Реферат: Функціонування системи планування на підприємстві

Функціонування системи планування напідприємстві

План — це кількісне відображення цілей та розробкашляхів їх досягнення. Іншими словами, це результатпланування, мотивована модель дій, створена на основі кон'юн­ктурного прогнозу економічного середовища і поставленої мети.

План підприємства — це завчасно розроблена система заходів, щопередбачає цілі, зміст, збалансовану взаємодію ресурсів,обсяг, методи, послідовність і строки виконання робіт повиробництву і реалізації продукції або наданню послуг. План дозво­ляє підприємству оцінити — наскільки реальне досягнення поставленихцілей, що допо­магає, а що заважає їх досягати.

Планування — це процес перетворення цілей підприємства впрогнози та плани, процес визначення пріоритетів, засобів та методів їхдосягнення.

У зарубіжній літературі є ряд визначеньпланування, які відрізняються між собою, але по суті вони дужесхожі. Можна привести кілька прикладів таких визначень:

üпланування — «творче мисленнямайбутнього» (Adam, Planug, C. 11);

üпланування — «формування управлінськихрішень на базі системної підготовки, прийняття рішень повизначенню майбутніх подій» (Hahn, Ru, C. 29);

ü «підплануванням розуміють таке рішення, яке (поряд із відповідним прийнят­тю рішень інформаційним процесом) виробляється за часом раніше настанняданих кон'юнктурних подій» (Koch, Unternehmensplanung, C. 12);

ü планування«можливо по суті визначити як процес мислення, при якому розу­мові передбачення і констатація виробляють етапи майбутньоїдіяльності» (Kosiol, Planung, C. 79);

ü «планування- це системно-методичний процес пізнання і вирішення проблем майбутнього» (Wild, Untenehmungsplanuhg, C. 13) [41].

Система планування, згідно зтеорією систем, може розглядатися із двох точок зору.Якщо елементами системи вважаються суб'єкти планування (керівники і роз­робникипланів) та процеси обробки інформації, то система планування виступає як цілеорієнтована множинна сукупність суб'єктів планування абоцілеорієнтована мно­жинна сукупність процесів планування, між якими існуютьспецифічні взаємозв'язки.

Якщо елементами системирозглядати результати планування, тобто інформацію, щоміститься у планах, то система планування інтерпретується як цілеорієнтована множинна сукупність планів, між якими існують специфічні взаємозв'язки.

Обидва підходи не суперечать один одному,оскільки плани утворюють інформаційну складову будь-якоїсистеми планування.

У практиці планування можнавиділити три напрями планування: прогресивне, ретро­граднеі кругове.

Прогресивне планування (спосіб «знизу-вгору»). Планування здійснюється від нижчих рівнів підприємства до вищих.

Ретроградний метод («зверху-донизу»). У цьому випадку процес планування здійснюється, виходячи із планування підприємства, шляхом деталізаціїйого показни­ків зверху донизу по ієрархії. При цьомуструктурні підрозділи повинні перетворювати плани,що надходять, у плани своїх підрозділів.

Круговий метод («зустрічне планування»).Він являє собою синтез вище зазначених методів. Круговий методпередбачає розробку планів у два етапи. На першому; етапі(«зверху-вниз») виробляється поточне планування за основними цілями.На дру­гому етапі («знизу-вгору»)розробляється кінцевий план на основі деталізованих планів. При цьому, в плани включаються найбільш позитивні рішення.

Процес планування якдоцільна діяльність людей має свою технологію, яка є по­слідовністюробіт, що виконуються; при складанні планів.

Процес плануванняскладається із наступних етапів:

Визначення цілейпланування. Вони стають вирішальними факторами приви­борі форми і методів планування.

Аналіз проблеми. На цьому етапі визначається вихідна ситуація на момент складан­ня плану і формується кінцева ситуація.

Пошук альтернатив. На цьому етапі серед можливих шляхів вирішення про­блемної ситуаціївибирається найкращий, та розробляються необхідні дії.

Прогнозування. На цьому етапі формується уява про розвиток ситуації, яка пла­нується.

Оцінка. На цьому етапі проводяться оптимальні розрахунки для вибору найкращої альтернативи.

Прийняття плановогорішення. Вибирається і оформляється єдине планове рішення.

Допоміжними засобами, щозабезпечують процес планування, є засоби, які дозво­ляютьавтоматизувати технологічний процес розробки планових рішень. Сюди вхо­дить технічне, інформаційне, програмне, організаційне і лінгвістичнезабезпечення. Комплексне використання цих інструментівдозволяє створити автоматизовану сис­тему планових розрахунків (АСПР).

Побудова системи плануванняповинна відповідати цілій низці принципів, основни­ми зяких є: цілеспрямованість, єдність і повнота, інтегрованість за змістом у часі,гнучкість, точність. Р. Акофф пізніше обґрунтував щеодин принцип планування — прин­цип участі.

Принцип єдності полягає в тому, що планування повинно носити системний ха­рактер, тобто означає існування сукупності елементів планування їхвзаємозв'язок, наявність єдиного напряму їх розвитку,орієнтованого на загальні цілі. Елементами плануванняна підприємстві є окремі підрозділи, що входять до нього та окремі скла­довіпроцесу планування. Плани і процеси планування, які є в їх основі, повинні бутиінтегрованими з орієнтацією на цілі, тобто вони маютьбути змістовно пов'язаними. Змістова орієнтаціядосягається відповідністю системи планування і орієнтаційної струк­тури підприємства. Взаємозв'язок між підрозділами здійснюється на основікоорди­нації на горизонтальному рівні, тобто нарівні функціональних підрозділів (виробничого; відділу,відділу маркетингу тощо). Єдиний напрямок планової діяльності, загальні цілі всіх елементів підприємства стають можливими у рамках вертикальноїєдності вш підрозділів (наприклад, підприємство — цех — бригада) та їхінтеграції.

Координація планової діяльності окремих функціональних підрозділів виражається) в тому, що планування жодної частини підприємства не можна здійснюватиефектив| но, якщо воно не буде пов'язане з плановоюдіяльністю його окремих одиниць. Крім того, зміни в планаходного із підрозділів повинні бути відображенні і в планах іншій підрозділів.

Інтеграція планової діяльності виражається в тому, що:

1.  Кожназ підсистем планування діє, виходячи із загальної стратегії підприєм­
ства, окремий план — це частина плану більш високогопідрозділу й підприємства в цілому.

2. Всі плани — це не просто сукупність, набірдокументів, а їх взаємопов'язана та
узгоджена система.

Узгодження планів може здійснюватисяпослідовно або паралельно (синхронно). Необхідністьузгодженості планів усіх рівнів управління у всіх структурних підрозді­лах підприємства обумовлює послідовний характер узгодження. На великихпідприєм­ствах зі складною організаційною структурою процес плануванняздійснюється комбі­новано «зверху-донизу» і«знизу-вгору» відповідно до так званого принципу «зустріч­ного потоку». Процедура планування утакому випадку передбачає багаторазовий процес узгоджень накількох рівнях управління.

Принцип участі тісно пов'язаний із принципом єдності і полягає в тому, щокож­ний працівник підприємства стає учасником плановоїдіяльності, незалежно від посади і від виконуваних функцій.Тобто, в процесі планування повинні брати участь усі ті, кого і воно безпосередньо стосується. При цьому, кожний із учасниківпланування одержує більш глибоке розуміння цілейпідприємства, він отримує більш повну і об'єктивну інформаціюпро підприємство, про різні сторони його діяльності. Особиста участь пра­цівників підприємства, в тому числі і рядових, призводить до того, щоплани підприєм­ства стають їх особистими планами.Застосування принципу участі сприяє тому, що працівники, займаючисьплануванням, розвивають себе як особистість, у кожного із них з'являються новімотиви до ефективної праці, а підприємство набуває додаткові ресурси длявирішення своїх майбутніх завдань. Планування, засноване на принципі участі, ще називають парсипативним, оскільки воно поєднує дві функції:оперативне керування і планування. Плани перестають бути«чимось» для керівників, керівники самізалучаються до їх складання.

Принцип безперервності передбачає здійснення процесу планування на під­приємствів рамках встановленого циклу і так, щоб розроблені плани безперервно зміню­вали один одного.

Процеспланування повинен бути безперервним, виходячи з важливих передумов:

>• невизначеності зовнішнього середовищата наявності непередбачених змін, що і роблять необхіднимпостійне коригування планів підприємства відносно змін зовнішніх умов і відповідне їх виправлення та уточнення;

>•   змінюються не лише фактичніпередумови, але й уявлення підприємства про

свої внутрішні цінності та можливості. Якщопідприємство не буде враховувати такі

і зміни, запланований та отриманий результатможе виявитися нікому не потрібним.

Принцип гнучкості взаємопов'язаний із принципом безперервності і полягає в тому, що план іпроцес планування може змінювати свою направленість у зв'язку з виникненням непередбачуваних ситуацій. Для здійснення принципугнучкості плани повинні складатися так, щоб в них можна буловносити зміни, пов'язуючи їх із зміною внутрішніх тазовнішніх умов діяльності. Досягненню гнучкості планування сприяє розробка альтернативних планів. При формуванні системи планування вартодося­гати економічної ефективності і не допускати«надлишку планування», що сковує ініціативуперсоналу, знижує мотивацію працівників, а надмірні витрати не компенсу­ються результатами.

Будь-який план повинен бутискладений з високим рівнем точності, тобто плани повинні бути конкретизовані і деталізовані, враховувати зовнішні івнутрішні умови діяль­ності підприємства.

Для ефективногофункціонування системи планування на підприємстві потрібно створити певні передумови: організаційні, інформаційні та кадрові.Організаційна струк­тура підприємства має бути адекватноюсистемі планування з тим, щоб органи управ­лінняй організаційні одиниці, які утворюють відповідно організаційну та планову піра­міди,перекривали одна одну. Процедури планування мають бути сплановані з погляду організаційного забезпечення. Крім того, побудова системи планування навітчизня­них підприємствах відбувається за умовперехідного періоду, коли раніше діючі систе­мимайже зруйновані, а нові вимагають становлення.

До основних проблем побудовиефективної системи планування на підприємстві належать:

è орієнтаціяна короткострокові результати діяльності, нерозвиненість стратегіч­ногоуправління, відсутність систематичного контролю за відповідністю результатівпоточної діяльності підприємства його стратегічним цілям;

èфрагментарність та відсутність комплексностіпоточних планів, зниження рівня координації у системі;

èпрактично повна відсутність роботи на ринку,нерозробленість методично-ана­літичної бази для аналізуринку;

èнерозвиненість корпоративного управління,розбіжності інтересів власників, управлінського персоналу таколективу.