Реферат: Господарське право

Контрольнаробота

зпредмету: “Господарське право”

студента-заочника5 курсу 51 групи,

спеціальності“Правознавство”

ОвдієнкоЮрія Миколайовича

Викладач:Талденко О.В.

Суми

План

1. Поняття і особливості ТОВ.

2. Приватизаційний процес.

3. Правове становище Антимонопольного комітету.

Задача.

Література.

1. Поняття іособливості ТОВ.

Товариством з обмеженою відповідальністювизнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір якихвизначається установчими документами.

Учасникитовариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Увипадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністювнесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межахневнесеної частини вкладу.

Установчі документи товариства зобмеженою відповідальністю, повинні містити відомості про вид товариства,предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування тамісцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядокрозподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства тапорядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхіднаодностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін доустановчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства,відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядоквнесення ними вкладів.

Відсутністьзазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови удержавній реєстрації товариства.

До установчих документів можутьбути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Зміни вартості майна, внесеного яквклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки устатутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше непередбачено установчими документами.

У товаристві з обмеженоювідповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити неменше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставкимінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженоювідповідальністю.

Домоменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасниківзобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного вустановчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошейпідтверджується документами, виданими банківською установою.

Учасник зобов'язаний повністю внести свійвклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цьогозобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчимидокументами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми.

Учаснику товариства з обмеженоювідповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтвотовариства.

Учасник товариства з обмеженоювідповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (їїчастину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше непередбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариствакористуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який їївідступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншомупогодженому між ними розмірі.

Передача частки (її частини)третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який їївідступає.

При передачі частки (її частини)третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, щоналежали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Частка учасника товариства зобмеженою відповідальністю після повного внесення ним вкладу може бути придбанасамим товариством. У цьому разі воно зобов'язане передати її іншим учасникамабо третім особам у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періодурозподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органіпровадяться без урахування частки, придбаної товариством.

При виході учасника з товариства зобмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства,пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться післязатвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад можебути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачуєтьсяналежна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моментуйого виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування,повертається в натуральній формі без винагороди.

При реорганізації юридичної особи,учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасникатовариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цьоготовариства.

При відмові правонаступника(спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмовітовариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається угрошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій аболіквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на деньреорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмірстатутного фонду товариства підлягає зменшенню.

Рішеннятовариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його статутного фондунабирає чинності не раніш як через 3 місяці після державної реєстрації іпублікації про це у встановленому порядку.

Звернення стягнення на часткуучасника у товаристві з обмеженою відповідальністю по його власнихзобов'язаннях не допускається.

Вищим органом товариства зобмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасниківтовариства або призначених ними представників.

Представники учасників можуть бутипостійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який часзамінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це іншихучасників.

Учасник товариства з обмеженоювідповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учасникуабо представникові іншого учасника товариства.

Учасники мають кількість голосів,пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.

Збори учасників товаристваобирають голову товариства.

До компетенції зборів товариства зобмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах «а»,«б», «г — ж», «и — ї» статті 41 цього Закону,належить:

а) визначення основних напрямівдіяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їхвиконання;

б) внесення зміндо статуту товариства;

в) брання та відкликання членіввиконавчого органу та ревізійної комісії;

г) затвердження правил процедурита інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структуритовариства;

д) затвердження договорів (угод),укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

е встановлення розміру, форми іпорядку внесення учасниками додаткових вкладів;

є) рішення питання про придбаннятовариством частки учасника;

ж) виключення учасника зтовариства.

З питань, зазначених у пунктах«а», «б» а також при вирішенні питання про виключенняучасника з товариства необхідна одностайність у вищому органі.

З решти питань рішення приймаєтьсяпростою більшістю голосів.

Збори учасників вважаютьсяповноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), щоволодіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, а з питань, якіпотребують одностайності, — всі учасники.

Брати участь у зборах з правомдорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасникамитовариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються ззазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписуєтьсяголовою та секретарем зборів.

Будь-хто з учасників товариства зобмеженою відповідальністю вправі вимагати розгляду питання на зборах учасниківза умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початкузборів.

У випадках, передбаченихустановчими документами або затвердженими товариством правилами процедури,допускається прийняття рішення методом опитування. У цьому разі проект рішенняабо питання для голосування надсилається учасникам, які повинні у письмовійформі сповістити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів з моменту одержанняповідомлення від останнього учасника голосування всі вони повинні бутипроінформовані головою про прийняте рішення. Рішення методом опитуваннявважається прийнятим при відсутності заперечень хоча б одного зучасників.

Голова зборів товариства організуєведення протоколу. Книга протоколів має бути у будь-який час надана учасникамтовариства. На їх вимогу повинні видаватися засвідчені витяги з книгипротоколів.

Збори учасників товариства зобмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше непередбачено установчими документами.

Позачергові збори учасниківскликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчихдокументах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншомувипадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщовиникає загроза значного скорочення статутного фонду.

Збори учасників товариства повинніскликатися також на вимогу виконавчого органу.

Учасники товариства, що володіютьу сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликанняпозачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, щостосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства невиконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори учасників.

Про проведення загальних зборівтовариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначеннямчасу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бутизроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто зучасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників заумови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товаристваповинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядкуденного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можутьприйматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

У товаристві з обмеженоювідповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) абоодноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членамивиконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усіпитання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключноїкомпетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішенняпро передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції(директора).

Дирекція (директор) підзвітназборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправіприймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Дирекція (директор) діє від іменітовариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Генеральний директор має право бездовіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції такожможуть бути наділені цим правом.

Генеральний директор (директор) неможе бути одночасно головою зборів учасників товариства.

Контроль за діяльністю дирекції(директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійноюкомісією, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості,передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції(директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.

Перевірка діяльності дирекції(директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, звласної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправівимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів,бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень.

Ревізійна комісія доповідаєрезультати проведених нею перевірок вищому органу товариства.

Ревізійна комісія складає висновокпо річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії збори учасниківтовариства не мають права затверджувати баланс товариства.

Ревізійна комісія має правоставити питання про скликання позачергових зборів учасників, якщо виниклазагроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовимиособами товариства.

Учасника товариства зобмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чиномвиконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства,може бути виключено з товариства на основі одностайно прийнятого рішення зборівучасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванніучасті не бере.

Виключення учасника з товариствапризводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 Закону України “Прогосподарські товариства”, в яких регулюється оплата вартості майна при виходіучасника з товариства з обмеженою відповідальністю та умови набуттяправонаступництва та спадкоємства на частку майна в товаристві.

2.Приватизаційний процес.

Розбудоваринкової економіки в Україні супроводжується роздержавленням великої кількостіпідприємств, їх приватизацією, під якою розуміють процес перетворення державноївласності у приватну або змішану шляхом продажу або безкоштовної передачісуспільної власності і зв'язану з ними появу нових власників (фізичних танедержавних юридичних осіб), нових форм колективного (але персоніфікованого)володіння. Приватизація майна державних підприємств становить найважливішийелемент побудови багатоукладної соціально-орієнтованої ринкової економіки.Кожному громадянинові України надається можливість володіти засобамивиробництва, житлом і землею за допомогою відповідних приватизаційних ціннихпаперів (сертифікатів, житлових чеків, земельних бонів та інших ціннихпаперів), що підтверджують право на безплатне придбання державного майна, якепідлягає приватизації.

Трудовимколективам і окремим громадянам України в цьому процесі надаються пріоритетніправа, додаткові пільги.

Роздержавленнюі приватизації підлягають майно державних підприємств і організацій, державнийжитловий фонд і земельні ділянки.

Об'єктамиприватизації є підприємства з виробничими цехами, дільницями та іншимипідрозділами і структурними одиницями, які можуть виділитися в самостійніпідприємства, підприємства побутового обслуговування, роздрібної та оптовоїторгівлі, харчування, легкої, переробної та деревообробної промисловості,комерційна кредитно-фінансова мережа, сільськогосподарські підприємства,житлове і невиробниче будівництво, автомобільний і річковий транспорт, що надаєпослуги населенню; великі підприємства інших галузей, які передбачені програмоюприватизації майна державних підприємств; житловий і нежитловий державний,комунальний і відомчий фонд; підприємства споживчої кооперації.

Приватизаціюоб'єктів державної та комунальної власності здійснюють спеціально створеніустанови — Фонд державного майна і його регіональні відділення, Фондкомунального майна і його регіональні відділення, державні комітети з земельноїреформи, регіональні комітети з приватизації, місцеві комітети з земельноїреформи.

Власникамидержавного і комунального майна є Фонд державного майна і його відділений таФонд комунального майна і його відділення.

Покупцямидержавного і комунального майна можуть бути будь-які недержавні юридичні особи,громадяни, в тому числі іноземні.

Длянадання послуг населенню при вкладенні приватизаційних сертифікатів ізменшення ризику покупці акцій створюють інвестиційні фонди, довірчі товариствата інші фінансові посередницькі структури.

Основні форми роздержавлення такі:

акціонуваннядержавних підприємств і продаж певної частини акцій громадянам та їхнімгосподарським об'єднанням;

орендамайна трудовими колективами, громадянами і юридичними особами України.

Приватизація може здійснюватись у таких формах:

* викуп майна, зданого в оренду з викупом;

* викуп майна трудовим колективом, безплатне передаванняокремих підприємств, частини їхнього майна, надання інших пільг;

* купівля-продаж неподільних майнових комплексів законкурсом або на аукціоні, фондовій біржі та іншими способами, що передбачаютьконкуренцію покупців;

* ліквідація підприємств відповідно до законодавстваУкраїни і продаж їхнього майна за конкурсом на аукціоні.

Процедура приватизації підприємств містить такі основні елементи:

* вибір форм приватизації;

* визначення вартості майна підприємства, щоприватизується;

* юридичне і організаційне оформлення статусупідприємства, що приватизується, його перетворення на господарське товариство,створення трудовим колективом організації покупців, організація аукціону,конкурсу тощо;

* визначення підприємств або їхніх частин (акцій,паїв), що продаються громадянам України виключно за приватизаційнісертифікати, а також частки, що продається членам трудового колективу заномінальною вартістю;

* продаж підприємств та їхніх частин (акцій, паїв)за приватизаційні сертифікати і гроші за конкурсом, на аукціоні, фондовійбіржі, за підпискою та іншими способами;

* здійснення посередницьких функцій довірчими товариствами,інвестиційними фондами і холдинговими компаніями при розміщенні громадянамисертифікатів у об'єкти приватизації через обмін сертифікатів на свідоцтва проправо власності;

* безплатне передавання соціально-побутових установприватизованих підприємств їхнім трудовим колективам.

Початкова цінаоб'єкта приватизації має встановлюватись, виходячи з його відновної вартостіза вирахуванням зносу. Для окремих підприємств можливе врахування їхньоїпотенційної доходності, експортного потенціалу та інших ринкових факторів.

Членамтрудового колективу, що вклали свою працю в розвиток підприємства, яке підлягаєприватизації, надають пільги з придбання акцій свого підприємства за вартістюв межах, передбачених законодавством про приватизацію.

Членитрудового колективу підприємства, що приватизується, можуть придбати своє підприємство.Для цього вони створюють організацію покупців, до складу якої можуть входитипрацівники підприємства, пенсіонери і особи, які мають право відповідно дозаконодавства повернутися на колишнє місце роботи на цьому підприємстві.

Членамтрудового колективу, які стали власниками свого підприємства, надаються такіпільги:

* здійснення оплати платежів у розстрочку протягомтрьох років з початковим вкладом не менше ніж 35 відсотків;

* безплатне отримання в колективну власністьоб'єктів соціально-культурного і побутового призначення за умови збереженнярівня обслуговування і покриття витрат на їхнє утримання (за окремим рішеннямКабінету Міністрів України).

Завданнямфінансових служб підприємств державної власності є активна участь у підготовціпідприємства до приватизації, опрацювання рекомендацій для керівництва івсього трудового колективу з метою вибору оптимальних термінів і шляхів їїздійснення, розробка документації, яка передбачена приватизаційним законодавством.Фінансові служби підприємств недержавних форм власності повинні постійновідслідковувати приватизаційні процеси в країні з метою ефективногоінвестування власних коштів у приватизацію державних підприємств, оскільки такеінвестування законодавче дозволене за будь-яких форм і методів приватизації.

Насьогодні в Україні створені правові засади як самого процесу приватизації майнадержавних (муніципальних включно) підприємств, який, природно, зачіпає перш завсе низку суто фінансових проблем, так і фінансову діяльність приватизованихпідприємств. Основними законодавчими актами тут є Закони України “Проприватизацію державного майна” і “Про приватизацію невеликих державнихпідприємств — малу приватизацію”. Останній встановлюєправовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликихдержавних підприємств місцевої, легкої, харчової промисловості, будівельнихматеріалів, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутовогообслуговування населення тощо шляхом їх відчуження лише на користь одногопокупця одним актом купівлі-продажу. Закон України “Про приватизацію державногомайна” регулює правові, фінансові та інші засади відчуження власності державнихпідприємств будь-яких галузей виробничої і невиробничої сфер будь-якими способами,включаючи створення підприємств колективної форми власності — акціонернихтовариств відкритого типу. Низка указів Президента України, постанов Кабінетуміністрів, інших актів законодавчих і виконавчих органів доповнюють закони ірегулюють процес приватизації. Серед них найбільш суттєві це:

ЗаконУкраїни “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”(липень 1996 р.);

УказиПрезидента України від 15 червня 1993 р. “Про корпоратизацію підприємств”, від18 лютого 1994 р. “Про єдину систему органів приватизації в Україні”, від 21 квітня1994 р. “Про введення в готівковий обіг приватизаційних майновихсертифікатів”, від 26 листопада 1994 р. “Про заходи щодо забезпечення правгромадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів”, від 6 травня1997 р. “Про Державну програму приватизації на 1997 рік”;

постановиКабінету міністрів України від 15 серпня 1996 р. “Про затвердження Методикиоцінки вартості майна під час приватизації”, від 24 лютого 1995 р. “Прозатвердження Положення про центри сертифікатних аукціонів”, від 28 березня 1996р. “Про порядок продажу акцій відкритих акціонерних товариств за компенсаційнісертифікати через центри сертифікатних аукціонів”.

Узаконодавстві України закріплені такі основні принципи здійснення приватизаціїмайна державних підприємств:

—безкоштовна передача певної частини державного майна кожному громадянинуУкраїни з використанням приватизаційних цінних паперів;

—пріоритет прав і врахування думки трудового колективу підприємства, якеприватизується, щодо вибору форми власності і придбання майна свогопідприємства;

—пріоритетне надання прав власності громадянам України;

—створення конкурентного середовища у процесі продажу державного майна,конкурсний відбір покупців;

—планування процесу приватизації;

—гласність і громадський контроль за ходом приватизації.

Законодавчевизначені в Україні джерела коштів, які використовуються на приватизацію майнадержавних підприємств.

Першза все, у зв'язку з тим, що частина майна державних підприємств передаєтьсягромадянам України безкоштовно, викуп майна підприємств, що приватизується, втому числі через придбання їхніх акцій або в інших формах, частковоздійснюється за рахунок приватизаційних сертифікатів однакової вартості, якіодержують всі громадяни. Ці кошти власник приватизаційного сертифіката маєправо використати на приватизацію будь-яких об'єктів за своїм вибором (особистовступивши в товариство покупців або через фінансових посередників) і такимчином одержати свою частину в статутних фондах приватизованих підприємств.

Крімтого, як джерела коштів для придбання майна підприємств, що приватизуються,можуть виступати:

особистізаощадження громадян України, причому, якщо громадянин має намір внести достатутного фонду підприємства, що приватизується, кошти у сумі, що перевищуєзаконодавче встановлений максимум, він повинен подати декларацію про доходи;

частинакоштів населення, що зосереджується на рахунках в Ощадному банку України відіндексації грошових вкладів (за допомогою компенсаційних сертифікатів);

коштивітчизняних юридичних осіб (крім державних підприємств), включаючи підприємстваз іноземними інвестиціями;

кошти іноземнихюридичних і фізичних осіб, осіб без громадянства.

Немають права виступати як покупці об'єктів приватизації підприємства, у майніяких частка державної власності перевищує 25 відсотків, підприємствакомунальної власності.

Трудовіколективи державних підприємств мають право накопичувати кошти для придбання(викупу) об'єктів приватизації. Якщо в Статуті підприємства передбачено, щочастина прибутку використовується на створення спеціального фонду трудовогоколективу, кожному трудівникові підприємства відкривається особистий рахунок,де такі кошти накопичуються. Лише персоніфіковані кошти трудових колективівдержавних підприємств можуть використовуватись як джерело приватизації.

Товариствапокупців мають право акумулювати на своїх рахунках власні кошти своїх членів(включаючи персоніфіковані кошти з прибутку підприємств, на яких вонипрацюють), а також використовувати як джерело приватизації приватизаційні майновісертифікати.

Здійсненняприватизації майна державних підприємств в Україні відбувається різнимиспособами, які враховують як міжнародний досвід приватизації, так і особливостірозвитку і функціонування підприємств державної форми власності в Україні. Прицьому вибір способів приватизації, а також вибір підприємств, які підлягаютьпершочерговій приватизації, залежать перш за все від розміру підприємств абоїхніх структурних підрозділів, що можуть бути виділені у самостійніпідприємства (він визначається через вартість основних засобів, а такожчисельність працюючих робітників і службовців). Способи і строки приватизаціїзалежать і від таких ознак підприємств, як визнання їх в установленому порядкумонополістами, належність до військово-промислового комплексу (ВПК), якщопідприємство підлягає конверсії згідно з відповідною програмою, залучення упроцесі приватизації за рішенням Уряду України іноземних інвестицій, рівеньзносу основних засобів, збитковість. Суттєві особливості законодавствомвстановлені для приватизації державних підприємств агропромислового комплексу.

Підприємстваі інші об'єкти, які мають загальнодержавне значення, приватизації непідлягають. У законодавче затвердженому переліку таких об'єктів — підприємствапо виготовленню та ремонту всіх видів зброї, виробництву вибухових ісильнодіючих речовин, наркотичних, бактеріологічних, психотропних, отруйнихзасобів, підприємства авіаційної промисловості, електростанції, підприємствапо виробництву спирту, вина, лікеро-горілчаних виробів, соляної промисловості ідеякі інші об'єкти.

Приватизаційнізакони, а також Державна програма приватизації майна державних підприємствпередбачають такі способи приватизації:

викупоб'єктів приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цихоб'єктів[1]або окремими покупцями (фізичними або юридичними особами);

продаж об'єктівприватизації на аукціонах;

продаж об'єктівприватизації за конкурсом;

продаж акційдержавних відкритих акціонерних товариств.

Незалежновід способу приватизації передбачається можливість використання приватизаційнихмайнових сертифікатів та компенсаційних сертифікатів як засіб участі громадянУкраїни в розподілі державної власності.

Викупяк спосіб приватизації підприємств — цілісних майновихкомплексів — застосовується лише стосовно об'єктів,первісна вартість основних засобів яких не перевищує законодавче встановленогомаксимуму, які не є підприємствами-монополістами, не належать до ВПК, і впроцесі приватизації яких не залучається іноземний капітал. Викуп передбачаєнаявність лише одного покупця об'єкта, що приватизується. Найчастіше нимвиступає товариство покупців — працівників даного підприємства, рідше —стороння юридична або фізична особа, яка згідно з чинним законодавством маєправо виступати як покупець.

Більшістьпідприємств, що приватизується у такий спосіб, — об'єкти так званої малої приватизації:підприємства переробної і місцевої промисловості, промисловості будівельнихматеріалів, легкої і харчової промисловості, будівельні підприємства,підприємства окремих видів транспорту, торгівлі, громадського харчування, побутовогообслуговування населення, житлово-експлуатаційного і ремонтного господарства.

Об'єктималої приватизації приватизуються шляхом викупу за рішенням Фонду державногомайна України, Місцевих Рад народних депутатів, а також у випадку, якщогромадян іноземних держав, осіб без громадянства, у конкурсі може брати участьтовариство покупців підприємства, що приватизується, причому при інших рівнихумовах воно має пріоритетне право на його придбання.

ЗаконодавствоУкраїни передбачає, що у випадку якщо товариство покупців приватизованогопідприємства вийшло переможцем аукціону або конкурсу, воно одержує право на30-відсоткову знижку ціни об'єкта приватизації а також на відстрочку сплатикоштів державі. З іншого боку, якщо товариство покупців, створене членами трудовогоколективу, не виявилося переможцем аукціону або конкурсу, воно має право наодержання 10 відсотків коштів від продажу об'єкта. Цікошти виділяються державою за рахунок позабюджетних фондів приватизації, вонирозподіляються між членами трудового колективу на основі рішення його загальнихзборів. У разі відмови трудовому колективу одержати ці кошти члени трудовогоколективу не можуть бути звільнені з роботи упродовж одного року з ініціатививласника приватизованого об'єкта.

Описані способиприватизації не охоплюють середні та великі підприємства всіх без виняткугалузей матеріальної і нематеріальної сфери. Згідно з Державними програмамиприватизації останніх років, більшість таких підприємств приватизуються способомпродажу акцій відкритих акціонерних товариств. Вони створюються у процесіприватизації підприємств, причому єдиним засновником таких відкритихакціонерних товариств виступає державний орган приватизації — Фонд державногомайна України, який у подальшому і організовує продаж акцій на ринку ціннихпаперів. Корпоратизовані підприємства[2]також здійснюють приватизацію способом продажу своїх акцій. Такий самийпорядок приватизації поширюється на порівняно невеликі підприємства, вартістьосновних засобів яких не виходить за межі, про які йшлося вище, якщозаконодавством передбачено для них саме такий спосіб приватизації.

3.Правове становище Антимонопольного комітету.

Антимонопольнийкомітет України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом,метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції упідприємницькій діяльності.

Антимонопольнийкомітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній РадіУкраїни.

Антимонопольнийкомітет України щорічно подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність.

Основними завданнямиАнтимонопольного комітету України є:

здійсненнядержавного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;

запобігання,виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства;

контроль за економічноюконцентрацією;

сприяння розвитку добросовісноїконкуренції.

Антимонопольнийкомітет України будує свою діяльність на принципах:

— законності;

— гласності;

— захисту прав суб'єктів господарювання на засадах їх рівності перед законом тапріоритету прав споживачів.

Антимонопольнийкомітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України,Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісноїконкуренції у підприємницькій діяльності», Закону України «Про захиствід недобросовісної конкуренції», Закону України “Про антимонопольнийкомітет України”, інших законів та інших нормативно-правових актів, прийнятихвідповідно до цих законів.

Антимонопольнийкомітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених.

З числадержавних уповноважених призначається перший заступник та три заступники ГоловиАнтимонопольного комітету України.

Антимонопольний комітет України утворюєтериторіальні відділення.

Антимонопольнийкомітет України і його територіальні відділення становлять систему органівАнтимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.

Антимонопольнийкомітет України, його територіальні відділення є юридичними особами, маютьрозрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатки із зображеннямДержавного герба України та своїм найменуванням.

Антимонопольнийкомітет України відповідно до покладених на нього завдань:

контролюєдотримання антимонопольного законодавства в процесі економічної концентрації,зокрема, при створенні, реорганізації, ліквідації суб'єктів господарювання,створенні об'єднань підприємств, вступі одного або кількох суб'єктівгосподарювання в об'єднання, при перетворенні органів влади, органів місцевогосамоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю воб'єднання суб'єктів господарювання, придбанні чи набутті будь-яким іншимспособом у власність, одержанні в управління (користування) часток (акцій,паїв), активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктівгосподарювання або їх структурних підрозділів, оренді цілісних майновихкомплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів, набуттібудь-яким іншим способом контролю господарської діяльності;

контролюєдотримання антимонопольного законодавства при здійсненні господарськоїдіяльності суб'єктами господарювання та при реалізації повноважень органамивлади, органами місцевого самоврядування, органамиадміністративно-господарського управління та контролю щодо суб'єктівгосподарювання;

розглядаєсправи про порушення антимонопольного законодавства та приймає рішення зарезультатами розгляду в межах своїх повноважень;

звертаєтьсядо суду чи арбітражного суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушеннямантимонопольного законодавства, надсилає правоохоронним органам матеріали пропорушення законодавства, що містять ознаки злочину;

даєрекомендації та вносить пропозиції органам державної влади, установам, органаммісцевого самоврядування, суб'єктам господарювання та їх об'єднанням щодопроведення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвитокпідприємництва і конкуренції, запобігання порушенням антимонопольногозаконодавства;

даєрекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органамадміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарюваннящодо припинення дій (бездіяльності), що містять ознаки порушеньантимонопольного законодавства, усунення причин цих порушень і умов, що їмсприяють, а після припинення порушення — про вжиття заходів по усуненнюнаслідків цих порушень у визначені Комітетом строки;

береучасть у розробці та вносить у встановленому порядку проекти актівзаконодавства, що регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політикита демонополізації економіки;

береучасть в укладанні міждержавних угод, розробці і реалізації міжнароднихпроектів та програм, а також здійснює співробітництво з державними органами інеурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями зпитань, що належать до компетенції Антимонопольного комітету України;

узагальнюєпрактику застосування антимонопольного законодавства, розробляє пропозиції щодойого удосконалення;

затверджуєкошторис доходів і видатків Антимонопольного комітету України та йоготериторіальних відділень;

розробляєі організовує виконання заходів, спрямованих на запобігання порушеннямантимонопольного законодавства;

систематично інформує населенняУкраїни про свою діяльність;

здійснюєінші дії щодо контролю за дотриманням антимонопольного законодавства в межахйого повноважень.

Антимонопольнийкомітет України в межах наданої йому компетенції має право:

визначатимежі товарного ринку, а також монопольне становище суб'єктів господарювання наньому;

видаватисуб'єктам господарювання обов'язкові для виконання рішення про припиненняпорушень антимонопольного законодавства та про відновлення початковогостановища, про примусовий поділ монопольних утворень;

видаватиорганам влади, органам місцевого самоврядування, органамадміністративно-господарського управління та контролю обов'язкові для виконаннярішення про скасування або зміну прийнятих ними неправомірних актів, проприпинення порушень і розірвання укладених ними угод, що суперечатьантимонопольному законодавству, забороняти або дозволяти створення монопольнихутворень органами влади, органами місцевого самоврядування, органамиадміністративно-господарського управління та контролю, а також суб'єктамигосподарювання;

вноситидо органів влади обов'язкові для розгляду подання щодо скасування ліцензій,припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання уразі порушення ними антимонопольного законодавства;

накладатиштрафи, застосовувати інші санкції у випадках, передбачених законом;

прийматинормативно-правові акти відповідно до його компетенції, зокрема, з питаньантиконкурентних узгоджених дій, зловживань монопольним (домінуючим) становищемна ринку, дискримінації органами влади, органами місцевого самоврядування,органами адміністративно-господарського управління та контролю, провадження узаявах про надання дозволу на економічну концентрацію суб'єктів господарювання,контролю за економічною концентрацією суб'єктів господарювання, провадження усправах про порушення антимонопольного законодавства, порядку виконання,перевірки, перегляду та оскарження рішень органів Антимонопольного комітетуУкраїни, а також недобросовісної конкуренції, обов'язкові для виконанняорганами влади, органами місцевого самоврядування, органамиадміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктами господарювання,контролювати їх виконання, надавати роз'яснення щодо їх застосування;

здійснюватиінші дії, передбачені законодавством про Антимонопольний комітет України.

Здійсненняіншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України усфері державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства,передбачених частиною першою цієї статті, не допускається.

Антимонопольнийкомітет України здійснює свої повноваження з додержанням Конституції та законівУкраїни незалежно від органів влади, органів адміністративно-господарськогоуправління та контролю, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб тасуб'єктів господарювання, а також об'єднань громадян чи їх органів.

Втручанняцентральних та місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевогосамоврядування, їх посадових осіб, об'єднань громадян та їх представників вдіяльність Антимонопольного комітету України та його територіальних відділеньзабороняється.

Впливу будь-якій формі на працівника Антимонопольного комітету України та йоготериторіальних відділень з метою перешкоджання виконанню ним службовихобов'язків або прийняття неправомірного рішення тягне за собоювідповідальність, передбачену законодавством.

Органидержавної влади, органи місцевого самоврядування, органиадміністративно-господарського управління та контролю, їх посадові особизобов'язані передавати Антимонопольному комітету України та його територіальнимвідділенням відомості, що можуть свідчити про порушення антимонопольногозаконодавства.

Діяльністьщодо виявлення, попередження та припинення порушень антимонопольногозаконодавства здійснюється Антимонопольним комітетом України, адміністративнимиколегіями, державними уповноваженими та головами територіальних відділеньКомітету з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актамиУкраїни.

Порядокрозгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннямисправ про порушення антимонопольного законодавства повинен забезпечуватидотримання прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і держави.

Антимонопольнийкомітет України, державні уповноважені, адміністративні колегії та головитериторіальних відділень Комітету в межах своїх повноважень приймаютьрозпорядження та постанови, які є обов'язковими для виконання.

З питаньпримусового поділу монопольних утворень, а також накладання штрафів запорушення антимонопольного законодавства Антимонопольний комітет України,адміністративні колегії, державні уповноважені та голови територіальнихвідділень Комітету виносять відповідні постанови.

Антимонопольнийкомітет України публікує в засобах масової інформації повідомлення про прийнятірішення та свою діяльність.

Фінансування Антимонопольногокомітету України та його територіальних відділень здійснюється за рахуноккоштів загального та спеціального фондів державного бюджету.

Обсягасигнувань з державного бюджету на утримання Антимонопольного комітету Українита його територіальних відділень, у тому числі розмір видатків на оплату праціїх працівників щорічно встановлюється Верховною Радою України окремим рядкомпід час затвердження державного бюджету.

Фінансуваннявитрат на утримання Антимонопольного комітету України та його територіальнихвідділень відбувається шляхом перерахування Головним управлінням Державногоказначейства України на їх поточні бюджетні рахунки коштів загального фондудержавного бюджету відповідно до нормативу перерахувань. Розмір цього нормативувстановлюється Верховною Радою України під час затвердження державного бюджетуна черговий рік.

Кошти відсплати зборів за подання заяв про надання згоди на створення, реорганізацію,ліквідацію суб'єктів господарювання, а також кошти від сплати штрафів,накладених за порушення антимонопольного законодавства, та пені за простроченняїх сплати зараховуються до доходів спеціального фонду державного бюджету наспеціальний рахунок, не підлягають вилученню та використовуються за цільовимпризначенням на фінансування діяльності Антимонопольного комітету України тайого територіальних відділень у порядку та в межах, визначених законом продержавний бюджет.

Задача.

Під часприймання продукції 26.01.97. була виявлена недостача продукції.

Претензіювід 31.01.97. про відшкодування збитків задовольнили. У відповіді на претензіюбуло вказано, що сума буде перерахована 20.02.97. згідно платіжного документу №00853.

Однак12.02.97. покупець звернувся в установу банку для списання вказаної суми вбезспірному порядку, пред’явивши як доказ відповідь на претензію.

Як повинен вчинити банк?

Як списуються кошти у безспірномупорядку?

Відповідь.

Відповіднодо ст. 8 Господарського-процесуального кодексу України якщо у відповіді провизнання претензії не повідомляється про перерахування визнаної суми, заявникпретензії по закінченні 20 днів після одержання відповіді має право пред'явитидо банку розпорядження про списання у безспірному порядку визнаної боржникомсуми. До розпорядження додається відповідь боржника, а якщо в ній не зазначенорозмір визнаної суми, то до розпорядження додається також копія претензії.

Установибанку зобов'язані приймати розпорядження про безспірне списання коштів і в тихвипадках, коли боржник, визнавши претензію, просить з різних причин нестягувати з нього визнану суму.

Занеобґрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторонасплачує другій стороні штраф у розмірі 10 процентів від списаної суми.

Отже,банк повинен повернути матеріали покупцю, так як у претензії конкретно вказанострок погашення заборгованості.

Джерела.

1. Конституція України.

2. Господарський процесуальний кодекс України.

3. Закон України “Про господарські товариства”.

4. Закон України “Про приватизацію державногомайна”.

5. Закон України “Про приватизацію невеликих державнихпідприємств — малу приватизацію”.

6. Закон України “Про антимонопольний комітетУкраїни”.

7. Фінансова діяльність підприємства.

Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., ПетроваК.Я., — К.: Либідь,1998

8. Підприємництво і підприємницька діяльність.