Реферат: Аналіз економічної нестабільності в Україні
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКЕТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ
МАЛОЇАКАДЕМІЇ НАУК
АНАЛІЗЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Роботу виконала
Гулих ОлександраГеннадіївна,
учениця 201 групи
Науковий керівник
викладачекономіки
Дяченко Н. О.
Красноармійськ
2005
Зміст
Вступ
Розділ 1. Загальна характеристикаекономічних явищ
1.1 Засоби регулювання національноїекономіки
1.2 Цикли ділової активності
1.3 Кейнсіанська теорія
Розділ 2.Інфляція та антиінфляційна політика держави
2.1 Основнепоняття інфляції
2.2 Типи іпричини інфляції
2.3Антиінфляційний та дефляційний розрив
2.4 Антиінфляційні методи
2.5 Динаміка інфляційних процесів
2.6 Підсумкиекономічної ситуації в Україні за перше півріччя 2005 року
Розділ 3.Інші макроекономічні показники національної економіки
3.1 Безробіття:основні визначення та вимірювання
3.2 Різновидибезробіття. Повна зайнятість. Природний рівень безробіття.Концепція NAIRU
3.3 Аналізбезробіття в Україні
Заключення
Список використаної літератури
Вступ
Макроекономіка– економічна теорія, яка включає у себе розглядання закономірностей взаємодіївеличин, а також дає опис функціонування систем національної економіки. Цятеорія дає чіткі рекомендації зі стабілізації економіки країни, вивчає механізмправління держави.
Історичносклалося так, що найважливіша функція уряду – забезпечувати повну зайнятістьресурсів і стабільний рівень цін. Жодна з відомих нині ринкових економічнихсистем не функціонує стихійно. При цьому напрямок й форми державного втручаннязмінюються відповідно до ситуації, що склалася у економічній системі. Вибір адекватноїполітики дозволяє запобігти інфляції та безробіттю. Маніпулювання податками йрозмірами видатків бюджету, контроль за цінами – є одним з головнихінструментів, за допомогою яких може здійснюватися подолання вище згаданихфакторів.
Як відомо, сучаснеекономічне становище характеризується нестабільністю, отже, Україна знаходитьсяу передкризовому становищі згідно фазам економічного циклу.
У цій роботі булирозглянуті такі питання: основне поняття й динаміка інфляції та безробіття,загальний розгляд економічної теорії нестабільності.
Розділ1. Загальна характеристика економічних явищ
1.1Засади регулювання національної економіки
Для регулюванняекономіки використовуються фінансово-кредитна, бюджетно-податкова системи правона власність, зовнішньоекономічні видатки, інформаційні потоки та інше. Насучасному етапі більшість країн, у тому числі й Україна дійшли висновку, щоекономічне зростання національної економіки необхідно розглядати як складовучастину суспільного розвитку. У зв’язку з цим великого значення набувають такіпроблеми великого значення як:
- економіяприродних ресурсів, охорона навколишнього середовища, у тому числі запобіганняекономічним зловживанням і катастрофам;
- підвищеннясприйнятливості економіки до досягнень НТП;
- впровадженняресурсозберігальних технологій;
- скороченнянерівності в розподілі доходу;
- збереженняморальних цінностей і традицій суспільства;
- розвитоктворчого характеру праці і новаторського потенціалу людини тощо.
Для Українизростання економіки та розвиток соціально-економічної перебудови припускаєздійснення глобальних перетворень при проведенні реформ.
/>Постійне повторення періодів підйомуі спаду економічної активності, що через зміни взаємозалежних показників –темпу економічного росту, рівнів зайнятості, виробництва й інфляції єекономічним циклом. Він поділяється на такі фрази: криза, депресія, пожвавленняі підйом. У деяких джерелах можна побачити й інші назви цих фраз: пік, спад(рецесія, дно і пожвавлення), але економічна суть буде залишатися незмінною.
- Криза.Спостерігається спад виробництва, тобто зменшення обігів випуску продукції.Рівень зайнятості зменшується, ставка заробітної плати знижується, ставкавідсотка підвищується, знижуються темпи економічного росту.
- Депресія.Спад виробництва припиняється. Рівень зайнятості падає. Обсяг інвестиційскорочується, тому що скорочується національний доход. Ставка відсотказменшується.
- Пожвавлення.Випуск продукції збільшується до передкризового рівня, тобто спад виробництвазаміняється піднесенням. Рівень зайнятості починає зростати, ставка відсотказростає, ціни зростають.
- Підйом.Обсяги виробництва збільшуються до нового максимального рівня, що перевищуюпередкризовий. Зайнятість досягає природного рівня. Ціни ростуть, ставкавідсотка збільшується, ставка заробітної плати збільшується, збільшується обсягінвестицій, спостерігається економічний бум.
Існують двітенденції цін: інфляція та дефляція.
Інфляція – стійкатенденція до підвищення середнього рівня цін.
Дефляція – стійкатенденція до зниження середнього рівня цін.
Це свідчить про те, що економічні умови ніколи не залишаютьсясталими. Економічне піднесення прокладає шлях до спаду. Уроки спаду ВВП,зайнятість та реальні доходи населення падають, прибутки зменшуються, людивтрачають роботу. В ідеальній економіці реальний ВВП зростав би швидкими,сталими темпами. Рівень цін, який визначається індексом споживчих цін чидефлятором ВВП, залишався б незмінним або ж зростав досить повільно. Врезультаті незначними були б інфляція та безробіття. Ці два види економічної нестабільностібудуть розглянуті у цій роботі.
1.2Цикли ділової активності
Циклічно змінюються обсяг випуску, рівень зайнятості,безробіття, інфляції, процентної ставки, обсяг грошової маси тощо. Проте основнимиіндикаторами фрази циклу служать:
- рівеньзайнятості;
- рівеньбезробіття;
- обсягвипуску.
У галузях засобів виробництва і споживчих товарів тривалоговжитку на зміну економічних фаз реагують найбільше рівень зайнятості та обсягвипуску. В галузях, які випускають споживчі товари короткостроковоговикористання. Коливання цих індикаторів фаз економічного циклу є значноменшими.
Фактичний реальний обсяг випуску коливається при цьомунавколо потенційного рівня ВВП, під яким ми розуміємо обсяг виробництва заумови повної зайнятості ресурсів коливання фактичного обсягу ВВП навколопотенційного характеризується показником, який має назву “розрив ВВП” .
Розрив ВВП = />,
де У – фактичний обсяг виробництва, у* — потенціальний ВВП,
Коли У < у* спостерігаєтьсявідставання ВВП – обсяг продукції, який економіка втрачає через неповневикористання свого виробничого потенціалу.
Коли У > у* спостерігаєтьсяситуація перевищення фактичним ВВП свого потенційного рівня. Це явищезустрічається значно рідше ніж його виникнення здебільшого пов’язано з понадвстановленими нормативами, понаднормова праця, залучення додаткових змін.
Отже, економічнийцикл (цикл ділової активності) – це періодичний підйом або спад реального ВВПна фоні загальної тенденції до зростання.
Причинамициклічності можуть бути:
- НТР, яківживають на інвестиції та споживчі витрати, відповідно на виробництво,зайнятість і рівень цін;
- Політичніі випадкові події;
- Зміни вкредитно – грошової політиці;
- Нестачанаціональних інвестицій.
/>
Серед цих причину нашій державі спостерігаються саме зміни цін на нафту, газ, цукор:
За заявою Міністерство аграрної політикиУкраїни пропонує збільшити ціни на цукровий буряк врожаю поточного року до 225грн (тому, мінімальну ціну на цукор до 3,150 тис.грн./тону (від 8 серпня 2005р.). Це питання мало бути розглянуте на засіданні Кабінету міністрів та з 1вересня 2004р до 1 вересня 2005р. У рамках встановлених їм цін (квот) на рівні 2370 грн та 165 грн за тону ( з урахуванням ПДВ).1.3 Кейсіанська теоріяКейнсіанскатеорія нестабільності прямо передбачує необхідність проведення державноїекономічної політики. З точки зору кейнсіанстванедостатність валових видатків призводить дозбільшення безробіття, лишок валових видатківпороджує інфляцію. Таким чином, правлінню необхідно загальні видатки векономіці, коли вони занадто високі та навпаки, збільшувати видатки, коли вонизанадто низькі.
Фіскальна політика базується на двох основних висновках економічноїнауки.
— По перше, збільшення державних видатків збільшує загальну пропозицію таведе до розширення об’єму випуску продукції та рівня зайнятості.
— По друге, збільшення суми податків скорочує особистий прибуток домашніх господарств тапризводить до скорочення видатків, об’єму випуску продукції та зайнятості.
Фіскальнаполітика може як по різному впливати на стабільністьнаціональної економіки. Якщо правління використовує мірифіскальної або грошової політики, намагаючись приблизити об’єм випуску продукціїдо її потенціального рівня і пітримати стабільність цін, це називаєтьсяполітикою стабілізації.
Політикастабілізації представляє собою дії правління за контролем надекономічною ситуацією з метою максимально приблизити рівень ВНП до йогопотенціального рівню і підтримати низькі стабільні темпи інфляції. Метоюполітики экономічного росту є збільшення фактичнихоб’ємів ВНП. Політика обмеження ділової активності, навпаки, спрямована назменшення реального об’єму ВНП порівняно з його потенціальним рівнем.[1] Бюджет — це детальний опис видатків, а такожфінансових планів окремих громадян, компаній або правління. Бюджетний дефіцит — це перевищення розмірів державних видатків над розміромбюджетних надходжень. Коли правління має дефіцит бюджету, то його прибутокбільше витрат.
Який же вплив поняття динаміки бюджетного дефіциту на розвиток всієїекономіки в цілому та її окремих показників? Бюджетний дефіцитпотребує у фінансуванні та, як правило,це фінансування проводиться за допомогою запозичень, як на внутрішньому, так ина зовнішньому ринках. Без сумніву іноді влада користується іншими методамифінансування, серед яких найбільш пагубним для економіки в цілому є інфляційнефінансування.
Розділ 2. Інфляція та антиінфляційна політика держави
2.1 Основне поняття інфляції
Інфляція – стійка тенденція до підвищення загального рівня цін. Підцим поняттям розуміють знецінення грошової одиниці і систематичне зростанняцін. Цей процес властивий більшості економічно розвинутих і країн, якірозвиваються.
Це поняття супроводжується порушенням законів грошового оберту, отжеголовною причиною розвитку є прагнення витрачати суспільством більшого, ніжпередбачено економічним балансом держави. Як наслідок перевищується обсягмаксимального видобутку продукції в зв’язку з чим відбувається підвищення цінна неї.
Рівень інфляції – відносна зміна середнього(загального) рівня цінвизначається різними ціновими індексами: індексом Ласпейреса, індексом Пааше таіндексом Фішера.
2.2 Типи і причини інфляції
Інфляція попиту виникає як наслідок надлишковихсукупних витрат (сукупного попиту) в умовах, близьких до повної зайнятості.
Інфляція витрат виникає як наслідок підвищеннясередніх витрат на одиницю продукції і зниження сукупної пропозиції.
Цей тип інфляції призводить до стагфляції, тобто до одночасного ростуінфляції і безробіття на фоні спаду виробництва (стагнація в поєднанні зінфляцією). Підвищення середніх витрат скорочує прибуток фірм, що призводить дозниження випуску фірм і падіння сукупної пропозиції в цілому. При старому рівнісукупного попиту зниження сукупної пропозиції до росту середнього рівня цін ізбільшенню темпів інфляції. Причини підвищення середніх витрат виробництва:
- підвищення нормальної заробітної плати, що врівноважуєтьсязбільшенням продуктивності праці;
- підвищення цін на сировину;
— збільшення податків і ріст “податкового клинцю”.
Інфляція витрат відомою мірою самообмежена: спад виробництва, тому щопри зростаючому рівні безробіття нормальна заробітна плата поступово знижується.
Латентна (подавлена) інфляція – вид інфляції закритоготипу, коли вона проявляється не у відкритому зростанні цін, а у виглядіпостійного дефіциту товарної маси, або падіння якісних характеристик продукції(властива адміністративній економіці); або проявляється у відсутностіплатоспроможного попиту у зв’язку з затримкою виплат заробітної плати, пенсій,стипендій тощо (властива перехідній економіці).
Поєднання інфляції попиту й інфляції витрат утворює інфляційнупружину, у котрої збільшені інфляційні чекання економічних агентів виконуютьроль передатного механізму. Бюджетно-податкова або кредитно-грошова експансія,спрямована на короткострокове стимулювання сукупного попиту, викликає інфляціюпопиту з наближенням економіки до стану повної зайнятості ресурсів. В умовахінфляції попиту економічні агенти поступово коректують свою поведінку: ставкиномінальної заробітної плати підвищуються в нових трудових угодах відповідно дозрослих інфляційних чекань. Підвищення ставок номінальної заробітної плативикликає ріст середніх витрат виробництва, що є основною для розгортанняінфляції витрат. Якщо уряд і Національний банк не мають у своєму розпорядженніінструментів управління інфляційними чеканнями, то на основі пружини “заробітнаплата – ціни виникає гіперінфляція.
Вона являє собою некеровану інфляцію зі швидким темпом росту цін, щоробить особливо руйнівним вплив на зайнятість і випуск, тому що в цих умовахекономічно вигідно вкладати кошти в спекулятивні операції, а не в інвестиціїситуація недовіри до непослідовної політики уряду і Національного банку,характерна для багатьох перехідних економік, є придатним “середовищем” длярозгортання некерованої інфляції.
Основні витрати непередбаченої інфляції пов’язані з перерозподіломдоходів:
— перерозподіл доходу між домашніми господарствами і державою. Приінфляції одержувачі доходу у вигляді заробітної плати втрачають його частину,оскільки купівельна спроможність середньої заробітної плати зменшується.Платиться інфляційний податок – “сеньйораж”, що одержує держава;
— перерозподіл національного доходу між учасниками виробництва йодержувачами трансфертних виплат. Прибутки учасників виробництва ростуть вумовах інфляції. Одержувачі ж трансфертних виплат втрачають частину доходу,оскільки номінальні ставки пенсій і виплат часто не індексуються;
— перерозподіл прибутку між працею і капіталом. Ціни на благазмінюються швидко, а ціна праці збільшується, але з запізненням;
— перерозподіл від кредиторів до дебіторів. Дебітори повертають борггрошима з купівельною спроможністю, що зменшилась. Одним з основних дебіторів єдержава (державні облігації, акції і т.д.).
Інші витрати інфляції:
- утруднення планування господарської діяльності;
- витрати, що виникають при боротьбі з інфляцією (безробіття).
Вплив інфляції на рівень реальних доходів суперечливий. Інфляціяпо-різному впливає на перерозподіл прибутків у залежності від того, чи є вонаочікуваною або непередбаченою.
Непередбачена інфляція призводить до зниження усіх видів доходів і“субсидіює” тих економічних агентів, чиї номінальні прибутки зростають швидше,ніж середній рівень цін. В умовах несподіваної інфляції одержувачі позичоквиграють за рахунок кредиторів, тому що борги повертаються грошима, щознецінились. Уряди, що нагромадили значний державний борг, нерідко проводять політикукотороткострокового стимулювання інфляції, що сприяє відносному знецінюваннюзаборгованості.
Якщо економічні агенти мають диверсифіковані джерела доходів, то вониможуть одночасно “виграти” і “програти” в умовах росту рівня інфляції. ВУкраїні й інших перехідних економіках наслідки інфляції видаються важкими длязначного числа сімей тому, що в дореформених економіках основним видомсімейного доходу була фіксована заробітна плата. З реформуванням систем оплатипраці і розширенням числа джерел доходів негативні наслідки інфляції можутьбути поступово еліміновані.
У випадку очікуваної інфляції одержувач доходу може вжити заходи, щобзапобігти або зменшити негативні наслідки, що, у іншому випадку, відіб’ються нарозмірі його реального доходу. Корегування номінальних доходів може бутиздійснене з урахуванням рівняння Фішера, яке показує, що номінальна процентнаставка може змінюватися під впливом двох причин: внаслідок зміни реальноїпроцентної ставки або ж внаслідок зміни рівня інфляції. Воно має такий вигляд:
і = r + π
У відповідності з рівнянням Фішера, збільшення рівня інфляції на 1%призводить до підвищення номінальної процентної ставки на 1%. Це співвідношенняміж рівнем інфляції і номінальною процентною ставкою має назву ефекту Фішера.
При визначені чинників інфляції розрізняють монетарні и немонетарніпояснення інфляції, що можуть перетинатися в економічній реальності.
Інфляція виникає, якщо:
- темп приросту номінальної кількості грошей перевищує темпприросту реального національного доходу при незмінній швидкості обертаннягрошей. Підтримують прихильники монетарних пояснень інфляції. Банківськасистема для покриття зростаючих витрат держави (бюджетного дефіциту) припускаєдодаткову емісію грошей;
- швидкість обертання грошей перевищує ріст реальногонаціонального доходу при незмінній номінальній кількості грошей. Попит на грошіпадає, тобто збільшуються витрати на їхнє утримання внаслідок підвищенняшвидкості розрахунків або заміни грошей цінними паперами;
— номінальна кількість грошей і швидкість їхнього обертанняперевищують ріст реального національного доходу. Є підставою для немонетарнихпояснень інфляції.
Монетаристи підтверджують, що головною умовою існування інфляції єзбільшення грошової маси.
Причини інфляції з погляду немонетарної теорії :
— перерозподіл національного доходу;
— збільшення сукупного попиту;
— зміна структури попиту;
— адміністративне підвищення цін монополіями, олігополіями ідержавою.
2.3 Антиінфляційний та дефляційний розрив
Коливання рівноважного рівня випуску навколо потенційного призводятьдо виникнення так званих рецесійних та інфляційних розривів.
Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупнихпопит (сукупні витрати) для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості. Подолання його можливе за рахунокстримування сукупного попиту. При цьому скорочення рівноважного сукупногодоходу дорівнює:
/> = — інфляційний розрив />x мультиплікаторавтономних витрат.
Інфляційний податок – вимушена плата всіх економічних агентів врезультаті зростання середнього рівня цін, яка перерозподіляє частину їхніхдоходів на користь держави:
IT=π(M/P),
Де IT – інфляційний податок; π – темп приросту інфляції за рік(%),M/P – рівень запасів грошових коштівекономічних агентів у реальному вираження.
Дефляцій ний (рецесійний, регресивний) розрив – величина, на якуповинен зрости сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб підвищитирівноважний рівень ВВП до не інфляційного рівня повної зайнятості. Подоланняпрецесійного розриву забезпечується стимулюванням сукупного попиту. При цьомуприріст сукупного рівноважного доходу /> дорівнює:
/> =дефляцій ний розрив />x мультиплікаторавтономних витрат.
/>
/> Y<Ý
Рис. 1Інфляційний розрив:
Y – фактичний рівноважнийрівень виробництва,
Ý – потенційний рівеньвиробництва.
Y Рецесійний розрив
/>
/> Y<Ý
Рис.2 Рецесійнийрозрив
2.4Антиінфляційні методи
Сеньйораж — доходдержави, який вона отримує в процесі монетизації дефіциту бюджету. Сеньйоражвиникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реальногоВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін.
ЕфектТанзі-Олівера — свідома затримка платникам податків термінів внесенняподаткових платежів в державним бюджет в умовах підвищеного рівня інфляції.Такий ефект спостерігається в процесі накопичення інфляційного тиску векономіці, коли створюються економічні стимули для перенесення термінів сплатиподатків, у зв’язку з тим, що під час затримки виникає знецінення грошей, врезультаті якого виграє платник податків. В цьому випадку дефіцит держбюджету ізагальна нестабільність фінансової системи можуть зрости.
Метоюантиінфляційної політики є помірність рівня і керованість інфляції. Придушенняінфляції необхідно при загрозі гіперінфляції. У зв’язку з тим, що головнапричина інфляції криється в збільшені грошової маси, то боротьба з неюпередбачає скорочення темпу росту грошової маси, що викликає скорочення обсягувиробництва і падіння зайнятості. Уряд відшуковує шляхи скороченя темпівінфляції з найменшими витратами.
Шокова терапія – різке скорочення темпу росту грошової маси. Припроведенні шокової терапії інфляційні чекання знижуються, тобто довіра досильного і цілеспрямованого уряду зростає. Зниження інфляційних чекань понижуєтемпи інфляції. Шокова терапія сильно впливає на зайнятість і обсягвиробництва. При проведенні грошового обігу проводять грошові реформи(деномінацію, нуліфікацію, ревалоризації.
2.5Динаміка інфляційних процесів
За степеннюінтенсивності процесу розрізняють чотири типа інфляції: 1) нормальная, 2) помірна,3) галопуюча та 4) гіперінфляція. При нормальній інфляції ціни ростуть повільно, примірно на 3-3,5%, при помірній — до 10% в год. При галопуючій інфляції ріст цін складає від 20до 200% у рік. При гіперінфляції ціни ростуть «астрономічними» темпами. Гіперінфляцією признається ріст цін не менш 50% в місяць на протязі тривалого періоду часу – півріччя або більше… При гіперінфляції зростання цін за рік складаєне менш ніж 130 раз.
В умовах помірної інфляції темп росту цін постійний.Номінальний валовий національний продукт зростає з урахуванням темпуінфляції, не змінюючи темпів росту реального валового національного продукту.При цьому очікуваний темп інфляції, як правило, ураховується у формальних та неформальних комерційних угодах. Такая помірна інфляція типовадля ринкової економіки. Вона триває довгий час і розглядається як нормальне економічне явище.
Відміна помірної,галопуючої та гіперінфляції зв’язані зі зміною вартості грошей та їх ролі векономіці. Так при помірній інфляції вартість грошей зберігається, томувідсутній ризик складання угод у номінальних цінах.При галопуючій інфляціїбільшість контрактів “прив’язується” до росту цін або до іноземної валюти,наприклад, до долару США. При галопуючій інфляції гроші починають прискореноматеріалізуватися у товари, і кредит по звичайній ставці не надається.
У найбільш критичних своїх фазах інфляція переходить утак звану гіперінфляцію, у ході якої вартість грошей падає так швидко, шо вонине в змозі виконувати свої головні функції. При такій інфляції держава неседодаткові розтрати, так як свої поточні видатки вона через взимання податківкомпенсує лише частково. Податки, сплачені більш дешевими грішми, компенсуютьчастину реально використаних державою коштів.
При гіперінфляції гроші витісняються ізоберту. На зміну товарно-грошовому обороту йде бартер. Розходження динаміки ціні заробітної плати стає катастрофічним і починає впливати на рівень життянавіть найбільш забезпечених шарів населення.
Наростання інфляції від помірної до галопуючої, апотім і гіперінфляції не неминуче. Гіперінфляція – явище рідкісне для країн ізринковою економікою, чого не можна сказати про галопуючу інфляцію. Остання часвід часу розгоряється навіть у промислово розвинених країнах. Головна тенденціядержав таких як США – помірна інфляція. Державне втручання, яке направлене нарегулювання грошового оберту використання системи оподаткування дозволяєутримувати інфляцію у економічно допустимих рамках.
У період функціонування класичного ринкового господарства будь-якепадіння виробництва неминуче супроводжувалось різким пониженням цін. Удвадцятому сторіччі ця закономірність не простежувалася, перед усім, у силумонополізації економіки і ефективності державного регулювання. У економіцізахідних держав у останні десятиріччя високі темпи інфляції неодноразовоспостерігалися навіть у періоди спаду виробництва. Найбільш характернийприклад такого явища -1972-1974 гг. період «нефтяної»кризи, визваної різким збільшенням цін на паливо країнами ОПЕК. Явищестагфляції, яке спостерігалося у ті роки представляло собою типову структурноекономічну кризу. Збільшення цін на паливо, з одного боку, викликало згортаннявиробництва у енергоміських підприємствах, а з іншого боку стимулювало випускобладнання на основі ресурсозберігаючих технологій. Це потребувало докорінноїперебудови усіх натурально-вартісних пропорцій, їх притирки, взаємопристосування на основі співвідношення платездатних пропозиції та вартості. Всеце вилилося у тривалий процес, у ході якого ціни у силу особливостей сучасноїекономіки мали можливість змінюватися у бік збільшення. Таким чином, в умовахструктурної кризи інфляція проявилася як об’єктивний процес, провокуючийформування нових макроекономічних пропорцій.
2.6 Підсумки економічної ситуації в Україні за першепівріччя 2005 року
(Із виступу Президента України В. Ющенка на розширеному засіданніуряду, присвяченому підсумкам діяльності за перше півріччя 2005 р.)
Як повідомляє всеукраїнське видання журналу “Казна”, ПрезидентУкраїни В. Ющенко заявив, що в першому півріччі поточного року більшістьзавдань, які стояли перед урядом, виконано. Ним було повідомлено, що рівеньзростання ВВП становив 4%, а рівень інфляції – 6,4%. Глава держави вважає 4%зростання ВВП “після тих стресів, які сталися в Україні на ринкунафтопродуктів, у галузі металургії і девальвації курсу ” є досить позитивнимпоказником, що “засвідчує високу динаміку української економіки”. “ 4% ВВП длясьогоднішнього стану економіки Східної Європи чи країн СНД – це один із добрихпоказників,” – сказав він.
Президент також повідомив, що за перше півріччя обсяг промисловоговиробництва в Україні зріс на 5%, валова продукція сільського господарства – на6%, експорт товарів і послуг на 10, імпорт – на 26, оборот роздрібної торгівлі– на 19,8%. Реальні доходи населення на січень–травень 2005 року зросли, заінформацією В. Ющенка, на 26,2%, реальна заробітна плата – на 17%, доходизведеного бюджету – в 1,5 рази, прибуток підприємств – на 40%, інвестиції восновний капітал – на 15%. Він, зокрема, поінформував, що за перше півріччяпоточного року середня заробітна плата в Україні зросла на 17%, мінімальна – на30,8%, мінімальна пенсія – на 16,6% і середня пенсія – на 20,8%. Упромисловості заробітна плата зросла на 28,7%, в галузі освіти – на 44,3%, усфері охорони здоров’я – на 40,3% і в галузі культури – на 56,7%. Крім цього,допомога по догляду за дитиною до трьох років зросла на 12,5%, допомогаодиноким матерям на дітей до шести років – на 5,8%, а допомога дітям інвалідамдо шести років – у 1,5 рази.
При цьому, зазначив Президент, дуже важливо, що в цей період вдалосявтримати контроль за споживчими цінами, і за перше півріччя рівень інфляції вУкраїні становив 6,4%. “Динаміка інфляції чудова, і це означає, що за останнімивикликами контролю за роздрібними цінами завдання виконано,” – сказав В.Ющенко. За його словами, 6,4% інфляції – це той макроекономічний показник, щовідповідає ціновій концепції 2005 р.
За січень-червень поточного року інфляція споживчих цін перевищиламинулорічну за відповідний період на 2 відсотки (6,4 проти 4,4 відсотка). Томупріоритетом і надалі має залишатися нормалізація цінового тиску, навіть якщовона викличе послаблення інших макроіндикаторів. Орієнтація на досягненнянормативного зростання ВВП може погіршити перспективу довготерміновогопіднесення. Він, як відомо, неможливий при сталому перевищенні інфляцією межібезпечного порогового значення, що становить 10 відсотків. Ціновийтренд у червні залишився низхідним. Якщо у другому кварталі минулого року цінизросли на рівні попереднього (2,2 відсотка), то цьогоріч майже наполовинуповільніше (2 відсотки проти 4,4 відсотки). Як висновок – сформованадезінфляційна тенденція: у другому кварталі споживчі ціни зростали затухаючимтемпом (фаза ремісії). Не підтвердилося припущення щодо уповільнення рухливостімонетарних агрегатів. Нацбанк дегенерував грошову пропозицію через зменшеннячистих нетто-інтервенцій: якщо за шість місяців 2004 року чиста кредитна емісіязросла на 31,7 відсотка, то протягом січня-червня поточного – на 24,2 відсотка.Але фіскальна активність екс-уряду компенсувала таке монетарне стиснення. Вцілому монетарно-фіскальне управління сприяло утриманню інфляції під контролем,хоч внесок бюджетної політики мав відмінності.
Але не дивлячисьна тогорічній рівень, варто звернути увагу на те, що у минулому роцівипереджуючими темпами збільшувалися ціни виробників промислової продукції. Напротязі дев’яти місяців 2004 року у Донецькій області вони зросли майже натретину, а в цілому за рік на 40%. Зараз, імовірно, відбувається передача наспоживчий ринок накопленого інфляційного потенціалу. З’явилися основизапевняти, що він вже вичерпаний: у вересні 2004 року оптові ціни упромисловості області були вищі, ніж у грудні 2004 року, лише на три відсотки.Можливо, і споживчі ціни урівноважаться. Існують також багато факторів, здатнихзбільшити рівень інфляції. Наприклад, різка зміна збільшення цін на картоплю.
Розділ 3. Інші макроекономічні показники національноїекономіки
3.1 Безробіття: основні визначення та вимірювання
Другою серйозною макроекономічною проблемою є безробіття. Поняття“повна зайнятість” досить складне у плані визначення. На перший погляд, йогоможна було б трактувати в тому розуміння, що всі 100% робочої сили маютьроботу. Проте це не так. Певний рівень безробіття вважається нормальним іцілком виправданим.
Робоча сила. Особи поза робочою силою. Зайняті. Безробітні. Рівеньбезробіття
У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими у 1983р.Міжнародною організацією праці (МОП), все населення можна поділити на трикатегорії:
1) зайняті – це ті люди, які виконують будь-якуоплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють черезхворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятийнеповний робочий день;
2) безробітні – ті, хто не має роботи, але шукає її абочекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Конкретніше: людинавважається безробітною, коли вона відповідає трьом категоріям, які мають місцеодночасно:
- “без роботи”;
- “робить активні спроби знайти роботу”;
- “готова відразу ж стати до роботи”.
Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активненаселення в даний момент часу;
3) особи поза робочою силою, або економічно неактивненаселення – це перш за все люди у віці до 16 років, а також ті, хто перебуває вспеціалізованих установах (наприклад, психіатричних диспансерах, лепрозоріях,виправних закладах тощо); до цієї категорії належать і особи, що вибули зіскладу робочої сили, — дорослі, які потенційно мають можливість працювати, алене працюють і не шукають роботи (навчаються, перебувають на пенсії, надтохворі, щоб працювати, або просто не шукають роботи).
Таким чином,
Населення = Робоча сила + Особи поза робочою силою
Робоча сила = Зайняті + Безробітні
Рівень безробіття визначається відношенням числабезробітних до чисельності робочої сили. Позначається і вимірюється увідсотках:
Рівень зайнятості визначається як частка відділення числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старше.
3.2 Різновиди безробіття.Повна зайнятість. Природний рівень безробіття. Концепція NAIRU
Економісти розрізняють три види безробіття:фрикційне, структурне і циклічне.
/>
Економічно активне населення Економічно неактивне
населення
Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення міжрегіонами і видами праці, а також у різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщоекономіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу(після закінчення навчання або через переїзд в інше місце, через пошук роботи,яка відповідала рівневі їхньої кваліфікації чи уподобанням). Цей різновидбезробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним.
Структурне безробіття означає невідповідність між пропозицією праціта попитом на робочу силу. Така невідповідність виникає у зв’язку зтехнологічними змінами у процесах виробництва, коли попит на один різновидпраці зростає, тоді як на інший зменшується, а пропозиція не може швидкопристосовуватися до цього. Структурна незбалансованість між видами діяльностівиникає, коли, наприклад, одні сектори економіки розширюються, а в іншихскорочуються обсяги виробництва (скажемо, попит на працю набірника в друкарнірізко скоротився у зв’язку з переходом до комп’ютерного набору інформації;механізація та автоматизація виробничих процесів витісняє некваліфіковану і малоосвіченуробочу силу). Структурне безробіття теж вважається неминучим.
Різниця між фрикційним і структурним безробіттям не дуже виразна.Суттєва відмінність полягає в тому, що “фрикційні” безробітні мають навички,які вони можуть продати, а “структурні” безробітні не можуть відразу отриматироботу без перепідготовки, додаткового навчання, а інколи і зміни місцяпроживання. Структурне безробіття характеризується більшою тривалістю, а томувважається серйознішою проблемою у порівнянні з безробіттям фрикційним.
До циклічного безробіття призводить спад виробництва, тобто та фазаекономічного циклу, яка характеризується недостатністю сукупних витрат. Колисукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, абезробіття зростає. В період економічного спаду циклічне безробіття доповнюєфрикційне і структурне, а в періоди циклічного підйому воно відсутнє.
Повна зайнятість не означає абсолютної відсутності безробіття.Економісти розглядають фрикційне та структурне безробіття як абсолютно неминуче;отже, “повна зайнятість” не означає стопроцентну зайнятість робочої сили.Рівень безробіття за умов повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного таструктурного безробіття. Цей показник називають також природним рівнембезробіття і відповідає потенційному ВВП. Ця концепція в 1968 році вперше булазапропонована Мілтоном Фрідманом незалежно від нього була розроблена ЕдмундомФелпсом із Колумбійського університету. Слово “природний” тут означає, щофрикційне та структурне безробіття є неминучим тоді як циклічне безробіттяможна побороти за допомогою засобів макроекономічної політики.
Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показникциклічного безробіття.
Ряд економістів вважають неприйнятним використання терміна “природний ” стосовно безробіття, спричиненого структурними зрушеннями. Ось чомув макроекономічній літературі використовують як синонім ще й інший термін – ( Non-Accelerating Inflation Rate of Unemployment ),котрий зосереджує увагу на тому, що рівень природного безробіття відповідаєстанові макроекономічної рівноваги, при якому фактична інфляція дорівнюєочікуваній.
Основними причинами існування стійкого рівня безробіття є
- виплата допомоги по безробіттю
- “ жорсткість ” заробітної плати.
Встановлення і ви плата допомог по безробіттю підвищують природниййого рівень, оскільки полегшують долю безробіття.
При визначенні ймовірності того, чи стануть працівники безробітними,і якщо так, то чи довго лишатимуться ними, вчені розраховують коефіцієнтзаміни. Він визначається співвідношенням доходу людини за умови, що вонабезробітна, і доходу ( після сплати податків ), коли ж ця людина працює.
Допомога по безробіттю сприяє підвищенню його природного рівня, томущо:
— виплата допомоги по безробіттю дає людині можливість довшепідшукувати собі роботу. Коли суми такої допомоги досить великі, безробітний непоспішатиме з пошуком роботи, оскільки не дуже скрутним за таких умов буде йогожиття. Чим більше коефіцієнт заміни, тим менш нагальна потреба шукати роботу;
— або одержувати допомогу по безробіттю, людям слід належати до“робочої сили”, тобто шукати роботу, навіть якщо вони насправді не хочутьпрацювати. Тоді їх враховують як безробітних. Якби допомоги по безробіттю небуло, то окремих людей не зарахували б у складі робочої сили, і тоді“вимірюваний” рівень безробіття був би нижчий.
Незважаючи на те, що виплати допомоги по безробіттю підвищуютьприродний рівень, скасувати такі виплати не можна. Якщо ми хочемо, аби трудовіресурси в економіці ефективно перерозподілялися, людям треба дати певний часдля пошуків роботи. Було б недоцільно змушувати кваліфікованого робітника,щойно він втратив роботу, ставати до нової, некваліфікованої, бо він не можедозволити собі бути безробітним і втрачати час на пошуки роботи. Отже, навіть зпогляду економічної ефективності, зводити виплати допомоги по безробіттю донуля – не ідеальне рішення.
Ще одним фактором, який впливає на рівень безробіття, є так звана“жорсткість” заробітної плати, тобто її нездатність до гнучкої зміни.
Механізм впливу мінімальної заробітної плати на зайнятість ібезробіття зображено на малюнку.
Спочатку уявимо, що мінімальної заробітної плати не існує. Рівнізайнятості та безробіття визначаються попитом і пропозицією. Рівноважнезначення заробітної плати, при якому зайнято N0 осіб,дорівнює W0 (точка E, щовідповідає природному рівневі безробіття). Нехай потім вводиться мінімальназаробітна плата WMIN. Мінімум перебуває на рівні, який перевищуєвеличину заробітної плати, за умови, коли ринок праці у стані рівноваги. Затакого рівня заробітної плати попит на працю становить лише N1 і така жкількість працівників зайнята. Але за такого рівня мінімальної заробітної платибажає працювати N2 осіб. Таким чином, мінімальна заробітна плата підвищуєбезробіття на (N2-N1) осіб. Вона також скорочує зайнятість на (N0-N1)працівників.
“Застигання” ринку праці в нерівноважному стані пов’язане із:
1) законодавчим встановленням мінімуму заробітної плати;
2) фіксацією рівня заробітної плати в колективнихдоговорах з профспілками;
3) “стимулюючою заробітною платою”, яка встановлюється іпідтримується фірмами для залучення кваліфікованої робочої сили, скороченняплинності кадрів та підвищення рівня продуктивності праці.
Рівень безробіття дуже відрізняється, залежно від груп населення завіком і професійним досвідом. Зокрема, рівень безробіття серед молоді набагатовищий, ніж в інших вікових групах. Тенденція до зростання природного рівнябезробіття в довгостроковому періоді пов’язана із:
— збільшенням частки молодощі в складі робочої сили;
— збільшенням частки жінок у складі робочої сили;
— прискоренням структурних зрушень в економіці;
— підвищенням рівня життя і намаганням “почекати” на гарні робочімісця.
Економічніта соціальні втрати від безробіття. Закон Оукена
Надмірне безробіття призводить до значних економічних та соціальнихвтрат. Головна “ціна” безробіття — не випущена продукція. Коли економіка не взмозі створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і можепрацювати, потенціальне виробництво втрачається безповоротно. Безробіття надаєзмоги постійно рухатися вгору по кривій своїх потенційних можливостей. Цювтрачену продукцію визначили як розрив ВВП. Чим більше рівень безробіття, тимзначнішим буде відставання ВВП.
Відомий дослідним в царині макроекономіки Артур Оукен математично виразивзв’язок між рівнем безробіття та відставанням в обсязі виробленого ВВП. Цейзв’язок відомий нині як закон Оукена.
3.3 Аналіз безробіття в Україні
Одна з найбільш гострих соціально – економічних проблем єзабезпечення зайнятості населення. На початку 2005 року у центрах зайнятостіДонецької області було зареєстровано 64,3 тисячі безробітних, або 2,3 відсоткинаселення працездатного віку. Але більшість, не маючи роботу вважають за кращешукати роботу самостійно, не звертаючись за допомогою до державних установ
Для отримання повної інформації про стан ринку праці, органамидержавної статистики з 1995 року проводяться вибіркові обстеження економічноїактивності населення. Згідно з методологією Міжнародної Організації Праці,економічно активними особами вважаються чоловіки і жінки в віці від 15 до 70років, які пропонують свою робочу силу. На відміну від економічно неактивногонаселення, до якого відносяться діти шкільного віку, студенти, пенсіонери,непрацездатні особи за інвалідністю, а також зайняті у домашньому господарствіособи та інші, вони потребують працевлаштування. Чисельність економічноактивного населення Донецької області
Заключення
Задача перетворення економіки України в сучасну соціальноорієнтовану ринкову модель з оптимальною структурою динамічного розвитку приводитьнас до наступних висновків :
1) Зовнішнімпроявом інфляції стає загальне зростання цін. Швидкість їх зростання визначаєтьсяіндексом цін.
2) Існує двіголовні причини інфляції: надмірний попит і зростання витрат.
3) Інфляція приводитьдо негативних наслідків, серед яких знецінення заощаджень, скорочення рівня споживання,поглиблення майнової нерівності, зникнення стимулів до продуктивної праці, гальмуваннятехнічного прогресу, втрата цінами своєї регулюючої ролі, необхідність переходудо адміністративних методів регулювання економіки.
4) До стратегічнихантиінфляційних заходів відносяться: обмеження кількості грошей в обороті задопомогою жорсткої державної політики в цій сфері, ослаблення інфляційного очікуванняза умови зростання довіри населення до уряду і підприємців, скорочення дефіцитубюджету, протидія зовнішньому інфляційному впливу, підвищення курсу національноївалюти. До тактичних інфляційних заходів відносяться: підвищення рівня товарностігосподарства, роздержавлення економіки, стимулювання імпорту, обмеження ліквідностігрошей.
Як висновок були виявлені такі тенденції. За даними масовоїінформації інфляція, як макроекономічний показник, порівняно з минулим рокомдосягає темпів значного росту і складає 11,6 відсотка. Порівняно з першимпівріччям 2005 року цей показник збільшився на 5,2 відсотка, а порівняно з2004, на 7,2 відсотка. Порівняно з цими показниками прожитковий мінімум складаєна одну працездатну особу 386,73 грн. За останні місяці на деяких підприємствах(а також і на підприємствах нашого міста ) була нарахована компенсація запідвищення рівню інфляції, а відповідно і цін.
Списоквикористаної літератури
1. Антонюк В.П.,Рыбникова Г.И. Макроэкономика. Курс лекций. – Донецк, 1994.
2. Гладких Д. Бюджетныйдефицит как фактор инфляции. – " Экономика Украины", 1998, №11.
3. Конюхова З.П., Носова О.В. Инфляция: конспект лекций. – Харьков, 1994.
4. Макаров Д. Экономические и правовые аспекты теневой экономики в России. –" Вопросы экономики", 1998, №3.
5. Соколик М. Оценкабедности в Украине в 1995-1996 годах. – «Экономика Украины», 1998,№1.
6. Черняк В. Как лечитьинфляцию. – «Голос Украины», 1994, №3.
7. Савчук М. Инфляцияв Украине: причины и состояние. – " Экономика Украины", 1994, №2.
8. Можина М. Анализ дифференциациидоходов населения. – «Экономист», 1995, №1, с.33-42.
9. Смирнова И. Регулювання доходів населенняяк елемент соціальної політики. — «Экономист», 1994, №1, с.62-70.
10. Усов В.В. Деньги.Денежное обращение. Инфляция. – М., 1999.
11. ПіддубникІ. Інфляція: причини, наслідки, методи регулювання. – К., 1993.