставка податку ПДВ, β =0,20.

РозмірПДВ, що підлягає сплаті, розраховується за формулою:

ПДВ=β×(/>),(6.8)

6.2 Розрахунок

Таблиця6.1- Дані про надходження та списання коштів

Надходження грошей за відправлену продукцію Відвантаження продукції замовнику Списання грошей з рахунку за отрим. матеріали, видачу зарплати Оприбуткування матеріалів на складі та фіксація інших витрат Дата Сума Дата Сума Дата Сума Дата Сума 22.01 20000 29.04 20000 21.03 1000 12.03 1000 31.06 40000 31.08 40000 1.05 1000 14.08 1000 19.09 10000 119.11 10000 26.08 900 16.10 900 19.10 30000 31.12 30000 29.12 9500 17.10 9500

Користуючисьданими таблиці 6.1

1.Розрахуємо величину податку на прибуток, який повинен сплатити підприємець за перший,другий, третій та четвертий квартали. При проведенні розрахунків амортизаційні відрахуванняприймемо щоквартально по 10 тис. грн., а ставку податку на прибуток — 30%. Скористаємосяформулою 6.4 :

1-ийквартал:

2-ийквартал:

3-ійквартал:

4-ийквартал:

2.Які складності можуть виникнути на підприємстві, коли, наприклад, продукція відвантажена,а гроші за неї на рахунок підприємця ще не надійшли? Підприємство виробляє підакцизнітовари ”А”, “Б” та “В”.

Таблиця6.2- Дані про товари “А”, “Б”,”В”

Товари Собівартість одного виробу, грн. Плановий прибуток, грн. Ставка акцизного збору a, у відносних одиницях Кількість виробів, шт. А 124000 1000 0.30 3000 Б 125000 1900 0.50 4000 В 126000 1800 0.20 2000

Наоснові даних таблиці 6.2 розрахуємо:

1.Величину акцизного збору, який повинен сплатити виробник за виробництво кожноговиду підакцизних товарів, а також всіх товарів разом за формулою 6.6 :

Длявиробів А:

Длявиробів Б:

Длявиробів В:

2.Вільну ринкову ціну по кожному виду товарів за формулою 6.2 :

Длявирбів А:

Длявиробів Б:

Длявиробів В:

Підприємствовиготовляє продукцію та відвантажує її споживачам. Дати відвантаження продукції,отримання коштів за неї, списання коштів з рахунку за отриманні матеріали та виспискиподаткової накладної наведені у таблиці

Таблиця6.3.- Дані про продукцію

Операції Виготовлена продукція Отримані матеріали Сума у вільних цінах, грн. Дата відвантаження Дата отримання коштів Сума у вільних цінах, грн. Дата списання коштів з рахунку Дата виписки податкової накладної а 655000 18.02 12.01 300000 18.01 14.01 б 630000 17.02 31.03 400000 20.02 11.02 в 830000 25.03 23.04 4300000 11.03 27.03

Зацими даними та формулами 6.7, 6.8 розрахуємо величину податку на додану вартість,яку повинен сплатити підприємець в січні, лютому та березні місяці. Ставку податкуна додану вартість приймемо b=0,2.

1)продавець матеріалів виписує рахунок на суму

Операціяа: січень

Операціяб: лютий

Операціяв: березень

2)14.01 – в січні

11.02– в лютому

11.03– в березні

3)Січень: /> – Вільна ринкова ціна

/>– ПДВ

/>– Сума рахунку

Лютий:/>– Вільна ринкова ціна

/>– Сума рахунку

Березень:/>– Вільна ринкова ціна

/>– Сума рахунку

4)Дата виникнення податкових зобов’язань:

1-йметод (касовий)

Січень– 12.01

Лютий–

Березень– 31.03

Квітень– 23.04

2-йметод

Січень–

Лютий– 18.02; 17.02.

Березень– 25.03

5)Реальна величина ПДВ

Податі виникнення податкових зобов’язань (1-й метод)

Січень:/>

Лютий:/>

Березень:/>

Квітень:/>

Податі виникнення податкових зобов’язань (2-й метод)

Січень:/>

Лютий:/>

Березень:/>

ДОДАТКИ

ДодатокА

СТАТУТКОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «Сніжинка»

1Загальні положення

1.1Комунальне підприємство «Сніжинка» (далі – підприємство) створено за розпорядженнямвиконкому Вінницької міської ради народних депутатів від 11.11.2006 р. за №14 зметою надання комунальних послуг – ремонт теле- та радіоапаратури, засновником якогоє Ткач Л.М.

1.2Підприємство у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України„Про права споживачів”, „Про підприємства в Україні”, „Про підприємництво”, „Провласність”, іншими законами України, актами Президента України та Кабінету МіністрівУкраїни.

1.3Підприємство діє на підставі цього Статуту та надає послуги ремонту теле- та радіоапаратури.

1.4Діяльність підприємства спрямована на отримання прибутку і є підприємницькою діяльністю,що здійснюється на основі законів України „Про підприємництво” та інших актів чинногозаконодавства України.

1.5Даний Статут визначає виробничі, майнові, фінансові та інші умови діяльності комунальногопідприємства «Сніжинка».

1.6Місцезнаходження підприємства: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Келецька, 102-а.

2Мета діяльності, завдання та повноваження підприємства.

2.1Основна мета підприємства – отримання коштів за рахунок надання послуг ремонту теле-та радіоапаратури.

2.2Основні завдання підприємства:

— надання послуг з ремонт телеапаратури, радіоапаратури та розширення та надання послугбільшої кількості споживачів даної послуги.

— утворення філій у інших містах та обласних центрах – місцях великого скупчення людей,які потребують даної послуги.

2.3Відповідно до мети діяльності та основних завдань підприємство:

— закуповує нові та ненові ремонтні засоби.

— збирає інформацію про певні райони міста для проведення там нових філій.

— укладає договори з владою з метою отримання певних пільг за рахунок надання безкоштовнихпослуг з ремонту для інвалідів, пенсіонерів та інших соціально малозабезпеченихкористувачів послугами.

— укладає інші договори з метою забезпечення своєї діяльності у встановленому закономпорядку;

— здійснює діяльність у сфері виробництва та розповсюдження реклами;

— здійснює інші види діяльності, які не заборонені чинним законодавством і відповідаютьцілям її діяльності.

2.4Підприємство має право:

— отримувати від відповідних владних органів дозволи на ремонт теле- та радіоапаратури,якщо це не суперечить законодавству України.

— залучати до співробітництва інші підприємства подібного виду діяльності з метоюрозширення підприємств у інших областях та районах.

— придбавати чи орендувати майно юридичних та фізичних осіб відповідно до законодавства;

— приймати на роботу працівників для розширення переліку послуг, що надаватимутьсянаселенню;

— визначати обсяг і ціну на послугу;

— визначати в установленому порядку штатний розпис і структуру, а також розмір коштів,що спрямовуються на виробничий і соціальний розвиток підприємства, оплату праціїї працівників.

3Юридичний статус підприємства

3.1Комунальне підприємство «Сніжинка» набуває статусу юридичної особи з дня його державноїреєстрації.

3.2З дня його державної реєстрації комунальне підприємство одержує право мати самостійнийбаланс, рахунки в установах банків, печатку, штамп і бланк із своїм найменуванням,а також інші реквізити юридичної особи.

Фінансово-господарськадіяльність підприємства здійснюється відповідно до законодавства України.

Підприємствосамостійно планує свою фінансово-господарську діяльність та визначає перспективирозвитку, виходячи з попиту на послуги та необхідності забезпечення виробничогоі соціального розвитку підприємства, збільшення його доходів. Порядок використанняприбутку визначається власником підприємства.Підприємство, підприємствами та організаціямиможе створювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації та захистусвоїх інтересів відповідно до чинного законодавства.

4Органи управління підприємством

4.1Керівництво підприємством здійснює власник або довірена особа, призначена власникомпідприємства.

4.2Власник або довірена особа:

— керує діяльністю підприємства в межах повноважень, визначених цим Статутом; організуєроботу і несе персональну відповідальність за діяльність підприємства;

— представляє підприємство у відносинах з державними органами, іншими установами іорганізаціями, об’єднаннями громадян і окремими громадянами, а також у господарськомусуді і третейському суді;

— вирішує питання добору, підготовки та підвищення кваліфікації працівників підприємства;

— приймає рішення про заохочення та накладення стягнення на працівників;

— діє від імені підприємства, укладає угоди і контракти;

— у межах своєї компетенції видає накази, організує та контролює їх виконання.

4.3Директор (довірена особа) призначається на посаду та звільняється з посади за рішеннямвласника відповідно до чинного законодавства про працю.

4.3.1Директор приймається на роботу на контрактній основі.

4.3.2Директор може бути звільнений з посади до закінчення строку контракту на підставах,передбачених у контракті або у законодавстві України.

4.3.3У контракті з директором визначаються його права, обов’язки, відповідальність переддержавною владою і трудовим колективом, строки найму, умови його матеріального забезпечення,звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та законодавствомУкраїни.

4.4Директорові надається змога найняти заступника, який буде поводити себе як дорадчийорган управління, який допомагає директорові здійснювати поточне керівництво підприємством,вести перспективне планування її діяльності, визначати позицію з питань діяльностіпідприємства.

4.4.1Кандидат на посаду заступника директора затверджується або не затверджується власникомпідприємства.

5Трудовий колектив підприємства

5.1Трудовий колектив підприємства складають громадяни, що беруть участь своєю працеюу вирішенні завдань, які стоять перед підприємством, на підставі трудового договору(контракту), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

5.2Право укладення колективного договору за дорученням власника підприємства надаєтьсядиректору, після затвердження кандидата власником.

5.3Рішення фінансово-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, а такожпитань соціального захисту працівників підприємства опрацьовуються і приймаютьсяїї керівником за участю трудового колективу або уповноваженого ним органу і відображаютьсяу колективному договорі. Колективним договором також регулюються питання охоронипраці, виробничі, трудові і економічні відносини, що виникають в підприємстві.

5.43агальні збори трудового колективу підприємства:

— розглядають і затверджують проект колективного договору;

— розглядають і вирішують згідно з цим Статутом питання самоврядування трудового колективу;

— беруть участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці, заохоченнівинахідницької та раціоналізаторської діяльності, відпрацюванні пропозицій щодопредставлення працівників до нагород.

6Майно підприємства

6.1Майно підприємства складається з основних фондів, обігових коштів, а також іншихактивів, відображених у його бухгалтерському балансі.

6.2Майно підприємства формується за рахунок:

— грошових та матеріальних винагород (плати) за послуги, які надаються підприємством;

— доходів від рекламної діяльності, надання послуг, а також від інших видів господарськоїдіяльності, не заборонених чинним законодавством України;

— кредитів банків та інших фінансово-кредитних установ;

— спонсорських та благодійних внесків від фізичних та юридичних осіб;

— інших джерел, не заборонених чинним законодавством України.

6.3Майно підприємства є власністю Ткач Л.М. і закріплюється за ним на праві приватноївласності.

6.4Підприємство володіє та користується закріпленим за ним майном на свій розсуд, вчиняючищодо нього дії, які не суперечать чинному законодавству України.

6.6Підприємство реалізує свої послуги згідно із законодавством за цінами, що встановлюютьсяна договірній основі.

Підприємствоутворює відповідно до законодавства фонди, необхідні для забезпечення її діяльності,кошти яких використовуються нею самостійно.

Підприємствоздійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, ведестатистичну звітність.

Підприємстводотримується вимог чинного законодавства України відносно соціальних гарантій їїпрацівників.

7Ліквідація та реорганізація підприємства

7.1Ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення)підприємства здійснюється за рішенням власника підприємства.

7.2Ліквідація підприємства проводиться відповідно до законодавства.

Приліквідації і реорганізації підприємства працівникам, які звільняються, гарантуєтьсядодержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.

ДодатокБ

СВІДОЦТВО

продержавну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності — юридичноїособи

Найменування:«Сніжинка»

Організаційно-правоваформа:Комунальне товаритство

Місцезнаходження:: 21050 м. Вінниця, вул. Соборна 34

Ідентифікаційнийкод суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємствта організацій України

Видане:Виконкомом Вінницької обласної ради

Датареєстрації «25» листопада 200 6 року,

прощо зроблено запис «26»листопада 2006 р. у журналі обліку реєстраційнихсправ за № 1000.

Головареєстраційної палати

Вихованець В. А.