Реферат: Львівська обласна універсальна наукова бібліотека Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові митці львівщини календар знаменних І пам’ятних дат на 2008 рік Львів – 2008

Львівська обласна універсальна наукова бібліотека

Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові


МИТЦІ ЛЬВІВЩИНИ

Календар знаменних і пам’ятних дат

на 2008 рік


Львів – 2008


Видання містить матеріали про видатних діячів культури і мистецтва Львівщини.

Призначене для науковців, працівників мистецьких і культурно-освітніх закладів, краєзнавців, викладачів, студентів, а також для всіх шанувальників мистецтва краю.

Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен і географічних назв несуть автори статей.


Упорядник Н. Письменна

Авторський колектив:

М. Зубеляк, Л. Кияновська, М. Логойда, С. Максименко, Р.Мисько-Пасічник, Я. Павличко, О. Паламарчук, Р. Яців

Редактор О. Букавіна

Відповідальна за випуск Ю. Дурдель


© ЛОУНБ, відділ мистецької

літератури, 2008

© Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові, 2008


Шановні читачі!


Ви тримаєте в руках черговий випуск краєзнавчого бібліогра­фічного видання – календар знаменних і пам’ятних дат на 2008 рік “Митці Львівщини”.

Мета – розширити знання читачів про митців краю, показати жанрову різноманітність їхньої творчості, допомогти зорієнтуватися в художній вартості мистецького доробку.

Видання відзначається широким підходом до показу персоналій.

У 2008 році відзначатимемо 100 років від дня народження Павла Кармалюка – співака; 120 років від дня народження Василя Барвінського – композитора, піаніста, музикознавця, педагога; 70 років від дня народження Стефана Турчака – диригента; 70 років від дня народження Андрія Бокотея – художника скла і кераміки, ректора Львівської академії мистецтв; 90 років від дня народження Якова Чайки – скульптора та 80 років від дня народження Володимири Чайки – співачки, педагога; 70 років від дня народження Мирослава Скорика – композитора, мистецтвознавця; 70 років від дня народження Вірослава Балея – композитора, диригента, піаніста. Цим та багатьом іншим відомим митцям присвячено статті календаря на 2008 рік.

Розвідки про митців доповнюють списки рекомендаційної бібліографії.

Документи систематизовані в такому порядку: твори митців, довідкові видання та література про життєвий і творчий шлях (спочатку українською, потім – іншими мовами) – в абетковому порядку.

Бібліографічні описи документів та скорочення слів здійснені відповідно до вимог чинних державних стандартів.

Завершують видання додатки – “Перелік імен митців-ювіля­рів 2008 р., статті про яких друкувалися у попередніх випусках “Кален­даря” та “Перелік знаменних і пам’ятних дат на 2009 рік”.

Сподіваємося, що “Митці Львівщини” стануть незамінним поміч­ником в інформаційному забезпеченні Вашої діяльності, організації дозвілля, проведенні різноманітних заходів.
^ Перелік знаменних і пам’ятних дат на 2008 рік


Січень
6 100 років від дня народження Павла Кармалюка (1908-1986), співака, педагога

^ 90 років від дня народження Євгенії Мері (1918-1991), художниці декоративно-прикладного мистецтва

9 60 років з дня смерті Григорія Кузневича (1871-1948), скульптора

^ 10 65 років від дня народження Ярослава Мотики (1943), скульптора

11 160 років від дня народження Василя Нагірного (1848-1921), архітектора

17 100 років від дня народження Григорія Синиці (1908-1996), живописця

19 115 років від дня народження Омеляна Масляка (1893-1972), художника, графіка

^ 22 80 років від дня народження Людмили Вершиніної (1928), актриси

 75 років від дня народження Івана Могитича (1933), архітектора

23 100 років з дня смерті Тита Гембицького (1842-1908), актора

24 145 років від дня народження Остапа Нижанківського (1863-1919), композитора, хорового диригента, діяча музичної культури

^ 25 125 років від дня народження Івана Багенського (1883-1967), архітектора

 100 років з дня смерті Михайла Ольшанського (1863-1908), польського і українського актора, співака, режисера. Сценічну діяльність почав у 1879 р. У 1881-1888 рр. – актор польської трупи Г. Лясоцького, українсько-польської трупи О. Бачинського; у 1889-1892 рр., 1894-1900 рр., 1905-1908 рр. – актор і режисер Руського народного театру у Львові

Лютий
2 100 років від дня народження Антона Малюци (1908-1970), графіка, живописця, мистецтвознавця

^ 8 110 років з дня смерті Івана Колесси (1864-1898), фольклориста, військового лікаря

9 105 років від дня народження Олексія Друченка (1903-1983), живописця, графіка

^ 11 100 років з дня смерті Анатоля Вахнянина (1841-1908), композитора, письменника, педагога, музично-громадського діяча

20 120 років від дня народження Василя Барвінського (1888-1963), композитора, піаніста, музикознавця, мистецтвознавця, педагога

^ 28 70 років від дня народження Стефана Турчака (1938-1988), диригента

29 140 років від дня народження Лева Лопатинського (1868-1914), актора, письменника

Березень
15 155 років від дня народження Степана Волошка (1853-1928), актора, співака, педагога

18 115 років від дня народження Володимира Качмара (1893-1964), українського і польського співака, педагога. У 1919-1920 рр. та 1927-1929 рр. – соліст Львівського оперного театру. У 1938-1946 рр. – викладач співу

^ 21 70 років від дня народження Андрія Бокотея (1938), художника скла і кераміки

27 90 років від дня народження Ірини Банах-Твердохліб (1918), художниці

28 80 років з дня смерті Тадеуша Блотницького (1858-1928), польського скульптора. 1907-1910 рр. викладав у Львівській політехніці. У 1906 р. створив пам’ятник Т. Костюшкові в м. Самборі Львівської області (не зберігся); виконував портретні погруддя, алегоричні композиції

30 215 років від дня народження Йоана-Баптиста Шімзера (1793-1856), скульптора

Квітень
^ 2 80 років від дня народження Володимири Чайки (1928), співачки, педагога

8 55 років від дня народження Віктора Камінського (1953), композитора, педагога

^ 70 років з дня смерті Івана Левицького (1875-1938), компози­тора, хорового диригента, педагога


10 105 років від дня народження Ольги Козакевич-Дядинюк (1903), художниці

^ 90 років від дня народження Якова Чайки (1918-1995), скульптора

11 70 років з дня смерті Василя Верховинця (1880-1938), композитора, диригента, хореографа, фольклориста

16 145 років від дня народження Людвіка Куби (1863-1956), чеського музикознавця, етнографа, живописця. Автор статей і досліджень: “Співучою Україною”, “Південно-руській робітничий хор”, “На Галицькій Русі”, “Лірник”. В збірнику “Лірник” вміщено численні зразки народних пісень, а також малюнки. Був знайомий з І. Франком, про якого залишив спогади, листувався з М. Лисенком, Ф. Колессою та ін.

^ 17 120 років від дня народження Йосипа Москвичіва (1888-1974), скрипаля, педагога, диригента

 80 років від дня народження Антона Шепи (1928), живописця

26 110 років від дня народження Варвари Любарт (1898-1967), актриси

28 100 років від дня народження Ярослава Лукавецького (1908-1933), художника театру

^ 30 115 років від дня народження Йосипа Станька (1893-1967), майстра малювання і різьблення по дереву

Травень
3 70 років від дня народження Миколи Обезюка (1938), скульптора

^ 9 70 років з дня смерті Тадея Купчинського (1879-1938), актора, режисера

18 130 років від дня народження Юзефи Кратохвилі-Відимської (1878-1965), художниці, графіка

^ 21 105 років від дня народження Романа Сельського (1903-1990), живописця

25 135 років з дня смерті Івана Лаврівського (1822-1873), композитора, диригента

28 100 років від дня народження Олекси Шатківського (1908-1979), живописця, графіка

 95 років з дня смерті Олександра Бандровського (1860-1913), польського співака. Дебютував у Львові 1881 р.; виконував баритонові партії в оперетах, грав невеликі драматичні ролі, згодом – тенорові партії в театрах Львова (1886-1901)

29 165 років від дня народження Владислава Лозинського (1843-1913), польського мистецтвознавця, письменника. Його драма “Приблуда” (1862 р.) під назвою “Школяр на мандрівці” (музика М. Вербицького) у 1866-1880 р. ставилась в Руському народ­ному театрі у Львові. Мистецтвознавчі монографії: “Церковне малярство на Русі” (1887 р.), “Львівське мистецтво в XVI i XVII ст. Архітектура і різьблення” (1898 р.), “Львівське золотар­ство 1384-1640” та ін.

Червень
7 70 років з дня смерті Миколи Вороного (1871-1938), історика і діяча українського театру, актора, режисера, перекладача

^ 10 125 років від дня народження Ольги Олександри Дучимінської (1883-1988), мистецтвознавця, етнографа, фольклориста, поетеси

10 120 років з дня смерті Дмитра Андрейка (1864-1888), композитора, хорового диригента

^ 15 170 років від дня народження Йосипа Вітошинського (1838-1901), хорового диригента, педагога

 110 років від дня народження Ольги Плешкан (1898-1985), художниці

^ 17 125 років від дня народження Осипа Білоскурського (1883-1943), майстра художньої кераміки

20 155 років від дня народження Олександра Мишуги (1853-1922), співака, педагога

^ 23 105 років від дня народження Марії Сельської (1903-1980), художниці

25 135 років від дня народження Андрія Гаєка (1873-1949), співака

26 65 років від дня народження Михайла Ваньовського (1943), хореографа

29 120 років від дня народження Тадея Маєрського (1888-1963), композитора, піаніста, педагога

^ Липень
6 105 років з дня смерті Зигмунда Горголевського (1845-1903), польського архітектора. З 1893 р. працював у Львові, де за його проектом у 1897-1900 рр. споруджено Львівський театр опери та балету (в стилі неоренесансу з використанням необароко)

^ 10 70 років від дня народження Франца Черняка (1938), художника скла

13 70 років від дня народження Мирослава Скорика (1938), композитора, мистецтвознавця

14 135 років від дня народження Зигмунда Балька (1873-1941), польського і українського художника театру. У 1895-1930 рр. працював художником польського театру, одночасно у 1902-1905 рр. в Руському народному театрі оформляв вистави “Катерина” М. Аркаса, “Відьма” М. Лисенка (1902 р.), “Пісні в лицях” М. Кропивницького (1903 р.); оформляв інтер’єри Львівського оперного театру (1901 р.)

 ^ 90 років від дня народження Володимира Лизогуба (1918), режисера

17 80 років від дня народження Зенона Дашака (1928-1993), альтиста, педагога

22 105 років з дня смерті Корнила Устияновича (1839-1903), живописця

31 250 років від дня народження Ігнація Хамбреза (1758-1842), чеського художника, архітектора, теоретика мистецтва. Очолював у ліцеї кафедру сільського господарства і вищого будівництва; 17 років керував кафедрою цивільного будівництва у Львівському університеті, нагороджений золотою медаллю; здійснив реконструкцію будівлі університету (1826-1828 рр.); перебудував арсенал Сенявських (нині відділ мистецтв Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України); спроектував палац Потоцьких

Серпень
^ 3 70 років від дня народження Олега Минька (1938), художника декоративно-прикладного мистецтва

4 130 років від дня народження Марії Водзицької (1878-1966), художниці

^ 12 95 років від дня народження Євгена Дзиндри (1913-1983), скульптора

 70 років з дня смерті Семена Семдора (1888-1938), актора, режисера

20 75 років від дня народження Івана Самотоса (1933), скульптора

25 75 років від дня народження Ніни Байко (1933), співачки, педагога

^ 28 115 років від дня народження Андрія Коверка (1893-1967), скульптора, різьбяра по дереву

 95 років від дня народження Віри Свєнціцької (1913-1991), мистецтвознавця

 ^ 70 років з дня смерті Євгена Купчинського (1867-1938), композитора, диригента, цитриста

30 120 років з дня смерті Григорія Шашкевича (1809-1888), музичного діяча, священика

^ 31 115 років від дня народження Нестора Нижанківського (1893-1940), композитора, піаніста, музичного критика

Вересень
1 110 років від дня народження Богдана Дрималика (1898-1956), піаніста, композитора, фольклориста

^ 5 125 років від дня народження Євгена Форостини (1883-1951), композитора, диригента, педагога

9 70 років з дня смерті Миколи Бенцаля (1891-1938), режисера, актора

^ 10 105 років від дня народження Яреми Стадника (1903-1946), актора, співака, режисера

 65 років від дня народження Лариси Кадирової (1943), актриси

 100 років з дня смерті Степана Яновича (1862-1908), актора, співака, режисера

13 120 років від дня народження Йозефа Мунцлінгера (1888-1954), чеського співака, режисера. Навчався в гімназії у Львові, випускник філософського факультету Львівського університету та консерваторії у Львові. У 1911-1913 рр. – соліст та режисер Оперного театру у Львові. Автор праць з теорії оперної режисури та перекладач лібрето

 ^ 120 років від дня народження Софії Стадникової (1888-1959), співачки, драматичної актриси

19 175 років від дня народження Андрія Грабовського (1833-1886), польського художника. З 1866 року працював у Львові. Його твори: “Ловля риби” (бл. 1853 р.), “Автопортрет” (1862 р.), “Портрет І. Воробкевича”, “Гаврилко з Карпат” (1864 р.) та ін.

Жовтень
3 85 років від дня народження Ігоря Седака (1923), архітектора

^ 6 80 років від дня народження Станіслава Серветника (1928), живописця

8 150 років від дня народження Тадеуша Блотницького (1858-1928), польського скульптора (див. березень ц.р.)

 ^ 70 років з дня смерті Гната Хоткевича (1877-1938), мистецтвознавця, актора, режисера, бандуриста, композитора, письменника

11 125 років від дня народження Романа Прокоповича-Орленка (1883-1962), співака, педагога

^ 14 95 років від дня народження Ореста Гижі (1913), етнографа

 95 років від дня народження Мирона Левицького (1913-1993), живописця, графіка, майстра сакрального мистецтва

^ 18 100 років від дня народження Дарії Гординської-Каранович (1908-1999), піаністки

19 100 років від дня народження Софії Лісси (1908-1980), польського музикознавця, педагога (див. ц.р. статтю)

^ 21 70 років від дня народження Вірослава (Вірка) Балея (1938), композитора, диригента, піаніста

24 100 років від дня народження Марії Яреми (1908-1958), скульптора, живописця


Листопад

2 130 років від дня народження Антона Манастирського (1878-1969), живописця

^ 8 125 років від дня народження Івана Косиніна (1883-1959), скрипаля, художника

9 105 років від дня народження Марії Степової (1903-1984), актриси

10 135 років від дня народження Володимира Пещанського (1873-1926), архітектора, реставратора, художника, мистецтвознавця

16 130 років від дня народження Михайла Паращука (1878-1963), скульптора

 ^ 125 років від дня народження Богдана Вахнянина (1883-1940), композитора, диригента, педагога


Грудень

2 135 років від дня народження Омеляна Терлецького (1873-1958), диригента, педагога

 ^ 75 років від дня народження Олександра Грицака (1933-2001), хорового та оперно-симфонічного диригента, педагога

4 80 років з дня смерті Степана Волошка (1853-1928), актора, співака, педагога

 ^ 80 років від дня народження Андрія Рудницького (1928), архітектора

6 105 років від дня народження Миколи Колесси (1903-2006), композитора, диригента, педагога

^ 7 120 років від дня народження Левка Лепкого (1888-1971), композитора, публіциста

8 135 років від дня народження Марії Фіцнерівни-Морозової (1873-1920), співачки і драматичної актриси

^ 12 105 років від дня народження Олеся Степового (1903-1933), режисера

15 90 років від дня народження Андрія Шуляра (1918), архітектора

 425 років з дня смерті Івана Федорова (?-1583), російського та українського друкаря

17 115 років від дня народження Мечислава Гембаровича (1893-1984), мистецтвознавця

18 95 років з дня смерті Теодора Ригера (1841-1913), польського скульптора. Створив серію алегоричних скульптур для будинку Крайового галицького сейму у Львові (1881 р., тепер Львівський університет); погруддя Ю. Коссака, Я. Матейка, постать М. Коперніка та ін.

 90 років з дня смерті Генрика Ярецького (1846-1918), польського композитора, диригента, педагога. 1874-1900 рр. працював головним диригентом Львівської опери. З 1900 р. керував хорами та викладав. Автор 9 опер, у т.ч. “Мазепа” за Ю. Словацьким (1876 р.), симфонічних увертюр, камерно-інструментальної музики, для хору з оркестром “Дума українська”, церковних творів, солоспівів

^ 20 95 років з дня смерті Євгенії Барвінської (1854-1913), співачки, піаністки

24 135 років від дня народження Адама Дідура (1873-1946), польського співака, педагога. У 1932-1939 рр. працював у Львові художнім керівником Оперного театру, професор Консерваторії ім. К. Шимановського і Польського музичного товариства

^ 27 110 років з дня смерті Юліана Захаревича (1837-1898), архітектора


У 2008 році виповнюється:

435 років від дня народження Яна Пфістера (1573-1642), польського скульптора. Оздоблював каплицю Боїмів (1609-1611 рр.), над­гробки Я. Свацовського у старому Домініканському костьолі у Львові (бл. 1614 р.)

^ 435 років від дня народження Семена Терлецького (1573-1617), живописця

415 років з дня смерті Фабіана Кальпа (?-1593), золотаря

390 років з дня смерті Павла Римлянина (?-1618), архітектора

370 років з дня смерті Адама Покори (?-1638), архітектора

250 років від дня народження Юзефа Францішека Пічмана (1758-1834), польського і українського живописця. З 1794 по 1806 рр. жив у Львові, де виконав багато портретів на замовлення, картини на міфологічні та біблійні сюжети – “Адам і Єва у раю”, “Спляча німфа й сатир”, “Ахілл з Фетідою” та ін.

^ 240 років від дня народження Михайла Биленя (1768-1844), архітектора, представника бойківської архітектурної школи

215 років від дня народження Яна Машковського (1793-1865), польського живописця. У 1835-1844 рр. викладав малюнок у школі при Львівському університеті. Працював у галузі жанрового живопису

^ 205 років від дня народження Остапа Білявського (1803-?), художника

200 років від дня народження Франца Пероутки (1808-після 1870), чеського художника, педагога. Працював викладачем креслення у Бродівській (1855-1857 рр.) та Львівській (з 1857 р.) реальних школах. Як художник працював у стилі пізнього бідермайєру, популярного тоді в Галичині

^ 190 років від дня народження Кароля Ауера (1818-?), графіка

185 років від дня народження Костянтина Дзбанського (1823-1897), польського живописця, графіка. Працював у Жовкві та Львові з 1855 р.; виконав твори “Пастух з околиць Львова” (1859 р.), “Хлопчик” (1865 р.), “Дівчина з голубкою” (1884 р.) та ін.

^ 180 років від дня народження Франца Тепи (1828-1889), художника

165 років від дня народження Вікентії Лукасевич (1843-бл. 1900), актриси

165 років від дня народження Антона Моленцького (1843-1874), актора, режисера

155 років від дня народження ^ Владислава Плошевського (1853-1892), актора, художника театру

150 років від дня народження Людвіка Бальдвіна-Рамульта (1858-1929), архітектора

150 років від дня народження ^ Адольфа Віктора Вайса (1858-?), польського архітектора. Автор проектів: палацу Дідушицьких (1894 р., вул. М. Лисенка, 15); медичного закладу (1891 р., вул. Смаль-Стоцького, 9); житлових будинків у Львові; костьолів на Львівщині

^ 150 років від дня народження Владислави Гостинської (1858-1934), скульптора

150 років від дня народження Станіслава Рейхана (1858-1919), польського живописця. Жив у Львові, керував оформленням плафона Львівського оперного театру

^ 145 років з дня смерті Йосифа Левицького (1810-1863), композитора, музикознавця

140 років від дня народження Дениса Леонтовича (1868-1887), піаніста, композитора

135 років від дня народження ^ Філомени Лопатинської (1873-1940), актриси, співачки

130 років від дня народження Олександра Лушпинського (1878-1944), архітектора

125 років від дня народження ^ Романа Ганінчака (1883-1923), композитора, диригента

105 років з дня смерті Юліана Марковського (1846-1903), польського скульптора. Автор численних пам’ятників на Личаківському кладовищі

^ 100 років від дня народження Михайла Ольхового (1908-1983), співака

85 років з дня смерті Ванди Монне-Млодницької (1850-1923), польського скульптора. Виконано ряд скульптурних робіт на Личаківському кладовищі

^ 80 років з дня смерті Луки Снігура (1846-1928), майстра дерев’яного будівництва, різьбяра

60 років з дня смерті Петра Сороки (1891-1948), актора

6 січня

Могутня сила таланту


До 100-річчя від дня народження

Павла Кармалюка (1908-1986)


Кармалюк і театр – невід’ємні поняття, а Кармалюк і Львівський театр опери та балету – епоха: велика і хвилююча, складна й багата мистецька біографія...

Минуло лише 15 років, як немає з нами, а, на жаль, рідко почуєш згадку про Великого майстра. Навіть серед колег!

Він прожив гарне і довге життя. Народився 6 січня 1908 року. Обдарований хлопець з села Осівці Житомирської області перед самою війною закінчує Київську консерваторію. І лише після служби у фронтових ансамблях потрапляє на омріяну оперну сцену. Це був Львів 1944 року. Йому – містові-красеню, місту давніх мистецьких традицій і здобутків Павло Кармалюк віддав усе своє професійне єство: до 1970 року – провідний соліст Львівської опери, в останні п’ятнадцять літ – професор Львівської консерваторії.

Скільки б я не писала про Павла Петровича Кармалюка, це визначення з першого мого допису про Співака не можу не повторити. Іншого окреслення його могутнього таланту не знаходжу. Тому ця фраза переходить з писаних мною матеріалів постійно. То ж хай пробачить мені читач певну обмеженість у характеристиці великого співака і актора. Я вважаю її епіграфом.

Співати до 70 років і ТАК (!) міг тільки володар виняткового обдарування від Бога. Для ювілейної імпрези митець обрав чи не найулюбленішу партію – Ріголетто. Вже “театральний” пенсіонер, професор Львівської консерваторії вирішив здивувати не лише своїх шанувальників. Усіх, хто заповнив “по вінця” зал Львівської опери. Професор перевершив сподівання і своїх вихованців, які співали з ним у виставі. Ріголетто Кармалюка “звучав”, як у молодості. Блискуче! Напевне, надихали й колишні його учні: неперевершена Джільда Володимири Чайки, Герцог – Володимира Федотова, який разом з дружиною Іриною Захарко приїхав з Києва, Спарафучілє – майстра високої артистичної і вокальної культури Віктора Лужецького, Монтерюне – Олександра Громиша, Марулльо – Олександра Чепурного.

Вибудовуючи партію Ріголетто, Кармалюк чітко розставляв акценти, вдало розподіляв емоційні барви, динаміку, що формували складний образ. Переповнений зал “шквально” аплодував і буквально ридав від захоплення та смутку... Львівська публіка прощалась з великою мистецькою епохою, ім’я якій – Павло Кармалюк. Були і будуть у Львівському оперному театрі прекрасні співаки-актори. Та Кармалюк – один. Ніким неперевершений Митець-Художник, яким захоплювались і якого обожнювали. В інший час він міг би дивувати меломанів цілого світу. Але... Навіть незважаючи на те, що він був удостоєний найвищого звання – народний артист СРСР, комуністичні бонзи твердили одне: “Не пущать!”

Мистецьке змужніння співака проходило разом з колективом театру. Вироблялась, шліфувалась акторська майстерність, утверджу­валась самобутність. На рахунку цього яскравого представника національної вокальної школи багато партій ліричного і драматичного баритона – різних за характером, часовим виміром, стилем і емоційністю.

“Книга” театральних рецензій рясніє блискучими оцінками Кармалюкового таланту. Перегорнімо її окремі сторінки: “Вокальною” майстерністю артист Павло Кармалюк захоплює з першого кроку на сцені. У нього не тільки рівний, красивий голос, а й виразне фразування...” (Про партію Ріголетто – “Комсомолец Кубани”, 1958).

“Різноманітними вокальними і сценічними відтінками П. Кармалюк розкриває образ Короля: самовпевненим, деспотичним на початку і розгубленим в кінці опери” (“Далібор” Б. Сметани, “Львовская правда”, 1950).

“Як завжди, виявився на висоті свого завдання і захопив слухачів артист П. Кармалюк у партії Ренато” (“Бал-маскарад” Дж. Верді, “Вільна Україна”, 1955).

“Амонасро приковує увагу слухачів, надає патріотичній темі значення однієї із стрижневих ліній вистави” (“Аїда” Дж. Верді, “Львовская правда”, 1958).

“Прекрасно співає П. Кармалюк партію Єлецького і всім своїм зовнішнім сценічним малюнком створює завершений, майстерно виписаний портрет спокійної, стриманої, внутрішньо цільної людини” (“Пікова дама” П. Чайковського, “Вільна Україна”, 1953).

“Артист П. Кармалюк у ролі Демона найбільше чарує красою свого голосу, винятковою благородністю, м’яким, але таким насиченим тембровим розмаїттям. Кармалюку добре вдаються епізоди партії: романс Демона артист співає вільно, досягаючи плавної, насиченої кантилени. Виразна опуклість і рівність звуку, широта вокальної лінії приносить слухачеві справжню насолоду” (“Демон” А. Рубінштейна, “Львовская правда”, 1954).

“Кармалюк має небувалої краси баритон... З артистичних робіт його образ займає перше місце. Благородною, стриманою грою він створює яскравий образ старого гетьмана (Мазепи)” (“Мазепа” П. Чайковського, “Правда України”, 1963).

Колектив Львівського оперного театру завжди тяжів до творчих відкриттів, мав у репертуарі не один твір, написаний на замовлення композиторами-сучасниками. Можливо, не всі постановки-першопро­читання стали досягненням української музично-сценічної драматур­гії, не всі знаходили прочитання в інших театрах. Однак бажання театру збагатити свій репертуар творами сучасних авторів заслуговує на увагу і свідчить, що його творчі працівники не йшли торованими шляхами.

У перших рядах завжди був Павло Кармалюк. У багатьох операх пропонував свою інтерпретацію образу, не спираючись на усталені канони. Павло Кармалюк дав перше сценічне життя “баритоновим” героям в операх “Багряні зірниці” С. Жданова (Хома), “Назар Стодо­ля” К. Данькевича (Гнат), “Лісова пісня” В. Кирейка (дядько Лев), “Украдене щастя” Ю. Мейтуса (Михайло Гурман), “Заграва” А. Кос-Анатольського (Максим), Богдан Хмельницький в однойменній опері К. Данькевича.

У виконанні Кармалюка приваблює різноманітність емоційних “планів”, тонка індивідуалізація художніх образів і завдань... Йому вдаються і народнопісенний репертуар, в якому співак захоплює ліричною широтою звучання, дивовижною сердечністю і щирістю почуття, і героїчний образ Богдана Хмельницького, і такий своєрід­ний, складний характер, як Михайло Гурман в “Украденому щасті”. Великий і красивий баритон Кармалюка, дивовижно чутливий до кожного з цих таких різнопланових образів, в залежності від їхніх характерів, звучить то як ліричний, то як героїчний” (“Советская музыка”, 1962, № 10).

“Не маючи попередників, актор виявив самостійність у створенні і розумінні Гната. Тут виявилась майстерність актора і театру. Поста­новка стала мистецьким внеском у спадщину музично-театральної культури” (“Назар Стодоля” К. Данькевича, “Культура і життя”, 1961).

“Складний образ Михайла Гурмана знайшов багате музичне розкриття. Він егоїстичний, грубий, але в ньому приховані й глибокі людські риси...” (“Украдене щастя” Ю. Мейтуса, “Культура і життя”, 1961).

“Глибоким знанням народних характерів, високою моральною та сценічною майстерністю приваблює образ Хоми у виконанні П. Кармалюка. Хома-Кармалюк – це могутня сила, що нагадує Варлаама з опери М. Мусоргського “Борис Годунов” (“Багряні зірниці” С. Жданова, “Вільна Україна”, 1959).

“Яскравий, хвилюючий образ Максима створив народний артист УРСР П. Кармалюк. Вокальна майстерність артиста з особливою силою розкривається у проникливому, напрочуд правдивому виконанні пісні про сокола” (“Заграва” А. Кос-Анатольського, “Правда Украины”, 1957).

Це лише окремі сторінки великої театральної біографії митця. Такою ж об’ємною була і педагогічна праця професора на кафедрі сольного співу Львівської консерваторії. Помер 8 червня 1986 р. у Львові.

Нове покоління майстрів, прийшовши на зміну Павлові Петровичу, продовжує ту високу естетику, яку творив незабутній Павло Кармалюк.


Із книги:

Паламарчук О. Світ моїх зацікавлень. – Л.: Сполом, 2006. – 400 с.


Література


Кармалюк Павло Петрович // Мистецтво України: Біогр. довід. – К., 1997. – С. 288.

Кармалюк Павло Петрович // Митці України: Енциклопед. довід. – К., 1992. – С. 288.

Лисенко І. Кармалюк Павло Петрович // Лисенко І. Словник співаків України. – К., 1997. – С. 128.


* * *

Кауфман Л.С. Кармалюк Павел Петрович // Муз. энцикл. – М., 1976. – Т. 2. – С. 727.


* * *

Горак Р. Повернення Павла Кармалюка// За вільну Україну. – 2002. – 14 трав.

Мазепа Л., Мазепа Т. Шлях до музичної академії у Львові. В 2 т. Т. 2. Від консерваторії до Академії (1939-2003). – Л.: Сполом, 2003. – 200 с. – Із змісту: [Про П. Кармалюка]. – С. 93-95.

Паламарчук О. Могутня сила таланту // Паламарчук О. Світ моїх зацікавлень. – Л., 2006. – С. 80-84.

Паламарчук О. Музичні вистави львівських театрів (1776-2001) /Ф-т культури і мистец. ЛНУ ім. І. Франка. – Л., 2007. – 446 с. – Із змісту: [Про П. Кармалюка]. – С. 278, 289, 290, 293, 306, 310.

Паламарчук О. Пилип’юк В. Львівська Опера=The Lviv Opera Housе: Фотоальбом. – Л.: Світло й Тінь, 2000. – 155 с.: іл.– Із змісту: [Згадка про П. Кармалюка]. – С. 112.

Терещенко А. Львівський державний академічний театр опери та балету імені Івана Франка: Піввік. творч. шлях. – К., 1989. – 206 с. – Із змісту: [Про П. Кармалюка]. – С. 43-45, 60.

Чайка В. Павло Кармалюк: Життя та творчість актора, співака, вчителя. – Л.: Місіонер, 2002. – 134 с.


2 лютого

У трьох вимірах: національний трагізм і утвердження ідентичності


До 100-річчя від дня народження

Антона Малюци (1908-1970)


На мистецькій карті Галичини Антін Малюца належить до покоління, життя якого відбулося у трьох вимірах ХХ сторіччя – передвоєнного, воєнного і післявоєнного – еміграційного періоду. Народився майбутній митець 2 лютого 1908 р. у родині галицького священика в с. Токи, поблизу Збаража на Тернопіллі.

Вдома отримав добре виховання із глибоко національною та патріотичною основою, яке зазвичай в ті часи було у священицьких сім’ях українського суспільства. 1921-1926 рр. молодий Антін навчався в Українській гімназії у Тернополі. Навчання в гімназії стало продовженням формування його світогляду в атмосфері першорядних наставників та вчителів. Хист до малювання, що рано проявився в юнака, приводить 1926 р. до Мистецької школи О. Новаківського у Львові. Цього ж року на звітній виставці учнів він вперше експонує свої твори, які в майбутньому дали добрий зажинок. Так, протягом 1931-1934 рр. А. Малюца бере участь у численних виставках учнів школи та Українського Товариства Прихильників Мистецтва (УТПМ) у різних містах Галичини. Активну позицію у тогочасному мистецькому процесі засвідчує членство у молодіжній творчій групі “Руб” 1932 р. та вихід у світ 1933 р. у Львові мистецького альманаху “Карби”. На ретроспективній виставці українського мистецтва за ХХХ літ в Національному музеї у Львові 1935 р. як член групи “Руб” виставив два олійні твори під назвою “Доми” і “Жіночий портрет”, виконані в акварельній техніці. У 1935-1939 рр. навчається в Держав­ному інституті пластичного мистецтва у Львові. Водночас відвідує курс графіки відомого професора Людвіга Тировича у Львівській політехніці та оздоблює церкви в Галичині. Так, у церквах сіл Лука і Лісиска, що поблизу м. Золочева разом із маляром Степаном Луциком виконує поліхромію. У рідному с. Токи розмальовує каплицю.

Під час Другої світової війни викладав у Мистецько-промисловій школі у Львові, де керували М. Осінчук та В. Нагірний. Це був час, коли маляр стояв на порозі нового періоду в житті – великих і трагічних перемін із присмаком невтішної ностальгії назавше. Його чекала розлука із рідним краєм. А поки що – 1941 і 1942 роки – Малюца – учасник виставок Спілки прихильників українського образотворчого мистецтва, безперечно, свідомо знаючи, що це була остання інтелектуальна данина Рідному Краєві і собі.

1944 р. зі зміною воєнної карти розпочалася його емігрантська епопея. Маляр виїжджає до Німеччини, де знаходить притулок до 1950 р. Відомо, що на цей період він був членом Української Спілки Образотворчих Мистців. Тривалий час займався проблемами мистецького життя у таборі для переміщених осіб, зокрема влаштовував виставки українських малярів-емігрантів. У 1947 р. в Реґенсбурзі виходить Каталог мистецької виставки, у діловий комітет якого було залучено і А. Малюцу. На цій виставці маляр виставив 26 графічних творів, з-поміж них серію рисунків “Мандрівка в темряві”, українська церковна архітектура “Дзвіниця в Синевідську-Вижне”, “Церква в Карпатах”, “Церква в Підгородці”, “Церква в с. Чертежі” та ряд творів, присвячених враженням із чужини “Провулок в Віндегаймі”, “Вид з Ансбаху”, “Вид з Ріденбургу”. Також виставляли свої роботи С. Луцик, М. Бабій, Ю. Тарнович. У Вільному універси­теті в Мюнхені вивчає етнографію, археологію та філософію.

1950 р. А. Малюца виїжджає до Нью-Йорка. Там, у цілком нових умовах, продовжує гуртувати довкола себе таланти. Цьому сприяє місце членства в Об’єднанні мистців українців у Америці. Як його організатор та член, а згодом голова журі управи та екпонент ряду виставок, зокрема 1956, 1959, 1964 років, що відбулися в Нью-Йорку, він виставляє виконані в олійній техніці досконало технічно і бездоганно пейзажі “Яр Ніяґари”, “Королівське озеро”, “Ліс”, “Над потоком”, “Дерево”, “Краєвид”. На виставці українського мистецтва заходами Українського виставкового комітету в Детройті 24 вересня-2 жовтня 1960 р. виставлено серію рисунків – “Блукання в темряві”. На першій виставці Нью-Йоркського відділу Об’єднання мистців українців в Америці 1964 р.  та на Третій виставці відділу ОМУА в Нью-Йорку 1968 р. експонував олійний “Етюд”.

За слушним зауваженням мистецтвознавця Л. Волошин, “естамп­на графіка є найсильнішою у творчому доробку А. Малюци”. Викона­ні бездоганно офорти мистця “Могила на Чорнім шляху” (1941 р.), “Дзвіниця в Чубині” (1941 р.), літографія “Пейзаж” 1930-х років. (Твори виставлялись на виставці, присвяченій 80-літтю Мистецької школи Олекси Новаківського у Львові, в залах Національного музею у Львові на вул. Драгоманова, 42).

Активна життєва позиція митця сягала й інших культурно-громадських ділянок. Був членом управи Літературно-Мистецького Клубу в Нью-Йорку, членом НТШ та ряду інших організацій.

Перу Малюци належать і мистецтвознавчі праці. Остання з них надрукована у збірнику “Степан Луцик” (до речі, так і не була дописана через передчасну смерть автора).

17 червня 1970 р. Малюца відійшов у засвіти. Похований на укра­їнському цвинтарі в Бавнд Бруку. Його посмертна виставка 1972 р. в залах Літературно-Мистецького Клубу в Нью-Йорку, влаштована Об’єднанням мистців українців в Америці, засвідчила, яку непоправну втрату понесло новітнє малярство в особі Антона Малюци.

У некролозі, поданому в часописі “Нотатки з мистецтва”, зазначено, що Малюці “обставини українського життя в Галичині між двома війнами не давали змоги поглибити свої мистецтвознавчі зацікавлення, які досить часто переважали над власними творчими проблемами. Багато, радо і цікаво писав при кожній нагоді, а позбавлений рідного ґрунту на чужині не мав змоги, за щоденною працею належно поглибити й поширити свої мистецтвознавчі проблеми, які безнастанно турбували його творчу натуру. Болів безґрунтям чужини, змучений умовинами еміґраційного життя відійшов від нас ще відносно молодим і творчим. У своїх малярських і особливо графічних працях шукав сильної підбудови в українському народному мистецтві та будівництві. В упорядкованих державних відносинах такі мистці бувають дуже корисні в ділянці мистецького шкільництва, як мистці-ентузіясти національної культури.”

У Львові окремі твори А. Малюци збереглися тільки у Національному музеї у Львові та приватних колекціях.


Ярослава Павличко, старший науковий співробітник

Національного музею у Львові,

член Національної спілки письменників України


Література


Малюца Антін // Енцикл. українознав. – Л., 1994. – Т. 4. – С. 1452.


* * *

Антін Малюца // Каталог мистецької виставки українських мист­ців м. Регенсбургу та Регенсбурської округи 1947 р. – Мюнхен, 1947. – 47 с. – Із змісту: [Про А. Малюцу]. – С. 13, 16-17, 38, 39.

Антін Малюца // Книга творчости українських мистців поза Бать­ківщиною. – Філядельфія Па, 1981. – С. 308-311.

Антін Малюца // Нотатки з мистецтва. – Філядельфія, 1971. – № 11. – С. 58.

Малюца Антін // Виставка українського мистецтва: Заходами Укр. виставк. ком. в Дітройті, 24 верес. – 2 жовт. 1960 р. – Дітройт, 1960. – С. 14, 26.

Малюца Антін (1908-1970) // Волошин Л. Мистецька школа Олек­си Новаківського у Львові: Біогр. сл