Реферат: Проблеми сучасного підручника середньої І вищої школи збірник наукових праць

Донецька філія Центру гуманітарної освіти

Національної Академії Наук України

Донецьке відділення наукового товариства ім.Шевченка

українськИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ центр


ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ПІДРУЧНИКА

СЕРЕДНЬОЇ І ВИЩОЇ ШКОЛИ


Збірник наукових праць

Випуск 4


Донецьк

Східний видавничий дім

2007

ББК 74.021.5

Проблеми сучасного підручника середньої і вищої школи: Зб. наук. пр. Випуск 4. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2007. - 164 с.


ББК 74.021.5


Редакційна колегія:


Пасько І.Т., кандидат філософських наук, професор; Білець-
кий В.С. (науковий редактор), доктор технічних наук, професор; Оліфіренко В.В., кандидат педагогічних наук (науковий редактор).


Адреса редколегії: 83086, Україна, м.Донецьк, вул. Артема, 45,

Тел. (062) 337-04-80


Набір і комп’ютерна верстка А. Лисенко

Коректор Л. Болонова


©Донецька філія Центру гуманітарної освіти НАН України

©Донецьке відділення наукового товариства ім.Шевченка

© Український культурологічний центр

©Колектив авторів, 2007


Підп. до друку 06.07.2007. Формат 60х84 1/16. Папір офсетний.

Гарнітура Times New Roman Cyr. Друк різографний. Ум. друк. арк. 6,7

Обл.-вид. арк. 4,5. Наклад 100 прим. Зам. 2-07.

Східний видавничий дім

83086, м. Донецьк, вул. Артема, 45

тел/факс (062) 338-06-97, 337-04-80

e-mail: svd@stels.net

Зміст


Автори випуску ................................................................................ 5

Вступне слово ................................................................................... 6


Розділ I. МАТЕРІАЛИ ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЇ

“^ ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ

ПИСЬМЕННИКІВ СЛОБОЖАНЩИНИ”

(2005-2007 рр.) .................................................................................. 7


Світлана Оліфіренко.

Посібник “Слобожанська хвиля”

для школярів-українців і росіян ....................................................... 7
^ Максим Кирчанів.
«Працюємо! Воюємо!»: з українським словом і пам’яттю

про Слобожанщину по світу (листування Івана Багряного

з Дмитром Нитченком) ................................................................... 18
^ Вадим Оліфіренко. Слобожанщина і слобожанськість ................................................. 26 Максим Кирчанів.
Євген Плужник і літературний контекст 1920 – 1930-х років:

між традиційною українською поетикою

і культурою українського модерну ................................................ 32
^ Валерій Сиротенко.
Молодість душі (слово про нову збірку

слобожанського поета) ................................................................... 40
^ Валерій Сиротенко.
Вірність обраному шляху (каритинки з поезій

про минуле і сучасне Краматорщини, Донбас) ............................ 43
Тетяна Остапенко. Поет-слобожанин і донецький шахтар Іван Герасименко
(відгук на збірку поезій І.Герасименка

„Добром – красою повнить світ” (Донецьк, 1999)) ...................... 51
^ Людмила Бикова. Образ учителя у творчості Бориса Грінченка ............................... 59 Наталія Лапушкіна.
Письменник Донбасу Сава Божко

в літературно-публіцистичному житті України .......................... 66
^ Вікторія Ковальова. Образ ліричного героя в табірній поезії Миколи Руденка .......... 75
Катерина Бондаренко.

Русский ученый Иван Гаврилович Прыжов

и украинская литература ................................................................ 81

^ Петро Чалий.

Слобідська пісня над Розсошшю ллється ..................................... 92

Віра Просалова.

Кость Буревій – містифікатор ........................................................ 98


^ Розділ ІІ. СУЧАСНИЙ ШКІЛЬНИЙ ПІДРУЧНИК

І ПОСІБНИК ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ ................. 104


Юрій Жеребецький.

Українська діаспора в Канаді:

національна освіта в плині часу ................................................... 104

Українська школа в Італії ............................................................. 107
^ Вадим Оліфіренко.
Навчальна книжка з української літератури для Поволжя ....... 109
Вадим Оліфіренко.
Навчальна книжка з української літератури

для Далекого Сходу ...................................................................... 123
^ Валентина Соболь.
Із досвіду написання українських підручників у Польщі ......... 130

Володимир Федчик.

Вимоги до наукового експерименту

в методиці викладання української мови як іноземної ............. 134

^ Володимир Федчик.

Узгодження системного і функціонального підходів

при моделюванні мови в навчальних цілях ................................ 144


Розділ ІІІ. РЕЦЕНЗІЇ ................................................................... 151


^ Феня Пустова.

Літературна хвиля Північної Слобожанщини

(Рецензія на посібник-хрестоматію Оліфіренка В.В.

й Оліфіренко С.М. “Слобожанська хвиля”:

Навчальний посібник-хрестоматія з української літератури

Північної Слобожанщини. -Донецьк, 2005. - 208 с.) ................. 151
^ Зенон Гузар, Леся Рязанова. Вдалий синтез літературної науки і освітянської практики ..... 157
автори випуску


Світлана Оліфіренко - вчитель-методист вищої категорії, заступник директора Донецького міського ліцею “Меркурій”, співавтор посібника-хрестоматії “Слобожанська хвиля”
^ Максим Кирчанів - аспірант кафедри міжнародних відносин і регіональних студій факультету міжнародних відносин Воронезького державного університету
Вадим Оліфіренко – кандидат педагогічних наук, член Національної Спілки письменників України, заступник голови обласного донецького товариства “Україна-Світ”
^ Валерій Сиротенко - канд. філол. наук, завідувач кафедри слов’янської філології Краматорського економіко-гуманітарного інституту Тетяна Остапенко - учитель-філолог ЗОШ № 48 м. Донецька Людмила Бикова - студентка Краматорського економіко-гуманітарного інституту, спеціальність “Українська мова та література, російська мова та зарубіжна література” Наталія Лапушкіна - пошукач Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка, учитель української мови та літера­тури ЗОШ №25
м. Краматорська
^ Вікторія Ковальова - студентка Краматорського економіко-гуманітарного інституту, спеціальність “Українська мова та література, російська мова та зарубіжна література”

Катерина Бондаренко - філолог, м. Донецьк

Петро Чалий - член Спілки журналістів Росії, Спілки письменників Росії, м. Розсош, Воронезька область, Р.Ф.

Віра Просалова - доктор філологічних наук, професор Донецького національного університету

Юрій Жеребецький - Міністерство освіти провінції Саскачеван, Канада

Валентина Соболь - доктор філологічних наук, професор Варшавського університету

Володимир Федчик - старший викладач Донецького державного університету управління

Феня Пустова - кандидат філологічних наук, доцент Донецького національного університету

Зенон Гузар - професор кафедри теорії та історії української літератури Дрогобицького університету

Леся Рязанова - вчитель-методист НВК середньої загально­освітньої школи №2 - гімназії міста Трускавця

^ Вступне слово


Четвертий випуск збірника "Проблеми сучасного підручника середньої і вищої школи" присвячений проблемі створення навчальної літератури для середовища української діаспори та окремим питанням літератури рідного краю. Раніше результатом досліджень УКЦентру стало видання посібника з творчості українських письменників Кубані “Козак Мамай” (1998) та “Слобожанської хвилі” (2005) за творчістю українських письменників Північної Слобожанщини. Крім того, під орудою УКЦентру була проведена регіональна конференція “Культурні зв’язки Донеччини з українським зарубіжжям” (Донецьк 2004 р.), на якій розглядалися підсумки взаємин Донеччини з українським зарубіжжям. У 2006 р. презентація “Слобожанської хвилі” проведена у Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна.

Перший розділ Збірника містить матеріали інтернет-конференції “Творчість письменників-слобожан і вивчення їхньої спадщини у середній і вищій школі”, яка проведена на сайті Донецького відділення НТШ за адресою http://www.iatp.donetsk.ua/~ntsh . Провідною метою конференції була активізація та узагальнення дослідницької діяльності вчених, вчителів, журналістів та краєзнавців у галузі творчої спадщини українських письменників Слобожанщини та їхніх зв’язків з іншими культурами цього краю. Ця конференція засвідчує результат довготривалої пошуково-дослідницької роботи Українського Культурологічного центру (м. Донецьк) та його структур у галузі актуалізації творчої спадщини українських письменників на землях Слобідської України, східної української діаспори. Сподіваємося, що узагальнений на веб-сторінці конференції і у першому розділі Збірника досвід пошуково-дослідницької роботи стане спільним надбанням як для культури Північної Слобожанщини, так і для України.

Другий розділ присвячений, головним чином, виданим і планованим посібникам і підручникам з української мови та літератури для українців у Росії (Поволжя, Далекий Схід), Польщі, реаліям української школи у Італії, Канаді.

У третьому розділі подані рецензії на навчальну літературу для української діаспори.


Володимир Білецький,

голова УКЦентру, д. т. н., професор Донецького

національного технічного університету,

член оргкомітету інтернет-конференції
^ Розділ I.

МАТЕРІАЛИ ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЇ “ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ СЛОБОЖАНЩИНИ”

(2005-2007 рр.)


ББК 74.261.8

Світлана ОЛІФІРЕНКО,

вчитель-методист вищої категорії,

заступник директора Донецького міського ліцею “Меркурій”, співавтор посібника-хрестоматії “Слобожанська хвиля”


^ Посібник “Слобожанська хвиля”

для школярів-українців і росіян


У 2005 р. донецький “Український Культурологічний Центр” у співпраці з видавництвом “Східний видавничий дім” випустили у світ посібник-хрестоматію з української літератури “Слобожанська хвиля”, яка опрацьована, підготовлена і надрукована за підтримки Донецької обласної державної адміністрації і на виконання Указу Президента від вересня
2001 р. про Національну програму “Закордонне українство” на період до 2005 р.”. Автори-укладачі “Слобожанської хвилі” – Вадим Оліфіренко і Світлана Оліфіренко, відповідальний за випуск професор Володимир Білецький, голова Українського Культурологічного Центру, голова донецької філії Товариства зв’язків з українцями за межами України “Україна-Світ”.

Книжка вийшла у серії посібників з української літератури для українських та російських школярів у місцях компактного поселення українців, у даному випадку в областях Північної Слобожанщини (Білгородська, Курська та Воронезька області Російської Федерації). Ідея необхідності підготовки і випуску такої серії посібників, адаптованих до умов проживання і навчання українців поза межами Україні, зокрема в Росії, Білорусі, Чехії, Словаччині, Польщі, неодноразово висувалася Донецькою філією Товариства “Україна-Світ”.

Як відомо, розвиток української літератури поширюється далеко за межі українських земель. Цей процес є цінним здобутком не тільки власне української літератури, але й культури того народу, на території якого жили і живуть українські письменники.

Разом з тим, на нашу думку, плідною є ідея вивчення школярами-українцями на уроках літератури у місцях компактного проживання наших земляків творчості українських письменників, які мали відношення до краю і відобразили його у своїх художніх творах. Такий літературно-краєзнавчий підхід має важливу навчально-виховну перспективу, не підміняючи, звичайно, здобутків “великої” української літератури, представленої іменами Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Максима Рильського, Володимира Сосюри та інших видатних майстрів художнього слова.

Російські школярі, користуючись названою книжкою, зможуть на уроках літератури рідного краю (такий розділ уведено до програм в загальноосвітніх школах Російської Федерації з кінця минулого століття) побачити різноманіття культурних взаємовпливів російської й української літератур.

Відзначимо, що українські культурні традиції складалися впродовж багатьох століть не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Зокрема у східній діаспорі: на Зеленому Клину, Нижній Волзі, Малиновому Клину (Кубань), на Північній Слобожанщині та в ін. краях компактного поселення українства, – успішно розвивалося художнє слово багатьох відомих українських письменників. Їхні імена стали окрасою нашої літератури XVIII, XIX і XX ст. Пригадаймо лише Іосафа Горленка, Миколу Костомарова, Василя Єрошенка, Костя Буревія, Євгена Плужника та ін. Слід також пам’ятати, що мотиви та образи тих земель, де оселились українці, увійшли у творчість письменників Великої України.

Отже, для вивчення у загальноосвітніх школах східної діаспори літературної спадщини українських письменників-земляків є вагомі об’єктиві підстави.

Практика створення відповідних навчальних посібників для здійснення цієї мети вже є. У 1998 році донецьким Українським Культурологічним Центром для школярів середніх класів Кубані було видано посібник-хрестоматію “Козак Мамай” (укладачі
В. Оліфіренко (Україна) і В. Чумаченко (Краснодарський край РФ), Київ – Донецьк – Краснодар). До посібника увійшли нариси про А. Головатого, Я. Кухаренка, В. Мови (Лиманського),
П. Капельгородського та ін., а також твори цих авторів.

Враховуючи відсутність на Кубані шкіл з українською мовою навчання, нариси про життєвий і творчий шлях письменників та методичний апарат у цьому посібнику подані російською мовою, а тексти художніх творів – українською. Крім того, у книзі є деякі відомості про українську граматику, а також переклади малозрозумілих для учнів слів. Практика впровадження цього посібника на Кубані підтвердила ефективність саме такої його побудови, яка дозволяє застосовувати посібник в існуючих школах РФ (зрозуміло – російськомовних).

Аналогічний підхід до написання посібника-хрестоматії з української літератури Північної Слобожанщини було реалізовано і у видавничому проекті “Слобожанська хвиля”. Методичний апарат посібника, матеріали про письменників подаються переважно російською мовою. Тексти та допоміжний літературно-культурологічний матеріал – українською. Окремий розділ посібника присвячено правилам української граматики, після кожного українського тексту подається невеличкий словничок (переклад на російську мову складних для розуміння слів).

Відомо, що історія Північної Слобожанщини – етнічних українських земель – невідривно пов’язана з історичною долею всієї України. Протягом віків на Воронежчині, Білгородщині і Курщині поселялися сотні тисяч українців, а жива народна українська мова продовжує тут і сьогодні активно функціонувати. На цих землях розгорталася діяльність українських етнографів і фольклористів І.Дикарєва, М. Ертеля,
О. Афанасьєва-Чужбинського та ін., а також творчість пись­менників Г. Сковороди, І. Горленка, М. Костомарова, А. Жи­вотка, В. Єрошенка, І. Череватенка, Є. Плужника, К. Буревія,
А. Паніва, Г. Михайличенка та ін.

З’ясовано, що вчителі Воронежчини, Білгородщини і Курщини мають практичну потребу у посібнику, який би знайомив школярів із літературними здобутками українських письменників, які народились і жили на Північній Слобожанщині, а також з творчістю тих майстрів українського художнього слова, які певний час перебували на цих землях.

Автори-укладачі посібника-хрестоматії за підтримки “Українського Культурологічного Центру” (Донецьк) і Донецької обласної державної адміністрації влітку 2004 р. здійснили літературну експедицію на Північну Слобожанщину. Подорож була насиченою зустрічами з науковцями Білгородського і Воронезького державних університетів, журналістами місцевих газет, письменниками, краєзнавцями, вчителями, керівниками освіти, частина з яких була запрошена укладачами до участі в створенні “Слобожанської хвилі”.

Метою відрядження став збір фольклорно-літературних матеріалів та цікавих фактів до опису життєвого і творчого шляху українських письменників-слобожан для посібника “Слобожанська хвиля”.

Під час експедиції автори-укладачі посібника зібрали багатий фольклорний матеріал, зробили аудіозаписи українських народних пісень, уточнили деякі біографічні факти таких письменників, як Іоасаф Горленко (єпископ Білгородський), Микола Костомаров, Митрофан Дикарєв, Павло Барвінський, Іван Череватенко, Кость Буревій, Євген Плужник, Олекса Коваленко та ін.

Під час зустрічі з єдиним у РФ україномовним письменником, що є членом Спілки письменників Росії, Віктором Череватенком (Білгородська письменницька організація), зібрали біографічний матеріал про нього, відібрали його вірші та прозові твори для посібника “Слобожанська хвиля”.

Взяли інтерв’ю у голови письменницької організації Білгородщини Молчанова В.Ю. про сучасний літературний процес у краї, про перспективи розвитку українського письменства на північно-слобожанських землях, про жанрове і тематичне багатство українського письменства на сучасному етапі.

Під час перебування у Білгороді зробили фотографії пам’ятників письменникам, старовинної архітектури тощо. Для уточнення біографічних даних про П.Барвінського і М.Дикарєва відвідали краєзнавчий музей у Борисівці.

Недалеко від Старого Осколу знаходиться с. Обухівка, де працює музей письменника Василя Єрошенка, українця за походженням, що став класиком японської літератури. Побувавши у будинку-музеї В.Ярошенка, уточнили деякі факти його біографії, зробили фото музею, з’ясували історію його створення, уточнили витоки творчості письменника, а потім поклали квіти на могилі, вклонилися його пам’яті.

Під час перебування у м. Воронежі відвідали місцевий історико-краєзнавчий музей, ознайомились із станом пропаганди творчості відомих українських письменників М.Костомарова та Є.Плужника, які народилися на Воронежчині, а також з’ясували деякі маловідомі сторінки біографій цих письменників.

У цьому місті відбулася плідна зустріч з членами воронезького українського культурологічного об’єднання “Перевесло”. Зробили фото літературних пам’ятників Воронежа, потрібних для посібника “Слобожанська хвиля”.

У ході перебування в м. Воронежі виникла необхідність відвідати місто Розсош та прилеглі до нього села, в яких народилися такі письменники, як Іван Череватенко (Розсош), Кость Буревій (Велика Меженка, зараз с. Євстратівка), Микола Костомаров (с. Юрасівка) та Євген Плужник (м. Кантемирівка). Але обмеженість у часі та у коштах, велика кількість зустрічей з цікавими і зацікавленими у нашій справі людьми, інтенсивність пошуків фактичного матеріалу для посібника не дозволили повністю реалізувати цю програму.

Таким чином, експедиція до культурних центрів Північної Слобожанщини – Білгорода, Воронежа, Старого Осколу та інших населених пунктів цього краю – дозволила уточнити і скорегувати зміст посібника “Слобожанська хвиля”, виявити нові теми, які поглиблюватимуть уяву старшокласників про українські літературні традиції північнослобожанського краю, структу­рувати весь наявний фактичний та дидактичний матеріал.

Видання посібника-хрестоматії із використанням зібраних під час відрядження матеріалів, на наш погляд, – важлива справа у плеканні патріотичних почуттів молодих мешканців етнічних українських територій РФ та посиленні їхніх духовних зв’язків з культурними надбаннями української культури. Разом з тим, посібник має сприяти зміцненню порозуміння між Українською Державою і Російською Федерацією.

У вступній статті до “Слобожанської хвилі”, звертаючись до школярів, видатний український поет, голова Товариства зв’язків з українцями за межами України “Україна-Світ” Іван Драч зазначив:

“Цей навчальний посібник, що підготовлено вченими-філологами, вчителями-словесниками і журналістами України й Росії, адресовано вам, старшокласникам, шанувальникам художнього слова. В ньому розповідається про українських письменників, які народилися чи певний час жили на Курщині, Білгородщині і Воронежчині.

Ваш край ще з XVII ст. українцями традиційно називається Слобожанщиною чи Слобідською Україною. Звідси і назва посібника – “Слобожанська хвиля”, що символізує найкращі здобутки духовного життя слобожан у фольклорі та в художній літературі. Як могутня хвиля єдиного океану української літератури, котиться від давнини до сучасності художнє слово, пройняте палкими людськими почуттями, мріями та сподіваннями...

Кожний автор, творячи свій неповторний художній світ, широко використовує образи малої батьківщини. Це надає особливого колориту епічним полотнам та ліричним переживанням письменників...

Плине час... Зароджується нове покоління українських письменників, піднімається нова українська літературна хвиля в Російській Федерації. І сьогодні тут створюються десятки проникливих і талановитих творів, у яких бринить душа сучасної української людини, хвилюючи читача неперебутніми людськими почуттями.

Отже, дорогі друзі, знайомство з книжкою “Слобожанська хвиля” доповнить та поглибить ваші знання про літературу рідного краю, про українських письменників-слобожан, які збагатили світову літературу новими темами, жанрами та ідеями, що хвилюють читачів високою мораллю, любов’ю до людини, до рідної землі”.

Книжка поділяється на розділи, кожен із яких має таку структуру: “Короткий біографічний нарис”, “З творчого доробку” (тексти творів або уривки з них, матеріали із фольклорно-етнографічних зібрань), “Юним краєзнавцям” (есе, нариси, статті сучасних науковців, краєзнавців, журналістів, вчителів), “Для допитливих” (список джерел, рекомендованих для самостійної дослідницької роботи учнів, зокрема адреси Інтернет-матеріалів). Наприкінці посібника для вчителів-словесників подаються рекомендації з використання “Слобожанської хвилі” у навчально-виховному процесі.

У хрестоматійну частину увійшли такі унікальні матеріали, як оповідання Павла Барвінського “Мазепа”, водевіль Івана Череватенка “Чорноморець” (у скороченні), історична драма Костя Буревія “Павло Полуботок” (у скороченні), вірші Олекси Коваленка, казки Василя Ярошенка та ін. Більшість із названих творів була видана або дуже обмеженим накладом і тому загубилась у часі і просторі, або свідомо замовчувалася у радянські часи з ідеологічних міркувань.

Для прикладу згадаємо про деякі факти із біографії драматурга, літературного і театрального критика Костя Буревія. Він народився у 1888 р. у с. Велика Меженка на Воронежчині. Після першої російської революції вступив до партії есерів, тричі був на каторзі. Після 1917 р. виступав проти узурпації влади більшовиками, пропагував ідею національного відродження України. За це його переслідували, обвинувачували в українському буржуазному націоналізмі. Восени 1934 р. він був заарештований, обвинувачений “в організації підготовки терористичних актів” і засуджений до розстрілу.

Хоча у 1957 р. Буревія було реабілітовано, його твори в СРСР не видавалися (він автор театральних ревю, поем, п’єс, ряду монографій про творчість українських поетів, про історію українського театру тощо).

Особливе місце у його творчому доробку займає історична драма “Павло Полуботок” (1928 р.), у якій висвітлено трагічний період в історії України після виступу гетьмана Мазепи проти колоніальної політики Петра I. В Україні цей твір вперше було надруковано лише у 1991 р.

Прикро, але і досі на батьківщині письменника, в його рідному селі Велика Меженка (с. Євстратівка Розсошанського району) про свого талановитого земляка навіть вчителі місцевої школи нічого не чули. Чи справедливо це по відношенню до культури українського народу, що живе у цьому краї? І чи по-людськи це по відношенню до самого Костя Буревія, доля якого була закорінена саме на цій землі? Автори посібника “Слобожанська хвиля” намагаються виправити цю історичну несправедливість і повернути пам’ять про патріота України Костя Буревія його землякам.

Цікавою сторінкою в літописі літературного життя Північної Слобожанщини є і незаслужено забуте ім’я письменника Івана Яковича Череватенка. Він народився у
1865 році у слободі Розсош Воронезької губернії і прожив лише 28 років. У його творчому доробку були твори різних жанрів: вірші, оповідання, драми, однак зберігся лише один водевіль (“Чорноморець”) та одне оповідання (“Не так склалося, як бажалося”). Помираючи, І. Череватенко заповів тисячу карбованців на українське книговидання. На ці гроші письменник Б. Грінченко започаткував видавництво і надрукував 50 книжок накладом 200 тис. екземплярів, а потім віддав таку ж суму грошей львівській “Просвіті” для продовження роботи Фонду
І. Череватенка з підтримки української книги.

Легендарною людиною є уродженець Обухівки (Білгородщина) Василь Єрошенко – мандрівник, етнограф, поліглот, класик японської літератури, хоча пишуть про нього нечасто. В чотири роки втратив зір, навчався у Москві та Лондоні, знав 20 європейських та східних мов, довгий час жив у Японії, Китаї, Бірмі. Користуючись есперанто та японською мовою, він писав в основному легенди та казки, в яких відображав загадковий світ Далекого Сходу. А ще на все життя він зберіг у своїй пам’яті образ рідної землі, чудовий український фольклор, яким так багата Слобожанщина.

Рідна сестра Єрошенка М.Я.Безуглова так відгукувалася про його національну самосвідомість: “Вася завжди писав про себе “українець”, бо дідусь і батько були українці і завжди вдома розмовляли по-українськи. І на вулицях у селі Обухівці завжди розмовляли простою українською мовою...”.

Духовні шукання Єрошенка співзвучні філософії таких видатних мислителів Сходу, як М. Реріх, Р. Тагор, Лу Сінь.
У своїй творчості він звертався до загальнолюдських проблем та цінностей життя. Його ім’я включено до японських енциклопедій, у 1959 р. в Японії було видано три томи творів Єрошенка. Портрет письменника роботи японського художника Накамура Цуне – візитна картка Національного музею сучасного мистецтва у Токіо.

Коли у 1952 р., змучений хворобами, Єрошенко повернувся в рідну Обухівку, він привіз із собою багато книжок і архівних матеріалів. На жаль, всі вони після його смерті були спалені.
А ще говорять, що рукописи не горять...

До посібника “Слобожанська хвиля” включено і розділ “Російські письменники-класики Олексій Кольцов і Іван Бунін про Україну”. Обидва вони – уродженці Воронежа, тому їхній талант живила й українська культура, й українська мова, серед яких вони зростали й які любили. В хрестоматійну частину цього розділу ввійшли твори О.Кольцова та І. Буніна, в яких звучить тема України.

Розділ “Вони боролися з фашистами письменницьким словом: А. Малишко, О. Довженко” розповідає про українських письменників на Воронежчині у роки Другої світової війни, подає твори, написані ними у цей час.

Імена, імена, імена... Відомі, маловідомі, зовсім незнані...

^ Для більш цілісного уявлення про письменників, долі та творчі доробки яких представлено у “Слобожанській хвилі”, подаємо узагальнюючу таблицю.

№

^ ПІП письмен­ника

Рік

народжен­ня

Місце

народжен­ня

Рік

смерті

Місце

похован­ня

1.

Св. Іоасаф Горленко

08.11.1705

м. Прилуки Полтавської губ. (тепер Чернігівська обл.)

10.12.1754

м. Білгород

Преображен­ський собор

2.

Сковорода Г.С.

03.11.1722

с.* Чернухи на Полтавщині

09.11.1794

с. Пан-Іванівка (тепер Сковороди­нівка) Золочів­ського р-ну Харківської обл.

3.

Боровиков­ський Л.І.

22.02.1808

с. Мелюшки Полтавської губ.

14.12.1889

с. Мелюшки Хорольсь­кого р-ну Полтавської обл.

4.

Костома­ров М.І.

4.05.1817

сл.* Юрасівка Острогозь-кого пов. Воронезької губ.

07.04.1885

м. Петербург

(Волкове клад.)

5.

Дикарєв М.О.

31.05.1854

сл. Борисівка Валуйського пов. (тепер Волоконів­ський р-н Білгород­ської обл.)

14.11.1899

м. Катерино­дар (тепер Краснодар)

6.

Барвінсь­кий П.Я.

1862

сл. Борисівка (тепер смт Білгород­ської обл.)

21.08.1908

с. Борисівка Білгород­ської обл.

7.

Черева­тенко І.Я.

21.02.1865

сл. Розсош Острогожсько­го пов. Воронезької губ.

24.11.1893

с. Розсош Воронезької обл.

8.

Коваленко О.К.

10.03.1880

х.* Власове Воронезької губ. (тепер Білгородська обл.)

1927 (дата смерті невідома)

Невідомо

9.

Буревій К.С.

02.09.1888

с. Велика Меженка (тепер Євстратівка) Воронезької губ.

15.12.1934

(розстріля­ний у Києві)

Невідомо

10.

Плужник Є.П.

14.12.1898

сл. Кантеми­рівка Воро­незької губ.

02.02.1936

Соловки

11.

Єрошенко В.Я.

13.01.1890

с. Обухівка Білгород­ської обл.

23.12.1952

с. Обухівка Білгород­ської обл.

12.

Кольцов О.В.

14.10.1809

м. Воронеж

31.10.1842

м. Воронеж

13.

Бунін І.О.

22.10.1870

м. Воронеж

08.11.1953

м. Париж

14.

Довженко О.П.

10.09.1894

с. Сосниця Чернігів­ської обл.

25.11.1956

м. Москва (Новодівиче клад.)

15.

Малишко А.С.

02.11.1912

с. Обухове Київської обл.

17.02.1970

м. Київ (Байкове клад.)

16.

Будаков В.В.

01.06.1940

с. Нижній Карабут Розсошансь­кого р-ну Воронезької обл.

–

–

17.

Череватенко В.Я.

31.07.1955

с. Лісні Сорочинці Чернігів­ської обл.

–

–


* с. – село, селище; сл. – слобода; х – хутір.

Посібник “Слобожанська хвиля” може бути використаний учнями 9-х, 10-х та 11-х класів російських загальноосвітніх шкіл Північної Слобожанщини і в українських школах цього краю на факультативних заняттях і курсах за вибором.

Зазначимо, що сьогодні в українства існують вагомі культурно-літературні надбання, які пора інтенсивно спрямувати на відродження української духовності в східній українській діаспорі. Один із засобів для вирішення цього завдання – знайомство російської шкільної молоді з досягненнями української літератури, що створювалася і продовжує створюватися на території сучасної РФ.

Саме цими ідеями і проникнута “Слобожанська хвиля” – нове слово у навчальній літературі про здобутки українського красного письменства.

ЛІТЕРАТУРА:


1. Оліфіренко В.В., Оліфіренко С.М. Слобожанська хвиля: навчальний посібник-хрестоматія з української літератури Північної Слобожанщини. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. – 280 с.

2. Оліфіренко В.В., Чумаченко В.К. Козак Мамай. Навчальний посібник. – Донецьк: Український культурологічний центр, 1998. – 240 с.


ББК 83.3 (4 Укр) 6
^ Максим КИРЧАНІВ,
аспірант кафедри міжнародних відносин

і регіональних студій факультету міжнародних відносин

Воронезького державного університету


^ «ПРАЦЮЄМО! ВОЮЄМО!»:

З УКРАЇНСЬКИМ СЛОВОМ І ПАМ’ЯТТЮ ПРО СЛОБОЖАНЩИНУ ПО СВІТУ (листування

Івана Багряного з Дмитром Нитченком)


Україна була і залишається країною регіонів, і український регіоналізм – феномен більш старий, ніж сама незалежна українська державність. Він має багато проявів – ми можемо згадати політичний, економічний, релігійний і, звичайно, літературний регіоналізм. Українська література починала розвиватися як література регіональна, українські письменники були розділені адміністративними і державними кордонами. Тому ми можемо аналізувати буковинську, галичанську, наддніпрянську, кубанську чи слобожанську школи в українській літературі. Але в такій ситуації абсолютизувати відмінності між ними не слід – вони мали єдину мову, ідейну і тематичну спрямованість, розвинені внутрішні зв’язки.

Нам слід писати лише про українських письменників кубанського чи, наприклад, слобожанського походження, завжди пам’ятаючи про те, що їх творчість розвивалася як невід’ємна частина українського літературного процесу. З другого боку, доля рідко була прихильною до українських письменників кубанців чи слобожан у ХХ сторіччі, і нерідко вони жили далеко від своєї рідної Слобожанщини – в Західній Європі, в Австралії, в Америці... Але і там вони зберігали, підтримували контакти, були багаторічними партнерами по листуванню. Тому в центрі авторської уваги в цій статті – зв’язки письменника-слобожанина, Івана Багряного, який вів багаторічне листування з іншим письменником, Дмитром Нитченком, який раннє жив на Кубані.

Книга Дмитра Нитченка «Листи Письменників» вийшла в 1992 році в Австралії. Вона є публікацією тих листів, які він одержував від своїх знайомих – письменників українського Зарубіжжя. Ці листи супроводжуються невеликими авторськими зарисовками і нарисами, присвяченими його колегам по письменницькому цеху. Листування Нитченка з Іваном Багряним є цікавим джерелом по історії української діаспори, історії літературного життя зарубіжних українців. З другого боку, ми можемо проаналізувати опубліковані листи в контексті вивчення письменників-слободян, їх біографій і творчих доль.

Перша зустріч Дмитра Нитченка з Іваном Багряним відбулася в Харкові, в 1930 році, роки Нитченко працював секретарем у видавництві «Література і мистецтво». Іван Багряний тоді був письменником, який починав свою літературну діяльність, а Нитченко, як і він, робив свої перші кроки в літературі. Описуючи своє знайомство з Іваном Багряним, Нитченко цитує слова з передмови до поеми Багряного «Аве Марія», яку той написав до початку 1930-х років: «Прошу не називай мене поетом, не іменуй мене поетом, бо поети нині – категорія злочинців, до якої я не належав і не хочу належати, не іменуй мене поетом, бо слово поет скорочено стало визначати: хамелеон, проститутка, спекулянт, авантурник, ледар… я хочу бути тільки людиною, яких так мало на світі, я хочу бути тільки нею». Нитченко цитує саме ці слова свідомо. Він прагне показати ту активну позицію, яку займав в 1920 – 1930-і роки Іван Багряний, як він прагнув протистояти авторитарній радянській системі, яка ставила під сумнів традиційні цінності і саме право людини бути людиною.

У книзі Дм. Нитченка опублікований 21 лист Івана Багряного. Вони були написані і послані між 1944 і 1963 роком.
У першому листі, який за поштовим штампом датується травнем 1944 року, згадується роман Івана Багряного «Тигролови», який пізніше став відомим твором української діаспорної літератури.
З другого опублікованого листа ми взнаємо, що Іван Багряний радив Дм. Нитченку переїхати з Європи до Австралії, указуючи на те, що і там можливе національне українське життя: «Кажете, що Ви записались до Австралії та не знаєте – їхати чи ні. Їхати, пане Дмитре! Нема чого тут гнити й розкладатися. А зберегти себе під оглядом національним і духовним можна прекрасно і в Австралії».

Листи Івана Багряного показові в контексті еволюції політичних переваг українських емігрантів. Якщо раніше вони дивилися на Європу як на свій ідеал, то Багряний до Європи ставився інакше. Він був далекий від ідеалізації Європи і європейців, він ставився до неї критично, іноді – навіть дуже критично. Іван Багряний свого критичного і зневажливого відношення до Європи не приховував і писав Дм. Нитченку: «Одне зле – тепер мені всі шляхи закриті на виїзд за океан. Доведеться жити в Европі. А я її ненавиджу, цю дурну, ідіотську, справді і безнадійно таки гнилу Европу разом з нашими гнилими її апологетами». Така ситуація демонструє, що післявоєнна українська еміграція стала менш єдиною і була більшою мірою схильна до політичних дискусій. З другого боку, українські інтелектуали стали політичними реалістами тому, що Європа, на території якої недавно закінчилася війна, більше не була єдиним зразком для політичної поведінки. У такій ситуації вони перестали ідеалізувати Європу, спробували поглянути на своє положення без ілюзій.

Процес переоцінки своїх європейських переваг і навіть відмова від них була характерна не тільки для однієї українс