Реферат: Програма з біології для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів

ПРОГРАМА З БІОЛОГІЇ


для 10–11 класів

загальноосвітніх навчальних закладів


Рівень стандарту


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Мета навчання біології на рівні стандарту полягає у формуванні в учнів цілісного уявлення про сучасну природничо-наукову картину світу, роль і місце людини в природі, формування у школярів екологічного культури, ключових компетенцій, яких потребує сучасне життя.

Досягнення зазначеної мети забезпечується виконанням таких завдань:

формування в учнів знань про роль біологічних наук у формуванні сучасної природничонаукової картини світу; методи наукового пізнання; місце біології серед інших наук; значення біологічного різноманіття; зв'язок між природними і суспільними процесами; принципи функціонування і структуру біологічних систем на різних рівнях організації живого;

розвиток умінь встановлювати гармонійні стосунки з природою на основі поваги до життя як найвищої цінності та всього живого як унікальної частини біосфери;

формування умінь використовувати набуті знання для оцінки наслідків своєї діяльності по відношенню до навколишнього середовища, здоров'я інших людей, власного здоров'я, обґрунтування та дотримання заходів профілактики захворювань, правил поведінки у природі;

розвиток інтелектуальних і творчих здібностей.

Зміст курсу є логічним продовженням навчальних курсів основної школи, розподіляється за роками навчання таким чином:

10 клас - розділи: «Молекулярний рівень організації життя», «Клітинний рівень організації життя», «Організмовий рівень організації життя»;

11 клас - розділи: «Організмовий рівень організації життя» (продовження), «Надорганізмові рівні організації життя», «Історичний розвиток органічного світу».

На вивчення цих розділів відводиться:

^ 10 клас – 52 години (1,5 год на тиждень);

11 клас – 52 години (1,5 год на тиждень).

В основу навчального змісту біології 10-11 класів покладено вивчення рівнів організації живого (молекулярний клітинний, організмовий, популяційний, екосистемний, біосферний). На рівні кожної системи простежуються їх основні ознаки: обмін речовин і перетворення енергії, цілісність живих систем. Зміст курсу включає провідні теоретичні узагальнення біологічної науки: клітинну, хромосомну теорії, еволюційні гіпотези, біологічні закони Г. Менделя, Т.Моргана тощо.

Розпочинається курс розділом «Молекулярний рівень життя», який передбачає вивчення хімічного складу організмів і особливостей біохімічних реакцій. Наступні розділи програми передбачають опанування учнями закономірностей функціонування живих систем на клітинному, тканинному, організмовому рівнях. Знання про принципи функціонування клітини становить основу розуміння законів спадковості й закономірностей мінливості. Ознайомлення з цитологією й генетикою готує учнів до вивчення індивідуального розвитку організмів. Екологічні закономірності вивчаються в розділі «Надорганізмові рівні життя». Завершується вивчення біології розділом «Історичний розвиток органічного світу»,що передбачає знайомство з основами еволюційних гіпотез та формуванням великих таксонів органічного світу в процесі історичного розвитку.

Практичну частину програми становлять лабораторні та практичні роботи, які є важливою складовою уроку біології і, залежно від змісту матеріалу, що вивчається, рівня підготовки учнів, навчально-матеріальної бази, можуть виконуватися різними способами: демонстраційно, фронтально, групою або індивідуально. Лабораторні та практичні роботи, позначені в програмі зірочкою, виконуються учнями за вибором учителя з урахуванням матеріально-технічних можливостей; за відсутності відповідних умов вони можуть бути замінені демонструванням. Оцінювання практичних і лабораторних робіт з біології здійснюється у всіх учнів класу або вибірково (на розсуд вчителя), в залежності від способу виконання.

Неодмінною умовою виконання навчальної програми є проведення шкільних екскурсій. Учитель має право самостійно обирати час їх проведення, використовуючи години навчальної практики або резервні години.

Формуванню навичок самостійної роботи, вмінь пошуку необхідної інформації у додаткових літературних джерелах слугують семінарські заняття, які учитель може планувати, враховуючи навчальні можливості учнів та доступ їх до науково-популярної літератури.

Програма дає право вчителю творчо підходити до реалізації її змісту, добирати об'єкти для вивчення та включати в зміст освіти приклади зі свого регіону, змінювати послідовність вивчення окремих питань у межах теми. Кількість годин на вивчення теми є орієнтовною і може бути змінена в межах визначених годин. Резервні години можуть бути використані для повторення, систематизації, узагальнення навчального матеріалу, контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.


^ Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з біології


При оцінюванні рівня навчальних досягнень з біології враховується:

- рівень оволодіння біологічними ідеями, що становлять важливу складову загальнолюдської культури: рівні організації живої природи, зв’язок будови і функцій організмів, історичний розвиток органічного світу, різноманітність організмів, цілісність і саморегуляція живих систем, зв’язок людини і природи;

- рівень умінь використовувати теоретичні знання у практичній діяльності, під час розв'язування задач чи вправ різного типу, уміння робити висновки та узагальнення на основі практичної діяльності;

- рівень оволодіння практичними уміннями та навичками спостереження та дослідження природи, виконання лабораторних та практичних робіт.

Всі види оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.


^ Рівні навчальних досягнень учнів

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів


1. Початковий

1

Учень (учениця) з допомогою вчителя або з використанням підручника (робочого зошита) розпізнає і називає окремі біологічні об’єкти; знає правила техніки безпеки при виконанні лабораторних та практичних робіт

2

Учень (учениця) намагається відтворити окремі факти, з допомогою вчителя або з використанням підручника (робочого зошита) наводить елементарні приклади біологічних об’єктів і їх окремі ознаки; за інструкцією і з допомогою вчителя фрагментарно виконує лабораторні та практичні роботи без оформлення

3

Учень (учениця) відтворює окремі факти, з допомогою вчителя або з використанням підручника фрагментарно характеризує окремі ознаки біологічних об’єктів; відповідає на запитання, що потребують однослівної відповіді; за інструкцією і з допомогою вчителя фрагментарно виконує лабораторні та практичні роботи без належного оформлення



2. Середній

4

Учень (учениця) з допомогою вчителя або з використанням підручника відтворює незначну частину навчального матеріалу, дає визначення окремих біологічних понять, дає неповну характеристику загальних ознак біологічних об’єктів; у відповідях може допускати помилки; за інструкцією і з допомогою вчителя виконує лабораторні та практичні роботи з неповним їх оформленням

5

Учень (учениця) відтворює основний зміст навчального матеріалу, відповідаючи на запитання вчителя; характеризує загальні ознаки біологічних об’єктів; дає визначення окремих біологічних понять; наводить приклади, що ґрунтуються на матеріалі підручника; у відповідях може допускати помилки; за інструкцією і з допомогою вчителя виконує лабораторні та практичні роботи, частково оформляє їх.

6

Учень (учениця) самостійно, але неповно відтворює навчальний матеріал, частково дотримується логіки його викладу; відповідає на окремі запитання; у цілому правильно вживає біологічні терміни; характеризує будову та функції окремих біологічних об’єктів за планом; у відповідях допускає помилки; розв’язує прості типові біологічні вправи і задачі з допомогою вчителя; за інструкцією і з допомогою вчителя виконує лабораторні та практичні роботи, оформляє їх без висновків.



3. Достатній

7

Учень (учениця) самостійно відтворює більшу частину навчального матеріалу, застосовуючи необхідну термінологію; розкриває суть біологічних понять; характеризує основні положення біологічної науки, допускаючи у відповідях неточності; розв’язує прості типові біологічні вправи і задачі звертаючись за консультацією до вчителя; за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи, звертаючись за консультацією до вчителя, оформляє їх, робить висновки з допомогою вчителя

8

Учень (учениця) самостійно відтворює навчальний матеріал; відповідає на поставлені запитання, допускаючи у відповідях неточності; порівнює біологічні об’єкти, явища і процеси живої природи, встановлює відмінності між ними; виправляє допущені помилки; розв’язує типові біологічні вправи і задачі користуючись алгоритмом; за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи, звертаючись за консультацією до вчителя, оформляє їх, робить неповні висновки

9

Учень (учениця) вільно відтворює навчальний матеріал та відповідає на поставлені запитання; з допомогою вчителя встановлює причинно-наслідкові зв’язки; дає порівняльну характеристику біологічним об’єктам явищам і процесам живої природи; розв’язує стандартні пізнавальні завдання; виправляє власні помилки; самостійно розв’язує типові біологічні вправи і задачі; за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи, звертаючись за консультацією до вчителя, оформляє їх, робить нечітко сформульовані висновки



4. Високий

10

Учень (учениця) системно відтворює навчальний матеріал у межах програми; дає повні, змістовні відповіді на поставлені запитання; розкриває суть біологічних явищ, процесів; аналізує, систематизує, узагальнює, встановлює причинно-наслідкові зв’язки; використовує знання у нестандартних ситуаціях; самостійно розв’язує біологічні вправи і задачі у межах програми; за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи, оформляє їх, робить чітко сформульовані висновки

11

Учень (учениця) логічно та усвідомлено відтворює навчальний матеріал у межах програми; обґрунтовано відповідає на запитання; самостійно аналізує і розкриває закономірності живої природи; наводить приклади, що ґрунтуються на власних спостереженнях; оцінює біологічні явища, закони; виявляє і обґрунтовує причинно-наслідкові зв’язки; аргументовано використовує знання у нестандартних ситуаціях; самостійно розв’язує біологічні вправи і задачі; за інструкцією ретельно виконує лабораторні та практичні роботи, оформляє їх, робить логічно побудовані висновки

12

Учень (учениця) виявляє міцні й глибокі знання з біології; вільно відповідає на ускладнені запитання, з використанням міжпредметних зв’язків; самостійно характеризує біологічні явища і процеси, виявляє особисту позицію щодо них; уміє виокремити проблему і визначити шляхи її розв’язання; користується джерелами інформації, рекомендованими вчителем; вільно розв’язує біологічні вправи і задачі різного рівня складності відповідно до навчальної програми; ретельно виконує лабораторні та практичні роботи, оформляє їх, робить самостійні обґрунтовані висновки



10 клас

52 год. (1,5 год. на тиждень, 4 год. резервні)

№ п/п

 к-т

г-н

 Зміст теми

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів







2

Вступ

Система біологічних наук. Зв'язок біологічних наук з іншими науками.

Завдання сучасної біології.

 Методи біологічних досліджень.

Рівні організації життя.

Значення досягнень біологічної науки в житті людини і суспільства.

Учень (учениця):

називає:

- рівні організації життя;

наводить приклади:

- значення біологічних наук в житті людини і суспільства;

характеризує:

- методи біологічних досліджень (описовий, порівняльний, експериментальний, статистичний, моделювання);

пояснює:

- зв’язок біології з іншими природничими і гуманітарними науками;

робить висновок:

- про значення досягнень біологічної науки в житті людини і суспільства.










^ Розділ І. Молекулярний рівень організації життя







3

 Тема 1. Неорганічні речовини.

Елементний склад організмів.

Класифікація хімічних елементів за їх кількістю в організмах: макроелементи, мікроелементи.

Роль неорганічних речовин (води, кисню, мінеральних солей) у життєдіяльності організмів.



Учень (учениця):

називає:

- органогенні елементи;

- характеризує:

- біологічну роль найважливіших для організму людини хімічних елементів;

- роль води, кисню, мінеральних солей в існуванні живих систем різного рівня;

- вікові зміни кількості води в клітинах;

- поняття: гідрофільність, гідрофобність;

пояснює:

- причини ендемічних та екологічних захворювань людини;

- необхідність контролю хімічного складу води та їжі людини;

- норми вживання води людиною в різних умовах оточуючого середовища;

- необхідність квотування промислових викидів країнами світу;

застосовує знання:

- для профілактики захворювань людини, що виникають через нестачу або надлишок деяких хімічних елементів;

робить висновки:

- про єдність елементного складу тіл живої і неживої природи;

- про відмінності між живою та неживою природою, які пов’язані з різним кількісним співвідношенням хімічних елементів.









8

^ Тема 2. Органічні речовини

Органічні речовини живих істот, їх різноманітність та біологічне значення.

Будова, властивості, роль в життєдіяльності організмів малих органічних молекул: ліпідів, моноcахаридів, амінокислот нуклеотидів.

Будова, властивості, роль в життєдіяльності організмів макромолекул (біополімерів): полісахаридів, білків, нуклеїнових кислот. Принципи дії

ферментів, їх роль у життєдіяльності організмів.



Учень (учениця):

називає:

- органічні речовини, що входять до складу організмів;

наводить приклади:

- застосування ферментів у господарської діяльності людини;

характеризує:

- будову, властивості та біологічну роль ліпідів (жирів, фосфоліпідів, стероїдів);

- будову, властивості та біологічну роль моносахаридів (рибози, дезоксирибози, глюкози, фруктози);

- будову, властивості та біологічну роль амінокислот і нуклеотидів;

- будову, властивості та функції полісахаридів, білків і нуклеїнових кислот;

- структурні рівні організації білків;

- молекулярний рівень організації життя;

- поняття: просторова структура ( конформація) макромолекул;

пояснює:

- роль АТФ в життєдіяльності організмів;

- роль нуклеїнових кислот у спадковості та мінливості організмів;

спостерігає та описує:

- властивості органічних молекул;

- дію ферментів;

розв’язує:

- елементарні вправи з молекулярної біології (моделювання реплікації, транскрипції);

дотримується правил:

- техніки безпеки при виконанні лабораторних і практичних робіт;

- використання різних хімічних речовин, які можуть впливати на життєдіяльність людини в побуті, у виробничий діяльності;

робить висновок:

про єдність хімічного складу організмів.











Лабораторні роботи:

№1. Визначення деяких органічних речовин та їх властивостей.

№2. Вивчення властивостей ферментів.

Практичні роботи:

№ 1. Розв'язання елементарних вправ з реплікації та транскрипції.

№ 2. Ознайомлення з інструкціями з використання медичних препаратів, засобів побутової хімії тощо та оцінка їхньої небезпеки.
№ 3. Оцінка продуктів харчування за їх хімічним складом.










^ Розділ ІІ. Клітинний рівень організації життя







5



^ Тема 1. Загальний план будови клітин. Поверхневий апарат. Ядро.

Історія вивчення клітини. Методи цитологічних досліджень.

Хімічний склад, будова і функції клітинних мембран (біомембран). Транспорт речовин через мембрани.

Функції та особливості будови поверхневого апарату клітин організмів різних царств живої природи.

Будова і функції ядра клітин еукаріотів. Значення нуклеоїду клітин прокаріотів.

Особливості будови клітин прокаріотів і еукаріотів.



Учень (учениця):

називає:

- методи вивчення клітин ( світлова і електронна мікроскопія; авторадіографія, культура клітин);

-типи організації клітин;

-функції поверхневого апарату клітин;

– функції ядра;

– механізми транспорту речовин через біомембрани;

наводить приклади:

-про-та еукаріотичних організмів;

характеризує:

- клітинну теорію Т. Шванна і її роль в обґрунтуванні єдності органічного світу;

- хімічній склад, будову і функції клітинних мембран;

- будову ядра ( ядерна оболонка, нуклеоплазма, ядерний матрикс, хроматин, ядерце);

- нуклеоїд прокаріотів;

-будову клітини прокаріотів і еукаріотів;

пояснює:

- керівну роль спадкової програми у життєдіяльності клітин;

порівнює:

- два типи організації клітин;

- поверхневий апарат клітин бактерій, грибів, рослин і тварин;

– будову клітин рослин, тварин, грибів;

обґрунтовує:

- взаємозв'язок клітини із зовнішнім середовищем;

дотримується правил:

- виготовлення мікропрепаратів.

застосовує знання:

- про будову клітин для доказу єдності органічного світу;

- про поверхневий апарат клітин для обґрунтування небезпеки тютюнокуріння і вживання алкоголю і наркотичних речовин;

робить висновок:

– про загальний план будови клітин прокаріотів і еукаріотів та їх особливості.












Лабораторна робота:

№ 3. Будова клітин прокаріотів і еукаріотів.









7

^ Тема 2. Цитоплазма клітин.

Складові цитоплазми:

цитозоль (гіалоплазма), цитоскелет, мембранні і немембранні органели, включення.

Будова і функції цитоскелету, роль його складових в просторовій організації клітин, в організації рухів в клітині та руху клітин.

Будова клітинного центру, його роль в організації цитоскелету.

Реакції проміжного обміну речовин, що відбуваються в цитозолі, на прикладі гліколізу.

Хімічний склад, будова і функції рибосом. Синтез білків.

Будова і функції одномембранних органел клітин
( гранулярна і гладенька ендоплазматичні сітки, апарат Гольджі, лізосоми, вакуолі )

Будова і функції двомембранних органел клітини. Функції мітохондрій. Клітинне дихання.

Функції пластид.

Фотосинтез. Значення фотосинтезу.



Учень (учениця):

називає:

- складові цитоплазми;

- мембранні і немембранні органели і включення клітини;

-процеси, які відбуваються в цитоплазмі клітини;

наводить приклади:

- рухів клітин і внутрішньоклітинних рухів;

розпізнає:

- компоненти клітин на схемах;

характеризує:

- хімічний склад і функціональне значення цитозолю;

- роль цитоскелету в організації рухів в клітині і рухів клітин;

- роль клітинного центра в організації цитоскелету;

- генетичний код та його значення в біосинтезі білків;

- процеси гліколізу, біосинтезу білка, фотосинтезу; клітинного дихання;

- будову і функції одномембранних і двомембранних органел;

пояснює:

- значення гліколізу; процесів анаеробного і аеробного дихання;

- значення фотосинтезу, його планетарну та космічну роль;

порівнює:

- процеси, які відбуваються в цитоплазмі про - і еукаріотів;

спостерігає та описує:

- рух цитоплазми у клітинах рослин;

розв’язує:

- елементарні вправи з трансляції;

застосовує знання:

- про вплив факторів зовнішнього середовища на клітини для профілактики захворювань людини;

- про будову клітин для доказу єдності органічного світу;

робить висновок:

– про схожість процесів обміну речовин, що відбуваються в клітинах організмів різних царств живої природи.










Лабораторна робота:

№ 4. Рух цитоплазми в клітинах рослин.

Практична робота:

№ 4. Розв’язання елементарних вправ з трансляції







6

^ Тема 3. Клітина як цілісна система.

Принципі функціонування клітини прокаріотів як цілісної системи. Поділ клітин прокаріотів.

Клітинний цикл еукаріотів . Механізми відтворення і загибелі клітин.

Хімічний склад і будова хромосом на різних стадіях клітинного циклу.

Мітоз.

Мейоз.

Обмін речовин і енергії в клітині – енергетичний і пластичний обмін.

Сучасна клітинна теорія як уточнення и доповнення клітинної теорії Т. Шванна.

Сучасні цитотехнології, використання їх для діагностування і лікування захворювань людини.



Учень (учениця):

називає:

- положення сучасної клітинної теорії;

- фази мітозу і мейозу;

наводить приклади:

-клітин, що не діляться;

- застосування цитотехнологій для лікування захворювань людини;

характеризує:

- поділ клітин прокаріотів;

- стадії клітинного циклу еукаріотів;

- хімічний склад, будову і функції хромосом;

- причини і способи загибелі клітин;

- процеси мітозу та мейозу в еукаріотів;

- сучасну клітинну теорію;

– клітинний рівень організація життя;

пояснює:

- значення вивчення каріотипу для діагностування і профілактики спадкових хвороб людини;

- значення функціональних змін у діяльності клітин та їх загибелі у виникненні захворювань людини;

- причини і наслідки швидкого розмноження бактерій;

- зв’язок пластичного і енергетичного обміну в клітині;

порівнює:

- процеси мітозу і мейозу;

- обмін речовин і енергії в клітинах автотрофних і гетеротрофних, аеробних і анаеробних організмів;

- клітинну теорію Т. Шванна з сучасною клітинною теорією;

обґрунтовує:

- подібність і відмінності в будові клітин організмів різних царств живої природи у зв’язку зі способом їхнього життя;

- значення видової сталості каріотипу;

застосовує знання:

- про процеси життєдіяльності клітини для збереження здоров’я;

робить висновок:

– клітина – елементарна цілісна жива система.











Лабораторні роботи:

№5. Будова хромосом.

№6. Мітотичний поділ клітин.




Розділ ІІІ. Організмений рівень життя







4

Тема 1. ^ Неклітинні форми життя
Віруси, їх хімічний склад, будова, життєві цикли.
Роль в природі й житті людини.

Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших вірусних захворювань людини.

Характеристика пріонів.

Учень (учениця):
називає:
- неклітинні форми життя;

- гіпотези походження неклітинних форм життя;
наводить приклади:
- захворювань людини, які спричинені вірусами і пріонами;
характеризує:
- хімічний склад, будову та життєвий цикл вірусів;

- білки, які входять до складу вірусів, пріонів;
- нуклеїнові кислоти, що входять до складу вірусів;
- механізми проникнення вірусів у клітини людини, тварин, рослин, бактерій;

- особливості вірусів, їх роль у природі й житті людини;

- особливості пріонів
обґрунтовує:
- способи боротьби з вірусними захворюваннями;
пояснює:

- заходи профілактики вірусних захворювань людини, зокрема ВІЛ-інфекції/СНІДу, вірусного гепатиту;

– заходи профілактики зараження пріонами;
- шляхи розповсюдження вірусних захворювань людини;
застосовує знання:
- про процеси життєдіяльності вірусів для профілактики вірусних захворювань людини;
дотримується правил:
- поведінки в місцях, де можливе зараження вірусами;

робить висновок:

віруси – неклітинні форми життя, обов’язкові внутрішньоклітинні паразити.







4

^ Тема 2. Одноклітинні організми
Характеристика прокаріотів – еубактерій і архебактерій. . Особливості їх організації і життєдіяльності. Роль бактерій у природі та в житті людини.

Профілактика бактеріальних захворювань людини.

Особливості організації і життєдіяльності одноклітинних еукаріотів.
Колоніальні одноклітинні організми.

Учень (учениця):
називає:
- одноклітинні організми;
наводить приклади:
- одноклітинних прокаріотів;

- одноклітинних рослин, тварин, грибів;

- колоніальних одноклітинних організмів;
характеризує:

- особливості будови прокаріотів;
- особливості будови одноклітинних еукаріотів;
- спосіб життя бактерій;
- автотрофні бактерії (фототрофи, хемотрофи);

- гетеротрофні бактерії (сапротрофи, симбіонти);

- аеробні та анаеробні бактерії;

- шляхи розповсюдження бактеріальних захворювань людини;

- явище колоніальності у одноклітинних організмів;
- відмінності одноклітинних еукаріотів від клітин багатоклітинних організмів;
пояснює:
- роль бактерій в екосистемах;
- значення бактерій у господарській діяльності людини;
- засади профілактики бактеріальних захворювань людини;
- принципи застосування антибіотиків у лікуванні бактеріальних захворювань;
- роль одноклітинних еукаріотів у виникненні захворювань людини;
- роль одноклітинних грибів у природі й життєдіяльності людини;

- роль одноклітинних рослин і тварин у природі;
застосовує знання:
- про процеси життєдіяльності бактерій для профілактики інфекційних захворювань та використанні у господарській діяльності людини.

робить висновок:

– про різноманітність бактерій, яка пов’язана з розповсюдженням їх в усіх середовищах існування на планеті Земля;

- про особливості будови одноклітинних еукаріотів.











Практична робота:
№ 5. Порівняння симптомів захворювань, які викликаються вірусами і бактеріями.







8

^ Тема 3. Багатоклітинні організми
Багатоклітинні організми без справжніх тканин. Багатоклітинні організми зі справжніми тканинами.

Стовбурові клітини. Диференціація клітин. Принципи взаємодії клітин. Утворення тканин у тварин.

Будова і функції тканин тварин, їх здатність до регенерації.

Гістотехнології. Застосування штучних тканин для лікування захворювань людини.

Утворення, будова і функції тканин рослин, їх здатність до регенерації.

Органи багатоклітинних організмів.
Регуляція функцій у багатоклітинних організмів.
Колонії багатоклітинних організмів.


^ Учень (учениця):
називає:
- багатоклітинні організми;
- тканини багатоклітинних організмів;
- органи рослин і системи органів тварин;
наводить приклади:
- застосування гістотехнологій для лікування захворювань людини;
- колоній багатоклітинних організмів;
характеризує:
- стовбурові клітини багатоклiтинних організмів;

- типи тканин тварин ( епітеліальні, тканини внутрішнього середовища, м’язові, нервова);

- типи тканин рослин (твірні, покривні, провідні, механічні, основні);

- можливості та перспективи використання гістотехнологій;
- принципи регуляції функцій у рослин;

- регуляторні системи тварин на прикладі людини (нервову, ендокринну, імунну);

– тканинний, органний, організмений рівні організації життя;

пояснює:

- значення стовбурових клітин багатоклітинних організмів, створення «банків» для їх зберігання;

- значення процесу диференцiації клітин, утворення тканин і органів;
- значення гістотехнологій у лікуванні захворювань людини;

- значення процесів регенерації;
- взаємодію систем регуляції у людини;
порівнює:
- організацію багатоклітинних рослин, тварин і грибів;

- стовбурові та диференційовані клітини;
застосовує знання:

- для оцінки етичних аспектів досліджень в галузі цитотехнологій і гістотехнологій;

робить висновок:

– про принципи організації та функціонування багатоклітинних організмів;











Лабораторні роботи
№ 7. Будова тканин тваринного організму.
№ 8. Будова тканин рослинного організму.



















1

Узагальнення. Принципи організації , функціонування і властивості молекулярного, клітинного, організменого рівнів організації життя.




11-й клас

(52 год, 1,5 год на тиждень, із них 4 год - резервні)


К-ть

г-н

Зміст навчального матеріалу

^ Державні вимоги до рівня загальноосвітньої
підготовки учнів

3

Тема 4. Розмноження організмів
Нестатеве розмноження організмів.
Статеве розмноження організмів. Будова і утворення статевих клітин.

^ Учень (учениця):
називає:
- способи розмноження організмів;
наводить приклади:
- вегетативного розмноження у тварин і рослин;
характеризує:
- нестатеве і статеве розмноження організмів;
- будову статевих клітин;
- біологічні й соціальні аспекти регуляції розмноження у людини;
пояснює:
- значення статевих клітин в забезпеченні безперервності життя виду;
- біологічне значення нестатевого розмноження;
порівнює:
- статеве і нестатеве розмноження;

робить висновок:
- про значення розмноження для існування виду.

Лабораторна робота
№ 1. Будова статевих клітин.



7

^ Тема 5. Закономірності спадковості
Основні поняття генетики. Методи генетичних досліджень.
Закони Г. Менделя, їх статистичний характер і цитологічні основи. Хромосомна теорія спадковості. Зчеплене успадкування. Взаємодія генів.

^ Учень (учениця):
називає:
- методи генетичних досліджень;
наводить приклади:

- взаємодії генів;

формулює означення понять:

- поняття генотип, фенотип, домінантний стан ознаки, рецесивний стан ознаки, алельні гени, гомозиготи, гетерозиготи;
характеризує:
- закони Г. Менделя;
- основні положення хромосомної теорії спадковості;

- особливості успадкування при зчепленні генів;

порівнює:
- гомозиготи і гетерозиготи;
застосовує знання:
- законів генетики для складання схем схрещування, розв’язання типових задач з генетики (моно- і дигібридне схрещування);
- для оцінки спадкових ознак у родині і планування родини.

Практичні роботи
№ 1. Розв’язання типових задач з генетики (моно- і дигібридне схрещування).

4

^ Тема 6. Закономірності мінливості
Комбінативна мінливість.
Мутаційна мінливість.
Види мутацій. Мутагени.
Модифікаційна мінливість.

^ Учень (учениця):
називає:

- види мінливості;

- причини модифікаційної мінливості;

- мутагенні фактори;

- види мутацій;
наводить приклади:
- спадкової мінливості;
- неспадкової мінливості;

- мутацій;
ха