Реферат: Аналіз фаз відтворення людських ресурсів

Аналізфаз відтворення людських ресурсів.

План

Вступ. 3

1. Людина – основнеджерело і критерій соціально-економічного прогресу. 4

2. Відтвореннянаселення. 8

3. Відтворенняресурсів для праці 10

4. Фази відтвореннятрудових ресурсів. 13

Висновки. 16

Список використаноїлітератури. 17

Вступ

Людські ресурси —специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Як факторекономічного розвитку людські ресурси — це працівники, що мають певніпрофесійні навички і знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі.Вивчення людських ресурсів має велике значення для оцінки ринку праці йрозробки відповідної демографічної політики з метою впливу на процесивідтворення населення та його зайнятості.

Специфікалюдських ресурсів порівняно з іншими факторами економічного розвитку полягає втому, що, по-перше, люди не лише створюють, а і споживають матеріальні та Духовніцінності; по-друге, багатогранність людського життя не вичерпується лишетрудовою діяльністю, а отже, щоб ефективно використовувати людську працю,потрібно завжди враховувати потреби людини як особистості; по-третє,науково-технічний прогрес і гуманізація суспільного життя стрімко збільшуютьекономічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та іншихособистих якостей працівників, які формуються роками і поколіннями, арозкриваються людиною лише за сприятливих умов.

Однією зпередумов успішного економічного розвитку як на мікро-, так і на макрорівні єврахування інтересів людей в будь-яких діях, спрямованих на підвищенняефективності функціонування господарського механізму. Без такого врахування неможна досягти підвищення ефективності в широкому (тобто соціально-економічному)розумінні.

Особливогозначення грамотне узгодження соціально-економічних перетворень з потребами ідолями людей набуває в наш час у зв'язку з докорінною перебудовою системисуспільних відносин. Найсуттєвіші перетворення відбуваються саме всоціально-трудовій сфері, зачіпаючи інтереси мільйонів людей і відображаючисьна результатах економічного розвитку всієї країни. Дуже важливими в час змін єтакож гнучкість і мобільність, постійна адаптація людей до нових умов економічногорозвитку.

1.Людина – основне джерело і критерій соціально-економічного прогресу

 

Людина якголовний фактор виробництва є носієм виробничих і суспільних відносин.Продуктивні сили й виробничі відносини постійно змінюються, розвиваються.Відповідно змінюються — незмірно зростають — місце і роль людини в процесівиробництва, особливо в умовах сучасного науково-технічного прогресу. З одногобоку, відбувається звільнення людини від виконання певних функцій безпосередньов самому виробництві за рахунок його механізації й автоматизації, а з іншого —підвищується значення її професійної підготовки, здатності забезпечитифункціонування складного технічного обладнання.

Людина якбіосоціальна істота є частиною і природи, і суспільства. Вона включена узв'язок з іншими людьми в процесі спільної трудової діяльності. Розуміннядіалектичної єдності біологічного й соціального в людині має принциповезначення. Якщо недооцінюється той чи інший аспект, неминучі викривлення врозвитку суспільства.

На сучасномуетапі розвитку суспільства перетворювальна діяльність у природі досягла такогоступеня, що стала реальною загрозою екологічної катастрофи. Забрудненняповітря, води й землі негативно позначається на житті людей, викликає тяжкізахворювання. Антропоцентристське розуміння світової цивілізації виховує влюдини впевненість у тому, що вона може і має брати від навколишньої природивсе, що їй необхідно. А цінність природи нібито полягає лише в тому, щоб вонаслужила людині. Такий підхід призводить до глибокої екологічної кризи, щоставить під сумнів збереження і розвиток людської цивілізації.

Саме життявимагає відновлення і послідовного дотримання принципу гармонійногоспівіснування людини і природи. Людина повинна вміти відновлювати природне навколишнєсередовище, будувати свої відносини з природою на нових, гуманістичних засадах.Тому сучасний розвиток продуктивних сил нерозривно пов'язаний з подальшимпідвищенням освіченості людини, опануванням не лише технічної, а й гуманітарноїкультури. Саме завдяки цьому людина здатна до цілісного сприйняття природи йсуспільства.

Сьогодні швидкимитемпами розвивається екологія — наука про збереження навколишнього середовища,яка все більше впливає на розвиток суспільного виробництва, економіки в цілому.

Економічна теоріяпевною мірою характеризує взаємодію людини з природою, але не вивчає розвиткуприроди в цілому. Тому вона не розглядає всього комплексу екологічних проблем.Разом із тим, економічний аспект екологи органічно входить до проблем розвиткусуспільного виробництва.

Людина маєстворити гармонійну еколого-економічну систему, яка б органічно поєднуваласприятливі для неї економічні умови життєдіяльності зі збереженням природногонавколишнього середовища, щоб соціально-економічна якість життя доповнюваласьекологічно безпечними здоровими умовами.

Суспільнівідносини відіграють вирішальну роль у розвитку людини. Якщо не створеносприятливих суспільних умов, людині дуже важко, а іноді й неможливо проявитисвій талант. Проте не можна Ігнорувати й те, що людина — біосоціальна істота,що природа відіграє величезну роль у її творенні. Саме тому є люди, які маютьвеликі здібності, талант, і є люди менш обдаровані. Створення умов дляреалізації здібностей усім людям — один з основоположних принципів розвитку суспільства.

В економічнійтеорії використовуються такі поняття й категорії, як працівник, трудівник,робоча сила, особистий фактор виробництва, фактор виробництва, людський фактор,суб'єктивний фактор та ін. Щоб зрозуміти співвідношення між ними, слід звернутисядо визначення поняття робоча сила.

Робоча сила — цесукупність фізичних і духовних здатностей, які має організм людини, її живаособистість і які вона застосовує щоразу, коли виробляє будь-які споживчівартості. Це означає, що здатність до праці є важливою, проте не єдиною рисоюлюдини.

Категоріяособистий фактор виробництва характеризує людину як головний і вирішальнийелемент продуктивних сил. Разом з тим, людина є і суб'єктом економічнихвиробничих відносин, і носієм системи інтересів. Тому категорія людський факторзначно ширша, ніж особистий. Вона характеризує діяльність людей, активнефункціонування їх системі не лише виробничих, а й усіх суспільних відносин.Людський фактор — це органічна єдність свідомості й діяльності людини якрушійної сили і вищої мети суспільного прогресу.

Категоріясуб'єктивний фактор — ширша, ніж людський фактор, оскільки характеризує свідомудіяльність окремих індивідів, трудових колективів, партій, верств, громадськихорганізацій і навіть держави. Економічна теорія вивчає важливі конкретні проявилюдського, суб'єктивного фактора, пов'язані з економічною діяльністю, але неможе охопити всього багатства суспільних відносин, втілених у цих поняттях.

Як булозазначено, продуктивні сили — це єдність матеріально-речового й особистогофакторів виробництва. Головну роль у цьому відіграє особистий фактор — людина,яка створює засоби виробництва і приводить їх у дію. Людина — головнапродуктивна сила суспільства. Разом з тим, засоби виробництва й передусімзнаряддя — цс найбільш революційний елемент продуктивних сил. Вони швидкозмінюються, вдосконалюються, що пов'язано з розвитком людини, підвищенням їїосвітнього, кваліфікаційного рівня, поліпшенням організації праці й управління.

До певного часубула поширена концепція про зниження ролі людини в системах автоматизованоговиробництва, пристосуванні чи примусовому підпорядкуванні її все досконалішійтехніці. Ця концепція розглядала людський фактор як найменш надійну деталь убудь-якій складній технічній системі. Однак це не відповідає реальним процесамсуспільного розвитку.

Роль людини вусіх глибоких змінах у техніці й технології не знижується, а навпаки, зростає,адже саме діяльність людини визначає розвиток науки й техніки, вдосконаленнявиробництва, суспільного життя в цілому.

Всуперечекономістам, які перебільшують роль оречевленої в засобах виробництва праці йпринижують живу працю людини, на нашу думку, пріоритет належить другій,оскільки саме людина є головною продуктивною силою суспільства.

Науково-технічнийпрогрес постійно вносить зміни в продуктивні сили суспільства, засобивиробництва, оречевлену й живу працю. Вони все більше стають втіленням знання,значення якого незмірно зростає. Наука перетворюється на безпосередню суспільнупродуктивну силу. І якщо в засобах праці вона виступає як оречевлене знання, тов людині вона існує як жива свідомість, яка визначає її науково-технічну йекономічну діяльність. Якщо робоча сила не відповідає вимогам, які висуваютьсядо неї новою технікою і технологією, це неминуче призведе до того, що вони небудуть використовуватися. Суперечлива взаємодія матеріально-речового йособистого елементів продуктивних сил об'єктивно спрямовує дії людей назабезпечення прогресивного розвитку в єдності їх.

Відбуваєтьсяпаралельний розвиток засобів виробництва і людини. Ручні знаряддя праціпотребували працівника певного типу (без особливої підготовки). Застосуванняпромислових машин висунуло нові вимоги до робочої сили: освіченість, професійнамайстерність. Сучасна науково-технічна революція піднесла ці вимоги на ще вищийрівень.

З часомзмінюються потреби людини у сфері матеріального забезпечення, охорони здоров'я,фізичного розвитку, освіти (як загальної, так і професійної), культури,духовного життя. Від цього все більше залежить розвиток суспільного виробництва.Це, у свою чергу, вимагає зміни умов відтворення робочої сили.

Суспільневиробництво, як І його фактори, завжди має конкретно-історичнусоціально-економічну форму. Тому й людина як головний фактор продуктивних силводночас є суб'єктом (носієм) економічних виробничих і всіх суспільнихвідносин, адже економічні відносини виникають та існують у процесі спільноїтрудової діяльності людей.

2.Відтворення населення

Відтвореннянаселення — це історично і соціально-економічно обумовлений процес постійного ібезперервного поновлення людських поколінь.

У процесах відтвореннянаселення розрізняють види руху, типи і режими.

Видируху (природний, міграційний, соціальний, економічний) визначаються особливостями зміничисельності та складу населення в країні в цілому і в окремих регіонах

Природнийрух населення —це результат процесів народження та смерті людей. Залежно від того, які процесипереважають, відбувається природний приріст або природне зменшення населення.

Чисельністьі склад населення змінюється також в результаті міграційних процесів(механічного просторового переміщення населення). Такі переміщення викликанірізними, але завжди дуже серйозними причинами (політичними, економічними,релігійними тощо). Розрізняють міграцію зовнішню, пов'язану зі зміною країнипостійного проживання (емі­грацією називається виїзд за межі держави,імміграцією – прибуття з інших країн), та внутрішню, що відображає зміну людьмимісця проживання в межах однієї країни. Внутрішня міграція найчастіше обумовленаособистими або економічними причинами, зокрема значну її частку становить рухнаселення з сіл у міста (або навпаки) у пошуках заробітку.

Соціальнийрух населеннявиявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структурнаселення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнемосвіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структуроюзайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристиками.

Особливозвертаємо увагу на економічний рух населення, що пов'язаний із зміною йоготрудової активності. Результати цього руху обумовлені передусім економічнимичинниками: люди розпочинають або припиняють трудову активність, що призводитьдо відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.

Природний,міграційний, соціальний та економічний рухи населення взаємозалежні тавзаємопов'язані. У сукупності вони визначають чисельність і якісніхарактеристики населення.

Уприродному русі населення розрізняють типи його відтворення: традиційний(екстенсивний) та сучасний (інтенсивний).

Традиційнийтип відтворенняхарактеризується високою нерегульованою народжуваністю і високою смертністю (зпричин нерозвиненості медицини, низького рівня життя, війн, епідемій). Врезультаті взаємодії цих факторів загальні темпи зростання чисельностінаселення невисокі, в структурі переважає частка молодих людей. Цей типхарактерний для ранніх етапів розвитку людського суспільства.

Сучаснийтип відтворенняобумовлений соціально-економічним розвитком, зростанням рівня життя, досягненнямимедицини, емансипацією і залученням в економічну діяльність жінок та іншимипричинами, в результаті яких різко зменшився рівень народжуваності, значнозбільшилася середня тривалість життя, знизився рівень смертності, зросла часткалюдей старшого віку в структурі населення.

Розрізняєтьсятри режими відтворення населення: розширене, просте, звужене. Розширеневідтворення характеризується переважанням народжуваності над смертністю (і вабсолютних показниках, і в розрахунку на 1000 осіб) та, відповідно, природнимприростом населення. Просте відтворення означає постійну кількість населення врезультаті приблизно однакової народжуваності і смертності. Звуженевідтворення, або депопуляція, характерне для країн, в яких показники смертностіперевищують показники народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютнезменшення кількості населення, що ми і спостерігаємо зараз в Україні.

Особливостіісторичного розвитку України сильно вплинули на динаміку чисельності всьогонаселення, і зокрема ресурсів для праці. В XX ст. життя всіх поколінь і практичнокожної людини було стривожене і погіршене тяжкими дра­матичними подіями якперша і друга світова та громадянська війни, індустріалізація, колективізація,голодомори, масові репресії, участь у військових конфліктах (зокрема, вАфганістані), чорнобильська трагедія, глибока криза 90-х років. В результаті нелише гинули або ставали інвалідами тисячі і навіть мільйони молодих здоровихлюдей, але і різко зменшувалася народжуваність, деформувалася статево-вікова структуранаселення. Тому відтворення населення і ресурсів Для праці в Українівідбувалося і відбувається не рівномірно, а «хвилеподібно»: певніпідйоми змінюються глибокими падіннями.

3.Відтворення ресурсів для праці

Відтворенняресурсів для праці — це процес постійного і  безперервного поновленнякількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Оскількиресурси для праці є частиною населення, то і відтворення ресурсів для працівідображає стан і характер відтворення населення як частина цілого. Динамікачисельності всього населення визначає динаміку чисельності економічно активногонаселення, але ця залежність не проста. Тобто збільшення (зменшення)чисельності населення призводить до збільшення (зменшення) чисельностітрудоактивного населення лише за інших однакових умов, а в реальному житті, піддією різноманітних причин ці зміни відбуваються не одночасно і не в однаковомумасштабі.

Наприклад,народження дітей збільшує кількість населення одразу, а кількість ресурсів дляпраці — лише через 15 — 20 років, і то за умови, що ці люди стануть економічноактивними. Смертність непрацездатних людей зменшує кількість населення, але незмінює ресурси для праці. При незмінній кількості населення ресурси для праціможуть значно збільшуватися (зменшуватися) за рахунок зростання (спадання)трудової активності населення, наприклад внаслідок зміни рівня життя.

Увідтворенні ресурсів для праці, як і у відтворенні всього населення,розрізняють види руху, типи і режими.

Природний,міграційний і економічний рух населення впливає на кількісні характеристикиресурсів для праці, соціальний — на якісні. Кожен вид руху обумовлюється дієючисленних різноманітних причин, а їх взаємодія і взаємозалежність визначаютькількість економічно активного населення, що є фундаментальним показником длябудь-якого суспільства або держави. Тому важливо проаналізувати вплив надинаміку економічно активного (трудоактивного) населення кожного з цих факторівокремо (табл. 1).

Таблиця1.

Впливфакторів природного, міграційного та економічного руху на динамікутрудоактивного населення України, %

Фактор 1959-1969 1970-1978 1979-1988 1989-2004 Все трудоактивне населення Природний рух 3,5 3,1 1,2 0,1 Міграційний рух 0,2 -0,1 -0,2 0,3 Економічний рух -0,2 1,2 -0,9 7,0 Разом 3,5 4,2 0,1 7,4 Трудоактивне населення працездатного віку Природний рух 2,4 4,7 0,0 -0,9 Міграційний рух 0,0 -0,3 -0,3 0,5 Економічний рух 2,7 0,9 -0,7 -0,5 Разом 5,1 5,3 -1,0 -0,9 Трудоактивне населення пенсійного віку Природний рух 3,4 -0,3 1,5 2,4 Міграційний рух 0,5 0,2 -0,1 -0,3 Економічний рух -6,1 -0,7 3,1 69,8 Разом -1,2 -0,8 4,5 71,9

Зтаблиці бачимо, що на етапі переходу до ринкових відносин відбулосябезпрецедентне зростання кількості економічно активного населення. Алекардинальна відмінність цього етапу демоекономічного розвитку України відрадянського періоду полягає не в темпах приросту чисельності трудоактивногонаселення, а в структурі цього приросту. Раніше основним фактором приросту бувприродний рух населення, а в «перехідний період» приріст майжеповністю викликаний економічними чинниками. Таке різке зростання трудовоїактивності пояснюється передусім зниженням рівня життя населення та зростаннямекономічних потреб, в результаті чого до праці залучаються люди, які раніше немали необхідності заробляти. Причому оскільки радянська епоха загальноїзайнятості майже не залишила резервів поповнення робочої сили працездатноговіку, джерелом цього поповнення стали пенсіонери та молодь, яка все частішевідмовляється від освіти на користь заробітків або поєднує освіту з трудовоюдіяльністю. Цей приклад наглядно засвідчує, що відтворення ресурсів для праці,хоча і має в основі відтворення населення, проте визначається специфічнимизаконами.

Типивідтворенняресурсів для праці порівняно з типами відтворення населення мають різнесмислове значення. Екстенсивний тип відтворення ресурсів для праці означаєзміну їхньої чисельності без зміни якісних характеристик економічно активногонаселення. Інтенсивний тип відтворення пов’язаний із зміною якості людськихресурсів: зростанням освітнього рівня, кваліфікації, покращанням здоров'я тарозумових здібностей тощо, що означає нарощення трудового потенціалу.

4.Фази відтворення трудових ресурсів

Відтворення –процес безперервного відновлення суспільного виробництва матеріальних благ іпослуг — є необхідною умовою існування суспільства за будь-якоїсуспільно-економічної формації. Це є відновлення відтворення сукупногосуспільного продукту, робочої сили, виробничих відносин, а також окремих видівприродних ресурсів і навколишнього середовища. Відтворення у своєму русліпослідовно проходить фази виробництва, розподілу, обміну і споживання. Стосовнотрудових ресурсів як специфічного чинника виробництва процес відтворенняскладається з таких фаз: формування та відшкодування, розподілу й перерозподілуі оптимального використання.

Фаза формуваннята відшкодування людських ресурсів. Мета цієї фази – найповніше задоволенняпотреб суспільства у високоосвічених та кваліфікованих громадянах, які здатнізабезпечити ефективне функціонування та розвиток усіх сфер організаціїсоціального життя – політичного, економічного та духовного. Фаза включаєвідновлення населення, підготовку та перепідготовку кадрів, відшкодування фізичноїта духовної здатності робітників. На даному етапі необхідними умовамиефективності політики в галузі людських ресурсів є пізнання системи об’єктивнихзаконів народонаселення та активне використання їх в процесі розробки тареалізації демографічної політики; створення та впровадження концепції розвиткусистеми багаторівневої безупинної освіти та професійної орієнтації зурахуванням потреб та особливостей функціонування постсоціалістичногосуспільства; розробка та реалізація основних напрямів діючої соціальноїполітики для вдосконалення умов життєдіяльності, поліпшення соціальногозабезпечення та використання вільного часу.

Фаза розподілу таперерозподілу людських ресурсів. Мета фази – забезпечення найефективнішоїзайнятості працездатного населення, оптимального розподілу та перерозподілукваліфікованої робочої сили між галузями суспільного виробництва, а також міжгалузями світового господарства та різними регіонами. Ефективна зайнятістьнаселення забезпечується шляхом організації та вдосконалення робочих місць як вматеріальному виробництві, так і у невиробничій сфері, оптимізацією їхвдосконалення та збалансованості, розвитком мережі зайнятості населення як вдержавному, так і всесвітньому масштабах. 3. Фаза оптимального використаннялюдських ресурсів є поточною в процесі відновлення, оскільки в ній реалізуєтьсяздатність людини до творчої праці, виробляються духовні та матеріальні блага,забезпечуються збільшення виробництва та підвищення якості суспільної праці. Аце перш за все залежить від розвитку високих технологій, підвищенняпродуктивності живої праці, запровадження наукової організації праці,вдосконалення соціального розвитку трудових колективів, використання ефективнихформ та методів керування персоналом підприємств та організацій.

Усі фази органічнопов’язані між собою. Розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи відтворенняробочої сили. Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудовихресурсів в окремих регіонах та в країні загалом без зміни їхніх якісниххарактеристик. Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов’язане зі зміноюїхньої якості, а саме: із зростанням освітнього рівня працівників, їхньоїкваліфікації, фізичних та розумових здібностей тощо. Екстенсивний таінтенсивний типи відтворення сукупної робочої сили взаємно доповнюють одинодного.

Основним джереломпоповнення трудових ресурсів є молодь, яка вступає в працездатний вік.Чисельність цієї категорії залежить від режиму її відтворення (розширеневідтворення – перевищення кількості народжень над числом смертей на 1000 осібнаселення; просте відтворення – відсутність приросту чисельності населення,тобто кількість народжених дорівнює числу померлих на 1000 осіб населення;звужене відтворення – відсутність природного приросту на фоні його абсолютногозменшення – депопуляції, що пов’язане зі зниженням рівня шлюбності танароджуваності в країні, а також із зростанням дитячої смертності).

Сучаснійдемографічній ситуації притаманна тенденція до зменшення чисельності населенняУкраїни, його економічно активної частини, що призводить до звуженоговідтворення трудових ресурсів і якщо цей процес не регламентувати та нестворювати умови для поліпшення демографічної ситуації в країні, то, згідно зрозрахунками експертів ООН, протягом наступних 50 років населення України можезменшитися на 40%. Це є найвищий показник зменшення населення у світі,повідомляє Бі-Бі-Сі (www.bbc.co.ukr). Ці дані викладені в розповсюдженомущорічному звіті ООН. Негативні тенденції, відповідно до звіту,спостерігатимуться і в Росії та Італії – населення цих країн зменшиться начверть. Населення Землі збільшуватиметься перш за все за рахунок Африки, деякихазіатських та латиноамериканських країн. У промислово розвинутих країнахзростатиме співвідношення чисельності літніх людей: якщо зараз вони складають п’ятучастину населення, то через півстоліття їх вже буде третина, до 2050 р. у цихкраїнах житимуть 9 з 10 літніх людей.

Формуваннямеханізму регулювання відтворення робочої сили  слід розглядати як процесприведення до режиму активної взаємодії  таких його складових:структурно-інвестиційної, соціально-економічної, фінансово-вартісної таорганізаційно-управлінської.

У межах кожної зних визначені найперспективніші напрями регулювання і практичні дії, що маютьбути реалізовані в найближчій перспективі та дозволять сформувати механізм,адекватний реаліям перехідної економіки. Оскільки відтворення трудових ресурсівє процесом відновлення використаних ресурсів, то важливим моментом є оцінкарівня їх використання. Адже в умовах ринкової системи господарювання важливо,щоб ресурси (і не тільки трудові) використовувалися ефективно, тому на різнихрівнях управління застосовуються різні критерії та показники для оцінки їхвикористання. Використання трудових ресурсів оцінюється за допомогоювідповідних критеріїв та показників.

Висновки

 

Залежновід мети дослідження людські ресурси характеризуються різнимисоціально-економічними категоріями. Економікою праці найширше використовуютьсятакі з них: населення, економічно активне населення, трудові ресурси. Населення— це сукупність людей, що проживають на визначеній території. Трудові ресурси —це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовимиздібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві. Економічноактивне населення, або робоча сила, — це частина трудових ресурсів, якапротягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили длявиробництва товарів і надання послуг. Кількісно економічно активне населенняскладається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельностібезробітних.

Відтвореннянаселення — це історично і соціально-економічно обумовлений процес постійного ібезперервного поновлення людських поколінь. У процесах відтворення населеннярозрізняють види руху (природний, міграційний, соціальний, економічний), типи(екстенсивний та інтенсивний) і режими (розширене, просте, звуженевідтворення). Відтворення ресурсів для праці — це процес постійного ібезперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічноактивного населення. Природний, міграційний і економічний рух населення впливаєна кількісні характеристики ресурсів для праці, соціальний — на якісні. Коженвид руху визначається дією численних різноманітних причин, а їх взаємодія івзаємозалежність визначають кількість економічно активного населення, що єфундаментальним показником для будь-якого суспільства або держави.

Списоквикористаної літератури

1. БогиняД.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посіб. – 2-ге вид., стер. –К.: Знання-Прес, 2001. – 313 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

2. Економікапідприємства: Підр. / За заг. ред. С.Ф. По кропивного. – Вид. 2-ге, перероб. тадоп. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с., іл.

3. ПротоповаВ.О., Полонський А.Н.  Економіка підприємства. Навчальний посібник длястудентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – Київ: ЦУЛ,2003. – 220 с.

4. СідунВ.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навч. пос. – Київ: Центрнавчальної літератури, 2003. – 436 с.

5. ЗавіновськаГ.Т. Економіка праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 200 с.

6. ХрамовВ.О., Бовтрук А.П. Основи управління персоналом, 2001, 112 с.

7. Мотивация и оценка персонала: Пособие / Дмитренко Г.А., Шарапатова Е. А.,Максименко Т.М., 2002,248 с.

8. Калина А.В.Организация и оплата труда в условиях рынка, 2003, 312 с.

9. ШвецьН.Г. Раціоналізація трудової діяльності, 2004, 94 с.

10. КалинаА.В. Економіка праці: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2004. – 269 с.