Реферат: Методи аналізу відхилень факторних результатів аналізу від планових в діяльності підприємства

Тема: Методи аналізувідхилень фактичних результатів діяльності від планових

Зміст

1. Факторний аналіз

2. Аналіз відхилень від планів танормативів

3. Оптимізація заборгованості

1. Факторний аналіз

Для визначення ефективностідіяльності будь-якого підприємства і правильності складання поточних бюджетівнеобхідно здійснювати постійний аналіз відхилень планових показників відзвітних за конкретний період (день, тиждень, місяць, рік і т. п.).

Облік витрат та оцінка результатівздійснюються шляхом порівняння фактичних витрат з нормативними. Різниця між фактичними і нормативними витратами називаєтьсявідхиленням. Відхилення розраховують окремо за кожним центром витрат і закожною групою витрат. Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльностіцентру витрат. Поточний контроль і аналіз відхилень надають можливість вчаснопереналагодити систему управління виробництвом, а менеджер має змогу убудь-який момент впливати на перебіг процесів, не чекаючи закінчення періоду,на який були розроблені цілі й критерії, що відображають їх.

Економічний аналізвідхилень — це факторний аналіз, метою якого є визначення й детальна оцінкакожної причини, кожного фактора, які можуть призвести до виникнення відхилень.Відхилення є наслідком зміни трьох основних факторів: обсягу виробництва, цінна ресурси, норми витрати на одиницю продукції, при чому всі фактори впливаютьодночасно. Це можна пояснити наступними причинами:

· не виконання запланованих обсягіввиробництва;

· змінами цін на ресурси;

· збільшенням або зменшенням, змінивитрат.

2. Аналіз відхилень від планів танормативів

Для ефективного керуванняпідприємством необхідно виявити причини відхилень.

За допомогою методу ланцюговихпідстановок можна визначити фактичні змінні витрати від планових:

За обсягом: Во=(Оф- Оп) Нп Цп (1)

За ціною: Вц=Оф (Цф- Цп) Нп (2)

За нормою: Вн=Оф Цф ( Нф- Нп) (3)

Де В — відхилення;

О — обсяг випуску;

Ц — ціна одиниці ресурсів;

Н — норма витрат ресурсів;

ф, п — показники фактичного й планового значення величин.

По формулам витрат визначаємофактичні значення починаючи з кількісних факторів і закінчуючи якісними. Напідставі розрахунку за методом ланцюгових підставок можна виявити винуватціввідхилень. Наприклад начальник цеху заводу відповідає за втрати, зумовленівідхиленням фактичних витрат ресурсів від норми, але не несе відповідальностіза втрати, спричинені подорожчанням матеріалів.

Для постійних витрат відхиленняобчислюють за загальною сумою, причому кожен керівник відповідає за ту частинупостійних витрат, на яку він може впливати за формулою:

В= Хф-Хп (4)

де Хф, Хп — фактичні і плановіпостійні витрати.

Відхиленя за обсягом виробництваможна розбити на дві великі групи: відхилення за потужністю (Вп) і відхиленняза ефективністю (Вф). Відхилення за потужністю визначається за формулою:

Вп= (Сф-Сп) Фп (5)

Де, Сф- фактична вартість основнихфондів;

Сп- планова вартість основних фондів;

Ф- фондовіддача (якісний фактор).

Відхилення за фондовіддачеювизначається за формулою:

В= Сф (Фф- Фп) (6)

Відхилення за витратами реалізації йобігу визначається за формулою:

Вро = Вф-Вп (7)

Де, Вро — витрати реалізації й обігу.

Відхилення за змінними витратамиреалізації й обігу визначається за формулою:

Взро = Вуп — Вуф (8)

Де, Вуп, Вуф — змінні витратиреалізації й обігу, фактичні та планові. Відхилення змінних витрат реалізації йобігу за обсягом випуску продукції:

Взро= (Оф — Оп) Кп(9)

Де, К — ставка змінних витратреалізації й обігу на одиницю продукції.

Економія або перевитрати по зміннихвитратах реалізації й обігу спричинені відмінністю фактичного обсягу випускувід планового рівня.

Відхилення по ставці заробітної платизмінних витрат реалізації й обігу на одиницю продукції:

Всзп = Оф(Кф– Кп) (10)

Де, Всзп — відхилення ставкизаробітної плати. Відхилення по постійних витратах реалізації й обігу:

Вс = Всф –Рсп (11)

Де, Вс — постійні витратиреалізації й обігу.

Для контролю й аналізу відхиленьрозроблено класифікатор можливих причин і можливих винуватців відхилень.Кожному відхиленню привласнюється п'ятизначний код: перші три цифри — кодвідповідального за встановлення шифру причини, останні дві цифри — кодвинуватця відхилень.

Коди відхилень проставляються вдодаткових лімітних та збірних картках. Таким чином, з'являється можливістьконтролювати причини відхилень у момент їхнього виникнення.

Матеріали, отримані зі складу полімітних картках, що залишилися невикористаними, до кінця звітного періодуповертають на склад. Готову продукцію після приймання відділом технічногоконтролю здають на склад. При цьому оформляється первинний документ, щозасвідчує випуск продукції.

Вимоги та накладні на внутрішнєпереміщення товарно-матеріальних цінностей і здавальні ордери щодня передаютьдо планово-економічного відділу і бухгалтерії. На підставі цих документівскладають щоденне оперативне зведення. Контролер при аналізі відхилень вирішуєспецифічне завдання — не тільки визначає значення й причину відхилення, а йрозробляє рекомендації з його усунення.

Розрахунок відхиленьвикористовується не тільки для оцінки поточної діяльності підприємства а й дляаналізу довгострокових стратегічних програм розвитку підприємства, пов'язанихіз інвестуванням.

Інший спосіб аналізу розриву — цевизначення різниці між найбільш оптимістичними очікуваннями й самими скромними прогнозами.Для аналізу розриву розробляють профіль стратегії підприємства. Для складаннятакого профілю усі найважливіші характеристики стратегії підприємства в цей часоцінюються у балах, усі оцінки заносять у спеціальну таблицю. Потім аналогічнооцінюють оптимальну стратегію підприємства, а оцінки заносять у ту самутаблицю. Порівнюючи профілі, складені по балах, виявляють можливості зближенняфактичної й оптимальної стратегії підприємства. Чим ближчий фактичний профільдо оптимального, тим ближча стратегія підприємства до оптимальної. Якщо заокремими характеристиками, стратегія підприємства далека від оптимальної, саметут і перебувають «вузькі місця» в стратегії й. саме сюди потрібно спрямувати основнізусилля для ліквідації стратегічного розриву.

3. Оптимізація заборгованості

У сучасних умовах розвиткувітчизняної економіки криза неплатежів і низька кредитоспроможністьгосподарюючих суб'єктів нерідко призводять до утворення значної дебіторської заборгованості,в основному довгострокової і простроченої. Тому надзвичайно важливо, задопомогою аналітичних методів обгрунтувати її оптимальну величину, оцінитиможливості та обсяги інкасації боргу. Оперативний моніторинг фінансового стану,платоспроможність управління та дебіторською заборгованістю — це пошукоптимальних співвідношень між максимальним отриманням прибутку від збільшенихпродажів, прискорення оборотності дебіторської заборгованості завдяки кредитнійполітиці і витрат, пов'язаних із реалізацією цієї політики.

Обсяг дебіторської заборгованостізнаходиться в прямій залежності від:

►загального обсягу продажу продукції, робіт, послуг зазвітний період;

►обсягу продажів у кредит;

►рівня змінних витрат у загальному обсязі продажів;

►умов діючої на підприємстві кредитної політики;

►ефективності збору боргу;

►можливості виникнення безнадійної заборгованості.

Керівництво підприємства повинновпливати на його прибутковість та обсяг дебіторської заборгованості черезстимулювання додаткового збільшених обсягів продажів за допомогоюнижченаведенних інструментів.

1. Наданнятоварного кредиту. Сутність товарного кредиту полягає вреалізації продукції під певний розмір відсотків, який, як правило, залежитьвід рівня інфляції. Позитивним ефектом надання товарного кредиту є підвищенняобсягу продажів і прибутковості підприємства за рахунок отриманих відсотків.

Однак при реалізації продукції вкредит можемо мати і негативний ефект. Він пов'язаний із збільшенням витратпідприємства на обслуговування і інкасацію боргу, а також із можливими втратамив різниці від наданого відсотка і вартістю залучених коштів, що загрожуєутворенню безнадійної заборгованості.

2. Надання та погодження відстрочкиплатежу. У даному випадку підприємство погоджується на збільшеннязазначених у договорі термінів оплати продукції на підставі додаткових угод, щов результаті призводить до підвищення обсягів продажів і збільшення прибутку.Однак, при цьому збільшуються витрати через невикористання коштів і утвориласядебіторська заборгованість, а також підвищується ймовірність виникненнядовгострокових і безнадійних боргів. Негативним моментом є також проведенняінкасаційної політики.

3. Надання знижки на продукцію. Упроцесі господарської діяльності підприємств знижки використовуються як один ізінструментів щодо підвищення конкурентоспроможності на ринку і призводить дозбільшення обсягу продажів. Надання знижок може призвести до негативнихрезультатів за рахунок зростання витрат підприємства і витрат на проведенняінноваційної політики. Якщо на Заході знижка на продукцію вважається додатковимстимулом для закупівлі підприємствами-партнерами істотних обсягів продукції, тов умовах трансформаційної економіки вона може розглядатися як необгрунтованезаниження ціни на продукцію.

Умови застосування, обсяг і порядоквикористання підприємствами розглянутих фінансових інструментів визначаютьсявиходячи з конкретної фінансово-господарської операції. На наш погляд, важливимзасобом збільшення обсягу продажів і прибутку підприємства є побудоваоптимізаційної моделі управління дебіторською заборгованістю для кожногоконкретного підприємства.

Критеріями успішності пропонованоїмоделі може стати максимізація прибутку, отриманого від реалізації продукції,робіт або послуг, ліквідація кризи неплатежів і, як наслідок, — досягненнязапланованого рівня капіталізації підприємства.

Для побудови такої моделі необхіднопередбачити наступне:

► зміни в кредитнійполітиці набирають чинності одночасно для всіх замовників, тобто діє лише однасистема розрахунків;

► всі замовникиділяться на групи згідно з кредитними умовами.

Для цього слід ранжувати дебіторів загрупами ризику, пов'язаних з можливим виникненням безнадійних боргів. Із числазамовників необхідно виключити дебіторів з високим рівнем ризику. У ході моніторингузбираються відомості про замовників дебіторів: про розрахунки по виконанихраніше роботах, термінах і ритмічності їх оплати, а також розрахункидисципліни. Отримана інформація аналізується, і приймається рішення про наданняабо відмову у надані кредиту.

Замовників, виконані роботи якихстановлять незначну частку в загальному обсязі виробництва, за рівнем ризикуможна розбити на чотири групи.

Група 1: Фінансово стабільні ідісціпліновані партнери. Рівень можливих збитків по угоді 0-5%. Кредит у даномувипадку можна надати.

Група 2:Стратегічно вигідніпартнери. Рівень можливих збитків по операції сягає 5-15%. Кредит може бутинаданий у рамках визначеного обсягу, встановленогопідприємством-постачальником.

Група 3: Економічно ризиковіпартнери. Рівень можливих збитків по операції сягає 15-40%. Кредит може бутинаданий у виняткових випадках під

заставу або гарантії.

Група 4: Невиправдано ризиковіпартнери. Рівень можливих збитків по операції може бути більше 40%. У даномувипадку кредит не може бути наданий, із-за значного ризику.

На стадії підписання договору іззамовником необхідно (з урахуванням вищенаведених категорій) чітко визначитисуму угоди і термін розрахунків, щоб вчасно передбачити суму вірогідних втратдля підприємства внаслідок несвоєчасної оплати продукції. Це дасть можливістьрозраховувати або на своєчасне надходження коштів, або на гідну компенсаціюупущеної вигоди, не вдаючись до механізму нарахування штрафних санкцій задоговором.

Для кожного підприємства будуєтьсяуніверсальна оптимізаційна економіко-математична модель управління дебіторськоюзаборгованістю. З цією метою будемо дотримуватися нижченаведених позначень:

W-місячна виручка підприємства;

t — період відстрочки платежу у звітному періоді(у днях);

i — річна ставка простого відсотка (%) за банківським кредитом;

R-частка продажів у валовому обсязі (по дебіторській заборгованості);

Р — рентабельність продажів;

In-відсоток інфляції в середньому за місяць;

DT-додатковийдохід від використання дебіторської заборгованості в якості товарного кредиту зурахуванням інфляційних процесів, у грошовому еквіваленті;

DB-вкладення грошових коштів у банк, у грошовому еквіваленті. Припустимо, що існуєальтернатива:

а) вкласти грошові кошти в банк;

б) інвестувати грошові кошти удебіторську заборгованість з урахуванням
інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що період часукороткостроковий, то підприємство могло б отримати прибуток від суми, вкладеноїв банк, і отримувати у вигляді прибутку відсоток. Розрахунок потрібно проводитиза простими відсотками від усієї недоотриманої суми коштів, оскільки замовникирозплачуються за поставлену продукцію (виконані роботи, надані послуги) невідразу і не в повному обсязі.

Особливості господарюваннявітчизняних підприємств такі, що управління дебіторською заборгованістюзводиться не тільки до технічного усунення причин її утворення та зменшеннявідповідних сум до оптимального мінімуму, а й до пошуку компромісу міжприбутковістю від вкладення коштів у дебіторську заборгованість і ризиком їїпогашення.

Підсумувавши вищенаведене, можнавідокремити систему внутрішніх заходів, що сприяють оптимізації якдебіторської, так і кредиторської заборгованості:

I. Впровадження системи управліннягрошовими потоками підприємства із застосуванням високо-ефективних інструментівфінансового планування -бюджетування, таких як розробка бюджетів:

а) продаж;

б) виробництва (у разі йогонаявності);

в) комерційних витрат;

г) виробничих запасів;

д) прямих витрат на матеріали;

е) прямих витрат на оплату праці;

ж) прямих виробничих (у разінеобхідності) витрат;

з) управлінських витрат;

и) руху грошових коштів;

к) прибутку і збитків;

л) бюджетного балансу.

II. Здійснення ефективноїдоговірної роботи на підприємстві: