Реферат: Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти 03035, м. Київ, вул. Урицького, 36, тел.(044) 248-91-14

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ


ІНСТИТУТ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗМІСТУ ОСВІТИ

03035, м. Київ, вул. Урицького, 36, тел.(044) 248-91-14



Від 31.10.2011 № 1.4/18-3417

На № ____від _  

Ректорам (директорам)

обласних інститутів

післядипломної

педагогічної освіти

На виконання ухвали колегії Міністерства освіти і науки України від 29.06.06 протоко №8 /1-2 “Про концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовного-морального спрямування”, наказу Міністерства освіти і науки України від 26.07.05 №435 “Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики, віри та релігієзнавства” і рішення Громадської ради з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України від 14 грудня 2010 року в Інституті інноваційних технологій і змісту освіти розроблена навчальна програма дисципліни “Християнська етика в українській культурі”.

Навчальна програма розрахована на організаторів післядипломної педагогічної освіти та слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Надсилаємо електронний варіант зазначеної програми задля використання її при розробці робочих навчальних програм та навчально-тематичних планів освітньої діяльності курсів підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх шкільних предметів.

Директор О.А. Удод

Мележик Віктор Петрович

0501525865


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Інститут інноваційних технологій і змісту освіти


ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор

Інституту інноваційних технологій

і змісту освіти

О.А. Удод

від 31 жовтня 2011р.


^ НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ

ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ


Київ 2011


Розробники: Левківський К.М., Даниленко В.І., Мележик В.П.

Технічний упорядник Тихонова Л.М.


Рецензенти: Дейнега І.І.

Лисянська Т.М.

Покроєва Л.Д.


Для використання в навчальному процесі

курсів підвищення кваліфікації педагогічних

працівників обласних закладів післядипломної

педагогічної освіти


Програма ухвалена секцією післядипломної

педагогічної освіти

Науково-методичної комісії

галузі знань “Педагогічна освіта”

Протокол № 17 від 3 грудня 2010 р.

Главная идея, которой служит Учитель,

состоит в насаждении нравственности в

роде человеческом.


Адольф Дистервег,

немецкий педагог- демократ.


^ Цілі і задачі курсу


Важливою подією з початку 90-х років XX століття було прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 року) і проголошення Акту незалежності України (24 серпня 1991 року), якими започатковано незалежність України та створення самостійної української держави.

Добу справжнього національного відродження переживає нині і українська освіта, наука, культура, що відбувається на підгрунті відтворення традиційних християнських моральних цінностей, ідеалів добра і любові.

Тому українське суспільство на сьогоднішньому етапі свого соціально-економічного розвитку потребує духовного і морального відродження

Головна роль в цьому відродженні належить освітній галузі. Адже освіта, згідно із законодавством України про освіту, є світською. А подальший розвиток демократизації в нашому суспільстві забезпечує людині право на свободу думки, совісті та релігії, свободу переконань і вільне їх виявлення, одержувати і поширювати інформацію та ідеї щодо своїх світоглядних позицій та віросповідань.

Саме ці права і свободи гарантує загальна Декларація прав людини, що проголошена та затверджена Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй.

Отже, саме освіта забезпечує самовизначення особистості, ознайомлення вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл, студентів вищих навчальних закладів з основами християнської етики.

Досвід багатьох європейських країн, зокрема Німеччини, Швеції, Греції, Росії, Румунії, Литви, Фінляндії свідчить про те, що вивчення загальноосвітніх шкільних предметів, які містять елементи релігійного, зокрема християнського світогляду, може здійснюватися винятково на базі партнерських стосунків між різними конфесіями, державою і Церквою; через діалог з батьками учнів та учнями.

Згідно із Законом України “Про загальну середню освіту” загальноосвітні шкільні предмети духовно-морального спрямування можуть викладати вчителі, які пройшли відповідну педагогічну підготовку у вищих педагогічних навчальних закладах або в обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти на курсах підвищення кваліфікації за відповідними навчальними програмами та навчально-тематичними планами.

Вивчення навчального предмету в загальноосвітніх школах та навчальної дисципліни у вищих педагогічних навчальних закладах “Християнська етика в українській культурі” сприятиме загальному зростанню ролі моралі в житті суспільства та подоланню міжконфесійних протиріч.

З огляду на це запровадження навчального предмета та навчальної дисципліни духовно-морального спрямування “ Християнська етика в українській культурі” у навчальний процес загальноосвітніх шкіл, вищих педагогічних навчальних закладів та обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти є актуальним.


^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Сьогодні стан духовної культури і моралі, як у цілому світі, так і в Україні свідчить про ерозію загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу.

Прагматизація життя, пропаганда насилля, нехтування правовими, моральними, соціальними нормами створили гостру соціальну проблему, привели до руйнації моральних, духовних, культурних принципів.

Відсутність у більшої частини молоді розуміння сутності найпростіших соціальних процесів, що відбуваються у нашому суспільстві, призводить її до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної поведінки, життя у віртуальному середовищі, тобто “втеча від реалій” через алкоголізм, наркоманію, розпусту тощо. А пропаганда засобами масової інформації аморальних принципів викорчовує духовні чесноти, які стали втрачати свою дієвість.

У свою чергу, прагматизація життя продукує меркантильність, користолюбство, здирництво, накопичення і цинізм, що знецінює одвічне: любов, сім’я, культурні цінності. Як наслідок, серед сучасної молоді культивуються принципи гедонізму, на підґрунті якого неможливо створювати міцну сім’ю, народжувати та виховувати дітей, що може привести не тільки до демографічної кризи, зокрема, а й до руйнації всього суспільства, взагалі.

Відсутність чітких ідеологічних інститутів, прогалини у виховній роботі серед учнівської та студентської молоді спонукають до виопрацювання нових підходів формування активної життєвої позиції кожної людини.

На сучасному етапі не лише загальноосвітні навчальні заклади, не лише вищі педагогічні навчальні заклади, а й Церква не забезпечені достатнім набором виховних інструментів для подолання негативних чинників у нашому суспільстві і не в змозі забезпечити молодій особі належну поінформованість про її духовний світ, зв’язки із навколишнім світом, навчити її аналізувати та коригувати власну поведінку відповідно до моральних норм.

Адже загальна культура людини визначається її духовною культурою, а саме ідеологією, мистецтвом і релігією, що формують систему духовних цінностей, соціальних норм, відношення людини до Вищого Начала, світу, людей. Отже, духовна сфера безпосередньо визначає спрямованість християнської культури, яка є осердям історії України протягом десятка століть.

Виховні можливості християнської етики полягають в тому, що вона є відзеркаленням християнської культури, яка зберегла певні почуття, еталонні цінності, способи реагування людини на світ.

Запровадження у навчальний процес загальноосвітніх шкіл навчального предмета, а у вищих педагогічних навчальних закладах навчальної дисципліни “Християнська етика в українській культурі” слугуватиме підгрунттям задля реалізації навчально-виховних і культурологічних спрямувань у молодіжному середовищі.

Дотепер в Україні накопичено певний досвід викладання та вивчення навчальних предметів і навчальних дисциплін духовно-морального змісту.

Так, в загальноосвітніх школах Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини, Рівненщини, у Автономній Республіці Крим у варіативну частину навчальних планів введено навчальний предмет “Основи християнської етики”.

Підготовку вчителів для викладання цього предмету започатковано в провідних інститутах післядипломної педагогічної освіти та у Національному університеті “Острозька академія”. Підставою для цього слугує Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 787 “Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра”, якою в галузі знань “Гуманітарні науки” затверджено спеціальність “Богослов’я (теологія)”.

Навчальна програма “Християнська етика в українській культурі” структурована змістовними модулями, до складу яких крім теоретичних питань, входять тематика семінарських занять, орієнтовна тематика рефератів, запитання задля самоперевірки та перелік рекомендованої літератури.

Крім того, до навчальної програми “Християнська етика в українській культурі” розроблено навчально-тематичний план освітньої діяльності курсів підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх шкільних предметів з визначенням обсягів годин на вивчення кожного змістовного модуля, що слугуватиме підгрунтям задля розробки навчальних програм і робочих навчально-тематичних планів.

Стрижневими змістовними модулями навчальної програми є модулі “Духовно-виховні та культурологічні аспекти в християнській етиці”, “Християнська етика людських взаємин”, “Християнські настанови, обряди та народні звичаї як осердя української культури”.

Саме переліченим змістовним модулям належить приділити особливу увагу при реалізації навчальної програми у навчальному процесі курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Розгорнутий перелік основних термінів та визначень щодо християнської етики в українській культурі значно полегшує використання навчальної програми в освітній діяльності вищих та загальноосвітніх навчальних закладів.

Навчальна програма розрахована на 54 академічні години (один національний кредит або 1,5 кредита ЕСТS), на підставі якої в обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти розробляються робочі програми курсу, та розробляються навчально-методичні плани освітньої діяльності курсів підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх шкільних предметів.

При розробці робочих програм їх розробники мають враховувати духовно-культурологічні звичаї та обряди, що започатковані в певному регіоні (колядки, вертепи, дідухи тощо).

Після опанування теоретичного матеріалу програми слухачі курсів підвищення кваліфікації мають підготувати реферат на задану викладачем тематику.

Навчальна програма “Християнська етика в українській культурі” може бути започаткована і у вищих педагогічних навчальних закладах.

Форма семестрового контролю знань - з а л і к.


КОМПЕТЕНТНОСТІ,

що набуті особою після опанування

теоретичного матеріалу курсу


Після опанування теоретичного матеріалу курсу з питань християнської етики в українській культурі особи, які навчаються за даною програмою, повинні знати:


основні терміни та визначення щодо християнської етики в українській культурі;




сутність понять “Етика”, “Християнська етика”, “Етикет”, “Релігієзнавство”, їх спорідненості та відмінності;




дохристиянські політеїстичні релігії, загальні ознаки дохристиянських релігій;




історичні корені виникнення та розвитку християнства в Україні як монотеїстичної релігії;




моральне вчення та сутність християнства;




місце і роль релігії в українській культурі;




юрисдикцію і юриспруденцію принципу відокремлення школи від Церкви, а Церкви і релігійні організації від держави;




духовно-виховні та культурологічні аспекти християнської етики;




біблійні та євангельські висліви-накази та висліви-повчання морально-побутового характеру;




християнські обряди та народні звичаї як осердя української культури;




християнську етику людських взаємин;




найбільші релігійні свята;




прикмети, прислів’я та повір’я, що пов’язані з найбільшими релігійними святами;




християнські народні свята, їх суспільна значимість і зміст;




обрядові масові святкові заходи християнства;




сутність народного святкового календаря, основні щомісячні народні свята та їх змістовні характеристики;




християнський етикет, норми поведінки і правила ввічливості в християнстві;




принципи використання потенціалу української традиційної культури у навчально-виховному процесі вищих та загальноосвітніх навчальних закладів;




головні чинники морально-естетичного самооздоровлення, збереження і розвитку національної свідомості та духовності народу;




походження, розселення, характерні риси побуту, духовної культури українського етносу;




вплив розселення по території України різних етносів на розвиток української національної культури і освіти;




принципи утвердження християнської моралі засобами літературних творів, митців літературного слова;




духовну спадщину класиків української літератури, поетів, художників, композиторів, митців;




досягнення вітчизняної та православної педагогіки, засоби впровадження набутків православної педагогіки в освітню діяльність закладів післядипломної педагогічної освіти, курсів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників.



КОМПЕТЕНЦІЇ
фахівця з питань християнської етики

в українській культурі


У професійній діяльності особа, яка опанувала теоретичний матеріал програми і набула відповідних компетентностей, повинна уміти:


характеризувати дохристиянські політеїстичні релігії, загальні їх ознаки;

пояснювати історичні витоки та сутність християнства як монотеїстичної релігії;




використовувати духовно-виховні та культурологічні аспекти християнської етики у професійній діяльності вчителя, викладача вищого навчального закладу, вихователя дошкільного виховного закладу;




користуватися нормативно-правовою базою стосовно запровадження основ християнської етики у навчально-виховному процесі вищих та загальноосвітніх навчальних закладів;




трактувати принцип відокремлення школи від Церкви, а Церкви і релігійні організації від держави;




тлумачити біблійні та євангельські висліви-накази та висліви-повчання морально-побутового характеру;




давати пояснення щодо християнських настанов, обрядів та народних звичаїв;




обґрунтовувати важливість християнської етики і етикету людських взаємин в українському суспільстві та українській культурі;




давати коментар найбільшим релігійним святам християнства, їх особливостям та основному змісту;




тлумачити сутність і змістовну характеристику християнських народних свят та їх вплив на українську культуру;




використовувати основи християнської етики та потенціал української традиційної культури у навчально-виховному процесі вищих та загальноосвітніх навчальних закладів;




пояснювати сутність християнського етикету, норми поведінки і правила ввічливості в християнстві.
^ НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
освітньої діяльності курсів підвищення кваліфікації

вчителів загальноосвітніх шкільних предметів

(ОЧНА ФОРМА НАВЧАННЯ – 54 год. 1,5 кредита ЕСТS)

(Орієнтовний)*

№№

п/п



Стислий зміст

змістовних модулів

(Розділи, теми програми)


ОБСЯГ ГОДИН




Л

Е

К

Ц

І

Ї



С

Е

М

І

Н

А

Р

С

Ь

К

І
В
С
Ь
О
Г
О


А
У
Д
И
Т
О

Р
Н
И
Х

С

А
М
О
С
Т
І
Й
Н
А


Р
О
Б
О
Т
А



В
С
Ь
О
Г
О

1.

Вступ. Основні терміни і визначення.Сутність навчальної дисципліни “Християнська етика в українській культурі”.

Дохристиянські політеїстичні релігії.

Історичні витоки та розвиток християнства як монотеїстичної релігії.

Християнські орієнтири людського життя.

2




2

1

3

2.

Християнська етика як складова науки про мораль. Світський і християнський світогляди в українській культурі. Християнизація освіти, виховання, науки, мистецтва і культури. Філософське підгрунтя християнської етики.

2

1

3

1

4

3.

Духовно-виховні та культурологічні аспекти в християнській етиці. Біблійні або євангельські висліви-накази та висліви-повчання морально-побутового та культурного характеру.

Порушення релігійно-моральних норм.

Християнська етика родинних взаємин.

4

2

6

2

8

4.

Християнські настанови, обряди та народні звичаї як осердя української культури. Хрещення і христини.

Християнський родинний союз чоловіка і жінки. Церковне вінчання.

3

1

4

1

5

5.

Християнська етика людських взаємин.

Сенс людського життя. Християнські цінності. Співчутливе ставлення до ближнього. Чуйне ставлення до горя, страждань. Щоденні вчинки. Благородство, мудрість, високодуховність.

3

1

4

2

6

6.

Найбільші релігійні свята. Основний зміст найбільших релігійних свят та особливості їх святкування. Нерухомі по датам календаря релігійні свята християнства.

Повір’я, приказки, прислів’я та прикмети, що пов’язані з найбільшими релігійними святами християнства. Рухомі по датам календаря релігійні свята християнства.

4

2

6

2

8

7.

Християнські народні свята як складова української культури, християнської етики.

Система християнських правил , прикмет, звичаїв і спостережень за природними явищами. Християнський календар та його особливі дати.

Періодичність процесів у природі та відтворення їх у народному святковому календарі.

Етимологія назв місяців року та фенологічні дні.

3

1

4

2

6

8.

Християнський етикет в українській культурі. Норми поведінки і правила ввічливості в християнстві Пошана та повага. Розуміння розуміння. Відкритість як шлях до пізнання і розуміння. Каяття як поновлення довіри, поваги, розуміння. Ставлення до ближнього, доброзичливість.

4

1

5

2

7

9.

Використання основ християнської етики та потенціалу української традиційної культури у навчально-виховному процесі вищих та загальноосвітніх навчальних закладів.

Моральне вчення та сутність християнства.

Місце і роль релігії в українській культурі..

Теоретико-методичні основи викладання курсу “Християнська етика в українській культурі”.

2




2

1

3

10.

Підготовка та захист реферативних робіт










4

4

11.

Разом (годин)

27

9

36

18

54


*До робочих програми та навчально-тематичних планів додатково можуть бути включені розділи, вивчення яких є актуальними для даного регіону, області, міста, сільської місцевості або окремого вищого навчального закладу.


^ ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

Бастарди – позашлюбні діти впливової особи.

Благочестя – додержання приписів релігії, побожність, набожність, православна віра, православ’я.

Богохульство – паплюження, зневажання Бога, догматів віри або взагалі того, що належить до релігії.

Ввічливість – моральна і поведінкова категорія, риса характеру особи, під якими розуміють уміння шанобливо і тактовно поводитися з людьми, готовність знайти компроміс і вислухати точку зору іншої особи.

Вінчання – здійснення шлюбного церковного обряду вступати в шлюб.

^ Водохреще (водохрестя) –церковне свято на спомин про хрещення Ісуса Христа.

Водохрещення – таїнство, що символізує прийняття людини в лоно християнської церкви.

Гедонізм – ідеалістичний напрям в етиці, за яким насолода, приємність є найвищим благом, метою життя.

^ Гнів – найсильніший прояв ворожості.

Гріх – порушення Божих заповідей, погані вчинки людини, що суперечать людській справедливості.

Гордість – почуття власної гідності, самоповаги.

Гординя - почуття особи своєї особливої, порівняно з іншими людьми, гідності.

Доброзичливість – ставлення до ближнього, що передбачає прагнення робити для нього добро.

Еготизм – перебільшення особою своїх позитивних якостей; самозакоханість, самолюбування.

Етика християнська – наука про християнську мораль, її походження, розвиток і роль в суспільному та особистому житті людей.

^ Етикет християнський – установлені норми поведінки і правила ввічливості в християнстві.

Етимологія - походження слова і його споріднені зв’язки з іншими словами тієї самої або інших споріднених мов.

Епітімія – церковне покарання, що накладається духовенством за гріховний вчинок.

Євангліє – головна частина Святого Письма Нового Завіту, головна частина Біблії.

Заздрість – хвороблива вразливість людини по відношенню до матеріального становища або службових успіхів та переваг ближнього.

Заповідь – біблійний або євангельський вислів-наказ, вислів-повчання морально-побутового характеру.

Злослів’я - недоброзичливі слова певної особи на чиюсь адресу.

Захланність – жадібність, ненажерливість.

Каяття – визнання особою власної провини.

Конфесія – самостійне, незалежне від інших релігій, віросповідання – належність до якої-небуть релігії.

Маслосвяття (соборовуння) – обряд помазання єлеєм тіла тяжкохворого чи вмираючого.

Милосердя – здатність особи любити, прощати, допомогати ближньому.

Миропомазання – таїнство, метою якого є наділення людини божественною благодаттю і полягає у змазуванні чола, очей, вух та інших частин обличчя і тіла віруючого ароматичною олією-миром.

^ Монотеїзм (єдинобожжя) - християнство, магометанство та інші релігії – релігійні вчення, що визнають творцем і правителем світу тільки одного Бога.

Морганатичний шлюб (мезальянс) – нерівний шлюб, шлюб з особою низчого соціального стану.

Недільна школа – навчальний заклад релігійного та етнічного напрямів.

Пихатість – властивість особи надмірно високо думати про себе, погорда, зарозумілість, зазнайство.

Паска – солодкий здобний високий білий хліб циліндричної форми, що за православним звичаєм випікається до Великодня.

Пасха – перехід від смерті до воскресіння Господа Ісуса Христа;християнське весняне свято присвячене воскресінню Спасителя світу Ісуса Христа (Великдень).

Поганство – одна з політеїстичних релігій, що виникла під час процесу хрещення Київської Русі.

Покаяння – визнання віруючою особою своїх гріхів перед священником, сповідь.

^ Політеїзм (багатобожжя) – релігія, що визнає існування багатьох богів.

Порок – небезпечна стадія гріха, при якій гріх настільки оволодіває людиною, що сковує її волю.

^ Поховання (похорон) – обряд проводів тіла померлого для погрибіння.

Причастя – християнський обряд,під час якого віруючі вживають хліб і вино -–символ тіла і крові Христа, стаючи ніби причетними до вічного життя.

Релігія – система моральних цінностей, що склалася в особистості або в суспільстві і передбачає наявність об’єкта вищого покоління.

Сповідь – частина Таїнства покаяння.

Спокуса – душевний стан людини, коли вона схильна до недозволених, небажаючих вчинків, хибних переконань, відходу від християнського життєвого напряму.

Спокутування – замолювання гріхів.

Священство – таїнство, за допомогою якого здійснюється зведення у сан священослужителя.

Таїнство – обрядові дії, через які, за вченням Церкви, віруючому передається Божа благодать: хрещення, причастя, священство, покаяння (сповідь), миропомазання, шлюб, маслосвяття (соборування).

Теологія – сукупність церковних учень про Бога й догмати релігій.

^ Фенологічні дні - дні, що характеризуються явищами, які відбуваються в рослинному і тваринному світі у зв’язку зі змінами пір року (строки цвітіння певних рослин, прильоту та відпьоту птахів, їх гніздування, парування тварин тощо).

Хрестини – християнський церковний обряд хрещення та святкування і частування після цього обряду.

Хрещення– релігійний обряд, що його відправляють над новонародженими або дорослими на знак прилучення їх до християнської етики.

^ Християнізація обрядів – церемонія проведення визначених звичаєм заходів, пов’яязаних з побутовими традиціями, з виконанням та дотриманням установлених Церквою культових дій.

Християнізація – прилучення до християнської релігії, узгодження з ідеологією християнства.

Християнство - одна з трьох світових монотеїстичних релігій (поруч із буддизмом та ісламом), має три напрями: православ’я, католицизм, протестантизм.

Христосування - у православних цілуватися тричі, вітаючись з Великоднем.

Хтивість – відчуття тілесного, плотського потягу; властивість особи, яка викликає або виражає тілесний, плотський потяг.

Церква – релігійна організація духівництва і віруючих, що об’єднана спільністю вірувань та обрядовості; будівля, в якій відбувається християнське богослужіння.

Язичество – загальне позначення дохристиянських політеїстичних релігій.

.


^ ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.


Загальні відомості


Сутність навчальних дисциплін “Етика”, “Християнська етика”, “Релігієзнавство” та інших навчальних дисциплін духовно-морального спрямування. Їх спорідненості та відмінності.

Дохристиянські політеїстичні релігії. Язичество як дохристиянська релігія Київської Русі..

Язичницькі боги: Дажбог (бог щастя і багатства); Перун (управляв громами і блискавками); Сварожич (бог вогню); Волос (опікувався худобою); Стрибог (бог вітрів); Лада (богиня краси й порядку).

Обряди жертвопринесення богам.

Історичні витоки та розвиток християнства в Україні як монотеїстичної релігії. Християнство у релігійному просторі світу. Християнські орієнтири людського життя. Морально-етичні цінності християнства. Роль православної Церкви у подальшому розвитку української мови, етики, етикету, літератури, мистецтва як джерела багатогранної національної культури.

Рекомендована література.

1. Біблійна історія та християнська етика. Програма для загальноосвітніх шкіл. /Укл. Єп. Серафім (В.Ф..Залізницький), І. Ковровський, Л. Мартиненко.- Біла Церква, 2005.

2. Влад М.В. Християнська етика. Вступне слово до предмета. Посібник для вчителя.- Чернівці: Місто, 2008.-161 с.

3. Жуковський В.М., Лахман Н.М., Саннікова Т.В. та ін. Основи християнської етики. Навчальний посібник.- К.: Літера ЛТД, 2008.-224 с.


^ ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.


Сутність моральних правил в українській культурі.

Мораль і її роль в суспільному та особистому житті людей.


Етика та етикет. Християнська етика як складова науки про мораль. Світський і християнський світогляди в національній культурі. Філософське підгрунтя християнської етики. Християнизація побутових традицій та установлених звичаїв. Християнизація освіти, виховання, науки, мистецтва і культури.

Загальна декларація прав людини, що затверджена і проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй.

Конституція України про права людини, свободу совісті, світогляду і віросповідання.

Рішення колегії Міністерства освіти і науки України “ Про концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування”.

Наказ Міністерства освіти і науки України від 26.07.05 № 435 “Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики, віри та релігієзнавства” щодо права вибору вивчення факультативних курсів морально-етичної проблематики.

Юрисдикція і юриспруденція принципу відокремлення школи від Церкви, а Церкви і релігійні організації від держави.

Проблеми співпраці школи і Церкви.

Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників з християнської етики та інших навчальних дисциплін духовно-морального спрямування у вищих педагогічних навчальних закладах та закладах післядипломної педагогічної освіти.

^ Рекомендована література.

1. Конституція України.

2. Мучник А.Г. Комментарий к Конституции Украины. Институт муниципальной демократии и прав человека. Парламентское издательство.- Киев. 2003. – 398 с.

3. Права людини. Методичні рекомендації для вчителів загальноосвітніх шкіл, гімназій та ліцеїв. Під редакцією Грузінової Л., Заблоцької Л., Усенка І., Цвікальської Г. Українська правнича фундація.- Київ. 1996.- 155 с.

4. Громадська думка про релігію і Церкву в Україні (соціологічні дослідження Центру ім. О. Розумкова) //Національна безпека і оборона. – Київ.-2004. - № 3 (51). – С. 30-40.

5. Андрушко В.Т., Огірко О.В. Релігієзнавство. – Навчальний посібник. – Львів: НЛТУУ, ЛНУВМБТ, 2007.- 260 с.

6. Філософський енциклопедичний словник.- К.: “Абрик”,-2002.


^ ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3.


Духовно-виховні та культурологічні аспекти в християнській етиці.


Заповідь. Біблійні або євангельські висліви-накази та висліви – повчання морально-побутового характеру. Сувора поведінка та неухильне виконання висловів-наказів та висловів-повчань.

Порушення релігійно-моральних норм, настанов, наказів та повчань. Богохульство. Гріх. Обряд покаяння в гріхах перед священником. Сповідь. Відверте признання і каяття в гріхах. Спокутування.

Епітімія як церковне покарання за гріхівний вчинок.

Християнська етика родинних взаємин. Сім’я як головний чинник виховання. Роль Церкви у вихованні. Сімейний молитовник. Моральні відносини в сім’ї.

Рекомендована література.

1. Сухомлинський В.А. Батьківська педагогіка. Вибрані твори. Т. 5. /В.О. Сухомлинський.-К.,1970.

2. Сухомлинський В.А. Хрестоматия по етике. / В.А. Сухомлинський – М.: Просвещение, 1990.

3. Гребенюк Г.Є., Слесик К.М., Філоненко О.С., Стігореско Н.В. Християнська етика в українській культурі. Навчальний посібник.- Ялта, 2008.- 139 с.

4. Рашковська В.І. Православна образотворча спадщина в розвитку духовності майбутнього вчителя. Монографія / В.І. Рашковська. – Полтава: АСМІ, 2002. – 372 с.

5. Дроздовський О.М. Християнські цінності в освіті та вихованні. – Біла Церква: Єпархія УПЦ, 2004. – 40 с.


^ ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 4.


Християнські настанови, обряди та народні звичаї

як осердя української культури.


Ім’я особи як параметр Ангела Хранителя, відзеркалення Душі.

Способи вибору ім’я новонародженому. Ім’я як інформаційна матриця

(Як ви яхту назвете, так вона і попливе).

Хрещення новонароджених та дорослих. Хрестини.

Християнський родинний союз чоловіка й жінки. Церковний шлюб. Співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Цивільний шлюб. Позашлюбні стосунки чоловіка й жінки. Морганатичний шлюб. Позашлюбні діти. Бастарди. Похіть. Біблійний та євангельський вислів-наказ, вислів-повчання морально-побутового характеру щодо похоті.

Церковне вінчання: надівання і обмінювання перстнями, передшлюбний перстень, рушники, “взірці” для молодят, вінці, “св’яте письмо” для жінки, спільний келих, поєднання рук молодих, зняття вінців і многоліття. Взаємний поцілунок.

Причини тривалого існування вінчального ритуалу.

Урочиста реєстрація церковного шлюбу.

Шлюбні обряди та звичаї різних народів і релігій.

Шанування пам’яті людини. Обряди, що пов’язані з проводами тіла померлого для погребіння (поховання), (похорон).

Християнський обряд похорону. Поховальне спорядження. Погребальна процесія. Поховальні звичаї інших народів.

Рекомендована література. 1. Стефанюк С.К., Голянчук Р.М. 1. 1. 1. 1 1 Християнська педагогіка. Плекання кращих людських чеснот. –

Вип. 2/3 заг. ред. Стефанюк С.К. – Харків: Кроссроуд, 2010.-68 с.

2. Самолюк Г. Кращі конспекти уроків з “Основ Християнської етики”- Тернопіль: Ранок, 2009.

3. Тхоржевська Т.Д. Православне виховання в історії педагогіки України. Монографія. – К., 2008.

4. Християнська етика і педагогіка: статті та уроки. / За ред. Жуковського В.М. – Острог, 2001.


^ ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 5.


Християнська етика людських взаємин.


Християнські цінності. Додержання приписів релігії та біблійних заповідей. Благочестя.

“Покірна мудрість” або смиренність. Підкорення Божій волі (послух). Моральні чесноти: добро, зло, порядність.

Перемога добра над злом. Правда. Правдомовність. Щоденні вчинки. Порядність. Сенс людського життя. Благородство, мудрість, високодуховність. Позитивне почуття втіхи.

Співчутливе ставлення до ближнього. Милосердя. Шанобливе ставлення до ближнього. Незлопам’ятство, вибачення провини. Доброзичливість. Чуйне ставлення до горя і страждань. Безупереджене та шанобливе ставлення до інших. Щедроти. Духовні цінності. Терпіння. Гординя. Еготизм як вища стадія гордині. Зневага до інших. Пихатість та захланність.

^ Рекомендована література.

1. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. – Дрогобич. Коло. – 2006,- 604 с.

2. Огірко О.В. Морально-етичні цінності християнства // Духовний вибір українського народу. – Національний університет “Острозька академія” – Острог, 2008.

3. Гребенюк Г.Є., Слесик К.М., Філоненко О.С., Стігореско Н.В. Християнська етика в українській культурі. Навчальний посібник. – Ялта,2008. – 139 с.

4. Здоровий спосіб життя в контексті формування духовного світогляду учнівської молоді: Хрестоматійно-методичний посібник у 2-х ч. / Автор-упор. Каліберда Г.А. – Полтава: ПОІППО, -2003.


^ ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 6.


Найбільші релігійні свята християнства.


Основний зміст найбільших релігійних свят та їх тлумачення.

Особливості їх святкування та церковної служби.

Нерухомі по датам календаря релігійні свята християнства: Різдво, Благовіщення Пресвятої Богородиці, Успіння Божої Матері, Воздвиження, Покрова Пресвятої Богородиці, Водохреще (водне хрещення, як обіцянка Богові доброї совісті), Йордана та інші.

Рухомі по датам клендаря релігійні свята християнства:. Пасха (Великдень), Трійця, Масляна, Вербна неділя, Вознесіння Господнє (Ушестя), Переполовення (Права (Переплавна) Середа), Початок Великого поста, Початок Петрова поста, Чистий Четвер та інші.

Історичний контекст найбільших релігійних свят християнства та їх сучасна актуальність.

Повір’я, прикази, прислів’я та прикмети, що пов’язані з найбільшими релігійними святами християнства.

Передсвяткові та святкові страви християн. Кутя, узвар, капусняк, паска, крашанки, різдвяна вечеря із 12-ти пісн