Реферат: Аналіз використання оборотних коштів

АНАЛІЗВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

/>1. Структура оборотних коштів

Оборотні кошти – цесукупність оборотних виробничих фондів, виражених у грошовій формі.

Класифікаціяоборотних коштів здійснюється за наступними ознаками: сферою, щообслуговується, економічної діяльності, групами і видами, особливостямипланування й організації, джерелами формування.

Оборотні коштиодночасно в сфері виробництва і обігу проходять три стадії кругообігу(постачання, виробництво і реалізація), приймаючи чотири натуральні форми:

·    виробничізапаси;

·    незавершеневиробництво;

·    готовівироби;

·    гроші.

Оборотнівиробничі фонди – це предмети праці, що знаходяться в сфері виробництва (сировина,матеріали, напівфабрикати, незавершене виробництво), що цілком споживаються вкожному виробничому циклі. Їх вартість цілком переноситься на продукт, щовиготовляється.

Структураоборотних коштів характеризується питомою вагою окремих груп у загальнійвартості оборотних коштів.

До оборотнихкоштів належать виробничі запаси – матеріальні ресурси, що вже надійшли напідприємство, але ще не піддалися обробці чи використанню. Розрізняютьпоточний, підготовчий і страховий запаси. Поточний запас призначений длязабезпечення безперебійного ходу виробничого процесу між двома черговимипостачаннями сировини, матеріалів, покупних виробів і напівфабрикатів. Підготовчийзапас необхідний на час підготовки матеріалів до виробничого споживання.Страховий запас призначений для забезпечення безперебійного виробничого процесупри відхиленнях від прийнятих інтервалів постачань.

Продукція впроцесі виробництва містить у собі незавершене виробництво, тобто продукцію, щознаходиться на різних стадіях її виготовлення, і витрати майбутніх періодів (доних звичайно відносяться витрати на науково-дослідну і опитно-конструкторськуроботу, маркетинг та інші). При плануванні оборотних коштів і в звіті залишкивитрат майбутніх періодів виділяються окремо. Ці витрати відрізняються віднезавершеного виробництва тим, що у разі, коли вони зроблені одноразово чипротягом невеликого проміжку часу, вони відносяться на собівартість продукції,що виготовляється, не відразу, а поступово, як правило, протягом двох років.Інакше кажучи, це витрати, що авансуються підприємством у виробництво з наступнимсписанням на собівартість продукції.

Оборотні кошти всфері обміну містять у собі готову продукцію, товари, придбані для перепродажу,та інші товарно-матеріальні цінності, кошти.

Готовапродукція– це продукція, що знаходиться на складі підприємства і підготовлена довідправлення споживачу, а також відправлена, але ще неоплачена продукція.

Кошти містять усобі як реальні гроші (вони є в касі підприємства), так і кошти, що є на йогорозрахунковому рахунку в банку. До цієї групи оборотних коштів належить також дебіторськазаборгованість. Дебіторська заборгованість виникає при взаємних розрахунках міжпідприємствами, об’єднаннями за надані послуги, що робляться ними, чипоставлені товари. Товари, придбані для перепродажу, закуповуються з метоюнаступної реалізації за більш високими цінами. У бухгалтерському обліку окремовідбиваються товари на складі й товари по дорозі – відправлені постачальникамина адресу економічного суб’єкта, право власності, на які перейшло відпостачальника до одержувача (господарюючого суб’єкта), але ще не надійшли насклад і не оприбутковані.

Оборотні фондивикористовуються для обслуговування постачальницько-збутової діяльностіпідприємства. Це готова до реалізації відвантажена, але неоплачена продукція,уся дебіторська заборгованість і кошти необхідні для закупівлі сировини,матеріалів, палива і т.п.

У таблиці 1подана порівняльна характеристика основних і оборотних засобів:

Таблиця 1. Порівняльнахарактеристика основних і оборотних засобів

Ознака Основні засоби Оборотні засоби Склад Засоби і знаряддя праці Предмети праці і МБП, продукція, товари і ГК Тривалість участі у виробничому процесі Беруть участь у багатьох виробничих циклах Беруть участь в одному виробничому циклі Спосіб перенесення вартості на собівартість готової продукції Частинами, у міру їхнього зносу Цілком за один виробничий цикл Характер зміни натуральної форми Практично не міняється Для більшості складових змінюється цілком, приймаючи врешті-решт форму готової продукції Періодичність відтворення Відтворення в натуральній формі здійснюється через тривалі періоди часу, обумовлені терміном служби Відтворення в натуральній формі здійснюється через кожен виробничий цикл

Сума часу виробництва і часу обороту визначає тривалість одного оборотуоборотних коштів.

Розмір оборотних засобів залежить від двох факторів:

1) тривалості обороту засобів у сферах виробництва і обігу;

2) маси витрат оборотних коштів на виробництво і реалізацію продукції.

Структура оборотних фондів (засобів) визначається питомою вагою тієї чиіншої форми оборотних фондів у загальному їх розмірі.

Раціональною вважається структура оборотних коштів з більш значноючастиною готової продукції і грошей.

/> 2. Забезпеченістьпідприємства власними оборотними коштами

Для виконаннясвоїх задач підприємство має забезпечити безперервність капіталу у такомупорядку: кошти /> ринок ресурсів /> ресурси /> продукція у виробництві /> готова продукція /> ринок товарів і послуг /> кошти.

Кращим засобом забезпечення обороту капіталу за цим цикломє гроші. Але через те, що грошових коштів не вистачає, підприємствавикористовують їх замінники. Твердження П. Самуельсона про те, що гроші – целише штучна соціальна умовність, стає актуальним для української і російськоїекономік.

При наявностіналагоджених відносин з постачальниками сировини і покупцями продукціїпідприємства можуть організувати оборот капіталу таким чином – рис. 1.

/>

Виробництво

Рис. 1.Забезпечення безперервності виробничого циклу за допомогою взаємозаліків

За допомогою подібних схем підприємства одержали можливістьздійснювати виробничу діяльність навіть при дефіциті оборотних коштів. Але цепризвело до того, що ринкові механізми в 90-ті роки ХХ ст. не набули належногорозвитку.

Крім готівковихта безготівкових форм грошових розрахунків, існують інструменти фондовогоринку: факторинг, кліринг, ф’ючерсні угоди і т.п., які є важливим доповненнямгрошових розрахунків у ринковій економіці, але вони не можуть замінити їх. Основнапроблема полягає в тім, що більшість подібних схем не є прозорими, грошіперестають відігравати роль засобу обігу. Однак упорядкування платіжнихвідносин між підприємствами можливе при нормалізації всієї кредитно-грошовоїсистеми держави. Лише в цьому разі буде можливо використовувати весь різноманітнийарсенал методів управління капіталом, що існує в успішних економіках.

У тому разі, колипідприємству, що діє в нормальних умовах, необхідно поповнити оборотні кошти чизалучити засоби для реалізації інвестиційного проекту із зовнішніх джерелфінансування, він звертається на ринок кредитів чи на фондовий ринок.

Власними оборотними коштами (ВОК) вважають:

·  для державних підприємств – гроші, виділенідержавою за затвердженими нормативами для забезпечення виробничо-господарськоїдіяльності;

·  для приватних підприємств і колективів – засоби,вкладені учасниками підприємств в оборотні виробничі фонди і кошти.

Джерела власних оборотних коштів: статутний фонд, бюджетне фінансування(чи додаткове фінансування учасниками підприємства), прибуток підприємства.

За рахунок ВОК підприємство формує виробничі запаси, незавершеневиробництво і залишки готової продукції на складі. Ці величини плануються інормуються самими підприємствами і називаються нормованими оборотними коштами.Наднормативні запаси цих величин покриваються (фінансуються) кредитами банку.

За рядом елементів оборотних коштів (відвантажена продукція, гроші ізасоби в розрахунках) нормативи не встановлюються, тому їх називаютьненормованими оборотними коштами. Джерелами їх утворення є кредити банку. КрімВОК існують кошти, що дорівнюють ВОК – це постійна мінімальна заборгованість підприємстваза майбутніми платежами (заборгованість за заробітною платою, органамсоціального страхування, залишки резервів майбутніх платежів і ін.).

Аналіз ВОК складається з двох етапів:

1) аналіз наявності власних і прирівняних до них оборотних коштів;

2) аналіз забезпеченості власними і прирівняними до них оборотнимикоштами.

Перший етапмістить:

а) визначення розміру власних оборотних коштів – підсумок розділу 1пасиву балансу підсумовується зі стійкими пасивами в покриття нормативів і зцієї суми віднімається підсумок розділу 1 активу балансу;

б) визначення змін власних оборотних коштів шляхом порівняння їх розмірна початок і кінець звітного періоду;

в) визначення впливу наступних факторів на отримані зміни:

·  статутного фонду в частині оборотних коштів;

·  використання прибутку, розміщеної в оборотнихкоштах;

·  величини стійких пасивів, видача чи позичоккредитів на приріст ВОК та інші фактори.

Другий етап аналізу ВОК. Для виявленнязабезпеченості підприємства ВОК фактична їх наявність порівнюється з загальнимнормативом оборотних коштів за підсумком розділу 2 активу балансу. Перевищенняфактичної наявності над нормативом означає надлишок ВОК, а більш низький розмір– недостачу./>/>

 

3. Аналіз ефективності використання оборотних коштів

Ефективнефункціонування оборотних коштів (та й усього капіталу) можливе тільки в такійекономічній системі, де в достатній мірі існують відповідні інституціональнівідносини. Це припускає, крім іншого, уміння потенційних інвесторів, якими єусі свідомі громадяни, розбиратися в основних положеннях економічного аналізу,а до фінансової звітності підприємства висуваються суворі вимоги прозорості,вірогідності, істотності, безперервності обліку і т.д.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується тривалістюїх кругообігу, що виміряється швидкістю повернення в грошову форму середньої зазвітний період суми оборотних коштів у результаті реалізації продукції.

Основні показники швидкості обороту оборотних коштів:

1. Тривалість одного обороту нормованих оборотних коштів і всіхоборотних коштів у днях.

2. Коефіцієнт оборотності чи кількість оборотів, здійснених оборотнимикоштами за звітний період.

Ефективність використання оборотних коштів у результаті зміни їхоборотності виміряється двома величинами:

1) вивільненням оборотних коштів з обороту, що дає можливістьвиконувати виробничу програму меншою сумою оборотних коштів.

2) одержанням додаткового прибутку в результаті кращого використанняоборотних коштів.

Обсяг реалізації продукції характеризує суму оборотнихкоштів. Як показник обсягу реалізації береться скоригований виторг, тобто безподатку на додану вартість й інші податки та відрахування, що сплачуються зарахунок виторгу. Щоб зменшити негативний вплив на оборотність, у спеціальнійлітературі пропонується як обсяг реалізації використовувати показник повноїсобівартості реалізованої продукції.

Показникитривалості оборотності в днях можуть обчислюватися за всіма оборотними засобамита їх групами. На зміну оборотності в днях впливає ряд факторів, рівень впливуяких необхідно вимірювати. Факторний аналіз оборотності дає можливістьвизначити, за рахунок яких елементів оборотних активів підприємство можепідвищити ефективність їх використання.

На змінутривалості оборотів у днях впливають наступні фактори першого порядку: змінасередніх залишків, зміна обсягів реалізації.

Розрахунки цихфакторів може здійснюється за допомогою прийому послідовного ізолювання фактів.Умовним показником (підстановкою) буде «тривалість обороту в днях при середніхзалишках за звітний період і обсяг реалізації за попередній період».

При розрахунку окремихпоказників оборотності замість виторгу від реалізації може прийматися: завиробничими запасами – витрата їх на зберігання, за виробничими витратами –товарна продукція за собівартістю; за готовою продукцією – відвантаженняпродукції за собівартістю; за товарами відвантаженими – реалізація за собівартістю.

Література

 

1.    АбрютинаН.А., Грачёв И.В. Анализ финансово-экономи-ческой деятельности предприятия. –М.: Дело и сервис, 2008. – 256 с.

2.    Анализ идиагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. пособие длявузов / П.П. Табурчак, А.Е. Викуленко, Л.А. Овчинникова и др.; Под ред. П.П.Табурчака, В.М. Тумина, М.С. Сапрыкина. – Ростов н/Д: Феникс, 2008. – 352 с.

3.    Анализхозяйственной деятельности в промышленности: Учебник / Н.А. Русак, В.И.Стражев, О.Ф. Мигун и др.; Под общ. ред. В.И. Стражева. – 3-е изд. – Мн.:Вышэйш. шк., 2009. – 386 с.

4.    Аналізгосподарської діяльності промислового підприємства: Зб. задач / За ред. С.І.Шкарабана. – Тернопіль: ТАНГ, 2009. – 79 с.

5.    АндрейчиковА.В., Андрейчикова О.Н. Анализ, синтез, планирование решений в экономике. – М.:Финансы и статистика, 2007. – 368 с.