Реферат: Управління і структура підприємств

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

РЕФЕРАТ

з дисципліни

„Економіка підприємства”

на тему:

«Управління і структура підприємств»

Виконав: студентгрупи

Перевірив: старшийвикладач

Ужгород 2009

План

1. Функції методи управління. 3

2. Виробнича структура підпр. та її класифікація. 4

3. Хар-ка загальної структури підпр-ва. 6

4. Організаційна структура управління цехами. 7

Література. 9

1. Функції методи управління

Управління являє собою д-ть повязану з координацією роботи інших людей.

Функції управління – це обєктивно обумовлені загальні напрями або сферид-ті, які забезпечують ефективну кооперацію спільної праці.

Функціїуправління:

1. Функція планування. – це процес визначення мети д-ті, передбаченнямайбутнього розвитку.

2. Функція організації – це процес розподілення завдань, повноважень,відповідності між членами організації для досягнення заг. мети.

3. Функція мотивації. — це процес, який спонукає членів організації доспільних погоджених дій, які забезпечують досягнення заг мети.

4. Функція контролю — процес вимірювання досягнутих за певний періодрезультатів, порівняння досягнутого із запланованим.

Всі ф-ії тісно повязані між собою в єдиному процесі — управління. РеалізаціяФункції управління здійснюється за допомогою системи методів управління.

Методи управління – це способи впливу на окремих робітників тавиробничі колективи вцілому, необхідні для досягнення цілей п-ва.

Є економічні, соц. -психологічні та організаційні методи управління.

Економічні — реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничихпроцесах шляхом використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають дванапрямки реалізації:

1) Формування с-ми оподаткування, визначення амортизаційної політики,формування митної політики, визначення мінімального рівня зарплати.

2) Другий аспект повязаний з використанням таких ек. важелів: фінансування,кредитування, ціноутворення, економічні санкції.

Соц-психологічні — реалізують мотиви соц. поведінки людини. Всебільшого значення набувають такі фактори як змістовність, творчий характерпраці, можливості для виявлення ініціативи, соц визнання власної праці.

Організаційні – це комплекс способів та прийомів впливу на людей,заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владікерівництва. Всі організаційні методи управління поділяються на регламентуючіта розпорядчі.

Регламентуючі — суть полягає в наданні методичної, інструктивноїдопомоги виконавцям. Розпорядчі — охоплюють розподіл конкретних завданьвиконавця, контроль за їх виконанням, проведення нарад.

2. Виробнича структура підпр. та їїкласифікація

Виробничу структуру скл. виробничі підрозділи п-ва: цехи, дільниці,обслуговуючі господарства, звязки між ними. Побудова виробн структури п-вавідбувається в такій послідовності:

1) визнач. склад цехів п-ва, їх потужність;

2) розрах. площа для кожного цеху і складу;

3) плануються всі транспортні звязки всередині п-ва.

/>ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА П-ВА

Цех – це адміністративно-відокремлена частина п-ва, де виконані певніроботи.

/>ЦЕХИ

2. Виробнича дільниця – це сукупність відокремлених робочих місць, наяких виконуються технологічно-однорідні роботи.

3. Характерна ознака комбінацької структури – послідовність процесівпереробки сировини (металургійна, хімічна). Основу комб ст-ри становлятьпідрозділи, які виготовляють завершену частку готового виробу(чавун, сталь,прокат).

Фактори, що впливають на в-чу ст-ру:

Галузева приналежість п-ва

Рівень вимог до якості продукції

Тип в-ва(одиничне, серійне, масове)

Характер в-го процесу.

/>ТИПИ ВИРОБНИЧОЇ СТРУКТУРИ

3. Хар-ка загальної структурипідпр-ва

ДИРЕКТОР – очолює і керує п-вом.

ГОЛОВНИЙ ІНЖЕНЕР(перший заступник директора) – науково-дослідні таексплуатаційні роботи, відповідає за upgrade.

ГОЛОВНИЙ ЕКОНОМІСТ – економічна служба, організація планової роботи,зарплата.

НАЧАЛЬНИК В-ВА – забезпечення виконання планів ви-ва.

ВИРОБНИЧИЙ ВІДДІЛ – розробка оперативних планів випуску продукції дляцехів.

ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА З КОМЕРЦІЙНИХ ПИТАНЬ – маркетингові ф-ції, вивченняпопиту, ринків збуту, реклама.

ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА З КАДРОВИХ ПИТАНЬ – підбір персоналу

БУХГАЛТЕРІЯ – облік п-ва, дотримання фінансової дисципліни, розрахунки.

ВІДДІЛ ТЕХН КОНТРОЛЮ – виконює Функціїконтролю якості продукції.

Організація управління.

ЛІНІЙНА ФУНКЦІОНАЛЬНА ЛІН-ФУНКЦІОН ДІВІЗІОНАЛЬНА МАТРИЧНА

Кожний підлеглий має лише 1-го керівника, що виконує всі адмін та спец ф-ії у підрозділі.

ПЕРЕВАГИ:

Чіткість взаємовідносин

Надійний контроль

Оперативність підготовки та реалізації рішень

Кожний підрозділ отримує розпорядження одночасно від кількох керівників функц підрозділів п-ва. Виконавці підпорядковані одночасно всім ф-м керівникам.

НЕДОЛІКИ:

Суперечливі стани

Дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а ф-ні відділи апарату управління лише допом лін керівник.

ПЕРЕВАГИ:

Підвищення ефективності роботи функ підрозділів

Швидка реалізація управлінських рішень.

Кожен ви-й підрозділ має сою власну структуру управління, що забезпечує його автономне функціонування. Лише кілька стратегічних ф-й централізовані на рівні адміністрації.

ПЕРЕВАГИ:

Гнучке реагування на зміни в зовн сере-щі

Швидке прийняття упр рішень

НЕДОЛІКИ:

Збільшується чисельність апарату упр.

Разом з лін керівн п-ва та ф-м апаратом упр виділяєть ще тимчасові ланки – проектні групи, тимчасово підпорядковані керів проекту. (п-ва з великою к-тю виробництв обмеженого життєвого циклу). 4. Організаційна структура управлінняцехами

Створення цехіввважається доцільним на тих ділянках в-ва, де зайнято не менше 100 чоловік, ана в-ві з важкими умовами праці понад 80 чол. При начальнику цеху створюється апаратауправління. В цехах з чисельністю понад 300 — 400 чол передбачається посадазамначальника по в-цтву. В цехах з неперервним процесом в-ва (металургійна, хімпром), є змінні начальники цехів. У великих цехах створюється виробничо–диспечерське бюро, а аткож бюро організації праці та заробітної плати. Низовоюланкою в структурі цеху являється дільниця яку очолює майстер. Він несевідповідальність за виготовлення продукції, дає всі вказівки на роб місці

Література

1. Економічна енциклопедія: У 3 т. — К.: Академія; Т.:ТАНГ, 2001.

2. Історія економічних вчень: Підручник / Л.Я. Корнійчук,Н.О. Татаренко та ін. — К., 2001. — Розд. III.

3. Леоненко П.М., Юхименко П.І. Історія економічнихучень: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2000. — Ч. II.- 4.1-4А.

4. Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічаналіз. Практикум: Навч. посібник для студентів вузів. Житомир: ЖІТІ, 2000. — 416с.

5. Житна І.П. Економічний аналіз господарськоїдіяльності підприємств. — К.: Вища шк., 1992.

6. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіздіяльності підприємств. — К.: Знання, 2000.

7. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатівта фінансового стану підприємства: Навч. посібник. — Київ: КНЕУ, 1999. — 132с.

8. Мних Є.В., Буряк П.Ю. Економічний аналіз напромисловому підприємстві. — Львів: Світ, 1998. — 208 с.

9. Рішап Ж. Аудіт і аналіз господарської діяльностіпідприємства. / Під ред. Л.П. Белих — М.: «Аудит », 2001