Реферат: Державна політика розвитку малого та середнього підприємництва

Тема

“Державна політика розвитку малого та середнього підприємництва”

Зміст

Вступ

1.Загальніоснови малого та середнього підприємництва

2.Суть ісистема організації та принципи діяльності малих та середніх підприємств

3.Формидержавної і недержавної підтримки малого і середнього підприємництва

4. Проблеми,які потребують вирішення у сфері підтримки малого і середнього підприємництва

Висновки

Списоквикористаної літератури

Вступ

Формування ринкової системи в сучаснихумовах безпосередньо пов'язане з розвитком підприємницької діяльності в усіхсферах економіки. Важливим напрямом економічної політики в сучасних умовах єпідтримка малого та середнього підприємництва. Як зазначено в Програмі«Україна — 2010», яка була розроблена для виконання розпорядженняПрезидента України від 26.02.98 р. № 43, «малі та середні підприємства завдякигнучкості та чутливості до змін попиту і його диверсифікації, готовності досприйняття технологічних інновацій можуть розширювати асортимент продукції занезначних капіталовкладень і сприяти продуктивній зайнятості населення»[9].

Малі підприємства завдякизагальновизнаним перевагам — мобільності, здатності до швид­кого пристосуваннядо змін споживчого попиту, порівняно невисокому рівню експлуатаційних витрат — сприятимуть зниженню диспропорцій на товарних ринках, стимулюватимуть розвитокконкуренції, забезпечуватимуть створення додаткових робочих місць і скороченнябезробіття. Очікується, що у 2010 році кількість працюючих у сфері малого тасереднього бізнесу становитиме не менш ніж 50 відсотків зайнятого населення.

1.Загальні основи малого та середнього підприємництва

У кожному суспільстві підприємництвопередбачає функціонування поряд з великими цілої системи малих підприємств, утому числі й таких, які базуються на індивідуальній трудовій діяльності окремихосіб або сімей. Ця форма господарської діяльності в нашій країні фактично нерозвивалася. Проте перехід від командно-адміністративних до економічних методівгоспо­дарювання створює реальні умови для розвитку малого і середнього бізнесу.Зауважимо, що бізнес означає підприємницьку діяльність, спрямовану на одержанняприбутку.

Дрібнепідприємництво немислиме без ринку. Адже воно безпосередньо не регулюєтьсядержавою; економічні відносини між дрібними бізнесменами можуть здійснюватисялише через ринок. Крім того, індивідуальне дрібне підприємництво розвиваєтьсявнаслідок дії ринкового механізму, який зумовлює виникнення певної кількостібезробітних. Сфера дрібного бізнесу повинна вбирати в себе ту робочу силу, якавивільняється з державних, а також інших підприємств.

Розвиток дрібногопідприємництва забезпечується правом кожної людини займатися будь якоюекономічною діяльністю у межах законів. Нині це право гарантується законодавчеустановленою приватною власністю громадян на певні засоби виробництва.

Приватнавласність — неодмінна умова дрібного підприємництва. Справа в тому, що цей виддіяльності має яскраво виражений трудовий характер. Тут прямо простежуєтьсявзаємозв'язок між тим, хто виробляє, і тим, хто привласнює. Ніхто не можезаперечувати того, що індивідуальне виробництво передбачає й індивідуальнепривласнення. А це — не що інше, як приватне привласнення. Без приватноївласності дрібний бізнес неможливий.

Важливоюпередумовою дрібної підприємницької діяльності є визначення її сфери. Тут слідмати на увазі щонайменше два моменти. По-перше, необхідно вибрати таку сферу,яка найбільше відповідає нахилам і знанням підприємця, де на основі своїхздібностей, наукових та особистих прогнозів він може розраховувати наоптимальний підприємницький успіх. При цьому треба мати надійну інформацію промайбутній предмет діяльності. По-друге, надійною основою становлення власноїсправи могли б послугувати особисті «ноу-хау» або патенти на нові видипродукції, технології з орієнтацією не лише на внутрішній, а й зовнішній ринок.Правовий захист своєї продукції, свого фірмового товарного знака має бутиобов'язковим елементом підготовки майбутньої справи. Не виключена такожорганізація власної справи спільно з автором перспективного винаходу.

Вибираючи виддіяльності, підприємець повинен чітко бачити свою нішу на ринку. Вона має«вписуватися» у середній і великий бізнес, не дублюючи його. Доцільнозосередити увагу на таких видах робіт, які з точки зору великого бізнесувиконувати невигідно. Лише за таких умов установлюється співробітництво міжрізними формами підприємництва. Така система досить поширена на Заході,особливо в торгівлі та сфері послуг. У ній велика головна фірма надає маломупідприємству за плату виключне право використовувати свою торгову марку, в разінеобхідності виділяє малому бізнесу кредит на пільгових умовах, надає різніконсультаційні послуги, послуги з реклами тощо. Подібна система співробітництвавигідна як головній фірмі, так і малим підприємствам.

Поряд з цимпідприємцю необхідно чітко визначитися з характером діяльності, аби вона несуперечила законам. Для Цього необхідно ознайомитися з відповідними правовимиактами чи звернутися до певних юридичних консультантів. Юридичну основупідприємницької діяльності становить законодавство про підприємства іпідприємництво. Зокрема в Законі України «Про підприємництво» зазначається, щопідприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійнобудь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Закономустановлені й конкретні обмеження підприємницької діяльності. Так, лише окремимдержавним підприємствам дозволяється виготовлення наркотичних засобів, зброї тавибухових речовин, а також випуск цінних паперів і грошей.

Без спеціальногодозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженимним органом, не можуть здійснюватися:

–   пошук (розвідка) таексплуатація родовищ корисних копалин;

–   ремонт спортивної,мисливської чи іншої зброї;

–   виготовлення та реалізаціямедикаментів і хімічних речовин;

–   виготовлення пива й вина;

–   виготовлення горілчаних, лікернихі коньячних виробів;

–   виготовлення тютюновихвиробів;

–   медична практика;

–   ветеринарна практика;

–   юридична практика;

–   створення та утриманняігрових закладів, організація азартних ігор;

–   торгівля алкогольними напоямита ін.

Ліцензіявидається за заявою суб'єкта підприємницької діяльності, до якої додаютьсякопії засновницьких документів. Рішення про видачу ліцензії або відмовуприймається не пізніше, ніж за 30 днів з дня одержання заяви і необхіднихдокументів.

2.Суть і системаорганізації та принципи діяльності малих та середніх підприємств

Малий бізнес здійснюєтьсяшляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. Згідно із ЗакономУкраїни «Про підприємства» до малих відносяться такі підприємства:

–   у промисловості й будівництві— з числом працюючих до 200 чоловік;

–   у науці й науковомуобслуговуванні — до 100 чоловік;

–   в інших галузях виробничоїсфери (крім роздрібної торгівлі) — до 50 чоловік;

–   у галузях нематеріальноговиробництва — до 25 чоловік;

–   у роздрібній торгівлі — до 15чоловік.

ЗаконодавствоУкраїни надає широкі права щодо створення малих підприємств. Так, засновникамиїх можуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи,акціонерні товариства та інші підприємства й організації, а також громадяни,члени сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство. У зв'язку зцим будь-яке створене мале підприємство, зберігаючи пріоритет свого засновника,є відповідно і державним, колективним, приватним. Діяльність кожного з нихрегулюється діючим законодавством. Отже, малі підприємства — це не якийськонкретний тип підприємств, а частина наявних, виділена тільки за критеріємїхнього розміру й наділена додатковими правами та пільгами.

Малі підприємства— досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато такихрис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме малепідприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і такимчином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малогобізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидкаіндивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискореннянауково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.

Крім того, малийбізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення (в тому числітрудові й сировинні), які за його відсутності не були б використані. Проможливості малого бізнесу в цьому плані свідчить досвід промислове розвинутихкраїн. На малий бізнес тут припадає до 90—95% усіх підприємств і до 20—60%валового національного продукту.Особливу роль відіграє мале підприємництво усфері послуг і торгівлі.

У нашій країнімалому підприємництву поки що не приділяється належної уваги. Сьогодні фактичноще не розроблена чітка концепція і всебічно не обґрунтована програма роз­виткуцієї форми господарювання. Недосконалою є система фінансування таматеріально-технічного забезпечення становлення і розвитку малого бізнесу.Багато в чому невідпрацьованими залишаються правові й організаційні питаннядіяльності мікрофірм.

За данимиМіністерства статистики, на початок 1996 р. було зареєстровано 91601 малепідприємство. Переважна більшість малих підприємств функціонувала в сферіторгівлі та громадського харчування (44542), значно менше в сфері промисловості(13 132), в будівництві (11269). У цілому в промисловості, побутовомуобслуговуванні та будівництві діє близько третини (32%) малих підприємств, а вторгівлі та громадському харчуванні майже половина від загальноїчисельності.[1]

3.Форми державної і недержавної підтримки малого і середньогопідприємництва

Невід'ємноюскладовою державної політики сприяння розвиткові підприємництва є політикапідтримки малих і середніх підприємницьких структур. Саме на базі масовогорозвитку малих підприємницьких структур зарубіжні країни досягають значнихуспіхів господарювання, забезпечують соціально-політичну стабільність усуспільстві, формують умови для зростання зайнятості і достатків значноїчастини населення.

Саме тому урядицивілізованих країн з ринковою економікою приділяють багато уваги розвитковімалого бізнесу, розробляють механізми підтримки підприємницьких організацій.Активна політика держави сприяє інтенсивному розвиткові малих підприємницькихструктур. Інтенсивність їх розвитку можна проаналізувати на прикладі такихкраїн, як США, Японія, держав Західної Європи (Франція, Швеція, Італія,Німеччина та ін.). Зокрема, у США 1960 року функціонувало близько 5 млн. малихі середніх компаній, а вже 1970-го їх кількість зросла удвічі і становила понад10 млн. одиниць, 1980 року — 14 млн., а 1990-го -понад 20 млн. одиниць [2].

У Великобританії за останні вісім —десять літ щороку реєструється понад 900 нових компаній, які належать до сферималого підприємництва. На таких підприємствах зайнято 30% робочої сили,вироблено близько 20% валового національного продукту. В Японії напідприємствах із чисельністю зайнятих до 500 чол. припадає 99,5% від їхзагальної кількості. Діючі підприємства малого і середнього бізнесу в ційкраїні забезпечують 77% зайнятості населення, 52% обсягів продажу та 56,6%умовно чистої продукції переробних галузей промисловості. Специфіка розвиткумалого бізнесу у Швеції полягає в тому, що в цій країні досить розвиненими єсімейний бізнес, споживча кооперація та різні підприємницькі угруповання на базікооперативних зв'язків. У Німеччині практично немає розподілу на малі і середніпідприємницькі структури. Ця сфера підприємницької діяльності виділяється яксередній прошарок, який функціонує в різних сферах економіки. Згідно ізприйнятою системою обліку в Німеччині, до малих підприємницьких структурналежать підприємства із чисельністю працюючих до 50 чоловік, а обсягвиробництва — до 1 млн. марок. Отже, у світовій практиці господарювання маютьмісце різні вимоги і критерії віднесення підприємницьких структур до категоріїмалих та середніх. Це значно ускладнює процеси аналізу та оцінки впливу такихформ господарювання на розвиток національної економіки. У таблиці. 1.представлено дані, що характеризують розвиток малого і середньогопідприємництва в розвинутих державах світу, Росії та Україні за такимипоказниками, як кількість МСП, що припадає на 1000 чол. населення, частказайнятих у МПС у загальній чисельності зайнятих (%), частка МПС у ВВП (%).Дослідження показують, що в Україні вплив малого підприємництва на розвитокнаціональної економіки, забезпечення зайнятості населення є набагато нижчим,аніж у розвинутих державах. Однак наведені дані щодо розвитку підприємництва енеповними, оскільки відбивають результати лише офіційно зареєстрованих функціо­нуючихструктур. Тоді як у реальній ситуації, як показують вітчизняні і закордоннідослідження, значна кількість малих підприємницьких структур функціонуєнелегально, а результати їх діяльності не знаходять відображення в офіційнійстатистиці. Отже, і реальні результати функціонування підприємницьких структурє значно вищими, аніж в офіційній економіці. Однак нелегальна частина малогобізнесу в Україні не тільки офіційно не обліковується, не оподатковується, а йіснує поза увагою державної системи управління економічними процесами.Ураховуючи, що в Україні, за різними оцінками, до 50-60 % обсягів ВВП формуєтіньовий сектор економіки, основну структуру якого становлять маліпідприємницькі організації, проблеми державного управління процесами розвиткупідприємництва набувають особливої актуальності.

Таблиця 1.

Показники, що характеризують розвиток малого і середньогопідприємництва (МСП) у різних країнах світу

Країна Кількість МСП у розрахунку на 1000 чол. населення

Частка зайнятих у МСП у загальній чисельності зайнятих

(%)

Частка МСП уВВП(%) Великобританія 46 49 50 Німеччина 37 46 50 Італія 68 73 57 Франція 35 54 55 СІІІА 74,2 54 50 Російська Федерація 5,05 9,6 10 Україна 5,4 4,6 6

Аналіз і оцінка зарубіжного досвідустосовно втручання держави в розвиток підприємництва показують, що підособливою державною опікою перебувають структури малого і середнього бізнесу.При цьому кожна держава, використовуючи типові важелі впливу на розвитокпідприємництва, формує власну систему управління цими процесами, підтримуючиперш за все малі підприємницькі структури, масовість яких забезпечує зайнятістьі добробут більшої частини населення, а відтак і стабільну економічну ситуаціюв країні та ефективність функціонування національної економіки.

В Україніполітику державної підтримки розвитку малого підприємництва започатковано 1991року, тобто вже на першому етапі розбудови державності. Саме тоді створеноДержавний комітет України зі сприяння розвиткові малим підприємствам іпідприємництву. Однак більшість рішень уряду стосовно підтримки підприємництвалишалися чинними лише на папері, а в реальній ситуації відбувалися процесихаотичного розвитку малих підприємств у відриві від напрямів державної політикиреформування вітчизняної економіки. Намагання уряду керувати процесами розвиткупідприємництва виявилось у формі розробки і прийняття державних програмпідтримки підприємництва. Так, 1993 року прийнято Програму державної підтримкипідприємництва в Україні, 1996-го — Концепцію державної політики щодо розвиткумалого підприємництва. У 1997-1998 pp. розроблено і частково реалізованорегіональні програми розвитку малого підприємництва, основну методологіюрозроблення і реалізацію яких використано при формуванні державної політикистосовно розвитку підприємництва в Україні на 1999-2000 роки.

Починаючи з 1998року, політика держави спрямована на зниження адміністративного, і зокремаподаткового, тиску на підприємницькі структури, які за чисельністю працюючих іобсягами виробництва належать до категорії малих форм господарювання. За цейперіод уведено нові нормативи щодо віднесення підприємницьких структур докатегорії малих. В окремі підгрупи виділено підприємства з чисельністюпрацюючих до 10 осіб, до 20 осіб. Розроблено нові механізми оподаткування малихпідприємницьких структур, включаючи можливість їх переходу на єдиний податок.Паралельно відбувалися зміни і в державній системі управління процесамирозвитку підприємництва.

Зокрема, 1995року ліквідовано Державний комітет України зі сприяння розвиткові малихпідприємств і підприємництву. Його функції передано спеціальним відділам уМіністерстві економіки України. Пізніше було створено Відділ державногорегулювання і аналізу розвитку малого підприємництва Міністерства економікиУкраїни.

1996 рокустворено Державний комітет України з питань розвитку підприємництва, який,починаючи з 1998-го, почав здійснювати активну політику дерегулюванняпідприємницької діяльності в напрямах зниження адміністративного і податковоготиску на малі підприємницькі структури, координації дій силових структур прирозробленні ними нормативної документації, що визначає вимоги до діяльностіпідприємницьких організацій.

Реалізаціядержавної політики останніх років забезпечила позитивні результати у сферістворення сприятливих умов для розвитку підприємництва. На теперішній час приобласних адміністраціях створено департаменти, які формують політику підтримкималого підприємництва і механізми її реалізації. Це значно наблизило державнуполітику підтримки підприємництва до реальних потреб регіонів, сприяло конкретизаціїдержавних програм.

Форми і методипідтримки малих підприємницьких структур за останні роки значно активізувалисяна регіональному рівні. При цьому пошук шляхів вирішення проблем малого бізнесуздійснюється безпосередньо підприємницькими структурами при тісній взаємодії задміністративними органами влади. Однак багато проблем і на нинішній деньлишаються невирішеними. Досі не створено цілісної взаємопов'язаної системипідтримки малого підприємництва в Україні. Існуючі програми державного ірегіонального рівня недостатньою мірою забезпечені фінансовими ресурсами,включаючи питання кредитування та страхування малого бізнесу. Державна політикапередбачає реалізацію різних напрямів підтримки підприємництва, якінедостатньою мірою взаємопов'язуються, а тому можуть забезпечуватирізнопланові, суперечливі результати. Отже, одним із напрямів удосконаленняпроцесів управління розвитком малого підприємництва слід вважати посиленнядосліджень на передпроектній стадії прий­няття рішень, розробленні програмнихдокументів. На цій стадії необхідно здійснювати аналіз можливого взаємовпливурізних факторів на розвиток підприємництва, на базі якого відбирати найбільшдоцільні напрями розвитку підприємництва, формувати відповідні механізми їхреалізації.

Загальну схемуможливих напрямів державної підтримки підприємництва представлено на Рис. 1.

/>

Рис.1. Основні напрями державної підтримки малого підприємництва

З огляду надосягнення зарубіжного досвіду з питань підтримки державою малогопідприємництва доцільно виділити такі чотири напрями:

–   форми прямоїфінансово-кредитної підтримки;

–   форми опосередкованоїпідтримки;

–   забезпечення юридичної базидля ефективного функціо­нування малих підприємницьких структур;

–   захист державою інтересівмалих підприємств.

Надання прямоїфінансово-кредитної допомоги малим підприємницьким структурам здійснюєтьсяздебільшого у формах гарантованих позик, цільового бюджетного фінансування,пільгового кредитування, надання пільг в оподаткуванні, у тому числі ізвільнення від деяких видів податків, цільового субсидіювання тощо. У різнихкраїнах мають місце різноманітні підходи щодо підтримки малого бізнесу. ВЯпонії, наприклад, держава надає перевагу політиці пільгового кредитування.Основним критерієм надання державної допомоги малим підприємницьким структурамє спроможність їхнього існування в ринковому середовищі. Пільгові кредитинадаються на основі ретельних розрахунків, які доводять доцільність їх наданнята можливість їх повернення у майбутньому.

У СШАзастосовується пільгова система оподаткування для малих підприємницькихструктур. Основними критеріями при визначенні доцільності надання пільг воподаткуванні є величина доходу підприємницьких організацій. Так, з доходу до50 тис. дол. стягується податок у 15% від доходу; з доходу 51-75 тис. дол. — 25% з доходу, а з доходів понад 75 тис. дол. — 34% [2]. Практично всі розвинутікраїни основну увагу при формуванні політики підтримки малого бізнесу імеханізмів її реалізації звертають на перспективність функціонуванняпідприємницьких структур, їх функціональні особливості в забезпеченніпрестижності країни на міжнародних ринках, упровадження досягнень науки ітехніки, включаючи розроблення нових ідей, «ноу-хау», прогресивних ресурсо­зберігаючихтехнологій.

Можнаконстатувати, що основна увага з боку розвинутих держав при формуванні політикипідтримки малого підприємництва звертається на такі позиції як:

–   орієнтація на перспективу,наукову і технічну новизну;

–   адресність допомоги пристворенні нових підприємницьких організацій;

–   пріоритетністьпідприємницької діяльності при забезпеченні престижності країни на міжнародномурівні;

–   обґрунтування ефективностіфункціонування підприємницьких структур та доведення можливості повернення кредитіву визначений період часу.

Отже, державнаполітика підтримки малого підприємництва в розвинутих державах формується напринципах забезпечення пріоритетності країни на міжнародних ринках, вирішенняважливих соціальних проблем суспільства, піднесення добробуту населення.

В Україні,враховуючи обмежені фінансові можливості держави, фінансово-кредитна політикаповинна будуватися на принципах широкого залучення різних джерел фінансування,включаючи іноземні інвестиції, заощадження населення, вільні кошти підприємницькихструктур тощо. [2]

Слід зазначити,що кількість підприємств, які діють в Україні, становить близько 3073 тисяч.Розподіл підприємств залежно від кількості зайнятих наведений в табл. 2.

Таблиця 2

Структура діючихпідприємств в Україні залежно від кількості зайнятих*

Група підприємств за кількістю зайнятих Кількість підприємств Кількість зайнятих на підприємствах даної групи Кількість зареєстрованих підприємств (в % від загальної кількості підприємств даної групи) Кількість зайнятого населення на підприємствах да­ної групи (в % від загальної кількості зайнятих) Самозайняті особи 2651433 2651435 24,6 33,9 1-5 148976 516947 37,6 6-10 104608 850460 94,1 11-50 123757 3189226 99,5 51-250 33169 4206444 99,5 19,8 250 і більше 10851 9822542 99,4 46,3 Всього 3073244

21237054

 (52,0 % населення від 15 років і старше)

- 100,0

* За данимидосліджень Київського міжнародного інституту соціології [5].

Із загальної кількості підприємств 2 млн. 650 тис. — це самозайнятіособи, які підтримують себе виробництвом і/або розповсюдженням і продажемпродукції на місцевих ринках. Зазначимо, що більше, ніж 3 млн. підприємств ємалими (з кількістю зайнятих 50 або менше робітників), в той час як лише 33169належать до категорії середніх підприємств (51-250 зайнятих) і 10851підприємство належить до великих (де кількість зайнятих перевищує 250 чоловік).Крім того, 11,6 % зайнятих на підприємствах, які виробляють товари та послугидля продажу, ідентифікуються як працівники неофіційної економіки. На думкуфахівців, існують певні передумови перетворення «мікро компаній» наефективні форми середнього бізнесу.

Проаналізувавши дані табл. 2, можна зробити висновки, що фірми малого ісереднього бізнесу в Україні налічують більшу кількість зайнятих, ніж компаніївеликого розміру. У більшості країн світу у компаніях малого та середньогобізнесу зайнято від 50 до 90 відсотків від загальної кількості зайнятих. ВУкраїні цей показник дорівнює 53, 7 відсоткам.[5]

Державна фінансова підтримка малого підприємництва надалінадаватиметься шляхом створення сприятливих умов для залучення інвестицій інакопи­чення капіталу в цьому секторі економіки.

На необхідностіпосилення ролі банківської системи в розвитку малого та середнього бізнесу вдержаві було наголошено Президентом України у Посланні до Верховної Ради"Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного тасоціального розвитку України на 2002—2011 роки".

Актуальністьрозвитку малого і середнього бізнесу зумовлюється, зокре­ма, тим, що сьогоднісаме малими та середніми підприємствами створюється більша частина валовоговнутрішнього продукту в країнах із розвинутою ринковою економікою, на які ниніорієнтується Україна. За даними ООН, у малому бізнесі зайнято понад 50%працездатного населення світу. У таких державах, як США, Японія, Німеччиначастка ВВП, виробленого малими та середніми підприємствами, становить 50—60відсотків від загального його обсягу, а чисельність їх працівників — більшеполовини (близько 60%) від загальної кількості працюючих.

За данимиДержавного комітету статистики України, на початку 2002 року у сфері малогопідприємництва в Україні налічувалося понад 233 тисячі суб'єктів господарювання(без фермерських господарств) із чисельністю зайнятих до 50 осіб, або на 18,5відсотка більше, ніж у 1999 році. Кількість працюючих у зазначеній сфері за цейперіод збільшилася на 7,8% і становила понад 1,8 млн. осіб. На початку 2002року на 10 тисяч населення в Україні припадало 48 діючих малих підприємств. У2001 році ними вироблено продукції та надано послуг на суму 23,3 млрд. гривень,що становило 7,3% від загального обсягу виробництва в Україні, а часткаствореного ними ВВП у 2001 році зросла до 10 відсотків. Поточні зобов'язаннямалих підприємств за короткостроковими банківськими кредитами за 2001 рікзбільшилися на 41,2% і на 01.01.2002 р. перевищили 2.014 млрд. грн., абостановили 7,2 відсотка заборгованості за кредитами, спрямованими банками вреальний сектор. Але незважаючи на те, то темпи розвитку малого та середнього бізнесу в Україні були у 2001ропі найвищими в СНД, кількість суб'єктів малого підприємництва є ще замалоюдля створення необхідного для їх розвитку конкурентного середовища.[7]

Дослідження вітчизняних і зарубіжнихфахівців свідчать про те, що в Україні є значні кошти в населення, тіньовихпідприємницьких структур, які вони бояться вкладати в розвиток національноїекономіки, оскільки не впевнені в тому, що вони можуть бути збереженими іпримноженими в процесі їх використання. Отже, вирішення проблем, пов'язаних ізфінансово-кредитним забезпеченням потреб малого бізнесу, держава повинна шукатив напрямах удосконалення юридичної бази. Насамперед, це стосується створенняправової основи для ефективного використання іноземних і вітчизнянихінвестицій, створення сприятливого інвестиційного клімату в країні, включаючинадання державних гарантій тим інвесторам, які вкладають кошти і ресурси врозвиток пріоритетних для країни видів підприємницької діяльності.

Пріоритетністьокремих видів підприємництва повинна стати важливим критерієм для формуваннямеханізмів фінансово-кредитної підтримки їх розвитку. Визначення пріоритетнихнапрямів підприємницької діяльності залежить від багатьох факторів. Перш за всеце залежить від стану економіки, наявності гострих соціально-економічнихпроблем і можливостей їх вирішення за рахунок розвитку підприємницькоїдіяльності. [2]

Реалізаціяпроголошеної політики економічного зростання досить чітко визначаєпріоритетність підприємницької діяльності у вирішенні таких важливих длянаціональної економіки проблем, як:

–    забезпеченняконкурентоспроможності вітчизняної продукції на міжнародних ринках;

–    формуваннянових видів продукції та послуг і розширення їх збуту на міжнародних ринках;

–    ефективневикористання ресурсів, перш за все енергоресурсів;

–    забезпеченнязайнятості населення;

–    упровадженнянових ресурсозберігаючих екологічно чистих технологій.

Відповідно дохарактеру проблем пріоритетними для держави видами підприємництва на теперішнійчас і на найближчу перспективу повинні стати:

–    розвитокпідприємництва у сфері науки і наукового обслуговування;

–    розвитокпідприємництва на базі використання прогресивних технологій, техніки і способівуправління;

–    розширеннясфери послуг підприємницькими структурами, забезпечення на цій основізайнятості населення, створення нових робочих місць;

–    інвестиційнезабезпечення важливих для національної економіки видів підприємницькоїдіяльності.

Визначенняпріоритетних видів підприємницької діяльності слід вважати першим кроком упобудові механізмів фінансово-кредитної підтримки їх розвитку. Наступним крокомє прийняття та затвердження на державному і регіональному рівняхфінансово-кредитних важелів, що стимулюють розвиток пріоритетних напрямівпідприємницької діяльності, визначення джерел фінансування, форм і методівфінансової підтримки. На цьому етапі доцільно застосовувати диференційованийпідхід, з визначенням конкретних форм підтримки по кожному із зазначених вищевидів пріоритетної підприємницької діяльності. У таблиці 3 наведено основніформи фінансової підтримки пріоритетних напрямів підприємницької діяльності.[2]

Значнуувагу питанням розвитку малого та середнього бізнесу приділяють адміністраціїмісцевих рівнів. Так в процесі розробки Сумською адміністрацією програми«Сумщина — 2010» наголошено, що підтримка малого підприємництваповинна інтегруватися з іншими складовими економічних реформ: приватизацією,демонополізацією, інвестиційною політикою, формуванням фондового ринку,створенням економічного механізму міжрегіональних відносин.

Таблиця 3Форми фінансової підтримкипріоритетних напрямів розвитку малих підприємницьких структурПріоритетні напрями підприємницької діяльності Форми фінансово-кредитної підтримки

1. У сфері науки і наукового обслуговування:

— розроблення нової конкурентоспроможної продукції;

— розроблення проектів і впровадження в практику господарювання нових ресурсозберігаючих технологій;

— наукове обслуговування виробничих об'єднань, фірм, корпорацій

— державні замовлення на наукові дослідження в пріоритетних для національної економіки напрямах;

— фінансування науково-технічних та цільових програм, інноваційних проектів;

— звільнення науково-дослідних організацій від податку на прибуток, надання пільг в оподаткуванні;

— розроблення нових комп'ютерних технологій;

— розроблення нових прогресивних управлінських, маркетингових технологій

— створення Інвестиційних центрів, фондів для підтримки підприємницьких структур, що спеціалізуються у сфері науки і наукового обслуговування

— науково-технічна експертиза;

— аудит, консалтинг;

— формування банків науково-техніч­ної інформації тощо

— звільнення новостворених підприємницьких організацій від податків на певний період часу;

— цільові субсидії;

— надання пільгових довгострокових кредитів;

— надання державних позик на виконання важливих для держави наукових досліджень;

прискорена амортизація

2. У галузях промисловості:

— упровадження прогресивних ресурсозберігаючих технологій;

— випуск конкурентоспроможної продукції;

— інноваційна діяльність;

— завоювання міжнародних ринків збуту наукомісткої продукції

— надання пільг в оподаткуванні;

— надання пільгових кредитів на впровадження прогресивних технологій;

— надання державних позик для реалізації нових прогресивних проектів, що забезпечують випуск конкурентоспроможної продукції;

— прискорена амортизація

3. У сфері надання послуг:

— створення інформаційно-аналітичних центрів;

— розширення сфери послуг;

— формування ринків нових послуг;

— створення мережі фінансово-кредитних установ з використанням сучасних банківських технологій;

— зниження вартості послуг;

— упровадження сучасних прогресивних технологій у сфері послуг

— державні замовлення на виконання важливих послуг екологічного, соціального характеру;

— пільгові кредити на впровадження прогресивних технологій у сфері послуг;

— звільнення від податків на період становлення нових підприємницьких структур на визначений період часу

Відповідно до програми соціально-економічного і культурного розвиткуобласті «Сумщина — 2010» формування нормативно-правової базипідтримки і розвитку підприємництва включає такі заходи:

–    створення цілісної дворівневої системизаконодавчого і нормативного забезпечення підтримки розвитку малогопідприємництва на рівні облас­ті;

–    нормативне закріплення часткової передачі функційрегулювання і контролю сфери малого бізнесу громадським об'єднанням підприємців(якість товарів і обслуговування, дотримання принципів добросовісної конкуренції,обов'язкова атестація управлінського персоналу малих підприємств, якіпретендують на фінансову чи технічну допомогу);

–    залучення підприємницьких кіл до законотворчогопроцесу шляхом ефективного використання правових і організаційних можливостейспілок і асоціацій малого підприємництва.

Фінансово-кредитна та інвестиційна підтримка малого підприємництва наобласному рівні на період до 2010 року передбачає:

–    забезпечення повного переходу до універсальної«одноподаткової» чи патентної системи оподаткування всієї сферималого підприємництва;

–    створення регіональної системи лізингових послуг,франчайзингу, системи гарантування і страхування інвестиційних ризиків у маломупідприємництві;

–    формування системи фінансово-кредитних установ дляпідтримки малого підприємництва, які кредитують під відповідні державні гарантіїоборотний капітал та інвестиційні проекти малих підприємств, створення відповіднихумов для їх діяльності;

–    створення системи антикримінального страхуваннямалого підприємництва: особистого, ма­лого тощо.

В галузі інформаційного забезпечення планується:

–         створення широкої сітки освітніх та консалтинговихструктур для надання послуг підприєм­цям;

–         забезпечення загальнодоступного безплатногопільгового чи платного (залежно від категорії підприємництва) інформаційногообслуговування малих підприємств з питань юридичного, комерційного та ін­вестиційногохарактеру;

–         забезпеченняможливості ведення за допомогою системи інформаційного забезпечення бухгалтерсь­когообліку, підготовки статистичних звітів та іншої документації для малогопідприємництва.[5]

Важливимипроблемами, що виникли в Україні у сфері формування фінансово-кредитної підтримкималого підприємництва, слід вважати:

–    відсутністьрівних можливостей структур малого підприємництва, порівнюючи з іншимисуб'єктами господарювання, в отриманні державних позик, цільових фондівпідтримки;

–    невідпрацьованістьнормативно-правової бази, яка виділяє малий бізнес в окрему сферупідприємницької діяльності;

–    частізміни в чинному законодавстві у сфері надання фінансово-кредитної підтримкималим підприємницьким структурам;

–    невідпрацьованістьмеханізмів реалізації державної політики підтримки малого підприємництва;

–    обмеженістьдержавних фінансових ресурсів, необхідних для задоволення потреб розвиткумалого підприємства.

Окремий блокпитань, пов'язаних із формами не фінансової підтримки малого підприємництва, — це інформаційно-консультаційна підтримка, матеріально-технічна допомога,підготовка спеціалістів у сфері бізнесу.

Державна політикаУкраїни останніх років набула чіткого спрямування на спрощення процедур,пов'язаних з організацією підприємницьких структур, включаючи їх реєстрацію,надання послуг на безоплатній основі підприємцям-початківцям у виборіперспективних видів підприємницької діяльності, інформації стосовно іноземнихфірм, ринків збуту тощо.

Продовжуютьзберігатись і такі негативні тенденції у сфері малого підприємництва, як:

–    зниженнячисельності зайнятих, що припадають у середньому на одну підприємницькуструктуру;

–    скороченнязагальної чисельності зайнятих у сфері малого бізнесу;

–    зростаннякількості підприємницьких структур, які функціонують нелегально в тіньовій економіці,а їх діяльність не фіксується в офіційній статистиці.

В умовахненасиченого ринку та попиту на послуги і продукцію підприємницьких структурзростання чисельності безробітних свідчить про наявність суттєвих негараздів удержавній системі сприяння розвиткові підприємництва. [5]

4. Проблеми, які потребують вирішення у сфері підтримки малого ісереднього підприємництва

Важливимипроблемами, які на теперішній час потребують вирішення у сфері підтримки малогопідприємництва, слід вважати такі:

1.  Виділення сфери малого підприємництвав окремий підрозділ сектора підприємництва з визначенням основнихтехніко-економічних показників, що характеризують результати й ефективність їхфункціонування в різних галузях економіки та дозволяють визначити їх вклад у розвитокнаціональної економіки. Реалізація цього напряму потребує внесення відповіднихзмін у звітність об'єктів малого підприємництва та існуючу систему статистичноїзвітності. Частково цей напрям уже знайшов реалізацію у формуванні статистичноїзвітності. Однак він потребує подальшого доповнення в напрямах більш детальноїдиференціації об'єктів бізнесу за чисельністю працюючих.

2.  Блок малого підприємництва повиненбути представлений у всіх структурах управління національний) економікою,включаючи державний, регіональний, місцевий рівні, входити окремою підсистемоюв систему оподаткування підприємницької діяльності.

3.  Підтримкамалого бізнесу повинна визначатись як один із стратегічних напрямів розвиткунаціональної економіки. Реалізація цього напряму потребує розроблення цільових програмпідтримки розвитку малого підприємництва на всіх рівнях управління економікою,механізмів реалізації цих програм з виділенням пріоритетних видівпідприємницької діяльності, форм і джерел фінансово-кредитної підтримки.

4.  Механізми державної підтримкипідприємництва повинні тісно взаємодіяти з механізмами і системами недержавної підтримкипідприємництва. Державно-адміністративні департаменти, які спеціалізуються внапрямах забезпечен­ня ефективного функціонування малого підприємництва,повинні не тільки координувати роботу підприємницьких структур, а й формуватистратегічні та індикативні плани пріоритетних напрямів розвитку малогопідприємництва, доводити їх до підприємців, пропонувати стимулюючі мотиви дляїх реалізації в практиці господарювання.

5.  У функції державного управлінняпроцесами розвитку малого підприємництва входить створення сприятливої інфраструктури,спрямованої на забезпечення умов ефективного функціонування підприємницькихструктур. Реалізація цього напряму передбачає сприяння держави у формуваннімережі ринкових інституцій, включаючи впровадження сучасних технологійбанківського обслуговування малих підприємницьких структур, їх доступ доматеріальних, сировинних, технічних, технологічних ресурсів.

6.  Перспективними формами розвиткумалого підприємництва в Україні повинні стати сучасні форми фінансування ікредитування на базі використання факторингу, лізингу, селенгу, овердрафту.Зарубіжна практика використовує різні механізми організації фінансово-кредитнихвідносин з малими підприємницькими структурами на основі цих формопосередкованої підтримки малого бізнесу. В Україні цей напрям тільки набуваєвизнання і робить перші реальні кроки. Подальший їх розвиток слід вважативажливим напрямом опосередкованої підтримки малого підприємництва.

7.  Важливим напрямом удосконаленнядержавної політики стосовно розвитку малого підприємництва слід вважативпорядкування системи ліцензування підприємницької діяльності, включаючипитання, пов'язані з визначенням відповідальності суб'єктів підприємницькоїдіяльності та видачею державою дозволу (ліцензії) на право займатисявідповідним видом підприємництва. На теперішній час існуюча системаліцензування є надто складною і громіздкою, що значно ускладнює процесиотримання ліцензій, негативно впливає на розвиток легального підприємництва,сприяє посиленню тіньової економічної діяльності у сфері підприємництва.

8.  Удосконалення законодавчої бази внапрямах забезпечення ефективного функціонування малих підприємницькихструктур. Зокрема, необхідно прийняти закон «Про мале підприємництво». Бо йдосі в Україні немає законів, які визначають особливості формування малихпідприємницьких структур, забезпечують умови їх ефективного функціонування,захищають права дрібних підприємців. Майже в усіх країнах з ринковою економікоюприйняті і діють закони з підтримки малого підприємництва. В Україні такіпитання вирішуються на підставі постанов Кабінету Міністрів, Верховної Ради,Указів Президента України. При цьому не завжди рішення, прийняті на державномурівні, взаємопов'язані, що дає можливість трактувати одні й ті ж постанови зрізних позицій. У більшості випадків це відбувається не на користь підприємців,а чиновників, що призводить до посилення корупції серед чиновницького апарату.З цих позицій чинне законодавство України у сфері підприємництва необхіднодоповнити законом «Про підтримку малого підприємництва», розробити і прийняти:Підприємницький кодекс, закон «Про приватну власність», мета якого полягає увизначенні правового режиму приватної власності та недоторканності власностіпідприємців; розробити та прийняти закон «Про довірче управління майном(трастом)»; внести відповідні зміни та доповнення до чинних Законів України — «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про власність»;законодавче закріпити можливість доступу суб'єктів малого підприємництва довиробничих ресурсів: сировини, матеріалів, енергетичних ресурсів,фінансово-кредитних, інвестиційних ресурсів; розробити методологічну таюридичну базу для розвитку підприємництва на міжнародному рівні, прийняти закон«Про спільні з іноземними країнами підприємства».

9.  Удосконалення потребує системадержавного управління процесами розвитку і підтримки малого підприємництва. Унайближчій перспективі доцільно завершити процеси реструктуризації системидержавного управління процесами розвитку підприємництва, виділивши підсистемупідтримки малого підприємництва, яка окремим блоком повинна виходити на найвищіщаблі владних структур і мати представництва на рівні регіонів, місцевих органіввлади. У функції такої підсистеми повинно входити вирі­шення питань формуванняполітики підтримки малого підприємництва, обґрунтування важливих длянаціональної економіки пріоритетних напрямів підприємницької діяльності,визначення джерел фінансування і підтримки пріоритетних напрямівпідприємництва, розроблення механізмів реалізації державної політики щодоцього. При Кабінеті Міністрів України доцільно створити координаційну раду зпитань розвитку і підтримки малого підпри­ємництва, у роботі якої повинні братиактивну участь, поряд з державними структурами, громадські об'єднання малогопідприємництва.

10.      Більшґрунтовного і чіткого висвітлення потребує функція держави в напрямахзабезпечення гарантій комерційним фінансово-кредитним установам у поверненнікредитів малими підприємницькими структурами. Держава особливу увагу повиннаприділити наданню гарантій тим малим структурам, діяльність яких пов'язана зпідвищеним ризиком і є важливою для розвитку національної економіки; розробкоюнових видів продукції, конкурентоспроможної на внутрішніх і зовнішніх ринкахзбуту. Доцільно передбачити формування державних кредитних ліній для під­тримкималого підприємництва із зазначенням середнього розміру позики, процентноїставки та умов їх отримання; створити спеціалізовані банківсько-кредитніустанови, які надають фінансові послуги малим підприємницьким структурам;запровадити порядок кредитування малого підприємництва комерційними банками підгарантії бюджетних коштів; забезпечити надання державних гарантій малимпідприємствам, що беруть участь у державних програмах розвитку національноїекономіки, діяльність яких є пріоритетною; упровадити порядок віднесення насобівартість витрат, пов'язаних з формуванням страхового фонду при кредитуваннімалих підприємств тощо.

11.      Продовжитиі поглибити процеси, пов'язані зі спрощенням організаційно-облікових механізміві звітності малих підприємницьких структур. Доцільно створитинауково-методичний центр з проблем розвитку малого підприємництва, організувативидавництво журналу, бюлетеня з питань діяльності суб'єктів малогопідприємництва (об'єднати з інфраструктурою).

12.      Запровадитимеханізми стимулювання розвитку малого підприємництва та недержавних структур,які надають послуги цим суб'єктам економіки; розширити співробітництво зміжнародними фінансовими організаціями, торговельно-посередницькими фірмамитощо. [2]

Реалізація зазначених вище напрямівспрямована на те, щоб малі підприємницькі структури мали можливість взаємодіятиз державними органами управління економічними процесами на всіх рівнях,створюючи цілісну систему управління розвитком національної економіки.Структурну схему формування системи підтримки малого підприємництва та їївзаємозв'язки із системою державного управління розвитком національноїекономіки представлено на Рис. 2.

Ураховуючи, щовже в теперішній час підприємницький сектор забезпечує понад 70% обсягів ВВП іпонад 50% зайнятості працездатного населення, необхідно, щоб не тількирезультати функціонування цього сектора знаходили відображення в офіцій­нійстатистиці, а й вимоги та потреби підприємців врахувалися в державній політиціі стратегії розвитку національної економіки.

Процесиузгодження державних і підприємницьких інтересів потребують формуванняконкретних управлінських і виконавчих структур, які спеціалізуються нарозв'язанні конфліктних ситуацій, розробленні заходів, які запобігають їхвиникненню, формують стратегію взаємодії державних установ і підприємницькихорганізацій.

/>

Рис.2. Структурна схема формуваннясистеми підтримки малого підприємництва та її зв'язки із системою державногоуправління економічними процесами

Активна роль у вирішенні суперечностейміж владними структурами і підприємницькими організаціями має належатикоординаційній раді з питань розвитку підприємництва в Україні і підтримкималих підприємницьких структур.

Така рада повиннаформуватися на принципах підприєм­ництва, тобто бути незалежною, ініціативною інести повну відповідальність за реалізацію тих пропозицій і заходів, якізапропоновані нею і прийняті урядом до виконання. Одночасно координаційна радаповинна представляти і відстоювати інтереси підприємницького сектора економіки,тісно взаємодіючи з Державним комітетом підприємницької діяльності (Держком-підприємництва),Адміністрацією Президента, Кабінетом Міністрів України, Мінекономіки та іншимиміністерствами і відомствами виконавчої влади.

Висновки

Працюючи надтемою даної контрольної роботи, можна зробити висновки, що особливо болючою длясуб'єктів малого підприємництва є проблема пошуку джерел фінансуванняподальшого розвитку. Як свідчить практика, для більшості вітчизняних малихпідприємств основним джерелом фінансування виробництва є їхні власні кошти.Проте цілковито задовольнити потреби у фінансуванні лише за рахунок власнихресурсів ці підприємства не в змозі. Для їх розвитку необхідні значні обсягидодатково залучених коштів. З метою фінансово-кредитної підтримки суб'єктівмалого підприємництва на рівні держави запроваджується цілеспрямована,послідовна єдина регуляторна політика у сфері розвитку підприємницькоїдіяльності. У 1999 році згідно з Указом Президента України «Про утвореннякредитно-гарантійної установи з підтримки малого і середнього бізнесу»ство­рено відповідну недержавну комерційну установу, головним завданням якої єнадання кредитів малим і середнім підприємствам та гарантій їхнім кредиторам.Кредитно-гарантійна установа вже надала кредитні гарантії ряду підприємств, алесповна реалізувати свої основні функції вона не в змозі через відсутністьінституту гарантій, а також необхідних коштів.

У 2000 році Верховна Рада України прийняла закони «Про державнупід­тримку малого підприємництва» та «Про національну програмусприяння розвитку малого підприємництва в Україні», якими вимагається«невідкладна побудова небанківського фінансово-кредитного сектору,спрямованого виключно на малий бізнес і самозайнятість населення».

Особлива увага з боку держави приділятиметься вдосконаленню механізмуфінансової підтримки підприємництва (зокрема, наданню державних гарантій,запровадженню системи пільгового кредитування та спрощеної системиоподаткування і т. ін.), що може бути ефективним за умови більш широкоговикористання недержавних джерел фінансування.

Однією з актуальних проблем в процесі залучення іноземних інвестицій єтакож відсутність скоординованої участі українських підприємств в інвестиційнихфорумах, семінарах, конференціях, брак розуміння особливостей технологіїміжнародного співробітництва, проблеми визначення регіональних і галузевихпереваг в процесі використання іноземних інвестицій.

Так, специфіка підприємництва в окремих галузях, насамперед, в АПК,робить неможливим вирішення проблем розвитку підприємництва на основі лишевикористання програм мікрокредитів за рахунок коштів міжнародних фінансовихорганізацій. Водночас розробка механізму ефективної фінансової підтримкирозвитку підприємництва в АПК потребує особливої уваги з огляду на те, щосільське господарство залишається однією з пріоритетних сфер для подальшогозалучення іноземних інвестицій.

Серед основнихчинників, що перешкоджають розгортанню малого та середнього підприємництва вУкраїні, зазначимо:

–         надмірнийподатковий тиск;

–         слабкастартова матеріально-технічна база;

–         низькапродуктивність праці;

–         відсутністьдосвіду і знань у тих, хто розпочинає власний бізнес;

–         нерозвинутістьінфраструктури, необхідної для підтримки та розвитку малого підприємництва;

–         недостатнійрівень по інформованості суб'єктів малого підприємництва щодо потенційнихпартнерів і конкурентів тощо.

Аналіз світовогодосвіду свідчить, що в загальних обсягах фінансування малих та середніхпідприємств протягом останніх сорока років переважають кредити, що надаютьсянебанківськими установами — кредитними спілками, кредитними кооперативами,товариствами взаємного кредитування та взаємного страхування тощо.

Списоквикористаної літератури

1.          Основиеконом. теорії: Підручних у 2-х кн… Кн..2:/ Ю.В.Ніколенко та ін.; — 2-ге вид.Перероб. і доп. – К.: Либідь, 1998.-272с.

2.          СмовженкоТ.С. Державна політика сприяння розвиткові підприємництва: Монографія /Інститут регіональних досліджень НАН України. – Львів: Вид-во ЛБІ НБУ, 2001.

3.          І.Михасюк,А.Мельник, М.Крупка, З.Залога. Державне регулювання економіки. – ЛНУ ім.Франка,Львів: “Українські технології”, 1999. – 640с.

4.          Государственноерегулирование рыночнойэкономики: Учебн.пособие. – 2-е изд. – М: Дело, 2002. – 280с.

5.          НауменковаС.В., Люта О.В. Особливості фінансово-кредитноїпідтримки розвитку малого підприємництва в Україні //Вісник Українськоїакадемії банківської справи,- 2000.- №1.- с. 13-20

6.          Помомаренко Н.Ш. Місце і роль малого та середнього бізнесу в економічних відносинах регіону//Регіональні перспективи (Полтава)(укр.).- 2000.- № 2. — С. 321-323

7.          Галь В.М. Розвиток малого та середнього бізнесу в Україні //ВісникНаціонального банку України (укр.).- 2003.- № 1.- с 13-15

8.          В.В.Войтенко“Вплив податково-бюджетної системи на розвиток економіки”// Формування ринковихвідносин в УКРАЇНІ: збірник наукових праць. Вип.2(21)/Наук.ред.І.К.Бондар. –К., 2003. – 109с.

9.          Мельник А.Ф.Державне регулювання економіки. — К.: " Наукова думка", 1994.

10.        СтельмащукА.М. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон,2001. –362с.

11.        СтеченкоД.М. Державне регулювання економіки: Навч.посібник. – К.: МАУП,2000.-176с.