Реферат: Закони попиту та пропозиції

Вступ

Ринокє високоорганізованою інституцією, де в результаті взаємодії попиту іпропозиції встановлюються рівноважні ціни. Попит і пропозиція – головне ядроринкової системи, її рушійні сили. Водночас взаємодія попиту, пропозиції іціни є визначальною у формуванні економічної поведінки споживачів (покупців) івиробників (продавців). Аналіз попиту і пропозиції стосується конкурентногоринку, який характеризується великою кількістю покупців і продавців, отже,йдеться про ринковий попит і пропозицію за умов вільної конкуренції.

Затоварної форми виробництва суспільний зв’язок між виробництвом і споживаннямопосередковується товарно-грошовими відносинами (купівлею-продажем товарів),що регулюються ринковим механізмом. Основними його елементами є попит,пропозиція і ціна. Саме ринковий механізм єднає покупців (споживачів) товарівяк носіїв попиту і продавців (виробників), які уособлюють пропозицію, томустан ринку і ціна, за якою продається товар, завжди визначаютьсяспіввідношенням величини попиту і пропозиції.

Необхідністьу товарах постає як потреба в них. У ринковій економіці потреби набувають формипопиту і задовольняються купівлею товару. Вона здійснюється тільки за певнуплату, внаслідок відмови від задоволення інших потреб. Це означає, що попитпов’язує кількість товарів, які купують, з альтернативами, від яких необхідновідмовитися заради придбання цієї кількості товарів. Він постає як прагнення іможливість отримати товар за відповідну ціну.

Заринкової економіки зв’язок виробництва і споживання опосередковується не лишепопитом, а й пропозицією. Якщо попит є ринковою формою потреб, споживання, топропозиція – ринковою формою виробництва та його безпосередньою функцією. Самерезультати виробництва утворюють матеріально-речовий зміст пропозиції. Однак,будучи похідною виробництва, пропозиція якісно, просторово і кількісно нетотожна йому. Якісна відмінність зумовлена тим, що виробництво є процесомвиготовлення товарів, а пропозиція – початковою стадією їх реалізації. Крімтого, виробництво передує у часі пропозиції. Просторові розбіжності виявляютьсяу тому, що товари, як правило, виробляють в одному місці, а пропонують дляреалізації в інших. Кількісна неоднаковість виробництва і пропозиції полягає утому, що в одних випадках обсяг виробництва товарів у країні перевищує їхпропозицію на внутрішньому ринку (певна кількість експортується), в інших – єменшим за пропозицію (вплив імпорту). На пропозицію як безпосередню функціювиробництва опосередковано (через попит) впливають потреби, споживання: самепопит визначає обсяг, структуру виробництва товарів, а відповідно – обсяг іструктуру пропозиції.

Увзаємодії пропозиції і попиту формуються ринкові ціни на товари і послуги, якіза різних обставин можуть по-різному відхилятися від їх вартості. Якщо попитіснує на ринку у грошовій формі, то пропозиція – у товарах і послугах. Попитформує структуру та обсяг пропозиції – кількість товару, яку продавець прагнепродати на ринку протягом одиниці часу і за певних умов.

Звсього вище зазначеного випливає, що питання які стосуються попиту і пропозиціїна будь-якому ринку чи в будь-якій державі є актуальними.

Основнимзавданням і метою цієї роботи є поглиблене вивчення таких понять як попит,пропозиція та їх еластичність. А також вивчення їх взаємозалежностей.

1. Економічна природа, фактори та закон попиту.

Уринковій економіці все більша частина потреб набуває специфічної форми прояву.Вони отримують грошове вираження, тобто трансформуються у попит. У зв’язку зцим інколи говорять, що попит на товар – це потреба в ньому, підкріпленагрошима. За допомогою поняття „попит” економісти описують поведінку не лишефактичних, а й потенційних покупців товарів і послуг. Поняття „попит”характеризує взаємозв’язок між ринковою ціною та кількістю товару, якуспоживачі (домогосподарства) бажають купувати за інших однакових умов протягомпевного періоду часу. Цей взаємозв’язок називають шкалою (схемою) попиту абокривою попиту. Шкалу попиту подають за допомогою табличного методу, а кривупопиту – графічного методу[6].

Утабл. 1 додаток А наведено ті кількості продукту (курчатини), якідомогосподарства хочуть і можуть купити за відповідною ціною. Кількість абовеличина попиту – це одна з головних його характеристик. Розглянемо останнєпоняття детальніше.

Векономічній теорії оперують кількома видами попиту. Макроекономіка використовуєпоняття „сукупний попит”, тоді як мікроекономіка використовує такі поняття: „ринковийпопит”, „індивідуальний попит”, „попит на продукт окремої фірми”, „галузевийпопит” тощо. Відповідно до цього необхідно уточнювати в кожному конкретному випадку,про яку саме величину попиту йдеться. У цій темі аналізуються величини попитувсіх споживачів товару (ринкова величина попиту) та окремого споживача (індивідуальнавеличина попиту).

Кількістьпопиту на ринку деякого товару – це загальна величина цього товару, яку всійого споживачі хочуть і можуть купити за певну ціну упродовж визначеногоперіоду часу. Зауважимо, що хочуть і можуть купити тут не слід розуміти так, щосаме ця, а не інша, кількість товару буде куплена. Щоб зрозуміти це, звернімоувагу на три важливі моменти, що стосуються поняття „кількість попиту”.

По-перше,кількість попиту завжди є бажаною кількістю. Це та кількість блага, якуспоживачі хочуть купувати за певну ціну, коли ціни інших товарів, доходиспоживачів, їхні смаки і вподобання є сталими (даними). Вона може бутивідмінною від величини, яку покупці дійсно викуплять на ринку певного товару.Коли достатньої кількості якогось товару немає на ринку, величина, якуспоживачі хочуть купувати, може перевищувати ту величину, яку вони дійсно куплять.Тому термін „кількість попиту” застосовують до бажаних покупок, тоді як вирази „кількістькуплена” чи „кількість обміняна” – до фактичних (дійсних) покупок.

По-друге,слово „бажана” стосується не якихось недосяжних потреб, а тих, які споживачіможуть задовольнити, тобто таких величин товару, які населення хоче купувати запевних цін, які воно може платити за одиницю товару.

По-третє,кількість попиту стосується тривалого потоку покупок. Вона, таким чином,повинна вимірюватися як якась величина за період часу: 100 одиниць на день, 600одиниць на тиждень, 2400 одиниць на місяць тощо. У табл. 1 кількість попиту накурчатину вимірюється як потік можливих покупок за рік.

Поняття„попит” і „кількість (величина) попиту” близькі, але не тотожні. Друге – це фрагментпершого. Взаємозв’язок і відмінність між ними зручно ілюструвати за допомогоюшкали попиту або кривої попиту. Шкала попиту – один із можливих способівзображення взаємозв’язку ціни і кількості попиту за інших однакових умов. Вонапоказує усі можливі поєднання (комбінації) ціни і кількості попиту для певноготовару. Таблиця 1 – це гіпотетична шкала попиту на курчатину. У ній вписанокількість курчатини, яку споживачі бажають купувати за певної ціни, якщо іншічинники, що впливають на попит, не змінюються. Наприклад, за ціни 2 грн. за 1кг покупці планують купити 110 000 кг на рік. У табл. 1 подано величини попитудля шести вибраних цін, але фактично окрема кількість може купуватися за кожнуможливу ціну – від кількох десятків копійок до кількох десятків гривень.

Кривапопиту – це інший можливий спосіб зображення взаємозв’язку ціни і кількостіпопиту за інших однакових умов. Вона відтворює шкалу попиту графічно. Крива попитуна рис. 1 є суцільною кривою, що з’єднує точки, координати яких відповідаютькомбінаціям ціни і кількості попиту, наведених у табл. 1. Величину попитуприйнято відкладати по горизонтальній осі, а ціну – по вертикальній. Ринкову(загальну) величину попиту позначають Р, ціну – Р, а ринкову криву попиту – D.

Для зручностікриву індивідуального попиту інколи позначають d, а індивідуальну величину попиту – q. Крива попиту показує ті кількостітовару, які покупці бажають купувати за кожним рівнем ціни за інших однаковихумов протягом певного періоду часу. Спадний нахил цієї кривої показує, щокількість попиту зростає внаслідок падіння ціни, тобто кількість попиту і цінаперебувають у оберненій або зворотній залежності. Цей зв’язок називаєтьсязаконом попиту. Він ґрунтується на здоровому глузді, а також підтверджуєтьсяекономічною теорією. Він емпірично перевірений і підтверджений для більшостіблаг, за винятком деяких.

Отже,суть закону попиту полягає в тому, що, коли ціна товару зменшується, а рештачинників, що впливають на його попит, залишаються сталими, покупці починають купуватицього товару більше, і навпаки, зростання ціни спричиняє зменшення величинипопиту.

Колиекономісти говорять про попит, як одну із сторін ринку, вони не мають на увазілише одну конкретну точку на кривій попиту. Навпаки, вони розуміють усю кривупопиту, тобто взаємозв’язок між бажаними і можливими покупками за кожногорівня ціни. Саме тому поняття „попит” стосується повного взаємозв’язку ціни ікількості попиту, як це показано, наприклад, за допомогою шкали попиту в табл.1 чи кривої попиту на рис. 1 додаток А. Одна комбінація ціни і кількості попиту є фрагментом шкалипопиту (наприклад, комбінація V у табл.1)так само, як одна точка на кривій попиту (наприклад, точка V на рис. 1) є фрагментом цієї кривої.

Якшкала попиту, так і крива попиту будуються на припущенні „за інших однаковихумов”.

Припущення„За інших однакових умов” передбачає існування поряд з власною ціною товару,попит на який вивчається, інших чинників, що визначають попит, їх такожназивають детермінантами (визначниками або факторами). Для зручності їх інколиназивають неціновими чинниками, а власну ціну товару – ціновим чинником(фактором), що впливає на попит. Які ж найважливіші нецінові детермінантиринкового попиту? Основні з них такі: доходи споживачів (І); ціни спорідненихтоварів (РR);смаки і вподобання, або переваги споживачів (t); чисельність населення та йогоструктура (n); розподіл доходу міжспоживачами (d); очікування споживачівстосовно майбутніх доходів і цін (еР).

Порядіз названими загальними існують також особливі (специфічні) чинники (Sf), що впливають на попит наокремі товари: велика кількість опадів підвищує попит на парасольки, аспекотне літо сприяє попиту на безалкогольні напої.

Длязручності аналізу впливу цінового (власної ціни – Р) та нецінових чинників на попитдоцільно використовувати поняття „функція попиту”, її можна записати у виглядірівняння:

D = f (P, I, PR, t, n, d, eP, Sf, a)

деа – інші чинники.

Розпочинаючививчати попит на ринку якогось товару, відразу важко простежити, як самевпливають на нього всі чинники, якщо вони будуть змінюватись одночасно. Томуспочатку вивчають поведінку споживачів під впливом дії якогось одного чинника,вважаючи, що всі інші змінні, що впливають на споживачів, є сталі. Застосовуючитакий підхід до кожного детермінанта, з’ясовують наскільки сильно кожен з нихвпливає на попит. Пізніше синтезують отримані знання про впливи окремихзмінних, які визначають функцію попиту. Такий синтез дозволяє виявити, що можетрапитися на ринку, коли кілька чинників змінюються одночасно, як це частоспостерігається на практиці.

Якщоспоживачі збільшують покупки якогось одного продукту, ціна котрого незмінюється, то ці покупки не можуть зображуватися точками на початковій кривійпопиту. Вони повинні бути представлені на новій кривій попиту, яказнаходиться праворуч від старої кривої. Так, збільшення чисельності споживачівтовару переміщуватиме криву ринкового попиту вправо, як показано на рис. 2додаток Б, що є ілюстрацією важливого правила: крива попиту будується наприпущенні, що всі детермінанти попиту, за винятком власної ціни товару, — сталі. Зміна будь-якого нецінового чинника, який раніше був сталим,переміщуватиме цю криву у нове положення. Крива попиту може переміщуватисьбагатьма способами. Два з них надзвичайно важливі. У першому випадку, закожної ринкової ціни покупці планують купувати більше якогось товару і кривапопиту на нього переміщується вправо, так що кожен рівень ціни співвідноситьсяз більшого кількістю попиту, ніж це було раніше. У другому випадку, за кожноїціни планується купувати продукту менше і крива попиту на нього переміщується вліво,так що кожен рівень ціни співвідноситься з меншою кількістю попиту, ніж це булораніше. Розгляньмо декілька можливих варіантів впливу на попит, а отже, і напереміщення кривої попиту, змін у нецінових чинниках.

Доходиспоживачів. Коли домогосподарства отримують у середньому більший дохід, можнаочікувати, що вони купуватимуть більше майже всіх благ, що входять до їхньогоспоживчого кошика, навіть за незмінних цін. Продукти, попит на якізбільшується зі збільшенням доходів споживачів, називають нормальними товарамиабо товарами вищої споживчої цінності. Попит на деякі продукти зменшується призростанні доходів споживачів. У цьому випадку економісти мають справу з товараминижчої споживчої цінності або просто товарами нижчої цінності.

Отже,коли зростає середній дохід населення, то крива попиту на товар вищої споживчоїцінності переміщується вправо, наприклад, на курчатину, при збільшенні доходівспоживачів, а на товар нижчої цінності – вліво, наприклад, на модель жіночоговзуття, що вийшла з моди, при збільшенні доходів споживачів (рис. 3 додаток Б).

Ціниспоріднених товарів. Попит на товар може змінюватися під впливом зміни цінспоріднених товарів. Наприклад, попит на курчатину залежить від того, як змінюєтьсяціна яловичини. Якщо ціна яловичини зросте, то за інших однакових умов попит накурчат збільшиться. Чому так відбувається? Тому що зміняться відносні ціни, ілюди почнуть споживати трохи більше дешевшого продукту (курчатини) і трохименше відносно дорожчого продукту (яловичини). Так само на попит на курчатинувпливатиме зростання цін інших товарів-замінників (субститутів) – свинини,риби тощо. Такі пари товарів, для яких зростання ціни одного товару спричиняєзбільшення попиту на другий товар, економісти називають взаємо замінюванимитоварами або субститутами.

Підвищенняціни товару-замінника для товару, попит на який вивчається, переміщуватиме йогокриву попиту вправо. Тому за кожним рівнем ціни купуватимуть, наприклад,більше курчатини, якщо попит на неї зріс через зростання ціни на ринкуяловичини[4].

Протилежноюдо розглянутої вище буде поведінка споживачів у випадку зміни цін тих товарів,які можуть використовуватися лише разом, як наприклад, бензин і автомобілі: завищої ціни бензину попит на автомобілі буде падати за інших однакових умов.Такі пари товарів, для яких зростання ціни одного товару спричиняє зменшенняпопиту на другий товар, називають взаємо доповнюваними товарами абокомплементарними товарами. Підвищення ціни на один із взаємо доповнюванихпродуктів (бензин) переміщуватиме криву попиту на другий продукт (автомобілі)вліво. За кожним рівнем ціни другого продукту покупці бажатимуть купувати меншуйого кількість.

Смакиі вподобання. Смаки і вподобання відображають вплив на попит суб’єктивнихчинників. Споживачі відчувають на собі різноманітні зовнішні та внутрішнівпливи, які віддзеркалюються у смаках. Зовнішні впливи визначаютьсятрадиціями, релігією, історичним розвитком певної країни, природнокліматичнимиумовами, рекламою, модою тощо, а внутрішні – психологічними та фізіологічнимипотребами людини. Так, традиційно потребу у білках українці задовольняють,споживаючи свинину, але це табу для мусульман.

Смакивпливають на бажання людей – купувати ті чи інші продукти. Зміни у смакахможуть бути тривалими і повільними, як, наприклад, витіснення кульковимиручками чорнильних. Або ж вони можуть бути короткостроковими і швидкими, як увипадку з сезонною модою на одяг та взуття. Щоразу, коли споживачі надаютьперевагу якомусь продукту, наприклад кульковим ручкам, попит на нього збільшується,що відображають переміщенням кривої попиту вправо. За кожним рівнем ціни людибажатимуть купувати такого продукту більше.

Чисельністьнаселення та його структура. Попит залежить від кількості потенційних споживачівокремого продукту. Наприклад, якщо зменшується народжуваність, то, за іншиходнакових умов, зменшуватиметься попит на товари для немовлят (ця ситуаціяпростежувалась в Україні у 90-х роках), а тому криві попиту на ці товарипереміщуватимуться вліво.

Розподілдоходу. Якщо сталий національний дохід перерозподіляється між населенням,попит може змінюватися. Наприклад, коли уряд збільшує допомогу на дітей, тозбільшуватиметься попит багатодітних родин на дитячі продукти. У такомувипадку криві попиту на цю групу товарів переміщуватимуться вправо.

Рухпо кривій попиту та переміщення кривої. Припустимо, ви прочитали всьогоднішній газеті, що зростання ціни на курчатину викликане збільшеннямпопиту на неї. Наступного дня ви читаєте, що підвищення ціни курчатини значнозменшує покупки цього продукту типовими домогосподарствами, оскільки покупціпереорієнтовуються на яловичину, свинину, сосиски тощо. Два газетні повідомленнявидаються такими, що заперечують одне одного. Перше пов’язує зростання ціни зізбільшенням попиту, а друге – зі зменшенням попиту. Чи можуть бути обидватвердження правильними? Так, оскільки вони стосуються різних речей. Першеописується переміщенням ринкової кривої попиту, а друге – рухом по стабільнійкривій попиту відповідно до зміни ціни.

Розглянемоперше твердження, згідно з яким зростання ціни курчатини спричинилосьпідвищенням попиту на неї. У цьому випадку крива попиту перемістилась вправо,показуючи, що за кожної ціни покупці бажають купувати курчатини більше. Цепереміщення підвищить ринкову ціну курчатини.

Теперрозглянемо твердження про те, що менше курчатини купують внаслідок їїподорожчання. Це твердження відноситься до руху по кривій попиту і відображує змінуміж двома окремими кількостями курчатини, що купується, — до і післяпідвищення ціни.

Можливіпояснення до цих газетних повідомлень такі:

1) збільшення населення, що відбулося через певні причини (наприклад, газетаповідомляла про ринок курчатини у невеликому містечку, де щойно почав діятивеликий промисловий об’єкт), переміщує криву попиту на курчатину вправо. Тодіпокупці бажатимуть купувати за кожної ціни більшу кількість цього продукту. Це,в свою чергу, підвищує ціну курчатини внаслідок існування причини, про яку мидовідаємося дещо пізніше. Таким чином, ми знайшли пояснення до першогогазетного повідомлення;

2)підвищення ціни курчатини змушує кожне окреме домогосподарство обмежувати їїпокупки. Це зумовлює рух знизу вгору вліво по визначеній кривій попиту на цейпродукт. Отже, ми знайшли пояснення до другого газетного повідомлення.

Уникаючитипового непорозуміння, що може породжуватися такими повідомленнями,економісти розрізняють два терміни, — „переміщення кривої попиту” та „рух покривій попиту”.

Миз’ясували, що поняття „попит” стосується всієї кривої попиту, тоді як поняття „кількістьпопиту” стосується конкретної кількості товару, яку потребують за певну ціну іяку позначають на кривій попиту окремою точкою.

Економістивживають термін „зміна в попиті”, описуючи переміщення всієї кривої попиту,тобто зміну в кількості, яку споживачі планують купувати за кожного рівняціни. Термін „зміна кількості попиту” стосується переходу від однієї точки накривій попиту до іншої або на початковій кривій попиту, або на новій.

Такимчином, зміна кількості попиту може бути результатом: зміни в попиті занезмінної ціни, руху по даній кривій попиту відповідно до зміни ціни абопоєднання цих двох змін.

Розглянемокожну з цих можливостей детальніше. Збільшення попиту означає, що вся кривапопиту переміщується вправо; зменшення попиту означає її переміщення вліво.За певної ціни збільшення попиту спричинює збільшення кількості попиту, азменшення попиту – зменшення кількості попиту.

Рух вниз і вправо по кривій попиту спричинює збільшення кількостіпопиту; рух вгору і вліво – зменшення кількості попиту.

Колиодночасно відбувається зміна в попиті і зміна ціни, зміна кількості попиту єчистим результатом переміщення кривої попиту і руху по новій кривій попиту. Нарис. 4 додаток В зображено загальний ефект збільшення попиту, показаного переміщеннямвсієї кривої попиту від Q0до Q1, та руху по новій кривій попиту з точки а до точки b відповідно до зростання ціни з Р0<sub/>до P1. Збільшення попиту спричинило збільшення кількості попиту, започаткової ціни Р0на величину Q0Q2, тоді як рух по кривій попиту D1 від а до b зумовив зменшення кількості попитувід Q2 до Q1. Збільшення чи зменшення кількостіпопиту повністю залежить від відносних величин цих двох змін.

2. Економічна природа, фактори і закон пропозиції.

Коженринок має сторону пропозиції, так само як і сторону попиту. Пропозиція – цекількість певного товару, яку виробники бажають виготовляти і продавати закожної ціни протягом певного періоду часу за інших однакових умов.

Пропозиціяможе бути представлена шкалою (схемою) пропозиції, тобто таблицею, яка показуєкількість певного товару, що буде пропонуватись за кожного рівня ціни за іншиходнакових умов у межах деякого часового періоду. Наприклад, припустимо, щошкала ринкової пропозиції курчатини показана в табл. 2 додаток Г. Тоді 100 000 кг цього продуктупропонуватиметься, якщо його ціна становитиме 8 грн. за 1 кг, 115 000 кгпропонуватиметься за ціною 10 грн. за 1 кг і т. д.

Іншийспосіб представлення даних табл. 2 – за допомогою кривої ринкової пропозиції, яка є графічним зображеннямшкали ринкової пропозиції. По вертикальній осі системи координат відкладаємоціну Р за одиницю товару, а по горизонтальній осі – кількість (величину) пропозиціїтовару Р за одиницю часу (за рік). Рис. 9 показує ринкову криву пропозиції курчатиниS0, що базується на даних табл. 2.

Шкалапропозиції (табл.2) показує прямий зв’язок ціниі кількості пропозиції продукту. Такий тип зв’язку властивий більшості продуктів,що пропонуються на ринок. Цей зв’язок називають законом пропозиції. Його сутьполягає в тому, що за інших однакових умов, як правило, виробники бажаютьвиготовляти і продавати більшу кількість свого продукту за високої ціни, ніж занизької. Чому? Це, як і у випадку із законом попиту, в основному диктуєтьсяздоровим глуздом і має теоретичне пояснення. Емпіричні дослідження показують,що ринкові криві пропозиції для більшості благ мають позитивний нахил. Існуєкілька причин цього. Головна криється у законі спадної віддачі. Позитивнийнахил кривої пропозиції виражає збільшувані затрати на виробництво додатковоїпродукції за постійних виробничих потужностей. Так, птахофабрика, що має сталівиробничі потужності, може відгодовувати більше курчат, якщо підвищить платнюпрацюючим, щоб вони понадурочно використовували виробниче обладнання. Крімтого, можуть найматися додаткові працівники. Закон спадної віддачі проявитьсяабо відразу, або „врешті-решт”, коли додаткові працівники виготовлятимуть всеменше і менше додаткового продукту: тому для отримання додаткового обсягупродукту виробники збільшуватимуть ціну пропозиції[6].

Шкалапропозиції, так само як і крива пропозиції, ґрунтується на припущенні „за іншиходнакових умов”. З’ясуємо, що приховується за цим припущенням. Як і у випадкуз кривою попиту, це припущення приховує нецінові чинники, які впливають напропозицію. Ціновий чинник, що впливає на пропозицію – це власна ціна товару,пропозиція якого досліджується (Р). До нецінових чинників відносять такі основнідетермінанти (визначники) пропозиції: тривалість часового періоду (t); технологія виробництва (Т); ціниспоріднених (взаємо замінюваних) товарів (РR); ціни на фактори виробництва (Рf); організація ринку (Оm); число фірм, що виробляютьконкретний товар (n); метафірми інша, ніж максимізація прибутку (G); специфічні чинники, які стосуютьсяпропозиції лише деяких товарів (наприклад, пропозиція сільськогосподарськоїпродукції надзвичайно чутлива до погоди) (Sf). У наведеному переліку чинників мисвідомо не виділяємо найважливіший серед них – витрати виробництва (С). Справав тому, що витрати виробництва залежать і від технології виробництва, і від цінна фактори виробництва, і від організації ринку, і від інших специфічнихчинників. Тому неявно витрати виробництва, як чинник, що впливає напропозицію, присутні в інших чинниках. Варто звернути увагу й на таке: вумовах чистої конкуренції витрати виробництва (а точніше – граничні витрати)визначають криву пропозиції, як для окремої фірми, так і всієї галузі. Такимчином, вони визначають ціну пропозиції, а отже, впливають і на ціновий чинник.

Длязручності вивчення впливу цінового (власної ціни – Р) та нецінових чинників напропозицію, доцільно використовувати поняття „функція пропозиції”, її записуютьу вигляді такого рівняння:

S = f (P, t, T, PR, Pf, Om, n, G, Sf, β ),

деβ – інші чинники.

Будь-якакрива пропозиції стосується певного періоду часу, і її вигляд та положеннязалежать від тривалості та інших характеристик цього періоду, що впливають націнову еластичність пропозиції. Наприклад, коли б ми оцінювали ринкову кривупропозиції курчатини для першого тижня 2000 року, вона відрізнялася б від кривоїна рис. 5 додаток Г, яка стосується всього року. Зокрема, відмінність зумовленатим, що виробники курчатини можуть краще пристосовувати свою пропозицію до змінціни цього продукту протягом року, ніж протягом тижня. Надзвичайно важливимчинником, що визначає положення і вигляд кривої пропозиції, є вдосконаленнятехнології. Коли технологія прогресує, то це дозволяє знижувати витративиробництва, внаслідок чого фірми часто бажають пропонувати певну кількістьпродукції за нижчу ціну, ніж раніше. Отже, удосконалення технології частоспричиняє переміщення кривої пропозиції вправо.

Іншийважливий визначник, що впливає на вигляд і положення кривої пропозиції, — цеціни споріднених товарів, зокрема товарів, які легко замінюють один одного увиробничому процесі. Якщо підвищується ціна на один товар-замінник, топропозиція іншого замінника зменшується, а отже, його крива пропозиціїпереміщується вліво. Наприклад, фермери можуть відгодовувати курчат так само,як і свиней; вирощувати пшеницю так само, як і жито. Для кожної з цих партоварів, підвищення ціни на один з них (наприклад, на свинину) тягне за собоюзменшення пропозиції іншого (наприклад, курчатини).

Щеодним важливим чинником, що впливає на пропозицію, є рівень цін ресурсів(праці, капіталу, землі), що використовуються у виробництві певного продукту.Зниження цін цих факторів виробництва дозволяє здешевити виробництво продукту,а тому фірми зможуть пропонувати певну його кількість за меншу ціну, ніжраніше. Таке зниження цін ресурсів за інших однакових умов спричинятимепереміщення кривої пропозиції вправо. З іншого боку, підвищення цін ресурсівможе спричиняти переміщення кривої пропозиції вліво. Наприклад, якщо заробітнаплата працівників зросте, крива пропозиції може переміститися вліво.

Наступнийвизначник пропозиції – це організація ринку. Зміни у податкових ставках,дотації окремим виробникам якогось товару, зменшення мит і квот на імпортні таекспортні товари – все це впливає на зміни у пропозиції. Якщо на ринку якогосьтовару з’являється монополія, то, як правило, ціни за будь-якого обсягувиробництва зростатимуть, тоді як на досконало конкурентному ринкувироблятиметься максимально можлива кількість продукції за кожного рівня ціни.

Ринковапропозиція товару залежатиме від кількості фірм, що його виготовляють. Запевного обсягу виробництва кожної фірми, ринкова пропозиція збільшуватиметься,коли нові фірми входитимуть у галузь. Як наслідок, — крива пропозиції,наприклад курчатини, зміщуватиметься вправо через входження у галузь новихфірм.

3. Еластичність попиту і пропозиції, їхнє графічне вираження.

На попит і пропозицію впливають багато різних факторів, і реакціяна них теж різна. Ступінь зміни попиту й пропозиції під впливом певнихфакторів характеризує ступінь їх еластичності. Еластичність – це мірареагування однієї змінної величини на зміну іншої? здатність функції реагуватина зміну аргументу. Еластичність виражається як відношення відсоткових змін.Це уніфікована форма виразу, відсотки залишаються незмінними у будь-якомувипадку, незалежно від того, в яких одиницях вимірювання виражаються початковідані.

Еластичність Е показує відсоткову зміну однієї змінної внаслідокодновідсоткової зміни іншої змінної[3].

Еластичність попиту розрізняють за ціною і за доходом.

Еластичність попиту за ціною – це відношення зміни величини попиту на товар довідсоткової зміни його ціни.

Еластичність попиту за ціною має від’ємне значення. Знак „мінус”показує зворотну залежність між ціною і величиною попиту. Тому його опускають,а звертають увагу лише на абсолютне значення еластичності.

Для вимірювання еластичності попиту за ціною використовуєтьсядугова еластичність. Вона застосовується для виміру еластичності між двоматочками При зростанні прибутків споживача, як правило, зростає попит на товари.

Тойфакт, що еластичність змінюється під час руху вздовж кривої попиту, означає, щонеобхідним є обережний і зважений підхід, коли ми стверджуємо про конкретнуеластичність попиту на той чи інший товар. На практиці такі твердження, якправило, вказують на еластичність, обчислену за допомогою формули середньоїточки або іншого альтернативного методу на інтервалі зміни цін, що спостерігаєтьсяна ринку цього товару. Керуючись цими положеннями, економісти виводять деякіузагальнення про те, що робить попит на певні види товарів еластичним, а наінші – нееластичним.

Важливимчинником, що визначає еластичність попиту на товар, є наявністьтоварів-замінників (взаємо замінюваних товарів). Коли у товару є близькийтовар-замінник, то попит на нього має тенденцію до відносної еластичності,оскільки люди легко можуть переходити на товари-замінники у разі підвищенняціни на товар, еластичність якого розглядається. Наприклад, попит на кукурудзянуолію відносно еластичний, оскільки її можна легко замінити будь-якою іншоюрослинною олією у процесі приготування їжі. З іншого боку, попит на сільвідносно нееластичний, оскільки для неї немає товарів-замінників.

Чимбільшою є частка видатків на деякий продукт у бюджетах його споживачів тимвищою буде за інших однакових умов еластичність попиту на нього. На такітовари, як сіль, сірники, олівці, питома вага яких у бюджеті родини незначна,попит відносно нееластичний. У той же час попит, скажімо, на легковіавтомобілі, нерухомість є відносно еластичним, тому що ці товари займаютьвагоме місце у бюджеті споживача.

Попитна предмети першої необхідності, як правило, нееластичний, а на предметирозкоші – еластичний. Хліб і електроенергія – предмети першої необхідності.Підвищення цін не спричиняє істотного зменшення їх споживання для побутовихпотреб. Попит на сіль звичайно є вкрай нееластичним, зокрема і тому, що вона єпредметом першої необхідності.

Комплементарнітовари (взаємо доповнювані товари) також відіграють певну роль у розумінніеластичності попиту. Якщо якийсь товар є менш значним доповнювачем важливоготовару, тобто товару, який становить значну частку бюджету споживача, то попитна нього звичайно нееластичний. Наприклад, попит на машинне мастилонееластичний, тому що воно є доповнювачем більш важливого товару – бензину.Ціна на бензин значно більше впливає на рішення власників автомобілів стосовночастоти користування ними, ніж ціна машинного мастила, яке вони міняють час відчасу.

Однез найважливіших міркувань щодо визначення еластичності попиту – це часові межі,в яких споживачі ухвалюють рішення про покупки. Через деякі обставини в короткихпроміжках часу попит на більшість продуктів менш еластичний, ніж у довгихчасових інтервалах. Одна з причин цього – повне і абсолютне пристосування дозміни ціни якогось товару може вимагати змін в асортименті і кількостіпродуктів, що входять у споживчий „кошик”. Класичний приклад – ціна на бензин.Коли в 70-х роках у західних країнах ціни на бензин стрімко зросли, спочаткубагато людей намагалися зменшити регулярність поїздок, але обсяг спожитогобензину зменшився незначно. Однак з часом автовласники пристосувалися доситуації. Вони купляли економічніші автомобілі, шукали житло ближче до місцяпраці чи частіше використовували послуги муніципального транспорту. Поступововеличина попиту на бензин впала значно більше, ніж відразу після підвищення цінна нього. Інша причина вищої еластичності попиту в довгих часових інтервалахполягає в тому, що підвищення ціни одного товару спонукає підприємціврозвивати виробництво, товарів-замінників, які, як ми вже зазначали, євизначальним чинником еластичності попиту.

І,нарешті, ще – однією причиною більшої еластичності попиту у довгому часовомуперіоді є повільна і поступова адаптація смаків споживачів.

Коефіцієнтицінової еластичності попиту для кожного товару чи послуги визначаються задопомогою відповідних розрахунків. Ці коефіцієнти з часом змінюються і єрізними в один і той же час для різних країн.

Розглянутівище два види еластичності дозволяють досить точно виявляти існуючі зв’язкиміж зміною ціни і величини попиту певного товару. Економісти використовуютьтакож й інші види еластичності, які застосовують з метою вивчення впливунецінових чинників (рівень цін взаємозамінних та взаємо доповнюваних товарів,середній дохід споживачів певного товару) на попит у цілому. Чутливість попитудо змін у доході, тобто гранична величина переміщення кривої попиту, у разізміни доходу, вимірюється за допомогою еластичності попиту за доходом. Цей виделастичності визначається як відношення відсотка зміни величини попиту натовар до відсотка зміни доходу споживачів цього товару. Вимірювання еластичностіпопиту за доходом базується на припущенні, що ціна товару в конкретний моментне змінюється.

Числовезначення еластичності попиту за доходом тісно пов’язане з поняттям нормальнихтоварів (їх ще називають товарами вищої споживчої цінності) і товарів нижчоїспоживчої цінності. Для нормальних товарів підвищення доходу викликаєпідвищення попиту на них. Оскільки в цьому випадку дохід і попит змінюються водному і тому ж напрямі, еластичність попиту за доходом на товари вищоїспоживчої цінності матиме додатний коефіцієнт. Навпаки, для товарів нижчоїцінності збільшення доходу викликає зменшення попиту. Тут дохід і попитзмінюються в протилежних напрямах, тому еластичність попиту за доходом длятоварів нижчої цінності матиме від’ємний коефіцієнт.

Якіблага у мікроекономіці розглядаються як товари нижчої цінності? З ростом доходуспоживачі прагнуть переключити свій попит на якісніші зразки усіх благ – з дешевихчеревиків на дорожчі, з дешевих м’ясних котлет на натуральні біфштекси тощо.Отже, швидше за все, саме низькоякісні варіанти будь-якого товару є благаминижчої цінності в економічному розумінні. З ростом доходу обсяг попиту на такітовари реально зменшується.

Поняттяеластичності попиту за доходом є корисним для розуміння ще однієї суттєвоївідмінності – між предметами розкоші і предметами першої необхідності.Економісти вивели таке правило: до предметів розкоші відносять ті блага, дляяких коефіцієнт еластичності попиту за доходом більший за одиницю, а допредметів першої необхідності відносять ті блага, для яких цей коефіцієнтменший за одиницю.

Якщоеластичність попиту за доходом перевищує одиницю, то приріст доходу на 1%збільшує обсяг попиту більше ніж на 1% за інших рівних умов. За фіксованих цінце означає, що загальна сума видатків на певний товар також зростає більше ніжна 1%. Таким чином, частка споживчих видатків, що припадають на предметирозкоші, зростає зі зростанням доходів. Звідси випливає, що заможні людивитрачають більшу частку своїх доходів на предмети розкоші, ніж бідні. Увідповідності з тими ж аргументами частка споживчих видатків, що припадають напредмети першої необхідності (такі, як шкарпетки і хліб), падає зі зростаннямдоходу. Це означає, що бідні в загальному тратять більшу частку своїх доходівна предмети першої необхідності, ніж багаті. В міру того, як країна, стаєзаможнішою, галузі, що виробляють товари нижчої цінності (дешеві інизькоякісні), — звужуються, галузі, що виробляють предмети першоїнеобхідності, — зростають темпом нижче середнього, а галузі з виробництвапредметів розкоші, — підвищуються у темпі вище середнього.

Враховуючизазначену закономірність, можна очікувати, що на початку нового тисячоліття вУкраїні високими темпами будуть розвиватися такі галузі, як сільське господарство,харчова і легка промисловість. Це випливає із значного зниження рівня реальнихдоходів переважної більшості українських сімей. У цих умовах галузі, що виробляютьпредмети першої необхідності, повинні розвиватися темпом вище середнього, а галузі,що виробляють предмети розкоші, мають зростати темпом нижче середнього. Вцьому полягає одна з особливостей розвитку галузевої структури бідної країнина відміну від заможної.

Іншимнеціновим чинником, що спричинює зміну попиту на певний товар, як відомо, єзміна ціни деякого іншого товару. Так, попит на курчатину виявляється залежнимвід ціни на яловичину, а попит на мастило для автомобілів – від зміни цінибензину тощо. Такі економічні залежності можуть виражатися в рамках поняттяперехресної еластичності попиту, яку визначають як відсоткову зміну величинипопиту одного товару, зумовлену одновідсотковою зміною ціни іншого товару.Формула середньої точки для обчислення коефіцієнта перехресної еластичностіпопиту виглядає так само, як формула середньої точки для обчислення коефіцієнтаеластичності попиту за ціною, з тією лише різницею, що чисельник у цьомувипадку показує відсоток зміни величини попиту на один товар, а знаменник –відсоток зміни ціни деякого іншого товару.

Перехреснаеластичність попиту пов’язана з поняттями товарів-замінників і комплементарнихтоварів. Оскільки яловичина і курчатина є взаємозамінними товарами стосовноодне одного, підвищення цін на яловичину збільшує попит на курчатину; у цьомувипадку перехресна еластичність попиту виражатиметься додатним коефіцієнтом.Навпаки, автомобільне мастило і бензин є взаємо доповнюваними товарами, ізростання цін на бензин, за інших однакових умов, зменшить попит на мастило.Таким чином, перехресна еластичність попиту виражатиметься від’ємним коефіцієнтом.

Поняттяеластичності поширюється не лише на попит. Воно також може використовуватисядля визначення реакції величини пропозиції на зміну ціни. Формально еластичністьпропозиції за ціною визначається як відсоток зміни у величині пропозиціїпродукту, зіставлений з відсотком зміни у ціні продукту. Зауважимо, що формуласередньої точки для обчислення коефіцієнта еластичності пропозиції збігається заналогічною формулою для обчислення коефіцієнта еластичності попиту за ціною.Різниця лише у тому, що параметр Р у чисельнику цієї формули тепер позначаєвеличину пропозиції, а не величину попиту, як раніше. Оскільки між зміною ціниі величини пропозиції існує, як правило, пряма залежність, ця формула даєдодатне значення коефіцієнта еластичності пропозиції. На рис. 6 додаток Д показанорозрахунок дугової еластичності пропозиції для двох кривих пропозиції: кривої S1 постійною еластичністю і вона ж єлінійною кривою пропозиції; кривої S2 зі змінною еластичністю і вона ж є нелінійною кривою пропозиції.

Якбачимо, в межах дуги АВ, що розташована на кривій S2, пропозиція гіпотетичного товарувідносно еластична, оскільки Еs3 = 3,4. Разом з тим у межах дуги МN, що розташована на тій же кривійпропозиції, пропозиція відносно нееластична. Дуги, розташовані на лінійнійкривій пропозиції, репрезентують третій тип еластичності пропозиції – одиничноеластичну пропозицію, оскільки Еs1 = Еs2 = 1.

Порядз дуговою еластичністю пропозиції економісти використовують у разі потреби йінші види еластичності пропозиції. Зокрема, вони використовують формулу визначеннякоефіцієнта точкової еластичності пропозиції. Ця формула схожа на формулувизначення коефіцієнта точкової еластичності попиту:

Еs = ОР: РТ,

деЕs – коефіцієнт точкової еластичностіпропозиції; ОР – ціна за одиницю товару для точки, в якій визначаємоеластичність пропозиції (наприклад, для точки А на рис. 7 додаток Д довжинавідрізка ОР становить 6 грн.);

РТ = ОТ – ОР;

ОТ– довжина відрізка на вертикальній осі від початку системи координат до точкиперетину цієї осі лінійною кривою пропозиції (на рис. 7 зображено дві такікриві – S1 і S2).

Нарис. 7 показаний розрахунок коефіцієнтів еластичності пропозиції для точок А іВ, розташованих на кривих пропозиції S1 і S2. Варто звернути увагу на те, що на рис. 7 крива пропозиції S1 є лінійною кривою і вона перетинає вертикальну вісь вищепочатку системи координат, про що свідчить розташування точки Т1. Така крива пропозиції характеризуєвідносно еластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точціЕs завжди буде більше, ніж одиниця.Якщо ж лінійна крива пропозиції перетинає вертикальну вісь нижче початкусистеми координат (на рис. 7 таке розташування має крива S2), то вона характеризує відноснонееластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Еs завжди буде менше, ніж одиниця[5].

Нарис. 8 додаток Д представлені три криві пропозиції, які характеризуютьеластичність пропозиції рівну одиниці (крива S1); абсолютно або досконало еластичну пропозицію (крива S2); абсолютно або досконалонееластичну пропозицію (крива S3).

Інколив економічній літературі виділяють перехресну еластичність пропозиції.Виділення цього виду еластичності пропозиції пов’язують з наявною дляпродавців можливістю переключення з виробництва одного товару на виробництвоіншого. Наприклад, виробництво червоного вина може бути замінене випускомбілого. Формула середньої точки для перехресної еластичності пропозиції виглядає так само, якформула середньої точки для перехресної еластичності попиту. Різниця лише утому, що у чисельнику міститься відсоток зміни обсягу пропозиції одного товару,а в знаменнику — відсоток зміни ціни іншого товару. Перехреста еластичністьпропозиції взагалі є від’ємною: збільшення ціни того ж червоного вина, за іншихрівних умов, призведе до зменшення обсягу пропозиції білого вина. Високе від’ємнезначення перехресної еластичності пропозиції між двома товарами виникає тоді,коли виробники в середньому легко переорієнтовуються з виробництва одноготовару на виробництво іншого.

Оперуючипоняттям еластичність пропозиції за ціною, економісти беруть до уваги чинники,від яких вона залежить. Одним із визначальних складових еластичності пропозиціїбудь-якого продукту є мобільність факторів його виробництва. В цьому випадку термін„мобільність” має виражати ту легкість, з якою необхідні фактори виробництваможуть бути залучені з інших галузей, а також і їхню зворотну трансформацію.Класичним прикладом мобільних ресурсів є вантажний транспорт. Під час жнив ідоставки урожаю на ринок постачальники сільськогосподарської продукціїконкурують між собою, підвищуючи ціни на вантажоперевезення на місцевих ринках.Транспортні компанії і незалежні водії уважно стежать за кон’юнктурою – такимчином навіть відносно маленьке підвищення тарифів на вантажоперевезенні водному місці здатне залучити туди необхідну кількість транспорту.

Навпаки,цілі групи товарів виробляються за допомогою значно менш мобільних ресурсів.Характерним у цьому відношенні є ринок нафти і нафтопродуктів. На початку 70-хроків у зв’язку з різким зростанням цін на нафту у виробників з’явилисядодаткові стимули для буріння нових нафтових свердловин. Однак при обмеженійкількості бурових вишок та іншого високо спеціалізованого обладнання (некажучи вже про незначну кількість місць, придатних для цих цілей) десятикратнепідвищення цін на нафту за десятиліття викликало лише відносно невелике збільшенняїї видобутку.

Другим важливимчинником, що визначає еластичність пропозиції є час. Як, і у випадку з попитом,еластичність пропозиції за ціною має тенденцію збільшуватися в довгих часовихінтервалах. Частково це випливає із мобільності економічних ресурсів. Укоротких часових проміжках випуск багатьох видів продукції може підвищуватися,в першу чергу, шляхом залучення структурно найгнучкіших факторів виробництва –наприклад, збільшення чисельності зайнятих у певній сфері або ж збільшеннятривалості робочого часу (запровадження замість однієї, скажімо, двох змін).Однак такі заходи, по суті, ведуть, у першу чергу, до збільшення витрат наодиницю продукції, що випускається. Тобто ці заходи, не підкріплені залученнямінших ресурсів, малоефективні. Якщо ж фірми очікують, що зберігатиметьсятенденція до збільшення обсягів продажу якогось продукту в довгій перспективі,то доцільно вкладати у виробництво такого продукту менше мобільних іспеціалізованих ресурсів – реконструювати технологічні лінії, обладнання тощо.Після відповідних заходів можливо налагодити випуск значно більшого обсягупевної продукції, причому за нижчими цінами. З плином часу адаптація виробниківдо нових ринкових умов — навчання персоналу в процесі роботи, вивчення ринку –поліпшує кон’юнктурні можливості щодо відповідності випуску продукції попиту,що зріс. Усе це сприяє збільшенню еластичності пропозиції.

4. Діалектична залежність попиту і пропозиції.

Уринковій економіці ціна є важливим чинником, який визначає, що, як і для коговиробляти. Тому це вимагає від нас уважніше подивитися на те, як цінивизначаються у ринковій економіці. Як перший крок до опису цього процесу, маємовизначити рівноважну ціну товару. В різних місцях цього підручника будезастосовуватися поняття рівноваги, яке є надзвичайно важливим в економічнійтеорії, як і б багатьох інших галузях науки.

Рівновагаозначає стан спокою або баланс між протидіючими силами. Це така ситуація, заякої відсутня тенденція до зміни. Рівноважна ціна – це така ціна, до якої матиметенденцію наближатися дійсна або фактична ринкова ціна. Це ціна, яка можеутримуватися на певному рівні довший час. Будь-яка ціна, яка не є рівноважною,не може утримуватися на певному рівні довго, оскільки діють базові ринковісили, які стимулюють зміну ціни.

Кращийспосіб зрозуміти, що саме мається на увазі під рівноважною ціною, — церозглянути конкретний випадок, такий, як ринок курчатини. Нанесемо криву попиту(рис. 1) і криву пропозиції курчатини (рис. 5) на одну площину (рис. 9 додатокЕ). Таке поєднання є можливим, оскільки криві попиту і пропозиції виконані звикористанням однакових одиниць вимірювання по кожній осі. Графік, показаний нарис.9, допоможе визначити рівноважну ціну курчатини. Почнемо з розгляду того,що трапилося б, якби на ринку встановилися різні ціни. Наприклад, за ціни12грн. за 1 кг крива попиту показує, що величина попиту на курчатину становитиме60 000 кг на рік, тоді як крива пропозиції показує, що пропонуватиметься 122500 кг на рік. Таким чином, якщо ціна становитиме 12 грн. за 1 кг, утворитьсянадлишок або перевищення величини пропозиції над величиною попиту в 62 500 кг,що показано лінією „надлишок”. За цих обставин, деяка кількість пропонованоїкурчатини не могла б бути проданою. Запаси курчатини збільшились, і виробникипрагнули б зменшувати свої ціни для того, щоб позбутися небажаних запасів.Стрілки вздовж кривих – це напрям, в якому змінюється ціна, якщо на ринку єнадлишок. Таким чином, ціна 12 грн. за 1 кг не є рівноважною ціною.

Якбиціна була 2 грн. за 1 кг, то крива попиту показала б бажану для споживачівкількість продукту (110 000 кг), а крива пропозиції – бажану для виробниківвеличину пропозиції (5000 кг). Знову знаходимо розбіжність між величинамипопиту та пропозиції курчатини на рік: величина пропозиції курчатини була бменшою, ніж величина попиту на неї. Як показано на рис. 14, була б нестача, абоперевищення величини попиту над величиною пропозиції у 105 000 кг на рік, щопоказано лінією „нестача”. За цих обставин деякі споживачі, які (уявно) хотіликупувати курчатину за такою ціною, не змогли б її придбати, тобто на ринкукурчатини мав би утворитися дефіцит. В умовах дефіциту конкуренція міжпокупцями за обмежену кількість товару призводить до зростання ціни, якпоказано спрямованими вгору стрілками. Таким чином, ціна 2 грн. за 1 кг незмогла б утримуватись довго. Отже, 2 грн. за 1 кг також не є рівноважною ціною.

Рівноважноює та ціна, за якої кількість попиту дорівнює кількості пропозиції. Наконкурентному ринку ця рівновага досягається на перетині кривих попиту іпропозиції (точка е на рис. 9). За ціни рівноваги нема ні надлишку, ні нестачі.На рис. 14 рівноважною є ціна у 6 грн. за 1 кг. Таким чином, ціна 6 грн. за 1кг є рівноважною, а 77 500 кг – рівноважною кількістю.

Таціна, за якою товар продається, є дійсною, а не рівноважною ціною, оскільки,як уже підкреслювалося, дійсною (фактичною) є всяка ціна, за якою товарипродаються і купуються. Економісти спрощено припускають, що фактична ціна наринку вільної конкуренції наближатиметься до рівноважної, оскільки дія ринковихсил штовхає фактичну ціну до рівноважної. Таким чином, коли криві попиту іпропозиції залишаються стабільними протягом довшого часу, дійсна ціна будепрямувати до рівноважної.

Доти,поки фактична ціна на конкурентному ринку перевищує рівноважну, на неї будетиснути надлишок. Аналогічно, якщо фактична ціна менша, ніж рівноважна, на неїтиснутиме нестача. У першому випадку фактичну ціну конкурентні силиштовхатимуть униз, а в другому – вгору. Таким чином, завжди існує тенденціянаближення фактичної ціни до рівноважної. Проте вона не передбачає, що цей рухє завжди швидким. Інколи він може бути тривалим, а інколи фактична ціна ніколине наближається близько до рівноважної, оскільки за короткий час рівноважнаціна знову змінюється. Підсумовуючи сказане, робимо висновок, що фактична ціназавжди прямує до рівноважної ціни. Цей висновок має велике теоретичне іпрактичне значення. Проте в багатьох випадках єдине, що потрібно – це передбачити,зростатиме ціна чи знижуватиметься.

Впливна ринкову рівновагу зміни у попиті. Ми вже бачили, що криві попитупереміщуються відповідно до змін у нецінових детермінантах попиту. Будь-якийграфік попиту і пропозиції, подібний до зображеного на рис. 9, по суті, ємоментальним знімком ринкової ситуації протягом певного періоду, тобто такогоперіоду, в межах якого нецінові чинники, що визначають попит і пропозицію, єсталими. Нас цікавить, що відбувається з рівноважною ціною і кількістюпродукту тієї ж курчатини, коли його крива попиту змінюється?

Припустімо,що зростають доходи споживачів, і крива попиту на курчатину переміщуєтьсявправо від D0<sub/>до D1. Проте, коли відбудеться таке переміщення, ціна Р0перестане бути рівноважною, але деякий час вона залишатиметься дійсною ціною.За цієї ціни виникає нестача кількості пропозиції, або, по-іншому, дефіциткурчатини, який на рис. 10 додаток Е вимірюється довжиною відрізку Q0Q’ = 77 500 кг – 100 800 кг = — 23 300кг. Якась частина споживачів не зможе придбати за ціною Р0бажанукількість курчатини, що спонукатиме їх підвищувати ціну попиту. Підвищення цінипопиту – це форма прояву конкуренції між споживачами за право купівлідодаткової кількості курчатини. Вона стимулює виробників до збільшення обсягупропозиції курчатини, оскільки з’являється можливість підвищувати цінупропозиції відповідно до зростання ціни попиту. Така залежність спонукатиме виробниківконкурувати між собою за право продавати більшу кількість курчатини за вищоюціною. Отже, тимчасове порушення ринкової рівноваги, спричинене зростаннямдоходів споживачів, матиме такі наслідки:

1)зумовить тимчасове існування дефіциту курчатини;

2)примусить діяти конкурентні сили;

3)рівноважна ціна Р0 втратить свій „статус”, тобто перестанебути рівноважною, але деякий час залишатиметься дійсною;

4)фактично діюча ціна якийсь час залишатиметься нижче рівня новоїрівноважної ціни, але буде неухильно наближатися до цього рівня.

Порушенняринкової рівноваги в умовах досконалої конкуренції є тимчасовим, якщо уряд невтручається у ринок певного товару і не встановлює обмеження на зміну ціни.Через деякий час ринок знову урівноважується, встановлюється нова рівноважнаціна Р1 і кількість Q’0точці перетину старої кривої пропозиції Sо та нової кривої попиту D1 (точка е' на рис.10). Тепер на ринкукурчатини продаватиметься кількість Q'0. Як бачимо, встановлення нової рівноважноїціни очищує ринок від нестачі величини пропозиції, а тому можна сказати, що цяціна виконує ринкоочисну функцію.

Можназробити висновок: збільшення попиту за інших однакових умов збільшуватимеринкову рівноважну ціну і кількість, тоді як зменшення попиту зменшуватиме рівноважнуціну і кількість. Тепер можна пояснити, чому зросла ціна на курчатину увипадку, про який ішлося у першому газетному повідомленні (згадайте два газетніповідомлення, розглянуті у першому питанні теми): крива ринкового попиту накурчатину зросла, що спричинило зростання рівноважної ціни. Вплив зміни упропозиції на ціну. Криві пропозиції так само, як і попиту, з часомпереміщуються внаслідок змін у нецінових чинниках, що впливають на пропозицію.Що ж відбувається з рівноважною ціною і кількістю продукту тієї ж курчатини,коли його крива пропозиції змінюється?

Припустімо,що з’явилася ефективніша технологія відгодівлі курчат. Як ми вже знаємо, заінших однакових умов пропозиція курчатини має зрости, і крива пропозиціїпереміститься вправо. Наслідком удосконалення технології виробництва станезменшення рівноважної ціни з P0до Р'0і збільшення рівноважної кількості попиту- пропозиції з Q0до Q1. Можна зробити висновок: збільшенняпропозиції за інших однакових умов зменшуватиме рівноважну ціну і збільшуватимерівноважну кількість попиту – пропозиції. Досить просто з’ясувати, щозменшення пропозиції матиме протилежні наслідки.

Висновки

За допомогоюпоняття „попит” економісти описують поведінку не лише фактичних, а йпотенційних покупців товарів і послуг. Поняття „попит” характеризуєвзаємозв’язок між ринковою ціною та кількістю товару, яку споживачі(домогосподарства) бажають купувати за інших однакових умов протягом певногоперіоду часу. Цей взаємозв’язок називають шкалою (схемою) попиту або кривоюпопиту. Шкалу попиту подають за допомогою табличного методу, а криву попиту –графічного методу

В економічнійтеорії оперують кількома видами попиту. Макроекономіка використовує поняття„сукупний попит”, тоді як мікроекономіка використовує такі поняття: „ринковийпопит”, „індивідуальний попит”, „попит на продукт окремої фірми”, „галузевийпопит” тощо. Відповідно до цього необхідно уточнювати в кожному конкретному випадку,про яку саме величину попиту йдеться. У цій темі аналізуються величини попитувсіх споживачів товару (ринкова величина попиту) та окремого споживача (індивідуальнавеличина попиту).

Напопит і пропозицію впливають багато різних факторів, і реакція на них тежрізна. Ступінь зміни попиту й пропозиції під впливом певних факторівхарактеризує ступінь їх еластичності. Еластичність – це міра реагування однієїзмінної величини на зміну іншої? здатність функції реагувати на змінуаргументу. Еластичність виражається як відношення відсоткових змін. Цеуніфікована форма виразу, відсотки залишаються незмінними у будь-якомувипадку, незалежно від того, в яких одиницях вимірювання виражаються початковідані.

Такожнеобхідно відмітити, що попит і пропозиція на ринку взаємопов’язані. Саме з їхдопомогою встановлюється ціна на той чи інший товар, а також визначаєтьсянеобхідна кількість даного товару.

Отже,попит і пропозиція є досить складними процесами, знання їхніх законів таособливостей є необхідними для майбутніх економістів, які працюватимуть вринковій економіці.

Списоквикористаної літератури

1. БашнянинГ.І., Лазур П.Ю. Медведєв В.С. Політична економія. – К.: Ніка-Центр: Ельга,2000.

2. БеляєвО.О. Бебело А.С. Перехідна економіка: основні концепції та характерні риси. –К.: КНЕУ, 2001.

3. БодровІ.О., Рибалкін А.В. Політична економія. – К.: КНЕУ, 2001.

4. ГальчинськийА.С. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 1995.

5. ГальчинськийА.С. Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. – К.: Вища щкола, 1999.

6. КлимкоГ.Н. Основи економічної теорії. – К.: Знання Пресс, 2001.

7. КривенкоК.Т., Савчук В.С. Політична економія. – К.: КНЕУ, 2001. – 508 с.

8. МочернийС.В., Симоненко В.К. Основи економічної теорії. – К.: Знання 2000.

9. НіколенкоЮ.В. Політекономія. – К.: ЦУЛ. – 412 с.

10. ПредборськийВ.А. Основи економічної теорії. – К.: Кондор, 2002. – 621 с.

ДодатокА