Реферат: Та «Приладобудування». Складається з теоретичної та практичної частин

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”


Л.В. Ханнанова

МЕДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ
ТА ОСНОВИ ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ


Навчальний посібник для студентів Міжуніверситетського
медико-інженерного факультету НТУУ “КПІ”


КИЇВ 2010

Посібник з курсу «Медична термінологія та основи латинської мови» призначений для студентів спеціальності «Комп’ютерні науки» та «Приладобудування». Складається з теоретичної та практичної частин. У теоретичній частині представлена коротка граматика латинської мови, велика увага приділяється вивченню способів творення термінів та назв медичних приладів. Подано понад 20 таблиць із зразками відмінювання різних частин мови та греко-латинськими дублетами, що використовуються при термінотворенні.

У практичній частині містяться вправи та контрольні запитання для засвоєння теоретичного матеріалу, 100 найбільш поширених латинських сентенцій. Наприкінці книги додано зразки двох контрольних робіт та таблиці греко-латинських дублетів іменників.

Для студентів медико–інженерного факультету, та всіх, хто цікавиться латинською медичною термінологією.


Рецензенти:

О.В. Кожушний, канд. філол. наук (Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка),

С.І. Лехніцька (Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця)

ЗМІСТ

Передмова 7

Вступ 9

ФОНЕТИКА

§1.Латинський алфавіт 14

§2.Голосні 15

§3.Дифтонги 16

§4.Приголосні літери та їх вимова 17

§5.Буквосполучення приголосних з голосними 21

§6.Диграфи 22

§7.Вправи 22

§8.Лексичний мінімум 27

§9.Контрольні запитання 28

§10.Наголос. Довгота і короткість складів 29

§11.Вправи 30

§12.Контрольні запитання 33

МОРФОЛОГІЯ

§13.Дієслово (Verbum). Загальні відомості 33

§14.Теперішній час дійсного способу активного і пасивного стану (Praesens indicatīvi actīvi et passīvi 35

§15.Допоміжне дієслово бути (sum, esse) 36

§16.Наказовий спосіб (Modus imperatīvus) 37

§17.Вправи 38

§18.Лексичний мінімум 39

§19.Контрольні запитання 40

§20.Структура анатомічного терміна 40

§21.Іменник (Nomen substantīvum). Загальні відомості 41

§22.Визначення відміни іменника 43

§23.Визначення основи іменника 43

§24.Таблиця закінчень іменників в Nom. Sing., Gen. Sing 45

§25.Парадигми відмінювання іменників 46

§26.Неузгоджене означення 48

§27.Вправи 49

§28.Лексичний мінімум 50

§29.Контрольні запитання 51

§30.Прикметник (Nomen adiectīvum). Загальні відомості 52

§31.Групи прикметників 54

§32.Узгодження прикметників з іменниками в медичних термінах 57

§33.Вправи 58

§34.Лексичний мінімум 60

§35.Контрольні запитання 60

^ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВОТВІР

§36.Вступ до медичної термінології 61

§37.Способи словотворення 61

§38.Греко-латинські дублети 63

§39.Утворення термінів за допомогою префіксів 64

§40.Вправи 68

§41.Суфіксація 69

§42.Вправи 71

§43.Лексичний мінімум 72

§44.Контрольні запитання 73

§45.Основоскладання 73

§46.Особливості основоскладання 74

§47.Терміноелементи 75

§48.Вправи 79

§49.Контрольні запитання 81

§50.Словотвір у клінічній термінології 81

§51.Суфікси –ōsis, -ismus, -ītis, -ōma у клінічній термінології 83

§52.Медико – технічна термінологія 84

§53.Вправи 86

§54.Лексичний мінімум 88

§55.Контрольні запитання 88

§56.Хімічна номенклатура латинською мовою 89

§57.Назви кислот, окисів, солей 91

§58.Лікарські форми 92

§59.Вправи 93

§60.Контрольні запитання 94

§61.Вплив грецької мови на утворення медичної термінології 95

§62.Антична міфологія. Терміни, що мають міфологічне походження 96

§63.Підсумкові контрольні запитання 102

^ Латинські сентенції 104

Додатки 109

Додаток 1. Робоча навчальна програма курсу «Медична

термінологія та основи латинської мови» для

студентів Міжуніверситетського медико –

інженерного факультету 109

Додаток 2. Завдання для контрольної роботи з розділу

«Фонетика» 110

Додаток 3. Завдання для контрольної роботи з розділу

«Термінологічний словотвіровотвір 111

Додаток 4. Греко-латинські дублети, що позначають органи,

частини тіла 112

Додаток 5. Грецькі терміноелементи, що позначають вчення, науку,

метод діагностичного обслідування, лікування,

страждання 113

Додаток 6. Греко-латинські дублети на позначення органів та

тканин 114

Додаток 7. Грецькі терміноелементи, що позначають

патологічні зміни органів та тканин, терапевтичні

і хірургічні прийоми 115

Додаток 8. Греко-латинські дублети на позначен.ня тканин,

органів, виділень, статі, віку 117

Додаток 9. Одиночні терміноелементи, що позначають

функціональні і патологічні стани,процеси 119

Додаток 10. Одиночні терміноелементи, що позначають

різні фізичні якості, відношення та інші ознаки 121

^ Список використаної літератури 124

ПЕРЕДМОВА

Оволодіння будь-якою професією відбувається в процесі послідовного оволодіння професійною мовою, в тому числі і системою спеціальних понять та термінів, які складають її основу. Сучасна медична термінологія – надзвичайно широка і складна система термінів. В ній налічується декілька сотень тисяч слів та словосполучень. Специфіка медичної термінології полягає у багатовіковому застосуванні латинської мови та термінів у професійній діяльності не тільки медичних фахівців, але й науковців всіх галузей знань.

Вивчення латинської мови на медико-інженерному факультеті і факультетах інформаційного та біотехнічного профілів вищих навчальних закладів обумовлене тим, що свідоме оволодіння науками, а особливо термінологією, неможливе без попереднього знайомства з граматичними, лексичними і словотвірними основами латинської мови. Так як наш факультет спеціалізується на підготовці інженерів-медиків, то під час роботи вони часто будуть зустрічатися з анатомічною, гістологічною, клінічною та іншими номенклатурами. Латинь і грецька створили основи технічної термінології і, особливо, приладобудування. Майже всі медико-технічні терміни, особливо назви інструментів, приладів і апаратів, отримали назви від латинських і грецьких слів.

Основне завдання нашого курсу – оволодіти термінологією на рівні вільного використання термінів на всіх етапах навчання. Після закінчення курсу студенти зможуть коректно використовувати латинську анатомічну, гістологічну, клінічну і медико-технічну термінологію.

Матеріал посібника поділено на 9 частин-лекцій, в яких за навчальним планом розглядаються граматичні та загальнокультурні теми, пов’язані з профілюючою спеціальністю студентів.

Вивчення медичної термінології не можливе без основ латинської мови, а саме, фонетики (розділ «Фонетика»), де вивчаються принципи прочитання та наголошення слів, а в подальшому термінів.

Враховуючи специфіку медичних термінів та виразів, у розділі «Морфологія» в основному вивчаються називний та родовий відмінки. В той же час студенти отримуватимуть потрібні знання із загальної системи відмінювання латинських іменників та прикметників, їх узгодження в межах терміна. Інші частини мови розглядатимуться й вивчатимуться відповідно до їхньої питомої ваги в медичній документації та лексиці.

Велика увага приділяється розділу «Термінологічний словотвір», де студенти засвоюють головні принципи словотвору, найуживаніші терміноелементи, суфікси, префікси й загальні корені, відповідний лексичний мінімум. Інтернаціональний характер греко-латинської лексики має розумно сполучатися із українською термінологічною специфікою.

Після теоретичної частини подаються вправи і запитання для закріплення та перевірки пройденого матеріалу.

У процесі вивчення теоретичного матеріалу студентам для ознайомлення пропонуються визначення деяких медичних приладів та інструментів, а також технічні терміни, що у своїй основі містять латинські слова. Можливо, деякі прилади вже не використовуються у медичній практиці, але наведення прикладів необхідно студентам для кращого розуміння способів творення термінів.

Курс передбачає вивчення біля 250 латинських анатомічних термінів та терміноелементів, 50 крилатих латинських висловів-афоризмів, 85-100 греко-латинських дублетів.

Обсяг матеріалу посібника відповідає вимогам робочої навчальної програми курсу «Медична термінологія та основи латинської мови».
ВСТУП
Invia est in medicina via sine linqua Latina. – Немає шляху в медицині без латинської мови


Латинська мова — мова італійської групи індоєвропейської сім’ї мов. Початок латинській мові дало плем'я латинів (Latini), що населяло невелику область центральної Італії Лаціум (Latium). Латини заснували Рим, який на початку І тис. до н. е. став столицею величезної Римської імперії.

В результаті постійних війн Рим перетворився з міста-держави на столицю могутньої рабовласницької імперії, до складу якої входили країни басейну Середземного моря. Військові походи Цезаря закінчилися захопленням території сучасної Франції, Бельгії, частини Нідерландів та Швейцарії. Латинська мова стала державною мовою на значній території Європи – від берегів Середземного моря до Атлантичного океану, а також у Північній Африці і в частині Азії від побережжя Середземного моря до гір Кавказу і ріки Євфрат. Латинська мова поширюється не тільки через офіційні заклади, а й в результаті спілкування місцевого населення з римськими солдатами, торговцями, переселенцями. Так відбувається романізація провінцій.

З підкоренням Греції Римом (ІІ ст. до н.е.) відбувається взаємозбагачення латинської і грецької мов і культур. Латинська мова запозичила значну кількість грецьких слів, а також грецьку медичну термінологію, засновником якої був лікар Гіппократ [9]. У процесі розвитку деякі з грецьких медичних термінів латинізувались, наприклад: cranium - череп, arteria - артерія, therapia - лікування; при цьому деякі з них зберегли грецькі закінчення, наприклад; diabetes - діабет, dуsрnоё - задишка тощо.

Після падіння Західної Римської імперії, латинська мова продовжувала залишатись мовою держави, науки і школи в ранньофеодальному Франкському королівстві (Італія, Франція, Германія). Відсутність в них протягом декількох століть національних мов і культур заставляла прибігати до використання латинської мови. Протягом всіх середніх віків і пізніше латинська мова була мовою католицької церкви. Виключна роль латинської мови в епоху Відродження (14-15 ст.), коли гуманісти проявляли глибокий інтерес до античності. Латина в цей період стає важливим засобом міжнародного культурного і наукового спілкування, за її допомогою обмінюються усною та письмовою інформацією, ведуться наукові диспути ученими всіх областей знань.

Багатовікове поширення латині викликало необхідність вивчення її в школах: укладались словники, робились переклади, що також сприяло проникненню латинської лексики в нові західноєвропейські мови. Наприклад, латинські слова magister наставник, учитель, schola школа, tabula дошка – ввійшли в сучасні живі мови у вигляді англ. master, school, table і нім. meister, schule, tafel.

Аж до 18ст. латинська мова залишалась мовою дипломатії і міжнародною мовою спілкування науковців.

Був період в культурному житті Європи, коли без знання латинської мови неможливо було отримати освіту. Понад півтори тисячі років вонаа була для Європи мовою культури і науки, зокрема медицини.

Широкого розповсюдження набула латинська мова в Україні. Особливі вимоги щодо її вивчення у свій час ставилися перед студентами Києво-Могилянської академії.

^ Спорідненість романських мов. Після падіння Західної Римської імперії (476 р. н. е.) розмовна латинська мова поступово втрачає свою офіційну роль. Все більшими стають мовні розбіжності між старими романськими (від “Romanus” римський) провінціями. До IX століття можна віднести зародження романських мов (італійської, французької, провансальської, іспанської, португальської, румунської, молдавської та ін.). Основою, на якій виросли романські мови, послужила розмовна латинська мова. В той же час літературна латинська мова продовжувала своє штучне існування як книжна, “вчена” мова протягом багатьох століть у Західній Європі.

Отже, латинська мова в своєму розмовному різновиді – так звана вульгарна (в значенні - народна) латинь – є мовою-основою для всіх романських мов.

Спільність романських мов найбільше виявляється в лексиці:

Лат. Італ. Ісп. Франц. Рум. Перекл.

Aqua acqua agua eau apa вода

Populus popolo pueblo people poporu люди

Magister maestro maestro maitre maisteru учитель

Noster nostro nuestro notre nostru наш

Habere avere haber avoir ave мати (v.)

^ Місце латинських слів у науковій термінології. Для успішної роботи в будь-якій області науки спеціалісту необхідно правильно розуміти і точно застосовувати відповідну спеціальну лексику, або, інакше, термінологію. Медична термінологія – це “система систем”. Вона складається з великої кількості окремих термінологічних підсистем медичних, медико-біологічних і деяких інших наук і областей знань, пов’язаних з медициною.

Основна функція терміна (лат. terminus – край, кордон) полягає в тому, щоб однозначно і точно виражати відповідне наукове поняття. Терміном може бути як окреме слово (організм, клітина, орган, ген, хвороба, апендицит), так і сполучення слів (гіпертонічна хвороба, грудна клітка, блок плечової кістки, очне яблуко і.т.д.). Особливістю багатьох термінів є те, що вони виражають наукове поняття.

^ Серед медичних термінів виділяють їх три основні групи:

Анатомічна та гістологічна номенклатури, що включають всі назви відомих на даний час анатомічних і гістологічних утворень.

^ Клінічна термінологія (гр. klinike techne мистецтво лікування, догляд за лежачими хворими). Вона включає терміни різних клінічних спеціальностей, а також патологічної анатомії та фізіології, тобто, тих дисциплін, які вивчають pathos (гр.) – біль, страждання. Це перш за все назви хвороб, патологічних процесів і станів, ознаків хвороб, симптомів, назви операцій, методів обслідування та лікування, медичних приладів, інструментів і т.д.

^ Фармацевтична термінологія. Сюди входять назви лікарських засобів рослинного та хімічного походження.

Загальнокультурне значення латинської мови. Як мова міжнародної наукової термінології латина не втратила свого значення і сьогодні. Цілий ряд наук - хімія, математика, фізика, зоологія, ботаніка тощо - дотепер використовує її як матеріал для утворення нових термінів. Але найбільше користуються латинською мовою медицина і фармакологія. Назви хвороб, їхніх симптомів, анатомічна номенклатура, назви лікарських препаратів тощо - це все слова латинського і грецького походження.

Хоча вивчення латинської мови на медико-інженерному факультеті переслідує суто професійну мету – підготовку термінологічно грамотного спеціаліста, - у студентів є чудова нагода підвищити свій загальнокультурний рівень, розширити кругозір. В цьому відношенні надзвичайно корисні латинські афоризми, вислови, що виражають у лаконічній формі закінчену думку. Велика кількість афоризмів – це окремі фрази, вислови знаменитих античних письменників, філософів, політичних діячів. Omnia mea mecum porto. – Все своє ношу з собою. Regredi non est progredі. – Іти назад – значить не іти вперед.

Деякі латинські афоризми і вирази стосуються питань життя і смерті, здоров’я хворого і складають групу деонтологічних афоризмів, так званих правил. Наприклад: Primum noli nocere! – Перш за все не зашкодь! Salus populi suprema lex esto! – Нехай здоров’я народу стане найвищим законом! В інтернаціональному словниковому фонді багатьох мов світу, особливо європейських, значне місце займають латинізми-інтернаціоналізми, такі як кредит, дискредитація, декрет, прокурор, курсант, конгрес, колега, петиція, апетит, статуя, монумент, орнамент, стиль, ілюстрація, інгредієнт, градус, репетитор, консультація, екскурсія, регрес, прогрес, юрист, консерваторія, обсерваторія, резерв, компетенція, деградація, інтелект, репетиція та багато інших.

ФОНЕТИКА

§1. ЛАТИНСЬКИЙ АЛФАВІТ

Латинський алфавіт має 24 літери.

Друковані літери

Писані літери

Назва

Вимова

Аа

Aa

А

[а]

Вb

Bb

6е

[6]

Сс

Cc

це

[ц] або [к]

Dd

Dd

де

[д]

Ее

Ee

Е

[е]

Ff

Ff

еф

[ф]

Gg

Gg

ге

[г]

Hh

Hh

га

[г]

Іі (Jj)

Ii(Jj)

і (й)

[і] або [й]

Kk

Kk

ка

[к]

Ll

Ll

ель

[ль]

Мm

Mm

ем

[м]

Nn

Nn

ен

[н]

Оо

Oo

о

[о]

Рр

Pp

пе

[п]

Qq

Qq

ку

[к] (в)

Rr

Rr

ер

[р]

Ss

Ss

ес

[с] або [з]

Tt

Tt

те

[т]

Uu

Uu

у

[у]

Vv

Vv

ве

[в]

Хх

Xx

ікс

[кс] або[кз]

Yy

Yy

іпсілон

[і]

Zz

Zz

зета

[з] або [дз]

У латинській мові з великої букви пишуться власні імена, назви місяців, народів, прикметники і прислівники, утворені від назв народів, наприклад: Roma Рим, Celsus Цельс, Rоmаnі римляни; December грудень; Lаtіnе по-латині: Lаtіnus латинський.

У рецептах з великої букви пишуться назви хімічних елементів, препаратів, рослин: Ferrum залізо, Kalium калій, Validolum валідол, oleum Ricĭni рицинова олія, Arnika арніка, Betula береза.

У латинській мові звуки поділяються на голосні і приголосні. Для позначення голосних звуків вживаються букви а, е, і, о, u, у. Приголосні звуки відтворюються на письмі за допомогою букв b, с, d, f, g, h, k, l, m, n, р, q, r, s, t, v, x, z.

^ §2. ГОЛОСНІ
Буква а вимовляється як [а]: aórta [аорта] аорта, аb [аб] від;

е читається як [е]: dеns [денс] зуб, vértebra [вертебра] хребець, ego [его] я:

і читається як українське [і]: víta [віта] життя, іntérnus [інтернус] внутрішній. Її варіант літера j була введена у латинський алфавіт після класичної епохи [13]. Як в класичній латинській мові, цей звук може передаватись за допомогою літери і. Між голосними або на початку слова перед голосними а, е, о, u, з якими утворює окремий склад, буква і читається як [й]; в цих випадках замість і може вживатися літера j:

і + а [я]: iam [ям] вже;

і + е [є]: iécur [єкур] печінка;

і + о [йо]: májоr [майор] більший;

і + u [ю]: jеjúnum [єюнум] порожня кишка.

Винятки складають слова грецького походження, в яких перед голосними пишеться і (вимовляється як українське [і]). Наприклад: Iódum [іодум] йод, Iodofórmium [іодоформіум] йодоформ;

о вимовляється як [o]: ódor [одор] запах, forámen [форамен] отвір;

u читається як українське [у]: túmor [тумор] пухлина, génu [гену] коліно, púrus [пурус] чистий;

у (іпсилон, ігрек) читається як українське [і]: bútyrum [бутірум] масло, gýrus [гірус] коло, закрутка.

Y вживається в словах грецького походження, найчастіше у префіксах:

hуреr- [гіпер] - над, понад норму: hуреrtoníа [гіпертонія] підвищений кров'яний тиск;

hуро- [гіпо] - під, нижче: hypotonía [гіпотонія] знижений кров'яний тиск;

dys- [діс]- розлад функції: dуsрnóё [діспное] задишка, dyspépsia [діспепсія] диспепсія;

syn- [сін] - з'єднання, сполучення, разoм: syndrómum [сіндромум] група симптомів; synechía [сінехія] зрощення райдужної оболонки;

та у коренях:

hydr- [гідр] - вода; Нуdrárgуrum [гідраргірум] ртуть;

myo- [міо] - м'яз: mуómа [міома] м'язова пухлина;

myc [мік] – грибок: mусósіs [мікозіс] захворювання, спричинене грибками;

оху- [оксі] - кислий: óхуdum [оксідум] окис;

руr- [пір] - жар: Amidopyrínum [амідопірінум] амідопірін.

^ §3. ДИФТОНГИ
Дифтонг - це комбінація двох голосних букв, які утворюють один склад. В латинській мові чотири дифтонги: ае, ое, au,eu.

Дифтонги ае, ое вимовляються як українське [е]: áes [ес] мідь, aegrótus [егротус] хворий, gangráena [гангрена] гангрена, омертвіння, oesophágus [езофагус] стравохід. Іноді в слові поруч стоять дві голосні, які зовні дуже схожі на дифтонг (а+е, о+е), але насправді вони не є дифтонгом, в такому випадку обидві голосні вимовляються роздільно, тоді над е ставиться трема [ё] (дві крапки): аёr [аер] повітря, роёtа [поета] поет.

Дифтонг au вимовляється як українське ау (з коротким у): áuris [ауріс] вухо, áurum [аурум] золото, áutor [аутор] письменник.

*Ауріскоп, auriscope – (лат. auris – вухо + гр. scopeo – розглядаю, досліджую) – вушне дзеркало. Ін. назва ottoscope.

Eu вимовляється як еу (з коротким у): Európa [еуропа] Європа, рléurа [плеура] плевра.

^ §4. ПРИГОЛОСНІ ЛІТЕРИ ТА ЇХ ВИМОВА
Латинські приголосні (consonantes) b, d, f, m, n, р, r, t, v вимовляються як відповідні їм українські звуки. Наприклад:

b - bénе [бене] добре: bílis [біліс] - жовч;

С в класичну епоху завжди вимовлялось як [к]. Наприклад Cáesar – класична вимова [кайсар], традиційна [цезар] [13]. У традиційній вимові С перед голосними е, і, у, дифтонгами ае, ое читається як укрaїнське [ц]:

cérebrum [церебрум] мозок

cíto [ціто] швидко

céntrum* [центрум] центр

cýstis [цістіс] міхур

cóelia [целіа] черевна порожнина

*^ Центрування, центрирование, centering – (лат. centrum осереддя, центр). У системах оброблення інформації – розташування тексту (зображення) таким чином, щоб його зовнішні межі були на рівній відстані від певної контрольної точки на горизонтальній або вертикальній лінії, або на обох цих лініях.

Перед голосними а, о, u, всіма приголосними і в кінці слова с читається як українське к:

сáput* [кaпут] голова

сórрus [корпус] тіло

canális [каналіс] канал, труба, жолоб

cálor* [кальоp] тепло

сránіum [краніум] череп

lас [ляк] молоко

*Декапітатор, decapitator – (лат. de- + лат. caput голова) – інструмент для видалення голови плода під час ембріотомії.

*Калориметр, calorimeter – (лат. calor тепло + гр. metreo міряю, виміряю) – прилад для вимірювання величини теплообміну в будь-якій системі. У фізіології – прилад для вимірювання кількості тепла, виробленого людиною.

d - déns [денс] - зуб: diáeta [дієта] - режим харчування;

f - fébris [фебріс] - пропасниця, fólium [фоліум] - листок;

g читається як українське г:

generátio* [генераціо] народження

génu [гену] коліно

grámma [грамма] грам

*^ Генерування, генерирование, generation – (лат. generatio народження) - процес відтворення, створення, виробництва, формування будь-чого.

H читається м'яко, як українське г (у слові гарний):

hómo [гомо] людина

humíditas* [гумідітас] вологість

hépar [гепар] печінка

*Зволожувач, humidifier – (лат. humiditas вологість) – прилад для регулювання рівня вологості шляхом додавання вологи до повітря у приміщення.

^ К вимовляється як українське к. Вживається у словах нелатинського походження. Зустрічається дуже рідко, лише в деяких словах:

Кálium [каліум] калій

keratítis [кератітіс] запалення рогівки ока

^ L вимовляється м'якше, ніж українське л, але твердіше, ніж ль.

lócus* [льокус] місце

intervállum* [інтерваллюм] проміжок, відстань

líttera* (літтера) літера

*Локатор, locator – (лат. locus місце) – інструмент або апарат, за допомогою якого визначається місце розташування предмета.

*Інтервал, интервал, interval – (лат. intervallum проміжок, відстань). В обчислювальній техніці – проміжок між компонентами даних на носії.

*^ Літерал, литерал, literal – (лат. littera - літера). У системах оброблення інформації – а) лексична одиниця, що безпосередньо є якимсь значенням; б) послідовність знаків (літер), що сприймається в програмі як константа.

m - mámmа [маммa] грудна (молочна) залоза; mánus [манус] кисть руки, рука;

n - natúra [натура] природа, nérvus [нервус] нерв;

р - pars [парс] частина, рарávеr [папавер] мак;

Q завжди вживається з буквою u. Сполучення qu перед голосним, з яким утворює окремий склад, читаєтьєя як кв:

áqua [аква] вода

líquor [ліквор] рідина

quántum* [квантум] скільки

*^ Квантування, квантование, quantization (quantizing, quantification) – (лат. quantum скільки) - процес, в якому неперервний діапазон величин поділено на деяке число суміжних інтервалів, і будь-яка величина у даному інтервалі подається однією визначеною величиною з цього інтервалу.

r - rеn [рен] нирка; remédium [ремедіум] ліки, засіб;

S в класичну епоху вимовлялось як [с]: rósa [роза] роза. У традиційній вимові ^ S між двома голосними, а також між голосним і приголосним m або n читається як з:

násus [назус] ніс

básis [базіс] основа

narcósis [наркозі] наркоз

ménsis [мензіс] місяць

vísus* [візус] зір

organísmus [організму] організм

*Візускоп, visuscope – (лат. visus зір + гр. skopeo розглядаю, досліджую) – переносний прилад для дослідження очного дна, який забезпечує офтальмоскопію у прямому і зворотному вигляді, діафоноскопію, щілинне освітлення переднього відрізка ока, зорової фіксації і каліброметрію судин очного дна.

t - tinctúra [тiнктура] настойка, artéria [артерія] артерія;

v - vénа [вена] вена, vítrum [вітрум] склянка.

Х читається як кс, а між голосними - як кз:

téxtum* [текстум] тканина, зв’язок, побудова

rádix [радікс] корінь

áрех [апекс] верхівка

luх [люкс] світло

multíplex* [мультиплекс] складний, численний

exércitus [екзерцітус] вправа

*^ Текст, текст, text – (лат. textum тканина, зв’язок, побудова). У системах оброблення інформації – дані, подані знаками, згрупованими в слова, речення, абзаци, таблиці тощо, інтерпретація яких суттєво ґрунтується на знанні природної чи штучної мови.

*^ Мультиплексор, мультиплексор, multiplexer - (лат. multiplex складний, численний) - пристрій для об’єднання незалежних сигналів від кількох окремих незалежних каналів для пересилання в одному і тому самому напрямі через спільний канал.

Z вимовляємо як з і вживається в словах, запозичених з грецької мови:

zуgómа [зігома] вилиця

zónа [зона] пояс

zóon [зоон] тварина

eczéma [екзема] екзема

В словах ^ Zincum [цінкум] - цинк і influenza [інфлюенца] грип z читається як українське ц.
^ §5. БУКВОСПОЛУЧЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ З ГОЛОСНИМИ
Буквосполучення ngu читається двояко: перед голосними читається як [нгв], перед приголосними – [нгу]:

língua [лінгва] язик, мова

unguéntum [унгвентум] мазь

sánguis [сангвін] кров

língula [лінгуля] язичок

Склад tі перед голосними читається як українське [ці]:

ореrátіо [операціо] операція

сurátіо [кураціо] лікування

solútio [солюціо] розчин

Якщо перед ti стоїть s або х то буквосполучення читається як [ті]:

combústio [комбустіо] опік

óstіum [остіум] отвір

míxtio [мікстіо] суміш

Буквосполучення su перед голосним, з яким утворює окремий склад, читається як [св]:

consuetúdo [консветудо] звичка

^ §6. ДИГРАФИ
Диграфами (гр..di- (дво) + grapho (пишу)) називають буквосполучення сh, рh, rh і th. Зустрічаються вони у словах грецького походження і читаються як один звук:

сh - як українське х: сhólе [холе] жовч, chárta [харта] папір, chirúrgus [хірургуc] хірург, Сhаmоmíllа [хамомілля] ромашка; máchina* [махіна] пристрій, знаряддя, споруда; archívum* [архівум] архів;

рh - як українське ф: cámphora [камфора] камфора, еnсéphalon [енцефалон] головний мозок, týphus [тіфус] тиф, рhárynx [фарінкс] глотка;

rh - як українське р: rháphe [рафе] шов, rhis [ріс] ніс, rheumatísmus [реуматізмус] ревматизм, rhythmus* [рітмус] ритм;

th - як українське т: therapía [терапія] терапія, лікування, thórax [торакс] грудна клітка, théa [теа] чай, áether [етер] ефір.

*Архів, архив, archive – (лат. archivum < гр. аrcheion урядовий будинок). У системах оброблення інформації – сукупність даних або програма, що зберігаються на зовнішньому носії, потреба в яких тимчасово або частково відпала, але які можуть бути в разі потреби використані; файл, що зберігає інформацію одного чи декількох файлів в ущільненій формі.

*Машина, машина, machine (engine, vehicle) – (лат. machina пристрій, знаряддя, споруда) - пристрій для обробки та обчислення інформації.

*Ритметр, rhythmetr – (лат. rhythmus ритм + гр. metreo міряю, визначаю) – пристрій для утворення ритмічного переривання струму у приладі з рентгенівськими променями.

^ §7. ВПРАВИ
1. Прочитайте вголос:

Ánа порівну, ála крило, agitáre збовтувати, ánte перед, artéria артерія, lámina пластинка, pálma долоня, antérior попередній, égo я, emplástrum пластир, fémur стегно, térra земля, emúlsum емульсія, pés нога, стопа, infúsum водний настій, іníeсtіо вприскування, вливання, antídŏtum протиотрута, índex вказівний палець, fíbula малобедрена кістка, ólеum олія, масло, órgănon орган, óptimus найкращий, abdómen живіт, stóma рот, fóvea ямка, úlna ліктева кістка, túmor пухлина, mánus кисть руки, pínus сосна, súlfur сірка, úvula язичок, sýstole скорочення серця, symptóma ознака, симптом, рyaеmíа гноєкрів'я, зараження крові, syndesmósis фіброзне з'єднання кісток, dyspepsía розлад травлення, hyperaemía переповнення кров'ю будь-якої частини тіла, myocárdium міокард - серцевий м'яз, hypodermáticus підшкірний.

^ 2. Прочитайте слова, поясніть вuмoвy дифтонгів і вживання y :

Paediáter педіатр, рrаераrátum препарат, vértebrae хребці, diáeta дієта, cóstae vérae справжні ребра, Аlоё алое, díрlоё губчаста речовина, oedéma набряк, oedemáticus набряклий, аmóеbа амеба, audítus слух, audíre слухати, autoplástica автопластика, áuris вухо, pnеumоníа запалення легенів, Eucalýptus евкаліпт, éuрnоё нормальне дихання, neurósis невроз, Еuróра Європа, dysentería дизентерія, myocárdium серцевий м'яз, peróxydum перекис, пероксид, Hydrogénium водень, hýdrops водянка, hypogástrium підчеревна область.

3. Прочитайте, звертаючи увагу на вимову дифтонгів:

Vértebrae хребці, cóstae ребра, cáecus сліпий, oesóphagus стравохід, pleúra плевра, auriculáris вушний, córpus vesícae félleae тіло жовчного міхура, aponeurósis апоневроз (розтяжка сухожилля), pseudomembrána псевдомембрана, uropoéticus сечотвірний, díploë діплое (губчата речовина плоских кісток черепа), áër повітря, áuris вухо, aurícula вушна раковина, haematopoéticus кровотвірний, dýspnoë віддишка, régio glutáea ягіднична область, peronáeus малобедрений, neurocránium мозковий череп, caudális хвостовий.

4. Виділіть приставки і корені у словах грецького походження:

Synostósis синостоз (нерухоме з’єднання кісток за допомогою кісткової тканини); syndesmósis синдесмоз (з’єднання кісток за допомогою волокнистої з’єднувальної тканини); hypoglóssus під’язиковий; hypochóndrium підребер’я; hypertonía підвищення тонусу; dysentería дизентерія; dyspepsía розлад травлення; myocárdium серцевий м’яз; sýstole систола (ритмічне скорочення серця)

5. Поясніть вимову і написання і та j:

intestínum кишка; infraspinátus; játer (грецьк.) лікар; páries inférior нижня стінка; ínsula острівок; junctúra (iunctúra) з’єднання; júgum (iúgum) підвищення; juguláris (iuguláris) яремний; canális palatínus májor (máior) великий піднебінний канал; fóssa infratemporális підскронева ямка; tubérculum május (máius) великий горб; jejúnum (ieiúnum) тонка кишка; ilíacus крута, клубова кишка.

6. Прочитати слова, звернувши увагу на правила читання букви с:

Cávum порожнина, lácrіmа сльоза, cránium череп, fractúra перелом, crísta гребінь, médicus лікар, médici лікарі, сérеbrum мозок, cérvix шия, córpus тіло, соénа обід, canális канал, cartilágo хрящ, salicýlicus саліциловий, саécus сліпий, cáput, cóllum шия, cávitas положнина, ócciput затилок, trúncus стовбур, fácies поверхня, cérebrum головний мозок, claviculáris ключичний, scápula лопатка, accessórius додатковий, músculus м’яз, skéleton скелет, cruсiátus хрестоподібний, ceméntum цемент, cávum cránii порожнина черепа, sáccus lacrimális сльозовий мішок, cartilágo хрящ, bíceps двоголовий, céllula клітина, súlcus palatínus піднебінна борозда, súlci palatínі піднебінної борозди (Р.в.), vértebrae cervicáles шийні хребці, vértebre sacráles хрестоподібні хребці, os sóccygis копчик, копчикова кістка, forámina sacrália dorsália спинні отвори, būcca щока, būccae щоки.

7. Визначити, в яких cлoвax s читається як с, а в яких як з:

Sáccharum цукор, óculus око, clavícula лопатка, nаrсósis наркоз, dósis доза, gelatinósis желатиновий, súlfur сірка, úsus вживання, emúlsum емульсія, emplástrum пластир, infúsum настій, sуmрtómа ознака, déns зуб, nеоplásma новоутворення, fóssa ямка, húmerus плечова кістка, impréssio вдавлення, sínus пазуха, sigmoídeus сигмовидний, séptum nási перегородка носа, canalis hypoglossális під’язиковий канал, procéssus styloídeus шиловидний відросток, básis cránii основа черепа, chiásma перехрест, segméntum сегмент, párs petrósa кам’яниста частина, fissúra щілина, déns incisívus різцевий зуб, platýsma підшкірний м’яз шиї, mesogástrium середня частина живота, mucósus слизовий, nasolacrimális носо-сльозовий, súlcus sínus transvérsi борозна поперечної пазухи.

8. Прочитайте, звертаючи увагу на вимову ti :

addúctio приєднання; abdúctio відєднання; periodóntium періодонт; supinátio супінація (поворот опущеної руки долонею назовні); articulátio суглоб; tíbia велика гомілкова кістка; óstium отвір; spátia intercostália міжребер’я; digéstio перетравлення; distántia trochantérica відстань між двома вертлюгами; substántia spongiósa губчата речовина; forámina nutrícia поживний отвір; míxtio суміш; masticátio жування, vìtium córdis порок серця.

9. Прочитайте, звертаючи увагу на вимову qu та ngu:

sguáma occipitális потилична луска; lámina quadrigémina чотирипарна пластинка; quadrátus квадрат; vértebra quínta п’ятий хребець; línea oblíqua коса лінія; língua язик; língula язичок; inguinális паховий; únguis ніготь; squamósus лускатий; os triquétrum тригранна кістка; sublinguális підязиковий; ángulus кут; sánguis кров; sanguíneus кровоносний.

10. Прочитати слова, звернути увагу на читання приголосних букв х та z.

Óxydum окис, рах мир, orýza рис, mixtúra мікстура, суміш, córtex кора, zооlógіа зоологія, extráctum витяжка, Zíncum цинк, fléxio згин, áxis вісь, extérnus зовнішній, maxilláris верхньощелепний, fórnix звід, índex вказівний палець, púnctum fíxum прикріплена точка, pléxus сплетіння, lárynx гортань, déxter правий, maxílla верхня щелепа, circumfléxus огинаючий, rádix корінь, extrémitas кінець, os cóxae тазова кістка, strátum zonále поясів прошарок, zygomáticus виличний, trapézius трапецевидний, zóna orbiculáris кругова зона, véna ázygos непарна вена.

11 Прочитайте, звертаючи увагу на вимову диграфів та буквосполучень:

Chlorofórmium хлороформ, chárta ceráta вощений папір, núcha шия, thyreoídeus щитовидний, thorax грудна клітка, Méntha м'ята, thermométrum термометр, línea núchae supérior верхня шийна лінія, tubérculum pharíngeum глотковий горбок, rhinítis запалення слизової оболонки носа, os sphenoidále клиновидна кістка, fóssa hypophisiális гіпофізарна ямка, labyrínthus enhmoidális решітчастий лабіринт, kyphósis кіфоз, hemisphérium півкуля, Glycyrrhíza локриця, rhizóma кореневище, únguіs ніготь, sánguifer кровоносний, sectiónes hypothalámi розрізи гіпоталамуса, splanchnológia спланхнологія, sphíncter сфінктер (зжимач), bronchus бронх, squámа луска, dúctus cholédochus загальна жовчна протока, os scaphoídeum човниковидна кістка, phalánges фаланги, sýmphysis симфіз (зрощення), synchondrósis синхондроз, ísthmus перешийок, trúncus brachicephálicus плечоголовий стовбур, arthéria ophtálmica очна артерія, véna saphéna підшкірна вена, nódus lympháticus лімфатичний вузол, dúctus thorácicus грудна протока, Quércus дуб, spinothalámicus спинно-таламічний, rhinencéphalon нюховий відділ мозку, pars sympática симпатична частина, cávum subarachnoidále підпавутинний простір, os íschii сідалична кістка, incisúra ischiádica májor велика сідалична вирізка, aquaedúctus mesencéphali водопровід середнього мозку, quadrátus квадратний, cоnsuetúdo звичка, ausculátio вислухування, fúnctio функція, Тíliа липа; vása lymphática лімфатичні судини, týphus abdominális черевний тиф.

12. Написати українськими літерами слова з буквосnолученнями ch, рh. rh, th:

Rachítis, theátrum, bronchítis, nephrítis, bráchium, choléra, phósphorus, phthísis, pharynx, théa, rhís.

^ 13. Напишіть латинськими буквами слова, подані українською транскрипцією:

нéрвус, субкутáнеус, акýстікус, óрганон, áпекс, сцéлетон, капíтулюм, макзíлля, кáуда, дéнтес, квáнтус, тéнзор, цéлля, сáнгвіс, цéллюля, артікуляціо, ріненцéфальон (гр.), мукóзус, коміссýра, квáдріцепс, фібрóза, плéксус, вас, вáза, ос кóксе (дифт.), діафрагмáтікус (гр.), скéлетон.

^ §8. ЛЕКСИЧНИЙ МІНІМУМ
Латинське слово Переклад Грецький еквівалент

caput, ĭtis n голова kephale

corpus, ŏris n тіло soma, atos

os, ossis n кістка osteon

membrum, i m частина тіла, кінцівка akron

pectus, ŏris n грудь stethos

грудна клітка thorax, acis m (гр.)

vertebra, ae f хребець spondylos

columna vertebralis хребетний стовп rhachis

maxilla, ae f верхня щелепа gnathos

mandibula, ae f нижня щелепа genys, genyos

manus, us f рука cheir

pes, pedis m стопа, нога pus, podos

articulatio, ōnis f суглоб arthron

cerebrum, i n головний мозок encephalon

cor, cordis n серце kardia

pulmo, ōnis m легеня pneumon

ren, renis m нирка nephros

iecur, ŭris f печінка hepar

dexter, tra, trum правий, а, е

sinister, tra, trum лівий, а, е

externus, a, um зовнішній, я, є

internus, a, um внутрішній, я, є

major,jus великий, більший

medianus, a, um середній, я, є

minor, minus малий, меньший


^ §9. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
Назвіть голосні літери латинського алфавіту і правила їх прочитання.

В чому полягає різниця між літерами і та j ?

Якими буквами передається звук [е] у латинській мові?

Назвіть корені і преф