Реферат: Вплив розвитку міжрегіонального та прикордонного співробітництва на підвищення рівня стабільності економіки регіону
ЗМІСТ
ВСТУП… 3
1. Теоретичні тазаконодавчі аспекти міжрегіонального (транскордонного) співробітництва. 5
2. Транскордоннеспівробітництво як напрямок євроінтеграційних процесів в Україні 13
3. Програмастратегічного транскордонного співробітництва України і Росії 20
4. Херсонськаобласть в рамках транскордонного співробітництва. 34
ВИСНОВКИ… 40
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ… 43
ВСТУП
Досягнення Україною суверенітету вумовах розвитку глобалізаційних та інтеграційних процесів зумовлює необхідністьвключення України та її субнаціональних територіальних утворень – регіонів –в активну міжнародну діяльність. Дана проблема особливо загострилась у зв'язкуз процесами розширення Європейського Союзу (ЄС) та різним ступенем участі у нихУкраїни та її західних країн-сусідів. Зазначене детермінує необхідність пошукушляхів реформування економічних зв'язків України з претендентами на вступ доЄС.
Україна і її найближчі сусіди, країниЦентральної та Східної Європи (ЦСЄ), історичноопинилися в подібних соціально-економічних умовах. Враховуючи спільнегеополітичне положення і напрацьовані протягом тривалого часу економічнізв'язки, міжрегіональне співробітництво надаєширокі можливості для співпраці цих країн в різних сферах суспільного життя, і,головне, для апробації і розробки конкретних методів взаємодії, які будутьвластиві наступним етапам інтеграції до ЄС. Особливої уваги заслуговуєактивізація транскордонного співробітництва Південного регіону України (зокремаХерсонської області), як такого, що має безпосередній контакт з ЄС післяприйняття до нього нових членів та безпосередній вихід до Чорного моря.
Теоретичні та практичні аспектиформування глобального економічного середовища досліджувалися Р.Айзеном,В.Будкіним, І.Бураковським, Д.Вайнером, А.Гаасе, О.Озембло, В.Гейцем,Б.Губським, Дж.Даннінга, В.Євстєгнєєвим, Г.Клімком, А.Кредісовим, Г.Крьомером,Д.Лук'яненко, К.Міхалопулусом, Ю.Пахомовим, Ф.Перру, А.Рум'янцевим, Є.Савельєвим,П.Уайлзом, А.Філіпенком. Методологічним проблемами регіональногоспівробітництва та взаємовідносин прикордонних територій присвячені роботиВ.Андрійчука, П.Бєлєнького, Л.Вардомського, М.Гонака, О.Гонти, М.Долішнього,Є.Кітовського, П.Луцишина, Ю.Макогона, М.Мальського, Н.Мікули, А.Мокія,О.Оксанича, М.Паламарчука, О.Паламарчука, В.Пили, С.Писаренко, В.Поповкіна,С.Романова, Є.Сича, М.Фащевського, О.Чмир, О.Шаблія, І.Школи, М.Янківа таінших. Теоретичний та емпіричний матеріал, нагромаджений цими дослідниками, єдостатньо репрезентованим у науковому відношенні як передумова нашогодослідження.
Проте, незважаючи на значний науковийдоробок, праці названих вчених та інші публікації й розробки не охоплюють всієїсукупності проблем ефективного залучення прикордонного регіону доміжрегіонального співробітництва і потребують подальшоїдеталізації на всіх організаційних рівнях зовнішньоекономічної системи регіону,особливо з урахуванням динамічних змін умов входження української економіки усвітові господарські зв'язки.
Мета данного реферату – дослідженняторетичних аспектів міжрегіонального (транскордонного) співробітництва якважеля впливу на підвищення рівня стабільності економіки регіону. Досліджуєтьсяяк Україна в цілому, так і Херсонська область зокрема. Особливу увагу приділенотранскордонному співробітництву із стратегічними партнерами України –Європейським Союзом та Російською Федерацією.
1. Теоретичні та законодавчі аспекти міжрегіонального (транскордонного)співробітництва
Питанняміжрегіонального (транскордонного) співробітництва в Україні регулюютьсяЗаконом України «Про транскордонне співробітництво». Розглянемо терміни, щовживаються у законі:
1) транскордоннеспівробітництво — спільні дії, спрямовані на встановлення і поглибленняекономічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та іншихвідносин між територіальними громадами, їх представницькими органами, місцевимиорганами виконавчої влади України та територіальними громадами, відповіднимиорганами влади інших держав у межах компетенції, визначеної їх національнимзаконодавством;
2) єврорегіон- організаційна форма співробітництва адміністративно-територіальних одиницьєвропейських держав, що здійснюється відповідно до дво- або багатосторонніхугод про транскордонне співробітництво;
3) суб'єктитранскордонного співробітництва — територіальні громади, їх представницькіоргани, місцеві органи виконавчої влади України, що взаємодіють зтериторіальними громадами та відповідними органами влади інших держав у межахсвоєї компетенції, встановленої чинним законодавством та угодами протранскордонне співробітництво;
4) угодапро транскордонне співробітництво — угода між суб'єктами транскордонногоспівробітництва, яка регламентує правові, організаційні, економічні та іншіаспекти цього співробітництва;
5) учасникитранскордонного співробітництва — юридичні та фізичні особи, громадськіорганізації, що беруть участь у транскордонному співробітництві;
6) спільніпроекти (програми) — комплекс заходів суб'єктів та учасників транскордонногоспівробітництва, спрямованих на розв'язання конкретних спільних завдань тазадоволення інтересів територіальних громад;
7) проекти(програми) транскордонного співробітництва — комплекс заходів суб'єктів таучасників транскордонного співробітництва України, спрямованих на розвитоктранскордонного співробітництва;
8) державнапідтримка розвитку транскордонного співробітництва — сукупність рішень і дійорганізаційного, правового, фінансового характеру органів державної владиУкраїни, спрямованих на реалізацію проектів (програм) транскордонногоспівробітництва;
9) державнапрограма розвитку транскордонного співробітництва — комплекс заходів органівдержавної влади України, спрямованих на розвиток транскордонного співробітництва,які здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України.
Метоютранскордонного співробітництва є розвиток соціально-економічних,науково-технічних, екологічних, культурних та інших зв'язків між суб'єктами таучасниками транскордонного співробітництва на основі таких принципів:
— повагадо державного суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонівдержав;
— урахуванняпід час укладення угод про транскордонне співробітництво повноважень суб'єктівта прав учасників транскордонного співробітництва;
— узгодженеусунення політичних, економічних, правових, адміністративних та інших перешкоддля взаємної співпраці.
Правовоюосновою транскордонного співробітництва є Конституція України, міжнароднідоговори України, що регулюють відносини у цій сфері, згода на обов'язковістьяких надана Верховною Радою України, цей Закон та інші нормативно-правові акти.
Якщоміжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана ВерховноюРадою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі,застосовуються правила міжнародного договору України.
Метоюдержавної політики у сфері транскордонного співробітництва є створеннясприятливих умов для ефективної та взаємовигідної співпраці суб'єктів таучасників транскордонного співробітництва України, підвищеннясоціально-економічного розвитку регіонів України та рівня життя населення.
Державнаполітика у сфері транскордонного співробітництва ґрунтується на принципах:
— законності;
— чіткогорозподілу завдань, повноважень та відповідальності між суб'єктамитранскордонного співробітництва України;
— гармонізаціїзагальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів;
— забезпеченнярівних можливостей для регіонів України щодо співпраці в рамках транскордонногоспівробітництва;
— розмежуваннявідповідальності та повноважень між центральними та місцевими органамивиконавчої влади з метою найбільш ефективного розв'язання проблем та завдань усфері транскордонного співробітництва;
— створенняефективних механізмів забезпечення умов для здійснення транскордонногоспівробітництва.
Транскордоннеспівробітництво в межах повноважень суб'єктів транскордонного співробітництваУкраїни може здійснюватися в економічній, соціальній, науково-технічній,культурно-освітній, екологічній та інших сферах, а також у питаннях наданнявзаємної допомоги у надзвичайних ситуаціях.
Транскордоннеспівробітництво може здійснюватися:
— вмежах створеного єврорегіону;
— шляхомукладення угод про транскордонне співробітництво в окремих сферах;
— шляхомвстановлення та розвитку взаємовигідних контактів між суб'єктамитранскордонного співробітництва.
Суб'єктитранскордонного співробітництва України відповідно до законодавства можутьобирати інші форми транскордонного співробітництва.
Загальнукоординацію транскордонного співробітництва та контроль за додержаннямзаконодавства з питань транскордонного співробітництва здійснює спеціальноуповноважений центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.
Іншіцентральні органи виконавчої влади беруть участь у координації та розвиткутранскордонного співробітництва відповідно до їх компетенції.
Суб'єктитранскордонного співробітництва України в межах своїх повноважень та відповіднодо законодавства України:
— укладаютьугоди про транскордонне співробітництво і забезпечують їх виконання;
— забезпечуютьвиконання зобов'язань України за міжнародними договорами України протранскордонне співробітництво;
— берутьучасть у розробленні та реалізації спільних проектів (програм);
— приймаютьрішення про вступ до відповідних міжнародних асоціацій, інших об'єднань;
— вносятьпропозиції щодо запровадження спеціального порядку пропуску через державнийкордон;
— вносятьу разі потреби у встановленому порядку пропозиції щодо внесення змін до актівзаконодавства з питань транскордонного співробітництва.
Суб'єктитранскордонного співробітництва України в межах своїх повноважень та відповіднодо законодавства можуть укладати угоди про транскордонне співробітництво.
Угодирегламентують правові, організаційні, економічні та інші аспектиспівробітництва.
Суб'єктитранскордонного співробітництва України за запитами центральних органіввиконавчої влади, до компетенції яких належать питання транскордонногоспівробітництва, надають інформацію щодо виконання угод про транскордоннеспівробітництво, а також про його результати.
Угодипро транскордонне співробітництво можуть передбачати утворення органівтранскордонного співробітництва.
Статус,функції, повноваження та джерела фінансування органів транскордонногоспівробітництва визначаються міжнародними договорами України про транскордоннеспівробітництво, угодами про транскордонне співробітництво, законодавствомдержав, на території яких вони розміщені, статутами цих органів.
Уразі коли угодою про транскордонне співробітництво передбачається розміщенняорганів транскордонного співробітництва на території України, вони можутьутворюватися як юридичні особи. В окремих випадках їхні функції можутьпокладатися на відповідні виконавчі органи місцевого самоврядування таструктурні підрозділи місцевих органів виконавчої влади.
Органтранскордонного співробітництва виконує завдання, покладені на ньоготериторіальними громадами, їх представницькими органами, місцевими органамивиконавчої влади, відповідно до його повноважень та у порядку, передбаченомузаконодавством України.
Основнимипринципами державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва є:
— об'єктивність,відкритість та економічна обґрунтованість відбору проектів (програм)транскордонного співробітництва для надання державної підтримки;
— концентраціяфінансових ресурсів на пріоритетних та найбільш обґрунтованих проектах(програмах) з метою досягнення максимального ефекту їх реалізації;
— забезпеченняумов для використання організаційних, фінансових, інституційних можливостейсуб'єктів і учасників транскордонного співробітництва України у розробленні таздійсненні заходів щодо реалізації проектів (програм) транскордонногоспівробітництва;
— недопущеннявикористання цільової державної підтримки для фінансування поточних потребсоціально-економічного розвитку регіонів.
Державнапідтримка розвитку транскордонного співробітництва передбачає:
— визначенняпріоритетних напрямів державної підтримки розвитку транскордонногоспівробітництва;
— відбірпроектів (програм) транскордонного співробітництва, які потребують державноїпідтримки;
— розробленнята виконання державних програм розвитку транскордонного співробітництва;
— наданняправової, організаційної, методичної, інформаційної допомоги та підтримкисуб'єктам і учасникам транскордонного співробітництва України.
Державнафінансова підтримка може надаватися проектам (програмам) транскордонногоспівробітництва, які мають достатню аргументацію щодо ефективного розв'язанняактуальних проблем і були відібрані на конкурсній основі за цілями,пріоритетами, необхідними ресурсами та тривалістю їх реалізації згідно зпорядком, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Державніпрограми розвитку транскордонного співробітництва розробляються суб'єктамитранскордонного співробітництва України, погоджуються із спеціальноуповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань економічноїполітики, Міністерством фінансів України та Міністерством закордонних справУкраїни, а також центральними органами виконавчої влади, до компетенції якихналежать питання транскордонного співробітництва, та подаються в установленомузаконодавством порядку Кабінету Міністрів України.
Центральніоргани виконавчої влади, до компетенції яких належать питання транскордонногоспівробітництва, відповідно до законодавства:
— надаютьправову, інформаційну, методичну, організаційну підтримку суб'єктам і учасникамтранскордонного співробітництва України;
— розробляютьпорядок підготовки проектів (програм) транскордонного співробітництва тадержавних програм розвитку транскордонного співробітництва;
— розробляютьположення про проведення конкурсу проектів (програм) транскордонногоспівробітництва, які претендують на включення до державних програм розвиткутранскордонного співробітництва;
— проводятьмоніторинг виконання державних програм розвитку транскордонногоспівробітництва;
— розглядаютьпропозиції суб'єктів транскордонного співробітництва України щодо включенняпроектів (програм) транскордонного співробітництва до державних програмрозвитку транскордонного співробітництва;
— здійснюютьу межах своєї компетенції координацію та взаємне узгодження державнихгалузевих, регіональних програм і державних програм розвитку транскордонногоспівробітництва під час формування проекту Державного бюджету України навідповідний рік.
Суб'єктитранскордонного співробітництва України:
— організовуютьта координують роботу з підготовки та реалізації проектів (програм)транскордонного співробітництва;
— берутьучасть у розробленні спільних проектів (програм) та координують їх реалізацію;
— розробляютьабо беруть участь у розробці державних програм розвитку транскордонногоспівробітництва;
— забезпечуютьу межах своєї компетенції виділення в установленому порядку з місцевих бюджетівкоштів на розвиток транскордонного співробітництва.
Видаткина реалізацію проектів (програм) транскордонного співробітництва здійснюютьсяза рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної РеспублікиКрим, місцевих бюджетів на відповідний рік, а також інших джерел, незаборонених законом. Для фінансування проектів (програм) транскордонногоспівробітництва може використовуватися міжнародна технічна допомога згідно іззаконодавством України.
Обсягидержавної фінансової підтримки розвитку транскордонного співробітництвавизначаються у законі про Державний бюджет України на відповідний рік згідно здержавними програмами розвитку транскордонного співробітництва, затвердженимиКабінетом Міністрів України.
Обсягикоштів, що спрямовуються суб'єктами транскордонного співробітництва України навиконання державних програм розвитку транскордонного співробітництва,визначаються у відповідних місцевих бюджетах.
Заходищодо виконання державних програм розвитку транскордонного співробітництвафінансуються за рахунок бюджетних призначень головних розпорядників коштівДержавного бюджету України на відповідний рік.
2. Транскордонне співробітництво як напрямокєвроінтеграційних процесів в Україні
Формуванняконцепції політики регіонального розвитку в Україні має ґрунтуватися наосновних досягненнях з цього напрямку в країнах ЄС, для яких міжрегіональнеспівробітництво як механізм економічної співпраці, а відтак і економічногорозвитку, останнім часом стало пріоритетним. Регіональна політика ЄвропейськогоСоюзу орієнтується не тільки на підтримку депресивних регіонів за рахунокрегіонів-донорів, а насамперед на створення умов для мобілізації місцевогопотенціалу і ресурсів, посилення конкурентоспроможності регіонів. Дляприкордонних регіонів, які є віддаленими від великих адміністративних,фінансових, ділових, наукових, культурних центрів своїх країн, реалізаціяефективної регіональної політики набуває особливої актуальності.
У цьому контекстімісце транскордонного співробітництва в регіональному розвитку визначаєтьсяйого здатністю до мобілізації та ефективного використання існуючого потенціалуприкордонних регіонів і територій, а також до оптимального поєднанняможливостей та ресурсів прикордонних регіонів.
Проблемамидослідження міжрегіонального та транскордонного співробітництва в Українізаймаються науковці Відділення Інституту світової економіки і міжнароднихвідносин НАН України (м. Ужгород), Інституту регіональних досліджень НАНУкраїни (м. Львів), Інституту проблем ринку та економіко-екологічних дослідженьНАНУ (м. Одеса) та інші. Наукові дослідження цих проблем здійснюють багатовітчизняних науковців: З. Бройде, В. Будкін, Б. Буркінський, О. Вишняков, С.Гакман, М. Долішній, В. Євдокименко, Є. Кіш, М. Козоріз, М. Лендьєл, Н.Луцишин, П. Луцишин, В. Ляшенко, Ю. Макогон, М. Мальський, A. Мельник, В.Мікловда, A. Moкій, В. Пила, С. Писаренко, І. Студенніков та вчені інших країн:П. Еберхардт, Р. Федан, Т. Коморніцкі, T. Лієвські, З. Макєла, M. Ростішевскі,А., Стасяк, З. Зьоло (Польща), Б.Борісов, М. Ілієва (Болгарія), С.Романов, В.Білчак, Л. Вардомський, Й. Звєрєв (Росія), П. Кузьмішин, Ю. Тей (Словаччина),Д. Віллерс (Німечина), Р. Ратті, Г.-М. Чуді (Швейцарія) та інші.
Проблематикабільшості досліджень стосується конкретних прикордонних територій та практичноїдіяльності єврорегіонів. Перші доробки були використані при створенні„Карпатського єврорегіону", єврорегіонів «Буг» та «Нижній Дунай». Подальшідослідження дали основу для створення ще трьох єврорегіонів –«Верхній Прут»,«Дніпро» та «Слобожанщина» та ін.
Однак,у даний час у вітчизняній науці відсутні системні дослідження транскордонногоспівробітництва. Дослідження проводяться окремо по кожному регіону, безузагальнення закономірностей, основних принципів та організаційно-правових формрозвитку транскордонного співробітництва.
Аналіздіяльності існуючих міжрегіональних транскордонних співтовариств у ціломупоказує тенденцію до активного збільшення їхнього числа на тлі досягнень увирішенні локальних проблем у різних сферах. Особливо це видно на прикладікраїн Шенгенської групи, де Рада Європи і Європейський Союз планомірно вживаютьзаходів, спрямованих на забезпечення свободи спілкування й створенняоптимальних умов для професійної й іншої діяльності жителів суміжних територій.Значну роль відіграє Комісія Європейських Співтовариств, що надає через своїпрограми діючу допомогу в рішенні питань, пов'язаних з поступовим розмиваннямвнутрієвропейських границь і зникненням економічних бар'єрів. У ролі моторацього процесу виступає Німеччина.
Істотнудопомогу в розвитку прикордонного співробітництва надають європейськіорганізації. Ключове місце серед них займає Рада Європи. Уже в 50-х роках вонаініціювала роботу з розвитку прикордонних регіонів. Рада Європи здійснюєспівфінансування деяких проектів, реалізованих у рамках єврорегіонів. Особливаувага приділяється екологічним програмам (більше 50% виділених коштіввитрачається на охорону навколишнього середовища). Другою за розміром статтеювитрат є підготовка кадрів для здійснення економічного співробітництва. Уцілому в бюджеті Ради Європи на таке співробітництво передбачається щорічно ECU100 млн.
Україна маєзначний потенціал для розвитку транскордонного співробітництва як одного знапрямків реалізації євроінтеграційних прагнень, що пояснюється унікальнимгеополітичним положенням країни, Україна має значний історичний досвідспівпраці із країнами, що мають спільні з нами кордони. Оскільки Українарозташована в центрі Європи, вона має ряд стратегічних характеристик, і середних — розвинений транзитний потенціал. По території нашої країни проходитьвелика кількість транспортних комунікацій, що надає можливість нашій країніучасті у міжнародних проектах з транспортування різного виду сировини та іншоїпродукції.
Угоди протранскордонне співробітництво є проявом загальносвітової позитивної тенденціїдо «м’якого» узгодження інтересів центру й регіонів у контексті сучасногопрагнення до переорієнтації ЄС від ідеї «Європи-вітчизни» на ідею «Європирегіонів». Парламентська асамблея Ради Європи прагне до визнання й подальшогорозвитку регіоналізму не тільки в рамках ЄС, але й за його межами. Так, уДортмундській декларації Економічного форуму регіонів Європи (червень 1996року) наголошувалося: для того, щоб партнерство регіонів було ефективним, вономає стати більш динамічним і доповнюватися міжтериторіальним (насампередтранскордонним) економічним співробітництвом країн Великої Європи. Отже,Україна як член Ради Європи з 1995 року не може ігнорувати подібні документи.Відтак, досвід застосування різних форм міжрегіональної взаємодії, у тому числій створення єврорегіонів, потребує вивчення та ретельного аналізу з метоюможливої його реалізації в межах транскордонних територій за участю регіонівУкраїни.
У зв’язку ізрозширенням кордонів Європейського Союзу поглиблення співробітництва, у томучислі і траскордонного, іноді розглядають як процес прагнення ЄС забезпечитисобі максимальний “простір для маневру” та убезпечитися від зайвих обіцянок.Причому відсутність будь-яких конкретних гарантій щодо надання преференційнашій державі розглядається як недружня поведінка з боку європейськихпартнерів. Однак, слід розуміти, що у сучасних умовах поглиблення інтеграційнихтенденцій будь-яка країна не уникає впливу зазначених процесів. Прикордоннірегіони України є найбільш вразливими до змін, що виникли і ще виникатимуть узв’язку з розширенням ЄС на схід. Відтак, транскордонна співпраця як формаспівпраці прикордонних регіонів України зі східними регіонами їїцентральноєвропейських сусідів потребує максимального оновлення ітрансформації, щоб адаптуватися до нових умов. Сьогодні ми можемо розраховуватина позитивні зміни, оскільки Європейська політика сусідства пропонуєінструмент, що повинен надати нового імпульсу транскордонній співпраці. Більштого, у перспективі цей інструмент може бути поширений на усі регіони України.Розвиток транскордонного співробітництва передбачає, зокрема, дуже важливупропозицію щодо відкриття можливостей для залучення до участі в інвестиційнихпроектах в Україні Європейського інвестиційного банку. Це також одна з дужеперспективних і привабливих для України ідей, спрямована на підвищення рівняінвестицій та покращання інвестиційного клімату в державі. Вона давнопросувалася Україною, тому зараз може лише вітатися, так само, як і наміри ЄКнадавати політичну підтримку й допомогу з метою заохочення економічних реформ,сприяти тіснішій економічній інтеграції та сталому розвитку, запровадити новіінструменти і джерела фінансування.
Наданий час Україна у транскордонному співробітництві базується на доситьрозвиненому нормативно-правовому підґрунті. До законодавчої бази, щорегламентує транскордонні відносини, відносяться як національнінормативно-правові акти, так і низка двосторонніх угод, що регламентуютьспівробітництво між Україною та державами в питаннях режиму кордону,пересування людей, транспортних засобів і товарів через кордони,співробітництва між прикордонними службами. До регламентації транскордонногоспівробітництва мають пряме відношення також документи, що визначають стратегічнінапрями євроінтеграційного курсу України. Аналіз нормативних документів іззазначеного напрямку дозволяє виділити такі основні пріоритети транскордонногоспівробітництва України: зміцнення конкурентоспроможності регіонів країни;спрощення процесу перетину кордону та створення відповідної інфраструктури;укладання нових транскордонних угод; розвиток мережі консалтингових центрів тацентрів підтримки малого та середнього підприємництва в прикордонних регіонах;координація соціально-економічного та екологічного розвитку прикордоннихрегіонів; гармонізація законодавства України у відзначених сферах зєвропейським законодавством.
В основі формування державноїрегіональної політики у сфері транскордонного співробітництва має бути підхід,направлений на посилення ролі регіонів у активізації інтеграційних процесівУкраїни та розвитку транскордонного співробітництва, підвищенняконкурентноздатності окремих регіонів країни, що в кінцевому підсумку, зміцнюєекономічний потенціал держави.
Основнимзаконодавчим документом в сфері міжрегіональної співпраці є Закон «Протранскордонне співробітництво» (прийнятий 24 червня 2004 р.), але, на думкубагатьох авторів, він має значні недоліки, які можна систематизувати так:
— вінфактично ігнорує роль транскордонного співробітництва як одного з інструментіврегіонального розвитку і не розглядає його як складову регіональної політики вУкраїні, в той час, як зазначено вище, в Європейському Союзі програмитранскордонного співробітництва є складовою регіональної політики та механізмомрегіонального розвитку;
— невдалося подолати домінуючого серед українських органів державної влади різнихрівнів погляду на транскордонне співробітництво як інструмент переважноекономічної співпраці. Зокрема, загальну координацію транскордонного співробітництвазаконом покладено на спеціально уповноважений центральний орган виконавчоївлади з питань економічної політики. Між тим, як явище транскордоннеспівробітництво є набагато складнішим та багатовимірним, охоплює значно ширшеколо аспектів життєдіяльності мешканців прикордонних територій, ніж економічнаспівпраця;
— закон загальмував існуючі формидержавної фінансової підтримки транскордонного співробітництва, а фактично їївідсутність. Зокрема, в законі зазначено, що «державна фінансова підтримка моженадаватися проектам (програмам) транскордонного співробітництва, які маютьдостатню аргументацію щодо ефективного розв’язання актуальних проблем і були відібраніна конкурсній основі…». Однак джерела та механізм надання такої підтримки збоку держави не визначаються.
— закон не враховує зміни механізмупідтримки транскордонного співробітництва з боку Європейського Союзу, зокреманових інструментів добросусідства і реформування відповідних програмЄвропейської Комісії.
Управління у сфері транскордонного співробітництва в Україні здійснюютьКабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної республіки Крим, місцевідержавні адміністрації та органи місцевого самоврядування, відповідно до їхкомпетенції. Проте, управління транскордонним співробітництвом, в основному,полягає у його координації. Координацію розробки, укладання та організаціювиконання міждержавних договорів України з питань розвитку транскордонногоспівробітництва здійснює Міністерство закордонних справ України.
Інші центральні органи виконавчоївлади беруть участь у сприянні розвитку транскордонного співробітництва в межахкомпетенції, встановленої законодавством України, а також, у разі необхідності,вносять пропозиції щодо змін до законодавчих актів України з питаньтранскордонного співробітництва.
Гальмування процесів транскордонногоспівробітництва в Україні відбувається через низку проблем. На даний час, незважаючи на значну кількість нормативно-правових документів, які регламентуютьміжрегіональну співпрацю, в Україні відсутня єдина науково обґрунтованаконцепція транскордонного співробітництва, яка б пропонувала методологічніпідходи до розвитку процесів з урахуванням не лише окремого прикордонногорегіону, а й загальнонаціональних інтересів. Складна ієрархічність системи управлінняпроцесами транскордонного співробітництва призводить до дублювання повноваженьза окремими напрямками, з одного боку, та невизначеності механізмівфінансування програм – з іншого. Більшість міжнародних програм передбачаєфінансування проектів з боку реципієнтів в межах не менше 20%. В Українібільшість прикордонних областей (маються на увазі західні регіони, що маютьспільні кордони з країнами ЄС) визнані дотаційними і, на жаль, досить часто немають власних бюджетних коштів для реалізації програм. Тому необхідний чіткиймеханізм залучення коштів на національному рівні для забезпечення програмтранскордонного співробітництва.
3. Програма стратегічного транскордонногоспівробітництва України і Росії
Росіяє стратегічним партнером України, включаючи питання транскордонногоспівробітництва. Охарактеризуємо Програму економічного співробітництва міждвома країнами, що припинила свою дію минулого року. Програма економічногоспівробітництва України і Російської Федерації на 1998-2007 рр. підготовлена наоснові широкомасштабного Договору про дружбу, співробітництво і партнерство міжРосією і Україною, Договору про економічне співробітництво на 1997-2007 рр. зурахуванням основних напрямів довгострокового економічного і науково-технічногоспівробітництва України та РФ на 1997-2007 рр. і на період до 2005 р., проектуПрограми діяльності Уряду України на 1997-1999 рр., розпорядження ПрезидентаУкраїни від 18 серпня 1997 року із схвалення Невідкладних заходів щодоприскорення реформ і виведення економіки України з кризи.
Архітектонікадесятирічної Програми економічного співробітництва обох країн включає 7розділів, які містять ряд загальних положень рамкового характеру:
· стан іпроблема розвитку українсько-російського економічного співробітництва;
· зближенняосновних напрямів у проведенні економічних реформ і розвиток економічногоспівробітництва;
· координаціяпріоритетних напрямів структурних змін в економіках;
· координаціязаходів з вирішення соціальних проблем;
· розвитокторговельних відносин;
· механізмреалізації Програми.
Програмарозроблена для здійснення Україною та Росією на довготривалій основіузгодженого комплексу заходів щодо державного сприяння розвитку взаємовигіднихекономічних та науково-технічних зв’язків між двома країнами, досягненнюсуттєвого прогресу у виробничому співробітництві провідних галузей національнихекономік і зростання на цій основі взаємного товарообміну до 2007 р. не меншеніж у 2,5 раза.
Упроцесі виконання Програми передбачається вирішити завдання щодо:
· зближенняі уніфікації нормативно-правової бази в галузі регулювання зовнішньоекономічноїдіяльності та податкової системи, здійснення заходів щодо взаємного захистунаціональних товаровиробників, розвитку прикордонного співробітництва;
· формуванняпріоритетних міждержавних та міжрегіональних інвестиційних проектів і програмекономічного співробітництва, створення СП та МФПГ у різних галузях економіки,розвитку виробничої кооперації, активізації взаємної діяльності національних таіноземних інвесторів на території обох держав;
· ефективного,взаємовигідного використання і розвитку транспортних комунікацій країн(трубопровідного, залізничного, автомобільного, морського транспорту, лінійелектропередачі);
· удосконаленняплатіжно-розрахункових та кредитно-фінансових стосунків;
· взаємодіїз урахуванням інтересів обох країн.
Дляреалізації цих цілей і завдань Програма передбачає взаємодію державних органівУкраїни та РФ у напрямах:
· пошукспільних шляхів, що забезпечують ефективне проведення в Україні та Росіїекономічних реформ, виходячи з необхідності послідовного поліпшення умов життянаселення обох держав, зростання його реальних доходів і споживання;
· узгодженнявзаємодії у здійсненні інституційних перетворень при формуванні ринковоїекономіки обох держав, у тому числі в галузі проведення приватизації, створенняумов для добросовісної конкуренції, регулюванні діяльності природних монополій;
· зближенняконцептуальних підходів у структурній перебудові економік обох держав,створення об’єктам господарювання обох країн стимулів для зростання їхвиробництва, взаємних інвестицій у їх розвиток, взаємовигідного обміну досвідомзапровадження нововведень у галузі передових технологій, підвищення якості і конкурентоспроможностіпродукції, що випускається.
Домінуючимнапрямом економічного співробітництва між Україною та РФ є розвитокторговельно-економічних відносин, створення умов вільного переміщення товарів,послуг, капіталів та робочої сили. Здійснення узгоджених заходів з реалізаціїрежиму вільної торгівлі викликане необхідністю сприяння розвитку гармонійних тасталих економічних зв’язків, а також створення сприятливих умов для веденняефективної торгівлі.
Досягненняпоставленої мети передбачає активну участь держав у розвиткуторговельно-економічних відносин, відпрацювання механізмів їх забезпеченняфінансовою, інформаційно-консультативною, маркетинговою та іншими видамипідтримки.
Першочерговимпитанням у торговельно-економічних відносинах між Україною та РФ є практичнареалізація режиму вільної торгівлі без будь-яких винятків, у тому числі затакими напрямами:
· забороната відміна мита на імпорт-експорт і зборів, що мають еквівалентну дію;
· заборонаі відміна кількісних обмежень на імпорт-експорт і заходів, які маютьеквівалентну дію;
· усуненнятехнічних перешкод у торгівлі;
· недопущеннястворення умисних дискримінаційних умов, за якими товари продаються чикупуються;
· забезпеченняадекватного, ефективного і недискримінаційного правового захисту правінтелектуальної власності і товарних знаків;
· недопущеннязловживань підприємствами монопольним становищем на територіях обох держав уцілому або на значній їх частині;
· взаємнезабезпечення транспарентності заходів державної підтримки шляхом обмінуінформацією;
· забезпеченняпринципу свободи транзиту;
· вирішенняусіх проблемних питань режиму торгівлі виключно шляхом двосторонніхконсультацій та переговорів.
Введеннярежиму вільної торгівлі передбачає створення всіх умов для переходу до торгівлівиключно на ринкових засадах.
Метоюрозвитку співробітництва в галузі митної справи є забезпечення виконання усіхположень, які можуть бути прийнятними для забезпечення взаємовигідної торгівлій досягнення зближення української і російської митних систем.
Співробітництвощодо досягнення сумісності митних систем здійснюватиметься за такими напрямами:
· спрощеннямитних процедур стосовно товарів, що обертаються у торгівлі між країнами таудосконалення методів роботи митних служб;
· взаємозв’язокміж транзитними системами України і Росії та їх гармонізація;
· розробкаєдиного підходу до питання організації митного контролю за переміщенням іоформленням підакцизних товарів, які підлягають маркіруванню;
· підготовкапропозицій щодо розвитку співробітництва митних служб в питаннях затримки іповернення культурних цінностей, які незаконно вивозяться чи ввозяться;
· сприяннявпровадженню і управлінню сучасними системами митної інформації, включаючикомп’ютерні системи у пунктах митного контролю;
· технічнесприяння і обмін інформацією;
· організаціясемінарів і навчальних програм.
Зметою забезпечення адекватного, ефективного і недискримінаційного правовогозахисту прав інтелектуальної власності і товарних знаків передбачаєтьсястворити узгоджену систему взаємних заходів запобігання ввозу, виготовленню іреалізації товарів з використанням методів недобросовісної конкуренції. Дляцього передбачається, зокрема, заснування контактних пунктів з обмінуінформацією про торгівлю товарами з використанням методів недобросовісноїконкуренції (фальсифіковані товарні знаки і товари, вироблені з порушеннямпромислових і авторських прав). Це забезпечить оперативне інформуваннявідповідних органів при прийнятті ними необхідних рішень.
Розвитокторговельно-економічних відносин неможливий без одночасного розширенняспівробітництва в галузі транспорту та його інфраструктури, якездійснюватиметься за такими напрямами:
· збереженняпрацездатності залізничного транспорту, функціонуючого на територіях обохкраїн;
· збереженнявзаємних поставок продукції та послуг з ремонту рухомого складу і устаткуванняна рівні, що задовольняє власні виробничі потреби залізниць України та РФ напільгових умовах;
· встановленняпільгового тарифу на пересилку рухомого складу в ремонт і з ремонту залізницямиУкраїни і РФ;
· координаціяспільних дій щодо будівництва на території України транс’європейськихмагістралей з подальшим виходом на Росію, у тому числі із залученнямросійського і українського капіталів, кредитів ЄБРР та капіталів третіх країн;
· розробкаузгодженої політики в галузі гармонізації систем тарифів з перевезення іобробки експортно-імпортних вантажів;
· координаціядій транспортних служб у частині раціонального використання парку вагонів іконтейнерів, вироблення єдиних вимог до транспортних комунікацій, габаритівтранспортних засобів, перевезення надвагових і великогабаритних вантажів.
Організаціяторговельно-економічних відносин між країнами можлива тільки на основіактивного обміну інформацією, підготовленою на основі митної статистики. Йогопередбачається здійснювати на постійній основі за узгодженим перелікомпоказників у межах уже досягнутих двосторонніх домовленостей з метоюзіставлення даних про зовнішню торгівлю, виявлення розбіжностей та їх причин,розробки заходів щодо усунення цих причин. Крім того, здійснюватиметься обмінстатистичними виданнями і публікаціями, методологічними матеріалами ірозробками, програмами, а також методами проведення статистичних обстежень,переписів, спостережень.
Зцією метою передбачається підготувати до підписання Угоду про співробітництво вгалузі статистики, що дозволить поліпшити обмін статистичною інформацією з усіхнапрямів соціально-економічного розвитку обох країн на постійній основі.
Однимз напрямів співробітництва в галузі інформаційного забезпеченняторговельно-економічних відносин, який передбачається активно розвивати, єпроведення спільних заходів з організації професійної підготовки (семінари,конференції, консультації, стажування), обмін і взаємне погодження методичнихпринципів формування статистики зовнішньої торгівлі.
Співробітництвобудівельних і машинобудівних комплексів обох держав з будівництва в третіхкраїнах з урахуванням дотримання принципів рівності, взаємної вигоди,ненанесення економічних збитків один одному передбачається здійснювати затакими напрямами:
· співробітництвов реалізації в третіх країнах проектів з будівництва, реконструкції,модернізації і технічного переозброєння підприємств та інших об’єктів, а такожу галузі спільного проектування, поставок устаткування і комплектуючих,виконання пусконалагоджувальних робіт і спільної експлуатації об’єктів;
· створенняспільного банку інформації за чинним законодавством обох держав, а такожнормативних актів міністерств, відомств, які належать до галузі регулюваннязовнішньоекономічної діяльності в частині реалізації технічних проектів ібудівництва промислових об’єктів у третіх країнах.
Вгалузі житлово-комунального господарства планується здійснити низку спільнихзаходів щодо вирішення проблеми обміну житловими приміщеннями між громадянамиобох країн і розробці угоди з цього питання.
Вгалузі містобудування передбачаються заходи щодо розробки і впровадження в обохкраїнах передових технологій реконструкції крупнопанельних житлових будинківпершої серії масової забудови 1960-1970 рр., налагодження обміну інформацією зданого питання.
Одночаснопередбачається здійснення заходів щодо збереження та розвитку існуючихвиробництв будівельних матеріалів і конструкцій, збереження спеціалізаціїпідприємств з виготовлення сировини і сировинних матеріалів (азбест, каолін,графіт, борна кислота, спеціальні прокатні профілі тощо), організація випускуяких неможлива або економічно неефективна без виробничої кооперації.
Зметою безпечної експлуатації будівельної техніки високої вартостіпередбачається узгодження і участь у спільній розробці нормативних документів звипробовування і сертифікації продукції будівельного машинобудування, зближеннявимог вітчизняних стандартів у цій галузі з міжнародними.
Важливимнапрямом торговельно-економічного співробітництва є встановлення прямихторговельно-економічних зв’язків між прикордонними областями України і РФ.Міжрегіональне прикордонне співробітництво здійснюватиметься за такиминапрямами:
· створенняумов для полегшеного перетинання державного кордону між Україною і РФ,удосконалення системи прикордонного, митного, міграційного та інших видівконтролю у пунктах пропуску;
· сприянняу розробці спільних спеціальних природоохоронних програм і проектів, особливо векологічно несприятливих районах;
· обмінінформацією про асортимент продукції, що випускається, і потреби підприємствобластей, а також створення міжрегіонального інформаційного центруфармацевтичної промисловості, однією з основних функцій якого буде проведеннямоніторингу забезпечення населення прикордонних областей ліками;
· наданняконсультативної допомоги підприємницьким структурам у налагодженні діловихконтактів між підприємствами прикордонних областей з питаньзовнішньоекономічного і митного законодавства;
· обмінпозитивним досвідом вирішення нагальних проблем прикордонних областей;
· сприяннявідкриттю консигнаційних складів медикаментів і фірмових аптек в обласнихцентрах прикордонних областей України і Російської Федерації;
· розробкаспільних проектів розвитку прикордонних областей, зокрема в галузімістобудування, а також обмін досвідом шляхом проведення семінарів з питаньрозробки регіональних містобудівних проектів, генпланів населених пунктів.
Підвищеннюефективності прикордонного торговельно-економічного співробітництва сприятиме іреалізація Угоди між Урядом України та Урядом РФ про співробітництвоприкордонних областей.
Вирішеннязавдання усунення зайвих перешкод у торгівлі між країнами з метою взаємногозабезпечення якості експортних товарів, захисту життя і здоров’я людей, тварині рослин, навколишнього середовища передбачає здійснення таких заходів:
· співробітництвоз удосконалення і гармонізації нормативної договірно-правової бази в галузісанітарних і фітосанітарних заходів;
· обмінінформацією в галузі стандартизації, метрології, сертифікації, систем пакуванняі маркування товарів;
· визначенняуповноважених органів з сертифікації, скороченню переліку продукції, щопоставляється взаємно, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні і РФ, утому числі взаємній сертифікації і реєстрації лікарських засобів;
· зближенняметодичних підходів у галузі метрології, стандартизації та сертифікації звикористанням норм і принципів міжнародного права.
Резюмуючивищенаведене, можна стверджувати, що широкий спектр заходів економічнихвзаємин, їх актуальність і обгрунтованість, визначеність термінів реалізації таадресність виконавців, які властиві даній Програмі економічного співробітництваУкраїни і Російської Федерації на 1998-2007 рр., дозволить отримати такіпреференції:
· здійснитина довгостроковій основі узгоджений комплекс заходів, у тому числінормативно-правових, державного сприяння розвитку взаємовигідних економічних танауково-технічних зв’язків між двома державами;
· досягтисуттєвого прогресу у виробничому співробітництві провідних галузей національнихекономік;
· проводитистимули суб’єктам господарювання для розширення виробництва, збільшенняінвестиційних потоків, підвищення якості і конкурентоздатності продукції,можливості виходу на світові ринки;
· подвоїтитоварообіг у взаємній торгівлі та поліпшити торговельне сальдо в першу чергу зарахунок зростання експорту українських товарів;
· реалізаціяПрограми сприяння виходу економіки України зі стану стагфляції.
Зметою забезпечення виконання цієї Програми створено ЗмішануУкраїнсько-Російську комісію із співробітництва, основною функцією якої єкоординація діяльності щодо реалізації вищенаведених заходів Програми в рамкахнаціональних частин. За час, що минув з дня затвердження Програми, проведеновже 5 засідань Змішаної комісії, на яких оперативно розглядалися спірні питанняміждержавного економічного співробітництва і приймалися превентивні заходи щодонівелювання негативної їх дії. На п’ятому засіданні ЗмішаноїУкраїнсько-Російської комісії із співробітництва, яке відбулося 16 липня 1999р., зокрема, було констатовано, що у рамках виконання Програми підписано понад10 міжурядових і міжвідомчих угод, в тому числі:
· прозаохочення і взаємний захист інвестицій, про виробничу кооперацію, проспівробітництво в галузі інформації, про організацію банківських розрахунків іспівробітництво банківських систем та інші;
· підготовленоузгоджені прогнозні баланси попиту і пропозицій на 1999 р. з найважливішихвидів продукції машинобудування, металургії, паливно-енергетичного іагропромислового комплексів;
· організованоспільне виробництво із складання «відкрутковою» технологієюавтомобілів «ГАЗ-3110-Волга» і «ГАЗ-3302-Газель» (в 1998 р.виготовлено 4 тис. автомобілів);
· ведетьсяробота щодо створення військово-транспортного літака АН-70;
· здійснюютьсязаходи щодо реалізації міжнародного проекту «Морський старт», а такожстворення українсько-російського космічного комплексу «Дніпро»;
· розглянутопрактичну реалізацію міжурядової Угоди про виробничу кооперацію.
Крімцього, вирішено ряд питань, спрямованих на усунення перешкод у взаємнійторгівлі. Так, Російською стороною скасовано додаткове імпортне мито в розмірі3%, тимчасове спеціальне мито на цукор, рекомендовано проводити оформленняліцензій на імпорт тютюнової сировини в пріоритетному порядку, на 1999 р.збережено спрощений порядок допуску українських суден на внутрішні водні шляхиРосії тощо. Українською стороною зі свого боку скасовано мінімальну митнувартість на пиво солодове, в стадії узгодження проект постанови КабмінуУкраїни, яким буде скасовано мінімальну митну вартість на ряд інших товарів.
Розуміючиважливість збереження вітчизняних потенціалів цукрової промисловості як Росії,так і України, наша країна запропонувала утворити спеціальну робочу групу зпредставників відповідних міністерств і відомств, наукових установ длякомплексного вивчення ситуації в цукробуряковому виробництві обох країн івироблення загальної стратегії в цьому напрямку. З метою формування програмицукробурякового виробництва, що характеризується трирічним відтворювальнимциклом, Україна запропонувала Росії розглянути питання про необхідні обсягипостачання цукру, що походить з України і вироблений з цукрових буряків, зустановленням тарифної квоти на постачання цукру на середньостроковуперспективу.
Російськасторона доручила Мінсільгосппроду, Мінторгу та Мінекономіки вивчити це питання,а поки що обмежилось встановленням до кінця 1999 р. тарифної квоти напостачання цукру білого, що походить з України і вироблений з цукрових буряків,всього лише в кількості 100 тис. т для своїх спецспоживачів (Міноборони, МВС, МНС,Мінюст і ФПС Росії).
Необхідновідзначити реалізацію ряду практичних заходів щодо активізації співробітництвау паливно-енергетичному комплексі, в галузі атомної енергетики і авіаційноїпромисловості, а також військово-технічній сфері.
Разомз тим, з ряду важливих спільних проектів та заходів до Програми має місце, нажаль, відставання від намічених термінів через зволікання Російською стороноюрозгортання спільних робіт з реалізації Програми, а виконання ряду заходіввзагалі зірвано. Так, із 66 заходів, які необхідно було виконати в 1998 р.,фактично виконано тільки 19. 47 заходів не виконано і рішенням ЗмішаноїУкраїнсько-Російської комісії із співробітництва термін їх здійсненняперенесений на пізніші строки.
Ряддвосторонніх заходів із створення нових спільних виробництв нині втратили своюактуальність через незацікавленість Російської сторони. Насамперед, цестосується створення спільних виробництв і господарюючих структур із випускувантажних автомобілів на базі Ярославського моторного та Кременчуцькогоавтомобільного заводів, а також автомобілів для комунальних служб на заводахконцерну «Укркомунмаш», Турбівському машинобудівному заводі зкомплектацією заводу «ЗІЛ» на інше. Загальна кількість заходівПрограми, що потребують підвищеної уваги з боку виконавців обох країн,перевищує 80%.
Такийстан справ викликає занепокоєння з огляду на те, що переважна більшістьневиконаних заходів Програми — це саме ті, на реалізацію яких в реальномусекторі економіки покладалися великі надії, і невиконання їх ставить підзагрозу досягнення стратегічної мети Програми — зростання взаємноготоварообміну до 2007 р. не менше ніж у 2,5 раза.
Відсутністьзначного прогресу в розвитку економічного співробітництва наших країн багато вчому зв’язано з недостатнім урахуванням при його організації інтересів«низового» рівня: підприємств, організацій, громадян — з надмірнимакцентом на взаємодію тільки на міждержавному рівні. В зв’язку з цим особливуувагу слід приділяти створенню сприятливих умов для ефективної взаємодіїринкових суб’єктів України та Росії. В перспективі економічні позиції України вРосії будуть визначатися насамперед конкретними можливостями її підприємств тафірм на російському ринку порівняно з західними конкурентами. Тому завданнящодо розширення співробітництва з Росією потребує від України розробки заходівдержавної підтримки зростаючої активності українського бізнесу в Росії, а такожправового регулювання процесів взаємодії ринкових структур обох країн.
Дляактивізації ходу виконання Програми доцільно, на нашу думку, в стислі строкипередбачити:
· проведеннядодаткової інвентаризації всіх обмежень і перепон, стримуючих розвитокторговельно-економічних зв’язків між країнами;
· гармонізаціюзаконодавчих актів та всіх інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності:процентних ставок, валютних курсів, податків, митних та інших зборів івідрахувань;
· підписанняугоди про взаємні поставки товарів на еквівалентній основі;
· прискореннястворення механізму клірингових розрахунків і угоди щодо створення промислово-фінансовихгруп;
· створенняспільної експертної групи для узгодження питань реалізації режиму вільноїторгівлі і внесення відповідних пропозицій у Змішану Українсько-Російськукомісію із співробітництва;
· створенняі запровадження системи страхування експортних кредитів;
· розробкуі втілення в практику механізму захисту суб’єктів господарювання на ринках обохкраїн, а також системи обмежень діяльності на зовнішніх ринках недобросовіснихсуб’єктів господарювання;
· створеннясистеми міждержавного кредитування третіх країн, які б використовували виділеніїм кредити для придбання товарів, що виробляються в Україні та Росії;
· створенняі запровадження спільного банку даних щодо експортного потенціалу країн ізабезпечення широкого інтерактивного допуску до цієї інформації усіхзацікавлених міністерств, відомств та організацій;
· врегулюванняплатіжно-розрахункових відносин між підприємствами і організаціями обох країн,включаючи можливе часткове чи повне погашення заборгованостей у майновій форміі цінними паперами, а також переоформленням частки дебіторської заборгованостіу державний борг країн:
· розробкуі прийняття міждержавних документів щодо координації ринків цінних паперів,єдиних принципів заставних операцій, страхування ризиків, валютного та експортногоконтролю;
· створеннясприятливих умов для розвитку різних форм спільного підприємництва:транснаціональних промислово-фінансових груп, лізингових компаній і т.ін.;
· розширенняпрактики введення квотування обсягів взаємних міждержавних поставок продукціїта послуг з метою більш повного задоволення попиту і підвищення ефективностівзаємного товарообміну.
4. Херсонська область в рамках транскордонногоспівробітництва
Обласна державнаадміністрація, обласна рада та інші владні структури Херсонщини значну увагуприділяють подальшому розвитку міжнародного співробітництва та взаємовигіднихзовнішніх економічних зв'язків. Активізують свою діяльність на зовнішніх ринкахі підприємницькі структури області. Це забезпечує помітне зростання обсягівзовнішньоторговельного обороту й експорту продукції, сприяє інтеграціїекономіки регіону в систему міжнародних економічних зв'язків.
Так, оборотзовнішньої торгівлі області товарами за 2002 рік становив 205 млн.дол.США іпроти 2001 року збільшився на 21,1%. При цьому обсяги експорту збільшилися на26,8%, імпорту — на 21,5% і становили відповідно 164,7 та 40,3 млн.дол.США.Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами склало 124,4 млн.дол.США проти90,6 млн.дол… США за 2001 рік.
У 2002 роцірозширилась географічна структура зовнішньої торгівлі Херсонщини. Суб'єктигосподарської діяльності області здійснювали зовнішньоторговельні операціїтоварами з партнерами із 98 країн світу.
Основнимикраїнами-партнерами області в експорті є: Російська Федерація, Німеччина,Іспанія, США, Туреччина, Угорщина, Словаччина, Білорусь, Великобританія. Вімпорті є: Російська Федерація, Німеччина, Туреччина, США, Польща, Італія,Аргентина, Казахстан, Ізраїль.
Найбільшимторговельним партнером області впродовж багатьох років залишається РосійськаФедерація. Зовнішньоекономічний оборот області з цією країною у 2002 роцістановив 53 млн.дол.США, що на 38,6% більше, ніж у минулому році. При цьомуобсяги експорту збільшилися у 1,6 раза, імпорту — зменшилися на 14,5%.
Херсонськаобласть підтримує зовнішньоекономічні стосунки майже з усіма країнами-членамиЄС. Порівняно з 2006 роком зовнішньоторговельний оборот області товарами зкраїнами ЄС збільшився на 13,9%, при цьому обсяг експорту до країн ЄСзбільшився на 27,9% і становив 35,4 млн.дол. США, імпорту — зменшився на 13,4%і становив 12,4 млн.дол.США.
Структуразовнішньоекономічних операцій області обумовлена галузевою спрямованістюекономіки, зокрема, у 2007 році найбільша частка в структурі експорту припадалана зернові культури — їх було поставлено майже на 50 млн.дол. США, що вдвічібільше порівняно з 2006 роком. У 1,6 раза зросли у порівняні з 2001 роком йекспортні поставки соняшникової олії — вони становили 16,7 тис.тонн (8% дозагального обсягу).
Серед експортованоїпродукції значне місце займають також електричні та зварювальні машини.Наприклад, рейкозварювальна та інша техніка Каховського заводуелектрозварювального устаткування поставляється в 76 країн світу. Ависокоякісні алюмінієві сплави Херсонського механічного заводу використовуютьпровідні автомобільні корпорації світу — «Тойота», «Хонда»,«Ніссан», «Фольксваген», «Дженерал моторе»,«Шкода». Область експортує також нафтопродукти, плавучі засоби — морськи та річкові.
Основу жімпортних надходжень склали поставки машин та устаткування, пластмаси та виробиз них, електричні машини та устаткування, засоби наземного транспорту (крімзалізничного), чорні метали, нитки синтетичні, продукти переробки плодів,овочів.
В областівживаються необхідні заходи для формування сприятливого інвестиційного клімату.Впродовж останніх років намітилася позитивна динаміка обсягів прямих іноземнихінвестицій, які залучено в економіку області. Загальний обсяг прямих іноземнихінвестицій в економіку Херсонщини станом на 1 липня 2008 року становив 59,7млн.дол.США.
Інвестиціїнадійшли із 22 країн світу. Найбільші обсяги внесено нерезидентами із: Кіпру — 34,6%, Швеції — 14,7%, Німеччини — 9,7%, Великобританії — 7,1%, США — 6,2%,Туреччини — 6,1%, Нідерландів — 5,3%. На ці країни припадає 85% загальногообсягу прямих іноземних інвестицій, вкладених в економіку області, що становить57,3 долара США на одного мешканця області.
Серед регіонівобласті провідні місця за обсягами одержаних інвестицій утримують м.Херсон — 26,7 млн.дол.США (47,9% до загального обсягу), М.Каховка — 19,7 млн.дол.США(35,3%), Цюрупинський — 3 млн.дол. США (5,3%) та Генічеський — 2,7 млн.дол.США(4,8%) райони.
Іноземніінвестиції вкладено у 65 підприємств. Найбільш інвестиційно-привабливими вобласті з початку інвестування залишаються харчова промисловість та переробкасільськогосподарської продукції (44% до загального обсягу інвестицій ), оптоваторгівля та посередництво у торгівлі (15%), сільське господарство та пов’язаніз ним послуги (12%), целюлозно-паперова промисловість (6%). Відповідно до цьогостворена і постійно поповнюється база даних щодо інвестиційних потребпідприємств регіону.
Завдяки одержанимінвестиціям в умовах ринкової економіки підприємства харчової промисловості тапереробки сільськогосподарської продукції швидко прореагували на попит ідосягли певних результатів у виробництві продуктів харчування. Так, часткавиробів цих підприємств складає 43% до загального обсягу виробленої продукціїпо області (645,5 млн.грн.), виробництво збільшено щодо 2006р. на 11 відсотків.
На промисловихпідприємствах спостерігалося збільшення виробництва олії на 45,3%, йогурту — на27,8%, сирів жирних — на 17,5%, ковбасних виробів — на 9,4%, морозива — на3,1%, кондитерських виробів — на 2,8%.
Підприємствамицього виду діяльності у 2007 р. поставлено товарів на експорт на 27 млн.дол.США(16,4% до загального обсягу експорту області) та одержано товарів по імпорту на7,8 млн.дол. (19,3% до імпорту області).
Особливо слідвідмітити успіхи у виробництві ЗАТ українсько-швецького підприємства«Чумак», на долю якого припадає більше 36% обсягу виробництвахарчової промисловості області. За рік на ньому збільшено виробництво на 48,4%.Тут виробляють соняшникову олію, томатні та овочеві консерви, томатну пасту,кетчупи, майонези.
За останні рокиХерсонською областю набуто певний досвід розвитку міжнародного співробітництва.Вже стали систематичними зустрічі керівництва обласної державної адміністрації,обласної ради, Херсонської міської ради з представниками іноземних посольств,акредитованих в Україні. Так, тільки впродовж 2000 — 2002 років такі зустрічі вобласті проводились з послами США, Королівства Великобританії та ПівнічноїІрландії, Швеції, Австрії, Пакистану.
Перспективнимнапрямком співпраці області з іноземними партерами є міжрегіональнеспівробітництво в рамках якого підписані і реалізуються двосторонні угоди просоціально-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво. Такі угодипідписані Херсонською областю з Придністров'ям, Гурійським краєм (РеспублікаГрузія), Брашовським повітом (Румунія). Окрім цього є практика укладанняподібних документів Херсонським міськвиконкомом, а саме впродовж 2002 рокуХерсонським міським головою підписані договори про дружні зв'язки між містами:Херсон та Сипин (Туреччина), Херсон та Зонгулдак (Туреччина), Херсон та Цзинань(КНР), угоду про встановлення споріднених зв'язків між містами Херсон іАстрахань (Російська Федерація) та співробітництво в торговельно-економічній,науково-технічній і гуманітарно-культурній галузях. Також підписано угоду проспівробітництво між адміністрацією Генічеського району (Херсонська область) таадміністрацією Озургетського району (Грузія).
Зазначені угодинаповнюються конкретним змістом шляхом організації співробітництва міжсуб'єктами підприємницької діяльності, учбовими та культурно-освітнімизакладами, суспільними та іншими організаціями.
Крім того в області постійно проводяться заходи, пов'язані із зовнішнімизносинами. Серед них можна основні: Регіональний інвестиційний Форум, до участів якому були запрошені представники іноземних держав, банківських установ тапідприємств області (березень 2002 року); участь у круглому столі на тему:«Україна і Європейський Союз: перспективи співпраці у безпосередньомусусідстві», проведеного в травні 2002 року Інститутом Євро-Атлантичногоспівробітництва за сприяння USAID, Представництвом Фонду Аденауера в Україні набазі Євроклубу Херсонського педагогічного університету; громадські читання зпитань європейської інтеграції України, проведені керівниками та провіднимифахівцями Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України,Міністерства освіти і науки, інших міністерств та установ на базі Херсонськогопедагогічного університету (вересень 2002 р.), Австрійська економічна місія(червень 2003 р.) та інші.
Все це сприяє інтеграції економіки нашого краю в систему міжнароднихекономічних зв'язків, створенню сприятливих умов для ширшого залученняіноземних інвестицій. Особливо перспективним є сьогодні співробітництво ззарубіжними партнерами в таких галузях, як геологія та використання надр,сільське господарство, машинобудування, легка промисловість, транспорт.
Херсонськаобласна Державна адміністрація є одним із організаторів Українсько-російськогоекономічного форуму. 21-22 жовтня 2008 року у м. Києві відбудеться економічнийфорум «Україна — Росія: співробітництво в інноваційній та інвестиційнійсферах», організаторами якого вперше виступають Торгово-промислова палатаУкраїни і Торгово-промислова палата Російської Федерації. З російської сторониочікується участь керівників регіонів (губернаторів) і підприємств з такихобластей, як Бєлгородська, Брянська, Волгоградська, Єкатеринбурзька,Іванівська, Курська, Ленінградська, Московська, Нижегородська, Орловська,Ростовська, Самарська, Саратовська, Смоленська, Тюменська, Челябінська, а такожКраснодарського краю, Башкортостану, Карелії, Татарстану, мм. Москви іСанкт-Петербурга та інші. Передбачається, що делегацію представників діловихкіл Росії — орієнтовно 150 осіб — очолить старший віце-президент ТПП РФ БорисПастухов.
Програма заходупередбачає проведення пленарного засідання, виставки Бєлгородської області,презентації економічного потенціалу Краснодарського краю, переговорів ізустрічей представників ділових кіл сторін.
Одночаснопланується організація роботи секцій з пріоритетних напрямків двосторонньогоспівробітництва:
- взаємодіяв сфері інвестицій і інновацій;
- взаємнийзахист прав підприємців і забезпечення безпеки бізнесу;
- розвитокмалого і середнього бізнесу;
- міжрегіональнеі прикордонне співробітництво.
Відповідальністьза організацію з боку Херсонщини покладено на Головне управління економікиобласної державної адміністрації (тел. (0552) 22 26 97, факс: (0552) 22 57 34,e-mail: up-ekon@oda.kherson.ua)[1].
ВИСНОВКИ
Завдяки своєму геополiтичному положеннюУкраїна, 19 з 25 областей якої є прикордонними, а зовнiшнiй кордон є найдовшимсеред європейських країн, має великi потенцiйнi можливостi розвиткуприкордонного та транскордонного спiвробiтництва.
Наосновi положень Європейської Конвенцiї про основнi принципи транскордонногоспiвробiтництва мiж територiальними общинами або органами влади та ЄвропейськоїХартiї мiсцевого самоврядування, Волинська, Чернiвецька, Закарпатська, Одеська,Iвано-Франкiвська i Львiвська областi України разом задмiнiстративно-територiальними общинами Польщi, Бiлорусi, Румунiї, Словаччини,Угорщини, Молдови, Австрiї, Нiмеччини та Францiї перейшли до практичного застосуваннясвоїх прикордонних можливостей.
Основнiзусилля сторонни спрямовують на розбудову соцiальної, iнформацiйноїта виробничої iнфраструктури, розвиток транспортної мережi, наукової iкультурної спiвпрацi, обмiн досвiдом мiж мiсцевими органами виконавчої влади,боротьбу зi злочиннiстю та нелегальною мiграцiєю.
Кабiнет Мiнiстрiв України придiляє великуувагу розвитковi транскордонного спiвробiтництва та пiдвищенню ефективностiфункцiонування єврорегiонiв. Свiдчення цьому — постанова Уряду України N587 вiд29 квiтня 2002 року. Згаданий документ мiстить дуже важливе положення продержавну пiдтримку розвитку регiонiв, яка здiйснюватиметься шляхом наданняправової, iнформацiйної, методичної та органiзацiйної допомоги єврорегiонам,передбачає фiнансування окремих заходiв за рахунок коштiв державного бюджету,сприяння у залученнi мiжнародної технiчної допомоги та коштiв мiжнароднихорганiзацiй.
Программа розвитку єврорегiонiв,затверджена цiєю ж Постановою, передбачає розв'язання соцiально-економiчних,екологiчних, транспортно-комунiкацiйних та iнших проблем розвитку прикордоннихрегiонiв. Реалiзацiя програми розвитку єврорегоiнiв дозволить вивеститранскордонне спiвробiтництво на якiсно новий рiвень, сприятиме iнтеграцiїУкраїни до ЄС.
Дорозвитку прикордонного та транскордонного спiвробiтництва активно залучаютьсяне тiльки органи мiсцевої влади, але й представники прикордонних контролюючихслужб. Проведена у 1999 роцi в м. Iматра (Фiнляндiя) конференцiя країнЄС iдержав, якi отримують допомогу за програмами допомоги ЄС Tacis та Phare, даладодатковий iмпульс розвитку спiвробiтництва мiж прикордонними та митнимивiдомствами її учасниць. Протягом наступних двох рокiв велася активна робота зпошуку ефективних форм та методiв органiзацiї прикордонного та митного контролюв прикордонних пунктах пропуску. Результатом цiєї роботи стала розробкадокумента щодо здiйснення iнтегрованого контролю на кордонах, який передбачаєтiсне спiвробiництво контролюючих служб на мiсцевому, регiональному тамiжнародному рiвнях з метою прискорення пропуску осiб i товарiв через кордонпри одночасному пiдвищеннi рiвня ефективностi боротьби з порушеннямиприкордонного та митного законодавства.
Положення цьогодокументу сьогоднi,зокрема, застосовуються в пунктах пропуску «Тиса» та «Ягодин»,в яких згiдно з програмою транскордонного спiвробiтництва ЄС споруджуютьсяоб'єкти iнфраструктури. Досить плiдно, починаючи з 2000 року, спiвпрацюютьукраїнськi прикордонники та митники зi своїми нiмецькими колегами в рамкахнавчального модуля програми транскордонного спiвробiтництва ЄС.
Основнимипроблемами з українського боку щодо подальшої реалізації Програм сусідства євідсутність фінансування для їх розробки і подальшого вироблення конкретнихпроектних пропозицій, а також неузгодженість механізмів одночасногоспівфінансування транскордонних проектів за рахунок коштів програм ЄС,національних і регіональних бюджетних асигнувань та позабюджетних джерел.
Таким чином, минулий періодвиявив позитивні та негативні сторони функціонування транскордонного співробітництвата надав можливість зробити висновки щодо подальшого їх розвитку. Для більшостікраїн співпраця між територіальними органами влади – новий вид міжнароднихвідносин. В перші роки, можна сказати, проходив етап становлення цього виду діяльності,формувався і відпрацьовувався організаційно-фінансовий та інформаційниймеханізм забезпечення транскордонної співпраці, проходила її інституалізація,кадрове забезпечення. Останнім часом удосконалювалася законодавча танормативно-методична база щодо транскордонної співпраці на європейському танаціональному рівнях, але в Україні необхідні подальші наукові розробки з цьогонапрямку.
Всезазначене обґрунтовує необхідність мати науково обґрунтовану концепцію розвиткуприкордонних територій – транскордонного регіону, яка б базувалась навідповідних регіональних стратегіях розвитку, враховувала загальноєвропейськіта національні пріоритети. На наш погляд, це основний напрямок ефективногорозвитку транскордонного співробітництва в Україні.
Звертаючиувагу на особливості міжрегіонального прикордонного співробітництва Херсонськоїобласті, можна підкреслити зв’язки зі Швецією (шведсько-українске підприємство«Чумак», повністю заснований на шведському капіталі «Сведбанк», всесвітньовідомі бренди «Соні Еріксон», «Електролюкс» тощо, більшість акцій Херсонськогосуднобудівного заводу). І хоча Швеція є зовсім не близькою географічно,Херсонська область стала інвестиційно привабливим регіоном для перлиниСкандинавії. Не слід забувати про тісні зв’язки, забезпечені виходом до моря:Туреччина, Греція, Росія тощо. Можна сміливо зробити висновок про те, що таказацікавленість з боку високорозвинених країн (Швеція, Греція, Австрія, Норвегіятощо) свідчить про інвестиційну привабливість Херсонщини та неабиякийінвестиційний потенціал регіону.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Європейська рамкова конвенція протранскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями.
2. Постанова Верховної Ради України«Про приєднання України до Європейської рамкової конвенції про транскордоннеспівробітництво між територіальними общинами або властями».
3. Додатковий протокол доЄвропейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво міжтериторіальними общинами або властями.
4. Протокол №2 до Європейськоїрамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальнимиобщинами або властями, який стосується міжтериторіального співробітництва.
5. Закон України «Про транскордоннеспівробітництво» (26.06.2004 р. № 1861-IV) // газ. «Голос України», 22 липня2004р.
6. БалянА. В. Міжрегіональне транскордонне співробітництво України за умов розширенняЄвропейського Союзу (на прикладі прикордонних регіонів України та Угорщини). — Ужгород: Ліра, 2005. — 320 с.
7.Розширена Європа — Сусідні країни. Нова структура відносин з нашими східними тапівденними сусідами. Повідомлення Європейської Комісії для Ради таЄвропейського Парламенту. www.delukr.cec.eu.int/ua/eu_and_country/ bilateral_relations.htm
8. Розширення Європейського Союзу:вплив на відносини України з центральноєвропейськими сусідами. – К., 2004. – C.229.
9. Стачко А. Еврорегионы як прообразмайбутньої Європи: bdg.press.net.
10. Офіційний сайт Херсонськоїобласної ради www.oda.kherson.ua/cgi-bin/control.pl?type=body&lang=uk&id=../control/uk/data/fukr/22102008.html.