Реферат: Впровадження ects в українських університетах: Методичні матеріали. Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка, 2006. 56 с

Впровадження ECTS в українських університетах: Методичні матеріали. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2006. – 56 с.


Підготовлено робочою групою Темпу-проекту "Впровадження ECTS в українських університетах" в складі:

- проф. Шинкарук В.Д. - Міністерство освіти і науки України,

- доц. Бабин І.І. - Міністерство освіти і науки України,

- проф. Рашкевич Ю.М. - Національний університет "Львівська політехніка",

- проф. ^ Загородній А.Г - Національний університет "Львівська політехніка",

- проф. Павлиш В.А. - Національний університет "Львівська політехніка",

- проф. ^ Алексєєв І.В. - Національний університет "Львівська політехніка",

- доц. Федів Є.В. - Національний університет "Львівська політехніка",

- Федоришин М.С. - Національний університет "Львівська політехніка".


Редактор випуску: ^ Рашкевич Ю.М. проф., д-р техн.наук

Автори висловлюють подяку проф. Г.Кайзеру, А.Земану, П. Габко (Віденський технічний університет)

та проф. К.Борі (Університет Флореції) за консультації та допомогу у збиранні матеріалів для публікації.


Робота виконана в рамках проекту PP_SCM_T024A01-2004, спонсорованого Єв­ропейською Комісією за програмою ТЕМПУС.


Повна відповідальність за зміст лежить на авторах, і Європейська Комісія не відповідає за будь-яке використання матеріалів, що містяться в даній публікації.


© Віденський технічний університет (Австрія), 2006.


^ ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНО - ТРАНСФЕРНА СИСТЕМА

(European Credit Transfer System -ECTS)


Європейська кредитно-трансферна система (ects) була створена в рамках пілотного проекту, спонсорованого Європейською Комісією протягом 1988-1995 років, для підвищення мобільності студентів та взаємовизнання результатів навчання за кордоном. Необхідно підкреслити, що Європейський Союз традиційно при­діляє особливу увагу розвиткові міжуніверситетської співпраці як засобу покра­щання якості освіти на благо студентів і вищих навчальних закладів, а програма обміну студентами є переважаючим елементом такого співробітництва. Для фі­нансової підтримки міжуніверситетських обмінів викладачами та студентами ЄС фінансує спеціальну програму Erasmus, в рамках якої десятки тисяч студентів щорічно навчаються в університетах інших країн. Досвід програми Erasmus по­казує, що навчання за кордоном може бути особливо цінним досвідом, оскільки це не лише найкращий спосіб дізнатися про інші країни, ідеї, мови і культури; все більше і більше це також стає важливим елементом збільшення можливостей для розвитку навчальної та професійної кар'єри.

ects надає університетам необхідний інструментарій для того, щоб га­рантувати прозорість, збудувати мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студентів. Система сприяє полегшенню визнання нав­чальних досягнень студентів закладами вищої освіти шляхом використання за­гальнозрозумілої системи оцінювання - кредити і оцінки - а також забезпечує за­собами для інтерпретації національних систем вищої освіти, ects у своїй основі базується на трьох ключових елементах: інформація (стосовно навчальних про­грам і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом) і використання кредитів ects (щоб визначити навчальне навантаження для сту­дентів).

За понад 15 років успішного використання ects (сьогодні в нормативних документах та в спеціалізованій літературі цей період часто окреслюється як реалізація першої фази - ects і) розвинулась від початкової системи комунікації між різними європейськими освітніми програмами і структурами у спільну і широко застосовувану офіційну систему, що є фундаментом для створення спільного європейського освітянського та наукового простору.

Нижче ми детальніше розглянемо характерні особливості, умови ви­користання та інструменти ects, зупинимося на перспективах та проблемах перетворення ects в систему накопичення кредитів.

Повну інформацію про ects можна знайти на сайті Європейської Комісії:

http: //europa. eu. int/cornm/education/prograrnmes/socrates/ ects/index_en. html


^ 1.1. ECTS: особливості, інструменти та основі учасники

Основними завданнями, реалізація яких передбачалася в рамках першої фази розвитку Європейської кредитно-трансферної системи, є:

• забезпечення прозорості навчальних програм;

• створення умов для можливості порівняння навчальних програм в різних університетах та різних країнах Європейського Союзу;

• реалізація ects як базового інструменту для зарахування навчальних дисциплін, опрацьованих студентами в інших університетах, в базовому навчально­му закладі.

ects забезпечує прозорість та можливість порівняння навчальних про­грам наступними засобами:


1. Введенням Кредитів ECTS, які є числовими еквівалентами для окрес­лення обсягу навчального навантаження студентів, необхідного для пов­ного засвоєння відповідної навчальної дисципліни.

2. Створенням Інформаційного пакету, який надає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації, структуру навчальної програми та окремих дисциплін.

3. Забезпечення кожного студента Описом навчальних досягнень (ака­демічною довідкою), який показує здобутки студентів у навчанні у спо­сіб, який є загальноприйнятим та загальнозрозумілим, і може легко пере­даватися від одного закладу до іншого.

4. Підписанням Академічної угоди, що стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватись за успішне її закінчення; навчальний контракт є обов'язковим як для навчального закладу, що скеровує студента на навчання, так і для приймаючого (home and host institutions), а також і для студентів (див. Додаток).




Важливу роль в організації обмінної програми студентів відіграють безпо­середнє спілкування та гнучкість, які необхідні для сприяння взаємовизнанню нав­чання, завершеного чи пройденого за кордоном. У цьому контексті підкреслюється роль Координаторів ects, оскільки їх основними завданнями є вирішення навчальних та адміністративних питань, пов'язаних із відповідними аспектами ects.

^ 1.1.1. Ключові особливості ECTS

В числі ключових особливостей ects є узгодження базових понять, вза­ємне визнання та однакове тлумачення яких є наріжним каменем для успішної

реалізації обмінних програм студентів. Серед цих понять виділяються наступні: "Кредити", "Навчальне навантаження студента", "Результати навчання".

— Кредити

Тлумачний словник ects визначає кредит в наступний спосіб: одиниця виміру ("вартість") обсягу роботи, необхідного середньому студенту для оволодіння визначеними результатами навчання (компетенціями). Таким чином, кредит ects є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати обсяг загального навчального навантаження студента, що ви­магається для їх засвоєння. Кредити відображають кількість роботи, якої вимагає кожен блок курсу (навчальна дисципліна) відносно загальної кількості роботи, не­обхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі. Тобто кредит враховує лекції, практичну роботу, семінари, консультації, виробничу прак­тику, самостійну роботу, екзамени та інші види діяльності, пов'язані з оцінюванням. ects, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежу­ється лише аудиторними годинами.


Кредити ECTS - це скоріше відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента. Вони лише визначають, яку частину загального річного навчального навантаження займає навчальна дисципліна в закладі чи факультеті, який призначає кредити.

У ECTS навчальне навантаження на один навчальний рік становить 60 кредитів, і, як правило, 3 0 кредитів на семестр, і 20 кредитів на триместр.





Кредити ects слід призначати всім наявним розділам курсу - обов'яз­ковим або факультативним. Кредити слід також виділяти на дипломний проект, кваліфікаційну роботу і виробничу практику у випадках, де ці розділи є офіційною частиною програми з присвоєнням відповідного кваліфікаційного ступеня, вклю­чаючи вчені ступені.

Необхідно пам'ятати, що не існує жодного зв'язку між кредитами ects та рівнем чи складністю навчальної дисципліни. Рівень дисципліни (розділу курсу) не може визначатися кредитами ects. У ects рівень розділу курсу описується в інформаційному пакеті закладом, що запрошує на навчання. Там ви знайдете інформацію про цілі й завдання курсу, необхідні знання, якими повинен володіти студент, методи, що застосовуються у процесі викладання та навчання, форму оцінювання і опис змісту дисципліни. Ці елементи доповнюються, де необхідно, особистими контактами між викладачами. Все це допомагає студентові і коорди­наторові від закладу, що скеровує на навчання за кордоном, оцінити придатність конкретної навчальної дисципліни (розділу курсу) до перезарахування, і рівня, на якому це буде визнаватися програмою місцевого закладу. До повної компетенції викладачів відноситься оцінювання навчального навантаження, а таким чином - і розподілення кредитів. Однак курс вищого рівня не повинен містити в собі більше кредитів ects, ніж той, що є на нижчому рівні, лише через його рівень.

Кредити ects призначаються для навчальної дисципліни, але присво­юються лише студентам, які успішно завершили курс, задовольняючи всі необхідні вимоги стосовно оцінювання. Іншими словами, студенти не одержують кредитів ects просто за відвідування занять чи проведення часу за кордоном - вони повинні задовольнити всі вимоги щодо оцінювання, визначені у закордонному закладі, щоб продемонструвати, що вони виконали заявлені навчальні завдання для даної дисципліни. Процедура оцінювання може проводитися у різноманітних формах: письмові чи усні екзамени, курсова робота, поєднання цих двох чи інших засобів таких, як презентації на семінарах, інформацію про які слід включити в інформа­ційний пакет.

— ^ Навчальне навантаження студента

Коректне оцінювання навчального навантаження студента, необхідного для засвоєння конкретної дисципліни, стає однією із ключових проблем в процесі перетворення ects із системи перезарахування кредитів в загальноєвропейську акумулюючу систему. Якщо на першому етапі використання ects обмінні програми студентів реалізовувалися виключно на основі білатеральних контактів між нав­чальними закладами, то ґрунтовна поінформованість університетів між собою на базі попередньої співпраці в певній мірі гарантувала однаковість чи, принаймні, близькість підходів до оцінювання кредитного виміру навчальних дисциплін. В нових умовах повинні використовуватися більш науково обґрунтовані та об'єктивні підходи. Адже неправильне (як правило - занижене) оцінювання кредитного виміру дисципліни може привести до того, що студент реально повинен витратити наба­гато більше часу для вивчення навчального матеріалу, ніж це заплановано, що в свою чергу приведе до загрози невиконання навчальної програми в цілому в нор­мативний термін (що особливо важливо для студентів, які навчаються в іншому університеті протягом лише одного семестру/навчального року). Для деяких єв­ропейських країн є типовою ситуація, коли 5-річна (згідно із планом та кількістю кредитів) навчальна програма більшістю студентів засвоюється протягом 6-7 і більше років.

Проект tuning, який фінансується Європейською Комісією з метою вза­ємного налаштування навчальних закладів та програм на основі збереження їхньої різноманітності та автономності, рекомендує певну методологію визначення нав­чального навантаження студента на основі того, що в більшості європейських країн нормативно визначено, що протягом року студент зайнятий виконанням всіх видів навчальної роботи 1500-1800 годин. В цьому випадку один кредит (відносне мірило) отримує конкретні часові рамки -25-30 годин роботи студента над вико­нанням навчального навантаження протягом року.

Детальніше про методику оцінювання навчального навантаження сту­дента та досвід університетів Італії та Австрії буде сказано нижче.

— ^ Результати навчання

Згідно із прийнятим ects тлумаченням результати навчання (Learning Outcomes) - це те, що студент повинен знати, розуміти і/або уміти продемонстру­вати після завершення процесу навчання. Результати навчання повинні супрово­джуватися відповідними критеріями оцінювання, які використовуються для прий­няття рішення про те, що очікувані результати навчання досягнуто. Результати навчання разом із критеріями оцінювання визначають вимоги для присвоєння кре­диту, тоді як оцінки виставляються на основі досягнення (на вищому або нижчому рівнях) вимог для присвоєння кредиту. Наявність чітко сформульованих результатів навчання, які вказують на досягнення, за які буде присуджено кредит, полегшує накопичення та перезарахування кредитів. Як правило, результати навчання фор­мулюються у вигляді компетенцій - знань та умінь, що характеризують здатність студента виконувати, розуміти, відображати та пізнавати те, що вимагається ос­вітньо-кваліфікаційною характеристикою (моделлю) фахівця, після завершення процесу навчання.

В матеріалах Едінбурзького семінару (1-2 липня 2004 р.), присвяченого використанню результатів навчання, відзначається, що вони є категорією, яка чи не найчастіше сьогодні згадується в різноманітних документах стосовно реалізації Болонського процесу. При цьому результати навчання використовується не лише в якості інструменту для розробки навчальних програм, але й відіграють важливу роль в процесах інтеграції професійної та академічної освіти, оцінювання змісту та якості попередньої освіти, розробки програм навчання впродовж життя та, особ­ливо, у вдосконаленні системи трансферу та накопичення кредитів.

Переваги використання результатів навчання проявляються в наступних випадках: при проектуванні навчальних дисциплін / модулів; для оцінювання якості та розроблення стандартів навчальних програм; для підвищення зрозумілості цілей навчання для студентів; для підвищення прозорості програм як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Серед недоліків впровадження системи, основаної на результатах нав­чання, відзначають два: концептуально-філософський та практичний.

Багато представників університетів вважають, що вища освіта не може, на відміну до професійної освіти, зводитися до набору лише результатів навчання, чим звужується саме поняття вищої освіти. Недоліком практичної реалізації вва­жається велика трудомісткість, часові та фінансові затрати на переробку нав­чальних програм, а також проблеми із кадровим забезпеченням цього процесу.

Загальним висновком семінару є підтвердження необхідності реалізації системи, основаної на результатах навчання, та підкреслення необхідності акуратного та науково-педагогічно обґрунтованого підходу до конструювання сис­теми результатів навчання.

В Додатку, як приклад, наведений скорочений опис навчальної програми євробакалавра з хімії, побудованої із використанням компетентнісного підходу та формування навчальної програми (модулів) на основі результатів навчання.

^ 1.1.2. Основні інструменти ЕСТS

Основними інструментами, на основі яких відбувається перезарахування кредитів, отриманих студентом за час навчання в іншому університеті, є: "Інфор­маційний пакет/Каталог навчальних дисциплін", "Аплікаційна форма студента" ("За-ява-анкета студента), "Академічна угода", "Опис навчальних досягнень" ("Акаде­мічна довідка"), "Шкала оцінювання естS" та "Знак естS".

— Інформаційний пакет/Каталог навчальних дисциплін

Кожен заклад, що використовує естS, випускає інформаційні пакети як довідники для потенційних партнерів. Призначення інформаційних пакетів полягає у тому, щоб сприяти прозорості навчальної програми, допомагати викладачам орієнтувати студентів на вибір відповідних програм, планувати їхнє навчання за кордоном, забезпечувати практичною інформацією.

Інформаційні пакети можуть бути першим контактом, який має студент чи координатор з іншою установою, а отже, це повинні бути чіткі документи, які описують те, що заклад пропонує, у такий спосіб, щоб студенти за допомогою своїх викладачів змогли реально оцінити, що із запропонованого підходить їм найкраще. Додаткова інформація може бути надана на пізнішій стадії, коли за­кордонний заклад прийме аплікаційну заяву.

Інформаційні пакети повинні систематично (бажано кожного року) онов­люватися і бути легко доступними для користувачів, студентів і викладацького складу у друкованому або електронному виді. Рекомендується, щоб кожен нав­чальний заклад випускав свою інформацію двома мовами - рідною та однією із мов країн Європейського Союзу і вчасно поширював її серед своїх партнерів, щоб дозволити студентам та їх викладачам зробити свій вибір і підготувати про­граму навчання за кордоном.

Очевидно, що інформаційний пакет естS повинен представляти нав­чальні програми і розділи курсу, виражені в кредитах естS, і мусить уникати будь-якої можливості сплутування систем кредитів, якими користуються на рівні нав­чального закладу чи держави, з системами кредитів естS.

Очевидно, що найважливішими для потенційних партнерів є детальний опис розділів кожної із навчальних дисциплін, деталі екзаменаційних процедур і схем виставлення оцінок, кредитні виміри дисциплін.

е
ВСТУП - ЩО ТАКЕ естS?

^ I - НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

А. Назва й адреса

Б. Академічний календар

В. Координатор від закладу

Г. Загальний опис закладу

Д. Процедура реєстрації

^ II - ЗАГАЛЬНА ПРАКТИЧНА ІНФОРМАЦІЯ

А. Формальності, прийняті у країні, що приймає студентів

Б. Як туди потрапити

В. Вартість проживання

Г. Забезпечення житлом

Д. Здоров'я і страхування

1. Медичне обслуговування

2. Студенти з особливими потребами

3. Страхування

Е. Умови для навчання у закордонному закладі

1. Бібліотеки

2. Умови для навчання

Є. Інша практична інформація

Ж. Позапрограмна діяльність і дозвілля

^ III- ФАКУЛЬТЕТ

А - Загальний опис - Інформація про факультет і характерні особли­вості, що є загальними для всіх навчальних дисциплін.

Б - Ступенева структура

1. Кваліфікація

2. Діаграма структури дисципліни В - Індивідуальні розділи дисципліни

1. Ідентифікація

2. Опис

3. Рівень

4. Обов'язкові чи факультативні розділи дисципліни

5. Викладацький склад

6. Тривалість періоду навчання (1-й семестр, 2-й семестр і т. д.)

7. Методика викладання та методи навчання

8. Оцінювання

9. Мова

10. Розподіл кредитів ECTS

^ IV - СЛОВНИК

стS пропонує наступну, перевірену практикою структуру інформаційного пакету.

Як зазначено вище, дана структура є рекомендованою базовим Довідником для використання системи ects. В Україні згідно із Наказом Міністерства освіти і науки України № 812 від 20.10.2004 р. запропонована відповідна структура Інформаційного пакету, яка повністю охоплює всі аспекти, необхідні для Інфор­маційного пакету ects.

— ^ Аплікаційна форма студента (Заява-анкета студента)

Після вибору закордонного закладу, уважного ознайомлення з його "Інформаційним пакетом" та консультації із своїм координатором факультету сту­дент заповнює "Аплікаційну форму" ("Заяву-анкету") студента.

Для того, щоб заповнити "Аплікаційну форму", студент повинен бути доб­ре ознайомлений з програмою навчання, яку він(вона) вибирає в закордонному навчальному закладі.

Студент також може за бажанням включити в "Аплікаційну форму" другий і третій навчальний заклади на вибір, якщо його заява щодо першого закладу не буде прийнята. У такому разі студент за згоди координатора повинен буде підго­тувати угоду про навчання для кожного навчального закладу, до якого він подає заяву.

Зразки "Аплікаційних форм" українською та англійською мовами наведені в Додатку.

— ^ Академічна угода

Коли три залучені сторони - студент, місцевий навчальний заклад і за­кордонний навчальний заклад - домовилися про програму навчання за кордоном, вони підписують "Академічну угоду" (Learning Agreement), яка додається до "Аплікаційної форми" студента. Ця угода, що описує програму навчання за кордо­ном, повинна бути підписана до того, як студент виїде до місця навчання.

Студент погоджується виконувати програму навчання в закордонному навчальному закладі як невід'ємну частину його(її) програми вищої освіти.

Місцевий вищий навчальний заклад гарантує студенту те, що він повністю визнає (зарахує) предмети курсу, перелічені в угоді. Було б добре, щоб навчальний

заклад також забезпечив студента письмовим підтвердженням, точно вказуючи, як буде проведено академічне визнання, наприклад, які з навчальних дисциплін даного закладу будуть вважатися зарахованими у закордонному вищому нав­чальному закладі. Якщо програма навчання повинна виконуватись частково, або якщо місцевий вищий навчальний заклад сам оцінює студента з деяких дисциплін, то це повинно бути чітко відображено в угоді про навчання.

Приймаючий університет підтверджуєте, що програма навчання є прий­нятною і не суперечить його правилам. Копію підписаної "Академічної угоди" потрібно надати всім залученим сторонам: місцевому навчальному закладу, закор­донному закладу і студентові.

Студенти можуть захотіти змінити узгоджену програму навчання після прибуття у закордонний навчальний заклад з ряду причин: розходження в розкладі, невідповідність вибраної навчальної дисципліни (рівень чи зміст). Тому форма угоди дозволяє змінювати попередньо узгоджену програму навчання.

Згоду всіх сторін про зміни потрібно одержати для того, щоб гарантувати повне академічне визнання всіх дисциплін, які вивчаються за кордоном. Важливо, щоб студент знав, що остаточно вибрані дисципліни і програми навчання повинні бути схвалені як приймаючим, так і скеровуючим навчальними закладами для того, щоб вони були повністю визнані. Зміни до початково узгодженої програми навчання будуть відображені на зворотному боці угоди про навчання і вчасно під­писані студентом і координаторами як місцевого, так і закордонного навчального закладів.

Потрібно підкреслити, що зміни до початково узгодженої програми нав­чання потрібно здійснити у відносно короткий час після приїзду студента до за­кордонного університету. Копію нової "Академічної угоди" потрібно представити студенту і координатору обидвох вищих навчальних закладів.

Зразки "Академічних угод" українською та англійською мовами наведені в Додатку.

— Опис навчальних досягнень

Опис навчальних досягнень ("Академічна довідка") за формою ects (Transcript of Records) використовується для задокументування виконання студентом навчального навантаження протягом певного періоду із зазначенням вивчених навчальних дисциплін (модулів), отриманих кредитів, оцінок в локальній системі оцінювання та системі ects. Отже, опис відображає як кількість виконаної навчальної роботи, так і якість засвоєння матеріалу. Структури опису навчальних досягнень українською та англійською мовами наведені в Додатку.

Описи навчальних досягнень використовуються студентами у двох ви­падках: при виїзді на навчання (опис видається місцевим університетом) та при поверненні після навчання за кордоном (опис видається закордонним універси­тетом). Підписані копії Опису повинні бути представлені всім залученим сторонам: місцевому навчальному закладу, закордонному навчальному закладу і студентові.

Описи навчальних досягнень студентів, які вирушають навчатися за про­грамою ects, готуються місцевим університетом і повинні включати повний перелік всіх навчальних дисциплін та оцінок попередньої вищої освіти. Опис повинен до­даватися до студентської заяви-анкети, яка надсилається до закладу, в якому студент має намір проходити навчання.

Деякі пункти, які ще не можуть бути заповненими в момент підготовки заяви (наприклад, оцінки поточного навчального року), можуть заповнюватися пізніше.

Наявність "Опису навчальних досягнень" до того, як студент вирушає за кордон, полегшує залучення до закордонної програми. Це допомагає коорди­наторам ects закордонного університету визначити, чи відповідний рівень всіх предметів в програмі навчання, яка є запропонована в анкеті-заяві, і чи всі пере­думови були дійсно виконані.

Після завершення програми навчання за кордоном студент отримує інший Опис навчальних досягнень (за такою ж формою), що видається закордонним університетом та описує навчальні здобутки студента протягом відрядження.

Опис навчальних досягнень забезпечує стандартизований формат опису всіх видів навчальної діяльності, виконаних студентом. Він є важливим інстру­ментом для академічного визнання результатів навчання. Тому надзвичайно важ­ливо, хто є відповідальним за підготовку Опису, і яким чином його виготовляють та пересилають. Навчальні заклади повинні надавати особливу увагу підготовці академічного та адміністративного персоналу для роботи із Описами навчальних досягнень.

— ^ Шкала оцінювання ECTS

Результати екзаменів і заліків зазвичай виражаються в оцінках. Однак у Європі співіснують багато різних систем оцінювання. Тому питання перезарахування оцінок було однією з найсуттєвіших проблем студентів - учасників ects:

а) 3 одного боку, тлумачення оцінок значно відрізняється в одній країні від іншої, від одного предмета до іншого, від одного навчального закладу до іншого;

б) 3 іншого боку, помилка при перезарахуванні оцінки може мати серйозні наслідки для студентів

В результаті Європейська комісія скликала групу експертів для визна­чення спірних питань. Інформація, коментарі та статистичні дані, представлені 80 з 84 навчальних закладів-учасників ects у той час, були прийняті до уваги для того, щоб відпрацювати запропоновану шкалу оцінювання ects. Всі групи пред­метів були узгоджені з використанням шкали оцінювання ects для того, щоб пере­вірити її ефективність.

Шкала оцінювання ects (Grading Scale) була розроблена для того, щоб допомогти навчальним закладам перенести оцінки, виставлені іншим уні­верситетом. Вона представляє додаткову інформацію щодо роботи студентів, а не замінює загальні оцінки. Вищі навчальні заклади приймають власні рішення, щодо використання шкали оцінювання у своїй власній системі.

Шкала оцінювання ects є основана на концепції поділу студентів на достатньо широкі групи за результатами перевірки знань в наступний спосіб. Спо­чатку всі студенти діляться на дві групи: ті, що оцінені успішно, та ті, що не пройшли випробування. Студенти першої групи розподіляються на 5 підгруп: кращі 10% отримують оцінку А, наступні 25% - оцінку В, наступні 30% - оцінку С, наступні 25% - оцінку D, решта 10% - оцінку Е. Студенти, які не пройшли випробування (не здали успішно іспит), розподіляються на 2 підгрупи: fx - необхідно додатково попрацювати та перездати іспит, f- повторити вивчення даної навчальної дисцип­ліни.

— ^ Деякі додаткові зауваження:

• Неможливо чітко окреслити статистичну межу оцінки, яку отримали 10% кращих

студентів. Статистичні дані повинні бути поєднані із реалістичним описовим підходом.

• Інформація, представлена оцінкою ects, пов'язує роботу одного студента із

роботою інших студентів групи. Зрозуміло, що студент високого рівня у групі низького рівня очевидно отримає вищу оцінку, ніж якби він виконував загальну роботу; як і студент, який відвідує описові курси, опиниться у невигідному для себе становищі у закордонному закладі, який акцентується на математичних навичках. Жодна шкала оцінювання не вирішить цієї проблеми: інформація, яка перенесена на перелік оцінок дисциплін, повинна представити те, що дійсно сталось, а не те, що могло би статись.

• Для статистичного оцінювання згідно із запропонованою ects методикою важливою є кількість студентів в потоці, що позитивно пройшли оцінювання. Ре­комендується, щоб вона була не меншою ЗО осіб, У випадку меншої кількості студентів можливим є встановлення рейтингу студентів (поділу на їх 5 підгруп) на основі узагальнення результатів різних близьких дисциплін, або узагаль­нення результатів з даної дисципліни за попередні (до 5) роки.

^ Шкала оцінювання ects

Оцінка ECTS

Процент студентів, які зазвичай успішно дося­гають відповідної оцінки

Визначення

А

10

ВІДМІННО - відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

В

25

ДУЖЕ ДОБРЕ - вище середнього рівня з кількома помилками

С

ЗО

ДОБРЕ - в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

D

25

ЗАДОВІЛЬНО - непогано, але зі значною кількістю недоліків

Е

10

ДОСТАТНЬО - виконання задовільняє мінімальні критерії

FX

-

НЕЗАДОВІЛЬНО - потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

F

-

НЕЗАДОВІЛЬНО - необхідна серйозна подальша робота

ects заохочує вищі навчальні заклади застосовувати шкалу оцінювання ects для всіх студентів, але вони вільні застосовувати її найдоцільніше, на їхню думку. Проте наполегливо рекомендується проявляти незначну гнуч­кість, оскільки шкалу оцінювання системи ects створено для відображення різ­них систем оцінювання, які існують у країнах-членах Болонського процесу, та які не можуть самостійно охопити всі можливі варіанти оцінювання та його розподілу.

— Знак ects

Знак ects (ects Label) присвоюється навчальним закладам, які успішно використовують ects у всіх навчальних програмах.

Вимогами для отримання "Знаку ects" є:

• Навчальний заклад повинен мати доступними через Інтернет "Інформаційні пакети” / ”Каталоги" навчальних дисциплін національною та англійською мо­вами; у виключних випадках дозволяється мати ці документи лише удруко­ваному вигляді.

• Він повинен коректно використовувати ects кредити та обґрунтувати їх призначення на основі правильного визначення навчального навантаження студента.

• Він повинен використовувати інші обов'язкові інструменти ects ("Академічну угоду", "Опис навчальних досягнень").

Повна інформація про навчальний заклад подається для оцінювання незалежними експертами Європейської Комісії, і, у випадку повної відповідності вимогам, приймається рішення про присвоєння "Знаку ects", перелік володарів цього "Знаку" публікується на веб-сайті Комісії. Отримання цього "Знаку" не лише позитивно впливає на імідж університету, але й служить доказом того, що даний навчальний заклад є надійним партнером у міжнародному освітянському спів­робітництві.

Знак ects є чинним протягом 3-х років, після чого відповідні радники проводять моніторинг навчального закладу і приймають рішення про продовження дії чи зняття Знаку.

1.1.3. Основні учасники ECTS

Основними учасниками, відповідальними за впровадження ects в нав­чальному закладі, є: "Координатор ects на рівні навчального закладу", "Коорди­натор ects на рівні факультету/кафедри", "ects - консультант (радник)".

Довідник користувача ects ставить завданням для кожного навчального закладу, що планує використання ects для широкого кола навчальних програм, введення посади "Координатора ects на рівні навчального закладу" та "Коорди­наторів ects на рівні кожного факультету чи департаменту".

— ^ Координатори ECTS

Незважаючи на те, що конкретний розподіл обов'язків між координато­рами може мати індивідуальний характер для кожного навчального закладу, в загальному випадку визначаються наступні обов'язки для "Координатора ects на рівні навчального закладу":

• Забезпечення підтримки на рівні керівництва навчального закладу впровадження принципів та механізмів ects у контексті системи перезарахування та акумуляції кредитів.

• Загальний нагляд за правильним використанням інструментів ects.

• Сумісна із координаторами на рівні факультету відповідальність за координацію

підготовки, опублікування та поширення інформаційних пакетів.

• Сумісний контроль за правильністю та єдиним підходом до процесу перезарахування кредитів на всіх факультетах.

Координатор ects на рівні факультету/департаменту:

• Є контактною особою між викладачами та студентами факультету та займається академічними та практичними аспектами реалізації ects.

• Забезпечує для студентів, що потенційно братимуть участь в обмінних програмах, можливість доступу до інформаційних пакетів партнерських університетів.

• Допомагає студентами правильно заповнювати "Аплікаційні форми" та "Академічні угоди", а також розуміти вимоги процедур перезарахування.

• Забезпечує якісну підготовку "Опису навчальних досягнень" як для студентів, що направляються в партнерські заклади, так і для тих, що завершили своє навчання за кордоном.

• Може бути членом навчально-методичної комісії факультету, яка приймає рішення про розподіл кредитів між дисциплінами навчальної програми.

— ECTS-консультант

ECTS-консультант надає поради університетам та іншим вищим навчаль­ним закладам країни з питань використання ects та Додатку до диплому. Він здійснює оглядові візити до університетів країни та за кордоном, надає рекомен­дації щодо підготовки навчального закладу до отримання "Знаку ects", викорис­тання ects для акумулювання кредитів та системи навчання впродовж життя. Консультантами ects можуть бути представники системи вищої освіти, які мають власний практичний досвід вданій області, здатні надавати фахові практичні по­ради викладачам в додаток до відповідних вказівок з боку міністерств, національ­них агенцій, конференцій ректорів тощо.

Усі ECTS-консультанти є частиною широкої команди промоторів Болон­ського процесу, створеної в кожній із країн для допомоги у впровадженню всіх аспектів Болонського процесу, таких, як забезпечення якості навчання, реформи навчальних програм, взаємовизнання документів про освіту тощо.

^ 1.2. Болонський процес та ECTS

Р
"Міністри наголосили, що для більшої гнучкості процесу навчання і здо­буття кваліфікації необхідно прийняти спільні основи, підтверджені сис­темою кредитів (такою як ECTS або однією із схожих систем), які б забезпечили можливість зарахування і накопичення кредитів. Разом із взаємно визнаними механізмами контролю якості такі заходи полегшать доступ студентів до європейського ринку праці, підвищать сполучува­ність, привабливість і конкурентоспроможність європейської вищої ос­віти. Уніфікація подібної системи кредитів і додатка до диплома сприя­тимуть процесу у цьому напрямку".

еалізація принципів Болонського процесу, спрямованого на створення до 2010 року загальноєвропейського освітянського та наукового простору ставить перед ects нове завдання - перетворення її в систему не лише перезарахування (трансферу), але й накопичення (акумулювання) кредитів (друга фаза реалізації ects ІІ). В заключному комюніке зустрічі Міністрів вищої освіти країн Європи в Празі у 2001 році відзначено, що:

Роль ects підкреслювалась також на наступних зустрічах Міністрів в Берліні (2003 р. )та Бергені (2005 р.), внаслідок чого ects сьогодні стає загально­визнаною всеєвропейською системою перезарахування та накопичення кредитів та одним із ключових інструментів для створення спільного європейського осві­тянського простору.

Р
Сьогодні багато європейських країн вже адаптували, чи розпочали адаптацію своїх національних чи регіональних кредитних систем та сприйняли шкалу 60 кредитів/рік за основу.

озвиток ects в напрямку функціонуючої в повному обсязі кредитної акумулюючої системи є процесом, який вже сьогодні відбувається як природна еволюція першої фази ects, але стикається із проблемою відсутності повного взаєморозуміння в концептуальних підходах.

Оскільки використання кредитного оцінювання значно полегшує мобіль­ність студентів, то очевидною є потреба створення всеєвропейської системи тран­сферу та накопичення кредитів, яка б відповідала на