Реферат: Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці

Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці






УДК 316.42


Л.Г. Мельник, В.В. Сабадаш, І.Б. Дегтярьова1


Механізми регулювання міжнародної торгівлі

при переході до інформаційного суспільства


В статті досліджуються питання, що пов’язані із використанням нових інформаційно-комунікаційних технологій у сфері міжнародної торгівлі під час проведення експортно-імпортних операцій при переході до інформаційного суспільства. У статті наведені результати введення системи «Єдиного вікна» у розвинених країнах, а також пов’язане із цим зниження трансакційних витрат та покращення, що виникають при проведенні митної очистки вантажів. У статті також представлені існуючі моделі кооперації між державним та приватним сектором в сфері міжнародної торгівлі в країнах із високим рівнем економічного розвитку.


^ Постановка проблеми. Сучасний інформаційний соціально-економічний етап суспільного розвитку характеризується зростанням інтенсивності проведення експортно-імпортних операцій. Тому розгляд проблем міжнародної торгівлі є актуальним на сьогоднішній день. Форми та системи оформлення і підписання договорів, проведення процедур митної очистки вантажів, подання декларацій і пов’язані із цим витрати трансакційного характеру можуть бути вирішені за умов використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та формуванні кооперативних взаємовідносин між державними контролюючими органами та приватним сектором.

^ Аналіз останніх досліджень та публікацій в яких започатковано вирішення даної проблеми. Андреас Креде та Рубін Мансель акцентують увагу на трансформаційних механізмах інформаційного суспільства, що забезпечують розвиток електронної комерції (ЕК) та постійного збільшення електронних трансакцій. Автори вважають, що електронна комерція дозволить знизити витрати, що виникають при підписанні ділових контрактів, та забезпечить проведення особливо складних ділових операцій [10]. За даними річного звіту ООН розширення Європейського Союзу, інтеграція багатьох країн східної Європи у ВТО змушує вже зараз подумати про уніфікацію правил міжнародної торгівлі і формуванні єдиного європейського торгового простору [13]. Лібералізація торгівлі є одним з можливих інструментів для розвитку і росту торгових відносин у майбутньому. Звичайно, виникає багато питань, пов’язаних із впливом інтеграційних процесів на міжнародну торгівлю. Для забезпечення благотворної інтеграції “рамки для внутрішньої політики, а саме у сфері торгівлі у багатьох випадках визначаються міжнародними принципами та факторами, що пов’язані із глобальними ринками” [1]. Застосування інвестиційного механізму для поліпшення інформаційно-комунікаційного клімату міжнародних торговельних операцій розглядає Ліліана Анновазі-Джакаб [6].

^ Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Автори наведених публікацій поділяють думку, що використання ІКТ у розвинених країнах та перспективи їх застосування у країнах із перехідною економікою є доволі дієвими. Виходячи із цього було б доцільно надати огляд введення системи «Єдиного вікна», інформатизації процесів оформлення експортно-імпортних операцій у країнах із високим рівнем економічного розвитку, а також розкрити значення інституціональної кооперації у сфері міжнародної торгівлі.

^ Формування цілей статті. Для визначення пріоритетних напрямків впровадження сучасних моделей та систем, що забезпечують зменшення витрат, та збільшення дохідної частини бюджету підприємств, підвищення ефективності торгівлі і зменшення нелегальних трансакцій, а також спрощення митного контролю необхідно провести аналіз використання ІКТ та інституціональної кооперації як механізмів, що сприяють покращенню міжнародних торговельних операцій з метою виявлення найкращих шляхів їх удосконалення.

^ Виклад основного матеріалу дослідження. Світ знаходиться на порозі нової соціально-економічної формації, тому розгляд проблем міжнародної торгівлі є актуальним на сьогоднішній день. Сучасні тенденції світової торгівлі потребують детального розгляду та аналізу. На сьогодні новітній етап соціоекономічної еволюції – це інформаційний стрибок, біфуркаційний відлік, що дає один з можливих шляхів розвитку.

Сьогодні існують дискусії з приводу того, який термін більш точно характеризує суспільство – суспільство знань чи інформаційне суспільство? Якщо взяти до уваги традиційне визначення, то інформаційне суспільство виникає коли: 1) вартість витрат на придбання нових інформаційних технологій (комп’ютерів, телекомунікаційого устаткування, програмного забезпечення і т.п.) починає перевищувати вартість витрат на придбання матеріальних активів [5]. У США це уперше відбулося в 1991 році, коли витрати на придбання промислового устаткування склали 107 млрд. дол., а на закупівлю інформаційної техніки – 112 млрд. дол. (З тих пір американські компанії регулярно витрачають більше засобів на устаткування, необхідне для збору, обробки, аналізу і поширення інформації, чим на машини, призначені для обробки матеріальних предметів); 2) невпинно росте розмаїтість пропонованих споживачу товарів і послуг, причому вартість послуг (у першу чергу фінансових, професійних і конструкторських послуг, послуг охорони здоров’я, утворення і соціальної сфери) значно перевищує вартість товарів; 3) оновлена інформація з набору повідомлень перетворюється в основний соціально-економічний ресурс, що якісно змінює послуги праці і капіталу, природу соціально-політичної та економічної активності. Існує також думка, що інформаційне суспільство є постіндустріальним, тобто виникає в міру того як індустріальне суспільство реалізує всі приховані в ньому можливості. При цьому «постіндустріальні тенденції... не заміщають попередні суспільні форми як “стадії” соціальної еволюції. Вони часто існують, поглиблюючи комплексність суспільства і природу його соціальної структури» [7].

Згідно Н.Н.Мойсеєву, інформаційне суспільство – це «суспільство, у якому колективний Інтелект (Колективний Розум) грає в його функціонуванні роль, аналогічну тій, яку грає розум людини в його організмі, тобто сприяє розвитку суспільства і подоланню постійно зростаючих труднощів, а також діє на благо всього людства... Колективний Розум об’єктивно стає таким інструментом, що керує (цілеспрямованими) діями людей» [3].

Розвиток соціально-економічних систем відбувається так стрімко, а кожний день приносить масу нової інформації, що надто важливо встигати не тільки стежити, а й ефективно її використовувати, для того щоб генерувати нову, таку якої немає ніде у світі.

Інформація – основний товар інформаційного суспільства

Сьогодні інформація, являючись нематеріальним активом підприємства, перетворюється в товар і відповідно здобуває усі властивості товару.

Основні властивості інформації як товару наступні:

можливість тиражування багато разів у нескінченно малому обсязі простору за нескінченно малі інтервали часу;

фізична незношуваність;

збереження товару у продавця після продажу його покупцеві;

принципова фізична можливість подальшого тиражування і продажу товару покупцям;

відсутність фізичних перешкод безоплатного присвоєння інформаційних товарів (зокрема, середовище виробництва) будь-яким суб’єктом – існують тільки етичні бар’єри;

інтелектуальна здатність їхнього використання (оволодіння) для одержання благ, а не фізичне володіння засобами виробництва [2].

Інформація – це природний фактор, на якому концентрується суспільне виробництво. Інформація – єдина природна субстанція, добування якої із середовища не наносить прямого збитку природі [4].

Головною для багатьох країн стає необхідність всіляко сприяти розповсюдженню інформації, налагодженню інформаційної торгівлі, з метою сприяння розвитку її нових форм та залученню до формування сучасних механізмів ведення торгового бізнесу.

Світова спільнота за сприяння міжнародній торгівлі

Формування нових соціально-економічних тенденцій, входження суспільства в інформаційну еру, перетворення інформації в унікальний товар, веде до встановлення нових правил торгівлі як на національному так і на міжнародному рівні. Спостерігається більш легке і швидке пересування інформації та інших товарів з однієї країни в іншу. Сприяння торгівлі підсилює світову конкуренцію агентів, які залучені до цього процесу, створює оптимальні умови для такого роду операцій, а також сприяє глобальному економічному росту і зменшенню бідності. Для цього необхідна прозорість, ефективність та спрощення процедур проведення міжнародних торгових операцій, прозорість у встановленні єдиних стандартів, що у свою чергу приведе до більш сприятливого інвестиційного клімату і торгівлі. Політична воля і бажання лідерів як розвинених держав, так і держав, що розвиваються, необхідна для того, щоб відігравати визначальну роль у встановленні сприятливого торговельного клімату.

Це питання було в центрі уваги Міжнародного Форуму з питань сприяння торгівлі, що пройшов 29-30 травня 2002 року і був організований Комісією ООН з економічних питань для країн Європи [9]. Пролунав заклик прийняти правила ВТО, що стосуються міжнародної торгівлі всіма країнами учасницями. Уперше до обговорення приєднався Китай і відкрито заявив про підтримку сприяння міжнародній торгівлі.

Актуальність сприяння міжнародній торгівлі останнім часом зумовлене саме глобалізаційними процесами у світовій економіці. І на Самміті ВТО у Канкуні це питання було головним при обговореннях. Покращення умов міжнародної торгівлі та ліквідація бар’єрів мають сприяти інтеграції країн у глобальну економіку. А інформаційно-комунікаційним технологіям відводиться провідна роль у цьому процесі.

Але в даний час збільшується розрив між країнами, що активно залучені до міжнародної торгівлі і країнами, що розвиваються, а також країнами з перехідною економікою. Для того, щоб обговорити в нейтральній обстановці пропозиції, що лунають від представників приватного бізнесу і державних компаній і був проведений Форум. Подібного роду зустрічі свідчать про те, що в умовах інтеграційних процесів дуже важливо обмінюватися накопиченим досвідом і обговорювати існуючі проблеми.

Розширення Європейського Союзу, інтеграція багатьох країн східної Європи у ВТО змушує вже зараз подумати про уніфікацію правил міжнародної торгівлі і формуванні єдиного європейського торгового простору. Лібералізація торгівлі є одним з можливих інструментів для розвитку і росту торгових відносин у майбутньому. Звичайно, виникає багато питань, пов’язаних із впливом інтеграційних процесів на міжнародну торгівлю. Для забезпечення благотворної інтеграції “рамки для внутрішньої політики, а саме у сфері торгівлі у багатьох випадках визначаються міжнародними принципами та факторами, що пов’язані із глобальними ринками” [1, c. 3].

Чи будуть виникати труднощі інтегрування Заходу, Сходу, а також залучення Африканських країн до співробітництва? Відповідь на це питання може бути у сприянні міжнародній торгівлі на всіх рівнях. Для цього необхідно 1) встановлення кооперації і співробітництва в різних сферах і особливо в технічній сфері; 2) зниження квот, тарифів і обмежень, що є основними бар’єрами в міжнародній торгівлі; 3) залучення приватних підприємців, представників великого бізнесу і неурядових організацій для вироблення стандартів і правил міжнародної торгівлі; 4) встановлення демократичних інститутів і ринкової економіки. Вироблення нової торгової політики – першочергова задача для світового співтовариства.

Зароджується новий дух кооперації, нові правила прийняття рішень, підсилюється роль Бреттонвудських інститутів, національних урядів, бізнесу й організацій цивільного суспільства [11]. Це особливо важливо в умовах існуючої різниці в торгівлі між Європою і Сполученими Штатами.

Значення електронної комерції

Інформаційне суспільство надає свої могутні інструменти для проведення торгових операцій – все активніше розвивається електронна комерція (ЕК). Постійно збільшується число електронних трансакцій. Електронна комерція дозволить знизити витрати, що виникають при підписанні ділових контрактів. Теоретично є припущення, що електронна комерція дозволить проводити особливо складні ділові операції без будь-якого втручання й особистих контактів [10].

Усе ширше і ширше географія використання нових форм електронної комерції. Глобальна ЕК пропонує величезний потенціал економічному розвитку і також вимагає дуже швидкої системи доставки товарів і послуг. Звичайно, не викликає сумніву той факт, що просте натискання кнопки на клавіатурі комп’ютера дозволяє прискорити процес підписання контрактів, оплати і постачання товарів. Немає необхідності проводити багато часу, очікуючи в черзі на кордоні. Головне – це заощадження часу.

Існує думка, що ЕК нівелює значення розміру фірми. В майбутньому розмір та обсяги фірми не будуть грати великого значення [9]. Важливим стає те, як фірма справляється з інформаційним потоками, включаючи зв’язок з покупцями, провайдерами послуг, державними органами.

Електронна комерція – це необхідна умова ведення бізнесу в суспільстві інноваційних знань. Якщо країни, що розвиваються, не включаться в мережу ЕК, то вони стають аутсайдерами міжнародної торгівлі і не будуть одержувати необхідного фінансування [12]. Електронна комерція вимагає не тільки добре розвинутої телекомунікаційної інфраструктури, використання програмних продуктів. Як показує досвід, ЕК більш ефективна, якщо між учасниками комерційних трансакцій існують довірительні відносини і зберігається комерційна таємниця при проведенні операцій. Стандарти, пов’язані з забезпеченням захисту й обміну інформацією, вимагають уваги з боку учасників міжнародної ЕК і у зв’язку з входженням у глобальну електронну мережу. Нова електронна бізнес мережа відкриває нові комерційні можливості, але також може і виштовхнути деякі фірми з мережі. Представники бізнес груп і політична еліта суспільства повинні сприяти одержанню вигод від доступу до необхідної інформації і ринків, що забезпечує ЕК.

Останнім часом спостерігається неймовірне зростання інновацій і розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, що сприяють встановленню ділових контактів та економії часу при підписанні угод. Особливо цей аспект обговорюється і має корінне значення для сільської місцевості. В основних виробничих регіонах, виробники товарів, продукції не одержують вчасно інформацію про ціни і потенційні ринки збуту й у такий спосіб знаходяться в залежності від посередників. Своєчасний доступ і одержання необхідної інформації – є гарантією успіху виробника, поліпшує його фінансовий стан на ринку. Найважливішими індикаторами, що свідчать про рівень розвитку електронної комерції, є кількість покупок, що здійснюються через Інтернет, які товари швидше всього, і яка їх кількість купується через всесвітню мережу, як часто і швидко покупці користаються системою електронної оплати і віддають перевагу здійсненню розрахункових операцій у режимі on-line. Сполучені Штати Америки є беззаперечним світовим лідером електронно-комерційного ринку. У 2003 році простежувалось зростання ЕК, про що свідчать дані табл. 1 [13, c. 18].

Згідно офіційних статистичних даних за 2005 [13, c. 19] в Канаді рік продажі товарів у мережі Інтернет продовжували зростати у 2004 році і склали 22,9 мільйонів американських доларів, або 28,3 більйонів канадських доларів. Такі показники простежуються у продажах товарів з боку приватного сектора. Дані по продажу у Канаді у мережі Інтернет за період із 2000 до 2004 року представлені у табл. 2.

На прикладі провідних країн світу можна побачити наскільки комплекс різних факторів починаючи від географічного розташування країни, демократичних процесів, політики керівництва держави, залучення ІКТ сприяє підвищенню не тільки конкурентноздатності країни, а й ефективності торгівлі.


Таблиця 1– Обсяги електронної комерції у США за період 2000-2003 рр. (млн USD)





2000

2001

% зміна

2000-2001

2002

% зміна

2001-2002

2003

% зміна

2000-2003

Промислова ЕК

ЕК

755’807

725’149

-4.1

751’985

3.7

842’666

12.1

Загальне виробництво (ЗВ)

4’208’582

3’970’500

-5.7

3’920’632

-1.3

3’979’917

1.5

Доля ЕК у заг. обсязі ЗВ

18.0

18.3

1.7

19.2

5.0

21.2

10.4

Електронна оптова торгівля

ЕК

241’109

272’183

12.9

343’327

26.1

386’922

12.7

Заг. обсяг оптової торгівлі (ОТ)

2’742’593

2’708’666

-1.2

2’824’417

4.3

2’946’473

4.3

Доля ЕК у заг. обсязі ОТ

8.8

10.0

14.3

12.2

21.0

13.1

8.0

Роздрібна електронна торгівля

ЕК

28’152

34’263

21.7

44’706

30.5

55’731

24.7

Заг. обсяг роздрібної торгівлі (РТ)

3’059’173

3’156’754

3.2

3’141’468

-0.5

3’275’407

4.3

Доля ЕК у заг. обсязі РТ

0.9

1.1

17.9

1.4

31.1

1.7

19.6

ЕК у сфері послуг

ЕК

37’312

37’261

-0.1

41’185

10.5

49’945

21.3

Заг. обсяг послуг

4’647’156

4’759’796

2.4

4’868’907

2.3

5’076’846

4.3

Доля ЕК у заг. обсязі послуг

0.8

0.8

-2.5

0.8

8.1

1.0

16.3


Таблиця 2 – Обсяг Інтернет продаж у Канаді за період із 2000 до 2004 року (млн $)





2000

% зміна

2000-2001

2001

% зміна

2001-2002

2002

% зміна

2002-2003

2003

% зміна

2003-2004

2004

Приватний сектор

4’496

14.2

5’134

70.7

8’762

68.0

14’716

45.5

21’419

Державний сектор

90

62.1

146

46.2

214

187.0

613

148.7

1’524

Всього

4’586

15.1

5’280

70.0

8’976

70.8

15’329

49.7

22’944

Покращення логістичного забезпечення торгівлі

Ще Адам Сміт у «Багатстві націй» говорив про те, яке важливе значення для економіки країни має її географічне положення та особливо вихід до моря Звичайно, рівень торгівлі буде високим, якщо країна вдало використовує своє географічне розташування. У багатьох країнах, що розвиваються, і які не мають виходу до морів, витрати на торгівлю – або торговельні операційні витрати – є більш значним бартером для розширення експорту чим навіть тарифи. Наприклад, експортні мита на товари із Латинської Америки та Карибського басейну у США, на сьогодні складають в середньому 1,86% від їх вартості, тоді як доля, що припадає на міжнародні транспортні витрати дорівнює 4,45% [1, с.65]. Наприклад, транспортні витрати на доставку стандартного контейнера морським шляхом із Балтімора, США до берега Слонової Кістки складають приблизно $ 3,000. А от доставка такого ж стандартного контейнера до якоїсь країни центральної Африки, яка не має виходу до моря, буде коштувати $13,000 [6, c.81].

Чим більше виходів до моря має країна, тим більше прибутків може вона отримати, якщо брати до уваги, що транспортування вантажів морським шляхом може відносно недорого коштувати. Транзитні угоди, створення транзитних коридорів, розвиток кооперації між приватним та державним сектором, розвиток та застосування ІКТ, проведення інституціональних реформ, реформа законодавчої бази – це ті складові, які відіграють важливу роль у налагоджені торговельного клімату країни.

На прикладі Швейцарії, яка є транзитною країною можна побачити застосувавши інвестиційний механізм для поліпшення інфраструктури, а саме залізничних шляхів та тунелів розгрузила тим самим наземні перевезення і у 1998 році підписала двосторонню угоду про надання квот на в’їзд транспортних засобів із вантажем у 40 тон на територію країни [6, c. 123].

Ефективні механізми спрощення процедур перевезень та торгівлі, скорочують торговельні операційні витрати, допомагають підвищити міжнародну конкурентноздатність підприємств. Для підвищення ефективності транспортних перевезень та торгівлі потрібне тісне співробітництво між багатьма державними та приватними органами, що задіяні у доставці товарів та послуг із використанням різних видів транспорту та торгівлі, у рамках якого здійснюєтеся взаємодія між керівництвом країн, підприємствами, комерсантами та постачальниками транспортних послуг з метою підвищення якості транспортних послуг у країнах, що розвиваються.

В рамках пакету ВТО від липня 2004 року була погоджена рамочна основа для переговорів із покращення процедур торгівлі [16]. Цей пакет пропонує новаторський підхід до поєднання переговорів та погоджених зобов’язань з технічної допомоги країнам, що розвиваються.

Економіка цих країн унікальна, а часом дуже складна і незрозуміла – це ще і арена для можливих торгових операцій з боку вже розвинутих країн, що зацікавлені у нових ринках. Поява на міжнародній торговій арені країн колишнього СРСР та країн соціалістичного табору зробила величезний поштовх у напрямку розвитку нових ринків. З боку розвинених країн і ВТО визнається необхідність технічного і фінансового сприяння відкриттю нових ринків у країнах з перехідною економікою. Переговори й обговорення, що стосуються сприяння торгівлі викликані цілим рядом проблем, що перешкоджають нормальному пересуванню товарів і послуг. Для перехідних економік дуже важливо, щоб трейдери мали якнайбільше інформації про правила і торгові стандарти потенційних партнерів.

Прозорість і передбачуваність виконання торгових процедур і регуляторної політики в довгостроковій перспективі – двигун розвитку. Виходячи з практичного досвіду ВТО, при проведенні політики лібералізації торгівлі і підписання договорів уряди країн з перехідною економікою повинні переслідуватися дві мети:

1) досягнення відповідності економічної політики багатостороннім міжнародним домовленостям, правилам, механізмам та інструментам;

2) сприяння встановленню сприятливого конкурентноздатного середовища, що приведе до формування потужних та дієвих ринкових механізмів.

Частка ризику обов’язково присутня у вирішенні цих питань, але уряди країн зобов’язані проводити прозору торговельну політику як на національному так і на міжнародному рівні.

Яка мета міжнародних угод у сфері міжнародної торгівлі? По-перше – це спрощення митного контролю, зменшення витрат, пов’язаних із проведенням міжнародних трансакцій, збільшення дохідної частини бюджету підприємств, підвищення ефективності торгівлі і зменшення нелегальних трансакцій. Ще не вироблена єдина модель, яка б служила еталоном, була б репрезентативною для багатьох держав і представляла б уніфікований набір правил і розпоряджень для проходження митного контролю. Тарифи на імпорт повинні стати основним інструментом торгової політики, і політики протекціонізму для країн з перехідною економікою. Митні організації країн, що залучені до міжнародної торгівлі повинні спільно проводити роботу з митного очищення товару. Ефективний зв’язок між митними службами держав гарантує якість і швидкість проведення митних операцій. Усі питання, пов’язані з митним законодавством повинні зважуватися негайно, а необхідна інформація повинна надаватися за вимогою зацікавленої сторони.

Перша в світі електронна митна система побудована на веб-технологіях – це версія Автоматизованої системи обробки митних даних (АСОМД-Уорлд). Вона була введена у 2004 році та дозволить митним відомствам та учасникам торгових угод швидше обробляти більшість поданої документації (від вантажних маніфестів та транзитних документів до декларацій через Інтернет).

АСОМД сьогодні використовується більш ніж у 80 країнах світу та дозволяє обробляти більш ніж 16 млн. митних декларацій на рік на загальну суму торговельного обігу майже в 500 млн. доларів [1, c.38].

Завдяки використанню АСОМД час митної очистки значно скоротився. Наприклад, Албанія повідомила про скорочення часу митної очистки з 204 хвилин до 70 хвилин, Замбія – з 8 днів до 1 дня, Зімбабве – з 15 днів до 1 дня. Крім того АСОМД допомагає підвищити ефективність та зменшити корупцію і тим самим генерує додаткові митні надходження при незмінних митах. Використання АСОМД Латвією, Литвою, Словаччиною та Естонією полегшило їх приєднання до Європейського союзу у 2004 році [1].

Основні заходи Конференції ООН по торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) з проблем логістичного забезпечення транспорту та торгівлі покликані, з одного боку, допомогти посадовим особам країн, що розвиваються в оцінці різних варіантів політики та технічних варіантів, а з іншого боку, забезпечити інформацію про логістичну підтримку торгівлі, яку використовують постачальники транспортних послуг, дослідницькі заклади та міжнародні організації. Завдяки публікації важливих статистичних та аналітичних даних про останні тенденції на морському транспорті щорічних Огляд морського транспорту визнається користувачами як у розвинених так і у країнах, що розвиваються авторитетним джерелом інформації про морський транспорт. 92% читачів оцінили Огляд на «відмінно» та «добре». В електронному форматі також розповсюджується щоквартальних Інформаційних бюлетень з питань транспорту (Transport Newsletter) [1, с.37].

Роль інформаційно-комунікаційних технологій у поліпшенні міжнародного торговельного клімату

Інформаційно-комунікаційні технології набувають все більш важливого значення для підвищення конкурентноздатності підприємств, нарощення ефективності державного сектора та полегшення надання послуг. ІКТ завжди розглядалися виробничими фірмами, адміністрацією й урядом як засіб досягнення порівняльної переваги [15]. Хоча з точки зору здатності отримання доступу до ІКТ у їх використанні між країнами існує колосальна різниця.

ІКТ необхідні для економічного виживання підприємств. Зусилля багатьох організацій були і залишаються спрямованими на створення такого режиму оформлення документів, який би максимально знизив їхню кількість. Автоматизація оформлення документів застосовується активно, але не завжди досвід провідних світових держав у даному питанні може бути застосований і успішно працюватиме в умовах інших економік. У табл. 3 та 4 наведені дані про основних імпортерів та експортерів ІКТ за 2003 рік [13].


Таблиця 3 – Основні імпортери ІКТ товарів


Країна

Телекомунікації

Комп’ютери

Заг. сума (млн. $)

%

Країна

Заг. сума (млн. $)

%

США

34’046

23

США

76’149

21

Великобританія

10’392

7

Німеччина

28’495

8

Німеччина

8’900

6

Нідерланди

24’379

7

Гон Конг

7’785

5

Японія

23194

7

Китай

7’320

5

Великобританія

22’254

6

Франція

5’018

3

Гон Конг

21’498

6

Італія

4’937

3

Китай

17’203

5

Сінгапур

4’382

3

Сінгапур

13’247

4

Нідерланди

4’164

3

Франція

12’674

4

Іспанія

3’748

3

Мексика

9’974

3

Решта країн

57’164

39

Решта країн

105’642

30

^ Світ в цілому

147’855

100

Світ в цілому

354’682

100


У розвинених країнах дуже велика кількість виробничих підприємств, фірм мають підключення до всесвітньої мережі. 89% підприємств у країнах Євросоюзу користуються Інтернетом, а 58% мають свої вебсайти. Але все ж таки використання Інтернету відрізняється в країнах Європи. Наприклад, у Данії та Фінляндії 97% підприємств користується Інтернет послугами, і 81% із них мають вебсайти. В той час як у Румунії цей відсоток складає лише 52% і відповідно найнижчий відсоток – лише 19% підприємств-власників вебсайтів. Тенденція до створення компанією свого вебсайту залежить від розмірів фірми, чим більша та потужніше підприємство тим більша вірогідність того, що обов’язково буде створено власний вебсайт компанії. Лише 53% малих компаній, 76% середнього розміру та 89% великих компаній створюють вебсайти. У табл. 5 наводяться дані доступу до мережі Інтернет великих, середніх та малих компаній (%) [13].


Таблиця 4 – Основні експортери ІКТ на світовому ринку за 2003 рік


Країна

Телекомунікації

Комп’ютери

^ Електронні складові

Заг. сума (млн. $)

%

Заг. сума (млн. $)

%

Заг. сума (млн. $)

%

США

14’871

10

39’196

11

56’625

15

Велико-британія

11’806

8

-

-

-

-

Німеччина

13’407

9

17’807

5

18477

5

Гон Конг

6’664

4

21’818

6

31808

8

Китай

14’558

9

59’245

17

22879

6

Франція

6684

4

-

-

-

-

Сінгапур

-

-

24’883

7

38’645

10

Нідерланди

-

-

25’205

7

-

-

Корея

15’169

10

17’638

5

25’660

7

Фінляндія

8’359

5

-

-

-

-

Швеція

5’793

4

-

-

-

-

Тайвань

-

-

19’220

5

-

-

Японія

-

-

21’838

6

47’734

12

Філіппіни

-

-

-

-

16’564

4

Малайзія

-

-

16’662

5

25’288

7


Таблиця 5 – Відносна кількість великих, середніх та малих підприємств ЄС,

що мають доступ до мережі Інтернет


^ Розмір компанії

2002

2003

2004




Відсоток компаній (%)

Малі

77

84

88

Середні

92

95

97

Великі

97

99

99

В цілому

-

86

90


Країни учасниці організації економічного співробітництва та кооперації теж показують високий відсоток користування мережею. Серед інших країн, наприклад, 86% австралійських підприємств активно використовують Інтернет. Набагато складніше отримати інформацію щодо кількості підприємств, що підключені до всесвітньої мережі. Декілька країн, що розвиваються заявили про високий процент підключення, а надана інформація поступила за період із 2001 до 2003 року. У табл. 6 наведені дані по Таїланду, де, наприклад, щороку збільшується кількість великих підприємств, що користуються доступом до мережі Інтернет [13].


Таблиця 6 – Відносна кількість підприємств,

що використовують Інтернет у Таїланді, 2003 рік





^ Кількість робітників

1-15

16-25

26-30

31-50

51-200

200+

^ Відносна кількість підприємств, що досліджувались

800’425

12’096

2’793

5’879

6’556

2’119

Відносна кількість підприємств, що користуються Інтернетом (%)

7.2

45.6

52.6

59.4

73.3

90.1


Інституціональна кооперація

Перед багатьма країнами, що мають за мету вступ до ВТО стоїть завдання оптимізації та реформування інституцій, що сприяють поліпшенню міжнародної торгівлі. Спочатку керівництво країни повинно розробити план дій щодо сприяння співробітництву між приватним сектором (представниками бізнесу) та державними контролюючими органами. Реймонд Ві виділяє три моделі встановлення співробітництва між державними контролюючими органами і представниками торгового бізнесу [18, c. 210].

^ Перша модель припускає головну роль уряду, що зобов’язується встановлювати, фінансувати і підтримувати зв’язок між приватними і суспільними учасниками торгових операцій. Як правило, ця модель діє у країнах, зі стабільним і дієвим урядом, а більшість робітників є добре освіченими фахівцями, з високими технічними навичками та отримують високу заробітну платню. Співробітництво між торговими агенціями та громадським сектором широко розповсюджене. Ця модель дає також всі можливості для проведення інвестиційних проектів у країні. Деякі агенції використовують цю модель з метою встановлення повного контролю торговельного процесу і можуть розраховувати на допомогу закордонних компаній у сприянні цим процесам. З часом кількість трансакцій збільшується, а технічне забезпечення морально старіє, є загроза зростання фінансового навантаження на державні органи та суспільний сектор. Крім того, торгові операції навіть можуть погіршуватись із-за неналежного технічного зв’язку, спричиненого застарілим технічним оснащенням. Це ще раз підтверджує те, що ІКТ у сфері торгівлі набуває ваги і стає визначальним.

^ Друга модель акцентує увагу на приватному секторі. Така модель за звичай діє в умовах вільного ринку. Одна із головних ідей – це свобода, яку отримують підприємства у своїй діяльності. Особливо інноваційною у такій моделі є торгівельний сектор. Підприємства цього сектора мають гнучку систему роботи і стратегії їх поведінки на ринку є такими, що дозволяють вчасно змінювати поведінку фірми та налаштовуватись на більш оптимальні види торгівлі. В системі діє ефективна законодавча база.

^ Третя модель припускає кооперацію приватного і державного секторів, за участю іноземних організацій та інститутів. Ця модель характеризується відносно стабільною політичною ситуацією, ефективною і дієвою системою адміністрування. В такій моделі інфраструктура налагоджується поступово. Рівень знань та техніко-комунікаційні навички робітників посередні або дуже низькі. Законодавча база, яка діє в рамках цієї моделі не є ефективною.

Досвід світових країн

Найпершою країною, яка зробила крок у напрямку покращення умов міжнародної торгівлі був Сінгапур. В країні була створена так звана Торгова Сітка (TradeNet), перша в світі електронна система «Єдиного Вікна» [14, c. 129-132]. А сприяла появі цього проекту сінгапурська компанія CrimsonLogic.

Що ж представляє собою TradeNet? Система об’єднує 35 державних контролюючих установ в єдину систему, яка дозволяє проводити митну очистку та сплачувати мита, проходити експортно-імпортні процедури. Вже з 1979 року у Сінгапурі проводиться комп’ютеризація всіх сфер економіки і особливе значення це зіграло для митної служби.

Ті досягнення які відбулися в країні, а саме прискорення трансакцій, та зв’язок більшості учасників торгової спільноти і формування єдиної бази даних, єдиної системи привернули увагу і в Мавританії. Цьому сприяла та ж сама компанія CrimsonLogic, яка видала ліцензію мавританській компанії Mauritius Network Services Limited. Прикладом такої дієвої і успішної кооперації між приватним та державним сектором стала саме ця компанія, яка і була створена для вирішення нагальних питань у сфері міжнародної торгівлі. Чотири державні компанії та приватні фірми, що об’єдналися, виступали єдиним тандемом, фінансування якого проводилось посередницькими фірмами. Іноземна компанія опікувалася технічною стороною справи. Дії абсолютно всіх учасників були спрямовані на довготермінову перспективу. Цей проект довів що він може ефективно працювати в нестабільній політичній ситуації. За три роки змінилося чотири міністри фінансів, відбулася повна зміна керівництва країною та ще й стався розкол в самій компанії. Перший міністр фінансів хотів отримати результати вже на першому році існування проекту. Але лише через три роки відбулися зміни і з’явилися результати роботи.

Від самого початку діяльності компанії була тверда впевненість у тому, при невеликому запас природних копалин, досвід провідних країн (наприклад, Гон Конгу), можна імплікуват