Реферат: Баланси народного господарства і система національних рахунків
Розділ 1
Система національних рахунків якнормативна база
макроекономічного рахівництва
1.1 Сутність СНР та її відмінність відсистеми БНГ
Системанаціональних рахунків (СНР) – це сукупність взаємопов’язаних показників такласифікацій, яка віддзеркалює реальні явища і процеси економіки на макрорівні.Вона вміщує інформацію про всіх суб’єктів, що беруть участь у економічнихпроцесах; відображає всі економічні операції, пов’язані з виробництвом,розподілом та перерозподілом доходів, нагромадженням активів, кінцевимспоживанням.
Балансинародного господарства – це система взаємопов’язаних макроекономічнихпоказників, створена в 20-ті рр. в СРСР, за допомогою якої описувалась і аналізуваласьмодель централізованої планової економіки. Вона ґрунтувалась на марксистськійметодології. Тому БНГ мали обмежену сферу дослідження та інформаційногозабезпечення – сферу матеріального виробництва. Центральною ланкою БНГ бувматеріальний баланс, який описував виробництво, споживання та нагромадженнясуспільного продукту.
Матеріальнийбаланс відображав рух ресурсів та використання матеріальних благ. Сфера послугрозглядалась як система перерозподільчих відносин і не включалась у виробництвосукупного суспільного продукту.
Розподілдоходів та операцій з фінансовими активами в БНГ не знайшов належноговідображення, оскільки в централізовано-розподільчий економіці вони не маливизначального значення.
Порівнюючидві системи національного рахівництва, варто зазначити, що обидві вони мали замету опис існуючої економічної моделі.
Табиця1 Порівняльна характеристика СНР і БНГ
Основні характеристики систем національного рахівництва БНГ СНР 1. Об’єкти дослідження (опису) Централізована панова економіка Ринкова економіка 2. Методологічні засади побудови– марксистська концепція звуженого трактування суспільного виробництва, згідно з якою у створенні сукупного суспільного продукту (ССП) та національного доходу бере участь тільки матеріальне виробництво;
– первинними доходами, за марксистською концепцією, є доходи працівників сфери матеріального виробництва. Доходи працівників сфери послуг та доходи держави у вигляді податків – це вторинні доходи, отримані внаслідок перерозподілу;
– результатом виробничої діяльності є не тільки кінцевий продукт, а і проміжне споживання сфери матеріального виробництва;
– концепція розширеного трактування суспільного виробництва, згідно з якою у виробництві суспільного річного продукту та національного доходу (ВВП та НД) беруть участь як галузі, що створюють матеріальний продукт, так і ті, що виробляють послуги;
– первинні доходи трактуються значно ширше. Вони визначаються як такі, що отримуються внаслідок первинного розподілу ВВП і включають доходи підприємств і корпорацій, власників землі і капіталу, найманих працівників і органів державної влади;
– результатом є тільки кінцевий продукт, але усіх сфер економіки;
3. Підходи до класифікації доходів і витрат – немає чіткого розмежування доходів і витрат на поточні та капітальні (одноразові); – є чітке розмежування доходів на капітальні та поточні; 4. Відмінності в обліку проміжного споживання – витрати підприємства на спортивні, культурні та інші заходи для своїх працівників: • є кінцевим споживанням; • є проміжним споживанням – витрати підприємства на службові відрядження: • утворюють первинні доходи • є проміжним споживанням – витрати матеріальних оборотних засобів, пов’язаних зі стихійними лихами: • кінцеве використання національного доходу • проміжне споживання – витрати на спецодяг: • кінцеве особисте споживання • проміжне споживання5. Методологічні розбіжності стосовно визначення критерію
класифікації статей кінцевого споживання
– характер і функціональне призначення товарів, що підлягають реалізації – тип господарюючого суб’єкта (державні чи приватні) 6. Методичні розбіжності щодо визначення змісту заощаджень – немає чіткого визначення заощаджень. До їх складу включають приріст готівки, приріст вкладів у банках тощо і розглядають їх як форми перерозподілу національного доходу – заощадження є різницею між поточними доходами і витратами – визначення нагромадження здійснюється: • на чистій основі, тобто за вирахуванням амортизації (спожитого основного капіталу) • на валовій основі (до вирахування амортизації) та без урахування втрат, зумовлених стихійними лихами – зміна обсягу незавершеного будівництва належить до: • приросту матеріальних оборотних запасів • нагромадження основного капіталу у вигляді капіталовкладень – витрати на військову техніку належать до: • нагромадження • кінцевого споживання 7. Рафіновані золоті злитки та інше монетарне золото належать до: – нагромадження оборотних активів – фінансових активів8. Приріст основного капіталу запасів посольств, зарубіжних
представництв та інших зарубіжних організацій включаються у:
– кінцеве споживання країни, на території якої розташовані ці організації – кінцеве використання вітчизняного продукту тієї країни, котру вони представляють 9. Фінансові потоки визначають: – як форми тимчасового перерозподілу національного доходу – як вид інвестиційної діяльностіМакроекономічнийаналіз оцінює народногосподарський комплекс загалом. Він вивчає сукупніекономічні величини (національний продукт і національний прибуток, сукупнеспоживання, сукупне інвестування); досліджує взаємозв'язки, що формуються міжцими величинами, які виражають діяльність цілих груп господарських суб'єктів;розглядає економічні явища з глобальної точки зору.
Длячого потрібна СНР?
Вченіпов’язують появу системи національного рахівництва з найбільш екстремальнимиподіями, що відбувалися у суспільстві. Так, приміром, Перша світова війнапоставила перед урядами країн, втягнутих у неї, проблему обліку агрегованихпоказників, необхідних для вироблення економічної політики, здатної реалізувативійськові та політичні цілі.
Великадепресія 29–33-х посилила потребу в макроекономічних показниках. Вони булинеобхідні для того, щоб поставити „діагноз” економіці та виробити заходи впливудержави на економіку з метою обмеження впливу на неї циклічних коливань.
Отже,інформація, що міститься в системі національних рахунків, необхідна насампередорганам державної влади для вироблення економічної політики, прийняттяуправлінських рішень, розробки прогнозів соціально-економічного розвитку.
Їїкористувачами є також науково-дослідні інститути та вищі навчальні заклади,котрі черпають з СНР інформацію для вивчення макроекономічних явищ і процесів,виявлення тенденцій розвитку макроекономіки, розробки макроекономічних теорій імоделей.
Окрімтого, в ній зацікавлені менеджери, підприємницькі та бізнесові структури, якіхочуть мати інформацію про стан макроекономічного середовища, в якому вонипланують здійснювати свою діяльність.
СНРвміщує в собі інформацію, вкрай необхідну міжнародним економічним організаціям(ООН, МВФ) для прийняття виважених управлінських рішень щодо надання кредитів,допомоги країнам-учасницям.
Воснові СНР лежить концепція розширеного трактування виробництва. СНР, ухваленаСтатистичною комісією ООН у 1993 р., охоплює як галузі, що виробляютьматеріальні блага, так і галузі, що виробляють послуги (галузі науки, освіти,мистецтва, культури, охорони здоров’я, державного управління, фінанси,страхування, житлово-комунальне господарство тощо). Вона не залишає поза увагоюй економічну діяльність домогосподарств, але з певними обмеженнями. Наприклад,якщо догляд за будинком та подвір’ям, виховання та догляд за дітьми чи особамипохилого віку здійснює наймана прислуга, то її діяльність враховується припідрахунку валового внутрішнього продукту та національного доходу. Якщо ж цівиди діяльності виконують самі господарі дому – не враховуються. Пояснюють цейпарадокс насамперед складністю збору інформації про зазначені види діяльності.
СНРохоплює і тіньову економіку, але оскільки її обсяги обчислюють опосередкованимшляхом і держави погоджуються на оприлюднення інформації про тіньовий сектор,що виробляє незаборонені законом товари і послуги, але уникають висвітленняінформації про виробництво заборонених законом товарів і послуг (нелегальневиробництво і торгівля зброєю, торгівля живим товаром та органами людей,наркобізнес тощо), то це дає змогу зменшити похибки підрахунку макроекономічнихпоказників, але не дає змоги уникнути їх.
1.2Етапи розвитку СНР
Виділяютьдва етапи розвитку СНР. Перший етап (до Другої світової війни) характеризуєтьсяпосиленням зацікавленості державних органів управління статистикоюнаціонального доходу у зв’язку щодо боротьби з невикористанням виробничихпотужностей, безробіттям, інфляцією. [1]
Здобуткамицього етапу є:
•розробка загальних принципів обчислення національного доходу;
•вирішення низки теоретико-методологічних засад обчислення макроекономічнихпоказників;
•обґрунтування необхідності включення у вартісну оцінку національного доходуумовних оцінок житлових послуг, що надаються домовласниками самим собі;
•доведення необхідності вилучення із НД приросту вартості активів, зумовленогоінфляцією;
•доведення доцільності оцінювання НД не за факторною вартістю, а за ринковимицінами тощо;
•розроблення методики оцінювання неринкових послуг органів державної влади;
•зроблено пропозицію розмежування НД на вироблений, розподілений та використанийі розроблено три методи його виміру (за доданою вартістю, розподільчий такінцевого використання);
•здійснено розмежування між НД, визначеним за факторною вартістю та НД уринкових цінах, що дало змогу визначити місце витрат на оборону в національномупродукті.
Другийетап розпочався після Другої світової війни. В цей період перед урядами країнпостали нові завдання – відбудова зруйнованої війною економіки, налагодженнямирних зовнішньоекономічних зв’язків і т. ін.
Характернимирисами цього етапу є:
•інтеграція в єдину систему таких інформаційних блоків: національного багатства,фінансових ресурсів, зовнішньоекономічних зв’язків, міжгалузевого балансу тощо;
•зростання ролі міжнародних економічних організацій (ООН, МВФ, МБРР, ОЕСР таін.) у розробці методології і методики та запровадження СНР.
ЗдобуткиІІ етапу розвитку СНР:
•розробка міжнародних стандартів у галузі національних рахунків;
•створення єдиної методологічної основи для збору, систематизації та зіставленняу міжнародному масштабі статистичних макроекономічних показників;
•широке застосування ЕОМ і математики у розробці СНР.
Цейетап має свої віхові під етапи:
1947р. – оприлюднена доповідь ООН, у якій було сформульовано основні принципинаціонального рахівництва і запропоновано досить складну СНР.
1951р. – запропоновано „Спрощену систему національних рахунків”, поява якоїзумовлена складністю збору інформації, необхідною для реалізації СНР (1947 р.,Р. Стоун).
1952р. – запропоновано „Стандартну СНР”.
1953р. – підготовлено ”Систему національних рахунків та допоміжних таблиць”, якастала першим стандартом ООН в галузі національного рахівництва.
1968р. – запроваджено другий стандарт ООН в галузі національного рахівництва.
СНР1968 р. окрім традиційних рахунків національного доходу і національногопродукту включала нові:
•міжгалузевий баланс;
•баланс міжгалузевого багатства;
•систему показників руху фінансових ресурсів;
•рахунки для п’яти секторів економіки.
Вонавміщувала рекомендації для складання СНР країнам, що розвиваються.
1970р. – розроблено європейський варіант СНР, адаптований до потреб найбільшрозвинених європейських країн.
1993р. – статистична комісія ООН ухвалила та запровадила нову СНР, робота над якоютривала близько 10 років.
СНР1993 р. вміщує в собі понад 500 стандартних рахунків та 26 допоміжних таблиць.Укладаються вони, як і в бухгалтерському обліку, за принципом подвійногозапису.
1.3 Принципи побудови СНР-93
1.Відображення господарського кругообігу в трьох аспектах – виробництва,розподілу та кінцевого використання.
2.Групування інституціональних одиниць у сектори економіки.
Інституціональнаодиниця – господарська одиниця, яка володіє активами, має право здійснюватигосподарську діяльність, веде повний набір бухгалтерських операцій і несевідповідальність щодо своїх зобов’язань.
Ознакаінституціональної одиниці властиві двом групам господарюючих суб’єктів –юридичним особам і окремим особам, об’єднаним для сумісного ведення домашньогогосподарства.
ДомогосподарстваСНР відносить до самостійних суб’єктів з таких причин:
•по-перше, доходи членів сім’ї (домогосподарства) повністю або частковопередаються в спільне володіння;
•по-друге, організація, облік витрат на споживання і заощадження здійснюєтьсятеж на сумісній (колективній) основі членів домогосподарств.
Домогосподарствата групи юридичних осіб, які є інституційними одиницями, об’єднують (групують)у сектори економіки.
СНРвиокремлює такі сектори:
•не фінансові підприємства і корпорації; • фінансові корпорації;
•сектор загальнодержавного управління; • домогосподарства;
•некомерційні організації, що обслуговують домогосподарства;
3.Розмежування між рухом товарів та послуг та потоками доходів (заробітна плата,рентні та процентні доходи, прибуток).
4.Розмежування між потоками і запасами.
Потоки– показники, які дають кількісну характеристику виробництва, закупівель, виплаттощо. Запаси – показники, що характеризують наявність ресурсів на ту чи іншудату. Наприклад, наявність основного капіталу на кінець року. Взаємозв’язок міжцими показниками проявляється в тому, що величина запасу на кінець періодудорівнює величині запасу на початок періоду плюс потік, що характеризуєнадходження даного ресурсу в запаси мінус вилучення цього ресурсу із запасів:
Запас= Запас + Надходження — Вилучення
ресурсу= ресурсу + ресурсу в запас — ресурсу із
накінець на початок протягом року запасів протягом
року
5.Розмежування кінцевої і проміжної продукції.
Церозмежування необхідне для визначення результатів економічної діяльності безповторного рахунку.
Розмежуванняпродукції на кінцеву і проміжну здійснюється не на основі фізичного зміступродукції, а на основі способу використання. Наприклад, борошно, якедомогосподарка купила для випічки пирогів для своєї родини – кінцевий продукт.Борошно, яке купує хлібокомбінат для випічки хліба – проміжний.
Кінцевапродукція – продукція, призначена для кінцевого споживання, інвестицій абоекспорту. Проміжна продукція – продукція, яка використовується для виробничогоспоживання.
6.Розмежування між доходами, отриманими від виробництва та реалізації товарів і послуг,тобто первинними доходами, та доходами, отриманими від перерозподілу. Цейпринцип важливий також для уникнення подвійного рахунку.
7.Розмежування доходів та витрат на поточні та капітальні і відображення їх урізних рахунках. Додавати чи віднімати ці види затрат неправомірно.
Поточнідоходи – отримання заробітної плати, прибутку, трансфертів (пенсії, стипендії,допомоги тощо). Поточні витрати – затрати на купівлю споживчих товарів,перерозподільчі поточні платежі (сплата податків, внесків тощо). Капітальнідоходи – це трансферти одноразового характеру, які фінансують витрати напридбання основного і оборотного капіталу та заощадження.
8.Розмежування податків на продукти та податків на виробництво.
Податкина продукти встановлюють пропорційно вартості або обсягу виробленої тареалізованої продукції (це ПДВ, акцизи, податок з продажу і т. ін.). Іншіподатки на виробництво встановлюють пропорційно факторам виробництва (податокна землю, будівлі, основний капітал, фонди заробітної плати).
СНРрозглядає субсидії як від’ємні податки. Їх також поділяють на субсидії напродукти та інші субсидії на виробництво. Субсидії на продукти встановлюютьпропорційно обсягам вироблених і розподілених продуктів. Інші субсидії навиробництво розподіляють пропорційно факторам виробництва, використання якихсубсидують.
1.4 Основні категорії СНР
Базовоюодиницею СНР слугує так звана інституційна одиниця, під якою розуміютьекономічну одиницю, що характеризується єдністю поведінки й самостійністю уприйнятті рішень у сфері своєї основної діяльності. Інституційна одиниця ведеповний набір бухгалтерської звітності і є юридичною особою.
Національнаекономіка в цілому визначається як сукупність всіх інституційних одиниць –резидентів (економічних одиниць), що функціонують на даній території протягомтривалого часу (понад рік).
Інституційніодиниці є резидентами даної країни, якщо центр їхніх економічних інтересівпов’язаний з економічною територією даної країни. Поняття резидента незбігається з поняттям громадянства або національності. Резиденти-підприємстваданої країни – це економічні одиниці, що зайняті виробництвом на економічнійтериторії даної, включаючи змішані та спільні підприємства, філіали зарубіжнихфірм і корпорацій тощо.
Усіінституційні об’єкти об’єднуються у сектори: підприємства, що виробляють товариі послуги, крім фінансових послуг (нефінансові підприємства); фінансовіустанови; громадські й приватні організації, які обслуговують домашнігосподарства; домашні господарства; зовнішньоекономічні зв’язки.
Згідноз концепцією, затвердженою ООН у 1993 році, на початку 1995 року МінстатУкраїни завершив розробку національних рахунків України. Вони розробленівідповідно до Методології СНР і включають шість консолідованих рахунків. Ценасамперед рахунок товарів і послуг, рахунки виробництва, розподілу івикористання доходу і рахунок капіталу.
СНР відображаєсистему економічних операцій між суб’єктами макроекономіки. Економічні операції– це добровільна взаємодія між двома господарюючими суб’єктами у зв’язку звиробництвом та використанням продукції, розподілом та перерозподілом доходів,придбанням фінансових активів та прийняттям фінансових зобов’язань.
Оцінюванняоперацій в СНР здійснюється в таких цінах:
Валовийвнутрішній продукт (ВВП) оцінюється в цінах кінцевого покупця.
Валовий випускоцінюється в цінах виробника, або в основних цінах.
Ціни виробникаменші за ціни кінцевого покупця на величину торговельно-транспортних націнок таПДВ.
ЦВ = ЦКП –(ТТН + ПДВ),
де ЦКП –ціни кінцевого покупця; ПДВ – податок на додану вартість;
ЦВ – ціни виробника; ТТН –торговельно-транспортні націнки.
Основні цінименші за ціни виробника на величину ПДВ, але включають субсидії на продукти: ОЦ= ЦВ – ПДВ + СВ,
де ОЦ –основні ціни; СП – субсидії на продукти.
Якщо від основноїціни відняти податки на виробництво і додати інші субсидії на виробництво,матимемо факторну вартість (ФВ).
ФВ = ОЦ – ПВ +СВ,
де ПВ –податки на виробництво; СВ – субсидії на виробництво.
Хоча СНР допускаєоцінку валового випуску в цінах виробника і в основних цінах, точнішийрезультат відображають основні ціни, оскільки вони включають субсидії.
1.5Стан та проблеми впровадження СНР-93 в Україні
Україна, як іінші країни СНД, теж розпочала перехід на уніфіковану СНР-93. За методологією,запропонованою Статистичною комісією ООН, почали обраховувати основнімакроекономічні показники: ВВП, НД та похідні від них показники. Запровадженоскладання секретних національних рахунків за п’ятьма секторами. У 1998 р. вУкраїні запроваджено нову бюджетну класифікацію, узгоджено з міжнароднимистандартами. Внесено зміни в методологію визначення рахунків первинногорозподілу доходу (податків на виробництво та імпорт) і доходів від власності,що сплачують до бюджету суб’єкти підприємницького сектору.
Певні здобутки маєУкраїна у справі визначення кінцевих споживчих витрат домогосподарств.
І все ж слідзазначити, що наша держава робить ще перші кроки у напрямку запровадженняцілісної СНР-93. Ключовою проблемою для здійснення переходу на СНР-93 у повномуобсязі є запровадження різних класифікацій. До 2000 р. вся статистичназвітність в Україні базувалась на Загальному класифікаторі галузей народногогосподарства (ЗКГНГ), розробленому у 1987 р., який відповідав вимогам системиБНГ, і чітко розмежував галузі економіки на два сектори – виробничий таневиробничий.
З 2001 р. Україназдійснює перехід на Класифікацію видів економічної діяльності (КВЕД), згідно зміжнародними стандартами СНР. У зв’язку з цим деякі галузі ЗКГНГ розподіляютьсяу КВЕД між властивими їй видами економічної діяльності. Це, зокрема,матеріально технічне постачання і збут; заготівлі; інформаційно-обчислювальнеобслуговування; загальна комерційна діяльність із забезпечення функціонуванняринку; геологія і розробка надр; геодезична і гідрометеорологічна служби;побутове обслуговування і т. ін.
З’являються видидіяльності, згідно з вимоками КВЕД, сформовані з окремих галузей ЗКГНГ:
• виробництва тарозподіл електроенергії, газу, води;
• готелі таресторани;
• операції знерухомістю;
• здавання воренду та послуги юридичним особам;
• колективні,громадські та особисті послуги.
З’являються новівиди діяльності, повністю відсутні у ЗКГНГ;
• послугидомашньої прислуги;
•екстериторіальна діяльність, що здійснюється міжнародними організаціями, тощо.
Статистичніобстеження за напрямками діяльності в останній час в Україні ще не проводились.Це ще тільки перспектива.
Для запровадженнярахунків кінцевого використання домогосподарств, сектору некомерційнихорганізацій, що обслуговують домогосподарства, та сектору державногоуправління, слід запровадити такі класифікації:
• класифікаціюіндивідуального цільового споживання (КІЦС);
• класифікаціюцілей некомерційних організацій (КЦНО), що обслуговують домогосподарства;
• класифікаціюфункцій органів державного управління (КФОДУ).
КІЦС відображаєвитрати домогосподарств на харчування, утримання житла, комунальні послуги,особисті речі, предмети домашнього вжитку, транспорт, освіту, медицину тощо.КЦНО відображає витрати на послуги в галузі досліджень, охорони здоров’я,соціальної допомоги, релігії, культури, профспілкових об’єднань тощо. КФОДУ –витрати сектору на товари і послуги, які покращують добробут населення (освітаі охорона здоров’я, соціальне забезпечення і соціальна допомога) або пов’язаніз діяльністю і послугами у виробничій сфері (послуги паливно-енергетичногокомплексу, сільського, лісового та рибного господарства, добувної та обробноїпромисловості, будівництва та ін.), а також на ті, які не покращують добробут(забезпечення охорони правопорядку, оборони).
Для аналізудоходів і заощаджень СНР використовує такі типи господарств:
•домогосподарства осіб, які працюють за наймом;
•домогосподарства підприємців;
•домогосподарства само зайнятих (особи вільних професій, дрібні фермери тощо);
• домогосподарстваосіб, які живуть на трансферти (пенсіонери, студенти й ін.);
•домогосподарства осіб, які живуть на доходи від власності (проценти, дивіденди,орендна плата).
Це класифікаціяне запроваджена ще в жодній із країн СНД.
Підбиваючипідсумок з цього питання, слід зазначити, що перед Україною стоїть ще багатоневирішених проблем щодо збору, обробки і систематизації інформації, необхідноїдля запровадження повноцінної системи національного рахівництва. Але початокпокладено і багато вже зроблено. Одна попереду ще напружена і кропітка робота,яка потребує значних фінансових та висококваліфікованих кадрових ресурсів.
1.6 Рольмакроекономічних показників
Макроекономікамає справу з аналізом структури і динамікиекономічної системи в синтетичних узагальнюючих показниках в основному ціновогохарактеру. Вона виявляє властивості економіки як єдиного цілого, економічногожиття в широкому плані. Це вчення про загальний рівень національного обсягувиробництва, зайнятості, безробіття і ціни. Макроекономіка тісно взаємодіє з мікроекономікою.
Вивчення макроекономіки сьогодні надзвичайно важливо з багатьох причин.Макроекономічні явища відіграють центральну роль в успіхах або невдачахбудь-якої країни. Держава може впливати на своє економічне становище через економічну політику, зокрема видатки, податки, зміну грошово-кредитнихвідносин. Дискусії навколо макроекономічних проблем формують окремі розділи в платформах політичних партій та їхніх кандидатів.
Особливе місце в макроекономічному аналізі займає визначення основних цілей нації таінструментів їхньої реалізації. Якщо до основних цілей належать обсяг виробництва, зайнятість, стабільність рівня цін на вільному ринку іплатіжний баланс, то до вказаних інструментів — фіскальна політика, грошова політика, політика регулювання доходів і зовнішньоекономічна політика.
Нині основним показником економічного зростання виступає обсяг виробництва. Він свідчить про те, який обсяг продукції країна спроможна виготовляти іяк швидко вона може нарощувати випуск прибуткових товарів і послуг. Існуєчимало показників, що відображають обсяг виготовленої продукції, але найповнішим і всеохоплюючим є валовий національний продукт (ВНП).
Найбільш узагальнюючим показником виробничої діяльності всього працездатного населення країни є сукупний суспільний продукт — товари і послуги, створеніпрацею сукупного працівника у різних сферах і галузях виробництва за певний проміжок часу (переважно за рік).
Сукупний суспільний продукт (ССП) визначається додаванням продуктів, отриманих наокремих підприємствах. Проте внаслідок суспільного поділу праці та коопераціїміж підприємствами виникає продукція (товари і послуги, які проходять неодноразову переробку або перепродуються кілька разів, перш ніж доходять докінцевого споживача) в наслідок чого з'являється повторний рахунок. Так,залізна руда спочатку збагачується, відтак з неї виплавляють чавун, пізнішесталь, прокат, а наприкінці — готові вироби. Уникнути повторного рахункуможна за допомогою показника доданої вартості. Цей показник складається зринкової ціни товарів та послуг підприємства, крім вартості спожитихпредметів праці, куплених у постачальників. Якщо сукупний суспільний продукт вільнити від повторного рахунку, отримаємо кінцевий продукт. Він менший за ССП також на величину комплектуючих виробів, виготовлених употочному році для виробництва іншої продукції.
За своєю натурально-речовою структурою суспільний продукт поділяють на засоби виробництва і предмети споживання. Якщо підходити до його оцінкиз погляду функціональної ролі окремих складових елементів фактичноговикористання, то розрізняють фонд заміщення, фонд споживання і фонднагромадження.
Фонд заміщення — частина суспільного продукту, яка використовується навідновлення зношених засобів виробництва, а за натуральним складом єзасобами та предметами праці.
За своїм складом в умовах простого відтворення фонд споживання є лише предметами споживання. В умовах розширеного відтворення одна частинанаціонального доходу спрямовується на особисте споживання, інша — нанагромадження, тобто на збільшення особистих і речовихфакторіввиробництва, на розвиток технологічного способу виробництва. У цьомувипадку за своїм натуральним складом фонд споживання втілюється як у предметах
споживання,так і в засобах виробництва.
Якщопозначити фонд заміщення буквою с, необхідний продукт — v, додатковий — m, то за своєю вартісною будовою сукупний суспільний продукт (W) визначаєтьсяза формулою:
W=c+v+m.
Якщо з сукупного суспільного продукту вирахувати фонд заміщення, то отримаємостворений у суспільстві чистий продукт, або національний доход. Його можназаписати такою формулою:
НД=v+m.
Національнийдоход — реальний дохід, який використовується в суспільстві для особистогоспоживання та розширеного відтворення і виражає виробничі відносини між людьми, класами з приводу виробництва, розподілу, споживання тавикористання необхідного і додаткового продукту.
Вінє частиною валового продукту, крім тих засобів праці, що витрачаються на відшкодування їх зношеної частини. Щодо чистий продукт є національнимдоходом. Його поділяють на фонд споживання і фонд нагромадження.Національній доход з погляду витрат праці також поділяють на необхідний і додатковий продукт.
Необхіднийпродукт — частина національного доходу, яка використовується на відтвореннялюдини: передусім витрати на житло, одяг, продукти харчування, соціальні тадуховні потреби.
Додатковийпродукт — частина національного доходу, яка використовується для розширення виробництва, створення резервного фонду, виплати дивідендів,збагачення панівного класу (придбання ним предметів розкоші, спорудження розкішних особняків, будівництво дорогих яхт тощо).
Розділ 2
Аналіз функціонування національноїекономіки
2.1 Розрахунок основних макроекономічнихпоказників
ВВП-це вартість кінцевих товарів та послуг, вироблених всередині країни(резидентами і нерезидентами) за певний період. Обсяги виробництва кожноготовару і послуг оцінюють за ринковою ціною. Сума цих цін становить ВВП.
Напрактиці для розрахунків ВВП використовують наступні методи:
- за витратами (метод кінцевоговикористання);
- за доходами (розподільчий метод);
- за виробництвом (виробничий метод).
Згідносвого варіанту (№7) розрахуємо ВВП за методом кінцевого використання.
ВВП,розрахований за витратами, це загальна сума витрат на особисте і виробничеспоживання всієї маси створених за певний період благ.
ВВП за методом кінцевого використання
ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ
СВ
ВІ
ВІ
ЧЕ
Споживчі витрати домогос-
подарств
(населен-
ня)
Валові внутрішні інвестиції приватного сектора економіки (валові інвестиції)
Державні закупки товарів і послуг для загальносу-
спільних потреб
Чистий експорт
ВІ=ЧІ+А
ДЗ=ДВ-Т
ЧЕ=Е-І
/>
/>
/>
/>
/>/>
ЧІ
А
ДВ
Т
Е
І
Чисті інвес-
тиції
(на
при-
ріст
капі-
талу і
запа-
сів)
Аморти-
тизація
(інвести-ції на віднов-
лення
зноше-
ного капіталу)
Дер-жавні витратиТранс-
фертні платежі
Екс-портІм-
порт
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />ВВПt1= 2986+779+759+(255-376)=4403млд.грош.од
ВВПt2= 2738+898+699+(194-259)=4270 млд.грош.од
ВВПt3= 2629+930+660+(165-242)=4142 млд.грош.од
ВВПt4= 2765+959+701+(177-250)=4352 млд.грош.од
ВВПt5= 2886+983+753+(308-251)=4679 млд.грош.од
Споживчівитрати включають видатки домашніх господарств на товари тривалогокористування, на предмети поточного споживання та сплату послуг.
Валовіприватні внутрішні інвестиції – пов’язані з витратами фірм, підприємців назакупівлю інвестиційних товарів.
Державнізакупівлі товарів і послуг включають усі державні витрати на закупівлю кінцевоїпродукції підприємств та ресурсів, зокрема праці. Слід нагадати, що вони невраховують усі державні трансфертні платежі як такі, що не пов’язані зізбільшенням поточного виробництва.
Чистийекспорт враховує зовнішньоекономічні угоди у ВВП. Чистий експорт визначаєтьсяяк величина, на яку закордонні витрати на продукти національного виробництваперевищують національні витрати на закордонні продукти.
Чистий національний продукт(ЧНП)
Вінвизначається шляхом вирахування із ВВП відрахувань на споживання капіталу, якіє вимірником обсягу інвестицій, що заміщаються, або обсягу капіталу, спожитоговиробництвом протягом поточного року. Тобто, чистий національний продукт являєсобою ВВП, скоригований на суму амортизаційних відрахувань.
ЧНП=ВВП-А
Де:ЧНП — чистий національний продукт;
ВВП — валовий внутрішній продукт;
А – амортизаційні відрахування.
ЧНПt1= 4403-893=3510 млд.грош.од.
ЧНПt2= 3372 млд.грош.од.
ЧНПt3= 3212 млд.грош.од.
ЧНПt4= 3393 млд.грош.од.
ЧНПt5= 3716 млд.грош.од.
Національний дохід
Особливемісце в системі економічних показників посідає національний дохід (НД) –різниця між ЧНП і непрямими податками на бізнес. Національний дохід може бутитакож визначений за допомогою розрахунку ВВП за доходами шляхом додавання всіхвидів розподілу, за винятком амортизаційних відрахувань і непрямих податків набізнес. З точки зору постачальників ресурсів, національний дохід є показникомдоходів, одержаних ними від участі у поточному виробництві.
НД=ЧНП-НП
Де:
НД- національний дохід;
ЧНП- чистий національний продукт;
НП- непрямі податки.
НДt1=3510-363=3147 млд.грош.од.
НДt2=3037 млд.грош.од.
НДt3=2901 млд.грош.од.
НДt4=3056 млд.грош.од.
НДt5=3364 млд.грош.од.
Особистий дохід
Важливоюскладовою частиною НД є особистий дохід(Од), який визначається вирахуванням ізНД доходів зароблених але не отриманих (внесків на соціальне страхування,податків на прибуток корпорацій і нерозподілених прибутків корпорацій), ідодавання доходів отриманих, але не пов’язаних з виробничою діяльністю(трансфертних платежів).
Од = НД – Сс – Ппр – НПрК + Тр
Де:
Од– особистий дохід;
НД– національний дохід;
Сс– внески на соц. страхування;
Ппр– податки на прибутки корпорацій;
НПрК– нерозподілені прибутки корпорацій;
Тр– трансфертні платежі.
Одt1= 3147 – 469 – 85 – 22 + 692 = 3263 млд.грош.од.
Одt2= 3149 млд.грош.од.
Одt3= 3012 млд.грош.од.
Одt4= 3178 млд.грош.од.
Одt5= 3478 млд.грош.од.
Дохід що перебуває в особистомурозпорядженні
Цеособистий дохід за вирахуванням індивідуальних податків, які складаються ізособистих подоходних податків, податків на особисте майно і податків на спадок.
Ор = Од — ІП
Де:
Ор– дохід, що перебуває в особистому розпорядженні;
Од– особистий дохід;
ІП– індивідуальні податки.
Орt1= 3263 – 595 = 2668 млд.грош.од.
Орt2= 2587 млд.грош.од.
Орt3= 2469 млд.грош.од.
Орt4= 2620 млд.грош.од.
Орt5= 2871 млд.грош.од.
Реальний ВВП
Важливезначення має виявлення фізичного обсягу національного виробництва. Інфляція, які дефляція, ускладнює підрахунок валового нац. продукту. Це пояснюється тим, щона величину ВВП впливають зміни не лише фізичного обсягу всієї виготовленоїпродукції, а й рівень цін.
ПоказникВВП, який відображає обсяг виробництва, виражений у цінах, що існують на тоймомент, коли цей обсяг був вироблений, тобто показник, не скорегований зурахуванням зміни рівня цін, інакше називається грошовим, або номінальним ВВП.Аналогічним чином показник ВВП, скоригований з урахуванням інфляції абодефляції, являє собою скоригований або реальний ВВП. Він показує вартістьобсягу продукції кожного року, яка визначена у постійних базового року.
ВВПр =/>
ВВПр– реальний валовий внутрішній продукт;
ВВПном– номінальний валовий внутрішній продукт;
Д– дефлятор ВВП.
ВВПрt1 = /> = 4403 млд.грош.од.
ВВПрt2 = 4145,63млд.грош.од.
ВВПрt3 = 3944,76млд.грош.од.
ВВПрt4 = 4067,29млд.грош.од.
ВВПрt5 = 4292,66млд.грош.од.
Індекс споживчих цін (ІСЦ)
Індексцін виражає співвідношення між сукупною ціною «ринкового кошика» для даноготимчасового періоду, і сукупною ціною ідентичної або подібної групи товарів іпослуг у базовому періоді. Найвідомішим серед цих індексів є індексспоживчих цін (ІСЦ), за допомогою якого вимірюються ціни фактичного«ринкового кошика», що містить споживчі товари і послуги, куплені типовим жителемміста.
ІСЦ = />*100+100;
Де:
РКn– ринковий кошик поточного (звітного) періоду;
РКо– ринковий кошик базового періоду.
ІСЦt1 = 100%;
ІСЦt2 = />*100+100=101,4%;
ІСЦt3 = 107,5%;
ІСЦt4 = 109,9%;
ІСЦt5 = 111,7%;
Рівень інфляції
Індексцін ВВП, або дефлятор ВВП, більше пристосований, ніж ІСЦ, для вимірюваннязагального рівня цін. Це пояснюється тим, що індекс цін ВВП включає не тількиціни споживчих товарів і послуг, але й ціни інвестиційних товарів, товарівзакуплених урядом, а також товарів і послуг, закуплених і проданих насвітовому ринку. З цієї причини дефлятор ВВП являє собою індекс цін, пов’язанийз коригуванням грошового (номінального) обсягу ВВП з урахуванням зміни цін.Набір індексів цін різних років дає змогу порівняти рівні цін цих років.Підвищення індексу цін ВВП даного року порівняно з попереднім вказує наінфляцію, а зменшення індексу цін вказує на дефляцію.
Рівеньінфляції вимірюється за наступною формулою:
Темп інфляції = />;
Де:
Іpn– індекс цін поточного (звітного) періоду;
Іpо– індекс цін базового періоду.
Темпінфляції t1 = 100%;
Темпінфляції t2 =/>= 103%;
Темпінфляції t3 = 105%;
Темпінфляції t4 = 107%;
Темпінфляції t5 = 109%;
Одниміз факторів, що обумовлюють інфляцію є невідповідність грошової маси потребамобігу.
Необхіднукількість грошей визначають за допомогою формулиамериканського економіста І. Фішера
М * V= P * Q,
Де:
М– необхідна кількість грошей;
V– швидкість обігу грошей;
Р– середньозважений рівень цін на реалізовані товари;
Q– загальний обсяг продаж.
P* Q = ВВП
М= />;
Мt1 = /> = 1467,6 млд.грош.од.
Мt2 = 1423,3 млд.грош.од.
Мt3 = 1380,6 млд.грош.од.
Мt4 = 1450,6 млд.грош.од.
Мt5 = 1559,6 млд.грош.од.
Всірозраховані вище показники за 5 років зведемо до єдиної таблиці
Таблиця1. Показники
Період Показники ВВП ЧНП НД ОД ОР ВВПр Т.І. М t1 4403 3510 3147 3263 2668 4403 100 1467,6 t2 4270 3372 3037 3149 2587 4145,63 103 1423,3 t3 4142 3212 2901 3012 2469 3944,76 105 1380,6 t4 4352 3393 3056 3178 2620 4067,29 107 1450,6 t5 4679 3716 3364 3478 2871 4292,66 109 1559,62.2 Аналіз макроекономічних чинників
Дляаналізу показників і виявлення макроекономічного становища держави, доцільнезастосування різноманітних методів.
Актуальнимє використання сучасних програмних продуктів.
Вроботі будемо використовувати вбудовану надстройку пакету MicrosoftExcel “пакет аналізу”.
Столбец1
Среднее 4369,2 Стандартная ошибка 89,12766 Медиана 4352 Мода Стандартное отклонение 199,2955 Дисперсия выборки 39718,7 Эксцесс 1,487852 Асимметричность 0,898139 Интервал 537 Минимум 4142 Максимум 4679 Сумма 21846 Счет 5Дляхарактеристики економічної динаміки застосовуються наступні показники:
- абсолютнийприріст
- темпзростання;
- темпприросту.
Якщоу якості базового приймається значення показника у попередньому році, тобтопорівнюються значення наступного та попереднього років – розраховуютьсязначення ланцюгових показників динаміки. Саме такі показники будемозастосовувати при аналізі динаміки макроекономічних чинників.
1) абсолютний приріст:
АП= Па – Пб,
Де:
АП– абсолютний приріст;
Па– значення показника в аналізуємому році;
Пб– значення показника у базовому році;
Таблиця2. Значення абсолютного приросту
Період абсолютний приріст показника ВВП ЧНП НД ОД ОР ВВПр Т.І. М t1 t2 -133,0 -138,0 -110,0 -114,0 -81,0 -257,4 3,0 -44,3 t3 -128,0 -160,0 -136,0 -137,0 -118,0 -200,9 2,0 -42,7 t4 210,0 181,0 155,0 166,0 151,0 122,5 2,0 70,0 t5 327,0 323,0 308,0 300,0 251,0 225,4 2,0 109,0Всірозрахунки виконані за допомогою пакету Excel,як приклад розрахунків наведено розрахунок абсолютного приросту ВВП в 2-му роціу порівнянні з першим.
АПt2(ВВП) = 4270 – 4403 =-133;
2)темпзростання;
ТЗ= />,
Де:
ТЗ– темп зростання;
Па– значення показника в аналізуємому році;
Пб– значення показника у базовому році.
Таблиця3. Значення темпів зростання показників
Період Темп зростання показників ВВП ЧНП НД ОД ОР ВВПр Т.І. М t1 100 100 100 100 100 100 100 100 t2 96,98 96,07 96,50 96,51 96,96 94,15 103,00 96,98 t3 97,00 95,26 95,52 95,65 95,44 95,15 101,94 97,00 t4 105,07 105,64 105,34 105,51 106,12 103,11 101,90 105,07 t5 107,51 109,52 110,08 109,44 109,58 105,54 101,87 107,51ТЗt2(ВВП) = /> = 96,98.
3)темп приросту:
ТП= />,
Де:
ТП– темп приросту;
Па– значення показника в аналізуємому році;
Пб– значення показника у базовому році.
Таблиця4. Значення темпів приросту показників
Період Темп приросту показників ВВП ЧНП НД ОД ОР ВВПр Т.І. М t1 t2 -3,02 -3,93 -3,50 -3,49 -3,04 -5,85 3,00 -3,02 t3 -3,00 -4,74 -4,48 -4,35 -4,56 -4,85 1,94 -3,00 t4 5,07 5,64 5,34 5,51 6,12 3,11 1,90 5,07 t5 7,51 9,52 10,08 9,44 9,58 5,54 1,87 7,51ТПt2(ВВП) = /> =-3,02.