Реферат: Аналіз виконання плану з собівартості продукції підприємства

Міністерствоосвіти і науки України

Прикарпатськийнаціональний університет ім В. Стефаника

Курсоваробота

Економічнийаналіз на тему:

Аналізвиконання плану з собівартості продукції підприємства

Калуш,2010

План

Вступ

1. Організаційно – економічнахарактеристика та основні фінансово – господарські показники діяльностіпідприємства

2. Поняття собівартості продукції таїї види

3. Економічний зміст витрат на виробництвоїх склад, класифікація

4. Аналіз собівартості продукції

4.1 Аналіз динаміки операційнихвитрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції

4.2 Аналіз впливу чинників змінивитрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції

4.3 Аналіз впливу складу продукції завіком її випуску на зміни витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції

4.4 Аналіз впливу собівартостіокремих груп продукції за рівнем їх рентабельності

4.5 Аналіз структури операційнихвитрат за економічними елементами

4.6 Аналіз собівартості за калькуляційнимистаттями витрат

5. Аналіз шляхів зниженнясобівартості продукції.

Висновок

Використана література

Вступ

Перехід доринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективностівиробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадженнядосягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання іуправління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль уреалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльностіпідприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвиткупідприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюєтьсяконтроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективностівиробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів іробітників.

Економічнийаналіз цеглибоке дослідження економічних явищ на підприємстві, тобто виявлення причинвідхилення від плану і недоліків у роботі, розкриття резервів, їх вивчення,сприяння комплексному здійсненню економічної роботи і керуванню виробництвом,активний вплив на хід виробництва, підвищення його ефективності і поліпшенняякості роботи.

Зниженнясобівартості продукції є найважливішим чинником розвитку економікипідприємства.

Собівартістьпродукції є одним з найбільш багатогранних показників господарської діяльностіпідприємств.

Під собівартістюпродукції, робіт і послуг розуміються виражені в грошовій формі витрати усіхвидів ресурсів: основних фондів, промислової сировини, матеріалів, палива йенергії, праці, використовуваних безпосередньо в процесі виготовлення продукціїі виконання робіт, а також для збереження і поліпшення умов виробництва і йогоудосконалювань.

Основна мета даної курсової роботи –проаналізувати собівартість продукції та послуг на прикладі ЗАТ „Лукор”.

1.Організаційно – економічна характеристика та основні фінансово – господарськіпоказники діяльності підприємства.

Закрите акціонерне товариство«Лукор» створено на підставі рішення Засновників від 15 листопада2000 року (Протокол №1) та Установчого Договору.

Засновниками Товариства єВідкрите акціонерне товариство «Оріана» та ТзОВ«Лукойл-Нафтохім».

ВАТ «Оріана»зареєстроване виконавчим комітетом Калуської міської ради, свідоцтво від12.01.1996 №05743160, що розташоване за адресою, м. Калуш, Івано-Франківськоїобласті, в особі Голови правління (Президента) Івана Івановича Бісика, який дієу відповідності із статутом. Статутний фонд Товариства створений шляхомоб’єднання вкладів Учасників на підставі Установчого договору.

Установчий договір ЗАТ«Лукор» зареєстровано Розпорядженням міського голови від 5 грудня2000 року №210рп, затверджено Установчими зборами від 5 грудня 2000 року (Протокол№1).

Статут ЗАТ «Лукор»зареєстровано Розпорядженням міського голови від 06 грудня 2000 року таЗатверджено Установчими зборами від 05 грудня 2000 року.

Основною метою Товариства єотримання прибутку від проведення господарської, комерційної та іншої діяльностібудь-якого виду та характеру, за винятком тієї, яка заборонена законодавствомУкраїни, шляхом об’єднання економічних інтересів, матеріальних, трудових,інтелектуальних і фінансових ресурсів сторін.

Предметом діяльностіТовариства є:

-     закупівля,постачання, транспортування, переробка нафтової сировини до готовоїнафтохімічної продукції на нафтопереробних і нафтохімічних підприємствах як вУкраїні, так і за її межами;

-     виробництвонафтохімічної продукції;

-     реалізаціянафтохімічної продукції в Україні і за її межами;

-     формуванняфондів і залучення інвестицій для придбання контрольних пакетів акцій (часток)нафтохімічних підприємств; проведення проектно-конструкторських інауково-дослідних робіт, формування фондів і залучення інвестицій для реконструкціїі модернізації нафтохімічних підприємств;

-     будівництвоі експлуатація автозаправних станцій паливно-мастильних матеріалів (АЗС);

-     оптова ідрібнооптова торгівля нафтопродуктами і паливно-мастильними матеріалами, в томучислі: бензином, дизельним паливом, мазутом, технічними маслами;

-     роздрібнаторгівля бензином, дизельним паливом, мастильними матеріалами через АЗС;

-     організація,експлуатація мережі автомобільних стоянок, станцій технічного обслуговування,автосервісу і послуг по торгівлі автомобільною технікою, запасними частинами ісупутніми матеріалами;

-     промислове,цивільне і спеціальне будівництво, ремонт і реставрація будинків і споруд;

-     здійсненнярекламної, поліграфічної і видавничої діяльності;

-     виробництво,постачання і реалізація товарів народного споживання;

-     наданнятранспортно-експедиторських послуг, внутрішні і міжнародні перевезення вантажівавтомобільним і залізничним транспортом;

-     наданняпобутових послуг громадянам і підприємствам;

-     наданняпослуг кафе, ресторанів і готелів;

-     організаціяі проведення маркетингу продукції (робіт, послуг);

-     комерційна,торгова і посередницька діяльність.

Таблиця 1 — Основні фінансово – господарськіпоказники діяльності ЗАТ „Лукор” за 2010 рік

Показники

Сума

тис. грн.

1.Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції 10 000 2. Собівартість реалізованої продукції 8500 3. Валовий прибуток від реалізації (р.1-р.2) 1500 4. Адміністративні витрати 350 5. Витрати на збут 150 6. Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут (р.2+р.4+р.5) 9000 7. Прибуток від реалізації (р.1-р.6) 1000 8. Інші операційні доходи 150 9. Прибуток від операційної діяльності (р.7+р.8) 1150 10. Прибуток від участі в капіталі 30 11. Інші фінансові доходи 20 12. Прибуток від звичайної діяльності (р.9+р.10+р.11) 1200 13. Податок на прибуток 360 14. Чистий прибуток (р.12-р.13) 840 15. Статутний капітал 3500 16. Основні засоби 2900 17. Середня чисельність працівників (чол..) 4500

в т.ч. – управлінський персонал

320

   — обслуговуючий персонал

1550

   — робочі основного виробництва

2630

2. Поняття собівартостіпродукції та її види

З впровадженням в Україні міжнародних стандартів бухгалтерськогообліку дещо змінився підхід до формування собівартості. Проте це не означаєпринципової зміни загального складу витрат на виробництво та реалізаціюпродукції. Якщо до 01.01.2000 р. ми, можна сказати, не розрізняли поняття«витрати» і «собівартість», у зв'язку з чим на кожну одиницю продукціїрозподіляли всі види непрямих витрат, у тому числі й адміністративні, товідтепер на кожну одиницю продукції ми можемо розподіляти тільки прямі витратиі ту частину накладних витрат, яка прямим або непрямим чином пов'язана звиробництвом саме цієї продукції. Ті види постійних (накладних) витрат, які непов'язані безпосередньо з виготовленням продукції, не включаються дособівартості цієї продукції, тобто не розподіляються на кожну одиницю. До такихвитрат належать витрати на збут та адміністративні витрати. До них можутьналежати й інші витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції.

Собівартість продукції — це виражена вгрошовій формі сукупність витрат з виробництва. Розрізняють собівартістьвиробничу й повну, собівартість усього товарного випуску і окремих видівпродукції. Залежно від впливу на собівартість обсягу виробництва розрізняютьзмінну і фіксовану частину собівартості продукції.

Під час аналізу використовують такі показники:

1) валові затрати;

2) собівартість товарної продукції;

3) витрати на 1 грн. товарної продукції;

4) собівартість окремих видів продукції.

Аналізуючи собівартість продукції, потрібно вирішити такі основнізавдання:

1) оцінювання виконання плану за собівартістю продукції напідприємстві в цілому, а також за окремими видами продукції;

2) вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових урозрізі статей, а також за окремими видами і групами продукції;

3) пошук резервів зниження собівартості продукції та розробкавідповідних заходів щодо їх використання.

Під час аналізу потрібно використовувати дані звіту пособівартості продукції і звіту підприємства з праці. Залучаються також плановій звітні калькуляції окремих видів продукції та відповідні дані бухгалтерськогообліку.

Аналізуючи види собівартостіслід зазначити, що: цехова собівартість — це собівартість, що включає витрати,понесені в межах одного цеху. Цехова собівартість використовується длявизначення собівартості напівфабрикатів, собівартості остаточного браку, атакож з метою аналізу — для визначення частки цехів у загальній сумі витрат навиріб.

Виробнича собівартість — це собівартість, що містить цеховусобівартість і накладні витрати (витрати допоміжних виробництв,загальновиробничі, та адміністративні витрати). Показник виробничоїсобівартості дозволяє виявити відхилення від прийнятих норм витрат тих чи іншихресурсів.

Повна собівартість — це собівартість, що містить виробничусобівартість і витрати на збут (позавиробничі витрати). Повна собівартістьвикористовується для визначення фінансового результату. І цехова, і виробнича,і повна собівартість може бути плановою та фактичною. Планова (нормативна)собівартість — це прогнозне значення величини витрат, розрахованих на підставінормативів за кожною статтею витрат. Планова собівартість формується на початкуперіоду, що планується.

Фактична (звітна собівартість — це собівартість, визначена на базіданих бухгалтерського обліку фактичних витрат).

Планова і фактична собівартість для їх подальшого порівняннявизначаються за однією методикою і за одними й тими ж калькуляційними статтями.

Об'єктами обліку витрат є місця їх виникнення, види або групипродукції, що випускається, або окремі її назви. Приклади об'єктів облікувитрат ЗАТ “Лукор”:

— підприємство загалом;

— виробництво;

— цехи;

— дільниці;

— переділи;

— замовлення;

— напівфабрикати;

— готові вироби;

— групи виробів.

Перші п'ять з перерахованих об'єктів є центрами відповідальності.

Центр відповідальності — це структурний підрозділ підприємства, вмежах якого відповідальні особи контролюють доцільність тих чи інших витрат.Так здійснюється управління витратами через відповідальних осіб і менеджерів.

Об'єктами калькулювання витрат є види продукції (Див. додаток“Калькуляції”), що випускається, окремі вироби, групи виробів,напівфабрикати власного виготовлення. Види калькуляцій:

1. Планова. Визначає середню собівартість продукції на плановийперіод на підставі прогресивних середніх норм витрати ресурсів.

2. Кошторисна. Складається на разовий виріб або роботу длявизначення вартості замовлення.

3. Нормативна. Складається на підставі норм витрати ресурсів, якідіють на початок періоду.

4. Фактична. Складається за даними обліку фактичних витрат івідображає фактичну собівартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданихпослуг).

Відомі кілька методів обліку витрат і калькулювання собівартості:

1. Нормативний. Метод, в основі якого лежать розрахунки напідставі нормативних витрат. Застосування нормативного методу передбачаєдотримання певної послідовності бухгалтерських дій:

1) на підставі діючих норм і кошторисів витрат складаєтьсяпопередня калькуляція за виробами;

2) протягом визначеного періоду (місяця) нормативна собівартістькорегується з урахуванням змін;

3) зміни, які виникли протягом місяця, і виявлені відхилення віднормативної собівартості враховуються окремо;

4) визначаються причини відхилень;

5) на підставі фактичних витрат визначається фактична собівартістьпродукції. Виконання цієї послідовності дій — трудомісткий процес, і томунормативні калькуляції складаються тільки за прямими витратами; при змінюваннінорм не перераховують залишки незавершеного виробництва (відхилення, яківиникли при змінюванні норм, відносяться на товарний випуск). Якщо виникаютьнезначні зміни норм, то ці зміни окремо не враховують, а розглядають разом звідхиленнями. Нормативна калькуляція складається на підставі: плановогозавдання, нормативно-технічної документації, діючих норм витрат. Нормативнікалькуляції складаються на всі види виробів, що випускає підприємство, прицьому витрати на матеріали розшифровуються за видами матеріалів.

2. Позамовний. Метод, що застосовується на даному підприємстві, наякому виробничі витрати враховуються за окремими замовленнями на виріб абороботу. Базується на кількості часу, необхідного для виконання кожного окремогозамовлення, і не залежить від дати початку і закінчення звітного періоду.Об'єкт обліку і калькулювання — виробниче замовлення, оформлене договором міжзамовником і виробником, на підставі якого відкривається замовлення(одноразове, річне). Для групи однакових виробів собівартість визначається розподіломзагальної суми витрат на кількість виробів. Собівартість одноразовогозамовлення визначається як сума фактично понесених витрат на виконання цьогозамовлення. На ЗАТ “Лукор”, що використовує позамовний метод обліку, ведетьсяєдиний рахунок обліку незавершеного виробництва, без розбивання запідрозділами. Деталізація аналітичної інформації про незавершене виробництвовиконується на картках замовлень.

3.Попередільний. Метод, що застосовується на даному підприємстві, де вихіднийматеріал у процесі виробництва проходить ряд переділів, фаз або де з однихвихідних матеріалів в одному технологічному процесі одержують різні видипродукції.

3. Економічний зміст витратна виробництво, їх склад, класифікація

Витрати навиробництво класифікуються за такими ознаками:

Ознаки Витрати 1.За місцем виникнення витрат Витрати виробництва, цеху, дільниці, служби 2. За видами продукції, робіт, послуг Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукції 3. За видами витрат Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції 4. За способами перенесення вартості на продукцію Витрати прямі і непрямі 5. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат Витрати умовно-змінні, умовно-постійні 6. За календарними періодами Витрати поточні, одноразові

За місцемвиникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративновідокремленими структурними підрозділами виробництв.

Залежно відхарактеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на:основне, допоміжне і непромисловегосподарство. До основного виробництва належать цехи, дільниці, що беруть безпосередньо участь увиготовленні продукції. Допоміжне виробництво призначене для обслуговуванняцехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонтуустаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. Донього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи. Донепромислового господарства належать: не заводський транспорт, житлово-комунальне господарство такультурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участь у виробництвітоварної продукції.

Усі витрати навиробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг(у тому числі окремихвидів, виготовлених заіндивідуальними замовленнями) чи груп однорідних виробів.

За видами витратикласифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції. Піделементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Витрати застаттями калькуляції — це витрати на окремі видивиробів, а також витрати на основне ідопоміжне виробництво.

За способамиперенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.прямі безпосередньо пов'язані з виробництвом певного виду продукції (заробітнаплата, сировина, матеріали тощо). Непрямі витративиникають при виробництві кількох видів продукції, тому їх включають у собівартістьвиробів не за прямою ознакою, а шляхом розподілу. До них належать витрати, пов'язані з обслуговуваннямвиробництва і управління ним (заробітна плата адміністративно-управлінськогоперсоналу, витрати на утриманнябудівель, канцелярські та поштовівитрати).

За ступенемвпливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінніта умовно-постійні. Доумовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випускупродукції і зменшується із цього зниженням. До умовно-змінних витрат належатьвитрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати,технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівників, зайнятим увиробництві продукції, з відрахуванням на соціальні заходи, а також іншівитрати. Умовно-постійні — це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням(зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До умовно-постійнихвитрат належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничоюдіяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потребвиробництва.

Витрати навиробництво поділяються за календарними періодами на поточні та одноразові.Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичністьменша ніж місяць. Одноразові, тобто однократні витрати або витрати, якіздійснюються періодично (періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються назабезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Методологіюобліку витрат підприємства визначає Національне положення (стандарт)бухгалтерського обліку 16 «Витрати». ПСБО 16 затверджено наказомМіністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 та зареєстровано вМіністерстві юстиції України від 19 січня 2000 р. № 27/4248.

4. Аналізсобівартості продукції

 

4.1 Аналіздинаміки операційних витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції

Операційнівитрати за попередній період становлять 8390 тис. грн., за звітний – 9000 тис.грн. Збільшення витрат спричинюється збільшенням матеріальних витрат: сукупнівитрати збільшились на 7.27%. а матеріальні – на 11.66% (їх частка в сукупнихвитратах найбільша – 50%).

Таблиця 2 — Вихідні дані для аналізу операційних витрат

Номер рядка Показник Період Відхилення попер. звітний

абсолютні

(гр..2-гр.1)

відносні

(гр..3: гр..1 х 100%)

а б 1 2 3 4 1 Виручка від реалізації продукції 9167 10000 833 9.09 2 Матеріальні витрати 4030 4500 470 11.66 3 Витрати на оплату праці 2925 2975 50 1.71 4 Відрахування на соціальні заходи 1125 1145 20 1.78 5 Амортизація 150 200 50 33.3 6 Інші операційні витрати 160 180 20 12.5 7 Операційні витрати разом 8390 9000 610 7.27

Витрати на 1 грн.вартості реалізованої продукції за попередній період

/>

за звітний період

/>

Витратизменшились на 1.66% завдяки тому, що темпи збільшення виручки від реалізаціїпродукції перевищили темпи збільшення собівартості відповідно 9.09 та 7.27%.Випередження становить 1.82 пункта.

Витрати на 1 грн.реалізованої продукції за звітний період у порівнянних цінах становлять />, що нижче, ніж запопередній період, на 1.19%.

4.2 Аналізвпливу чинників зміни витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції

Витрати на 1 грн.вартості реалізованої продукції змінюються зі зміною цін реалізації продукції,собівартість одиниці продукції та структури виробництва.

Вихідні дані тапроміжні розрахункові показники для подальшого аналізу наведені в табл. 3.

З метоюкількісного оцінювання впливу на рівень відносних витрат на 1 грн. вартостіреалізованої продукції таких чинників, як зміни цін на продукцію, собівартістьта структурні (асортиментні) зміни, в аналізі потрібно виокремити порівнянні танепорівнянні вироби. Для спрощення записів не будемо конкретизувати ці вироби,а позначимо їх буквами алфавіту.

У розглядуваномуприкладі до першої групи належать вироби А, В, Г, Д, Є, до другої – Б і Ж.Аналітичні розрахунки, що виконані за вихідними даними Таблиці 3, наведені вТаблиці 4.

За гр..3 (табл.4)для непорівнянної групи виробів замість середніх фактичних витрат на 1 грн.вартості реалізованої продукції визначаємо відношення суми фактичних витрат навиробництво у звітному періоді до фактичної вартості продукції в попередньомуперіоді. У нашому випадку маємо />

Сукупні витрати на 1 грн.вартості реалізованої продукції за звітний період порівняно з попереднімзменшились на 1.52 коп.: у тому числі у групі порівнянних виробів витратизменшилися на 7.42 коп., а в групі непорівнянних виробів, навпаки, збільшилисяна 5.9 коп. У свою чергу, у першій групі витрати на 1 грн. вартостіреалізованої продукції зменшилися завдяки ціновому та структурному чинникам ізбільшились унаслідок підвищення собівартості одиниці продукції. Значнезбільшення витрат у групі непорівнянних виробів зумовлене насампередзбільшенням собівартості та структурними змінами.