Реферат: Вплив елементів фіскальної політики на формування бюджету України
Вплив елементів фіскальної політики на формування бюджетуУкраїни
ЗМІСТ
1. Вплив видатків наформування бюджету. 3
2. Вплив видатків нарівень ВВП… 8
1. Вплив видатків на формуваннябюджету
Оскільки бюджет – це сума доходів і витратдержави, основну увагу при аналізі бюджетних проблем економічна наука приділяєрозгляду цих двох основних частин єдиного економічного процесу. Спираючись наподатки формуються видатки бюджету.
Фіскальна політика теж тісно пов'язана здержбюджетом, але у неї при цьому свій особливий(податковий)«акцент». Саме тому інша її назва –податково-бюджетна політика.
Таким чином, фіскальною можна назвати політикудержави в області податків як головного джерела доходів державного бюджету.
Податки за економічним змістом – це фінансовівідносини між державою та платником податків з метою створеннязагальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних длявиконання державою її функцій.
Згідно Закону України «Про систему оподаткування»під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державнихцільових фондів слід розуміти обов’язкових внесок до бюджету відповідного рівняабо державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах,що визначаються законами України про оподаткування.
До податкової системи кожної країни належатьсуб'єкти оподаткування, тобто ті, хто сплачує податки, — фізичні особи таюридичні особи (підприємства), та об'єкти оподаткування — прибуток підприємств,заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо. Одиницяоподаткування — це одиниця виміру об'єкта оподаткування (наприклад, дляземельного податку — гектар). Податкова ставка — це величина податку на одиницюоподаткування. Для визначення величини податку кількість податкових одиницьмножать на податкову ставку. Наприклад, податкова ставка величиною 13% для прибуткового податку з громадян означає, що за доходу у 1000 гривень цей дохід розподіляється так: 130гривень — державі, 870 — утримувачеві доходу.
Гранична податкова ставка – це відношенняприросту виплачуваних податків до приросту доходу.
Тгр (Y) = ∆T / ∆Y
Тгр (Y) – гранична ставка оподаткування;
∆T – приріст податкових надходжень;
∆Y – приріст доходу. [2, с.177]
Середня податкова ставка – це відношення обсягу податків до величини доходу, який оподатковується.
Tсер (Y) = T / Y
Tсер (Y) – середня ставкаоподаткування;
T – величинаподаткових надходжень;
Y – дохід.
Ставки податків і зборів встановлюютьсяВерховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим ісільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України прооподаткування і не змінюються протягом бюджетного року за винятком випадків,пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальнихзаходів відповідно до законів України.
Основні види податків можна згрупувати занаступними п'ятьма ознаками:
1. За об'єктами оподаткування розрізняють:
а) податок на доходи (зарплату, ренту,прибуток тощо);
б) податок на майно (землю, ліси, підприємства,будівлі тощо);
в) податок на витрати покупців певних товаріві послуг.
2. За способами стягнення податки поділяють напрямі та не прямі.
Прямими називають податки, що стягуютьсябезпосередньо з одержувачів доходів (індивідуальний прибутковий податок) абовласників майна (податок на власність або помайновий податок).
Позитивним в податку на власність є те, що вінможе пом'якшувати нерівність між людьми, пов'язану з володінням матеріальнимицінностями. В той же час цей податок часом стримує людей в накопиченні майна,пробуджуючи їх більше витрачати на поточне споживання.
Непрямі податки включаються до ціни певнихтоварів і стягуються із споживачів цих товарів при їх продажу. Тут такожвиділяють дві позиції акцизи і мито.
Акцизи – це податки на продаж товарів і послугна внутрішньому ринку. Вони, в свою чергу, можуть бути поділені на:
а) індивідуальні акцизи – це надбавки до цінина окремі види продукції (наприклад, тютюнові вироби, спиртні напої). Їх щеінколи називають фіскальними монопольними податками, оскільки виробництвотоварів, що ними обкладаються, часто є монополією держави.
б) універсальні акцизи представляють собоюподатки на загальну вартість товарів і послуг, що реалізуються (наприклад, такзвані податок з продажів, податок на додаткову вартість та ін).
Мито – це податки на товари, що імпортуються,експортуються, та транзитні товари, що стягуються при перевезенні цих товарівчерез державний кордон.
Роль непрямих податків оцінюється тежподвійно. З одного боку, вони дають державі величезні грошові кошти і можутьстримувати споживання, наприклад, шкідливих продуктів (алкоголю та тютюну). Зіншого, ці податки означають зростання цін, що може викликати вимоги щодопідвищення зарплати і підштовхнути інфляцію. Крім того, непрямі податки носятьрегресивний характер, тобто забирають більший відсоток доходу у тих, хто меншзабезпечений (чим нижчий дохід покупця, тим вища в ньому частка податку).
3. За засобом визначення розміру податкурозрізняють:
пропорційні, коли ставка оподаткування є однаковоюі не залежить від розмірів доходу;
прогресивні, коли ставки оподаткування зізбільшенням доходу зростають. Інакше кажучи, такі ставки передбачають більшийвідсоток вилучення доходу у вигляді податку, коли дохід збільшується;
регресивні, коли податкова ставка зізбільшенням доходу знижується.
4. За рівнем бюджету, до якого надходятьподаткові суми (чи за рівнем оподаткування), виділяють податки:
а) загальнонаціональні (ідуть до держбюджету);
б) регіональні (ідуть до бюджетів республік,областей);
в) місцеві, які поповнюють бюджети районногоабо міського рівнів.
Загальнодержавні податки і зборивстановлюються Верховною Радою України і справляютьсяна всій території країни.
5. За способом стягнення – розкладні (вонивстановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави вдоходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальнимиодиницями, а на низовому рівні-між платниками) та окладні (передбачаютьвстановлення спочатку ставок, а потім розміру податку для кожного платника;загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників)
Функції податків:
Розподільча – перерозподіл вартості створеногоВНП між державою і юридичними та фізичними особами.
Вона виявляється в тому, що держава розподіляєзібрані в бюджетах податкові надходження на користь програм, що вимагаютьфінансування (на розвиток сільського господарства, науки, соціальної сфери, назахист навколишнього середовища тощо).
Регулююча – вплив податків на різні сторонидіяльності їхніх платників.
При регулюючій функції податки виступають якрегулятор економіки. Так, за допомогою податкових знижок і пільг (наприклад,навіть тимчасового звільнення від податків) держава може стимулювати інвестиціїта економічне зростання, розвиток важливих для суспільства сфер і регіонів, щовідстають, заохочувати модернізацію виробництва і малий бізнес. Окрім того, яквже відзначалося, наприклад, помайновий податок, а також прогресивнеоподаткування регулюють розподіл доходів в суспільстві, зменшуючи надмірнусоціальну нерівність.
На формування видатків бюджету в Україні всучасних умовах впливають:
Економічна криза, яка спричиняє:
• зростання видатків на соціальний захистнаселення;
• зростання видатків на фінансову підтримкупідприємств державного сектору від банкрутств, а не на інноваційну діяльність;
• зростання видатків на підтримку соціальноїсфери.
2. Зростання монетизованого державного боргу,який зумовлює:
• зростання видатків на покриття державногоборгу;
• витіснення інвестицій із сфери виробництва(ефект «витіснення»).
3. Зростання немонетизованого державного боргуспричиняє виділення коштів на покриття заборгованостей, що виникли у попередніроки по заробітній платі працівників бюджетних установ, стипендіях та іншихсоціальних виплатах.
4. Дефіцит бюджетів усіх рівнів, якийпередбачає жорсткий режим економії коштів, скорочення видатків по всіх статтяхкошторисів на утримання апарату управління.
5. Залучення зовнішніх ресурсів для покриттябюджетного дефіциту призводить до зростання платежів по процентах.
Сучасна соціально-економічна програма урядуспрямована на підвищення і економічної активності населення, зростаннязаробітної плати, стипендії студентам тощо. Найперше уряд ставить завданнязмінити на краще демографічну ситуацію в країні. Для цього у бюджеті на 2005рік передбачено допомогу матері при народженні дитини в розмірі 8500 грн.замість 764 грн. у 2008 році, визначена і допомога матерям-одиначкам на дитинудо 6 років у розмірі 139 грн., або більше ніж учетверо. Дітям-інвалідам від 6до 18 років вона становить 470 грн. проти 285 грн. Підвищено також державністипендії учням ПТУ, студентам І – II, IIІ – IV рівнів акредитаціїна 16,8%.
2. Вплив видатків на рівень ВВППідхід «видатки – обсяг виробництв໴рунтується на зіставленні сукупних видатків та реального ВВП країни. Завідсутності експортно-імпортних операцій та державного сектора рівноважний ВВП(Yе) дорівнює С + І.
С – видатки на споживання; Y – обсягнаціонального виробництва;
Yе – рівноважний ВВП; I – інвестиції; a – автономні споживчі видатки;
b – гранична схильність до споживання.
Для аналізу цього підходу припустімо, щоінвестування автономне, тобто не залежить від реального обсягу виробництва, іщороку становить 10 млрд. грн. Нехай ВВП у сумі 200 млрд. грн… є точкоюнульового заощадження. За такого рівня доходу суспільство надто бідне ізаощадження дорівнюють нулю. Припустімо також, що гранична схильність доспоживання становить 0,8. На підставі цих припущень заповнимо таблицю 3.3,вважаючи, що ВВП змінюється на 10 млрд. грн. Як свідчать дані таблиці, якщосукупні видатки та реальний ВВП країни не зрівноважені (п'ять перших та триостанніх рядки), виникають незаплановані зміни інвестицій у запаси (стовпець6). Незаплановані зміни інвестицій у запаси визначаємо відніманням відзаощаджень запланованих інвестицій. Коли ж сукупні видатки більші, ніж реальнийВВП (С + I > Y), відбувається вилучення інвестицій іззапасів (їхні зміни є від'ємною величиною). Інакше кажучи, коли запаси зменшуються,підприємства у короткостроковому періоді пристосовуються до відсутностірівноваги між сукупними видатками і обсягом виробництва шляхом збільшеннявиробництва й зайнятості. Коли сукупні видатки менші, ніж реальний ВВП (С + I < Y), інвестиції у запасизростають (зміна у запасах є додатною величиною). Підприємства пристосовуютьсядо зростання запасів (нерівноваги між сукупними видатками і обсягомнаціонального виробництва) зменшенням виробництва й зайнятості. Тенденції зміниобсягу виробництва й зайнятості відбиває стовпець 7. Лише тоді, коли сукупнівидатки та реальний ВВП рівні між собою (С + I = Y), незаплановані зміни інвестицій у запаси дорівнюють нулю. Це простежуєтьсятоді, коли національна економіка досягає рівноважного ВВП, тобто досягаєтьсяекономічна рівновага. Рівноважним у нашому прикладі є реальний ВВП у 250 млрд.грн. За даного обсягу ВВП щорічні прирости виробництва й видатків перебувають урівновазі. Немає ні надвиробництва, коли запаси зростають, ані надлишкусукупних видатків, унаслідок чого запаси скорочуються. Економічна рівновагадосягається тоді, коли сукупні видатки та обсяг національного виробництва рівніміж собою.
Державні видатки як економічна категорія – цегрошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих тадецентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансуваннязагальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.
Державні видатки поділяються:
1) За економічною класифікацією (за терміномвикористання) на:
а) поточні видатки;
б) капіталовкладення.
2) За функціональною класифікацією(за напрямомвикористання) на:
а) споживання в державному секторі;
б) трансферти приватному сектору;
в) державні інвестиції;
г) проценти по державних боргах.
Державний бюджет України містить чимало статейвидатків, які можна згрупувати у шість основних напрямів: 1) національнаоборона; 2) утримання державного апарату; 3) фінансування бюджетного сектораекономіки; 4) соціальні видатки; 5) фінансування розвитку економіки; 6)проценти за державний борг. Обсяг кожного з напрямів видатків установлюється взаконодавчому порядку і відбиває політику уряду.
У структурі видатків державного бюджетуУкраїни найвагомішими є частки, пов'язані з утриманням державного сектораекономіки (освіта, правоохоронна діяльність, охорона здоров'я,житлово-комунальне господарство, наука, культура, спорт тощо), з фінансуваннямнаціональної економіки, обслуговуванням державного боргу, а також заходів щодоліквщації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Бюджетній кодекс України від 21.06. 2008 р. (№2542-Ш) у ст.2 «Визначення основних термінів» дає розмежування понять«видатки бюджету» і «витрати бюджету».
Видатки бюджету — це кошти, що спрямовуютьсяна здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, завинятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надмірусплачених до бюджету сум. Витрати бюджету – видатки бюджету та кошти напогашення основної суми боргу. Державні видатки визначаютьсясоціально-економічною моделлю, функціями та економічним станом держави. Видатковучастину Державного бюджету теж поділено на дві складові: видатки загальногофонду та видатки спеціального фонду.
Видатки спеціального фонду фінансуються зарахунок цільових доходів, визначених під конкретну мету (наприклад, цільовіфонди включені у бюджет на відповідний рік).
Видатки загального фонду фінансуються зарахунок доходів загального фонду бюджету і не мають конкретних (закріплених)джерел фінансування.
Фінансування державних видатків – це плановий,цільовий, безповоротний і безоплатний відпуск грошових коштів для забезпеченнявиконання загальнодержавних функцій (управління, оборона, безпека тощо),утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій тазобов'язань держави, який здійснюється на основі режиму економії при постійномуконтролі. Основними суб'єктами фінансування є державні органи, підприємства,установи та організації державної та комунальної форм власності.
За новою бюджетною класифікацією видатковачастина бюджету має:
1) функціональну класифікацію видатків; 2)економічну класифікацію видатків; 3) відомчу класифікацію видатків; 4)програмну класифікацію видатків.
Розмежування видатків за економічнимиознаками, з точки зору впливу державних видатків на рух сукупного продукту іпроцес розширеного відтворення, базується на визначенні поточних видатків ікапітальних видатків та кредитування за вирахуванням погашення, склад якихвизначається Міністерством фінансів України.
Поточні видатки – це видатки бюджету нафінансування підприємств, установ, організацій, органів державного управліннявизначені на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодосоціального захисту населення.
Вони включають:
1) видатки на товари та послуги; 2) оплату праці працівників бюджетних установ; 3) нарахуванняна заробітну плату; 4) придбання предметів постачання іматеріалів; 5) витрати на відрядження; 6) оплату послуг бюджетних установ; 7) оплатукомунальних послуг та енергоносіїв; 8) виплату процентів; 9)трансфертні платежі органам державного управління.
Визначення рівноважного ВВП (умовні дані,млрд. грн). Таблиця 3.3
Реальний внутрішній обсяг виробництва (Y), ВВП=ВД Споживання (С) Заощадження (S) Інвестиції (I)Cукупні видатки
(AE = C + I)
Зміна у запасах Тенденції виробництва 1 2 3 4 5 6 7 200 200 10 210 -10 Збільшення 210 208 2 10 218 -8 Збільшення 220 216 4 10 226 -6 Збільшення 230 224 6 10 234 -4 Збільшення 240 232 8 10 242 -2 Збільшення 250 240 10 10 250 Рівновага 260 248 12 10 258 +2 Зменшення 270 256 14 10 266 +4 Зменшення 280 264 16 10 274 +6 ЗменшенняНаоснові підходу «видатки — обсяг виробництва» економічну рівновагуможна визначити й за допомогою графічної моделі (рис.3.4). Відкладемо погоризонтальній осі реальний ВВП, а по вертикальній – споживання та інвестиції. Відповіднодо наших табличних даних проведемо лінію сукупних видатків (С + І). Ця лініязображається графічно як функція споживання С = a +b(Y – Т), яка перемішена угору на величину. Лінія сукупних видатків євисхідною, бо вищий рівень доходу зумовлює вищий рівень споживання, а тому йвищий рівень запланованих видатків.Нахил цієї лінії дорівнює граничній схильності до споживання (МРС), котра, яквідомо, показує, наскільки зростуть заплановані видатки, якщо дохідзбільшується на одну грошову одиницю. Національна економіка перебуватиме устані рівноваги, коли фактичні видатки дорівнюють запланованим. ВВП дорівнює нелише сумі доходів, а й фактичним видаткам на товари і послуги. Тому умову економічної рівноваги можна записатиу такому вигляді:
Фактичнівидатки = Заплановані видатки (Y = АЕ)
Лініяпід кутом 45° на рисунку 3.4.відображаєточки, в яких виконується умова економічної рівноваги. Рівновага досягається вточці Е, де лінія запланованих видатків перетинає лінію 45°. Цей графікназивають «кейнсіанськимхрестом».
/>
Як національнаекономіка досягає стану рівноваги у короткостроковому періоді? Важливу роль уцьому процесі, як уже зазначалося, відіграють запаси. Припустімо, наприклад, щона рис.3.4. реальний ВВП перебуває на рівні 270 млрд. грн., який перевищуєрівноважний. У цьому разі заплановані видатки у сумі 266 млрд. грн. менші заобсяг виробництва, що становить 270 млрд. грн., тож Рис.3.4.«Кейнсіанський хрест» фірми продають менше, ніж виробляють. Томузапаси фірм збільшуються: непродані товари враховуються як запаси.Незапланований приріст запасів спонукає фірми звільняти працівників іскорочувати обсяг випуску, що зменшує ВВП. Процес падіння обсягу виробництватриває доти, доки цей обсяг не знизиться до рівноважного рівня. Нехай тепер ВВПперебуває на рівні 230 млрд. грн., що нижчий за рівноважний (рис.3.4). У цьомуразі заплановані сукупні видатки у сумі 234 млрд. грн. перевищують обсягнаціонального виробництва, який дорівнює 230 млрд. Рівень продажу фірм зростає,вони продають більше, ніж виробили. Запаси скорочуються, і фірми наймаютьдодаткових працівників і збільшують виробництво. ВВП зростає, і національнаекономіка прямує до стану рівноваги. Оскільки лінія сукупних видатків (С + I)побудована на підставі даних таблиці 3.3, то точці Е відповідає той самийрівень рівноважного ВВП – 250 млрд. грн. Усі інші рівні ВВП не є рівноважними,оскільки сукупні видатки є або більшими (частина лінії С + І вліво від точкиЕ), або меншими (вправо), ніж рівноважний ВВП. Якщо не відбудеться змін у положеннілінії сукупних видатків, рівень ВВП, що дорівнює 250 млрд. грн.,підтримуватиметься необмежено довго.
Мультиплікатордержавних витрат (m G)
Якщодержавні втрати зростають на (∆G), то крива планових витрат (AD1 = C + I + G + NE) зсувається вгору на таку ж величину (рис.3.5), а рівноважний обсягвиробництва зростає з Y1 до У2 на величину. ∆Y = ∆G • m G
де m G – мультиплікатор державних витрат.
Мультиплікаційнийпроцес починається, коли витрати зростають на ∆G і збільшують дохід на туж величину, що призводить до зростання споживання на величину c’• ∆G. Цезростання споживання знову збільшує витрати і дохід, що знову приводить дозростання споживання на величину с’/>• ∆G (c’(c’ • ∆G)) і т.д.
Такимчином маємо:
∆Y = ∆G (1 + c’ + c’/>+ c’/>….), де c’ < 1
Плановівитрати.
/>
Рис.3.5.∆G • m G
Мультиплікатордержавних витрат (mG)обчислюється за формулою:
mG= ∆Y
∆G
Якщож планові витрати будуть враховувати вплив прибуткових податків (тобто Т = Т(Y) • (Y) мультиплікатор державних витрат визначатиметься за такоюформулою: mG = 1________
1 – c’ (1 — t)
де t– частка податків у сукупних доходах.
Мультиплікатордержавних витрат показує, наскільки зміняться сукупні доходи (∆Y) призміні державних витрат (∆G) на 1.
Загальнийефект від зміни витрат визначається за формулою: ∆Y = mG • ∆G
де ∆Y – зміна сукупних доходів;
∆G– зміна державних витрат;
mG – мультиплікатор державних витрат.