Реферат: Ценообразование на продукцию с/х в Австрии
Міністерство аграрноїполітики України
Харківський державнийтехнічний університет
сільського господарства
Кафедра економіки
бізнесу і маркетингу
Реферат На тему: Ціноутворення на продукцію сільського господарства в Австрії.Виконав: Студент гр. 43ЕП
Боровий В.В.
Перевірила: Лєвкіна Р.В.
Харків 2001Особливої уваги з позицій Українизаслуговує досвід вирішення економічних і соціальних проблем Австрії. Країнатривалий час демонструє свою стабільність. Тут немає страйків, ритмічнофункціонують підприємства, підтримується високий рівень життя всіх прошарківнаселення, прогнозується поступовий еволюційний розвиток без революцій таекономічних криз.
Існуючий вАвстрії механізм регулювання цін передбачає державне регулювання та регулюванняу межах системи так званого соціального партнерства, яка історично склалася вкраїні між представниками уряду, підприємцями та робітниками.
Державнерегулювання цін було введено в Австрії після другої світової війни у зв’язку зтяжким становищем в економіці та гострою нестачею багатьох важливих промисловихі споживчих товарів. На першому етапі воно охопило практично всі товари тапослуги, але в міру нормалізації економічного стану в країні і становленнямеханізму ринкового саморегулювання їх кількість дедалі скорочувалася.
У даний часдержавне регулювання цін тут здійснюється на основі закону про ціни 1976 р. вредакції 1988 р. Ним, зокрема, визначений перелік товарів і послуг, по яких міністрекономіки має право встановлювати максимальні й мінімальні ціни (на практиці,однак, встановлюються переважно максимальні ціни, тобто верхня межа,перевищення якої недопустиме). При виникненні кризової ситуації уповноваженимидержавними органами (Міністерство економіки та Міністерство сільського ілісового господарства) може бути введене регулювання цін практично на будь-якітовари на період збереження цієї ситуації.
Відповідно дозакону міністр економіки має змогу запроваджувати регулювання цін на період до6 міс на будь-який товар чи вид послуг за спільним зверненням Федеральноїпалати економіки, Об’єднання сільськогосподарських палат, Об’єднання палатробітників і службовців та Об’єднання австрійських профспілок пронеобгрунтоване завищення цін у цілому по галузі або окремим підприємством чигрупою підприємств, що займають домінуюче становище на ринку, а також увипадках, коли ці організації з тих чи інших причин вважають введення такогорегулювання необхідним.
Міністрекономіки уповноважений і самостійно встановлювати на період до 6 міс ціни принеобгрунтованому їх завищенні одним чи кількома підприємствами або колипідприємці не зменшують цін на готову продукцію, незважаючи на зниженнявартості використовуваних для її виробництва сировини та матеріалів. При цьомуціни, встановлені міністром, повинні бути економічно виправданими насамперед ізточки зору пріоритетного урахування інтересів розвитку економіки країни вцілому і споживачів, а не фактичної собівартості окремо взятого підприємства.
Згідно іззаконом для підготовки необхідних матеріалів і попереднього розгляду питань приМіністерстві економіки діє очолювана міністром міжвідомча комісія з цін, доскладу якої входять по одному представнику міністерств сільського і лісовогогосподарства, праці та соціального забезпечення, фінансів, а також Федеральноїпалати економіки, Об’єднання сільськогосподарських палат та Об’єднання палатробітників і службовців. Рішення про встановлення цін на продуктисільськогосподарського виробництва має бути погоджене із міністром сільського ілісового господарства, а на субсидовані державою товари—із міністром фінансів.Вони оформляються у вигляді розпоряджень, які повинні публікуватися вофіційному віснику урядового органу, або у вигляді окремих повідомлень, що направляютьсявідповідним підприємствам.
У випадках,коли ціноутворюючі фактори на один і той самий товар мають значні регіональнівідмінності, а також із метою спрощення процесу прийняття рішення праворегулювання цін може делегуватися головам урядів федеральних земель(провінцій). Контроль за дотриманням встановленого рівня цін здійснюєтьсямісцевими органами адміністративних округів і поліцією.
Щодо рядутоварів іноземного походження (фрукти, овочі, картопля, кофе, какао, добрива,корми) законом встановлено загальний принцип формування ціни на внутрішньомуринку, відповідно до якого вона не може перевищувати фактичну закупівельнуімпортну ціну, збільшену на розмір економічно виправданих витрат і прибуткуімпортера. Одночасно передбачено, що у випадку зниження чи скасування мита насільськогосподарські товари, що ввозяться, та продукти їх переробки відповіднимчином повинна бути зменшена і внутрішня ціна на них. За штучне підвищення цінизаконом передбачені штрафні санкції в розмірі до 100 тис. австрійських шилінгів.
Дляпідприємств роздрібної торгівлі, громадського харчування і сфери послуг законпередбачає обов’язкове зазначення ціни на товари у цінниках і прейскурантах, щопоміщаються на видному місці. Порушення цієї вимоги тягне за собою штраф урозмірі до 15 тис. австрійських шилінгів.
Ціни на товарита послуги, на які в Австрії існує державна монополія, встановлюються окремимрішенням парламенту (на тютюн, тютюнові вироби, сіль, поштові збори, телефонні,телеграфні та залізничні тарифи) і Міністерства фінансів (на спиртні напої).
Детальнішезупинимося на системі «соціального партнерства», яка передбачає взаємодію міжурядом, підприємцями і особами найманої праці і метою якої є запобіганнясоціальним конфліктам шляхом досягнення у ході переговорів компромісних рішеньіз гострих питань. Поряд із членами уряду до неї входять організації, щопредставляють інтереси різних соціальних груп («соціальних партнерів»):Федеральна палата економіки і Об’єднання сільськогосподарських палат — відпідприємців та селянських господарств, Об’єднання австрійських профспілок — відосіб найманої праці.
Ядром системиє створена в 1957 р. Паритетна комісія з питань цін та заробітної плати, якуочолює Федеральний канцлер Австрії. Крім представників «соціальних партнерів»,сюди входять міністри економіки, сільського та лісового господарства, а такожпраці і соціального забезпечення. Діяльність Паритетної комісії, як і самасистема, не регулюється у законодавчому порядку, а грунтується на добровільнійдомовленості учасників. Комісія проводить засідання, як правило, один раз намісяць. П рішення приймаються на основі консенсусу, причому Федеральний канцлерта інші члени уряду в голосуванні участі не беруть.
Хоча рішеннякомісії формально і не є обов’язковими, оскільки вона не наділена владнимиповноваженнями, на практиці вони реалізуються досить ефективно, бо кожна ізпредставлених організацій забезпечує виконання цих рішень у сфері свого впливу.
Основнезавдання Паритетної комісії — забезпечити оптимальне співвідношення між рівнемзаробітної плати і цінами на товари та послуги. У комісії діють підкомісії іззаробітної плати, із цін та рада з економічних і соціальних питань.
Підкомісія зцін займається регулюванням цін на товари та послуги, на які у даний момент невстановлюються ціни в межах державного регулювання. її завдання — не допуститинеобгрунтованого росту цін. При цьому будь-яке їх підвищення підприємціздійснюють тільки після узгодження із «соціальними партнерами», у ході якогодетально обгрунтовується таке підвищення.
Підкомісія із заробітноїплати розглядає пропозиції щодо підвищення заробітної плати з точки зору їхобгрунтованості, а рада з економічних і соціальних питань вивчає проблемиекономічного та соціального розвитку, розробляє рекомендації по забезпеченнюекономічного росту, стабільного рівня купівельної спроможності населення тайого зайнятості.
Усі рішенняпідвищення цін і збільшення заробітної плати приймаються Паритетною комісією за поданнямпідкомісій. При неможливості досягти домовленості щодо цін у межах Паритетноїкомісії «соціальні партнери» можуть вийти із рекомендаціями про введення попевному виду товарів чи послуг механізму державного регулювання, передбаченогозаконом про ціни. Це свідчить про те, що державне регулювання цін і регулюванняв системі «соціального партнерства» — процеси взаємопов’язані йдоповнюють один одного.
Деякі особливості має регулюванняринку молока, зерна і м’яса, яке здійснюється через спеціальностворені організації: Молочний фонд, Зерновий фонд, Комісію по тваринництву івиробництву м’яса.
Молочний фондє самостійною адміністративною одиницею із статусом юридичної особи. До складуйого правління входять представники Міністерства сільського і лісовогогосподарства та «соціальних партнерів», Фонд встановлює для кожногомолокозаводу регіон, у межах якого останній закуповує молоко і реалізуєпродукцію. Практично щодня фонд регулює ці поставки, визначає кількість таасортимент вироблюваної продукції. Він вносить у Паритетну комісію пропозиціїщодо встановлення базисних цін на молоко та молочні продукти, надає ізконсолідованих у себе коштів дотації на виробництво окремих видів продукції.
Кошти фондуформуються за рахунок відрахувань від реалізації продукції підприємствами знизьким рівнем витрат виробництва, а також імпортних та експортних зборів. Прицьому система регулювання внутрішнього ринку молока та молочних продуктівфункціонує без дотацій із державного бюджету. Бюджетне субсидуванняздійснюється Міністерством сільського і лісового господарства тільки щодоекспорту.
Базисна цінана молоко є єдиною для всієї території країни (виняток становить лише молоко,яке використовується для виробництва деяких видів твердих сирів, оскільки дляцього до раціону тварин необхідно вводити спеціальні корми). Базисну цінувстановлюють за 1 л молока жирністю 3,9 %. Залежно від фактичного вмісту жирурозроблено систему надбавок і знижок.
Деякі молочніпродукти, зокрема вершкове масло, сир, сухе молоко, реалізуються за цінами,нижчими від собівартості, за рахунок дотацій, джерелом яких є спеціальнанадбавка до ціни на молоко та ряд інших молочних продуктів, що реалізуються зацінами, вищими за собівартість. Динаміка фермерських цін на тваринницькупродукцію наведена у таблиці 4.
Зерновий фонд— також самостійна адміністративна одиниця зі статусом юридичної особи. Доскладу його правління входять представники тих самих організацій, що іМолочного фонду.
Щороку зучастю Зернового фонду, Міністерства сільського і лісового господарства,Міністерства фінансів, Федеральної палати економіки, Об’єднаннясільськогосподарських палат, Об’єднання палат робітників і службовців та Об’єднанняавстрійських профспілок розробляється й укладається так званий Зерновийпротокол, який повністю регулює виробництво і збут зерна у відповідному році. Уцьому протоколі фіксуються сталі, єдині по всій країні закупівельні ціни на всівиди зернових, за якими оплачується здана виробником продукція, визначаютьсяпосівні площі під окремі культури, обсяги гарантованих закупівель зерна увиробників та розміри дотацій.
Разом ізМіністерством сільського господарства Зерновий фонд видає ліцензії на експортта імпорт зерна і субсидує експортні ціни. Динаміка фермерських цін напродукцію рослин-ництва наведена у таблиці 5.
Як бачимо,фермерські ціни на сільськогосподарську продукцію в Австрії, як і в нашійкраїні, мали тенденцію до зростання. Так, у 1991 р. порівняно із 1976- вонизросли на цукро-ві буряки на 42 %, огірки (корнішони) — на 159, помідори — на176, молоко— на 71 %. У той же час на такі продукти, як пшениця тверда,картопля і виноград, ціна відповідно знизилася на 2,3; 29,1 і 46,3 %.
Фінансові кошти Зернового фондуформуються з відрахувань із державного бюджету, а також від реалізації зерновоїпродукції і добрив.
Комісія потваринництву і виробництву м’яса не є юридичною особою й діє безпосередньо приМіністерстві сільського 1 лісового господарства. Вона стежить за виконаннямвстановлених законом кількісних норм утримання худоби; визначає ма-ксимальний імінімальний рівень цін на м’ясо; регулює пропозиції товару на ринку; надає ізкоштів держбюджету за домовленістю субсидії виробникам на збереження м’яса ім’ясопродуктів; видає експортні та імпортні ліцензії; вирішує питання пронадання експортних субсидій (50 % із коштів держбюджету і 50 % з бюджетуфедеральних земель).
На рівень цінвпливає система оподаткування, яка в Австрії дуже складна і налічує близько 100різних податків та зборів. Основними з них є: податок із корпорацій у розмірі30 % з прибутку; промисловий податок, який стягується із прибутку (в розмірі17,5 %) та фонду заробітної плати (в розмірі 2 %); майновий податок (1 %оціночної вартості майна підприємства); прибутковий податок (від 10 до 50 %прибутку); податок з обороту (від 10 до 32 %).
Слідзазначити, що оподаткування впливає на ціну опосередковано і, як правило, вціні важко виділити конкретну податкову складову. Винятком є податок з обороту,який нараховується із так званої добавленої вартості на кожній стадії рухутовару до кінцевого споживача і в обов’язковому порядку виділяється окремо врахунку за поставлений товар, відповідно збільшуючи його ціну.
Особливістюстягування податку на добавлену вартість є те, що кожний підприємець сплачуєйого у розмірі різниці між сумою податку, який нараховується з його обороту(так званий податок брутто), і сумою податку, сплаченою як складова частинаціни товарів, придбаних у попередніх підприємців (так званий попереднійподаток), фактично одержуючи назад податкову складову, сплачену ним раніше уціні придбаних товарів. Таким чином, податок сплачується кінцевим покупцем уроздрібній ціні товару.
Із метоюзапобігання монополізації ринку, що створює передумови для необгрунтованогопідвищення цін, в Австрії, як і в більшості інших країн з ринковою економікою,існує антимонопольне законодавство. Ці питання регулюються законом про картелі(в редакції 1988 р.). Він не забороняє утворення і діяльність картелів.Основний його принцип — не допустити зловживань з боку картелів і окремихпідприємств, що займають домінуюче становище на ринку. Закон, зокрема,передбачає обов’язкову реєстрацію картелів у реєстрі Картельного суду, якийвидає дозвіл на їх утворення тільки при додержанні передбачених законодавствомумов, наприклад, якщо картельна угода не містить положень, що мають на метічинити тиск на формування ринкових цін.
Особи, винні упорушенні картельного законодавства, можуть бути позбавлені волі строком до 3років. Законом передбачена також можливість відмови на якийсь час дати дозвілна діяльність картелю.
Длястимулювання науково-технічного прогресу і розширення номенклатури товарів, щовипускаються, в Австрії не регулюються ціни на нову продукцію. Однак наступнепідвищення ціни на неї уже підпадає під існуюче регулювання.
Привстановленні ціни на нову продукцію підприємець, як завжди, керуєтьсязагальноприйнятою методикою ціноутворення, виходячи при цьому із необхідностіпокриття витрат і прагнення одержати максимально можливий у даній ситуації наринку прибуток.
У різнихрегіонах країни рівень роздрібних цін на одні і ті ж самі споживчі товари тапослуги може суттєво різнитися. Так, у західній частині, яку інтенсивновідвідують іноземні туристи, ціни в середньому вищі, ніж у східних федеральнихземлях. Регіональні відмінності у рівні споживних цін враховуються у ходіпереговорів по укладанню колективних угод.
Дані продинаміку індексу оптових і роздрібних цін, а також індексу заробітної платипублікуються у щомісячниках і щорічниках Центрального статистичного відомстваАвстрії. Детальна інформація про роздрібні ціни на товари та послуги міститьсяу різного роду рекламних каталогах, періодичній пресі, а також у спеціальнихвиданнях Союзу по інформуванню споживачів.
Індексвартості життя розраховується Центральним статистичним відомством на базі«кошика» окремих товарів та послуг.
При ввезеннітовару у країну стягується податок за тими ставками, що і податок з оборотувсередині неї. Регулюючу і захисну функцію виконує Австрійський митний тариф,який за-безпечує відповідно до потреб національної економіки диверсифікованийрежим щодо ввезення тих чи інших товарів. Стримання імпорту здійснюється задопомогою порівняно високих ставок мита при їх прогресивному збільшенні залежновід ступеня обробки товарів.
Крім того,згідно з антидемпінговим законом 1985 р. при поставках на австрійський ринокіноземного товару за зниженими цінами на нього може бути встановленийантидемпінговий, або зрівняльний, збір. Головним інструментом нетарифногообмеження імпорту є ліцензування та контингентування, за допомогою якихрегулюється кількість іноземних товарів, що надходять на внутрішній ринок, ітим самим здійснюється непрямий вплив на підтримку певного рівня цін.
Таким чином,існуюча в агропромисловому комплексі Австрії система економічних відносинзабезпечила досить високий рівень ефективності виробництва. Маючи лише 20 %ріллі від усієї території країни (або 0,22 га на душу населення) і 28 %сіножатей і пасовищ (0,31 га), 283,7 тис. сільськогосподарських підприємств, дезайнято лише 5,8 % населення, виробляють таку кількість продуктів харчування,яка на 12 % перевищує власні потреби.
У сільськомугосподарстві переважають сімейні ферми, з яких 55,3 % мають до 10 га і лише 2,1% — понад 100 га. Характерно, що на душу населення в країні виробляється (1989—1990 рр.) по 434 кг зернових, з яких близько 20 % експортується за цінами,нижчими, ніж на внутрішньому ринку.
В Україні навітьу несприятливому 1992 р. на душу населення вироблено по 716 кг зерна, або в 1,6рази більше, ніж в Австрії, проте існує потреба в імпорті зерна. На наш погляд,це результат недосконалості економічних відносин, а також структури і системиобліку виробництва зернових, величезних втрат зерна на шляху від поля доспоживача кінцевого продукту і перевитрат концентрованих кормів при виробництвіпродукції тваринництва у зв’язку з дефіцитом протеїну.
Використана література
1. Фінансовий і ціновий механізм АПК в умовах переходу до ринку. / За ред.П.Т. Каблука. – К.: “Урожай”, 1993р.
2. О.М. Шпичак. Ціноутворення та інфраструктура формування ринкових
відносин вАПК. // Економіка АПК №1. – 1999р., с. 44-47.