Реферат: Закон України "Про підприємництво"

Реферат

(з мікроекономіки)

на тему:

«Закон України “Про підприємництво”»

План

1. Законодавство пропідприємництво

2. Поняття, правоваоснова, основні види та форми підприємництва в Україні

3. Організаційно-правовіформи підприємницької діяльності

4. Тимчасові заборони наздійснення підприємницької діяльності

Законодавство про підприємництво

У літературі визначилася позиція законодавства про підприємництво яксамостійною галуззю законодавства. Інколи його узагальнено характеризують яксамостійний масив правових норм, що регулюють відносини між особами, якіздійснюють підприємницьку діяльність, або з їх участю. Конкретніше природазаконодавства про підприємництво визначена вченими, які вважають законодавствопро підприємництво комплексною галуззю законодавства, визнають підприємницькеправо галуззю законодавства, в я кій в єдиних нормативних актах співіснуютьнорми цивільного й адміністративного права.

Підприємницьке законодавство як галузь законодавства  — це сукупністьнормативних актів, що регулюють  суспільні відносини в сфері підприємництва. Цінормативні акти містять норми, категорії та інститути декількох галузей права,що регулюють різноманітні за характером відносини.

Ця галузь законодавства почала формуватися ще в період існування СРСР.

У підприємницькому законодавстві як самостійній галузі законодавстваУкраїни можна виділити три блоки нормативно-правових актів:

— Конституція України, що містить норми про підприємництво;

— блок спеціальних нормативних актів, що регулюють виключнопідприємницьку діяльність, основним із яких є Закон України «Пропідприємництво»;

— нормативно-правовіакти, що містять окремі норми або їх сукупність, які регулюють підприємництво(наприклад, Цивільний кодекс України).

Підприємницьке законодавство України регулюючі підприємництво закони,декрети та постанови Кабінету Міністрів, нормативні акти міністерств івідомств, органів місцевого самоврядування, у тому числі тих державних органів,що здійснюють державне регулювання підприємництва, контроль і нагляд за ним.

Найбільшу значимість мають законодавчі акти.

Серед законів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність слідназвати Закони України «Про підприємництво» від 07.02.91 р., «Про підприємствав Україні» від 27.03.91 р., «Про патентування деяких видів підприємницькоїдіяльності» від 23.03.96 р., «Про зовнішньоекономічну  діяльність» від 16.04.91р., «Про лізинг» від 16.12.97 р. тощо.

Нарівні з ними велике значення мають закони, що не тільки регулюютьвідносини у сфері підприємництва, а й стосуються цих відносин. Це закониУкраїни «Про власність» від 07.02.91 р., «Про цінні папери і фондову біржу» від18.06. 91 р., «Про рекламу» від 03.07.96 р., «Про страхування» від 07.03.96.р.,«Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р., «Про охорону прав на знаки длятоварів і послуг» від 15.12.93.р.,  «Про охорону прав на промислові зразки» від15.12.93 р.,  «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини»від 23.12.97 р. тощо.

Серед Указів Президента України  усфері підприємництва слід виділититакі: «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності»від  03.02. 98 р., «Про деякі заходи з регулювання підприємницької

діяльності» від 23.07. 98 р., «Про спрощену систем оподаткування, облікуі звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р…

Важливе значення мають також підзаконні акти Кабінету Міністрів України,особливо положення, затвердженні постановами уряду України. Серед них Положенняпро державну реєстрацію суб’єктів підприємницької  діяльності, затвердженеПостановою Кабінету Міністрів від 25.05.98 р.; Положення про порядок державноїреєстрації іноземних інвестицій, затверджене Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 07.08.96 р. До числа цих актів також належить Постанова КабінетуМіністрів України «Про упорядкування діяльності суб’єктів підприємницькоїдіяльності, створених за участю державних підприємств» від 31.12.92 р. тощо.

Значну роль у сфері підприємництва мають локальні нормативні акт, щорозробляються і приймаються безпосередньо суб’єктами підприємницької діяльностіз метою її саморегулювання. Ці акти можуть регулювати діяльність суб’єкта вцілому, його окремих структурних частин або відокремлених підрозділів, абовстановлювати режим комерційної таємниці тощо.

Не можна не помітити, що в цілому виявити обсяг і структуру законодавствапро підприємництво як галузі законодавства складно, зважаючи на те, що хочавоно й формувалось  і розвивалось дуже швидко, однак недостатньо системно йупорядковано. Незважаючи на швидкий і в цілому прогресивний розвитокзаконодавства про підприємництво, існує безліч відносин у сфері підприємництва,що зовсім не врегульовані законом, або його регулятивний вплив є надзвичайнослабким через безліч підзаконних нормативних актів, що знижує ефективністьправового впливу на підприємницьку діяльність. Правове регулюванняпідприємницької діяльності значно послаблене тим, що переважними актамизаконодавства про о підприємництво є підзаконні акти. Вони, внаслідок неповнотирегулювання, невідповідності складності і важливості  різноманітних відносин усфері підприємництва, не можуть належни чином регламентувати їх. Хоча в окремихситуаціях слід визначити доцільність прийняття таких підзаконних актів дляневідкладного переборення прогалин у праві, однак в цілому лише закони здатнізаповнити відсутє правове регулювання.

Поняття, правова основа, основні види та форми підприємництвав Україні

Підприємництво – це безпосередня, самостійна, систематична на власнийризик діяльністьо з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг зметою одержання прибутку.

Нормативно-правова база підприємницької діяльності ще тільки формується,тому відносини у сфері підприємництва регулюються Господарським та Цивільнимкодексами України, а також низкою законів, серед яких закон: «Пропідприємництво» (1991р.), «Про господарські товариства» (1991 р.), «Провласність» (1992 р.),  «Про обмеження монополізму та недопущеннянедобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» (1992 р.), «Прооренду державного та комунального майна» (1992 р.), «Про відновленняпрлатоспроможності платника або визнання його банкрутом»

(1992 р.), «Про Антимонопольний комітет України» (1993 р.), «Про захиствід недобросовісної конкуренції» (1996 р.),  «Про ліцензування певних видівгосподарської діяльності» (1997 р.),  «Про відновлення платоспроможностіплатника або визнання його банкрутом» (1999 р.),  «Про державну підтримкумалого підприємства» (2000 р.) та ін.

Конституція України і закони України закріплюють принципи, основні  видита форми підприємницької діяльності.

Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка незаборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькійдіяльності. (Ст. 42 Конституції України).

Принцип свободи, вільного вибору виду підприємництва виявляються у тому,що суб’єкти підприємницької діяльності мають право обрати будь-яку її форму.Організапційно-правова форма підприємницької діяльності визначається законами.

Принципи підприємництва в Україні

1    вільний вибір видівдіяльності;

2    вільне наймання працівників;

3    вільне розпорядженняприбутком, залишається після внесення платежів установлених законодавством;

4    залучення на добровільнихзасадах до здійснення підприємницької діяльностімайна та коштів юридичних осібі громадян;

5    самостійне формування програмдіяльності та вибір постачальників і споживачів вироблювальної продукції,встановлення цін відповідно до законодавства;

6    залучення і використанняматеріально-технічних, фінансових, трудових та інших видів ресурсів,використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

7    самостійне здійсненняпідприємцем, юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використаннябудь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Суб’єктами підприємництва або суб’єктами підприємницького права називаютьюридичні або фізичні особи, які  безпосередньо здійснюють передбаченузаконодавством та їхнім статутом підприємницьку діяльність.

Суб’єкти підприємницької діяльності

1.   Громадяни України.

2.   Іноземні громадяни.

3.   Юридичні особи України.

4.   Іноземні юридичні особи.

5.   об’єднання юридичних осіб.

Види підприємницької діяльності: вільна, дозвільна (ліцензована),державна.

Вільна підприємницька діяльність означає, що підприємець має право безжодних обмежень здійснювати будь-яку діяльність, що не суперечить чинномузаконодавству.

Дозвільна (ліцензована) підприємницька діяльність здійснюється лише заспеціальним дозволом (ліцензією), що видається Кабінетом Міністрів України чиуповноваженим ним органом.

Державна підприємницька діяльність — це діяльність, якою можуть займатисятільки державні підприємства (наприклад, діяльність з виготовлення військовоїзброї).

Підприємницька діяльність характеризується низкою ознак, які відрізняютьїї від господарської діяльності..

Ознаки підприємницької діяльності

1    ініціативність – здійснюєтьсяза власним розсудом, без будь-яких застережень;

2    систематичність – маєпостійний характер;

3    здійснюється на власний ризикпідприємця;

4    прагнення до отриманняприбутку;

5    підприємництво здійснюєтьсявід особистого імені підприємця та під свою майнову відповідальність;

6    напрямок діяльності –виробництво продукції, виконання роібт, надання послуг, торгівля.

Організаційно-правові форми підприємницької діяльності

Підприємництво в Україні здійснюється в різних організаційно-правовихформах. Організаційно-правова форма визначає: характер взаємовідносин міжзасновниками підприємства; режим майнової відповідальності за забов’язаннямпідприємства; ступінь захисту інтересів кредиторів; порядок керівництва ірозподіл одержавних прибутків; можливі джерела фінансування його діяльності.Законодавством передбачена можливість здійснення підприємництва приватноюособою без утворення підприємства. Поширеною є тенденція утворювати дляздійснення бізнесової діяльності приватні та колективні підприємства.

Підприємство – основна організаційно-правова форма здійсненняпідприємницької діяльності в Україні – самостійний статутний суб’єктгосподарювання, який має право юридичної особи та здійснює виробничу,науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідногоприбутку (доходу).

В Україні поширюється така організаційно-правова форма підприємницькоїдіяльності як інноваційні (впроваджувальні) підприємства.

Як один із напрямків підприємництва законодавство передбачило здійсненнялізингу.

Лізинг – це діяльність. яка спрямована на інвестуваннявласних чи залучених фінансових коштів. Лізингодавець передає у виключнекористування на визначений термін лізингоодержувачу майно, що є власністю лізингодавця.За умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів, майнолізингодавця стає власністю лізингоодержувача.

Підприємницькою діяльністю можуть займатися також організації. Якщопідприємства виробляють певну продукцію (товар), то організації виконують певніроботи (науково-дослідницькі, будівельні тощо), надають різні послуги.

В Україні широкого розмаху набрало мале підприємництво. Національнапрограма сприяння розвитку малого підприємництва, яка була затверджена ЗакономУкраїни від 21 грудня 2000 р., передбачає:

1    вдосконаленнянормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності;

2    сприяння створеннюінфраструктури розвитку малого підприємницттва;

3    формування єдиної державноїрегуляторної політики у сфері підприємницької діяльності;

4    активізаціяфінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва;

5    впровадження регіональноїполітики сприяння розвитку малого підприємництва;

Законодавство також передбачило підстави, за яких підприємницькадіяльність може бути припинена:

5    з власної ініціативипідприємця;

6    на підставі рішення суду абоарбітражного суду;

7    у разі закінчення строку діїліцензії або її анулювання;

8    на інших підствах,передбачених чинним законодавством України.

Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності проводиться увиконавчих комітетах міської, районної у місті ради або в районній міст Києва іСевастополя державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи абоміцем проживання фізичної особи.

Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності  — фізичноїособи подають такі документи:

1.   Реєстраційну карткувстановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію;

2.   Копію довідки про присвоєнняідентифікаційного номера фізичної особи – платника податку;

3.   Документ, що засвідчуєвнесення плати за державну реєстрацію.

Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності – юридичноїособи подають такі документи:

1.   Рішення власників майна простворення юридичної особи;

2.   Статут;

3.   Реєстраційну карткувстановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію;

4.   Документ, що засвідчує сплатувласником (власниками) внеску до статутного фонду суб’єкта підприємницькоїдіяльності;

5.   Документ, що засвідчуєвнесення плати за державну реєстрацію.

Реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності проводиться протягом п’ятиробочих днів.

В інтересах держави та суспільства законодаство України передбачає разомз тимчасовими заборонами на здійснення підприємницької діяльності постійніобмеження на її здійснення.

Тимчасові заборони на здійснення підприємницької діяльності

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорійгромадян: військовослужбовців, посадових осіб органів прокуратури, суду,державної безпеки, внутрішніх справ, господарських судів, державного нотаріату,а такожорганів державної влади і управлінн, які покликані здійснювати контрольза діяльністю підприємств. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійсненнявідповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та іншікорисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можутьвиступати співзасновниками, а також займати керівні посади в товариствах іпосади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.

Законодавець визначив окремі види підприємницької діяльності, назлійснення яких необхідно отримати ліцензію. Обмеженню (ліцензуванню)підприємницької діяльності підлягають тільки ті її види, які безпосередньовпливають на здоров’я людини, навколишнє природне середовище, безпеку держави.

Без ліцензії не можуть здійснюватися

1    пошук (розвідка) кориснихкопалин;

2    медична та ветеринарнапрактика;

3    виробництво вибухових речовині матеріалів;

4    посередництво упрацевлаштуванні на роботу за кордоном;

5    організація іноземного,внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійна діяльність;

6    виробництво, ремонтвогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, окремих видівпневматичної зброї та торгівля нею;

7    розроблення, виробництво,виготовлення, зберігання, ввезення, відпуск, знищення наркотичних засобів,психотропних речовин і препаратів;

8    надання освітніх послуг загальноосвітніми,професійно-технічними та вищими навчальними закладами;

9    виготовлення і реалізаціяалкогольних напоїв і пива та інших 19 видів господарської діяльності.

Для здійснення підприємницької діяльності, що ліцензується, необхідноотримати відповідну ліцензію та дотримуватися певних умов та правил здійсненняцього виду діяльності, які встановлює Кабінет Міністрів України абоуповноважений ним орган.

Ліцензія – це документ державного зразка, який засвідчуєправо ліцензіата на впровадження  зазначеного в ній виду господарськоїдіяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Для отримання ліцензії (дозволу) на кожний вид діяльностіподається заява до органу, що видає ліцензію, в якій зазнаяається:

— відомості про заявника (для фізичних осіб – прізвище, паспортні дані;для юридичних осіб – повне найменування, банківські реквізити,організаційно-правова форма );

— вид діяльності, на який заявник має намір отримати ліцензію;

термін дії ліцензії.

Рішення щодо заяви повинно бути прийняте відповідним органом у строк непізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, який підтверджуєвнесення плати за видачу ліцензії, якщо спеціальним законом не передбаченийінший строк видачі ліцензії на окремі види господарської діяльності. Термін діїліцензії не може бути меншим, ніж три роки.

Монополізм і конкуренція у підприємницькій діяльності

Необхідною умовою здійснення підприємницької діяльності є обмеженнямонополізму та забезпечення добросовісної конкуренції. На забезпечення цієїумови спрямовані закони «Про обмеження монополізму та недопущеннянедобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України», «Прозахист від недобросовісної конкуренції».

Можливі форми зловживання монопольним становищем

1.   Нав’язування таких умовдоговору, які ставлять контрагента у нерівне становище, або додаткових умов, щоне належать до предмета договору, в т. ч. нав’язування товару, непотрібногоконтрагентові;

2.   Обмеження або припиненнявиробництва, вилучення з обороту товарів з метою створення або підтримкидефіциту чи встановлення монопольних цін;

3.   Встановлення монопольновисоких цін на сввої товари, що може призвести до порушення прав споживачів,або монопольно низьких цін, що може привести до обмеження конкуренції тощо.

Прояви недобросовісної конкуренції

1.   Неправомірне збираннякомерційної таємниці;

2.   Дискредитація суб’єктапідприємницької діяльності;

3.   Копіювання зовнішньоговигляду виробу;

4.   Порівняльна реклама;

5.   неправомірне використаннятовару іншого виробника;

6.   Неправомірне використаннячужих позначень, упаковки, рекламних матеріалів тощо.

Вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собоюнакладення Антимонопольним комітетом, його територіальним відділенням штрафу урозмірі до 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.