Реферат: Рекомендації для викладачів до

В.М.Александровська, Е.Ф. Смеричевський,

В.А.Кречетова


ПОЛІТОЛОГІЯ


методичні рекомендації для викладачів до проведення практичних занять в студентів І курсу стоматологічного факультету


Донецьк - 2008


Міністерство охорони здоров’я України


Донецький національний медичний університет ім. М.Горького


В.М.Александровська, Е.Ф. Смеричевський,

В.А.Кречетова


ПОЛІТОЛОГІЯ


методичні рекомендації для викладачів до проведення практичних занять в студентів І курсу стоматологічного факультету


Донецьк - 2008

ББК 60.5.73.

УДК 316 (075.8)


В.М.Александровська , Е.Ф. Смеричевський, В.А.Кречетова


Методичні вказівки містять матеріали, необхідні для студентів під час підготовки до практичних занять з курсу „Політологія". Вони включають обгрунтування актуальності тем і цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел інформації, комплекс навчаючих завдань характеристику методичних форм проведення занять..


Рецензенти:


Затверджено на засіданні

Ради УМК ДонНМУ .0.2008р. (протокол №).


© Александровська В.М,

© ДонНМУ


^ Тема 2. Історія політичних теорій


Актуальність теми

Історія соціально-політичних учень є однією із найважливіших складових духовного світу людства. Вона виступає як результат діяльності багатьох поколінь мислителів, що цікавилися проблемами суспільного й державного устрою, політикою, взаємовідносинами особистості й суспільства. Вивчаючи історію соціально-політичної думки, ми не тільки задовольняємо законний інтерес до минулого: ідеї, що з’явилися протягом історичного розвитку людства, продовжують справляти вплив на сучасні соціально-політичні процеси. Завдяки духовним контактам, взаємовпливу різних учень, «спадковості» їх розвитку формувалися універсальні, загальні для всіх людей цінності.

Політична думка давнини розвивалася як форма теоретичного узагальнення інтенсивного політичного життя того часу. Функціонування полісної демократії об’єктивно потребувало активної участі громадян у політичних процесах. Від цього був залежний державний устрій країни, існуючі механізми вирішення конфліктів та організації суспільного життя того часу. Багато стародавніх ідей не втратили своєї значимості та актуальності у наші дні. Платонівські уяви про державу від її ідеального стану до реальних типів у формі тимократії, олігархії тиранії та демократії доповнив Аристотель, який ввів розуміння кращого державного устрою у формі політії.

Абсолютне панування релігії в середньовічних світоглядах наклало свій відбиток на політичні погляди цього часу. Політичні проблеми в цей період трактувалися як частина теологічних проблем, як їх осколок.

Відхід від суто теологічної інтерпритації політики притаманний Н.Макіавеллі, який створив реалістичне бачення політики. Нові часи в європейському розвитку створюють виняткову можливість розбудови політичних інститутів держави відповідно до теоретичних уяв та парадигм, розроблених політичними мислителями та філософами Нового часу (Т.Гоббс, Д.Локк, Ш.Монтеск’є). Політична думка ХІХ століття розвивалась у протистоянні дихотомії марксизму та веберіанства. На перепоні цього теоретичного протистояння важливе місце займає російська політична думка, представлена ідеологією народників, релігійною філософією російської соборності та революційним радикалізмом більшовизму. Розвиток сучасної політичної науки значною мірою визначається дослідженнями американських, німецьких та французьких політологів.


Джерела інформації


Алексеев А.С. Макиавелли как политический мыслитель. - М, 1980.

Андрусяк Т.Г. Історія політичних та правових вчень. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2001.-218 с.

Аристотель. Полития. Соч. В 4-х т. Т.4. - М., 1983.

Асмус В.И.Платон.-М., 1975.

Безродкий Є.Ф. Світова класична думка про державу І право: Навч. посібник / Є.Ф. Безродний, Г.К. Ковальчук, О.С. Масний. -К.:ЮрІнкомІнтер, 1999.-401 с.

Гоббс Т. Левиафан. Соч. В 2-х т. Т.2 - М., 1990.

Дегтярёва М.И, Разработка понятия суверенитета Жаном Боденом//Нова політика. - 2000. - №1.

История политических и правовых учений: Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности и направлению «Юриспруденция» / Под общ. ред. B.C. Нерсесянса.-2-е изд. - М.: НОРМА: ИНФРА-М, 2001. - 727 с.

Класики політичної думки: від Платона до Маркса Вебера: Пер. з нім. / Під ред. Є. Причепія. - К.: Тандем, 2002. - 584 с.

Макиавелли Н. Государь. - М., 1990.

Мірошниченко M.I. Історія вчень про державу і право: Навч. посіб. /Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І.; Нац. акад. внутр. справ України.,2001.-223с.

Переломов Л.Г, Конфуцианство и легизм в политической истории
Китая.-М., 1981.

Платон. Государство //Собр. соч.: В 4-х т. М., -1994. Т.З.

Разумович И.Н. Политическая и правовая культура: идеи и интересы Древней Греции. - М., 1980.

Салтовський О. Ідея української державності в історії вітчизняної політичної думки (від витоків до початку XX сторіччя): Афтореферзт дис. д-ра політ, наук. - К., 2003.

Себайн Дж., Торсон ТЛ. Історія політичної думки. A history of political theory .-К.: Основи, 1997.-838 с.

Скиба В.И. Вступ до політології: Екскурс в історію правниче-політ. думки / Скиба В., Горбатенко В., Туренко В.; За заг. ред. В.Скиби. - К.: Основи, 1998,-720с.

Чичерин Б.Н. Политические мыслители древнего и нового мира: Классики истории н философии права: Для студ. вузов, обучают, по юридич. специальностям. - СПб.: Ун-т МВД России: Лань, 1999. - 336 с.

Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Навч. посіб. — 3 вид. - К.: Юрінком Інтер, 2002.-304 с.


Цілі навчання


Загальна мета: Знати основні тенденції в історії розвитку політичних вчень.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен:

Знати періодизацію історії політичних теорій;

Вміти характеризувати основні етапи світової політичної думки;

Порівнювати ставлення до зв’язку моралі та політики у різних політичних теоріях;

Виділяти уявлення про ідеальну державу у різних політичних вченнях та теоріях;

Аналізувати роль народу відповідно до різних політичних теорій


Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання


Характерні риси доантичної політичної думки. Основні принципи конфуціанства та легізму.

Політична думка Давньої Греції та Давнього Риму, Середніх віків.

Просвітницьке - раціоналістичний етап (основні концепції: макіавеллізм, концепції державного суверенітету, концепція розподілу влади, концепція суспільної угоди, марксизм) та політична думка сер.ХІХ- сер. ХХ ст.

Сучасні теоретико-методологічні напрями політичної науки

Основні риси розвитку політичної думки в Україні


Технологічна карта заняття


№ п/п

Етапи заняття

Час (хвилини)

Оснащення

Місце проведення

1

Вступ

5

Графологічна структура

Навчальне приміщення

2

Висвітлення теоретичних питань теми по даним рефератів та повідомлень

35

Таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

3

Поточний тестовий контроль

15

Тестові завдання

Навчальне приміщення

4

Корекція результатів тестового контролю

20

Тестові завдання, таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

5

Підведення підсумків

5







ПРИМІТКА: тривалість заняття – 80 хвилин, перерва 5 хвилин.


Стислі методичні рекомендації до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Заняття проводиться відповідно до технологічної карти.

Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль. Наприкінці заняття підбиваються підсумки.

^ Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. До якого етапу (періоду) у розвитку світової політичної думки відносять Протагора?

A. к доантичному (IV в. до н.е.)

B. к античному (V в. до н.е.- II в.н.е.)

C. к просвітницько-раціоналістичному (XV ст.- I пол. XIX ст.)

D. к політико-соціологічному (II пол. XIX- начало 1940-х років)

E. к политологічному (з 1949 г.)


2. Яким чином співвідносяться поняття «політична наука» та «політичні вчення, світова політична думка»?

Це одне й те ж саме (синоніми)

Це протилежні речі (антоніми)

Політичні вчення, світова політична думка включають у себе політичну науку

Політична наука включає у себе політичні вчення, світову політичну думку

Політична наука базується на політичних вченнях, світовій політичній думці


3. Теологія – це

A. Наука, що вивчає релігію

B. Етап світової політичної думки

C. Філософське вчення

D. Политологічна концепція

E. Не має правильної відповіді


^ 4. Автор фрази «Мета виправдовує засоби» —____________________


A. Конфуцій

B. Сократ

C. Платон

D. Аристотель

E. Макіавеллі


^ 5. До якого етапу (періоду) у розвитку світової політичної думки відносять

Габріеля Алмонда?

A. до теології (середні віки)

B. к античному (V в. до н.е.- II в.н.е.)

C. к просвітницько-раціоналістичному (XV ст.- I пол. XIX ст.)

D. к політико-соціологічному (II пол. XIX- начало 1940-х років)

E. к політологічному (з 1949 г.)

Еталони відповідей: 1 A, 2 E, 3 E, 4 E, 5 E


Оцінювання студентів


Викладачем оцінюється знання студентів у теоретичних питаннях по темі, згідно плану заняття. Підготовка рефератів та повідомлень, участь в обговоренні реферативних доповідей, розв'язання проблемних ситуацій. Зі студентами проводиться тестування на кожному занятті по усім пунктам теоретичного й практичного матеріалу даної теми.

Студент, що має 90-100% правильних відповідей, заслуговує оцінки «відмінно», 70-89% - оцінки «добре», 60-69% - оцінки «задовільно», менше 60% - оцінки «незадовільно».


Тема 3. Політична влада


Актуальність теми


Влада є одним із найважливіших елементів соціальних відносин, фундаментальних начал суспільства і політики. Із поняттям влади пов’язані ряд інших політологічних категорій: монархія – єдиновладдя, демократія – влада народу, аристократія – влада знаті, теократія – влада духовенства, партократія – влада партії та ін. Влада – це явище, в якому зосереджені найсуттєвіші протиріччя політики: між об’єктивним і суб’єктивним, закономірним і випадковим, цілим і частинами. Необхідність влади в суспільстві породжується потребами управління при наявності різноманітних інтересів та необхідності здійснення загальних цілей, та неможливістю досягнення повного інформаційного забезпечення управлінських рішень, тобто влада є засобом подолання інформаційного дефіциту через примусові рішення. Таким чином влада стає визначальним інструментом політики, могутнім управлінським ресурсом та ресурсом впливу на людей з боку тих, хто володіє владою і здатністю до виконання своєї ролі незважаючи на опір інших. Політика неодмінно реалізується у владній формі, оскільки вона пов’язана із постійною боротьбою різноманітних інтересів і потребою подолання опору.

Розділ науки, пов’язаний з вивченням влади та владних відносин, називається кратологія.


Джерела інформації

Алексеева Т. Легітимність влади в період транзиту // Політична думка. -1998.-№3-4.

Бондаренко К. Владоможці, або хто хто здійснює владу в Україні. Таблиця олігархів // Ї.-2001.- Число 22.

Борзунова Е.Д. Социологические концепции легитимности власти Т.Парсонса и М.Вебера: сравнительный анализ // Социс. - 1997. - №9.

Высоцкий А.Ю. Легитимность: анализ понятия //Грани. - 2003. - №1.

Дегтярев А.А. Политическая власть как регулятивный механизм социального общения // Полис. - 1996. - №3.

Дергачов О., Полохало В. Метаморфози посткомуністичної влади.// Політична думка. — 1996. - №7.

Доган М. Легитимность режимов и кризис доверия // СОЦИС. - 1994.-
№4.

Доган М. Падение традиционных ценностей в Западной Европе:
религия, государство-нация, власть //МЭ и МО. - 1999. - №12.

Доган М. Эрозия доверия в развитых демократиях // МЭиМО. - 1999.№ 5,6.

Ильин М.В., Мельвиль А.Ю. Власть //Полис. - 1997. - №6.

Ледяев В.Г. Власть: концептуальный анализ // Полис. - 2000. - №1.

Ледяев В.Г. Формы власти: типологический анализ // Полис. - 2000. - №2.

Макеев С. Десятирічна криза легітимності правлячих кіл. // Політична думка. - 2001.-№ З.

Міщенко М. Влада іміджу // Розбудова держави. - 1998. - №9-10.

Рябов С.Г. Державна влада: проблеми авторитету і легітимності. -К.,1996.

Серебрянников В.В.Ответственность как принцип власти // Социс-1998.-№4.

Соловьев А.И. Власть в политическом измерении // Вестник МГУ. Сер. 18. -1997.-№6.

Томенко М. Реальні та удавані конфлікти в українській владі // Політична думка.-1997.-№9.

Тоффлер О. Проблема власти на пороге XXI века // Свободная мысль. - 1992.-№2

Цілі навчання


Загальна мета: вміти трактувати поняття «влада» та «політична влада».

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен:

Надавати визначення поняттям «влада», «політична влада»;

Розрізняти поняття «державна влада» та «політична влада»;

Виділяти види та типи влади за різними критеріями, ресурси та функції влади.

Аналізувати рівень легальності, легітимності та ефективності влади.


Зміст навчання у відповідності з цілями


Теоретичні питання

Поняття влади

Сучасні концепції, класифікації влади.

Ресурси та функції влади

Проблема легальності, легітимності та ефективності політичної влади.

Особливості формування і здійснення влади в Україні. Структура Міністерства охорони здоров'я України та підпорядковані йому органи управління місцевого рівня.



Технологічна карта заняття


№ п/п

Етапи заняття

Час (хвилини)

Оснащення

Місце проведення

1

Вступ

5

Графологічна структура

Навчальне приміщення

2

Висвітлення теоретичних питань теми по даним рефератів та повідомлень

35

Таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

3

Поточний тестовий контроль

15

Тестові завдання

Навчальне приміщення

4

Корекція результатів тестового контролю

20

Тестові завдання, таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

5

Підведення підсумків

5







ПРИМІТКА: тривалість заняття – 80 хвилин, перерва 5 хвилин.


Стислі методичні рекомендації до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Заняття проводиться відповідно до технологічної карти.

Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль. Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


^ Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. До якої влади належить влада ООН?


додержавна

додержавна, політична

державна, політична

наддержавна, політична

політична



2. До якої влади належить влада президента?


додержавна

додержавна, політична

державна, політична

наддержавна, політична

політична


3. Влада – це структура, при чому структура міжособистісного спілкування, що базується на винагородах та покараннях.

Це сутність якої з концепцій влади як політичного явища?

Біхевіористична концепція

Телеологічний підхід

Інструменталістський підхід

Структуралістський підхід

Не має вірної відповіді


4. За суб'єктами влада опозиційної партії –

особистісна

групова

державна

політична

інституціональна


^ 5. За формою правління – влада військових –

охлократична

тиранічна

теократична

тимократична

кріптократична


6. Формально-юридна законність встановленої влади - ____________


Ефективність політичної влади

Легальність політичної влади

Легітимність політичної влади

Стабільність політичної влади

Політична система суспільства


Еталони відповідей: 1 D, 2 C, 3 D, 4 E, 5 D, 6 B


Оцінювання студентів


Викладачем оцінюється знання студентів у теоретичних питаннях по темі, згідно плану заняття. Підготовка рефератів та повідомлень, участь в обговоренні реферативних доповідей, розв'язання проблемних ситуацій. Зі студентами проводиться тестування на кожному занятті по усім пунктам теоретичного й практичного матеріалу даної теми.

Студент, що має 90-100% правильних відповідей, заслуговує оцінки «відмінно», 70-89% - оцінки «добре», 60-69% - оцінки «задовільно», менше 60% - оцінки «незадовільно».


Тема 4. Політична система суспільства


Актуальність теми


Однією з центральних тем політології є тема «Політична система суспільства». Політична система виступає як одна з частин або підсистем сукупної суспільної системи. Вона взаємодіє з іншими її підсистемами: соціальною, економічною, ідеологічною, етичною, правовою, культурною тощо.

Дослідження політичної системи розпочинається із часу відкриття Людвігом фон Берталанфі загальної теорії системного підходу. У відповідності з ним система трактується як певна цілісність, що складається із різноманітних елементів, між якими встановлюються тісні зв’язки і відношення. Політична система є упорядкованою складною сукупністю різнорідних елементів, між якими існує тісна взаємодія та взаємозв’язок. У політичну систему входять складні елементи як окремі підсистеми, зокрема можна виділити:

політичні відносини;

політичну організацію, що охоплює сукупність політичних інститутів та організацій;

політичні, правові та моральні норми, що існують і діють у вигляді конституцій, статутів та програм партій, політичних традицій і процедур регуляції політичних процесів;

методи політичної діяльності, що становлять основу політичного режиму;

політичну культуру, що виявляється у політичних поглядах, ідеях, теоріях, у політичній свідомості та політичній поведінці, політичній комунікації.

Політична система виконує функції, пов’язані із забезпеченням політичної влади відповідною соціальною групою, управління різними сферами суспільного життя, вияв та реалізація інтересів відповідних соціальних суб’єктів, інтеграція суспільства за допомогою політичних важелів, політична комунікація та легітимізація влади.


Джерела інформації


Бакуменко В., Сурмін Ю. Реформа політичної системи України:
необхідність та основні напрями реалізації //Вісн. Укр. Акад. держ. упр.
при Президентові України. - 2002. - №4.

Белов Г.А. Политическая система//Кентавр.-1995.-№2.

Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібник.-К.:Асоціація молодих українських політологів і політиків, 2000.-200 с.

Ерёмин В.Н. Политическая система современности. Японское
общество.-М.: Наука, 1992.

Журавский В. Политический процесс в Украине: анализ, поиски, решения.-К.,1995.

Журавський В. Політична система України: особливості, фактори, чинники права //Віче.-2000.-№2.

Кочетков А.Т. Политические партии и политические системы //Вестник
Московского университета.-Серия 12.-Политические науки.-1998.-№6.

Політологія: історія та методологія /за заг. ред.проф.Ф.М..Кирилюка.-К: 3доров'я, 2000.

Работяжев Н.В. Политическая система тоталитаризма: структура и характерные особенности// Вестник Московского университета. Серия 12.-Политические науки.- 1998.-№1.

Трохи С. Порівняльні політичні системи сучасності. - К., 2003.


Цілі навчання

Загальна мета: Визначати місце політичної системи в житті суспільства, її структуру та функції.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

Визначати поняття «політична система»;

Виділяти структуру та функції політичної системи;

Порівнювати типи політичних систем;

Аналізувати становлення політичної системи в Україні, її характерні ознаки та конституційні виміри.


Зміст навчання у відповідності з цілями


Теоретичні питання

Сутність політичної системи суспільства.

Типи політичних систем.

Політична система України.


Технологічна карта заняття


№ п/п

Етапи заняття

Час (хвилини)

Оснащення

Місце проведення

1

Вступ

5

Графологічна структура

Навчальне приміщення

2

Висвітлення теоретичних питань теми по даним рефератів та повідомлень

35

Таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

3

Поточний тестовий контроль

15

Тестові завдання

Навчальне приміщення

4

Корекція результатів тестового контролю

20

Тестові завдання, таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

5

Підведення підсумків

5







ПРИМІТКА: тривалість заняття – 80 хвилин, перерва 5 хвилин.


Стислі методичні рекомендації до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Заняття проводиться відповідно до технологічної карти.

Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль. Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


^ Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Цілісна, впорядкована на засадах права та інших соціальних норм система відносин, дій, ідей, методів і інститутів (таких, як державні органи, політичні партії, рухи, суспільні організації), зв’язаних з політикою, з її розробкою та практичним здійсненням. Це визначення якого з понять?

Політична стратегія

Політична модернізація

Політична демократія

Політична система

Державна політика


2. Досліджував клітину як «сукупність взаємозалежних елементів», тобто як систему, пов'язану із зовнішнім середовищем, завдяки чому у біології в 20-х роках XX ст. зародилася теорія систем, на ідеї якої потім спирались й суспільні науки.

Гарольд Алмонд

Людвиг фон Берталанфі

Девід Істон

Толкотт Парсонс

Єжи Вятр


3. У соціології перше використання системного підходу пов'язано з його ім'ям. Його теорія полягає у тому, що суспільство взаємодіє як чотири підсистеми: економічна, політична, соціальна і духовна. Кожна з підсистем виконує певні функції, реагує на вимоги, котрі надходять з середини чи ззовні. Разом вони забезпечують життєдіяльність суспільства в цілому.

Гарольд Алмонд

Людвиг фон Берталанфі

Девід Істон

Толкотт Парсонс

Єжи Вятр

4. Ввів поняття «політична система» і теорію систем у політологію.

Гарольд Алмонд

Людвиг фон Берталанфі

Девід Істон

Толкотт Парсонс

Єжи Вятр


5. Конституції, статути та програми партій, політичні традиції і процедури регуляції політичних процесів – це складові

Інституційної підсистеми

Нормативної підсистеми

Комунікативної підсистеми

Ідеологічної підсистеми

Функціональної підсистеми


Еталони відповідей: 1 D, 2 B, 3 D, 4 C, 5 B


Оцінювання студентів


Викладачем оцінюється знання студентів у теоретичних питаннях по темі, згідно плану заняття. Підготовка рефератів та повідомлень, участь в обговоренні реферативних доповідей, розв'язання проблемних ситуацій. Зі студентами проводиться тестування на кожному занятті по усім пунктам теоретичного й практичного матеріалу даної теми.

Студент, що має 90-100% правильних відповідей, заслуговує оцінки «відмінно», 70-89% - оцінки «добре», 60-69% - оцінки «задовільно», менше 60% - оцінки «незадовільно».


Тема 5. Сутність та функції держави


Актуальність теми


Держава посідає особливе місце в політичній системі, надаючи їй цілісності і стійкості, зорієнтованості на важливі суспільні справи. Держава як соціальна організація має виняткову природу походження, до трактування якої у політологічній літературі існують різні концептуальні підходи. Ознайомлення з ними дає більш широке уявлення про сутність держави, її структуру, атрибути та ознаки. Держава виконує відповідні функції як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Важливе місце в системі знань про державу займає окреслення типів та форм державного устрою. Саме відмінність республіки та монархії, унітарної та федеральної чи конфедеративної держави дає уяву про істотні відмінності однієї держави від іншої.

В системі державотворення особливе місце посідають форми та засоби реалізації державної влади, структури та компетенції державних владних органів.


Джерела інформації


Дем'янець В. Інститут президентства в країнах Центрально-Східної Європи //Нова політика.-1999.-№3.

Кульчицький С. Еволюція державного устрою в Україні: від тоталіаризму до демократії //Віче.-1997.№1.

Медушевский Л.И. Демократия и авторитаризм: Российский конституализм в сравнительной перспективе.-М.,1998.

Політичні режими сучасності та перехід до демократії /С.Давимука А.Колодій, Ю.Кужелюк та ін.-Львів,1999.

Політологія: історія та методологія /за заг. ред.проф.Ф.М..Кирилюка.-К: 3доров'я, 2000.

Работяжев Н.В. Политическая система тоталитаризма: структура и характерные особенности// Вестник Московского университета. Серия 12.-Политические науки.- 1998.-№1.

Сафонов В.Н. Соотношение форм правления и режимов правления//Социально-политический журнал.-1998.-№1.

Тарасов Е.Н. Государство как институт политической системы //Социально-политический журнал.-1994.-№1-2.

Цыганков А.Т. Политический режим //Социально-политический журнал.-1996.-№1.

Цыганков АЛ. Современные политические режимы: структура, типология, динамика. - М, 1995.


Цілі навчання

Загальна мета: Визначати місце держави у політичній системі та у житті суспільства, розуміти відмінності однієї держави від іншої.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

Визначати поняття «держава», основні ознаки, властивості та функції держави;

Виділяти держави за формою правління та формою територіального державного устрою;

Характеризувати різні політичні режими.


Зміст навчання у відповідності з цілями


Теоретичні питання

Теорії походження, сутність, функції та основні ознаки держави.

Форми державного правління.

Форми територіального державного устрою.

Політичні режими та їх типологізація.


Технологічна карта заняття


№ п/п

Етапи заняття

Час (хвилини)

Оснащення

Місце проведення

1

Вступ

5

Графологічна структура

Навчальне приміщення

2

Висвітлення теоретичних питань теми по даним рефератів та повідомлень

35

Таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

3

Поточний тестовий контроль

15

Тестові завдання

Навчальне приміщення

4

Корекція результатів тестового контролю

20

Тестові завдання, таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

5

Підведення підсумків

5







ПРИМІТКА: тривалість заняття – 80 хвилин, перерва 5 хвилин.


Стислі методичні рекомендації до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Заняття проводиться відповідно до технологічної карти.

Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль. Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


^ Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Обгунтовує положення про те, що держава – це результат історичного розвитку сім'ї; тому абсолютна влада монарха є продовженням влади батька в сім'ї.

Теологічна теорія

Патріархальна теорія

Договірна теорія

Психологічна теорія

Теорія насильства


2. Ознаками монархії не є:

Передача влади шляхом наслідування

Строковість (певний строк правління)

Незалежність від волі населення

Вибірність влади

Залежність від волі виборців


3. Хоча керівник уряду офіційно не є главою держави, реально він – перша особа у політичній ієрархії. Це опис якої республіки?

Змішана

Теократична

Президентська

Аристократична

Парламентська

4. Не допускається політична опозиція, але зберігається автономія особистості та суспільства у неполітичних сферах. Це характеристика якого політичного режиму?

Президентсько- пропорційного

Парламентсько- мажоритарного

Демократичного

Авторитарного

Тоталітарного

5. Цей політичний режим може існувати протягом десятиліть, оскільки формує такий тип особистості, котрий не уявляє іншого способу правління та постійно відтворює риси політичної культури та механізм функціонування цього режиму навіть у політичних умовах, що різко змінюються. Це характеристика якого політичного режиму?

Тоталітарного

Авторитарного

Демократичного

Президентсько-мажоритарного

Парламентсько-пропорційного


6. Крупні регіони користуються широкою автономією і навіть мають власні парламенти, уряди, адміністративно-управлінськими структурами та самостійно вирішують питання, що передали їм у ведення справ центральні органи (найчастіше, у сфері освіти, комунального господарства, охорони громадського порядку тощо). Проте у сфері оподаткування їх компетенції дуже обмежені, що ставить їх у сильну фінансову залежність від центру. Це опис якої з форм територіального державного устрою?

Централізована унітарна держава

Децентралізована унітарна держава

Федерація

Конфедерація

Парламентська монархія


Еталони відповідей: 1 В, 2 А,C 3 Е, 4 D, 5 A, 6 B


Оцінювання студентів


Викладачем оцінюється знання студентів у теоретичних питаннях по темі, згідно плану заняття. Підготовка рефератів та повідомлень, участь в обговоренні реферативних доповідей, розв'язання проблемних ситуацій. Зі студентами проводиться тестування на кожному занятті по усім пунктам теоретичного й практичного матеріалу даної теми.

Студент, що має 90-100% правильних відповідей, заслуговує оцінки «відмінно», 70-89% - оцінки «добре», 60-69% - оцінки «задовільно», менше 60% - оцінки «незадовільно».


Тема 6. Політичні партії та партійні системи


Актуальність теми

Поряд з державою важливими політичними інститутами, елементами політичної системи суспільства є політичні партії. Вони виражають інтереси соціальних спільностей і виступають головною ланкою, яка пов'язує громадянське суспільство з державою, забезпечує представництво соціальних інтересів у політичній сфері суспільства. Багатоманітність соціальних інтересів зумовлює наявність у суспільстві різних політичних партій. У взаємодії – співробітництві чи боротьби – між собою вони прагнуть до завоювання (найчастіше за допомогою виборів), утримання та використання державної влади. Перемога тієї чи іншої політичної партії на виборах створює можливість використання державних посад для утвердження і вирішення економічних, соціальних і політичних питань. Боротьба політичних партій і свобода вибору є важливими засадами демократичного суспільства. Політичний режим без партій увічнює панування традиційних еліт, сформованих за ознаками походження, знатності, багатства. Такий режим робить вибори формальними й нав'язує громадянам чужих їм керівників. Історичний досвід показує: якщо суспільством не керують політичні партії, то ним керують клани. Конкретизація загального уявлення про політичні партії, про їх переваги й недоліки, місце і роль у політичній системі сприяє кращій орієнтації громадян у політичній ситуації в країні.


Джерела інформації

Білоус А. Виборче законодавство та партійна система України в порівнянні з деякими країнами ЄС та Східної Європи //Нова політика.-1999.-№1.

Бабій СІ. Політичні партії: минуле, сучасність, проблеми правового статусу.//Трибуна.-1997.-№ 1,2.

Выдрин Д.И. Многопартийность: "за" и "против" //СПН. - 1990. -№9.

Голубицький О.П., Криворучко Т.Г., Кулик В.О., Якушик В.М.. Політичні партії України.-К. :Кобза, 1998.

Зельницький А., Удовенко П. Політичні партії і вибори. - К.: ІУЕП "Гарант квалі", 2003

Оксак О. Відповідальність проти популізму: виборці, партії та уряд у
демократичному суспільстві //Нова політика. - 2000. - №1.

Пахарєв А. Багатопартійність і партійна система — поняття не тотожні //Віче.- 2002.-№2.

Политическая наука: Политические партии и партийные системы в современном мире: Сб. науч.тр./РАН.ИНИОН. Центр социал.нацч.-информ.исслед., Отд.полит.науки, Рос. ассоц. полит.науки; Ред. и сост. Кулик А.Н., Мелешкина Е.Ю. — М.: ИНИОН РАН, 2006. – 284 с.

Примуш М.В. Вибори. Демократія. Партії. //Політика і час. - 2000. -
№5-8.

Примуш М.В. Демократія і багатопартійність //Політика і час.-2001.-№2.

Примуш М.В. Історія і теорія політичних партій. - Донецьк: "Китис",
2000, - 260с.

Примуш М.В. Політична орієнтація політичних партій //Трибуна. -
2000.-№5-6.

Примуш М.В. Політичні партії: механізми інституалізації і структурної
трансформації: автореф. дис. д-ра політ. Наук. - Львів, 2003

Примуш М.В. Політичні партії на виборах //Віче, 2003.-№10.

Примуш М.В. Право і утворення політичних партій./Право України.-2004.- №1.

Политические партии и партийные системы //Вестник Моск.ун-та.-Серия 12, Политические науки.-1998.-№6.

Саміло Г. Політичні партії як складова частина політичної системи демократичної держави //Підприємництво, господарство і право. -2003.-№4.

Танчер В., Карась О., Кучеренко О. Політичні партії та рухи у світлі "ситуації постмодерну"-К., 1997.

Шведа Ю. Партійна система України на шляху до поляризованого плюралізму //Українські варіанти.-1998.-№3-4

Шведа Ю. Соціологія партійних систем Моріса Дюверже //Нова політика.- 1996.-№4,5.

Цілі навчання


Загальна мета: розуміти сутність політичних партій та партійних систем.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

Надати визначення поняттю «політична партія», охарактеризувати ґенезу політичних партій.

Аналізувати сутність, структуру, функц