Реферат: Висновки до першого розділу

Зміст

Вступ...................................................................................................................3


РОЗДІЛ І

ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ........................................................................11

Висновки до першого розділу........................................................................32


РОЗДІЛ ІІ

ПЕРЕДУМОВИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЮСТИНІАНА.................................33

2.1. Політична та соціально-економічна ситуація у Східній

Римській (Візантійській) імперії на початку VІ ст. .....................................33

2.2. Світоглядні засади буття Східної Римської

(Візантійської) імперії.....................................................................................43

2.3. Особистість Юстиніана І як суб’єктивна передумова

організації систематизації...............................................................................53

Висновки до другого розділу.........................................................................62


^ РОЗДІЛ ІІІ

КОНЦЕПЦІЯ ТА ДЖЕРЕЛА СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЮСТИНІАНА...........63

3.1. Причини систематизації..........................................................................63

3.2. Концепція систематизації та засади

визначення її правових джерел..............................................................70

3.3. Римське право як джерело систематизації.............................................84

3.4. Візантійське право як джерело систематизації.....................................95

Висновки до третього розділу......................................................................107


РОЗДІЛ ІV

ПЕРЕБІГ ТА РЕЗУЛЬТАТИ СИСТЕМАТИЗАЦІЙНИХ РОБІТ................108

4.1. Організація і перебіг систематизаційних робіт....................................108

4.2. Кодекс, Дигести та Інституції, як юридичний

результат систематизації Юстиніана....................................................117

4.3. Значення систематизації Юстиніана для подальшого розвитку

систем права............................................................................................131

Висновки до четвертого розділу...................................................................151


ВИСНОВКИ...................................................................................................152

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................157

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


^ ВСТУП


Актуальність теми. Політичні, економічні і соціальні перетворення, які відбуваються сьогодні в нашій державі, роблять нагальною проблему оновлення та вдосконалення законодавства, особливо кодифікацій та різноманітних систематизацій правових актів.

Прийняття низки нових кодексів України гостро ставить проблему про концепцію та методологічні підстави створення нових великих законодавчих актів, що потребує нових теоретичних досліджень у цій галузі і зумовлює доцільність використання історичного досвіду.

Методологічною основою розширення використання такого досвіду, у тому числі досвіду інших країн на різних етапах їхнього розвитку є та обставина, що останнім часом право трактується як важлива складова частина культури. Це означає що, є не виправданою оцінка права як такого явища, яке властиве лише певній соціально-економічній формації, а точніше вважати таким, що зберігає своє значення при встановленні основних понять, засад, категорій та інститутів протягом усього існування людської цивілізації.

Саме цим пояснюється загальне зростання інтересу до історико-правових досліджень, які під таким кутом зору являють не лише історичний інтерес, але й допомагають встановити характер та тенденції трансформацій права у процесі історичного розвитку людства, а відтак – з’ясувати закономірності його розвитку, які мають бути враховані у сучасних умовах.

Оскільки Україна належить до Східноєвропейської (Візантійської) локальної цивілізації [228, С. 210], то саме досвід розвитку права цієї правової системи може виявитись корисним для усвідомлення генетичного коріння багатьох інститутів нашого права, встановлення можливих перспектив його розвитку, використання здобутків та врахування недоліків проведення тих чи інших заходів щодо вдосконалення правової системи, найбільш грандіозним і цікавим із яких є систематизація права, проведена у Східній Римській (Візантійській) імперії у першій половині VІ ст. Тут варто пригадати, що фахівці характеризують збірку Юстиніана як “одне з найбільш плідних творінь для прогресу людства” [47, С. 39].

Важливим є також врахування значення Візантії для загального історичного процесу в Європі. Тут показовим здається висловлювання про значення врахування “візантійського фактору”, яке зроблене відомим бельгійським візантологом Анрі Грегуаром більш ніж півстоліття тому (під час другої світової війни). Він пише так: “Тепер, коли географічна та історична важливість Візантії – Константинополя – Стамбула проявляється усе виразніше, коли питання про протоки є найважливішим у європейському та світовому конфлікті, коли володіння (колись візантійські) у Європі та Азії знову стають віссю цивілізованого світу, − нема потреби агітувати за історію Візантії. Вона в силу обставин знову запроваджена у загальну культуру, навіть в Америці. І не буде парадоксом сказати, що США тепер не зустрінуть взяття Константинополя з такою тупою інертністю, як це було у Західній Європі у 1453 р.” [100, С. 245].

Разом з тим, визнаючи значення вивчення візантійської історії та культури, проблемам розвитку Візантійського права та його впливу на формування правової системи України у вітчизняній історико-правовій науці до останнього часу майже не приділялося уваги. Та й зараз кількість наукових розвідок у цій галузі залишається незначною.

Така ситуація здається не дуже вдалою. Тому у часи пошуків генезису багатьох соціальних інститутів, духовних та моральних цінностей, звернення до даної теми дослідження здається виправданим. Особливо, якщо врахувати завдання вдосконалення чинного законодавства у відповідності до традицій та тенденцій розвитку права в Європі на сучасному етапі. Цим і пояснюється актуальність проблематики, яка слугувала основою вибору теми для дисертаційного дослідження.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною наукових досліджень Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної української держави” і пов’язаний з планом науково-дослідницької роботи кафедри історії держави і права на 2001-2005 рр. за темою “Традиції і новації в правовому розвитку: історичний аспект” (державний реєстраційний номер 0101V001195).

^ Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі аналізу перебігу та чинників формування права Візантії встановити його сутність та характерні риси як складової частини візантійської культури, а також визначити наявність впливу його положень на формування та головні інститути права України.

Для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання, що розкривають спрямованість дисертації:

розглянути особливості історичного розвитку Візантії у VI ст., передумови та чинники систематизації римського права, проведеної за вказівкою імператора Юстиніана І;

з’ясувати методологічну основу та джерела систематизації римського права;

визначити систему джерел права Східної Римської імперії, які були матеріалом систематизації поряд із римським класичним правом;

проаналізувати особливості організації систематизаційних робіт та специфіку перебігу останніх;

дослідити результати та встановити особливості окремих актів, створених у процесі систематизації римського права;

провести аналіз правової природи актів, створених у результаті систематизації Юстиніана;

дослідити вплив результатів систематизації Юстиніана на трансформації інших правових систем;

з’ясувати вплив систематизації Юстиніана на правову систему України.

^ Об’єктом дисертаційного дослідження є передумови, правові джерела, результати та значення систематизації Юстиніана, а також її вплив на інші системи права, у тому числі, на право України.

При визначенні об’єкту було враховано, що візантійська цивілізація, як і кожна інша локальна цивілізація, у своєму розвитку пройшла період становлення, піднесення, занепаду та інші трансформації, що супроводжувались відповідними змінами в усіх сферах життя.

Визначальним у цьому сенсі є ІV-VІ ст. У цей час відбувається формування особливої греко-римської (візантійської) культури, яке формально йде під знаком тенденції до відновлення колишнього “Римського Світу”, але фактично має метою створення на цих теренах світу нового, греко-римського або ж візантійського. Відповідно відбувається й формування нової системи права, підґрунтям якої стала систематизація Юстиніана.

^ Предметом дослідження є правові джерела та законодавчі акти, створені в процесі систематизації Юстиніана.

Методи дослідження. У процесі праці над проблемами, які охоплюються дисертаційним дослідженням, було використано відповідні загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання. Так, за допомогою діалектичного методу розглянуто динаміку розвитку правової системи Візантії у контексті історичних процесів, трансформації державницьких, соціальних та культурних інституцій цієї цивілізації, які зумовили доцільність і необхідність систематизації Юстиніана. Метод історичного аналізу використовувався при дослідженні та загальній оцінці історичних процесів, що відбувалися у Східній Римській імперії на початку VI ст., політичних, соціальних та економічних передумов та чинників систематизації права в цій імперії. Метод системно-структурного аналізу служив при з’ясуванні місця права у системі Східно-Римської (Візантійської) цивілізації, його взаємозв’язку з іншими елементами цієї цивілізації, а також при розгляді джерел систематизації Юстиніана, її методологічної основи, кінцевих результатів, які з часом були об’єднані у Corpus Juris Civilis. Порівняльно-правовий метод застосовувався при дослідженні розвитку новацій Юстиніана І на тлі тогочасної історії та подальшого розвитку римського права, при порівнянні засад класичного римського права та греко-римського (візантійського) права, які сформувалися за доби Юстиніана І, а також при з’ясуванні впливу систематизації на концепцію права в Україні. Метод догматичного (логічного) аналізу – при розгляді змісту нормативних першоджерел, зокрема Конституцій Юстиніана І. Метод ціннісно-нормативного аналізу служив засобом оцінки якості норм, використаних комісією Трибоніана, як джерела створення Дигест, а також зроблених комісією інтерполяцій та норм, отриманих в результаті систематизаційних робіт.

При цьому греко-римське (візантійське) право розглядалося у широкому сенсі: як система принципів, понять, категорій, інститутів, норм і таке ін., що властива візантійському типу культури цілому, а тому мала бути відображена під час систематизації Юстиніана.

Таке методологічне посилання дозволило з’ясувати наявність наступності візантійського права після римського права і разом з тим зробити висновок про те, що у процесі систематизації Юстиніана мало місце не просто закріплення положень класичного римського права, але відбувалося й закладення основ нової (візантійської) правової системи, а також запропонувати своє бачення характеру впливу систематизації Юстиніана на інші правові системи і у тому числі на правову систему України.

^ Наукова новизна одержаних результатів знаходить відображення в таких положеннях, що виносяться на захист:

формулювання концептуального підходу до оцінки систематизації Юстиніана, згідно з яким вона розглядається не як кодифікація і не як компіляція класичного римського права, а як спроба шляхом систематизації (з відповідною переробкою та модернізацією) класичного римського та чинного візантійського права створити нове – греко-римське (візантійське) право на підґрунті права римського;

обгрунтування того, що греко-римське право, яке фактично конституювалося під час систематизації Юстиніана, має розглядатися як органічна частина самобутньої Візантійської культури, що сформувалася на підґрунті давньогрецької та давньоримської цивілізацій;

положення про те, що поділ Римської імперії на дві частини був не чинником, а наслідком формування в ній двох самостійних культур, у зв’язку з чим відлік формування самобутньої греко-римської системи права слід вести вже від цієї події;

пояснення причин систематизації Юстиніана дією низки об’єктивних та суб’єктивних факторів, поміж яких називається: соціально-економічний стан імперії, який потребував відповідної системи управління та правового забезпечення господарської діяльності; необхідність уніфікації правових норм, що діяли у Східній і Західній Римських імперіях, з метою консолідації правосвідомості їхніх жителів; великодержавницькі (імперські) стремління Юстиніана І; особисті уподобання Юстиніана І, його харизматичність та наявність відповідних, кваліфікованих помічників-правознавців;

аргументація позиції, згідно з якою ідейним підґрунтям систематизації Юстиніана служив специфічний візантійський світогляд, який сформувався на основі Східноєвропейської (православної) гілки християнства;

трактування особливостей змісту та значення результатів систематизації Юстиніана, як таких, що зумовлені характером концепції систематизаційних робіт та підходом до відбору джерел, у тому числі, християнських догматів, римського права, греко-римського (візантійського) місцевого права східних провінцій Візантійської імперії та ін.;

оцінка значення систематизації Юстиніана з трьох позицій: як такої, що мала забезпечити належне правове регулювання у Візантійській імперії; як такої, що справила вплив на практично усі більш пізні європейські правові системи; як такої, що може слугувати прикладом організації і успішного проведення у стислі строки значних за обсягом робіт по систематизації і частковій кодифікації права;

пояснення впливу систематизації Юстиніана на інші правові системи з двох позицій: як першого прикладу часткової рецепції римського права, і як юридичного матеріалу (підґрунтя) для рецепції римського та греко-римського права у Західній та Східній Європі, у тому числі, в Україні;

положення про те, що досвід систематизації Юстиніана стосовно організації законодавчих робіт у стислі строки, принципів відбору та обробки матеріалу (використання вже накопиченого раніше правового матеріалу з його відповідною модернізацією), забезпечення декількох напрямків удосконалення права (власне кодифікації, створення підґрунтя для забезпечення відповідного рівня юридичної освіти тощо) може бути корисним і у сучасних умовах у процесі правотворення у нашій державі.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дисертації положення про передумови, джерела, характерні риси та результати систематизації Юстиніана, а також про можливість врахування цього досвіду у праві України, можуть бути використані у процесі вдосконалення законодавства нашої держави та у визначенні тенденцій його розвитку на майбутнє.

Крім цього, положення дисертації можуть бути використані при читанні лекцій та проведенні занять з курсів “Загальна історія держави і права зарубіжних країн”, “Основи римського приватного права”, “Історія держави і права України”, спецкурсів “Рецепція римського приватного права в Україні та кодифікація цивільного законодавства в Україні” та ін., а також у процесі підготовки навчальної та навчально-методичної літератури зі вказаних курсів та спецкурсів.

Низка положень і висновків дисертації мають дискусійний характер і певною мірою можуть служити матеріалом для наукових дискусій та подальших досліджень у галузі загальної історії держави і права, зокрема, історії візантійського (греко-римського) права.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації доповідалися і обговорювалися на міжнародних, республіканських і міжвузівських наукових конференціях і теоретичних семінарах, зокрема: 3-ій звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів ОДЮА (Одеса, 28-29 лютого 2000 р.); науково-практичній конференції “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи правового регулювання” (Одеса, 8 грудня 2000 р.); 56-ій звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА (Одеса, 27-28 березня 2001 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення сімейного законодавства України” (Одеса, 7 грудня 2001 р.); Міжнародній науково-методичній конференції “Римське право і сучасність” (Одеса, 21 грудня 2001 р.); 57-ій звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА (Одеса, 15-16 квітня 2002 р.); Першій Всеукраїнській науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології” (Львів, 11-12 грудня 2002 р.).

Основні положення дослідження використовуються в процесі викладання курсів історії держави і права України та історії держави і права зарубіжних країн в Одеській національній юридичній академії.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у п’яти статтях, надрукованих у виданнях, рекомендованих ВАК України, із яких дві статті зроблені у співавторстві.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ВИСНОВКИ


У ході проведення дисертаційного дослідження отримано наступні результати.

Огляд історіографії проблеми свідчить про те, недостатньо уваги приділялося визначенню світоглядних передумов систематизації права Юстиніана, встановленню її концепції, характеристиці особливостей створення окремих систематизованих та кодифікованих законодавчих актів, аналізові значення систематизації Юстиніана для розвитку візантійського права та більш пізніх правових систем. Внаслідок цього дослідження у цій сфері виявилися фрагментарними і недостатньо повними. Вітчизняна наука історії держави і права, як у свій час радянська історико-правова наука, цим питанням уваги фактично не приділяла. У зв'язку з цим доцільним є комплексне дослідження історико-правових питань систематизації Юстиніана та визначення її впливу на більш пізні правові системи.

Аналіз соціально-економічної та політичної ситуації, яка склалася у Східній Римській (Візантійській) імперії на початку VІ ст., дозволяє зробити висновок, що численні проблеми, які поставали перед державою, вимагали, поряд з іншими заходами, адекватного правового забезпечення.

Специфіка становища Східної Римської імперії полягала в тому, що право також розглядалося як фундамент для відновлення єдиної держави, додатковий чинник єдності земель, які колись належали Риму і тепер були знову відвойовані у “варварів” Юстиніаном І. Оскільки йшлося про колишні землі Римської імперії, то це могло бути тільки римське право. Разом з тим, це право мало бути оновленим, відповідати світоглядним засадам Східної Римської імперії. Тому існування східної гілки християнства також варто розглядати, як важливу передумову систематизації Юстиніана.

Крім того, передумовою проведення систематизації в умовах авторитарної системи врядування, яка існувала у Східній Римській імперії, було наявність особистості, яка могла б організувати систематизацію, та наявність фахівців, які б добре зналися на римському праві і розуміли потреби оновлення права та прагнення у цій галузі Юстиніана І.

Саме співпадіння сукупності вказаних факторів і створило передумови для проведення систематизаційних робіт у Східній Римській (Візантійській) імперії у першій половині VI ст.

У ІV-VІ ст. існували три джерела формування нового права Східної Римської (Візантійської) імперії: християнство; класичне римське право; греко-римське або ж візантійське право. При цьому християнство у його східному варіанті мало служити ідеологічним підґрунтям систематизації Юстиніана, а римське класичне та греко-римське (візантійське) право постачали для неї юридичний матеріал.

Успішному перебігу систематизації Юстиніана сприяли вдале визначення її концепції, завдань, строків та характеру робіт Юстиніаном І.

При цьому Юстиніан І не ставив на меті створення єдиного законодавчого акту - Corpus juris civilis, що йому нерідко приписують більш пізні дослідники, а прагнув забезпечити три напрямки: створити Кодекс для практичного ужитку, Дигести - для забезпечення підвалин правосвідомості та правової культури, Інституції – для закладення фундаменту юридичної освіти.

Значення систематизації Юстиніана може бути оцінене, по-перше, з погляду її необхідності для досягнення безпосередньої мети, яку ставив перед собою Юстиніан І: вдосконалення права Східної Римської імперії з наступною реалізацією максими – “Через єдине право до єдиної держави”; по-друге, з точки зору оцінки її значення для розвитку права, зокрема, для рецепції римського права у наступних, більш пізніх правових системах; по-третє, з погляду оцінки її значення як досвіду значної за масштабами і вдалої, з точки зору досягнутих юридичних результатів (створення комплексних актів), систематизації права.

При цьому й рецепція римського права відбувалася у двох видах: безпосередньо та опосередковано (безпосередньо – завдяки католицькому впливу, оскільки Західна церква жила за римськими законами, і опосередковано – через німецьке, польське, литовське право). Це зумовило вплив римських та візантійських правових ідей на формування українського законодавства цієї доби, зокрема, на законопроекти, створені в Україні у ХVІ – ХІХ ст.

Слід зазначити, що внаслідок як західного, так і східного впливу, право України формувалося як синтез місцевого звичаєвого права, реципованого римського та візантійського права.

Якщо врахувати, що німецьке та польське право того часу формувалось під помітним впливом положень римського права, відображених у Кодексі, Дигестах та Інституціях Юстиніана, то здається обґрунтованим загальний висновок про наявність рецепції римського права на підставі систематизації Юстиніана в Україні у ХVІ ст. Особливостями її було те, що відбувалось начебто “подвійне накладання” римсько-правових ідей - через давньоруське право, яке зазнало часткового впливу візантійського (опосередкованого – римського) права, та через німецьке та польське право, де римське право було рециповане за західноєвропейським типом.

Можна також погодитися з висновком, що у проекті першого цивільного кодексу України мала місце часткова рецепція римського права у його візантійській та західноєвропейській інтерпретаціях, а також німецьке та польське право, де мала місце рецепція римського права західноєвропейського типу. До цього слід додати те важливе уточнення, що підґрунтям візантійського, так само, як і німецького, і польського права, були саме Кодекс та Дигести, створені під час систематизації Юстиніана.

Варто згадати, що сказане не стосується територій України, які знаходились під владою Австро-Угорщини, Польщі, Румунії тощо, де діяло законодавство відповідної держави, яке відображало Західну традицію права, характерною рисою якої є рецепція римського права у різноманітних формах.

Що стосується України в ХІХ ст. у її праві все більше відчувається переважання Візантійської традиції, зумовлене тим, що Україна на той час стала частиною Росії.

Торкаючись долі “права Юстиніана” в СРСР, треба мати на увазі, що, хоча радянська правова доктрина ґрунтувалася на догматі про оригінальний, самобутній характер радянського права, але опосередкована (головним чином, через німецьке право) рецепція римського права на підґрунті систематизації Юстиніана відбулася і в СРСР, зокрема, в УРСР.

Матеріали “Збірок Юстиніана” були використані за посередництва кодексів європейських країн як зразків законодавчих рішень. Зокрема, цивільні кодекси союзних республік, прийняті у 1922 р., відображали вплив Німецького Цивільного Кодексу, який мав основою матеріали систематизації Юстиніана.

Процес такого опосередкованого впливу цих матеріалів продовжується і зараз. Вплив римського права на українське право проявляться зараз, головним чином, у впливі на філософію права; на процес правотворення; де використовуються рішення римських правознавців, зафіксовані у Дигестах; на формування загальної правової культури юристів.

Таким чином значення систематизації Юстиніана, як матеріалу для наступних досліджень римського права та його рецепції у більш пізніх правових системах сумнівів не викликає. Але не менш важливим є значення систематизації Юстиніана, як прикладу законодавчих робіт кодифікаційного характеру, проведених у стислі строки у складних політичних та соціальних умовах.

Крім того, певне наслідування організаційних зусиль Юстиніана мало місце при створенні Австрійського цивільного кодексу та Цивільного Кодексу французів 1804 р.

Деяке запозичення методики законотворчих робіт мало місце і в інший час та в інших умовах. Так, створення Цивільного кодексу РФСР 1922 р. відбувалося спеціальною комісією, яка складалася з невеликої кількості фахівців. Роботи були виконані у стислі строки завдяки запозиченню законодавчого матеріалу – Німецького цивільного кодексу та проекту Цивільного укладення Російської імперії.

Поставлені завдання часу були належно виконані, а реалізація матеріалів та досвіду систематизації Юстиніана не втратила свого значення до сьогодні і може бути використана у процесі правової освіти та правотворчості в Україні.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html
^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



Аверинцев С.С. София-Логос: Словарь. – К.: Дух и Литера, 2000. – 450 с.

Аверинцев С.С. Византия и Русь: два типа духовности // Новый мир. – 1988. – № 7. – С. 210-220;

Аверинцев С.С. Византия и Русь: два типа духовности // Новый мир. – 1988. – № 9. – С. 227-239.

Аверинцев С.С. Эволюция философской мысли / Культура Византии ІV-первой половины VІІ в. – М., 1984. – С. 42-77.

Агафий Миринейский. О царствовании Юстиниана: Пер. с греч. М.В. Левченко. – М.: Арктос-Вика-пресс, 1996. – 256 с.

Азаревич Д.И. История Византийского (греко-римского) права: В 2-х частях. – Часть П. – Ярославль, 1877. – 351 с.

Ангелов Д. Феодализм в Византии // Исторически преглед. – 1946. – Т. ІІІ. – 1947. – Кн. 2. – С. 215-229.

Антимонов Б.С. Значение вины потерпевшего при гражданском правонарушении. – М.: ГИЮЛ, 1950. – 276 с.

Антология мировой правовой мысли: В 5-ти томах. – М.: Мысль, 1999. – Т. 2: Европа V-ХVII вв. – 829 с.

Барон. Система римского права. – Вып. 3. – Кн. 4: Обязательственное право. – К., 1888. – 380 с.

Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения): Пер. с чешск. - М.: Юрид.лит., 1989. – 448 с.

Бек В.А. Рецепция римского права в Западной Европе: Дис... канд. юрид. наук. – Львов, 1950.

Бицилли П.М. Элементы средневековой культуры. - СПб.: Мифрил, 1995. – ХХУШ + 244 с.

Блок М. Феодальне суспільство: Пер. з фр. В. Шовкуна. – К.: Видавничий дім “Всесвіт”, 2002. – 528 с.

Бобкова М.С. Пути становления национальной школы во Франции ХVI века. // Древнее право. – 1998. – № 1 (3). – С. 189-195.

Боголепов Н.П. Сокращенный курс истории римского права. – Одесса, 1904. – 458 с.

Бокщанин А.Г. Источниковедение Древнего Рима. - М.: МГУ, 1981. – 160 с.

Брунов Н.И. Киевская София – древнейший памятник русской каменной архитектуры // Византийский Временник. – 1950. – Т. ІІІ. – С. 154-200.

Варьяш О.И. Донос и его социальная роль в эпоху рецепции римского права (по пиринейскому законодательству ХШ–ХIV вв.) // Право в средневековом мире. – Вып. 2-3: Сборник статей. – СПб.: Алетейя, 2001. – С. 210-218.

Васильев А.А. История Византийской империи. Время до Крестовых походов (до 1081 г.). Вступит статья, примеч., науч. редакция, перевод с англ. языка и именной указатель. А.Г. Грушевого. – СПб.: Изд-во «Алетейя», 1998. – 500 с.

Васильченко В.В. Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві України: Дис... канд. юрид. наук. – К., 1997.

Васильченко В.В. Римське спадкове право і сучасність // Юридичний вісник. – 1996. – № 3. – С. 85-87.

Византийский Земледельческий закон / Под ред. И.Н. Медведева. – Л., 1984. – 128 с.

Виноградов В.В. Отражение аграрных отношений ранней Римской империи в кодексе Юстиниана // Учен. зап. Горьков. пед. ин-та. – Горький, 1956. – Т. 18;

Виндшейд Б. Учебник пандектного права. Общая часть. – СПб., 1874 – 340 с.

Владимирский-Буданив М.Ф. Обзор истории русского права. – К., 1900.

Вотяков А.А. Теоретическая история. – М.: София, 1999. – 344 с.

Всемирная история: В 10 томах. – Т. 3 / Под ред. Н.А. Сидоровой, Н.И. Конрада, И.П. Петрушевского, Л.В. Черепнина. – М.: Гос.издат-во полит. лит-ры, 1957. – 896 с.

Всемирная история государства и права: Энциклопедический словарь / Под ред. А.В. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 398 с.

Гай. Институции: Пер. с лат. Ф. Дыдынского / Под ред. В.А. Савельева, Л.Л. Кофанова. – М.: Юристъ, 1997. – 368 с.

Гай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей: Пер. с лат. М.Л. Гаспарова. – М.: Правда, 1988. – 512 с.

Гиббон Э. История упадка и разрушения Великой Римской империи: Закат и падение Римской империи: В 7 т. – Т. 4.: Пер с англ. – М.: ТЕРРА, 1997. – 624 с.

Глиняный В.П. История государства и права зарубежных стран. – Ч. 1. – Х.: «Одиссей», 2000. – 832 с.

Голландская правовая культура / Отв. ред. В.В. Бойцова, Л.В. Бойцова. – М.: Издательство “Легат”, 1998. – 592 с.

Головащенко С. Історія християнства. Курс лекцій: Навч.посібник. – К.: “Либідь”, 1999. – 352 с.

Гонгало Р.Ф. Суперфіцій у римському праві та його рецепція у сучасному цивільному праві України: Дис... канд. юрид. наук. – К., 2000. – 176 с.

Грант М. Крушение Римской империи: Пер с англ. Б. Бриксмана. – М.: ТЕРРА – Книжный клуб, 1998. – 224 с.

Графский В.Г. Всеобщая история права и государства: Учебник для вузов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА*М), 2002. – 744 с.

Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права. – СПб., 1914. – 564 с.

Гумилев Л.Н. От Руси к России, Очерки этнической истории. – М.: Прогресс, 1992. – 560 с.

Гумилев Л.Н. Конец и вновь начало. – М., 1997. – 544 с.

Данилевский Н.Я. Россия и Европа. – СПб., 1995. – 552 с.

Дашков С.Б. Императоры Византии. – М.: Издательский дом «Красная площадь», «АПС-книги», 1996. – 368 с.

Дейвіс Н. Європа: Історія: Пер. з англ. – К.: Основи, 2000. – 1464 с.

Дернбург Г. Пандекты. Вещное право. – М., 1905. – 476 с.

Джонс А.Х.М. Гибель античного мира. – Ростов-на-Дону: Издательство “Фенікс”, 1997. – 576 с.

Диль Ш. История Византийской империи: Пер. с франц. А.Е. Рогинской / Под ред. и с предисловием Б.Т. Горянова. – М.: Гос. издат. иностр. лит-ры, 1948. – 160 с.

Диль Ш. Юстиниан и Византийская цивилизация в VI в.: Пер. с франц. – СПб., 1908. – 683 с.

Дигесты Юстиниана. Избранные фрагменты в переводе и с примечаниями И.С. Перетерского / Вступ. статья Е.А. Скрипилева. – М.: Юрид. лит., 1984 – 456 с.

Дигесты Юстиниана: Пер. с лат. / Отв. ред. Л.Л. Кофанов. - М.: «Статут», 2002. – Т. І. – 584 с.

Дигесты Юстиниана: Пер. с лат. / Отв. ред. Л.Л. Кофанов. – М.: «Статут», 2002. – Т. ІІ. – 622 с.

Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под ред. В.С. Нерсесянца. – М., 1996. – 704 с.

Донини А. У истоков християнства: Пер. с итал. – М., 1979. – С. 240-313.

Дьяконов А. Иоанн Эфесский и его церковно-исторические труды. – СПб., 1908. – 165 с.

Зом Р. Институции. Учебник истории и системы римского гражданского права. – СПб., 1910. – 548 с.

Зубарь В.М. Северный Понт и Римская империя. (середина І в. до н.э. – первая половина VI в.). – К., 1998. – 200 с.

Ефимов В.В. Догма римского права. – СПб., 1914. – 444 с.

Ефимов В. Посильная ответственность должника по римскому праву. – СПб., 1888. – 196 с.

Ємельянова Л.В., Матвєєнко Т.Є. Система договорів пізнього римського права // Актуальні проблеми держави та права: Збірник наукових праць. – Випуск 9. – Одеса, 2000. – С. 268-271.

Иеринг Р. Дух римского права на различных ступенях его развития. – Часть 1: Пер. с немецкого. – СПб., 1876. – 309 с.

Избранные новеллы Валентиниана Ш, Майориана и Законы Севера: Пер. А.В. Коптева // Древнее право. – 1998. – № 1 (3). – С. 232-259.

Институции Юстиниана: Пер. с лат. Д. Расснера / Под ред. Л.Л. Кофанова, В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 1998. – 400 с.

Иосиф Флавий. Иудейские древности: Пер. с лат. – М., 1998. – 608 с.

Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории хозяйственного права. – М.: «Статут», 2000. – 777 с.

Исаев М.А. Основные формы рецепции римского права в Скандинавии // Древнее право. – 1998. – № 1 (3). – С. 176-187.

История Древнего Рима. – СПб.: Полигон, 1998. – 896 с.

История Европы: Пер. с фр. – Минск-Москва, 1996. – 384 с.

Каждан А.П., Литаврин Г.Г. Очерки истории Византии и южных славян. – изд. 2-е, исправл., – СПб.: Алетейя, 1998. – 336 с.

Каждан А.П. Византийская культура (Х–ХІІ вв.). – изд. 2-е. – СПб.: Алетейя, 2000. – 280 с.

Карев Н. Государство-город античного мира: Опыт исторического построения политической и социальной эволюции античных гражданских общин. – СПб., 1905. – 348 с.

Кармазіна М. Україна “між Сходом і Заходом” чи “Країна границь” // Віче. – 1998. – № 12. – С. 118-125.

Кассо Л.А. Византийское право в Бессарабии. – М., 1907. – 345 с.

Катон Порций. Земледелие: Пер. с лат. – М.-Л., 1950. – 204 с.

Келлі, Дональд Р. Людський вимір буття: Суспільна думка в західній правовій традиції: Пер. з англ.. Г.Є Краснокутського. – Одеса: АО Бахва, 2002. – 328 с.

Кёнигсбергер Г. Средневековая Европа 400-1500 годы: Пер. с англ. Предисловие Д.Э. Харитоновича. – М.: Издат-во «Весь Мир», 2001. – 384 с.

Кодекс Феодосия о колонах. Книги 1-16 // Древнее право. – 1996. – № 1. – С. 262-312.

Колосовская Ю.К. Рим и мир племен на Дунае І-ІV вв. н.е. – М.: Наука, 2000. – 288 с.

Коптев А.В. Три постановления о колонах в ранневизантийском кодексе Юстиниана // Античность и средневековье Европы. – Пермь, 1994. – С. 157-166.

Коптев А.В. Кодификация Феодосия и ее предпосылки // Древнее право. – 1996. – № 1. – С. 247-261.

Корсунский А.Р. Образование раннефеодального государства в Западной Европе. – М., 1963. – 337 с.

Косарев А.И. Римское право. – М.: Юрид. лит., 1985. – 160 с.

Косарев А.И. Римское частное право: Учебник для вузов. – М.: Закон и право, 1998. – 254 с.

Косарев А.И. Этапы рецепции римского права // Сов.гос. и право. – 1973. – № 7. – С. 123-128.

Косик В.И. Константин Леонтьев: размышления на славянскую тему. – М.: Зерцало, 1997. – 198 с.

Краткий очерк философии / Под ред. М.Т. Иовчука, Т.И. Ойзермана, И.Я. Щипанова. – изд. 3-е. – М.: Издательство «Мысль», 1975. – 798 с.

Кулаковский Ю.А. История Византии. В 3-х т. – Т. 1. – СПб: Алетейя, 1996. – 446 с.

Культура Древнего Рима: В 2-х т. – М.: Наука, 1985. – 432 с.

Культура Византии IV-первая половина VII в. – М.: Наука, 1984. – С. 358-370, 632-667.

Культурология / Под ред. А.А. Радугина. – М., 1997. – 404 с.

Курбатов Г.Л. Политическая теория в ранней Византии. Идеология императорской власти и аристократическая оппозиция / Культура Византии ІV - первой половины VІІ в. – М., 1984. – С. 98-118.

Кучма В.В. Государство и право Древнего мира и Средних веков. В двух частях. – Волгоград: Изд-во Волгоградского госуниверситета, 2001. – 548 с.

Латинская юридическая фразеология / Сост. Б.С. Никифоров. – М.: Юрид.лит., 1979. – 264 с.

Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада: Пер. с франц. – М., 1992. – 326 с.

Лебедева Г.Е. Рабы и проблемы рабства в кодексах Феодосия и Юстиниана: Автореф. дис…канд.ист.наук. – Л., 1972.

Лебедева Г.Е. Кодексы Феодосия и Юстиниана об источниках рабства (продолжение) // Византийский временник. – М., 1974. – Т. 36. – С. 56-68.

Лебедева Г.Е. Некоторые проблемы эволюции городского плебса в ранневизантийском законодательстве IV-VI вв.: По данным кодексов Феодосия и Юстиниана // Из истории Византии и византиноведения. – Л., 1991. – С. 37-49.

Лебедева Г.Е. Ранневизантийское законодательство о ветеранах: (по данным кодексов Феодосия и Юстиниана) // Византийские очерки. – М., 1977. – С. 45-69.

Лебедева Г.Е. Ранневизантийское законодательство о городских и государственных рабах: По данным кодексов Феодосия и Юстиниана //