Реферат: Проблеми та перспективи розвитку банківської системи україни в умовах глобалізації фінансових ринків

Перегорода Ганна Володимирівна

Харківський інститут банківської справи

Університету банківської справи Національного банку України м.Харків


ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ


Банківська система фактично є гарантом фінансової безпеки держави, її залежність від кон'юнктури на світових ринках робить її вразли­вішою до глобальних фінансових криз, тому все більш на­гально постають завдання забезпечення її стійкості та конкурентоспроможності.

У зв'язку з цим особливої актуальності набуває детальний аналіз проблем та перспектив розвитку національної банківської системи в аспекті глобалізаційних процесів на фінансових ринках та визначен­ня шляхів забезпечення її стабільного розвитку в су­часних умовах.

Проблеми банків­ської системи України в умовах євроінтеграційних та глобалізаційних процесів на сучасному ета­пі її розвитку є предметом активних наукових дослі­джень. Вітчизняні банки проходять серйозну перевірку часом в умовах постійних економічних трансформа­цій та прискорення глобалізаційних процесів на фі­нансових ринках. Швидка зміна умов функціонуван­ня, стрімке збільшення присутності іноземного ка­піталу спонукають банківську систему до постійно­го пошуку шляхів забезпечення її стійкості та конку­рентоспроможності.

Серед основних тенденцій фінансової глобаліза­ції на сучасному етапі є посилення концентрації бан­ківських активів та капіталів, створення та посилен­ня позицій транснаціональних банків, які стали го­ловними суб'єктами сучасної глобальної фінансової системи. Посилилась їх експансія на фінансові рин­ки країн Східної Європи та пострадянський еконо­мічний простір.

Основним позитивним наслідком цього процесу є істотне розширення можливостей національних еко­номік отримувати додаткові грошові ресурси, які мо­жуть бути спрямовані в найбільш перспективні га­лузі економіки та забезпечити економічне зростан­ня. Водночас, негативним явищем фінансової глоба­лізації є значне розширення спекулятивного капіта­лу, що підриває фінансову стабільність національних господарств. Зокрема, фінансові кризи останніх років значною мірою були спричинені відпливом іноземних та національ­них капіталів у гонитві за кращими умовами їх вико­ристання, що завдало значної шкоди економікам цих країн.

Іншим ризиком, пов'язаним з процесами глобалі­зації, є загроза втрати контролю над національною банківською системою. Свідченням цього є досвід країн Східної Європи, де банки не змогли створити гідну конкуренцію на міжнародних фінансових рин­ках і в результаті були придбані або поглинуті транс­національними банківськими групами провідних країн світу. Наприклад, частка активів, яку контро­лює іноземний банківський капітал, в Естонії стано­вить понад 90%, у Хорватії - понад 80%, Чехії та Сло­ваччині - близько 80%, Польщі, Болгарії, Латвії, Угор­щині - понад 70%.

Євроінтеграційний на­прям розвитку України на сьогодні є основним век­тором політичної, економічної та соціальної інтегра­ції. У 2004 році після розширення Європейського Со­юзу нові країни-члени стали межувати з Україною, що надає відповідний імпульс в інтеграційних нама­ганнях нашої країни.

Курс України на європейську інтеграцію є послі­довним і тривалим. Починаючи з кінця 1990 - почат­ку 2000-х років на державному рівні було розробле­но та затверджено Програму європейської інтеграції, відповідно до якої здійснюється поступова адаптація багатьох напрямів державного та суспільного життя, насамперед законодавства, до вимог і стандартів Єв­ропейського Союзу. Положення цієї програми сто­суються багатьох напрямів економічного розвитку країни, у тому числі й банківського сектору.

Відповідно до за­значеної Програми європейської інтеграції України можна виділити такі напрями та шляхи розвитку й поєднання банківської системи України з країнами Європейського Союзу, які, на нашу думку, можуть бути вихідними умовами для проведення досліджен­ня в цій галузі:

Послідовна та поетапна реалізація системи за­ходів, пов'язаних із лібералізацією руху капі­талу.

Комплексне впровадження у вітчизняну прак­тику вимог Базеля ІІ.

Розширення сфер транскордонного співробіт­ництва національних органів банківського на­гляду.

Необхідність розробки єдиних підходів і стан­дартів до оцінки стійкості банківських систем.

Підвищення рівня прозорості в діяльності банківської системи.

Розроблення та впровадження дієвої політики управління банківськими ризиками.

Підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної банківської системи.

Забезпечення достатнього рівня незалежності Національного банку України.

Запровадження нових підходів і методик комплексного аналізу функціонування банків­ської системи відповідно до Програми МВФ з оцінки фінансового сектору та його стабільності з урахуванням національних інтересів.

Питання об'єднання органів нагляду.

Незважаючи на позитив­ну динаміку, рівень розвитку вітчизняного банківсько­го сектору залишається, за європейськими мірками, відносно низьким. Низька кредитоспроможність пере­важної частини підприємств-позичальників та домогосподарств, низька капіталізація банків спричинюють надзвичайно високу ризикованість банківської діяль­ності, ускладнюють підтримку їх ліквідності. Усе це по­слаблює посередницьку роль і трансформаційну функ­цію банків і банківської системи в цілому.

Українські банки не здатні належним чином задо­вольняти попит на позичкові капітали, насамперед з боку суб'єктів реального сектору економіки, які по­стійно відчувають глибокий дефіцит грошей як платіжних засобів і як капіталу. З іншого боку, всі еко­номічні суб'єкти, в яких з'являються вільні грошові кошти, не можуть їх надійно розмістити і віддають перевагу конвертації в іноземну валюту, інвестуван­ню в тіньову економіку чи переведенню за кордон.

Глобалізація у фінансовій сфері є об'єктивною за­кономірністю. Сьогодні неможливо і непотрібно про­тистояти цим процесам. Навпаки, стратегічним век­тором банківської системи України має стати її ін­теграція у світовий фінансовий простір. Водночас, збільшення відкритості українських ринків банків­ських послуг має супроводжуватись адекватною по­літикою держави щодо зменшення ризиків глобаліза­ції та підтримки вітчизняної банківської системи.

Отже, можна зробити висновки, що поки що не можна вести мову про можливість повноцінної інтеграції українського ринку банківських послуг у світовий. Навпаки, активізація прихо­ду іноземного капіталу в банківський сектор України несе загрозу втрати контролю над банківською систе­мою з боку національних інвесторів.

Щоб запобігти цьому, доцільно, з урахуванням світового досвіду, розробити і задіяти механізм підвищення конкурентоспроможності вітчизняної бан­ківської системи, а поки її рівень є відносно низь­ким - запровадити систему протекціоністських захо­дів. Зокрема, посилити контроль за діяльністю банків, особливо в напрямі підвищення рівня їх капіталіза­ції, обмежити частку іноземного капіталу в капіталі українського банку на рівні 25%. Необхідно управля­ти процесами входження іноземних банків на вітчиз­няний фінансовий ринок, регулювати їхню діяльність у тих напрямах, які відповідають інтересам націо­нальної економіки, забезпечують стабільність функціонування вітчизняної банківської системи.

Без цього інтеграція банківського сектору України в систему світових та регіональних фінансових рин­ків неможлива.

Список використаної літератури:

Про банки та банківську діяльність: Закон України // www.rada.gov.ua

Верников А. Иностранные банки в Восточной Европе // Мировая экономика и международные отно­шения. - 2008. - №8. - С. 97-107

Матеріали сайта Національного банку України // www.bank.gov.ua