Реферат: Аналіз рентабельності ВАТ "СНВО ім. Фрунзе"

Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади аналізу рентабельності діяльності підприємства

1.1 Поняття і сутність рентабельності

1.2 Показники рентабельності

1.3 Фактори резервів підвищення рентабельності

1.4 Значення аналізу показників рентабельності діяльності підприємства

2. Аналіз показників рентабельності діяльності ВАТ «СНВО ім. Фрунзе»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Асортиментна політика підприємства, її вплив на формування прибутку

2.3 Аналіз рівня рентабельності виробничої діяльності

3. Вдосконалення аналізу рентабельності діяльності підприємства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В умовах ринкових відносин суб'єктигосподарської діяльності незалежно від форми власності самі планують своюдіяльність і перспективи розвитку виходячи з розроблених ними господарськихзадач, попиту та пропозиції товарів і послуг.

Незамінним показником при плануваннівиробництва, а також при визначенні фінансового положення підприємства єпоказник рентабельності.

У процесі становлення ринкових відносин в Українівсі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. І тому необхідним єаналіз показників рентабельності діяльності підприємства з метою запобігти йогобанкрутства і для подальшої успішної діяльності з перспективами виходу наміжнародні ринки і тим самим підвищувати авторитет держави.

Мета дослідження — проаналізуватиприбутковість та рентабельність підприємства за декілька періодів і з’ясуватиякі фактори вплинули на їх зміни і які наслідки це мало для підприємства.

Дослідження проводяться на матеріалахфінансової звітності та облікової інформації Відкритого акціонерного товариства. Об’єктом дослідження роботи є фінансова робота підприємства, а саме показникиприбутку та рентабельності у динаміці за 2007 – 2009 роки.

При вивченні даної теми і для глибокого тавсеохоплюючого аналізу була використана методика аналізу динаміки та структури,методика факторного аналізу прибутку та рентабельності, методика аналізурентабельності за системою директ-костінг.

При написанні роботи були використані нормативнідокументи України, наукові розробки та навчальні посібники, періодичналітература, а також матеріали, що відображають господарську та фінансовудіяльність об’єкту дослідження. В роботі використані наукові розробки такихавторів, як Савицька Г.В., Попович П.Я, Баканов М.І., Ковалев В.В., ІваненкоВ.М., Бандурка А.М., Ненашев Е.В., Стоун Д., Хэррис Дж.М., Ван Хорн Дж.

1. Теоретичні засади аналізу рентабельностідіяльності підприємства

1.1 Поняття ісутність рентабельності

Рентабельність — це якісний, вартіснийпоказник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використанняресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції. Це найважливішаекономічна категорія, що притаманна всім підприємствам, що працюють на основігосподарського розрахунку. Вона означає прибутковість підприємства івизначається шляхом зіставлення одержуваних результатів (прибутку, валовогодоходу) з витратами. Будучи узагальнюючим показником економічної ефективностісільськогосподарського виробництва, рентабельність відображує ефективністьвикористання спожитих виробництвом ресурсів – трудових, земельних іматеріальних, результати реалізації продукції, можливості здійсненнярозширеного відтворення й економічного стимулювання працівників. Таким чином,рентабельність знаходить своє вираження насамперед у наявності прибутку./>

Прибуток підприємства в загальномурозумінні являє собою частину вартості прибуткового продукту, створеногопрацею, і є складовою частиною доходу підприємства. Всі підприємства реалізуютьпродукцію, відшкодовують витрати на виробництво, купують основні виробничіфонди і нормовані обігові засоби, та для нормальної діяльності вони маютьотримувати, крім того, ще й певний прибуток.

Таким чином, прибуток — це частина виручки,що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційнудіяльність підприємства.

Прибуток є основним фінансовим джереломрозвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної базиі продукції, всіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. Зурахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на йогозростання. Тобто прибуток, як економічна категорія відбиває дохід, якийстворений в процесі матеріального виробництва в процесі підприємницькоїдіяльності.

Порядок визначення прибутку:

Чистий доход від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) у звітному періоді визначається шляхом зменшеннядоходу (виторгу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на суми:

податку на додаткову вартість;

акцизного збору;

інших податків і зборів, включених доскладу доходу (виторгу) від реалізації продукції, нарахованих і сплачених(підлягаючій сплаті) відповідно до чинного законодавства;

інших відрахувань з доходу, включаючи наданізнижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають відрахуванню з доходувід реалізації продукції.

/> ,(1.1)

де Врп – виторг від реалізації продукції (товарів,робіт, послуг);

ПДВ – податок на додаткову вартість;

АЗ – акцизний збір;

П1 – інші податки і збори, включені доскладу доходу (виторгу) від реалізації продукції;

В1 – інші відрахування з доходу, включаючинадані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають відрахуванню здоходу від реалізації продукції.

Валовий прибуток (збиток) розраховується якрізниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ісобівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

/>,(1.2)

де /> – чистий виторг від реалізаціїпродукції;

Срп – собівартість реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг);

Прибуток (збиток) від операційноїдіяльності визначається шляхом збільшення валового прибутку на суму іншихопераційних доходів і зменшення на суму витрат, зв'язаних з операційноюдіяльністю, але не включених до складу собівартості реалізованої продукції, утому числі:

адміністративних витрат;

витрат на збут;

інших операційних витрат.

/>,(1.3)

де Пвал – валовий прибуток;

Вадм – адміністративні витрати;

Взб – витрат на збут;

/> – інші операційні витрати;

Фінансовий результат від звичайноїдіяльності до оподатковування визначається шляхом збільшення фінансовихрезультатів від операційної діяльності на величину

доходів від участі в капіталі;

інших фінансових доходів;

інших доходів і зменшення на суми

фінансових витрат;

утрат від участі в капіталі;

інших витрат.

Фінансовий результат від звичайноїдіяльності визначається шляхом зменшення фінансового результату від звичайноїдіяльності до оподатковування на суму податку на прибуток, визначеноговідповідно до діючого законодавства.

Чистий прибуток (збиток) визначається якалгебраїчна сума фінансового результату від звичайної діяльності і фінансовогорезультату від надзвичайних подій, скоректованого на суму податку знадзвичайного доходу.

Із загального балансового прибуткусплачується податок на прибуток. Величина, що залишилась, називається чистимприбутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, арешта поділяється на дві частини:

прибуток, що розподіляється між власникамимайна (капіталу) підприємства, спрямовується на заохочувальні виплати йогоперсоналу за результатами роботи та інші потреби (внески в благодійні фонди,формування фондів соціального заохочення та матеріального стимулювання);

прибуток, що залишається на підприємстві тавикористовується на інвестиційні потреби (фонд розвитку виробництва) істворення резервного фонду.

Сьогодні підприємства дістали певнусамостійність у формуванні власних фондів. Якщо раніше існували норматививідрахувань по фондах, то тепер підприємства можуть розпоряджатися прибутком навласний розсуд, вилучати з нього такі суми по різних фондах, які вони вважаютьза потрібне.

1.2 Показники рентабельності

Проблема рентабельності, методи їїкількісного виміру постійно знаходиться в центрі уваги при розробці методичнихі інструктивних матеріалів. У цьому плані заслуговує на увагу пропозиціяекономістів про введення класифікації показників рентабельності на абсолютні івідносні, у залежності від способу їхнього кількісного вираження.

Абсолютні показники рентабельності – цеваловий і чистий доход. Однак, абсолютні розміри чистого доходу, прибутку івалового доходу не дозволяють повною мірою порівняти економічні результати виробничоїдіяльності сільськогосподарських підприємств. Господарство може одержатиприбутку на тисячу карбованців і на мільйон. В обох випадках виробництво єрентабельним, а ефективність може бути різної, тому що вона залежить відрозмірів виробництва, структури продукції, величини витрат виробництва і такдалі. Тому для характеристики економічної ефективності виробництвавикористовують також відносні показники рентабельності, що виражаються у виді співвідношеннядвох сумірних величин: валового доходу, чистого доходу, прибутку та показниківефективності використання тих чи інших виробничих ресурсів або витрат. Відносніпоказники рентабельності можуть бути обчислені в грошовому вимірі або,найчастіше, у відсотках. З їхньою допомогою рентабельність сільськогосподарськоговиробництва може бути виражена як по валовій, так і по реалізованій (товарній)продукції [16; с. 288].

На практиці, в основному, використовуютьсявідносні показники рентабельності реалізованої продукції, які відображуютьсянормою або рівнем рентабельності. Вони розраховуються як по всій реалізованійпідприємством продукції, так і по окремих її видах. У першому випадкурентабельність продукції (Рр) буде визначатися як відношення прибутку відреалізованої продукції (П) до витрат на її виробництво і реалізацію (В):

Рр=П/В x 100% (1.4)

Рентабельність усієї реалізованої продукціїрозраховується також як відношення прибутку від реалізації товарної продукції довиторгу від реалізації продукції: по відношенню балансового прибутку до виторгувід реалізації продукції. Показники рентабельності всієї реалізованої продукціїдають представлення про ефективність поточних витрат підприємства іприбутковості реалізованої продукції.

У другому випадку визначаєтьсярентабельність окремих видів продукції. Вона залежить від ціни, по якійпродукція реалізується споживачу, і собівартості по даному її виду.

Усі вищенаведені показники рентабельностіхарактеризують економічну ефективність використання поточних виробничих витратна одержання продукції. Однак сільськогосподарські підприємства роблять нетільки поточні виробничі витрати, але і здійснюють капітальні вкладення назбільшення і відновлення основних засобів, вартість яких включається у витративиробництва кожного року не цілком, а частиною, рівної сумам амортизаційнихвідрахувань. Тому важливо знати ефективність використання одноразових витрат,матеріалізованих у засобах виробництва. У цих цілях використовуються відносніпоказники рентабельності виробничих фондів, що розраховуються як процентневідношення прибутку (П) до середньорічної вартості основних засобів (ОЗ) таматеріальних оборотних засобів (МобЗ) окремо, а також сукупних (основних іматеріальних оборотних разом узятих) засобів, називаних нормою прибутку:

Ці показники характеризують ефективністьвикористання:

в першому випадку – основних засобів,

у другому випадку – матеріальних оборотнихзасобів,

у третьому випадку – сукупних засобіввиробництва.

Вони показують, скільки прибутку отриманона одиницю вартості відповідних засобів виробництва. Чим більше прибуткуотримано на карбованець засобів виробництва, тим, ефективніше вонивикористовуються.

Немаловажне значення мають і показникирентабельності вкладень у підприємство. Вони визначаються по вартості майна,яке сільськогосподарське виробництво має в розпорядженні. При розрахункувикористовуються показники балансового і чистого прибутку. Вартість майнавизначається по бухгалтерському балансу підприємства. Крім прибутку прирозрахунку рентабельності вкладень можна використовувати виторг від реалізаціїпродукції. Цей показник характеризує рівень продажів на один карбованецьвкладень у майно підприємства.

Рентабельність власних засобів підприємствавизначається відношенням чистого прибутку до його власних засобів, визначенимпо балансу підприємства. Доцільно розрахувати і віддачу довгостроковихфінансових вкладень. Рентабельність довгострокових фінансових вкладеньрозраховується як відношення суми доходів від цінних паперів і пайової участі вінших підприємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.

 

1.3 Фактори резервів підвищеннярентабельності

Визначальним у змісті поняття“рентабельність виробництва” є величина прибутку. У зв'язку з цим установленняфакторів рентабельності являє собою насамперед установлення факторів, щовпливають на формування прибутку. Фактори прибутку можна умовно розділити надві групи:

1) фактори внутрішнього порядку, щозалежать від виробника продукції і носять суб'єктивний характер;

2) фактори зовнішнього порядку, що незалежать від товаровиробників і є об'єктивними.

До факторів внутрішнього порядку відносятькількість реалізованої продукції, її якість, витрати виробництва.

Кількість реалізованої продукції залежитьвід обсягу валової продукції і рівня її товарності. При зростанні обсягувалової продукції відбувається збільшення продукції підлягаючої збуту, тому щотемпи росту її внутрішнього споживання, як правило, нижче темпів росту валовоїпродукції, що створює умови для підвищення рівня товарності і збільшення на ційоснові грошового виторгу. Якість продукції впливає на величину прибутку таксамо через грошовий виторг, тому що продукція більш високої якості забезпечуєбільш високу реалізаційну ціну.

Нарешті, величина грошового виторгусільгоспвиробників залежить від термінів збуту продукції, її структури і ринківзбуту. Так, наприклад, ранні овочі, картоплю реалізують по більш високих цінах,чим пізні. За різними цінами збувають продукцію й у залежності від каналівреалізації: при продажі її державі, споживчій кооперації, на колгоспному ринку.

Важливим фактором прибутку є собівартістьпродукції. Зниження чи підвищення витрат виробництва впливає на розмірприбутку.

До факторів зовнішнього порядку відносятьсяринковий попит на продукцію та пропозиція і конкуренція виробників продукції.Високий чи низький попит на ту чи іншу продукцію, а також наявність чивідсутність конкурентів обумовлюють як кількість реалізованої продукції так ірівень цін на те, що в кінцевому підсумку впливає на розмір прибутку.

1.4 Значення аналізу показниківрентабельності діяльності підприємства

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефектвід діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобтовідносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. Узагальній формі рентабельність як відношення прибутку до витрат чи застосованихресурсів.

Рентабельність застосованих ресурсів єрентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений, як відношенняприбутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів,власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насампередакціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межудивідендів.

Рентабельність продукції характеризуєефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельністьусієї реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартостіреалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати такожвідношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.

У багато номенклатурному виробництві впроцесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групування. Насампередусі вироби групуються за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. Прицьому визначають кількість нерентабельних видів продукції розраховують частинуу % до загальної кількості виробів, а також їхню частку в обсязі реалізованоїпродукції.

Треба також визначити, чи є середнерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільнихвидів продукції, чи є нові перспективні вироби.

Дуже важливо здійснити групуванняпродукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:

Вироби з низькою рентабельністю;

Вироби з середньою або нормальноюрентабельністю;

Вироби високорентабельні.

При цьому потрібно дати оцінку часткикожної групи в загальному обсязі реалізації.

Також здійснюють групування виробів заознакою ступеня та напрямку зміни рентабельності порівняно з попереднімперіодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких:

Рентабельність помітно зросла;

Рентабельність суттєво не змінилась;

Рентабельність знизилась.

Групування виробів за названими та іншимиознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрямизбільшення прибутковості виробництва. При цьому треба врахувати дію нарентабельність продукції таких чинників:

Зміну ринкових цін на продукцію даногопідприємства;

Зміну податку на додану вартість;

Зміну рівня собівартості виробу з усімафакторами, які впливають на неї.

Серед чинників, які впливають насобівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції.Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бутизбільшення обсягів виробництва цієї продукції.

Показник рентабельності продукції в ціломупо окремих видах продукції та асортиментно-структурних зрушень у реалізаціїпродукції.

Рентабельність підприємства – найбільшузагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі факторивиробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів іпозареалізаційних фінансових результатів.[19 c.123]

Отже показники рентабельності більш повноніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їхвеличина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами.Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент вінвестиційній політиці та ціноутворенні.

Показники рентабельності можливо об’єднатиу декілька груп:

Показники, що характеризують окупністьвитрат виробництва та інвестиційних проектів;

Показники, що характеризують прибутковістьпродажів;

Показники, що характеризують прибутковістькапіталу та його частин.

Всі показники можуть розраховуватись наоснові балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистогоприбутку.

Отже, рентабельність як показник даєуявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, щовпливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарськудіяльність підприємства.

2. Аналіз показників рентабельностідіяльності ВАТ «СНВО ім. Фрунзе»

2.1 Організаційно-економічна характеристикапідприємства

ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» розташоване у м.Суми, яке знаходиться в північній частині Лівобережної України у зоні лісостепуі є обласним центром.

Підприємство розташоване на земельній площірозміром 3251 га. Виробничі площі об’єднання складають 2602,5 тис.кв.м. Іншаплоща зайнята під об’єкти соціально-культурного призначення., природоохоронніоб’єкти, підсобне сільське господарство та незавершене будівництво. Натериторії об’єднання існує розширена сітка залізничних шляхів та система автодорігдля оперативного рішення задач по перевезенню вантажів, необхідних для потребвиробництва та відвантаження готової продукції.

Підприємство розпочало свою діяльність у1896 році як «Сумські машинобудівні майстерні», засновані бельгійськимакціонерним товариством та місцевими цукровиробниками. У ті роки випускалопарові та підйомні машини для шахт Донбасу, виготовляло та ремонтувалообладнання для цукрових заводів.

За роки свого розвитку машинобудівнімайстерні перетворилися у велике підприємство, що мало назву «Сумськиймашинобудівний завод ім. Фрунзе».

В другій половини 60-х років завод перейшовна комплексні поставки хімічного обладнання.

У 1980 році у цілях забезпечення виконаннязавдань щодо поставки обладнання для атомної енергетики до складу об’єднаннявходить Сумський завод атомного енергетичного машинобудування.

У зв’язку з розширенням номенклатури тарішенням нових задач в області машинобудування у лютому 2004 року об’єднаннястає відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробничеоб’єднання ім. М.В. Фрунзе». На даний момент ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» — великиймашинобудівний науково-виробничий комплекс до складу якого входить декількапотужних спеціалізованих виробництв з високо оснащеними цехами, проектною,дослідною та випробувальною базою, що має можливість виготовляти машини таобладнання різного загально технічного призначення.

Організаційна структура підприємствавизначається статутом акціонерного товариства. З ціллю забезпечення керуванняпідприємством, його структурними підрозділами зверху донизу, узгодженості дійта відповідальності керівників за результати діяльності ввірених їм підрозділіввикористовується лінійний підхід до управління. Він полягає в побудовіраціональної структури та призначенні для кожного підрозділу керівника, якийпідпорядкований вищестоящому, що володіє повнотою влади у довіреному йомупідрозділі та здійснює лінійне керівництво через підпорядкованих йому лінійнихкерівників.

Для реалізації поставлених цілей тазавдань, а також забезпечення раціонального розподілу праці, за кожнимструктурним підрозділом закріплені відповідні функції, кожна з яких поділяютьсяна під функції, та мають свої визначені цілі, які закріплені за конкретнимикерівниками та виконавцями, та оговорені в їх посадових інструкціях.

Лінійні керівники наділені правом прийняттякінцевих, тобто обов’язкових до виконання рішень, що стосуються питаньдіяльності своїх підрозділів. Щодо деяких питань функціональні керівникинаділені правом прийняття кінцевих рішень для керівників одного з ним абонижчого рівня.

Керівники структурних підрозділіввідповідають за розробку положень про підрозділи та посадових інструкцій насвоїх підлеглих та доведення їх до конкретних осіб. Кожний керівник верхньоїланки має право делегувати частину своїх обов’язків та повноважень підлегломуйому лінійно-компетентному персоналу, але уся відповідальність при цьомузалишається за ним.

Вищим органом управління є збориакціонерів.

У період між зборами акціонерів Спостережнарада представляє акціонерів, та в межах своєї компетенції регулює діяльністьПравління, що є виконавчим органом акціонерного товариства та здійснюєкерування його поточною діяльністю.

На підприємстві склалася і дієорганізаційна структура управління, характерна для великих підприємствмашинобудівної галузі. Вона відповідає дивізійній продуктовій структурі.

Виробничий процес на підприємствіорганізований в цехах і окремих структурних підрозділах, які об'єднані вспеціалізовані виробництва. Кожне з них спеціалізується на випуску певної групитоварів і має право здійснювати достатньо незалежну політику в питанняхорганізації своєї виробничої діяльності. Виробництва знаходяться вбезпосередньому підпорядкуванні Правління товариства, на одному рівні звиробництвами знаходяться Дирекція з ЗЕД і маркетингу, Дирекція поматеріально-технічному забезпеченню і Структурний підрозділ директора зперсоналу і соціальних питань. Виробництва безпосередньо співробітничають здирекціями — співпраця “по горизонталі”.

Виробнича структура завдяки такій їїорганізації є достатньо ефективною: деякі питання вирішуються централізовано, адеякі — децентралізовано, що дозволяє формувати незалежну і в той же часпідконтрольну діяльність складових об'єднання ВАТ „Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе”.

Об'єднання налічує 8 виробництв.

Виробництво ГПА (газоперекачуючихагрегатів) і компресорів.

Виробництво “Машинобудівник” (виготовленнянестандартного устаткування).

Виробництво насосного обладнання.

Виробництво УБТ (бурильних труб, щообважнюють) і ВТ (провідних труб).

Виробництво хімічного обладнання.

Заготівельне виробництво.

Ремонтно-будівельне виробництво.

СП “Профіль” (виробництво алюмінієвихлистів).

Кожне виробництво очолює директор.Виробництва розділені на певну кількість цехів (ділянок), кожний з яких очолюєначальник.

На базі існуючого спеціалізованоговиробництва з метою підвищення ефективності управління і максимізації прибулибуло створено дочірнє підприємство «Завод бурильних і провідних обважненихтруб ».

Підвищення науково-технічного рівнявиробництва забезпечують конструкторсько-технологічні підрозділи, розробки якихвідповідають рівню досліджень спеціалізованих науково-дослідних установ. Окремівиробництва, завдяки винятковій спеціалізації, мають власні відділи і бюро.Наприклад, існує спеціальне конструкторське бюро (СКБ) хімічного обладнання,СКБ компресорного машинобудування, відділ головного конструктора насосноговиробництва (ці підрозділи займаються підготовкою конструкторськоїдокументації, проводять виготовлення, випробування і доведення нових зразківтехніки, уніфікують вироби, які впускаються підприємством, розробляють умовиексплуатації нової техніки і т. ін.).

Згідно даним 2009 року на даний моментпідприємство спеціалізується на випуску таких видів продукції (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Динаміка і структура товарної продукції (млн.грн)

Види товарної продукції Роки Відхилення 2009 р від 2007 р 2006 2007 2008 2009 сума % сума % сума % сума % сума % ГПА та запасні частини 315,2 55,1 324,1 60,3 363,1 54,4 527,8 60,2 +212,6 5,1 Обладнання для нафтогазового комплексу 42,1 7,4 41,4 7,7 59,6 8,9 63,5 7,2 +21,4 -0,2 Хімічне обладнання 48,2 8,4 21,1 3,9 29,7 4,5 33,9 3,9 -14,3 -4,5 Насоси та запчастини 72,6 12,7 64,3 11,9 69,9 10,5 80,3 9,2 +7,7 -3,5 Компресори та запчастини 13,1 2,3 12,4 2,3 16,8 2,5 24,5 2,8 +11,4 0,5 Інша продукція 81,3 14,1 74,6 13,9 127,8 19,2 146,4 16,7 +65,1 2,6 Всього 572,5 100 537,9 100 666,9 100 876,4 100 +303,9

За даними таблиці 2.1 можна зробитивисновок, що найбільший обсяг випуску в структурі товарної продукції займаютьГПА та запасні частини, в середньому це складає 382, 6 млн. грн за рік і за 4роки спостерігаємо як збільшення суми, так і зростання питомої ваги взагальному обсязі реалізації. Збільшився обсяг випуску компресорі та запаснихчастин з 13.1 млн. грн до 24.5 млн. грн та в середньому зросло виробництвообладнання для нафтогазового комплексу. На підприємстві постійно проводятьсядослідження, що ведуть до розширення номенклатури виробів та до випуску зовсімнових видів товарної продукції для різних галузей господарства.

Виробничий потенціал „СМ НВО ім. М.В.Фрунзе” використовувало протягом 2006-2009 років на достатньо високому рівні.Основні фонди підприємства формувалися за рахунок створення нових,реконструкції та капітального ремонту діючих основних фондів.

Таблиця 2.2

Динаміка і структура основних фондів ВАТ„СНВО ім. М.В. Фрунзе”, (тис. грн)

Категорії основних фондів Роки Відхилення /> 2006 2007 2008 2009 +/- % /> сума структура,% сума структура,% сума структура,% сума структура,% /> Виробничого характеру: 614785 31,0 604269 31,0 630737 31,8 668321 33,7 +53536 2,8 /> — будівлі і споруди 375468 18,9 359015 18,4 396090 20,5 415202 20,9 +39734 2,0 /> — машини та обладнання 3264 0,2 4388 0,2 2262 0,1 3871 0,2 +607 0,0 /> — транспортні засоби та інше 236053 11,9 249866 12,8 232385 12,0 249248 12,6 +13195 0,7 /> /> Невиробничого характеру: 1371286 69,0 1346938 69,0 1304460 67,4 1314518 66,3 -56768 -2,8 /> — будівлі і споруди - - - - - - /> — машини та обладнання - - - - - - /> — транспортні засоби та інше 1371286 69,0 1346938 69,0 1304460 67,4 1314518 66,3 -56768 -4,1 /> /> /> Разом основних фондів 1986071 100 1951207 100 1935197 100 1982 839 100 -3232 />

Спостерігаємо достатньо парадоксальнуситуацію, коли виробниче підприємство має більш ніж 65 % обладнанняневиробничого характеру. Аналізуючи оперативні дані, визначили, що витрати наремонт основних фондів в цілому по підприємству за 2009 р. склали 13 785 тис.грн, в тому числі капремонт близько 2 900 тис. грн, з яких капремонт обладнання1 000 тис. грн. За період з 2006 по 2009 роки на підприємстві введено 26найменувань нових машин, обладнання та агрегатів.

Підприємство постійно має потребу вкваліфікованих кадрах. За період з 2006 по 2009 роки чисельність персоналуоб’єднання зросла на 3557 чолові, що в динаміці складає 19,2 %. Це відбулося зарахунок збільшення кількості спеціалістів та робітників. Динаміку і структурутрудових ресурсів ВАТ надано в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Динаміка трудових ресурсів ВАТ „СМ НВО ім.М.В. Фрунзе”, (чол.)

Категорії працівників Роки Відхилення 2006 2007 2008 2009 +/- %

Керівники

Робітники

Спеціалісти

Службовці

1502

13457

3205

357

1474

12906

3289

306

1531

14595

3760

324

1515

16139

4084

309

+13

+2862

+879

-48

+0,86

+19,93

+27,43

-13,45

Всього 18521 17975 20215 22078 3557 +19,2

Освітній і віковий рівень кадровогоперсоналу об’єднання в цілому відповідає розподіленню робітників закатегоріями. Співвідношення свідчать про наявність кадрового потенціалу,здатного вирішувати виробничі і управлінські завдання.

По більшості економічних показників ВАТ„СНВО ім. М.В. Фрунзе” має досить перспективне стійке становище. За останніроки збільшилися прибутки підприємства, причиною чого є зростання обсягіввиробництва та реалізації продукції товариства, рівень рентабельності в середньомумав тенденцію до зростання.

Виробничий потенціал ВАТ використовуєтьсяна достатньо високому рівні, при чому, в порівнянні з минулими рокаминамітились тенденції до підвищення рівня використання виробничих потужностей.Забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, енергією та іншими ресурсамипротягом останніх 4 років було задовільним, що дало можливість працюватипідприємству повний робочий тиждень.

ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» є унікальним засвоїми технологічними можливостями та забезпечене найсучаснішим обладнанням.

Таблиця 2.4

Динаміка основних економічних показниківгосподарської діяльності

Показники Роки Відхилення /> 2006 2007 2008 2009 /> +/- % />

ВП у порівняльних цінах:

— на 1 середн. прац., тис.грн

— на 100 грн ОВФ, грн

711493,2

38,4

0,011

765764,2

42,6

0,013

795196,1

39,3

0,013

935926,1

42,4

0,014

+223832,9

+4

+0,003

+31,5

+10,4

+27,3

/>

ВП у поточних цінах:

— на 1 середн. прац., тис.грн

— на 100 грн ОВФ, грн

710145,6

38,3

0,012

753907,5

41,9

0,012

769867,3

38,1

0,013

915672,7

41,5

0,014

+205527,1

+3,2

+0,002

+28,0

+8,0

+16,0

/>

Товарна продукція

— на 1 середн. прац., тис.грн

548649,3

29,6

537852,7

29,9

666937,4

32,9

876375,7

39,6

+327726,4

+10,0

+59,0

+33,0

/> Валовий прибуток на 1 середн. прац., тис.грн 24,8 22,6 27,5 42,5 +17,7 +71,1 /> Чистий прибуток на 1 середн. прац., тис.грн 10,1 9,2 11,2 17,3 +7,2 +71,1 /> Рівень рентабельності, % 34,1 27,9 37,5 43,8 +9,7 +9,7 />

Конструкторські підрозділи забезпеченіпередовими системами автоматизованого проектування та сучаснимекспериментально-випробувальним обладнанням. високий технічний рівеньобладнання, яке створюється, досягається за рахунок високої кваліфікаціїінженерно-технічного персоналу, використання новітніх досягнень науки татехніки, а також за рахунок багаторічного співробітництва з вченими більш ніж20 академічних та науково-дослідних інститутів.

2.3 Асортиментна політика підприємства, їївплив на формування прибутку

Основну частину прибутку ВАТ «СНВО ім.Фрунзе» отримує від експорту продукції. В процесі аналізу вивчимо динаміку, атакож визначимо фактори зміни її суми. Прибуток від реалізації в цілому попідприємству залежить від чотирьох факторів першого рівня підпорядкованості:обсяг реалізації продукції (VРП); її структури (УДі); собівартості (Сі) та рівнясередньо реалізаційних цін (Ці).

Розрахунок впливу цих факторів на сумуприбутку можна визначити використовуючи данні табл. Додатків А і Б.

Сума прибутку від експортних операційпорівняно з 2007 роком у 2008 році зросла на 14978 тис. грн., або на 70,5%, а у2009 році вона зросла на 4578 тис. грн., що складає 21,5%.

Якщо порівнювати суму прибутку фактичну таумовну, розраховану виходячи з фактичного обсягу та асортименту але за плановоюсобівартістю продукції, дізнаємось, на скільки вона змінилась за рахунок обсягута структури реалізованої продукції. Щоб знайти вплив тільки обсягу продажу,необхідно базовий прибуток помножити на відсоток збільшення (зменшення) базовихпоказників по реалізації продукції в оцінці за плановою собівартістю.

Вплив зміни повної собівартості на сумуприбутку встановлюється порівнянням суми витрат фактичної з базовою, перерахованоюна фактичний обсяг продажу. Зміна суми прибутку за рахунок відпускних цін напродукцію визначається співставленням фактичної виручки з умовною, яку б підприємствоотримало б за фактичного обсягу реалізації продукції за плановими цінами.

Ці результати можливо отримати методомбазисних підстановок, поступово змінюючи базову виличну кожного факторногопоказника фактичною. Для цього побудуємо аналітичні таблиці (Додатки В і Г).

Таблиця 2.5

Алгоритм розрахунку та розрахунок впливуфакторів першого рівня на суму прибутку від реалізації

Показники Обсяг реалізації Структура товарної продукції Ціна Собівартість Сума прибутку, тис. грн. База база база база база 21242 Умов. 1 факт база база база 19241 Умов. 2 факт факт база база 19375 Умов. 3 факт факт факт база 47225 факт факт факт факт факт 36220

В табл. 2.5 за базу прийнято 2007 рік, зафакт — показники 2008 року. Коефіцієнт виконання плану розрахуємо за формулою:

Крп = ΣVРПі ф / ΣVРПі б(2.1)

де VРПіф – фактичний обсяг реалізаціїпродукції;

VРПіб – базисний обсяг реалізаціїпродукції.

Для 2007 року цей показник становить0,9058, а для 2008 року 0,7314. Побудуємо табл. 2.6 де за базу візьмемопоказники 2007р., а фактичними – показники 2009р.

Таблиця 2.6

Розрахунок впливу факторів першого рівня насуму прибутку від реалізації

показники Обсяг реалізації Структура товарної продукції ціна собівартість Сума прибутку, тис. грн. База база база база база 21242 Умов. 1 факт база база база 15536 Умов. 2 факт факт база база 16711 Умов. 3 факт факт факт база 87554 факт факт факт факт факт 25820

Якби не змінився розмір інших факторів,сума прибутку повинна була б зменшитись на 9,42 % у 2008 р, і на – 26,86% у 2009р, та, відповідно, скласти 19241тис. грн. і 15536 тис. грн. Визначаємо сумуприбутку при фактичному обсязі реалізації та структурі реалізованої продукції,але за плановою собівартістю та плановими цінами. Для цього від умовної виручкивіднімаємо умовну суму витрат:

Σ(VРПі ф * Ці б) – Σ(VРПі ф * Сіб).

Прибуток за таких умов склав у 2008 р — 19375тис. грн., у 2009 р – 16711тис. грн… Підрахуємо скільки підприємство отрималоб прибутку за фактичним обсягом реалізації, структурі та цінах, але за базовоюсобівартістю продукції. для цього від фактичної суми виторгу слід віднятиумовну суму витрат:

Σ(VРПі ф * Ці ф) – Σ(VРПі ф * Сіб).

Сума прибутку у даному випадку для 2008 р –47225 тис. грн., а для 2009 р – 87554тис. грн..

За даними табл. 2.8 та 2.9 можнавстановити, як змінилась сума прибутку за рахунок кожного фактора у 2008 та 2009роках. Покажемо це у формі таблиці (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Розрахунок зміни суми прибутку за рахуноккожного фактору

Зміна суми прибутку за рахунок: розрахунок 2008 р 2009 р Обсягу реалізації продукції Пумов 1 – Пб -2006 -5706 Структури товарної продукції Пумов 2 — Пумов 1 134 1175 Середніх цін реалізації Пумов 3 — Пумов 2 27850 70843 Собівартості реалізованої продукції Пф — Пумов 3 -11005 -61734 всього 14978 4578

Результати розрахунків показують, щозбільшення прибутку відбулося переважно за рахунок збільшеннясередньореалізаційних цін. У зв’язку зі збільшенням собівартості продукції сумаприбутку зменшилась у 2008 р на 11005 тис. грн., а у 2009 р на 61734 тис. грн…Також негативно вплинуло на прибуток і зменшення обсягу реалізації, через якийсума прибутку зменшилась відповідно у 2008 р – 2006 тис. грн., 2009 р – 5706тис.грн.

Слід проаналізувати також зміни бази тадинаміку прибутку від реалізацій окремих видів продукції, величина якоїзалежить від трьох факторів першого порядку: обсягу продажу продукції (VРПі),собівартості (Сі) і середньореалізаційних цін (Ці). Факторна модель прибуткувід реалізації окремих видів продукції має вигляд:

Пі = VРП і * (Ці – Сі) .(2.2)

Розрахунок впливу факторів на зміну сумиприбутку за окремими видами продукції виконується методом базисних підстановок:

П б = VРП б (Ц б – С б) ;(2.3)

П умов 1 = VРП ф (Ц б – С б);(2.4)

П умов 2 = VРП ф (Ц ф — С б);(2.5)