Реферат: Нормування праці на роботах з обслуговування виробництва

ВСТУП

Праця являє собою доцільну діяльність людей, ціллюякої є створення матеріальних і духовних благ. Затрати праці на створення цихцінностей повинні мати кількісну оцінку, тому, що в масштабі суспільствадістають визнання тільки ті з них, що відповідають суспільно необхідному часу,тобто часу, необхідному на виготовлення даного виробу при суспільно нормальнихумовах виробництва при середньому рівні цілісності й інтенсивності праці.Безпосередньо на рівні підприємств суспільно необхідний час виступає якнеобхідний час — робочий час що необхідний для виготовлення одиниці продукції вконкретних організаційно-технічних умовах даного підприємства робітникамивідповідної кваліфікації при нормальній інтенсивності праці. Ці умови напідприємствах різноманітні, тому різняться і необхідні затрати часу, рівеньяких може бути вище або нижче суспільно необхідних затрат. Відповідно будутьрізноманітними і фактичні витрати. Нормування праці це визначення її необхіднихзатрат на виготовлення одиниці продукції в конкретних організаційно технічнихумовах. Ціллю нормування праці є найбільш точне визначення необхідних затрат, авідповідно і результатів праці і їх відбиток у нормах праці. В діяльностіпрацівника (від робітника до менеджера першого рівня) важливу роль відіграютьнорми праці. Успіх на ринку неможливий без усвідомлення що нормування праці єскладовою менеджменту і соціально-трудових відносин. Узгодження трудовоїдіяльності людей неможливе без встановлення необхідних витрат і результатівпраці. Норми праці узгоджують виробничий процес та інтереси працівниківпідприємства. Норми є основою планування і регулювання роботи кожного підрозділупідприємства, організації оплати праці персоналу, обліку витрат на продукцію,управління продуктивністю праці і соціально-трудовими відносинами. Не існуєтакої діяльності підприємства де б не використовувались норми праці. Вонинеобхідні як на малих так і на великих підприємствах. Норми праці необхідні вусякій сфері діяльності людини: промисловості, торгівлі, сфері обслуговування,банках і т.д.

В сучасних умовах ринкового господарювання піднормуванням праці розуміють визначення об'єктивно необхідних витрат робочогочасу під час проектування раціональних трудових процесів та встановленняпрогресивних, науково обґрунтованих норм праці чи проектування й практичнезапровадження комплексу заходів із підвищення загальної результативності праці.Важливу роль в цьому процесі відіграють способи та методи визначення необхіднихнорм та нормативів праці.

На сьогодні процес правильного вибору методунормування праці стає одним із найдієвіших засобів забезпеченняконкурентоздатності підприємства, оскільки сприяє скороченню затрат праці,економії коштів на оплату праці, а отже – зниженню собівартості продукції іпідвищенню ефективності господарювання.

В сучасній науковій літературі зустрічається багатотеоретичних та методичних підходів до розглядупитання характеристикиметодів нормування праці. Так, неодноразово висвітлювали у своїх працях названупроблему такі відомі економісти як Грішнова О.А., Завіновська Г.Т., БагроваІ.В., Чернов О.В., Оленич Є.І., В.М. Лукашевич, О.В. Дячун, В. Марченко таінші.

Ціллю даного курсового проекту є висвітлити сутьнормування праці на підприємстві ВАТ«Київський завод «Радар», показати методи іприйоми що використовуються для досягнення даної мети, а також вказати шляхивдосконалення нормування праці на підприємстві ВАТ«Київський завод «Радар» .

Завданням даної курсової роботи є:

· Розкритисутність та значення нормування праці;

· Провестианаліз ВАТ«Київський завод «Радар»;

· Розглянутиположення про організацію нормування праці на підрозділах підприємстваВАТ«Київський завод «Радар»;

· Розглянутияким чином нормування праці впливає на діяльність даного підприємства;

· Розрахуватита проаналізувати нормування праці на підприємстві ВАТ«Київський завод «Радар»;

· Запропонуватишляхи вдосконалення нормування праці на підприємстві ВАТ«Київський завод«Радар».

Предметом даної курсової роботи є використаннянормування праці на роботах з обслуговування виробництва та їх вплив надіяльність підприємства ВАТ«Київський завод «Радар».

Об’єктом даної курсової роботи є підприємствоВАТ«Київський завод «Радар».

Методичною та інформаційною базою даної курсовоїроботи виступають наступні джерела: наукова література вітчизняних тазарубіжних авторів, періодичні видання економічного профілю, інструктивнийматеріал тощо, також — статистичні та бухгалтерські звіти підприємства ВАТ«Київський завод «Радар»:положення про організацію нормування праці на підрозділах підприємстваВАТ«Київський завод «Радар», документи, які регулюють діяльність даного підприємства:заказ, служебка розписка, розпорядження, антикризова програма.

Дана робота складається із вступу, розділу 1, якийприсвячений розгляду теоретичних аспектів нормування праці на підприємстві;розділу 2, де проведено опис діяльності та структури підприємства; розділу 3, вякому проводимо розрахунки та аналіз норм праці на підприємстві; висновків,рекомендацій, списку літератури та додатків.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИНОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Суть і значення нормування праці

Нормування праці — це вид діяльності з управліннявиробництвом, пов'язаний з визначенням необхідних затрат праці і їїрезультатів, контролем за мірою праці. Нормування праці — складова організаціїпраці і виробництва. Воно є важливою ланкою технологічної й організаційноїпідготовки виробництва, оперативного управління ним, невід'ємною частиноюменеджменту і соціально-трудових відносин. Норми праці є основою системипланування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праціперсоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовимивідносинами тощо. Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількістьпотрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість.Норми праці є основою для визначення пропорцій розвитку галузей економіки,складання балансу, використання трудових ресурсів, визначення виробничихпотужностей.

На кожному підприємстві норми праці використовуютьсяпід час здійснення планово-організаційних розрахунків, внутрішньозаводського йцехового оперативного планування. За допомогою норм складаються бізнес-планипідприємств, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховуєтьсязавантаження устаткування й робочих місць. На основі норм праці встановлюютьзавдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах,розробляють календарно-планові нормативи тощо. За допомогою нормуванняузгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів підприємства, досягаєтьсясинхронізація роботи на різних робочих місцях, виробничих дільницях,забезпечується рівномірність і ритмічність виробничого процесу.

Норми трудових затрат потрібні для організації праціне тільки робітників-відрядників, а й робітників-почасовиків, спеціалістів,службовців. Визначають їх для кожної категорії працюючих. Норми праці єскладовим елементом організації заробітної плати, оскільки виконання норм єумовою отримання заробітку, відповідного тарифу або окладу, установленого дляданого працівника. Норми праці на підприємстві можуть використовуватися длявизначення трудомісткості окремих видів продукції і відповідних затрат працідля виконання виробничої програми. Отже, нормування праці є засобом визначенняяк міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міривинагороди за працю залежно від її кількості та якості. В умовах розвиткуринкових відносин, поглиблення економічної самостійності підприємств нормуванняпраці набуває великого значення як засіб скорочення затрат живої праці,зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці тощо. Подальшевдосконалення нормування праці передбачає:

· Максимальнеохоплення нормами праці різних видів робіт з обслуговування виробництва тауправління ним;

· Широкевпровадження технічно обґрунтованих норм, тобто розроблення норм виробітку,часу, обслуговування з урахуванням можливостей сучасної техніки й технологіївиробництва, передових методів праці тощо;

· підвищенняне тільки технічної, а й економічної та фізіологічної обґрунтованості норм.Якщо технічне обґрунтування полягає у виявленні виробничих можливостей робочихмісць, то економічне — у виборі найдоцільнішого варіанта виконання роботи, афізіологічне — у виборі раціональних форм поділу і кооперації праці, визначенніправильного чергування робочого навантаження і відпочинку тощо;

· поліпшенняякості нормування на основі науково-технічних рекомендацій;

· широкезастосування методів прямого нормування, що дає змогу визначати трудомісткістьробіт і нормованих завдань, установлювати оптимальне завантаження працівників,ширше використовувати прогресивні форми матеріального стимулювання;

· формуванняєдиної системи нормування праці, в основі якої мають бути норми й нормативи, щоохоплюють весь комплекс технологічних процесів;

· створенняавтоматизованих робочих місць для нормувальників;

· комп'ютеризаціяпроектування технологічної та організаційної документації, а також норм затратчасу;

· підвищеннякваліфікаційного рівня нормувальників.

Норми, визначені методамитехнічного нормування, сприяють підвищенню продуктивності праці та їїматеріальному стимулюванню. Нормування праці на підприємстві виконуєнадзвичайно важливі функції, тому що норми є основою виробничого планування навсіх рівнях та організації виробництва і праці, підставою для правильноговстановлення заробітної плати робітникам виробничої та невиробничої сфери,засобом врахування індивідуальних і колективних результатів праці, а такожрозповсюдження і закріплення передових ноу-хау. Слід відзначити, що жодну з цихфункцій не можна розглядати як домінуючу, бо кожна спрямована на забезпеченняекономії робочого часу та підвищення ефективності його використання.

Головною метою нормування,встановлення міри праці в ринкових умовах на кожному підприємстві є максимальнезменшення витрат виробництва за рахунок щільного використання робочого часу,вивільнення його від непродуктивних втрат. Міра праці являє собою робочий час,який необхідно вкласти у виробництво конкретної продукції, роботи або їїчастини. Тому практичні завдання технічного нормування праці полягають узабезпеченні економії робочого часу та всемірного підвищення ефективності йоговикористання на конкретних робочих місцях у виробничих умовах діючогопідприємства.

Встановлення норм праці наокремі види робочих процесів і операцій дозволяє розраховувати й витримуватинеобхідні кількісні та якісні пропорції праці між цехами, виробництвами,робочими місцями. Не менше значення мають норми і всередині підприємства якеталони раціональної організації праці на кожному робочому місці. Важливу рольвідіграє нормування як один з головних елементів організації оплати праці,оскільки норми витрат робочого часу одночасно стають і мірою винагороди запрацю, маючи тісний зв'язок з тарифною системою, якістю та кількістю праці.Норми допомагають оцінити й порівняти результати роботи колективів у цілому таокремих членів колективу, стимулюють їх до творчого пошуку резервіввиробництва.

Важливість науковообґрунтованого нормування праці при вирішенні завдань організації колективноїпраці полягає в тому, що воно допомагає розподілити роботу між виконавцями,забезпечити більш повне використання робочого часу, спроектувати раціональнуорганізацію праці, вдосконалити її. Порівняння фактичних витрат робочого часу знормативними є основою вибору найбільш раціональних форм функціонального такваліфікаційного поділу праці з метою повного та ефективного використання фондуробочого часу, розстановки виконавців по робочих місцях. Тому нормування праціє основою формування бригад, визначення загальної трудомісткості належних довиконання робіт, розрахунків потрібної чисельності працівників за професіями такваліфікацією, тобто є основою правильного визначення кількісного та якісногоскладу бригад, без надлишкової чисельності робітників.

Отже, сучасне нормування праці, що переходить віднедосконалого, ненаукового за підходами досвідно-статистичного нормування дозастосування техніко-економічно та психофізіологічного обґрунтованих норм працідля всіх категорій працівників, стає міцною основою для планування чисельностіпрацівників, доцільної їх розстановки, найбільш, ефективного використаннятехніки і можливостей людей. Нормування праці дозволяє оцінити ефективністьпраці шляхом порівняння з нормами фактичних її витрат, зіставляти результатипраці, продуктивність праці робітників різних професій, використати отриманізнання для усунення збиткової внутрішньовиробничої чисельності робітників якформи неофіційного прихованого безробіття.

1.2 Основні принципи, функції таоб’єкти нормування праці

Для забезпечення виконання своїх завдань, нормуванняпраці ґрунтується на певних принципах, дотримання яких гарантує підвищенняпродуктивності суспільної праці.

Одним з найголовніших є принцип забезпеченнямаксимальної відповідності норм суспільно необхідним витратам праці. Ця вимогаобумовлена тим, що норми завжди виконують роль одного з найважливіших засобівпідвищення продуктивності праці у конкретному виробництві. Якщо норми праці наокремому підприємстві значно вище суспільно необхідних, то це робить йогодіяльність збитковою, нерентабельною, призводить до

банкрутства. Якщо ж підприємство впроваджує більшекономні норми праці, воно знижує витрати, підвищує конкурентоспроможністьсвоєї продукції на ринку.

Економічна сутність першого принципу логічнопродовжується принципом необхідності забезпечення прогресивності норм, тобтодоведення їх до рівня витрат праці, який нижче суспільно необхідного. Виконанняцієї вимоги робить норми стимулятором науково-технічного та організаційногопрогресу, сприяє підвищенню ефективності виробництва.

Дієвість та ефективність норм забезпечуєтьсявиконанням вимог принципу наукової та організаційно-технічної обґрунтованостінорм, що характеризується рівнем використання досягнень науки.

Досягнення дієвого аналізу резервів виробництва назасадах використання прогресивних та всебічно обґрунтованих норм праціпов’язане з використанням принципу єдності застосованих норм, рівноїнапруженості, тобто отримання за їх допомогою однакових результатів відентичних організаційно-технічних умовах, незалежно від галузевого профілюпідприємства.

Таку ефективність нормування обумовлює дотриманняпринципу обов’язкового комплексного охоплення всього обсягу робіт обґрунтованиминормами з урахуванням всіх наявних на підприємстві факторів.

Також важливим є вимоги принципу чіткої регламентаціїскладу робіт та організаційно-технічних умов їх виконання, що враховується прирозробці норм. Значення регламентації складу робіт полягає в тому, що увиробничих умовах лише найдоцільніша організація дає найбільш ефективнірезультати. Всі надлишкові елементи трудового процесу ведуть до надмірнихвитрат праці. Тому встановленню норм повинно передувати впровадженняраціонального складу робіт, виконуваних найбільш доцільними методами. Цедоповнюється принципом оптимального вибору об’єкта дослідження як одиницінормування праці.

Забезпечення умов економії праці пов’язане звиконанням вимог принципу демократичного широкого залучення трудящих дорозробки норм праці. Він передбачає ініціативу трудящих, робітників в освоєнні,впровадженні прогресивних норм праці, їх перегляді, розширенні прав трудовихколективів у встановленні міри праці з урахуванням умов праці та їїнапруженості та конкретних робочих місцях.

Механізм нормування праці покликаний забезпечуватипідвищення її ефективності, збільшуючи результати праці по відношенню до витратна їх досягнення. В цьому полягає основна функція нормування, яка визначаєтьсяяк встановлення нормативно обґрунтованих витрат часу на виконання одиниціконкретної роботи у певних техніко-організаційних умовах. В загальному вигляді,нормування праці – це діяльність з управління підприємством, спрямований навстановлення необхідних співвідношень між витратами та результатами праці, атакож між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Поряд з економічними функціями, нормування праціпокликано забезпечувати виконання функцій соціального захисту робітників віднадмірної інтенсивності праці, що сприяє збереженню нормального рівняпрацездатності робітників протягом всього періоду трудової діяльності. Великогозначення нормування праці набуває під час рішення питань забезпеченняможливостей для росту задоволеності робітників змістом і умовами праці,найбільш повного використання їхнього інтелектуального потенціалу.

Колот А.М. виділяє наступні функції нормування праці:створювати основи планово-економічних розрахунків поточного, перспективного іпрогнозного характеру; створювати основи раціональної організації праці,виробництва й оперативного управління підприємством; бути вихідною базою облікувитрат і результатів виробництва; засобом установлення рівно інтенсивних норм,забезпечення суспільно необхідної інтенсивності праці, забезпечення оптимальногоспіввідношення між мірою праці та її оплатою.

Праця здійснюється у конкретнихтехнічно-організаційних умовах у межах певного часу. Тому, визначивши, щопредметом нормування праці є тривалість доцільної трудової діяльності людини,необхідно детально розглянути конкретні види об'єктів нормування праці яквизначені своєрідністю поєднання виробничих і трудових процесів в умовахконкретних видів робочих місць. Поза технологією немає праці. Робота завждивиконується у певній послідовності з відповідними складовими, тобто законкретною технологією. Трудовий процес, що аналізують при нормуванні праці,неможливо відокремити від техніки й технології, тобто від виробничого процесу. Міжними існує внутрішня єдність сутності цілеспрямованої людської діяльності наотримання конкретного результату праці: предметів або послуг. Взаємозв'язок міжвиробничим і трудовим процесами тим тісніший і глибший, чим вищий ступіньнауково-технічного прогресу в окремій ланці суспільного виробництва.

Різноманітність видів трудової діяльності людейобумовлює різноманітність об'єктів нормування праці. Найширше узагальненнядозволяє виділити дві форми витрат праці: витрати робочого часу та витратиробочої сили (фізичної та нервової енергії людини). Відповідно до цьоговиділяємо і дві групи об'єктів нормування праці:

1) ті, що характеризуються переважно витратамиробочого часу;

2) ті, що характеризуються переважно витратами робочоїсили.

Універсальною мірою праці і найширше вживаним об'єктомїї нормування є робочий час. Він нормується на різних рівнях і різними видаминорм. На державно-правовому рівні робочий час нормується, з одного боку, длязабезпечення певної кількості праці, необхідної суспільству для його нормальноїжиттєдіяльності, а з іншого — для дотримання прав людини на збереження здоров'я, відпочинокі всебічний розвиток (що передбачає наявність вільного часу). В Україні таканорма робочого часу встановлюється відносно робочого тижня і становить 40 годинпри нормальних умовах праці. В законодавчому порядку норма робочого часу скорочуєтьсяпри роботі в шкідливих умовах, а також для певних категорій працівників(неповнолітні, інваліди, матері малолітніх дітей, вагітні жінки).

На мікроекономічному рівні нормування робочого часунабуває вигляду встановлення норми часу на здійснення конкретних виробничихоперацій. Для цього застосовується аналіз трудової структури виробничоїоперації за окремими мікроелементами (трудовими прийомами, трудовими діями,трудовими рухами).

Своєрідною формою нормування робочого часу євстановлення необхідної чисельності персоналу. В цьому випадку нормується такожробочий час, тільки не одного, а кількісно визначеної групи працівників.

До другої групи об'єктів нормування праці належатьвстановлення обсягу роботи, зони обслуговування, а також норм витрати фізичноїта нервової енергії. При нормуванні обсягу роботи він встановлюється у виглядінормованого завдання, як правило, у натуральних показниках, на зміну, місяць,навчальний рік тощо.

У промисловості поширеним об'єктом нормування праці єзона обслуговування. Вона визначається кількістю засобів виробництва, ефективнуроботу яких може забезпечити один працівник або бригада. Витрати фізичної інервової енергії працівників найменш досліджені з-поміж усіх інших об'єктівнормування. Вони можуть характеризуватися темпом роботи, мірою зайнятостіпрацівників протягом робочого часу, показниками втомленості тощо. З існуючихнормативних матеріалів для характеристики цих показників найбільше підходятьнорми тяжкості праці (під якою розуміємо сумарний вплив всіх факторів трудовогопроцесу на організм людини). Складовими тяжкості праці є її інтенсивність, станвиробничого середовища та ін. Норми тяжкості праці регламентують допустимінавантаження на організм працівника і використовуються для обґрунтування часуна відпочинок, встановлення компенсації за несприятливі умови праці тощо.

Отже, як бачимо, нормування праці на підприємствівиконує надзвичайно важливі функції, тому що норми є основою виробничогопланування на всіх рівнях та організації виробництва і праці є підставою для правильноговстановлення заробітної плати робітникам виробничої та невиробничої сфери,засобом врахування індивідуальних і колективних результатів праці, а такожрозповсюдження і закріплення передових технологій. Слід визначити, що жодну зцих функцій не можна розглядати як домінуючу, бо кожна спрямована назабезпечення економії робочого часу та підвищення ефективності йоговикористання. Об'єкти нормування праці дуже різноманітні й складні. Вонивимагають застосування складних і трудомістких методів аналізу для встановленнянауково обґрунтованих норм.

1.3 Методи нормування і види норм

Сукупність заходів та розрахунків, задопомогою яких відбувається процес встановлення норм, становлять конкретніметоди нормування. У практиці нормування праці застосовуються такі методинормування: аналітичний, укрупнений та сумарний досвідно-статистичний, якімають більш диференційовані різновиди (рис.1).

Рис.1. Класифікація способів та методів нормування праці.

Сутність аналітичногометоду полягає всукупності та послідовності таких дій:

— розкладання виробничого процесу наскладові частини;

— дослідження факторів, що впливають натривалість кожного з елементів операції;

— проектування (на основі дослідження)нового, ефективного складу, послідовності й тривалості операції з урахуваннямсучасних досягнень у підвищенні продуктивності праці.

Сутність укрупненогометоду полягає увизначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахунковихвеличин — витрат робочого часу на типові операції, деталі чи види робіт зтиповими умовами їх виконання; конкретні витрати часу отримують з таблиць,графіків, номограм або розраховують за допомогою емпіричних формул.

Сутність сумарногодосвідно-статистичного методу полягаєу визначенні норми на основі приватного досвіду особи, що встановлює норму, зурахуванням даних оперативного й статистичного обліку витрат часу або даних провиконання норм виробітку на аналогічні роботи в минулому чи шляхом порівнянняскладності виконанняоперації та загального обсягу нормованої праці з аналогічними, ранішевиконуваними роботами.

Застосування перших двох методівдозволяє створювати технічно обґрунтовані норми праці.

Аналітичнийметод має дварізновиди:

1)технічний розрахунок норми за нормативамискладових елементів норми часу залежновід режимів роботи устаткування, організації обслуговування та виробничихможливостей робочого місця, застосування найкращих, найефективніших методіворганізації та способів праці. Розрахунки (відповідно до ступеня диференціації)можуть бути:

— за мікроелементними нормативами;

— за диференційованими нормативами;

— за укрупненими нормативами;

2)технічний розрахунок норми на основідосліджень витрат робочого часу та режимів роботи устаткування у реальнихвитратах часу та експериментальних режимів роботи устаткування, на засадах чогопроектуються раціональні трудовий і виробничий процеси; отримані нормипорівнюються з нормативними матеріалами.

Укрупненийметод також має дварізновиди:

1)нормивстановлюються за типовими нормами-еталонами, що розраховані на типові умовитехніки, технології, організації виробництва і праці та зведені у таблиці,графіки, номограми;

2)нормивстановлюються на окремі операції, деталі та види робіт на основі вивченихзалежностей, відображених у низці емпіричних формул.

Сумарнийдосвідно-статистичний метод маєкілька різновидів встановлення норми:

— на основі порівняння складності таобсягу даної роботи з такими, що виконувались раніше;

— на основі даних оперативного йстатистичного обліку про витрату часу на аналогічні роботи;

─ за досвідом особи у встановленнінорм праці;

─ за результатами узагальненнясумарних спостережень за використанням робочого часу на цих операціях, роботах.

Таким чином, особливістю технічнообґрунтованих норм єзастосування розрахункових методів, які дозволяють широко використовуватидосягнення науки і техніки, досвід найкращих робітників в удосконаленні праціта виробництва. Ці норми являють собою встановлений для певнихорганізаційно-технічних умов час на виконання роботи, виходячи з повноговикористання виробничих можливостей устаткування і робочого місця з урахуваннямпередового виробничого досвіду. Наукове обґрунтування норми, у свою чергу,повинно випливати із забезпечення таких головних умов:

— наявності раціонального технологічногопроцесу та ефективної організації виробництва і праці;

— безумовного виконання роботи виконавцямивідповідної кваліфікації (тобто кваліфікація робітників-виконавців маєвідповідати ступеню

— складності, кваліфікації роботи), арівень продуктивності їхньої праці дещо перевищував би середню продуктивністьпраці робітників, зайнятих на аналогічних роботах, та відповідав би стійким,але не рекордним показникам їхньої роботи.

Особливістю досвідно-статистичних норм євикористання звітно-статистичних відомостей про фактичні витрати часу на данучи подібну роботу або обсяг виробленої продукції за звітний період. їх широкозастосовують в одиничному та малосерійному виробництві, де, як правило,відсутні детальні розробки технологічного процесу, а тому встановлення технічнообґрунтованих норм потребує значних витрат праці нормувальників. Головною вадоюцих норм є те, що вони не фіксують наявні недоліки в організації праці, невідображають наукові досягнення і не орієнтують на передовий досвід, бо узагальнюютьлише звітно-статистичні відомості. Як правило, рівень досвідно-статистичнихнорм знижений, тому їх легко перевиконують. Це відбувається, як правило, тому,що цим типом норм не враховуються повною мірою організаційні й технічні умовивиробництва. Вони не є прогресивними, тобто не враховують зростання технічноїозброєності, впровадження нової техніки, поліпшення його організаціївиробництва та вдосконалення праці.

Особливості виробничих умов,технологічних і трудових процесів обумовили необхідність застосуваннярізноманітних норм, їх групування за різними ознаками при нормуванні праціробітників.

За видами(призначенням сферинормування праці) норми бувають такі:

— норма часу —нормування тривалості робочого часу, необхідного для виконання певної роботи(одиниці продукції);

— норма виробітку —нормування кількості продукції, роботи, послуг, яку потрібно виробити за робочузміну;

— норма обслуговування — нормування кількості одиницьустаткування, апаратів, агрегатів, які робітник має одночасно обслуговуватипротягом зміни;

─ нормачисельності —нормування чисельності робітників, необхідної для забезпечення безперебійноїроботи устаткування, робочого місця протягом зміни, за наявнихорганізаційно-технічних умов та встановленого обсягу роботи.

За сферою застосування норми диференціюють так:

— За територіально-регіональнимзастосуванням: регіональні, державні, міждержавні (міжнародні);

— За галузевим застосуванням:загальнопромислові, галузеві та підгалузеві, підприємства.

За методом обґрунтування норми бувають:

— технічно обґрунтовані;

— досвідно-статистичні.

За побудовою та ступенемукрупнення:

— диференційовані (на окремі видиоперацій, умов);

— укрупнені (на операцію в цілому, бездиференціації на складові);

— типові (для типових операцій, умов праці,робочих місць);

— комплексні (на трудовий комплекс вцілому чи на циклічні комплекси операцій);

— єдині (для всіх або окремих підприємствна технологічно-однорідні роботи і трудові операції).

За періодом дії норми бувають:

— постійні (діють увесь період існуваннятих організаційно-технічних умов, для яких вони були створені);

─ сезонні (діють лише конкретноїпори року);

— тимчасові (діють обмежений період часу:до досягнення повного освоєння нового устаткування, технології, операції);

─ одноразові (встановлюються наодноразові роботи, операції). Існує також класифікація норм, що поєднуєенергомісткість праці виконавця, витрати робочого часу та отримані результати(рис. 2). Така двоїстість у нормуванні обумовила появу на підприємствахзарубіжжя норм і нормативів, які одночасно використовуються як складовіелементи організації виробництва і праці та оплати праці робітників. Це даєзмогу враховувати як технічні вимоги виробництва, так, певною мірою,— іфізіологічні можливості людини. При цьому зв'язок фізіологічних складовихтрудового процесу з його результатами обумовлює впровадження більш об'єктивногоматеріального стимулювання робітників (рис. 2 – додаток 1).

У сучасному великому технологічно йтехнічно розвиненому виробництві застосовують майже всі ці норми, виходячи зконкретних особливостей та потреб підприємства.

Отже,ми бачимо, що на сьогоднішній день найраціональнішими методами нормування праціє досвідно-статистичний, аналітичний та укрупнений. В практиці господарюваннясучасних підприємств найбільш поширеним виступає аналітичний метод, оскількийого застосування менш трудомістке, і це дає можливість розрахувати норми ще допочатку трудового процесу, а також сприяє рівнонапруженості перелічених норм.

Розділ ІІ. />ОПИС ДІЯЛЬНОСТІ ТА СТРУКТУРИПІДПРИЄМСТВА ВАТ «КИЇВСЬКИЙЗАВОД «РАДАР»

2.1 Історія заснування підприємстваВАТ «Київський завод «Радар»

8 лютого 1930 Президія Київського Обласного виконкомуна своєму засіданні прийняла рішення про організацію в м. Києві експериментальноїмайстерні для виготовлення зразків за пропозиціями та винаходів київськихраціоналізаторів. У перший же рік свого існування майстерня надала допомогутрикотажної промисловості, освоївши виготовлення мальезних голок, в результатічого був скорочений їх імпорт. Через деякий час майстерня завоювала авторитет иуже в 1931 році була перетворена в Київський експериментальний завод № 8 усистемі місцевої промисловості.

Самою найпершою продукцією заводу були:

- Узкопльоночнікінопроекційні апарати;

- Електромоторидо кінопроектора;

- Комплектоснащення та інструментів для друкарських машинок «Україна»;

- Насосидля перекачування бензину;

- Автоклави;

- Револьверніверстати для Музфабрики.

Стара територія, яка знаходилась на вул.Свердловастала дуже малою, тому 15 травня 1932 Президія Київської Міської ради прийняларішення про розміщення експериментального заводу № 8 на території колишньогокотельного заводу чеського концесіонера Пауля ( на даний момент вона має назву- вул. Предславинська, 35). Виробнича база складалася з виробничого корпусуплощею близько 900 кв. метрів і декількох десятків металообробних верстатів.Серійної продукцією заводу були кисневі компресори КК-1. На базі отриманогодосвіду фахівцями заводу був розроблений і виготовлений компресор високоготиску ВК-1 до 150 атмосфер. На протязі декількох років завод був єдинимпостачальником портативних компресорів високого тиску. Саме за допомогою цьогозавод швидко розвивався.

У 1934 році завод був переведений з системи місцевоїпромисловості в систему Наркомату легкої промисловості і до 1940 року залишавсяєдиним підприємством, що випускає унікальне обладнання для текстильноїпромисловості СРСР. Завод випустив ряд верстатів і автоматів для виготовленнятекстильних машин, шпуль, котушок, човників. Була виготовлена перша машина дляшовкової промисловості, автомат для просушування ниток основи. Освоєння таорганізація випуску верстатів і автоматів, розроблених колективом заводу,дозволило витіснити з текстильної промисловості країни обладнання рядуіноземних фірм.

В листопаді 1940 року постановою уряду завод бувпереданий системи Наркомату текстильної промисловості в систему авіаційноїпромисловості. Наказом Наркомату авіаційної промисловості № 650 від 19листопада 1940 заводу було присвоєно № 454, і надалі він іменується«Державним Союзним Заводом № 454 НКАП». Завод віднесений до другоїкатегорії НКАП.

21 грудня 1943 директором заводу № 454 був призначенийЯ.С. Кучер.

Постановою Державного Комітету Оборони від 11 січня1944 № 4922 і наказом Народного Комісара Авіаційнної Промисловості СРСР від 16січня 1944 № 24 заводу № 454 було присвоєно № 483 (відкрите найменування — організаціяп / я 1).

Усього в 1944 році було введено в експлуатацію 12корпусів.

Згідно з постановою 2-го Головного управління НКАП всередині 1944 року завод отримав від інших заводів 20 одиниць обладнання, якебуло зовсім не придатне до експлуатації. Проте вже 1 вересня 1944 року 12одиниць обладнання були відновлені та введені в експлуатацію. До кінця 1944року парк обладнання виріс до 37 одиниць, в число яких входили: 19металорізальних верстатів, 6 одиниць ковальсько-пресового обладнання, 1 одиницяливарного устаткування і 6 зварювальних апаратів. Інших видів устаткування назаводі не було.

У січні 1945 року заводу був встановлений новий — радіотехнічний — профіль виробництва. У зв'язку зі зміною профілю виробництванаказом НКАП СРСР від 30 січня 1945 № 34 завод № 483 був переданий з 2-гоГоловного управління в систему 17-го Головного управління приказом НКАП СРСР.Перед колективом заводу поставлено завдання в найкоротші терміни освоїти випускнової для того часу техніки.

12 травня 1945 вагони з першим верстатним обладнаннямприбули до Києва. Серед прибулого обладнання були верстати токарні, фрезерні,свердлильні, гвинтові преси, молот зусиллям в 250 кг, працюючий до цих пір в кузні цеху № 8. З червня по вересень 1945 року на завод прибули двівеликі партії демонтованого верстатного обладнання. Усього в 1945 році заводотримав з інших підприємств 546 верстатів, а також 45 нових верстатів. Протягом2-ї половини 1945 року було змонтовано 340 верстатів. До цього часу на заводпочали надходити на роботу демобілізованні з Радянської Армії воїни, щоповернулися з евакуації зі сходу робітники, інженерно-технічні працівники,випускники навчальних закладів та молоді спеціалісти. Досвідчені і молодіфахівці утворили ядро, навколо якого стали формуватися колективи цехів івідділів заводу. Багато молодих фахівців закріпилися на заводі і виросли вхороших, які чудово знають виробництво, фахівців і керівників служб. Почаласяорганізація комплексу цехів. Відповідно до поставлених перед заводом завданнямипочався монтаж обладнання. Все робилося вручну, тому що ніяких підйомних механізмівне було.

Новостворені цеху продовжували удосконалюватися ібезперервно поповнюватися новим обладнанням. В цей час завод зростав ірозвивався.

У грудні 1945 р. відбувся перший випускрадіолокаційного прибору для розпізнавання літаків СЧ-1. Це було найбільшедосягнення колективу на шляху розвитку нової техніки цієї галузі. В процесіосвоєння цього вироби були підготовлені перші кадри спеціалістів і освоєно ряднових спеціальних технологічних процесів. У 1946 році на заводі організованарадіолабораторія, укомплектована в основному молодими фахівцями, випускникамиінститутів, які розробили технічну документацію. А в 1947 році освоєновиробництво радіометеорологіческого сигнал-реєстратора ПАР-1 і стандартногосигнал-генератора СГ-1. У 1946 році наказом Міністра Авіаційної промисловостіСРСР від 2 I грудня 1946 № 1002 / К директором заводу було призначено молодуенергійну людину — Андрій Макарович Данилов, а головним інженером — В.П.Островський.

У 1947 році завод почав серійний випуск тренажерів длянавчання льотного складу, електровимірювальних приладів ВП-4 для визначеннявологості зерна, що набули широкого поширення в сільському господарстві.

У ході освоєння виробництва нової техніки був введенийряд нових технологічних процесів — вакуумна електроізоляційна просочення,виготовлення високо стабільних крокових шукачів, дрібно модульних зубчастихколіс 2-го і 3-го класу точності, панелей і шкал методом фотохімії та іншіпроцеси.

З 1946 по 1956 рік сформувалося сучасне радіотехнічнепідприємство широкого профілю. У цей час було освоєно виробництво 6 — типівсервісної апаратури, 2 вимірювальних приладів широкого застосування власноїрозробки — ультракороткохвильові сигнал-генератори СГ і ШГВ,6 виробів народногоспоживання (у тому числі — «юний» радіо конструктор «ЮРК» іапаратура радіоуправління моделями «РУМ», які випускалися великимисеріями протягом декількох років).

У 1954 році був створений радіолокаційний бомбоприцелРБП-3 для літаків ІЛ-28, ІЛ-54, Я-26, ЛІ, ЯК-125, а в наступні роки освоєноприцільно-навігаційний пристрій — "Ініціатива-2я", встановлюється наборт літака-штурмовика ЯК-28І для забезпечення прицільного бомбометання, апотім і нові його модифікації — "Ініціатива-4", "Ініціатива 4 /100", що встановлюються відповідно на борт воєнно-транспортних літаківАН-12Б та АН — 22 для радіолокаційного огляду місцевості, виведення літака взаданий район, прицільного скидання вантажів і десанту, в т.ч. по винесенихточок для виключення ураження літака наземними засобами протиповітряної оборонипротивника. Для виконання цих же тактичних завдань було розроблено виріб"Ініціатива-2К" для вертольотів К-25 і виріб"Ініціатива-2Б" для гідролітаків Бе-12 та Б-14. До складу данихвиробів входив лічильно-вирішальний прилад (перша в країні бортоваобчислювальна машина), виконаний на сіпусно-косинусних колихающихтрансформаторах (СКТ) і багаторазового прецизійних потенціометра (ППМЛ).Трансформатори, що обертаються і потенціометри, дуже складні по своємуконструктивному виготовлені, виготовлялися на нашому підприємстві. На заводібули організовані механічна, металографічна, спектральна, рентгенівська,пірометричних лабораторії, бюро контролю матеріалів, цех контрольнихвипробувань, фотохімічна лабораторія, ділянка лиття але виплавлюваних моделях,заготівельний цех і ряд інших служб.

/>На підприємстві існуєантикризова програма заходів для забезпечення життєдіяльності заводу в кризовихумовах 2010 року (Додаток).

2.2 Положення про організаціюнормування праці в підрозділах підприємства ВАТ «Київський завод «Радар»

Значну роль реалізації висунутого партією курсу наприскорення соціально-економічного розвитку країн належить нормуванню праці.Його найважливішим завданням є послідовне поліпшення організації праці івиробництва, зниження трудомісткості продукції, посилення матеріальноїзацікавленості працівників у підвищенні ефективності виробництва, підтриманняекономічно обґрунтованих співвідношень між зростанням продуктивності праці тазаробітної плати. Нормування праці має сприяти активному впровадженню досягненьнауки і техніки, прогресивної технології. Це Положення підлягає застосуванню вусіх підрозділах об'єднання.

1. Методичні основи організації нормування праці:

1.1. Нормування праці являє собою складову частинууправління виробництвом і включає в себе визначення необхідних витрат праці(часу) на виконання робіт (виготовлення одиниці продукції) окремимипрацівниками (бригадами) та встановлення на цій основі норм праці. Необхіднимивизнаються витрати, відповідні ефективному для конкретних умов виробництва, використаннятрудових і матеріальних ресурсів за умови дотримання науково обґрунтованихрежимів праці та відпочинку.

1.2. Організація нормування праці в народномугосподарстві регламентується основами законодавства Союзу РСР і союзних,республік про працю, постановами партії і уряду, постановами Держкомпраці СРСРі ВЦРПС і цим Положенням.

1.3. При нормуванні праці робітників і службовцівзастосовуються такі види норм праці: норма часу, норма виробітку, нормаобслуговування, норма (норматив) чисельності.

З метою підвищення ефективності праці погодиннооплачуваних працівників їм встановлюються нормовані завдання на основізазначених вище видів норм праці.

Нормоване завдання — це встановлений обсяг роботи,який працівник чи група працівників (бригада) зобов'язані виконувати за робочузміну, робочий місяць (відповідно змінне та місячне нормоване завдання) або віншу одиницю робочого часу на почасово оплачуваних роботах.

1.4. Норми праці встановлюються на окрему операцію(операційна норма) та взаємопов'язану групу операції, закінчений комплекс робіт(укрупнена, комплексна норма). Ступінь диференціації норм визначається типом тамасштабом виробництва, особливостями продукції, що випускається, формамиорганізації праці.

1.5. Норми праці повинні визначатися в основному занормативними матеріалами для нормування праці, затвердженими в централізованомупорядку.

До нормативних матеріалів для нормування праціналежать: нормативи з праці (нормативи часу, включаючи мікроелементні,нормативи чисельності, нормативи часу обслуговування, нормативи режимів роботиобладнання), єдині і типові норми (часу, виробітку, обслуговування).

1.6. За сферою застосування нормативні матеріали длянормування праці поділяються на міжгалузеві, галузеві (відомчі) та місцеві.

1.7. Діюча в народному господарстві система норм інормативів з праці повинна забезпечувати можливість розрахунку повноїтрудомісткості продукції за всіма елементами виробничого процесу, виробам,групах персоналу та структурним підрозділам.

1.8. На ряду з нормами, встановленими на стабільні заорганізаційно-технічними умовами роботи, застосовуються тимчасові і разовінорми. Тимчасові норми встановлюються на період освоєння тих чи інших робіт завідсутності затверджених нормативних матеріалів для нормування праці.

1.9. Обов'язковими для застосування на підприємствах єміжгалузеві та галузеві (відомчі) норми і нормативи, включені до затверджуєтьсяміністерством (відомством) перелік норм і нормативів з праці, обов'язкових длязастосування. У зазначених переліків за наявності відповідних видів робіт вобов'язковому порядку повинні включатися міжгалузеві норми і нормативи з праці,затверджені Госкомтрудом СРСР і ВЦРПС, а також Госкомтрудом СРСР, ДержбудомСРСР і ВЦРПС.

1.10. Праця працівників повинна нормуватись восновному за технічно обґрунтованими нормами. Технічно обґрунтованими є норми,встановлені аналітичним методом нормування і відповідні досягнутому рівнютехніки і технології, організації виробництва і праці.

2. Порядок встановлення, перевірки, заміни і переглядунорм праці

2.1. Норми праці на виробництво нової продукціїрозробляються одночасно з технологічними процесами відповідно дозапроектованими організаційно-технічними умовами виробництва даної продукції тавстановленою проектною трудомісткістю.

2.2. З метою забезпечення прогресивності, так самонапруженості та підвищення точності розрахунку норм праці, скорочення термініві трудомісткості їх встановлення використовуються ЕОМ. Розрахунок норм, якправило, здійснюється в єдиному циклі з автоматизованим проектуваннямтехнологічних процесів.

2.3. Введення нових норм праці і нормованих завдань,включаючи змінені та переглянуті, проводиться адміністрацією підприємства запогодженням з профспілковим комітетом.

2.4. Організаційно-технічні умови виробництва(організація праці, технологія, обладнання, оснащення і т.д.) на робочихмісцях, де будуть застосовуватися нові норми праці, повинні бути приведені увідповідність до вимог, запроектованими в нормах при їх розробці.

2.5. При запуску у виробництво нової продукціїрозробляються графік досягнення її проектної трудомісткості з урахуваннямосвоєння проектних потужностей та інших техніко-економічних показників, а такожтехнічно обґрунтовані норми, розраховані на проектну технологію, організаціювиробництва і праці.

2.6. Застосування на підприємствах поправочнихкоефіцієнтів, що послаблюють напруженість норм, розрахованих за міжгалузевим ігалузевою (відомчим) нормативними матеріалами для нормування праці, допускаєтьсятільки за згодою вищестоящої по підпорядкованості організації і відповідногопрофспілкового органу, а також в інших випадках, передбачених трудовимзаконодавством (встановлення знижених норм виробітку молодим робітникам,інвалідам та пенсіонерам по старості, жінкам-механізаторам і т.п.).

2.7. Норми підлягають обов'язковій заміні новими, алеміру впровадження у виробництво організаційно-технічних і господарськихзаходів, що забезпечують зростання продуктивності праці, незалежно від того,передбачалися ці заходи календарним планом заміни та перегляду норм чи ні.

2.8. З метою підтримки прогресивного рівня діючих напідприємстві норм праці вони підлягають обов'язковій перевірці в процесіатестації робочих місць (порядок проведення атестації робочих місцьрегламентується відповідними галузевими положеннями).

2.9. Перегляд застарілих норм здійснюється у строки ірозмірах, що встановлюються керівником підприємства за погодженням зпрофспілковим комітетом у календарному плані заміни та перегляду норм праці.Перегляд помилкових норм здійснюється в міру їх виявлення за погодженням зпрофспілковим комітетом.

2.10. Застосування робочим (службовцям), бригадою завласною ініціативою, нових прийомів праці і передового досвіду, вдосконаленнясвоїми силами робочих місць, підвищення своєї професійної майстерності ідосягнення на цій основі високого рівня виробітку в період між атестаціямиробочих місць (перевірками норм) не є підставою для перегляду норм праці зарішенням адміністрації. Перегляд норм у цих випадках може проводитися тільки заініціативою колективів бригад, робітників і службовців, за що вони заохочуютьсяу встановленому порядку.

2.11. З метою планомірної роботи зі зниження трудовихвитрат, забезпечення прогресивності діючих норм на підприємстві до початку рокурозробляється календарний план заміни та перегляду норм праці, що включаєтьсядо техпромфінплан (строй фінплан).

2.12. Керівництво підрозділів та профспілкові комітетизобов'язані роз'яснити кожному працівникові (бригаді) підстави заміни абоперегляду норм, ознайомити його з методами, прийомами праці і умовами при якихвони повинні застосовуватися.

2.13. Робота по нормуванню праці здійснюється напідприємстві адміністрацією спільно з профспілковим комітетом за широкої участітрудових колективів у відповідності з Законом СРСР про трудові колективи іпідвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями.

2.14. Адміністрація підприємства та профспілковийкомітет повинні постійно підтримувати і розвивати ініціативу робітників іслужбовців щодо перегляду діючих і впровадженню нових, більш прогресивних нормпраці.

3. Матеріальне стимулювання роботи з прогресивниминормами

3.1. З метою посилення зацікавленості працівників уроботі за прогресивними нормами та зниження затрат праці адміністраціяпідприємства і комітет профспілки повинні широко використовувати надані їмправа по матеріальному стимулюванню за роботу по технічно обґрунтованим нормамініціаторів впровадження або перегляду технічно обґрунтованих ОРЗ, за освоєннянових норм праці, розширення зон обслуговування і збільшення обсягу виконуванихробіт з меншою чисельністю працівників і т.д.

3.2. При освоєнні нових норм праці, усиновлених узв'язку з заміною діючих норм на основі впровадження організаційно-технічнихзаходів, а також у зв'язку з переглядом застарілих норм, частину отриманої врезультаті зниження трудомісткості продукції економії фонду заробітної платиможе використовуватися для додаткової оплати праці робітників протягом 3-6місяців на період освоєння або нових норм, а також для преміювання майстрів,нормувальників, технологів та інших працівників виробничих ділянок, бралибезпосередню участь у розробці та впровадженні нових норм праці (пункт 34постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 4 жовтня 1965р.№ 729).

3.3. Робітникам-ініціаторам перегляду норм можевиплачуватися одноразова винагорода в розмірі не менше 50 відсотків економіїфонду заробітної плати, одержуваної в результаті впровадження або переглядутехнічно обґрунтованих норм з їх ініціативи.

3.4. Для посилення зацікавленості робітників увпровадженні технічно обґрунтованих норм їм можуть встановлюватися підвищенірозцінки (відрядникам) і підвищені тарифні ставки при переході на роботу занормами, встановленими на основі міжгалузевих, галузевих (відомчих) і іншихбільш прогресивних нормативів з праці, у розмірах, передбачених постановоюДержкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 12 листопада 1985р.№ 367/24-33(пункт 12 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 червня 1985р. № 540).

3.5. Застосовувати для робітників-почасовиків тарифніставки робітників-відрядників відповідно до підпункту «б» пункту 81Положення про соціалістичне державне виробничому підприємстві за умови їхроботи з міжгалузевим, галузевою (відомчим) та іншим технічно обґрунтованих нормпраці (нормованим завданням).

3.6. З метою посилення матеріальної зацікавленостіпрацівників у прискоренні зростання продуктивності праці та виконаннявстановленого обсягу робіт з меншою чисельністю персоналу для них можезастосовуватися матеріальне заохочення за суміщення професій (посад),розширення зон обслуговування і збільшення обсягу виконуваних робіт з меншоючисельністю працівників, а також виконання поряд з основною роботою обов'язківтимчасово відсутніх працівників (постанова Ради міністрів СРСР від 4 грудня1981№ 1145).

4. Система контролю за станом нормування праці

Контроль за станом нормування праці на підприємствіздійснює адміністрація спільно з профспілковим комітетом і за широкої участітрудового колективу та громадських організацій (громадських бюро організації танормування праці, групи народного контролю, Рад бригадирів і ін.).

5. Порядок планування, фінансування розробки ізатвердження міжгалузевих та галузевих нормативних матеріалів для нормуванняпраці

5.1. Розробка міжгалузевих нормативних матеріалів длянормування праці здійснюється за п'ятирічним і річними планами науково інормативно-дослідних робіт.

5.2. При затвердженні міжгалузевих і галузевих(відомчих) норм і нормативів з праці, в тому числі і укрупнених, комплекснихнорм, встановлюються терміни їх дії залежно від характеру виробництва,технологічного процесу, виду робіт і т.зв., але не більше ніж на 5 років.

У міру затвердження нових або перегляду(перезатвердження) діючих норм і нормативів до переліків вносяться необхідніуточнення, доповнення.

2.3. Підґрунтя для підвищеннязаробітної плати

Останнім часом увітчизняній пресі й у фаховій літературі, на превеликий жаль, нормуванню праціприділяють недостатню увагу, попри його безперечну важливість як для окремогопідприємства, так і для економіки держави в цілому.

Важливо нагадатиаксіому про залежність рівня ефективності національної економіки відрезультативності праці та її складових, особливо мікрорівня, тобто ефективностіфункціонування підприємств, установ, організацій. У свою чергу, для цихекономічних суб'єктів вона визначається передусім ефективністю використаннянаявних виробничих ресурсів.; особливе місце серед яких належить трудовимресурсам. У структурі собівартості виробленої продукції саме вартість витратпраці є традиційно найдинамічнішим елементом, зменшення якого може призвести доскорочення інших виробничих витрат і, як наслідок, — до зменшення собівартостівиробленої продукції.

На нашу думку, подібне скороченняповинно мати раціональну базу, воно, безперечно, актуалізує дослідження питаньнормування праці, котре є найважливішою умовою раціональної організації праці напідприємстві.

Отже, нормування праці — важливийелемент ефективного управління підприємством будь-якої організаційно-правовоїформи та форми власності, від якого залежить позиція підприємства на ринку,його конкурентоспроможність та результативність функціонування. Крім цього,нормування праці відіграє також важливу роль у трудовій діяльності працівниківпідприємства, є важливою складовою їхнього трудового життя, адже від якостівстановлених норм праці залежить не лише розмір заробітної плати працівника, атакож його психофізіологічний стан та психологічний клімат у колективі.

Слід визнати, що за радянських часівіснувала досить міцна система нормування праці, яка повністю відповідалацентралізованій моделі господарювання;. Майже всі питання нормування праці,починаючи від установлення показників зниження трудомісткості та закінчуючижорстким контролем якості норм праці, контролювалися зверху. При цьому модельнормування праці була орієнтована -в цілому на виконання та перевиконанняпланових завдань з випуску продукції встановленої якості.

Через незначний проміжок часу післянабуття Україною незалежності та обрання нею ринкового шляху розвиткуекономіки, 20 березня 1995 р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову«Про заходи поліпшення нормування праці в народному господарстві»(далі — постанова №197), заходи якої були спрямовані на створення нормативноїбази та організаційно-методичну роботу. Ці заходи мали захистити правапрацівників підприємств щодо оплати праці та підвищити ефективність роботи підприємств.На жаль, постанова №197 не спричинила глибоких змін у сфері організації танормування праці. У подальші роки в Україні не було зроблено суттєвих кроків нашляху розвитку наукової організації праці та її нормування як у науковому, такі в практичному плані.

У результаті ситуація, яка склаласянині, є такою, що роботодавці, хоча й усвідомлюють важливе значення науковоїорганізації праці, не розглядають її як першочергову. Більш того, на багатьохпідприємствах узагалі нехтують нею. А колективи, де застосовується нормуванняпраці (здебільшого це підприємства, на яких ще з радянських часів залишилисьвідповідні традиції), не вдаються до пошуку нових шляхів вирішення проблем, дозастосування нових прогресивних форм організації та нормування праці, які з успіхомдіють на підприємствах країн з розвинутою ринковою економікою.

Отже, практично на кожному підприємствінині існують проблеми, обумовлені насамперед скороченням сфери діяльності служборганізації, нормування та оплати праці. Так, на більшості підприємствнормування праці не використовується для визначення чисельності допоміжнихробітників та працівників інженерного складу, що іноді призводить донеобґрунтованого скорочення штату працівників та зростання соціальногонапруження в колективі, а також не проводяться аналізи основних показників, якісвідчать про ефективність використання трудових ресурсів та робіт, пов'язаних звиявленням резервів зростання продуктивності праці, з подальшими розробкамиорганізаційно-технічних заходів щодо її підвищення.

Таким чином, сьогодні можна казати профактичний занепад нормування праці, основною причиною чого є, на нашу думку,відсутність чіткої позиції з боку держави щодо цих проблем або часткове(викривлене) продовження політики, яка більше відповідає системі централізованогоуправління економікою, коли сфера нормування праці була прерогативою лишеуряду. Так, сьогодні основна функція держави з розвитку нормування праціполягає в розробці та впровадженні на підприємствах галузевих та міжгалузевихнормативних довідників, які містять певні затрати робочого часу на виконаннявизначених робіт. Такі нормативи розробляються виходячи з нормальних умов праціта згідно зі ст.85 КЗпП України «Норми праці», застосування яких єобов'язковим для підприємств усіх форм власності. Причому усупереч ст.88 КЗпП«Умови праці, які мають враховуватися при розробленні норм виробітку, нормчасу і норм обслуговування підприємства» саме під час розробки тавпровадження нормативів умови праці підприємства до уваги не беруться.

Ситуація ускладнюється й тим, що вУкраїні виробництво промислової продукції здебільшого здійснюється на зношеномуустаткуванні, яке було придбане ще за радянських часів. Так, за оцінкамифахівців, ступінь зношення основних фондів підприємств становить 50—60%, ачасом і більше. Звісно, що за таких умов фактичні витрати робочого часу навиконання працівником робіт будуть вищими, ніж зазначено в нормативнихдовідниках. Тобто встановлені норми (на основі нормативних довідників) невідповідають трудовому внеску робітника та призводять до заниження заробітноїплати. До того ж виконання виробничих планів, розроблених на основі названихнормативів, для багатьох робітників буде недосяжним, що безумовно позначиться на кінцевому розмірізаробітної плати.

Слід також зауважити, що встановленнянорм на основі нормативних довідників негативно позначається на якостіпроведення економічних розрахунків на підприємствах, оскільки ці норми невідображають реального стану речей і призводять до нераціонального використаннявиробничих ресурсів (як матеріальних, так і людських). Деякі підприємства завідсутності сучасних нормативних довідників змушені зазвичай використовуватинормативні довідники, розроблені ще в радянські часи і розраховані з міркуваньтехнічного прогресу на найближчі п'ять років. Усе це спричинило ситуацію, колизначна кількість підприємств була змушена взагалі відмовитись від нормуванняпраці оскільки воно було неефективним. Інші підприємства, фактично порушуючичинне законодавство щодо застосування галузевих та міжгалузевих нормативів зоплати праці, встановлювали норми праці виходячи з фактичних витрат робочогочасу.

На жаль, маємо констатувати той факт, щодо недавнього часу інтереси підприємців, як правило, були спрямовані наодержання прибутку здебільшого шляхом простого підвищення цін на свою продукція(це найпростіший варіант вирішення проблеми підвищення прибутку) без ефективноїорганізації виробництва. Так, свого часу передбачалося, що розробка тавпровадження на підприємствах виробничої сфери галузевих та міжгалузевихнормативів дасть змогу налагодити організаційну роботу підприємств та захиститьправа працівників щодо заробітної плати, але на практиці цього не відбулося.

Досвід країн з розвинутою ринковоюекономікою та продекларований Україною європейський шлях розвитку змушуютьупроваджувати нові досягнення в організації та нормуванні праці, щозабезпечують справедливість установлення норм часу, обумовлених у колективнихугодах між працівниками та підприємцями. Діяльність Міністерства праці тасоціальної політики в цій сфері полягає лише в аналізі стану нормування праціта розробці відповідних рекомендацій щодо сучасних підходів до такогонормування.

Зауважимо, що в багатьох розвинутихкраїнах допомогу підприємствам у розробці нормативів надають спеціальностворені з цією метою консультативні центри (центри продуктивності), які діютьпрактично в кожному регіоні. Наші підприємства здебільшого змушені звертатисядо сторонніх організацій з цих питань, і лише невеличка їхня кількість має вштаті спеціалістів, які вирішують такі проблеми. При цьому нормативирозробляються виходячи з технічного оснащення конкретного підприємства, що даєзмогу справедливо встановлювати норми затрат робочого часу. До складуконсультативних центрів входять національні і регіональні організації, фірми зпроблем управління та профспілкові об'єднання, а фінансування відбувається збоку приватних компаній, урядових організацій та місцевих органів влади.

Розділ ІІІ.Нормування складально-монтажних робіт на підприємстві ВАТ «Київський завод«Радар»

3.1 Слюсарно-складальні роботи напідприємстві ВАТ «Київський завод «Радар»

При нормуванні слюсарно-складальних операцій залежновід типу виробництва застосовують диференційовані або укрупнені нормативи часу.Необхідно враховувати, що будь-які нормативи передбачають раціональнуорганізацію робочих місць: деталі доставляються на робоче місце допоміжнимиробітниками; трудовий процес протікає в нормальних санітарно-гігієнічнихумовах; переміщення деталей або складальних одиниць у процесі складання неперевищує 2м. Нормативи слюсарно-складальних робіт передбачають переміщеннядеталей вручну масою до 20кг. На всі відхилення від нормальних умов роботи внормативах наведені поправочні коефіцієнти.

При нормуванні слюсарно-складальних робіт прямівитрати праці не поділяють на основні та допоміжні, тому в нормативах данооперативний час.

Штучно-калькуляційний час на слюсарно-складальнуоперацію при нормуванні за диференційованими нормативами (5):

Тш-к = ∑/>tоп ί />kп-з,обс, от. л />kп/>kуд, (3.1)

Де tоп ί — оперативний час на одинелемент (перехід) слюсарно-складальної операції (визначають за машинобудівельнимичи галузевими нормативам); />kп-з,обс, от. л- коефіцієнт, що враховує час напідготовчо-завершальну роботу, обслуговування робочого місця, відпочинок іособисті потреби (табл. 3.1 та 3.2 ); />kп — коефіцієнт, що враховує розмір партіїзбираючих складальних одиниць (табл. 3.1 та 3.2); kуд — коефіцієнт,що враховує вплив ступеня зручності виконання елементу слюсарно-складальнихробіт (табл. 3.3).

Для прискорення процесу нормування складальних робітвикористовують укрупнені нормативи, які виражають вплив головних факторів натривалість збірки. Укрупнені нормативи на складальні роботи несуть, як правило,галузевий характер.

Таблиця 3.1: Поправочні коефіцієнти на оперативний часдля умов одиничного та малосерійного виробництва:

/>Число деталей в партії, шт..

/>kп-з, обс, от. л

/>kп

1 1,11 1,3 2 1,10 1,12 3 — 5 1,09 1,00 6 — 10 1,08 0,90 Більше 10 1,08 0,80

Укрупнені нормативи часу містять штучно — калькуляційний час, який включає оперативний час збирання та додатковий час урозмірі 10-15% на підготовчо-завершальну роботу, обслуговування робочого місця,відпочинок і особисті потреби. У норму штучно-калькуляційного часу наскладальну операцію не включають чисто слюсарні операції, які нормують окремо.

Таблиця 3.2: />Поправочні коефіцієнти на оперативний час для умов середньо серійноговиробництва:

Число деталей в партії, шт..

K п-з, обс, от. л

kп при тривалості операції, не більше минути,

10 20 Більше 20 1 1,09 0,90 1,00 1,10 2 1,08 0,80 0,90 0,90 3 – 5 1,07 0,70 0,80 0,85 6 – 10 1,06 0,65 0,70 0,75 11 – 30 1,06 0,60 0,65 0,70 31 – 80 1,05 0,55 0,60 0,70 81 – 240 1,05 0,55 0,60 - Св. 240 1,07 0,.55 - -

Час на розбирання виробів після проведеноговипробування згідно з технічними умовами визначають за тими ж нормативами, що іна складання, приймаючи поправочний коефіцієнт, що дорівнює 0,85.

Таблиця 3.3: Поправочні коефіцієнти на зміну умовроботи:

Характеристика робочого стану або виконання роботи

kуд

Характеристика робочого стану або виконання роботи

kуд

Виконання зручне, рухи робітника не обмежені 1,0 При стельовому положенні 1,3 Установка деталей зверху або збоку На колінах або сидячи навпочіпки 1,4 Установка деталей (складальних одиниць) знизу 1,1 Сидячи з зігнутим корпусом 1,5 У важкодоступних місцях, рух рук пригнічений 1,2 Лежачи на спині, на боці, на животі і з опорою на лікті 1,6

Норму часу за укрупненими нормативами визначаютьзалежно від форми організації складального процесу. Слід розрізняти одновузловий і багато вузловий процеси складання. Одно вузловий процес складанняпредставляє таку форму організації складального процесу, при якій зборкукожного наступного виробу (складальної одиниці) з партії однакових виробівпочинають після закінчення повної збірки попереднього виробу. Багато вузловийпроцес передбачає одночасну збірку кількох однакових виробів.

Норма штучно-калькуляційного часу на складання виробупри користуванні укрупненими (тобто, нормування за укрупненими нормативами данона прикладі галузевих укрупнених нормативів, розроблених в електротехнічнійпромисловості) нормативами (6):

Тш-к= Т 'ш-к />k10k11k12+ />t1,…,7– t8 + />t9, (3.2)

де Тш-к — штучно-калькуляційний часскладання виробу, що визначається за таблицями укрупнених нормативів залежновід маси і сумарної кількості деталей і кріпильних елементів (табл. 3.4 – див.додатки); k10; k11; k12; t1-8; t9 — значення коригувальних коефіцієнтів і часу, що визначаються затаблицями 3.5 — 3.6 залежно від характеру і значення додаткового чинникатрудомісткості, індекси відповідають номерам поправок до табл. 3.5 (див.додатки) — 3.6.

/>/>/>Таблиця 3.5: Поправка нанорму штучного часу залежно від способу запресовування, хв.

/>Спосіб запресовування

Маса деталі, кг До 1 2 — 3 4 — 8 9 — 20 Вручну 0,5 0,8 1,2 1,6 На гідравлічному пресі 0,5 0,6 0,7 0,9 Примітка: Час добавляють на кожну деталь, встановлену на напружену, плотну, тугу або пресову посадку.

Таблиця 3.6: Поправочні коефіцієнти на норму штучногочасу в залежності від типу виробництва, форми, організації та складностізбирання:

/>Вид виробництва

/>Коефіцієнт k10 при числі збираємих деталей

1 – 3 4 – 5 6 – 7 8 і більше Дрібносерійне 1,0 0,95 0,9 0,85 Одиничне 1,3 1,1 1,0 0,90 Форма організації збирання

/>Коефіцієнт k11 при масі збираємих деталей, кг

До 30 31 — 100 101 — 300 301 — 1000 1001 — 3000 Одно вузлова 1,0 1,0 1,2 1.15 1,1 Багато вузлова 0,8 0,9 1,0 1,0 1,0 Вид збірки

Коефіцієнт k12

Проста 0,8 Середньої складності 1,0 Складна 1,35 /> /> /> /> /> /> />

Для механізації процесу нормування або підвищенняточності встановлення норм часу на складання можна використовувати математичнізалежності, які наведені в табл. 3.7(див. додатки).

За даними таблиць визначимо нормуштучно-калькуляційного часу на складання електросхем за укрупнениминормативами.

Маса складальної одиниці 97кг; сумарне число деталей ікріпильних елементів на даній операції — 83, в тому числі чотири деталі масою0,85кг кожна, деталі встановлюють за напруженою посадкою вручну, розмірскладальної партії 7 шт. Форма організації складального процесу багато вузлова.

За табл. 3.5 залежно від маси складальної одиниці(97кг) і числа складальних елементів 83 знаходимо, що Тш-к = 41,3хв.; за табл. 3.1, 3.7 та 3.8 знаходимо поправки на норму часу в залежності віддодаткових факторів: на установку чотирьох деталей по напруженій посадці вручну4 ∙ 0,5 = 2 хв. (табл. 3.7); на розмір складальної партії — коефіцієнт 0,9 (табл. 3.1); на форму організації складального процесу — коефіцієнт 0,9 (табл. 3.8).

Тоді норма штучно-калькуляційного часу з урахуваннямдодаткових факторів становить:

Тш-к = (41,3 + 2) 0,9 ∙ 0,9 =35,1 хв.

Отже, ми бачимо, що штучно-калькуляційний час наскладання електросхем за укрупненими нормативами становить 35,1 хв., і це єдуже позитивним для нашого підприємства.

3.2 Електромонтажні та намотувальніроботи

При значному різноманітті електромонтажних робіт їхможна підрозділити на такі види:

а) заготівельні – заготівля кінців дроту, кабелю, щоекранує плівки, ізоляційних і хлорвінілових трубок, металевих і паперовихбирок, пресшпану та інших матеріалів, необхідних для виробництваелектромонтажних робіт;

б) розділювальні – оброблення кінців м'якого іжорсткого проводів, кабелю різних марок і перерізів; надягання ізоляційних ігумових трубок та екрануючу плетінку та інші роботи;

в) монтажні — укладання дротів за шаблоном; в’язанняджгутів нитками, волосінню і стрічками; укладання джгута в корпусу блока,приладу, на панель і інші пристрої; кріплення скобами; підключення вивіднихкінців джгута або жил кабелю до електроелементів.

Передбачено застосування спеціального обладнання,ручного інструменту та пристроїв залежно від характеру виконуваноготехнологічного переходу.

Розрахунок норм на електромонтажні роботи залежно відтипу виробництва здійснюють:

1) за нормативами оперативного часу на прийоми робіт вумовах середньо серійного виробництва;

2) за нормативами оперативного часу на комплекситехнологічних прийомів в умовах дрібносерійного виробництва (1).

Розрахунок норми часу виробляють підсумовуванням оперативногочасу виконанням прийомів (комплексів прийомів) електромонтажних робіт зурахуванням часу організаційно-технічного обслуговування, часу на відпочинок таособисті потреби і підготовчо-заключного часу на партію деталей за такоюформулою:

Тш-к = />Топ (1 + аобс + аот. л /100 ) + Тп-з / nп, (3.3)

де Топ – сумарний оперативний час навиконання прийомів і комплексів прийомів.

У таблиці 3.8 — 3.11 дані витрати оперативного часу наокремі прийоми електромонтажних робіт. Укрупнені нормативи часу на комплексиприйомів для умов дрібносерійного виробництва встановлюють за диференційованиминормативами часу на прийоми робіт для умов середньо серійного виробництва зкоефіцієнтом 1,2.

Нормативи часу на організаційно-технічнеобслуговування включають витрати часу на прибирання робочого місця протягомзміни, зміну інструмента, підналагодження інструменту і пристосувань,складають:

а) для умов середньо серійного виробництва 2%;

б) для умови дрібносерійного виробництва 3% відоперативного часу.

Нормативи часу на відпочинок та особисті потреби,розроблені в залежності від факторів стомлюваності (фізичного зусилля, масипереміщуваного вантажу, темпу роботи тощо), представлені в табл. 3.12.

Таблиця 3.12: Час на відпочинок та особисті потреби,%від оперативного часу ( середньо серійного та дрібносерійного виробництва ):

/>Час, під час якого затрачено фізичні зусилля

Мас переміщених вантажів, кг Час на відпочинок Час на особисті потреби Всього Більша половина суми оперативного часу під час зміни До 4 5 2 7

/>5 – 15

5 2 7

/>16 — 30

7 2 9 Менша половина суми оперативного часу під час зміни 5 – 15 4 2 6 16 — 30 6 2 8

Нормативи підготовчо-заключного часу включають витратичасу, що відносяться до всієї партії виготовлених або зібраних виробів; наотримання технічної документації, інструменту і пристосувань, ознайомлення зтехнічною документацією, отримання та здачу роботи. Вони становлять: для умовсередньо серійного виробництва 11,5 хв.; для умов дрібносерійного виробництва15,5 хв.

За даними таблиць розраховуємо нормуштучно-калькуляційного часу на виготовлення джгута з дроту перетином 0,2 мм2,попередньо виготовленого, з поліхлорвінілової ізоляцією, на шаблоні,розташованому в горизонтальному положенні.

Середня довжина дроту 2,2м, 6 проводів; діаметр джгута5мм; розмір партії – 20 джгутів; середньо серійне виробництво. Розрахунокоперативного часу проводять за формою 3.1.

В електротехнічній промисловості для умовдрібносерійного виробництва розроблені нормативи штучного часу (3).

Ці нормативи представлені в одно строковій формі, щодозволяє більш компактно, порівнюючи з табличною формою нормативів, розмістити більшийоб’єм нормативних матеріалів і спростити розрахунки нормиштучно-калькуляційного часу.

Форма 3.1: Розрахунок оперативного часу навиготовлення джгута із провода:

1). Зміст роботи: Відмотати від бухти кінець провода,встановити його в отвір, положить провід на шаблон ( шаблон знаходиться настолі ), відкусити провід плоскогубцями, вставити інший кінчик провода в отвір.За таблицею 3.12 кількісне значення становить 6, а середня довжина провода0,17.

Отже, розраховуємо оперативній час:

0,17∙ 6 = 1,02 хв.

2). Зміст роботи: Взяти нитку, відрізати, закріпитиначало в’язки, в’язати джгут одинарним вузлом, одночасно рихтуючи джгут.Закріпити кінець в’язки, відрізати ножицями надлишок нитки ( діаметр джгута5мм, шаг обв’язки 10мм, довжина джгута 2м.). за таблицею 3.13 приміткою 2кількісне значення становить 2, а довжина джгута 5,91.

Отже: 5,91 ∙ 2 = 11,82хв. Але враховуючипримітку 2, при заправці нитки чи шнура в голку до часу з даної таблиці додають0,3 минути на 1 м джгута: 0,3 ∙ 2 = 0,6 хв.

3). Зміст роботи: Зняти джгут з шаблону (провідзакріплений на отворі) за таблицею 3.14. кількісне значення фактора становить6, то оперативний час становить 0,26.

4). Зміст роботи: Зняти ізоляцію з кінців джгутамеханічною машинкою за таблицею 3.11. Кількісне значення фактора становить 12.

Отже, розраховуємо оперативний час: 0,043 ∙ 12 ∙1,1 = 0,57 хв.

5) Всього витрачають оперативний час на виготовленняджгута із провода:

1,02 + 11,82 + 0,6 + 0,26 + 0,57 = 14,27хв.

6) Тепер ми можемо розрахувати нормуштучно-калькуляційного часу, якщо підготовчо-завершальний час становить 11,5хв.; аобс = 2%; аотл= 7% (за таблицею 3.15): Тш-к= 14,27 ( 1 + 2+7/100 ) + 11,5/20 =14,27 ∙ 1,09 + 0,58 = 16,1 хв.

Отже, штучно-калькуляційного час становить 16,1 хв.

Намотувальні роботи широко поширені на машинобудівнихпідприємствах з різним типом виробництва. До них відносяться складальні,ізоляційні, бандажировочні, зварювальні, паяльні і контрольні роботи. Норму штучногочасу на всі види намотувальних робіт визначають підсумовуванням машинного часуі часу виконання ручних прийомів, з урахуванням часу організаційно-технічногообслуговування, часу на відпочинок і особисті потреби (2):

Тш = ( />Тм/>k1+ Тв )( 1 + аобс+ аот. л / 100 ), (3.4)

де Тм — машинний час намотування; k1 — коефіцієнт, що враховує час на усунення обривів обмотувального дроту і замінубобін з проводом,% до машинного часу; Тв — сума витрат допоміжного часу ручнихприйомів, пов'язаних з намотуванням котушок.

Машинний час намотування котушок на намотувальнихверстатах встановлюють на підставі параметрів режиму намотування — частотиобертання шпинделя і числа намотуваних витків ( табл. 3.13 – додатки ). У табл.3.14 — 3.18( Додаток ) наведені витрати оперативного часу на окремі прийоми привиконанні складальних, ізоляційних, бандажировочних і паяльних робіт.

Оперативне час на виконання ручних прийомів розробленодля умов середньо серійного виробництва; для умов великосерійного виробництваприймати поправочний коефіцієнт, що дорівнює 0,9; для дрібносерійного – 1,2.

У табл. 3.19 ( додаток ) наведено час наобслуговування робочого місця, відпочинок і особисті потреби. З метою спрощеннянормування робіт для умов дрібносерійного виробництва розроблені нормативиштучного часу на укрупнені комплекси прийомів (4).

3.3 Заходи щодо вдосконаленнянормування праці на підприємстві ВАТ «Київський завод «Радар»

В умовах розвитку ринкових відносин поглибленняекономічної самостійності підприємств нормування праці набуває великогозначення як засіб скорочення затрат живої праці, зниження собівартостіпродукції, підвищення продуктивності праці тощо.

Подальше вдосконалення нормування праці напідприємстві ВАТ «Київський завод «Радар» передбачає:

· максимальнеохоплення нормами праці різних видів робіт з обслуговування виробництва тауправління ним;

· широкевпровадження технічно обґрунтованих норм, тобто розроблення норм виробітку,часу, обслуговування з урахуванням можливостей сучасної техніки й технологіївиробництва, передових методів праці тощо;

· поліпшенняякості нормування на основі науково-технічних рекомендацій;

· широкезастосування методів прямого нормування, що дає змогу визначити трудомісткістьробіт і нормованих завдань, установлювати оптимальне завантаження працівників,ширше використовувати прогресивні форми матеріального стимулювання;

· створенняавтоматизованих робочих місць для нормувальників;

· комп’ютеризаціяпроектування технологічної та організаційної документації, а також норм затратчасу;

· підвищеннякваліфікаційного рівня нормувальників.

Мета нормування праці в нових умовах господарюванняполягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконаленняорганізації виробництва і праці, поліпшення її умов скоротити затрати на випускпродукції, підвищити продуктивність, що, у свою чергу, сприятиме розширеннювиробництва і зростанню реальних доходів працівників.

Система управління нормуванням праці персоналуорганізації на підприємстві ВАТ «Київський завод «Радар» охоплює:

· Структуруорганів та підрозділів, що займаються нормуванням праці.

· Організаціюрозробки, затвердження та впровадження методичних та нормативних матеріалів.

· Організаціюроботи з установлення, перегляду, обліку виконання норм.

· Плануванняроботи з нормування праці.

· Планування,облік та аналіз трудомісткості продукції.

· Аналізвикористання робочого часу.

· Організаціювивчення та розповсюдження сучасного досвіду в галузі нормування праці.

· Організаціюпідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, зайнятих нормуванням, праці.

· Аналізстану нормування праці у організації.

· Звітністьпитань нормування праці.

Стан нормування праці у організації характеризуютьнаступні показники:

1. відповідністьінформаційної та нормативної бази сучасним умовам;

2. середнійкоефіцієнт (відсоток) виконання норм аналізованою сукупністю працівників, їхрозподіл за даним показником, рівень використання ЕОМ у нормуванні праці;

3. наявністьавтоматизованих робочих місць нормувальників;

4. загальнакількість норм, що застосовуються;

5. питомавага технічно обґрунтованих норм у цілому по організації та за групамипрацівників;

6. частотаперегляду норм;

7. економіявід зниження трудомісткості продукції у результаті удосконалення нормуванняпраці.

Управління нормуванням праці персоналу організації усучасних умовах набуває все більшого значення у зв'язку з тим, що ці питаннятепер повністю стали прерогативою організації. На державному, галузевому рівняхзалишилися тільки функції з методичної допомоги, обліку та загального контролю.

Незважаючи на надану підприємству самостійність,нормування праці в умовах розвитку ринкової економіки є одним із важливішихфакторів забезпечення конкурентоспроможності виробництва, яке повинноґрунтуватися на жорстких, науково-обґрунтованих системах нормуванняматеріальних, енергетичних, фінансових, а також трудових витрат. Нормуванняпраці залишається важливішим елементом управління економічним, технічним ісоціальним розвитком підприємства незалежно від організаційно-правової формивласності.

Отже, як свідчить зарубіжний досвід, організаціявиробництва й нормування праці традиційно вважаються важливими складовимивнутрішньовиробничого управління. Підприємці провідних країн не тільки незнижують вимоги до нормування праці, а й розширюють сферу його застосування тапідвищують якість чинних норм праці.

Висновки

Нормування праці — це основа її організації напідприємстві. В загальному визначенні нормування праці — це вид діяльності зуправління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношеньміж витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різнихгруп та кількістю одиниць обладнання.

Зміст роботи з нормування праці на підприємствівключає: аналіз виробничого процесу; поділ його на частини; вибір оптимальноговаріанта технології й організації праці; проектування режимів роботиобладнання, прийомів і методів роботи, систем обслуговування робочих місць,режимів праці і відпочинку; розрахунок норм у відповідності з особливостямитехнологічного і трудового процесів; їх впровадження і подальше коректування взв'язку зі зміною організаційно-технічних умов трудової діяльності.

Норми праці — це складова частина організації оплатипраці на підприємстві, це активний засіб забезпечення оптимальногоспіввідношення між мірою праці та мірою її оплати, що відповідає вимогамсоціальної справедливості у розподілі фонду споживання. Встановлення точних,рівно напружених норм праці для кожного робочого місця дає можливістьоб'єктивно визначити розмір трудового внеску окремих колективів та виконавців узагальний результат діяльності підприємства. Це означає, що науковообґрунтовані норми є ефективним засобом позитивної мотивації праці, спрямованоїна активізацію трудової віддачі працівників.

Різноманітність видів трудової діяльності людейобумовлює різноманітність об'єктів нормування праці. Найширше узагальненнядозволяє виділити дві форми витрат праці: витрати робочого часу та витратиробочої сили (фізичної та нервової енергії людини). Відповідно до цього виділяємоі дві групи об'єктів нормування праці: 1) ті, що характеризуються переважновитратами робочого часу; 2) ті, що характеризуються переважно витратами робочоїсили.

У практиці нормування праці користуютьсядосвідно-статистичними і аналітичними методами. За методикою одержання вихіднихданих аналітичні методи поділяються на аналітично-розрахункові іаналітично-дослідні. На практиці найпоширеніший аналітично-розрахунковий метод,оскільки його застосування менше.

еще рефераты

Еще работы по экономике

Реферат по экономике

Проблемы национальной экономики республики Беларусь

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Национальные модели рыночной экономики

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Зміст і форми фінансової діяльності підприємства

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Особенности составления бизнес-плана

1 Сентября 2013