Реферат: Програма державного екзамену з української літератури для студентів
Міністерство освіти і науки України
Волинський державний університет
імені Лесі Українки
Програма
державного екзамену
з української літератури
для студентів
освітньо-кваліфікаційного рівня
8.030500 – “магістр”
спеціальності “Українська мова і література”
Луцьк – 2006
Затверджено на засіданні кафедри
української літератури
Протокол № 14 від “26” квітня 2006 р.
Укладачі:
Давидюк В.Ф.
Констанкевич І.М.
Маланій О.О.
Семенюк Л.С.
Сірук В.Г.
Сташенко Н.Г.
Сур’як М.В.
Хмелюк М.М.
Яблонська О.В.
Яструбецька Г.І.
^ Пояснювальна записка
Український фольклор та історія української літератури – синтетичні літературознавчі дисципліни, які покликані скласти цілісне уявлення про особливості українського літературного процесу як естетичного феномену, відтворити шляхи ідейно-естетичного розвитку, національного відродження й поступу.
Програма має на меті з’ясувати важливі історико-культурні та літературно-естетичні проблеми українського літературного процесу. У ній простежується функціонування літературних напрямів, течій та стилів. В історико-культурному та естетичному аспектах представлені літературні портрети письменників, особливості культурно-літературного відродження, специфіка творчого методу й поетики українських митців.
Програма передбачає врахування міжпредметних зв’язків курсу українського фольклору та історії української літератури з курсом українського літературознавства, історії України та історії філософії України, історії української культури.
^ Завданнями курсу передбачено:
засвоєння студентами фактичних відомостей з історії української літератури;
вивчення жанрово-стильових та ідейно-художніх особливостей української літератури ;
з’ясування проблем розвитку української літературно-естетичної думки.
Особлива увага звертається на формування вмінь самостійного аналізу художнього твору як естетичного явища, вироблення навичок у тлумаченні жанрово-стильової специфіки тексту. Вивчення історії літератури обов’зково передбачає врахування досвіду вітчизняного літературознавства.
Вимоги до знань та умінь студентів
Студенти повинні знати:
основні етапи розвитку української літератури;
стильові тенденції літературної доби;
жанрові особливості літератури;
періодизацію творчого шляху письменників;
особливості творчого методу й поетики творчих постатей;
основні тенденції сучасного літературознавства.
Студенти повинні вміти:
аналізувати основні тенденції літературного процесу в Україні;
характеризувати ідейно-художню специфіку творчості письменників;
застосовувати різні аспекти літературознавчого аналізу;
використовувати здобутки сучасної літературознавчої науки.
^ Український фольклор
Поняття фольклору (пострадянська, європейська та американська парадигма). Специфіка фольклору. Основні характеристики фольклору. Фольклор і фольклористика. Місце фольклору в системі гуманітарних наук.
Школи і напрями в українській фольклористиці. Міфологічна школа – типове явище епохи романтизму. Міграційна школа як результат європейської інтеграції другої половини ХІХ ст. Географічно-історичний напрям. Історична школа як продовження традицій міфологічної в умовах Росії. Антропологічна школа як наслідок культурного освоєння європейцями африканського та австралійського материків у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Психологічна теорія Вундта. Сексуальна теорія Фройда. Етнопсихологічна теорія Кардинера. Соціально-дифузна теорія Дюркгейма. Структуралістична теорія Леві Строса. Ритуально-міфологічна теорія Юнга.
Обрядовий і необрядовий фольклор. Утилітарно-магічні функції первісного фольклору. Вербальна, музична та акціональна сторони фольклорного явища як відображення первісного синкретизму. Обрядові пісні, драматично-ігрові дійства, магічні тексти. Десакралізація та естетизація фольклорних явищ, трансформація обрядового фольклору в необрядовий. Необрядові жанри усного фольклору.
Загадка та її ритуальні функції. Походження загадок. Явище евфемізації як основа неметафоричної загадки. Трансформація змісту і форми загадок.
Народна драма. Зоомістерії "Ведмідь", "Кінь", "Коза". Вертепна драма – синтез літературної та фольклорної традицій. Народна драма "Цар Маркимільян".
Весняно-літня календарна обрядовість і її поезія. Весняні календарні обряди і їх основні функції. Веснянки, гаївки, рогульки і спільне й відмінне. Риндзівки та волочебні пісні. Русальні обряди "куста" та "проводи русалок". Русальні пісні. Купальський обряд та купальські пісні.
Осінньо-зимова календарна обрядовість і її поезія. Жниварські обряди і пісні. Різдвяно-новорічні календарні обряди. Колядки і щедрівки: основні теми та мотиви.
Народні думи та їх виконавці.
Казки про тварин. Магічні функції казки. Мисливський та скотарський типи сюжетів. Основні композиційні особливості казки про тварин.
Чарівні казки. Чоловіча та жіноча ініціації як історична основа сюжетів чарівної казки. Особливості сюжетів та композиції чарівних казок.
Родинно-побутові пісні. Пісні про кохання, про жіночу долю, колискові, вдовині, сирітські: основні теми й мотиви.
Родинно-обрядові пісні. Весільні. Голосіння.
Соціально-побутові пісні. Козацькі, чумацькі, бурлацькі, наймитські, заробітчанські, рекрутські, солдатські та жовнірські, стрілецькі пісні.
Пісні-балади. Тема кохання та дошлюбних відносин у баладах. Пісні-балади про сімейне життя. Історична тема в піснях-баладах.
Пісні літературного походження. Фольклоризм та фольклоризація як основні генетично-композиційні чинники пісень літературного походження.
Неказкова народна прози. Легенди, перекази, оповіді.
^ Давня українська література
Місце давньої літератури (Х – ХVІІІ ст.) в історико-літературному процесі.
Особливості давньої літератури, передумови її творення, зв’язок з усною народною творчістю, проблема періодизації.
Література Середньовіччя (к.Х – сер. ХV ст.). Перекладна й оригінальна література.
Характеристика перекладної літератури Київської Русі, її значення та місце в розвитку давньоруської писемності. Засвоєння візантійської літератури і роль давньоболгарського письменства як посередника в цьому процесі. Жанри перекладної літератури – біблійні книги, апокрифи, житійна література, науково-природничі книги, історико-повістева література, збірники афоризмів, повісті та романи.
Біблія як основа релігійного вчення, багатовіковий запас людських знань, історичний документ і пам'ятка світової культури. Походження Біблії, її складові частини - Старий і Новий Завіт. Біблійні образи і мотиви в українській літературі.
Оригінальна література Київської Русі. Загальна характеристика літописів, їх світове значення. Літописи як видатні історичні та літературні твори, їх джерела. Найдавніші літописні зведення і списки. “Повість врем’яних літ” (1113 р.). Ідейно-тематичний зміст літопису, його легендарно-оповідні жанри. Київський літопис (к. XII ст.) як продовження “Повісті врем’яних літ”. Відображення в ньому міжкнязівської боротьби. “Галицько-Волинський літопис” – твір західноукраїнської літописної традиції XIII ст.
“Поученіє” (1117 р.) Володимира Мономаха (1113 – 1125). Жанрові особливості. Автобіографічна і дидактична частини. Образ князя, патріота й державного діяча.
Ораторська проза. Два типи проповідей – повчальні та урочисті. “Слово о законі і благодаті”(1037 – 1048 або 1050) митрополита Іларіона як зразок урочистого красномовства і тогочасної публіцистики. Алегорично-символічне тлумачення Святого Письма в творах Климента Смолятича та Кирило Турівського.
“Слово о полку Ігоревім” (1187 р.) – визначна пам'ятка давньоукраїнської літератури. Історична основа твору. Тема, ідея, образи, художня майстерність. Використання мотивів та образів “Слова…” в українській літературі.
Житійна літертатура. Княжі життя. “Києво-Печерський патерик” (ХІІІ ст.). Церковно-легендарний зміст, патріотична і дидактична спрямованість твору.
Паломницька проза. “Життя й ходіння Данила, руської землі гумена”. Пізнавальне значення твору.
Епоха Ренесансу в Україні (сер. ХV – к. ХVІ ст.). Діяльність братств. Волинські культурні осередки. Творчість латиномовних письменників-гуманістів: Юрія Дрогобича (“Прогнозтична оцінка поточного 1483 р.”), Павла Русина (“Пісні Павла Русина з Кросна”), Себастьяна Кленовича (поема “Роксоланія”), Станіслава Оріховського (полемічні, морально-дидактичні твори).
Полемічна література як своєрідна публіцистика на зламі XVII ст., її місце в історії української літератури. Виступи українських письменників-полемістів проти унії. Два протилежних табори полемістів: православний і католицько-уніатський. Полемічні твори Герасима Смотрицького, Христофора Філалета, Клірика Острозького, Мелетія Смотрицького, Захарії Копистенського, “Пересторога” невідомого автора.
^ Творчість Івана Вишенського (1545/ 1550 – 20-і рр. ХVІІ ст.). Біографічні відомості про письменника. Характеристика його світогляду. Ідейне спрямування творів І. Вишенського, особливості стилю. І.Франко про І.Вишенського.
Причини появи в кінці ХVІ ст. нових літературних жанрів – віршування і шкільної драми, їх зв'язок зі шкільною освітою. Поняття про панегіричні, історичні і моралізаторські вірші. Шкільна драма, її зв'язок з європейським театром. Декламації і діалоги як початкові форми шкільної драми. Найдавніші українські інтермедії.
Епоха Бароко в українській літературі (ХVІІ – ХVІІІ ст.). Поняття “бароко” як літературного напряму, художнього стилю і культурної епохи. Українське літературне бароко, його місце в історії української літератури.
"Курйозні" вірші Івана Величковського – “ехо”, ракоподібні вірші, акровірші та інші “поетичні штучки” як вияв стилю бароко. Збірка “Млеко...” (1691р.) – антологія української курйозної поезії.
Віршова творчість Климентія Зіновієва (прибл. 1633 – після 1701). Біографічні відомості про поета. Новизна тематики його віршів, змалювання побуту і життя людей різних станів і професій. Дидактична спрямованість віршів Климентія Зіновієва.
Поетичний світ Лазаря Барановича (1620 – 1693). Релігійно-філософські, історичні, морально-дидактичні та пейзажні вірші поета.
Основні риси драматургії другої пол. XVII ст., її зв’язок зі школою. Тематичні цикли шкільних драм: різдвяні і великодні (містерії), драми-міраклі, драми-мораліте. Характеристика драм “Слово про збурення пекла”, “Олексій, чоловік Божий”, “Воскресіння мертвих” Г.Кониськго.
Нові тенденції в розвитку ораторсько-проповідницької прози другої пол. XVII ст. Дві стильові форми проповідей – традиційна проповідь без “риторичних хитрощів" і нова проповідь у стилі бароко, орієнтована на досвід західних проповідників. Ораторсько-проповідницька проза Інокентія Гізеля, Лазаря Барановича, Іоаникія Галятовського, Антонія Радивиловського.
Розвиток паломницької прози в часи Бароко. місце в ній світського матеріалу, посилення психологізму оповіді, пригодницьких елементів. Індивідуалізація творчості. “Странствованія” Василя Григоровича-Барського.
Розвиток агіографічної прози. Поява нових редакцій “Києво-Печерського Патерика” (Сильвестра Косова, Йосипа Тризни). “Четьї-Мінеї” Дмитра Туптала – найбільше зібрання житій святих.
Козацькі літописи – самобутнє явище української історичної прози та історіографії. Проблематика козацьких літописів, їх жанрові ознаки та політична орієнтація авторів. Аналіз літописів Самовидця, Григорія Грабянки, Самійла Величка.
“Історія Русів” (к. ХVІІІ–поч. ХІХ ст.) – найцінніша історико-публіцистична праця, підсумок козацько-старшинської історіографії. Вплив “Історії Русів” на українську романтичну літературу XIX ст.
Місце трагікомедії “Володимир" (1705 р.) у розвитку української історичної драми.
Анонімна драма “Милість Божа” (1728 р.) – друга спроба відтворення історичної тематики засобами драматичного мистецтва і перша драма про Б.Хмельницького.
Творчість мандрівних дяків в українській літературі XVIII ст. Поняття про пародії і травестії. Вірші-травестії на релігійну тематику. Бурлескний характер цих віршів. Тема шкільної науки в творах мандрівних дяків.
Соціально-політичні обставини виникнення української сатири ХVШ ст. як окремого жанру. Сатирично-гумористичні віршовані оповідання, їх ідейно-художні особливості. Соціально-політична сатира. Викриття в ній недоліків соціального ладу.
^ Творчість Івана Некрашевича (1742 – 1796). Змалювання нових взаємин між парафіянами і попом. Григорій Сковорода (1722 – 1794) – найвидатніший український поет, байкар, перекладач і філософ ХVШ ст. Г.Сковорода – автор “Саду божественних пісень” (1753 – 1785). Основні мотиви збірки.
Г.С.Сковорода – перший український байкар, його погляди на жанр байки. Збірка “Байки Харківські” (1769 – 1774). Джерела байок, їх тематичні цикли. Ставлення письменника до явищ суспільного життя і моральних цінностей. Його погляди на навчання і виховання у притчах.
^ Історія української літератури першої половини ХІХ століття
Історико-літературні передумови творення нової української літератури. Національні основи нової української літератури, періодизація.
Період становлення нової літератури. Традиції давньої української літератури (бурлескно-травестійної, сатирично-гумористичної літератури та мемуарно-історичної прози). Доба Просвітництва як ідейно-естетичне явище ХVІІІ – поч. ХІХ ст. Просвітительський реалізм – один із основних літературних напрямів, розвиток сентименталізму й преромантизму в межах Просвітництва. Зародження літературно-естетичної та літературно-критичної думки.
Іван Котляревський (1769 – 1838) – зачинатель нової української літератури. Бурлескно-травестійна поема “Енеїда” (1798). Становлення просвітительського реалізму в поемі.
Вплив “Енеїди” І.П.Котляревського на розвиток бурлескно-травестійної поезії (анонімні твори “Вояж по Малій Росії…”, “Малоросійські вірші…”, “Вакула Чмир”, твори Г.Кошиць-Квітницького, П.Данилевського, К.Пузини, П.Білецького-Носенка, К.Думитрашка, П.Кореницького, С.Александрова, Я.Кухаренка).
Драматургія І.П.Котляревського. П’єса “Наталка Полтавка” (1819). Особливості жанру. Характер конфлікту. Сценічне життя п’єси.
Водевіль “Москаль-чарівник” (1819). Морально-етична суть конфлікту.
Розвиток побутово-етнографічної драматургії (“Побут Малоросії в першу половину ХVІІІ століття” Р.Андрієвича, “Любка, або Сватання в с.Рихмах” П.Котлярова, “Простак” В.Гоголя”); елементи романтизму в побутових п’єсах К.Тополі, Я.Кухаренка, С.Писаревського, К.-А.Гейнча.
Педагогічно-просвітительська діяльність Павла Білецького-Носенка (1774 - 1856). Зачинатель жанру віршової літературної казки. Поема “Горпинида, чи Вхопленая Прозерпина” (1818). Балади. Типи байок. Роман “Зиновий Богдан Хмельницкий”.
Літературна діяльність Петра Гулака-Артемовського (1790 – 1865). Переклади та переспіви. Вірш-послання “Справжня Добрість” (1817). Жанрові різновиди байок. П.Гулак-Артемовський у жанрі романтичної балади “Твардовський” (1827), “Рибалка (1827).
Григорій Квітка-Основ'яненко (1778 - 1843) – основоположник нової української прози. Повісті та оповідання бурлескно-реалістичного характеру (“Конотопська відьма” (1836), “Салдацький патрет” (1833) та ін.) та сентиментально-реалістичні повісті письменника (“Маруся” (1832), “Сердешна Оксана” (1838) та ін.). Т.Шевченко, П.Куліш, І.Франко та ін. про прозу Г.Квітки-Основ’яненка.
Розширення тематичних горизонтів української драматургії та збагачення її художніми відкриттями Г.Ф.Квітки-Основ'яненка (“Сватання на Гончарівці” (1835), “Шельменко-денщик” (1838) та ін.).
Життєвий і творчий шлях Євгена Гребінки (1812 – 1848). Педагогічна та видавнича діяльність. Новаторство Є.Гребінки-байкаря. Лірика українською та російською мовою. Поема “Богдан” (1843). Романтичний характер історичної прози (“Нежинский полковник Золотаренко” (1842), “Чайковский” (1843), утвердження традицій “натуральної школи” у творах “Кулик” (1841), “Приключения синей ассигнации” (1841) та ін.
Особливості українського романтизму (20 - 60 рр. XIX ст.). Історіографічний та фольклористичний преромантизм. Тематично-стильові течії українського романтизму. Жанрове багатство літератури романтизму.
Харківська школа романтиків (І.І.Срезневський, Л.І.Боровиковський, А.Л.Метлинський М.А.Маркович, О.Г.Шпигоцький та ін.), романтизм членів Кирило-Мефордіївського братства та “Руської Трійці”.
Левко Боровиковський (1808 - 1889) – “справжній батько українського романтизму в нашому письменстві” (С.Єфремов). Тематичні та жанрові тенденції української поезії Л.І.Боровиковського, зв’язок з фольклорною поетикою. Просвітительська орієнтація його байок.
Жанрове розмаїття та художні особливості збірки Амвросія Метлинського (1814 – 1870) “Думки і пісні та ще дещо” (1839). Патріотична символіка громадянської лірики.
Микола Костомаров (1817 – 1885). Драматичні твори письменника – перші зразки історико-романтичної драматургії в новій українській літературі (історична трагедія “Сава Чалий” (1838), драма ідей “Переяславська ніч” (1841) та ін.).
Поетичні збірки М.Костомарова “Українські балади” (1839), “Вітка” (1840).
Віктор Забіла (1808 – 1869), М.М.Петренко (1817 - 1862) як представники психологічно-особистісної течії українського романтизму. Фольклорні джерела творчості поетів.
Культурно-національне відродження в Західній Україні. Етнографічно-фольклористична та літературна діяльність “Руської трійці”. Рукописна збірка “Син Русі” (1833), спроба публікації збірки “Зоря” (1834).
Альманах “Русалка Дністровая” (1837).
Маркіян Шашкевич (1811 - 1843) – “батько нового, народного галицько-руського письменства” (І.Франко). Громадянська поезія (“Згадка”, “Слово до чтителей руського язика”, “Руська мати нас родила” та ін.). Епічно-історична поезія (“О Наливайку”, “Хмельницького обступленіє Львова (Строєм народної пісні)” та ін.). Романтична дисгармонія світу в пейзажній та інтимній ліриці. Казка-новела “Олена”. Переспіви та переклади письменника.
Художня спадщина Івана Вагилевича (1811 - 1866). Легендарно-історична поема “Мадей”. Любовно-психологічна балада “Жулин і Калина”. Польськомовні твори. Фольклорно-етнографічні та історичні розвідки.
Яків Головацький (1814 - 1888). Ідейно-естетичні погляди письменника. Філологічно-історичні дослідження. Притчево-алегоричний вірш “Весна”. “Два віночки” як імітація фольклорної балади. Громадянський пафос віршів “Туга за родиною”, “В альбом Ізмаїлу Срезневському”, “Братові з-за Дунаю” та ін.
Тарас Шевченко (1814 – 1861) – основоположник нової української літератури. Життєвий і творчий шлях митця. Естетичні погляди письменника.
“Кобзар” (1840) – перша збірка Т.Г.Шевченка, інші прижиттєві видання.
Романтичний характер ранньої творчості Т.Шевченка (1837 –1843). Художня трансформація фольклорної поетики. Лірика, балади, соціально-побутові та історичні поеми. Героїко-історична епопея “Гайдамаки” (1841), “Передмова” до твору.
Історико-побутова драма “Назар Стодоля” (1843). Особливості творчого методу Т.Шевченка-драматурга.
Історіософічність творів Т.Шевченка періоду “трьох літ” (1843 –1845). Громадянська лірика, “Сон (У всякого своя доля…)” (1844), поема-містерія “Великий льох” (1845), інвектива “Кавказ” (1845), послання “І мертвим, і живим …” (1845), поема “Єретик” (1845) та ін. Соціально-побутові поеми, балади. Проблема творчого методу другого періоду (1843 –1847)..
Передмова до нездійсненого видання “Кобзаря” (1847).
“Невольнича” лірика, творчість Т.Шевченка періоду заслання (1847 – 1856). Цикл поезій “В казематі” (1847). Соціально-побутові та побутово-етологічні поеми (“Княжна”, “Марина”, “Москалева криниця”, “Якби тобі довелося…”, “Петрусь” та ін.), історичні поеми й вірші (“Чернець”, “Іржавець”, “Заступила чорна хмара”, “У неділю у святую” та ін.), вірші й поеми сатиричного змісту (“П.С.”, “Царі”). Соціально-філософська лірика. Автобіографічна лірика.
Прозова спадщина. Автобіографічні мотиви повісті “Художник”. Порівняльний аналіз однойменних поем і повістей.
“Журнал” Т.Шевченка (1857 – 1858).
Останній період творчості (1857 – 1861). Політичні поеми “Неофіти” (1857) і “Юродивий” (1857). Громадянська лірика. Вірші інтимного характеру. Поема “Марія” (1859) як вершина розвитку антропософії митця.
Світове значення творчості Т.Шевченка.
Становлення і розвиток шевченкознавства - особливості сучасного етапу (Ю.Івакін, В.Смілянська, Н.Чамата, Г.Грабович, О.Забужко та ін.).
Українська література першої половини XIX ст. як визначне явище світової літератури.
^ Українська література другої половини ХІХ століття
Літературний рух 50-60-х рр. XIX ст.
Посилення національно-визвольної боротьби, активізація політичного і культурного життя в Україні. Суспільно-політичні напрями серед української інтелігенції Галичини і Закарпаття (“москвофіли”, “народовці”).
Культурно-освітній рух в Україні. Виникнення “Громад”, їх програми.
Розвиток культури. Преса. Перший український журнал “Основа”, газета “Черниговский листок”, галицькі журнали “Вечорниці”, “Мета”, “Русалка”, “Нива”, їх спрямування, зміст. Художня література на сторінках цих видань.
Розвиток літератури. Нові імена в українській літературі (Марко Вовчок, Л.Глібов, С.Руданський, А.Свидницький, Ю.Федькович, О.Стороженко).
Співіснування в літературі різних напрямів і стилів.
Проза 50-60-х рр. XIX ст. - якісно новий етап у розвитку української літератури. Ідейно-тематичні і видові пошуки. Нові риси реалізму. Елементи соціального критицизму в прозі. Розвиток літературно-естетичної думки, становлення української професійної критики.
Класик української прози Марко Вовчок (1834 – 1907). Нові риси реалізму. Романтичні тенденції у творчості. 3бірки творів “Народні оповідання” (1857 р.) і “Рассказы из народного русского быта” (1859 р.) – спільність тематики і проблематики, особливості композиції, стилю. Збірки в оцінці тогочасної критики. Повість “Інститутка” (1858). Своєрідність жанру. Система образів. Жанр героїко-романтичної повісті-казки (“Кармелюк”, “Дев’ять братів і десята сестриця Галя”). Зв’язок з фольклором.
Звернення до історичної теми в повісті “Маруся”. Романтичний образ героїні. Повісті і романи Марка Вовчка російською мовою (“Живая душа”, “В глуши”, “Теплое гнездышко”, “Жили да были три сестры”).
Перекладацька діяльність письменниці. Марко Вовчок у критиці. Значення творчості та вплив її на дальший розвиток української прози.
Леонід Глібов (1827 - 1893). Рання творчість байкаря. Перша збірка “Байки Леоніда Глібова” (1863).
^ Жанр байки, її розвиток в українській літературі та головні представники (Г.Сковорода, П.Гулак-Артемовський, Є.Гребінка, Л.Боровиковський).
Зв’язок Л.Глібова з українською байкарською традицією. Два періоди творчості. Актуальність тематики і проблематики, образи байок. Морально-естетичні проблеми в творах Л.Глібова. Реалістична характеристика і повнокровність образів у байках. Особливості гумору й сатири, афористичність мови.
Ліричний вірш і пісня-романс – основні жанри лірики Л. Глібова (“Журба”, “Вечір”, “Летить голуб”, “Зіронька”).
Спроби Л.Глібова в прозі, драматургії. Значення творчості.
Письменник-різночинець, продовжувач традицій народності й реалізму в поезії і прозі Анатоль Свидницький (1834 – 1871).
Лірика письменника. Жанрові особливості та народнопісенний характер поезій “Україно, мати наша”, “В полі доля стояла” та ін. Соціально-побутові, побутово-психологічні нариси та оповідання (“Хоч з мосту та в воду”, “Гаврусь і Катруся”). Нове слово в українській прозі - соціально-психологічний роман “Люборацькі”. Жанр твору, особливості композиції, тематика, проблематика, образи. Місце твору в спадщині А.Свидницького і в українському літературному процесі. Твори письменника російською мовою. Поетика прози А.Свидницького. І.Франко про письменника.
Степан Руданський (1834 - 1873). Періодизація творчості. Рання творчість. Фольклорна основа ранніх балад, відгомін в них романтичних мотивів поезій Т.Шевченка, В.Жуковського, Л.Боровиковського. Пісенність ранньої лірики (“Сиротина я безродний”, “Ти не моя”, “Повій , вітре, на Вкраїну”). Петербурзький період творчості. Громадянські мотиви лірики. “Співомовки” (1880) С.Руданського. І.Франко про творчість поета. Ялтинський період творчості (1861 – 1873). Перекладацька спадщина С.Руданського. Значення творчості поета.
Творчість Пантелеймона Куліша (1819 – 1897) – поета, прозаїка, фольклориста, історика, видавця, організатора культурних сил.
Поетичні твори П.Куліша. 3бірки “Україна” (1843), “Досвітки” (1862), “Хуторна поезія” (1882), “Дзвін” (1893). Жанрове і стильове багатство поезій. Драматичні поеми. Збірка перекладів “Позичена кобза”. І.Франко про поетичну творчість П.Куліша.
“Чорна рада” – перший історичний роман в українській літературі. Складність проблематики, особливості композиції, жанрово-художня своєрідність твору.
Оповідання П.Куліша (“Орися”, “Гордовита пара”). Художня майстерність. Значення творчості в розвитку української літератури і культури.
Олекса Стороженко (1805 - 1874). Історико-легендарні та пригодницькі сюжети оповідань “Закоханий чорт”, “Матусине благословення”, “Вуси”, “Голка” та ін. Белетризовані обробки фольклорних гумористичних мотивів у творах. Незакінчена повість “Марко Проклятий”. Історична і народно-фантастична екзотика, мелодраматичні мотиви в творі. Твори О.Стороженка російською мовою. Місце письменника в історії української літератури.
Талановитий український поет, прозаїк і драматург Юрій-Осип Федькович (1834 - 1888). Вплив творчості Т.Шевченка на Ю.Федьковича. Збірка “Поезія Йосипа Федьковича”. Мотиви й образи лірики. Новаторство прози Ю.Федьковича. Оповідання “Люба-згуба”, “Серце не навчити”, “Дністрові кручі” та ін. Показ тяжкого жовнірського життя (“Побратими”, “Сафат Зінич”, “Три як рідні брати”). Особливості стильової манери письменника. Оцінка творчості Ю.Федьковича М.Драгомановим, І.Франком, Лесею Українкою.
Українська література 70-90-х років XIX ст. Переслідування царизмом українського слова (Емський указ 1876 р.). Зміцнення зв’язків Східної Галичини з Україною. Розвиток журналістики. Видання фольклорних збірників М.Лисенка, І.Рудченка, Я.Головацького , М.Драгоманова. Розвиток українського театру. Театр у Галичині. Літературно-критична діяльність М.Драгоманова, І.Франка. Пошук нових тем, образів, посилення уваги до соціальних проблем у літературі. Народницька проза (О.Кониський, Ганна Барвінок). Літературний рух в Західній Україні (проза Є.Ярошинської, С.Коваліва, Т.Бордуляка, О.Маковея, Марка Черемшини, Леся Мартовича).
Творчість І.Нечуя-Левицького (1838 – 1918). Життєвий і творчий шлях. Об'єктивно-ліричний характер повіствування в прозі. Тема села в ранній прозі. Повість-хроніка “Микола Джеря” (1876). І.Франко про повість. Повість “Бурлачка” (1880). Соціальна характеристика і психологічна глибина образів.
Оповідання “Баба Параска і баба Палажка”, особливості гумору, використання діалогу, монологу.
Соціально-побутова повість “Кайдашева сім'я” (1878). І.Франко про твір.
Перші українські реалістичні романи з життя інтелігенції (“Хмари”, “Над Чорним морем”, 1890).
Романтична казка “Скривджені й нескривджені”.
Драматургія І.Нечуя-Левицького.
Панас Мирний (Панас Якович Рудченко), 1849 – 1920. Біографічні відомості. Літературна діяльність. Ранні твори (“Лихий попутав”, “П’яниця”, 1874). Заглиблення в психологію героя, звернення до суспільних проблем.
Твори з життя інтелігенції (“Лихі люди”, 1875). Образи “нових людей”.
Твори з селянського життя (“Казка про Правду і Кривду”, “Морозенко”, “Серед степів”, “Голодна воля”, “Лихо давнє і сьогочасне”).
Соціально-психологічний роман Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Особливості композиції, сюжет, джерела, проблематика, роль пейзажу, стиль і мова твору.
Роман “Повія”. Історія написання та друку. Особливості психологізму. Композиція твору.
Драматичні твори Панаса Мирного. Драма “Лимерівна”.
Критики про письменника.
Борис Грінченко (1863 – 1910). Життя і творчість. Жанрова різноманітність лірики: балади, поеми, байки, лірика.
Перекладацька діяльність.
Проза Б.Грінченка. Своєрідність реалізму, розширення його меж в освоєнні дійсності. Повісті “Сонячний промінь” (1890), “На розпутті” (1891), “Серед темної ночі” (1900), “Під тихими вербами” (1901).
Оповідання з життя села (“Без хліба”, “Хата”), з життя міста (“Сама, зовсім сама”, “Серед чужих людей”).
Твори про дітей (“Олеся”, “Кавуни”).
Особливості індивідуального стилю Б. Грінченка.
Олена Пчілка (1849 - 1930). Життєвий і творчий шлях письменниці. Поезії Олени Пчілки. Прозові твори (“Пігмаліон”, “Чад” та ін.). Новизна тематики, образів, форми оповіді.
Змалювання життя інтелігенції в творі письменниці “Товаришки”.
Драматичні твори. Переклади і переспіви. Статті, спогади. Взаємозв'язки Олени Пчілки та Лесі Українки.
Драматургія. Створення українського професійного театру (трупа М.Кропивницького). Потреба у розширенні репертуару. Жанр соціально-психологічної драми і комедії. Історична драма і трагедія. Народний театр М.Старицького, М.Кропивницького, І.Карпенка-Карого – якісно нове явище в культурно-громадському житті України.
Михайло Старицький (1840 - 1904).
Життєвий і творчий шлях письменника. Поезія М.Старицького. Тематика, проблематика.
Переклади М.Старицького. І.Франко про новаторство М.Старицького-поета.
Театральна дійсність і драматична творчість. Реалізм драм М.Старицького на тему села (“Не судилось” (1883), “Ой, не ходи, Грицю...” (1887), “У темряві” (1893). Проблеми інтелігенції у драмах “Талан”, “Розбите серце”. Драми на історичні теми: “Богдан Хмельницький” (1887), “Маруся Богуславка” (1897).
Художня проза. “Осада Буши”, трилогія “Богдан Хмельницький”. Значення творчості письменника.
Марко Кропивницький (1840 – 1910). Життєвий і творчий шлях. Рання творчість письменника. Драми “Доки сонце зійде, роса очі виїсть” (1903), “Глитай, або ж Павук” (1882).
Комедії М.Кропивницького.
Твори для дітей: п’єси-казки “Івасик-Телесик”, “По щучому велінню”.
Іван Карпенко-Карий (Тобілевич) 1845–1907. Життєвий і творчий шлях.
Соціально-побутова драма “Бурлака”.
Драма “Наймичка”. Традиційність теми та сюжету. Сценічність твору.
Психологічна соціально-побутова п’єса “Безталанна”. Комедії “Розумний і дурень”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Комедія “Мартин Боруля”. Образи, своєрідність конфлікту, особливості гумору. Дилогія “Суєта” та “Житейське море”.
Історична тематика в творчості І.Карпенка-Карого (“Бондарівна”, “Лиха іскра поле спалить і сама щезне”). Трагедія “Сава Чалий”. Історичні та фольклорні джерела.
Яків Щоголів (1823 - 1898). Життєвий і творчий шлях. Рання творчість. 3бірки “Ворскло” (1883), “Слобожанщина” (1883 – 1898).
Реалістична поезія (“Ткач”, “Чередничка”, “Косарі” та ін.).
Пейзажна лірика. Пісенність поезій.
Героїчно-романтична поезія. Релігійні мотиви (“Ікона”, “Субота святого Дмитра” та ін.).
Іван Манжура (1851 - 1893). Життєвий і творчий шлях. Фольклористична діяльність. Погляди на мистецтво і літературу (“Старий музика”, “До музи”).
Доля жінки в творах І. Манжури ( “Мати”, “Явдокії”, “Нечесна”).
Інтимна лірика поета (“Нехай”, “Над Дніпром”, “Спомин”).
Твори для дітей (поеми “Іван Голик”, “Трьомсин-богатир”).
Літературно-критична діяльність поета.
Павло Грабовський (1864 – 1902). Життєвий і творчий шлях поета. Літературно-естетичні погляди. 3бірки “Пролісок” (1894), “З півночі” (1896), “Кобза”.
Мотиви поезій. Тема України в творчості П.Грабовського. Поезії для дітей. Перекладацька спадщина поета.
Іван Франко (1856 – 1916). Життєвий і творчий шлях. Соціально-політичні, філософські, естетичні погляди.
Рання творчість письменника (збірка “Баляды и росказы”, 1876).
Збірка “З вершин і низин” (1887). Шевченківські традиції в поезії І.Франка. Оцінка збірки в літературознавстві та критиці.
Збірка “Зів’яле листя” (1896). Мотиви інтимної лірики. Жанрова різноманітність і новизна збірки. Літературна критика про збірку.
Збірка “Мій Ізмарагд” (1898). Різноманітність тематики.
Збірка “Semper tiro” (1906). Центральна тема – роль митця в суспільстві.
Збірка “Із днів журби” (1900), її естетична своєрідність.
Загальна характеристика збірок “Давнє і нове”, “Із літ моєї молодості”.
Поеми І. Франка: сатиричні (“Дума про Маледикта Плосколоба”, “Дума про Наума Безумовича”), соціально-побутові поеми (“Панські жарти”, “Сурка”), історичні (“На Святоюрській горі”, “Іван Вишенський”), філософські (“Смерть Каїна”, “Похорон”, “Мойсей”), поеми-казки (“Лис Микита”, “Абу-Касимові капці”).
Проза І.Франка. Різноманітність тематики, жанрів, способів зображення.
Робітнича тематика. Цикл “Бориславські оповідання” (“Ріпник”, “На роботі”, “Навернений грішник”, “Муляр”).
Повість “Борислав сміється” (1881 – 1882). Сюжет, композиція, проблематика, образи.
Повість “Воа constrictor” (1878). Дві редакції повісті. Проблематика твору, композиція, художня майстерність, роль образів-символів.
Твори з життя села (”Лесишина челядь”, “Сам собі винен”, “Добрий заробок”, “Ліси і пасовиська”).
Твори про дітей і школу (“Грицева шкільна наука”, “Малий Мирон”, “Олівець”, “У кузні”, “Отець-гуморист”).
Сатиричні твори (“Свинська конституція”, “Домашній промисел”, “Історія одної конфіскати”).
Твори з життя інтелігенції (“Основи суспільності”, “Для домашнього вогнища”, “Опозиція”).
Повість “Перехресні стежки”. Образи інтелігентів.
Історична тема в прозі І.Франка. Повість “Захар Беркут”. Історична основа твору, тема, образи, ідейне спрямування, елементи романтизму в повісті.
Драматичні твори І.Франка. Багатство тематики. Драма “Украдене щастя” (1891). Фольклорна основа, історія написання, образи.
Історична тема у драматичні поемі “Сон князя Святослава”.
Літературно-критична діяльність І.Франка. “Із секретів поетичної творчості”, “Література, її завдання й найважніші ціхи”. Питання творчого методу, творчої праці митця, своєрідності поезії.
Переклади І.Франка (О.Пушкіна, М.Некрасова, А.Міцкевича, У.Шекспіра, Д.Мільтона, Р.Бернса, В.Гюго та ін.).
Роль І.Франка в розвитку української фольклористики.
^ Історія української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття
Українська література порубіжжя як якісно новий етап духовного розвитку нації, як своєрідний ренесанс. Особливості літературного процесу кін. XIX - поч. XX ст. Напрями, течії, стилі, школи. Жанрове розмаїття, трансформація жанрів. Психологізація та ліризація літератури. Посилення синтетичності та філософічності. Звернення до суміжних мистецтв. “Літературно-науковий вісник” та його роль у розвитку літературного процесу. Альманах "За красою”, журнали "Дзвін", "Українська хата" в розвитку модерністичних тенденцій.
“Молода муза”, орієнтація на естетичні течії в європейських літературах.
Життєвий і творчий шлях Лесі Українки (1871–1913). Суспільно-політичні та естетичні погляди митця.
Лірика поетеси. Збірки "На крилах пісень" (1893), "Думи і мрії" (1899), "Відгуки" (1902), їх жанрово-тематичний діапазон. Нові принципи композиції ліричних циклів (зоровий, музичний). Концепція людини - активної, сильної духом особистості. Біблійні мотиви та сюжети ("Єврейська мелодія", "Дочка Ієфая", "І ти колись боролась, мов Ізраїль..." О