Реферат: Предмет та методи вивчення статистики
1.Предмет і метод статистики
Поняттястатистики як науки
З давніх часів людство здійснювало облік багатьох явищ іпредметів, які виникали в процесі його життєдіяльності. Це і чисельністьчоловічого та жіночого населення країни, і прибуток скарбниці держави, іземельні угіддя та їх кількість, і сировинні ресурси та ін. При подальшомупоглиблені суспільного розподілу праці, збільшенні її продуктивності, розвиткусуспільних відносин відбувалось зростання кількості враховуваних факторів увиробничій та соціальній сферах, встановились їх зв'язки на господарському,регіональному та загальнодержавному рівнях. З урахуванням цих факторів зв'язаніі методи їх обчислення, створення розрахункових показників.
Всю перераховану інформацію надає суспільству статистика.Термін «статистика» визначається сукупністю латинських та італійських слів,що в перекладі означає «стан явищ». В наукове використання термін «статистика» буловведено німецьким вченим, професором Геттингенськоґо університету Г. Ахенвалему 1743 році для визначення сукупності знань, які характеризують державнийустрій, визначні пам'ятки країни, що характеризує її добробут. Однак такевизначення далеко від сучасного тлумачення поняття «статистика». В данийчас під статистикою розуміють галузь практичної діяльності, економічної наукита навчальної дисципліни з вивчення способів збирання, обробки та аналізу данихпро масові соціально-економічні явища і процеси.
Як галузь практичної діяльності статистика займаєтьсязбиранням, накопиченням, обробкою цифрових даних, які характеризують економіку,населення, культуру, освіту та інші явища в житті суспільства.
Статистикою називають також особливу науку, тобто галузьзнань, яка вивчає масові явища в житті суспільства з їх кількісної сторони.Основою для вивчення масових явищ є закон великих чисел. Сутність йогополягає в тому, що кожне одиничне явище випадкове (воно може бути або не бути),але у з'єднанні великої кількості таких явищ в загальній характеристиці їх масивипадковість зникає в тім більшій мірі, чим більше з'єднано одиничних явищ.Так, врожайність на одному конкретному полі може бути більше або менше, навітьякщо воно удобрено краще іншого. Врожайність в цілому великої кількості добреудобрених полів буде вище, чим на великої кількості менш удобрених. Математика,зокрема теорія ймовірностей і математична статистика, розглядає в чистокількісному виражені закон великих чисел, виражає його цілою серієюматематичних теорем (Бернулі, Чебишева, Ляпунова, Маркова та ін.). Вонипоказують, при яких умовах можна розраховувати на відсутність випадковості вохоплюваних масу характеристиках, так як це зв'язане з чисельністю присутніх в нійіндивідуальних явищах. Статистика базується на цих теоремах у вивченнікожного масового явища.
Між статистикою як наукою і практикою існує тіснийвзаємозв'язок», наука статистика використовує дані практики, узагальнює тарозроблює методи проведення статистичних досліджень; в свою чергу в практичнійдіяльності статистикою використовуються теоретичні положення статистичної наукидля вирішення конкретних задач економіки та менеджменту.
Як навчальна дисциплінастатистика єскладовою нормативної частини дисциплін навчальних планів фахівців з економікита менеджменту. Перехід економіки України до ринкових відносин наповнює новимзмістом роботу підприємців, економістів та менеджерів. А це пред'являєпідвищенні вимоги до рівня їх статистичної підготовки.
Статистика як наука являє собою цілісну систему науковихдисциплін:
а) теорія статистики;
б) економічна статистика та її галузі;
в) соціальна статистика та її галузі,
г) інші (галузеві) види статистики.
Теорія статистики– це наука прозагальні принципи та методи статистичних досліджень будь-якихсоціально-економічних явищ. Вона розробляє понятійний апарат та системукатегорій статистичної науки, розглядає методи збирання, зведення тагрупування, узагальнення та аналізу статистичних даних. Таким чином, теоріястатистики є методологічною основою всіх галузевих статистик.
Економічна статистикарозробляє іаналізує: макро- і мікроекономічні показники національної економіки; структуру,пропорції та взаємозв'язок галузей; особливості розміщення продуктивних сил,склад і використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів; загальнумакроекономічну модель ринкової економіки у вигляді системи національнихрахунків (СНР). Галузями економічної статистики є статистика промисловості,сільського господарства, транспорту, будівництва, навколишнього середовища таін.
Соціальна статистикавивчає соціальніумови і характер праці, доходи, споживання матеріальних благ і послугнаселення. її галузі – статистика народонаселення, рівня життя населення,політики, культури, науки, освіти, права та ін.
До інших (галузевих) видівстатистикивідносяться: санітарна, медична, демографічна статистика та ін.
Статистика має багатовікову історію. Довгий час статистикаіснувала як галузь практичної діяльності і зводилась, в основному, достатичного спостереження (збирання даних про чисельність населення, його майнота доходи, земельні угіддя тощо) та операцій за їх систематизацією.
Найбільш ранні відомості були про облік чисельності населення уСтародавньому Китаї (XXII ст. до н.е.), потім за Стародавнім Єгиптом (вимір та оцінказемель), Стародавньою Грецією (чисельність і майнове положення класівнаселення). Достатньо досконалі форми організація статистики набула уСтародавньому Римі (VI ст. до н.е.) у вигляді цензу (даних за кожним римськимгромадянином про його ім'я, стать, вік, майнове положення тощо), цензиповторялись через кожні 5 років.
В середні віки загальнодержавна статистика вже не мала такогобагатого матеріалу, як у Стародавньому Римі, так як вона поповнювалась новимиданими винятково рідко (переписи населення, інвентаризація майна,внутрішньогосподарський облік феодального майна тощо).
Поява капіталістичних виробничих відносин на фоні розкладанняфеодального устрою вимагало більш високих форм організації статистики. Так,починаючи з XVI ст. в Голландії, Франції, Англії, Італії видаються збірки захарактеристикою політичного устрою країни, чисельністю населення, рівнем промисловостіта сільського господарства. Період остаточної перемоги капіталістичних відносину ряді країн співпало з формуванням в них державної статистики у сучаснихформах, коли зароджувалась статистична наука не лише збиранням даних, а їхобробкою та подальшим аналізом.
У середині XVIII ст. німецьким вченим Г. Ахенвалем вГеттингенському університеті вперше введено навчальну дисципліну, яку вінназвав статистикою. Основним змістом цього курсу було опис політичногостану та визначних пам'яток держави. Цей напрямок розвитку статистики одержавназву опису вального. Зміст, задачі та предмет вивчення статистики врозумінні Г. Ахенваля були ще далекі від сучасного погляду на статистикуяк науку.
Значно ближче до сучасного розуміння статистики стала англійська школаполітичних арифметиків, засновниками якої були В. Петті (1623–1687 рр.) та Дж. Граунт(1620–1674 рр.). Вони домагались шляхом узагальнення та аналізу факторів задопомогою цифр характеризувати стан і розвиток суспільства, закономірностірозвитку суспільних явищ, що проявляються в масовому матеріалі. Історіяпоказала, що саме школа політичних арифметиків стала джерелом виникненнястатистики як науки, а В. Петті вважається засновником економічної статистики.
На початку XIX ст. виник третій напрям статистичної науки – статистико-математичний.Представниками цього напряму були: бельгійський статистик А. Кетле(1796–1874 рр.) – засновник вчення про середні величини; англійські вчені Ф. Гамільтон(1822–1911 рр.) та К. Пірсон (1857–1936 рр.), які використали математичніметоди статистики в біології; американські вчені Р.Фішер (1890–1962 рр.), М. Мітчел(1874–1948 рр.), В. Госсет, більш відомий під псевдонімом Ст'юдент (1876–1937рр.), які використовували в статистичних дослідженнях методи теоріїймовірностей.
/>У розвиткувітчизняної статистичної науки і практики значна роль належить таким російськимта українським вченим: І.Ф. Герману (1755–1815 рр.), Д.М. Журавському(1810–1856 рр.), які вивчали питання взаємодії статистики і політекономії,постановки статистичного спостереження та аналізу статистичних даних, розробкитеорії групувань; Ю.С. Янсону (1835–1893 рр.) – основоположникустатистичного аналізу; О.О. Чупрову (1874–1926 рр.), який вивчав питанняаналізу зв'язків і залежностей суспільних явищ, проблем стійкості динамічнихрядів; М.В. Птухі (1884–1961 рр.) – одному із основоположників вітчизняноїдемографічної статистики та багатьом іншим.
Сучасна статистична методологія знайшла розвиток в роботах відомихвітчизняних вчених-статистиків: В.С. Нємчинова, С.Г. Струміліна, Б.С. Ястремського,А.Я. Боярського, Т.В. Рябушкіна, С.С. Сергєєва та ін.
Визначним кроком у розвитку сучасної статистичної науки євикористання економіко-математичних методів і комп'ютерної техніки в аналізісоціально-економічних явищ і процесів.
Предметстатистики
Статистика як суспільна наука має свій об'єкт та предметдослідження. Розвиток статистичної науки, розміщення сфери використаннястатистичних досліджень на практиці, її активна участь в управлінні економікоюпривели до такого сучасного змісту поняття «статистика». Статистикарозглядається як суспільна наука, галузь практичної діяльності, навчальнадисципліна, яка вивчає кількісну сторону масових соціально-економічних явищ іпроцесів у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною шляхом збирання, обробкита аналізу масових даних, вивченні їх структури та розподілу, розміщенні упросторі та за часом, тенденцій та закономірностей перебігу, щільності взаємозв'язківта взаємозалежностей.
Об'єктами статистичного аналізу можуть бути найрізноманітнішіявища і процеси суспільного життя.
Предметом статистики є розміри і кількісніспіввідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування,розвитку, взаємозв'язку.
У визначенні статистики підкреслюються дві її основні відмінностівід інших суспільних наук. По-перше, статистика вивчає не поодинокі, амасові соціально-економічні явища і процеси суспільного життя. По-друге,предметом статистики є кількісна сторона явищ і процесів суспільного життя; прицьому статистика вивчає кількість не саму по собі, а у зв'язку з її якіснимзмістом у конкретних умовах місця та часу.
Кількісна сторона проявів суспільного життя – це насампередрозміри явищ і процесів та їх співвідношення. Так, при вивченні товарообігу,товарних запасів, витрат виробництва та інших показників комерційної діяльностівстановлюють кількісні характеристики їх розвитку, визначають співвідношенняміж показниками, що дає цифрову оцінку виявлених при цьому закономірностям.
Таким чином, кількісну сторону масових суспільних явищ і процесівстатистика виражає у вигляді статистичних показників (чисел). Статистичнимпоказником називають узагальнену числову характеристику будь-якого масовогоявища (процесу) з його якісною визначеністю в конкретних умовах місця та часу.Прикладами статистичних показників є кількість працюючих на підприємстві напочаток року, обсяги виробленої та реалізованої продукції, собівартість,рентабельність виробництва тощо.
Статистичні показники можуть бути виражені у вигляді абсолютнихі відносних величин. Якщо статистичний показник стосується окремогоявища (наприклад, конкретного підприємства), то його називають індивідуальним,якщо ж сукупності явищ (наприклад, однотипних підприємств регіону), то узагальненим,або зведеним. В статистиці використовуються і системастатистичних показників, якою називають сукупність взаємозв'язаних ірозташованих у логічній послідовності узагальнених даних.
Статистика оперує з відповідними категоріями тобтопоняттями, які виражають суттєві, всебічні властивості явищ дійсності. До основнихкатегорій статистики можуть бути віднесені:
а) статистична закономірність;
б) статистична сукупність;
в) одиниця та обсяг сукупності;
г) ознака сукупності;
д) варіація ознаки;
ж) шкала ознаки.
Статистична закономірність – це повторюваність,послідовність і порядок у масових соціально-економічних явищах (процесах). Воснові статистичної закономірності лежить закон великих чисел, основнимпринципом якого є масовість явища або процесу. При масовості зникає впливвипадкових причин на досліджуваний результат, випадкові причини взаємноврівноважуються і це дає можливість виявити об'єктивну і невипадковузакономірність сторін суспільного життя.
Статистична закономірність притаманна лише сукупностям, тому щосукупність, а не окремий елемент, стає базою для встановлення конкретнихзаконів. Статистична сукупність – це множина одиниць (об'єктів, явищ),які об'єднуються однією якісною основою, але відрізняються між собою за рядомознак. Статистичній сукупності притаманні дві властивості, це – масовість таоднорідність її одиниць. Прикладом статистичної сукупності є комерційні банкикраїни: їх об'єднує характер надання банківських послуг, хоча капітал, прибутокта інші ознаки різні.
Окремі елементи статистичної сукупності називають одиницямисукупності, а загальну їх кількість – обсягом сукупності. Одиницісукупності, як первинні елементи, виражають її якісну однорідність і виступаютьносіями певних ознак. Наприклад, одиницями сукупності можуть виступатиакціонерні товариства, фірми, фермерські господарства, людина, сім'я, станоктощо. Одиниці сукупності повинні бути якісно однорідними.
Елементи сукупності характеризуються однією або кількома ознаками.Ознака – це статистичний еквівалент властивостей одиниць сукупності. Так,для одиниці статистичної сукупності «підприємство» ознаками можуть бути:обсяги виробленої продукції, співвідношення власних та запозичених коштів,чисельність робітників тощо.
Однією з особливостей статистичної сукупності є наявність варіаційознак, тобто відмінностей, коливань у числових значеннях окремих одиницьсукупності. Ознаки, які набувають різних значень, називають варіюючими. Прикладамиваріюючих ознак людини є вік, стать, сімейний стан, рівень освіти, апідприємства – спеціалізація, форма власності, рентабельність виробництва тощо.
Варіюючі ознаки поділяють на кількісні та атрибутивні (якісні). Кількісніознаки виражаються числами (урожайність, заробітна плата, продуктивністьпраці та ін.). Атрибутивними називають ознаки, які не підлягаютьчисловому вираженню і характеризують словами описові риси (стать, професія,галузь і т.ін.).
За характером варіювання кількісні ознаки поділяють на дискретніта неперервні. Дискретними називають такі кількісні ознаки, які можутьнабувати тільки цілочислових значень (кількість автомобілів, кількість членівсім'ї та ін.). Неперервними кількісними ознаками є такі, які можуть вокремих межах набувати будь-яких значень (вік людини, стаж роботи, собівартістьпродукції тощо).
Ознаки поділяються також на істотні (основні) та неістотні(другорядні). Істотними називають такі ознаки, які є головними дляданого явища. Наприклад, для підприємства ними є обсяг виробленої тареалізованої продукції, кількість працівників, продуктивність праці та ін. Неістотнимиє такі ознаки, які не пов'язані безпосередньо з суттю досліджуваного явища,наприклад: назва підприємства, його підпорядкування, територіальна належністьтощо.
Ознаки, що характеризують статистичну сукупність, взаємопов'язаніміж собою, тому розрізняються факторні та результативні ознаки. Факторні ознаки– це незалежні ознаки, які впливають на інші ознаки і є причиною їх зміни. Результативнимиознаками називають залежні ознаки, які змінюються під впливом факторнихознак. Так, кваліфікація, стаж роботи – факторні ознаки; продуктивність праці – результативна ознака.
Ознаки мають різний рівень вимірювання, що відображається у різнихвидах шкал. Існує така класифікація шкал ознак: номінальна, якавстановлює шкалу найменувань; порядкова, яка встановлює відношенняподібності і послідовності; матрична, де за допомогою звичайних чиселвимірюються явища, ресурси, результати господарсько-фінансової діяльності.
Методстатистики
Длявивчення свого предмету статистика розробляє і використовує різні методи,сукупність яких утворює статистичну методологію.
Теоретичною основою статистики як суспільної науки є філософія таекономічна теорія (політична економія, макро- і мікроекономіка). На основі цихнаук статистика виявляє кількісні зміни суспільних явищ (процесів), зурахуванням їх якісного змісту, при використанні своїх специфічних методів(прийомів, способів). До таких методів належать: статистичне спостереження;зведення і групування даних; визначення абсолютних, відносних та середніхвеличин, показників варіації, динаміки; використання вибіркового методу,кореляційно-регресивного аналізу, табличного і графічного методів тощо.
Будь-яке статистичне дослідження складається з трьох послідовнихетапів:
1. Статистичне спостереження.
2. Зведення, класифікації та групування статистичних даних.
3. Аналіз статистичної інформації.
Розглянемо кожен етап статистичного дослідження більш докладно.
На першому етапі використовується метод масовогостатистичного спостереження, який забезпечує всебічність, повноту тапредставляємість (репрезентативність) початкової інформації. Вимога масовостіодиниць спостереження цієї начальної стадії зумовлена тим, що статистичнізакономірності виявляються в достатню великому масиві даних на основі дії законувеликих чисел.
На другому етапі зібрана в ході масового спостереженняінформація підлягає обробці методом зведення, класифікацій та статистичногогрупування, що дозволяє виділити у сукупності соціально-економічні типи. Наданій стадії здійснюється перехід від характеристики одиничних факторів дохарактеристики даних, які об'єднані в групи. Методи групувань розрізняються взалежності від задач дослідження та якісного складу первинного матеріалу. Приобробці статистичної інформації обчислюються абсолютні, відносні, середнівеличини, статистичні коефіцієнти тощо.
На третьому етапі проводиться аналіз статистичноїінформації з використанням узагальнених статистичних показників: абсолютних,відносних та середніх величин; варіацій; параметрів тісноти зв'язку ташвидкості зміни соціально-економічних явищ за часом, індексів тощо. Проведенняаналізу дозволяє перевірити причинно-наслідкові зв'язки явищ і процесів,визначити вплив та взаємодію різних факторів, оцінити ефективність прийнятихуправлінських рішень, можливі економічні та соціальні наслідки створюванихситуацій. У зрівнянні узагальнених статистичних показників явищ розраховуютьсякількісні оцінки їх розповсюджуваності у просторі та розвитку за часом,встановлюються характеристики зв'язку та відповідні залежності.
При аналізі статистичної інформації широке розповсюдження мають табличніта графічні методи.
Завдання статистики на сучасному етапі нерозривно пов'язані іззагальними проблемами переходу України до ринкових відносин:
• всебічні дослідження виникаючих у суспільстві глибоких перетвореньекономічних і соціальних процесів на основі науково обґрунтованих показників;
• узагальнення та прогнозування тенденцій розвитку господарствадержави;
• виявлення резервів ефективності суспільного виробництва;
• своєчасне забезпечення господарських і керівних органівстатистичною інформацією;
• впровадження в статистику стандартів системи національних рахунків(СНР);
• розвернення системи моніторингів (спеціально організованихспостережень);
• подальша комп'ютеризація органів державної статистики;
• вдосконалення статистичної інформації та методологій розрахунківстатистичних показників.
Системастатистичних показників
Статистичний показник– це узагальнюючахарактеристика явища або процесу, яка характеризує всю сукупність одиницьобстеження і використовується для аналізу сукупності в цілому. За допомогоюстатистичних показників вирішується одна з головних задач статистики:визначається кількісна сторона явища чи процесу у поєднанні з якісною стороною.Кількіснийбік показника представляється числом звідповідною одиницею виміру для характеристики: розміру явищ (кількостіробітників, обсягу товарооборота, капіталу фірми тощо); їх рівнів (наприклад,рівня продуктивності праці робітників).
Показники поділяються на види в залежності від способу їхобчислення, ознак часу, виконання своїх функції.
За способом обчисленнярозрізняютьпервинні та похідні показники. Первинні визначаютьсяшляхом зведення та групування даних і подаються у формі абсолютних величин(наприклад, кількість та сума вкладів громадян у банку). Похідніпоказники обчислюються на базі первинних і мають форму середніх абовідносних величин (наприклад, середня заробітна плата, індекс цін).
Серед статистичних показників окрему групу становлять взаємооберненіпоказники – пара характеристик, які існують паралельно івідповідають одному і тому ж явищу (процесу). Це прямий показник, якийзмінюється у напрямі зміни явища (наприклад, продуктивність праці за однуодиницю часу), та обернений – у протилежному напрямі (наприклад,трудомісткість продукції).
За ознакою часупоказники поділяються наінтервальні та моментні. Інтервальні характеризують явище за певнийперіод часу (місяць, квартал, рік): наприклад, середньомісячні сукупні витратина душу населення. Моментні показники характеризують явище за станом напевний момент часу (дату): наприклад, залишок обігових коштів на початокмісяця.
За способом виконання своїх функційрозглядаютьпоказники, що відбивають обсяг явища, його середній рівень, інтенсивністьпрояву, структуру, зміну в часі або порівнянні у просторі.
В статистиці використовують декілька різновидів статистичнихпоказників:
• абсолютні та відносні величини;
• середні величини;
• показники варіації.
Щоб статистичні показники правильно характеризували явище, щорозглядається, необхідно виконувати такі вимоги:
1) спиратися при їх побудові на положення економічної теорії,статистичну методологію, досвід статистичних робіт;
2) добиватися повноти статистичної інформації як за охопленнямодиниць об'єкта, так і за комплексним відображенням усіх сторін процесу, щовивчається;
3) забезпечувати зіставлення статистичних показників за рахунокподібності вихідних даних за часом та у просторі;
4) забезпечувати точність та надійність вихідної інформації длядостовірності змісту процесу, що досліджується.
Організаціястатистики в Україні
Організація статистичної роботи в різних галузях Україниздійснюється Державним комітетом статистики України(Держкомстатом),очолюваним головою. Він одночасно є керівником Колегії Держкомстату. Вструктурі цієї організації утворена Методична комісія, яка займаєтьсярозробкою необхідної документації на державному рівні з питань організаціїстатистичних служб на місцях, статистичної звітності, переписів населенняУкраїни, методологій статистики.
В умовах зміни соціально-політичної ролі статистики як фактораформування суспільної свідомості в умовах переходу України до ринкових відносинособливе значення має розширення привселюднення, доступності та оперативностінадійної статистичної інформації для законотворчої влади, управлінських,виконавчих, господарчих органів і широкої громадськості. З цього приводу приДержкомстаті у 2000 році було утворено Державне агентство зрозповсюдження статистичної інформації(Держстатінформ).
При Держкомстаті функціонує Науково-дослідний інститутстатистики, який веде узагальнення наукових досліджень з теорії таметодології статистики.
Держкомстат на місцях керує статистичною роботою регіональних органівстатистики – обласними управліннямистатистики.
Перехід України до ринкових відносин обумовлює необхідністьвпровадження в статистику та бухгалтерський облік системи національних рахунків(СНР), яка широко використовується в світовій практиці і відповідаєособливостям і вимогам ринкових відносин.
В цьому зв'язку важливий розвиток професійних контактіввітчизняних статистичних органів з міжнародними службами ООН та її Статистичноюкомісією.
Статистична комісія ООН здійснює розробки зметодологій статистичних робіт, порівнюваності показників, готує рекомендаціїдля Статистичного бюро Секретаріату ООН, координує статистичну роботуспеціалізованих органів ООН, надає консультації з питань збирання, обробки,аналізу та розповсюдження статистичної інформації.
Статистичне бюро Секретаріату ООН є виконавчим органом,збирає статистичну інформацію від країн – членів ООН, публікує ці дані, готуєдоповіді з різних питань статистики та здійснює розробку методологічних питаньстатистики.
До міжнародних організацій статистики відносяться також:ЮНЕСКО (організація ООН з питань освіти, науки та культури); Міжнароднаорганізація праці (МОП); Міжнародний валютний фонд (МВФ); Статистичнеуправління Європейських Співтовариств (Євростат); Статистичний комітетнезалежних держав та ін.
2.Зведення і групування статистичних даних
Поняття про зведення статистичних даних
Зареєстрований в процесі масового статистичного спостереженняматеріал являє собою розрізнені початкові дані про окремі одиниці сукупностідосліджуваного явища. Такі дані ще не характеризують явище в цілому: не даютьуяви про величину (чисельність) явища, його склад, розмір характерних ознак,зв'язок з іншими явищами; у поодиноких відомостях поки що губиться загальне івідсутнє закономірне. Наприклад, при вивченні стану торгівлі району містазібрані статистичні дані про комерційну діяльність окремих торгівельнихпідприємств дають відповідну оцінку роботи кожного з них.
Узагальнюючу характеристику за торгівельними підприємствами в ціломупо району можна отримати шляхом систематизації та узагальнення отриманоїінформації. Перехід від одиничних даних статистичного спостереження, як першогоетапу статистичного дослідження, до отримання узагальненого матеріалу про явищев цілому відбувається через зведення.
Зведення,як другий етапстатистичного дослідження – це наукова обробка даних спостереження дляподальшого опису статистичної сукупності за узагальнюючими показниками. Суть статистичногозведення полягає в об'єднанні одиниць сукупності в групи, класи, типи іагрегуванні інформації про них як у межах груп, так і в цілому за сукупністю. Основнезавдання зведенняполягає у виявленні типових рис тазакономірностей у сукупності.
Статистичне зведення можна розглядати подвійно. З одного боку, увузькому розумінні, зведення являє собою процес отримання підсумкових(узагальнюючих) даних про масове суспільне явище. З другого боку, в широкомурозумінні, зведення є цілий комплекс статистичних операцій: об'єднаннязареєстрованих при спостереженні початкових даних у групи, подібних в тому чиіншому відношенні; підрахунок результатів за виділеними групами і за всієюсукупністю в цілому; отримання на основі цих результатів системи взаємопов'язанихпоказників, які характеризують досліджуване явище, і оформлення результатів увигляді статистичних таблиць, графіків, рядів розподілу.
Вся багатогранна та складна робота за статистичним зведеннямскладається з таких етапів:
1. Формування мети та завдань статистичного зведення.
2. Формування груп з одиниць спостереження, визначення групувальнихознак, кількості груп та величини інтервалу; рішення питань, пов'язаних ізздійсненням групування, виділення суттєвих ознак.
3. Здійснення технічної сторони зведення, тобто перевірка повноти таякості зібраного матеріалу, підрахунок результатів і необхідних показників дляхарактеристики всієї сукупності та її частини.
Програма Статистичного зведення встановлює такі видиробіт:
• вибір групувальних ознак;
• встановлення порядку формування груп;
• розробка системи статистичних показників для характеристики груп іоб'єкта в цілому;
• розробка макетів статистичних таблиць для представленнярезультатів зведення;
• вибір способу зведення даних статистичного спостереження.
План статистичного зведення містить в собі вказівкипро послідовність і терміни виконання окремих частин зведення, її виконавцях іпорядку викладання та представлення результатів.
На сучасному етапі суспільного розвитку обробка данихспостереження здійснюється, в основному, автоматизовано з використанням ПК(персональних комп'ютерів). Тому додатковими складовими статистичного зведенняпри цьому є такі:
• вивчення технологічних схем обробки інформації, типів ПК,програмного забезпечення;
• підготовка даних для обробки на ПК, формування автоматизованихбанків даних.
Статистичні зведення розрізняють за рядом ознак: за складністюпобудови; організацією роботи; ступенем обробки даних.
За складністю побудови зведення буває просте і складне. Простезведення – це підбиття підсумків первинного матеріалу в цілому безбудь-якої його систематизації. Складне зведення поєднує комплексоперацій: групування одиниць; підбиття групових і загальних підсумків; поданнярезультатів зведення у формі статистичних таблиць, графіків, рядів розподілу.
За організацією роботи визначають централізоване ідецентралізоване зведення. При централізованому зведенні всі данізосереджуються в одному місці (центрі), де й обробляються. Такий спосібзведення використовується при переписах населення, одноразових статистичнихобстеженнях, соціологічних опитуваннях. При децентралізованому зведенні обробкастатистичної інформації здійснюється від нижчої до вищої ланки управління:звіти підприємств зводяться регіональними статистичними органами, підсумки зарегіонами передаються в Держкомстат, де узагальнюються в цілому по країні. Увітчизняній статистичній практиці обробка інформації відбувається переважнодецентралізовано.
За ступенем автоматизації обробки даних зведеннярозрізняють на автоматизоване, яке проводиться на автоматизованихробочих місцях з використанням ПК, і ручне.
З технічної точки зору процес зведенняскладається із ряду операцій:
• розмітці статистичних формулярів у відповідності з вибранимигрупами;
• розкладці формулярів за групами;
• підрахунку статистичних формулярів за кожною групою і підрахункутих відомостей, які підлягають зведенню.
В процесі зведення потрібен контроль отриманих даних. Перевірціпідлягає матеріал обстеження та остаточний матеріал зведення. При децентралізованомузведенні така перевірка здійснюється на кожній наступній стадії узагальненняданих.
Наукову основу статистичного зведення складають класифікації тагрупування.
Групування статистичних даних
Групування взагалі, як основний елемент статистичного зведення, єрозподіл сукупності масових явищ і процесів суспільного життя на типи і групиза найбільш характерними ознаками. Якщо ознаками виступають кількісніпоказники, то такий вид робіт (на відміну від класифікацій) називають увузькому розумінні безпосередньо статистичним групуванням.
Метою статистичного групування є поділ сукупностей наоднорідні типові групи за існуючими для них кількісними ознаками з метоювсебічної характеристики їхнього стану, розвитку і взаємодії.
За допомогою групувань вирішують три важливі взаємопов'язані завдання:виділення різних соціально-економічних типів явищ (процесів) та всебічна їххарактеристика; дослідження структури масової сукупності; вивчення взаємодіїміж окремими ознаками сукупності.
Залежно від мети та завдань дослідження групування поділяють натакі їх види: типологічні; структурні; аналітичні.
Групування, що приводять до виділення у складі масових явищ їхсоціально-економічних типів (тобто однорідних частин за якістю та умовамрозвитку, в яких діють одні ї теж закономірності факторів) називають типологічними.Прикладом цього виду групувань є групування населення за віковим складом,групування підприємств за формою власності тощо. Побудова цих групувань натривалий час дозволяє простежити процес розвитку суспільства, форм власності.Групування, що направлені на вирішення даних задач, займають ведуче місце увітчизняній статистиці.
Структурні групування характеризують складоднорідної сукупності за будь-якою ознакою. З допомогою таких групуваньаналізують структуру сукупності і структурні зрушення в розвиткусоціально-економічних явищ і процесів. До них належать групування населення застаттю, віком, а на виробництві – групування робітників за виробничим стажем,рівнем кваліфікації тощо.
Групування, які спрямовані на виявлення зв'язку між окремимиознаками вивчаємого явища, називаються аналітичними.Прикладомтаких групувань можуть бути групування, в яких вивчаються взаємозв'язки міжсобівартістю та її факторами, продуктивністю праці та її факторами і т.ін.
За кількістю групувальних ознак, покладених в основу групування,розрізняють прості та комбінаційні групування. Простим називаютьгрупування, яке проводиться за однією ознакою. У разі поєднання двох і більшеознак групування є комбінаційним. У комбінаційних групуваннях групи зоднією ознакою поділяються на підгрупи з іншою ознакою (наприклад, групуванняпідприємств за формою власності, розміром прибутку, рівню рентабельності або заіншими ознаками – продуктивністю праці, фондовіддачею та ін.).
Поряд з первинним групуванням, види якого розглянуті вище, устатистиці застосовують вторинне, яке проводять на основі ранішездійсненого. Воно використовується для кращої характеристики досліджувальногоявища, якщо. первинне групування не дає змоги чітко визначити характер розподілуодиниць сукупності.
При використанні методу групування вирішують такі питання:
а) вибір групувальної ознаки;
б) визначення кількості груп та величини інтервалу;
в) встановлення переліку показників, якими повинні характеризуватисьвиділені групи стосовно конкретного групування;
г) складання макетів таблиць, де будуть представлені результатигрупування;
д) обчислення абсолютних, відносних і середніх показників;
ж) табличне і графічне оформлення результатів групування.
Принципове значення при побудові групувань має вибір групувальноїознаки, на основі якої виділяють різні типи, групи і підгрупи. Загрупувальні приймають найістотніші ознаки. Групувальною ознакою може бутиатрибутивна (якісна) або кількісна ознака.
Якщо групування здійснюється за атрибутивною ознакою, то виділяютьстільки груп, скільки є найменувань ознаки. Наприклад, табл. 3.1 ілюструєтьсярозподіл міських земель за видами забудови (атрибутивними ознаками).
Таблиця 1 – Розподіл земель міста за видами забудови
Вид міської забудови Площа, га % від підсумку Промислова площа 670 22,1 Житлова 1920 63,5 Громадська 315 10,4 Інша 120 4,0 Вього 3025 100Перші три групи таблиці представляють основні види забудови, ачетверта – об'єднує решту менш вагомих видів. Такий вид групування відноситьсядо структурного, яке в даному прикладі характеризує масштаби та вагомістьокремих видів забудови на території міста.
При складанні групувань на основі кількісних ознак (дискретнихабо неперервних) визначають кількість груп та інтервали групування.
Для визначення кількості груп необхідно дотримуватись двохважливих умов побудови групувань: 1) виділені групи мають відрізнятися якісноюоднорідністю; 2) кількість одиниць у кожній групі має бути досить великою, щовідповідає вимозі закону великих чисел.
Інтервали, тобто проміжок між крайніми значеннями ознаки вгрупі одиниць, бувають рівні, нерівні, відкриті та закриті. Вибір видуінтервалу залежить від характеру розподілу одиниць досліджувальної сукупності.
Рівні інтервали використовують у випадках, коли значенняваріюючої ознаки х змінюються плавно, поступово, рівномірно. Ширинаінтервалу визначається за формулою:
І = (Хмах – Хріп): п
де Хтах, Хтіп – найбільше та найменше значення ознаки усукупності,
п – кількість груп.
Нерівні інтервали використовуються у разі, коли діапазон значеньознаки надто широкий і розподіл сукупності за цією ознакою нерівномірний.Наприклад, розподіл селищ міського типу за кількістю жителів (тис. чол.): до 3;3–4,9; 5–9,9; 20–49,9.
Ряди розподілу
Особливим видом групувань в статистиці є ряди розподілу, які єнайпростішим способом узагальнення статистичних даних. Рядом розподілуназивають групування, яке характеризує склад (структуру) явища в даний періодчасу.
В залежності від того, яка ознака (якісна чи кількісна) покладенав основу групування, ряди розподілу бувають атрибутивними (якісними) чиваріаційними (кількісними).
Прикладом атрибутивних рядів може бути розподіл населення застаттю, зайнятістю, національністю, професією тощо. В табл. 3.2 наведено атрибутивнийряд розподілу студентів університету за економічними спеціальностями:
Елементами (характеристиками) цього ряду розподілу є:значення атрибутивної ознаки (перша графа таблиці); частоти – чисельніхарактеристики окремих значень ознаки, тобто числа, які показують,
як часто зустрічаєтьсяте чи інше значення ознаки в ряду (друга графа); частки – це частоти,виражені у відносних величинах (коефіцієнтах або процентах) що наведені у третій графітаблиці
Таблиця 2– Розподіл студентів університету за економічнимиспеціальностями на 01.09.2002 року
Назва спеціальності Чисельність студентів, осіб, % від загальної кількості, Фінанси 262 27,3 Облік і аудит 279 29,0 Менеджмент організацій 246 25,6 Маркетинг 174 18,1 Всього 961 100Варіаційні рядирозподілу буваютьдискретними та інтервальними.
Дискретні варіаційні ряди засновані на величинах ознак, що маютьцілі значення (наприклад, тарифний розряд робітників, кількість марокавтомобілів тощо). Таблицею 3.3 ілюструється дискретний ряд розподілу сімей внаселеному пункти за кількістю дітей. В інтервальних варіаційних рядахгрупувальна ознака може приймати любе значення (ціле, дрібне) в межах кожногоінтервалу (наприклад, розподіл заробітної плати працюючих в організації,розподіл основних фондів підприємства тощо. В табл. 3.4 наведено інтервальнийряд розподілу комерційних банків у населеному пункті за величиною прибутку.
Таблиця 3 – Розподіл сімей в населеному пункті за кількістю дітей на початок року
Кількість дітей, X,
Кількість сімей, В% від загальної кількості сімей, 1 63 56,2 2 48 42,8 3 1 1,0 Всього 112 100Таблиця 4 – Розподіл комерційних банків у населеному пункті завеличиною прибутку на 01.01.2008 року
Розмір капіталу, млн. грн,Прибуток, млн. грн, /і
В% до загального прибутку, Фі
3–69
34,6 6–9 13 50,0 9–12 4 15,4 Всього 26 100До основних елементів варіаційних рядів розподілу відносяться: варіанти– це числові значення кількісної ознаки в групуванні (перша графа таблиць),які можуть бути додатними, від'ємними, абсолютними, відносними; частоти /{– значення окремих варіантів (друга графа); частки фі (третя графа).
Статистичні таблиці
Результати статистичного зведення та групування, як правило,оформлюють у вигляді статистичних таблиць. Статистична таблиця – цеформа раціонального та наочного представлення числових даних, якіхарактеризують досліджувальні явища і процеси. В статистичній практицівикористовують таблиці різної складності в залежності від мети дослідження,особливостей об'єкта дослідження, обсягу наявної інформації.
Таблиця за своїм логічним змістом розглядається як «статистичнеречення», що має свій підмет і присудок. Підмет таблиці характеризуєоб'єкт дослідження, а присудок – це система показників, що відображуєпідмет як об'єкт.
Залежно від структури підмета статистичні таблиці поділяють на прості,групові та комбінаційні.
Підмет простої таблиці являє собою перелік одиниць явища чипроцесу і в присудку відсутнє групування статистичних даних. Такі таблиціможуть бути переліковими, хронологічними, територіальними. Прикладом простоїпереліскової таблиці є інформація про наявність будівельних машин в будівельнихуправліннях регіону.
Таблиця 3.5 – Наявність будівельних машин у будівельних управлінняхрегіону за станом на 01.01.2008 року
Вид машин Кількість машин даного виду, тис. шт. Екскаватори 32,6 Скрепери 8,7 Бульдозери 31,6 Крани пересувні 40,3 Всього 113,2Підметом таблиці є вид машин, присудком – кількість різних їхвидів.
У групових статистичних таблицях підмет групується за однієюознакою (табл. 3.7), а у комбінаційних за двома і більше ознаками (табл. 3.8).У наведеній груповій таблиці підметом є магазини міста, які поділені на групиза рівнем продуктивності праці, присудком – показники цих організацій(кількість магазинів, фондовіддача, рентабельність). У прикладі комбінаційноїтаблиці підметом є магазини, розподілені на групи та підгрупи за часткою площіторгівельного зала та тривалістю робочого дня, у присудку наведено показники,які найбільш повно характеризують ефективність роботи магазинів.
Складання статистичної таблиці здійснюється в два етапи. Напершому етапі розробляється макет таблиці, на другому – заповнюєтьсястатистичними даними.
Таблиця3.6 – Групування магазинів за рівнемпродуктивності праціробітників за звітний період
Рівень продуктивності праці магазинів, тис. грн Кількість магазинів Фондовіддача на 1 грн активної частки основних фондів, грн Рентабельність активної частки основних фондів, % А 1 2 3 ДобО 4 40,42 2,3 60–70 4 43,1 2,8 70–80 7 75,8 4,7 80–90 7 65,9 4,0 90–100 3 93,1 5,1 Більше 100 7 109,3 6,4 Всього 32X
X
В середньомуX
75 4,4
/>Макет таблиці – цекомбінація горизонтальних рядків та вертикальних граф (стовпців), на перетиніяких утворюються клітини для запису відповідної інформації. Ліві бічні таверхні клітини призначені для словесних заголовків підмета та системипоказників присудка. Інші клітини таблиці передбачені для числових статистичнихданих. Основний зміст таблиці вказується у її назві.
Під час розробки і заповнення макетів таблиць необхіднододержуватись певних технічних правил, а саме:
1. Назва таблиці, заголовки рядків та граф повинні бути чіткими,локанічними, без скорочень і зайвої та другорядної інформації.
2. У назві таблиці вказується її порядковий номер, об'єктдослідження, його часова та географічна ознаки (див. табл. 3.6–3.8). Якщо назвиокремих граф чи рядків повторяються, то їх доцільно об'єднати спільнимзаголовком.
3. У верхніх і бічних заголовках вказуються одиниці вимірювання звикористанням загальноприйнятих скорочень (грн., т, м тощо). Якщо одиницявимірювання спільна для всіх даних таблиці, її вказують у назві таблиці.
4. Для складних за побудовою таблиць рядки та графи доцільнонумерувати: графу з назвою підмета позначають літерою алфавіту, а інші графи – цифрами(див. табл. 3.7, 3.8).
5. Узагальнена інформація граф таблиці містяться у підсумковому рядкуз позначкою «Разом» (проміжний підсумок), «Всього» (остаточний підсумок), «Всередньому».
6. Значення показників у клітинах таблиці слід округляти у межаходного рядка чи графи з однаковим ступенем точності (до цілих; 0,1; 0,01 і т.д.).
7. Якщо немає відомостей про будь-який показник, ставиться три крапки(…). Відсутність будь-якої ознаки в таблиці позначається тире (–). У тихвипадках, коли клітина таблиці не підлягає заповненню, або бракує осмисленнязмісту, ставлять знак (х):
8. До таблиці у разі потреби додають примітки, в яких вказуютьджерела даних, дають докладне тлумачення змісту окремих показників та іншіпояснення.
3.Абсолютні і відносні величини
Абсолютнівеличини, їх значення і види
Абсолютними величинамив статистиціназивають кількісні показники, які визначають рівень, обсяг, чисельністьвивчаємих суспільних явищ (наприклад, капітал фірми на початок року, посівнаплоща сільськогосподарських підприємств на даний момент часу, чисельністьробітників підприємства у звітному періоді тощо).
За способом вираження вивчаємого явища абсолютні величинирозподіляються на індивідуальні та загальні (сумарні). Індивідуальнівеличини характеризують ознаки окремих одиниць сукупності. Вони є основоюзведення та групування статистичних даних (наприклад, розмір заробітної платиокремого робітника, кількість заявок та обсяги попиту на купівлю товарутоварної біржі та ін.) Загальними величинами є такі абсолютні показники,які виражають розміри кількісних ознак у всіх одиниць сукупності. їх знаходятьпри сумуванні індивідуальних абсолютних величин (наприклад, фонд заробітноїплати робітників підприємств району, вартість основних фондівсільськогосподарських підприємств області тощо).
Абсолютні показники можуть виражати розміри, обсяги та рівнісуспільних явищ на певний момент або період часу (наприклад, на 01.01.2008 р.чисельність працюючих на підприємстві становила 1380 осіб; виробництво молока угосподарстві за 2007 рік дорівнювало 26100 т).
Абсолютні величини – це іменовані числа і в залежності відхарактеру явища або процесу можуть мати різні одиницівимірювання:натуральні(кг, м, шт. і т.д.); умовно-натуральні(одна умовна банка консервів, одна умовна одиниця мінеральних добрив і т.д.);трудові(людино-година, людино-день); вартісні (грн.,руб., дол. США, євро та ін.).
Абсолютні показники відіграють важливу роль у системіузагальнюючих статистичних показників. В той же час вони не можуть датидостатньо повного уявлення про досліджуване явище. Тому виникає потреба вобчисленні інших узагальнюючих показників – відносних та середніх величин,підґрунтям для яких є абсолютні величини.
Формивідносних величин
- коефіцієнт: база порівняння = 1 (результат порівнянняокругляємо до тисячних одиниці).
- відсоток: база порівняння = 100% (результат порівнянняокругляємо до десятих одиниці).
- проміле: 1000‰ (результат порівняння округляємо доцілого).
Відносні величини– це узагальнюючікількісні показники, які виражають співвідношення порівнюваних абсолютнихвеличин.
В залежності від величин чисельника та знаменника цього дробувідносні величини можуть бути виражені у таких формах: коефіцієнтах (частках),процентах (%), проміле (%о), продеціміле, коли за базупорівняння приймають відповідно 1, 100, 1000, 10000 одиниць.
/>Різноманітністьспіввідношень у реальному житті потребує різних за змістом і статистичноюприродою відносних величин. В залежності від своїх функцій, що виконуютьвідносні величини при проведенні аналізу, ці величини можна класифікувати так:
Відношення однойменних показників:
1) відносні величини динаміки;
2) відносні величини структури;
3) відносні величини координації;
4) відносний показник планового завдання;
5) відносний показник виконання плану;
6) відносні показники порівняння.
Відношення різнойменних показників:
7) відносні величини інтенсивності;
8) відносні величини диференціації.
Значеннята види відносних величин
Розрізняютьтакі види відносних величин:
· відносні величинидинаміки;
· відносні величиниструктури;
· відносні величиникоординації;
· відноснийпоказник планового завдання;
· відноснийпоказник виконання плану;
· відносніпоказники порівняння.
Відносна величина динаміки
Динамікою у статистиці називають зміну соціально-економічногоявища в часі. Відносна величина динаміки характеризує напрям та інтенсивністьзміни показника за часом і визначається співвідношенням його значень за дваперіоди або моменти часу. При цьому базою порівняння може бути зміннийпопередній рівень (розрахунок ланцюговим способом) або постійнийвіддалений за часом рівень (розрахунок базисним способом). Відносніпоказники динаміки називають темпами зростання. Наприклад, розмірінвестицій у галузь становив у млн. грн.: 2007 р. – 420,0; 2008 р. – 546,0;2004 р. – 573,5. Порівнюючи значення показника, дістанемо темпи зростанняінвестицій:
• розрахунок ланцюговим способом: у 2007 р.порівняно з 2006 р. – = 1,3, або 130% (інвестиції зросли на 30%);
• розрахунок базисним способом: якщо за базу приймаєтьсярівень інвестицій у 2006 р., то у 2007 р., темп зростання буде 1,3, або130%; у 2008 р. порівняно з базовим рівнем у 20076 р. темп зростання 1,365,або 136,5% (інвестиції зросли на 36,5%).
Якщо значення показника зменшується, то величина динаміки будеменшою за одиницю.
Статистичні сукупності завжди структуровані і мають певніскладові. Відносна величина структури характеризує склад, структурусукупності за тією чи іншою ознакою і показує внесок складових сукупності дозагальної маси. Вона визначається відношенням розмірів складових частинсукупності до загального підсумку. Скільки складових, стільки відносних величинструктури. Вони визначаються простим чи десятинним дробом або процентом. Наприклад,частка осіб до працездатного віку міста становить 1/4, або 0,25, або 25%.
Відносна величина координації
Відносна величина характеризує структурованість сукупності. Відноснавеличина координації дає співвідношення різних структурних одиниць тієїсамої сукупності і показує, скільки одиниць однієї частини сукупності припадаєна 1, 100, 1000 і більше одиниць іншої, взятої за базу порівняння. Наприклад,частка власних коштів фірми становить 70%, а залучених – 30%. Тоді відноснавеличина координації може показати,
що на одиницю власних 70%коштів припадає 0,43 залучених. Абоу іншому прикладі відносна величина координації показує, скільки чоловіківприпадає на 1000 жінок або навпаки.
Відносні показники планового завдання та виконання плану
Відносний показник планового завдання – це відношеннявеличин показника, встановленого на плановий період, до його величини,досягнутого за попередній період, який взято за базу зрівняння. Наприклад, насільськогосподарському підприємстві середньорічний надій від корови у плановомуперіоді встановлено 3320 кг, за попередній (базисний) рік було 3200 кг. Тоді відносний показник планового завдання дорівнює:
Кт =3320/3200= 1,038, тобто у плануємому періоді надій молокаочікується на 3,8% більше, чим у базисному періоді.
Відносний показник виконання плану являє собою відношенняфактично досягнутого рівня до планового завдання.
Наприклад, у періоді, що планується, середньорічний надій молокавід корови фактично становив 3480 кг. В такому разі, звертаючись допопереднього прикладу, відносний показник виконання плану становить: Квп =3480/3320=1,048, тобто фактично у розглядаємому періоді надій молока на 4,8%більше плану.
Відносні показники динаміки (К), планового завдання (Кпз)та виконання плану (Квп.) зв'язані між собою такимирівняннями: К=Кпз*Квп За нашими прикладами К=1,30*1,048=1,088.Відносний показник динаміки можна обчислити інакше: К =3480/3200=1,088
Відносні величини порівнянняВідносна величинапорівняння у звичайному розумінні характеризує порівняння однойменнихпоказників, щ0 стосуються різних об'єктів, взятих за той самийперіод чи момент часу. Обчислюється у відносних величинах або процентах.Наприклад, порівняння урожайності пшениці у двох сільськогосподарськихпідприємствах району у плановому періоді, співвідношення між рівнямисобівартості певного виду продукції двох підприємств у звітному періоді тощо.
До цього виду відносних показників належать відносні величинипросторового порівняння та відносні величини порівняння зі стандартом.
Відносна величина просторового порівняння – цЄ відношеннярозмірів або рівнів однойменних показників за різними територіями чи об'єктами.Найчастіше це регіональні чи міжнародні порівняння показників економічногорозвитку або життєвого рівня. Базою порівняння може бути будь-який об'єкт.Головне, щоб методика розрахунку порівнюваних показників була однаковою.Наприклад, зіставлення рівнів середньодушових витрат міського та сільськогонаселення середня очікувана тривалість життя чоловіків і жінок.
Відносна величина порівняння зі стандартом являє собоюпорівняння фактичних значень показників з певним еталоном – стандартом,нормативом, оптимальним рівнем. Такими відносними величинами порівняння євиконання договірних зобов'язань, використання виробничих потужностейдодержання норм витрат тощо. Наприклад, для проведення своїх операцій фірмаповинна тримати в обороті щонайменше 120 тис. грн. Фактично в обороті 108 тис. грн.,що становить від
потреби 90% (108/120= 0,9 або 90%). Такий показник можепривести до невиконання фірмою своїх фінансових зобов'язань і її банкрутства.
Відносна величина інтенсивності. Відносна величинаінтенсивності характеризує відношення різнойменних величин, зв'язаних міжсобою певним чином. Це – щільність населення на 1 кв. км (наприклад, 82,5 осіб/кв.км), виробництво електроенергії на душу населення (наприклад, 5625кВт*год/осіб) тощо. Якщо обсяги явища незначні відносно обсягів середовища, тоїх співвідношення збільшуються у 100, 1000, 10000 і більше разів. Наприклад,показники народжуваності, смертності, шлюбності розраховується на 1000 осібнаселення, забезпеченість населення лікарями – на 10000 осіб населення,захворюваність та злочинність – на 100000 осіб населення.
Відносна величина диференціації
Відносна величина диференціації обчислюється в результатіпорівняння двох структурних рядів, один з яких характеризує співвідношеннячастин сукупності за чисельністю одиниць, а другий – за величиною будь-якоїознаки (наприклад, порівняння питомої ваги господарств за чисельністю і питомоїваги в цих господарствах валової продукції, основних фондів, працівників тощо).