Реферат: Державна промислова політика
КурсовароботаЗдисципліни: Державне регулювання економіки
натему:
”Державна промислова політика”
Зміст
I. Промисловість –фактор інтеграції України у світову економіку
II. Стратегія промислової політикидержави – розвиток базових галузей промисловості
1. Головна метапромислової політики.
2. Перелік пріоритетних (базових)галузей промисловості і виробництв.
3.Машинобудування.
4. Промисловість засобів зв`язку та складної радіоелектронноїапаратури.
5. Військово-промисловий комплекс.
6. Металургійна промисловість.
7. Хімічна та нафтохімічнапромисловість.
8. Деревообробна промисловість
9. Легка промисловість
III. Інвестиційна політика
Список використаної літератури
I.Промисловість – факторінтеграції України у світову економіку
Орієнтація України на побудовуринкової економіки, її подальшу інтеграцію з державами СНД та високорозвинутимикраїнами обумовлює об'єктивну необхідність кардинальних структурних змінпромислового виробництва.
В економіці України провідну рольвідіграє промисловий комплекс, який впливає на стабілізацію фінансової табюджетної політики, успішне продовження та поглиблення економічних реформ,структурні перетворення в економіці України.
Навіть сьогодні в умовахжорсткої економічної кризи, яка особливо позначилася саме на промисловомувиробництві, в цьому секторі економіки створюється майже 1/3 валового внутрішньогопродукту (ВВП) країни та приблизно 3/4 матеріальних благ, що споживаютьсянаселенням. Але значення промисловості не обмежується д лише виробництвом продукції.Промисловий сектор економіки несе важливе соціальне навантаження — забезпечуєробочі місця, надаючи таким чином можливість отримувати засоби існування більшяк половині населення країни.
Промисловість виступаєсуттєвим фактором інтеграції України у світову економіку. Її експортно-імпортнийоборот дорівнює майже 80% валового випуску промислової продукції. В умовахекономічної незалежності це вагомий аргумент на користь промислового потенціалуі перспектив його розвитку. Завдяки промисловості держава отримує 2/3 валютнихнадходжень від загального експорту товарів та послуг.
На жаль, за 5 місяців2000 року економіка України ще не вийшла на обсяги ВВП відповідного періодуминулого року.
Це обумовлено в основномупадінням валової доданої вартості в галузях матеріального виробництва,насамперед у промисловості, випуск продукції якої за січень-травень знизився на2,2 відсотка.
Падіння обсягівпромислового виробництва відбулося, в першу чергу, через погіршення ситуації вчорній металургії, де скорочення випуску продукції складає 4,3 відсотки, вмашинобудуванні і металообробці — на 6,7 відсотків, в хімічній і нафтохімічнійпромисловості — на 11,2 відсотка, в легкій промисловості — на 3,2 відсотки.
Приріст обсягіввиробництва за цей період відбувся у кольоровій металургії — на 3,7 відсотка ідеревообробній та целюлознопаперовій промисловості — на 9,2 відсотка.
Падіння виробництванегативно позначилося на галузевій структурі — частка паливно-сировиннихгалузей зросла до 55,7 відсотка.
Україна має великийінтелектуальний і технічний потенціал майже в усіх провідних галузяхпромисловості. Однак соціально-економічна ситуація в державі залишаєтьсяскладною. Складність зумовлена незавершеністю реформ структурної перебудови,негативним впливом деформації у відтво-рювальних процесах, які нагромаджувалисьпротягом багатьох років, фізичним та моральним старінням виробничогопотенціалу, що знижує конкурентну спроможність вітчизняної продукції, звужуєринки збуту та зменшує дохідність виробництва.
II. Стратегія промислової політикидержави – розвиток базових галузей промисловості
Стратегія промислової політикиполягає у забезпеченні випереджаючих темпів зростання наукоємної продукції, втому числі машинобудування, для якого є характерним високий рівень технологій.В той же час існує необхідність зберегти темпи зростання в металургійній тахімічній як експортне орієнтованих галузей.
Ця стратегія спрямована на усуненнянедосконалої структури матеріального виробництва, де значну питому вагузаймають важкі, сировинні, енергоємні галузі (металургія, хімія).
З цією метою Міністерство промисловоїполітики послідовно проводить структурну перебудову промисловості шляхомнарощування обсягів виробництва у пріоритетних напрямах:
ü літакобудуванні,
ü суднобудуванні,
ü ракетно-космічній галузі,
ü інформаційних тателекомунікаційних системах,
ü сільськогосподарському машинобудуванні,
ü легкій та деревообробнійпромисловості.
Здійснюючи структурну перебудову,впроваджується ряд заходів, спрямованих на створення самостійного високо-розвиненого,конкурентоздатного промислового комплексу з соціально-ринковою орієнтацією,спроможного динамічно розвиватись та інтегруватись у світову системувзаємовигідних та рівноправних зв'язків.
Результатами такої політики є те, щовперше за останні роки намітилась позитивна тенденція зростання обсягіввиробництва в окремих галузях.
За підсумками роботи підприємствпромисловості України у січні—жовтні 1999 року вироблено товарної продукції вдіючих цінах близько 86,6 млрд. грн. Темп обсягів виробництва до відповідногоперіоду минулого року становить 103,1%.
Збільшення обсягів виробництва впорівнянні з аналогічним періодом минулого року досягнуто в чорній металургії —на 4,6%; кольоровій металургії — на 5,6%, деревообробній промисловості — на12,8%, легкій промисловості — на 1,8%, авіаційній промисловості — на 3,7%, металургійномумашинобудуванні — на 21,1%, верстатобудівній та інструментальній промисловості— на 10,5%, приладобудуванні — на 13,1%і, тракторному і сільськогосподарськомумашинобудуванні — на 1,9%, хімічній промисловості — на 1,1%.
Завдяки позитивним зрушенням впромисловості вдалося дещо покращити фінансовий стан підприємств, зняти напругув колективах. Зокрема, з початку року заборгованість з виплати заробітної платизменшилась в цілому по підприємствах, які входять до сфери діяльностіМіністерства промислової політики — на 12,2 відсотки.
Незначний спад виробництва (-3,9%)відбувся у машинобудуванні. Однак, у жовтні по відношенню до вереснявиробництво продукції збільшилось в:
суднобудуванні на 79,5%, тобто 179,5%
металургійному машинобудуванні на 11,4%
автомобілебудуванні на 7,1%
приладобудуванні на 0,4%.
Спад виробництва в машинобудуваннізумовлений в основному падінням обсягів випуску в автомобілебудуванні черезкризу збуту легкових автомобілів. Інші підприємства галузі стабілізували своюроботу.
На основі використання передовихвітчизняних розробок і технологій, сучасного обладнання і матеріалів,диверсифікації виробництва необхідно забезпечити реалізацію високоефективнихінноваційних проектів. Це стосується перш за все розвитку космічного зв'язку,приладів комплексної автоматизації, створення новітніх технологій і виробництваозброєння та військової техніки, виробництва органомінеральних добривкомплексної дії, створення нових промислових технологій та організаціївиробництва титану, наукоємної промислової продукції з платини і металівплатинової групи.
Ключову роль в реалізації стратегіїпромислової політики України відіграє машинобудування. В умовах структурноїперебудови машинобудівної галузі і переходу до ринкових умов господарюванняблизько половини підприємств нарощують обсяги виробництва за рахунок освоєннянових зразків промислової продукції і товарів народного споживання.
1.Головна мета промислової політики
Головна мета промисловоїполітики на сучасному етапі – забезпечення сталого зростання внутрішньоговалового продукту.
Передусім це стосуєтьсягалузей, які мають значний потенціал для вагомого нарощуванняконкурентоспроможної продукції.
Аналізуючи становище в окремихгалузях, треба визначити загальні чинники, які негативно впливають нафінансово-економічну діяльність підприємств:
— існування диспропорції міжвпровадженням монетарної і промислової політики;
— некерованість ринковими процесамирівноваги між попитом та пропозицією;
— повільне інтегрування до стабільнихринків.
Зазначені фактори відносяться домакрорівня функціонування економіки.
Визначальним завданням є невідкладне розв'язаннянайгостріших проблем в сфері виробництва. Це — припинення спаду і створенняреальних передумов виходу вже найближчим часом на траєкторію стійкогозростання.
Для цього необхідно подолати перекосив структурі грошової маси, безпрецедентних масштабів набула натуралізаціяреальної економіки, що особливо небезпечно. Гроші дедалі більше перестають виконуватисвою основну функцію — бути посередником при обміні товарів. Вони «вимиваються»з обігових коштів підприємств та організацій. Нестача або відсутність обіговихкоштів робить єдино можливою формою економічних відносин бартер.
Промислові підприємства реалізують загроші менш 50 відсотків своєї продукції.
У такому ж контексті належитьрозглядати і проблему зменшення взаємозаборгованості підприємств таорганізацій, подолання платіжної кризи.
Підвищення ролі держави у проведенні активноїструктурної політики повинно здійснюватися переважно шляхом використанняекономічних методів регулювання, притаманних ринковій економіці, вдосконаленнянормативно-правового забезпечення структурної перебудови і реформуванняекономіки в цілому, посилення гарантій прав власності та відповідальності за їїефективне використання.
Економічні важелі повиннідоповнюватися активізацією заходів жорсткого адміністративного впливу. Головніз них:
— суттєве посилення державногоконтролю за здійсненням валютних розрахунків, запобігання незаконному відтокувалютних цінностей за кордон;
— регулювання цін на продукціюприродних монополій;
— вдосконалення організаційноїструктури і структур управління в промисловості;
— реструктуризація промисловихпідприємств.
2.Перелік пріоритетних (базових) галузей промисловості і виробництв
Світовий досвід доводить, що жодна зкраїн навіть найрозвиненіша, не ставить за мету досягнення ефективноїконкуренції по всьому асортименту продукції, яку вона може виробляти. Пріоритетнадається лише тим секторам економіки, які мають умови для отриманняконкурентних переваг на світовому ринку. Відповідно до цього повиннірозподілятися ресурсні можливості держави і окремих галузей.
Виходячи з кон'юнктури світового івнутрішнього ринків та наявності факторних умов, перш за все, розвинених іспеціалізованих факторів виробництва до пріоритетних галузей і виробництв, якіможуть досить швидко підняти конкурентоспроможність своєї продукції, віднесено:
ü вмашинобудуванні — виробництво авіаційної і ракетно-космічної техніки, суднобудування,енергетичне і сільгоспмашинобудування, автомобілебудування, окремі виробництваелектронної техніки і засобів зв'язку;
ü в металургійній промисловості- виробництво тонкого автомобільного листа, високоміцних труб, водо- ігазопровідних труб з покриттям, алюмінієвої фольги і губчастого титану,сталевих канатів і арматури;
ü в хімічній і нафтохімічній-виробництво мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, синтетичногокорду, полімерів та виробів з них, магнітних стрічок та рентгенівської плівкина лавсановій основі, товарів побутової хімії, автомобільних шин ігумо-технічних виробів, зокрема важкогорючих конвейєрних стрічок;
ü в деревообробнійпромисловості — виробництво фанери, картону, спеціальних видів паперу,деревностружкових та деревноволокнистих плит, меблів, виробництво сірників;
ü в легкій промисловостіпоглибленна переробка льону, шкірсировини, швейні та трикотажні виробництва.
В Україні ще не склавсядійовий механізм інвестування масштабних технологічних змін. Державні науково-технічніпрограми часто не забезпечують кінцевих результатів.
Проте не можна не бачити, що швидкістьрозпаду неконкурентоспроможних виробників значно перевищує темпи створеннянових конкурентоспроможних. Така ситуація вимагає подальшого підвищення ролідержави у недопущенні деіндустріалізації країни і відновлення попиту напродукцію вітчизняних виробників на внутрішньому і світовому ринку.
Вже на сьогодні фізичне і моральнестаріння промислово-виробничих основних фондів набуло катастрофічних розмірів.За 1991 — 1998 роки в цілому по промисловості знос основних фондів зріс з 48,7%до 63%.
Україна за обсягом виробничихосновних фондів входить до індустріальне розвинутих країн світу, але їх якісніпоказники поступаються сучасним вимогам науково-технічного прогресу.Функціональні можливості виробничих фондів істотно зменшилися внаслідокфізичного і морального старіння, їх галузева структура, яка була зорієнтованана обслуговування загальносоюзних потреб, багато в чому не відповідає вимогамнинішньої внутрішньої кооперації.
Пріоритетним мають статинауково-технологічні програми і проекти, пов'язані з розробленням, освоєнням тавпровадженням у виробництво комплексних технологічних систем, досконалішихмеханізмів, устаткування і технологій для поглибленої переробки сировини,створення замкнутих технологічних циклів та випуску конкурентоспроможноїпродукції.
Нагальною проблемою структурноїперебудови є спрямування науково-технічного потенціалу на перехід відтрадиційної технології до принципово нових технологічних процесів такомплексних технологічних систем, що змінюють технологічний уклад економіки.
Одним з найважливіших пріоритетівструктурної політики, що має відігравати роль каталізатора-прискорювача втенденціях зростання національної економіки є створення ефективних реґіональнихструктур у вигляді спеціальних (вільних) економічних зон.
Україна належить до числаенергодефіцитних країн. Майже половина потреби в енергоресурсах (47,1 відс.,1997 р.) покривається за рахунок імпорту. Основу власних природних ресурсівпервинного палива (61,8 відс.) складає вугілля — найменш технологічноефективний компонент паливно-енергетичного балансу, — частка власних ресурсівнафти і газу становить лише 8,1 і 28,6 відс. відповідно.
Становлення України як незалежноїдержави вимагає рахуватися також із загальносвітовими тенденціями увикористанні енергоресурсів і енергії, забезпечуючи умови із захисту кліматуземлі і охорони навколишнього середовища через зменшення викидів парниковихгазів.
Виходячи з цього, перехід до енергозберігаючої моделірозвитку став найважливішим національним пріоритетом структурної трансформаціїбазових галузей промисловості.
3.Машинобудування
А)Авіаційна і ракетно-космічна промисловість
Авіаційна промисловість визнанапріоритетною. Такий потужний авіаційний потенціал, яким володіє Україна, окрімнас мають ще лише сім країн світу.
Продовжуються роботи щодо реалізаціїдержавних пріоритетних програм Ан-70 та Ан-140. З початку льотних випробуваньлітака Ан-70 здійснено 198 польотів, загальна готовність програми створеннялітака — 85%.
Успішно проведено перший запускукраїнської ракети-носія «Зеніт» з плавучої платформи у рамках міжнародногопроекту «Морський старт».
11 жовтня 2000 року відбуласявизначна подія — здійснено перший політ серійного пасажирського літака Ан-140.
Понад 40 підприємств та організаційУкраїни брали активну участь у його створенні та оснащенні.
Продовжуються випробування експериментальнихзразків літаків Ан-70 та Ан-140. В жовтні 1999 року відбувся перший злітсерійного літака Ан-140, виготовленого на Харківському державному авіаційномупідприємстві.
Новий пасажирський літак Ан-140, якийзавершує сертифікаційні випробування, має попит як в країнах СН/ (попереднізамовлення складають понад 200 одиниць), так і в країнах далекого зарубіжжя.
У 1999 році відбулася міжнароднапрезентація Ан-70 на міжнародному авіасалоні «Лє Буржс-99» (Франція), а літакаАн-140 — на міжнародному аніакосмічному салоні «Макс-99» у РосійськійФедерації.
Ведеться робота щодо розширеннязовнішньоекономічної діяльності підприємств. В заплановані строки виконуєтьсяконтракт щодо створення спільного виробництва літаків Ан-140 в Ірані. Київськимдержавним авіаційним заводом «Авиант» з Російською Федерацією проводятьсяпсредконтрактні переговори щодо створення спільного виробництваширокофюзсляжного пасажирського літака Ту-334.
В жовтні у Києві проходив авіасалон,який показав значні перспективи українського літакобудування.
З метою підвищення ефективностіроботи галузі вирішується ще ряд питань:
— питання поставки v 2000 році перших чотирьох літаківАн-140 вітчизняним експлуатантам через лізингову форму;
— в кооперації з підприємствамиРосійської федерації забезпечити реалізацію робіт по спільному проекту літакаТу-334 (побудова другого льотного зразка, проведення сертифікаційних льотнихвипробувань);
— з метою забезпечення українськихсксплуатантів вертольотами середнього класу необхідно підготувати пропозиції таприйняти рішення щодо організації в Україні спільного виробництва російськоговертольоту Ка-226 або іншого;
— забезпечити державний нагляд ірегулювання безпеки польотів експериментальних повітряних суден та наявногоавіаційного парку промисловості;
— забезпечити реалізацію положень,які витікають із міждержавних угод по розробці, виробництву та експлуатаціїавіаційної техніки (всього дев'ять міждержавних угод).
Б) Суднобудування
Суднобудування законодавче визнанопріоритетною галуззю економіки України. Темп росту виробництва за 1999 ріксклав 101,7%. Позитивних зрушень в роботі галузі досягнуто завдяки ефективнійдержавній підтримці суднобудування, структурній перебудові та поступовій, адаптаціїкерівників підприємств до роботи у ринкових умовах.
У 1999 році прийнято низку постанов ірозпоряджень Кабінету міністрів України щодо надання урядових гарантій напогашення кредитів та повернення авансових платежів, продовження до 600 днівтермінів операцій з давальницькою сировиною для суднобудівних заводів, наданняпільгових позик для фінансування витрат, пов'язаних з вивільненням працюючихтощо.
Галузь виходить на сучасний рівеньорганізації господарювання — вперше в суднобудуванні створено холдінговукомпанію ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод». До цього слід ще зазначитипідвищення конкурентоспроможності українського суднобудування на світовомурівні, що створює сприятливі умови для укладення нових рентабельних контрактів.
Загалом завдяки прийнятим заходам у1999 році вдалося не тільки виконати зобов'язання щодо поставки суден наекспорт, укласти нові контракти на будівництво суден, а й зберегти понад 60 тис.робочих місць.
На найближчу перспективу в галузібудуть продовженні роботи по забезпеченню завантаженості судноза-водів, відпрацюваннюнових схем фінансування будівництва суден тощо.
Основні заходи промислової політики вцій галузі спрямовувались на збереження виробничого та інтелектуальногопотенціалу підприємств та організацій, його оптимізації та реструктуризації,активізації зовнішньоекономічної діяльності з метою забезпечення завантаженнясуднозаводів вітчизняними та експортними замовленнями та зниження собівартостісуден.
З цією метою удосконалюєтьсяструктура управління, здійснюється структурна перебудова галузі,реструктуризація підприємств.
В основних реґіонах, де розташованісуднобудівні підприємства, проводиться робота щодо передачі об'єктів житлової ісоціально-побутової сфери заводів до комунальної власності. Така роботазавершена по м. Миколаєву.
Завдяки активізаціїзовнішньоекономічної діяльності завантажені експортними замовленнями заводи ВАТ«Залив», ВАТ «Ленінська кузня». На Чорноморському суднобудівному заводіздійснена реалізація недобудованого крейсера «Варяг», що дев'ять роківвідстоювався біля причалу, за рахунок чого поповнені обігові коштипідприємства.
ВАТ «Суднобудівний завод «Океан»укладені контракти на будівництво 10 балкерних суден для Німеччини.
Одним із напрямків діяльності євідпрацювання шляхів фінансування будівництва суден, зокрема добудови траулерівна верфі «Меридіан» для вітчизняного рибодобувного флоту. Надання допомогизамовнику в отриманні кредиту дозволило профінансувати завод для завершеннябудівництва суден, а за рахунок їх експлуатації — отримати прибуток дляпогашення кредиту і будівництва нового судна. В результаті вже передано вексплуатацію три траулери. Така практика відпрацьовується і для інших контрактів.
Знайдено шляхи виведення з кризовогостану Херсонського суднобудівного заводу за рахунок реструктуризації йогокредиторської заборгованості банку на суму 220 млн. гри. Для цього булипідготовлені і прийняті відповідні Указ Президента України та постановаКабінету міністрів України.
Життєво важливою для суднобудівниківє сьогодні державна підтримка їх діяльності. З цією метою підготовлені іприйняті два Закони України, три Укази Президента України та 12 постанов Кабінетуміністрів. В листопаді поточного року Верховною Радою України прийнято ЗаконУкраїни «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловостіУкраїни». Ці акти створили сприятливі умови для роботи суднозаводів, отриманняурядових гарантій іноземним замовникам на забезпечення зобов'язаньсуднобудівних підприємств, податкових та митних пільг, фінансової підтримкивиконання контрактів.
В)автомобілебудування
В автомобілебудуванні намітилисьпевні зрушення. Цьому сприяла, насамперед, низка прийнятих законодавчих актів.Створено спільне підприємство «АвтоЗАЗ-Деу», залучено іноземні інвестиції.
Освоєння виробництва новихконкурентоздатних моделей автомобілів з технічними характеристиками на рівнізарубіжних зразків, організація дилерської мережі, постачання машинокомплексівдля організації складального виробництва за кордоном та перехід до системиконсигнаційного постачання запасних частин дозволить збільшити реалізаціюавтомобілів. ХК «АвтоКрАЗ» уклало на 1999 рік контракт з Єгиптом на поставку180 автомобілів та опрацьовує питання укладення контрактів з Індією на 250машин, Росією та іншими країнами. На даний час підприємства разом з управліннямавтомобілебудування вирішує питання щодо надання Укрексімбанком кредиту підукладені контракти. Виконання запланованих заходів дозволить підприємствузберегти обсяги виробництва в 1999 році на рівні минулого року.
З метою подальшої стабілізації роботиавтомобілебудівної галузі України та залучення додаткових інвестиційпідготовлено та внесено на розгляд Верховної Ради зміни та доповнення до ЗаконуУкраїни «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні».
Для покращення роботи підприємствгалузі в поточному році доцільно вирішити наступні питання:
— спрощення процедури оформленнямитних декларацій;
— зменшення вартості вітчизняних кредитнихресурсів, високих процентних ставок, впровадження довгострокового кредитуванняна пільгових умовах;
— реструктуризацію боргівпідприємств;
— передбачення коштів у місцевихбюджетах для закупівлі міського транспорту;
— створення у 2000 році стартовогодержавного фонду в сумі 380 млн. грн. для щорічного придбання 200 тролейбусівта 300 автобусів, які відпрацювали понад два нормативні строки, з поступовимдоведенням суми лізингового фонду до 800 млн. грн.;
— визначення джерел фінансуваннядержавного лізингового фонду та введення спеціального транспортного податкудля всіх юридичних осіб з чисельністю працюючих більш ніж 10 чоловік,розташованих у зоні роботи міського транспорту (досвід Франції), абододаткового податку на пальне (досвід Німеччини).
Г)важкемашинобудування
На галузі важкого машинобудуванняприпадає більше 30% загального обсягу товарної машинобудівної продукції. Галузьзорієнтована на забезпечення устаткування майже всіх галузей народногогосподарства.
Темпи росту обсягів виробництватоварної продукції з початку 1999 року в порівняних цінах становить 101,6% довідповідного періоду минулого року.
Збільшилось у 1999 році виробництвопрохідницьких комбайнів, металургійного та енергетичного обладнання, вантажнихвагонів, будівельно-шляхової техніки.
За роки незалежності України рухомийсклад електротранспорту в наших містах практично не оновлюється, тому близькополовини трамвайних вагонів і тролейбусів відпрацювали свій ресурс. Виходячи знеобхідності вирішення існуючої проблеми в Україні створено солідну виробничубазу для випуску трамваїв («Луганськтспло-воз», «Південмаш» — СП «Татра-Юг»),тролейбусів («Південмаш», київський «Авіант», ЛАЗ). Ці виробники вже в змозіпоставляти щорічно більш 200 тролейбусів і 100 трамваїв. На вирішення цієїпроблеми потрібно щорічно близько 800 млн. грн.
Однак ні держбюджет, ні навітьбюджети великих міст (Києва, Дніпропетровська, Донецька, Харкова, Одеси) не взмозі знайти кошти для вирішення проблеми перевезень.
Вирішення цієї проблеми можливо заумови формування спеціалізованих фондів на придбання рухомого складу міськогоелектротранспорту.
Джерелами надходжень до зазначених фондівмогли б бути:
— введення транспортного податку(збору);
— централізовані амортвідрахування;
— кредити вітчизняних та зарубіжнихінвесторів за умови створення сприятливого інвестиційного клімату.
Із інших галузей машинобудуваннястабільно працюють підприємства верстатобудівної та інструментальноїпромисловості. Темп росту обсягів виробництва за 1999 рік становив 116,6%.
У порівнянні з 1998 роком обсягивиробництва збільшили на 60% ВАТ «Одеський завод «Мікрон», ВАТ «Полтавськийалмазний завод», ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування», ВАТ«Лубенський завод «Шліфверст», ВАТ «Запорізький абразивний комбінат».
Збільшується питома вага нової танетрадиційної для галузі продукції: бурових насосів, вузлів та запасних частиндля бурових установок нафтогазового комплексу, вузлів та запасних частин дляметалургійної та вугільної промисловості, обладнання для виробництва тари таупаковки. Так, одеський завод прецизійних верстатів «Мікрон» суттєво розшириввиробництво кульково-гвинтових пар для фірм Німеччини та Чехії, бердичівськеВАТ «Фірма «Беверс» освоїло виробництво машин для камнеобробки та вузлів довітроагрсгатів, івано-франківським ВАТ «Автоливмаш» виготовляютьсяборошномельні комплекси, обладнання для випуску цегли з місцевої сировини,Дніпропетровським заводом важких пресів розпочато виробництво вузлів длябурових установок гірничорудної промисловості. Деякими підприємствами галузіосвоєно виробництво фасувальної та пакувальної техніки для харчовоїпромисловості, різноманітних регіональних замовлень та ін.
Продукція підприємств галузіекспортується до 37 країн світу. Традиційно міцні позиції українськихверстатобудівників у виробництві важких токарних верстатів і пресів,термопластавтоматів, автоматів для виготовлення виробів з проволоки,абразивного та алмазного інструменту.
Найбільшими імпортерами продукціїукраїнських верстатобудівників є Німеччина, Росія, США, Чехія, Італія, на якіприпадає близько 70 відсотків експорту.
В стадії завершення розробки Державнапрограма розвитку верстатоінструментальної промисловості, як буде основоютехнологічного забезпечення виробництва в умовах його структурної перебудови.
З метою вирішення гострих соціальнихпроблем пасажирських перевезень, що виникли в Україні останнім часом,міністерством розроблена і реалізується Державна програма розвитку рейковогорухомого складу соціального призначення. Практично без бюджетного фінансуваннярозроблені та виготовлені дослідні зразки електровозів, дизель-поїздів тапричіпних вагонів для них та два типи трамвайних вагонів.
Потужності підприємств транспортногомашинобудування мають сьогодні можливість повністю забезпечити потребивітчизняних залізниць у вантажних вагонах усіх типів, магістральних тепловозахта запасних частинах до них.
Здійснено розробки енергетичногоустаткування (паро-газові установки, турбіни), потужних шахтних комбайнів тамеханізованих комплексів, проте низька купівельна спроможність не дозволяє розпочатиїх серійний випуск.
Діяльність міністерства націлена наневідкладне вирішення перш за все проблем активізації внутрішнього ринку. Так,на забезпечення потреб вітчизняних перевезень за рахунок вироблених в Українітранспортних засобів (пасажирський вагон, міський трамвай) вдалося спрямуватикредити французької та чеської кредитних ліній. Опрацьовується питаннястворення промислово-фінансової групи на базі ВАТ «Азов» та Промінвестбанку.
Лише за останні два роки створено 15найменувань рухомого складу залізничного транспорту. Серед них вагони-самоскидивантажопідйомністю 105 та 150 тонн, вагони для глинозему, вугілля, зерна таінших сипучих продуктів.
За останні роки завершена поставкачотирьох гідротурбін для модернізації гідростанцій Дніпровського каскаду.Завершена комплектна поставка ВАТ «Машинобудівне НВО ім. М. В. Фрунзе»устаткування газоліфтної компресорної станції загальною вартістю більше 300млн. грн. на родовище Борса-Гельмес (Туркменія), як і передбачено спільнимрозпорядженням президентів України та Туркменістану з цього питання.
Д)тракторне та сільськогосподарське машинобудування
В галузі тракторного ісільськогосподарського машинобудування обсяг виробництва по відношенню до 1998року становив 102,9%.
На протязі 1999 року споживачам реалізовано5,5 тис. тракторів, 3,3 тис. двигунів, 3,9 тисячі плугів, 1,5 тис. сівалок, 128зернозбиральних комбайнів.
На провідному підприємстві галузі — ВАТ «Харківський тракторний завод» виготовлено 2,7 тисячі тракторів різнихтипів і модифікацій, з них понад 50% — нових базових моделей високоготехнічного рівня. Зокрема, дослідний зразок конкурентоздатного трактораХТЗ-17022 з поліпшеним інтер'єром та дизайном отримав високу оцінкуспеціалістів на виставці в Ганновері (ФРН).
В 1999 році розпочато активну роботущодо підвищення експорту вітчизняної сільськогосподарської техніки, який досяг14% від загального обсягу виробництва. За участю підприємств та організаційгалузі створено постійні представництва міністерства в регіонах РосійськоїФедерації та інших країнах СНД, зокрема Казахстані, Азербайджані, Узбекистані.Сьогодні можна відзначити, що Україна має вітчизняну техніку, яка забезпечитьвиконання основних технологічних процесів в АПК і має потужності для їхвиробництва в необхідній кількості.
З метою подальшої стабілізаціїфінансово-економічного стану вітчизняних виробників сільськогосподарськогомашинобудування та забезпечення технікою сільгоспвиробників в 2000 роціМінпромполітики на основі заявок областей разом з Мінагропромом, виходячи зфінансових можливостей споживачів та потужностей заводів-виробників, опрацювалонеобхідні обсяги виробництва сільськогосподарської техніки, що склали 1,5 млрд.грн. (обсяги виробництва у 1999 році — 997,2 мли. гри.), в тому числі для їїреалізації на умовах лізингу — 500,0 млн. грн.
Тому для вирішення питання збільшеннявиробництва конкурентоздатної сільськогосподарської техніки в 2000 році до 1,5млрд. грн., реалізації її вітчизняним товаровиробникам і поставки на експорт(не менше 12% від товарного виробництва) необхідно:
— спрямувати на розробку і освоєннявиробництва 82 нових видів сільськогосподарської техніки обсягом 80,0 млн.грн., в тому числі 50,0 мли. гри. за рахунок державного бюджету, 30,0 мли. грн.- власних коштів підприємств;
— здійснити підготовку виробництва 45раніше створених нових видів сільськогосподарської техніки за рахунок залучення150,0 млн. гри. Державного інноваційне— фонду та 20,0 мли. гри. — власнихкоштів підприємств;
— забезпечити авансування виробництва11300 одиниць нових видів сільськогосподарської техніки, в тому числі 600зернозбиральних комбайнів, 3000 тракторів та іншої техніки з наступноюпередачею сільгоспвиробникам на умовах лізингу, спрямувавши на ці цілі 500,0мли. гри., в тому числі — 300,0 мли. гри. централізованого фінансування і 200,0млн. грн. — за рахунок залучення кредитних ресурсів за зниженими ставками;
— здійснити повернення боргів заводамза відвантажену техніку на умовах лізингу станом на 01.01.2000 в обсязі 141,0млн. грн. за рахунок спрямування па ці цілі централізованого фінансування 110,0мли. гри. і 31,0 млн. гри. повернення лізингових платежів.
Крім того, необхідно створити вобластях торгові центри по реалізації сільськогосподарської техніки, втомї" числі на умовах лізингу, із залученням до їх діяльності коштівмісцевих бюджетів та недержавних інвестицій, а також фірмових центрів потехнічному обслуговуванню та ремонту складної сільськогосподарської техніки,залучивши на їх формування 40,0 млн. грн. кредитних ресурсів за зниженимиставками.
Для підтримки експорту вітчизняноїсільськогосподарської техніки необхідно залучити кредитні ресурси за зниженимиставками в обсязі 60,0 млн. грн.
Здіснення цих заходів дозволитьпідвищити в цілому до 2004 року обсяги виробництва сільськогосподарськоїтехніки в 3,6 рази, одержувати щорічний прибуток більше 600 мли. гривень,збільшити обсяг власних обігових коштів, направити на технічне переозброєнняпідприємств — виробників техніки кошти для виробництва необхідної кількостісільськогосподарської техніки.
4.Промисловість засобів зв’язку та складної радіоелектронної апаратури
У промисловості засобівзв'язку та складної радіоелектронної апаратури (річний темп росту 12,5%) насьогодні практично завершена розробка цифрових електронних станцій системиС-32. Понад 130 тисяч номерів міської кінцевої станції ЕАТС-ЦА працює намережах зв'язку України. На дослідній зоні в Дніпропетровську проводятьсявипробування ЕАТС-Т (транзитна станція) та ЕАТС-С (сільська станція).
Впроваджуються на мережах зв'язкусучасні вітчизняні системи передачі інформації ІКМ-120 та ІКМ-480. Розвинутіпотужності з виробництва цифрових автоматичних телефонних станцій ЕАТС-ЦАсистеми С-32, ЕАТС «Донець», ЕАТС «Євроквант» — загальним обсягом 550 тисячномерів щорічно. Разом з Державним комітетом зв'язку та інформатизації Українивидано наказ «Про проведення випробувань на надійність міської кінцевоїцифрової АТС типу ЕАТС-ЦА».
Створено нові зразкирадіовимірювальної техніки для Національної академії наук України, науково-досліднихінститутів, підприємств, організацій, вищих учбових закладів. В галузі складноїрадіоелектронної апаратури приділяється значна увага виробництву телевізорів ШОСТОГО ПОКОЛІННЯ, ЯКІ ПО ЯКОСТІ І СПОЖИВЧИМ можливостямповністю відповідають кращим зразкам зарубіжних фірм. Проведена їх сертифікація,атестовані виробництва.
Стабільно працюють підприємстварадіоелектронної промисловості (річний темп росту 17,2%) за рахуноквпровадження у виробництво конкурентоздатної, скспор-тоспроможної продукціївласних розробок, інтегральних мікросхем подвійного призначення, потужнихвисокочастотних транзисторів, матеріалів для сонячної енергетики,малогабаритних осцилографів, виробів із фероматеріалів, спеціалізованихелектронних контрольно-касових апаратів, нових виробів спецтехніки та інших.
5.Військово-промисловий комплекс
Значний вплив на підвищенняефективності роботи промислового комплексу має забезпечення Збройних СилУкраїни сучасними комплексами озброєння і військової техніки, а також вихід назовнішній ринок військової техніки з таких пріоритетів, як танкобудування,артилерійсько-стрілецьке, радіоелектронне озброєння, боєприпаси та вибуховіречовини, авіа- та двигунобудування.
Яскравим прикладом цього євідродження вітчизняного танкобудування на період виконання контракту дляПакистану. Протягом 1996-1999 рр. було прийнято 22 законодавчі акти танормативні документи, що забезпечили виконання контракту в обмеженні терміни ідали змогу довести рівень вітчизняного виробництва за замкнутим циклом з 45 до95%, завантажити більш 370 вітчизняних підприємств, створити понад 36 тисячробочих місць, сплатити до державного бюджету та по інших обов'язкових платежахпонад 70 мли. гри.
До цього слід додати, що в Україніпротягом останніх років розроблено та прийнято на озброєння ряд окремих зразківспецтехніки, відновлюється виробництво боєприпасів.
З мстою виходу на зовнішні ринки вгалузі взято курс на проведення адаптацій зразків озброєння до стандартів НАТО.Україна отримала запрошення на участь у двох танкових тендерах.
У грудні 1999 року було завершенодержавні випробування українського танку Т-84. Проект документації щодоприйняття зазначеного танка на озброєння Збройних Сил України узгоджено іззацікавленими міністерствами та відомствами і надіслано на затвердженняКабінету міністрів України. При цьому слід додати, що у листопаді 1999 року запогодженням з Мінпромполітики, Антимонопольним комітетом України та Мінюстомбуло завершено створення концерну «Бронстехніка України». До складу цьогоконцерну увійшло 34 промислових підприємства та наукових установ України. Цейконцерн було створено з мстою більш ретельної координації та підвищенняефективності робіт в галузі розробки і виробництва броньованої техніки.
Для подальшого покращення роботипідприємств галузі відпрацьовуються слідуючи питання:
— звільнення від податку на доданувартість виконавців державного оборонного замовлення в інтересах власнихвійськових формувань та інших державних замовлень;
— створення механізму стимулюваннякомерційних банків з мстою залучення кредитів на пільгових умовах у пріоритетнігалузі промисловості для кредитування, насамперед, казенних підприємств тапідприємств, які виконують важливі експортні контракти на постачання всіх видівтоварної продукції.
Поряд з іншими провідними галузями,де спостерігалося підвищення обсягів виробництва, слід приділити увагу іавіаційній промисловості, яка є однією із пріоритетних галузей України. Напідприємствах галузі в 1999 році було випущено продукції на 4,8% більше ніж у1998 році. По відношенню до 1998 року обсяг виробництва збільшили Харківськиймашинобудівний завод «ФЕД» — 112,5%, ВАТ «Дніпропетровський агрегатний завод» — 122%; ВО «Орізон» (м. Сміла) — 127%,, завод «Радар» (Київ) — 101,3%. Протягомостанніх років стабільно працюють АТ «Мотор-Січ» (Запоріжжя), завод «ФЕД»(Харків), ХДПЗ ім. Шевченко (Харків). Але при цьому слід відзначити, що в 1999році зменшилися обсяги виробництва на деяких провідних підприємствах галузі, асаме: Харківське державне авіаційне виробниче підприємство — 52,4%о, Київськийдержавний авіаційний завод — 92,0%, завод 410 ЦА (Київ) — 80,8%, Павлоградськийхімзавод — 88,9%о.
Стосовно інших проблем, яківирішувалися в галузі, слід відмітити виконання робіт по ліквідностістратегічних ракетних комплексів РС-22 на ВО «Павлоградський хімічний завод»,вирішення проблем підвищення ефективності кооперації з Російською Федерацією зпитань утилізації російських МБР.
До цього також слід додати, що наукраїнських підприємствах, зокрема ВО «Моноліт» (Харків) та на ВО «Орізон» (м.Сміла), виконувалися роботи по проектах Нанна-Лугара в межах Програми спільногозменшення зброї між США та Україною.
ВО «Павлоградський хімзавод»продовжувало роботи щодо утилізації звичайних боєприпасів із сховищ МіноборониУкраїни.
Серед інших робіт в цьому напрямкуслід відмітити в межах виконання комплексної програми розвитку медичноїпромисловості на 1997-2003 роки закінчення розробки цифрового флюорографа(СКБДЛ) маммографа. ВО «Орізон» освоїло виробництво гомографічної гамма-камери.
Приладобудівним заводом ім. Шевченкоздійснено постачання на Запорізьку АЕС модернізованих автоматичних системуправління турбінами.
6.Металургійна промисловість
Питома вага продукції,виготовленої на підприємствах гірничо-металургійного комплексу, становить всередньому 25% від загальних по промисловості України, а експорт металургійноїпродукції забезпечує майже 40% валютних надходжень до бюджету.
На жаль, несприятливі умови назовнішніх ринках на протязі другого півріччя 1998 року викликали падіннявиробництва в ГМК та дестабілізацію і до того складного фінансово-економічногостану підприємств. Ця тенденція мала місце і у першому півріччі 1999 року.
Вжиті заходи по підтримці експортногопотенціалу галузі дозволили стабілізувати виробничу діяльністьгірничо-металургійного комплексу України. 1999 рік став самим найпродуктивнішимза останні шість років з виробництва чавуну, сталі, товарного прокату.Незважаючи на значні обмеження в забезпеченні металургійних підприємствпаливно-енергетичними ресурсами, залізорудною сировиною, металобрухтом, обсягивиробництва в 1999 році перевищили фактичне виробництво за 1998 рік і склали109—114%, зокрема виробництво чавуну склало в порівнянні з 1998 роком 108,7%,сталі — 112,1%, товарного прокату — 114,0%.
Подальше підвищення ефективностіроботи підприємств гірничо-металургійного комплексу потребує вирішення такихпроблем:
1. Виходячи з обсягів добування тазбагачення українського коксівного вугілля, що планується на 2000 рік, йогоресурси в збагаченому вигляді складуть 16,6 млн. тонн, або на 6,2 млн. тоннменше потреби. Слід зауважити також, іі(о коксівне вугілля відволікається напотреби енергетики, в тому числі і вугілля спікних марок, обсяг виробництваякого може скласти в зимовий період від 15 до 30%о. Таким чином, дефіциткоксівного вугілля складає 27% від потреби і може бути ліквідований лише зарахунок залучення імпортного вугілля.
Постачання низькосірчаного імпортногококсівного вугілля необхідне не лише для покриття існуючого дефіциту, а такождля збереження якості мсталопродукції і зменшення витрат металургійнихпідприємств на виведення сірки з металу.
2. З мстою зменшення збитків таполіпшення екологічної ситуації було прийнято рішення уряду щодореструктуризаціїВО «Кривбасруда» шляхом закриття збиткових шахт та переведенняшахт «Гігант» та «Першо-травнсва” в режим гідрозахисту.
На базі майна шахт, що закриваються,створено державне управління «Кривбасгідрозахист», яке повинно забезпечитигідрологічний захист ведення гірничих робіт Кривбасу від підтоплення танегативного впливу в процесі зсуву та провалів земної поверхні, зсуву відвалівта дамб шлаконакопичувачів.
Джерелом фінансування витрат нареструктуризацію гірничорудних підприємств постановами КМУ від 02.03.98 р. №258і від 23.11.98 р. №1847 та розпорядженням КМУ від 05.11.97 р. №637 передбаченоДержавний бюджет України.
Роботи по реструктуризації шахтрозпочалися у 1997 році, але фінансування цих робіт з кожним рокомпогіршується, а проблеми накопичуються.
За цей період в бюджеті булопередбачено 130 мли. гри., фактично отримано 49 мли.
По програмі виконання заходів пореструктуризації на 2000 рік Мінпромполітики було заявлено фінансування витрату сумі 89,85 млн. грн., але у проекті бюджету запропоновано лише 15 млн.
3. На даний час мають місце фактивтручання компаній, яким передані корпоративні права по управлінню державноючасткою пакетів акцій, в оперативну та поточну фінансову діяльність товариств,що в результаті призводить до фактичного відлучення керівників підприємств відкерівництва фінансовими та товарними потоками всупереч діючим законодавчимнормам.
4. Про технічний стан вантажноговагонного парку та заходи щодо його оновлення.
На сьогодні інвентарний парк вагонів«Укрзалізниці» складає 177 тис. одиниць, в тому числі 82 тис. піввагонів, 18тис. цистерн, 20 тис. критих, 15 платформ, 42 тис. інших спеціалізованих вагонів,в тому числі 3,6 тис. обкотишевозів, 13,3 тис. зерновозів, 9,5 тис.цементовозів, 4,1 мінсраловозів.
Ступінь зносу вагонів складає:піввагонів — 64%,, нафтобензинових цистерн — 66%, обкотишевозів — 67%, іншітипи вагонів зношені на рівні 50%.
Вже в 2000 році потребують списанняпо терміну служби 5,6 тис. піввагонів, 2 тис. цистерн, 1 тис. обкотишевозів.
Дефіцит парку по піввагонам складає7,8 тис. одиниць, цистернам — 6,3 тис. одиниць, обкотишсвозам — 1 тис. одиниць,який по піввагонам та обкотишевозам покривається використанням на платнійоснові вагонів СНД, по цистернам — експлуатацією парку цистерн власностіпідприємств.
Для необхідного поновлення паркувантажних вагонів під наявні обсяги перевезень на найближчі шість роківпотрібно біля 776 мли. гри. в середньому на рік.
Сьогодні для таких обсягів закупокнеобхідних коштів «Укрзалізниця» не має. На 2000 рік можливо виділити лише 300млн. грн. Вирішення питання потребує скоригованих дій Мінтрансу(«Укрзалізниці») та Державного комітету промислової політики.
В поточний час підписана Міжгалузеваугода з метою забезпечення експлуатаційної надійності роботи залізничноготранспорту щодо стійкого транспортного обслуговування підприємствМінпромполітики, зниження собівартості металопродукції, рухомого складу іпослуг по перевезеннях. Але питання відновлення спеціального рухомого складузалишаються невирішеними і потребують створення механізму фінансуваннявиробництва необхідного рухомого складу із залученням коштів всіх зацікавленихсторін, в тому числі коштів підприємств гірничометалургійного комплексу.
5. За даними Державної податковоїадміністрації, в грудні 1999 року сталися суттєві позитивні зрушення урозрахунках підприємств — учасників експерименту з бюджетом: сплачено 90,6 млн.грн. проти 46,9 мли. грн. у листопаді. Загальна сума недоїмки зменшилась з 56млн. грн. в листопаді до 9,2 мли. грн. у грудні. Деякі підприємства сплатили добюджету більше податків, ніж їх нараховано.
Приймаючи до уваги зазначеніпозитивні результати, необхідно і надалі підвищувати ефективність впровадженняЗакону України «Про проведення економічного експерименту на підприємствахгірничо-металургійного комплексу України» та залишити його без змін, незважаючина пільгову його природу.
6. Враховуючи глибокукооперацію підприємств ГМК та їх орієнтацію на власну сировинну базу, необхідностворити нормативно-правову базу дійового впливу на виконання скоординованихбалансів виробництва основних видів продукції, що мають затверджуватисьДержавним комітетом промислової політики, підприємств всіх форм власності. Цедозволить забезпечити стійкий рівень виробництва металопродукції та постачаннязаготівельних її видів переробним підприємствам металургійної та машинобудівноїгалузей.
Подальшого вдосконалення потребуємеханізм економічного впливу на зменшення експорту чавуну, квадратної татрубної заготовки, слябів та підвищення обсягів виробництва та експортукінцевих видів металопрокату.
7.Хімічна та нафтохімічна промисловість
Покращили роботу підприємствахімічної промисловості (темп росту за 10 міс. поточного року склав 101,1%).
Основні заходи спрямовуються назниження енергоємності шляхом технологічного переоснащення окремих підприємствта виведення з експлуатації застарілих потужностей, нарощування обсягівконкурентоспроможної продукції.
Крім того буде:
— проведено роботу щодо удосконаленнямеханізмів забезпечення добривами сільгоспвиробника;
— здійснено реконструкцію тамодернізацію виробництва шин для легкових автомобілів;
— налагоджено виробництво тари зполіетилентарафталату, важкогорючих конвеєрних стрічок для вугільноїпромисловості, медичної рентгенографічної плівки на лавсановій основі,придатної для машинної обробки, що дасть змогу відмовитись від імпорту;
— здійснено реконструкцію агрегатівсинтезу аміаку на Сєвєродонецькому ДВП Об'єднання «Азот», Одеському державномуприпортовому заводі, ВАТ «Дніпроазот» з метою зниження витрат природного газу;
— запроваджено комплекс заходів,спрямованих на залучення інвестицій у будівництво сучасного цеху сірчаноїкислоти потужністю 700тис.тонн на рік на ВАТ«Сумихімпром», із закінченнямбудівництва у 2001 році.
8.Деревообробна промисловість
За 1999 рік темп росту обсягіввиробництва товарної продукції деревообробної промисловості склав 115,87с довідповідного періоду 1998 року.
Проте, незважаючи на позитивнізрушення та пожвавлення роботи підприємств, економічна ситуація в галузізалишається складною. Одна з найболючіших проблем, що потребує вирішення, — проблема збуту продукції.
В той же час необхідно відзначити:виставка, яка була проведена в жовтні 1999 р. меблевиками України, викликалаінтерес з боку населення, що свідчить, що найближчим часом українські меблібудуть успішно конкурувати з імпортними, як це вже сталося з продукцієювітчизняної харчової промисловості.
Проблемним питанням залишається дляпідприємств галузі нестача коштів для придбання лісосировини, енергоносіїв,ремонту і заміни вкрай зношеного і морально застарілого устаткування.
9.Легка промисловість
Третій рік зберігає позитивнудинаміку легка промисловість, обсяги виробництва якої збільшилися у 1999 роціпо відношенню до 1998 року на 5,7%.
Суттєво вплинуло на стабілізаціюгалузі прийняття ряду рішень стосовно державної підтримки легкої промисловості.Так, прийняття ряду рішень стосовно обмеження вивозу шкірсировини забезпечилостабільне зростання її переробки вітчизняними підприємствами і збільшення виготовленняшкіртоварів протягом останніх двох років.
Заборона використання бюджетнихкоштів для закупівлі імпортних товарів призвела до того, що потреби силовихструктур в речовому майні практично повністю забезпечуються вітчизнянимипідприємствами.
Цілеспрямована політика пропагандиможливостей вітчизняних виробників, яка реалізується на державному рівні,призвела до підвищення довіри українських споживачів до вітчизняних товарівлегкої промисловості. Це підтверджують результати ярмарок по оптово-роздрібномупродажу товарів легкої промисловості вітчизняними виробниками, які систематичнопроводить Міністерство промислової політики.
В той же час на ринках європейськихкраїн щорічно реалізується більше ніж на $300 мли. товарів легкої промисловостіУкраїни, виготовлених в кооперації з іноземними партнерами.
Україна є традиційно льоносіючоюкраїною. Вироби з українського льону здавна користувалися підвищеним попитомнаселення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Льоноволокно єосновною вітчизняною сировиною для підприємств текстильної промисловості, якіпереробляли близько 40 тис. тонн, і більше 50 тис. тонн волокна експортувалося.До 1990 року площі під посіви льону в Україні становили 200 тис. га, з якихщорічно отримували більше 100 тис. тонн волокна. Починаючи з 1990 рокувідслідковується стійка тенденція до скорочення цих площ, і в 1997 році площапід посівами льону досягла тієї критичної межі, що вже не забезпечує потребунавіть вітчизняних льонопереробних підприємств.
З мстою створення умов длястабілізації та збільшенні виробництва льоно- та коноплепродукції, збереженняпосівів льону та конопель в 2000 році необхідно на державному рівні розробитицільову програму по відродженню льонарства в Україні.
Зменшенню залежності підприємствтекстильної промисловості України від закупок бавовни по імпорту та створеннявласної сировинної бази буде сприяти сумісна робота Міниромполітики разом зМінагропромом і Академією наук України на базі АТ “Катон” по програмі«Таврійська бавовна», якою передбачено відновлення вирощування бавовнику впівденних областях України. Практичні результати експериментальних робіт повирощуванню бавовни-сирцю свідчать про потенційну можливість відродженнябавовнярства на півдні України. Необхідно здійснити на державному рівні заходипо продовженню цих робіт для створення необхідної інфраструктури розвиткубавовнярства в Україні і в першу чергу передбачити будівництво бавовноочисногозаводу в Херсонській області потужністю 6 тис. тонн бавовни-сирцю на рік.
Попередній аналіз роботи підприємствв умовах експерименту засвідчує, що при конструктивній підтримці рядуміністерств і відомств та підвищенні відповідальності самих підприємств-учасниківексперимент дасть позитивні результати.
III. Інвестиційна політика
Одним із шляхів підвищенняефективності роботи промислового комплексу в ринкових умовах є виваженаінвестиційна політика, спрямована на запобігання подальшого спаду виробництва вгалузях промисловості, та забезпечення організації виробництва нових видівпродукції та розвитку сировинної бази, залучення в обіг підприємств додатковихоборотних коштів.
На жаль, відтворювальний процес упромисловості через наростаючий дефіцит інвестиційних ресурсів набув переважнонегативних змін. Знос основних виробничих фондів в цілому по галузяхпромисловості становить 53,5%, рівень зносу машин та обладнання — 67,8%. Зарозрахунками, для проведення модернізації, реконструкції, створення новихвиробництв, тобто оновлення основних виробничих фондів під випускконкурентоспроможної продукції, необхідно біля 5 млрд. грн. щорічно.
Вирішити проблему можливо шляхомзалучення інвестицій із різних джерел фінансування, перш за все — власнихкоштів підприємств, кредитних ресурсів, прямих іноземних інвестицій тацентралізованих вкладень.
З метою стимулювання притокуінвестицій в галузі промисловості необхідно:
— створити Державний банкреконструкції та розвитку, що дасть можливість надавати кредити за помірнимиставками на реалізацію проектів з випуску експортної продукції;
— надавати гарантію уряду на кредити,які виділяються для закупівлі іноземного обладнання у випадку, коли цеобладнання в Україні не виготовляється і не планується до випуску;
— залучати кошти, які виділяютьсяУкраїні по програмам ТАСІ5 та іншим програмам технічної допомоги для розробкибізнес-планів по підприємствам, до яких можуть бути залучені стратегічніінвестори (ВАТ «Турбо-атом», ВАТ «Сумихімпром», Сєвєродонецьке ДХП «Об'єднання«Азот», Криворіжсталь тощо);
— звільнити від ввізного митаіноземні інвестиції у вигляді устаткування, обладнання, матеріалів тощо, якщовони вносяться до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями;
— створити «точечні зони» зіспеціальним режимом інвестування на базі окремих підприємств, на якихреалізуються інвестиційні проекти, що мають велике значення для економікиУкраїни;
— створити в Україні надійну системустрахування та перестрахування інвестиційних ризиків.
Список використаної літератури
1. Тацій В.Я. Проект конституціїУкраїни ( Загальні положення) // Вісник академії правових наук України. — 1999.- №3.
2. Бизнес-информ — 1999. — №5
3. В.Опришко //Право України — 2000.- №1.
4. Урядовий кур'єр — 2004.
5. Мельник А.Ф. Державне регулюванняекономіки. — К.: " Наукова думка", 1994.
6. Джон Стігліц. Економіка державногосектору — К.: Атіка", 1997.
7. Вісник НБУ
8. Стретович В. (Правовая системаУкраиньї) // Право Украини. — 2002. -№2.
9. Працюк Й. // Бизнес-информ. — 1999. — №4.
10. Ю.Селиванов В.Н. // Правоведение.- 1999. — №1 11. 11.Урядовий кур'єр — 2000. — № 7.
12.Васильева И.Н.Экономические основы технологическогоразвития; Уч.пособие для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.-160с.
13.Стратегични питання розвитку промисловогокомплексу України (Финансовая консультация) 2002 №49-52 В.В.Прядко с.23-26
12.Покровская В.В. Организация ирегулирование ВЭД: Учебник. – М.: Юристь,1999.-456с.
13.Кузнецова Н.В. Регулирование ВЭД вУкраине (практическое пособие).-К.: СПЛАЙН, 1998.-220с.